Очисні споруди КП "Лубни-водоканал"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Виробнича практика студентів - це важлива частина підготовки висококваліфікованих спеціалістів. Вона проводиться на передових підприємствах, установах і в організаціях різних галузей промисловості та господарствах, що відповідають, згідно із програмою практики, профілю майбутньої професії.

Перша виробнича практика проводиться після ІІІ курсу протягом трьох тижнів у навчально-виробничих та наукових закладах, підприємствах, організаціях, установах які мають відповідне обладнання та кадрове забезпечення.

Практика є одним із найважливіших видів навчального процесу і повинна підготувати майбутніх спеціалістів до практичної діяльності, підвищити рівень їх професійної підготовки, забезпечити придбання потрібних навиків для роботи у виробничих колективах. Практика допомагає розширювати і зміцнювати зв'язки університету з виробничими організаціями, раціонально поєднувати теоретичні знання учених і спеціалістів з умінням розв'язувати практичні завдання, підвищувати ефективність і якість виробництва.

Мета і завдання практики

Перша виробнича практика спрямована на формування у студентів-практикантів професійного вміння та навиків прийняття самостійних рішень на конкретних ділянках роботи в реальних виробничих умовах. Досягнення мети практики здійснюється шляхом виконання студентами в умовах виробництва різноманітних обов'язків, властивих їхній майбутній професійній, організаційно-управлінській та іншим формам діяльності.

Перша виробнича практика - це, по суті, виробнича праця студента, де вже в процесі навчання здійснюється матеріалізація одержаних практичних навиків і теоретичних знань із своєї майбутньої професії.

Головною метою першої виробничої практики є формування основних професійних практичних знань, уміння та оволодіння виробничими навиками, передовими технологіями і методами праці, необхідними для виробничо-технологічної діяльності в галузі екології та охорони навколишнього середовища.

Досягнення головної мети можливе при проходженні практики на штатних робітничих посадах в лабораторіях управління екології та природних ресурсів, лабораторіях підприємств, будівельних, будівельно-монтажних організацій та експлуатаційних господарств.

Головним завданням виробничої практики для закріплення й поглиблення знань, одержаних при теоретичному навчанні в університеті та розв'язуванні практичних задач у навчальних лабораторіях і майстернях, є вивчення роботи підприємств, закладів, організацій, де студенти проходять практику і оволодівають виробничими навиками, технологічними прийомами й передовими методами праці, а також набуття навиків самостійного вирішення виробничих завдань; формування в умовах виробництва професійних здібностей на основі використання, розширення й поглиблення теоретичних знань із спеціальності; одержання досвіду їх застосування при вирішенні практичних завдань; ознайомлення з роботою підприємств і організацій в умовах ринкових взаємовідносин: освоєння найбільш поширених методик визначення якісного та кількісного складу забруднювачів, дотримання всіх необхідних правил внутрішнього розпорядку і трудової дисципліни.

Поставленні цілі і завдання практики реалізуються у формі самостійного виконання студентами в умовах виробництва визначених програмою реальних виробничо-технологічних завдань з питань екології та охорони навколишнього середовища, використання безвідходних технологій, додержання техніки безпеки, протипожежної профілактики, охорони й гігієни праці.



1. Характеристика бази практики

1.1 Загальні відомості про КП «Лубни-водоканал»

Звіт є результатом практики на базі комунального підприємства "Лубни-водоканал". У роботі використано знання, отримані в процесі вивчення ряду екологічних та біотехнологічних дисциплін. Ціль - закріплення раніше отриманих знань на практиці.

Комунальне підприємство «Лубни-водоканал» Лубенської міської ради - державна організація, основними показниками діяльності якої є надання комунальних послуг з водопостачання та водовідведення підприємствам, установам, організаціям та населенню міста Лубни, яке становить 49,2 тис. жителів.

Робота комунального підприємства базується на функціонуванні окремих відділів, зокрема: відділ водопровідно-каналізаційних мереж, відділ обліку та реалізації води, відділ каналізаційно-очисних споруд, лабораторія водопроводу та лабораторія очисних споруд, відділ автотранспорту, енергогосподарство та ін. Загалом на водоканалі працює 283 робітники.

Основна інформація про про КП «Лубни-водоканал»:

1. Найменування підприємств, його відомча належність (міністерство, відомство, головне управління, об'єднання)

Комунальне підприємство «Лубни-водоканал» Лубенської міської ради Полтавської області;

2. Реквізити підприємства :

а) підприємство, організація Комунальне підприємство «Лубни-водоканал» Лубенської міської ради Полтавської області - ідентифікаційний код 36770447, р/р 26006060724228 в Полтавському ГРУ «Приват-Банк», МФО 331401.

б) поштова адреса і телефон підприємства 37500, Полтавська обл., м.Лубни, вул. Авіаторська,52 тел. (053615) 46-64, 49-76;

3. Виробнича потужність, кількість працюючих, кількість робочих днів в році, ступінь упорядкованості і чисельність населеного пункту

Виробнича потужність - 20400 м. куб./добу, кількість працюючих - 283 чол., кількість робочих днів за рік - 251 днів, чисельність жителів м. Лубен 49,2 тис. чол.;

4. Ціль водокористування (водопостачання, відведення стоків і інше) Водопостачання населення міста та підприємств, скид стічних вод на очисні споруди КП «ЛУБНИ-ВОДОКАНАЛ» Лубенської міської ради Полтавської області;

5. Найменування і місцезнаходження водного об'єкту або його ділянка де здійснюється водокористування (забір води, скид стічних і зливних вод) ВЗМ №1 - вул. Достоєвського,63, ВЗМ №2 - с. Вільшанка, ВЗМ №3 - вул. Індустріальна 9, очисні споруди - вул. Березова;

6. Характеристика поверхневих вод, використаних як джерело і для скиду стічних вод

р. Сула впадає в Кременчуцьке водосховище на р. Дніпро. Протікає річка з Півночі на Південь по центральній частині району. Загальна протяжність - 363 км., в межах району 78,6 км. Басейн річки розміщений в Придніпровській низині.

1.2 Система водопостачання

У місті Лубни, як і в більшості малих і значної частини середніх за розмірами населених міст, водопостачання засновано на використанні підземних джерел, а саме, артезіанські води. Це значна перевага, оскільки вони перекриті зверху водонепроникними породами, «захищені» від надходження проникаючих з поверхні землі забруднених стоків і тому мають високі санітарні якості. Тому порівнюючи основні показники якості води природних джерел за основними вимогами до якості води головних груп споживачів, можна зробити висновок, що для водопостачання населених місць найбільш придатним джерелом є підземні (особливо артезіанські і джерельні) води, якщо вони не дуже мінералізовані.

Водопостачання здійснюється за рахунок експлуатації трьох водозаборів, що мають умовну назву №1, №2, №3. Всі водозабори розташовані в межах міста Лубни. Забір господарсько-питної води здійснюється із Бучацько-Канівського водоносного горизонту за рахунок 42 артезіанських свердловин, з яких діючих - 18, решта в резерві та ремонті. Глибина свердловин від 105 до 195 м, загальна потужність 8,4 тис. м3/добу.

Перелік свердловин для водопостачання

Місце розташування свердловин	№ свердловини	Експлуатаційний водоносний горизонт	Глибина свердловини, м	Потужність свердловини м3 / годину	Фактичне водокористування
					м.куб./д	м.куб./рік
Водозабір № 1, м. Лубни, вул.Достоєвського ,63	1	бучацько-канівський	105	10	24,85	9072
	2	бучацько-канівський	111	25	153,28	55950
	4	бучацько-канівський	111	16	130,80	47744
	5	бучацько-канівський	115	50	399,69	145890
	6	бучацько-канівський	105	16	65,22	23808
	6-А	бучацько-канівський	120	30	209,39	76428
	7-А	бучацько-канівський	120	25	570,52	208240
	7-Д	бучацько-канівський	120	35	276,16	100800
	8	бучацько-канівський	107	35	559,23	204120
	9	бучацько-канівський	105	16	1,57	576
	10	бучацько-канівський	106	17	59,94	21880
	11	бучацько-канівський	105	15	60,69	22155
	12	бучацько-канівський	105	15	30,74	11220
	14	бучацько-канівський	103	25	87,26	31850
	15	бучацько-канівський	103	40	308,71	112680
	1-Л	бучацько-канівський	170	20	50,0	18250
Водозабір № 2, с. Вільшанка	1	бучацько-канівський	105	26	355,72	129840
	2	бучацько-канівський	105	18	92,08	33615
	3	бучацько-канівський	105	24	-	ремонт
	4	бучацько-канівський	120	34	315,61	115200
	5	бучацько-канівський	105	18	563,28	205600
	6	бучацько-канівський	105	20	314,82	114908
	6-А	бучацько-канівський	105	34	320,06	116825
	7	бучацько-канівський	105	18	39,03	14247
	7-А	бучацько-канівський	108	18	108,94	39765
	8	бучацько-канівський	105	18	276,07	100765
	9	бучацько-канівський	100	20	-	ремонт
	10	бучацько-канівський	100	22	388,0	141620
	11	бучацько-канівський	100	15	17,93	6548
	12	бучацько-канівський	109	30	266,97	97445
	14	бучацько-канівський	112	20	519,74	189705
	15	бучацько-канівський	100	30	266,51	97279
Водозабір № 3, м. Лубни вул. Індустріальна,9	1	бучацько-канівський	190	30	34,65	12648
	2	бучацько-канівський	190	50	402,35	146860
	5	бучацько-канівський	185	39	-	резерв
	6	бучацько-канівський	180	40	98,08	35800
	7	бучацько-канівський	190	40	487,78	178040
	8	бучацько-канівський	190	38	-	резерв
	9	бучацько-канівський	165	20	-	резерв
	10	бучацько-канівський	170	20	42,90	15660
	11	бучацько-канівський	185	30	300,05	109520
	12	бучацько-канівський	190	20	149,86	54700
	1-А	бучацько-канівський	170	12	17,53	6400
	2-А	бучацько-канівський	160	12	22,03	8040

Всі водозабори обладнані водопровідними насосними станціями ІІ-го підйому, резервуарами чистої води загальною ємністю 4700 м3.

Перелік і продуктивність споруджень для забору вод м.куб.-д:

Насосне обладнання: ВЗМ-1 ЕЦВ8-16-140(2шт), ЕЦВ8-25-110(5шт),ЕЦВ8-40-90 (3шт)

ВЗМ-2__ЕЦВ8-16-110 (4шт), ЕЦВ 8 -40-120 (3шт),ЕЦВ8-25-110 (8шт)

ВЗМ-3 ЕЦВ 8-25-145_(3шт),ЕЦВ8-40-120(3шт),ЕЦВ 6-10-150-2 (2шт)

Водопровід забезпечує водопостачання, тобто одержання води з природних джерел, в даному випадку з артезіанських свердловин, її транспортування і подачу споживачам.

Контроль якості питної води здійснюється власною хіміко-бактеріологічною лабораторією та лабораторією райСЕС м. Лубни.

Водопровід «Лубни-водоканалу» складається з таких ланок:

1) джерело водопостачання (артезіанські води);

2) резервуари чистої води

3) станції другого рівня підйому (які подають воду до місця водоспоживання);

4) водонапірні резервуари (водонапірні вежі);

5) водоводи;

6) розгалужена вулична мережа з колонками, будками, пожежними гідрантами;

7) дворові відгалуження;

8) будинкове обладнання.

Вода за допомогою насосів піднімається з водоприймальних пристроїв, після чого за винятком тієї частини, що витрачається на власні потреби, надходить в резервуари чистої води, звідки насосами станції другого підйому подається у водоводи і розгалужену мережу.

При заборі води з підземних джерел у схемі водопостачання відсутні очисні споруди, тому що підземні води не мають потреби в очищенні.

Відповідно до об'єднання різних функцій влаштовано водопроводи господарсько-питні, господарсько-протипожежні й господарсько-виробничі.

Ліміт забору води з підземних вод становить не більше 3500,76 тис. м3/рік (9589,12 м3/добу). Ліміт використання - не більше 963,5481 тис. м3/рік (2645,197 м3/добу). Можливі сезонні водоспоживання і водовідведення, а також обмеження водопостачання в маловодні роки.



Характеристика водокористування

Найменування показників	Водокористування
	Нормативно-розрахункове	фактичне
	м.куб/д	Тис. м.куб./рік	м.куб/д	Тис. м.куб./рік
1	2	3	4	5
1. Забір води всього	9589,12	3500,76	9123,84	3330,20
В тому числі:
З поверхневих вод
З підземних вод	9589,12	3500,76	9123,84	3330,20
З водопроводу міста або інших підприємств
Використ. води на особисті потреби	2645,197	963,5481	2639,858	963,5481
В тому числі:
На господарчо- питні	18,558	4,825	18,558	4,825
З них підземних вод	18,558	4,825	18,558	4,825
На виробничі	2626,639	958,7231	2626,639	958,7231
З них підземних вод	2626,639	958,7231	2626,639	958,7231
2. Передаються води іншим підприємствам і організаціям	6949,262	2537,2119	6483,982	2366,652
3. Витрати води в системах зворотного водопостачання	75,65	1,7	71,5	1,60
4. Витрати води в системах поворотного (послідовного) водопостачання

1.3 Проблеми водопостачання м. Лубни

Існуючий стан системи водопостачання та водовідведення м. Лубен можна визначити як незадовільний. Модернізація та реконструкція очисних споруд та каналізаційних насосних станцій водопроводу не здійснювалась тривалий час, в результаті чого вони знаходяться в аварійному стані та не відповідають загальноєвропейським стандартам.

Система трубопроводів, якими питна вода транспортується споживачам, зношена і потребує капітального ремонту, оскільки строк експлуатації деяких мереж перевищує десятки років. Значна кількість мереж знаходяться в аварійному стані, як наслідок - перевищення втрат питної води в мережах.

Очисні споруди в наслідок тривалої експлуатації фізично та морально застаріли, знаходяться поза межами експлуатаційного ресурсу і на теперішній час не можуть забезпечувати якість очищення стічних вод, яка б відповідала як нормам ЄС, так і українським стандартам.

Незадовільний стан системи водопостачання та водовідведення м. Лубен призводить до втрат в соціально-економічному розвитку міста, забрудненню навколишнього середовища, що не піддаються прямому економічному обрахунку.

Сучасний рівень фінансування розвитку та утримання систем централізованого холодного водопостачання та централізованого водовідведення м. Лубен не дає можливості призупинити прогресуючий процес їх руйнування. Аналіз існуючого стану систем централізованого холодного водопостачання та централізованого водовідведення м. Лубен, ступінь навантажень на них та сучасний рівень їх утримання свідчить про інтенсивне руйнування каналізаційних колекторів, очисних споруд та каналізаційних насосних станцій, значне погіршення роботи очисних споруд водопроводу та систем подачі і розподілу питної води.

Підтримання систем централізованого холодного водопостачання та централізованого водовідведення м. Лубен можливе лише за умов значного збільшення обсягів їх фінансування.

Якість води підземних джерел водопостачання КП «Лубни-водоканал» відхиляється від нормативів ДСанПІН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» за показниками фториди до 2,5 мг/дм3, хлориди до 450,0 мг/дм3.

Враховуючи нестачу води питної якості та відсутність альтернативних джерел водопостачання у м. Лубни, Міністерство охорони здоров'я України надавало дозвіл на тимчасове використання води з підземних джерел КП « Лубни-водоканал » на три роки (Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 18.10. 2010 р. № 05.03.02-04/ 77570 ) (Додаток 1). Після закінчення терміна дії дозволу комунальне підприємство «Лубни-водоканал» звернулося з проханням продовжити дозвіл на тимчасове використання води до Інституту гігієни та медичної екології ім..О.М. Марзєєва національної академії медичних наук України (Додаток 2). І отримало відповідь з роз'ясненням, що МОЗ України призупинило надання висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо водопровідної питної води, що не відповідає вимогам ДСанПін 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання води» (Додаток 3). Після чого КП «Лубни-водоканал» написало звернення щодо вирішення даного питання до Департаменту житлово-комунального господарства Полтавської ОДА (Додаток 4). Відповіді на дане звернення досі не має.

Фтор має над вузький діапазон фізіологічних доз. До 85 % добової погреби у цьому елементі ( 3,2 - 4,2 мг ) задовольняється за рахунок води. В разі вживання води з вмістом фтору 1,5 мг/ дм у 20% випадків можуть спостерігатися легкі форми флюорозу ( плямистості зубів ). При його вмісті на рівні 3-6 мг/ дм3 може виникати флюороз скелету.

Головним джерелом надходження до організму людини хлоридів є солона їжа, причому середнє споживання хлорид-іона складає 6г на добу. Вміст хлоридів у питній воді встановлений за органолептичною ознакою на рівні 250 мг/ дм ( 350 мг/ дм за спеціальною згодою ).

Таким чином, вода підземних джерел КП « Лубни-водоканал » має забруднення, яке негативно впливає на органолептичні показники якості води та створює несприятливий фон для чутливих осіб і людей з окремими захворюваннями.

Інститутом геохімії, мінералізації і рудоутворення ім. М.П. Семененко НАН України рекомендовано застосувати змішування води різних водоносних горизонтів, де наявна різна кількість фтору.

При змішуванні двох водоносних горизонтів отримаємо показник фтору в питній воді, що буде відповідати вимогам ГОСТу 2874-82 «Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством».

Заходи щодо покращення якості питної КП «Лубни-водоканал» передбачають буріння двох розвідувально-експлуатаційних артезіанських свердловин для змилування води двох водоносних горизонтів: водоносного горизонту бучацько-канівських відкладів палеогену, який експлуатується існуючими свердловинами №11 та №12 і водоносного горизонту алювіальних відкладів пліоцену та берекських відкладів олігоцену, який планується до експлуатації проектними свердловинами для проведення води з вмістом фтору до 1,5мг/дм.

На жаль, підприємство власних коштів на виконання робіт не має і може розраховувати тільки на кошти державного або місцевого бюджету.

Одна з основних проблем водопостачання - це втрати питної води, які на даний час складають близько 37 %, в середньому 100 тис. м. куб. кожного місяця.

2. Методи очистки стічних вод. Очисні споруди КП «Лубни-водоканал»

спорудження водопостачання якість очистка

Водойми забруднюються, в основному, в результаті спуску в них промислових і побутових стічних вод, від чого змінюються фізичні (температура, прозорість, колір), хімічні (кислотність, вміст органічних і неорганічних сполук, осад), біологічні (поява хвороботворних бактерій) і органолептичні (запах, присмак) властивості води. Забруднені водойми стають непридатними для питного, рибогосподарського, а іноді і для технічного призначення. Щоб не допустити цього, будують очисні споруди, запобігають забрудненню води, повітря та ґрунту.

Основні методи очищення виробничих і побутових стічних вод можна розділити на чотири групи: механічні, хімічні, фізико-хімічні та біологічні.

Під час виробничої практики я ознайомилась з методами очистки стічних вод в м. Лубни. Тут використовується комплексна очистка, що включає декілька груп методів. Тільки очищені стічні води допускається скидати у річку, направляти в оборотні системи водозабезпечення промислових підприємств і на сільськогосподарські потреби. Розглянемо очистку стоків на біологічних очисних спорудах КП «Лубни-водоканал».

Механічне очищення стічних вод використовується як попередня стадія очищення від завислих часток і зниження органічних забруднень. Це дозволяє видалити завислі частки на 90 - 95%, а органіку (за БСК) на 20 - 25%. Стічна вода надходить у приймальну камеру. Першим етапом очищення будь-яких стоків є проціджування, призначене для відділення великих нерозчинних домішок. Для цього використовують грати, решітки, сітки.

Другий етап - відстоювання - процес видалення завислих грубодисперсних домішок концентрацією до 500 мг/л, в основі якого лежить осадження твердих часток у рідині. Його здійснюють за допомогою пісколовок та відстійників. Відстійники застосовують для видалення більш дрібних фракцій, розміром менше 0,25 мм. За місцем встановлення вони поділяються на первинні і вторинні. Для підвищення ступеня осадження у відстійники можуть додаватись різні реагенти: коагулянти і флокулянти. Тривалість відстоювання становить приблизно 1,5- 2 год.

Механічне очищення призначене для підготовки стічних вод до подальшого очищення (хімічного, фізико-хімічного, біологічного).

На відміну від механічної очистки, при хімічній відбувається якісна зміна речовин. До хімічних методів відноситься нейтралізація кислот і лугів, яку проводять, пропускаючи стічні води через доломіт, магнезит і вапняки. Нейтралізація необхідна для попередження корозії металів водовідвідних мереж і очисних споруд.

Використовують окиснення для очищення стічних вод від токсичних домішок, ціанідів, сірководню, сульфідів. Воно ефективне при видаленні токсичних домішок органічних речовин і тих домішок, що недоцільно і неможливо видалити іншими способами. Дане підприємство застосовує блочну електролізну установку знезараження стічної води, яке здійснюють шляхом введення в них гіпохлориду натрію, який отримують з кухонної солі.

Технічні характеристики електролізної установки

Установка блочна електролізна знезараження води відповідає ТУ У14307736.002-94.

№	Найменування показників	Од. вим.	Норма
1	Продуктивність установки по активному хлору	кг/добу	10
2	Питомі затрати солі на 1кг активного хлору	кг	7,5
3	Концентрація активного хлору в розчині гіпохлориту	г/л	3,5
4	Робоча напруга електролізера	В	20
5	Робочий струм електролізера	А	100-110
6	Каркас з електролізером: - кількість біпол. електродів - габаритні розміри: а) довжина б) ширина в) висота - вага	шт. шт. мм кг	1 26 400 1250 1600 60
7	Бак-солерозчинник: - ємкість - габаритні розміри: а) довжина б) ширина в) висота - вага	шт. дм3 мм кг	1 80 500 470 1400 30
8	Випрямний агрегат: - напруга живлення	В	220
9	Максимальна потужність, яку використовує установка	кВт	2,1
10	Кількість обслуговуючого персоналу	чол.	1

Ефективним методом вилучення органічних домішок з води є біологічний. Він ґрунтується на застосуванні різних мікроорганізмів. Біологічне очищення здійснюється шляхом пропускання стічних вод через біологічні фільтри або аеротенки. Як видно, біофільтри збудовано у вигляді залізобетонних резервуарів діаметром до 30 м і висотою 4 м. На дірчасте днище резервуару накладено щебінь. На його поверхню поселили співтовариства мікроорганізмів (бактерії, найпростіші, водорості, грибкові), живленням котрих слугують органічні домішки стічних вод. Мікроорганізми перетворюють органічні речовини в неорганічні (переважно вуглекислий газ і воду, або метан, аміак та ін.).

Аеротенки являють собою залізобетонні резервуари довжиною 50 м, шириною до 10 м і глибиною 5 м. В аеротенки постійно нагнітають повітря. Стічні води очищують за допомогою активного мулу. Це різноманітні бактерії, які живляться органічними домішками.

У мулі залежно від його виду розвиваються певні групи мікроорганізмів. Проте певна їх частина є спільною для всіх видів мулу: завжди присутні не спороносні бактерії роду Pseudomonas, Sarcina, а також інші бактерії і мікрококи. Приріст активного мулу періодично виводиться з апарату в резервуар активного мулу і після знезаражувальної обробки може використовуватись як добриво.

Після цього вода направляється у вторинні відстійники, а осад виводиться на мулові майданчики. Далі очищена вода випускається в р. Сулу.

Якісна характеристика стічних вод на випусках (мг/л):

Найменування випуску і показників забруднених речовин	мг/л	Г/г	т/рік
Завислі речовини	15,0	2739,00	24,0
Хлориди	400	73059,36	640,0
Сульфати	100	18264,8	160,0
БСК 5	15,0	2739,0	24,0
Амоній сольовий	3,2	584,47	5,12
Нітрити	0,3	54,79	0,48
Нітрати	10,0	1826,48	16,0
Мінералізація	1320	241095,89	2112,0
Залізо загальне	0,3	54,79	0,48
Хром «ІІІ»	0,032	5,7	0,05
Нафтопродукти	0,05	9,13	0,08
АПАР	0,1	182,65	0,16
ХСК	80	14611,87	128,0
Цинк	0,017	3,42	0,03
Мідь	0,01	1,82	0,016
Нікель	0,025	4,56	0,04
Фосфати	5,0	913,2	8,0



3. Державні санітарні правила і норми "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання"

3.1 Гігієнічні вимоги до якості питної води

1). Гігієнічні вимоги, що визначать придатність води для питних цілей, включають:

- безпеку в епідемічному відношенні;

- нешкідливість хімічного складу;

- сприятливі органолептичні властивості;

- радіаційну безпеку.

2). Якість питної води залежить від її складу та властивостей:

- у вододжерелі;

- при надходженні у водопровідну мережу;

- в точках водозабору.

3). Безпека питної води в епідемічному відношенні визначається показниками, що характеризують з достатньо високою вірогідністю відсутність в ній небезпечних для здоров'я споживачів бактерій, вірусів, інших біологічних включень.

3.1.1 Мікробіологічні показники

За мікробіологічними показниками питна вода має відповідати вимогам, наведеним у табл. № 1.

Таблиця № 1 - Мікробіологічні показники безпеки питної води

№	Найменування показників	Одиниці виміру	Нормативи
1	Число бактерій в 1 см3 води, що досліджується (ЗМЧ)	Колоніїутворюючі одиниці (мікроорганізми)/см3	не більше 100*
2	Число бактерій групи кишкових паличок коліформних мікроорганізмів)в 1 дм3 води, що досліджується (індекс БГКП)	Колоніїутворюючі одиниці (мікроорганізми)/дм3 КУО/дм3	не більше 3**
3	Число термостабільних кишкових паличок фекальних коліформ - індекс ФК) в 100 см3 води, що досліджується	Колоніїутворюючі одиниці (мікроорганізми)/ 100 см3 КУО/100 см3	відсутність***
4	Число патогенних мікроорганізмів в 1 дм3 води, що досліджується	Колоніїутворюючі одиниці(мікроорганізми)/дм3 КУО/дм3 відсутність***	відсутність***
5	Число коліфагів у 1 дм3 води, що досліджується	Бляшкоутворюючі одиниці/дм3 БУО/дм3	відсутність***

Примітки: * - для 95% проб води у водопостачальній мережі, що досліджуються протягом року; ** - для 98% проб води, що надходить у водопостачальну мережу, і досліджуються протягом року; при перевищенні індексу БГКП на етапі ідентифікації колоній, що виросли, додатково проводять дослідження на наявність фекальних коліформ; *** - при виявленні фекальних коліформ у 2-х послідовно відібраних пробах води слід розпочати протягом 12 годин дослідження води на наявність збудників інфекційних захворювань бактеріальної чи вірусної етіології (по епідситуації).

3.1.2 Паразитологічні показники

За паразитологічними показниками (клітини, цисти: лямблій, криптоспоридій, а також у разі епідускладнень - дизентерійних амеб, балантидій, хламідій та ін.; клітини, личинки, яйця гельмінтів) питна вода має відповідати вимогам, наведеним у табл. № 2.

Таблиця № 2 - Паразитологічні показники безпеки питної води

№	Найменування показників	Одиниці виміру	Нормативи
1	Число патогенних кишкових найпростіших у 25 дм3 води, що досліджується	(Клітини, цисти)/25 дм3	Відсутність
2	Число патогенних кишкових найпростіших у 25 дм3 води, що досліджується	(Клітини, яйця, личинки)/25 дм3	Відсутність

3.1.3 Токсикологічні показники

Нешкідливість хімічного складу питної води визначається показниками, які з достатньо високою вірогідністю характеризують відсутність у ній небезпечних для здоров'я речовин (компонентів), що зустрічаються в природних водах, з'являються у воді внаслідок забруднення вододжерел або у процесі водообробки в концентраціях, гранично допустимі величини яких установлені результатами санітарно-токсикологічних досліджень.

За токсикологічними показниками питна вода має відповідати вимогам, наведеним у табл. № 3.

Таблиця № 3 - Токсикологічні показники нешкідливості хімічного складу питної води

№	Найменування показників	Одиниці виміру	Нормативи, не більше	Клас небезпеки
Неорганічні компоненти
1	Алюміній	мг/дм3	0.2 (0.5)*	2
2	Барій	мг/дм3	0.1	2
3	Миш'як	мг/дм3	0.01	2
4	Селен	мг/дм3	0.01	2
5	Свинець	мг/дм3	0.01	2
6	Нікель	мг/дм3	0.1	3
7	Нітрати	мг/дм3	45.0	3
8	Фтор	мг/дм3	1.5	3
Органічні компоненти
1	Тригалометани (ТГМ, сума)	мг/дм3	0.1	2
	Хлороформ	мг/дм3	0.06	2
	дибромхлорметан	мг/дм3	0.01	2
	тетрахлорвуглець	мг/дм3	0.002	2
2	Пестициди (сума)	мг/дм3	0.0001	**
Інтегральні показники
	Окислюваність (KMn04 )	мг/дм3	4.0	-
	Загальний органічний вуглець	мг/дм3	3.0	-

Примітки: * - величина, зазначена у дужках, допускається при обробці води реагентами, що містять алюміній; ** - перелік контрольованих пестицидів встановлюють з урахуванням конкретної ситуації.

Вода не має містити інші токсичні компоненти (ртуть, талій, кадмій, нітрити, ціаніди, хром (+6), 1,1-дихлоретилен, 1,2-дихлоретан, бенз(а)пірен) в концентраціях, що визначаються стандартними методами досліджень.

При проведенні знезаражування води концентрація залишкових кількостей дезінфектантів, що визначаються не рідше ніж раз на годину, має складати:

- при знезаражуванні питної води хлором вміст залишкового вільного хлору у воді на виході із резервуарів чистої води має бути 0.3-0.5 мг/куб.дм (якщо тривалість контакту хлору з водою не менше 30 хв.), а вміст залишкового зв'язаного хлору - 0.8-1.2 мг/куб.дм (якщо тривалість контакту хлору з водою не менше 60 хв.). При сумісній наявності у воді вільного та зв'язаного хлору дозволяється здійснення контролю за одним із них: за залишковим вільним хлором (при його концентрації понад 0.3 мг/куб.дм) або за залишковим зв'язаним хлором (при концентрації залишкового вільного хлору менше 0.3 мг/куб.дм);

- при знезаражуванні води озоном концентрація залишкового озону на виході із камери змішування має бути 0.1-0.3 мг/куб.дм при тривалості контакту не менше 4 хв.

Взаємозв'язок дози дезінфектанту (C, мг/куб.дм) та часу(T, хв), необхідного та достатнього для забезпечення епідемічної безпеки оброблюваної води під час її проходження до першого споживача, визначає критерій "CxT", що може бути встановлений експериментально для кожної конкретної води з урахуванням показників її хлорпоглинальності.

При використанні у процесі водопідготовки коагулянтів, дезінфектантів чи інших реагентів, дозволених Міністерством охорони здоров'я України для застосування у практиці господарсько-питного водопостачання, їх залишкові кількості у питній воді не мають перевищувати відповідних нормативних значень.

3.1.4 Органолептичні показники

Сприятливі органолептичні властивості питної води визначаються сукупністю значень, що регламентуються органолептичними показниками якості та фізико-хімічними характеристиками води (за вмістом у воді компонентів, які впливають на органолептичні показники).

Органолептичні показники та гранично допустимі концентрації компонентів, що нормуються за їх впливом на органолептичні властивості питної води, наведені у табл. № 4.

Таблиця № 4 - Органолептичні показники якості питної води

№	Найменування показників	Одиниці виміру	Нормативи, не більше	Клас небезпеки
1	Запах	ПР*	2	-
2	Каламутність	НОМ**	0.5 (1.5)***	-
3	Кольоровість	град.	20 (35)	-
4	Присмак	ПР	2	-
5	Водневий показник, pH, в діапазоні	одиниці	6.5-8.5	-
6	Мінералізація загальна(сухий залишок)	мг/дм3	1000 (1500)	-
7	Жорсткість загальна	мгекв/дм3	7 (10)	-
8	Сульфати	мг/дм3	250 (500)	4
9	Хлориди	мг/дм3	250 (300)	4
10	Мідь	мг/дм3	1.0	3
11	Марганець	мг/дм3	0.1	3
12	Залізо	мг/дм3	0.3	3
13	Хлорфеноли	мг/дм3	0.0003	4

Примітки: * - показник розведення (до зникнення запаху, присмаку); ** - нефелометричні одиниці каламутності; *** - величини, зазначені в дужках, допускаються з урахуванням конкретної ситуації.

Вода не має містити інші компоненти, спроможні змінювати її органолептичні властивості, - цинк, поверхнево-активні речовини, нафтопродукти, феноли в концентраціях, що визначаються стандартними методами досліджень.

3.1.5 Показники радіаційної безпеки питної води

Радіаційна безпека питної води визначається за гранично допустимими рівнями сумарної об'ємної активності альфа- та бета-випромінювачів (природних), наведеними у табл. № 5. У разі перевищення цих рівнів слід провести вивчення радіонуклідного складу досліджуваних проб води щодо його відповідності нормам радіаційної безпеки.

Таблиця № 5

№	Найменування показників	Одиниці виміру	Нормативи, не більше
1	Загальна об'ємна активність альфа-випромінювачів	Бк/дм3	0.1
2	Загальна об'ємна активність бета-випромінювачів	Бк/дм3	10

Примітка: Для особливих регіонів нормативи радіаційної безпеки питної води погоджуються Головним державним санітарним лікарем України.

3.1.6 Показники фізіологічної повноцінності якості води

Показники фізіологічної повноцінності питної води визначають адекватність її мінерального складу біологічним потребам організму. Вони засновані на доцільності для ряду біогенних елементів обліку не тільки максимально допустимих, а й мінімально необхідних рівнів їх вмісту у воді. Дослідження показників, що характеризують фізіологічну повноцінність питної води, рекомендується проводити в об'ємі, наведеному у табл. № 6.

Таблиця №6 - Показники фізіологічної повноцінності мінерального складу питної води

№	Найменування показників	Одиниці виміру	Рекомендовані значення
1	Мінералізація загальна	мг/дм3	не менше 100.0; не більше 1000.0
2	Жорсткість загальна	мгекв/дм3	не менше 1.5; не більше 7.0
3	Лужність загальна	мгекв/дм3	не менше 0.5; не більше 6.5
4	Магній	мг/дм3	не менше 10.0; не більше 80.0
5	Фтор	мг/дм3	не менше 0.7; не більше 1.5



3.2 Санітарно-епідеміологічна оцінка води підземних водозаборів КП «Лубни-водоканал» м. Лубни

Якість води підземних джерел водопостачання КП «Лубни-водоканал» відхиляється від нормативів ДСанПІН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» за показниками фториди до 2,5 мг/ дм3, хлориди до 450,0 мг/ дм3 .

Враховуючи нестачу води питної якості та відсутність альтернативних джерел водопостачання у м. Лубни, Міністерство охорони здоров'я України надало дозвіл на тимчасове використання води з підземних джерел КП « Лубни-водоканал » на три роки (Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 18.10.2010 р. № 05.03.02-04/ 77570 ).

Фтор має над вузький діапазон фізіологічних доз. До 85 % добової потреби у цьому елементі (3,2 - 4,2 мг) задовольняється за рахунок води. В разі вживання води з вмістом фтору 1,5 мг/ дм у 20% випадків можуть спостерігатися легкі форми флюорозу (плямистості зубів), тоді як за користування водою з вмістом фтору 0,7 мг/дм3 і менше підвищується захворювання на карієс. Високі концентрації фтору зафіксовано в половині обстежених глибоких свердловин України (С.Н. Черникинський, 1975). При його вмісті на рівні 3 - 6 мг/дм3 може виникати флюороз скелету. Порушення фосфорно-кальцієвого обміну, за дослідженнями Р.Д. Габовича, виявляються при вмісті фтору більше 16 мг/дм3.

Головним джерелом надходження до організму людини хлоридів є солона їжа, причому середнє споживання хлорид-іона складає 6 г на добу. Вміст хлоридів у питній воді встановлений за органолептичною ознакою на рівні 250 мг/дм3 (350 мг/дм3 за спеціальною згодою). При концентрації 1000 мг/дм і більше відмічається зміна динаміки виведення хлоридів з сечею, підвищення вмісту їх у крові, що може мати негативні наслідки для людей, які страждають хворобами серця та нирок.

Таким чином, вода підземних джерел КП «Лубни-водоканал» має забруднення, яке негативно впливає на органолептичні показники якості води та створює несприятливий фон для чутливих осіб і людей з окремими захворюваннями, однак вживання такої води не становить вираженої небезпеки для здоров'я.

Передбачаються заходи щодо покращення якості питної води КП «Лубни-водоканал», зокрема розробка методів зменшення вмісту фтору у питній воді.



4. Перелік, кількість та розміщення відходів підприємства, пов'язаних з водопостачанням та водоочищенням

№	Найменування відходу	Клас небезпеки	Кількість, т	Місце розміщення
1	Відходи виробничо-технологічні від функціонування установок для очищення вод стічних інші, не позначені іншим способом, або відходи від комбінованих процесів (мул очисних споруд)	4	1028,330	підприємство
2	Відходи матеріалів основних і речовин, які застосовують для знезараження та очищення води (хлорне вапно)	3	2,000	підприємство
3	Відходи виробничо-технологічні інші, не позначені іншим способом, або відходи від комбінованих процесів приготування води питної чи технічної (шлам чистки резервуарів накопичення води, зневоднений)	4	0,500	звалище
4	Відходи від функціонування установок для очищення вод стічних, не позначені іншим способом (залишки очищення мереж каналізації, зневоднені)	4	0,500	звалище
5	Залишки дрібні від просіювання (відходи на решітках)	4	86,590	звалище
6	Залишки, одержані у процесі вилучення піску (пісок з пісколовочних майданчиків)	4	98.550	підприємство

Відходи, які вивозяться на звалище, не повинні містити небезпечних складників в кількості, достатній для виявлення небезпечних властивостей, та не бути ресурсоцінними.



5. Хімічні методи очистки питної води

Як уже зазначалося, КП «Лубни-водоканал» здійснює постачання господарсько-питної води за рахунок 44 артезіанських свердловин. Тому дане підприємство не потребує додаткової очистки питної води, оскільки артезіанські джерела «захищені» від надходження проникаючих з поверхні землі забруднених стоків.

В Україні багато міст, особливо з великою чисельністю населення, які, крім підземних вод, використовують і поверхневі джерела водопостачання. У таких випадках звичайно необхідне доочищення, щоб довести санітарні показники якості до норми, придатної до споживання.

Розглянемо, які хімічні методи для цього використовують. Знезараження води є обов'язковим за умови санітарної ненадійності джерела, що використовується для господарських цілей, як правило, перед знезараженням проводять освітлення й усунення колірності води, в результаті чого вода звільняється від завислих часток, які затрудняють проведення знезараження, і від частини бактерій (при фільтруванні затримується 98-99% всіх бактерій). Але знезараження можна розглядати як самостійний і часто єдиний процес обробки води. У такому вигляді він використовується на водопроводах, джерелом яких є підземні води. Знезараження води може здійснюватися двома способами - за допомогою спеціальних реагентів і без них.

Реагентними методами називаються такі, за яких для знезараження води використовуються хімічні речовини, що викликають загибель мікроорганізмів. Такими речовинами є багато окисників ( Cl2, N2), а також солі деяких важких металів (в основному Ag і Cu).

За безреагентних методів знезаражена вода підлягає впливу ультрафіолетових променів, які мають бактерицидні властивості (короткі хвилі в межах 2000-2950 А), чи високої температури (кип'ятіння).



5.1 Знезараження води хлором

5.1.1 Хлорування води

Хлорування води - один із поширених методів знезараження води на водопроводах. Ця процедура виконується в усіх випадках забору води з поверхневих водойм, а також при отриманні води з підземних джерел, бактеріальні показники яких не відповідають вимогам стандарту. Хлорування води відбувається газоподібним Cl2, або ж речовинами, що містять активний Cl: хлорне вапно, хлорит, діоксид хлору.

Збудники тифу, дизентерії, холери й бруцельозу є дуже чутливими до дії хлору. Навіть сильно заражена бактеріями вода значною мірою дезінфікується порівняно невеликими дозами хлору. Але все одно - при хлоруванні повної стерилізації води не відбувається.

Бактерицидний ефект хлору значною мірою залежить від його початкової дози і тривалості контакту з водою. Частіше за все на руйнування клітин витрачається лише незначна частина хлору. Більша частина хлору йде на реакцію з різноманітними органічними і мінеральними домішками, які містяться у воді.

Хлорування є заходом, який постійно здійснюється на комунальних водопроводах та станціях з очистки господарсько-побутових і деяких категорій промислових стічних вод. Крім того, хлорування проводиться як короткочасний чи періодичний захід, необхідний для дезінфекції ділянок водопроводу, що вводяться в експлуатацію, фільтрів, резервуарів чистої води.

Постхлорування - це процес знезараження води, який проводиться після всіх інших способів її обробки і є завершальним етапом очистки води. Постхлорування може здійснюватися як невеликими дозами (нормальне хлорування), так і підвищеними (перехлорування). Використовується воно і спільно з іншими речовинами для знешкодження мікроорганізмів (комбіноване хлорування).

Практичне використання процесу хлорування в основному зводиться до пре- та постхлорування. Застосовується також подвійне хлорування (пре- та постхлорування). Подвійне хлорування використовується за високої колірності води та за підвищеного вмісту в ній органічних речовин.

5.1.2 Утворення токсичних хлорорганічних сполук при хлоруванні води

За певних умов при обробці води активним хлором можуть утворюватися небезпечні для здоров'я людини речовини, зокрема:

- хлороформ (має канцерогенну активність);

- дихлорбромметан, хлоридбромметан, трибромметан (мають мутагенні властивості);

- 2,4,6-трихлорфенол, 2-хлорфенол, дихлорацетонітрил, хлорпіридин, поліхлоровані біфеніли (є імунотоксичними та канцерогенними).

Гранично-допустимі концентрації таких токсичних сполук, як тригалогенметани (ТГМ), у національних і міжнародних стандартах якості питної води коливаються в широких межах (від 1 до 100 мкг/л), оскільки це питання ще мало вивчено. Так, стандарти ЄЕС вимагають вилучення ТГМ до 1 мкг/л, рекомендації ВООЗ - до 10-30 мкг/л, стандарт США - до 100 мкг/л, а рекомендації нашого Міністерства охорони здоров'я - до 60 мкг/л.

В результаті проведених за останні 10 років досліджень було встановлено, що у воді можуть бути присутніми токсичні леткі галогенорганічні сполуки (ЛГС). Це в основному сполуки, що відносяться до групи ТГМ: хлороформ, дихлорбромметан, дибромхлорметан, бромоформ та інші, які мають канцерогенну і мутагенну активність.

Медиками виявлено взаємозв'язок між кількістю онкологічних захворювань і споживанням населенням хлорованої води, яка містила галогенорганічні сполуки.

У концепції поліпшення якості питної води в Україні, яку було створено згідно з прийнятою Урядом в 1991 р. науково-соціальною програмою «Питна вода», передбачено розробку і впровадження сучасних технологій отримання якісної питної води з використанням N2, H2O2, що виключає застосування хлору в технології очистки і запобігає утворенню високотоксичних хлорорганічних сполук.

Але в найближчий час, як вважає ряд учених (зокрема, О.В. Сліпченко, Л.А. Кульський, Є.С. Мацкевич, 1990), за умов масового централізованого водопостачання відмовитися від знезараження води методом хлорування буде складно з економічних і технологічних причин.



6. Виконана протягом практики робота

Під час проходження виробничої практики на базі комунального підприємства «Лубни-водоканал» для мене були створені всі необхідні умови для ознайомлення, вивчення та опрацювання екологічної документації, яка відображає структуру КП «Лубни-водоканал», напрями діяльності, форми ведення екологічної документації, характер господарської діяльності. Також я була ознайомлена з роботою водозабірних майданчиків (ВЗМ) КП «Лубни-водоканал», а також з технологією очистки стічних вод

м. Лубни на очисних спорудах КП «Лубни-водоканал», крім того, я неодноразово була присутньою на відборі проб питної води на ВМЗ №1,2,3. Під керівництвом старшого лаборанта я проводила хімічний аналіз відібраних проб на визначення у питній воді вмісту загального заліза, хлоридів, нітритів, а також загальної жорсткості. Відбір проб здійснюється відповідно до ГОСТ 24481-80 «Вода питьевая. Отбор проб». Аналізи, які проводила я, виконувалися відповідно до стандартів:

ь ГОСТ 4011-72 «Вода питьевая. Методы измерения массовой концентрации общего железа»;

ь ГОСТ 4245-72 «Вода питьевая. Методы определения содержания хлоридов»;

ь ГОСТ 4192-82 «Вода питьевая. Методы определения минеральных азотосодержащих веществ»;

ь ГОСТ 4124-72 «Вода питьевая. Метод определения общей жесткости».

Результати аналізів наведені в додатку 5.

Ще однією виконаною мною роботою було оформлення журналу 1-ВТ (зведений облік відходів та пакувальних матеріалів і тари по підприємству) за червень місяць (Додаток 6-11).

Вся виконана робота, ознайомлення з документацією, екскурсіі на водоочисні споруди, водозабірні майданчики, каналізаційно-насосні станції проводилися під керівництвом інженера з охорони навколишнього середовища Бойка М.С., інженера-технолога Корнієнко С.І., завідувача хіміко-бактеріологічної лабораторії Щерби Ю.В. Відгуки стосовно виконання мною поставлених задач написані в щоденнику практики.



Висновок

Комунальне підприємство «Лубни-водоканал» здійснює централізоване водопостачання населення, підприємств та організацій міста.

Водопровід м. Лубни забезпечує водопостачання, тобто одержання води з природних джерел, в даному випадку з артезіанських свердловин, її транспортування і подачу споживачам. Водопостачання здійснюється за рахунок експлуатації трьох водозаборів.

КП «Лубни-водоканал» здійснює постачання господарсько-питної води за рахунок 44 артезіанських свердловин. Тому дане підприємство не потребує додаткової очистки питної води, оскільки артезіанські джерела «захищені» від надходження проникаючих з поверхні землі забруднених стоків.

На очисних спорудах КП «Лубни-водоканал» використовується комплексна очистка стічних вод, що включає декілька груп методів.

Державні санітарні правила і норми на питну воду ДСанПіН 2.2.4-171-10 та гігієнічні вимоги до її якості містять хімічні, мікробіологічні, паразитологічні, токсикологічні, органолептичні показники, радіаційну безпеку питної води та її мінеральний склад. Знання та виконання цих норм забезпечить нас більш чистою та безпечною водою.

Якість води підземних джерел водопостачання КП «Лубни-водоканал» відхиляється від нормативів ДСанПІН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» за показниками фториди до 2,5 мг/дм3, хлориди до 450,0 мг/дм3.

За час проходження практики я познайомилась з колективом відділу , їх роботою. Здобула досвід формування у майбутнього спеціаліста професійних практичних знань з екологічних аспектів господарської діяльності, закріплення набутого досвіду та безпосередня практична підготовка до самостійної високоефективної роботи на посаді інженера-еколога.

Таким чином за період проходження практики я вдосконалила навички роботи хімічного аналізу питної води, навчилась розраховувати і заповняти різноманітну екологічну документацію, а також ознайомилася з принципом і технологічними умовами роботи водоочисних споруд, каналізаційно-насосних станцій і водозабірних майданчиків разом з свердловинами.

Размещено на Allbest.ru