Санітарія і гігієна праці розглядає ряд факторів, що можуть впливати на здоров'я і самопочуття людини, визначає джерела виникнення цих факторів і встановлює способи захисту від них. Основним завданням санітарії та гігієни праці залишається створення для працюючих комфортних умов праці.

Комфортні умови - це умови, що не викликають незручності в людини при виконанні роботи, відхилень у здоров'ї і профзахворювань, і при яких у людини спостерігається максимальна працездатність і продуктивність.

Розрізняють вимоги загальної й особистої гігієни. До вимог загальної гігієни відносяться: санітарно-захисні зони, вимоги до будинків і приміщень, вимоги до водопостачання, забезпечення теплом і т.д.

Для об'єктів, окремих будинків і споруд, що є джерелами різноманітних загроз для організму людини, передбачений санітарний захист. Такий захист враховує потужність об'єкта, умови здійснення технологічних процесів, характер і кількість шкідливих, токсичних речовин і речовин з неприємним запахом, шум, вібрацію, електромагнітні хвилі, ультразвук, радіацію та інші небезпечні фактори, які впливають на навколишнє середовище.[29]

У «Санітарних нормах проектування промислових підприємств» (СН 245-71) зазначені конкретні виробництва з присвоєними для них відповідними класами. У цих санітарних нормах виділено п'ять санітарно-захисних зон. Проте, існує низка видів шкідливих робіт, що не відбиті в санітарних нормах. Ці види робіт мають так званий орієнтований клас, що характеризує ступінь забруднення атмосферного повітря (параметр П). Параметр П установлюється згідно з Інструкцією про порядок розгляду, узгодження й експертизи повітряно-охоронних заходів і видачі дозволу на викид забруднюючих речовин в атмосферу по проектних рішеннях. Відповідно до санітарної класифікації підприємств, виробництв і об'єктів, затверджено розміри санітарно-захисних зон.

Організація санітарно-захисних зон переслідує, крім основного завдання (захист повітряного середовища населеного пункту від промислових забруднень), також мету дотримання вимог архітектурно-композиційного ув'язування житлових районів міста і промислових об'єктів. Під час планування захисних зон необхідно враховувати, що одним з найважливіших факторів захисту повітряного середовища населеного пункту є його озеленення газостійкими деревинно-чагарниковими породами.

Рослини, використовувані для озеленення санітарно-захисних зон, повинні бути ефективними в санітарному розумінні й досить стійкими до забруднення атмосфери і ґрунтів промисловими викидами. Під час проектування озеленення варто надавати перевагу створенню змішаних деревинно-чагарникових насаджень. При цьому не менше 50% від загальної кількості дерев повинна займати головна деревна порода, що має найвищий показник санітарно-гігієнічної ефективності та є життєздатною в конкретних погодно-кліматичних і токсикологічних для даного об'єкта умовах.

Територія об'єкта також повинна мати ділянки озеленення, що складають 10-15% від загальної площі об'єкта. Призначенням зелених насаджень на території об'єкта є, насамперед, їхня рекреаційна роль.

Для забезпечення санітарного благополуччя працюючих на об'єкті необхідно дотримувати вимог санітарно-гігієнічних норм щодо будинків і приміщень, з урахуванням санітарної характеристики робочого процесу. Для цього необхідно дотримуватися норм корисної площі для працюючих, нормативних площ для розміщення устаткування, необхідної ширини проходів і проїздів, що створить умови для безпечної роботи та зручності в обслуговуванні машин і устаткування.

Якщо в будинку розташовані приміщення з різним ступенем небезпечності, то вони повинні бути ізольовані між собою. Не можна допускати, щоб більш небезпечні приміщення розміщалися під безпечними приміщеннями. Приміщення, у яких розміщаються електрощити, вентиляційне, компресорне устаткування, повинні бути завжди закриті на ключ.

До складу будь-якого об'єкта входять допоміжні приміщення, до яких відносять: санітарно-побутові, медичні, суспільного харчування, культурного обслуговування та адміністративні приміщення.

Працівники повинні бути забезпечені санітарно-побутовими приміщеннями: роздягальнями, приміщеннями для відпочинку й обігріву, душовими, умивальниками, приміщеннями для сушіння спецодягу (у разі потреби), туалетами, оздоровчими пунктами (куточками), місцями для паління.

Роздягальні для робочого одягу повинні бути розміщені ізольовано від роздягалень для вуличного та домашнього одягу. В роздягальнях для робочого одягу передбачаються відокремлені кладові площею не менше 3 м2 для зберігання забрудненого та чистого одягу. Роздягальні повинні бути обладнані лавками шириною 0,3 м та мати шафи для працюючих. Відстань між рядами шаф у роздягальнях, обладнаних лавками, повинна становити 2 м, а в роздягальнях, не обладнаних лавками - 1,5 м. У випадку наявності забрудненого одягу шафи для спецодягу повинні забезпечуватися витяжною вентиляцією. При виконанні робіт на відкритому повітрі чи в умовах, що приводять до зволоження робочого одягу, повинні передбачатися відповідно обладнані приміщення для сушіння одягу.

До вимог особистої гігієни відносяться заходи щодо миття рук, ніг, чищення зубів, прийняття душу, стрижки волосся і т.д.

Засіб індивідуального захисту - засіб, що запобігає або зменшує вплив на одного працюючого небезпечних і шкідливих факторів.

Засоби індивідуального захисту необхідно застосовувати в тих випадках, коли безпека робіт не може бути забезпечена конструкцією устаткування, організацією виробничого процесу, архітектурно- планувальними рішеннями й засобами колективного захисту. Для кожного працівника видано набір індивідуальног озахисту, в цехах у майстрів знаходиться аптечка.

СІЗ залежно від призначення підрозділяються на класи:

-костюми ізолюючі: пневмокостюми, костюми, що гідроізолюють, скафандри;

-засоби захисту органів дихання: протигази, респіратори, саморятувальники, пневмошлеми, пневмомаски, пневмокуртки;

-одяг спеціальний захисний: кожухи, пальто, напівпальто, кожушки, накидки, напівплащі, халати, костюми, куртки, сорочки і т.д.;

-засоби захисту ніг: чоботи, бахіли, боти і т.п.;

-засоби захисту рук: рукавиці, рукавички, напульсники;

-засоби захисту голови: каски, шоломи, підшоломники, шапки, берети, капелюхи, косинки і т.п.

-засоби захисту очей: окуляри;

-засоби захисту обличчя: щитки;

-засоби захисту слуху: навушники, шоломи;

-засоби захисту від падінь із висоти й інші заобіжні пристрої

-засоби дерматологічніз ахисні [23]

З метою збереження здоров'я і працездатності робітників на будівельних майданчиках обладнують тимчасові побутові приміщення, в яких вони можуть відпочити під час обідньої перерви, прийняти їжу, взимку -- обігрітись.

Кількість санітарно-побутових приміщень і їхні розміри залежать від кількості робітників, що водночас працюють на даному об'єкті.

Перед початком роботи робітник повинен одягтися у спецодяг, а свій одяг і взуття акуратно розмістити у спеціальній шафі. Після закінчення робочого дня спецодяг чистять від пилу, бруду, сушать у спеціальних приміщеннях і ховають в індивідуальну шафу або вішають у спеціально відведеному для цього місці.

У район розміщення побутових приміщень подається вода. Для пиття слід застосовувати переварену воду, яку зберігають у спеціальних бачках з кришками і кранами. Бачок, заповнений водою, повинен бути весь час закритий. Сиру водопровідну воду вживають за допомогою спеціально обладнаних фонтанчиків. Відстань від місця, де є вода, до робочих місць повинна бути не більше 75 м. Всі ці заходи спрямовані на те, щоб кожен робітник мав змогу дотримуватись особистої гігієни на виробництві.

Після закінчення роботи обличчя і руки треба добре вимити. Якщо шкіра на руках тріскається, після миття їх треба змастити гліцерином або спеціальним кремом.[29].

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

В даному дипломному проекті була розглянута проблема забруднення питної води, що є однією з найважливіших проблем сучасного суспільства.

Основну увагу було звернуто на біологічне забруднення поверхневих водозаборів організмами, що мешкають у глибинних шарах води і постійно знаходяться у русі-фітопланктоном.

Здійснивши огляд літератури в першому розділі , ми охарактеризували біологічну характеристику фітопланктону, закономірності його формування в просторово-часовому аспекті, визначили методи кількісної оцінки фітопланктону. Встановлено, що підвищення продуктивності популяцій фітопланктону призводить до процесу евтрофікації водойм, так званого «цвітіння води». Фактори, які призводять до цього негативного явища, бувають природними та антропогенними. Також встановлено, що процес евтрофікації можна регулювати. Типовий шлях подолання евтрофування- зниження фосфорного навантаження на водойми. Однак цей шлях, як правило, важко здійснити. Отже процес підвищення продуктивності популяцій фітопланктону потребує значної уваги , що є дуже важливим у питаннях контролю якості питної води.

В наступних розділах було здійснено природно-кліматичну та виробничу характеристику регіону та екологічну оцінку річки Тетерів. Встановлено, що джерелом господарсько-питного водопостачання м. Житомира є водоймище «Відсічне» річки Тетерів. Система водопостачання міста містить в собі підйом, підготовку води та транспортування питної води споживачам. Якість питної води повинна відповідати вимогам ДержСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною». Питна вода відпускається для задоволення потреб населення, комунально-побутових підприємств, міського господарства, господарсько-питних потреб промислових підприємств і на ліквідацію пожеж.

Охарактеризувавши економічний механізм охорони навколишнього середовища, визначено сучані проблеми водозабезпечення та водовідведення м. Житомира та здійснено еколого-економічний аналіз діяльності підприємства.

В розділі нормування якості питної води в системі водопідготовки та водовідведення визначено основні стандарти якості води. Питна вода повинна мати відповідні органолептичні та фізичні якості, оптимальний хімічний склад, не повинна погіршувати біологічну цінність їжі, не повинна бути твердою, вміщувати патогенні мікроорганізми, та вміщувати радіоактивні та токсичні хімічні речовини більше ГДК та ГДР.

Система водопостачання в сучасних містах є найважливішим елементом штучного середовища, що забезпечує як фізіологічні і гігієнічні потреби самої людини, так і життєво важливі для існування міста функції - виробничі, санітарно-гігієнічні, естетичні та інші.

Отже вирішення проблеми забруднення прісноводних поверхневих водозаборів потребує ефективних методів. Початкове вкладення коштів є проблематичним, але воно дасть позитивний економічний ефект для підприємства. Отже пропонується запровадження методів спрямованого регулювання процесів евтрофікації, зокрема антропогенної, яка повністю залежить від факторів впливу людини.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Эрхард Ж.-П., Сежен Ж. Планктон. Состав, экология, загрязнение. Пер. с фр. Л., Гидромтеоиздат, 1984 г. 256 стр.

2. Лурье А.И. Вода-бесценный дар природы: Научн-попул. Очерк -Х.: Прапор, 1984.-103 с.

3. Стадницкий Г.В., Родионов А.И. Экология: Учеб. Пособие для химико-технологических вузов.-М. :Высш. шк., 1988-272 с.

4. http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_biology

5. http://skvazhina-nasos-voda.kiev.ua/yakist_ochyshchennia_vody/standarty_yakosti_vody.htm

6. Бібліографічний опис: Ахмадуллова А. Е. Альгологічні дослідження мікроводоростей в рекреаційних озерах / А. Е. Ахмадуллова / / Молодий учений. - 2011. - № 4. Т.1. - С. 119-122.

7. Брагінський Л.П. Прісноводний планктон в токсичної середовищі. / Л.П. Брагінський, І.М. Величко, Е.П. Щербань - Київ: Наукова думка, 1987. - 180 с.

8. Васильєва І.І. рекомендації по боротьбі з «цвітінням» водойм. / І.І. Васильєва, П.А. Ремігайло - Якутськ, 1988. - 10 с.

9. Каменський В.С. Методи уповільнення та усунення процесу евтрофування / / Водні ресурси. - 1979. - № 4. - С. 51-63.

10. Трифонова І.С. Екологія та сукцесія озерного фітопланктону. - Л: Наука, 1990 .. - 184 с.

11. Федоров В.Д. Про методи вивчення фітопланктону і його активності. - М:. МГУ, 1979. - 166 с.

12. Бакка М.Т., Дорощенко В.В. Гідрологія, регулювання та охорона водних ресурсів: Навчальний посібник. - Житомир, 2003. - 125 с.

13. Еколого-економічні проблеми довкілля Житомирщини. [Кол. Моногр.] / В.І Карпов, С.П. Сіренький, В.К. Данилко та інші; Під заг. ред. П.П. Михайленка. - Житомир, 2001. - 320 с: іл. - Бібліогр.:312 - 316.

14. Костриця М.Ю. Рідний край: Посібник для вчителів та учнів Житомирщини. - Житомир. СМП „Житомир -РЖО-ПРЕС-РЕКЛАМА", 1998. - 192 с; іл.

15. Костриця М.Ю. Географія Житомирської області. - Ж.: «Житомирський вісник», 1993. - 198.

16. Костриця М.Ю. Географія Житомирської області: Посібник для вчителів та учнів, 2-ге видання, оновлене і доповнене, 2003. - 221 с.

17. Величко Ю.П., Волков В.Н. Правовая охрана вод. - М. Юрид. лит. 1980. - 230 с.

18. Кравченко В.С. Водопостачання та каналізація: Підручник. - „Кондор”. 2003. - 282 с.

19. http://www.oceansonline.com/phytoplankton.htm

20. Національна доповідь про якість питної води та стан питного водопостачання в Україні в 2010 році.

21. ttp://zakon.nau.ua/ -ДСанПіН

22. Фрог Б.Н., Левченко А.П. "Водоподготовка", Изд. МГУ, 1996.

23. http://zakon.rada.gov.ua/

24. С.І. Сніжко Оцінка та прогнозування якості природних вод. - К., 2001. - 264 с.

25. http://neonatology.narod.ru/gygiene/water/water1.htm

26. Заверуха Н. М. Основи екології: Навч. посіб. / Серебряков В.В., Скиба Ю. А. - К.: Каравела, 2006.-368с.

27. Екологія: Підручник/ [С. І. Дорогунцов, К.Ф. Коценко, М. А. Хвесик та ін.] - Вид. 2-ге, без змін. - К.:КНЕУ. 2006. - 371с.

28. Основи екології. Екологічна економіка та управління природокористуванням. Підручник / За заг. ред. д.е.н., проф.. Л.Г. Мельника та к.е.н., проф.. М.К. Шапочка. - Суми: ВТД «Університетська книга» , 2005. - 750с.

29. Кодекс законів «Про працю України» з постатейними матеріалами // Бюл. законодав. і юрид. Практики України.- Харків: Форт,2004.-125с.

Додаток 1

Матеріали бакалаврської роботи

Додаток 2

ЗАКОНИ УКРАЇНИ ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ ВОДОГОСПОДАРСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ

? Конституція України;

? Водний кодекс України ( Закон України від 6 червня 1995 року №213/95-ВР із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 21 вересня 2000року №1990-ІІІ);

? Земельний кодекс України (Закон України від 25 жовтня 2001 року із змінами);

? Загальнодержавна програма розвитку водного господарства (Закон України від 17 січня 2002 року №2988-ІІІ) яка включає в себе:

? Національну програму екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води. (Затверджена постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1997 року №123/97-ВР;

? Комплексну програму захисту сільських населених пунктів та сільськогосподарських угідь від шкідливої дії вод на період до 2010 року та прогноз до 2020 року, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 03 липня 2006 року №901);

? Закон України „Про меліорацію земель” від 14 січня 2000 року №1389-ХІУ;

? Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища” від 26 червня 1991 року №1268-ХІІ та ін.

? Податковий Кодекс №2755-УІ від 02.12.2010 р.

ПІДЗАКОННІ АКТИ ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ ВОДОГОСПОДАРСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ

? Положення про державну систему моніторингу довкілля. (Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 року №391);

? Перелік річок та водойм, що внесені до водних об'єктів місцевого значення. (Затверджений наказом Держводгоспу України від 3 червня 1997 року №41, зареєстрований в Мінюсті України 6 січня 1998 року №2/2442);

? Порядок користування землями водного фонду. (Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 року №502);

? Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них. (Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486);

? Порядок використання земель у зонах їх можливого затоплення внаслідок повеней та паводків. (Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року № 87);

? Порядок видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду. (Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №557);

?Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування. (Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року №321 «Про затвердження порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 року №459).

? Порядок розроблення й затвердження нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих. (Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1996 року №1100).

ДЕРЖАВНИЙ ОБЛІК ВОД

? Інструкція щодо заповнення форми 2-ТП (водгосп). (Затверджена наказом Держкомстату України від 30 вересня 1997 року №230);

? Державна статистична звітність - форма 2-ТП (водгосп) „Звіт про використання води”. (Затверджена наказом Держкомстату України від 30 вересня 1997 року №230);

? Типові форми первинного обліку з використання вод (ПОД-11 „Журнал обліку водоспоживання (водовідведення) водовимірювальними приладами та обладнанням, ПОД-12 „Журнал обліку водоспоживання (водовідведення) побічними методами”, ПОД-13 „Журнал обліку якості зворотних вод, що скидаються”. (Затверджені наказом Держкомстату України від 27 липня 1998 року №264).

ВІДОМЧІ НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ

? Програма державного моніторингу довкілля в частині здійснення Держводагентства України контролю за якістю поверхневих вод. (Затверджена наказом Держводагентства України від 30 грудня 2011 року №310);

? Порядок організації і здійснення державного моніторингу вод у системі Держводгоспу України (ВНД 33-5.5-10-2002);

? Єдине міжвідомче керівництво по організації та здійсненню державного моніторингу вод. (Затверджене наказом Мінекології від 24 грудня 2001 року №485);

? Правила технічної експлуатації меліоративних систем (Затверджені наказом Держводгоспу України 25 грудня 2001 року№285);

? Правила технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації сільських населених пунктів. (ВНД 33-3.4-01-2000);

? Порядок виконання інженерних робіт у межах меліоративних систем (ВБН В.2.4 -33-3.3-2001) та ін.;

? Інструкція щодо запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру на водогосподарських системах, захисних спорудах, водосховищах. (ВНД 33- 1.1-14-2001).

Размещено на Allbest.ru