Еколого-фаунстичний аналіз ґрунтової мезофауни Рожищенського району

Досліджено, що найменше представленою є ґрунтова мезофауна у сосняках лишайникових (Pineum cladinosum).

5. Найкраще розвинутою є ґрунтова мезофауна у березових лісах. Фауністичний склад грунтової мезофауни у березових лісах Рожищенського району включає представників із 5 класів, 11 рядів, 17 родин, 64 видів. Середня чисельність грунтової мезофауни в березняках, досить висока і складає 244,0-253,7 екз/м².

Дощові черви та комахи займають по чисельності домінуюче становище в березових лісах. Серед комах преважають твердокрилі і двокрилі. Перші представлені 8 родинами; 4 із них домінують (довгоносики, жужелиці, ковалики, стафілініди).

При оцінці чисельності грунтової мезофауни, яка належать по певної трофічної групи, виявилося, що кількість фітофагів в березових лісах становить 18,6%, сапрофагів - 23,4%, а зоофагів - 53,5, найнижчі величини мають некрофаги - 4,5%. У соснових лісах по чисельності і зоомасі переважають зоофаги (72,5%), набагато менше фітофагів (13,7%) і детритофагів (9,9%), незначна чисельність копрофагів (3,8%). Бідність сосняків сапрофагами можна пояснити відсутністю в підстилці листяного опаду, незначним змістом у ґрунті гумусу і незначною придатністю соснової хвої для живлення ґрунтових тварин.

Проаналізували наявність видів різних зоогеографічних елементів грунтової мезофауни в соснових лісах регіону дослідження. Встановлено 7 зоогеографічних елементів: європейський (35,1%), транспалеарктичний (30,8%), європейсько-сибірський (21,3%), голарктичний, космополітний і европейсько-середземноморський (у цілому 12,8%). Домінуючими є види європейські, транспалеарктичні та європейсько-сибірські. Встановили, що серед них в сосняках переважають види з більш вузькими ареалами. В березових лісах переважають транспалеарктичні (38,6) і європейські (53,8%) види.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алимов А.Ф. Молюски и их роль в биоценозах и формировании фаун [Текст] : монографія / А.Ф. Алимов. - Л. : Наука, 1981. - 248 с.

2. Андрусов Л. Материалы для фауны Oligochaeta окрестностей г. Киева / Л. Андрусов // Зап. Киевск. об-ва естествоиспыт. - Киев, 1914. - Т. 23. - Вып. 4. - С. 91-95.

3. Анисимова О.А. Хвойные деревья и насекомые-дендрофаги [Текст] : монографія / О.А. Анисимова. - Иркутск, 1978. - С. 62-67.

4. Арзамасов И. Т. Влияние мелиорации на животный мир Белорусского Полесья [Текст] : монографія / И.Т. Арзамасов, М.С. Долбик, Э.И. Хотько. - Минск, 1980. - 369 с.

5. Бусленко Л.В. Життєдіяльність люмбріцід (Lumbrisidae Oligochaeta Annelida) в дефльваних дерново-підзолистих грунтах Західного Полісся / Л.В. Бусленко // Науковий вісник Волинського держ. ун-ту ім. Лесі Українки. - Луцьк, 2008. - № 5 : Біологічні науки. - С. 46-50.

6. Веремеев В.Н. Видовой состав и численность почвенной мезофауны сосновых молодняков Белорусского Полесья [Текст] : монографія / В.Н. Веремеев. - Москва, 1980. - 515 с.

7. Гаврилюк В.С. Фізико-географічне районування Українського Полісся [Текст] : монографія / В.С. Гаврилюк. - К.: Вид-во Київ.ун-ту, 1955. - С. 59-65.

8. Гиляров М.С. Роль почвенных животных в формировании гумусного слоя почвы / М.С. Гиляров // Усп. совр. биол. - 1951. - 31. - Вып. 2. - С. 161-169.

9. Гиляров М.С. Животные и почвообразование / М.С. Гиляров // Биология почв Северной Европы. - М. : Наука, 1988. - С. 7-16.

10. Гиляров М.С. Зоологический метод диагностики почв [Текст] : монографія / М.С. Гиляров. - Москва, 1965. - 265 с.

11. Долгин В.Г. Определитель личинок жуков-щелкунов фауны СССР [Текст] : монографія / В.Г. Долгин. - К., 1978. - 380 с.

12. Демченко Е.Н. Состояние мезофауны беспозвоночных в почвах [Текст] : монографія / Е.Н. Демченко. - К., 1984. - 125 с.

13. Іванців В.В. Структурно-функціональна організація комплексів грунтових олігохет західного регіону України [Текст] : монографія / В.В. Іванців. - Луцьк: РВВ „Вежа”, 2007. - 400 с.

14. Зражевский А.И. Дождевые черви как фактор плодородия лесных почв [Текст] : монографія / А.И. Зражевский. - К. : Изд-во АН УССР, 1957. - С. 271.

15. Літопис природи. Рожищенський район // [Коніщук В.В. та ін.]. - Рожище, 2003. - Т. 1. - 163 с.

16. Кипенварлиц А.Ф. Изменение почвенной фауны низинных болот под влиянием мелиорации и сельскогозяйственного освоения [Текст] : монографія / А.Ф. Кипенварлиц. - Минск, 1961. - 267 с.

17. Козлов М.А., Олигер И.М. Атлас - определитель безпозвоночных [Текст] / М.А. Козлов, И.М. Олигер. - М. : Просвещение, 1991. - С. 13-29.

18. Кулагин Н.М. К фауне русских Oligochaeta / Н.М. Кулагин // Труды Зоологического отделения об-ва любителей естествознания. - 1886. - № 1. - С. 1-65.

19. Мазурмович Б.М. Розвиток зоології на Україні [Текст] : монографія / Б.М. Мазурмович. - Київ, 1972. - С. 78-94.

20. Малевич И.И. К фауне Оligohaeta Белорусской ССР / И.И. Малевич // Сб. трудов гос зоологич музея МГУ. - 1937. - 342 с.

21. Малевич І.І. Дощовики (Lumbricidae) лісових насаджень України / І. І. Малевич // Праці ін-ту лісівн. АН УРСР - Т.ІІІ. - 1952. - С. 145-164.

22. Перель Т.С. Зависимость численности и видового состава дождевых червей от породного состава лесонасаждений / Т.С. Перель // Зоолог. журнал. - 1958. - № 37. - Вып. 9. - С. 1307-1315.

23. Песенко Ю.А. Принципы и методы количественного анализа в фаунистических исследованиях [Текст] : монографія / Ю.А. Песенко. - М., 1982 - 85 с.

24. Піндрус О.М. Біологічні процеси та чинники розкладання листового опаду як основа методики його компостування в зеленому господарстві міста / О.М. Піндрус, П.П. Яворівський, О.В. Лукаш. - К.: Інститут зоології НАНУ, 2004. - 108 с.

25. Попов В.П. Физико-географическое районирование Украинской ССР / В.П. Попов, А.М. Маринич, А.И. Ланько. - К. : Київ. ун-т, 1968. - 683 с.

26. Плавильщиков Н.Н. Определитель насекомых [Текст] : монографія / Н. Н. Плавильщиков. - М., 1950. - 544 с.

27. Пахомов О.Є. Функціональні розмаїття ґрунтової мезофауни заплавних степових лісів в умовах штучно забрудненого середовища [Текст] : монографія / О.Є. Пахомов, О.М. Кунах. - Дп.: Вид. - во Дніпропетр. нац. ун - ту, 2005. - 324 с.

28. Смоляк Л.П. Болотные леса и их мелиорация [Текст] : монографія / Л.П. Смоляк. - Минск, 1969. - 258 с.

29. Стадиченко А.П. К фауне и экологии пресноводных молюсков Украинского Полесья / А.П. Стадиченко // Гидробиологический журнал. - 1984. - №2. - С. 36-40.

30. Старобогатов Я.И. Bithynionidae фауны СССР [Текст] : монографія / Я.И. Старобогатов. - Л. : Наука, 1987. - 168 с.

31. Старобогатов Я.И. Клас брюхоногие молюски Gastropoda / Я.И. Старобогатов. - Львов, 1977. - С. 5-12.

32. Стриганова Б.Р. Питание почвенных сапрофагов [Текст] : монографія / Б. Р. Стриганова. - М. : Наука, 1980. - 244 с.

33. Стриганова Б.Р. Комплексы почвообитающих беспозвоночных в пойме среднего течения Днестра / Б.Р. Стриганова // Зоол. журнал. - 1968. - Т. 47. - Вып. 3. - С. 56-62.

34. Сукачев В.Н. Основы лесной биогеоценологии / В.Н. Сукачев. - М., 1964. - С. 5-49.

35. Фасулати К.К. Полевое изучение наземных беспозвоночных [Текст] : монографія / К.К. Фасулати. - М. : Мир, 1975 - 305 с.

36. Чернов Ю.И. Природная зональность и животный мир суши [Текст] : монографія / Ю.И. Чернов. - М. : Мысль, 1975 - 222 с.

37. Чекановская О.В. Дождевые черви и почвообразование [Текст] : монографія / О.В. Чекановская. - М. - Л. : АН СССР, 1960. - 206 с.

38. Хотько Э.И. Почвенная фауна Беларуси [Текст] : монографія / Э.И. Хотько. - Минск, 1993. - 253 с.

39. Эйтминавичюте И.С. Закономерности формирования комплексов почвенных беспозвоночных под влиянием антропогенных воздействий в зоне дерново-подзолистых почв [Текст] : автореф. дис… д-ра биол. наук. / И.С. Эйтминавичюте. - М., 1982. - 40 с.

40. Шапошникова Е.В. Дождевые черви в биоценозах западных областей УССР / Е.В. Шапошникова // Проблемы почвенной зоологии: Тез. докл. VІІ Всесоюзного совещания. - К., 1981. - С. 253.

41. Царик И.В. Роль почвенных беспозвоночных в разложении растительных остатков в некоторых экосистемах Украинских карпат / И.В. Царик. - М. : Наука, 1975. - С. 73-75.

42. Adamovicz Z. Materialy do fauny mieczakow (Mollusca). - Polesia. Mus. Zool. Pol. - 1939. - 146 р.

43. Baker F. The molluscan family Planorbidae. Urbana: Univ. Of Illinois press, 1945. - 530 p.

44. Baкowski J. Mieczaki.- Lwow: Mus.im.Dzieduszyckich, 1892. - 264 s.

45. Belke G. Catalogue des animaux qui habitent le districh de Radomysl // Bulletin de la Societe Imperiale des Naturalistes de Moscou. - 1866. - № 3. - 46-61 s.

46. Eichwald E. Naturhistorische Skizze von Lithauen, Volhynier und Podolien in geognostisch -- mineralogischer botanischer und zoologischer Hinsicht. - Wilna. Zawadzki, 1830. - 256 s.

47. Kasprzak K. Skaposzczety Glebowe, ІІІ, Rodzina: Dzdzownice (Lumbricidae). - Warszawa, Panstwowe wudavnichctwo naucowe, 1986. - T. 6. - 187 s.

48. Lomniski M. Materialy do fauny szaranzakow galicyjskich // Sprawozdanie Komisyi fizijograficznes. - Krakow. - T. IX. - 1875. - p.1-14.

49. Moszynsri A., Moszynsra M. Skaposzczety (Oligochaeta). - Prirodnik Lwowski. - Pr. Komis. Biol. PTPN, 1957. - T. 18. - №6. - S. 1-204.

50. Michaelsen W. Zur Kenntnis der Lumbriciden und ihrer Verbreitung // Ежегодник Зоолог. музея Импер. Академии наук. - СПб., 1910. - № 15. - С. 1-74.

51. Plisko J.D. Lumbricidae. Dzdzownice Fauna Polski. - I.P.W.N. Warszawa, 1973. - 155 S.

52. Nowicki M. O rybach dorzeczy Wisly, Styru, Dniestry i Prutu w Galicyi. - Krakow, 1889. - 54 s.

53. Nusbaum J. Zur Anatomie und Systematik der Enchytraeiden // Biol. Zentralbl. - 1895. - № 15. - S. 25-31.

54. Nusbaum J. Materialy do historyi naturalnej skaposzczetow (Oligochaeta) galicyjskich // Spraw. Kom. fizjogr. PAU, Krakow, 1896. - № 31. - S. 9-62.

55. Christian E., Zicsi A. Ein synoptischer Bestimmungsschlussel der Regenwurmer Ostterreichs (Oligochaeta: Lumbricidae) // Bodenkultur. - 1999. - №2. - S. 121-131.

56. Yaworowski A. Fauna stadzienna miast Krakowa i Lwowa. - Spraw. Kom. Fiz., Krakow, 28. - S. 29-48.

57. Westerlund. C.A. Fauna der in der Palaarktischen Region Lebenden Binnenconchylien: V. Fam. Succinidae. Auriculidae. Limnaejdae. Cyclosnomidae. Hydrocenidae. - Lund : Hakan Ohisson, 1885. - 135 S.

ДОДАТОК А

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. А. 1. Карта-схема Черемського природного заповідника:+ місця відбору проб



Рис. А. 2. Термоелектор в розрізі (із Ріхтера)

Рис. А. 3. Біоценометр Баскіной і Фрідман

ДОПОВІДЬ 1

Шановний голово Державної екзаменаційної комісії, шановні

члени Державної комісії, присутні. На Ваш розгляд пропонується

дипломна робота на тему: „Мезофауна Черемського природного заповідника”

Ґрунт - природне біокосне тіло, поряд з такими його складовими, як тверда, рідка і газоподібна фази, містить і живу частину. До складу ґрунтової біоти входять представники всіх царств живої природи.

Ґрунтове населення не тільки живе в ґрунті, використовуючи його як середовище існування, але й активно трансформує його. Тому цілком закономірне твердження, що ґрунт - це середовище існування й одночасно продукт діяльності живих істот, що його населяють.

Ґрунтова біота - найбільш динамічна ланка екосистеми, яка зазнає періодичних змін і, у той же час, що володіє певним гомеостазом завдяки наявності механізмів регуляції і контролю.

Грунтові біоценози представлені найрізноманітнішими безхребетними тваринами, а саме: найпростішими (саркодовими, джгутиковими, інфузоріями), нематодами, коловертками, олігохетами (люмбрицідами і енхитреїдами), черевоногими молюсками, хеліцеровими (павуками, кліщами, косариками, псевдоскорпіонами), ракоподібними, багатоніжками, комахами. При урахуванні особливостей життя і впливу на грунт тварин різних розмірів їх поділяють на три групи: мікрофауну, мезофауну та мегафауну.

Мезофауна є важливим компонентом біогеоценозів. Вона займає ведуче місце в зоомасі в складі ценозу, істотно впливає на процеси трансформації органічних решток, міграції хімічних елементів в горизонтах ґрунтового профілю, ґрунтоутворення, стимулювання біологічних процесів та сукцесії організмів в біогеоценозах ґрунту. Без обліку мезофауни населення ґрунту неможливо скласти загальний кадастр тваринного світу. Разом з тим, мезофауна ґрунту включає значну кількість лісових і сільськогосподарських шкідників, а тому має велике практичне значення.

Серед представників мезофауни ґрунтових безхребетних тварин є багато стенобіонтних видів. Власне вони відповідають вимогам індикації стану оточуючого середовища і можуть служити об`єктами моніторингу.

Розв`язати завдання в напрямку біоіндикаційних цілей можна лише на основі дослідження угрупування ґрунтових безхребетних в цілому, в тому числі, представників мезофауни.

Відсутність праць, присвячених угрупуванням безхребетних ґрунтової мезофауни Черемського природного заповідника, спонукало нас до виконання досліджень спрямованих на вивчення даної групи тварин.

Актуальність дослідження зумовлена недостатнім рівнем відомостей про фауністичний склад, особливості екології та поширення ґрунтової мезофауни Черемського природного заповідника.

Об'єктом дослідження є ґрунтова мезофауна Черемського природного заповідника.

Предметом дослідження є фауна, екологія, особливості поширення ґрунтової мезофауни Черемського природного заповідника.

Мета роботи: вивчити еколого-фауністичні особливості ґрунтової мезофауни району дослідження.

В роботі ставились такі завдання:

1. Проаналізувати літературні джерела та ознайомитись з історією вивчення ґрунтової мезофауни.

2. Розглянути фізико-географічні умови Черемського природного заповідника.

3. Встановити фауністичний склад ґрунтової мезофауни Черемського природного заповідника.

4. Вивчити екологію ґрунтової мезофауни у районі дослідження.

5. Виявити особливості хорології мезофауни у типових біогеоценозах соснових та березових лісів Черемського природного заповідника.

Апробація роботи проводилася при захисті курсових робіт.

Наукова новизна дослідження. Вперше вивчено фауну, екологію та особливості поширення грунтової мезофауни у Черемському природному заповіднику.

Практичне значення дипломної роботи полягає в тому, що його результати можуть бути використанні у професійній діяльності педобіологів, ґрунтознавців, агрономів, працівників сільського господарства та лісництва, а також у навчальному процесі. Дані роботи можна використовувати також при проведенні інтродукції та акліматизації окремих видів у відповідності до типів ґрунтів.

У першому розділі висвітлена історія дослідження ґрунтової мезофауни в Україні та суміжних територій, зокрема, розглянуто ступінь вивчення фауністичного складу ґрунтової мезофауни регіону дослідження, особливості поширення та вплив екологічних факторів на життєдіяльність цієї групи тварин.

У другому розділі охарактеризовано основні складові частини природних фізико-географічних умов Черемського природного заповідника, а саме: геологічна будова території, рельєф, клімат, ґрунти, флора і фауна. Все вказує на своєрідний генезис території та складний процес створення природних територіальних комплексів, що істотно відбивлося на формуванні мезофауни.

Матеріал для дослідження був зібраний протягом 2006-2008 рр. у домінуючих лісах Черемського природного заповідника.

Збір ґрунтової мезофауни здійснювали за стандартними педобіологічними методиками М.С. Гілярова та К.К. Фасулатті. Це методики прямого обліку, що дозволяють визначити чисельність ґрунтових тварин у всьому заселеному ними обсязі ґрунту (до глибини зустрічальності) на одиницю площі поверхні, або на одиницю об'єму грунту. В районі дослідження, нами були обстежені в даний період різні групи мезофауни. Вибір прийомів для обліку різних груп мезофауни визначався особливостями ґрунту й об'єктами дослідження.

Зокрема, були застосовані метод грунтових розкопок, ловчих ліній, а також спеціальні методи обліку дрібних членистоногих.

При ідентифікації ґрунтової мезофауни ми використовували визначники Н.Н. Плавільщікова (комахи), Е. Крістіана, А. Зічі (черви), А.П.Стадніченко, Н.В. Сверлової, Р.І. Гураль (молюски).

У розділі „ЕКОЛОГО-ФАУНІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕЗОФАУНИ Черемського природного заповідника" подані відомості щодо видового складу ґрунтової мезофауни регіону дослідження та особливостей екології досліджуваних видів.

Встановлений фауністичний склад представників ґрунтової мезофауни у домінуючих лісах Черемського природного заповідника. Всього виявлено 106 видів ґрунтової мезофауни, які належать до наступних таксономічних груп: Олігохети (Oligochaeta), Комахи (Insecta), Багатоніжки (Myriapoda), Ракоподібні (Crustacea), Павукоподібні (Araneamorpha), Молюски (Mollusca).

У розділі « ХОРОЛОГІЯ МЕЗОФАУНИ У БІОГЕОЦЕНОЗАХ Черемського природного заповідника» охарактеризовано основні типи лісових біогеоценозів регіону дослідження. Встановлено, що на території резервату переважають біогеоценози соснових лісів, які становлять 77,1 % площі лісовкритих земель. Значну частину резервату займають березові ліси - 16,8 %. Площа вкрита вільховими та іншими лісами складає 6,1%.

Тому ми досліжували екологічні особливості поширення грунтової мезофауни у домінуючих типах лісів, а саме: у сосняках лишайникових, сфагнових, чорничних, мохових; березових лісах.

Фауністичний склад грунтової мезофауни у соснових лісах ПДПЗ включає представників із 5 класів, 8 рядів, 14 родин, 42 види. Тут менше всього дощових червів 4,4 екз/м², як правило вони є індикаторами типу сосняку де їх чисельність варіює від 0,8 до 7,6 % від чисельності всіх безхребетних.

Серед комах практично у всіх типах сосняків переважають твердокрилі, жужелиці та стафіленіди.

Видова різноманітність мезофауни найвища в більш вологих сосняках сфагнових та чорничних (3,60) і найнижчі в більш ксерофільних типах сосняків лишайникових (1,89), зокрема це продемонстровано на прикладі коваликів РИС. 1

Фауністичний склад грунтової мезофауни у березових лісах ПДПЗ включає представників із 5 класів, 11 рядів, 17 родин, 64 видів.

Середня чисельність грунтової мезофауни в березняках, утворених березою бородавчатою, досить висока і складає 244,0-253,7 екз/м².

Дощові черви та комахи займають по чисельності домінуюче становище в березових лісах. Серед комах преважають твердокрилі і двокрилі. Перші представлені 8 родинами; 4 із них домінують (довгоносики, жужелиці, ковалики, стафілініди).

Ми проаналізували наявність видів різних зоогеографічних елементів грунтової мезофауни в соснових лісах регіону дослідження, що вісвітлено у таблиці 1.

Встановлено 7 зоогеографічних елементів: європейський (35,1%), транспалеарктичний (30,8%), європейсько-сибірський (21,3%), голарктичний, космополітний і европейсько-середземноморський (у цілому 12,8%). Домінуючими є види європейські, транспалеарктичні та європейсько-сибірські, що відображено у рисунку 2. Встановили, що серед них в сосняках переважають види з більш вузькими ареалами.

В березових лісах переважають транспалеарктичні (38,6) і європейські (53,8%) види, що продемонстровано у рисунку 3.

При оцінці чисельності грунтової мезофауни, яка належать по певної трофічної групи, виявилося, що кількість фітофагів в березняках чорничних становить 18,6% значно нижча, ніж в сосняках мохових, сапрофагів - 23,4%, а зоофагів - 53,5, найнижчі величини мають некрофаги - 4,5%, що продемонстровано у рисунку 4.

У сосняках по чисельності і зоомасі переважають зоофаги (72,5%), набагато менше фітофагів (13,7%) і детритофагів (9,9%), незначна чисельність копрофагів (3,8%), що відображено в рисунку 5. Бідність сосняків сапрофагами можна пояснити відсутністю в підстилці листяного опаду, незначним змістом у ґрунті гумусу і незначною придатністю соснової хвої для живлення ґрунтових тварин.

На основі проведених досліджень зроблені наступні висновки:

1. Встановлений фауністичний склад представників ґрунтової мезофауни у домінуючих лісах Черемського природного заповідника. Всього виявлено 106 видів ґрунтової мезофауни, які належать до наступних таксономічних груп: Олігохети (Oligochaeta), Комахи (Insecta), Багатоніжки (Myriapoda), Ракоподібні (Crustacea), Павукоподібні (Araneamorpha), Молюски (Mollusca).

2. Проаналізовано екологічні особливості поширення грунтової мезофауни у різних типах лісу Черемського природного заповідника, зокрема, у сосняках лишайникових (Pineum cladinosum), сосняках сфагнових (Pineum sphagnosum), сосняках чорничних (Pineum myrtillosum), сосняках мохових (Pineum pleuroziosum), а також березових лісах.

3. Встановлено кількісний склад і біомасу представників ґрунтової мезофауни у соснових та березових лісах Черемського природного заповідника.

4. Фауністичний склад грунтової мезофауни у соснових лісах Черемського природного заповідника включає представників із 5 класів, 8 рядів, 14 родин, 42 види.

Домінуючими представниками ґрунтової мезофауни соснових лісів є комахи, серед яких практично у всіх типах сосняків переважають твердокрилі, жужелиці та стафіленіди.

Малочисельними є олігохети - 4,4 екз/м², які слугують індикаторами соснових типів лісів, де їх чисельність варіює від 0,8 до 5,6 % від чисельності всіх безхребетних.

Досліджено, що найменше представленою є ґрунтова мезофауна у сосняках лишайникових (Pineum cladinosum).

5. Найкраще розвинутою є ґрунтова мезофауна у березових лісах. Фауністичний склад грунтової мезофауни у березових лісах Черемського природного заповідника включає представників із 5 класів, 11 рядів, 17 родин, 64 видів.

Середня чисельність грунтової мезофауни в березняках, досить висока і складає 244,0-253,7 екз/м².

Дощові черви та комахи займають по чисельності домінуюче становище в березових лісах. Серед комах преважають твердокрилі і двокрилі. Перші представлені 8 родинами; 4 із них домінують (довгоносики, жужелиці, ковалики, стафілініди).

Проаналізували наявність видів різних зоогеографічних елементів грунтової мезофауни в соснових лісах регіону дослідження. Встановлено 7 зоогеографічних елементів: європейський (35,1%), транспалеарктичний (30,8%), європейсько-сибірський (21,3%), голарктичний, космополітний і европейсько-середземноморський (у цілому 12,8%). Домінуючими є види європейські, транспалеарктичні та європейсько-сибірські. Встановили, що серед них в сосняках переважають види з більш вузькими ареалами. В березових лісах переважають транспалеарктичні (38,6) і європейські (53,8%) види.

7. При оцінці чисельності грунтової мезофауни, яка належать по певної трофічної групи, виявилося, що кількість фітофагів в березняках чорничних становить 18,6% значно нижча, ніж в сосняках мохових, сапрофагів - 23,4%, а зоофагів - 53,5, найнижчі величини мають некрофаги - 4,5%. У сосняках по чисельності і зоомасі переважають зоофаги (72,5%), набагато менше фітофагів (13,7%) і детритофагів (9,9%), незначна чисельність копрофагів (3,8%). Бідність сосняків сапрофагами можна пояснити відсутністю в підстилці листяного опаду, незначним змістом у ґрунті гумусу і незначною придатністю соснової хвої для живлення ґрунтових тварин.

ДОПОВІДЬ 2

Шановні присутні. На Ваш розгляд пропонується

дипломна робота на тему:„ ЕКОЛОГО-ФАУНІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕЗОФАУНИ Черемського природного заповідника” (РИС. 1)

Мезофауна є важливим компонентом біогеоценозів. Вона займає ведуче місце в зоомасі в складі ценозу, істотно впливає на процеси трансформації органічних решток, міграції хімічних елементів в горизонтах ґрунтового профілю, ґрунтоутворення, стимулювання біологічних процесів та сукцесії організмів в біогеоценозах ґрунту. Без обліку мезофауни населення ґрунту неможливо скласти загальний кадастр тваринного світу. Разом з тим, мезофауна ґрунту включає значну кількість лісових і сільськогосподарських шкідників, а тому має велике практичне значення.

Серед представників мезофауни ґрунтових безхребетних тварин є багато стенобіонтних видів. Власне вони відповідають вимогам індикації стану оточуючого середовища і можуть служити об`єктами моніторингу. Розв`язати завдання в напрямку біоіндикаційних цілей можна лише на основі дослідження угрупування ґрунтових безхребетних в цілому, в тому числі, представників мезофауни.

Актуальність дослідження зумовлена недостатнім рівнем відомостей про фауністичний склад, особливості екології та поширення ґрунтової мезофауни Черемського природного заповідника.

Мета роботи: вивчити еколого-фауністичні особливості ґрунтової мезофауни району дослідження (РИС. 2)

В роботі ставились такі завдання:

1. Проаналізувати літературні джерела та ознайомитись з історією вивчення ґрунтової мезофауни.

2. Розглянути фізико-географічні умови Черемського природного заповідника.

3. Встановити фауністичний склад ґрунтової мезофауни у районі дослідження.

4. Вивчити екологію ґрунтової мезофауни у Черемському природному заповіднику.

5. Виявити особливості поширення мезофауни у районі вивчення.

Об'єктом дослідження є ґрунтова мезофауна Черемського природного заповідника (РИС. 3.)

Предметом дослідження є фауна, екологія, особливості поширення ґрунтової мезофауни у районі дослідження.

Наукова новизна дослідження. Вперше вивчено видовий склад, особливості екології та хорології грунтової мезофауни у Черемському природному заповіднику.

Практичне значення дипломної роботи полягає в тому, що його результати можуть бути використанні у професійній діяльності педобіологів, ґрунтознавців, агрономів, працівників сільського господарства та лісництва, а також у навчальному процесі. Дані роботи можна використовувати також при проведенні інтродукції та акліматизації окремих видів у відповідності до типів ґрунтів.

Матеріал для дипломної роботи був зібраний протягом 2008-2009 рр. у Черемському природному заповіднику (РИС. 4) Було відібрано 110 проб. Для вивчення видового складу грунтової мезофауни ми користувалися методиками М.С. Гілярова та К.К. Фасулатті.

Ми проаналізували наявність видів різних зоогеографічних елементів грунтової мезофауни в соснових лісах району дослідження, що вісвітлено у таблиці . (РИС. 5.)

Встановлено 7 зоогеографічних елементів: європейський (35,1%), транспалеарктичний (30,8%), європейсько-сибірський (21,3%), голарктичний, космополітний і европейсько-середземноморський (у цілому 12,8%). Домінуючими є види європейські, транспалеарктичні та європейсько-сибірські (РИС. 6). Встановили, що серед них в сосняках переважають види з більш вузькими ареалами.

В березових лісах переважають транспалеарктичні (38,6) і європейські (53,8%) види (РИС. 7)

При оцінці чисельності грунтової мезофауни, яка належать по певної трофічної групи, виявилося, що кількість фітофагів в березняках чорничних становить 18,6% значно нижча, ніж в сосняках мохових, сапрофагів - 23,4%, а зоофагів - 53,5, найнижчі величини мають некрофаги - 4,5% (РИС. 8)

У сосняках по чисельності і зоомасі переважають зоофаги (72,5%), набагато менше фітофагів (13,7%) і детритофагів (9,9%), незначна чисельність копрофагів (3,8%) (РИС. 9). Бідність сосняків сапрофагами можна пояснити відсутністю в підстилці листяного опаду, незначним змістом у ґрунті гумусу і незначною придатністю соснової хвої для живлення ґрунтових тварин.

На основі проведених досліджень зроблені наступні висновки: (РИС. 10)

1. Встановлений фауністичний склад представників ґрунтової мезофауни у домінуючих лісах Черемського природного заповідника. Всього виявлено 110 видів ґрунтової мезофауни, які належать до наступних таксономічних груп: Комахи (Insecta), Багатоніжки (Myriapoda), Олігохети (Oligochaeta), Молюски (Mollusca), Ракоподібні (Crustacea), Павукоподібні (Araneamorpha).

2. Проаналізовано екологічні особливості поширення грунтової мезофауни у різних типах лісу Черемського природного заповідника, зокрема, у сосняках лишайникових (Pineum cladinosum), сосняках сфагнових (Pineum sphagnosum), сосняках чорничних (Pineum myrtillosum), сосняках мохових (Pineum pleuroziosum), а також березових лісах.

3. Встановлено кількісний склад і біомасу представників ґрунтової мезофауни у соснових та березових лісах Черемського природного заповідника.

4. Фауністичний склад грунтової мезофауни у соснових лісах Черемського природного заповідника включає представників із 5 класів, 8 рядів, 14 родин, 42 види.

Домінуючими представниками ґрунтової мезофауни соснових лісів є комахи, серед яких практично у всіх типах сосняків переважають твердокрилі, жужелиці та стафіленіди. Малочисельними є олігохети - 4,4 екз/м², які слугують індикаторами соснових типів лісів, де їх чисельність варіює від 0,8 до 5,6 % від чисельності всіх безхребетних.

Досліджено, що найменше представленою є ґрунтова мезофауна у сосняках лишайникових (Pineum cladinosum).

5. Найкраще розвинутою є ґрунтова мезофауна у березових лісах. Фауністичний склад грунтової мезофауни у березових лісах Черемського природного заповідника включає представників із 5 класів, 11 рядів, 17 родин, 64 видів. Середня чисельність грунтової мезофауни в березняках, досить висока і складає 244,0-253,7 екз/м².

Дощові черви та комахи займають по чисельності домінуюче становище в березових лісах. Серед комах преважають твердокрилі і двокрилі. Перші представлені 8 родинами; 4 із них домінують (довгоносики, жужелиці, ковалики, стафілініди).

При оцінці чисельності грунтової мезофауни, яка належать по певної трофічної групи, виявилося, що кількість фітофагів в березових лісах становить 18,6%, сапрофагів - 23,4%, а зоофагів - 53,5, найнижчі величини мають некрофаги - 4,5%. У соснових лісах по чисельності і зоомасі переважають зоофаги (72,5%), набагато менше фітофагів (13,7%) і детритофагів (9,9%), незначна чисельність копрофагів (3,8%). Бідність сосняків сапрофагами можна пояснити відсутністю в підстилці листяного опаду, незначним змістом у ґрунті гумусу і незначною придатністю соснової хвої для живлення ґрунтових тварин.

Проаналізували наявність видів різних зоогеографічних елементів грунтової мезофауни в соснових лісах регіону дослідження. Встановлено 7 зоогеографічних елементів: європейський (35,1%), транспалеарктичний (30,8%), європейсько-сибірський (21,3%), голарктичний, космополітний і европейсько-середземноморський (у цілому 12,8%). Домінуючими є види європейські, транспалеарктичні та європейсько-сибірські. Встановили, що серед них в сосняках переважають види з більш вузькими ареалами. В березових лісах переважають транспалеарктичні (38,6) і європейські (53,8%) види.

ДОПОВІДЬ 3

Шановні присутні на Ваш розгляд пропонується дипломна робота на тему : «Еколого-фауністичний аналіз грунтової мезофауни Рожищенського району»

Ґрунт - природне біокосне тіло, поряд з такими його складовими, як тверда, рідка і газоподібна фази, містить і живу частину. До складу ґрунтової біоти входять представники всіх царств живої природи.

Ґрунтове населення не тільки живе в ґрунті, використовуючи його як середовище існування, але й активно трансформує його. Тому цілком закономірне твердження, що ґрунт - це середовище існування й одночасно продукт діяльності живих істот, що його населяють.

Ґрунтова біота - найбільш динамічна ланка екосистеми, яка зазнає періодичних змін і, у той же час, що володіє певним гомеостазом завдяки наявності механізмів регуляції і контролю.

Грунтові біоценози представлені найрізноманітнішими безхребетними тваринами, а саме: найпростішими (саркодовими, джгутиковими, інфузоріями), нематодами, коловертками, олігохетами (люмбрицідами і енхитреїдами), черевоногими молюсками, хеліцеровими (павуками, кліщами, косариками, псевдоскорпіонами), ракоподібними, багатоніжками, комахами. При урахуванні особливостей життя і впливу на грунт тварин різних розмірів їх поділяють на три групи: мікрофауну, мезофауну та мегафауну.

Мезофауна є важливим компонентом біогеоценозів. Вона займає ведуче місце в зоомасі в складі ценозу, істотно впливає на процеси трансформації органічних решток, міграції хімічних елементів в горизонтах ґрунтового профілю, ґрунтоутворення, стимулювання біологічних процесів та сукцесії організмів в біогеоценозах ґрунту. Без обліку мезофауни населення ґрунту неможливо скласти загальний кадастр тваринного світу. Разом з тим, мезофауна ґрунту включає значну кількість лісових і сільськогосподарських шкідників, а тому має велике практичне значення.

Серед представників мезофауни ґрунтових безхребетних тварин є багато стенобіонтних видів. Власне вони відповідають вимогам індикації стану оточуючого середовища і можуть служити об`єктами моніторингу.

Розв`язати завдання в напрямку біоіндикаційних цілей можна лише на основі дослідження угрупування ґрунтових безхребетних в цілому, в тому числі, представників мезофауни.

Актуальність дослідження зумовлена недостатнім рівнем відомостей про фауністичний склад, особливості екології та поширення ґрунтової мезофауни Рожищенського району.

Мета роботи: вивчити еколого-фауністичні особливості ґрунтової мезофауни району дослідження.

В роботі ставились такі завдання:

1. Проаналізувати літературні джерела та ознайомитись з історією вивчення ґрунтової мезофауни.

2. Розглянути фізико-географічні умови Рожищенського району

3. Встановити фауністичний склад ґрунтової мезофауни у районі дослідження.

4. Вивчити екологію ґрунтової мезофауни у Рожищенському районі.

5. Виявити особливості поширення мезофауни у районі вивчення.

Об'єктом дослідження є ґрунтова мезофауна Рожищенського району. Предметом дослідження є фауна, екологія, особливості поширення ґрунтової мезофауни у районі дослідження.

Наукова новизна дослідження. Вперше вивчено видовий склад, особливості екології та хорології грунтової мезофауни у Рожищенському районі.

Практичне значення дипломної роботи полягає в тому, що його результати можуть бути використанні у професійній діяльності педобіологів, ґрунтознавців, агрономів, працівників сільського господарства та лісництва, а також у навчальному процесі. Дані роботи можна використовувати також при проведенні інтродукції та акліматизації окремих видів у відповідності до типів ґрунтів.

Матеріал для дипломної роботи був зібраний протягом 2009-2010 рр. у Рожищенському районі. Було відібрано 120 проб. Місця відбору проб вказані на карті-схемі.

Для вивчення видового складу грунтової мезофауни ми користувалися методиками М. С. Гілярова та К. К. Фасулатті.

На основі проведених досліджень зроблені настпні висновки:

1. Встановлений фауністичний склад представників ґрунтової мезофауни у домінуючих лісах Рожищенського району. Всього виявлено 110 видів ґрунтової мезофауни, які належать до наступних таксономічних груп: Комахи (Insecta), Багатоніжки (Myriapoda), Олігохети (Oligochaeta), Молюски (Mollusca), Ракоподібні (Crustacea), Павукоподібні (Araneamorpha).

2. Проаналізовано екологічні особливості поширення грунтової мезофауни у різних типах лісу Рожищенського району, зокрема, у сосняках лишайникових (Pineum cladinosum), сосняках сфагнових (Pineum sphagnosum), сосняках чорничних (Pineum myrtillosum), сосняках мохових (Pineum pleuroziosum), а також березових лісах.

3. Встановлено кількісний склад і біомасу представників ґрунтової мезофауни у соснових та березових лісах Рожищенського району.

4. Фауністичний склад грунтової мезофауни у соснових лісах Рожищенського району включає представників із 5 класів, 8 рядів, 14 родин, 42 види.

Домінуючими представниками ґрунтової мезофауни соснових лісів є комахи, серед яких практично у всіх типах сосняків переважають твердокрилі, жужелиці та стафіленіди. Малочисельними є олігохети - 4,4 екз/м², які слугують індикаторами соснових типів лісів, де їх чисельність варіює від 0,8 до 5,6 % від чисельності всіх безхребетних.

Досліджено, що найменше представленою є ґрунтова мезофауна у сосняках лишайникових (Pineum cladinosum).

5. Найкраще розвинутою є ґрунтова мезофауна у березових лісах. Фауністичний склад грунтової мезофауни у березових лісах Рожищенського району включає представників із 5 класів, 11 рядів, 17 родин, 64 видів.Середня чисельність грунтової мезофауни в березняках, досить висока і складає 244,0-253,7 екз/м².

Дощові черви та комахи займають по чисельності домінуюче становище в березових лісах. Серед комах преважають твердокрилі і двокрилі. Перші представлені 8 родинами; 4 із них домінують (довгоносики, жужелиці, ковалики, стафілініди).

При оцінці чисельності грунтової мезофауни, яка належать по певної трофічної групи, виявилося, що кількість фітофагів в березових лісах становить 18,6%, сапрофагів - 23,4%, а зоофагів - 53,5, найнижчі величини мають некрофаги - 4,5%. У соснових лісах по чисельності і зоомасі переважають зоофаги (72,5%), набагато менше фітофагів (13,7%) і детритофагів (9,9%), незначна чисельність копрофагів (3,8%). Бідність сосняків сапрофагами можна пояснити відсутністю в підстилці листяного опаду, незначним змістом у ґрунті гумусу і незначною придатністю соснової хвої для живлення ґрунтових тварин.

Проаналізували наявність видів різних зоогеографічних елементів грунтової мезофауни в соснових лісах регіону дослідження. Встановлено 7 зоогеографічних елементів: європейський (35,1%), транспалеарктичний (30,8%), європейсько-сибірський (21,3%), голарктичний, космополітний і европейсько-середземноморський (у цілому 12,8%). Домінуючими є види європейські, транспалеарктичні та європейсько-сибірські. Встановили, що серед них в сосняках переважають види з більш вузькими ареалами. В березових лісах переважають транспалеарктичні (38,6) і європейські (53,8%) види.

Размещено на Allbest.ru