Управління розвитком регіону

Отже, проведемо оцінку можливостей і загроз реалізації стратегії розвитку Золочівського району. Оцінка можливостей розрахована у таблиці

Таблиця 2.4 Оцінка можливостей реалізації стратегії розвитку Золочівського району

Можливості району (за результатами SWOT - аналізу)	Варіанти стратегії
	Стратегія 1	Стратегія 2	Стратегія 3
	Оцінка привабливості фактора	Оцінка привабливості фактора	Оцінка привабливості фактора
Внутрішні фактори. Сильні сторони	Розвинута мережа засобів масової інформації	3	3	4
	Дешева та відносно добре кваліфікована робоча сила, приваблива для іноземних інвесторів	3	4	4
	Наявність природних та рекреаційних ресурсів	5	2	4
	Потенціал для релігійного, сентиментального та інших видів туризму	5	2	4
	Деякі галузі промисловості порівняно сучасні та добре розвинуті	2	5	5
Підсумок	18	16	21
Зовнішні фактори. Можливості	Розвиток транспортної інфраструктури	2	3	4
	Розвиток міжнародної співпраці	3	3	4
	Україна стане членом ЄС	2	4	4
	Зростання обсягів іноземних інвестицій	4	5	5
	Швидкий розвиток малого і середнього підприємництва	2	4	5
	Результативна промоція Львівщини і її районів	5	3	3
Підсумок	18	22	25
Загальна привабливість (усього балів)	36	38	46

Отже, найбільшу (46 балів) загальну привабливість отримала стратегія №3. Тепер необхідно оцінити загрози реалізації стратегії розвитку Золочівського району і визначити бальну оцінку загальної загрози. Дані розрахунки знаходяться у таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 Оцінка загроз реалізації стратегії розвитку Золочівського району

Загрози для громади (за результатами SWOT - аналізу)	Варіанти стратегії
	Стратегія 1	Стратегія 2	Стратегія 3
	Оцінка загрози Фактора	Оцінка загрози фактора	Оцінка загрози фактора
Внутрішні фактори. Слабкі сторони	Високий рівень сільського, жіночого і молодіжного безробіття	2	3	3
	Несприятлива економічна структура та її повільні зміни, зношення основних фондів	2	4	4
	Труднощі з реалізацією продукції, брак ринків збуту	2	5	4
	Недостатня туристична промоція регіону	5	2	3
	Недостатньо розвинута інфраструктура охорони природи	4	2	2
Підсумок	15	16	16
Зовнішні фактори. Загрози	Неефективні процеси реформування, занепад України на фоні Європи	2	4	4
	Нестабільна економічна і політична ситуація в Україні	2	3	3
	Надто сильна конкуренція зі сторони національних та міжнародних економічних центрів	3	3	3
	Занепад архітектурних пам'яток	5	2	2
	Стійкий негативний міжнародний імідж	5	3	4
Підсумок	17	15	16
Загальна загроза (усього балів)	32	31	32

За результатами розрахунків таблиці 2.5., можливі загрози найбільше повпливають на реалізацію стратегії №1 і №3. Для визначення сумарної оцінки впливу можливостей і загроз реалізації стратегії розвитку Золочівського району необхідно від суми балів загальної привабливості відняти суму балів загальної загрози. Та стратегія, яка набере найбільшу кількість балів вважається основною. Результати розрахунків наведені в таблиці 2.6. Отже, за результатами розрахунків, що наведені в таблицях 4-6, робимо висновок, що досягнення місії найбільш ймовірне за третьою стратегією і вона є основною. За цією стратегією розробляємо стратегічні й операційні цілі розвитку.

Таблиця 2.6 Сумарна оцінка можливостей та загроз реалізації стратегії розвитку Золочівського району

Загрози для громади (за результатами SWOT - аналізу)	Варіанти стратегії
	Стратегія 1	Стратегія 2	Стратегія 3
	Оцінка факторів	Оцінка факторів	Оцінка факторів
Загальна привабливість	36	38	46
Загальна загроза	32	31	32
Усього балів	4	7	14

Стратегічна ціль 1. Створення сприятливих умов для забезпечення життєздатної економіки і розвитку підприємництва.

1.1. Операційна ціль. Підвищення інноваційного рівня економіки.

Завдання:

1. Сприяти реалізації інноваційних проектів із залученням коштів державного та місцевого бюджету, приватного капіталу. Формувати конкурсну систему відбору проектів з врахування пріоритетів розвитку району.

2. Сприяти впровадженню інновацій в енерго- та ресурсозберігаючих напрямках.

3. Забезпечити підтримку та розвиток інтелектуального і творчого потенціалу через систему освіти та навчання протягом життя.

1.2. Операційна ціль. Формування системи забезпечення стандартів якості продукції.

Завдання:

1. Підвищення рівня якості виробництва до міжнародних стандартів;

2. Забезпечити підтримку в навчанні персоналу підприємств з метою формування в них виробничої культури управління якістю продукції;

3. Активізувати процес управління якістю продукції в першу чергу споживчих продуктів

1.3. Операційна ціль. Створення умов для розвитку підприємництва.

Завдання:

1. Налагодити роботу щодо ліквідації бар'єрів, які перешкоджають розвитку підприємництва в різних видах діяльності.

2. Сприяти впровадженню ефективного механізму для підтримки молодих підприємців початківців.

3. Спрощення дозвільних процедур для здійснення діяльності у сфері підприємництва;

4. Розширення можливостей інформаційного забезпечення підприємців;

5. Формування ефективної інфраструктури підтримки малого бізнесу, яка забезпечуватиме інформаційні, консультативні та навчальні послуги для суб'єктів підприємництва;

Стратегічна ціль 2. Створення умов для інтелектуального та духового розвитку особи, підвищення стандартів життя

2.1. Операційна ціль. Забезпечення якісної освіти і до неї доступу.

Завдання:

1. Удосконалити мережу дошкільних закладів згідно вимог життя та підвищити рівень охоплення нею дітей.

2. Активно використовувати освітній рівень для розв'язання економічних та соціальних проблем міста.

3. Забезпечити навчальні заклади сучасними засобами навчання та виховання.

4. Сприяти у відкритті нових спеціальностей в Золочівському професійному ліцеї згідно попиту на ринку праці та створення нових робочих місць у районі.

5. Працевлаштування випускників ліцею.

6. Забезпечити будівництво корпусу Золочівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 та вирішити питання фінансування.

2.2. Операційна ціль. Підвищення культури життя та забезпечення історично - культурної спадщини.

Завдання:

1. Розвивати існуючи та створювати нові мистецькі і культурні заклади в місті з метою підвищення його привабливості та якості життя;

2. Розробити програму по збереженню історико-архітектурної спадщини;

3. Активізувати роботу щодо підвищення професійного рівня художніх колективів та концертної діяльності, організації культурних заходів;

4. Здійснити поетапну реконструкцію об'єктів культури та історико-культурних об'єктів;

2.3. Операційна ціль. Створення умов для ведення здорового способу життя.

Завдання:

1. Забезпечити розвиток фізкультурно-оздоровчих послуг у сфері фізичної культури, привести в належний стан всі стадіони та спортивні майданчики міста;

2. Забезпечити навчальні заклади необхідним інвентарем на обладнанням;

3. Пропагувати здоровий спосіб життя, здорове харчування в освітніх закладах, скорочення споживання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, створити в місті ефективну систему протидії їх незаконному обігу;

2.4. Операційна ціль. Забезпечення соціальної підтримки вразливих верств населення.

Завдання:

1. Збільшити фінансування Програм соціального захисту населення за рахунок міського бюджету та залучених коштів.

2. Забезпечити дотримання державних гарантій в оплаті праці всіма суб'єктами господарювання.

3. Періодично інформувати населення стосовно прав на отримання адресної допомоги.

4. Забезпечувати життєдіяльність осіб з обмеженими фізичними можливостями шляхом створення умов їх адаптації до суспільного життя.

5. Сприяти працевлаштуванню молоді залучати молодіжні громадські організації до реалізації державної молодіжної політики з метою оперативного вирішення проблемних питань молоді.

Стратегічна ціль 3. Створення безпечного і комфортного середовища.

3.1.Операційна ціль. Відродження на сучасній основі соціальної та виробничої інфраструктури.

Завдання:

1. Привести у відповідність запитам особистості та громади в цілому соціальну інфраструктуру.

2. Забезпечити пріоритетне спрямування державних інвестиційних ресурсів на розвиток доріг, матеріально-технічної бази комунальних підприємств житлового та дорожнього господарств.

3. Впровадити ресурсо- та енергозберігаючі технології в усіх сферах економіки міста.

4. Розвивати водопровідно-каналізаційне господарство.

5. Реконструкція очисних споруд у м. Золочів.

6. Активізувати роботу щодо реформування та модернізації житлово-комунального господарства.

3.2. Операційна ціль. Покращення якості навколишнього середовища.

Завдання:

1. Забезпечити формування міської екологічної мережі, яка б відповідала обґрунтованим пропозиціям промислових та природних зон.

2. Забезпечити збільшення зелених зон по місту.

3. Проводити спеціальні заходи, спрямовані на запобігання знищенню природних комплексів на території парку пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення „Золочівський парк".

4. Вирішити питання щодо переробки та утилізації усіх видів відходів.

5. Збільшити бюджетні асигнування у природоохоронну сферу.

6. Проводити заходи з екологічного виховання населення особливо молоді та інформувати населення про стан навколишнього середовища.

3.3. Операційна ціль. Формування територій промислових, житлових та зелених зон.

Завдання:

1. Забезпечити виконання робіт по розробці генерального плану міста.

2. Визначення території за видами використання з метою збереження їх природної та історичної самобутності.

3. Забезпечити заходи щодо раціонального використання земель.

4. Формувати резервну територію для майбутньої потреби землекористування.

5. Визначити території, що мають естетичну та історико-культурну цінність і забезпечити їх охорону.

Стратегічна ціль 4. Активізація розвитку туризму та зовнішньоекономічної співпраці.

4.1. Операційна ціль. Розвиток туристичної інфраструктури.

Завдання:

1. Сприяти в модернізації існуючих закладів туризму, розширення інфраструктури на території таких об'єктів.

2. Запровадити відповідні професійні навики працівників туризму.

3. Забезпечити достатню кількість розважальних установ у місцях перебування туристів.

4. Сприяти у створенні рекламно-інформаційних матеріалів для туристів.

5. Створити та поширити в Україні та за кордоном рекламні матеріали про культурно-історичну спадщину Золочівського району.

6. Створити нові туристичні маршрути.

4.2. Операційна ціль. Розвиток прикордонного співробітництва з місцевими і регіональними органами влади Польщі, Єврорегіонами, інституціями та підприємствами.

Завдання:

1. Розширити економічну, культурну співпрацю з сусідніми районами, владою Польщі.

2. Вдосконалити систему укладання інвестиційних договорів щодо виконання зобов'язань по створенню робочих місць.

3. Вдосконалити структуру експорту з наданням переваг кінцевому циклу продукції, що випускається.

4. Сприяти створенню спільних підприємств з новою технологією.

4.3. Операційна ціль. Розвиток та промоція рекреаційного потенціалу Золочівського району.

Завдання:

1. Заохочувати місцеві органи влади та приватних інвесторів до розвитку сучасної туристичної та рекреаційної бази (наметові табори і місця для короткочасного відпочинку та рекреації тощо), підтримувати їх у впровадженні даних програм та їх промоції.

2. Створити регіональну систему розповсюдження туристичної інформації.

3. Стимулювати промоційні кампанії різноманітного рекреаційного та туристичного потенціалу району.

Отже, ми розробили оптимальну стратегію соціально-економічного розвитку Золочівського району. Тепер необхідно проаналізувати можливості і механізм реалізації даної стратегії.

2.3 Аналіз організаційно-економічного механізму реалізації стратегії розвитку Золочівського району

Реалізація стратегічного плану передбачає опрацювання регіональною робочою групою, в рамках підготовки стратегії чи після її легітимізації, та подання районній раді на затвердження пропозицій щодо механізму впровадження стратегії.

Організаційно-економічний механізм впровадження стратегії - це сукупність організаційно-управлінських та економічних методів, інструментів і важелів, що створюють сприятливі умови для забезпечення досягнення системи стратегічних і операційних цілей регіонального розвитку. Даний механізм зображений на рисунку 2.4.

Рис. 2.4. Організаційно-економічний механізм реалізації стратегії розвитку Золочівського району

Згідно даного рисунку, для реалізації стратегії соціально-економічного розвитку, необхідне забезпечення:

1) організаційно-правове - система законів, постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України, постанов Кабінету Міністрів України тощо, підписання зацікавленими сторонами -представниками влади, бізнесу чи громади - меморандуму про спільне виконання операційних дій та проектів; створення інституційної інфраструктури реалізації стратегії; підготування кадрів, здатних вирішувати відповідні питання; укладання угод з Кабінетом Міністрів України щодо спільного виконання програм з реалізації державних пріоритетів на території регіону тощо;

2) фінансово-економічне - передбачення в місцевому бюджеті розвитку видатків на реалізацію заходів та проектів стратегічного плану; об'єднання коштів місцевих бюджетів територіальних громад на договірній основі для виконання спільних завдань розвитку території; одержання з державного бюджету субвенцій і субсидій для виконання проектів з реалізації державних пріоритетів на території регіону; залучення кредитів фінансових інституцій; стимулювання розвитку небанківського фінансового сектору; розроблення інвестиційних проектів і бізнес-планів; стимулювання та залучення коштів населення, підприємств, організацій та іноземних інвесторів; залучення грантів українських, іноземних та міжнародних організацій; сприяння вирішенню земельних питань тощо [89, с. 65];

3) інформаційне - створення інформаційних центрів; розроблення та впровадження комунікаційної стратегії для інформування зацікавлених осіб і територіальної громади району про процес реалізації положень стратегії; створення інвестиційно-привабливого іміджу району;

4) проектно-методологічне - забезпечення науково-методичного супроводу впровадження стратегічного плану; забезпечення розроблення детальної проектної документації тощо. Вирішення проблем регіонального розвитку, становлення місцевого самоврядування та вдосконалення відносин „центр-регіони" залежить, насамперед, від інституційного та правового поля для розробки й реалізації державної регіональної політики, чіткого розподілу функцій та координації діяльності державних органів управління різного рівня у сфері територіального розвитку [89, с. 65].

До інструментів реалізації стратегії відносять місцевий бюджет, трансферти, нормативи відрахувань від обсягів загальнодержавних податків і зборів, бюджетні позички та міжбюджетні взаєморозрахунки.

Визначальною умовою відновлення економічного зростання є досягнення фінансово-економічної стабілізації. З цією метою необхідно забезпечити ефективну та збалансовану бюджетну систему району для подальшого соціально-економічного розвитку.

За попередніми даними, впродовж 2013 р. до загального фонду бюджету району надійшло доходів, без врахування міжбюджетних трансфертів, в сумі 41117,9 тис. грн., що становить 108,3% до уточненого річного плану. В цілому надходження до загального фонду бюджету району в порівнянні з відповідним періодом минулого року зросли на 11,9%, або на 4375,6 тис. грн.

Надходження доходів до загального фонду бюджету району на 4115,1 тис. грн. або на 11,1% більші від розрахункових показників Міністерства фінансів України.

У 2012 р. забезпечено виконання за наступними видами доходів:

- податок на доходи фізичних осіб - на 105,7%,

- реєстраційний збір за проведення державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності - в 2,3 рази,

- податок на прибуток підприємств комунальної власності - на 104,3%,

- плата за землю - на 125,8%,

- фіксований сільськогосподарський податок на 104,5%,

- плата за оренду комунального майна на 121,4%.

За попередніми даними, до спеціального фонду бюджету району за 2013 р. надійшло податків та зборів (без врахування власних надходжень бюджетних установ) в сумі 6468,5 тис. грн., що на 20,7% більше плану та на 33,6% більше до рівня 2012 р.

Основними завданнями органів виконавчої влади є реалізація виваженої та відповідальної соціальної політики, спрямованої на підтримку найуразливіших верств населення, забезпечення стійкої позитивної динаміки зростання доходів населення, підвищення його платоспроможності за рахунок всіх видів доходів, створення умов для зростання заробітної плати. Все це дасть можливість підтримувати та нарощувати досягнутий рівень оплати праці, сприятиме розширенню сфери застосування праці економічно-активного населення за рахунок створення нових робочих місць, забезпечить належний захист прав працівників на своєчасне та у повному розмірі отримання заробітної плати, стимулюватиме зростання доходів працездатного населення за допомогою сприяння розвитку малого бізнесу та самозайнятості.

Формування доходної бази районного бюджету як одного із інструментів механізму реалізації стратегії Золочівського району, здійснюється через податкові надходження, неподаткові надходження, власні надходження бюджетних установ та офіційні трансферти. До податкових надходжень відносять: податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості, збори за спеціальне використання природних ресурсів.

Офіційні трансферти - це виділення бюджетам нижчого територіального рівня грошових коштів з фонду фінансової підтримки місцевого самоврядування на нормативній основі. Частка у цьому фонді кожної адміністративно-територіальної одиниці, що потребує фінансової допомоги, встановлюється розрахунковим шляхом. Зазначений фонд утворюється за рахунок бюджету вищого рівня на нормативній основі. Бюджетний кодекс України передбачає застосування системи міжбюджетних трансфертів -- коштів, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Основна роль трансфертів полягає у вирішенні проблеми вертикальної незбалансованості окремих бюджетів, яка виникає внаслідок невідповідності між відповідальністю за фінансування видатків та можливостями збору податків на місцевому рівні. Система трансфертів сприяє вирівнянню нерівностей між адміністративно-територіальними одиницями, тобто на горизонтальному рівні, зумовлених соціально-економічними особливостями розвитку кожного регіону, та їх фінансовими можливостями.

Бюджетним кодексом України передбачається використання видів трансфертів [2]:

а) міжбюджетний трансферт у формі дотації вирівнювання - передача грошових коштів з метою вирівнювання доходів відповідного бюджету;

б) міжбюджетний трансферт у формі субвенції - передача грошових коштів для фінансування за цільовим призначенням у порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції. Субвенції можуть мати таке цільове спрямування:

-- здійснення програм соціального захисту;

-- компенсація втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, які встановлені державою;

-- виконання програм соціально-економічного розвитку;

в) міжбюджетний трансферт у формі передачі інших коштів, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів. Структура доходів бюджету Золочівського району зображена в таблиці 2.7.

Проаналізувавши дану таблицю, протягом останніх трьох років, в структурі податкових надходжень значну частину займає податок з доходів фізичних осіб - 98%, а це свідчить про ефективність розвитку підприємництва та сфери послуг.

Бюджет розвитку коливається в межах 2,1%-3,5%. Це негативна тенденція, бо за ці кошти неможливо проводити ефективну політику соціально-економічного розвитку.

Таблиця 2.7 Структура доходів бюджету Золочівського району, тис грн [77-80]

Найменування доходів згідно з бюджетною класифікацією	2010	2011	2012
	Загальний фонд	Спеціальний фонд	Загальний фонд	Спеціальний фонд	Загальний фонд	Спеціальний фонд
		Разом	у т.ч. бюджет розвитку		Разом	у т.ч. бюджет розвитку		Разом	у т.ч. бюджет розвитку
1. Податкові надходження:	6135,4	0	0	8135,9	0	0	8600,2	0	0
1.1. Податок з доходів фізичних осіб	6006,6	0	0	8003,9	0	0	8320,2	0	0
1.2. Збори за спеціальне використання природних ресурсів	128,8	0	0	132,0	0	0	280,0	0	0
2. Неподаткові надходження:	296,0	631,9	0	73,7	895,1	0	40,0	993,3	0
2.1. Доходи від власності і підприємницької діяльності	296,0	0	0	57,6	0	0	40,0	39,3	0
2.2. Власні надходження бюджетних установ	0	631,9	0	0	895,1	0	0	954,0	0
3. Офіційні трансферти:	66026,6	4231,9	600,0	78166,9	4629,4	3142,5	84575,3	6371,3	1981,0
3.1. Від органів державного у-ня:	29997,9	1475,1	147,0	78166,9	1799,9	313,0	84575,3	5310,3	920,0
- кошти, що надходять з інших бюджетів	1144,0	0	0	1760,0	0	0	884,0	0	0
- дотації	34154,7	1113,8	0	51903,6	0	0	58566,2	0	0
- субвенції	730,0	293,0	278,0	24503342,0	1799,9	313,0	25125,1	5310,3	920,0
3.2. Кошти одержані із загального фонду бюджету до бюджету розвитку	0	1350,0	831,0	0	2829,5	2829,5	0	1061,0	1061,0
Всього доходів	72458,0	4863,8	1856,0	86376,5	5524,5	3142,5	93215,5	7364,6	1981,0

У таблиці 2.8 розрахований рівень забезпеченості бюджетних видатків доходами. На основі даного показника робиться висновок про фінансову залежність чи незалежність бюджету району. Проведений аналіз дозволяє стверджувати, що рівень фінансової незалежності районного бюджету надзвичайно низький, оскільки доходна частина бюджетів здебільшого залежить не від розширення власної бази оподаткування, а від обсягу фінансових ресурсів, отриманих з державного бюджету. Значна частка

Таблиця 2.8 Рівень забезпеченості бюджетних видатків доходами Золочівського району, тис грн

Роки	Доходи місцевих бюджетів (без трансфертів), грн.	Видатки місцевих бюджетів, грн.	Забезпеченість бюджетних видатків доходами, %
2010	7063,3	75486,2	9,36
2011	9104,6	92488,8	10,0
2012	9633,5	94586,1	10,2

бюджетного забезпечення розвитку територій покривається за рахунок трансфертів. Для того, щоб район став фінансово незалежним від Державного бюджету України постає необхідність роздержавлення окремих загальнодержавних податків і зборів та переведення їх в розряд місцевих. Особливо це стосується податку на нерухомість, в тому числі й на землю. Динаміка податкових надходжень до Державного бюджету з Золочівського району зображено в табл 2.9.

Таблиця 2.9 Податкові надходження до Державного бюджету України з Золочівського району, тис грн

Роки	Надходження до Загального фонду	Надходження до Спеціального фонду	Разом
2010	14479,6	0	14479,6
2011	25896,0	902,5	26798,5
2012	22480,3	524,7	23005,0

Проаналізувавши таблиці 2.8 і 2.9 , можна зробити висновок, що навіть якщо усі податкові надходження у Державний бюджет України направити у місцевий цього не вистачить для фінансової незалежності. Результати аналізу розмістимо в таблицю 2.10.

Отже, район не спроможний самостійно себе фінансувати, навіть за умов перегляду податкової бази і роздержавлення окремих податків. І тому необхідно шукати нові джерела залучення коштів, серед яких можуть бути місцеві чи іноземні інвестиції, банківські кредити на соціально-економічний

Таблиця 2.10 Потенційний рівень забезпеченості бюджетних видатків доходами Золочівського району, тис грн

Роки	Надходження до Державного бюджету, що потенційно можуть направитися до місцевого бюджету	Доходи місцевих бюджетів (без трансфертів), грн.	Видатки місцевих бюджетів, грн.	Забезпеченість бюджетних видатків доходами, %
2010	14479,6	7063,3	75486,2	28,54
2011	26798,5	9104,7	92488,8	38,82
2012	23005,0	9633,5	94586,1	34,51

розвиток району. Усі ці методи реалізації стратегії повинні бути законодавчо врегульовані і лише тоді їх можна буде ефективно застосовано.

Отже, для реалізації стратегії розвитку необхідно сформувати адекватний та ефективний механізм її реалізації, що сприятиме досягненню цілей регіонального розвитку.

Висновки до розділу 2

Аналіз соціально-економічного стану Золочівського району показав, що район має потенціал для стабільного економічного, соціального, культурного зростання. Основне, правильно дослідити усі можливості, загрози, визначити сильні і слабкі сторони краю, щоб побудувати і реалізувати оптимальну стратегію соціально-економічного розвитку.

Золочівщина має потенціал для стабільного економічного, соціального, культурного зростання. Проаналізувавши усі сильні і слабкі сторони, потенційні можливості і загрози, розроблено оптимальну стратегію соціально-економічного розвитку Золочівського району. Реалізація даної стратегії дозволить району суттєво збільшити обсяг виробництва для покращення життя мешканців, надання їм належного рівня соціальних послуг, а також розвинути туристичний потенціал району. Для реалізації стратегії розвитку запропоновано механізм її реалізації і проаналізовано його складові.

Розділ 3. Вдосконалення системи регіонального управління Золочівського району

3.1 Регіональна політика в країнах Європейського Союзу

Наповнення міжрегіонального співробітництва конкретним змістом передбачає вивчення досвіду інших країн у становленні та розвитку співробітництва регіонів, використання його можливостей у різних галузях суспільного життя.

З точки зору впровадження у вітчизняній регіональній політиці позитиву європейських структур управління актуальним є досвід формування регіональної політики ЄС. Аналіз європейської практики здійснення регіональної політики окремою державою свідчить, що її базовими цілями є, по-перше, створення єдиного економічного простору та забезпечення економічних, соціальних, правових та організаційних основ державності. По-друге, відносне вирівнювання диспропорційності регіонального соціально-економічного розвитку. По-третє, пріоритетний розвиток регіонів, що мають важливе стратегічне значення для держави. По-четверте, максимальне використання природно-ресурсних особливостей регіонів. По-п'яте, екологізація регіонального природокористування, комплексний екологічний захист регіонів [75, с. 20]. Поєднання цілей регіональної політики з іншими пріоритетами в єдину державну стратегію сприятиме збалансованому економічному розвитку, збільшенню доходів населення і підвищенню його рівня життя, забезпеченню соціальних гарантій, підвищенню якості послуг, а також генеруванню та впровадженню нових ідей і проектів розвитку, та призведе до стабілізації політичної та соціально-економічної ситуації у державі загалом. Так як Україна здійснює курс євроінтеграції, то при розробці і реалізації регіональної політики вона повинна вивчати, аналізувати і використовувати досвід регіонального управління країн ЄС, де було знайдено найоптимальніший шлях подолання економічних протиріч та проблем.

Для адаптації досвіду реалізації регіональної політики країн-членів Європейського Союзу до вітчизняних умов необхідно проаналізувати і врахувати такі принципи регіональної політики ЄС:

1. Субсидіарність - це громадсько-політичний принцип, за яким органи влади вищого рівня мають право і повинні розв'язувати лише ті проблеми, на виконання яких органи влади нижчого рівня не спроможні. На практиці це означає, що планування, складання програм, виконання та управління підтримкою регіонального розвитку починається на регіональному й місцевому рівнях, причому шляхом координування, досягнення консенсусу та процесу розстановки пріоритетів, результатом чого є багаторічний програмний документ національного рівня [85, с. 14].

2. Децентралізація, яка полягає в розширенні повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також перерозподіл бюджетних ресурсів, надання дотацій із спільного бюджету та фондів ЄС на користь менш розвинутих регіонів з метою досягнення певного вирівнювання диспропорцій у економічному розвитку різних регіонів та досягнення політичної стабільності. Це заохочує регіональних ініціатив, вийти на траєкторію стійкого соціально-економічного росту.

3. Партнерство - рівноправне співробітництвом між суб'єктами різних рівнів (Євросоюз, держава, регіон) територіально-адміністративних одиниць, між національними й місцевими органами влади, між державним і приватним секторами у визначенні, розробленні та виконанні спільних завдань, програм і підпрограм на підтримку регіонального розвитку [86, с. 6].

4. Програмування означає розробку на основі партнерства стратегій соціально-економічного розвитку, де кожна програма на конкретному рівні прийняття рішень максимально узгоджена з іншими окремими програмами. У політиці ЄС принцип партнерства визначає пріоритет інвестування не окремих проектів, а програм, які мають вплив на розвиток усього регіону.

5. Концентрація, адиціоналізм. Реалізація даних принципів означає, що фінансові ресурси, що надає ЄС окремим державам-членам чи суб'єктам територіального, регіонального розвитку мають бути доповнені за рахунок місцевих джерел фінансування. Ці два принципи мають взаємодоповнюючий характер і головною умовою ставлять пошук і розвиток власних джерел фінансування програм регіонального розвитку.

Регіональний розвиток, особливо політика та нормативна база регіонального розвитку в ЄС, став предметом постійної еволюції та адаптації, що відповідає потребам структурних змін у країнах, політиці ЄС та вимогам самих регіонів. Особливо цікавим для України тут може бути досвід країн - нових членів ЄС, накопичений за той період, коли вони будували правову, інституційну та імплементаційну базу для регіонального розвитку.

Цікавими зразками регіональної політики для України, як уже зазначалось, є нові держави-члени ЄС. Хоча вони також перебувають на етапі соціально-економічного переходу, не всі вони почали з тієї позиції, що Україна, якщо вести мову про умови урбанізації, структуру економіки та обсяг державних доходів. Ці країни (зокрема Польща, Угорщина та Чехія) мали безпосередні кордони з ЄС ще з 1970-х років і отримали значний обсяг прямих іноземних інвестицій та коштів на транскордонне співробітництво. Нові держави-члени користувалися дуже значними фінансовими ресурсами (понад 1 млрд євро на рік) у рамках програм, які передували структурним фондам (ІСПА та САПАРД), коштами, що надавалися за програмою ФАРЕ, і програмами, які охоплювали кілька країн, та з раннього етапу брали участь у програмах, призначених для держав-членів. Вони також мали доступ до кредитних коштів ЄБРР, Світового банку та двосторонніх донорів, спрямованих на підтримання великомасштабних проектів розвитку інфраструктури.

Найбільш доцільно, в нашу думку, проаналізувати політику регіонального розвитку Польщі. Україна і Польща, як сусіди, історично тісно пов'язані і це дає підстави і можливості аналізувати трансформацію інтеграційних процесів політичного, соціально-економічного життя в ці періоди, розглянути як формувалось громадянське суспільство в просуванні Польщі до ЄС. Загалом в обох країнах подібний державний устрій, майже ідентичні форми влади, багато в чому схожі економіки, культура й суспільне життя. Досвід структурних реформ Польщі, що були запроваджені внаслідок інтеграційного процесу, може стати добрим прикладом для реформ в Україні.

У Польщі основними інституціями, які займаються питаннями регіонального розвитку, є [86, с. 22]:

1. На національному рівні:

- Рада міністрів - координує регіональну політику в Польщі, затверджує головні документи, що регламентують сферу регіонального розвитку;

- Міністерство регіонального розвитку - відповідає за створення проекту національної стратегії регіонального розвитку, розроблення проекту програми підтримки, організацію переговорів щодо підписання контрактів воєводств, оцінку, нагляд і моніторинг програм регіонального розвитку, програм підтримки та контрактів воєводств;

- Державна рада з питань регіональної політики - консультативний орган при прем'єр-міністрі з питань, що стосуються регіонального розвитку; надає висновки щодо документів, правових актів та з інших відповідних питань;

- Польська рада з питань територіальної економіки - консультативний орган при Раді міністрів;

- Польське агентство з питань регіонального розвитку - фонд Державного казначейства, створений з метою надання підтримки процесам регіонального розвитку; нині він виконує програми економічного й соціального згуртування;

- відомства, задіяні у виконанні національних програм галузевого розвитку та управлінні ними: Національний фонд охорони навколишнього середовища та морської економіки, Польське агентство з розвитку підприємництва, Агентство з питань реструктуризації та модернізації сільського господарства та інші.

2. На регіональному рівні: офіси маршалів, офіси воєводств, агентства регіонального розвитку (у Польщі існує приблизно 70 агентств, які стимулюють і підтримують регіональний економічний розвиток).

На регіональному рівні сеймик, демократично обраний (з повятів) регіональний парламент, який очолює голова (Przewodniczcy), займається плануванням регіональної політики та розробляє стратегії регіонального розвитку. Уряд воєводства (Zarzd Wojewodztwa) є виконавчим органом регіонального рівня, який очолює маршал (Marszalek). Серед обов'язків маршала такі, що стосуються формування політики розвитку та контроль за діяльністю регіональних виконавчих органів місцевого самоврядування. Зокрема маршали відповідають за створення належного середовища для регіонального розвитку, формування регіонального ринку праці, розвиток регіональної інфраструктури, фінансовий інжиніринг виконуваних проектів, освіту, дослідження й розробки, інноваційну діяльність, охорону навколишнього середовища й культуру. Крім того, маршал готує стратегію регіонального розвитку та представляє регіон у зовнішніх зв'язках.

У регіоні є також представник центрального уряду - воєвода (губернатор воєводства), який виступає в ролі наглядача за регіональною політикою з юридичної точки зору, спостерігає за діяльністю сеймика та контролює інші регіональні установи. Воєводи також представляють Державне казначейство, яке відповідаєза громадську безпеку, стандарти й дотримання законів, переказування фінансів і контроль за процесом здійснення видатків.

Регіональна політика Польщі проводиться згідно з чітко окресленими принципами, які визначають її перебіг, починаючи з визначення цілей та пріоритетів, включаючи безпосередньо її реалізацію і закінчуючи моніторингом та оцінкою результатів. При здійсненні регіональної політики уряд Польщі керується такими принципами, як [10, с. 5]:

1. Субсидійність означає, що регіональна політика держави повинна мати доповнюваний та допоміжний характер щодо діяльності, яка проводиться органами самоврядування воєводств. Дії регіональної політики держави повинні бути спрямовані на підтримку політики розвитку регіонів, яку ведуть органи самоврядування воєводства, а не замінювати чи дублювати її. В кінцевому результаті це повинно привести до більш ефективної діяльності в сфері децентралізації публічних фінансів, організації більш справних установ та впровадження чітких процедур, які будуть координувати політику уряду і регіональну політику органів самоврядування воєводств, будуть передавати суб'єктам самоврядування деякі складові оперативних програм уряду для їх реалізації.

2. Підтримка ендогенного розвитку, яка полягає в тому, що регіональна політика держави повинна бути спрямована, передусім, на те, щоб „розворушити" потенціал безпосередньо воєводств, які б свою конкурентну силу будували виключно на внутрішніх чинниках зросту, щоб допомогти вирішити їх структурні економічні та суспільні проблеми, пробудити громадську активність та налагодити чітку діяльність громадської адміністрації в воєводствах. Отже, регіональна політика держави повинна базуватись на внутрішніх чинниках розвитку, а не лише на зовнішньому перерозподілі доходів, який привчає до так званої поведінки „навченої безпорадності".

3. Загальність розвитку, згідно з якою розвиток країни повинен відбуватись шляхом розвитку усіх його воєводств, а не деяких з тих, що є найбільш конкурентоспроможними. Здійсненню та дотриманню цього принципу сприятиме зміцнення територіальної системи з сильними внутрішніми коопераційними зв'язками, яке веде до збільшення просторової, економічної та суспільної єдності.

4. Перспективний розвиток, згідно з яким метою регіональної політики держави є ініціювання довготривалих процесів розвитку в воєводствах. Це означає прийняття за принцип планування стратегії регіонального розвитку як перспективного (в горизонті 20-25 років) та будування публічної (суспільної) практики саме на основі таких стратегій. Крім того, діяльність, спрямована на розвиток регіонів, повинна базуватись на багаторічних фінансових і інвестиційних планах та оперативних програмах.

5. Координація, яка полягає в тому, що інструменти регіональної політики та інструменти інших публічних політик розвитку повинні узгоджуватись між собою і підтримувати одна одну. Регіональна політика держави вимагає тісної взаємодії секторної і горизонтальної діяльності уряду з національною регіональною політикою. Велике значення має взаємодія окремих рівнів органів територіального самоврядування в сфері регіонального розвитку, погодженість діяльності різних воєводств, а також суб'єктів адміністрації, установ, що пов'язані з бізнесом, позаурядових організацій та приватних підприємств. Координації діяльності вимагають також інструменти європейської і національної політики регіонального розвитку.

6. Концентрація, згідно з якою регіональна політика держави повинна бути скерована на досягнення максимальних синергетичних результатів в діяльності, що проводиться різними суб'єктами публічної влади в воєводствах і спрямована на розвиток. Вона повинна зосереджувати публічні кошти і скеровувати різноманітні напрямки публічної (суспільної) політики на пріоритетні проблеми регіонального розвитку.

7. Ефективність, суть якої в тому, що регіональна політика держави повинна бути скерована на досягнення максимальних результатів та раціональне використання публічних коштів.

8. Урівноважений розвиток, який полягає в тому, що діяльність, яка проводиться в рамках політики регіонального розвитку, не повинна перешкоджати перебігу основних існуючих природничих процесів і пов'язаного з ними стану екологічної рівноваги.

9. Єдність, яку слід розглядати в функціональних, а не в порівняльних категоріях. Можна виділити три основні види єдності, досягнення яких повинно бути складовою частиною цілей регіонального розвитку.

Досягнення єдності в усіх трьох вимірах дозволить пристосувати польську регіональну політику до сучасної політики єдності, яку веде ЄС.

Для порівняння принципів здійснення регіональної політики в Польщі з принципами регіональної політики в Україні і ЄС, побудуємо рисунок 3.1.

Рис 3.1. Принципи здійснення регіональної політики ЄС, Польщі і України

У Польщі розробляють три основні стратегічні планувальні документи, які визначають напрямки розвитку Польщі та її регіонів, а саме: Національну стратегію регіонального розвитку (НСРР), Національний план розвитку (НПР) та Концепцією просторового господарювання держави (КПОД). Стратегія звертається до основних проблем регіонального розвитку держави і вказує на способи їх вирішення. Крім цього, вона визначає головні цілі регіонального розвитку, які будуть реалізовуватися урядовою регіональною політикою і мають бути враховані при програмуванні розвитку регіонів, що формулюється і здійснюється органами воєводського самоврядування. Положення НСРР повинні знаходити своє відображення і розвиток в стратегіях розвитку воєводств. Визначаючи найважливіші напрямки розвитку регіонів, НСРР дає гарантію їх (стратегій) реалізації органам самоврядування воєводств.

Уряд відповідає за підготовку і реалізацію: Національного плану розвитку (НПР), Національну стратегію регіонального розвитку (НСРР), Довгострокової стратегії регіонального розвитку (ДСРР/DSRR), секторних стратегій і програм, інших оперативних програм, довгострокових інвестицій, багаторічних фінансових планів та критеріїв розміщення коштів. Веде переговори по справах регіональних контрактів, тобто цивільно-правових договорів, укладених між урядом і органами регіонального самоврядування, спостерігає за їх виконанням і здійснює зовнішню оцінку.

Органи самоврядування воєводства, які представляють громаду, що проживає на території даного воєводства, а також спільноти, що формують місцеве самоврядування (повіт, гміна) в даному воєводстві, відповідають за розробку і реалізацію інтрарегіональної політики. Підставою для цього є стратегія розвитку воєводства. Згідно з конституційним принципом незалежності органи самоврядування воєводства можуть закласти в свою стратегію специфічні цілі, важливі для даного воєводства. В регіональній оперативній програмі органи самоврядування представляють ті пріоритети і дії, закладені в стратегію розвитку воєводства, які співпадають з цілями НСРР, та отримують додаткове фінансування своєї діяльності з суспільних коштів ЄС або державного бюджету. Органи самоврядування можуть також брати участь у підготовці або підготовці і реалізації інших оперативних програм.

За останні роки регіональна політика Польщі стала одним із основних напрямів державної політики і розвивається динамічно. Її суть - недопущення подальшої деградації проблемних регіонів шляхом надання допомоги, яка б забезпечила громадянам гарантовані соціальні стандарти. У Польщі активно стимулюється економічне зростання в тих регіонах, які займають провідні позиції, забезпечують значну частку національного доходу. Кошти передусім надаються на розбудову інфраструктури, створення сприятливих умов для ведення бізнесу, життя населення. Значна увага приділяється підвищенню кваліфікації кадрів.

У регіональній політиці Польщі залишилось ряд невирішених питань, що можуть стати цікавими уроками для України, а саме:

1. Останній етап адміністративної реформи:

• розподіл компетенцій

• децентралізація чи ре-централізація?

2. Необхідність завершення фінансової децентралізації;

3. Вдосконалення координації між програмами, фінансованими з державного бюджету та з бюджету ЄС;

4. Інституційний розвиток регіональних інститутів:

• Адміністрація маршала;

• Стосунки між органами самоврядування та органами центральної влади в регіонах;

• Роль допоміжних організацій (наприклад, Агенцій регіонального розвитку) у регіонах;

5. Надмірне регулювання системи програмування та фінансування регіонального розвитку;

6. Вибір пріоритетів/проектів у сфері регіонального розвитку на центральному та регіональному рівнях;

7. Вдосконалення методів моніторингу та оцінювання.

Досвід Польщі у сфері регіональної політики свідчить про високу ефективність запровадження європейських моделей. У повному обсязі було застосовано принципи регіональної політики ЄС і окремі стандарти. Всі інші ключові елементи - стратегічне планування, воєводські контракти, агенції регіонального розвитку, програми підтримки депресивних територій та інші були дещо модифіковані відповідно до потреб, умов та фінансових можливостей країни. І тому українському уряду варто звернути увагу на досвід Польщі щодо управління регіональним розвитком, оцінити політику регіонального розвитку у процесі підготовки до вступу в Європейський Союз, а також проаналізувати невирішені питання польською владою.

3.2 Шляхи удосконалення державного управління регіональним розвитком

На сучасному етапі розвитку країни реальним підґрунтям ефективного господарювання стає забезпечення стабільного збалансованого державного управління регіональним розвитком шляхом впровадження ефективної регіональної політики.

Головною метою державного управління регіональним розвитком є створення умов для стимулювання економічної активності на регіональному (місцевому) рівні, надання регіонам більше свободи у сфері господарського вибору, використання ефективних механізмів та інструментів стимулювання підприємництва, місцевої економічної ініціативи і досягнення на цій основі збалансованості регіонального розвитку.

З огляду на євроінтеграційний вибір України, державне управління регіональним розвитком має відповідати європейським нормам та стандартам. Такий підхід дозволить задіяти нові організаційні та інституційні механізми та інструменти реалізації регіональної політики; диверсифікувати джерела, запровадити нові підходи до надання бюджетних коштів та фінансування регіонального розвитку; розширити можливості регіонів щодо залучення приватного капіталу, коштів міжнародних фондів (у т.ч. грантів структурних фондів ЄС) для фінансування регіональних та міжрегіональних проектів.

Складність реформування державного управління регіональним розвитком полягає у необхідності дотримання системності, комплексності, врахування всіх аспектів цього процесу, оскільки кожна з його складових відіграє важливу роль у реалізації стратегічних завдань нової державної регіональної політики. Серед складових реформування системи державного управління регіональним розвитком слід визначити: удосконалення інституційно-правового забезпечення державного управління регіональним розвитком; формування стратегічних пріоритетів розвитку регіонів; координацію державної регіональної політики; впровадження дієвого інформаційного забезпечення, регулярного моніторингу всіх сфер регіонального розвитку; організацію державного контролю за виконанням рішень у сфері державного управління регіональним розвитком в Україні.

Серед проблем регіонального розвитку особливої гостроти набувають наступні:

- посилення диспропорційності соціально-економічного розвитку регіонів;

- низька інвестиційна та фінансова спроможність органів місцевого самоврядування (особливо базового рівня) щодо вирішення проблем розвитку;

- невідповідність наявної системи адміністративно-територіального устрою сучасним умовам господарювання та вимогам ефективності публічної влади;

- невідповідність існуючої територіальної організації влади новим завданням розвитку в посткризовий період.

Для досягнення стабільного збалансованого регіонального розвитку серед пріоритетів державного управління регіональним розвитком та державної регіональної політики на найближчу перспективу в Україні стратегічного значення набувають [36, с. 8]:

- розвиток міжрегіонального співробітництва, що спрямовує систему державного управління регіональним розвитком на оптимізацію використання наявних в регіонах ресурсів на розширення ємності внутрішнього ринку, сприяння створенню нових робочих місць та вирішення спільних для регіонів проблем. Активізувати міжрегіональне співробітництво у економічній сфері можливо за рахунок перегляду механізму застосування Угод щодо регіонального розвитку між Урядом та регіонами шляхом їх спрямування на фінансування переважно міжрегіональних проектів і спільних заходів у рамках національних проектів.

- досягнення рівномірного та інтегрованого просторового розвитку, що передбачає від системи державного управління регіональним розвитком задіяння низки заходів для зміцнення ролі міст та центрів економічного зростання в регіонах; формування „точок зростання" та „ареалів регіонального розвитку", і на цій основі залучення до цих процесів прилеглих (периферійних, депресивних) територій, що позитивно позначиться на їх соціально-економічному розвитку. Реальною основою цього можуть стати удосконалення соціальної інфраструктури та житла, модернізація міського транспорту, розбудова регіональних інфраструктурних проектів тощо.

- досягнення регіональної та локальної доступності, що орієнтує систему державного управління регіональним розвитком на забезпечення кращих зв?язків між міськими зонами та віддаленими від них територіями через дорожнє та транспортне будівництво; активізацію будівництва інфраструктури енергетичних зв?язків; вдосконалення інфраструктури мереж комунікаційних технологій.

- досягнення збалансованого місцевого розвитку та ефективної співпраці. Цей пріоритет ставить перед системою державного управління регіональним розвитком завдання щодо посилення уваги до периферійних місцевих громад, які потребують припливу інвестицій для покращення умов життя на місцевому рівні. Пріоритетного значення набувають інвестиції у промислову, освітню інфраструктуру та інфраструктуру охорони здоров?я.

- формування „точок зростання" та „ареалів економічного розвитку", що формують мультиплікативний ефект регіонального розвитку та активізують місцеву економічну ініціативу. Дієвим інструментом реалізації означеної цілі виступає створений у 2012р. Державний фонд регіонального розвитку. Разом з тим, зазначимо, що започаткування ефективної діяльності нового інструменту забезпечення регіонального розвитку - Державного фонду регіонального розвитку - вимагає розробки дієвих механізмів його наповнення та витрачання.

- удосконалення системи планування і виконання місцевих бюджетів. Цільове використання коштів, а також їхню достатність можна забезпечити через подальше поступове поширення програмно-цільового методу бюджетування та поширення середньострокового планування і виконання місцевих бюджетів. Поки що цими інструментами охоплено незначну частину місцевих бюджетів і лише у вигляді експерименту. Програмно-цільовий метод бюджетування дозволить сформувати економічно забезпечені територіальні громади, здатні більшою мірою самостійно вирішувати нагальні питання.

- підвищення дієздатності Агентств регіонального розвитку, що на сьогодні виступають як інститути самоорганізації громадянського суспільства, здатні на місцях узгодити і синтезувати інтереси бізнесу, влади та громади; врахувати економічні, екологічні, соціальні та інші складові комплексного, збалансованого соціально-економічного розвитку регіону; сприяти формуванню позитивного іміджу регіону як у межах України так і за кордоном.

- проведення стратегічного моніторингу регіонального розвитку. Моніторинг передбачає аналітико-прогнозне забезпечення реалізації стратегії регіонального розвитку та регіональної політики України. Його завданнями є оперативне виявлення основних тенденцій та прогнозування розвитку соціально-економічної ситуації в регіонах, визначення потенційних точок розвитку регіону, виявлення шляхів розкриття регіонального потенціалу розвитку через підвищення ефективності діяльності місцевих органів влади.

- модернізація Державної стратегії регіонального розвитку та регіональних стратегій (на період до 2020 р.). Державна стратегія регіонального розвитку, чинна до 2015 р., потребує оновлення з огляду на необхідність врахування:

1) мінливої економічної ситуації на регіональному рівні, що обумовлено впливом ризиків ендогенного та екзогенного походження;

2) різного базового економічного рівня, наявного ресурсного забезпечення, нарощування тенденцій до посилення диспропорційності соціально-економічного розвитку регіонів;

3) потреби щодо узгодження національної нормативно-правової бази регіонального розвитку з європейськими інституціонально-правовими підходами до реалізації регіональної політики.

У оновленій стратегії мають бути не тільки відображені проблеми нерівномірності соціально-економічного розвитку регіонів, констатовано існування депресивних та слаборозвинених територій, але й конкретизовані механізми та інструменти, визначені пріоритети та шляхи подолання економічної відсталості та депресивності територій. В оновленій стратегії має бути чітко відображено зв?язок галузевих програм із стратегіями розвитку регіонів і їх разом - із Державною стратегією регіонального розвитку.