Управління розвитком регіону

Основні положення оновленої стратегії мають бути узгоджені з базовими пріоритетами європейської регіональної політики. Для вирішення проблем регіонального розвитку перш за все потрібно дотримуватись наступного алгоритму дій:

1. Законодавче унормування засад нової державної регіональної політики, яка б містила ефективні інноваційні інструменти, а також форми та методи державного управління для вирішення проблем розвитку регіонів України відповідно до європейської практики;

2. Запровадження взаємоузгодженої системи стратегічного планування та прогнозування розвитку держави та регіонів шляхом:

- оптимізації відповідної правової бази, що унормовує систему стратегічних планових та прогнозних документів, процедури їх розроблення та реалізації на всіх рівнях територіальної організації влади;

- забезпечення повсюдності запровадження стимулювання розвитку регіонів на основі договірних стосунків між Урядом та органами місцевого самоврядування регіонального рівня;

- створення дієвого механізму координації діяльності та узгодження галузевих та секторальних програм розвитку регіонів із стратегічними завданнями державної політики регіонального розвитку;

- формування державної системи моніторингу та оцінки впливу секторальних політик органів виконавчої влади на розвиток територій;

- застосування апробованих міжнародною практикою регіонального розвитку організаційних та інституційних механізмів реалізації державної та регіональних стратегій розвитку.

3. Підвищення ефективності та прозорості механізму фінансового забезпечення регіонального розвитку через:

- диверсифікацію джерел та форм фінансування регіонального розвитку; запровадження нових підходів до порядку надання бюджетних коштів на цілі регіонального розвитку;

- створення умов усунення бар?єрів для співпраці України з європейськими організаціями та фондами, що опікуються політикою та фінансовою підтримкою регіонального розвитку;

- широке залучення приватного капіталу для фінансування спільних регіональних та міжрегіональних проектів;

- удосконалення систем моніторингу й оцінювання використання бюджетних коштів, підвищення відповідальності місцевих органів влади за ефективне використання ресурсів, спрямованих на вирішення соціально-економічних проблем регіонів.

4. Розроблення концептуальних засад удосконалення системи місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх територіальної основи.

5. Створення правових механізмів для зміцнення потенціалу розвитку територіальних громад.

Реформування системи державного управління регіональним розвитком є одним із визначальних напрямків щодо подолання корупції (і водночас, успіхи реформування системи державного управління регіональним розвитком безпосередньо залежать від темпів та результатів впровадження антикорупційної політики). Такий підхід потребує виявлення та усунення чинників, що сприяють виникненню корупції на всіх рівнях системи державного управління.

3.3 Основні перешкоди при реалізації стратегії розвитку Золочівського району і шляхи їх подолання

Побудову ефективної і дієвої система регіонального управління в Україні необхідно починаючи з найнижчого, базового, рівня - місцевого (районного). Саме на місцевому рівні є потенціал для глибокого аналізу усіх сильних і слабких сторін регіону, впливу загроз й потенційних можливостей на соціально-економічний розвиток, а також для розробки і реалізації оптимальної стратегії розвитку. Але, на сьогоднішній день, перед нами постає ряд перешкод при реалізації даної стратегії, а саме: відсутність як інституційного, фінансового, так і інформаційно-комунікаційного забезпечення.

Головною проблемою інституційного забезпечення регіональної політики є несформованість системи інституцій, здатних у взаємодії і координації здійснювати ефективну реалізацію завдань регіональної стратегії соціально-економічного розвитку.

На загальнодержавному рівні йдеться про відсутність центрального органу виконавчої влади з достатніми повноваженнями для проведення регіональної політики. Одночасно окремі функції щодо регулювання регіонального розвитку розосереджені по різних міністерствах, які мають свої регіональні підрозділи, що входять до складу місцевих органів виконавчої влади. У зв'язку з цим виникає особливо важлива і дуже складна проблема координації діяльності неспеціалізованих органів влади і консолідації їхніх дій у руслі загальнодержавної політики. Детальна схема інституцій усіх рівнів зображена на рисунку 3.2.

З рисунку видно, що на загальнодержавному рівні в Україні відсутній центральний орган виконавчої влади з достатніми повноваженнями для проведення регіональної політики. Чинним законодавством не визначено окремого органу, який би комплексно вирішував проблеми регіонального розвитку в Україні. Натомість розв'язання питань регіональної соціально-економічної політики покладено на Міністерство економіки України. У структурі Міністерства економіки України функціонує департамент регіонального розвитку, основна увага якого спрямована на вирішення питань аналізу, прогнозування та планування соціально-економічного розвитку регіонів, функціонування вільних економічних зон, запровадження нових інструментів стимулювання розвитку регіонів, розвитку співробітництва.

Рис. 3.2. Суб'єкти регіональної політики в Україні [34, c. 31]

Одночасно окремі функції щодо регулювання регіонального розвитку розосереджені в різних міністерствах, які мають свої регіональні підрозділи, що входять до складу місцевих органів виконавчої влади. У зв'язку з цим виникає проблема координації діяльності неспеціалізованих органів влади і консолідації їхніх дій у руслі загальнодержавної політики.

На регіональному рівні постає та ж проблема. Окремі функції по реалізації стратегічних завдань розвитку Золочівського району розпорошені між районною радою (відділ зв'язків з територіальними громадами, органами місцевого самоврядування і місцевою адміністрацією) та районною державною адміністрацією (управління економіки).

На нашу думку, назріла необхідність визначення (створення) регіонального органу виконавчої влади, відповідального за регіональну політику, розвиток місцевого самоврядування, розроблення та впровадження стратегій регіонального розвитку. Такий орган повинен зосереджувати свою увагу на вирішення цілої низки проблем, серед яких: обґрунтовування та запровадження механізмів реалізації регіональної політики; запровадження планово-прогнозного механізму управління соціально-економічним розвитком району, координація розробки регіональних комплексних програм розвитку та цільових регіональних програм; проведення комплексного моніторингу соціально-економічного розвитку району; здійснення експертизи рішень щодо галузевого розвитку (визначення, як вони можуть позначитись на регіональному розвитку та міжрегіональних диспропорціях); методичне забезпечення міжрегіонального й транскордонного співробітництва тощо.

Такі спеціалізовані органи виконавчої влади у свій час були сформовані у Польщі. Вони відповідали за провадження регіональної політики на двох рівнях: національному і регіональному.

Проблема інституційного забезпечення державної регіональної політики на регіональному і місцевому рівнях пов'язана із незавершеністю формування на цих рівнях системи державного управління і місцевого самоврядування. На сьогодні відсутнє чітке розмежування повноважень і відповідальності та координації діяльності між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування на регіональному і субрегіональних рівнях. І тому необхідно дещо децентралізувати управління, надати більше повноважень органам місцевого самоврядування, можливість самостійно приймати рішення, які стосуються регіонального розвитку, а також віднайти оптимальний баланс між децентралізацією і „єдиновладдям". На нашу думку, необхідно перетворити територіальні громади на ключовий суб'єкт влади на місцевому рівні. При цьому на вищий рівень влади мають передаватися виключно ті повноваження, що не можуть бути ефективно реалізовані суб'єктами влади нижчого рівня. Тобто потрібно визначити коло питань місцевого значення, що їх громади можуть вирішувати самостійно, разом з іншими громадами або делегувати органам державної влади. Такий розподіл доцільно закріпити законодавчо, виробивши відповідні критерії.

В Україні впродовж декількох останніх років на рівні територіальних громад спостерігається певний прогрес у розвитку самоврядування. Але проходить він вкрай нерівномірно й суперечливо. Причина цього - недосконалість поточного законодавства, яке, на думку багатьох фахівців і політиків, допускає невиправданий розподіл повноважень між державною владою та місцевим самоврядуванням на місцях, що потребує негайних концептуальних змін і реформацій. Зокрема, сучасна модель взаємовідносин регіон - центр в Україні була не досить вдало узгоджена із загальною концепцією організації державної влади, закріпленою Конституцією України.

В першу чергу, це пов'язано з тим, що відповідно до правового статусу, органи місцевого самоврядування України (сільські, селищні та міські представницькі ради та їх виконавчі органи) мають гарантоване державою право та реальну здатність самостійно вирішувати питання місцевого значення і виступають як первинні суб'єкти господарювання на місцях, але їх надзвичайна подрібненість не дає можливості мати достатню податкову базу самостійного вирішення проблем на місцях, що, безперечно, звужує право місцевих органів влади, „в рамках національної економічної політики, на свої власні адекватні фінансові ресурси, вільно розпоряджатися в межах своїх повноважень".

Для ефективної реалізації стратегії соціально-економічного розвитку Золочівського району необхідним є створення мережі недержавних інституцій регіонального і місцевого розвитку. Такі інституції покликані підвищити роль і відповідальність територіальних громад, приватних підприємців та кожного громадянина за розвиток відповідних територій, забезпечити їм можливість реальної участі і впливу на вирішення важливих проблем регіонального і місцевого розвитку. Такою інституцією може бути мережа Агентств регіонального розвитку (АРР) - це інститути, які сприяють утворенню партнерства між державним, приватним та громадським секторами, завданням яких є допомога органам державного управління у розвитку відповідної території та становленні системи демократичного врядування [18, с. 105]. Дані агентства можуть зосередити свою спільну діяльність на наступних проблемних питаннях: малого та середнього підприємництва регіону, обсягу інвестицій, іміджу регіону, зовнішньоекономічної діяльності, стану реалізації регіональних та інших програм, стану безробіття, інших соціальних проблем. В результаті виявляються три пріоритетні напрямки діяльності. Перший напрямок направлений на підтримку та просування бізнесу, другий напрямок - на залучення інвестицій, третій напрямок - на економічну політику. Кожний з напрямків потребує своїх певних інструментів здійснення механізму. АРР мають на меті сприяти поліпшенню умов використання передових інноваційних технологій, підвищенню інвестиційної привабливості регіонів, вдосконаленню підготовки та перепідготовки фахівців із регіонального розвитку, координації програм технічної допомоги, спрямованих на підтримку регіонального розвитку тощо.

Потребує докорінної перебудови система статистичного забезпечення регіональної політики Золочівського району. На сьогодні ми маємо надзвичайно низький статистичний супровід регіонального розвитку і практично відсутню загальноохоплюючу статистичну інформацію. Таким чином, потребує активної розбудови система державної статистики відповідно до положень нормативних документів Євросоюзу щодо статистичного обліку, застосування уніфікованої статистичної методології ЄС.

Надзвичайно актуальною проблемою у сфері реалізації регіональної політики на всіх рівнях є її низьке кадрове забезпечення. Збільшення кількості фахівців і якості професійної підготовки кадрів для системи управляння регіонального і місцевого рівнів є важливою умовою підвищення ролі місцевих органів влади у зміцненні потенціалу регіонального та місцевого розвитку та його ефективному використанні. Це вимагає створення та розвитку відповідної мережі навчальних закладів і центрів.

Суттєвою перешкодою на шляху ефективного здійснення регіональної політики є відсутність системної законодавчо-нормативної бази. Дуже багато питань регіональної політики залишаються законодавчо не врегульованими.

Роль державного регулювання територіального розвитку в різних сферах діяльності, склад системи регулювання, методи і порядок взаємодії елементів цієї системи мають бути визначені окремим Законом „Про основні засади формування та реалізації державної регіональної політики".

Важливою проблемою діяльності регіонального та місцевого самоврядування також є питання відновлення їх повноцінних органів. Мова йде про врегулювання взаємовідносин між представницькими районними та обласними радами і державними адміністраціями. Як відомо, сьогодні, вищезазначені ради не мають власних виконавчих органів, а їх функції виконують місцеві державні адміністрації. Тобто, управління об'єктами спільної власності територіальних громад, а також розподіл коштів між територіальними громадами, що надходять з Державного бюджету фактично здійснюють місцеві адміністрації.

Парадоксальна ситуація в місцевому самоврядуванні складається і в забезпеченні самостійності його органів. Самостійність територіальних громад має слабке фінансово-матеріальне забезпечення. Про це свідчить низька частка власних доходів місцевих бюджетів (2-7 %), висока частка закріплених та переданих доходів, значна частка трансфертів. Пропорції розподілу загальнодержавних податків не враховують рівень розвитку регіонів. Фінансова залежність від державного бюджету не дає змоги органам місцевого самоврядування здійснювати ефективне планування соціально-економічного розвитку територій. Внаслідок цього місцеві бюджети фінансують поточні витрати та адміністративні потреби і не мають можливість виконувати поставлені цілі або надавати громадськості необхідні публічні послуги.

Отже, треба відкрити шлях до роздержавлення окремих загальнодержавних податків і зборів та переведення їх в розряд місцевих. Особливо це стосується податку на нерухомість, в тому числі й на землю. Без цього не може бути й мови про місцеве самоврядування та регіональний розвиток.

Перегляд бази податків, які наповнюють місцеві бюджети, є важливою, але не єдиною проблемою, яку необхідно вирішувати при формуванні бюджетних взаємовідносин між державою та органами місцевого самоврядування. Гостро постає проблема вдосконалення системи державних цільових трансфертів, що обумовлюється значною диференціацією регіонів за обсягами податкових надходжень у розрахунку на душу населення і дестимулюючим характером механізму державної фінансової підтримки регіонів. Застосування цільових трансфертів, з одного боку, знижує активність місцевих органів влади у вирішенні поточних та інвестиційних питань за рахунок власних ресурсів, але з іншого - такі трансферти є найбільш контрольованою частиною коштів державного бюджету.

Надмірного політичного впливу зазнає і власне бюджетний процес, що позначається на темпах розвитку економіки та соціального забезпечення громадян. Останні роки через політичні баталії державний бюджет приймається не вчасно, і відповідно з запізненням приймаються обласні, районні і місцеві бюджети. Така тенденція сповільнює не лише соціально-економічний розвиток України чи певного її регіону, а й формує негативний імідж , що впливає на приплив іноземних інвестицій.

Отже, для ефективної реалізації стратегії соціально-економічного розвитку Золочівського району необхідно вирішити ряд важливих проблем:

1. Створення регіонального органу виконавчої влади, відповідального за регіональну політику, розвиток місцевого самоврядування, розроблення та впровадження стратегій регіонального розвитку.

2. Створення мережі недержавних інституцій регіонального і місцевого розвитку, таких як агентства регіонального розвитку.

3. Докорінна перебудова системи статистичного забезпечення регіональної політики району.

4. Кадрове забезпечення.

5. Побудова системної законодавчо-нормативної бази.

6. Вдосконалення моделі взаємовідносин „регіон - центр".

7. Підвищення фінансової самостійності району.

8. Створення сприятливого інвестиційного клімату в районі.

Отже, для ефективного управління регіональним розвитком як на загальнодержавному рівні, так і на місцевому, необхідно вивчити кращий закордонний досвід здійснення регіональної політики, проаналізувати можливості впровадження її в Україні, а також розв'язати ряд важливих проблем, що стоять на перешкоді ефективної реалізації стратегії соціально-економічного розвитку держави і її регіонів.

Висновки до розділу 3

Досвід Польщі у сфері регіональної політики свідчить про високу ефективність запровадження європейських моделей. У повному обсязі було застосовано принципи регіональної політики ЄС і окремі стандарти. Всі інші ключові елементи - стратегічне планування, воєводські контракти, агенції регіонального розвитку, програми підтримки депресивних територій та інші були дещо модифіковані відповідно до потреб, умов та фінансових можливостей країни. І тому, Україні варто звернути увагу на досвід Польщі, щодо управління регіональним розвитком, оцінити політику регіонального розвитку у процесі підготовки до вступу у ЄС, а також проаналізувати невирішені питання польською владою.

Отже, для ефективної реалізації стратегії соціально-економічного розвитку Золочівського району існує необхідність вирішення ряду важливих проблем: створення регіонального органу виконавчої влади, відповідального за регіональну політику, розвиток місцевого самоврядування, розроблення та впровадження стратегій регіонального розвитку; створення мережі недержавних інституцій регіонального і місцевого розвитку, таких як агентства регіонального розвитку; докорінна перебудова системи статистичного забезпечення регіональної політики району; побудова системної законодавчо-нормативної бази; вдосконалення моделі взаємовідносин „регіон - центр"; підвищення фінансової самостійності району; створення сприятливого інвестиційного клімату в районі.

Розділ 4. Охорона праці у Золочівській міській раді

4.1 Аналіз стану умов праці у Золочівській міській раді

Праця людини безпосередньо пов?язана із виробничим середовищем. Працівник може нормально здійснювати трудову діяльність лише тоді, коли умови зовнішнього середовища відповідають оптимальним. Критерієм фізичного навантаження на організм людини в процесі праці є важкість праці; критерієм навантаження на нервову систему є напруженість праці.

Великий вплив на працездатність працівників планово-фінансового відділу Золочівської міської ради має мікроклімат в приміщенні. Він визначається температурою повітря, атмосферним тиском, відносною вологістю повітря, швидкістю руху повітря. Для підтримки мікроклімату в нормальному стані, крім вологого прибирання, використовують систему кондиціонування повітря.

Для одержання точної оцінки охолоджувальної потужності кондиціонера необхідно розраховувати всі тепловиділення, які надходять в приміщення, за наступною методикою:

Qзаг = Q1 + Q2 + Q3, (3.1)

де Qзаг - загальні тепловиділення в приміщення, Вт;

Q1 - надходження тепла в приміщення від стін, підлоги, стелі й вікон, Вт;

Q2 - надходження тепла в приміщення від людей, Вт;

Q3 - надходження тепла в приміщення від обладнання, Вт.

Надходження тепла в приміщення від стін, підлоги, стелі й вікон можна визначити за такою формулою:

Q1 = V•q, (3.2)

де V - об'єм приміщення, м³;

q - коефіцієнт, який має такі значення: у випадку південної орієнтації вікон - 40 Вт/м³, у випадку північної орієнтації вікон - 30 Вт/м³, для всіх інших випадків орієнтації вікон - 35 Вт/м³.

Q1 = 122,5*30= 3675 (Вт)

Надходження тепла в приміщення від обладнання можна визначити за формулою:

Qоб = N•nоб, (3.3)

де N - потужність одиниці обладнання, Вт (N = 150 Вт для комп'ютера, N = 50 Вт для принтера, ксерокса, сканера і т. ін.);

nоб - кількість одиниць обладнання, шт.

Qоб = 150*8+50*1= 1250 (Вт).

Надходження тепла в приміщення від людей можна визначити за такою формулою:

Qлюдей = W•nл, (3.4)

де nл - кількість людей, які постійно працюють у приміщенні;

W - енерговитрати людини залежно від категорії виконуваних робіт, (категорія Iа - енерговитрати до 120 ккал/год), 139 Вт.

Qлюдей = 8*139= 1112 (Вт).

Отже, визначимо загальні тепловиділення в приміщення:

Qзаг = 3675 +1250 +1112 =6037 (Вт).

На підставі розрахованого значення Qзаг можна зробити висновок, що у даному приміщені необхідно встановити кондиціонер потужністю 7,0 кВт.

У Золочівській міській раді всі працівники у своїй роботі щодня використовують ПК і тому актуалізувало питання охорони праці їхніх користувачів.

Робота теоретичного і аналітично-пошукового характеру супроводжується суттєвим напруженням трудового процесу, певним емоційним навантаженням та потребує належного психо-фізіологічного мікроклімату.

Робоче положення „сидячи" супроводжується статичним навантаженням значної кількості м?язів ніг, плечей, шиї та рук, що дуже втомлює. М?язи перебувають довгий час у скороченому стані і не розслабляються, що погіршує кровообіг. В результаті виникають больові відчуття в руках, шиї, верхній частині ніг, спині та плечових суглобах.

Тривала робота на комп?ютеризованому робочому місці призводить до значного навантаження на всі елементи зорової системи і зумовлює втому та перевтому зорового аналізатора. Напружена зорова робота викликає „очні" (біль, печія та різь в очах, почервоніння повік та очей, ломота у надбрівній частині тощо) та „зорові" (пелена перед очима, подвоєння предметів, мерехтіння, швидка втома під час зорової роботи) порушення органів зору, що може викликати головний біль, посилення нервово-психічного напруження, зниження працездатності.

Надмірні фізичні та нервово-психічні перевантаження зумовлюють зміни у фізіологічному та психічному станах працівника, призводять до розвитку втоми та перевтоми. При цьому працівник порушує вимоги технологічних інструкцій, припускається помилок та неузгодженості в роботі; у нього знижується відчуття небезпеки.

Основними небезпеками і шкідливими виробничими факторами, що можуть впливати на оператора (користувача) вважають:

а) фізичні: підвищений рівень електромагнітного випромінювання, ультрафіолетового випромінювання, інфрачервоного випромінювання, статичної електрики, шуму на робочому місці (від вентиляторів, процесорів, аудіоплат, принтерів), рівень пульсації світлового потоку, запиленості повітря робочої зони, знижена чи підвищена вологість повітря робочої зони, знижена чи підвищена рухомість повітря робочої зони, підвищений чи знижений рівень освітленості, нерівномірність розподілу яскравості в поле зору, підвищена яскравість світлового зображення.

б) хімічні: підвищений вміст у повітрі робочої зони двоокису вуглецю, озону, аміаку, фенолу, формальдегіду;

в) психофізіологічні: напруга зору; напруга уваги; інтелектуальні навантаження; емоційні навантаження; тривалі статичні навантаження; монотонність праці; великий обсяг інформації, оброблюваної в одиницю часу; нераціональна організація робочого місця;

г) біологічні: підвищений вміст у повітрі робочої зони мікроорганізмів.

При аналізі психофізіологічних небезпечних та шкідливих чинників велике значення приділяється стресу, що виникає внаслідок тривалого впливу на працюючого комбінованої дії психоемоційних перевантажень та небезпечних виробничих чинників.

Стрес проявляється як необхідна і корисна реакція організму на різке збільшення загального зовнішнього навантаження. Він характеризується зростанням біоелектричної активності мозку, підвищенням частоти серцебиття, ростом потоку крові, розширенням кровоносних судин, збільшенням вмісту лейкоцитів у крові, тобто цілим рядом фізіологічних змін в організмі, що сприяють підвищенню його енергетичних можливостей, успішності виконання складних і небезпечних дій. Тому стрес є не тільки доцільною захисною реакцією людського організму, але й механізмом, який сприяє успіху трудової діяльності в умовах перешкод, труднощів і небезпек.

Під час роботи з персональним комп'ютером повинні бути дотримані наступні вимоги.

Вимоги до приміщення. Площу приміщень, в яких розташовують персональні комп'ютери, визначають згідно з чинними нормативними документами з розрахунку на одне робоче місце, обладнане ПК:

? площа -- не менше 6,0 м²;

? об'єм -- не менше 20,0 м³, з урахуванням максимальної кількості осіб, які одночасно працюють у зміні;

? робочі місця повинні бути розташовані на відстані не менше ніж 1 м від стіни з вікном;

? відстань між бічними поверхнями комп'ютерів має бути не меншою за 1,2 м;

? відстань між тильною поверхнею одного комп'ютера та екраном іншого не повинна бути меншою 2,5 м;

? прохід між рядами робочих місць має бути не меншим 1 м.

Вимоги до організації робочого місця з ПК. Конструкція робочого місця користувача ПК має забезпечувати підтримання оптимальної робочої пози з такими ергономічними характеристиками:

? ступні ніг -- на підлозі або на підставці для ніг;

? стегна -- в горизонтальній площині;

? передпліччя -- вертикально;

? лікті -- під кутом 70-90° до вертикальної площини;

? зап'ястя зігнуті під кутом не більше 20° відносно горизонтальної площини;

? нахил голови -- 15-20° відносно вертикальної площини.

Якщо користування ПК є основним видом діяльності, то ПК і його периферійні пристрої розміщується на основному робочому столі, як правило, з лівого боку. Якщо використання ПК є періодичним, то він, як правило, розміщується на приставному столі, переважно з лівого боку від основного робочого столу. Кут між поздовжніми осями основного та приставного столів має бути 90-140°. Висота робочої поверхні столу для ПК має бути в межах 680- 800 мм, а ширина -- забезпечувати можливість виконання операцій в зоні досяжності моторного поля.

4.2 Організаційно технічні заходи у Золочівській міській раді

Рекомендовані розміри столу: висота 725 мм, ширина 600- 1400 мм, глибина 800-1000 мм. Робочий стіл для ПК повинен мати простір для ніг висотою не менше 600 мм, шириною не менше 500 мм, глибиною на рівні колін не менше 450 мм, на рівні витягнутої ноги -- не менше 650 мм. Робочий стіл для ПК, як правило, має бути обладнаним підставкою для ніг шириною не менше 300 мм та глибиною не менше 400 мм, з можливістю регулювання по висоті в межах 150 мм та кута нахилу опорної поверхні -- в межах 20°. Підставка повинна мати рифлену поверхню та бортик на передньому краї заввишки 10 мм. Застосування підставки для ніг тими, у кого ноги не дістають до підлоги, є обов'язковим.

Робоче сидіння (сидіння, стілець, крісло) користувача ПК повинно мати такі основні елементи: сидіння, спинку, стаціонарні або знімні підлокітники. У конструкцію сидіння можуть бути введені додаткові елементи, що не є обов'язковими: підголовник та підставка для ніг.

Робоче сидіння користувача ПК повинно бути підйомно-поворотним, таким, що регулюється за висотою, кутом нахилу сидіння та спинки, за відстанню спинки до переднього краю сидіння, висотою підлокітників. Регулювання кожного параметра має бути незалежним, плавним або ступінчатим, мати надійну фіксацію.

Хід ступінчатого регулювання елементів сидіння має становити для лінійних розмірів 15-20 мм, для кутових -- 2-5°. Ширина та глибина сидіння повинні бути не меншими за 400 мм. Висота поверхні сидіння має регулюватися в межах 400-500 мм, а кут нахилу поверхні -- від 15° вперед до 5° назад. Поверхня сидіння має бути плоскою, передній край -- заокругленим. Висота спинки сидіння має становити 300±20 мм, ширина -- не менше 380 мм, радіус кривизни в горизонтальній площині -- 400 мм. Кут нахилу спинки повинен регулюватися в межах 0-30° відносно вертикального положення. Відстань від спинки до переднього краю сидіння повинна регулюватись у межах 260-400 мм. Для зниження статичного напруження м'язів рук необхідно застосовувати стаціонарні або знімні підлокітники довжиною не менше 250 мм, шириною 50-70 мм, що регулюються по висоті над сидінням у межах 230±30 мм та по відстані між підлокітниками в межах 350-500 мм. Поверхня сидіння, спинки та підлокітників має бути напівм'якою, з неслизьким, ненаелектризовувальним та забезпечувати можливість чищення від бруду.

Монітор та клавіатура мають розташовуватися на оптимальній відстані від очей користувача, але не ближче 600 мм, з урахуванням розміру алфавітно-цифрових знаків та символів. Розташування монітору має забезпечувати зручність зорового спостереження у вертикальній площині під кутом ±30 град. від лінії зору працівника. Клавіатуру слід розміщувати на поверхні столу або на спеціальній, регульованій за висотою, робочій поверхні окремо від столу на відстані 100-300 мм від краю, ближчого до працівника. Кут нахилу клавіатури має бути в межах 5-15 град. Робоче місце з ПК слід оснащувати пюпітром (тримачем) для документів. Пюпітр повинен бути рухомим та встановлюватись вертикально (або з нахилом) на тому ж рівні та відстані від очей користувача ПК, що і монітор Розміщення принтера або іншого пристрою введення- виведення інформації на робочому місці має забезпечувати добру видимість монітору, зручність ручного керування пристроєм введення-виведення інформації в зоні досяжності моторного поля: по висоті 900-1300 мм, по глибині 400-500 мм. При потребі високої концентрації уваги під час виконання робіт з високим рівнем напруженості суміжні робочі місця з ПК необхідно відділяти одне від одного перегородками висотою 1,5- 2 м.

Режим праці та відпочинку користувачів ПК встановлюють з урахуванням психофізіологічної напруженості їхньої праці, динаміки функціонального стану систем організму та працездатності. Раціональний режим праці та відпочинку передбачає запровадження регламентованих перерв, рівномірний розподіл навантажень протягом робочого дня, регулярні комплекси вправ для очей, рук, хребта, поліпшення мозкового кругообігу та психофізіологічне розвантаження. З метою запобігання перевантаження організму як в цілому так і окремих його функціональних систем, передусім зорового рухового аналізаторів, центральної нервової системи, загальний час щоденної роботи з ПК обмежують. Робота з персональним комп'ютером вважається основною, якщо вона займає не менше як 50 % часу робочого дня чи робочої зміни.

За жодних умов безперервна робота з ПК не повинна перевищувати чотири години. За дванадцятигодинної робочої зміни протягом перших восьми годин регламентовані перерви встановлюють аналогічно до восьмигодинної робочої зміни, а протягом останніх чотирьох годин тривалістю 15 хв через кожну годину незалежно від характеру трудової діяльності.

Втома очей користувачів ПК. Очі користувача мають бути розташовані на відстані витягнутої руки (50-60 см) від екрану. Така відстань вдвічі більша за відстань найкращого зору. Редагування текстів краще здійснювати на папері, а не на екрані. На редагування витрачається в 3-4 рази більше зусиль, ніж на набір. Тому редагування паперового тексту скорочує загальний час редагування перед ПК. Восьмигодинний час роботи необхідно розтягти на 50-60 хвилинні інтервали з десятихвилинними перервами. Тоді очі менше втомлюються.

Освітлення приміщень та робочих місць. Ще один важливий чинник, від якого залежать працездатність і здоров'я людини, - це освітлення.

Відносно вікон робоче місце повинно бути розміщено так, щоб природне світло було збоку, переважно з лівого та забезпечувати коефіцієнт природної освітленості не нижче 1,5 %. Освітленість за штучного освітлення в площині робочої поверхні має становити 300-500 Лк. Якщо таких значень освітленості досягнути не можна, то допускається локальне освітлення, при цьому освітленість екрана не може перевищувати 300 Лк. Відношення яскравості робочих поверхонь не повинно бути більшим ніж 3:1, а яскравості робочих поверхонь і стін (іншого обладнання) -- 5:1. Робоче місце, обладнане ПК повинно бути розташоване так, щоб уникнути попадання в очі прямого світла.

Необхідно використовувати систему вимикачів, що дозволяє регулювати інтенсивність штучного освітлення залежно від інтенсивності природного, а також дозволяє освітлювати тільки потрібні для роботи зони приміщення. Для забезпечення нормованих значень освітлення необхідно очищати віконне скло та світильники не рідше ніж 2 рази на рік, та своєчасно проводити заміну ламп.

Вимоги до рівнів шуму та вібрації. Шум часто є причиною зниження рівня працездатності, підвищення рівня загальної та професійної захворюваності, частоти виробничих травм. Шум як стрес-чинник є загальнобіологічним подразником, який негативно впливає на всі органи і системи організму.

Гігієнічне нормування рівнів шуму. Рівень шуму, що супроводжує роботу користувачів персональних комп'ютерів (зумовлений як роботою системних блоків, друкуванням на принтерах, а також зовнішніми чинниками), коливається у межах 50-65 дБА. Шум такої інтенсивності на тлі високого ступеня напруженості праці негативно впливає на функціональний стан користувачів. Тому на практиці рекомендують знижувати фактичний рівень шуму у приміщеннях.

Вібрація приводить тіло і його структурні частини в коливний рух. Розрізняють поперечні, поздовжні і крутильні коливання. За впливом на людину вібрації ділять на місцеві і загальні. Загальні вібрації викликають коливання тіла людини, місцеві - лише окремі частини тіла.

Колективні та індивідуальні засоби і заходи захисту від шкідливого впливу виробничих чинників на здоров'я людини.

Облаштовуючи приміщення для роботи з ПК, потрібно передбачити припливно-витяжну вентиляцію або кондиціювання повітря

Захист від шуму та вібрацій. Усунення шуму в приміщенні є однією з найскладніших проблем, оскільки джерела шуму різноманітні й потребують комплексу заходів технічного, організаційного і медичного характеру на всіх стадіях проектування, будівництва, експлуатації машин і устаткування.

Відомі три головні напрямки зменшення впливу шуму на організм людини:

? зменшення рівня шуму у джерелі виникнення, застосування раціональних конструкцій, нових матеріалів і технологічних процесів;

? звукоізоляція устаткування за допомогою глушників, резонаторів, кожухів, захисних конструкцій, оздоблення стін, стелі, підлоги тощо;

? використання засобів індивідуального захисту.

Заходи особистої гігієни на робочому місці (підтримання чистоти, миття лабораторного посуду, рук тощо).

Заходи особистої гігієни на робочому місці передбачають щоденне вологе прибирання, утримання у чистоті робочого місця, наявність на робочому місці тільки необхідних для роботи засобів.

На робочому місці необхідно дотримуватись вимог правил внутрішнього розпорядку, зокрема, заборонено приймати їжу, пити, курити та інше.

Отже, основними вимогами перед початком робити є:

1. Увімкнути систему кондиціювання повітря в приміщенні.

2. Оглянути робоче місце і привести його в порядок; впевнитись, що на ньому відсутні сторонні предмети.

3. Перевірити надійність встановлення апаратури на робочому столі. ВДТ має стояти не на краю стола..

4. Перевірити загальний стан апаратури, перевірити справність електропроводки, з'єднувальних шнурів, штепсельних вилок, розеток, заземлення захисного екрана.

5. Відрегулювати освітленість робочого місця.

6. Відрегулювати та зафіксувати висоту крісла, зручний для оператора (користувача) нахил його спинки.

7. Ввімкнути апаратуру комп'ютера вимикачами на корпусах в послідовності: стабілізатор напруги, ВДТ, процесор, принтер.

8. Відрегулювати яскравість свічення екрана ВДТ, мінімальний розмір світної точки, фокусування, контрастність.

9. У разі виявлення будь-яких несправностей роботу не розпочинати, повідомити про це керівника робіт.

Основні вимогами безпеки після закінчення роботи такі:

1. Закінчити та записати у пам?ять комп?ютера файл, що знаходиться в роботі. Вийти з програмної оболонки і повернутися в середовище операційної системи.

2. Вимкнути принтер, інші периферійні пристрої. Штепсельні вилки витягнути з розеток. Накрити клавіатуру кришкою для запобігання попаданню в неї пилу.

3. Прибрати робоче місце. Оригінали та інші документи покласти в ящик стола.

4. Ретельно вимити руки теплою водою з милом.

5. Вимкнути кондиціонер, освітлення і загальне електроживлення підрозділу.

6. Рекомендується в спеціально обладнаному приміщенні провести сеанс психофізіологічного розвантаження і зняття втоми з виконанням спеціальних вправ аутотренінгу.

4.3 Безпека в надзвичайних ситуаціях у Золочівській міській раді

Можливі причини виникнення пожежі та вибухів на робочому місці.

Головними причинами виникнення пожеж та вибухів є:

? порушення пожежних норм і правил;

? порушення правил встановлення та експлуатації систем енергопостачання, опалення, вентиляції;

? порушення правил експлуатації електричного та газового обладнання;

? порушення правил зберігання пожежовибухонебезпечних матеріалів;

? використання відкритого вогню в заборонених місцях;

? погане знання персоналом протипожежних правил;

? необережна поведінка з вогнем.

Аварійна ситуація чи нещасний випадок можуть статися в разі: ураження електричним струмом, загорання апаратури тощо.

При виявленні ознак горіння (дим, запах гару), вимкнути апаратуру, знайти джерело займання і вжити заходів щодо його ліквідації, повідомити керівника робіт, не допускати в небезпечну зону сторонніх осіб. Якщо є потерпілі, надавати їм першу медичну допомогу, при необхідності, викликати швидку медичну допомогу.

Перша допомога при ураженні електричним струмом. При уражені електричним струмом необхідно негайно звільнити потерпілого від дії електричного струму, відключивши електроустановку від джерела живлення, а при неможливості відключення - відтягнути його від струмоведучих частин за одяг або застосувавши підручний ізоляційний матеріал.

При відсутності у потерпілого дихання і пульсу необхідно зробити йому штучне дихання і непрямий (зовнішній) масаж серця, звернувши увагу на зіниці. Розширені зіниці свідчать про різке погіршення кровообігу мозку. При такому стані оживлення починати необхідно негайно, після чого викликати швидку медичну допомогу.

Для надання першої допомоги при пораненні необхідно розкрити індивідуальний пакет, накласти стерильний перев?язочний матеріал, що міститься у ньому на рану і зав'язати її бинтом.

Якщо індивідуального пакету не має, то для перев?язки необхідно використати чисту носову хустинку або чисту тканину та ін. На частину тканини, яка безпосередньо торкається рани, бажано накапати декілька капель настойки йоду, щоб одержати пляму розміром більше рани, а після цього накласти тканину на рану.

При переломах і вивихах кінцівок необхідно пошкоджену кінцівку закріпити шиною, фанерною пластиною, палицею, картоном або іншим твердим предметом. Пошкоджену руку можна також закріпити за допомогою пов?язки або хустки до шиї чи тулуба. При переломі ребер, ознакою якого є біль при диханні, кашлю, чханні, рухах, необхідно туго забинтувати груди чи стягнути їх рушником під час видиху.

При опіках вогнем, парою, гарячими предметами, ні в якому разі не можна відкривати пузирі, які утворюються, та перев'язувати опіки бинтом. При опіках першого ступеня (почервоніння) обпечене місце обробляють ватою, змоченою етиловим спиртом. При опіках другого ступеня (пухирі) обпечене місце обробляють спиртом або 3%-ним марганцевим розчином. При опіках третього ступеня (зруйнування шкіряної тканини) накривають рану стерильною пов?язкою та викликають лікаря.

В даному розділі було розроблено заходи щодо ергономіки, забезпечення охорони праці та техніки безпеки у Золочівській міській раді. Було розглянуто питання з технічної та пожежної безпеки, запропоновані заходи щодо поліпшення умов праці.

Висновки

Інтерес до проблем регіонального розвитку сьогодні є закономірним, тому що регіон виступає як повноправний учасник політичних процесів, заявляючи про свою самобутність в умовах глобалізації. Підвищення актуальності розвитку регіонів впливає на необхідність встановлення термінологічної однозначності щодо визначення регіону як категорії.

1. Існує багато поглядів на визначення сутності регіону. Узагальнюючи усі ці погляди, під регіоном слід розуміти відтворювальну, самодостатню підсистему природного соціально-економічного простору держави з її природними і людськими ресурсами, структурою і спеціалізацією господарства та місцем у національному і міжнародному поділі праці.

2. В основі сучасного розвитку регіонів лежать ідеї сталості, збалансованості й соціальної орієнтації. Під сталістю регіональних соціально-економічних систем розуміють здатність такої системи залишатися відносно незмінною впродовж певного часового інтервалу всупереч будь-яким зовнішнім і внутрішнім впливам. Збалансованість розвитку регіону передбачає дотримання особливої для кожної регіональної системи пропорції її потенціалів, що забезпечує сталість і соціальну орієнтацію розвитку.

3. Тільки постійний системний державний вплив на регіональну ситуацію дає можливість забезпечувати сталий розвиток регіону. Цей вплив проявляється у державному регулюванні. Державним регулюванням розвитку регіонів слід вважати цілеспрямований систематичний вплив з боку держави, направлений на підтримання соціально орієнтованого, сталого і збалансованого розвитку регіонів з метою забезпечення максимально високих і рівних соціальних стандартів життя населення, незалежно від місця проживання, який полягає у створенні необхідної нормативно-правової бази, інституційного, інформаційного та кадрового забезпечення з використанням програмно-цільових методів і відповідного фінансово-економічного інструментарію.

4. На сучасному етапі, в Україні стратегічне планування проводиться „зверху вниз", тобто централізовано, обґрунтування положень стратегії розвитку регіону здійснюється згідно вимог затвердженої Урядом Державної стратегії регіонального розвитку. Досвід державного управління в європейських країнах свідчить про те, що централізоване планування на певному етапі призводить до неефективності, бо перерозподіляючи кошти між „багатими" та „бідними" регіонами з метою дотримання принципу солідарності, з одного боку має забезпечити сталий розвиток, а з іншого - конкуренція між регіонами необхідна для стимулювання економічного розвитку. І тому необхідно децентралізувати планування і розширити повноваження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

5. Розроблення стратегії розвитку регіону має велике значення. По-перше, стратегія становить основу для подальшого розроблення інших програмних і проектних документів щодо розвитку області чи району. По-друге, містить обґрунтування для укладання угоди між центром і регіоном на спільне фінансування тих завдань, які відображають сферу інтересів як держави, так і регіону і підлягають першочерговому виконанню. По-третє, сприяє формуванню нових відносин між учасниками регіонального розвитку.

6. Здійснено аналіз соціально-економічного стану Золочівського району, який показав, що район має потенціал для стабільного економічного, соціального, культурного зростання. Проаналізувавши усі сильні і слабкі сторони, потенційні можливості і загрози, ми розробили оптимальну стратегію соціально-економічного розвитку Золочівського району. Її можна сформулювати, як: Життєздатний розвиток забезпечуватиметься за рахунок поєднання економічних, соціальних та екологічних пріоритетів з активізацією розвитку туризму та зовнішньоекономічних зв'язків, створенням безпечного середовища.

За цією стратегією були розроблені стратегічні й операційні цілі розвитку.

7. Реалізація даної стратегії дозволить району суттєво збільшити обсяг виробництва для покращення життя мешканців, надання їм належного рівня соціальних послуг, а також розвинути туристичний потенціал району.

8. Реалізація стратегічного плану передбачає опрацювання регіональною робочою групою, в рамках підготовки стратегії чи після її легітимізації, та подання районній раді на затвердження пропозицій щодо механізму впровадження стратегії. Для реалізації стратегії розвитку було запропоновано механізм, який включає забезпечення, інструменти, методи і важелі.

9. Формування доходної бази районного бюджету як одного із інструментів механізму реалізації стратегії Золочівського району, здійснюється через податкові надходження, неподаткові надходження, власні надходження бюджетних установ та офіційні трансферти. В структурі податкових надходжень значну частину займає податок з доходів фізичних осіб - 98%, а це свідчить про ефективність розвитку підприємництва та сфери послуг. Бюджет розвитку коливається в межах 2,1% - 3,5%. Це негативна тенденція, бо за ці кошти неможливо проводити ефективну політику соціально-економічного розвитку.

10. Рівень фінансової незалежності районного бюджету надзвичайно низький, оскільки доходна частина бюджетів здебільшого залежить не від розширення власної бази оподаткування, а від обсягу фінансових ресурсів, отриманих з державного бюджету. Значна частка бюджетного забезпечення розвитку територій покривається за рахунок трансфертів. Район не спроможний самостійно себе фінансувати, навіть за умов перегляду податкової бази і роздержавлення окремих податків. І тому необхідно шукати нові джерела залучення коштів, серед яких можуть бути місцеві чи іноземні інвестиції, банківські кредити на соціально-економічний розвиток району. Усі ці методи реалізації стратегії повинні бути законодавчо врегульовані і лише тоді їх можна буде ефективно застосовано.

11. Побудова ефективної системи регіонального управління в Україні має здійснюватися у контексті її євроінтеграційного курсу, спираючись на досвід Європейського Союзу щодо розробки та реалізації регіональної політики. Аналіз європейської практики здійснення регіональної політики окремою державою свідчить, що її базовими цілями є, по-перше, створення єдиного економічного простору та забезпечення економічних, соціальних, правових та організаційних основ державності. По-друге, відносне вирівнювання диспропорційності регіонального соціально-економічного розвитку. Диспропорційність розвитку регіонів набуває найбільш вираженого характеру, переважно, у країнах, що розвиваються, ніж у економічно розвинених. По-третє, пріоритетний розвиток регіонів, що мають важливе стратегічне значення для держави. По-четверте, максимальне використання природно-ресурсних особливостей регіонів. По-п'яте, екологізація регіонального природокористування, комплексний екологічний захист регіонів. Поєднання цілей регіональної політики з іншими пріоритетами в єдину державну стратегію сприятиме збалансованому економічному розвитку, збільшенню доходів населення і підвищенню його рівня життя, забезпеченню соціальних гарантій, підвищенню якості послуг, а також генеруванню та впровадженню нових ідей і проектів розвитку, та призведе до стабілізації політичної та соціально-економічної ситуації у державі загалом.

12. Цікавими зразками регіональної політики для України є нові держави-члени ЄС. Хоча вони також перебувають на етапі соціально-економічного переходу, не всі вони почали з тієї позиції, що Україна, якщо вести мову про умови урбанізації, структуру економіки та обсяг державних доходів. Найбільш доцільно, в нашу думку, проаналізувати політику регіонального розвитку Польщі. Україна і Польща, як сусіди, історично тісно пов'язані і це дає підстави і можливості аналізувати трансформацію інтеграційних процесів політичного, соціально-економічного життя в ці періоди, розглянути як формувалось громадянське суспільство в просуванні Польщі до ЄС.

13. У регіональній політиці Польщі залишилось ряд невирішених питань, що можуть стати цікавими уроками для України, а саме: останній етап адміністративної реформи: розподіл компетенцій, децентралізація чи ре-централізація; необхідність завершення фінансової децентралізації; вдосконалення координації між програмами, фінансованими з державного бюджету та з бюджету ЄС; інституційний розвиток регіональних інститутів; надмірне регулювання системи програмування та фінансування регіонального розвитку; вибір пріоритетів/проектів у сфері регіонального розвитку на центральному та регіональному рівнях; вдосконалення методів моніторингу та оцінювання. Досвід Польщі у сфері регіональної політики свідчить про високу ефективність запровадження європейських моделей.

14. Побудову ефективної і дієвої система регіонального управління в Україні необхідно починаючи з найнижчого, базового, рівня - місцевого (районного). Саме на місцевому рівні є потенціал для глибокого аналізу усіх сильних і слабких сторін регіону, впливу загроз й потенційних можливостей на соціально-економічний розвиток, а також для розробки і реалізації оптимальної стратегії розвитку.

15. Для ефективної реалізації стратегії соціально-економічного розвитку району існує необхідність вирішення ряду важливих проблем: створення регіонального органу виконавчої влади, відповідального за регіональну політику, розвиток місцевого самоврядування, розроблення та впровадження стратегій регіонального розвитку; створення мережі недержавних інституцій регіонального і місцевого розвитку, таких як агентства регіонального розвитку; перебудова системи статистичного забезпечення регіональної політики району; кадрове забезпечення; побудова системної законодавчо-нормативної бази; вдосконалення моделі взаємовідносин „регіон - центр"; підвищення фінансової самостійності району; створення сприятливого інвестиційного клімату в районі.

Отже, для ефективного управління регіональним розвитком як на загальнодержавному рівні, так і на місцевому, необхідно вивчити кращий закордонний досвід здійснення регіональної політики, проаналізувати можливості впровадження її в Україні, а також розв'язати ряд важливих проблем, що стоять на перешкоді ефективної реалізації стратегії соціально-економічного розвитку держави і її регіонів.

16. Розроблено заходи щодо ергономіки, забезпечення охорони праці та техніки безпеки у Золочівській міській раді. Було розглянуто питання з технічної та пожежної безпеки, запропоновані заходи щодо поліпшення умов праці.

Список використаних джерел

1. Конституція України. - К.: „Велес", 2005. - 48 с.

2. Бюджетний кодекс України: N 2542-III від 21.06.2001 р. - [Цит. 2014, 10 травня]. - Доступний з <http://zakon.rada.gov.ua/cgi-in/laws/main.cgi? page=5&nreg=2542-14>.

3. Державна стратегія регіонального розвитку до 2015 року.- Київ, 2006. - 64 с. - [Цит. 2014, 2 травня]. - Доступний з <http://www.largis.org.ua/ largis2/ukraine/ component/UkrStateStrategy2013.htm>.