В умовах формування ринкової економіки дослідження рівня доходів та видатків домогосподарств відіграють важливу роль. Розширення сфери фінансових відносин і залучення до неї домогосподарств як повноправних і самостійних учасників, зокрема через отримання грошових доходів, зумовлює нові погляди щодо формування доходів останніх та їх використання. Статистичне спостереження за формуванням доходів домогосподарств вимагає його оцінки, однак необхідно проаналізувати їх сутність та визначити завдання статистичного спостереження за їх формуванням.

Концептуальні основи теорії доходу були закладені класиками економічної теорії та набули подальшого розвитку у 20-30-х роках XX ст. у працях С. Кузнеця, Е. Хансена, Дж. Хікса. Дохід - це загальноприйняте і широко використовуване поняття, що "загалом відображає результати економічної діяльності" [96]. Економічний енциклопедичний словник трактує дохід із трьох основних позицій, а саме: як "1) гроші або матеріальні цінності, отримані від виробничої, комерційної, посередницької чи іншої діяльності;

2) різницю між виторгом від реалізації продукції, робіт чи послуг і матеріальними витратами на їх виготовлення;

3) суму дивідендів і відсотків, отриманих відповідно від акцій та вкладів і депозитів" [42].

Вітчизняний учений В. Опарін, зазначаючи, що доходи - це "грошові чи інші надходження, які окремі суб'єкти отримують чи від виробничої діяльності у вигляді доданої ними вартості, чи від продажу майна, майнових прав, прав інтелектуальної власності тощо, чи у процесі перерозподілу вартості створеного у суспільстві валового внутрішнього продукту" [78], вказує тим самим лише на основні джерела формування доходів суб'єктів економічної діяльності.

Професор С. Панчишин у словнику економічної термінології визначає дохід як "потік зарплати, відсотків, дивідендів та інших грошових надходжень, які отримує особа чи країна протягом певного часу (звичайно року)" [56]. Знову-таки, виникають запитання: по-перше, чи можна до доходу зараховувати натуральну оплату; по-друге, не зовсім зрозуміло, кого має на увазі автор під поняттям "особа": лише окремого індивіда (оскільки йдеться про заробітну плату) чи будь-яких юридичних осіб також (проте в такому випадку зарплата не є джерелом доходу юридичної особи); по - третє, чому за період часу взято саме рік, а не, скажімо, місяць? [56]

Колектив авторів багаторівневого навчального посібника "Сучасна економіка" за ред. О.Ю. Мамедова під терміном "дохід" розуміє грошову суму, яка регулярно і законно надходить у безпосереднє розпорядження ринкового суб'єкта, зазначаючи, що "дохід завжди представлений грошима" [62]. На нашу думку, недоцільно визначення доходу обмежувати: по-перше, тільки грошима, ігноруючи економічно значущі натуральні доходи; по-друге, регулярним надходженням коштів, оскільки регулярність надходжень це, скоріш за все, не важлива ознака доходу, а лише правило, яке в реальному житті має численні винятки; по-третє, тільки законним надходженням коштів, оскільки в сучасних умовах української економіки надходження коштів від тіньової економічної діяльності, на жаль, залишається суттєвим джерелом доходів наших співвітчизників.

Нам необхідно розглянути методику формування доходи домогосподарств, тому доцільно з'ясувати їх сутність, а також їх структуру.

Економічною наукою сформовано два основних підходи стосовно дослідження доходів громадян: макроекономічний, або загальнотеоретичний, що визначає роль населення як важливого суб'єкта економічної системи, і мікроекономічний (більш конкретизований), що досліджує процеси формування, розподілу, перерозподілу і використання доходів домогосподарств.

Розглянемо окремі визначення поняття "дохід населення" і "дохід домогосподарства" в сучасній економічній літературі.

А. Є. Суріков визначає доходи населення як "соціально-економічну категорію, що характеризує відносини в суспільстві з приводу привласнення, використання та розподілу створеного продукту між його елементами (соціальними стратами, домогосподарствами, сім'ями, особами)" [62]. Тобто автор вважає, що населення як складова соціально-економічної системи висуває вимоги щодо своєї частки новоствореного продукту, котра привласнюється цією самою частиною суспільства у вартісній формі й утворює доходи населення. Проте, на думку українського дослідника Т.О. Кізими щодо такого трактування, то не доцільно доходи населення називати економічною категорією.

Державний комітет статистики України, визначаючи доходи населення, констатує, що вони включають "обсяг нарахованих у грошовій та натуральній формі: заробітної плати (включаючи одержану населенням з-за кордону), прибутку та змішаного доходу, одержаних доходів від власності, соціальних допомоги та інших поточних трансфертів" [74]. Економічний енциклопедичний словник як окреме поняття виділяє доходи трудових мігрантів - "суму заробітної плати найманих працівників, отриманої в різних секторах економіки іноземних країн за продаж робочої сили та частково результати праці (частково, оскільки ступінь експлуатації мігрантів у цих країнах значно вищий, ніж своїх найманих працівників)" [42].

Т. Малєєва сукупними доходами домашніх господарств вважає "всі надходження населення, які мають грошову або натурально - речову форму, а також отримані як пільги (звільнення від податків чи їх частини, реалізоване право на придбання матеріальних благ або послуг); крім того, до сукупного доходу домогосподарства належать доходи, отримані від ведення особистого підсобного сільського господарства або від інших видів домашньої зайнятості" [62]. Аналогічних поглядів дотримуються й автори підручника "Політика доходів і заробітної плати", стверджуючи, що "доходи населення є сукупністю надходжень за певний період часу, використовуваних фізичними особами з метою споживання і нагромадження" [56]. Проте, на нашу думку Т.О. Кізими, не всі надходження, котрі отримує у розпорядження населення, можна вважати доходами.

Колектив науковців під керівництвом М. Назарова визначає доходи населення як "ресурси в грошовому і натуральному вираженні, які можуть бути використані на задоволення особистих потреб, податкові та інші обов'язкові та добровільні платежі, заощадження" [56].

"Доходи домашнього господарства - частина національного доходу, що створюється в процесі виробництва і призначена для задоволення матеріальних і духовних потреб членів господарства", - стверджують автори підручника "Фінанси. Грошовий обіг. Кредит" [100].

За різними ознаками можна класифікувати доходи домогосподарств. Так, за матеріально-речовою формою всі доходи домогосподарств поділяють на грошові (сукупність грошових коштів, отриманих членами домашніх господарств у вигляді заробітної плати, доходу від індивідуальної трудової та підприємницької діяльності, соціальних трансфертів, доходів від власності, коштів від продажу продукції особистого підсобного господарства, грошової допомоги від родичів та інших грошових надходжень) і негрошові, або натуральні (надходження продукції від особистого підсобного господарства та в порядку самозаготівель, пільги та субсидії безготівкові, вартість безкоштовних послуг від установ соціальної сфери, а також надходження натурою від підприємств, держави, громадських організацій, інших домогосподарств). У сучасних економічних умовах грошові доходи, звичайно, домінують над натуральними.

За економічним походженням джерел доходи домогосподарств поділяють на: доходи, зароблені власного працею; доходи від реалізації активів, що перебувають у власності; доходи від фінансових активів; трансфертні платежі з державного бюджету та позабюджетних фондів; інші доходи [4].

Залежно від рівномірності надходжень доцільно виокремлювати: регулярні доходи (оплата праці, орендна плата тощо), періодичні доходи (авторські гонорари, доходи від цінних паперів тощо), випадкові, або разові доходи (подарунки, доходи від реалізації майна).

За можливістю розпорядження доходи домогосподарств поділяють на мобільні (якими населення розпоряджається без жодних обмежень) та іммобільні (як правило, негрошові надходження у вигляді послуг установ соціальної сфери: охорони здоров'я, культури тощо, які мають цільове спрямування, тому населення не може вільно ними розпоряджатися). Якщо розмір мобільного доходу домогосподарства залежить у більшості випадків від кількості працюючих членів, то величина іммобільного доходу визначається розміром домогосподарства, складом, віком його членів тощо [56].

За критерієм суспільного визнання доходи населення поділяють на легальні (отримані від діяльності в легальному секторі економіки), тіньові (неоподатковувані доходи, джерелом яких є законодавчо дозволені в країні види діяльності) і кримінальні доходи (джерелом яких є кримінальна діяльність, законодавчо заборонена.

Державний комітет статистики, публікуючи інформацію про доходи населення у "Статистичному щорічнику України", класифікує їх за економічним походженням, виокремлюючи "оплату праці найманих працівників; змішаний дохід (прибуток) роботодавців, які є власниками некорпоративних підприємств домашніх господарств та використовують працю найманих працівників; змішаний дохід (прибуток) самостійно зайнятих працівників, які є власниками некорпоративних підприємств домашніх господарств та не використовують працю найманих працівників; доходи від власності та трансферти" [62].

Департамент обстежень домогосподарств Державного комітету статистики України при характеристиці загальної величини доходів домашніх господарств використовує поняття "сукупних ресурсів", що є цілком логічним і мотивованим, адже заощадження домогосподарств (скажімо, неорганізовані заощадження у вигляді готівки, яка зберігається вдома) не є надходженнями за певний період часу (тобто доходами), а лише відображають ресурсний потенціал домашнього господарства, формуючи його багатство. Сукупні ресурси, які характеризують обсяг матеріальних та інших благ, що надходять у розпорядження домогосподарства в результаті розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту, є однією з найважливіших характеристик рівня життя населення. Водночас рівень загальних доходів, а також обсяг і структура споживання, є показником соціального статусу людини, її становища у суспільстві.

Класифікація сукупних ресурсів домогосподарств, яка використовується під час щорічного вибіркового обстеження умов життя домогосподарств, включає такі основні елементи: грошові доходи (оплату праці, доходи від підприємницької діяльності та самозайнятості, від продажу сільськогосподарської продукції, особистого та домашнього майна, доходи від власності, пенсії, стипендії, субсидії, компенсаційні виплати, надані готівкою, грошову допомогу від родичів, аліменти та інші грошові доходи); негрошові доходи (вартість спожитої продукції, отриманої з особистого підсобного господарства та від самозаготівель, пільги та субсидії безготівкові, грошову оцінку допомоги від родичів); загальні доходи (суму грошових та негрошових доходів); сукупні ресурси (величину загальних доходів, а також використаних заощаджень, приросту позик, кредитів, боргів, узятих домогосподарством та повернених йому боргів) [56].

Оскільки формування статистичного збірника "Витрати і ресурси домогосподарств в 2011 році" закінчується у вересні 2012 року, то аналіз будемо здійснювати на основі даних 2010 року. Окрім того, на основі інформації яка доступна на сайті Державної служби статистики України ми відслідковуємо ситуацію що стосується доходів і витрат домогосподарств у 2011 році.

У таблиці 2.1 наведено динаміку доходів домогосподарств за 2006-2011 рік.

Таблиця 2.1

Динаміка доходів домогосподарств України за 2006-2011 рр. [38] (млн. грн.)

Отже, як бачимо із таблиці 2.1 доходи населення поступово збільшувалися із 2006 року. У 2011 році вони зросли у порівнянні із 2010 роком на 149830 млн. грн. По усіх складових доходу домогосподарств України, відповідно до таблиці 2.1 бачимо зростання, так у 2011 році у порівнянні із 2010 роком заробітна плата зросла на 71513 млн. грн., прибуток домогосподарств на 38487 млн. грн., доходи від власності зросли на 203 млн. грн., а соціальні допомоги та інші поточні трансферти збільшились із 423741 млн. грн. до 463368 млн. грн.

Наглядне зростання доходів домогосподарств України можемо побачити на рис.2.1.

Рис.2.1 - Динаміка доходів домогосподарств України 2006-2011 рр.

Примітка. Складено автором самостійно.

У структурі доходів домогосподарств України у 2011 році, заробітна плата становили найбільшу частку, а саме 41,6%, друге місце займають трансферти 37,0%, змішаний дохід відповідно - 15,9%, найменшу часту у структурі доходів належить одержаним доходам від власності - 5,5 %.

Однак, найбільш повну інформацію отримаємо із аналізу доходів домогосподарств у розрізі її складових та підрахованих у середніх величинах, а саме у середньому за місяць. У таблиці 2.2 показано динаміку сукупних ресурсів домогосподарств 2008-20010 р. у середньому за місяць.

Отже, із таблиці 2.2 бачимо, що загальні доходи домогосподарств зростають поступово з року в рік. Так, у 2010 році сукупні ресурси за місяць на одне домогосподарство збільшилось у порівнянні із 2009 роком на 453,8 грн. Грошові доходи домогосподарств у 2010 році зросли на 1,6%. При цьому бачимо зростання доходів від підприємницької діяльності та самозайнятості на 1,1%, доходи від продажу сільськогосподарської продукції на 0,5% та грошової допомоги від родичів, інших осіб та інші грошові доходів на 0,1%. Спостерігаємо, що доходи від заробітної плати у 2010 році залишилися на рівні 2009 року і становлять 47,9% грошових доходів домогосподарств.

Таблиця 2.2

Динаміка середньомісячних доходів домогосподарств України за 2008-2010 рр. (%)

Примітка. Складено автором самостійно.

Аналіз структури сукупних ресурсів міських та сільських домогосподарств суттєво різниться (табл.2.3.).

Так, у 2010 році у структурі сукупних ресурсів міських та сільських домогосподарств становили доходи від зайнятості, відповідно 33,7% і32,0%. Хоча, якщо порівняти доходи від зайнятості із попереднім періодом 2009 роком, то спостерігаємо значне їх зменшення, у міських домогосподарствах на19,7%, а у сільській місцевості - 22,1%.

Таблиця 2.3

Структуру сукупних ресурсів домогосподарств України 2009-2010 рр. (у середньому за місяць у розрахунку на одне домогосподарство) (%)

Примітка. Складено автором самостійно.

Як бачимо із таблиці 2.3 вагомим ресурсом у структурі доходів домогосподарств є пенсії, у 2010 році їх частка збільшилася у порівнянні із 2010 роком, як для міських так і для сільських домогосподарств, і становила 24,5% та 24,7%. Досить значним є зменшення у ресурсах домогосподарств частки доходів від підприємницької діяльності, якщо у 2009 році їх частка для міських домогосподарств становила 5,4% то у 2010 році 4,6%. Для сільських домогосподарств даний показник зменшився у 1,4 рази і становив 4,8%. Традиційно високою часткою у ресурсах сільського домогосподарства належало доходи від особистого підсобного господарства, які у 2010 році сформували 10,9% всього їх доходу. Значне збільшення у структурі доходів домогосподарств показали доходи від власності, які становили для міських домогосподарств 1,4% а для сільських - 1,5%.

Загалом середньомісячні сукупні ресурси одного пересічного домогосподарства у 2010 році становили 2713,96 грн. для міських домогосподарств та 3164,60 грн. для сільських домогосподарств. Аналіз даних показників із аналогічним періодом 2009 року показав зменшення сукупних ресурсів для міських домогосподарств на 435,04 грн., а для сільських домогосподарств - на 419,98 грн.

Інформацію про залежність структури сукупних ресурсів домогосподарств України від основного джерела доходу отримуємо із даних табл.2.4 здійснивши аналіз даної таблиці робимо висновок про наступне: для домогосподарств де основним джерелом доходу є оплата праці, частка в загальній величині їх сукупних ресурсів у 2010 році становила 74,7% (тоді як у середньому за всіма домогосподарствами 47,9%);

У домогосподарствах, де основним джерелом доходу є доходи від підприємницької діяльності, оплата праці становила 11,4%, тоді як безпосередньо доходи від підприємницької діяльності - 77,3%;

У домогосподарствах де основним доходом є трансферти, оплата праці становить 14,7%, тоді як пенсії - 54,2%.

У домогосподарствах де дохід від самостійної трудової діяльності у 2010 році, оплата праці становила 15,4%, доходи від підприємницької діяльності 35%, доходи від продажу сільськогосподарської продукції - 16,5%, доходи від власності (дивіденди від акцій та інших цінних паперів, відсотки по вкладах, доходи від здачі внайми нерухомості тощо) - 1,1%.

Таблиця 2.4

Структура сукупних ресурсів домогосподарства України у 2010 р. залежно від основного джерела доходу домогосподарства, % [15]

Формування ресурсів домогосподарств різняться за економічними районами України, їх структуру подаємо у табл.2.5 Із даних табл.2.5 бачимо, що найбільша частка у доходах домогосподарств - оплата праці формується у Центральному районі, зазначимо, що це перш за все зумовлено більш високої заробітною платою населення, які проживають у даному регіоні, 43,8% оплата праці формує доходи домогосподарств у Подільському регіоні.

Частка доходів від підприємницької діяльності є найбільшою у Карпатському регіоні 11,1%, а найменшою 3,8% у Донецькому регіоні. Зазначимо, що традиційно густо населенні райони із сільськогосподарським населенням, такий як Подільський високу частку у доходах має у доходах від продажу сільськогосподарської продукції, а саме 9,0%. Якщо аналізувати доходи від соціальних трансфертів, то по регіонах склалася вирівнюючи ситуація, а саме доходи від пенсій коливаються в межах 20,0% в Центральному регіоні до 30,8% у Донецькому.

Таблиця 2.5

Доходи, отримані членами домашнього господарства в процесі їхньої діяльності, спрямовуються на задоволення різноманітних потреб. З позиції окремого домогосподарства напрями використання його доходів узагальнено можна звести до таких [56]:

задоволення поточних споживчих потреб;

задоволення потреб неспоживчого характеру;

формування заощаджень.

Використання наявних у домогосподарств ресурсів на певні цілі можливе двома способами: по-перше, шляхом використання наявних грошових доходів; по-друге, через натуральне самозабезпечення за рахунок особистої трудової діяльності. Тому витрати домашнього господарства можна охарактеризувати як фактичні затрати грошових і матеріальних ресурсів, які спрямовуються на задоволення поточних потреб домогосподарства та є необхідними для забезпечення його життєдіяльності і розвитку.

На загальну величину витрат домашніх господарств впливає низка факторів, які з погляду сфери виникнення можна поділити на внутрішні і зовнішні. До внутрішніх факторів належать: величина сукупних грошових доходів домогосподарства; ступінь забезпечення його потреб за рахунок ведення натурального господарства; рівень організації та ведення бюджету домашнього господарства; рівень матеріальних і духовних потреб членів домогосподарства тощо. Серед зовнішніх чинників виокремимо: рівень роздрібних цін на товари і послуги, які споживають члени домашнього господарства; обсяги державних дотацій, що спрямовуються на фінансування охорони здоров'я, освіти, житлово-комунального господарства, транспорту та зв'язку; суми сплачених домогосподарством податків та інших обов'язкових платежів; рівень розвитку споживчого кредитування в національній економіці. Крім того, у різних країнах світу на величину, структуру і динаміку витрат домашніх господарств суттєво впливають історичні, кліматичні умови, а також умови проживання та стереотипи поведінки населення (рис.2.2).

Размещено на http://www.allbest.ru/