Але всі аспекти діяльності підприємства за допомогою прибутку оцінити неможливо. Саме тому при аналізі фінансової діяльності підприємства використається система показників.

Значення прибутку полягає в тому, що вона відображає кінцевий фінансовий результату.

Разом з тим на величину прибутку, її динаміку впливають фактори як залежні, так і не залежні від зусиль підприємства. Практично поза сферою впливу підприємства перебувають кон'юнктура ринку, рівень цін на споживані матеріально-сировинні й паливно-енергетичні ресурси, норми амортизаційних відрахувань. Певною мірою залежать від підприємства такі фактори, як рівень цін на реалізовану продукцію й заробітну плату, конкурентноздатність продукції, організація виробництва й праці, його продуктивність.

Перераховані фактори впливають на прибуток посередньо, а через обсяг реалізованої продукції й собівартість, тому для з'ясування кінцевого фінансового результату необхідно зіставити вартість обсягу реалізованої продукції й вартість витрат і ресурсів, використовуваних у виробництві.

По-друге, прибуток має стимулюючу функцію. Її зміст полягає в тому, що вона одночасно є фінансовим результатом і основним елементом фінансових ресурсів підприємства. Реальне забезпечення принципу самофінансування визначається отриманим прибутком. Частка чистого прибутку сплати податків, що залишилася в розпорядженні підприємства після, і інших обов'язкових платежів, повинна бути достатньої для фінансування розширення виробничої діяльності й матеріального заохочення працівників.

У третіх, прибуток є одним із джерел фінансування бюджетів різних рівнів. Вона надходить у бюджети у вигляді податків і поряд з іншими дохідними надходженнями використаються для фінансування задоволення спільних суспільних потреб.

Прибуток від реалізації товарної продукції в загальному випадку є під впливом таких факторів, як зміна : обсягу реалізації; структури продукції; відпускних цін на реалізовану продукцію; цін на сировину, матеріали, паливо; рівня витрат матеріальних і трудових ресурсів.

Розглянемо факторні впливи на прибуток від реалізації продукції (табл.2.1).

Таблиця 2.1. Аналіз прибутку по факторах у ЧНПП «Електроюгмонтаж» (тис.грн.)

Прибутку, що складають	Базовий період	По базисі на фактично реалізовану продукцію	Звітний період	Фактичні дані з коректуванням на зміну цін
Реалізація продукції	11982.4	13800.0	14970.8	13800.0
Повна собівартість продукції	9864.7	10720.0	11171.6	10600.0
Прибуток	2117.7	3080.0	3799.2	3080.0

Визначимо ступінь впливу на прибуток факторів:

а) зміна відпускних цін на продукцію.

14970,8-13800,0 = 1170,8 тис.грн.

б) порушень господарської дисципліни; установлюється за допомогою аналізу економії, що утворилася внаслідок порушення стандартів, технічних умов, невиконання плану заходів щодо охорони праці, техніці безпеки. При ретельному аналізі ЧНПП «Електроюгмонтаж» не виявлено додаткового прибутку, отриманої за рахунок перерахованих причин.

в) збільшення обсягу продукції в оцінці по базисній повній собівартості (відповідно обсягу продукції); обчислюють коефіцієнт росту обсягу реалізації продукції в оцінці по базисній собівартості:

10720,0 : 9864,7 = 1,08 тис.грн.

Потім потрібно коректувати базисний прибуток і віднімають із її базисну величину прибутку:

2117,7 * 1,08 - 2117,7 = +169,4 тис.грн.

г) збільшення обсягу продукції за рахунок структурних зрушень у складі продукції; підрахунок зводиться до визначення різниці між коефіцієнтом росту обсягу реалізації продукції в оцінці по базисній собівартості. Результату розрахунку:

тис.грн.

д) зменшення витрат на 1 гривню продукції: виражається різницею між базисною повною собівартістю фактично реалізованої продукції й фактичною собівартістю, обчисленої з урахуванням зміни цін на матеріальні та інші ресурси й причин, пов'язаних з порушеннями господарської дисципліни. У розрахунку цей вплив складе:

10720 - 10600 = +120,0 тис.грн.

е) зміна собівартості за рахунок структурних зрушень у складі продукції, скоректованої на коефіцієнт росту обсягу продукції, з базисною повною собівартістю фактично реалізованої продукції:

9864,7 * 1,34 - 10720 = + 2498,7 тис.грн.

Загальне відхилення по прибутку становить:

3799,2 - 2117,7 = + 1681,5 тис.грн.

Результати розрахунків представлені у зведенні впливу факторів на прибуток від реалізації продукції (тис.грн.):

Показники:	Сума
Відхилення прибутку - усього у тому числі за рахунок факторів: а) зміна відпускних цін на продукцію;	3268,8 1170,8
б) порушення господарської дисципліни;	-
в) зміна обсягу продукції;	169,4
г) зміна структури продукції;	127,06
д) зміна рівня витрат;	120,0
е) зміна структури витрат	1681,5

Попередній структурний аналіз прибутку показав, що основним джерелом її формування на даному підприємстві є прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг). Вона являє собою кінцевий результат діяльності підприємства не тільки в сфері виробництва, але й у сфері обігу. Формалізований розрахунок прибутку від реалізації продукції можна представити в такому виді.

Коефіцієнт зміни обсягу реалізації продукції в оптових цінах у порівнянні з минулим роком склав:

ДО₁ = 13800 : 11982,4 = 1,15

а при оцінці за собівартістю:

ДО₂ = 10720 : 9864,7 = 1,08

Вплив зміни обсягу реалізації на суми прибутку при оцінці реалізації продукції в оптових цінах складе:

Р₂ = 2117,7 * 1,15 - 2117,7 = 317,6 тис. грн.

а при оцінці за собівартістю:

Р₂ = 2117,7 * 1,08 - 2117,7 = 169,4 тис. грн.

Таким чином, за рахунок зміни обсягу реалізації у звітному році прибуток від реалізації продукції збільшилася на 317,6 тис.грн., а при оцінці за собівартістю на 169,4 тис.грн.

На прибуток від реалізації продукції впливають зрушення в структурі й асортиментах реалізованої продукції. Це відбувається тому, що рентабельність різних виробів неоднакова. При збільшенні в складі реалізованої продукції частки виробів з рентабельністю вище середньої по підприємству, сума прибутку зростає й навпаки. Вплив на прибуток зміни в порівнянні з минулим роком асортиментів і структури реалізованої продукції можна визначити.

Р₃ = 3080 - 2117,7 * 1,15 = 644,7 тис. грн.

а при оцінці за собівартістю:

Р₃ = 3080 - 2117,7 * 1,08 = 792,9 тис. грн.

Отже, завдяки збільшенню частки більше рентабельної продукції в загальному обсязі реалізації приріст прибутку склав 644,7 тис.грн. або 792,9 тис.грн.

Істотний вплив на суму прибутку може зробити зміна собівартості реалізованої продукції. Між рівнем собівартості й прибутком спостерігається зворотна залежність: зниження собівартості продукції за інших рівних умов приводить до збільшення суми прибутку й навпаки. Це пов'язане з тим, що сума прибутку визначається як різниця між вартістю реалізованої продукції і її собівартістю.

Вплив зміни собівартості продукції на суму прибутку визначається шляхом порівняння фактичної собівартості реалізованої продукції з базисною собівартістю реалізованої продукції. Фактична вартість реалізованої продукції склала 11171,6 тис.грн., а базисна - 107020 тис.грн.

Р₄ = 11171,6 - 10720 = 451,6 тис. грн.

Отже прибуток зменшився на 451,6 тис.грн.

Величина прибутку перебуває в прямої залежності й від зміни оптових цін на продукцію, оскільки являє собою різницю між вартістю реалізованої продукції в оптових цінах і її повній вартості.

Вплив на прибуток зміни оптових цін визначається шляхом порівняння вартості реалізованої у звітному році продукції (робіт, послуг) у діючих цінах з вартістю реалізованої у звітному році продукції в оптових цінах базисного року.

Р₁ = 14970,8 - 13800 = 1170,8 тис. грн.

Р₂ = 3799,2 - 2117,7 = 1681,5 тис. грн. - це загальна зміна прибутку від реалізації продукції.

Розрахунки впливу факторів на зміну прибутку від реалізації продукції (робіт послуг) проти рівня попереднього року представлені в таблиці 2.2

Фактичний приріст прибутку в порівнянні з минулим роком склав +1681,5 тис.грн. Він утворився завдяки зниженню собівартості реалізованої продукції - 451,6 тис.грн., підвищенню оптових цін (відпускних) + 1170,8 тис.грн. і зрушенням у структурі продукції (+644,7 тис.грн. або 792,9 тис.грн.) при одночасному підвищенні прибутку за рахунок підвищення обсягу реалізації (+317,6 тис.грн. або +169,4 тис.грн.).

Таблиця 2.2 Узагальнення результатів факторного аналізу прибутку

Фактори зміни зростання прибутку від реалізації продукції	Сума приросту прибутку в порівнянні з минулим роком, тис. грн.
	при оцінці реалізації продукції в оптових цінах	при оцінці за собівартістю
Зміна обсягу реалізації продукції	+317.6	+169.4
Зміна структури й асортиментів продукції	+644.7	+792.9
Зміна собівартості продукції	-451.6	-451.6
Зміна оптових (відпускних) цін	+1170.8	+1170.8
Разом	+1681.5	+1681.5

Представимо взаємозв'язок даних показників в індексній формі, при цьому з'явиться можливість звичайними методами факторного аналізу дати кількісну оцінку впливу виробничої й фінансової продуктивності на прибутковість підприємства й прибуток.

Визначимо абсолютна зміна прибутковості за даний період.

Вплив зміни продуктивності на прибутковість визначаємо методом ланцюгових підстановок.

тис.грн.

Аналогічно розраховуємо вплив зміни фінансової продуктивності.

тис.грн.

Визначимо в цілому загальна зміна прибутковості за період.

тис.грн.

ЧНПП «Електроюгмонтаж» головна увага обертає на проблеми контролю за змінами промислової продуктивності й намагаються понизити роль зовнішнього фактору, або фінансової продуктивності. Справа в тому, що однією з умов процвітання цього підприємства є розширення ринку збуту продукції за рахунок зниження ціни. Це природно перемикає сферу зусиль керівництва на контроль за змінами промислової продуктивності, тобто за внутрішніми факторами; зниження матеріалоємності й трудомісткості продукції, підвищення віддачі основних фондів і т.д.

2.2 Рентабельність підприємства

Показники рентабельності характеризують відносну прибутковість або прибутковість, обмірювану у відсотках до витрат коштів або майна.

Показники рентабельності - це важливі характеристики факторного середовища формування прибутку й доходу підприємств. Із цієї причини вони є обов'язковими елементами порівняльного аналізу й оцінки фінансового стану підприємства. При аналізі виробництва показники рентабельності використаються як інструмент інвестиційної політики й ціноутворення.

Аналіз рентабельності укладається в дослідженні рівнів і динаміки різноманітних фінансових коефіцієнтів рентабельності, які є відносними показниками фінансових результатів діяльності підприємства.

Розглянемо найбільш важливі фінансові коефіцієнти рентабельності (R).

1R) Рентабельність продажів.

 2008 рік

2009 рік

ДО_1R показує, скільки прибутку доводиться на одиницю реалізованої продукції. Зменшення ДО_1R свідчить про зниження цін при постійних витратах на виробництво або про ріст витрат на виробництво при постійних цінах. Ріст ДО_1R є слідством росту цін при постійних витратах на виробництво реалізованої продукції (робіт, послуг) або зниженні витрат на виробництво при постійних цінах.

2R) Рентабельність усього капіталу ЧНПП « Електроюгмонтаж».

2008 рік

2009 рік

ДО_2R показує ефективність використання всього майна підприємства.

3R) Рентабельність основних коштів і інших необоротних активів.

2008 рік

2009 рік

ДО_3R відображає ефективність використання основних коштів і інших необоротних активів, вимірювану величиною прибутку, що перебуває на одиницю вартості коштів.

4R) Рентабельність власного капіталу.

2008 рік

2009 рік

ДО_4R показує ефективність використання власного капіталу.

5R) Рентабельність перманентного капіталу.

2008 рік

2009 рік

ДО_5R відображає ефективність використання капіталу, вкладеного в діяльність підприємства на тривалий строк (як власного, так і позикового).

Відіб'ємо ці фінансові коефіцієнти рентабельності на діаграмі (мал.2.1)

Рис.2.1. Найбільш важливі фінансові коефіцієнти рентабельності

Основні показники рентабельності можна об'єднати в наступні групи:

1) показники, розраховані на основі прибутки (доходу);

2) показники, розраховані на основі виробничих активів;

3) показники, розраховані на основі потоків наявних коштів.

Перша група показників формується на основі розрахунку рівнів рентабельності (прибутковості) по показниках прибутку (доходу), відбитим у звітності підприємства.

Наприклад,

Прибуток від реалізації	=	виторг від реалізації - податок на додану вартість - витрати на виробництво й реалізацію продукції

14970,8 - 1536,1 - 11171,6 = 2263,1 (2008р.)

11982,4 - 2021,1 - 9864,7 = 96.6 (2009р.)

Валовий прибуток	=	Прибуток від реалізації + прибуток від реалізації основних фондів і іншого майна + фінансові результати від позареалізаційних операцій

2263,1 + 62,0 + 1,7 = 2326,8 (2008р.)

96,6 + 290,6 + 183,6 = 570,8 (2009р.)

Чистий прибуток	=	Валовий прибуток - податки й інші обов'язкові платежі

2326,8 - 1543,8 - 2568,8 - 27,5 = 496,7 (2008р.)

570,8 - 114,16 - 0,6 - 66,5 = 389,54 (2009р.)

Дані показники характеризують прибутковість (прибутковість). За допомогою методів факторного аналізу визначається вплив змін рентабельності продукції за рахунок факторів зміни ціни продукції і її собівартості (матеріальних витрат).

Визначимо цей вплив.

2008 рік

2009 рік

(ДО = 0,25 - 0,17 = 0,08

Вплив фактору зміни ціни на продукцію визначимо по методу ланцюгових підстановок.

Відповідно, вплив фактору зміни собівартості складе:

Визначимо загальна зміна рентабельності:

(ДО = 0,3 + 0,1 = 0,4

Друга група показників формується на основі розрахунку рівнів рентабельності залежно від зміни розміру й характеру авансованих коштів: всі виробничі активи підприємства; інвестований капітал (власні кошти + довгострокові зобов'язання); акціонерний (власний) капітал.

Наприклад,

Розбіжність рівнів рентабельності за цими показниками характеризує ступінь використання підприємством фінансових важелів для підвищення прибутковості: довгострокових кредитів і інших позикових коштів.

Розглянемо наступну очевидну залежність.

2008 рік

0,034 = 0,034

2009 рік

0,031 = 0,031

Ця формула розкриває зв'язок між рентабельністю фондів (виробничих активів), рентабельністю реалізації й фондовіддачею (показником обороту виробничих фондів). Економічний аналіз зв'язку укладається в тім, що формула прямо вказує шляхи підвищення рентабельності: при низької прибутковості продажів необхідно прагнути до прискорення обороту виробничих активів.

Розглянемо ще одну факторну модель рентабельності.

2008 рік

0,07 = 0,07

2009 рік

0,1 = 0,1

Як видно, рентабельність власного (акціонерного) капіталу залежить від змін рівня рентабельності продукції, швидкості обороту сукупного капіталу й співвідношень власного й позикового капіталу. Вивчення подібних залежностей має більшу доказову чинність для оцінки фінансового стану підприємства, оцінки ступеня вмілості використання їм фінансових важелів для поліпшення результатів своєї діяльності. Із цієї залежності треба, що за інших рівних умов віддачі акціонерного капіталу підвищується при збільшенні частки позикових коштів у складі сукупного капіталу.

При аналізі рентабельності виробничих фондів, обчислювальної як відношення балансового прибутку до середньої вартості основних коштів і залишків матеріальних оборотних коштів, методологія факторного аналізу передбачає розкладання вихідної формули показника по всіх якісних характеристиках інтенсифікації виробництва й підвищення ефективності фінансової діяльності, що формує рівень рентабельності.

Рентабельність фондів тим вище, чим вище прибутковість продукції; чим вище фондовіддача основних фондів і швидкість обороту оборотних коштів; чим нижче витрати на гривню продукції й питомі витрати по економічних елементах (коштів праці, матеріалів). Оцінка впливу окремих факторів на рівень рентабельності визначається по методу ланцюгових підстановок, або інтегральному методу оцінки факторних впливів (табл.2.3).

Рівень рентабельності за 2008 рік склав 35 %, а за 2009 рік 8%, тобто рентабельність знизилася на 27 пунктів.

Таблиця 2.3. Аналіз рівня рентабельності виробництва ЧНПП «Електроюгмонтаж»

№ п/п	Показники	2008р.	2009р.	2009р. в % до 2008р.
1	Балансовий прибуток (тис. грн.)	2326.8	570.8	24.5
2	Реалізація продукції в цінах без ПДВ (оборот), тис. грн.	10044.7	10144.9	100.9
3	Середньорічна вартість основних коштів, тис. грн.	3240.0	3100.4	95.7
4	Середньорічні залишки матеріальних оборотних коштів, тис. грн.	3300.0	3387.0	102.6
5	Середньорічна вартість виробничих фондів (стор. 3+стор. 4), тис. грн.	6540.0	6487.4	99.2
6	Коефіцієнт фондоемкости продукції (стор. 3:стор. 2), коп.	0.32	0.31	96.9
7	Коефіцієнт закріплення оборотних коштів (стор. 4:стор. 2)	0.32	0.33	103.1
8	Прибуток на гривню реалізованої продукції (стор. 1:стор. 2), коп.	0.2	0.06	30
9	Рівень рентабельності підприємства (стор. 1:стор. 5)*100%, %	35	8	-27

Найбільш важливим обмеженням планованих темпів росту підприємства є темпи збільшення його власного капіталу, які залежать від багатьох факторів, але в першу чергу - від рентабельності продажів (фактор Х₁); оборотності всього капіталу (Х₂); фінансової активності підприємства по залученню позикових коштів (Х₃); норми розподілу прибутку на розвиток і споживання (Х₄).

Таким чином, темпи росту власного капіталу, що характеризують потенційні можливості підприємства по розширенню виробництва, можуть бути представлені мультиплікативною моделлю взаємозв'язку перерахованих факторів:

Y = Х₁ * Х₂* Х₃ * Х₄ , (2.1)

де Y - коефіцієнт росту власний капітал.

Модель відображає дія тактичних (фактори Х₁ і Х₂) і стратегічних (фактори Х₃ і Х₄) фінансових рішень. Правильно обрана цінова політика, розширення ринків збуту ведуть до росту обсягу продажів і прибутку підприємства, підвищують швидкість обороту всього капіталу.

Дана модель гарна тим, що легко може бути розширена за рахунок включення нових факторів.

Розширена модель для розрахунку стійкого темпу росту виглядає в такий спосіб:

Y = a * b * c * d * e * f , (2.2)

де Y - коефіцієнт росту власного капіталу;

a - структура капіталу;

b - частка термінових зобов'язань у капіталі підприємства;

c - коефіцієнт поточної ліквідності;

d - оборотність поточних активів;

e - фінансовий результат від реалізації продукції на одиницю реалізації (рентабельність продажів);

f - норма розподілу прибутку на нагромадження.

Практичне застосування моделей стійкого росту - у плануванні розвитку підприємства з урахуванням ризику банкрутства.

Відомо , що одним із критеріїв банкрутства є незадовільна структура балансу, обумовлена за коефіцієнтом поточної ліквідності, коефіцієнту забезпеченості поточних активів власними коштами й сумою боргових зобов'язань до власного капіталу. Якщо прийняти всі ці коефіцієнти на нормативному рівні, а норму розподілу прибутку на нагромадження рівної 1, то оптимальна величина стійкого темпу росту складе 0.5 рентабельності поточних активів, або 0.05 рентабельності власного оборотного капіталу.

Це дуже важливий висновок з аналізу формул. Темпи стійкого росту залежать від дуже нестабільних параметрів або факторів. Адже величина поточних активів, тобто оборотного капіталу й власного оборотного капіталу дуже рухлива й залежить від багатьох факторів - темпів росту реалізації продукції; структури оборотних коштів; частки доданої вартості в ціні продукту; інфляції; облікової політики підприємства; системи розрахунків.

Таким чином, стабільність розвитку стає похідної стабільності поточної фінансової діяльності підприємства.

Оглядовий і факторний аналіз фінансових результатів дозволить передбачати небезпеку банкрутства і є основою для розробки мер, спрямованих на підвищення прибутковості й зміцнення фінансового стану підприємства.

Факторні моделі рентабельності розкривають найважливіші причинно-наслідкові зв'язки між показниками фінансового стану підприємства й фінансових результатів. Факторні моделі рентабельності є також керованими моделями прогнозування фінансової стабільності підприємства. Необхідність передбачення найближчих і віддалених перспектив розвитку - актуальне завдання для будівельних підприємств.

2.3 Собівартість будівельно-монтажних робіт

Собівартість робіт - це витрати будівельно-монтажних організацій у грошовій формі на провадження робіт.

У будівництві є три різновиди собівартості робіт:

- кошторисна (нормативна);

- планова;

- фактична.

Кошторисна (нормативна) собівартість робіт (См), відображає витрати будівельної організації на провадження робіт, обумовлені по кошторисних нормах і цінам. Величина (См) дорівнює кошторисної вартості робіт мінус планові накопичення. Таким чином, кошторисна собівартість робіт - це частина їхньої вартості.

Планова собівартість робіт (Спл) - це планові витрати на виробництво заданого обсягу робіт. Планова собівартість показує в яку суму обійдеться будівельно-монтажної організації виробництво планової будівельної продукції. Величина планової собівартості робіт визначається спеціальними розрахунками. По планово-виробничих нормах розраховують потрібну кількість ресурсів (матеріали, машино-зміни, витрати праці) з урахуванням запроектованої організації й технології будівельного виробництва. Грошові витрати по кожному виді ресурсів визначають множенням їхньої величини на планово-розрахункові ціни. Планова собівартість робіт завжди нижче кошторисної (нормативно).

Фактична собівартість робіт - це витрати на виробництво будівельно-монтажних робіт у грошовій формі, обчислювальні по звітним бухгалтерським даним.

Собівартість будівельно-монтажних робіт є розрахунковим показником. Зниження собівартості робіт - одне з основних джерел одержання прибутку будівельними організаціями.

Облік витрат на виробництво - це важлива частина економічної роботи в будівельних організаціях. У цей час витрати на виробництво враховують по об'єктах і ділянкам. Відповідно до цим і визначають собівартість робіт з об'єкта будівельної організацій і по її підрозділах.

Облік витрат на провадження робіт у ЧНПП « Електроюгмонтаж» ведуть бухгалтерія й плановий відділ. Бухгалтерія здійснює безперервний і повний облік всіх фінансово-господарських операцій, ураховує всі витрати на будівельне виробництво по первинних елементах витрат.

До первинних елементів витрат відносять:

- витрати на основні й допоміжні матеріали, паливо, конструкції, вироби й деталі;

- амортизаційні відрахування на відшкодування зношування виробничих фондів;

- інші кошти не враховані в трьох попередніх елементах витрат.

Величину первинних витрат на виробництво визначають на основі звітів, убрань, відомостей на виплату заробітної плати, рахунків на оплату матеріалів і послуг.

За 2009 рік ЧНПП « Електроюгмонтаж» були здійснені такі витрати:

- витрати на виробництво продукції;

- витрати пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва й продажі продукції (робіт, послуг);

- витрати, які за своїм змістом підлягають виключенню зі складу валових витрат з метою оподатковування.

Склад витрат на виробництво й реалізацію продукції (робіт, послуг), що включають у собівартість, регулюється законодавчо.

Розглянемо витрати, що утворять собівартість (табл.2.4).

Таблиця 2.4. Склад витрат, що утворять собівартість (тис.грн.)

№ п/п	Види витрат	2008р.	2009р.
1	Матеріальні витрати	5859.9	5044.1
2	Витрати на оплату праці	2221.0	1889.0
3	Відрахування на соціальні потреби	1132.7	653.9
4	Амортизація	367.4	364.9
5	Інші витрати	1590.6	1912.8
6	Усього	11171.6	9864.7

Поряд зі здійсненням обліку витрат на виробництво ведеться також облік собівартості робіт зі статей калькуляції. Статті калькуляції відображають цільову спрямованість витрат. Необхідність такого виду обліку собівартості робіт викликається встановленим порядком ціноутворення. Всі витрати на виробництво нормативної собівартості робіт групується в чотири статті витрат:

- «Матеріали»;

- «Основна заробітна плата»;

- «Витрати по змісту й експлуатації будівельних машин і механізмів»;

- «Накладні витрати».

У плановій і фактичній собівартості робіт, крім того, утвориться п'ята стаття: «Інші прямі витрати» утворять так називані прямі витрати в собівартості робіт (мал.2.2).

Рис.2.2. Структура собівартості будівельних робіт.

Витрати на матеріали складаються з відпускної ціни; витрат на тару; транспортних витрат; постачальницько-збутових витрат і заготівельно-складських витрат. Постачальницько-збутові й заготівельно-складські витрати є власне кажучи накладними витратами.

У статтю «Матеріали» включаються всі витрати по придбанню будівельних матеріалів і їхній доставці на приоб'єктний склад (мал.2.3). Витрати по транспортуванню матеріалів із придбаного складу до місця укладання або монтажу враховуються в інших статтях калькуляції.

Рис.2.4. Цільовий розподіл загальної витрати матеріалів у ЧНПП «Електроюгмонтаж» по статтях витрат.

В інших прямих витратах ураховуються витрати на внутрібудівельні транспортування будівельних матеріалів і конструкцій.

Накладні витрати підрозділяються на чотири групи:

- по керуванню будівництвом;

- по обслуговуванню робітників будівництва;

- на організацію й обслуговування будівельної площі;

- інші виробничі витрати.

Співвідношення між окремими статтями витрат, що становлять загальні витрати на провадження робіт, називають структурою собівартості робіт.

Про зміну структури собівартості робіт можна судити за даними таблиці 2.5.

Таблиця 2.5. Структура витрат на будівельно-монтажні роботи в ЧНПП «Електроюгмонтаж»

Показники	2008р.	2009р.	Відхилення
	тис.грн.	%	тис.грн.	%	%
Витрати на виробництво у тому числі:	11129	57.9	9864	57.4	-0.5
Матеріальні витрати	5730	29.8	5044	29.4	-0.4
Амортизація основних фондів	252	1.3	365	2.1	+0.8
Витрати на оплату заробітної плати	1985	10.3	1889	10.9	+0.6
Витрати на відрядження	94	0.5	35	0.2	-0.3
Інші витрати	1	0. 005	2	0.01	-0. 005
Усього витрат	19191	100.0	17199	100.0	-

З таблиці видно, що витрати на виробництво, матеріальні витрати й витрати на відрядження в 2009 році небагато зменшилися в порівнянні з 2008 роком, а амортизація основних фондів і витрати на оплату заробітної плати збільшилися, але теж незначно.

У практиці роботи будівельної організації резерви зниження собівартості робіт групують по цільовій ознаці, по статтях витрат на виробництво.

Класифікація резервів дозволяє виявити втрати по тій або іншій статті, а потім скласти організаційно-технічні заходи, спрямовані на скорочення витрат виробництва. Такий підхід дозволяє контролювати джерела втрат ресурсів і вчасно ці втрати усувати.

Зниження витрат на матеріали впливає на собівартість робіт. З однієї сторони це найбільш велика стаття витрат будівельних організацій. Вирішальне значення в зниженні собівартості робіт має дотримання режиму економії у всіх ланках будівельного виробництва; усунення втрат; підвищення якості; раціональна організація приймання, складування й обліку матеріалів.

Основна заробітна плата склала в 2008 році 1985 тис.грн. і в 2009 році - 1889 тис.грн. Проте це також важливе джерело зниження собівартості робіт.

Скорочення витрат на основну заробітну плату робітників веде до зменшення додаткової заробітної плати й відрахувань на соціальне страхування, тому що ці витрати змінюються прямо пропорційно зміні основної заробітної плати, а відповідно зменшується й величина накладних витрат.

Планові витрати на будівельне виробництво можуть бути визначені подвійно: додаванням витрат по статтях калькуляції або виключенням зі змінної вартості робіт суми економії, досягнутої в результаті підвищення економічної ефективності виробництва.

У першому випадку планову собівартість будівельно-монтажних робіт визначають сумою планових витрат на матеріали, основної заробітної плати, витрат на експлуатацію й зміст машин, сумою інших прямих витрат і накладних витрат.

Планові витрати на матеріали визначають виходячи з потребних матеріальних ресурсів і планово-розрахункових цін на матеріали (табл.2.6).

Таблиця 2.6 Розрахунок планових витрат на матеріали по ЧНПП «Електроюгмонтаж»

Матеріали	Кількість, т	Планово-розрахункова ціна, грн.	Сума, грн.
Шлаки	192. 992	4.41	851.09
Сталь оцинкована	101. 638	2072.14	210608.16
Балка	213. 498	1237	264097.02
Куточок 50х50х5г/к	71. 360	1181.85	84336.82
Пісок	53. 125	9.57	508.41
Разом	Х	Х	560401.50

Кількість матеріалів і конструкцій приймають за планом матеріально-технічного забезпечення. У розрахунку беруть участь тільки ті матеріальні ресурси, які безпосередньо витрачаються на створення конструктивних елементів, включаючи й виробничі втрати. При цьому не приймається в увагу витрата матеріалів за рахунок накладних витрат, втрати матеріалів на складах.

Планово-розрахункова ціна визначається сумою між відпускною ціною, постачальницько-збутовими націнками, транспортними витратами й заготівельно-складськими витратами.

Розрахунок витрат на експлуатацію й зміст машин визначають за даними, наведеним у плані роботи будівельних машин.

Планово-розрахункові ціни машино-смен визначають за вихідним даними, що втримується в проектах організації будівництва.

Інші прямі витрати складаються з витрат на внутрібудівельні перевезення.

Таким чином, планова собівартість будівельно-монтажних робіт дорівнює:

С_п = С_м + З_.з. + С_е.м. + Сп. _п. + Сн. _р.

Таким чином, собівартість робіт - найважливіший узагальнюючий економічний показник роботи будівельної організації. У цьому показнику в грошовій формі відображаються позитивні й негативні сторони діяльності ЧНПП «Електроюгмонтаж».

Позитивно, що впливають на зниження собівартості робіт факторами, є вдосконалювання керування, поліпшення організації виробництва й праці, реалізація внутрішньогосподарських резервів виробництва. Якщо ЧНПП «Електроюгмонтаж» проводить систематичну роботу в цьому напрямку, вона забезпечує розрахункові показники до зниження собівартості робіт, якщо ні, то допускає подорожчання у витратах на виробництво.

2.4 Структура запасів і майна підприємства

Вся статистична інформація, що збирає в балансах на будь-яких інших рахунках, підлягає уважному вивченню й аналізу, що дозволяє визначити стан справ і можливі шляхи розвитку підприємства. У зв'язку з тим, що ЧНПП «Електроюгмонтаж» ще тільки збирається переходити на нові бухгалтерські рахунки, аналіз буде провадитися за старими стандартами. Причини тривалого переходу на нові рахунки пояснюються тим, що по будівництву є ще деякі нюанси.

Уже при первинному аналізі можна зробити висновок про те, що в даного підприємства в 2009 році збільшилася дебіторська заборгованість. Деяке збільшення запасів в 2008 році може бути симптомом утруднень зі збутому, а вже в 2009 році запаси на кінець року зменшилися. Вкладення в основні кошти в 2008 році в порівнянні з 2009 роком не провадилися.

Зіставлення отриманих даних по активі й пасиву дає вже більше повну картину фінансово-економічного розвитку аналізованого підприємства. В 2008 році виросла кредиторська заборгованість, а в 2009 році зменшилася. Довгострокових зобов'язань у підприємства немає. В 2008 році було збільшення власних коштів, а в 2009 році зменшення власних коштів несприятливо позначається на фінансовому становищі ЧНПП «Електроюгмонтаж». Баланс дозволяє дати загальну оцінку зміни всього майна підприємства, виділити в його складі оборотні й необоротні кошти, вивчити динаміку структури майна.

Показники структурної динаміки відображають частку участі кожного виду майна в загальній зміні сукупних активів. Їхній аналіз дозволяє зробити висновок про те, у які активи вкладені знову притягнуті фінансові ресурси або які активи зменшилися за рахунок відтоку фінансових ресурсів. Приклад аналітичного розрахунку представлений у таблицях 2.7 і 2.8.

Як видно з таблиць загальна вартість майна підприємства, включаючи гроші й кошти в розрахунках, збільшилася за 2008 рік на 1994,2 тис.грн., а за 2009 рік - зменшилася на 2874,9 тис.грн.

Таблиця 2.7. Аналіз складу й структури майна ЧНПП «Електроюгмонтаж» , 2008 рік

Розміщення майна	На початок року	На кінець року	Зміна за рік ( + ; - )
	тис.грн.	% до підсумку	тис.грн.	% до підсумку	тис.грн.	% до підсумку
Іммобілізовані кошти (необоротні активи). Нематеріальні активи	2.2	0.08	2.0	0.08	-0.2	0
Основні кошти	2814.4	99.92	2595.3	99.92	-219.1	0
Незавершене будівництво. Довгострокові фінансові вкладення	- -	- -	- -	- -	- -	- -
Інші необортні активи	-	-	-	-	-	-
Разом	2816.6	100.0	2597.3	100.0	-219.3	Х
Мобільні кошти (оборотні активи). Запаси й витрати	3477.0	36.98	5736.8	49.38	+2259.8	+12.4
Розрахунки з дебіторами	4390.6	46.69	4930.2	42.44	+539.6	-4.25
Короткострокові фінансові вкладення	-	-	-	-	-	-
Кошти	1535.6	16.33	949.7	8.18	-585.9	-8.15
Інші оборотні активи	-	-	-	-	-	-
Разом	9403.2	100	11616.7	100	+2213.5	Х
Усього	12219.8	100.0	14214.0	100.0	+1994.2	Х

Таблиця 2.8. Аналіз складу й структури майна ВАТ «БМУ Електроюгмонтаж - 1» , 2009 рік

Розміщення майна	На початок року	На кінець року	Зміна за рік ( + ; - )
	тис.грн.	% до підсумку	тис.грн.	% до підсумку	тис.грн.	% до підсумку
Іммобілізовані кошти (необоротні активи). Нематеріальні активи	1.4	0.05	1.4	0.05	-	-
Основні кошти	2856.5	99.95	2626.2	90.25	-230.3	-9.7
Незавершене будівництво. Довгострокові фінансові вкладення	- -	- -	282.2 -	9.70 -	+282.2 -	+9.70 -
Інші необортні активи	-	-	-	-	-	-
Разом	2857.9	100.0	2909.8	100.0	+51.9	-
Мобільні кошти (оборотні активи). Запаси й витрати	3449.9	28.17	2886.6	30.97	-563.3	+2.8
Розрахунки з дебіторами	5678.0	46.36	3912.0	41.97	-1766.0	-4.39
Короткострокові фінансові вкладення	313.0	2.55	438.2	4.70	+125.2	+2.15
Кошти	2806.9	22.92	2084.2	22.36	-722.7	-0.56
Інші оборотні активи	-	-	-	-	-	-
Разом	12247.8	100.0	9821.0	100.0	-2926.8	Х
Усього	15105.7	100.0	12230.8	100.0	-2874.9	Х

У складі майна на початок 2008 року оборотні кошти становили 9403,2 тис.грн., а в 2009 році - 12247,8 тис.грн. За 2008 рік вони збільшилися на 2213,5 тис.грн., а в 2009 році зменшилися на 2926,8 тис.грн. Запаси й витрати відповідно зросли на 2259,8 тис.грн. і знизилися на 563,3 тис.грн.

Кошти й вартість цінних паперів в 2008 і 2009 роках зменшилися на 585,9 тис.грн. і 722,7 тис.грн. Дебіторська заборгованість за останній рік знизилася на 1766,0 тис.грн.

Іммобілізовані кошти зменшилися як в 2008 році, так і в 2009 році на 0,2 тис.грн. і 230,3 тис.грн. Відбулося це, головним чином, внаслідок зменшення вартості основних коштів і капітальних вкладень.

Аналіз показників структурної динаміки виявив наявність несприятливої тенденції: більше двох третин усього приросту майна в 2008 році був забезпечений за рахунок оборотних активів. А в 2009 році ніякого приросту не було, а були збитки, що знижує фінансову стабільність підприємства.

Тепер проаналізуємо стан основних коштів і необоротних активів. Спочатку розрахуємо коефіцієнт зношування й коефіцієнт придатності основних коштів.

На початок 2008 року

На кінець 2008 року

На початок 2009 року

На кінець 2009 року

Збільшення коефіцієнта зношування означає погіршення стану основних коштів підприємства. Але при цьому варто враховувати, що коефіцієнт зношування не відображає фактичної зношеності основних коштів, а коефіцієнт придатності не дає точної оцінки їхньої поточної вартості. При існуючій у цей час системі обліку й звітності коефіцієнти зношування й придатності дають умовну оцінку стану основних коштів, що істотно обмежує можливість застосування цих показників для аналізу. Важливе значення для оцінки стану коштів мають показники руху основних коштів: коефіцієнти відновлення й вибуття, які визначимо на початок і кінець 2008 і 2009 року. Ці показники обчислюються по даним річної бухгалтерської звітності: форми №5. У формі №5 відображається загальне надходження основних коштів у звітному році, включаючи їх дооцінку, переклад коштів з оборотних в основні. Тому розрахунок буде виконуватися з певною часткою умовності, оскільки основна частина статей звітності агрегована.

Визначимо коефіцієнт відновлення:

На кінець 2008 року

На кінець 2009 року

Розрахунки показують, що технічний стан основних фондів є досить сприятливим для забезпечення основної діяльності, ступінь придатності їх на кінець року становить близько 50%. Відновлення основної діяльності здійснюється високими темпами.

Структура оборотних коштів аналізованого підприємства наведена в таблиці 2.9.

Таблиця 2.9. Структура запасів і витрат по ЧНПП «Електроюгмонтаж»

Матеріальні оборотні кошти	На початок року	На кінець року
	2008р. тис.грн.	% до підсумку	2009р. тис.грн.	% до підсумку	2008р. тис.грн.	% до підсумку	2009р. тис.грн.	% до підсумку
Виробничі запаси	3334.8	95.91	3387.0	98.18	5594.0	97.51	2804.4	97.15
Малоцінні й швидкоізнаши-вающіся предмети (по залишковій вартості)	46.2	1.33	39.8	1.15	59.8	1.04	71.5	2.48
Незавершене виробництво	-	-	22.5	0.65	-	-	10.7	0.37
Витрати майбутніх періодів	96.0	2.76	0.6	0.02	83.0	1.45	-	-
Готова продукція	-	-	-	-	-	-	-	-
Товари	-	-	-	-	-	-	-	-
Разом	3477.0	100.0	3449.9	100.0	5736.8	100.0	2886.6	100.0

Аналіз динаміки структури запасів і витрат показує ріст питомої ваги виробничих запасів, малопотужних предметів, незавершеного виробництва й скорочення частки залишків продукції. Для дослідження динаміки запасів доцільно визначити відносний рівень запасу в днях витрати (вибуття).

Для розрахунку відносного рівня запасу в днях як фактичний оборот приймаються:

- по сировині, основним матеріалом і покупним напівфабрикатом - їхня витрата на виробництво за звітний період на підставі дані звітності про витрати на виробництво (форма №5-3);

- по незавершеному виробництву - випуск продукції у звітному періоді по фактичній собівартості (форма №5);

- по готовій продукції - собівартість реалізованої продукції (форма №2).

2008 рік

2009 рік

Продовжуючи аналіз статей балансу зупинимося на аналізі дебіторської заборгованості. Дані для аналізу можна систематизувати в таблиці 2.10.

Таблиця 2.10. Склад і рух дебіторської заборгованості

Склад дебіторської заборгованості	На початок року	На кінець року	Зміна за рік ( + ; - )
	2008р.	2009р.	2008р.	2009р.	2008р.	2009р.
Розрахунки з дебіторами: за товари, роботи, послуги По векселях отриманим с податкових розрахунків с бюджетом по авансах виданим с іншими дебіторами	3304.1 - - 81.4 992.2 12.9	5562.0 0.3 - - 43.5 72.2	4772.0 0.3 - 3.4 154.4 0.1	3116.4 257.2 1.8 7.7 528.9 -	+1467.9 0.3 - -78.0 -837.8 -12.8	-2445.6 +256.9 +1.8 +7.7 +485.4 -72.2
Разом	4390.6	5678.0	4930.2	3912.0	+539.6	-1766.0

Визначимо коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості.

2008 рік

2009 рік

При аналізі видно, що кількість оборотів достатнє для того, щоб одержувати підприємству оплату по рахунках вчасно.

Оцінка динаміки складу й структури джерел власних і позикових коштів свідчать, що ріст власних коштів відбулися в основному за рахунок збільшення додаткового капіталу. Обертає на себе увага збільшення частки накопиченого прибутку в 2008 році.

Визначимо коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості.

2008 рік

2009 рік

Визначимо середня кількість днів, протягом яких підприємство оплачує рахунку:

2008 рік

2009 рік

Якщо зіставити строк погашення дебіторської заборгованості й кредиторської можна зробити висновок про платоспроможність підприємства. У нашому випадку кредиторська заборгованість не перевищує дебіторську, а це свідчить про поліпшення платоспроможності підприємства.

3. Розробка заходів щодо поліпшення методів керування запасами на ЧНПП «Електроюгмонтаж»»

3.1 Ефективність використання прибутку

З огляду на наявність проблем керування прибутком і рентабельністю виробництва, підхід до механізму керування повинен носити комплексний характер. У першу чергу, це безпосередньо пов'язане з ефективним керуванням операційної системи в цілому, тобто системи забезпечення виробництва продукції підприємства.

Від керівника потрібно, насамперед, уміння ефективно вести справа, тобто збільшувати прибуток. Резерви збільшення суми прибутку визначаються по кожному виді товарної продукції. Основними їхніми джерелами є збільшення обсягу реалізації продукції, зниження її собівартості, підвищення якості товарної продукції, реалізація її на більше вигідних ринках збуту й т.д. У наших умовах, коли практично на кожному підприємстві є малорентабельні, збиткові виробництва, перший шлях здається нереальним. Однак ретельний організаційний^-організаційний-економіко-організаційний аналіз може підказати вихід навіть із такого тупикового положення.

Для визначення резервів зростання прибутку по першому джерелу необхідно виявлений раніше резерв росту обсягу реалізації продукції помножити на фактичний прибуток розраховуючи на одиницю продукції відповідного виду.

Підрахунок резервів збільшення прибутку за рахунок зниження собівартості товарної продукції й послуг здійснюється в такий спосіб: попередньо виявлений резерв зниження собівартості кожного виду продукції множиться на можливий обсяг її продажів з урахуванням резервів його росту.

Істотним резервом зростання прибутку є поліпшення якості товарної продукції. Він підраховується в такий спосіб: зміна питомої ваги кожного сорту (кондиції) множиться на відпускну ціну відповідного сорту, результати підсумуються й отриману зміну середньої ціни множиться на можливий обсяг реалізації продукції.

Основними, джерелами резервів підвищення рівня рентабельності продукції є збільшення суми прибутку від реалізації продукції й зниження собівартості товарної продукції.

На закінчення аналізу фінансових результатів повинні бути розроблені конкретні заходи щодо освоєння виявлених резервів і система здійснення моніторингу. Освоєння резервів зростання прибутку на наявних виробничих потужностях без додаткових капітальних вкладень, а отже й без збільшення суми постійних витрат, дозволить збільшити не тільки рентабельність роботи підприємства, але й запас його фінансової міцності.

При незмінних економічних умовах легше було планувати й проробляти програму. Всі функції по реалізації програми перекладалися на підприємства. Однак багато чого міняється, і підприємство перебуває в динамічних умовах, постійно змінюватися. Проаналізувавши ситуацію, необхідно створювати програму в комплексі для її кращої реалізації. Головний упор робиться на конкретне вдосконалювання господарювання, особливо на тих ділянках, які приносили збиток (або були малорентабельні). У противному випадку варто порушити питання про їхню ліквідацію.

Керування прибутком підприємства зводиться до розробки механізму організаційно-економічного впливу за результатами роботи підприємства, на підвищення його ефективності в порівнянні з витратами, пошуку комплексу інструментів, що дозволяють зі стихійного одержання доходів підприємств перейти до регульованих доходів. У той же час, недостатньо забезпечити тільки прибутковість підприємства.

Прибуток повинна бути настільки вагомої, щоб забезпечувати все розширене відтворення, рішення вартих перед підприємством завдань. У сучасний період ринкова конкуренція повинна бути більше твердої, але не за рахунок фактору ціни, а в результаті появи більше витончених, тонких методів і форм суперництва підприємств на ринку. Виживання підприємства всі частіше обумовлюється дією факторів дострокового порядку, ніж просто економія на яких-небудь видах прямих або накладних витрат. Необхідно, щоб підприємство набагато більше часу приділяло таким сферам, як реалізація й збут продукції, збільшення доходів, чим властиво керуванню виробництвом з метою зниження витрат. Тому що потреби й запити споживачів швидко поширюються по всьому світлу, то вони стають надзвичайно індивідуалізованими, а ринки дуже різноманітними по своїй структурі; керівництво підприємства, якщо воно прагне до успіху на ринку, повинне неухильно додержуватися правила: робити, насамперед, ставку на збільшення доходів, а не на зниження витрат (хоча вони й взаємозалежні).

У цей час необхідно, щоб керівництво підприємством ставило курс на одержання максимального доходу. Як же згадувалося, максимальне одержання прибутку в основному зв'язується зі зниженням виробничих витрат. Однак, в умовах, коли самими витратами підприємство може управляти, в основному тільки витрата їхньої кількості, а ціна на кожний вхідний матеріал (ресурс) практично некерована, а в умовах інфляції, що не сповільнюється, і безконтрольності, підприємство вкрай обмежене в можливості знижувати виробничі витрати, домагаючись таким шляхом збільшення прибутку. Тому, тут виникає необхідність переоцінки інших якісних характеристик, що впливають на збільшення доходів підприємства.

Сучасне виробництво повинне відповідати наступним параметрам:

1) Мати велику гнучкість, здатністю швидко міняти асортименти виробів, тому що нездатність постійно пристосовуватися до запитів споживачів, прирече підприємство на банкрутство.

2) Технологія виробництва ускладнилася на стільки, що вимагає зовсім нові форми контролю, організації й подоли праці.

3) Вимоги до якості не просто зросли, а зовсім змінили характер. Мало випускати гарну продукцію, необхідно ще думати про організації послепродажного обслуговування, про надання споживачам додаткових фірмових послуг

4) Різко змінилася структура витрат виробництва. Одночасно усе більше зростає частка витрат, пов'язаних з реалізацією продукції. Все це вимагає принципово нових підходів до керування й організації виробництва, безпосередньо стосується й керування прибутком. Більше того, вони повинні знайти гідне місце в розробці керування нею в рамках підприємства в цілому.

Особливою проблемою є й підвищення ефективності діяльності підприємства по збуті продукції. Насамперед, необхідно більше уваги приділяти підвищенню швидкості руху оборотних коштів, скорочення всіх видів запасів, домагатися максимально швидкого просування готових виробів від виробника до споживача. Природно, що такий підхід вимагає зовсім іншого в керуванні якістю продукції й організації поставок.

Здійснюючи тактикові постійних поліпшень навіть у давно відомих виробах, можна забезпечити собі неухильний ріст частки ринку, обсягів продажів і доходів. Необхідно вміти управляти доходами, а, отже, і прибутком.

При розгляді прибутку зіштовхуються інтереси різних сторін:

Ш держави, що розраховує на зростання виробництва й реалізацію продукції, збільшення прибутку, що означає наростання податкових відрахувань у скарбницю; трудового колективу, що розраховує на свою частку прибутку; банків, яких турбує платоспроможність фірми, зворотність отриманих позичок і забезпечення подання нових;

Ш керівництва підприємства, що прагне як можна більшу частину прибутку залишити нерозподіленої, як ресурс, резерву, що дозволяє зміцнювати основи самофінансування.

Керівникові прийде так планувати розподіл прибутку, щоб не нанести збитку жодній стороні, і в теж час забезпечити добробут підприємства.

На діяльність підприємств повинне велика увага робити гнучке державне регулювання з використанням економічних важелів. У країнах Заходу держава впливає на них через систему стимулюючих мір. Прискорена амортизація забезпечується за рахунок зменшення оподатковуваного прибутку. Цим методом держава регулює рентабельність у різних секторах економіки. Найбільш швидка амортизація передбачена в передових галузях індустрії. Крім іншого, така політика підштовхує підприємства до прискореного відновлення основного капіталу, устаткування, що випускає продукції.

Оборот виробничих фондів є безперервний, періодично повторюваний процес, у результаті якого авансована вартість повністю повертається до своєї вихідної форми. У результаті забезпечується, процес відтворення. Швидкість обороту виміряється числом його оборотів, чинених протягом року. Його прискорення означає скорочення часу виробництва або часу обігу й свідчить про підвищення ефективності, використовуваного капіталу. Крім того, прискорення впливає на: прибуток убік її підвищення, на зниження собівартості продукції й підвищення рентабельності виробництва.

Таким чином, до основних факторів, що впливають на прибуток ставляться:

1) Конкурентноздатність випускає продукции, що, у чинність того, що. підприємство повинне існувати для споживача й тільки клієнтів, потреби яких задовольняються, дають підприємству можливість вижити на ринку й одержати доход.

2) Висока мобільність на ринку, воля економічного маневру, що робить об'єктивно необхідними облік ринкової кон'юнктури, гнучке маневрування всіма наявними ресурсами для досягнення ефекту.