Рентабельна робота підприємства визначається прибутком, що воно одержує. Показники рентабельності характеризують відносну прибутковість або прибутковість, вимірювану у відсотках до витрат коштів або капіталу. У практиці аналізу застосовують три групи показників: рентабельність продукції; рентабельність виробничих фондів; рентабельність вкладень у підприємство.

Показник рентабельності всіх реалізованих робіт дорівнює прибутку від реалізації, розділеної на собівартість ремонтних робіт. По даним фінансового звіту форми № 2 рентабельність всіх виконаних ремонтних робіт дорівнює: 744,6 : 5005,4 х 100 = 14,9 %

У порівнянні з минулим роком, зміни в рівні показників всіх реалізованих робіт відбуваються під впливом зміні структури реалізованих робіт і індивідуальної рентабельності окремих видів робіт, послуг.

Рентабельність ремонтних робіт розраховується по формулі:

де П _р1, _р0- прибуток від реалізації ремонтних робіт зі звіту й по базисі, тис. грн.;

V_р1, _р0 - об'єм виконаних ремонтних робіт зі звіту й по базисі, тис. грн.

Як бачимо, рентабельність ремонтних робіт, виросла на 2,5 %. На зміну вплинули й зниження обсягів ремонтних робіт, і зниження собівартості. Розглянемо вплив кожного фактору на зміну рентабельності.

Таблиця 3.1 Вихідні дані для розрахунків рентабельності ремонтних робіт

За рахунок зміни обсягів ремонтних робіт:

За рахунок зміни собівартості:

Для оцінки прибутковості реалізованих робіт обчислимо показник балансового прибутку на одну гривню обсягу реалізованих робіт.
Він дорівнює: 1138,5 : 5750,0 = 0,198 грн.

Т.е. кожна гривня реалізації приносила ЧНПП «Електроюгмонтаж» у середньому 19,8 коп. балансового прибутку.

Таблиця 3.2 Вихідні дані для розрахунків показників і факторів загальної рентабельності виробництва

Рентабельність виробництва в порівнянні з 2009 р. виросла на 1,08 процентних пункту. Рентабельність виробництва визначається як відношення балансового прибутку до середньої вартості основних фондів і матеріальних оборотних коштів. Цей показник потрібно оцінювати й по чистому прибутку. На зміну рентабельності виробничих фондів впливають зміни рівнів фондовіддачі й оборотності матеріальних оборотних коштів, а також рентабельності (прибутковості) обсягу реалізованих робіт. Дані для розрахунку рентабельності виробничих фондів наведені в таблиці 3.3. Для визначення кількісного впливу факторів, що характеризують ефективність використання виробничих фондів, використаємо формулу:

Р = Е : ( М + ДО ),

де Р - загальна рентабельність виробництва , %;

Е - балансовий прибуток, у відсотках до виторгу від реалізації робіт;

М - фондоємкість як відношення середньої вартості основних коштів до виторгу від реалізації;

К - коефіцієнт завантаження матеріальних оборотних коштів як відношення середньої вартості матеріальних оборотних коштів до виторгу від реалізації.

Таблиця 3.3 Показники загальної рентабельності ЧНПП «Електроюгмонтаж»

Аналітично підготовлена інформація, отримана за даними таблиці 3.1 і 3.2, узагальнена в таблиці 3.3.

Загальна рентабельність відхилилася (зменшилася) від рівня минулого року на:

(24,1 - 23,01) = 1,09 процентних пункту.

Визначимо із застосуванням методу ланцюгових підстановок вплив окремих факторів на зміну коефіцієнта загальної рентабельності.

Для визначення впливу зміни фондоємкості ремонтних робіт розрахуємо умовний коефіцієнт загальної рентабельності при фактичному показнику фондоємкості ремонтних робіт і інших показників за 2008 рік:

17,73 : (65,86 + 15,53) = 0,2178 або 21,78 %

У результаті збільшення фондоємкості ремонтних робіт коефіцієнт загальної рентабельності знизився на: 21,78 - 23,01 = -1,23 %

За рахунок збільшення величини балансового прибутку на 1 грн. наданих ремонтних робіт коефіцієнт загальної рентабельності змінився:

24,1 -21,78 =2,32 %

Сумарний вплив розглянутих факторів склало:

-1,23 + 2,32 = 1,09 %

Рентабельність вкладень у підприємство в найбільш загальному виді визначається за вартістю всього майна, наявного в розпорядженні підприємства. Балансовий прибуток для одержання такого показника повинна бути поділена на загальний підсумок балансу. Вартість майна визначається як середня величина:

(4283 + 5589) : 2 = 4936 тис. грн.

Показник рентабельності всіх коштів, вкладених у ЧНПП «Електроюгмонтаж», дорівнює:

по балансовому прибутку:

1083,1 : 4936 х 100 = 21,9 %;

по чистому прибутку:

642,11 : 4936 х 100 = 13,01 %

Визначимо також виторг від реалізації на 1 гривню вартості майна підприємства:

5750 : 4936 х 100 = 1,16 грн.,

тобто ЧНПП «Електроюгмонтаж» має досить високий показник продажів на одну гривню вкладень у майно.

Рентабельність власних коштів підприємства визначається як
частка від розподілу чистого прибутку на підсумок першого розділу пасиву балансу:

[642,11 : ((337 + 3009)/2)] х 100 = 38,4 %

3.3 Шляхи поліпшення показників фінансової діяльності ЧНПП «Електроюгмонтаж»

Фінансовий стан залежить від всіх сторін діяльності об'єднань (підприємств): від виконання виробничих планів, зниження собівартості продукції й збільшення прибутку, росту ефективності виробництва, а також від факторів, що діють у сфері обігу й пов'язаних з організацією обороту товарних і грошових фондів: поліпшення взаємозв'язків з постачальниками сировини й матеріалів, покупцями продукції, удосконалювання процесів реалізації й розрахунків. При аналізі необхідно виявити причини нестійкого стану підприємства й намітити шляхи його поліпшення (усунення).

Виходячи з аналізу фінансового стану ЧНПП «Електроюгмонтаж» можна запропонувати наступні заходи, які дозволять поліпшити фінансовий стан підприємства.

Оборотні (мобільні) кошти становлять, у середньому за рік, 56 % майна підприємства. З них найбільшу частку (63% або 603 тис. грн.) займають товарно-матеріальні запаси, які є найменш ліквідною частиною мобільних коштів підприємства. Це говорить про те, що зниження виробничих запасів дозволить визволити платіжні кошти, збільшити оборотність оборотних коштів, підвищити платоспроможність підприємства. Розглянемо структуру виробничих запасів ЧНПП «Електроюгмонтаж» за 2009 рік, представлену в таблиці 3.4.

Таблиця 3.4 Структура виробничих запасів ЧНПП «Електроюгмонтаж» в 2009 році

91

З таблиці 3.4 видно, що ЧНПП «Електроюгмонтаж» незабезпечено основними матеріалами, необхідними для здійснення основної виробничої діяльності. Це безумовно є негативним моментом, і приводить до того, що при здійсненні ремонтів на теплових електростанціях виникають простої внаслідок недостачі матеріалів. Дану ситуацію можна поправити шляхом ліквідації зайвих залишків матеріалів і непотрібного встаткування. З таблиці видно, що найбільша питома вага в запасах займає паротурбінне встаткування (54,3%). Дане встаткування було закуплено давно, і із цим устаткуванням виникають складності. Внаслідок того, що дане встаткування занадто дороге, замовники не мають сил оплатити його установку. Для ліквідації даного встаткування необхідно спробувати продати його, у крайньому випадку, його можна розібрати на більше дрібні складові частини й спробувати знайти замовника на його установку.

Крім того, варто спробувати знизити зайві запаси таких матеріалів як: підшипники, кабельна продукція, що комплектують, інші допоміжні матеріали й т.д. Зниження зайвих залишків можна зробити шляхом їхнього продажу й обміну на необхідні матеріали, крім цього, варто ретельно шукати замовників, які мають потребу в послугах із застосуванням даних матеріалів.

Даний захід дозволить визволити додаткові кошти, необхідні для забезпечення виробничих ділянок відсутніми матеріалами. У нинішніх умовах підприємствам не становить великої праці знайти постачальників необхідних матеріалів, труднощі виникають при їхньому придбанні (занадто високі ціни). Для зниження відпускних цін на комплектуючі й матеріали підприємству рекомендується користуватися знижками, які надають постачальники: знижка за обсяг, знижка за терміновість платежу, сезонні знижки. Якщо двома останніми знижками можна користуватися без негативних наслідків для підприємства, то при використанні першої знижки може виникнути та ж ситуація, у якій виявилося ЧНПП «Електроюгмонтаж», тобто зайві залишки матеріалів. Щоб не допустити цього, можливо використати кооперовані поставки, тобто знайти такі підприємства, які мають потребу в тих же матеріалах, що ЧНПП «Електроюгмонтаж» і здобувати їх у потрібній кількості, не затоварюючи склади.

Розглядаючи найбільш ліквідну частину активів, 3 розділ активу балансу «Кошти, розрахунки й інші активи», а саме дебіторську заборгованість, можна відзначити, що вона займає 44% у структурі оборотних коштів. Це можна розглядати як ще один резерв збільшення оборотності оборотних коштів. Розглянемо структуру дебіторської заборгованості, наведеної в таблиці 3.5.

Таблиця 3.5 Дебіторська заборгованість ЧНПП «Електроюгмонтаж»

Аналізуючи даної таблиці 3.5, слід зазначити, що дебіторська заборгованість на кінець 2009 року виросла на 1234 тис. грн., тобто у два рази. Розглянемо причини такого росту. Як видно з даних, наведених у таблиці 3.5, такий ріст викликаний появою дебіторської заборгованості з боку дочірніх підприємств, тобто це заборгованість ВАТ «Дніпроенерго». Ліквідація даної заборгованості й дозволить поліпшити платоспроможність підприємства. Природно, що повністю ліквідувати всі дебіторську заборгованість не вдасться, тому будемо розглядати тільки можливі варіанти ліквідації цієї заборгованості.

Як було сказано вище, саму більшу частку дебіторської заборгованості становлять розрахунки з ВАТ «Дніпроенерго». Для усунення даної ситуації ЧНПП «Електроюгмонтаж» рекомендується скористатися банківською послугою, а саме відкрити акредитив.

Акредитив - це доручення банку про виплату певної суми фізичній або юридичній особі при виконанні зазначених в акредитивному листі умов; це умовне грошове зобов'язання банку, видаване з доручення покупця на користь продавця, на основі якого при виконанні умов і наявності документів, зроблених у ньому, банк проводить платіж. Акредитив містить у собі елементи банківської гарантії, прямих платежів підприємства й розрахунків векселями. Це «умовна» форма оплати поставки товарів, що максимально враховує більшу частину питань, що виникають у процесі угод. Акредитив є банківською операцією, тобто виставляється між банками. Банк-емітент за заявою покупця відкриває акредитив, у якому дані умови й перелік документів, необхідних для перекладу коштів на розрахунковий рахунок продавця. Виконуючий банк - банк постачальника контролює виконання зазначених вимог, а при повнім їхньому виконанні зараховує на розрахунковий рахунок зазначену в контракті суму. Можуть відкриватися наступні види акредитивів: покригі й непокриті, відкличним і безвідкличні, з акцептом і без акцепту, а також всі їхні можливі комбінації. У кожному акредитиві повинне бути чітко зазначено, отзивний він або безвідкличний. Акредитив, як розрахунковий інструмент, може бути призначений для розрахунків тільки з одним продавцем. Терміни дії й порядок ведення грошових операцій установлюються договором між контрагентами. Такий договір звичайно містить найменування банку-емітента, вид акредитива й спосіб його виконання, спосіб повідомлення продавця про відкриття акредитива, повний перелік і характеристику документів, надаваних продавцем у банк для одержання коштів, строки надання документів і вимоги до їхнього оформлення, а також інші умови, які встановлюються в індивідуальному порядку.

Отже, у розрахунку проекту поліпшення фінансового стану використаються наступні резерви: зниження виробничих запасів на
суму 327543 грн., відкриття інкасо дозволить знизити дебіторську заборгованість на суму 1635 грн. Дані заходи дозволять підвищити оборотність оборотних коштів.

Виторг від реалізації приймаємо на рівні фактичної за 2009 рік - 5750 тис.грн.

Середня вартість матеріальних оборотних коштів, після впровадження заходу складе:

947 - 328 =619 тис. грн.

Коефіцієнт оборотності дорівнює:

5750/619=9,29

Дана величина є нормальною й говорить про те, що протягом року матеріальні оборотні кошти зробили дев'ять оборотів.

Час обороту:

(619 * 360) / 5750 = 38 дня.

Середній строк погашення дебіторської заборгованості визначаємо по тій же формулі. Проектне відволікання коштів у розрахунках по нашому балансі дорівнює 851.

В = (851 х 360) / 5750 = 53 дня

Коефіцієнт оборотності коштів у розрахунках дебіторської заборгованості дорівнює:

ДО = 5750 : 851 = 6,76

Протягом звітного періоду ці кошти зробили 7 обороту.

Розрахунок показує, що впровадження запропонованих заходів дозволить збільшити оборотність оборотних коштів, що в остаточному підсумку приведе до збільшення прибутку. Зниження дебіторської заборгованості й виробничих запасів поліпшить і платоспроможність підприємства.

Зниження собівартості ремонтних робіт також значно поліпшує фінансовий стан. Зважаючи на те, що ремонтні роботи є трудомісткими, підставою для зниження собівартості є підвищення продуктивності праці при поліпшенні якості виконуваних робіт.

З метою підвищення продуктивності праці широко застосовується механізація трудомістких робіт. Механізація ремонту містить у собі оганізацію горизонтального й вертикального транспорту й застосування різних механізованих коштів праці. Установлене на електростанції встаткування забезпечується стаціонарними коштами механізації, оснащенням, інструментами й коштами малої механізації.

У проекті організації капітального ремонту повинні передбачатися: тип, виготовлення й місця установки лісів, риштовання, підвісних колисок, дерев'яних щитів або заглушок і устроїв, що обгороджують; розміщення робочих місць, а також такелажних пристосувань, матеріалів, деталей і вузлів ремонтуємого встаткування із вказівкою на плані виробничих приміщень; забезпечення робочих площадок транспортним-підйомно-транспортним устаткуванням і коштами механізації; розробка схем і вибір місць для подачі води, стисненого повітря, розчинів, кисню, ацетилену й пропан-бутану; розробка схем підводок електроенергії до електрозварювального постам, електрифікованому інструменту, переносному висвітленню й т.п.; організація верстатної обробки деталей ремонтуємих вузлів і їхня доставка до місця обробки й назад; розробка схем вантажопотоків і транспортних-підйомно-транспортних операцій; забезпечення робочих місць коштами зв'язку; організація збирання й транспортування сміття й відходів виробництва.

Впровадження агрегатно-вузлового й індустріально-заводського ремонту транспортабельних вузлів і агрегатів електростанцій дозволяє скорочувати тривалість ремонтного простою встаткування, знижувати витрати на виробництво ремонтних робіт і підвишувати їхню якість.

При агрегатно-вузловому ремонті агрегати й вузли, які необхідно ремонтувати, демотуються й заміняються заздалегідь відремонтованими або новими з обмінного фонду. При індустріально-заводському ремонті вузли й окремі види встаткування виготовляються на міжсистемних ремонтні заводах і на базі ремонтних підприємств виробничо-енергетичних підприємств. Для впровадження цих методів ремонту повинен бути створений централізований обмінний запас деталей, вузлів устаткування й механізмів у системі виробничо-енергетичних підприємств. Номенклатуру виробів і їхню кількість визначають: склад устаткування на електростанціях; ресурс роботи змінних деталей, вузлів і механізмів; періодичність ремонту основного й допоміжного устаткування.

Висновки

Список використаної літератури

1. Закон Украины «О налогообложении прибыли»

2. Закон Украины «О предприятиях»

3. Закон Украины «О предпринимательстве»

4. Адамчук В.В. Рациональное использование ресурсов. - М.: Знание, 2000. - 122с.

5. Асмолов П.А. Анализ производственно-хозяйственной деятельности металлургического завода. - К., 1994. - 211с.

6. Банный Н.П. Технико-экономические расчеты в черной металлургии. - М., 2003. - 312с.

7. Васильчиков Е.И. Социальные факторы роста производительности труда. - М.: НИИВШ, 2003. - 154с.

8. Гурьянов С.Х., Костин Л.А. Труд и заработная плата на предприятии. - М., - 1993. - 133с.

9. Ковалева А.М. Финансы: учебное пособие. - М.: Финансы и статистика, 2003. - 98с.

10. Костаков В.Г. Труд: ресурсы и эффективность использования. -М.:Политиздат., 2001. - 411с.

11. Курошева Г.М. Планирование воспроизводства квалифицированных кадров в регионе. - Л.: ЛГУ, 2002. - 251с.

12. Минаков С.Н. Рынок: инновационные процессы и эконмическая эффективность производства / Учебное пособие. - Запорожье: Изд-во ЗГИА, 2001. - 224с.

13. Минаков С.Н. Русско-украинский словарь по основам рыночной экономики. - Запорожье: Изд-во ЗГИА, 2006. - 246с.

14. Рубинштейн А.Д. Проблемы повышения эффективности использования рабочей силы. - М.: Наука, 2005. - 265с.

15. Самгин Э.Б. Освещение рабочих мест. Текст лекций. - К., 2004. - 51с.

16. Саморянов М.М. Анализ хозяйственной деятельности предприятий черной металлургии. - М., 2005. - 298с.

17. Самсонов Н.Ф. Финансовый менеджмент: Учебник для вузов. - М.: Финансы, ЮНИТИ, 2004. - 481с.

18. Сигов И.И. Основы экономики и управления производством. - М.: «Экономика», 1992. - 185с.

19. Скотт Синк В. Управление производительностью. Планирование, измерение и оценка, контроль и повышение. - М.: Прогресс, 2004. - 311с.

20. Стражев В.И. Анализ хозяйственной деятельности в промышленности. -Мн.: Выш.шк., 2004. - 241с.

21. Чабанова М.В., Василенко Ю.А. Управленческий учет в соответствии с Международными стандартами бухгалтерского учета. - Харьков, 2005. - 199с.

22. Чабанова М.В., Василенко Ю.А. Финансовый учет в соответствии с Международными стандартами бухгалтерского учета. - Харьков, 2005. - 134с.

23. Чабанова М.В., Василенко Ю.А. Финансовый учет по национальным положениям (стандартам) бухгалтерского учета Часть 1 и 2. -Харьков, 2005. - 216с.

24. Шалимов А.Г. Черная металлургия России и СНГ в ХХІ веке. - М., 2000. - 184с.

25. Шеремет А. Д., Сайфулин Р. С. Методика финансового анализа. - М.: ИНФРА-М, 2000. - 176 с.

26. Шеремет А.Д., Сайфулин Р. С. Финансы предприятий. - М.: ИНФРА-М, 2004. - 343 с.

27. Коллективный договор ОАО к-та «Запорожсталь», 2006. - С. 44.

28. Пояснительная записка к годовому отчету комбината «Запорожсталь», 2004, 2005, 2006г. - 155с.

29. Сборник нормативных актов по охране труда на металлургическом предприятии. - К., 2003.

30. Юзов О.В. Анализ производственно-хозяйственной деятельности предприятий черной металлургии. - М., 2003. - 211с.

31. Гончаров Ю. Влияние экономической политики на состояние черной металлургии Украины. // «Экономика Украины», 2004, №7. - С.24-44.

32. Донин Г.Е. У металлургов Украины. // «Днепропетровский металлург», 28 марта, 2004. - С.34-38.

33. Дорогунцев С., Нейкова Л. Современные проблемы технического развития промышленности Украины. // «Экономика Украины», 2003, №9. - С.22-25.

34. Лукинов И.С. Результаты экономических исследований в осуществлении эффективных рыночных реформ. // «Экономика Украины», 2003, №6. - С.65-69.

35. Максимова О. Постоянные и переменные затраты // «Баланс», 2004, №18. - С.34-38.

36. Пархамчук Д. Металлургическая промышленность // «Украинская инвестиционная газета», 1 августа, 2003. - С.35.

37. Петржичек В. Экономические методы планирования и развития новых связей // «Плановое хозяйство», 2004, вып.10. - С.19-23.

38. Саломонов А.Г. Наша задача - выполнить намеченную программу. // «Днепровский металлург», 18 апреля, 2004. - С.30-32.

39. Тишегнев Р. Сбалансированность воспроизводства основных фондов с трудовыми ресурсами. // «Плановое хозяйство», 2001, вып.4. - С.60-66.

40. Фильев В. Организационные резервы экономики труда. // «Вопросы экономики», 2003, вып.3. - С.11-14.

41. Чигнова Л. Сбалансированность ресурсов труда с потребностями экономики // «Плановое хозяйство», 2003, вып.9. - С.19.