Розвиток ринкових відносин в Україні потребує підвищення ефективності господарювання. Проте останнім часом показники ефективності в країні значно погіршилися, зменшилися обсяги виробництва, знизилася його рентабельність, різко скоротилися інвестиції. Це є наслідком занедбання економічної роботи на підприємствах усіх форм власності. В період економічної кризи підприємства намагаються досягти збільшення прибутків не за допомогою ретельного економічного розрахунку, зниження собівартості товарів тощо, а постійним підвищенням цін на свою продукцію. Хоч у такий спосіб окремі суб'єкти господарювання і досягнуть бажаних результатів, але в цілому даний підхід призведе до поглиблення економічної кризи.

Варто зазначити, що близько 70% показників ефективності діяльності промислових підприємств пов'язані саме з управлінням запасами; на багатьох підприємствах відсутня оцінка ефективності використання запасів, не розробляються норми і нормативи на закупівлю і використання сировини і матеріалів, що відповідно веде до збільшення матеріальних затрат на оборотні фонди і неефективного використання грошових активів.

Актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що зростання виробничого потенціалу країни в цілому викликає необхідність підвищення ефективності використання запасів кожного окремого підприємства, незалежно від форми власності, для досягнення високих кінцевих результатів. Запаси для виробничого підприємства є основною статтею оборотних коштів, за рахунок яких, підприємство отримує прибутки, що в свою чергу є метою діяльності будь-якого підприємства, а їх аналіз та оцінка являє собою важливу складову для вирішення задач управління суб'єктом господарювання.

Дослідженнями проблем використання запасів підприємства займались такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як: Барабаш Н.С., Мних Є.В., Тридід О.М., Шебанін В.С., Іванов М.І., Бреславцев О.І., Бажин І.І., Сисоєв В.В., Сухоруков А.І., Іваненко В.В., Кислиця О.Я., Никонович І.А., Савицька Г.В., Сорока Р.С., Чумаченко М.Г. та інші.

Метою даної курсової роботи є дослідження економічного змісту запасів, їх нормативно-правового регулювання, визначення забезпеченості підприємства окремими видами запасів, пошук резервів більш раціонального їх використання і зниження матеріаломісткості продукції, що в свою чергу призведе до підвищення ефективності виробництва.

Відповідно до мети були поставлені наступні завдання:

· узагальнити теоретичні аспекти запасів з огляду їх економічної природи і ролі в системі управління підприємством;

· розглянути класифікацію запасів;

· здійснити економіко-правовий аналіз нормативної бази та огляд спеціальної літератури щодо запасів;

· розкрити організаційно-економічну характеристику базового підприємства ВАТ "Західенерго" Добротвірської ТЕС;

· побудувати організаційно-інформаційну модель аналізу запасів;

· провести загальний аналіз запасів підприємства;

· проаналізувати показники ефективності використання запасів в системі управління виробничою діяльністю підприємства;

· здійснити факторний аналіз матеріаломісткість продукції;

· дослідити забезпеченість підприємства запасами;

· розкрити та висвітлити методи аналізу матеріальних ресурсів в умовах використання ПЕОМ;

· запропонувати шляхи удосконалення аналізу матеріальних активів та ефективності їх використання.

Предмет дослідження - процес аналізу запасів та ефективності їх використання в системі управління виробничою діяльністю підприємства.

аналіз запас матеріальний ресурс

Об'єкт дослідження - запаси базового підприємства ВАТ "Західенерго" Добротвірської ТЕС.

Для досягнення мети курсової роботи та виконання поставлених завдань при дослідженні теоретичних аспектів матеріальних ресурсів використовувалися методи індукції та дедукції, а також методи теоретичного узагальнення. Застосування системного підходу, методів аналізу і синтезу дозволило визначити місце запасів підприємства в системі його виробничої діяльності. Такі методи загального аналізу, як порівняння та розрахунок відносних величин дали змогу визначити тенденції та динаміку розвитку запасів підприємства. Для факторного аналізу матеріаломісткості продукції було використано метод ланцюгових підстановок.

Інформаційною базою курсової роботи є нормативно-правові акти, Інтернет ресурси, підручники, монографії, дані періодичної економічної літератури, фінансової звітності досліджуваного підприємства, форм статистичної звітності про наявність, використання запасів і про витрати на виробництво тощо.

Теоретичне значення курсової роботи полягає в аналізі запасів підприємства, використовуючи які в процесі виробничої діяльності, власники та адміністрація забезпечують максимальну ефективність господарської діяльності того чи іншого підприємства, що має надзвичайно важливе значення для його існування, а також дає можливість визначити пріоритети діяльності даного суб'єкта господарювання.

Розділ 1. Теоретичні засади економічного аналізу в системі управління запасами підприємства

1.1 Економічний зміст та класифікація запасів підприємства

Така класифікація найбільш часто використовується в практиці облікової, аналітичної та планової роботи підприємства. Розглянемо детальніше характеристику наведених вище запасів.

Загальні матеріальні запаси формуються як результат безперервного руху продуктів праці від місця виробництва до місця споживання. Об'єктивними умовами їх утворення є розрив у просторі та часі стадій виробництва, розподілу, обліку та споживання окремих продуктів. Вони поділяються на запаси засобів виробництва, запаси предметів споживання, державні резерви.

Запаси предметів споживання у своєму складі містять товарні запаси промислових підприємств, транспортні запаси, запаси оптової та роздрібної торгівлі, товарні запаси у підприємств невиробничої сфери, запаси товарів індивідуального споживання у населення.

Запаси засобів виробництва перебувають на різних стадіях процесу відтворення продуктів та засобів праці. Їх призначення - забезпечення безперервності виробництва. Складовою запасів засобів виробництва є: збутові запаси, транспортні, товарні та виробничі запаси.

Державні резерви мають предметну структуру.

Залежно від місця знаходження в процесі просування від підприємства-постачальника до підприємства - виробника й до споживача виділяються такі види запасів:

Ш Транспортні запаси - це вартість продукції, що перебуває в процесі переміщення між підприємствами-постачальниками та споживачами. Їх величина визначається часом транспортування та регламентується нормативними термінами транспортування вантажів різними видами транспортних засобів.

Ш Виробничі запаси - це найважливіша складова запасів виробництва. У структурі товарно-матеріальних цінностей підприємства вони мають найбільшу питому вагу. До них відносяться предмети та засоби праці, які надійшли на підприємство, оформлені актом прийомки, але ще не використані в процесі виробництва й не піддані переробці.

Ш Збутові запаси (запаси готової продукції) - це готова продукція, що зберігається на складах або навантажена на транспортні засоби, але на яку ще не оформлена остаточно необхідна документація.

Ш Запаси незавершеного виробництва - це продукція, не закінчена в процесі виробництва в межах даного підприємства.

Останні запаси містять грошову вартість залишків виробництва - сировини, матеріалів, палива, які перебувають у процесі обробки і ще не є готовою продукцією. Величина запасів незавершеного виробництва може мати значну питому вагу в загальному обсязі запасів. Їх величина найчастіше залежить від обсягів виробництва та тривалості виробничого циклу. Цей вид запасів, їх аналіз та нормування мають для підприємства велике значення. Підприємства зацікавлені у скороченні цих запасів, тому що значні залишки знижують оборотність обігових коштів, призводять до порушення рівномірного процесу виробництва, до простоїв обладнання суміжних дільниць.

Сукупні запаси - виробничі та збутові запаси, що формуються в процесі матеріально-технічного постачання та містять у своєму складі також запаси готової продукції на складах, у дорозі. Сукупні запаси розглядаються в процесі оптимізації запасів. Оптимізація структури сукупних запасів - це кінцева мета раціонального управління запасами. Змінюючи їх структуру, можливо поліпшити забезпеченість виробництва без збільшення обсягів запасів.

Наступна класифікаційна ознака - предметний склад запасів. Вона є типовою для всіх галузей виробництва та використовується в процесі обліку виробничих засобів та при складанні статистичної звітності і регламентується відповідними документами Міністерства фінансів та Комітету з статистики (План рахунків бухгалтерського обліку, П (С) БО №9 "Запаси", П (С) БО № 2 "Баланс", Положення про складання статистичної звітності промислового підприємства).

До сировини та матеріалів відносяться основні матеріали, що входять до складу продукції, яка виробляється, або є необхідним компонентом при її виготовленні.

До покупних напівфабрикатів та комплектуючих відносяться напівфабрикати, готові комплектуючі, які придбані для комплектування продукції, що виготовляється і потребують витрат праці з їх обробки та складання.

До палива належать усі види, які заготовлюються для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, виробництва електроенергії, опалення будівель.

До тари і тарних матеріалів відносять усі види тари, крім тари, що використовується як господарчий інвентар, а також матеріали та деталі, що використовуються для виготовлення тари та її ремонту.

До запасних частин відносять куплені та виготовлені запасні частини, готові деталі, які використовуються для проведення ремонту обладнання, транспортних засобів.

Класифікації запасів за ступенем групування матеріалів та залежно від організаційної структури управління пов'язані із обліком запасів, статистичним та економічним аналізом. Застосовуються в процесі прийняття управлінських рішень щодо поповнення або скорочення обсягів залишків товарно-матеріальних цінностей.

За характером оцінки запаси можуть бути фактичними (на певний момент), перспективними (розрахованими на підставі загальних тенденцій на перспективну дату з метою оцінки можливостей забезпечення виробництва), середніми. Показник, який характеризує запаси у середньому за певний період, у практиці планування та обліку визначається при розрахунку періоду оборотності активів.

Найскладніше оцінити перспективну величину запасів. При визначенні запасів цього виду оцінюють очікувані на певну дату та перехідні запаси.

Перехідні запаси - це запаси на кінець певного періоду, які будуть забезпечувати безперервність роботи підприємства до першого надходження матеріалів у майбутньому періоді.

Очікувані запаси на певну перспективну дату розраховують за наявності постійного, систематичного поповнення.

Виробничі запаси є об'єктом нормування. Для визначення найбільш оптимальної їх величини, в процесі нормування запаси поділяються на умовно спеціальні види за їх призначенням.

Підготовчий запас - це складова частка запасу, що виокремлюється при його нормуванні. Він формується на час, необхідний для підготовки (доставки) матеріалів до місця виробничого споживання або на час підготовки до відпуску споживачам зі складу постачальників. Підготовчий запас передбачає такі запаси:

- пересічний запас - утворюється під час кількісного та якісного відпуску матеріалів споживачам, їх документального оформлення, сортування, навантаження на транспортні засоби. Він визначається за нормативним методом залежно від мінімального часу здійснення цих операцій;

- спеціальний запас - утворюється для виконання додаткових операцій, які потребують значного часу для підготовки матеріалів (сушка, нарізка, комплектування). Його величина визначається на підставі поточних спостережень (статистичних даних) про фактичні витрати часу на виконання конкретних операцій.

Поточний запас - це частина загального запасу, що призначена для нормальної роботи виробництва в інтервалі між поставками, за умов їх рівномірності за величиною та періодичністю. При визначенні поточного запасу на підприємстві до уваги беруться тільки виробничі потреби.

Страховий запас - друга складова, що виокремлюється в процесі нормування. Його призначення - забезпечення виробництва в період непередбачених відхилень у процесі надходжень матеріальних ресурсів або відхилень споживання від визначених на підприємстві норм.

На підприємствах у певному періоді можуть формуватись аномальні запаси, які в свою чергу поділяються на наднормативні та запаси, які не використовуються. Наднормативні - наявні матеріальні цінності, вартість яких перевищує норму запасу. Наявність таких запасів призводить до зниження ефективності використання оборотних коштів підприємства.

До запасів, які не використовуються належать матеріальні цінності, що придатні до використання, але не потрібні підприємству Основними причинами їх утворення є: зміни в структурі та обсягах виробництва, помилки у визначенні потреби в сировині та матеріалах, заміна матеріалів на інші, більш прогресивні, поставка неякісної продукції тощо.

Сезонні запаси - це різновид матеріальних запасів на утворення яких впливають сезонні фактори виробництва та споживання продукції. Загальна величина сезонних запасів повинна забезпечувати нормальну роботу виробництва на весь період сезонної перерви в споживанні чи надходженні. [57; 43-51]

Наявні запаси підприємства повинні відповідати попиту на ринку сировини, матеріалів та готової продукції. За цією ознакою визначають запаси необхідні для задоволення очікуваного попиту (вони формуються для прогнозованого попиту) та гарантійні запаси (формуються для непередбаченого зростання попиту).

Така класифікація запасів забезпечує виконання основних завдань обліку та контролю запасів серед яких:

Забезпечення своєчасного документального оформлення руху запасів.

Контроль за повним і своєчасним оприбуткуванням запасів та їх збереження у місцях зберігання і на всіх стадіях обробки.

Забезпечення відповідності складських запасів нормативом.

Достовірна оцінка запасів.

Розрахунок фактичної собівартості витрачених матеріалів та їх залишків.

Відображення операцій з оприбуткування та витрачання запасів у системі бухгалтерського обліку тощо.

Перераховані завдання сприяють формуванню інформації для управління запасами. В питанні управління запасами важливою є інформація щодо формування необхідного обсягу та складу товарно-виробничих запасів з метою забезпечення безперервного процесу виробництва та реалізації продукції з одночасною мінімізацією поточних витрат з обслуговування та забезпечення ефективного контролю за їх рухом. В цілях управління облікова інформація використовується для:

1. Визначення принципових підходів до формування запасів підприємства.

2. Щоденного отримання інформації про надходження та витрачання запасів у розрізі їх кількості, якості та матеріально відповідальних осіб.

3. Аналізу наявності та руху запасів у попередніх періодах.

4. Безперервної оцінки реальної вартості запасів на складі, та проведення аналізу ефективності використання запасів.

5. Оптимізації обсягу закупівлі запасів, виявлення резервів зниження витрат, пов'язаних із заготівлею запасів.

6. Оптимізації обсягу основних груп запасів.

7. Вибору методу оцінки запасів при їх вибутті, який найкраще підходить для підприємства.

8. Створення ефективної системи контролю за рухом запасів на підприємстві.

9. Контролю за дотриманням встановлених підприємством норм запасів.

10. Підвищення достовірності відображення на рахунках аналітичного обсягу господарських операцій з надходження та витрачання запасів.

11. Своєчасного складання та подання звітності про рух запасів.

Обсяг та структура запасів промислового підприємства формується під впливом таких факторів, як: обсяг потреби підприємства в матеріальних ресурсах; асортиментна структура виробництва; періодичність запуску матеріалів у процес виробництва (або безперервність його споживання); фізичні втрати матеріалів у процесі тривалого зберігання (чи моральне старіння); умови та розміри транзитних норм постачання; співвідношення складської та транзитної форми постачання; сезонність виробництва, споживання та постачання; якість виконання постачальниками договірних зобов'язань; спекулятивні моменти в політиці управління запасами; рівень інфляції на ринках матеріальних ресурсів; економія ресурсів у зв'язку із закупівлею великих партій зі знижками.

Напрями та інтенсивність впливу факторів різні, але найбільш важливими факторами є обсяги виробництва та організація технологічного процесу на підприємстві. Так, надходження на підприємство матеріально-технічних ресурсів організовується службами ресурсного забезпечення. Їх головна ціль - своєчасно постачати на підприємство необхідні види ресурсів в потрібній кількості та якості.

Таким чином, на підставі вищесказаного можна стверджувати, що дослідження забезпеченості суб'єкта господарювання запасами та ефективності їх використання в системі управління виробничою діяльністю підприємства є першочерговим завданням на шляху досягнення максимальної ефективності господарської діяльності, а також дає можливість визначити пріоритети діяльності даного підприємства.

1.2 Економіко-правовий аналіз нормативної бази та огляд спеціальної літератури щодо аналізу матеріальних ресурсів

Рис.1.1 Модель внутрішнього аудиту запасів молокопереробних підприємств

Полянської О.А., вивчає ключові аспекти управлінського обліку товарних запасів, зокрема, описує модель визначення оптимальної партії закупівлі товарних запасів, вводить нові поняття "віртуальні товари", "віртуальний склад", проводить поділ товарного асортименту за АВС та XYZ-групами, аналіз складських та фінансових можливостей підприємства, аналіз витрат, проектування рішень щодо оптимізації товарних запасів і вибору доцільної системи управління запасами. Даним науковцем запропоновано методику визначення оптимальної величини товарних запасів підприємства гуртової торгівлі, схематично відображену у моделі на рис.1.2.

Ряд авторів наукових статей присвятили свою увагу питанням обліку запасів. Розглянемо деякі з них.

Так, Голубенко В. у своїй статті "Кілька кроків до порядку в обліку запасів" називає основні шляхи подолання проблем у сфері обліку запасів підприємства:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Добротвірська ТЕС є відокремленим підрозділом (структурною одиницею) ВАТ „Західенерго” без статусу юридичної особи, має незакінчений баланс, розрахунковий рахунок в банку, печатку зі своїм найменуванням.

Фактична адреса ВАТ „Західенерго” Добротвірської ТЕС (далі ДТЕС) - 80411, Львівська область, Кам'янка-Бузький район, смт. Добротвір.

Форма власності ДТЕС - державна, організаційно - правова форма - філія.

Добротвірська ТЕС самостійно визначає організаційну структуру та штатний розпис і подає її на затвердження Голові Правління. Основою організаційної структури даного підприємства є цехи та відділи.

Організаційна структура Добротвірської ТЕС ВАТ „Західенерго” подана на рисунку 2.1.

Виконавчим органом базового підприємства є директор, що призначається на посаду та звільняється з посади Головою Правління ВАТ "Західенерго". Директор Добротвірська ТЕС вирішує питання господарської діяльності підприємства, здійснює загальне керівництво, розпоряджається коштами та майном тощо.

Добротвірська ТЕС здійснює свою виробничо-господарську діяльність у відповідності з діючим законодавством України, Статутом ВАТ "Західенерго" та Положення про Добротвірську ТЕС, яке затверджується Головою Правління ВАТ "Західенерго" та з урахуванням пріоритетів Товариства, інтересів акціонерів, трудового колективу, кон'юнктури ринку та економічної ситуації.

Добротвірська ТЕС створена з метою задоволення суспільних потреб в енергопостачанні в умовах енергоринку.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.2.1 Організаційна структура підприємства

Предметом діяльності ДТЕС є: виробництво електричної та теплової енергії; ремонт, технічне переобладнання, реконструкція та оновлення устаткування електростанції і підстанцій, технічна діагностика машин та механізмів, діагностика та контроль металів, зварювальних з'єднань; транспортне обслуговування виробництва; проектування, будівництво, реконструкція і ремонт об'єктів промислового, житлового, комунального, соціального і культурного призначення; паливне і матеріально-технічне забезпечення виробництва енергії; організація і впровадження науково-технічних, конструкторських, технологічних та інших розробок; організація та проведення робіт з монтажу, демонтажу, пуску та налагодження, електричних вимірювань та випробувань, технічного обслуговування та ремонту виробничого, газового та іншого устаткування, у тому числі побутового призначення приладів та інструментів; надання житлово-комунальних послуг для населення та організацій; обслуговування житлового фонду та комунікаційних мереж смт. Добротвір; експлуатація підземних родовищ прісних вод, видобуток та забезпечення питною водою населення, власних потреб; інші види діяльності, що не заборонені чинним законодавством України, Статутом ВАТ "Західенерго" і Положенням про Добротвірську ТЕС.

Майно ДТЕС становлять закріплені за нею основні фонди та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається в окремому балансі, і є власністю ВАТ "Західенерго".

Джерелами формування майна Добротвірська ТЕС є: майно, закріплене за нею ВАТ "Західенерго"; майно, передане їй органами державного управління; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; доходи отримані від господарської діяльності; кредити банків та інших кредиторів; придбане майно інших підприємств, організацій та установ; інше майно, набуте на підставах, не заборонених законодавством України, Статутом ВАТ.

Добротвірська ТЕС здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, веде оперативну та статистичну звітність відповідно передбачених щодо цього вимог Міністерства палива та енергетики України і діючого законодавства України, та ВАТ "Західенерго".

Обсяг виробництва електроенергії у 2009 році становив 1958,991 млн. кВт. - год. У порівнянні з 2008 роком виробництво електроенергії зменшилося на 113,069 млн. кВт. - год. або на 5,46%, що пояснюється зменшення поставок електроенергії по ПЛ "Замость" (з 01.10.2007 по 13.04.2009 поставка була припинена) та режимом роботи ДТЕС згідно із диспетчерським графіком навантажень, заданим ДП "Енергоринок".

Корисний відпуск електроенергії у 2009 році становив 1752,671 млн. кВт. - год, при плані - 1785,755 млн. кВт. - год. Середній тариф становив 26,26 коп. /кВт. - год, при плані 26,34 коп. /кВт. - год. Прибуток від звичайної діяльності склав 1,63 коп. /кВт. - год. при плані 1,29 коп. /кВт. - год.

Витрати виробництва у 2009 склали 405459,3 тис. грн., у тому числі витрати на виробництво електроенергії - 401369,8 тис. грн. або 98,99% від усіх витрат, витрати на виробництво теплової енергії - 4089,4 тис. грн. або 1,01%.

Собівартість 1 кВт. - год електроенергії у 2009 році становила 23,42 коп. і у порівнянні з 2008 роком зросла на 2,11 коп. Збільшення собівартості кВт. - год за 2009 рік у порівнянні з 2006 роком пов'язане із зростанням у 2009 році паливної складової з 15,21 коп. в 1 кВт. - год у 2008 році до 16,96 коп. в 1 кВт. - год у 2009 році.

Відпуск теплової енергії у 2007 році становив 51796 Гкал. У порівнянні з 2006 роком, відпуск теплової енергії зменшився на 2557 Гкал або на 4,7%, що пояснюється зменшенням споживання тепла у зимовий період.

Корисний відпуск теплової енергії споживачам у 2009 році становив 40,835 тис. Гкал. при плані 42,939 тис. Гкал. Середній тариф на відпуск теплової енергії становив 44,15 грн. /Гкал при плані - 78,48 грн. /Гкал. Собівартість 1 Гкал у 2009 році становила 102,46 грн. і у порівнянні з 2008 роком зросла на 9,35 грн. за 1 Гкал. Сума отриманого доходу становила 1213,9 тис. грн.

За результатами фінансової діяльності по відпуску теплової енергії отримано збитки у сумі 64,82 грн. /Гкал. при плані 29,09 грн. /Гкал., або 3236,0 тис. грн.

Основні показники фінансово-господарської діяльності даного підприємства за останні три роки узагальнено в таблиці 2.1.

Дані наведені у таблиці свідчать про збільшення доходу від реалізації продукції у 2008 р. порівняно з 2007р. на 63 147 тис. грн., або 14,69%, та у 2009 р. на 60 846 тис. грн. або 12,34% у порівнянні з попереднім.

За результатами розрахунків чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) підприємства протягом досліджуваного періоду теж збільшується: з 358 104 тис. грн. у 2007 р. до 410 727 тис. грн. у 2008 р. та 461 432 тис. грн. у 2009р. Також протягом трьох років, що підлягають аналізу, зростає собівартість реалізованої продукції (відповідно 338 894; 391271 та 405459 тис. грн).

Позитивні тенденції щодо збільшення спостерігаються і в динаміці валового прибутку (Додатки 4,5,6).

Таблиця 2.1. Динаміка основних показників фінансово-господарської діяльності ДТЕС (тис. грн.)

Однак, за рахунок різкого зростання величини інших операційних витрат, фінансових витрат та інших витрат у 2008 році, кінцевим результатом фінансово-господарської діяльності ДТЕС став чистий збиток у розмірі 3 173тис. грн. (див. рис.2.1).

Рис.2.1 Чистий прибуток/збиток ДТЕС

Динаміка показників ліквідності та платоспроможності досліджуваного підприємства представлена у вигляді таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Динаміка показників ліквідності та платоспроможності підприємства Добротвірської ТЕС ВАТ „Західенерго”

Проаналізувавши дані табл.2.2 можна зробити наступні висновки: динаміка коефіцієнта автономії (відповідно 80,3; 81,8%; 86,6%) свідчить про зростання фінансової стійкості, стабільності і незалежності підприємства від зовнішніх кредиторів. Зниження коефіцієнта мультиплікації капіталу протягом трьох років вказує на зменшення частки позичених коштів у фінансуванні підприємства. Дещо знижується питома вага власного оборотного капіталу в оборотних активах підприємства, зокрема на - 11,689 % у 2008 році порівняно з 2007 та на 2,649% у 2009 році в порівнянні з 2008 роком.

Питома вага основних засобів у загальних активах підприємства (відповідно 0,360; 0,340; 0,388) свідчить про тенденцію деякої зміни її величини за аналітичний період. Однак варто зауважити, що критерій оцінки коефіцієнта реальної вартості основних засобів залежить від виду діяльності та технології виробництва продукції, повноти використання виробничих потужностей підприємства: чим повніше реалізується потужність підприємства, тим нижчим, за інших рівних умов, має бути значення коефіцієнта реальної вартості основних засобів. На даному підприємстві коефіцієнт накопиченої амортизації зріс на 0, 015, однак у наступному 2009 році зменшився на 0, 012.