Визначення оптимального рівня виробничих запасів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет імені Василя Стуса

Курсова робота

Визначення оптимального рівня виробничих запасів

Іванова Олександра Геннадійовича

Вінниця-2019



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАВОВІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Економічна сутність виробничих запасів, їх класифікація та роль в діяльності підприємства

1.2 Особливості визнання та оцінки виробничих запасів

1.3 Методологічні засади аналізу використання виробничих запасів підприємства

РОЗДІЛ 2. ОБЛІК ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ НА ПРИКЛАДІ ПІДПРИЄМСТВА ВАТ "ЗАХІДЕНЕРГО" ДОБРОТВІРСЬКОЇ ТЕС

2.1 Аналіз ефективності використання запасів в системі управління виробничою діяльністю підприємства

2.2 Аналіз забезпеченості підприємства запасами

2.3 Аналіз впливу факторів на матеріаломісткість продукції

РОЗДІЛ 3. ОБГРУНТУВАННЯ ОПТИМАЛЬНОГО РІВНЯ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ

3.1 Визначення оптимального рівня ефективності виробничих запасів на підприємстві

3.2 Напрями покращення управління виробничими запасами на підприємстві

3.3 Напрями вдосконалення проведення аналізу і аудиту виробничих запасів

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ПОСИЛАНЬ



ВСТУП

Однією з обов'язкових умов здійснення процесу виробництва є забезпечення його предметами праці (виробничими запасами) - сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, комплектуючими виробами тощо, з яких або за допомогою яких здійснюється виробництво продукції. Відмітною особливістю їх є одноразове використання в процесі виробництва, перенесення всієї вартості на собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг). Процес відображення їх в обліку, який складався роками не задовольняє інформацією управлінський персонал. Тому станом на сьогоднішній день важливим є вирішення питання пристосування сучасної системи обліку виробничих запасів на підприємствах до вимог оптимізації оперативності та достовірності надання інформації для потреб менеджменту з метою раціоналізації управління такими активами та підвищення ефективності діяльності суб'єктів господарювання в цілому. Для забезпеченості підприємства виробничими запасами та ефективного їх використання необхідно вживати комплекс заходів, щодо виявлення, кількісного вимірювання та реалізації виявлених заходів. Для цього необхідно здійснювати систематичний облік і аудит, якісний аналіз рівня та динаміки забезпеченості, а також ефективності використання виробничих запасів. Важливе практичне значення та виробничу спрямованість мають питання обліку запасів, оскільки це є передумовою подальшого розвитку виробництва на підприємствах. Належним чином організований облік виробничих запасів, тобто якісна поінформованість про їх наявність та рух, має суттєве значення в управлінні виробничою діяльністю кожного підприємства та в контролі за зберіганням матеріальних цінностей. У зв'язку з цим в сучасних умовах об'єктивно виникла необхідність перегляду існуючої практики організації обліку запасів. При цьому велике значення має визначення мінімальної величини виробничих запасів на підприємствах, оскільки матеріальні витрати на цих підприємствах займають найбільшу питому вагу. Оптимізація виробничих запасів - один із головних факторів виходу підприємств із кризового стану. Це зумовлює необхідність по-новому визначити роль, місце і зміст обліку і аналізу виробничих запасів, обґрунтувати його методологію в системі управління. Адже в ринкових відносинах у вигіднішому положенні виявляються ті підприємства, котрі вміють краще аналізувати виробничу ситуацію і приймати ефективні рішення (в тому числі й щодо оптимізації виробничих запасів), швидше адаптуватися до змін кон`юнктури. Тому актуальність проблеми обліку виробничих запасів підприємства не викликає сумніву і потребує дослідження.

Метою курсової роботи є виявлення передумов, теоретичне дослідження організації та аналізу виробничих запасів, раціональна організація робіт на підприємстві в сучасних умовах господарювання.

Завдання закріпленно знання про сутність виробничих запасів, їх класифікацію та роль в діяльності підприємства, досліджено аналіз ефективності використання запасів в системі управління виробничою діяльністю підприємства, досліджено вплив факторів на матеріаломісткість.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та практичні аспекти обліку і аналізу виробничих запасів на підприємстві.

Об'єктом дослідження є процес використання виробничих запасів на підприємстві.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАВОВІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Економічна сутність виробничих запасів, їх класифікація та роль в діяльності підприємства

Виробничо-господарська діяльність підприємств забезпечується за рахунок використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, основних засобів праці і матеріальних умов процесу праці. Різноманіття форм власності в період ринкової економіки, розширення прав підприємств в управлінні економікою, галузеві особливості виробництва вимагають альтернативних, а часом і різноманітних підходів при вирішенні конкретних питань методики і техніки ведення обліку виробничих запасів. У підприємств тепер з'явилася можливість вибору різних способів: організації обліку заготовляння і придбання матеріалів; відображення вартості матеріалів, що залишилися наприкінці місяця в дорозі або не вивезених зі складів постачальників; виявлення відхилень фактичної собівартості матеріальних цінностей від облікових цін і їхнього наступного розподілу між витраченими у виробництві матеріалами і їхніми залишками на складах; погашення вартості, що знаходяться в експлуатації малоцінних і швидкозношуваних предметів і ін. Виробничі запаси є предметами, на які спрямована праця людини з метою одержання готової продукції. На відміну від засобів праці, що зберігають у виробничому процесі свою форму і що переносять вартість на продукт поступово, предмети праці споживаються повністю і повністю переносять свою вартість на цей продукт і заміняються після кожного виробничого циклу. У промисловості поступово збільшується споживання товарно-матеріальних цінностей у виробництві. Це обумовлюється розширенням виробництва, значною питомою вагою матеріальних витрат у собівартості продукції і ростом цін на ресурси. [7]

В умовах переходу до ринкової економіки важливого значення набуває поліпшення якісних показників використання виробничих запасів. Під поняттям виробничих запасів слід розрізняти поняття матеріальних ресурсів. Матеріальні ресурси являють собою сукупність предметів праці, призначених для використання в процесі продуктивного і непродуктивного споживання. Основну частину матеріальних ресурсів складають предмети праці, що застосовуються в промисловому, сільськогосподарському і будівельному виробництві - сировина, основні і допоміжні матеріали, паливо, електроенергія, різні вироби, машини й устаткування. Економія і раціональне використання матеріальних ресурсів - один з найважливіших напрямків інтенсифікації виробництва, підвищення добробуту людства, дбайливого використання природних багатств і збереження навколишнього середовища. Ефективне використання матеріальних ресурсів як вирішальний і найбільш діючий спосіб збільшення національного багатства країни, швидкого росту нагромаджень і ресурсів споживання. В економічній літературі поняття «виробничі запаси» трактується як предмети праці, на що спрямована праця людини і що становлять матеріальну основу створюваного продукту. В бухгалтерському обліку поняття „виробничі запаси” розглядається як придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають переробці на підприємстві. До них відносяться: сировина і матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, паливо, тара і тарні матеріали, будівельні матеріали,, передані в переробку, запасні частини, матеріали сільськогосподарського призначення, інші матеріали. [3]

Для правильної організації обліку запасів важливе значення має їх науково обґрунтована класифікація. Запаси можна класифікувати за наступними ознаками

1) за призначенням і причинами утворення: - постійні (частина виробничих і товарних запасів, що забезпечують безперервність виробничого процесу між двома); - сезонні (запаси, що утворяться при сезонному виробництві продукції чи при сезонному транспортуванні)

2) за місцем знаходження: - складські (запаси, що знаходяться на складах підприємства); - у виробництві (запаси, що знаходяться в процесі обробки); - в дорозі (продукція, що відвантажена споживачу, і ще ним не отримана, знаходиться в дорозі)

3) за рівнем наявності на підприємстві: - нормативні (запаси, що відповідають запланованим обсягам запасів, необхідним для забезпечення безперебійної роботи підприємства); - понаднормові (запаси, що перевищують їх нормативну кількість)

4) за наявністю на початок і кінець звітного: - початкові (величина запасів на початок звітного періоду); - кінцеві (величина запасів на кінець звітного періоду)

5) відносно до балансу: - балансові (запаси, що є власністю підприємства і відображаються в балансі); - позабалансові (запаси, що не належать підприємству, і знаходяться у нього через певні обставини)

6) за ступенем ліквідності: - ліквідні (виробничі та товарні запаси, що легко перетворюються на грошові кошти у короткий термін і без значних втрат первісної вартості таких запасів); - неліквідні (виробничі та товарні запаси, які неможливо легко перетворити на грошові кошти у короткий термін і без значних втрат первісної вартості таких запасів)

7) за походженням: - первинні (запаси, що надійшли на підприємство від інших підприємств і не підлягали обробці на даному підприємстві); - вторинні (матеріали та вироби, що після первинного використання можуть застосовуватися вдруге у виробництві, тобто відходи виробництва та споживання продукції)

8) за обсягом: - вільні (запаси, що знаходяться у надлишку на підприємстві); - обмежені (запаси, що знаходяться в обмеженій кількості на підприємстві)

9) за сферою використання: - у сфері виробництва (запаси, що знаходяться у процесі виробництва, тобто виробничі запаси, незавершене виробництво); - у сфері обігу (запаси, що знаходяться у сфері обігу, тобто готова продукція, товари); - у невиробничій сфері (запаси, що не використовуються у виробництві)

10) за структурою і складом: - запаси виробничі (предмети та засоби праці) (запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, напівфабрикатів власного виробництва, купівельних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, палива, запчастин, тари і тарних матеріалів, МШП); - запаси незавершеного виробництва (предмети праці) (частина продукції, що не пройшла всіх стадій обробки та не прийнята відділом технічного контролю (ВТК)); - запаси готової продукції (продукти праці) (продукція, закінчена виробництвом, що прийнята ВТК і знаходиться на складі); - запаси товарні Запаси визнаються підприємством за таких умов - існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням; - їх вартість може бути достовірно визначена. Отже, підприємство включає до складу залишків запасів власні запаси, що перебувають на складах, у магазинах, виробничих цехах, які повністю ним контролюються; - власні запаси, що перебувають на складах, контроль над якими обмежений; - запаси в дорозі, щодо яких за умовами укладених договорів підприємству перейшло право власності; - невідфактуровані поставки. [22]

1.2 Особливості визнання та оцінки виробничих запасів

Однією з обов'язкових умов здійснення процесу виробництва є забезпечення його предметами праці - сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, комплектуючими виробами тощо, з яких або за допомогою яких здійснюється виробництво продукції. Відмітною особливістю їх є одноразове використання в процесі виробництва, перенесення всієї вартості на собівартість виготовленої продукції. Тому контроль за збереженням матеріальних ресурсів, раціональним використанням їх у виробництві має велике значення. Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена. Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності регламентуються відповідно до зазначеного положення під запасами розуміють активи, які:

- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

- знаходяться в процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством. Запаси визнаються активом, якщо існує вірогідність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, і їх вартість може бути достовірно визначена. Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх назва або однорідна група. Тому в подальшій класифікації групи запасів поділяються на підгрупи, а всередині них - на види, сорти, марки, типорозміри тощо. Класифікація запасів оформляється розробкою номенклатури-цінника, тобто систематизованим переліком матеріалів, що використовується підприємством, у якому кожному найменуванню, розміру і сорту присвоюється номенклатурний номер, а також вказуються одиниця виміру і ціна. [20]

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, які мають однакове призначення і однакові умови використання, застосовується тільки один із зазначених методів.

Метод 1. Оцінка за ідентифікованою собівартістю

Інакше кажучи, «за яку ціну купив, за таку і списав» (у виробництво, на склад готової продукції чи в реалізацію -- залежно від того, які саме виш запасів і з якою метою вибувають). Згідно з П(С)БО 9цей метод застосовують для оцінки вибуття запасів, придбаних з метою їх реалізації на спеціальне замовлення, і запасів, які не замінюють один одного. Однак не зовсім зрозуміло, навіщо у П(С)БО 9 запроваджено таке обмеження в застосуванні методу ідентифікованої собівартості. Можливо, наголос на спецзамовленні та незамінності не треба розуміти як обмеження, а лише в тому сенсі, що застосовувати цей метод оцінки зможуть усі підприємства для спецзамовлень, а у разі незамінності -- в обов'язковому порядку. Найімовірніше, саме так і слід розуміти пункті 17 разом з першим абзацом пункту 16 П(С)БО 9. Адже на багатьох підприємствах давно налагоджено комп'ютерний облік надходження і вибуття запасів за ідентифікованою собівартістю, і оскільки цей метод є найточнішим, немає сенсу змінювати і перебудовувати програми заради впровадження приблизного обліку, яким є облік вибуття за методами середньозваженої собівартості, ФІФО. Інша річ, що термін ідентифікована собівартість раніше не вживався.

Метод 2. Оцінка за середньозваженою собівартістю

Метод середньозваженої собівартості застосовується окремо для кожної сукупності відображених в обліку запасів, однакових за призначенням і споживчими характеристиками. Алгоритм розрахунку середньої вартості одиниці запасу протягом періоду визначається залежно від методу, що застосовується для обліку запасів. Середня вартість одиниці запасів може розглядатися за звітний період. Для розрахунку ціни вибуття при періодичній оцінці беруться до уваги всі дані з надходження запасів за звітний період, а при постійній - лише дані за період, що передував даті останнього вибуття запасів. Цей метод можна застосовувати для оцінки взаємозамінних запасів, при списанні яких не потрібно проводити ідентифікацію (на відміну від попереднього методу). Недоліком вказаного методу є складність визначення середньої ціни в умовах, коли виробничі запаси надходять або витрачаються щоденно.За постійної системи обліку запасів при застосуванні методу середньозваженої собівартості, вартість запасів, що знову надійшли, усереднюється з вартістю наявних запасів.

Метод 3. Оцінка за методом ФІФО

Метод ФІФО (першими відпускаються запаси, що надійшли раніше) базується на хронології надходження, тобто на припущенні, що одиниці запасів, які були придбані першими, продаються чи використовуються першими, що запобігає їх псуванню, а також, що грошова одиниця є стабільною. Одиниці, які залишаються в запасах на кінець періоду, оцінюються за цінами останніх надходжень товарів.Даний метод найчастіше застосовується для таких видів запасів як фрукти, овочі та інші продукти харчування, коли перші запаси, що надійшли, повинні реалізовуватися у першу чергу, щоб уникнути збитків від їх псування.При постійному обліку вартість витрачених запасів розраховується виходячи з їх загальної вартості безпосередньо при витрачанні чергової партії.

Метод 4. Метод нормативних затрат.

Нормативний метод обліку вибуття запасів є складовою давно відомого в нашій країні нормативного методу обліку витрат (облік за планово-розрахунковими цінами) і базується на нормативному методі калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг). Відповідно до пункту 23 П(С)БО 9 «оцінка за нормативними витратами полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції які встановлені підприємством з урахуванням нормативних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін». Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних витрати і ціни мають регулярно у нормативній базі перевірятися і переглядатися.

Метод 5. Метод оцінки вибуття запасів за цінами продажу

Метод оцінки за цінами продаж застосовується підприємствами роздрібної торгівлі з використанням середнього відсотку торгової націнки на товари. Цей метод оцінки застосовують підприємства, які мають значну номенклатуру товарів, що змінюється, з приблизно однаковим рівнем торгової націнки, причому в тих випадку, застосування інших методів оцінки вибуття запасів є невиправданим. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки на ці товари. Отже незважаючи на те, що визнання та оцінка виробничих запасів втілює в собі безліч методів, підприємство обирає для себе найпростіший, який би легко можна було поєднати з нашим законодавством.[19]

1.3 Методологічні засади аналізу використання виробничих запасів підприємства

Безперервність виробництва вимагає, щоб у ньому постійно знаходилась необхідна кількість сировини і матеріалів для їх використання у будь - який момент. Тому необхідність безперебійного постачання виробництва в умовах безперервності попиту, обумовлює створення на підприємствах виробничих запасів у необхідних обсягах. Запаси відіграють центральну роль у раціональній та ефективній діяльності підприємства, є складовою частиною активів підприємства та суттєво впливають на фінансовий результат господарської діяльності, оскільки займають найбільшу питому вагу у собівартості витрат підприємства більшості галузей виробництва різних сфер діяльності. Оскільки розвиток підприємства передбачає наявність виробничих ресурсів певної кількості та якості, то проведення обґрунтованого аналізу використання виробничих ресурсів набуває особливого практичного значення для кожного підприємства. Раціональне використання виробничих ресурсів кожного виробництва є обов'язковою умовою не тільки подальшого розвитку, а й самого існування підприємств. Проведення комплексного аналізу виробничих ресурсів можлива у трьох напрямках:

Перший напрямок - це аналіз впливу укрупнених факторів (або факторних показників) спочатку на обсяг виробництва та реалізації, а потім (з використання показників рівнів рентабельності) у вигляді визначення такого впливу на прибуток.

Другий напрямок полягає у виявленні впливу більш деталізованих факторних показників на прибуток на основі попереднього проведення відповідних математичних перетворень.

Третій напрямок - це економічний аналіз впливу техніко-економічних факторів на використання виробничих ресурсів та прибуток підприємств, тобто техніко-економічний аналіз.[15]

На сучасному етапі йде тенденція прискорення оборотності запасів на підприємстві, а отже і зниження розмірів запасів, аж до роботи з коліс, запаси як і раніше займають головну роль у забезпеченні підприємства нормальними ритмічними умовами роботи.

Для правильної організації обліку запасів важливе значення має їх науково обґрунтована класифікація. Запаси можна класифікувати за наступними ознаками Наведена класифікація запасів забезпечує виконання основних завдань обліку та контролю запасів, серед яких:

· раціональне визначення одиниці обліку запасів та формування номенклатури-цінника;

· організація складського господарства;

· достовірне визначення первісної вартості запасів;

· визначення умов переоцінки запасів на дату балансу та методів їх оцінки вразі вибуття;

· відображення на рахунках обліку операцій з надходження і вибуття запасів та точне визначення залишків запасів;

· розкриття інформації про запаси у примітках до фінансової звітності.

Цілі аналізу ефективного використання виробничих запасів полягають в одержанні найбільш інформативних ключових параметрів, які дають об'єктивну й точну оцінку наявності в підприємства різних видів матеріальних запасів з погляду забезпечення його конкурентоспроможності, уможливлюють оцінку ефективності управлінських рішень щодо формування портфеля замовлень на виробничі запаси, виявлення резервів підвищення ефективності використання запасів, розробку заходів для їх мобілізації. Формування завдань є базовим структурним елементом методики аналізу ефективного використання виробничих запасів. Для досягнення поставлених цілей М. А. Болюх робить наголос на необхідносиі розв'язати комплекс таких завдань:

- вивчення строків, умов поставок та порядку розрахунку обсягів виробничих запасів за укладеними договорами, оцінка обґрунтованості та ефективності формування портфеля замовлень на виробничих запасів;

- визначення характеру складських запасів, оцінка руху та структури споживання матеріальних цінностей за певний період і в динаміці;

- систематизація факторів, які зумовили відхилення фактичних показників використання виробничих запасів від прогнозованих у звітному та в попередніх періодах;

- моделювання взаємозв'язків між обсягами випуску продукції та матеріаломісткістю, матеріаловіддачею та іншими факторними показниками;

- оцінка рівня ефективності використання виробничих запасів через кількісне вимірювання впливу факторів на виявлені відхилення показників матеріаломісткості і матеріаловіддачі;

- підрахунок резервів економії матеріальних ресурсів;

- оцінка можливих варіантів мобілізації виявлених резервів підвищення ефективності використання виробничих запасів;

- розроблення політики управління виробничими запасами і формування нового портфеля замовлень на матеріальні ресурси.[6]



РОЗДІЛ 2. ОБЛІК ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ НА ПРИКЛАДІ ПІДПРИЄМСТВА ВАТ "ЗАХІДЕНЕРГО" ДОБРОТВІРСЬКОЇ ТЕС

2.1 Аналіз ефективності використання запасів в системі управління виробничою діяльністю підприємства

оптимальний виробничий запас

Недоліки в постачанні, зменшення обсягів матеріалів у поточних запасах та перевитрати матеріалів при їх використанні можуть певною мірою компенсуватися економією їх у виробничому процесі, але для цього необхідно провести оцінку ефективності використання запасів за допомогою системи різноманітних показників. Для характеристики ефективності використання виробничих запасів застосовуються узагальнюючі і часткові показники. До узагальнюючих показників відносяться матеріаловіддача, матеріалоємність, питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції, швидкість оборотності (тривалість обороту), коефіцієнт оборотності (кількість оборотів). Часткові показники ефективності запасів використовуються для характеристики ефективності використання окремих елементів запасів, а також для оцінки матеріаломісткості окремих виробів.[8]

Мета аналізу показників використання виробничих запасів полягає в зниженні частки матеріальних витрат в собівартості продукції. Матеріаломісткість продукції характеризує матеріальні витрати, що припадають на кожну гривню виробленої продукції.

Зниження матеріаломісткості залежить від підвищення рівня конструкторських розробок, в тому числі зниження чистої ваги виробів, вдосконалення технологій виробництва і підвищення якості матеріалів. Матеріаловіддача дозволяє не лише оцінити зміни фактичного рівня використаних запасів у порівнянні з попередніми періодами, але й виявити резерви збільшення обсягів виробництва.

В процесі аналізу необхідно перевірити, чи впроваджуються науково-технічні досягнення, направлені на підвищення ефективності використання запасів, чи створені для цього необхідні предмети праці, системи машин, високо економні, маловідходні і безвідходні технологічні процеси. Важливим розділом аналізу є вивчення заходів, які проводяться підприємством для скорочення відходів і втрат матеріалів по всіх стадіях їх обробки, зберігання і транспортування, більш повному використанню у виробництві вторинних ресурсів і супутніх продуктів.

Питома матеріаломісткість може бути розрахована, як у вартісному, так і в натуральному чи умовно-натуральному вираженні. Загальна матеріаломісткість залежить від структури виготовленої продукції, цін на запаси і відпускних цін на продукцію. Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції відображає не тільки рівень використання запасів, але й структуру виробництва продукції, тобто є воно матеріаломістким чи ні. Коефіцієнт використання запасів - це співвідношення суми фактичних матеріальних витрат і величини матеріальних витрат, обчисленої за плановою калькуляцією і фактичним випуском та асортиментом продукції.

Коефіцієнт оборотності запасів (коефіцієнт інтенсивності використання) розраховується діленням собівартості реалізованої за звітний період продукції на вартість виробничих запасів Тривалість обороту виробничих запасів представляє собою кількість днів, яка необхідна для перетворення виробничих запасів в грошову форму і є величиною оберненою до коефіцієнта оборотності.

Дані щодо динаміки узагальнюючих показників ефективності використання виробничих запасів ВАТ "Західенерго" Добротвірської ТЕС наведено у таблиці 2.1.



Таблиця 2.1 Динаміка показників ефективності використання запасів ВАТ "Західенерго" Добротвірської ТЕС

Показники	2015 р.	2016 р.	Відхилення
			абсолютне	відносне,%
Матеріаломісткість, грн/кВт. - год.	0,138	0,154	0,02	11,50
Матеріаловіддача, кВт. - год/грн.	7,25	6,51	-0,75	-10,31
Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції	0,73	0,74	0,01	1,72
Коефіцієнт оборотності запасів, оборотів/рік	13,34	12,18	-1,17	-8,74
Тривалість обороту виробничих запасів, днів	26,98	29,57	2,58	9,57
Додатково:
Обсяг виробленої продукції, тис. кВт. - год.	2072060	1958991	-113069	-5,46
Матеріальні витрати, тис. грн.	285674	301134	15460	5,41
Собівартість продукції, тис. грн.	391271	405459	14188	3,63
Вартість запасів, тис. грн.	29 328	33301	3973	13,55

У досліджуваному періоді спостерігається зростання матеріаломісткості на 11,5% і відповідне зменшення матеріаловіддачі на 10,31%, при зростанні питомої ваги матеріальних витрат у собівартості продукції на 1,72%. При цьому обсяг виробленої продукції у 2016 році, порівняно з попереднім знижується на 5,46%, що в абсолютному значенні становить 113069 тис. кВт. - год., матеріальні витрати збільшилися на 5,41%, а собівартість продукції зросла на 3,63%. Окрім того, рівень оборотності виробничих запасів, який значною мірою залежить від галузевих особливостей, знижується в 2016 році до 12,18 оборотів, порівняно з 2015 р., в якому даний показник становив 13,34 обороти, що означає погіршення організації взаємозв'язків з клієнтами. В свою чергу, кількість днів, яка необхідна для перетворення виробничих запасів в грошову форму зростає у 2016 р. порівняно з 2015 р. майже на 10%. Для визначення економії чи перевитрат матеріалів за рахунок зниження чи збільшення матеріаломісткості продукції зміну коефіцієнта матеріаломісткості множать на матеріальні витрати базового періоду. Додатковий випуск продукції визначають шляхом множення перевитрат матеріалів на матеріаловіддачу базового періоду або діленням перевитрат на матеріаломісткість продукції. Таким чином, перевитрати матеріалів ВАТ "Західенерго" Добротвірської ТЕС, становлять (0,02*285674) 5713,48 тис. грн., а додатковий випуск продукції (5713,48*7,25) складає 41422,73 тис. грн.

Необхідно також оцінити питому вагу витрат окремих видів матеріалів у собівартості продукції (табл.2.2.).

Таблиця 2.2 Питому вага витрат матеріалів у собівартості випущеної електро- та теплоенергії ВАТ "Західенерго" Добротвірської ТЕС (тис. грн.)

Показники	Роки	Відхилення (+; -) від структури
	2015	2016
	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Мазут	180	0,05	302	0,07	0,03
Газ	29 475	7,53	14 733	3,63	-3,90
Вугілля	256 023	65,43	286 699	70,71	5,28
Матеріальні витрати	285674	73,01	301134	74,27	1,26
Собівартість продукції	391271	100,000	405459	100,000

Дані вищенаведеної таблиці свідчать про те, що у 2016 р., в порівнянні з 2015 р., частка таких матеріалів як мазут та вугілля зросла відповідно на 0,03 та 5,28%, а газу зменшилася на 3,9% у загальній величині собівартості продукції.

Отже, ситуацію, що склалася на підприємстві, можна оцінити негативно. Так, адже на фоні зростання матеріальних витрат, собівартості продукції, вартості запасів та одночасного зниження обсягу виробленої продукції в натуральних показниках, спостерігається суттєве погіршення усіх показників ефективності використання запасів підприємства. При цьому, важливо звернути увагу на те, що споживчі властивості виробленої енергії протягом досліджуваного періоду не змінилися. В даному випадку мова йде про питому, параметральну та конструктивну матеріаломісткість.



2.2 Аналіз забезпеченості підприємства запасами

Важливим фактором розвитку виробництва є стабільна забезпеченість підприємства запасами та їх ефективне використання. Враховуючи те, що витрати сировини, матеріалів, палива, напівфабрикатів займають 80-90% серед всіх витрат на виробництво продукції, то головною метою аналізу є визначення забезпеченості підприємства різними видами запасів та пошук резервів раціонального їх використання. Цими питаннями на Добротвірській ТЕС ВАТ "Західенерго" займається відділ матеріально-технічного постачання та планово-економічний відділ. Служба матеріально-технічного постачання складає графіки укладання договорів з підприємствами-постачальниками з урахуванням розрахунків планово-економічного відділу. Під ресурсним забезпеченням розуміється об'єднання двох або більше видів діяльності в цілях планування, здійснення і контролю потоків сировини, напівфабрикатів і готових виробів з моменту їх виникнення до моменту споживання. До подібних видів діяльності відносяться також: послуги що надаються клієнту, прогнозування попиту, переміщення товару в ході його реалізації, управління запасами, навантажувально-розвантажувальні роботи, обробка замовлень, після продажне обслуговування і поставка запчастин, вибір місця розміщення підприємства і складських приміщень, вторинне використання сировини або відновлюваних матеріалів, організація транспортних перевезень і самі ці перевезення, а також складські операції.

Розглянемо основні складові процесу ресурсозабезпечення підприємства:

1. Постачання - діяльність, пов'язана з придбанням продуктів і матеріалів у зовнішніх постачальників. Вимагає планування потреби в ресурсах; вибору джерел поставок; проведення переговорів про умови поставок; розміщення замовлень; транспортування, отримання, перевірки відповідності, зберігання, обробки і контролю якості ресурсів. Вона також включає координацію роботи з постачальниками за графіками, термінами і безперебійності поставок; хеджування ризиків; пошук нових джерел або розробку нових схем поставок. Головна мета - підтримка виробництва або торгівлі шляхом своєчасних закупівель з якнайменшими загальними витратами.

2. Матеріально-технічне забезпечення виробництва - діяльність, пов'язана з плануванням і підтримкою виробничого процесу. Вимагає складання календарних планів випуску продукції; зберігання незавершеного виробництва; обробки, транспортування і своєчасного поповнення запасів матеріалів і комплектуючих. Включає зберігання виробничих запасів і максимально гнучку координацію виробництва і фізичного розподілу в географічному і часовому аспектах.

3. Фізичний розподіл - діяльність, пов'язана з обслуговуванням споживачів. Вимагає отримання і обробки замовлень; розміщення, зберігання і обробки запасів; транспортування зовнішнім споживачам по розподільних каналах. Крім того ця діяльність оглядає координацію з маркетинговими планами в питаннях ціноутворення, стимулювання збуту, рівня сервісу, умов і поставки, процедур повернення, підтримки життєвого циклу. Головна задача - допомога в забезпеченні доходу від реалізації шляхом забезпечення передбаченого стратегією рівня обслуговування споживачів з мінімальними загальними витратами. Важливим фактором забезпеченості підприємства виробничими запасами є правильність розрахунку потреби в них. Планування потреб у виробничих запасах здійснюється на основі наукових методів залежно від специфіки технологічних процесів виробництва продукції, призначення запасів та інших особливостей. [4]

В основу розрахунку потреби підприємства в виробничих запасах покладено нормативи та норми їх витрачання, норми складських запасів. Норма - це завдання, яке фіксує гранично допустимі витати конкретного виду матеріального ресурсу на виробництво одиниці продукції. Норми встановлюються виходячи з того, що вони повинні враховувати зростання якості продукції, її конкурентноспроможність. Стан нормативної бази на даний час ще не повністю відповідає вимогам підвищення ефективності виробництва. Більшість норм встановлюється за фактичними витратами за попередній період. Тому на практиці застосовуються застарілі та завищені норми витрат. Враховуючи те, що на Добротвірської ТЕС ВАТ "Західенерго" є велика номенклатура виробничих запасів то оцінюють обґрунтованість потреб у запасах, які мають найбільшу питому вагу у собівартості продукції.

За даними таблиці 2.3. визначимо повноту забезпеченості потреби у виробничих запасах даного суб'єкта господарювання.

Таблиця 2.3 Аналіз забезпеченості підприємства окремими видами запасів

Назва	Потреба, тис. грн	У тому числі	Потреба, встановлена в процесі аналізу, тис. грн.	Відхилення, тис. грн.
		Випуск продукції, тис. грн.	Ремонтно-експлуатаційні потреби, тис, грн
Газ Мазут Вугілля Запасні частини Допоміжні матеріали Разом	26450,00 14765,00 76745,00 48727,00 27050,00 193737,00	20775,00 10555,00 61370,00 36330,00 19409,00 148439,0	5675,00 4210,00 15375,00 12397,00 7641,00 178568,0	26000,0 15372,00 78179,00 48998,00 25372,00 193921,00	-450,00 +607,00 +1434,00 +271,00 1678,00 +184,00

З даними табл. можна зробити висновок, що розрахункова потреба була завищена на 184,00 тис. грн. Потреба на газ була занижена на 450,00 тис. грн., а на мазут, вугілля та запасні частини завищена відповідно на 607,00 тис. грн; 1434 тис. грн. та 271 тис. грн. Потреба на допоміжні матеріали була занижена на 1678 тис. грн.

Перевіряючи розрахунки потреб, необхідно з'ясувати чи враховані:

· зміни у номенклатурі та асортименті призначеної для випуску продукції;

· зміни норм витрат на одиницю продукції;

· заходи, спрямовані на підвищення технічного рівня виробництва та удосконалення організації праці.

Для аналізу виконання програми матеріально-технічного забезпечення підприємства доцільно провести розрахунки наведені в табл.2.4.

Таблиця 2.4 Забезпеченість підприємства запасами

Назва	Потреба, встановлена в процесі аналізу	Фактичне надходження	Фактичне надходження 2016	% виконання	Відхилення +/-
		2015	% виконання	Відхилення +/-
Газ Мазут Вугілля Допоміжні матеріали Запасні частини	325,0 1274,0 900,00 1100,0 160,00	315 1250 950 1058 18	96,9 98,1 105,5 96,2 116,9	-10,0 24 50,0 42,0 27,0	347,4 1274,0 873,3 1301,7 178,7	106,8 100,0 97,0 118,3 111,69	22,4 0 27,0 201,7 18,7

Як показують дані табл. забезпеченість ВАТ „Західенерго” Добротвірської ТЕС запасами в 2016 році покращилась порівняно з 2015 роком і перевищує 100% це перевищення складає 6-8 %, вугіллям в 2016 році підприємство не було забезпечене на 3% (100-97%). Та на забезпеченість в цілому це не спричинило значного впливу. З метою покращення забезпеченості запасами ВАТ „Західенерго” Добротвірської ТЕС доцільно визначити оптимальний розмір поставок, застосувавши модель “економічного обгрунтування розміру поставки”. Ця модель базується на виборі розміру поставки, яка мінімізує витрати на доставку та зберігання, крім того дана модель дозволяє:

· прискорити оборотність запасів;

· забезпечити безперебійність виробництва;

· знизити ризик старіння та псування запасів.

На основі проведеного аналізу забезпеченості досліджуваного підприємства виробничими запасами можна стверджувати, що забезпеченість по основних видах запасів складає 100 %, але перед планово-економічним відділом постає завдання покращити норми витрачання, оскільки вони в 2016 році були завищені на 184,00 тис. гривень. Все це збільшує собівартість продукції, що випускається, і відповідно зменшує прибуток підприємства

2.3 Аналіз впливу факторів на матеріаломісткість продукції

Аналіз матеріаломісткості здійснюється за адитивною, кратною або мультиплікативною факторною системою. Побудова факторних моделей здійснюється на основі формули обчислення матеріаломісткості, причому сама формула розрахунку не може розглядатися як факторна система.

Для дослідження впливу факторів на зміну матеріаломісткості можна використати будь - який з методів детермінованого факторного аналізу. Для прикладу розглянемо аналіз впливу на матеріаломісткість основних чинників за допомогою методу абсолютних різниць:

ММ0 = = = 0,13 тис. грн.

ММ1 == = 0,14 тис. грн.

ММ2 == = 0,15 тис. грн.

ММвм = ММ1 - ММ0 = 0,14 - 0,13 = 0,01

ММв = ММ2 - ММ1 = 0,15 - 0,14 = 0,01

ММ = ММвм + ММв = 0,01+0,01 = 0,02.

Таким чином, до збільшення матеріаломісткості у 2016 році на 0,01 грн/кВт. - год., порівняно з 2015 роком, призвело зростання величини матеріальних витрат на 15460 тис. грн., а зниження обсягу виробленої продукції на 113069 тис. кВт. - год. також спричинило збільшення матеріаломісткості на 0,01 грн/кВт. - год.

Факторами другого порядку, що впливають на зміну матеріаломісткості продукції, є:

§ структура продукції (збільшення частки матеріаломісткості продукції є причиною збільшення загальної матеріаломісткості);

§ рівень матеріальних витрат на окремі вироби, або питома матеріаломісткість;

§ ціни на матеріали;

§ випускні ціни на продукцію.

Оцінку впливу вказаних факторів можна дати за допомогою методу ланцюгових підстановок у такій послідовності:

Розраховується вплив зміни структури продукції. Матеріаломісткість оцінюється як відношення витрат на основі планової калькуляції, фактичного обсягу і асортименту продукції до фактичного випуску продукції без урахування впливу зміни цін на продукцію

У методиці аналізу матеріаломісткості продукції можна також використовувати адитивну модель часткових показників,

У таблиці 2.5. відображено вплив часткових показників на узагальнюючий показник матеріаломісткості.

Таблиця 2.5 Вплив часткових показників на узагальнюючий показник матеріаломісткості

Показник	Умовне позначення	2015	2016	Абсолютне відхилення
Випуск продукції, тис. кВт. - год.	В	2072060	1958991	-113069
Матеріальні витрати, тис. грн.	ВМ	285674	301134	15460
у тому числі: мазут	ВМм	180	302	122
Газ	ВМг	29475	14733	-14742
Вугілля	ВМв	256023	286699	30676
Матеріаломісткість загальна, грн/кВт. - год.	ММ	0,138	0,154	0,02
у тому числі:
Матеріаломісткість у частині мазуту	ММм	0,0001	0,0002	0,0001
Матеріаломісткість у частині газу	ММг	0,0142	0,0075	-0,0067
Матеріаломісткість у частині вугілля	ММв	0,1236	0,1464	0,0228



Як свідчать дані, наведені у таблиці, зростання матеріаломісткості продукції у 2016 році, порівняно з попереднім роком на 0,02 грн/кВт. - год. відбулося внаслідок збільшення мазутомісткості та вугіллемісткості відповідно на 0,0001 та 0,0228 грн/кВт. - год. При цьому матеріаломісткість у частині газу зменшилася на 0,0067 грн/кВт. - год. і при інших рівних умовах за рахунок цього фактору загальна матеріаломісткість могла б зменшитися. Результати аналізу вказують напрями проектних розробок щодо зниження витрат паливних ресурсів. На основі факторних моделей обчислюється сума економії матеріальних витрат за рахунок кожного фактора другого порядку.

Кожний фактор другого порядку змінюється в свою чергу під впливом зміни структури продукції, зміни рівня витрат, цін на запаси, відпускних цін на продукцію, які є відносно величини матеріальних витрат для адитивного типу факторної системи факторами третього порядку.



РОЗДІЛ 3. ОБГРУНТУВАННЯ ОПТИМАЛЬНОГО РІВНЯ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ

3.1 Визначення оптимального рівня ефективності виробничих запасів на підприємстві

Методи загального аналізу дають можливість визначити величину, масштаби, тенденції, динаміку розвитку економічних об'єктів, їх стан та структуру, певну числову характеристику господарських процесів, ресурсів підприємства. До них належать метод порівняння, методи розрахунку відносних і середніх величин, групування, побудова рядів динаміки, а також балансовий метод, метод деталізації, індексний та графічний методи.

Відносні показники динаміки притаманні горизонтальному економічному аналізу. Динаміка запасів даного підприємства представлена у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 Оцінка динаміки запасів ВАТ "Західенерго" Добротвірської ТЕС. (тис. грн.)

Показник	Роки	Відхилення (+; -) від
	2014	2015	2016	2014	2015
				Абсолютне, тис. грн.	Відносне, %	Абсолютне, тис. грн.	Відносне, %
Сировина і матеріали	5 238	4 916	5 552	-322	-6,14	636	12,93
Паливо	21 446	20 170	18 021	-1 276	-5,94	-2 149	-10,65
Тара і тарні матеріали	9	12	6	3	33,33	-6	-50
Будівельні матеріали	731	494	944	-237	-32,42	450	91,09
Запасні частини	4 584	3 524	8 581	-1 060	-23,1239	5 057	143,50
Матеріали с/г призначення	5	9	6	4	80	-3	-33,33
Тварини на вирощуванні та відгодівлі	72	50	61	-22	-30,55	11	22
МШП	70	62	29	-8	-11,42	-33	-53,22
Готова продукція	7	7	9	0	0	2	28,57
Товари	70	84	92	14	20	8	9,52
Разом	32 232	29 328	33 301	-2 904	-9,00	3 973	13,54

Як видно з даних таблиці 3.1 до складу запасів входять: сировина і матеріали, паливо, тара і тарні матеріали, будівельні матеріали, запасні частини, матеріали с/г призначення, тварини на вирощуванні та відгодівлі, малоцінні та швидкозношувані предмети, готова продукція, товари. В цілому вартість запасів, за період, що підлягає аналізу, у 2015 р. зменшується на 2 904 тис. грн. або на 9% у порівнянні з 2014 роком, однак, у 2016 році дещо збільшується, зокрема, на 3 973 тис. грн. або 13,54% порівняно з попереднім роком. Запаси готової продукції у 2014 та 2015 р. р. залишалися незмінними і дещо зросли у 2016 р. (на 2 тис. грн. або 28,57%). Разом з тим, товарні запаси протягом аналітичного періоду стабільно зростають і становлять відповідно 70 тис. грн. у 2014 р., 84 тис. грн. у 2015 р. та 92 тис. грн. у 2016р., а середньорічний темп їх приросту досягає 10%.

Запаси сировини і матеріалів, будівельних матеріалів, запасних частин, а також тварин на вирощуванні та відгодівлі у 2014 р. порівняно з попереднім знижуються в середньому на 23% та зростають у 2016 р. на 12,93, 91,09, 143,50 та 22% відповідно.

Відносні величини структури використовуються у вертикальному аналізі з метою оцінки структурної побудови об'єкта дослідження. Структурні показники (показники питомої ваги) відображають співвідношення окремого показника з агрегованим показником, або частини сукупності з усією сукупністю.

Проаналізуємо структуру запасів ВАТ "Західенерго" Добротвірської ТЕС за 2014 - 2016 роки та оцінимо відхилення від структури (табл. 3.2.).



Таблиця 2.3 Оцінка частки запасів у величині майнового потенціалу ВАТ "Західенерго" Добротвірської ТЕС

Показники	Роки	Відхилення (+; -) від структури
	2014	2015	2016
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	2014	2015
Усього майна (валюта балансу)	535 225	100	522 743	100	505 480	100	-	-
Сировина і матеріали	5 238	0,979	4 916	0,940	5 552	1,098	-0,038	0,158
Паливо	21 446	4	20 170	3,858	18 021	3,565	-0,148	-0,293
Тара і тарні матеріали	9	0,002	12	0,002	6	0,001	0,001	-0,001
Будівельні матеріали	731	0,137	494	0,095	944	0,187	-0,042	0,092
Запасні частини	4 584	0,856	3 524	0,674	8 581	1,698	-0,182	1,023
Матеріали с/г призначення	5	0,001	9	0,002	6	0,001	0,001	-0,001
Тварини на вирощуванні та відгодівлі	72	0,013	50	0,010	61	0,012	-0,004	0,003
МШП	70	0,013	62	0,012	29	0,006	-0,001	-0,006
Готова продукція	7	0,001	7	0,001	9	0,002	0,000	0,001
Товари	70	0,013	84	0,016	92	0,018	0,003	0,002
Разом	32 232	6,022	29 328	5,610	33 301	6,588	-0,412	0,978

Отже, як видно з таблиці 3.2 найбільшу частку у структурі майнового потенціалу підприємства серед запасів займає сировина і матеріали, паливо та запасні частини, питома вага яких у 2014 році становила 0,979; 4; 0,856% відповідно. У 2015 році їх частка дещо зменшилася (в середньому по даних видах запасів на 0,123%). Однак, вже у 2016 р. питома вага сировини і матеріалів зросла на 0,158%, а запасних частин на 1,023%.

Разом з тим, частка тари і тарних матеріалів, матеріалів с/г призначення, тварин на вирощуванні та відгодівлі, малоцінних та швидкозношуваних предметів, готової продукції і товарів у валюті балансу є незначною та знаходиться в межах 0,001 - 0,013%, а їх коливання можна визначити як несуттєве з погляду величини підсумку Балансу досліджуваного підприємства.

Оцінивши питому вагу, слід детальніше розглянути частку окремих їх видів у загальній величині запасів досліджуваного підприємства (табл.3.3.).

Таблиця 3.3 Структура запасів ВАТ "Західенерго" Добротвірської ТЕС

Показники	Роки	Відхилення (+; -) від структури
	2014	2015	2016
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	2014	2015
Сировина і матеріали	5 238	16,25	4 916	16,76	5 552	16,67	0,51	-0,09
Паливо	21 446	66,54	20 170	68,77	18 021	54,12	2,24	-14,66
Тара і тарні матеріали	9	0,03	12	0,04	6	0,02	0,01	-0,02
Будівельні матеріали	731	2,27	494	1,68	944	2,83	-0,58	1,15
Запасні частини	4 584	14,22	3 524	12,02	8 581	25,77	-2,21	13,75
Матеріали с/г призначення	5	0,02	9	0,03	6	0,02	0,02	-0,01
Тварини на вирощуванні та відгодівлі	72	0,22	50	0,17	61	0,18	-0,05	0,01
МШП	70	0,22	62	0,21	29	0,09	-0,01	-0,12
Готова продукція	7	0,02	7	0,02	9	0,03	0,00	0,00
Товари	70	0,22	84	0,29	92	0,28	0,07	-0,01
Разом	32 232	100	29 328	100	33 301	100

Дані вищенаведеної таблиці свідчать, що найбільша питома вага у структурі запасів припадає на паливо, частка якого у 2015 році порівняно з попереднім зросла на 2,24%, проте у 2016 р. знизилася аж на 14,66%, незважаючи на те, що абсолютна його величина збільшилася, що пов'язано, насамперед, із значно швидшим зростанням темпу приросту загальної величини запасів підприємства.

3.2 Напрями поращення управління виробничими запасами на підприємстві

Запаси є вагомою частиною активів підприємства, вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності; при визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан. Це, в свою чергу, вимагає повної, достовірної інформації про наявність та рух виробничих запасів, яку може надати бухгалтерський облік, який в даному випадку слід розглядати як елемент господарської інформаційної системи, що генерує та інтерпретує всю базу інформаційного потоку, надану різними ринковими системами для ефективного управління. Зміни необхідні насамперед у частині підвищення оперативності інформаційного забезпечення управління виробничими запасами підприємства. Одним напрямом вирішення даних проблемних питань є запровадження на підприємстві інформаційних технологій обробки економічної інформації.[17]

Основою напряму удосконалення організації обліку виробничими запасами є:

· - узагальнення теоретико-методичних основ обліку, аналізу і контролю виробничих запасів, визначення їх суті та класифікації;

· - удосконалення методико-організаційних основ фінансового та управлінського обліку виробничих запасів, а також їх контролю;

· - проектування системи економічного аналізу та контролю ефективності використання виробничих запасів;

· - розробка системи автоматизації обліково-аналітичних робіт в управлінні виробничими запасами.

Дані методи ґрунтуються на діалектичному методі наукового пізнання, який охоплює загальнонаукові та методичні прийоми дослідження економічних процесів, а також емпіричні прийоми обліку та контролю виробничих запасів. У процесі дослідження можна застосовувати такі методичні прийоми, як аналіз і синтез; абстрагування (для визначення чинників, що впливають на поведінку запасів); документалістики (для встановлення достовірності досліджуваної інформації, удосконалення документообігу); розрахунково-аналітичні прийоми (при побудові таблиць та проведенні розрахунків); узагальнення та реалізація результатів (при формуванні висновків та пропозицій); інформаційних технологій ПЕОМ та інші методичні прийоми. [8]

У наш час існує необхідність й одночасно можливість нових організаційних і методичних підходів у вирішенні проблем обліку запасів, пов'язаних, з однієї сторони, з переходом на ринкові відносини й міжнародні стандарти, з іншої - з широким впровадженням комп'ютерних технологій. Поліпшенню ресурсопостачання сприяє впорядкування первинної документації, широке впровадження типових уніфікованих форм, підвищення рівня автоматизації обліково-обчислювальних робіт, забезпечення строгого порядку приймання, зберігання й витрат сировини, матеріалів, комплектуючих виробів і т.п. Для забезпечення зберігання виробничих запасів, правильного приймання, зберігання й відпущення цінностей важливе значення має наявність на підприємстві в достатній кількості складських приміщень, оснащених ваговими і вимірювальними приладами, мірною тарою й іншими пристосуваннями. Необхідно також впроваджувати ефективні форми попереднього й поточного контролю за дотриманням норм запасів і витрати матеріальних ресурсів, приділяти більше уваги підвищенню вірогідності оперативного обліку руху напівфабрикатів, комплектуючих виробів, деталей і вузлів у виробництві. Дані бухгалтерського обліку повинні містити інформацію для знаходження резервів зниження собівартості продукції в частині раціонального використання матеріалів, зниження норм витрат, забезпечення належного зберігання. [9]

3.3 Напрями вдосконалення проведення аналізу і аудиту виробничих запасів

Робота підприємств в умовах ринкової економіки висуває нові вимоги і ставить нові завдання перед економічним аналізом використання матеріальних ресурсів і виробництва продукції, вирішення яких неможливо без посилення їх управлінської спрямованості. В умовах ринкової економіки стабільна діяльність підприємства залежить як від внутрішніх можливостей ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, які є в розпорядженні підприємств, так і від зовнішніх умов, до яких належать податкова політика держави і ринкова кон'юнктура. Вирішити актуальні проблеми в галузі економіки не можливо без вдосконалення побудови бухгалтерського обліку. Чітко налагоджений бухгалтерський облік своєчасно забезпечує потреби управління необхідною та вірогідною інформацією для виконання всебічного аналізу господарської діяльності та обґрунтування відповідних управлінських рішень.[23]