Аналіз стану виробничих запасів підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Черкаський державний технологічний університет

Кафедра обліку, аналізу та аудиту

КУРСОВА РОБОТА

Аналіз стану виробничих запасів підприємства

Харенко Іван

Черкаси 2018



Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні та методичні основи аналізу виробничих запасів підприємства

1.1 Економічна суть виробничих запасів підприємства

1.2 Завдання, джерела інформації та методика аналізу виробничих запасів підприємства

1.3 Шляхи оптимізації виробничих запасів підприємства

Розділ 2. Економічна характеристика ФГ «В`Язівське

2.1 Економічна характеристика ФГ «В`язівське

2.2 Аналіз фінансово-економічних показників ФГ «В`язівське»

Розділ 3. Аналіз виробничих запасів на фг«в`язівське»

3.1 Аналіз структури, стану та динаміки виробничих запасів

3.2 Аналіз оборотності виробничих запасів

3.3 Резерви прискорення оборотності виробничих запасів

Висновок

Список використаних джерел

Додатки



Вступ

Із зростанням масштабів розширеного відтворення все більш актуальними стають питання вдосконалення нормування і регулювання виробничих запасів.

Близько 25% всього річного продукту промисловості знаходиться в запасах. Це веде до «заморожування» частини матеріальних ресурсів, уповільнює їх обіг і створює штучний дефіцит предметів праці; підвищує витрати обігу, пов'язані зі зберіганням запасів сировини і матеріалів; зменшує прибуток підприємств і, в кінцевому рахунку, знижує ефективність суспільного виробництва. З іншого боку, занижені виробничі запаси можуть виявитися недостатніми для забезпечення безперервності і ритмічності виробничого процесу і також привести до збитків, пов'язаних з простоями, невиконанням виробничих завдань або виконанням їх з запізненням. Тому, щоб гарантувати підприємство от можливих перерв у матеріально-технічному забезпеченні, повинен бути створений певний запас засобів виробництва.

Важливе значення набуває поліпшення якісних показників використання виробничих запасів. Цього можна домогтися шляхом економії матеріалів і більш ефективного їх використання. Рішення вище перелічених завдань можна досягти, застосовуючи більш прогресивні конструкційні матеріали, впроваджуючи нові технології, замінюючи дорогі матеріали більш дешевими без зниження якості продукції, скорочуючи відходи і втрати у виробничому процесі, а також широко залучаючи до господарський оборот вторинні ресурси і попутні продукти. p> Організація аналізу виробничих запасів - один з найбільш складних ділянок облікової роботи. На промисловому підприємстві номенклатура матеріальних цінностей обчислюється десятками тисяч найменувань, а інформація з обліку виробничих запасів становить більше 30% всієї інформації з управління виробництвом. Невід'ємною частиною обліку виробничих запасів є економічний аналіз їх використання, який поглиблює пошуки резервів підвищення ефективності виробництва. Таким чином, з вищесказаного випливає, що обрана тема досить актуальна. Мета даної роботи полягає в аналізі виробничих запасів підприємства та ефективності їх використання. Основними завданнями є:

- теоретичні передумови аналізу формування та зниження виробничих запасів;

- проаналізувати виробничі запаси підприємства за 2015-2018 роки на практичному прикладі;

- розробити шляхи вдосконалення, джерела і чинники зниження виробничих запасів підприємства;

Теоретичною та методологічною основою роботи з'явилися нормативно-правові акти України, наукові праці та навчальні посібники з аналізу господарської діяльності та бухгалтерського обліку, економіки підприємства.

Об'єктом курсової роботи є ФГ«В`язівське» .

Робота складається з трьох розділів, висновку та списку використаних джерел.



Розділ 1. Теоретичні та методичні основи аналізу виробничих запасів підприємства

1.1 Економічна суть виробничих запасів підприємства

Виробничі запаси - це основний складник оборотних фондів підприємства тому вони займають особливе місце у складі майна і є найбільш важливою та значною частиною активів підприємства.

Основні принципи формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності висвітлено у П(С)БО № 9 "Запаси". Згідно з даним нормативним документом, запаси визнаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, то їхня вартість може бути достовірно визначена.

В обліковій літературі зустрічаються багато різних понять, пов'язаних із запасами, проте, слід врахувати, що кожне з них має власне тлумачення. Так, в обліковій літературі часто застосовуються поняття "виробничі запаси”, замінене поняттям "матеріали”. Деякі автори при визначенні поняття "матеріальні оборотні активи” застосовують термін "цінності”. Однак, поняття "цінність” є описовою категорією, ознакою, якісним показником, що характеризує запаси як економічні елементи, які мають користь для їх власника і можуть принести йому економічні вигоди.

На думку Сопко В., запаси -- це сукупність матеріальних благ, вироблених невідомо для чого й кого, які навряд чи колись взагалі будуть використані за призначенням [1].

Чаюн І.Ю., Бондар І.Ю. виділяють виробничі запаси, як матеріальні ресурси необхідні для забезпечення розширеного відтворення, обслуговування сфери нематеріального виробництва та задоволення потреб населення, які зберігаються на складах або в інших місцях з метою їх наступного використання [2].

Так, Бутинець Ф.Ф. під сутністю виробничих запасів розуміє все те, що завезено на склади підприємств i ще не вступило в першу стадію обробки, тобто частина сукупних запасів, призначених для виробничого споживання [3].

Лень В.С., Гливенко В.В. визначає виробничі запаси як предмет праці, підготовлені для запуску у виробничий процес. Такі виробничі запаси складаються з сировини, основних i допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів i комплектуючих виробів, тари i тарних матеріалів, запасних частин для поточного ремонту основних фондів [4].

Проте слід пам'ятати, що склад виробничих зaпaciв на кожному підприємстві залежить, від сфери його діяльності. Так, на промислових підприємствах основними видами запаciв є виробничі запаси [5].

Важливу роль для правильного обліку має також порядок оцінки виробничих запасів. Так, в обліку виробничі запаси відображаються за первісною вартістю. Зауважимо, що відповідно до П(С)БО № 9 первісною вартістю запасів, придбаних за плату, є собівартість, яка складається із таких фактичних витрат: сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків; сум ввізного мита; сум непрямих податків, які пов'язані з придбанням запасів і не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельних витрат; інших витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою [3].

На сучасному рівні ринкової економіки безперечно важливим є виробництво конкурентоспроможної продукції та її реалізація. Одночасно основною передумовою здійснення господарської діяльності більшості підприємств є достатній обсяг та раціональне використання виробничих запасів. Тому розробка та впровадження основних напрямів підвищення ефективності господарської діяльності підприємств передбачає вдосконалення обліку і контролю виробничих запасів.

Аналізуючи в цілому діяльність деяких підприємств з обліку виробничих запасів, можна виокремити наступні негативні аспекти: складність визначення справедливої вартості запасів, що полягає у використанні підприємствами бартерного обміну; низький рівень оперативності інформаційного забезпечення управління виробничими запасами підприємств; невідповідний рівень та обмеженість контролю використання виробничих запасів тощо.

Вирішення цих проблем потребує оновлення системи отримання інформації про виробничі запаси, використання нетрадиційних для вітчизняної облікової практики підходів щодо ефективного їх використання та оптимізації результатів діяльності підприємства через застосування принципів і методів бухгалтерського обліку.

На нашу думку, можна виділити напрямки вдосконалення управління виробничими запасами на підприємствах такі, як:

1) підвищення оперативності інформаційного забезпечення управління виробничими запасами підприємств, яке забезпечується впровадженням інформаційних технологій обробки економічної інформації;

2) удосконалення системи автоматизації обліково - аналітичних робіт в управлінні виробничими запасами;

3) узгодження механізмів бухгалтерського і податкового обліку виробничих запасів;

4) обґрунтування системи обліку матеріальних витрат на освоєння нової техніки і технології виробництва.

В той же час реформування бухгалтерського обліку відповідно до міжнародних стандартів, створення нової нормативної бази бухгалтерського обліку вимагає рішення проблеми регулювання бухгалтерського обліку на національному рівні. Запозичення міжнародного досвіду свідчить про різні підходи до цього питання в різних національних системах обліку.

Підсумовуючи, можна стверджувати, що достовірний облік виробничих запасів на підприємстві є невід'ємною частиною управління, без якого неможливе досягнення короткострокових та довгострокових цілей підприємства.

1.2 Завдання, джерела інформації та методика аналізу виробничих запасів підприємства

Узагальнюючими показниками використання виробничих запасів у виробництві є матеріаломісткість продукції (МП) і матеріаловіддача (МО).

Матеріаломісткість визначається за формулою:

МП = РМ / П, (1)

де РМ - витрата матеріалів за аналізований період;

П - обсяг продукції за аналізований період.

Цей показник характеризує витрата матеріалів на 1 рубль виготовленої продукції. Якщо показник МП звітного року виявився вище аналогічного за минулий рік, то таке положення не можна вважати нормальним.

Матеріаловіддача визначається за формулою:

МО = П / РМ, (2)

Цей показник характеризує обсяг випущеної продукції на 1 грн витрачених матеріалів.

Порівнюючи цей показник з аналогічним інших підприємств, можна судити про ефективне використання виробничих запасів.

Економічний аналіз поглиблює пошуки резервів підвищення ефективності виробництва в напрямку тих можливостей, які обумовлюють зниження матеріаломісткості.

Методичні розробки аналізу матеріальних витрат і матеріаломісткості продукції не зайняли ще належного місця в плануванні, нормуванні і комплексному економічному аналізі. Визначення ефективності використання виробничих запасів обмежено і підпорядковане аналізу інших показників діяльності підприємств. Питання вимірювання ефективності використання виробничих запасів розосереджуються, як правило, по розділах аналізу забезпеченості предметами праці і їх використання на обсяг собівартості продукції. Відсутній єдиний комплексний підхід до аналізу матеріаломісткості продукції, що не дозволяє використовувати аналітичні можливості вишукування напрямків зниження матеріальних витрат і за рахунок підвищення ефективності виробництва. Підпорядкованість аналізу використання виробничих запасів завданням оцінки узагальнюючих показників діяльності підприємств, методично слабка розробка способів і прийомів виявлення резервів зниження матеріаломісткості, обмежена інформаційна база не дозволяють вирішити на практиці низку проблем підвищення ефективності використання предметів праці.

Завданнями аналізу матеріаломісткості випущеної продукції підприємства, об'єднання є:

- визначення зміни рівня матеріаломісткості випущеної продукції в динаміці і в порівнянні з планом;

- виявлення причин змін та визначення динаміки досягнутих результатів (економії або перевитрати) за видами матеріалів, що витрачаються, масштабами дії окремих факторів, що обумовили зміну цього рівня (вдосконалення техніки і технології виробництва продукції, структури споживаного сировини, матеріалів і паливно-енергетичних ресурсів);

- контроль за виконанням завдань по середньому зниження норм витрати найважливіших видів виробничих запасів і економії матеріальних витрат;

- зміна ефективності використання у виробництві продукції нових видів матеріалів;

- виявлення невикористаних внутрішньогосподарських резервів зниження матеріальних витрат та їх впливу на формування собівартості продукції, обсягу виробництва, прибутків і рентабельності, продуктивності праці та фондовіддачу.

1.3 Шляхи оптимізації виробничих запасів підприємства

За природно-речовинним складом розрізняють такі основні групи виробничих запасів:

- сировина та основні матеріали -- предмети, що створюють матеріальну основу продукції;

- допоміжні матеріали -- предмети, які використовуються при перетворенні сировини та інших матеріалів для надання продукції специфічних характеристик, обслуговування засобів праці, догляду за ними та полегшення процесу виробництва;

- напівфабрикати та комплектуючі вироби -- матеріали, які "пройшли попередню обробку та необхідні для процесу виробництва поряд з основними матеріалами та сировиною;

- зворотні відходи виробництва -- залишки сировини та матеріалів, які виникають у процесі виробництва;

- паливо -- технологічне та для задоволення господарських потреб;

- тара і тарні матеріали -- предмети для упакування, транспортування і зберігання продукції та матеріалів;

- запасні частини -- предмети, які використовують для заміни та ремонту деталей двигунів, обладнання та ін.;

- малоцінні та швидкозношувані предмети.

Управління запасами має два основні аспекти. Один стосується забезпечення підприємства виробничими запасами для виготовлення необхідного продукту в достатній кількості, у визначені терміни та в потрібному місці.

Другий аспект пов'язаний з витратами на підтримання певного рівня запасів. Виходячи з цих положень на підприємстві регулюють рівень матеріальних запасів виробництва.

При цьому визначають терміни та обсяги замовлень (коли та скільки замовляти) і розробляють моделі, які допомагають у прийнятті таких рішень.

Під час регулювання запасів необхідно враховувати, що всі матеріальні ресурси, які зберігаються, суттєво різняться з точки зору їх вартості, потенційного прибутку (або збитків), обсягу можливих втрат від браку запасів.

Тому розподіляти зусилля з управління запасами необхідно, беручи до уваги відносну значущість предметів зберігання.

У цьому плані найбільш поширеним є метод АВС, який дає змогу класифікувати матеріальні запаси відповідно до певного показника їх значущості.

Сутність цього методу полягає в тому, що всі матеріальні ресурси, які зберігаються на складах підприємства, розподіляються (ранжуються) в порядку зменшення обсягів їх річної потреби. Обсяг щорічного споживання в грошовому виразі за кожною позицією номенклатури матеріалів записується зростаючим підсумком відносно попередніх позицій.

Частка, що відповідає рангу кожної позиції, визначається відношенням отриманих зростаючим підсумком сум до загальної суми щорічного споживання всіх матеріалів.

У теорії управління запасами розроблені дві основні системи управління: система управління з фіксованою величиною запасу та система управління з фіксованим інтервалом часу між замовленнями.

Система з фіксованою величиною запасу. Основним параметром цієї системи є величина замовлення.

Однак у системі з фіксованою величиною замовлення обсяг закупівлі має бути не тільки раціональним, а й оптимальним. Критерієм оптимізації є мінімум сукупних (загальних) витрат на зберігання запасів і повторення замовлення.

Цей критерій ураховує три фактори, які впливають на величину загальних витрат, а саме: площу складських приміщень, витрати на зберігання запасів, вартість оформлення замовлення.

Використання критерію мінімізації сукупних витрат на зберігання запасів і повторне замовлення не мають сенсу, якщо термін виконання замовлення досить тривалий, попит і ціни на елементи виробничих запасів істотно коливаються. У такому разі недоцільно економити на зберіганні запасів.

Це може призвести до порушення безперервного обслуговування споживача. В інших випадках визначення оптимальної величини запасу забезпечує зменшення витрат на їх зберігання без втрати якості обслуговування.

Гарантійний (страховий) запас потрібний на випадок можливої затримки надходження чергової партії матеріалів.

Граничний рівень запасу визначає рівень запасу, при досягненні якого здійснюється наступне замовлення.

Третій основний параметр системи управління запасами з фіксованою величиною -- максимальний запас. Цей рівень запасу визначається для забезпечення ефективного завантаження площ з точки зору критерію мінімізації сукупних витрат.

Система з фіксованим інтервалом часу між поставками.

Згідно з цією системою замовлення здійснюються в жорстко визначені моменти часу з рівними інтервалами, наприклад один раз на місяць, один раз на тиждень тощо.

Гарантійний (страховий) запас, як і в попередньому випадку, дає можливість забезпечувати потребу протягом очікуваної затримки постачання.

У цій системі момент замовлення визначено заздалегідь, тому розрахунковим параметром є величина запасу. Її обчислення базується на прогнозному рівні споживання до моменту надходження запасу на склад підприємства (або підрозділу).

Найбільш поширеною у вітчизняній практиці господарювання є система "максимум--мінімум", згідно з якою запаси поповнюються до рівня, не нижчого за їхню мінімальну величину, а після надходження чергової партії не перевищують установлений максимальний обсяг. Для забезпечення цих умов чергова партія матеріалів замовляється за такої величини поточного запасу, якої вистачить для роботи до її надходження.

Одним із нових сучасних підходів до організації виробничого процесу є упровадження системи "точно за часом" ("just in time"), згідно з якою обробка та рух матеріалів і виробів здійснюється точно в той момент, коли в них виникає потреба.

Характерна риса системи "точно за часом" -- наявність високоспеціалізованих та ефективних виробничих центрів, які поєднують обладнання та інструменти для обробки групи деталей з відповідними технологічними вимогами.

Формування таких центрів має певні переваги: скорочується час переходу до нового виду виробів, ефективно використовується обладнання, у працівників зростають можливості для оволодіння суміжними спеціальностями.



Розділ 2. Економічна характеристика ФГ «В`Язівське»

2.1 Економічна характеристика ФГ «В`язівське»

виробничий запас інформація оборотний

Досліджуване ФГ «В`язівське» створене у відповідності до Закону України «Про господарські товариства», Цивільного і Господарського кодексів, інших законодавчих актів.

ФГ «В`язівське» створене 25.04.1998 року. Засновниками є Ґава Володимир Іванович і Ґава Сергій Іванович.

Юридична адреса: 19534, Україна, Черкаська область, Городищенський район, с.В`язівок, вул. Миру, 1а.

Товариство є сільськогосподарською організацією, яка займається вирощуванням зернових, технічних і інших культур, які не віднесені до інших класів рослинництва.

Товариство вирощує і виробляє: зерно, зернобобові, пшеницю, кукурудзу, соняшник.

Фінансово-господарська діяльність підприємства здійснюється згідно Статуту.

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів. Основним документом що відображає і регламентує організацію обліку в ФГ «В`язівське» є наказ про облікову політику. Даним документом затверджується ведення бухгалтерського обліку на підприємстві відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також з чинними Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

На підприємстві ФГ «В`язівське» ведення обліку здійснює згідно наказу № - 2 «Про облікову політику товариства на 2012 рік», в якому йдеться:

обов'язки щодо ведення автоматизованого обліку на підприємстві покласти на бухгалтерію господарства з штатом працівників 5 осіб під керівництвом головного бухгалтера - Казначеєва Оксана Володимирівна, розподіл між працівниками здійснює головний бухгалтер;

облік на підприємстві вести за журнально-ордерною формою обліку;

первинний облік здійснювати за затвердженими формами, графіками документообігу, запропонованими для бухгалтерії, затвердженим керівником.

В бухгалтерії товариства на кожного працівника покладена відповідальність за облік конкретної ділянки господарювання, є бухгалтер по оплаті праці, по рослинництву та реалізації, по тваринництву, допоміжних і підсобних виробництвах, по основних засобах, матеріалах і розрахунках та головний бухгалтер, який організовує і контролює їх діяльність. Такий розподіл обов'язків зменшує технічну роботу бухгалтерів при відображенні господарських операцій, оскільки протягом певного часу до бухгалтерії надходить чимало документів. Завдання, обов'язки, права та відповідальність працівників бухгалтерії наводяться у відповідних посадових інструкціях.

ФГ «В`язівське» самостійно розробляє і затверджує штатний розклад (розпис), визначає фонд оплати праці та встановлює форми, системи і розміри оплати праці власних працівників. Його організаційна структура наведена на рис. 1.1.



Рис. 1.1. Організаційна структура ФГ «В`язівське»

В товаристві використовують автоматизоване ведення бухгалтерського обліку - 1С Бухгалтерія 8.2.

Технологія автоматизації бухгалтерського обліку своїми процесами аналогічна до звичайного «паперового» обліку. Кожен комп'ютерний бухгалтерський компонент має зв'язки із синтетичними та аналітичними рахунками, документами-підставами, іншими реєстрами господарських операцій. Основними загальними реквізитами комп'ютерних бухгалтерських реєстрів є: дата, код проведення, заповнені строки, сума проведень, номер синтетичного рахунка з дебету, його аналітичні рахунки, номер синтетичного рахунка з кредиту, його аналітичні рахунки.

Згідно з обліковою політикою товариства, головний бухгалтер, затверджує у Генерального директора та доводить до підприємств Товариства робочий план рахунків з використанням рахунків першого, другого та третього порядку. Головний бухгалтер забезпечує відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку підприємствами відповідно до Плану рахунків, затвердженого Генеральним директором; зберігання первинних документів та облікових регістрів, які були підставою для складання податкової та бухгалтерської звітності, їх оформлення та передачу в архів відповідно до вимог чинного законодавства.

Програма надає можливість ручного й автоматичного введення проводок. Усі проводки заносяться в журнал операцій. На підставі введених проводок може бути виконаний розрахунок підсумків. Підсумки можуть виводитися за квартал, рік, місяць і за будь-який період, обмежений двома датами. Розрахунок підсумків може виконуватися по запиту й одночасно з уведенням проводок (в останньому випадку не потрібно перерахування).

Для складання фінансової звітності у відповідності до діючих нормативних актів та надання її користувачам керівництво підприємства.

З метою забезпечення зберігання всіх документів, які протягом звітного періоду складалися на підприємстві чи були одержані від інших підприємств і організацій, у товаристві створений належним чином обладнаний архів, до якого надходять на зберігання всі документи. Всі документи зберігаються відповідно до встановлених законодавчо їх термінів зберігання[12].

2.2 Аналіз фінансово-економічних показників ФГ «В`язівське»

Фінансово-економічний аналіз зорієнтований на оцінювання фінансового стану, фінансових результатів та ефективності діяльності підприємства. Він дає змогу виявити напрямки й обмеження фінансового розвитку та реструктуризації фінансової політики. Зміст і загальну схему фінансово-економічного аналізу наведено в табл. 5.3, 5.4.

Для аналізу діяльності підприємства, оцінки ефективності його діяльності необхідно зробити аналіз економічної характеристики ФГ «В`язівське» за основними економічними показниками які наведені у таб. 1.2.

Таблиця 1.2

Аналіз основних економічних показників діяльності ФГ «В`язівське»за 2015-2017 рр.

Показник	Од. виміру	2015 рік	2016 рік	2017 рік	Відхилення
					2016/ 2015 (+/-)	2017/ 2016 (+/-)	2016/ 2015 (%)	2017/ 2016 (%)
Обсяг реалізованої продукції	тис. грн.	74359	118686	149476	44327	125,94	59,61	25,94
Середньорічна вартість оборотних активів	тис. грн.	48398,5	63191	75030	14792,5	11839	30,56	18,74
Середньорічна вартість необоротних активів	тис. грн.	25924	35316	41863,5	9392	6547,5	36,23	18,54
Собівартість реалізованої продукції	тис. грн.	37439	70221	85211	32782	14990	87,56	21,35
Валовий прибуток	тис. грн	27779	33253	41644	5474	8391	19,71	25,23
Фінансовий результат діяльності підприємства до оподаткування	тис. грн.	28944	31830	37534	2886	5704	9,97	17,92
Чистий прибуток	тис. грн.	28944	32489	37534	3545	5045	12,25	15,53
Чисельність персоналу	чол.	178	180	186	2	6	1,12	3,33
Фонд оплати праці по підприємству	тис. грн.	7658	8908	10978	1250	2070	16,32	23,23
Виробіток на одного працівника	грн./чол.	417,74	659,37	803,63	241,63	144,26	57,84	21,88
Середня заробітна плата працівників	грн.	4302	4948	5902	646	954	15,02	19,28

Для аналізу основних показників діяльності підприємства використано дані бухгалтерської фінансової звітності за 2015-2017 роки. З даних таблиці 2.1 видно, яких фінансових результатів у господарській діяльності досягло підприємство за 2015-2017 роки.

Показник обсягу реалізованої продукції показує тенденцію до збільшення і показує суму доходу від реалізованої продукції в цінах продажу, відхилення позитивне, загалом обсяг збільшився на 44452,94 тис. грн. у відсотках 85,55%.

Показники середньорічної вартості оборотних активів і середньорічної вартості необоротних активів збільшуються протягом досліджуваного періоду на 26631,5 тис. грн. і 15939,5 тис. грн. або 49,3% і 54,77% вказує на те, що кількість оборотних і необоротних активів на підприємстві збільшувалася у зв'язку з збільшенням і певними змінами виробництва.

Показник собівартості реалізованої продукції збільшується протягом досліджуваного періоду на 47772,00 тис. грн. або 108,91%, цей показник тісно пов'язаний з обсягом виготовленої продукції, і при її збільшені він теж зростає, адже зростають понесені витрати на виробництво продукції.

Показники фінансового результату діяльності підприємства до оподаткування та чистого прибутку протягом періоду, який ми досліджували збільшувались на 8590 тис. грн. і 8590 тис. грн. або 27,78% і 27,89% , це вказує на те, що після перерахування до бюджету податків, сума чистого прибутку є достатньо великою для покриття подальших витрат підприємства, також це свідчить про те що підприємство ефективно працювало протягом цих періодів.

Чисельність персоналу протягом періоду, який припадає на наше дослідження, зростала на 8 чоловік основного складу персоналу, це вказує на те, що підприємство розширює свій штат працівників. Фонд оплати праці протягом досліджуваного періоду теж збільшився на 3320 тис. грн. (39,55%), така динаміка спостерігається у зв'язку з збільшенням чисельності працівників і збільшенням розміру мінімальної заробітної плати. Виробіток на одного працівника у загально збільшився на 385,89 грн./чол. (79,72%), що свідчить про ефективне функціонування підприємством і збільшенням випуску продукції.

Середня заробітна плата працівників протягом періоду, який досліджувався у загальному зросла на 1600 тис. грн., що в відсотках становить 34,3%.

Таблиця 1.3

Аналіз динаміки показників платоспроможності та фінансової стійкості ФГ «В`язівське» за 2015-2017 рр.

№ з\п	Показник	2015 рік	2016 рік	2017 рік	НЗ	Відхилення
						2016/ 2015	2017/ 2016	2015/НЗ	2016/НЗ	2017/НЗ
1	Коефіцієнт покриття	1,99	4,19	21,69	>1	2,2	17,5	0,99	3,19	20,69
2	Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,30	1,36	7,10	0,6 - 0,8	1,06	5,74	-0,5	0,56	6,3
3	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,036	0,12	0,55	>0 збільшення	0,084	0,43	0,036	0,12	0,55
4	Чистий оборотний капітал	26676	55367	74463	>0 збільшення	28691	19096	+26676	+55367	+74463
5	Коефіцієнт платоспроможності (автономії)	0,69	0,84	0,68	>0,5	0,15	-0,16	0,19	0,34	0,18
6	Коефіцієнт фінансування	2,23	5,33	2,16	<1 зменшення	3,1	-3,17	1,23	4,33	1,06
7	Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами	3,23	4,19	21,69	>0,1	0,96	17,5	3,13	4,09	21,59
8	Коефіцієнт маневреності власного капіталу	0,44	0,60	0,45	0,2 збільшення	0,16	-0,15	0,24	0,4	0,25
9	Рентабельність підприємства	74,19	48,65	48,87	-	-25,54	0,22	-	-	-
10	Рентабельність реалізації	44,38	31,40	29,59	-	-12,98	-1,81	-	-	-
11	Рентабельність власного капіталу	63,44	42,56	42,41	-	-20,88	-0,15	-	-	-

Виходячи з даних, наведених в табл. 1.3, можемо зробити наступні висновки: відповідно до значень коефіцієнта покриття протягом аналізованого періоду підприємство мало цілком ліквідний баланс, динаміка показника зростає, у 2017 в порівнянні з минулими роками спостерігається різке зростання на 21,69, було достатньо обігових коштів для погашення боргів підприємства протягом року.

Коефіцієнт швидкої ліквідності не відповідає нормативам, починаючи з 2015 року він становив 0,30, а вже в 2017 році він перевищував нормативне значення і становив 7,10, так, як він більший 1, це свідчить про достатню кількість найбільш ліквідних активів (грошові кошти, дебіторська заборгованість), яка припадає на одиницю термінових боргів підприємства. Це відображає можливість швидко перетворювати активи в грошові кошти для погашення кредиторської заборгованості.

Коефіцієнта абсолютної ліквідності відповідає нормі, і протягом досліджуваного періоду збільшився в загальному на 0,52. Відповідно до його значень підприємство здатне, за потреби, терміново ліквідувати короткострокову заборгованість

Чистий оборотний капітал показує тенденцію до зростання протягом досліджуваного періоду у загальному він збільшився на 47787 тис. грн., показник відповідає нормативу і свідчить про те, що підприємство не тільки може погасити свої короткострокові зобов'язання, а і має резерви для розширення діяльності.

Значення коефіцієнта автономії знаходилось на приблизно однаковому рівні, хоч у 2016 році він становив 0,84, що є більшим від 2015 і 2017 року на 0,16, та відповідало нормі. Це свідчить про те, що підприємство є незалежним від зовнішніх позикових джерел.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами показує тенденцію до зростання, в 2017 році він має найбільше значення, що становить 21,69. Збільшення показника свідчить про підвищення стійкості підприємства в середньостроковій перспективі і про зниження залежності від короткострокових джерел фінансування.

Показники рентабельності мають однакову динаміку і свідчать про те, що підприємство у 2015 році було найбільш прибуткове, так як рентабельність підприємства у цьому році становила 74,19, а вже в 2016 показник зменшився на 25,54, рентабельність реалізації зменшилася на 12,98, рентабельність власного капіталу також зменшилася на 20,88, в 2016-2017 роках динаміка стабілізувалася. Таке явище можна пояснити тим, що в 2015 році відбувалися зміни на виробництві, зростанням собівартості продукції. Не зважаючи на це, показники рентабельності є достатньо високими, з чого можна стверджувати, що підприємство раціонально використовує власні кошти і ефективно проводе свою діяльність.

Таким чином, провівши короткий аналіз основних показників, що характеризують господарську діяльність ФГ «В`язівське» було встановлено, що фінансові результати діяльності (доходи, витрати, прибуток) мають позитивну динаміку, показники підприємства відображали його задовільний стан, платоспроможність та фінансову стабільність.



Розділ 3. Аналіз виробничих запасів на фг«в`язівське»

3.1 Аналіз структури, стану та динаміки виробничих запасів

До узагальнюючого показникам відносяться матеріаловідача, матеріалоємність, коефіцієнт співвідношень темпів росту обсягів виробництва і матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання виробничих запасів.

Питома матеріалоємність може бути обчислена як у вартісному вираженні, так і в натуральному чи в умовно-натуральному вираженні (відношення кількості витрачених виробничих запасів на виробництво іншого виду продукції до кількості продукції цього виду, що випускається).

У процесі аналізу фактичний рівень показників ефективності використання виробничих запасів порівнюють з базисним, вивчають їхню динаміку і причини зміни, а також вплив на обсяг виробництва продукції.

В умовах ринкових відносин слід більш раціонально та ефективно використовувати трудові, грошові та матеріальні ресурси, удосконалювати систему управління, забезпечувати наукову обґрунтованість та оптимальність рішень, підвищувати господарську зацікавленість у досягненні найвищих господарських результатів при найменших затратах, високої якості, посилювати контроль за ходом виконання запланованого, поліпшувати рівень економічної роботи в усіх ланках економіки.

Важливе місце в вдосконаленні економічної системи управління та підвищення рівня економічної роботи посідає економічний аналіз, якому властивий потужний арсенал способів та прийомів дослідження господарських процесів за будь-який відрізок часу, що сприяє підвищенню оперативності управління і прийняттю оптимального управлінського рішення.

Для підвищення рівня аналізу використання матеріальних ресурсів в процесі виробництва, перш за все, необхідно чітко визначити мету аналізу та завдання, що сприяють її досягненню.

Аналіз раціонального використання матеріальних ресурсів має вирішити питання про дійсний стан з використанням матеріальних ресурсів.

Мета аналізу показників використання виробничих запасів полягає в зниженні частки матеріальних витрат в собівартості продукції. Є багато варіантів різних методик проведення аналізу використання виробничих запасів, у яких пропонуються різноманітні показники і фактори, які впливають на них. Це потребує розмежування матеріалоємності як відношення всіх матеріальних витрат до обсягу випущеної продукції у вартісному вираженні на фізичну одиницю продукції, а також на одиницю ефекту.

Відображення того чи іншого економічного явища за допомогою показників, які б враховували б всі його характерні ознаки без найменших похибок, практично неможливе. Через це майже кожний показник має елемент умовності.

Першу групу складають первинні показники витрат матеріальних цінностей: спільне і питоме витрачання, матеріалоємність, коефіцієнті% корисного використання матеріальних цінностей, витрачальний коефіцієнт виходу продукції.

Друга група - це показники розрахунково-аналітичні. Вони є похідними від первинних показників і використовуються при кількісному аналізі. структури і динаміки споживання матеріальних ресурсів. Це передусім різні економічні індекси; для відносного зіставлення норм і фактичних витрат, витрат поточного і минулих періодів; для вивчення структурних зрушень тощо.

3 викладеного видно, що всі автори групують показники за різними ознаками. Майже всі вони під системою показників використання матеріальних ресурсів розуміють систему показників матеріалоємність, в той час як остання є лише одним з узагальнюючих показників використання виробничих запасів.

Матеріаловіддача дозволяє не лише оцінити зміни фактичного рівня використаних ресурсів у порівнянні з попередніми періодами, але й виявити резерви збільшення обсягів виробництва. Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції відображає не тільки рівень використання матеріальних ресурсів, але й структуру виробництва продукції, тобто є воно матеріаломістким чи ні.

В процесі аналізу необхідно перевірити, чи впроваджуються наукове технічні досягнення, направлені на підвищення ефективності використань матеріалів, створені чи для цього необхідні предмети праці, системи машин високо економні, маловідходні і безвідходні технологічні процеси.

Перевіряється дотримання заходів, направлених на підвищення зацікавленості підприємства в економії матеріальних ресурсів.

Зниження матеріаломісткості залежить і від підвищення рівня конструкторських розробок, в тому числі зниження чистої ваги виробів вдосконалення технологій виробництва і підвищення якості матеріалів.

Важливим розділом аналізу є вивчення заходів, наміченого підприємством по скороченню відходів і втрат матеріалів па всіх стадіях їх обробки, зберігання і транспортування, більш повному використанню у виробництві вторинних ресурсів і супутніх продуктів.

Питома матеріаломісткість може бути розрахована, як у вартісному, так і в натуральному чи умовно - натуральному вираженні. Загальна матеріаломісткість залежить від структури виготовленої продукції, цін на матеріальні ресурси і відпускних цін на продукцію.



3.2 Аналіз оборотності виробничих запасів

Важливими показниками ефективності використання активів є оборотність запасів та тривалість одного обороту запасів.

Коефіцієнт оборотності запасів (К0бз) визначається як відношення собівартості реалізованої продукції до середньої вартості запасів.

Значення К обз показує, скільки разів у середньому поповнювалися запаси підприємства протягом звітного року.

Середня тривалість одного обороту запасів визначається аналогічно до показника чисельності оборотів активів.

Збільшення питомої ваги виробничих запасів у структурі активів може свідчити про:

- зростання виробничого потенціалу підприємства;

- прагнення за рахунок вкладень у виробничі запаси захистити грошові активи підприємства від знецінення під впливом інфляції;

- нераціональність обраної господарської стратегії, внаслідок чого значна частина поточних активів іммобілізована в запасах, ліквідність яких може бути незначною.

Коефіцієнт оборотності виробничих запасів -- відображає число оборотів запасів і дозволяє виявити резерви зростання виробництва продукції. Зниження цього показника характеризує відносне зростання товарно-матеріальних запасів, що негативно впливає на фінансовий стан підприємства.

Коефіцієнт оборотності виробничих запасів розраховується за формулою:

К= Собівартість ревлізованої продукції/Середня вартість виробничих запасів



3.3 Резерви прискорення оборотності виробничих запасів

Оборотність оборотних засобів тісно пов'язана з їх віддачею і є одним з найважливіших показників, які характеризують інтенсивність використання засобів підприємства і його ділову активність.

Загалом швидкість обороту оборотних активів підприємства є однією з якісних характеристик фінансової політики підприємства: чим більша швидкість обороту, тим ефективніше працює підприємство.

Основними шляхами прискорення оборотності активів підприємства є: рівномірне завезення товарно-матеріальних цінностей; формування запасів необхідних цінностей у межах можливого мінімуму для постійного забезпечення безперервності процесу виробництва; недопущення придбання непотрібних і реалізації надлишкових матеріалів.

Пришвидшення оборотності оборотних активів на стадії виробництва досягається в основному за рахунок скорочення виробничого циклу, а у сфері обігу - прискорення реалізації продукції, розрахунків за реалізовану продукцію та надані послуги, недопущення створення дебіторської заборгованості.

У процесі виробничої і фінансової діяльності підприємства заінтересовані у збереженні та ефективному використанні власних оборотних коштів. Збереження досягається за рахунок, по-перше, їх спрямування на придбання потрібних виробничих запасів, які використовуватимуться у виробничому процесі, а не залишатимуться тривалий час на складі. По-друге, за рахунок недопущення використання оборотних коштів не за призначенням, тобто ефективність їх використання забезпечується насамперед високим рівнем обіговості. Чим вищий рівень обіговості, тим менше коштів потрібно для забезпечення виробничого процесу. Осідання коштів у незавершеному виробництві й нереалізованій готовій продукції - основний чинник неефективного використання оборотних коштів.

Потреба у власних оборотних коштах обумовлюється як виробничими, так і фінансовими чинниками. Серед виробничих чинників найважливішими є: обсяги виробництва, тривалість виробничого циклу, періодичність закупівлі виробничих запасів, терміни реалізації продукції і форми розрахунків за неї. Зміни цих показників ведуть до необхідності коригування власних оборотних коштів. Скорочення обсягів виробництва та інших показників сприяє зменшенню потреби у власних оборотних коштах. Вивільнені ресурси можуть бути спрямовані на інші цілі. Збільшення вказаних показників веде до необхідності приросту власних оборотних коштів. Цей приріст забезпечується за рахунок власного прибутку підприємства чи наданих ресурсів.

Фінансовим чинником, що визначає потребу у власних оборотних коштах, є можливість залучення до формування оборотних фондів позичкових коштів. Ця можливість, у свою чергу, залежить від рівня самофінансування та наявності майна, яке може бути прийняте банком у заставу, а також від фінансових результатів діяльності підприємства. Його стабільного становища на ринку. Чим кращі показники діяльності підприємства, тим більше у нього можливостей залучити банківські кредити й зекономити на власних оборотних коштах.

Забезпеченість підприємства оборотними коштами, як і основними засобами, безпосередньо впливає на його діяльність. Недостатність цих коштів веде до незабезпеченості виробничого процесу виготовлення продукції, зниження ритмічності її випуску і своєчасних поставок споживачам. Нераціональне та неефективне використання оборотних активів підприємства звужує його виробничі й фінансові можливості. А втрата чи нецільове використання оборотних коштів веде до банкрутства підприємства.



Висновки

Курсова робота виконана за матеріалами ФГ «В`язівське», що здійснює свою діяльність в СГ галузі.

В умовах розвитку ринкових відносин управляння підприємством набуває нових якостей. Основним елементом управління є бухгалтерський облік.

Однією з обов'язкових умов здійснення процесу виробництва являється забезпечення його предметами праці - запасами.

Запаси - це активи, які:

- утримуються для споживання при виробництві продукції, виконанні робіт та наданні послуг, а також при управлінні підприємством;

- утримуються з метою подальшого продажу при умові звичайної діяльності.

Важливою передумовою раціональної організації обліку запасів є їх класифікація. Запаси виробництва підрозділяються на два види: виробничі і товарні запаси.

Виробничі запаси - придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій переробці на підприємстві. Товарні запаси - придбані підприємством товари, призначені для подальшого перепродажу.

На підприємствах промисловості зберігається і знаходиться в обертанні велика маса виробничих запасів. Особливістю виробничих запасів є те, що вони в процесі виробництва використовуються повністю і тому для кожного нового процесу виробництва їх потрібно заміняти повністю новими. Також важливим є, що саме виробничі запаси повністю переносять свою вартість на вартість виробленої продукції.

В економічній літературі виробничі запаси класифікуються за різними ознаками. На базовому підприємстві розрізняють наступні види виробничих запасів: сировина й матеріали, паливо, тара й тарні матеріали, запасні частини, будівельні матеріали, інші матеріали та МШП.

Однією з важливих умов надходження виробничих запасів є правильне документальне забезпечення. Це потребує надійної системи документообігу пов'язаного з оприбуткуванням цінностей.

Надходження виробничих запасів на базовому підприємстві оформлюється наступними первинними документами: накладними, товарно-транспортними накладними, товарними чеками. В умовах необхідності ведення податкового обліку і правильності визначення податку на додану вартість поряд з документами, які підтверджують надходження та оприбуткування виробничих запасів, виникає необхідність виписки податкових накладних і відображення в обліку сум податку на додану вартість. Тут також слід відмітити, що на підприємстві необхідно здійснювати більш суворий контроль за видачею та використанням довіреностей, оскільки на підприємстві траплялись випадки невчасного звітування по використаних довіреностях.

У бухгалтерському обліку оцінка виробничих запасів можлива: за первісною вартістю, за чисто реалізаційною вартістю, за справедливою вартістю та за балансовою (обліковою) вартістю.

Актуальним питанням для підприємства становиться оцінка виробничих запасів при їх вибутті. Враховуючи, що фінансовий облік передбачає представлення результатів діяльності підприємства якомога привабливішим для користувачів, слід обирати елементом облікової політики той метод, який максимально підвищує прибуток. Таким методом, на нашу думку, є метод ФІФО. Метод ФІФО (першими відпускаються запаси, що надійшли раніше) передбачає, що запасів при їх відпуску оцінюються за цінами перших надходжень, а залишок - за цінами останніх надходжень. Це сприятиме залученню інвестицій, збільшенню оборотних коштів, а отже дасть можливість отримати більші прибутки та покращити фінансовий стан підприємства.

Таким чином, даючи оцінку повноті та якості організації та ведення обліку надходження та формування собівартості виробничих запасів на ФГ «В`язівське» , можна сказати, що застосовувана форма бухгалтерського обліку є раціональною, проте не завадить врахувати зауваження та пропозиції наведені вище.



Список використаних джерел

1. Сопко В. та ін. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. - Тернопіль: Астон, 2005. - 496 с.

2. Чаюн І.Ю., Бондар І.Ю. Управління матеріало-технічним забезпеченням підприємства: Навчальний посібник. - К.: Київ. нац. торг.- екон. ун-т. 2002. -111с.

3. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський ФО// Житомир. 2001р., 608 с.

4. Лень В.С., Гливенко В.В. Бух. Облік в Україні: основи та практика:Начальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 556 с.

5 .Басенко О.В. Запаси на підприємстві текстильної промисловості.// Актуальні проблеми економіки. - 2005. - №43. - С.119-125.

6. Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій: Затв. Наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.99 р. // Українська інвестиційна газета - 2000. -№3. - С.7 - 32.

7. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій: Затв. Наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.99 р. // Українська інвестиційна газета - 2000. - №3. - С.2 - 6.

8. Бирюкова И.К., Виних Г.Т. Практический бухгалтерский учет и аудит в Украине. - К.: Економика и Право, 1996. - 222с.

9. Бутинець Ф.Ф. та ін. Бухгалтерський облік в Україні / Під ред. Ф.Ф.Бутинця. - Ж.: ЖІТІ, 2000. - 264с.

10. Бутинець Ф.Ф., Чижевська Л.В. Фінансовий облік. Частина І. - Ж.: ЖІТІ, 1998. - 624с.

11. Буфатіна І. Запаси. Облік за національними стандартами // Все про бухгалтерський облік. - 2000. - №8. - С.8-15.

12. Буфатіна І. Запаси. Облік за національними стандартами // Все про бухгалтерський облік. - 2000. - №10. - С.8-13.

13. Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку / Під ред. М.В.Кужельного. - К.: А.С.К., 1998. - 223с.

14. Грабова Н.М. Бухгалтерский учет в промышленных и торговых предприятиях, 2000./Под ред. Н.В.Кужельного.-К.:А.С.К.,2000.-624с.

15. Завгородний В.П. Автоматизация бухгалтерского учета, контроля, анализа и аудита. - К.: А.С.К., 1998. - 768с.

16. Качалин В.В. Финансовый учет и отчетность в соответствии со стандартами GAAP. - М.: Дело, 1998. - 432.

17. Онищенко Т. ПБО 9 і п.5.9. // Податки та бухгалтерський облік. - 2000. - №7. - С.27-31.

18. Соловьёва О.В. Зарубежные стандарты учета и отчетности . - М.: «Аналитика - Пресс», 1998. - 288с.

19. Сопко В.В. Бухгалтерський облік в промисловості та інших галузях народного господарства. - К.: Вища школа, 1992. - 463с.

20. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський облік на підприємствах з різними формами власності. - К.: ВПОВ “А.С.К.”, 1996. - 512с.

21. Церетелі Л.В. Облік МШП. Матеріальних активів і основних фондів // Вісник податкової служби України. - 1998. - №16. - С. 20-21.

Размещено на Allbest.ru