Аналіз виробничих запасів підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru

МІНСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ОБЛІКУ І АУДИТУ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Аналіз господарської діяльності»

на тему: «Аналіз виробничих запасів підприємства»

Студентки 4 курсу групи 4Б1

напряму підготовки 6.030509

спеціальності «облік і аудит»

Ільчук А.В.

Керівник ст. викладач

Стефанович Н.Я.

м. Херсон - 2014 р



ЗМІСТ

Вступ

1. Теоретико-методичні основи аналізу виробничих запасів підприємства

1.1 Понятійний апарат

1.2Описання вихідної інформації для проведення аналізу виробничих запасів підприємства

1.3 Дослідження існуючих методик економічного аналізу та обґрунтування вибору однієї з них

2. Проведення економічного аналізу виробничих запасів підприємства

2.1 Загальна характеристика підприємства та динаміка основних техніко-економічних показників

2.2 Проведення комплексного економічного аналізу діяльності підприємства

2.3 Проведення поглибленого аналізу виробничих запасів підприємства

3. Розробка комплексу заходів щодо удосконалення економічного аналізу виробничих запасів підприємства

Висновки

Список використаних джерел



РЕФЕРАТ

Обсяг курсової роботи: 66 сторінок, 15 таблиць, 40 використаних джерел.

АНАЛІЗ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ ПІДПРИЄМСТВА

В результаті дослідження визначені напрямки та розкрита методологія аналізу виробничих запасів підприємства.

Дано пропозиції з вдосконалення техніки проведення аналізу виробничих запасів.



ВСТУП

Розвиток ринкових відносин в Україні потребує підвищення ефективності господарювання. Проте останнім часом показники ефективності в країні значно погіршилися, зменшилися обсяги виробництва, знизилася його рентабельність, різко скоротилися інвестиції. Це є наслідком занедбання економічної роботи на підприємствах усіх форм власності. В період економічної кризи підприємства намагаються досягти збільшення прибутків не за допомогою ретельного економічного розрахунку, зниження собівартості товарів тощо, а постійним підвищенням цін на свою продукцію. Хоч у такий спосіб окремі суб'єкти господарювання і досягнуть бажаних результатів, але в цілому даний підхід призведе до поглиблення економічної кризи.

Варто зазначити, що близько 70% показників ефективності діяльності промислових підприємств пов'язані саме з управлінням запасами. На багатьох підприємствах відсутня оцінка ефективності використання запасів, не розробляються норми і нормативи на закупівлю і використання сировини і матеріалів, що відповідно веде до збільшення матеріальних затрат на оборотні фонди і неефективного використання грошових активів.

Актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що зростання виробничого потенціалу країни в цілому викликає необхідність підвищення ефективності використання запасів кожного окремого підприємства, незалежно від форми власності, для досягнення високих кінцевих результатів.

Запаси для виробничого підприємства є основною статтею оборотних коштів, за рахунок яких, підприємство отримує прибутки, що в свою чергу є метою діяльності будь-якого підприємства, а їх аналіз та оцінка являє собою важливу складову для вирішення задач управління суб'єктом господарювання.

Метою даної курсової роботи є дослідження економічного змісту запасів, їх нормативно-правового регулювання, визначення забезпеченості підприємства окремими видами запасів, пошук резервів більш раціонального їх використання і зниження матеріаломісткості продукції, що в свою чергу призведе до підвищення ефективності виробництва.

Відповідно до мети були поставлені наступні завдання:

- узагальнити теоретичні аспекти запасів з огляду їх економічної природи і ролі в системі управління підприємством;

- розглянути класифікацію запасів;

- побудувати економіко-математичну модель аналізу запасів;

- провести загальний аналіз запасів підприємства;

- проаналізувати показники ефективності використання запасів в системі управління виробничою діяльністю підприємства;

- запропонувати шляхи удосконалення аналізу матеріальних активів та ефективності їх використання.

Предмет дослідження - процес аналізу запасів та ефективності їх використання в системі управління виробничою діяльністю підприємства.

Об'єкт дослідження - запаси базового підприємства ПАТ «ДТЕК Західенерго».

Для досягнення мети курсової роботи та виконання поставлених завдань при дослідженні теоретичних аспектів матеріальних ресурсів використовувалися методи індукції та дедукції, а також методи теоретичного узагальнення. Застосування системного підходу, методів аналізу і синтезу дозволило визначити місце запасів підприємства в системі його виробничої діяльності. Такі методи загального аналізу, як порівняння та розрахунок відносних величин дали змогу визначити тенденції та динаміку розвитку запасів підприємства. Для факторного аналізу матеріаломісткості продукції було використано метод ланцюгових підстановок.

Теоретичне значення курсової роботи полягає в аналізі запасів підприємства, використовуючи які в процесі виробничої діяльності, власники та адміністрація забезпечують максимальну ефективність господарської діяльності того чи іншого підприємства, що має надзвичайно важливе значення для його існування, а також дає можливість визначити пріоритети діяльності даного суб'єкта господарювання.



1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Понятійний апарат

Для здійснення виробничо-господарської діяльності підприємствами всіх форм власності та галузей економіки використовуються товарно-виробничі запаси, які є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності.

Товарно-виробничі запаси є складовою частиною групи матеріальних ресурсів, які формують економічні (виробничі) ресурси.

Наявність запасів на підприємстві - невід'ємна частина виробничого процесу. Формування певних розмірів запасів забезпечує безперервність процесу діяльності підприємства, надає можливість переробляти сировину на готову продукцію в оптимальному режимі, знижує залежність підприємства від коливань ринкової кон'юнктури та постачальників. Крім того, запас, який формується на окремих ланках (цехах) підприємства знижує залежність структурних одиниць один від одного, оптимізує технологічні процеси.

Предмети праці - це матеріальні елементи, які обробляються людиною в процесі матеріального виробництва. Вони відповідно до загальноприйнятої в плануванні, статистиці і бухгалтерському обліку термінології розподіляються на наступні види: сировина (продукція видобувних галузей промисловості і сільськогосподарська сировина); матеріали (продукція наступної переробки сировини); напівфабрикати (вироби, що підлягають подальшій переробці або приєднанню до якогось виробу в якості додаткової або комплектуючої частини).

Відповідно, виробничі запаси - це лише частина предметів праці, які складають основу продукції, що виготовляється, або надають їй необхідної якості. Своєрідним за змістом є поняття «матеріальний потік», яке виникло внаслідок широкого запровадження на зарубіжних підприємствах логістичних систем управління матеріальними ресурсами.

Під матеріальним потоком слід розуміти сукупність сировини, матеріалів і напівфабрикатів, що рухаються від постачальників, як предмети праці надходять у виробничі підрозділи і, перетворюючись у готову продукцію, через систему збуту надходять до споживачів.

Згідно з П(С)БО 9, запаси - це активи, які:

- призначені для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг;

- зберігаються для подальшого продажу за умов звичайної діяльності;

- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва.

Запаси вважаються активом за таких умов: якщо є імовірність отримання економічної вигоди в майбутньому від використання такого запасу і якщо їх вартість може бути достовірно визначена.

Якщо хоча б одна з вимог не може бути виконана, то такі запаси не відображаються в балансі, а є витратами періоду. Оскільки обсяги запасів у більшості підприємств значні, їх складові мають різне призначення та споживаються і оновлюються нерівномірно, виникає необхідність виокремлення та детального вивчення окремих видів та категорій запасів, їх класифікації.

В економічній літературі класифікація за певними ознаками розглядається як інструментарій аналізу: чим більше класифікаційних ознак, тим більше можливостей здійснити глибокий, всебічний аналіз об'єкта дослідження. Окремі автори виділяють до 20 класифікаційних ознак, за якими вивчають склад запасів. Загальні матеріальні запаси формуються як результат безперервного руху продуктів праці від місця виробництва до місця споживання. Об'єктивними умовами їх утворення є розрив у просторі та часі стадій виробництва, розподілу, обліку та споживання окремих продуктів. Вони поділяються на запаси засобів виробництва, запаси предметів споживання, державні резерви.

Запаси предметів споживання у своєму складі містять товарні запаси промислових підприємств, транспортні запаси, запаси оптової та роздрібної торгівлі, товарні запаси у підприємств невиробничої сфери, запаси товарів індивідуального споживання у населення.

Запаси засобів виробництва перебувають на різних стадіях процесу відтворення продуктів та засобів праці, їх призначення - забезпечення безперервності виробництва. Складовою запасів засобів виробництва є: збутові запаси, транспортні, товарні та виробничі запаси. Державні резерви мають предметну структуру.

Залежно від місця знаходження в процесі просування від підприємства-постачальника до підприємства-виробника й до споживача виділяються такі види запасів:

- Транспортні запаси - це вартість продукції, що перебуває в процесі переміщення між підприємствами-постачальниками та споживачами. їх величина визначається часом транспортування та регламентується нормативними термінами транспортування вантажів різними видами транспортних засобів.

- Виробничі запаси - це найважливіша складова запасів виробництва. У структурі товарно-матеріальних цінностей підприємства вони мають найбільшу питому вагу. До них відносяться предмети та засоби праці, які надійшли на підприємство, оформлені актом прийомки, але ще не використані в процесі виробництва й не піддані переробці.

- Збутові запаси (запаси готової продукції) - це готова продукція, що зберігається на складах або навантажена на транспортні засоби, але на яку ще не оформлена остаточно необхідна документація.

- Запаси незавершеного виробництва - це продукція, не закінчена в процесі виробництва в межах даного підприємства.

Останні запаси містять грошову вартість залишків виробництва - сировини, матеріалів, палива, які перебувають у процесі обробки і ще не є готовою продукцією. Величина запасів незавершеного виробництва може мати значну питому вагу в загальному обсязі запасів. їх величина найчастіше залежить від обсягів виробництва та тривалості виробничого циклу.

Сукупні запаси - виробничі та збутові запаси, що формуються в процесі матеріально-технічного постачання та містять у своєму складі також запаси готової продукції на складах, у дорозі. Сукупні запаси розглядаються в процесі оптимізації запасів.

Оптимізація структури сукупних запасів - це кінцева мета раціонального управління запасами. Змінюючи їх структуру, можливо поліпшити забезпеченість виробництва без збільшення обсягів запасів.

Наступна класифікаційна ознака - предметний склад запасів. Вона є типовою для всіх галузей виробництва та використовується в процесі обліку виробничих засобів та при складанні статистичної звітності і регламентується відповідними документами Міністерства фінансів та Комітету з статистики (План рахунків бухгалтерського обліку, П(С)БО №9 "Запаси", Положення про складання статистичної звітності промислового підприємства).

До сировини та матеріалів відносяться основні матеріали, що входять до складу продукції, яка виробляється, або є необхідним компонентом при її виготовленні.

До покупних напівфабрикатів та комплектуючих відносяться напівфабрикати, готові комплектуючі, які придбані для комплектування продукції, що виготовляється і потребують витрат праці з їх обробки та складання.

До палива належать усі види, які заготовлюються для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, виробництва електроенергії, опалення будівель.

До тари і тарних матеріалів відносять усі види тари, крім тари, що використовується як господарчий інвентар, а також матеріали та деталі, що використовуються для виготовлення тари та її ремонту.

До запасних частин відносять куплені та виготовлені запасні частини, готові деталі, які використовуються для проведення ремонту обладнання, транспортних засобів.

Класифікації запасів за ступенем групування матеріалів та залежно від організаційної структури управління пов'язані із обліком запасів, статистичним та економічним аналізом. Застосовуються в процесі прийняття управлінських рішень щодо поповнення або скорочення обсягів залишків товарно-матеріальних цінностей.

За характером оцінки запаси можуть бути фактичними (на певний момент), перспективними (розрахованими на підставі загальних тенденцій на перспективну дату з метою оцінки можливостей забезпечення виробництва), середніми. Показник, який характеризує запаси у середньому за певний період, у практиці планування та обліку визначається при розрахунку періоду оборотності активів. Найскладніше оцінити перспективну величину запасів.

При визначенні запасів цього віщу оцінюють очікувані на певну дату та перехідні запаси.

Перехідні запаси - це запаси на кінець певного періоду, які будуть забезпечувати безперервність роботи підприємства до першого надходження матеріалів у майбутньому періоді. Очікувані запаси на певну перспективну дату розраховують за наявності постійного, систематичного поповнення.

Виробничі запаси є об'єктом нормування. Для визначення найбільш оптимальної їх величини, в процесі нормування запаси поділяються на умовно спеціальні види за їх призначенням.

Підготовчий запас - це складова частка запасу, що виокремлюється при його нормуванні. Він формується на час, необхідний для підготовки (доставки) матеріалів до місця виробничого споживання або на час підготовки до відпуску споживачам зі складу постачальників. Підготовчий запас передбачає такі запаси:

- Пересічний запас - утворюється під час кількісного та якісного відпуску матеріалів споживачам, їх документального оформлення, сортування, навантаження на транспортні засоби. Він визначається за нормативним методом залежно від мінімального часу здійснення цих операцій;

- Спеціальний запас - утворюється для виконання додаткових операцій, які потребують значного часу для підготовки матеріалів (сушка, нарізка, комплектування).

- Поточний запас - це частина загального запасу, що призначена для нормальної роботи виробництва в інтервалі між поставками, за умов їх рівномірності за величиною та періодичністю. При визначенні поточного запасу на підприємстві до уваги беруться тільки виробничі потреби.

- Страховий запас - друга складова, що виокремлюється в процесі нормування. Його призначення - забезпечення виробництва в період непередбачених відхилень у процесі надходжень матеріальних ресурсів або відхилень споживання від визначених на підприємстві норм. На підприємствах у певному періоді можуть формуватись аномальні запаси, які в свою чергу поділяються на наднормативні та запаси, які не використовуються.

Наднормативні - наявні матеріальні цінності, вартість яких перевищує норму запасу. Наявність таких запасів призводить до зниження ефективності використання оборотних коштів підприємства. До запасів, які не використовуються належать матеріальні цінності, що придатні до використання, але не потрібні підприємству.

Основними причинами їх утворення є: зміни в структурі та обсягах виробництва, помітки у визначенні потреби в сировині та матеріалах, заміна матеріалів на інші, більш прогресивні, поставка неякісної продукції тощо. Наявні запаси підприємства повинні відповідати попиту на ринку сировини, матеріалів та готової продукції.

За цією ознакою визначають запаси необхідні для задоволення очікуваного попиту (вони формуються для прогнозованого попиту) та гарантійні запаси (формуються для непередбаченого зростання попиту).

Така класифікація запасів забезпечує виконання основних завдань обліку та контролю запасів серед яких: забезпечення своєчасного документального оформлення руху запасів; контроль за повним і своєчасним оприбуткуванням запасів та їх збереження у місцях зберігання і на всіх стадіях обробки; забезпечення відповідності складських запасів нормативом; достовірна оцінка запасів тощо.

Обсяг та структура запасів промислового підприємства формується під впливом таких факторів, як: обсяг потреби підприємства в матеріальних ресурсах; асортиментна структура виробництва; періодичність запуску матеріалів у процес виробництва (або безперервність його споживання); фізичні втрати матеріалів у процесі тривалого зберігання (чи моральне старіння); умови та розміри транзитних норм постачання; співвідношення складської та транзитної форми постачання; сезонність виробництва, споживання та постачання; якість виконання постачальниками договірних зобов'язань; спекулятивні моменти в політиці управління запасами; рівень інфляції на ринках матеріальних ресурсів; економія ресурсів у зв'язку із закупівлею великих партій зі знижками.

Напрями та інтенсивність впливу факторів різні, але найбільш важливими факторами є обсяги виробництва та організація технологічного процесу на підприємстві. Так, надходження на підприємство матеріально-технічних ресурсів організовується службами ресурсного забезпечення, їх головна ціль - своєчасно постачати на підприємство необхідні види ресурсів в потрібній кількості та якості.

Таким чином, на підставі вищесказаного можна стверджувати, що дослідження забезпеченості суб'єкта господарювання запасами та ефективності їх використання в системі управління виробничою діяльністю підприємства є першочерговим завданням на шляху досягнення максимальної ефективності господарської діяльності, а також дає можливість визначити пріоритети діяльності даного підприємства.

1.2 Описання вихідної інформації для проведення аналізу виробничих запасів підприємства

Документальне оформлення надходження матеріальних, сировинних і паливних ресурсів, їх наявності та витрачання є досить складним процесом, адже структура документообігу повинна бути такою, щоб забезпечувати вчасне надходження необхідної інформації як для обліку, так і для контролю та оперативного управління рухом виробничих запасів.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку № 88 визначені в процесі прийому вимірювання натуральні та вартісні параметри належних до обліку господарських факторів повинні фіксуватися на носіях бухгалтерської інформації. Цього потребує перш за все правова сторона бухгалтерського обліку. Фіксація господарських фактів, явищ і процесів здійснюється в документах. Бухгалтерські документи служать для первинної реєстрації та обґрунтування всіх господарських фактів, явищ і процесів. Щоб документи були підставою для записів в бухгалтерський облік, вони повинні бути оформлені належним чином: мати обов'язкові реквізити -- назва, дата складання, зміст господарського факту і його підстави, вимірники (натуральні і вартісні), підписи осіб, що здійснили господарську операцію.

Основні первинні документи, якими оформлюються операції з руху виробничих запасів, наведені в табл.1.1.

Проте, головний бухгалтер на свій розсуд може визначитися з тим, які документи доцільно використовувати на підприємстві, враховуючи його специфіку.

Таблиця 1.1

Перелік форм первинних документів для обліку виробничих запасів

№ форми	Назва форми
1	2
М-1	Журнал обліку вантажів, що надійшли
М-2	Довіреність
М-2а	Акт списання бланків довіреностей
М-3	Журнал реєстрації довіреностей
М-4	Прибутковий ордер
М-7	Акт про приймання матеріалів
М-8	Лімітно-забірна картка (на одне найменування матеріалу та багаторазовий відпуск)
М-9	Лімітно-забірна картка (для багаторазового відпуску 2-5 найменувань матеріалів)
М-10	Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів
М-11	Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів
М-12	Картка складського обліку матеріалів
М-13	Реєстр приймання-здачі документів
М-14	Відомість обліку залишків матеріалів на складі
М-15	Акт про приймання устаткування
М-15а	Акт приймання-передачі устаткування до монтажу
М-16	Матеріальний ярлик
М-17	Акт про виявлені дефекти устаткування
М-18	Сигнальна довідка про відхилення фактичного залишку матеріалів від встановлених норм запасів
М-19	Матеріальний звіт
М-20	Накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей
М-21	Інвентаризаційний опис
М-22	Акт на списання матеріалів відкритого зберігання
М-23	Акт про витрату давальницьких матеріалів
М-26	Картка обліку устаткування для встановлення
М-28	Лімітно-забірна картка (для будівельних організацій)
М-28а	Лімітно-забірна картка

Інформація, яка знаходиться в прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку методом подвійного запису.

Крім того, для забезпечення своєчасного відображення господарських операцій в регістрах бухгалтерського обліку на підприємствах повинні бути чітко визначені терміни передачі первинних документів до бухгалтерії.

Від правильного документального оформлення операцій з надходження виробничих запасів залежить правильне віднесення їх вартості на витрати виробництва, а також реальність оцінки незавершеного виробництва та його відображення у фінансовій звітності.

Запаси приймаються матеріально відповідальною особою як за кількістю, так і за якістю. Тому порядок відображення запасів в бухгалтерському обліку пов'язаний з моментом настання матеріальної відповідальності. Якщо приймання за кількістю співпадає з прийманням за якістю, то настає матеріальна відповідальність у повному обсязі.

Надходження виробничих запасів на підприємство є, як правило, часто повторюваною операцією. Тому бухгалтеру важливо знати порядок документального оформлення таких операцій з метою своєчасного здійснення заходів контролю для забезпечення достовірності облікової інформації.

У випадку, коли є розбіжності кількості та якості з даними супроводжуючих документів постачальника, а також для виробничих запасів, що надійшли без платіжних документів, складають «Акт про приймання матеріалів» (типова форма № М-7). Акт складається у двох примірниках, що є підставою для оприбуткування бухгалтерією фактично прийнятих матеріалів. Прибутковий ордер при цьому не заповнюється.

Відпуск виробничих запасів зі складу здійснюється за такими напрямами:

відпуск на виробництво та загальновиробничі потреби;

відпуск для задоволення адміністративних потреб;

відпуск для задоволення потреб відділу збуту;

списання за невідповідності критеріям визнання активом;

безоплатна передача;

реалізація на сторону;

списання через втрати;

обмін на подібні та неподібні активи тощо.

Порядок документального оформлення операцій з відпуску запасів зі складів підприємства залежить від того, для яких потреб вони відпускаються: систематично на виробничі потреби або епізодично в цехи та відділи для адміністративних чи інших потреб. Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів та розрахунків.

Лімітно-забірна картка (типова форма № М-8) використовується для відображення відпуску матеріалів зі складу для внутрішньогосподарських потреб (один примірник залишається на складі, другий передається цеху-споживачу). У лімітно-забірних картках зазначається місячний ліміт відпуску даному цеху матеріалів певного номенклатурного номера. Комірник робить відмітку про кількість відпущеного матеріалу в обох примірниках лімітно-забірної картки і визначає залишок невикористаного ліміту. Після закінчення місяця або використання ліміту лімітно-забірні картки здаються до бухгалтерії.

Документи для оформлення операцій з надходження, внутрішнього переміщення та відпуску запасів, є підставою для ведення бухгалтерського і оперативного обліку. Документи надходять до бухгалтерії, де вони підлягають перевірці за змістом господарських операцій і правильністю їх оформлення, щодо законності операцій.

На документи з оприбуткування товарно-матеріальних запасів складається регістр прибуткових документів, а на документи, які підтверджують витрачання, - регістр видаткових документів. У регістрах наводяться наступні дані: період, за який складається регістр; назва документа, за яким складено регістр; номери документів та їх загальна кількість; підписи завідувача складу та бухгалтера, який приймає регістри.

Приймаючи регістри, бухгалтер перевіряє правильність записів у картках складського обліку, всіх документів і виведення залишків у натуральних одиницях. Виконана робота підтверджується підписом у графі картки "контроль". Завдяки кількісному обліку запасів, який ведеться на складах за допомогою карток складського обліку бухгалтер відображає запаси в грошовому вимірнику, тобто веде вартісний облік.

Документи групуються за видами запасів, після чого за кожною з груп документів підраховується загальна сума, яка записується на зворотному боці регістру. Дані оброблених регістрів заносяться до накопичувальної відомості руху запасів, яка складається бухгалтером.

1.3 Дослідження існуючих методик економічного аналізу та обґрунтування вибору однієї з них

Аналіз виробничих запасів набуває особливого значення при обґрунтуванні відповідних рішень з урахуванням минулих тенденцій, поточного стану та можливостей прогнозування напрямів розвитку підприємства у майбутньому.

Фінансовий стан підприємства виражають у співвідношенні структур його активів і пасивів, тобто засобів підприємства і їх джерел. Основні завдання аналізу фінансового стану - визначення якості фінансового стану, вивчення причин його поліпшення або погіршення за певний період, підготовка рекомендацій для підвищення фінансової стійкості і платоспроможності підприємства. Ці завдання вирішують на основі дослідження динаміки абсолютних та відносних фінансових показників і розподіляють на такі аналітичні блоки:

- структурний аналіз активів і пасивів;

- аналіз фінансової стійкості;

- аналіз платоспроможності здатності (ліквідності);

- аналіз необхідного приросту власного капіталу.

Інформаційними джерелами для розрахунку показників і проведення аналізу є річна і квартальна бухгалтерська звітність: форма 7 «Бухгалтерський баланс», форма 8 «Звіт про фінансові результати», форма 9 «Звіт про власний капітал», форма 10 «Звіт про рух грошових коштів», форма 11 «Примітки до річної фінансової звітності», а також дані бухгалтерського обліку і необхідні аналітичні розшифрування руху і залишків за синтетичними рахунками.

Основними методами аналізу фінансового стану є горизонтальний, вертикальний, трендовий, коефіцієнтний і чинниковий. У ході горизонтального аналізу визначають абсолютні та відносні зміни величин різних статей балансу за певний період. Мета вертикального аналізу - обчислення питомої ваги окремих статей у підсумку балансу, тобто визначення структури активів і пасивів на певну дату. Трендовий аналіз полягає у зіставленні величин балансових статей за кілька років (або інших суміжних звітних періодів) для виявлення тенденцій, що переважають у динаміці показників. Коефіцієнтний аналіз зводиться до вивчення рівнів і динаміки відносних показників фінансового стану, які вираховують, як співвідношення величин балансових статей, або інших абсолютних показників, одержаних на основі звітності і даних бухгалтерського обліку. При аналізі фінансових коефіцієнтів їх значення зіставляють з базовими величинами, а також вивчають динаміку за звітний період і за кілька суміжних звітних періодів.

Важливим чинником розвитку та інтенсифікації виробництва є стабільна забезпеченість підприємства матеріальними ресурсами та їх раціональне використання. З переходом до ринку докорінно змінюється система постачання підприємства сировиною і матеріалами, комплектуючими виробами та енергоносіями. Для того, щоб визначити, якою мірою підприємство забезпечене матеріальними ресурсами, необхідно:

- вивчити порядок розрахунку й обґрунтованість договорів про поставку матеріальних ресурсів, умови поставок;

- визначити характер виробничих матеріальних запасів і зміну їх структури;

- перевірити обґрунтованість норм виробничих запасів і потребу в матеріальних ресурсах;

- виявити можливості зменшення виробничих запасів і потреби в матеріальних ресурсах;

- розробити заходи щодо зниження наднормативних і зайвих запасів матеріалів.

Перевіряючи розрахунки потреби, необхідно з'ясувати, чи враховані зміни в номенклатурі й асортименті призначеної до випуску продукції, чи враховані зміни питомих витрат на одиницю продукції, чи враховані заходи щодо підвищення технічного рівня виробництва і праці.

Після перевірки потреби в матеріальних ресурсах визначають джерела їх покриття і забезпечення. До внутрішніх джерел забезпечення належить власне виробництво, використання відходів. До зовнішніх зараховують надходження від постачальників за договорами (додаткова заготівля).

Виробничі запаси розглядають як частину матеріальних ресурсів, що не вступили у виробничий процес, але їх наявність на підприємстві в заданих розмірах є об'єктивною умовою ритмічної роботи.

Аналіз термінів та обсягів поставок матеріалів за укладеними договорами пов'язаний з перевіркою запасів відповідних матеріалів на складі. Наявні запаси мають задовольняти потребу підприємства в матеріалах на період інтервалів між поставками.

Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів найбільшою мірою пов'язаний з дослідженням матеріаломісткості виробництва продукції. Стосовно економічного змісту матеріаломісткість продукції промислових підприємств можна поділити на: матеріаломісткість всього обсягу виробництва та питому матеріаломісткість окремих виробів.

Матеріаломісткість всього обсягу виробництва продукції є узагальнюючим вартісним показником, і її розраховують як співвідношення всієї величини матеріальних затрат (без амортизації) до вартості товарної продукції. Вона характеризує затрати всіх видів матеріальних ресурсів (сировини, основних і допоміжних матеріалів, купованих напівфабрикатів, палива й енергії) на 1 грн. товарної продукції підприємства.

Поряд із розрахунком загального показника матеріаломісткості доцільно визначити й окремі показники, що характеризують використання окремих видів матеріальних ресурсів (основних, допоміжних, купованих напівфабрикатів, палива, енергії), сировинно-, метало-, паливо-, енергомісткість і т. ін.

Для характеристики ефективності використання виробничих запасів застосовується система узагальнюючих і приватних показників.

До узагальнюючого показникам відносяться матеріаловідача, матеріалоємність, коефіцієнт співвідношень темпів росту обсягів виробництва і матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання виробничих запасів.

Питома матеріалоємність може бути обчислена як у вартісному вираженні, так і в натуральному чи в умовно-натуральному вираженні (відношення кількості витрачених виробничих запасів на виробництво певного виду продукції до кількості продукції цього виду, що випускається,).

У процесі аналізу фактичний рівень показників ефективності використання виробничих запасів порівнюють з базисним, вивчають їхню динаміку і причини зміни, а також вплив на обсяг виробництва продукції.

В умовах ринкових відносин слід більш раціонально та ефективно використовувати трудові, грошові та матеріальні ресурси, удосконалювати систему управління, забезпечувати наукову обґрунтованість та оптимальність рішень, підвищувати господарську зацікавленість у досягненні найвищих господарських результатів при найменших затратах, високої якості, посилювати контроль за ходом виконання запланованого, поліпшувати рівень економічної роботи в усіх ланках економіки.

Важливе місце в вдосконаленні економічної системи управління та підвищення рівня економічної роботи посідає економічний аналіз, якому властивий потужний арсенал способів та прийомів дослідження господарських процесів за будь-який відрізок часу, що сприяє підвищенню оперативності управління і прийняттю оптимального управлінського рішення.

Для підвищення рівня аналізу використання матеріальних ресурсів в процесі виробництва, перш за все, необхідно чітко визначити мету аналізу та завдання, що сприяють її досягненню.

Аналіз раціонального використання матеріальних ресурсів має вирішити питання по дійсний стан з використанням матеріальних ресурсів.

Мета аналізу показників використання виробничих запасів полягає в зниженні частки матеріальних витрат в собівартості продукції.

Є багато варіантів різних методик проведення аналізу використання виробничих запасів, у яких пропонуються різноманітні показники і фактори, які впливають на них. Це потребує розмежування матеріалоємності як відношення всіх матеріальних витрат до обсягу випущеної продукції у вартісному вираженні на фізичну одиницю продукції, а також на одиницю ефекту.

Відображення того чи іншого економічного явища за допомогою показників, які б враховували б всі його характерні ознаки без найменших похибок, практично неможливе. Через це майже кожний показник має елемент умовності.

Першу групу складають первинні показники витрат матеріальних цінностей: спільне і питоме витрачання, матеріалоємність, коефіцієнті корисного використання матеріальних цінностей, витрачальний коефіцієнт виходу продукції.

Друга група - це показники розрахунково-аналітичні. Вони є похідними від первинних показників і використовуються при кількісному аналізі структури і динаміки споживання матеріальних ресурсів. Це передусім різні економічні індекси: для відносного зіставлення норм і фактичних витрат, витрат поточного і минулих періодів, для вивчення структурних зрушень тощо.

3 викладеного видно, що всі автори групують показники за різними ознаками. Майже всі вони під системою показників використання матеріальних ресурсів розуміють систему показників матеріалоємність, в той час як остання є лише одним з узагальнюючих показників використання виробничих запасів.

Матеріаловіддача дозволяє не лише оцінити зміни фактичного рівня використаних ресурсів у порівнянні з попередніми періодами , але й виявити резерви збільшення обсягів виробництва. Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції відображає не тільки рівень використання матеріальних ресурсів, але й структуру виробництва продукції, тобто є воно матеріаломістким чи ні.

В процесі аналізу необхідно перевірити, чи впроваджуються наукове технічні досягнення, направлені на підвищення ефективності використань матеріалів, створені чи для цього необхідні предмети праці, системи машин високо економні, маловідходні і безвідходні технологічні процеси.

Перевіряється дотримання заходів, направлених на підвищення зацікавленості підприємства в економії матеріальних ресурсів.

Зниження матеріаломісткості залежить і від підвищення рівня конструкторських розробок, в тому числі зниження чистої ваги виробів вдосконалення технологій виробництва і підвищення якості матеріалів.

Важливим розділом аналізу є вивчення міроприємств, наміченого підприємством по скороченню відходів і втрат матеріалів па всіх стадіях їх обробки, зберігання і транспортування, більш повному використанню у виробництві вторинних ресурсів і супутніх продуктів.

Питома матеріаломісткість може бути розрахована, як у вартісному, так і в натуральному чи умовно-натуральному вираженні. Загальна матеріаломісткість залежить від структури виготовленої продукції, цін на матеріальні ресурси і відпускних цін на продукцію. Недоліки в постачанні, зменшення обсягів матеріалів у поточних запасах та перевитрати матеріалів при їх використанні може певною мірою компенсуватися економією їх у виробничому процесі, але для цього необхідно провести оцінку ефективності використання матеріальних ресурсів за допомогою системи різноманітних показників, зокрема таких як: матеріаломісткість продукції, матеріаловіддача, коефіцієнт використання матеріалів; швидкість оборотності (тривалість обороту), коефіцієнт оборотності (кількість оборотів). Розрахунок коефіцієнта оборотності запасів та тривалості обороту здійснюється на основі даних звітності Коефіцієнт оборотності запасів (коефіцієнт інтенсивності використання) розраховується діленням собівартості реалізованої за звітний період продукції на вартість виробничих запасів.



2. ПРОВЕДЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Загальна характеристика підприємства та динаміка основних техніко-економічних показників

ПАТ «ДТЕК Західенерго» - є одним із провідних українських виробників електроенергії та тепла. Електроенергія, вироблена компанією, постачається українським споживачам та на експорт до країн Європи.

До складу товариства також входять Бурштинська ТЕС, Ладижинська ТЕС та Добротвірська ТЕС а також сервісні підприємства «Галременерго», «Львівенергоспецремонт», «Львівенергоавтотранс», «Західенергопостач».

Початком масштабного розвитку електроенергетики Західної України стало будівництво Добротвірської ТЕС. З 1951 р. по 1959 р. на станції було введено в дію турбоагрегати потужністю 25 МВт, 50 МВт, 100 МВт та два енергоблоки 150 МВт. Формування західноукраїнської енергетики відбувалося в складі BEO «Львівенерго», яке об'єднало ТЕС, обласні підприємства електричних мереж (з магістральними та розподільчими мережами), енергоремонтні підприємства. Основним напрямком розвитку стало збільшення одиничної потужності та покращення ефективності роботи обладнання. В 1962 - 1969 рр. стала до ладу Бурштинська ТЕС з енергоблоками 200 МВт.

ВЕО «Львівенерго» стало першою компанією колишнього СРСР, яка збудувала і успішно експлуатувала атомну електростанцію - Рівненську АЕС, перший енергоблок якої було введено у грудні 1979 р.

ВАТ «Західенерго» створено в 1995 р., згідно з Указом Президента від 04.04.95 № 282 «Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України», на базі теплових станцій BEO «Львівенерго» -- Бурштинської та Добротвірської ТЕС, а також Ладижинської ТЕС, яка входила до складу BEO «Вінницяенерго». ВАТ «Західенерго» стало спадкоємцем високого технічного рівня BEO та високо кваліфікованих кадрів.

Згідно з рішенням чергових Загальних зборів акціонерів, які відбулися 22 березня 2011 року, Відкрите акціонерне товариство "Західенерго" було перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Західенерго".

Проводяться заходи з фінансового оздоровлення, введення сучасних методів управління, покращення технічного рівня проводяться в рамках підготовки до приватизаційного процесу.

ПАТ «ДТЕК Західенерго» - п'ята за величиною енергогенеруюча компанія України з встановленою потужністю 4707,5 МВт, що становить біля 9 % від загальної потужності електроенергетики України. За обсягами виробництва електричної енергії ПАТ «ДТЕК Західенерго» займає одне з чільних місць серед теплових енергогенеруючих компаній.

Таблиця 2.1

Динаміка випуску і реалізації готової продукції

Показники	Базовий рівень (2011)	Звітний рівень (2012)	Абсолютне відхилення	Відносне відхи-лення
Собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн.	7217845	9678984	2461139	34,10
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн.	7725130	9868329	2143199	27,74

Відповідно до даних таблиці 2.1 собівартість реалізації продукції у звітному році збільшилась на 2461139 тис. грн. порівнюючи з минулим, тобто - на 34,1 %.

Незважаючи на значне збільшення собівартості, виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) також збільшилась на 2143199 тис. грн., а саме на 27,74% у 2012 році порівняно з 2011 роком.



Таблиця 2.2

Економічна ефективність використання основних фондів

Показники	Базовий рівень (2011)	Звітний рівень (2012)	Абсолютне відхилення	Відносне відхи-лення
Вартість основних виробничих фондів, тис. грн.	1494011	2237914	743903	49,79
Собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн.	7217845	9678984	2461139	34,10
Прибуток від операційної діяльності, тис. грн.	301759	5226	-296533	-98,27
Кількість середньорічних робітників, чол.	7880	7148	-732	-9,29
Фондовіддача	4,831	4,325	-0,506	-10,48
Фондомісткість	0,207	0,231	0,024	11,70
Рентабельність основних засобів	0,202	0,002	-0,200	-98,84
Фондоозброєність	189,595	313,083	123,487	65,13

Виходячи з даних таблиці 2.2 можна зробити наступні висновки.

Отже, вартість основних виробничих фондів у 2012 році порівняно з 2011 р. збільшилась на 743903 тис. грн. (на 49,79 %). Також собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) збільшилась на 2461139 тис. грн. (на 34,1 %). Кількість середньорічних робітників у звітному періоді зменшилась на 732 робітника, а саме - на 9,29 %.

Але незважаючи на зростання вартості основних фондів прибуток від операційної діяльності значно зменшився на 296533 тис. грн. і склав у 2012 році всього 5226 тис. грн. Тобто порівняно з 2011 роком він зменшився на 98,27 %. У зв'язку з цим рентабельність основних засобів зменшилась на 98,84 % і склала 0,002 у звітному році порівняно з попереднім.

Показник фондовіддачі станом на 2012 рік зменшився на 0,506 (на 10,48 %) і склав 4,325. Таким чином показник фондомісткості збільшився на 0,024, тобто на 11,70 % і у звітному році склав 0,231.

Показник фондоозброєності, у зв'язку із збільшенням вартості основних виробничих фондів і зменшенням середньорічної кількості працюючих, збільшився на 123,487, тобто на 65,13 % і склав у звітному 2012 році 313,083 тис. грн. / чол.

Таблиця 2.3

Основні показники продуктивності праці

Показники	Базовий рівень (2011)	Звітний рівень (2012)	Абсолютне відхилення	Відносне відхилення
Собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн.	7217845	9678984	2461139	34,10
Фонд оплати праці, тис. грн.	491016,6	496100,5	5083,90	1,04
Кількість середньорічних робітників, чол.	7880,00	7148,00	-732,00	-9,29
Кількість робочих днів, відпрацьованих робітником за рік	241,00	245,00	4,00	1,66
Тривалість робочого дня	7,60	7,80	0,20	2,63
Вироблено валової продукції в тис. грн.:
А) на одного робітника	915,97	1354,08	438,11	47,83
Б) на одну людино-годину	0,50	0,71	0,21	41,69
В) на один людино-день	3,80	5,53	1,73	45,42
Середньомісячна заробітна плата, грн.	5192,65	5783,67	591,03	11,38

Згідно з проаналізованими даними таблиці 2.3 всі показники збільшились у звітному році порівняно з попереднім, окрім кількості середньорічних робітників.

Отже, у 2012 році кількість працюючих зменшилась на 9,29 %, тобто на 732 людини. Фонд оплати праці збільшився на 5083,9 тис. грн. ( на 1,04 %) і склав у звітному році 496100,5 тис. грн. Показник виробництва валової продукції також збільшився: на одного робітника - на 47,83 %, на одну людино-годину - на 41,69 % і на один людино-день - на 45,42 %. Середньомісячна заробітна плата збільшилась на 591,03 грн. (на 11,38 %) і склала у 2012 році 5783,67 грн.



Таблиця 2.4

Оцінка ефективності виробництва

Показники	Базовий рівень (2011)	Звітний рівень (2012)	Абсолютне відхилення	Відносне відхилення
Вартість валової продукції, тис. грн.	7217845	9678984	2461139	34,10
На 1 середньорічного робітника	915,97	1354,08	438,11	47,83
На 100 грн. основних виробничих фондів	483,12	432,50	-50,62	-10,48
Валовий дохід, тис. грн.	7725130	9868329	2143199	27,74
На 1 середньорічного робітника	980,35	1380,57	400,23	40,82
На 100 грн. основних виробничих фондів	517,07	440,96	-76,11	-14,72
Валовий прибуток, тис. грн.	507285	189345	-317940	-62,67
На 1 середньорічного робітника	64,38	26,49	-37,89	-58,85
На 100 грн. основних виробничих фондів	33,95	8,46	-25,49	-75,08
Рівень рентабельності продажу % (прибуток/чистий дохід)	2,79	3,93	1,14	40,83

У 2012 році, в порівнянні з 2011 роком, вартість валової продукції збільшилась на 2461139 тис. грн. (тобто на 34,10 %) і склала 9868329 тис грн. Таким чином на одного середньорічного робітника збільшилась на 47,83 %, а на 100 грн. основних виробничих фондів зменшилась на 10,48 %.

Валовий дохід збільшився на 2143199 тис. грн. (27,74 %) і склав у звітному році 9868329 тис. грн. Тому на одного середньорічного робітника збільшився на 40,82 %, а на 100 грн. основних виробничих фондів зменшився на 14,72 %.

Валовий прибуток зменшився на 317940 тис. грн., тобто на 62,67 %. І тому показники на одного середньорічного робітника та на 100 грн. основних виробничих фондів також зменшились на 58,85 % і 75,08 % відповідно.

Рівень рентабельності продажу у 2012 році збільшився на 40,83 % у порівнянні з минулим роком.



2.2 Проведення комплексного економічного аналізу діяльності підприємства

Випуск продукції у 2012 році збільшився порівняно з 2011 роком і склав 9678984 тис. грн.

За допомогою методів елімінування проаналізуємо вплив на зміну у випуску продукції зміни кількості робітників, числа робочих днів за рік, тривалості робочого дня, середньогодинного виробітку одного робітника при порівнянні звітних і базових показників

Розрахункова формула: , (2.1)

де ЧР - чисельність робітників,

КРД - кількість відпрацьованих робочих днів,

ТРД - тривалість робочого дня,

ЧВ - середньочасовий виробіток одного робітника.

Метод ланцюгових підстановок.

Використовуючи данні таблиці 2.5 можна проаналізувати вплив факторів на зміну випуску продукції у звітному році.

Таблиця 2.5

Вплив факторів на зміну випуску продукції

Показники	ЧР	КРД	ТРД	ЧВ	Випуск продукції
минулий рік	7880,0	241,0	7,6	0,5	7217845,00
умова 1	7148,0	241,0	7,6	0,5	6547354,83
умова 2	7148,0	245,0	7,6	0,5	6656024,62
умова 3	7148,0	245,0	7,8	0,5	6831183,16
звітний рік	7148,0	245,0	7,8	0,7	9678984,00

?ВП(ЧР) = 6547354,83 - 7217845,00 = - 670490,17;

?ВП(КРД) = 6656024,62 - 6547354,83 = 108669,79;

?ВП(ТРД) = 6831183,16 - 6656024,62 = 175158,54;

?ВП(ЧВ) = 9678984,00 - 6831183,16 = 2847800,84.

Отже, за допомогою методу ланцюгових підстановок можна зробити наступні висновки. На обсяг випуску продукції найбільше вплинув показник середньочасового виробітку одного робітника, за допомогою якого обсяг випуску збільшився на 2847800,84 тис. грн. Показники кількості відпрацьованих робочих днів та тривалості робочого дня також позитивно вплинули на показник випуску продукції, а саме збільшили на 108669,79 тис. грн. і 175158,54 тис. грн. відповідно. Але із-за зменшення чисельності робітників зменшився і обсяг випуску продукції на 670490,17 тис. грн.

Метод відносних різниць.

Для аналізу за допомогою методу відносних різниць потрібно розрахувати наступні данні.

?%ЧР = (ЧР1 - ЧР0) / ЧР0 = (7148 - 7880) / 7880 = - 0,0929;

?%КРД = (КРД1 - КРД0) / КРД0 = (245 - 241) / 241 = 0,0166;

?%ТРД = (ТРД1 - ТРД0) / ТРД0 = (7,8 - 7,6) / 7,6 = 0,0263;

?%ЧВ = (ЧВ1 - ЧВ0) / ЧВ0 = (0,71 - 0,5) / 0,5 = 0,4169.

?ВП(ЧР) = ВП0 * ?%ЧР = -670490,17;

?ВП(КРД) = (ВП0 + ?ВП(ЧР)) * ?%КРД = 108669,79;

?ВП(ТРД) = (ВП0 + ?ВП(ЧР) + ?ВП(КРД)) * ?%ТРД = 175158,54;

?ВП(ЧВ) = (ВП0 + ?ВП(ЧР) + ?ВП(КРД) + ?ВП(ТРД)) * ?%ЧВ = 2847800,84.

Проаналізовані дані за методом відносних різниць співпадають з даними, які були проаналізовані за допомогою метода ланцюгових підстановок.

Аналіз вплив на зміну випуску продукції зміни кількості робітників і річної продуктивності одного робітника за допомогою метода абсолютних різниць.

Розрахункова формула: , (2.2)

де ЧР - чисельність робітників;

РВ - річна продуктивність праці одного робітника.

?ВП(ЧР) = (ЧР1 - ЧР0) * РВ0 = (7148 - 7880) * 915,97 = - 670490,17;

?ВП(РВ) = (РВ1 - РВ0) * ЧР1 = (1354,08 - 915,97) * 7148 = 3131629,17.

Отже, обсяг випуску продукції у звітному році порівняно з минулим збільшився на 3131629,17 тис. грн. через збільшення річної продуктивності праці одного робітника, але знизився із-за зменшення чисельності робітників на 670490,17 тис. грн.

Аналіз впливу на зміну випуску продукції зміни середньорічної вартості основних фондів і їх фондовіддачі за допомогою методу ланцюгових підстановок.

Розрахункова формула: , (2.3)

де ВФ - середньорічна вартість основних фондів;

ФД - фондовіддача.

Таблиця 2.6

Вплив факторів на зміну випуску продукції

Показники	ВФ	ФД	Випуск продукції
минулий рік	1494011	4,831	7217845
умова 1	2237914	4,831	10811778,75
звітний рік	2237914	4,325	9678984

?ВП(ВФ) = 10811778,75 - 7217845 = 3593933,75;

?ВП(ФД) = 9678984 - 10811778,75 = - 1132794,75.

Таким чином, випуск продукції збільшився на 3593933,75 тис. грн. через збільшення середньорічної вартості основних фондів, але зменшився на 1132794,75 тис. грн. через те, що показник фондовіддачі у звітному році зменшився до 4,325.

За звітний 2012 рік на підприємстві «ДТЕК Західенерго» не було вибуття й приросту основних засобів, відповідно немає можливості визначити коефіцієнти приросту, оновлення та вибуття.

, (2.4)

де А - сума зношення (амортизації) діючих основних засобів;

Вп - первинну вартість основних засобів.

Оцінити рівень зношеності можливо за допомогою формули (2.4).

Кзн = 2298 / 13028 * 100 % = 17,64 %.

Отже рівень зношеності основних засобів складає 17,64 %.

Коефіцієнт придатності пропорційний коефіцієнту зношення.

Кпр = 100 % - 17,64% = 82,36 %.

Таким чином рівень придатності основних засобів складає 82,36 %.

Аналіз впливу на зміну обсягу реалізованої продукції зміни обсягу виробництва продукції: залишків нереалізованої продукції на початок і на кінець року за допомогою методу пропорційного розподілу.

Розрахункова формула: , (2.5)

де РП - обсяг реалізованої продукції;

ЗНППР - залишків нереалізованої продукції на початок року;

ВП - випуск продукції;

ЗНПКР - залишків нереалізованої продукції на кінець року.

РП = 161225 + 9678984 - 174860 = 9665529.

За допомогою формули (2.5) можна визначити обсяг реалізованої продукції, який у звітному році склав 9665529 тис. грн.

Вплив на зміну величини фонду заробітної плати працівників підприємства зміни кількості працюючих і середньомісячної зарплати одного працюючого за допомогою методів ланцюгових підстановок і методу відносних різниць.

Розрахункова формула: , (2.6)

де ФЗП - фонд заробітної плати працівників підприємства;

КП - кількість працюючих;

ЗП - середньомісячна заробітна плата.

Метод ланцюгових підстановок.

Таблиця 2.7

Вплив факторів на зміну випуску продукції

Показники	КП	ЗП	ФЗП
минулий рік	7880,00	5192,65	491016600
умова 1	7148,00	5192,65	445404398
звітний рік	7148,00	5783,67	496100500

?ФЗП(КП) = 445404398 - 491016600 = - 45612201,93 грн.;

?ФЗП(ЗП) = 496100500 - 445404398 = 50696101,93 грн.

Таким чином, загалом фонд заробітної плати працівників підприємства збільшився на 5083,9 тис. грн. За рахунок збільшення середньомісячної заробітної плати фонд став більше на 50696,1 тис. грн., але за рахунок зменшення кількості робітників знизився на 45612,2 тис. грн.

Метод відносних різниць.

Для аналізу за допомогою методу відносних різниць потрібно розрахувати наступні данні.

?%КП = (КП1 - КП0) / КП0 = - 0,0929;

?%ЗП = (ЗП1 - ЗП0) / ЗП0 = 0,1138.

?ФЗП(КП) = ФЗП0 * ?%КП = - 45612201,93 грн.;

?ФЗП(ЗП) = (ФЗП0 + ?ФЗП(КП)) * ?%ЗП = 50696101,93 грн.