Аналіз виробничих запасів підприємства

Проаналізовані дані за методом відносних різниць співпадають з даними, які були проаналізовані за допомогою метода ланцюгових підстановок.

Аналіз зміни собівартості за елементами операційних витрат, її структури та динаміку за допомогою вертикального та горизонтального порівняльного аналізу. При горизонтальному аналізі визначаються абсолютні й відносні відхилення фактичного рівня показників від базового. При вертикальному аналізі вивчається структура економічних явищ і процесів шляхом визначення питомої ваги окремих частин у загальному цілому.

виробничий запас матеріальний собівартість

Таблиця 2.8

Аналіз собівартості за елементами операційних витрат

Елементи витрат	Минулий рік	Звітний рік	Відхилення
	Сума тис. грн.	Питома вага %	Сума тис. грн.	Питома вага %	Абсолютне	Відносне %
Матеріальні витрати	4867739,0	67,44	7161020,0	73,99	2293281,0	47,11
Витрати на оплату праці	491016,6	6,80	496100,5	5,13	5083,90	1,04
Амортизація основних фондів	642154,0	8,90	758123,0	7,83	115969,0	18,06
Інші витрати	1216935,4	16,86	1263740,5	13,06	46805,1	3,85
Всього	7217845,0	100,00	9678984	100,00	2461139	34,10

За результатами таблиці 2.8 можна зробити наступні висновки.

Найбільша питома вага припадає на матеріальні витрати і складає 67,44 % у минулому році та 73,99 % у звітному. Таким чином вона збільшилась на 6,54 пунктів. Значну частину займають інші витрати і складають 16,86 % і 13,06 % у минулому і звітному роках відповідно. Порівнюючи з минулим роком інші витрати зменшились по структурі на 3,8 пунктів. Амортизація і витрати на оплату праці займають найменшу питому вагу у 2011 році 8,9 % та 6,8% відповідно, у 2012 році - 7,83 % та 5,13 %.

Отже собівартість збільшилась на 2461139 тис. грн. ( на 34,1 %) насамперед через збільшення матеріальних витрат на 2293281 тис. грн. (на 47,11 %).

Також значно збільшилась амортизація основних фондів - на 115969 тис. грн., у відсотковому значенні - на 18,06 %. Інші витрати збільшились на 46805,1 тис. грн. (на 3,85 %). Витрату на оплату праці змінились на 5083,9 тис. грн., тобто всього на 1,04 %.

Зміна структури бухгалтерського балансу за допомогою горизонтального та вертикального порівняльного аналізу (табл. 2.9).

Таблиця 2.9

Баланс на 31.12.2012 р.

Актив	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Абсолютне відхилення	Відносне відхилення
1	2	3	4	5
I. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
- залишкова вартість	2297	10730	8433	4,6713
- первісна вартість	4259	13028	8769	3,0589
- накопичена амортизація	(1962)	(2298)	-336	1,1713
Незавершені капітальні інвестиції	311851	184227	-127624	0,5908
Основні засоби:
- залишкова вартість	2011698	2452130	440432	1,2189
- первісна вартість	2654122	3537695	883573	1,3329
- знос	(642154)	(1085565)	-443411	1,6905
Довгострокові біологічні активи:
- справедлива (залишкова) вартість	0	0	-	-
- первісна вартість	0	0	-	-
- накопичена амортизація	0	0	-	-
Довгострокові фінансові інвестиції:
- які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств	0	0	-	-
- інші фінансові інвестиції	0	0	-	-
Довгострокова дебіторська заборгованість	3617	4038	421	1,1164
Справедлива (залишкова) вартість інвестиційної нерухомості	0	0	-	-
Первісна вартість інвестиційної нерухомості	0	0	-	-
Знос інвестиційної нерухомості	0	0	-	-
Відстрочені податкові активи	43340	12748	-30592	0,2941
Гудвіл	0	0	-	-
Інші необоротні активи	106285	0	-106285	-
Гудвіл при консолідації	0	0	-	-
Усього за розділом I	2479358	2663873	184515	1,0744
II. Оборотні активи
Запаси:
Виробничі запаси	470112	1345730	875618	2,8626
Поточні біологічні активи	220	0	-220	-
Незавершене виробництво	10658	22323	11665	2,0945
Готова продукція	0	823	823	-
Товари	127	66	-61	0,5197
Векселі одержані	0	0	-	-
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
- чиста реалізаційна вартість	227121	619612	392491	2,7281
- первісна вартість	351559	741750	390191	2,1099
- резерв сумнівних боргів	(124438)	(122138)	2300	0,9815
Дебіторська заборгованість за рахунками:
- з бюджетом	1159	316620	315461	273,1838
- за виданими авансами	24586	24567	-19	0,9992
- з нарахованих доходів	117	557	440	4,7607
- із внутрішніх розрахунків	0	0	-	-
Інша поточна дебіторська заборгованість	11600	9967	-1633	0,8592
Поточні фінансові інвестиції	23000	17000	-6000	0,7391
Грошові кошти та їх еквіваленти:
- в національній валюті	9651	195349	185698	20,2413
- у т.ч. в касі	9	0	9	-
- в іноземній валюті	0	0	-	-
Інші оборотні активи	17048	18	-17030	0,0011
Усього за розділом II	795399	2552632	1757233	3,2092
III. Витрати майбутніх періодів	740	1268	528	1,7135
IV. Необоротні активи та групи вибуття	0	0	-	-
Баланс	3275497	5217773	1942276	1,5930
Пасив	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Абсолютне відхилення	Відносне відхилення
I. Власний капітал
Статутний капітал	490209	490209	0	1,0000
Пайовий капітал	0	0	-	-
Додатковий вкладений капітал	0	0	-	-
Інший додатковий капітал	0	0	-	-
Резервний капітал	0	0	-	-
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	50980	28823	-22157	0,5654
Неоплачений капітал	0	0	-	-
Вилучений капітал	0	0	-	-
Накопичена курсова різниця	0	0	-	-
Усього за розділом I	541189	519032	-22157	0,9591
Частка меншості	0	0	-	-
II. Забезпечення наступних виплат та платежів
Забезпечення виплат персоналу	164766	158430	-6336	0,9615
Інші забезпечення	36540	32084	-4456	0,8781
Сума страхових резервів	0	0	-	-
Сума часток перестраховиків у страхових резервах	0	0	-	-
Цільове фінансування	0	0	-	-
Усього за розділом II	201306	190514	-10792	0,9464
ІІІ. Довгострокові зобов'язання
Довгострокові кредити банків	195941	98178	-97763	0,5011
Інші довгострокові фінансові зобов'язання	0	0	-	-
Відстрочені податкові зобов'язання	0	0	-	-
Інші довгострокові зобов'язання	47395	408690	361295	8,6231
Усього за розділом III	243336	506868	263532	2,0830
ІV. Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банків	533829	410117	-123712	0,7683
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями	142584	23297	-119287	0,1634
Векселі видані	0	0	-	-
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	565469	2249827	1684358	3,9787
Поточні зобов'язання за розрахунками:
- з одержаних авансів	817095	1020435	203340	1,2489
- з бюджетом	75492	132698	57206	1,7578
- з позабюджетних платежів	0	55190	55190	-
- зі страхування	8204	0	-8204	-
- з оплати праці	17291	82078	64787	4,7469
- з учасниками	22814	14198	-8616	0,6223
- із внутрішніх розрахунків	0	0	-	-
Зобов'язання, пов'язані з необоротними активами та групами вибуття, утримуваними для продажу	0	0	-	-
Інші поточні зобов'язання	97495	1263	-96232	0,0130
Усього за розділом IV	2280273	3989103	1708830	1,7494
V. Доходи майбутніх періодів	9393	12256	2863	1,3048
Баланс	3275497	5217773	1942276	1,5930

У звітному році порівняно з минулим перший розділ активу балансу «Необоротні активи» збільшився на 184515 тис. грн., а саме на 7,44 %. На цю зміну вплинуло наступне:

збільшення первісної і залишкової вартості нематеріальних активів на 8433 тис. грн. і 8769 тис. грн. (в 4,7 та 3,0 рази) відповідно;

зменшення незавершених капітальних інвестицій на 127624 тис. грн., тобто на 40,92 %;

збільшення первісної і залишкової вартості основних засобів на 440432 тис. грн. і 883573 тис. грн. (в 1,2 та 1,3 рази) відповідно;

збільшення довгострокової дебіторської заборгованості на 421 тис. грн., а саме на 11,64 %;

зменшились відстрочені податкові активи на 30592 тис. грн. (в 0,29 раз).

Другий розділ активу балансу також збільшився на 1757233 тис. грн. і склав 2552632 тис. грн., тобто зріс в 3,2 рази. На цю зміну вплинули наступні фактори:

збільшення виробничих запасів та незавершеного виробництва на 875618 тис. грн. і 11665 тис. грн. (в 2,8 й 2,1 рази) пропорційно;

з'явилась у звітному році готова продукція, що була відсутня в минулому, і склала 823 тис. грн., але зменшився обсяг товарів на 61 тис. грн.;

дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги збільшилась на 392491 тис. грн., тобто на 172,81 %;

значно збільшилась дебіторська заборгованість за рахунками з бюджетом - на 315461 тис. грн., тобто в 273 рази;

збільшення коштів в національній валюті з 9651 тис. грн. на 195349 тис. грн., тобто в 20 разів.

Витрати майбутніх періодів збільшились у 2012 році до 1268 тис. грн., а саме на 528 тис. грн. у порівнянні з минулим роком (тобто в 1,7 рази).

Перший розділ пасиву балансу «Власний капітал» зменшився на 22157 тис. грн., тобто на 4,09 % в цілому. Статутний капітал залишився незмінним порівняно з попереднім періодом 490209 тис. грн. А нерозподілений прибуток зменшився на 22157 тис. грн. (на 43,46%).

Другий розділ пасиву «Забезпечення наступних виплат та платежів» в цілому зменшився на 10792 тис. грн., тобто на 5,36 %. За рахунок забезпечення витрат персоналу зменшився на 6336 тис. грн., а за рахунок іншого забезпечення - на 4456 тис. грн.

Третій розділ пасиву «Довгострокові зобов'язання» збільшився на 263532 тис. грн., тобто в 2 рази. Цьому сприяло збільшення інших довгострокових зобов'язань на 361295 тис. грн., а саме у 8,6 разів. Зменшились довгострокові кредити банків на 97763 тис. грн.

Четвертий розділ пасиву «Поточні зобов'язання» значно зріс, а саме на 1708830 тис. грн. (на 74,94 %). На цю зміну вплинули наступні фактори:

збільшення кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги на 1684358 тис. грн., майже в 4 рази;

збільшення поточних зобов'язань з одержаних авансів, з бюджетом, з оплати праці відповідно на 203340 тис. грн., 57206 тис. грн. та 64787 тис. грн. (на 24,89 %, 75,78 % й 374 %);

короткострокові кредити банків зменшились, як і зменшились поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, на 123712 тис. грн. і 119287 тис. грн. ( на 23 % і 84 %).

Валюта балансу збільшилась на 1942276 тис. грн., тобто на 59,3 %, але при значному збільшенні поточних зобов'язань, що перевищують оборотні активи, не можна сказати, що це позитивно вплинуло на стан підприємства.

Фінансова стабільність підприємства - це його надійно-гарантована платоспроможність у звичайних умовах господарювання й випадкових змін на ринку.

До основних факторів, що визначають фінансову стійкість підприємства, належить фінансова структура капіталу (співвідношення позикових і власних коштів, а також довгострокових і короткострокових джерел коштів) і політика фінансування окремих складових активів (насамперед необоротних активів і запасів). Тому з метою оцінки фінансової стійкості необхідно проаналізувати не тільки структуру фінансових ресурсів, але й напрямки їхнього вкладення.

Для оцінки рівня фінансової стійкості використовують наступні показники:

- Коефіцієнт автономії(платоспроможності);

- Коефіцієнт маневреності власних коштів;

- Коефіцієнт фінансової залежності;

- Коефіцієнт фінансового ризику.

Коефіцієнт автономії (коефіцієнт концентрації власного капіталу) характеризує частку коштів, вкладених власниками підприємства в загальну вартість майна. Розрахунок коефіцієнта автономії проводиться за формулою:

(2.7)

У 2011 році коефіцієнт автономії склав 0,165, а в 2012 році - 0,099; при тому, що нормальне мінімальне значення коефіцієнта автономії орієнтовано оцінюється на рівні 0,5, що припускає забезпеченість позикових коштів власними.

Коефіцієнт маневреності власних коштів характеризує степінь мобільності використання власного капіталу, та визначається за формулою:

(2.8)

У минулому році коефіцієнт маневреності був -3,581, а в звітному - -4,132.

Коефіцієнт маневреності показує частку власних коштів, вкладених в оборотні активи. Чітких рекомендацій у значенні цього коефіцієнта немає, але вважається, що його значення повинно бути не менше 0,2 , що дозволить забезпечити достатню гнучкість у використанні власного капіталу .

Для того, щоб знайти коефіцієнт фінансової залежності потрібно одиницю поділити на коефіцієнт автономії. Таким чином даний показник склав у 2011 році 6,052, а в 2012 році - 10,05.

Коефіцієнт фінансового ризику розраховується за наступною формулою:

(2.9)

У минулому та звітному роках показник фінансового ризику склав 0,45 та 0,977 відповідно.

Оцінку ліквідності підприємства виконують за допомогою системи фінансових коефіцієнтів, які дозволяють зіставити вартість поточних активів, що мають різний ступінь ліквідності, із сумою поточних зобов'язань. До них належать:

- Коефіцієнт загальної ліквідності (Коефіцієнт покриття);

- Коефіцієнт поточної ліквідності (Коефіцієнт швидкої ліквідності);

- Коефіцієнт абсолютної ліквідності ;

- Чистий оборотний капітал.

Розрахунок коефіцієнта загальної ліквідності проводиться за формулою:

(2.10)

Коефіцієнт загальної ліквідності склав 0,349 у 2011 році та 0,64 у 2012 році.

Коефіцієнт поточної ліквідності - показує, яку частину поточних зобов'язань підприємство спроможне погасити за рахунок найбільш ліквідних оборотних коштів - грошових коштів та їх еквівалентів, фінансових інвестицій та кредиторської заборгованості. Розраховується за формулою:

(2.11)

У минулому році - 0,138, у звітному - 0,297.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності дозволяє визначити частку короткострокових зобов'язань, що підприємство може погасити найближчим часом, не чекаючи оплати дебіторської заборгованості й реалізації інших активів. Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається за формулою:

(2.12)



У минулому році - 0,014, у звітному - 0,053.

Чистий оборотний капітал необхідний для підтримки фінансової стійкості підприємства, оскільки перевищення оборотних коштів над короткостроковими зобов'язаннями означає, що підприємство не тільки може погасити свої короткострокові зобов'язання, але і має резерви для розширення діяльності. Рекомендоване значення: > 0. Розраховується за формулою:

(2.13)

Показник минулого періоду склав -1484874 тис. грн., а в звітному - -1436471 тис. грн.

Ділова активність підприємства у фінансовому аспекті проявляється, насамперед, у швидкості обороту його коштів. Аналіз ділової активності полягає в дослідженні рівнів і динаміки різноманітних коефіцієнтів оборотності, основними з яких є :

- Коефіцієнт оборотності активів;

- Коефіцієнт оборотності оборотних засобів;

- Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості;

- Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості;

- Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів;

- Коефіцієнт оборотності основних засобів;

- Коефіцієнт оборотності власного капіталу;

Важливість показників оборотності пояснюється тим, що характеристики обороту багато в чому визначають рівень прибутковості підприємства.

Коефіцієнт оборотності активів - відображає швидкість обороту сукупного капіталу підприємства, тобто показує, скільки разів за аналізований період відбувається повний цикл виробництва й обіг, що приносить відповідний ефект у вигляді прибутку, або скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна одиниця активів:

(2.14)

Отже, коефіцієнт оборотності активів в минулому періоді склав 2,35 , а в звітному - 2,32.

2.3 Проведення поглибленого аналізу виробничих запасів підприємства

Методи загального аналізу дають можливість визначити величину, масштаби, тенденції, динаміку розвитку економічних об'єктів, їх стан та структуру, певну числову характеристику господарських процесів, ресурсів підприємства.

До них належать метод порівняння, методи розрахунку відносних і середніх величин, групування, побудова рядів динаміки, а також балансовий метод, метод деталізації, індексний та графічний методи.

Відносні показники динаміки притаманні горизонтальному економічному аналізу. Динаміка запасів даного підприємства представлена у таблиці 2.10.

Таблиця 2.10

Оцінка динаміки запасів ПАТ «ДТЕК Західенерго»

(тис. грн.)

Показники	2011 рік	2012 рік	Абсолютне	Відносне
Сировина і матеріали	4916	5552	636	12,94
Паливо	20170	18021	-2149	-10,65
Тара й тарні матеріали	12	6	-6	-50,00
Будівельні матеріали	494	944	450	91,09
Запасні частини	3524	8581	5057	143,50
МШП	62	29	-33	-53,23
Готова продукція	7	9	2	28,57
Товари	84	92	8	9,52
Разом	29269	33234	3965	13,55

Як видно з даних таблиці 2.10 до складу запасів входять: сировина і матеріали, паливо, тара і тарні матеріали, будівельні матеріали, запасні частини, малоцінні та швидкозношувані предмети, готова продукція, товари.

В цілому вартість запасів, за період, що підлягає аналізу, у 2012 р. збільшується на 3965 тис. грн. або на 13,55 % порівняно з попереднім роком. Запаси готової продукції у звітному році дещо зросли у порівнянні з минулим. (на 2 тис. грн. або 28,57 %). Паливо зменшується на 10,65 % і складає у звітному році 18021 тис. грн.

Разом з тим, товарні запаси протягом аналітичного періоду стабільно зростають і становлять відповідно 84 тис. грн. у 2011 році та 92 тис. грн. у 2012 році, а середньорічний темп їх приросту досягає 9,52 %.

Проаналізуємо структуру запасів ПАТ «ДТЕК Західенерго» оцінимо відхилення від структури (табл.2.11).

Таблиця 2.11

Питома вага запасів ПАТ «ДТЕК Західенерго»

(тис. грн.)

Показники	2011 рік	2012 рік	Відхилення від стр-ри
	сума	стр-ра	сума	стр-ра	Абсол.	Віднос.
Валюта балансу	3275497	100	5217773	100	-	-
Виробничі запаси	470112	14,352	1345730	25,791	11,439	79,70
Незавершене виробництво	10658	0,325	22323	0,428	0,102	31,48
Готова продукція	0	0,000	823	0,016	0,016	100,00
Товари	127	0,004	66	0,001	-0,003	-67,38
Разом запасів	481117	14,688	1368942	26,236	11,548	78,62



Отже, як видно з таблиці 2.11 найбільшу частку у структурі майнового потенціалу підприємства виробничі запаси, питома вага яких у 2011 році становила 14,35. У 2012 році їх частка збільшилась на 11,43 й склала 25,79.

Оцінивши питому вагу, слід детальніше розглянути частку окремих видів запасів у загальній величині запасів досліджуваного підприємства (табл.2.12).

Таблиця 2.12

Структура запасів ПАТ «ДТЕК Західенерго»

Показники	2011 рік	Стр-ра	2012 рік	Стр-ра	Абс.від.	Відн.від.
Сировина і матеріали	4916	16,80	5552	16,71	-0,09	-0,54
Паливо	20170	68,91	18021	54,22	-14,69	-21,31
Тара й тарні матеріали	12	0,04	6	0,02	-0,02	-55,97
Будівельні матеріали	494	1,69	944	2,84	1,15	68,29
Запасні частини	3524	12,04	8581	25,82	13,78	114,45
МШП	62	0,21	29	0,09	-0,12	-58,81
Готова продукція	7	0,02	9	0,03	0,01	13,23
Товари	84	0,29	92	0,28	-0,01	-3,54
Разом	29269	100,00	33234	100,00	-	-

Дані вищенаведеної таблиці свідчать, що найбільша питома вага у структурі запасів припадає на паливо, але його частка у 2012 році порівняно з попереднім зменшилась на 14,69 %. Далі велику частку займають запасні частини у звітному році їх питома вага збільшилась на 13,78 % й склала 25,82 %.

Таким чином, загальний аналіз запасів дає змогу визначити, що протягом досліджуваного періоду структура їх зазнала змін. Оптимізація структури запасів - це кінцева мета раціонального управління запасами. Змінюючи їх структуру, можливо поліпшити забезпеченість виробництва без збільшення обсягів запасів. Тенденція динаміки величини запасів відрізняється за окремими їх видами. Так, обсяги палива, МШП, сировини, тари зменшуються, а запасних частин та готової продукції навпаки збільшуються.

Для характеристики ефективності використання виробничих запасів застосовується система узагальнюючих і приватних показників.

До узагальнюючого показникам відносяться матеріаловіддача, матеріалоємність, коефіцієнт співвідношень темпів росту обсягів виробництва і матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання виробничих запасів.

Питома матеріалоємність може бути обчислена як у вартісному вираженні, так і в натуральному чи в умовно-натуральному вираженні (відношення кількості витрачених виробничих запасів на виробництво і-го виду продукції до кількості продукції цього виду, що випускається,).

У процесі аналізу фактичний рівень показників ефективності використання виробничих запасів порівнюють з базисним, вивчають їхню динаміку і причини зміни, а також вплив на обсяг виробництва продукції.

В умовах ринкових відносин слід більш раціонально та ефективно використовувати трудові, грошові та матеріальні ресурси, удосконалювати систему управління, забезпечувати наукову обґрунтованість та оптимальність рішень, підвищувати господарську зацікавленість у досягненні найвищих господарських результатів при найменших затратах, високої якості, посилювати контроль за ходом виконання запланованого, поліпшувати рівень економічної роботи в усіх ланках економіки.

Аналіз раціонального використання матеріальних ресурсів має вирішити питання про дійсний стан з використанням матеріальних ресурсів.

Мета аналізу показників використання виробничих запасів полягає в зниженні частки матеріальних витрат в собівартості продукції. Є багато варіантів різних методик проведення аналізу використання виробничих запасів, у яких пропонуються різноманітні показники і фактори, які впливають на них.

Це потребує розмежування матеріалоємності як відношення всіх матеріальних витрат до обсягу випущеної продукції у вартісному вираженні на фізичну одиницю продукції, а також на одиницю ефекту.

Відображення того чи іншого економічного явища за допомогою показників, які б враховували б всі його характерні ознаки без найменших похибок, практично неможливе. Через це майже кожний показник має елемент умовності.

Першу групу складають первинні показники витрат матеріальних цінностей: спільне і питоме витрачання, матеріалоємність, коефіцієнті % корисного використання матеріальних цінностей, витрачальний коефіцієнт виходу продукції.

Друга група - це показники розрахунково-аналітичні. Вони є похідними від первинних показників і використовуються при кількісному аналізі структури і динаміки споживання матеріальних ресурсів. Це передусім різні економічні індекси; для відносного зіставлення норм і фактичних витрат, витрат поточного і минулих періодів; для вивчення структурних зрушень тощо. З викладеного видно, що всі автори групують показники за різними ознаками. Майже всі вони під системою показників використання матеріальних ресурсів розуміють систему показників матеріалоємність, в той час як остання є лише одним з узагальнюючих показників використання виробничих запасів.

Матеріаловіддача дозволяє не лише оцінити зміни фактичного рівня використаних ресурсів у порівнянні з попередніми періодами, але й виявити резерви збільшення обсягів виробництва. Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції відображає не тільки рівень використання матеріальних ресурсів, але й структуру виробництва продукції, тобто є воно матеріаломістким чи ні. В процесі аналізу необхідно перевірити, чи впроваджуються наукове технічні досягнення, направлені на підвищення ефективності використань матеріалів, створені чи для цього необхідні предмети праці, системи машин високо економні, маловідходні і безвідходні технологічні процеси.

Перевіряється дотримання заходів, направлених на підвищення зацікавленості підприємства в економії матеріальних ресурсів. Зниження матеріаломісткості залежить і від підвищення рівня конструкторських розробок, в тому числі зниження чистої ваги виробів вдосконалення технологій виробництва і підвищення якості матеріалів.

Важливим розділом аналізу є вивчення заходів, намічених підприємством по скороченню відходів і втрат матеріалів по всіх стадіях їх обробки, зберігання і транспортування, більш повному використанню у виробництві вторинних ресурсів і супутніх продуктів.

Питома матеріаломісткість може бути розрахована, як у вартісному, так і в натуральному чи умовно-натуральному вираженні. Загальна матеріаломісткість залежить від структури виготовленої продукції, цін на матеріальні ресурси і відпускних цін на продукцію.

Аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами й ефективності їх використання.

Важливим чинником розвитку та інтенсифікації виробництва є стабільна забезпеченість підприємства матеріальними ресурсами та їх раціональне використання. З переходом до ринкових умов докорінно змінюється система постачання підприємства сировиною і матеріалами, комплектуючими виробами та енергоносіями.

Для того, щоб визначити, наскільки підприємство забезпечене матеріальними ресурсами, необхідно:

* вивчити порядок розрахунку й обґрунтованість договорів про поставку матеріальних ресурсів, умови поставок;

* визначити характер виробничих матеріальних запасів і зміну їх структури;

* перевірити обґрунтованість норм виробничих запасів і потребу в матеріальних ресурсах;

* виявити можливості зменшення виробничих запасів і потреби в матеріальних ресурсах;

* розробити заходи щодо зниження наднормативних і зайвих запасів матеріалів.

Загальна потреба підприємства в тому чи іншому виді матеріалів становить:

, (2.15)

де - загальна потреба;

ПВ - потреба у виробництві;

ПЕ - потреба в експериментально-дослідних роботах;

ПР - потреба у ремонті;

ПЗК - потреба в утворенні нормативних залишків на кінець аналізованого періоду;

ЗП - запас на початок аналізованого періоду.

Отже, розглянемо потребу підприємства «ДТЕК Західенерго» у кількості вугілля для виробництва електроенергії.

6765,8 + 78 + 5,5 + 23 + 150 - 289,6 = 6732,7 (т).

Після перевірки потреби в матеріальних ресурсах визначають джерела їх покриття і забезпечення. Розрізняють джерела зовнішні та внутрішні.

Аналіз термінів та обсягів поставок матеріалів за укладеними договорами пов'язаний із перевіркою запасів відповідних матеріалів на складі. Наявні запаси мають задовольняти потребу підприємства в матеріалах на період інтервалів між поставками.

Забезпеченість (мінімальний запас) днів становить:



, (2.16)

де НЗ - запас того чи іншого матеріалу;

ПД - добова потреба у цьому матеріалі.

З = 50578,6 / 237 = 213,4 (дн.)

Це дає змогу встановити кількість запасу в днях, на яку вистачить окремих видів матеріалів на складі. Визначають також інтервали між фактичним надходженням матеріалів на склад й інтервали поставок за договорами з постачальниками.

Визначимо чи повний облік потреби в матеріалах було здійснено і чи правильно визначено величину потреб (табл. 2.13).

Таким чином, можна зробити висновки, що підприємство нераціонально визначає потребу сировини. Вугілля за даними таблиці 2.13 використовується більше реальної потреби на 100 т, а газу навпаки менше на 43 тис. м3. Це все впливає на собівартість продукції і подальший дохід.

Таблиця 2.13

Аналіз забезпеченості підприємства окремими видами матеріалів

Матеріал	Одиниця вимірювання	Загальна потреба	У тому числі	Об'єктивна (реальна) потреба	Завищення / заниження потреби
			Виготов-лення продукції	Експлуа-таційні потреби
Вугілля	т	7500	6765,8	734,2	7400	100
Газ	тис. м3	4557	3885	672	4600	- 43

Для характеристики матеріаломісткості розраховують два узагальнюючі показники: матеріаломісткість товарного випуску та матеріаловіддачу, використавши при цьому подану нижче аналітичну таблицю 2.14.

Таблиця 2.14

Показники матеріаломісткості продукції

Показник	2011 рік	2012 рік	Відхилення
			Абсолютне	Відносне
Матеріальні витрати, тис. грн.	4867739	7161020	2293281,00	47,11
Товарна продукція, тис. грн.	7217845	9678984	2461139,00	34,10
Матеріаломісткість товарної продукції, грн.	0,674	0,740	0,07	9,70
Матеріаловіддача, грн.	1,483	1,352	-0,13	-8,85
Перевитрати (+), економія (-) матеріалів за рахунок зміни матеріаломісткості, тис. грн.	-	-	318589,021	-
Зміна випуску продукції у результаті зміни її матеріаломісткості, тис. грн.	-	-	3400458,98	-

Отже, матеріаломісткість продукції збільшилась на 0,07 грн., а саме на 9,7 %. А матеріаловіддача у зв'язку з цим зменшила на 0,13 грн., тобто на 8,85%. Порівняно з минулим роком перевитрати склали 318589,021 тис. грн. І за рахунок зміни матеріаломісткості випуск продукції збільшився на 3400458,98 тис. грн.



РОЗРОБКА КОМПЛЕКСУ ЗАХОДІВ ЩОДО УДОСКОНАЛЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ ПІДПРИЄМСТВА

Оптимізація запасів підприємства та контроль

Контроль -- це перевірка відповідності фактичних характеристик (процесів, діяльності, об'єктів) установленим вимогам (обмеженням)- Контроль є обов'язковою функцією управління буд Контроль на підприємстві має різні напрямки і форми.

Технічний контроль є важливою складовою системи управління якістю продукції на кожному підприємстві. Велике дисциплінуюче значення має контроль трудової дисципліни, дотримання організаційного регламенту та якості виконання своїх функцій працівниками (якості праці).

Особливу роль у системі внутрішнього контролю виконує контроль результатів виробництва і витрачених ресурсів, які разом характеризують ефективність діяльності будь-якою складною системою. Контроль здійснюється в різних формах: візуально і документально. Контроль здійснюється в різних формах:

Поточний контроль здійснюється щоденно як систематичний моніторинг за рухом матеріальних цінностей, незавершеного виробництва і продукції.

Періодичний контроль здійснюється у формі усталеної регулярної звітності підрозділів підприємства.

Разовий контроль не має усталеного змісту і попередньо встановленої регулярності.

Оцінка діяльності -- логічне продовження контрольних операцій. Через таку оцінку стимулюється реакція працівників на результати своєї діяльності і можливі відхилення фактичних показників від установлених.

Оцінка діяльності здійснюється за допомогою певної системи показників. Є основні (обсяг виробництва, собівартість, прибуток), допоміжні показники (продуктивність праці, зниження трудомісткості), за допомогою яких проводиться оцінка діяльності підрозділів.

Показники, за якими здійснюється контроль і оцінювання діяльності, повинні мати кількісний вимір на основі оперативного і бухгалтерського обліку. Показники мають бути порівнянними в межах планово-оцінювальних періодів. Це означає, що на різних етапах розрахункового (планового, звітного) періоду зміст і методика обчислення планових і фактичних показників мають бути однаковими. Дослідно-аналітичний метод передбачає встановлення норм і нормативів на основі вивчення дослідного виконання нормованого процесу у виробничих або лабораторних умовах.

Наприклад, визначення норм затрат енергії чи допоміжних матеріалів на одиницю часу роботи машини відповідними замірами їх витрачання за встановлених режимів навантаження, установлення норм часу шляхом хронометражних спостережень тощо. Цей метод вважається науково обґрунтованим і доповнює розрахунково-аналітичний метод. Сутність оптимізації запасів та інтервалів поставки матеріалів За природно-речовинним складом розрізняють такі основні групи виробничих запасів:

сировина та основні матеріали -- предмети, що створюють матеріальну основу продукції;

допоміжні матеріали -- предмети, які використовуються при перетворенні сировини та інших матеріалів для надання продукції специфічних характеристик, обслуговування засобів праці, догляду за ними та полегшення процесу виробництва;

напівфабрикати та комплектуючі вироби -- матеріали, які "пройшли попередню обробку та необхідні для процесу виробництва поряд з основними матеріалами та сировиною,

зворотні відходи виробництва -- залишки сировини та матеріалів, які виникають у процесі виробництва;

паливо -- технологічне та для задоволення господарських потреб;

тара і тарні матеріали -- предмети для упакування, транспортування і зберігання продукції та матеріалів.

Управління запасами має два основні аспекти. Один стосується забезпечення підприємства виробничими запасами для виготовлення необхідного продукту в достатній кількості, у визначені терміни та в потрібному місці.

Другий аспект пов'язаний з витратами на підтримання певного рівня запасів. Виходячи з цих положень на підприємстві регулюють рівень матеріальних запасів виробництва. При цьому визначають терміни та обсяги замовлень (коли та скільки замовляти) і розробляють моделі, які допомагають у прийнятті таких рішень.

Під час регулювання запасів необхідно враховувати, що всі матеріальні ресурси, які зберігаються, суттєво різняться з точки зору їх вартості, потенційного прибутку (або збитків), обсягу можливих втрат від браку запасів. Тому розподіляти зусилля з управління запасами необхідно, беручи до увага відносну значущість предметів зберігання.

У цьому плані найбільш поширеним є метод АВС, який дає змогу класифікувати матеріальні запаси відповідно до певного показника їх значущості. Сутність цього методу полягає в тому, що всі матеріальні ресурси, які зберігаються на складах підприємства, розподіляються в порядку зменшення обсягів їх річної потреби. Обсяг щорічного споживання в грошовому виразі за кожною позицією номенклатури матеріалів записується зростаючим підсумком відносно попередніх позицій.

Частка, що відповідає рангу кожної позиції, визначається відношенням отриманих зростаючим підсумком сум до загальної суми щорічного споживання всіх матеріалів. У теорії управління запасами розроблені дві основні системи управління: система управління з фіксованою величиною запасу та система управління з фіксованим інтервалом часу між замовленнями. Система з фіксованою величиною запасу.

Основним параметром цієї системи є величина замовлення. Однак у системі з фіксованою величиною замовлення обсяг закупівлі має бути не тільки раціональним, а й оптимальним. Критерієм оптимізації є мінімум сукупних (загальних) витрат на зберігання запасів і повторення замовлення. Цей критерій ураховує три фактори, які впливають на величину загальних витрат, а саме: площу складських приміщень, витрати на зберігання запасів, вартість оформлення замовлення.

Використання критерію мінімізації сукупних витрат на зберігання запасів і повторне замовлення не мають сенсу, якщо термін виконання замовлення досить тривалий, попит і ціни на елементи виробничих запасів істотно коливаються. У такому разі недоцільно економити на зберіганні запасів. Це може призвести до порушення безперервного обслуговування споживача. В інших випадках визначення оптимальної величини запасу забезпечує зменшення витрат на їх зберігання без втрати якості обслуговування.

Гарантійний (страховий) запас потрібний на випадок можливої затримки надходження чергової партії матеріалів. Граничний рівень запасу визначає рівень запасу, при досягненні якого здійснюється наступне замовлення.

Третій основний параметр системи управління запасами з фіксованою величиною - максимальний запас. Цей рівень запасу визначається для забезпечення ефективного завантаження площ з точки зору критерію мінімізації сукупних витрат. Система з фіксованим інтервалом часу між поставками. Згідно з цією системою замовлення здійснюються в жорстко визначені моменти часу з рівними інтервалами, наприклад один раз на місяць, один раз на тиждень тощо.

Гарантійний (страховий) запас, як і в попередньому випадку, дає можливість забезпечувати потребу протягом очікуваної затримки постачання. У цій системі момент замовлення визначено заздалегідь, тому розрахунковим параметром є величина запасу. Її обчислення базується на прогнозному рівні споживання до моменту надходження запасу на склад підприємства (або підрозділу).

Найбільш поширеною у вітчизняній практиці господарювання є система "максимум-мінімум", згідно з якою запаси поповнюються до рівня, не нижчого за їхню мінімальну величину, а після надходження чергової партії не перевищують установлений максимальний обсяг. Для забезпечення цих умов чергова партія матеріалів замовляється за такої величини поточного запасу, якої вистачить для роботи до її надходження.

Одним із нових сучасних підходів до організації виробничого процесу є упровадження системи "точно за часом", згідно з якою обробка та рух матеріалів і виробів здійснюється точно в той момент, коли в них виникає потреба.

Характерна риса системи "точно за часом" -- наявність високоспеціалізованих та ефективних виробничих центрів, які поєднують обладнання та інструменти для обробки групи деталей з відповідними технологічними вимогами.

Оптимізація запасів та інтервалів поставки матеріалів.

На рівні підприємства запаси належать до об'єктів, які потребують великих капіталовкладень, і тому являють собою один із чинників, що визначають політику підприємства та впливають на рівень ефективності його функціонування.

Проте більшість підприємств не приділяють належної уваги питанням управління виробничими запасами і постійно недооцінюють свої майбутні потреби в наявних запасах, унаслідок чого змушені нести додаткові витрати. Виробничі запаси на підприємстві становлять більшість сукупного запасу товарно-матеріальних цінностей.

За природно-речовинним складом розрізняють такі основні групи виробничих запасів:

1. сировина та основні матеріали -- предмети, що створюють матеріальну основу продукції;

2. допоміжні матеріали -- предмети, які використовуються при перетворенні сировини та інших матеріалів для надання продукції специфічних характеристик, обслуговування засобів праці, догляду за ними та полегшення процесу виробництва;

3. напівфабрикати та комплектуючі вироби -- матеріали, які пройшли попередню обробку та необхідні для процесу виробництва поряд з основними матеріалами та сировиною;

4. зворотні відходи виробництва -- залишки сировини та матеріалів, які виникають у процесі виробництва;

5. паливо -- технологічне та для задоволення господарських потреб;

6. тара і тарні матеріали -- предмети для упакування, транспортування і зберігання продукції та матеріалів;

7. запасні частини -- предмети, які використовують для заміни та ремонту деталей двигунів, обладнання та ін.;

8. малоцінні та швидкозношувані предмети.

9. управління запасами має два основні аспекти.

Один стосується забезпечення підприємства виробничими запасами для виготовлення необхідного продукту в достатній кількості, у визначені терміни та в потрібному місці.

Другий аспект пов'язаний з витратами на підтримання певного рівня запасів. Виходячи з цих положень на підприємстві регулюють рівень матеріальних запасів виробництва. При цьому визначають терміни та обсяги замовлень (коли та скільки замовляти) і розробляють моделі, які допомагають у прийнятті таких рішень.

Під час регулювання запасів необхідно враховувати, що всі матеріальні ресурси, які зберігаються, суттєво різняться з точки зору їх вартості, потенційного прибутку (або збитків), обсягу можливих втрат від браку запасів.

Тому розподіляти зусилля з управління запасами необхідно, беручи до увага відносну значущість предметів зберігання. У цьому плані найбільш поширеним є метод АВС, який дає змогу класифікувати матеріальні запаси відповідно до певного показника їх значущості, сутність цього методу полягає в тому, що всі матеріальні ресурси, які зберігаються на складах підприємства, розподіляються в порядку зменшення обсягів їх річної потреби.

Обсяг щорічного споживання в грошовому виразі за кожною позицією номенклатури матеріалів записується зростаючим підсумком відносно попередніх позицій. Частка, що відповідає рангу кожної позиції, визначається відношенням отриманих зростаючим підсумком сум до загальної суми щорічного споживання всіх матеріалів.

Результати систематизації є основою для прийняття рішень щодо вибору оптимізаційних моделей, а також визначення періодів контролю за запасами (наприклад, група А контролюється щодоби; В -- щомісяця; с -- щоквартально).

Метод АВС використовується для поліпшення роботи різних сфер виробничої діяльності. Один з основних способів його застосування -- сфера обслуговування, де менеджер акцентує увагу на основних аспектах обслуговування, поділяючи їх на найважливіші, важливі та не дуже важливі. Сутність у тому, щоб не переоцінити другорядних аспектів обслуговування за рахунок справді важливих.

Найбільший ефект метод АВС дає в комбінації з іншим методом -- XYZ- аналізом, згідно з яким запаси класифікуються залежно від характеру їх споживання та достовірності прогнозування змін в їх споживанні. Категорія X -- це група, що характеризується стабільною величиною споживання (наприклад, для сировини існують норми витрачання кожного її віщу) та високою достовірністю прогнозу терміну споживання. До категорії Y належать ресурси, потреба в яких характеризується певними тенденціями (наприклад сезонними коливаннями) та середніми можливостями їх прогнозування.

Ресурси, що належать до категорії Z, використовуються нерегулярно, величину їх споживання прогнозувати важко. Порівняння результатів XYZ- аналізу та даних методу АВС дає змогу поділити запаси на дев'ять блоків, кожний з яких має дві характеристики: вартість запасів та достовірність прогнозування потреби в них.

У теорії управління запасами розроблені дві основні системи управління: система управління з фіксованою величиною запасу та система управління з фіксованим інтервалом часу між замовленнями. Система з фіксованою величиною запасу.

Основним параметром цієї системи є величина замовлення. У вітчизняній практиці часто виникає ситуація, коли величина замовлення визначається організаційними міркуваннями. Наприклад, зручністю транспортування або можливістю завантаження складських приміщень. Однак у системі з фіксованою величиною замовлення обсяг закупівлі має бути не тільки раціональним, а й оптимальним.

Критерієм оптимізації є мінімум сукупних (загальних) витрат на зберігання запасів і повторення замовлення. Цей критерій ураховує три фактори, які впливають на величину загальних витрат, а саме: площу складських приміщень, витрати на зберігання запасів, вартість оформлення замовлення. Ці фактори тісно пов'язані між собою. Бажання максимально зменшити витрати на зберігання запасів зумовлює збільшення витрат на оформлення та поставку замовлення.

Економія витрат на повторення замовлення призводить до збитків, пов'язаних з утриманням надлишкових складських приміщень, та знижує рівень якості обслуговування споживача. При максимальному завантаженні складських приміщень значно збільшуються витрати на зберігання запасів, підвищується ризик виникнення неліквідних запасів.

Таким чином, величина запасів матеріалів істотно впливає на ефективність роботи підприємства, і вплив цей не однозначний. З одного боку, збільшення запасів унаслідок постачання великими партіями потребує більших оборотних коштів, додаткових витрат на зберігання матеріалів, компенсацію можливого псування та втрат. Ці втрати й витрати можна вважати пропорційними величині запасу, тобто партії поставки.



ВИСНОВКИ

Отже, в даній курсовій роботі досліджено теоретичні аспекти запасів з огляду їх економічної природи і ролі в системі управління підприємством. Зокрема, виділено основні ознаки класифікацій запасів, а також види та типи запасів, детальніше узагальнено їх характеристику.

Визначено основні фактори під впливом яких формується обсяг та структура запасів промислового підприємства.

Оглянувши спеціальну літературу, можна зробити висновок, що чимало авторів наукових праць, статей опублікованих у періодичній економічній літературі, зосереджують свою увагу на дослідженні питань, що стосуються обліку, оцінки і контролю запасів господарюючих суб'єктів.

Зокрема, серед них такі науковці, як: А. Кабітова та І. Бутромеєва, Карпенко О.А. та М'якушко В.Л., Кудельський В.Е. та Полянська О.А., Грачова Р. та Голубенко В. та інші. Однак, на мою думку, представлені літературні джерела не в достатньому обсязі розкривають питання, що стосуються запасів підприємства.

Розкрито організаційно-економічну характеристику підприємства ПАТ «ДТЕК Західенерго», основним предметом діяльності якого є виробництво електричної та теплової енергії. Аналіз основних показників фінансово-господарської діяльності даного підприємства за 2011-2012 рр. свідчить про зменшення доходу та чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), валового прибутку, а також зростання собівартості.

Однак, за рахунок різкого зростання величини інших операційних витрат, фінансових витрат та інших витрат у 2012 році, кінцевим результатом фінансово-господарської діяльності підприємства став чистий прибуток на 95% менший ніж у минулому році. Обчислено динаміку показників ліквідності, стійкості та оборотності ПАТ «ДТЕК Західенерго». Зростання коефіцієнта автономії свідчить про покращення фінансової стійкості, стабільності і незалежності підприємства від зовнішніх кредиторів.

Разом з тим, оцінюючи платоспроможність підприємства необхідно відзначити, що відбулось значне зниження коефіцієнтів ліквідності.

В курсовій роботі проведено загальний аналіз запасів (горизонтальний та вертикальний) базового підприємства, результати якого свідчать, що протягом досліджуваного періоду структура їх зазнала несуттєвих змін. Найбільша питома вага припадає на паливо, запасні частини та сировину і матеріали. Визначено, що оптимізація структури запасів є основною метою раціонального управління ними, оскільки змінюючи її, можливо поліпшити забезпеченість виробництва без збільшення обсягів запасів.

Тенденція динаміки величини запасів відрізняється за окремими їх видами. Так, обсяги палива, МШП, сировини, тари зменшуються, а запасних частин та готової продукції навпаки збільшуються. Проаналізувавши показники ефективності використання запасів в системі управління виробничою діяльністю ПАТ «ДТЕК Західенерго», можна зробити висновок про суттєве їх погіршення на фоні зростання матеріальних витрат, собівартості продукції, вартості запасів та одночасного зниження обсягу виробленої продукції в натуральних показниках.

Таким чином, на зміну матеріаломісткості продукції підприємства, значно вплинуло збільшення рівня матеріальних витрат окремих видів запасів. На основі проведеного аналізу забезпеченості досліджуваного підприємства виробничими запасами можна стверджувати, що забезпеченість по основних видах запасів складає 100 %, але перед планово-економічним відділом постає завдання покращити норми витрачання.

Все це збільшує собівартість продукції, що випускається, і відповідно зменшує прибуток підприємства. Автоматизація аналітичних розрахунків даного суб'єкта господарювання полягає у підвищенні продуктивності роботи економістів-аналітиків, більш глибокому та всебічному дослідженню запасів та виявленні резервів підвищення ефективності діяльності підприємства тощо.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Господарський кодекс України; затв. постановою Верховної Ради України від 16.01.03 №4з6-ІУ,зі змін, та доповненнями.

Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні: Закон України; затв. Постановою ВР України від 16 липня 1999 р. № 966-ХП', зі змін. та доповненнями

Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України; затв. Постановою ВР України від 28.12.94р. №334/94-ВР, зі змін, та доповн.

Про податок на додану вартість: Закон України; затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.92р. №14/92, зі змін, та доповн.

Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів: Наказ; затв. Міністерством статистики України від 21.06.96 №193.

Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей: Постанова; затв. Кабінетом Міністрів України від 22.01.96 р. № 116, зі змін, та доповн.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №9 “Запаси”; затв. Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, зі змін, та доповн.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 16 “Витрати”, затв; Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318, зі змін, та доповн.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерського обліку; затв. Наказом Міністерства Фінвнсів України від 24.05.95р., зі змін, та доповн.

Типовий порядок визначення норм запасів товарно-матеріальних цінностей; затв. Постановою Міністерства фінансів України від 31.05.93 N 17-60/29, зі змін, та доповн.

Інструкція з обліку запасів бюджетних установ Державне казначейство України 08.12.2000 N 125

Лист "Про визначення балансової вартості запасів" Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 22.12.2003 N 7444.

Лист "Щодо витрат підприємства, пов'язаних з транспортуванням запасів" Міністерства фінансів України від 14.03.2005 N 31-04200-30-10/3778.

Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів; затв. Наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 N 2-

Аналіз забезпеченості підприємства запасами в умовах міжнародних і національних стандартів //Аудитор України. - К.: 2011. - №ю. - с.20 - 25.

Афанасьєва І.І. Удосконалення організації внутрішньогосподарського контролю та управління виробничими запасами підприємств // Вісник Східноукраїнського національного університету ім. Володимира Даля. - 2010. - №3 (73). - с.6-9.

Афанасьєва І.І. Оперативний економічний аналіз використання виробничих запасів // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. - 2012. -№і (59). - С.10-13.

Бабець Є.К., Горлов М.І., Жуков С.О., Стасюк В.П. Теорія економічного аналізу: Навч. посіб. - К.: ВД "Професіонал", 2009. - 384 с.

Барабаш Н.С. Аналіз господарської діяльності: Навч. посіб. / За заг. ред. Є.В. Мниха. - К.: КНТЕУ, 2010.-395с.

Бухгалтерський облік в Україні: Навч. посібн. / за ред.Р.Л. Хом'яка - ВИД.4-ТЄ доп. і перероб. - Л.:"Інтелект-Захід", 2006 - 817 с.

Володькіна М.В. Економіка промислового підприємства. Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 196 с.

Воробйов Ю.М., Холод Б.І. Управління ресурсами підприємства. Навчальний посібник. К.: ПУЛ, 2009.- 288 С.

Голубенко В. Кілька кроків до порядку в обліку запасів // Дебет-кредит. - 2010. - № 7.

Грачова Р. Облік запасів за МСФЗ: витрати з придбання і переробки // Дебет-кредит. - 2008. - № 8.

Грачова Р. Облік запасів: оцінка запасів при вибутті // Дебет-кредит. - 2009. - № 16.

Грачова Р. Облік купівлі - продажів і визнання запасів у витратах // Дебет-кредит. - 2007. - № 22.

Дубій 0.12 уроків з і С: Бухгалтерії.з-тє оновлене і доп. вид. - Львів: БаК, 2010. - 248 с.

Економіка підприємств: Посібник / За ред.П.С. Харіва. - Т.: Економічна думка, 2009. - 450 с.

Житна І.П., Афанас'єва 1.1. Аналіз завдань та принципів обліку і контролю виробничих запасів // Вісник Технологічного університету Поділля. Серія: Економічні науки. - 2003. - №5 (55). - 4.2. - Т.і.-С.108-112.

Івахненков С.В. Інформаційні технології в організації бухгалтерського обліку та аудиту: Навч. посіб. - 2 - ге вид., випр. - К.: Знання, 2008. - 348 с.

Кислиця О.Я. До питання аналізу ефективності використання запасів // Економіка підприємства. - 2009. - № 3. - С.25-28.

Кловська Ю. Вартість запасів для екс-"спрощенців" // Дебет-кредпт. - 2008. - № 11.

Крамаренко В.І. Управління ресурсами підприємства. - К.: 2010.

Кудельський В.Е. Методика проведення внутрішнього аудиту запасів молокопереробних підприємств // Вісник Хмельницького національного університету. - 2009, №2, Ті. - 43 - 47 с.

Лазоришина І.Д. Економічний аналіз в Україні: історія, методологія, практика: Монографія. - Рівне: НУВГП, 2010. - 369 с.

Лазаришина І.Д. Економічний аналіз: теорія, методологія, практика. - Тернопіль, 2009. - 434 с.

Лень В.С., Гливенко В.В. Бухгалтерський облік в Україні: основи та практика. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 608 с.

Мних Є.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Підручник - Київ: КНТЕУ, 2012. - 514 с.

Никонович І.А. Направлення вдосконалення інформаційної функції обліку запасів оптового підприємства з метою підвищення його конкурентоспроможності // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - № 7. - с.43-48.

Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання: Підручник. - Тернопіль: Економічна думка, 2007. - 323 ст.

Размещено на Allbest.ru