Конкурентоспроможність підприємства

Зазначені форми прихованої цінової конкуренції одночасно є законними формами нецінової конкуренції.

Аналіз конкуренції “за якістю ” показує, що роль якості товару в суперництві фірм на ринку в цілому підвищується. У ХІХ столітті якість була методом конкуренції лише при виробництві і реалізації предметів розкоші та засобів виробництва, тобто дорогих виробів, що призначалися для багатих людей і фірм. Основна маса населення не пред'являла особливу вимогливість до якості товарів, та й товари були дуже прості і однорідні. Головне, що цікавило масового споживача - це ціна. Така підвищена увага споживачів до ціни стимулювала товаровиробників до здешевлення товарів, найчастіше за рахунок погіршення їх якості. [50, ст.,69]

Для складних технічних товарів прихований характер цінової конкуренції проявляється подвійно:

як підвищення рівня техніко-економічних характеристик корисного ефекту товару на одиницю ціни;

у зниженні відношення ціни до величини основних техніко-економічних параметрів товару.

Удосконалювання товару, технології його виробництва обумовлює масовий випуск на ринок товарів з більш високим корисним ефектом. При цьому рівень ціни товару може бути і підвищений, але відношення ціни до характеристик товару зменшиться.

Фірми пропонують на ринку товари за різними цінами (Ц) різного корисного ефекту (Е). Зміна величини корисного ефекту при збереженні рівня ціни створює видимість нецінової конкуренції (конкуренції “за якістю”). Однак існуюче співвідношення між цими величинами у товарів різних фірм визначає характер цінової конкуренції на ринку. Співвідношення Ц/Е дає поняття питомої ціни, тобто умовної ціни одиниці цього ефекту. Використання показника питомої ціни уможливлює проводити порівняння між однорідними виробами, що не піддаються прямому співставленню.

Співвідношення між ціною (Ц) і корисним ефектом (Е) має форму математичної залежності, що виражається рівнянням з лінійною або ступеневою залежністю. Якщо корисний ефект зростає, то лінійна залежність ціни від нього є частковим випадком більш загального правила, коли ціна зростає значно повільніше, ніж збільшується корисний ефект товару

Спочатку на визначеній ділянці шкали корисного ефекту її приріст здійснюється при незмінній питомій ціні. Потім ціна може чи відставати. Чи випереджати зростання корисного ефекту.

Відсутність прямої залежності між ціною і змінами корисного ефекту призводить до необхідності використання в розрахунках так називаного коефіцієнту гальмування ціни.

Коефіцієнт гальмування ціни являє собою відношення питомої ціни товару більшої потужності (продуктивності, обсягу тощо) до питомої ціни ідентичного товару меншої потужності (меншої продуктивності, обсягу), наприклад, питомої ціни холодильника більшого обсягу до меншого.

Величину коефіцієнта гальмування ціни можна розрахувати на основі рівняння регресії:

Ц = аЕn, (1.1)



де Ц - ціна товару, грош. од.;

Е - корисний ефект товару у відповідних одиницях виміру (куб. м., літрах, кількості вироблених деталей за одиницю часу тощо);

n - коефіцієнт гальмування, що характеризує вигин кривої;

а - вільний член рівняння, що характеризує можливий зсув кривої щодо осі абсцис.

Якщо с = 1, то зв'язок між Ц й Е лінійний; якщо с>1, то Ц буде рости швидше, ніж Е; а якщо с < 1, то приріст Ц буде здійснюватися повільніше, ніж Е. Коефіцієнт гальмування с розраховується за формулою:

Ц1/Ц2 = (Е1/Е2)с, (1.2)

або

с = Ц1Е2/Ц2Е1, (1.3)

де Ц1, Ц2 - ціни порівнюваних товарів, грош. од.;

Е1, Е2 - відповідно корисні ефекти товарів.

При використанні даної формули необхідно, щоб рівень комплектації товарів, що зіставляються, був однаковим і співвідношення Е1,Е2 не перевищувало 1,5 - 2,5. Інакше точність розрахунку цін знизиться. [51,ст.,152]

Фірми, що активно використовують досягнення НТП, застосовують зниження питомих цін для розширення своєї частки ринку. Це одна з прихованих форм цінової конкуренції.

До методів нецінової конкуренції можна включити і термін постачання товару. Якщо термін постачання товару коротший, ніж у конкурентів, то це дає покупцю можливість швидше використовувати капітал у товарній формі, менше витратити коштів на банківські відсотки. Скорочення термінів постачання дозволяє підприємцю-покупцю отримати додатковий прибуток за рахунок того, що йому вдалося раніше інших конкурентів поставити товар у потрібне місце (чи раніш інших освоїти нове виробництво, якщо мова йде про покупку устаткування). Цей факт добре усвідомлює продавець товару, тому при більш короткому терміну постачання має два варіанти продажу товару:

фіксує більш високу ціну (цінова конкуренція);

має можливість продавати товар у більшій кількості, за тією ж самою ціною, користуючись своєю перевагою перед іншими конкурентами у швидкості постачання (нецінова конкуренція). [65,ст.,47]

Прикладом конкуренції “за умовами продажів” може також служити обумовлена у контрактах між виробником і оптовими фірмами гарантована кількість товарів, що поставляються у визначений час року (з урахуванням сезонності попиту населення).

Цінова і нецінова конкуренція тісно пов'язані. Власне кажучи, нецінова конкуренція є прихованою, непрямою формою цінової конкуренції на відміну від відкритої, прямої.

Нецінові форми конкуренції розподіляються на три групи:

законна нецінова конкуренція;

недобросовісна конкуренція;

пряма боротьба фірм за обмеження дій своїх конкурентів.

Кожна із вказаних форм нецінової конкуренції має свої методи, що будуть розглянуті нижче.

На товарному ринку усі форми і методи нецінової конкуренції застосовуються досить активно і широко.

До законних методів конкуренції відносяться:

проведення науково-дослідних і конструкторських робіт з метою створення принципово нових товарів;

диференціація товарів;

надання додаткових послуг;

реклама товарів і фірми;

різноманітність пропонованого асортименту.

Створення принципово нових товарів на основі досягнень науково-технічного прогресу з використанням передових технологій - це нецінова функціональна чи видова конкуренція, що відбувається між фірмами на рівні товарів, що задовольняють ту ж саму потребу, чи на рівні взаємозамінних, але різнорідних товарів. . [6, ст,.72]

Одним з методів конкуренції є диференціація товарів. Товари можна вважати диференційованими, якщо є істотна підстава для їх відмінності один від одного. Така відмінність може бути реальною чи формальною. Аби покупці відчували ці відмінності, оскільки саме вони визначають ступінь диференціації товарів, віддаючи перевагу обраному товару в порівнянні з іншими товарами.

Під диференціацією товару мається на увазі:

наявність визначених особливостей самого товару, наприклад, торгової марки, фірмової назви, оригінальної упаковки;

наявність індивідуальних особливостей товару, що відносяться до його якості, формі, кольору, фасону, відповідності моді та ін.;

умови продажу товару (зручне місце розташування продавця, психологічна атмосфера в магазині, репутація магазину і симпатія до його персоналу, можливість одержати консультацію та ін.).

Остання ознака диференціації товару має особливе значення у процесі роздрібного продажу товарів. Тут мова йде про товари, що диференційовані у просторованому відношенні, і відповідно про просторову конкуренцію і просторову монополію, якщо остання має місце на даному регіональному ринку. Як відомо покупці воліють купувати товари у визначеному місці. Ті, хто знаходить місце розташування магазину найбільш зручним бажають купувати товари в найближчому від свого будинку магазині та у магазині, розташованому на їх шляху. Тому роздрібна форма має повну і абсолютну владу над пропозицією свого диференційованого товару, що відрізняється від товарів інших конкурентів тим, що включає таку істотну перевагу для покупців, як зручність придбання (у потрібний час у потрібному місці).

До законних методів конкуренції відноситься надання разом з товаром великого комплексу додаткових, супутніх послуг, технічної документації, інструкцій, рецептів, що полегшують експлуатацію і користуванням товаром, безкоштовне навчання персоналу покупця та ін. Наприклад, в процесі продажу комп'ютерів фірми нерідко надають послуги в їх установці, підключенні до мережі Інтернет. У ціну меблів, як правило, входить їх зборка вдома чи в офісі покупця.

Реклама товарів і послуг - один з найбільш сильних і ефективних методів нецінової конкуренції. Реклама фірми також відноситься до методів законної конкуренції і здійснюється з метою завоювання суспільної довіри не тільки до своїх товарів, а й до неї самої. Реклама товарів і фірми звичайно відбувається одночасно. Даремно рекламувати товар, яким торгує також і конкурент. Тому реклама будь-якого товару носить цільовий характер - залучити покупців саме в ту фірму, що рекламує товар.

Реклама товарів на ринку - це процес передачі потенційному покупцю спеціально створеної інформації. Причому фірма прагне не стільки передати покупцю нові знання, скільки сформувати його думку, змінити його наміри на користь своїх товарів, усилити потребу в даному товарі. Надалі фірма починає керувати задоволенням цієї потреби, пропонуючи нові диференційовані товари, що призначені для різних покупців і “на всі випадки життя”. Звичайно, великого значення в ході конкуренції набуває вибір засобів реклами та її організація на відповідних ринках з метою підвищення ефективності впливу на потенційного покупця. Після рекламування фірми і особливо після того, як покупці переконаються у добрій якості її товарів, попит на ринку закріплюється на довгі роки і навіть десятиліття. [29,ст.217]

Серед методів законної нецінової конкуренції слід виділити різноманітність асортименту (його широту і глибину). Психологія покупця, як оптового, так і роздрібного, така, що він воліє купувати всі потрібні йому товари під одним дахом“, в одному місці, за одну поїздку. Різноманітність асортименту залучає дрібних торговців на оптові бази, що пропонують широкий вибір товарів різного асортименту (тканин -різних видів і розцвіток, одягу і взуття - різних фасонів і моделей, розцвіток у діапазоні всієї шкали розмірів, ростів, повноти та ін.). Населення також прагне купувати товари в одному місці. Тому велику популярність мають ті торговельні підприємства, у яких представлений більш широкий і повний асортимент, де є можливість вибору з усієї різноманітності товарів, їхнього порівняння за цінами і споживчими властивостями. [57,ст,.342]

Поряд із законними, чесними методами конкуренції в арсеналі конкурентної боротьби є і методи, у використанні яких фірми бажають умовчувати. Це методи недобросовісної конкуренції, їх перелік приводиться в Законі України “Про захист від недобросовісної конкуренції” (від 7 червня 1995 р.)

Економічне шпигунство, крадіжка промислових секретів є методами нецінової незаконної конкуренції, що обумовлені приватною власністю, прагненням до одержання максимального прибутку своєю фірмою.

До методів прямої боротьби з конкурентами відносяться різного роду махінації, шахрайство, нелегальний бізнес, погрози і фізична розправа над підприємцями, тобто все те, що відноситься до економічних і карних злочинів.

Фактори успіху в конкурентній боротьбі:

До факторів успіху в конкурентній боротьбі відносяться:

нова потреба споживачів (створення для себе нового сегмента ринку);

раціоналізація системи товароруху, збутової мережі та ін.

Ці фактори виявляються шляхом порівняння діяльності своєї фірми та її товарів з конкурентами. Аналіз дозволяє встановити:

вимоги покупців до товарів;

ступінь задоволення їхніх потреб товарами нашого підприємства в порівнянні з конкурентами;

способи використання цих товарів споживачами;

найбільш ефективні форми і методи продажу товарів, ступінь їх поширення;

“вузькі місця в процесі просування товарів до споживачів, їх зміст і способи усунення.

Перешкоди у використанні ключових факторів успіху можуть існувати як у зовнішньому, так і у внутрішньо фірмовому середовищі. Тому, з'ясувавши ці перешкоди і виявивши можливості їх усунення, слід зробити відповідні заходи. При неможливості зміни на краще у своєму секторі ринку необхідно виявити можливості переключення підприємства на функціонування в іншій ніші ринку або навіть на інших товарних ринках.[52, ст.,193]

Сприятливими факторами є : скорочення часу на проектування і вихід на ринок нового виробу, збільшення частоти відвантаження товарних партій, урізноманітнення, оновлення і збагачення внутрішньо групового асортименту, розширення і поліпшення торговельних послуг, оволодіння персоналом суміжними професіями, спрощення розрахунків і прискорення документообігу.

Типи конкурентної поведінки фірми в конкурентній боротьбі тісно пов'язані з раніше завойованими позиціями на даному ринку. Треба чітко відрізняти п'ять рольових функцій у конкурентній боротьбі в залежності від частки, займаною фірмою на ринку визначеного товару.

За цим критерієм фірми мають різну назву:

лідери - частка фірми на ринку складає понад 40%;

претенденти на лідерство - частка фірми складає 30-40%;

послідовники - частка фірми складає 20-30%;

аутсайдери - частка фірми складає 10-20%;

новачки - частка фірми складає менш 10%.

На кожному рівні йде своя, особлива конкуренція. У ході конкуренції фірми здійснюють ріні стратегії і тактику, ставлять різні задачі, кожен конкурент бореться з аналогічними конкурентами такого ж розміру і категорії, застосовуючи свої прийоми і намагаючись цілком їх використовувати в суперництві з іншими конкурентами.

Визначаючи свою поведінку на ринку, кожна фірма розробляє стратегію в конкурентній боротьбі в залежності від своєї позиції на ринку в даний момент.

У ринковій економіці створюється складне переплетення всіх видів конкуренції, і чим менше фірм забезпечує сукупну пропозицію товару (послуги), тим вони сильніше впливають одна на одну в ході конкурентної боротьби. І, навпаки, чим більше фірм конкурують на ринку, тим слабкіше їх конкурентний тиск. Ступінь конкурентного тиску “один ” виміряється показником інтенсивності конкуренції, що визначається за формулою:

1=1/n, (1.4)

де n - кількість конкурентів на визначеному товарному ринку. [22, ст., 67]

Наприклад, якщо сукупна пропозиція товару забезпечується 100-ма виробниками (за умови досконалої конкуренції), то кожний з них має рівну частку - 1%, а якщо сукупна пропозиція забезпечується тільки 10-ма великими виробниками (монополістична конкуренція), то кожний з них потенційно має 10% ринку.

Скорочення кількості конкурентів у ході конкурентної боротьби не зменшує, а навпаки, підвищує її розпалення та інтенсивність.

1.3 Сучасні підходи до оцінки конкурентоспроможності підприємства

Конкурентоспроможність підприємства визначається за допомогою трьох груп показників, які відображають конкурентоспроможність продукції що випускається та ефективність використання ресурсів.

Перша група включає показники, які характеризують економічні параметри, - собівартість, ціну виробу та споживання, умови платежу та поставок, строки та умови гарантії.

Друга група включає показники, які характеризують стан та використання живої праці, основних виробничих фондів, матеріальних затрат, обігових коштів, а також фінансовий стан підприємства.

При оцінюванні конкурентоспроможності підприємства предметом уваги повинна бути номенклатура продукції, що випускається та її конкурентоспроможність. Саме продукція з її якістю, упаковкою, сервісом, рекламою і т. д. приваблює не лише покупця, а також бізнесмена, акціонера, інвестора.

Загальні правила оцінки конкурентоспроможності продукції наступні:

вибір та аналіз ринку для реалізації товару;

вивчення конкурентів по виробництву і реалізації аналогічних товарів;

вибір та обґрунтування найбільш конкурентоспроможного товара-аналога в якості бази для порівняння;

визначення необхідних груп параметрів, які підлягають оцінюванню;

установка набору одиничних показників за відповідними групами параметрів;

вибір методик розрахунків, визначення та аналіз зведених показників по товарним групам;

розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності товару підприємства;

розробка товарної політики підприємства відносно виробництва товару для певного ринку, розширення його виробництва, експорту, розробка стратегії по підвищенню конкурентоспроможності товару, зняття його з виробництва та ін. Щоб задовольнити свої потреби, покупець повинен придбати товар, а потім, якщо це досить складний виріб, нести витрати по експлуатації - купувати паливо, мастила, запасні частини.

Третя група - нормативні параметри, які показують чи відповідає виріб стандарту, нормам, правилам, що регламентують кордони, з яких даний параметр не має права виходити. До їх числа відносяться показники надійності, ресурс виробу, безвідмовність, довговічність, ремонтоздатність. До нормативних параметрів відносяться також ергономічні параметри (гігієнічні, фізіологічні, психологічні та ін.), які демонструють відповідність товару якостям людського організму та людської психіки, визначають зручність роботи, швидкість стомлення.

В практиці проведення оцінки конкурентоспроможності, в основному, аналізуються технічні параметри (наприклад показники потужності, вантажопід'ємність, надійність і тип), менше уваги приділяється економічним показникам таким як ціна, витрати виробництва, вартість споживання, ефективність експорту, тощо. За однією з існуючих методик рівень конкурентоспроможності товару визначається як співвідношення продажної ціни товару до "еталонної ціни", або середньозваженої ціни аналогічного товару, який користується найбільшим попитом на даному ринку. [28, ст.216]

Автори виділяють такі групи техніко-економічних показників, які характеризують складний виріб на ринку споживання:

властивості виробу на стадії попиту, а саме - економічна ефективність його використання (наприклад, потужність обчислення, довгостроковість, амортизація, ремонтоздатність, тощо);

характеристики виробу з точки зору можливості його використання в комплексі з машинами та зручності експлуатування (технічні параметри, площа, тощо);

характеристики виробу на стадії цього збуту (зовнішній вигляд, вид пакування, тощо);

інші ознаки (наприклад, престижність).

Наведені групи показників поділяють на два основних види: технічні та економічні. В свою чергу, вони відповідно поділяються на параметри ергоекономічності, естетики, відповідності стандартам та законодавству, а також на параметри, які визначають рівні окремих елементів ціни попиту (рис.1.1).

Рис.1.1 Показники конкурентоспроможності

Неабияку роль у визначенні кредитоспроможності продукції відіграє кон'юнктурна інформація. Велике значення мають показники темпів зростання продажу, частка ринку та темпи її зростання, обсяги експорту, тощо.

При оцінюванні конкурентоспроможності фірми необхідно враховувати стратегію основних конкурентів.

Як правило при оцінюванні стратегії відповідають на наступні питання:

Які головні фактори конкурентоздатності цих товарів?

Яка практика фірм-конкурентів в рекламі та стимулюванні збуту?

Яка практика фірм-конкурентів відносно найменувань (торгових марок) товарів?

В чому полягають притягуючи сторони упаковки товарів конкурентів?

Який рівень сервісу пропонують конкуренти в гарантійний і післягарантійний період?

Чи використовують конкуренти для збуту місцеву торгову мережу чи створюють власну?

Яка практика товароруху у фірм-конкурентів (види транспорту), об'єми запасів, розміщення складів, види складів та їх вартість?

Конкурентоспроможність продукції - це характеристика продукції, яка відображає її відмінність від товару - конкурента як по ступені відповідності конкретної суспільної потреби, так і по витратах на її задоволення.

Показник, який виражає таку відмінність, визначає конкурентоспроможність аналізованої продукції по відношенню до товару-конкуренту.

Конкурентоспроможність будь-якої продукції може бути визначена тільки в результаті порівняння, і тому являється відносним показником.

Конкурентоспроможність визначається сукупністю властивостей цієї продукції, які входять в склад її якості та важливих для споживача, визначають затрати споживача при купуванні, вживанні (експлуатації) та утилізації продукції. Загальна схема оцінки конкурентоспроможності представлена на схемі 1.1.

1. Оцінка конкурентоспроможності починається з визначення мети дослідження:

якщо необхідно визначити положення даного товару серед аналогічних, буде достатньо провести їх пряме порівняння по найважливішим параметрам;

якщо метою дослідження являється оцінка перспектив збуту товару на конкретному ринку, то в аналізі повинна використовуватися інформація, яка включає відомості про вироби, які вийдуть на ринок в перспективі, а також відомості про зміни діючих в країні стандартів і законодавства, динаміки споживчого спросу.



Схема 1.1 Загальна схема оцінки конкурентоспроможності

Незалежно від цілей дослідження, основою оцінки конкурентоспроможності являється вивчення ринкових умов, яке повинно проводиться постійно, як до початку розробки нової продукції, так і в ході її реалізації. Задача полягає в необхідності виділення тієї групи факторів, які впливають на формування попиту в певному секторі ринку:

розглядаються зміни у вимогах постійних заказників продукції;

аналізуються напрямки розвитку аналогічних розробок;

розглядаються сфери можливого використання продукції;

аналізується коло постійних покупців;

2. На основі вивчення ринку та вимог покупців обирається продукція, по якій буде проводитися аналіз чи формуватися вимоги до майбутнього виробу, а далі визначається номенклатура параметрів, які приймають участь в оцінюванні.

При аналізі повинні використовуватися ті ж самі критерії, якими оперує споживач, обираючи товар.

3. По кожній з груп параметрів проводиться порівняння, яке показує наскільки ці параметри близькі до відповідного параметру потреби.

Аналіз конкурентоспроможності починається з оцінки нормативних параметрів. Якщо хоча б один із них не відповідає рівню, який передбачений нормативними нормами та стандартами, то подальша оцінка конкурентоспроможності продукції не має сенсу, незалежно від результату порівняння по іншим параметрам.

4. На наступному етапі проводиться підрахунок групових показників, які в кількісній формі виражають відмінність між аналізованою продукцією та потребою по даній групі параметрів та дозволяє судити про ступінь задоволення потреби по цій групі.

Розраховується інтегральний показник, який використовується для оцінювання конкурентоспроможності аналізованої продукції по всіх групах параметрів, що розглядаються, в цілому.

В результаті оцінки конкурентоспроможності продукції можуть бути прийняті наступні рішення:

зміна складу , структури матеріалів , які використовуються (сировини, напівфабрикатів), комплектуючих виробів чи конструкції продукції;

зміна порядку проектування продукції;

зміна технології виготовлення продукції, методів випробувань, системи контролю якості виготовлення, упаковки, зберігання, транспортування, монтажу;

зміна цін на продукцію, цін на послуги, по обслуговуванню та ремонту, цін на запасні частини;

зміна порядку реалізації продукції на ринку;

зміна структури та розміру інвестицій в розробку, виробництво та збут продукції;

зміна структури та об'ємів коопераційних поставок при виробництві продукції та цін на комплектуючі вироби і складу обраних постачальників;

зміна системи стимулювання постачальників;

зміна структури імпорту і видів імпортованої продукції.

Підтримка високої конкурентоспроможності означає, що всі ресурси підприємства використовуються настільки продуктивно, що воно опиняється більш прибутковим, чим його головні конкуренти. Це одночасно передбачає, що підприємство займає стабільне місце на ринку товарів та послуг , та його продукція користується постійним попитом. Однак в житті цей стан не являється незмінним. Тому керівництво підприємства повинно вміти відслідковувати зміни, що відбуваються в умовах господарювання, і проводити відповідні перетворення в політиці ведення виробництва та реалізації товарів. Такими перетвореннями можуть бути: зміна товарної політики, впровадження нових технологій, диверсифікація виробництва, зміна організаційно-правового статусу підприємства, модернізація форм збуту продукції, вихід на нові ринки, створення спільних виробництв і т. д.[23, ст., 66]

Важливим моментом в проведенні перетворень по підвищенню конкурентоспроможності підприємства являється вибір їх здійснення.

В ряді вітчизняних та зарубіжних робіт пропонується виходити із так званого циклу конкурентної переваги фірми - КПФ (рис. 1.2)

Зі схеми ми бачимо, що на кожному етапі стан конкурентоспроможності підприємства різний. Але коли вона переходить в так звану зрілість, тобто стає незмінною, то рахується , що настав момент для проведення перетворень. Але при такому підході може виникнути ситуація, при якій проведення перетворень нічого не дасть.



КПФ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧАС

Зародження Прискорення Уповільнення Зрілість Спад

Рис. 1.2 Життєвий цикл конкурентної переваги підприємства

Справа в тому, що в силу різночасності змін подій, які відбуваються в параметрах, що впливають на конкурентоспроможність підприємства в стадії загальної зрілості деякі з них будуть знаходитись в стані занепаду, і на їх зміни буде потрібно багато часу. Тому у відповідності з прийнятою стратегією розвитку підприємства необхідно відслідковувати зміни кожного фактора. Всі фактори, що впливають на конкурентоспроможність, можна розділити на дві великі групи: внутрішні та зовнішні.

Зовнішні фактори - це ті, на які підприємство впливати не може і в своєї політиці повинно сприймати їх як дещо незмінне. До них відносяться наступні:

1. Діяльність державних владних структур (фіскальна та кредитно-грошова політика, законодавство). Наприклад, в залежності від характеру податкової політики (розміри податкових ставок) підприємство буде отримувати високий прибуток чи, навпаки, зовсім його не отримувати.

2. Господарська кон'юнктура. Вона включає кон'юнктуру ринків сировинних та матеріальних ресурсів, ринків трудових ресурсів, ринків засобів виробництва, ринків фінансових ресурсів.

3. Розвиток родинних та підтримуючих галузей. В даному випадку мова йде про розвиток нових технологій (ресурсозберігаючих, технологій глибокої переробки), нових матеріалів та джерел енергії. Їх впровадження у виробництво підвищує науковий та виробничий потенціал підприємства.

4. Параметри попиту. Вони включають ріст попиту на товари, що виробляються підприємством, його стабільність і дозволяють підприємству отримувати високий прибуток , а також закріпити своє положення на ринку. Нестабільний попит, зміна вимог покупця до якості продукції підприємства, зниження покупної можливості населення, навпаки, не створюють умов для забезпечення певної конкурентоспроможності підприємства.

До внутрішніх факторів відносяться наступні:

1. Діяльність керівництва та апарату управління підприємства (організаційна та виробнича структури управління, професійний та кваліфікований рівень керуючих кадрів і т. д.).

2. Система технологічного оснащення. Обновлення устаткування та технологій, тобто заміна їх на більш прогресивні, забезпечує підвищення конкурентоспроможності підприємства, підсилює внутрішню гнучкість виробництва.

3. Сировина, матеріали і напівфабрикати. Якість сировини, комплектність її перероблення та величина відходів серйозно впливають на конкурентоспроможність підприємства. Зменшення виходу готової продукції із використовуваної сировини( це особливо характерно для харчової промисловості), некомплектна її переробка приводять до збільшення витрат виробництва, а значить, до зменшення прибутку, що, в свою чергу, не дозволяє розширити виробництво. В наслідок цього знижується конкурентоспроможність. І навпаки, покращення використання сировини, його комплексна переробка понижують витрати виробництва, а значить, підвищують конкурентоспроможність.

4. Збут продукції: його об'єм та витрати реалізації. Цей фактор серйозно впливає на підвищення конкурентоспроможності підприємства: можна добитися непоганих результатів в виробництві, випускаючи продукцію вищої якості і відносно невисокої собівартості, але все буде зведене нанівець із-за непродуманої збутової політиці. Тому підприємство намагається здійснити ефективний збут за рахунок продажі продукції, необхідної ринкові, стимулювання збільшення об'ємів продаж, завойовуючи нові ринки збуту. Все це робиться , з однієї сторони, на основі формування «свого» покупця, проведення ефективної цінової політики і т. п. , а з іншої - шляхом ефективного забезпечення сировиною, необхідними матеріалами та устаткуванням по доступним цінам.

Прагнучи до гнучкого використання своїх внутрішніх можливостей, підприємство повинно забезпечити собі технологічну та економічну ефективність не нижче галузевої. Іншими словами, воно повинно найти спосіб оптимального поєднання бажаної технологічної та економічної ефективності, щоб забезпечити найкращі технологічні та економічні умови пропозиції.

конкурентоспроможність стратегія перевага ринок



Розділ 2. Аналіз та оцінка конкурентоспроможності підприємства на прикладі ПАТ «Сарненського хлібозавод»

2.1 Аналіз конкурентних переваг ПАТ „Сарненського хлібозавод„ в регіоні

ПАТ «Сарненський хлібозавод» побудували й здали в експлуатацію в далекому 1969 році. Виробнича потужність на той момент становила 50 тонн хліба на добу. Підприємство мало 4 печі ФТЛ-2. У процесі технічного переозброєння заводу збудували п'яту, де випікають череневі види хліба. Пізніше склад безтарного зберігання борошна винесли з приміщення, а на звільнених площах створили цех з виготовлення кондитерських виробів.

На підприємстві працює колектив із 176 чоловік. Робота цілодобова, у торгові заклади завжди надходить свіжа продукція. Доставляють вироби заводським транспортом. 14 автомобілів, які обслуговують 30 водіїв, щодня курсують у п'ять ра-йонів Рівненщини: Дубровицький, Зарічненський, Рокитнівський, Березнівський, Сарненський і навіть на Житомирщину.

Аналіз виробництва і реалізації продукції

Продукція підприємства користується великим попитом у населення. Голова правління Віктор Добринський, який очолив хлібозавод у 2001 році, запровадив нові сучасні технології. У першому півріччі ц.р. придбали обладнання для виготовлення технологічної пари, що дає змогу значно покращити якісні показники виробничого процесу. Виробнича потужність підприємства сягає майже 16 тонн продукції на добу, асортимент - понад 60 видів. Велику частину його займають кондитерські вироби: заварні тістечка, серед них безкремові, які можуть довше зберігатись, чотири види круасанів, зокрема новий з цибулею й ін.

а) аналіз виробничої програми:

виробнича програма визначає номенклатуру, строки, кількість і вартість продукції, є складовою частиною бізнес-плану. Аналіз виробничої програми по БКК наведено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Виробнича програма

Показники	Один. виміру.	2008 рік	2009 рік	2010 рік	2010 в % до 2009 р.
1. Обсяг продукції в діючих цінах (без ПДВ)	Тис. Грн.	19370	22472	25002	111.2
2. Обсяг продукції в
Порівняльних цінах (без	Тис.грн.	18426	21528	24162	104.7
ПДВ)
3. Виробництво основних видів:
* хлібобулочних виробів	Тон	14154	14189	14220	100.2
* кондитерських виробів	Тон	1039	1440	1814	128.3
4. Темп росту в груповому
Асортименті:
4.1. Хлібобулочних виробів	Тон	14154	14189	14220	100.2
3 них:
* булочні та здобні вироби	Тон	11730	11765	10755	91.4
0,5 кг і менше
* булочні та здобні вироби	Тон	407	426	454	106.6
0,3 кг і менше
* булочні та здобні вироби	Тон	271	290	294	101.4
0,2 кг і менше
* бараночні вироби	Тон	1623	1530	868	56.7
* здобні вироби	Тон	457	406	121	в 3,3 рази
* дієтичні вироби	Тон	186	135	116	86,0
в т. ч. Діабетичні	Тон	71	83	98	84,7
5. Кондитерські вироби	тон	1039	1848	1440	128,3
З них:
* торти і тістечка	тон	1940	1758	1404	125,2
* кекси	тон	83	76	27	в 2,8 рази
* східні солодощі	тон	1	1	2	50,0
* печиво	тон	15	13	7	185,7
6. Конд. Вироби в розфасовці	тон	1944	1761	1411	124,8



Загальний обсяг продукції збільшився, але зменшився обсяг виробництва булочних та здобних виробів вагою 0,5 кг і менше, це сталося за рахунок зупинення печей №1 та №2 на ремонт. Зменшення виробітку бараночних виробів сталося з причин зниження купівельної спроможності населення.

На виконання виробничої програми впливає ряд факторів, які поділяють на три групи:

пов'язані з організацією праці та використанням робочої сили;

з наявністю та використанням засобів праці;

з наявністю і використанням предметів праці.

Між цими факторами існують певні залежності, які слід розглянути та проаналізувати. Розглянемо вплив трудових факторів на виконання виробничої програми. Дані для аналізу наведено в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Вплив трудових факторів

Показники	2008	2009	2010	Абсолютне відхилення (+/-)
1. Товарна продукція, тис. Грн.	19370	22472	25002	+ 2530,3
2. Середньоспискова чисельність ПВП, чол.	654	753	852	+99
3. Середньорічний виробіток ТП на 1 прац., грн	30340	29843	29345,4	- 497,6

З даних таблиці 2.2. видно, що на збільшення виробничої програми вплинули:

зміна чисельності:

ТП = +99 * 29843 == +2954,5 тис. грн.

зміна продуктивності праці:

ТП = - 497,6 * 852 = - 423,9 тис. грн.

Загальна зміна ТП

АТП = +2954,5 - 423 = +2530,3 тис. грн.

Розглянемо вплив на виконання виробничої програми другої групи факторів -- наявності та ефективності використання основних виробничих фондів (ОВФ), використовуючи дані таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Вплив наявності і використання ОВФ

Показники	2008	2009	2010	Абсолютне відхилення, (+/-)
1. Товарна продукція, тис. Грн.	19370	22472	25002,3	+ 2530,3
2. Середньорічна вартість ОВФ, тис. грн.	2096	3917,6	5738	+ 1820,4
3. Фондовіддача на 1 грн. Вартості ОВФ, грн..	3915,1	5736,2	4537,3	-1378,9

На зміну обсягів виробництва продукції вплинули:

зміна середньорічної вартості ОВФ:

ТП =+1031,2* 6062,6 ⁼+6251,8 тис. грн.

зміна фондовіддачі:

ТП = -326,4 * 3917,6 = -1278,7 тис. грн.

Загальна зміна:

АТП =+6251,8 - -1278,7 = +4973 тис. грн.

Розглянемо вплив на зміну обсягів виробництва третьої групи факторів -- наявність та ефективність використання матеріальних ресурсів, використовуючи дані таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Вплив наявності і використання матеріальних ресурсів

Показники	2008	2009	2010	Абсолютне відхилення, (+/-)
1. Товарна продукція, тис. грн.	19370	22472	25002,3	+2530,3
2. Матеріальні витрати, тис. грн.	9261	12992	15333	+2341
3. Вартість ТП на 1 грн. матеріальних витрат, грн.	1158,8	1729.7	1763.1	-33.4

З даних таб. 2.4. видно, що зростання обсягів виробництва відбулося за рахунок:

зміни матеріальних витрат:

ТП = +3067 * 1,763 = +5407 тис. грн.

зміни матеріало віддачі:

ТП ⁼ -0,0334 * 12992 = -434 тис. грн. Загальна зміна: АТП ⁼ +5407 -434

= +4973 тис. грн.

На зміну виробничої програми вплинула також зміна цін на продукцію комбінату, яку відображено в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Вид виробів	Вартість продукції, тис. грн.	Виконання плану, %	Зараховано планом	Відносне відхилення, %
	План	Факт
1. Хлібобулочні вироби, всього	12100	13129,3	118,2	11534,5	95,3
*хліб житно-обдир.	--	220,7	--	--	--
* хліб пшен. з бор. 2г	--	1067,4	--	--	--
* хліб пшен. з бор. в/г	5	5,9	14,0	0,7	14,0
* булочні вир. З бор. 1г	120	181,4	240,8	120	100,0
* булочні вир. З бор.в/г	8780	8937,7	112,8	8780	100,0
*бараночні вироби	2243	1639,2	127,6	2243	100,0

Середня оптова ціна 1 тони продукції в порівняльних цінах станом на 1.01.2008року

Середня оптова ціна 1 тони	2008	2009	2010	2010 р. в % до 2008 р.
* хлібобулочних виробів	1005,84	980,02	954,20	97,36
* кондитерських виробів	5468,84	5282,92	5097,00	96

б) аналіз асортименту продукції:

Аналіз асортименту продукції полягає у визначенні фактичного випуску за повним або груповим асортиментом і порівнянні його з плановими значеннями. При аналізі структури продукції визначають питому вагу окремих виробів в загальному обсязі та порівнюють її з планом.

Проаналізуємо виконання плану з асортименту продукції на ПАТ«Сарненський хлібозавод» за 2010 рік на основі даних таблиці 2.6.

Таблиця 2.6

Виконання плану з асортименту за 2010 рік, З них:

Види виробів	План	Факт	% виконання плану	Фактич. випуск у перерахунку на % виконання плану	Зарах. у викон. плану
1. Хлібобул. Вироби	12100	14305,1	118,2	15538	13370,9
хліб житньо- обд.	--	150,2	--	--	--
* хліб пшен. 2 г	--	184,8	--	--	--
* хліб пшен. 1 г	751	189,8	25,3	965	189,8
* хліб пшен. в/г	5	0,7	14,0	7	0,7
* булоч. Вир.1 г	120	289	240,8	154	154
* булоч. Вир. В/г	8780	9905,5	112,8	11274	9905,5
*бараночні вироби	2243	2862,9	127,6	2880	2862,9
* здобні вироби	201	722,2	359,3	258	258
2.Кондитерські вир.	5391	8147,7	151,1	6923	6862,6
* торти і тістечка	5269	8040,4	152,6	6766	6766
* кекси	59	86,7	146,9	76	76
*східні солодощі	13	6	46,2	17	6
* печиво	50	14,6	29,2	64	14,6
3.Сухарі паніров.	8	18,8	235,0	10	10
Всього	17499	22471,6	128,4	22472	20243,5

Як видно з таблиці, в 2010 році план з асортименту продукції не довиконано на 3,5 % при загальному виконанні плану по обсягам виробництва на 128,4 % за рахунок недовиконання плану по:

хлібобулочним виробам на 4,7 %,

кондитерським виробам на 0,8 %.

Проаналізуємо виконання плану по структурі за даними таблиці 2.6.

Виконання плану по структурі продукції за 2010 рік

% викон. плану по структурі = 20243,5 / 22471,6 * 100 == 90,%

Отже, як свідчать дані проведеного аналізу, 9,9 % продукції ПАТ «Сарненський хлібозавод» в 2010 році було випущено з порушенням планової структури.

в) аналіз якості продукції:

Якість -- сукупність властивостей продукції, що визначає ступінь придатності її у відповідності з призначенням.

Особливу увагу під час аналізу приділяють випуску нових видів продукції, що сприяє кращому забезпеченню населення, розширенню асортименту продукції, підвищенню її якості.

г) аналіз обсягу реалізації продукції:

Показник обсягу реалізації є результативним показником господарської діяльності підприємства, що характеризує як виробничу, так і позавиробничу сферу.

Реалізована продукція -- це продукція, гроші за яку отримано на розрахунковий рахунок підприємства, або продукція відвантажена і відповідно документально оформлена до сплати.

Для визначення обсягу реалізації використовують формулу:

РП = ТП + Зпр - Зкр (2.1)

де РП - обсяг реалізації продукції, тис. грн.

ТП - обсяг товарної продукції в діючих цінах, тис. грн.

Зпр - залишки продукції на початок року, тис. грн.

Зпкр - залишки продукції на кінець року, тис. три.

Проведення аналізу реалізації продукції передбачає складання балансу товарної продукції, який наведено в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7

Баланс товарної продукції

Показники	2008 рік	2009 рік	2010 рік	Абсолютне відхилення, (+/-)
1. Залишок готової прод. на складі на поч. року	14,9	15,0	37,7	+22,7
2. Залишок відвант. товарів, не сплач, в строк на початок року	286,1	290,9	452,8	+161,9
3. Випуск товарної продукції	222181,7	224712	25002,3	+ 2530,3
4. Залишок готової прод. на складі на кін. року	39,3	37,7	20,5	-17,2
5. Залишок відвант. товарів, не сплач, в строк на кінец року	463,1	452,8	215,7	-237,1
6. Реалізація товарної продукції	21977	22287	25256,6	+ 2969,6

Розглянемо, як вплинула зміна залишків готової продукції на складі та відвантажених товарів на збільшення обсягів реалізації продукції.

37,7 + 452,8 - 20,5 - 215,7 = 2542 тис. грн.

Отже, залишки готової продукції на складі та відвантажених товарів на кінець 2009 року зменшились на 2542 тис. грн. Проте залишки на кінець 2009 року збільшились:

15,0 + 290,9 - 37,7 - 452,8 = - 184,8 тис. грн.

Загальне збільшення залишків готової продукції та відвантажених товарів в 2010 році в порівнянні з 2008 роком склало 697 тис. грн.:

22,7 + 161,9 - 17,2 - 237,1 ⁼ - 697 тис. грн.

Отже, на збільшення обсягів реалізації продукції в 2010 році в порівнянні з 2009 роком на 2969,1 тис. грн. вплинуло збільшення обсягів виробництва продукції на 2530,3 тис. грн. (в тому числі за рахунок зростання оптових цін на продукцію) та збільшення залишків готової продукції на складі та відвантажених товарів на 697 тис. грн.

д) аналіз забезпеченості і ефективності використання матеріальних ресурсів:

Матеріальні ресурси -- це різноманітні речові елементи виробництва, які використовуються переважно як предмети праці в основних і допоміжних виробництвах: сировина, основні і допоміжні матеріали, паливно-енергетичні ресурси.

Основні завдання аналізу:

дати оцінку забезпеченості підприємства сировиною і матеріальними ресурсами;

визначити рівень ефективності використання матеріальних ресурсів;

виявити і обчислити вплив різних факторів на ступінь використання матеріальних ресурсів.

Узагальнюючими показниками використання сировини та інших матеріальних ресурсів є матеріаломісткість та матеріаловіддача, які розраховуються за такими формулами:



ММ = Кількість матеріальних ресурсів / Кількість ТТІ,

МВ = Вартість ТП / Вартість матеріальних ресурсів,

де ММ -- матеріаломісткість, т/т;

МВ -- матеріаловіддача, грн./грн.

Проаналізуємо використання основних видів сировини на ПАТ«Сарненський хлібозавод» за даними таблиці 2.8.

Таблиця 2.8

Використання сировини

Показники	Один. вим.	2008	2009 рік	2010 рік	Абсолютне відхилення,(+/-)
1. Виробництво:
* хлібобулочних виробів	тон	14158	14189,6	14220	30,4
* кондитерських виробів	тон	1405	1440,0	1814	408
2. Кількість борошна на виробництво:
* хлібобулочних виробів	тон	11030,2	10962,8	10895,4	-67,4
* кондитерських виробів	тон	101,6	129,8	176,6	46,76
3. Кількість цукру на виробництво:
* хлібобулочних виробів	тон	389,7	383,708	297,7	- 88,94
* кондитерських виробів	тон	574,324	603,242	779,014	175,77
4. Матеріаломісткість хлібобулочних виробів:
* по борошну	тис/т	0,78	0,77	0,76	-0,01
* по цукру	тис/т	0,014	0,027	0,01	-0,017
5. Матеріаломісткість кондитерських виробів:
* по борошну	тис/т	0,08	0,09	0,095	- 0,005
* по цукру	тис/т	0,42	0,42	0,42	----
6. Матеріаловіддача хлібобулочних виробів:
* по борошну	тис/т	1,21	1,29	1,3	0,1
* по цукру	тис/т	32,24	36,98	47,75	7,77
7. Матеріаловіддача кондитерських виробів:
* по борошну	тис/т	11,02	11,09	10,46	-0,63
* по цукру	тис/т	2,35	2,39	2,37	-0,02

Для більш глибокого аналізу використання сировини розглянемо на скільки ефективно використовувались сировина і матеріальні ресурси в вартісному виразі на основі даних таблиці 2.9.

Таблиця 2.9

Ефективність використання сировини і матеріальних ресурсів

Показники	Один. вим.	2008 рік	2009 рік	2010 рік	Відносне відхилення, %
1. Товарна продукція в пор.цінах	тис. грн.	25253	24162	21528	112,1
2. Вартість борошна	тис. грн.	5475,1	5464,6	5455,1	100,1
3. Вартість іншої сировини і матеріалів		7654	7410,2	4480	165,4
4. Вартість паливно-енергетичних ресурсів		961,2	965,8	803,3	120,2
5. Матеріальні затрати	тис. грн.	15652,2	14024,0	10738,4	1305,5
6.Вартість зворотних відходів	тис. грн.	-0,8	-0,8	-0,8	------
7.Вартість чистих матеріальних ресурсів		13983	140232	10737,6	130,5
8. Матеріаломісткість	грн./грн.	0,706	0,623	0,499	80,1
9. Матеріаловідцача	грн./грн.	1,565	1,606	2,005	124,8

Як видно з наведених даних, в 2010 році в порівнянні з 2008 роком матеріаломісткість продукції зменшилась за рахунок значного зменшення вартості іншої сировини і матеріалів при менш значному зростанні вартості борошна і паливно-енергетичних ресурсів, що вплинуло на загальне зниження вартості матеріальних . ресурсів. Як наслідок, спостерігається зростання матеріаловіддачі продукції. Це свідчить про те, що в 2009 році сировина і матеріальні ресурси використовувались ефективніше.

Аналіз прибутку та рентабельності

Прибуток -- це абсолютний результат від господарської діяльності підприємства, який дорівнює різниці між доходами та витратами.

Рентабельність продукції -- це відносний показник, який характеризує прибутковість виробництва та реалізації продукції підприємства.

Балансовий прибуток є сумою прибутків підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, яка відображена в його балансі: прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), прибуток від іншої реалізації та від позареалізаційних операцій. Тому доцільно проаналізувати прибуток за його складовими, використовуючи дані таблиці 2.10.

Таблиця 2.10

Факторний аналіз балансового прибутку

Показники	2008	2009	2010	Абсолютне відхилення, (+/-)
1. Балансовий прибуток	4201,1	4184,0	4002,4	-182
2. Прибуток від реалізації	4171,2	4160,01	3997,7	-162,4
3. Прибуток від іншої реалізації	0,9	0,8	3,5	2,7
4. Позареалізаційний прибуток	-	23,1	-

Як видно з наведених даних, в 2010 році балансовий прибуток зменшився на 182 тис. грн. за рахунок зменшення прибутку від реалізації продукції на 162,4 тис. грн. при збільшенні прибутку від іншої реалізації на 2,7 тис. грн. та зменшення позареалізаційного прибутку -- на 23,1 тис. грн.

Проаналізуємо використання прибутку на основі даних таблиці 2.11.

Таблиця 2.11

Використання прибутку ПАТ «Сарненський хлібозавод»

Показники	2008 рік	2009 рік	2010 рік
	тис. грн.	питома вага,%	тис. грн.	питома вага,%	тис. грн..	питома ваги,%
1. Балансовий прибуток	4184,0	100,0	4002,2	100,0	4226,1	100,0
Використання прибутку:
2. Платежі до	1006,8	24,1	969,8	24,2	109,6	24,3
Бюджету
В т. ч. Податок на прибуток	841,3	20,1	901,1	22,5	941,5	24,6
Відрахування в резервний фонд	159,0	3,8	151,6	3,78	150,7	3,47
4. Використано на:
* збільшення СФ	-	-	-	-	-	-
* виробничий розвиток	953,7	22,8	1003,1	25,0	1012,6	25,8
* соціальний розвиток	293,0	7,0	204,7	5,11	197,0	4,09
* заохочування	1152,5	27,5	1203,2	30,06	1237,7	32,9
* дивіденди	127,1	3,0	60,7	1,51	60,5	1,50
* вилучення виручки	317,9	7,6	-	-	-	-
* поповнення - обор. коштів
* інші цілі	174,0	4,2	409,3	10,22	480,2	13,1

В 2010 році відбулися наступні зміни в структурі використання прибутку: збільшилась питома вага платежів до бюджету, зменшилась питома вага відрахувань в резервний фонд, на соціальний розвиток, на інші цілі; збільшилась питома вага використаного прибутку на виробничий розвиток, на заохочування. Крім того частину прибутку було використано на дивіденди, що є позитивним фактором в ринкових умовах.

Проаналізуємо зміну рентабельності продукції, враховуючи такі фактори, як собівартість продукції та прибуток від її реалізації на основі даних таблиці 2.15.

Таблиця 2.12

Аналіз рентабельності продукції

Показники	Один. вим.	2008	2009 рік	2010 рік	Абсолютне відхилення, (+/-)
1. Обсяг реалізованої продукції	тис. грн.	19370	22472	25002	+2530
2. Повна собівартість продукції	Тис. грн.	15770,8	18577	21383,8	+2806,2
3. Прибуток від реалізації продукції	тис. грн.	3599,2	3895	3618,2	-2768
4. Рентабельність продукції	%	22,8	20,96	16,9	-4,06

Р = (Ц - С_п) / С_п* 100% (2.2)

Р - рентабельність продукції;

Ц - ціна продукції;

С_п - повна собівартість продукції.



Р₁ = 3599,2/15770,8*100=22,8%

Р₂ = 3895 / 18577 * 100 = 20,96%

Р₃ = 3618,2 / 21383,8 * 100 = 16,9%

Зменшення рентабельності продукції на 4,06% сталося за рахунок зменшення прибутку на 276,8 тис. грн. при збільшенні собівартості на 2806,2 тис. грн.

В умовах формування ринкових відносин в Україні, методика аналізу господарської діяльності спрямована в першу чергу на дослідження таких сторін діяльності, як конкурентоздатність, фінансова стійкість, платоспроможність.

Перехід до ринкових відносин для підприємств пов'язаний з можливістю господарської невизначеності та підвищеного ризику, тому виникає необхідність проведення поточного і оперативного контролю показників фінансового стану.

Показники, що відображають стійкість фінансового стану

1. Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності):

характеризується ступінню незалежності від зовнішніх джерел фінансування.

Кавт.⁼ Вартісь власного капіталу / Підсумок за балансом

Кавт поч. року -- 5430,8 / 7236,6 = 0,75

Кавт на кін. року = 6380 / 8769,7 = 0,73

2. Коефіцієнт мобільності коштів: характеризує потенційну можливість перетворити активи на мобільні кошти.

Кмоб = Вартість мобільних коштів / Вартість немобільних коштів.

Кмоб = (розділ II активу + розділ III активу) / розділ І активу.

Кмоб поч року = (1354,9 + 1064,5) / 4817,2= 0,5

Кмоб кін року ⁼ (1817,8 + 813,4) / 6138,5 = 0,43

3. Коефіцієнт маневреності коштів характеризує абсолютну можливість перетворити активи на «швидкі» кошти.

Кман. = (мобільні кошти - короткотермінова заборгованість) / мобільні

кошти.

Кман поч року = (1354 + 1064,5- 1805,8)/(1354,9 + 1064,5) = 0,25

Кман кін року ⁼ (1817,8 + 813,4 - 2389,7) / (1817,8 + 813,4) = 0,1

4. Коефіцієнт фінансової стійкості характеризує забезпеченість заборгованості власного капіталу.

Кфін ст ⁼ Сума власного капіталу / Загальна заборгованість.

Кфін ст = розділ І пасиву / (розділ ІІ пасиву + розділ III пасиву).

Кфін сг поч року = 5430,8 / (0 + 1805,8) = 3,0

Кфін ст кін року =6380/ 23 89,7 = 2,67

5. Коефіцієнт забезпечення довгострокової заборгованості.

К = Сума власного капіталу / Довгострокова заборгованість.

К = 0; оскільки БКК немає довгострокової заборгованості.

6. Коефіцієнт іммобілізації коштів.

Кіммоб ⁼ (Вартість ОВФ - сума зносу) / Підсумок за балансом.

Кіммоб поч року = (4286,6 - 2309,9) / 7236,6 = 0,27

Кіммоб кін року = (8578,9 - 2476,2) / 8769,7 = 0,7

Показники ефективності використання коштів

1. Коефіцієнт реалізації на 1 гривню немобільних коштів.

Креал ⁼ Виручка від реалізації / Немобільні кошти.

Креал поч року = 26337,1 / 4817,2 = 5,47

Креал кін року = 26337,1 / 6138,5 = 4,29

2. Коефіцієнт оборотності коштів

Кобор ⁼ Виручка від реалізації / Вартість оборотних коштів

Кобор поч року= 26337,1 / 1354,9 = 19,44

Кобор кін року = 26337,1 / 1817,8 = 14,49

3. Рентабельність продаж.

Крент ⁼ Балансовий прибуток / Обсяг реалізації продукції

Крент= 4002,4 / 25002,3 =0,16

4. Рентабельність активів.

Крент ⁼ Балансовий прибуток / Сума всіх активів.

Креет = 4002,4 / 8769,7 = 0,46

5. Рентабельність власного капіталу.

Крент = Балансовий прибуток / Сума власного капіталу.

Крент = 4002,4/63 80 =0,63

Показники платоспроможності (ліквідності)

1. Показник загальної платоспроможності: характеризує перспективну можливість підприємства розрахуватись по короткотерміновії заборгованості.

Кзаг пл = Сума ліквідних коштів / Короткотермінова заборгованість.

Кзаг пл = (розділ II активу + розділ III активу) / розділ III пасиву.

Кзаг пл поч року = (1354,9 + 1064,5)/1805,8= 1,4

Кзаг пл кін року =(1817,4+813,4)/2389= 1,0

2. Показник поточної ліквідності.

Кпот лікв = (ЛК-ТМЦ)/КЗ; (2.2)

Де ЛК - ліквідні кошти;

ТМЦ - товарно-матеріальні цінності;

КЗ - короткотермінова заборгованість.

Кпот лікв поч року = (1354,9 + 1064,5 - 225,3)/1805,8 = 1,2

Кпот лікв кін року = (1817,8 +813,4 -301,9) /2389,7 =1,0

3. Показник абсолютної ліквідності: характеризує негайну можливість підприємства розрахуватись по заборгованості.

Кабслікв = (Г+ЦП)/КЗ; (2.3)

де:

Г - гроші;

ЦП - цінні папери;

КЗ - короткотермінова заборгованість.

Кабс лікв поч року = 15,4/ 1805,8=0,01

Кабс лікв кін року = 22,4/2389,7 = 0,01

4. Показник розрахунку з кредиторами за рахунок дебіторів.

Крозр = Дебіторська заборгованість / Кредиторська заборгованість.

Крозр поч року = 809,1/1701,7 = 0,5

Крозр кін року = 605,1/2063,0 = 0,3

Конкурентоспроможність підприємства безпосередньо залежить від знання ринку та уміння правильно використовувати ту чи іншу ринкову ситуацію. Це змусило керівників багатьох підприємств розглядати використання маркетингової концепції при організації виробничої діяльності як гостру необхідність. Характерною рисою існуючого положення є, те що дана концепція використовується в різноманітних варіантах. Більшість керівників, проголосивши першорядність орієнтації ділової активності на потреби споживачів, фактично притримуються виробничої і збутової концепції маркетингу, в основі яких лежить, насамперед, прагнення до збільшення обсягів виробництва і реалізації продукції.