Оцінка конкурентоспроможності підприємства в сучасних умовах (ТОВ "Сілікатчик", м. Дніпропетровськ)

ДИПЛОМНИЙ ПРОЕКТ

Оцінка конкурентоспроможності підприємства в сучасних умовах

(ТОВ «Сілікатчик», м. Дніпропетровськ)

РЕФЕРАТ

Дипломна робота на тему : «Оцінка конкурентоспроможності підприємства в сучасних умовах» (ТОВ «Сілікатчик», м.Дніпропетровськ) : на 150 стор., 25 табл., 29 рис., 4 додатки на 20 стор., список використаних джерел літератури з 93 найменувань.

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ, КОНКУРЕНТНІ ВІДНОСИНИ, КОНКУРЕНТНІ ПЕРЕВАГИ, ЦІНОВІ ТА НЕЦІНОВІ ПАРАМЕТРИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ

Актуальність теми дипломної роботи полягає в тому, що хоча у світовій економічній літературі досить широко описані якісні методи оцінки конкурентоспроможності, однак фахівці ще не дійшли до однієї думки щодо визначення рівня її чисельної оцінки за результатами діяльності підприємств.

Мета роботи полягає в аналізі оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства ТОВ «Сілікатчик» (м.Дніпропетровськ) в сучасних ринкових умовах.

Предметом дослідження є аналіз теоретичних підходів до оцінки конкурентоспроможності підприємства, практичне оцінювання фактичного рівня і перспектив підвищення конкурентоспроможності ТОВ «Сілікатчик».

Об'єкт дослідження - виробниче підприємство ТОВ «Сілікатчик».

Практична цінність отриманих результатів полягає в тому, що проведене в дипломному дослідженні оцінювання сучасного рівня конкурентоспроможності підприємства ТОВ «Сілікатчик» показало, що на сучасному етапі підприємству доцільно зайняти на ринку стінових будівельних матеріалів нову інноваційно- технологічну «нішу» - заміна випуску силікатної цегли на випуск нового стінового матеріалу - стінових блоків з пінобетону.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕЧНІ АСПЕКТИ З ПИТАНЬ ОЦІНЮВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ

1.1. Теоретичні аспекти конкурентних відносин в сучасних умовах ринку

1.2. Економічна сутність та основні параметри конкурентоспроможності

1.3. Теоретичні аспекти оцінювання конкурентоспроможності продукції різних підприємств

РОЗДІЛ 2.ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ПИТАНЬ З ОЦІНЮВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ

2.1. Характеристика бази дослідження - ТОВ «Сілікатчик»( 2004 -2007 рр.).

2.2. Аналіз цінових та нецінових параметрів конкурентоспроможності продукції ТОВ «Сілікатчик»”

2.3. Економіко-математична модель оцінювання рівня конкурентоспроможності підприємства ТОВ «Сілікатчик»

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОЦІНЮВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

3.1. Основні проблеми оцінювання конкурентоспроможності підприємства в сучасних умовах

3.2. Пропозиції покращання рівня конкурентоспроможності продукції ТОВ «Сілікатчик» на ринку стінових будівельних матеріалів

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Перехід в сучасних умовах до ринкових відношень потребує використання на практиці головних питань і категорій ринку. В зв'язку з розширенням підприємств у виборі партнерів, асортиментної та збутової політики великого значення набуває поняття “якість”, ще більшого “конкурентоспроможність продукції”. Конкурентоспроможність та якість - сконцентрований вираз всієї сукупності можливостей будь-якого виробника створювати, випускати і збувати товари та послуги.

Обґрунтування поняття та методики оцінки конкурентоспроможності розкривається у працях зарубіжних дослідників: Ж. Ламбена, Л. Мартіна, М. Портера, Д. Роудерса, Р. Фатхутдінова. Різні аспекти забезпечення конкурентоспроможності відповідних об'єктів є предметом дослідження і вітчизняних фахівців, зокрема Л.В. Балабанової, С.С. Гаркавенка, В.Д. Немцова, П.Т. Саблука та інших.

Актуальність теми дипломної роботи полягає в тому, що хоча у світовій економічній літературі досить широко описані якісні методи оцінки конкурентоспроможності, однак фахівці ще не дійшли до однієї думки щодо визначення рівня її чисельної оцінки за результатами діяльності підприємств.

Мета роботи полягає в аналізі оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства ТОВ «Сілікатчик» (м. Дніпропетровськ) в сучасних ринкових умовах.

Предметом дослідження є аналіз теоретичних підходів до оцінки конкурентоспроможності підприємства, практичне оцінювання фактичного рівня і перспектив підвищення конкурентоспроможності ТОВ «Сілікатчик».

Об'єкт дослідження - виробниче підприємство ТОВ «Сілікатчик».

Основні задачі дипломного дослідження:

1. В першому розділі розглянути теоретичні основи та методологію оцінювання конкурентоспроможності підприємств в сучасних умовах.

2. В другому розділі проаналізувати рівень конкурентоспроможності підприємства ТОВ «Сілікатчик» на ринку стінових будівельних матеріалів та побудувати економіко-математичну модель впливу основних факторів зовнішнього та внутрішнього середовища діяльності підприємства на рівень його ринкової конкурентоспроможності.

3. В третьому розділі визначити основні шляхи удосконалення методів оцінювання конкурентоспроможності підприємства в сучасних умовах.

Інформаційна база розрахункових досліджень -- звітні документи ТОВ «Сілікатчик» за 2004 - 2007 роки, статистичні та нормативні документи в області діяльності підприємств по виробництву стінових будівельних матеріалів.

Практична цінність отриманих результатів полягає в тому, що проведене в дипломному дослідженні оцінювання сучасного рівня конкурентоспроможності підприємства ТОВ «Сілікатчик» показало, що на сучасному етапі підприємству доцільно зайняти на ринку стінових будівельних матеріалів нову інноваційно-технологічну «нішу» - заміна випуску силікатної цегли на випуск нового стінового матеріалу - стінових блоків з пінобетону.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕЧНІ АСПЕКТИ З ПИТАНЬ ОЦІНЮВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ

1.1 Теоретичні аспекти конкурентних відносин в сучасних ринкових умовах

Проблема підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняної продукції в умовах подальшого розвитку економіки пов'язана, насамперед, з розробкою системи управління конкурентоспроможністю. Завоювання й утримання конкурентних переваг - ключові фактори успіху підприємства в конкурентній боротьбі. Особливої гостроти ця проблема досягає в умовах посилення інтенсивності конкуренції на окремих ринках, де від виробників продукції потрібно постійно відслідковувати зміни попиту, вартості сировинних ресурсів, а питання рентабельності активів прямо залежить від ступеня використання новітніх підходів у сфері стратегічного маркетингу.

Формування конкурентних відносин сприяє створенню розвиненого, цивілізованого ринку, що включає сферу виробництва й товарообміну. Завдяки активному інтересу до проблем підвищення конкурентоспроможності суб'єктів господарювання, що виник внаслідок розвитку ринкових відносин, з'явилася велика кількість розробок, спрямованих на вирішення цієї проблеми.

Питанням розробки методології управління конкурентним перевагами різних об'єктів присвячені роботи як закордонних вчених-економістів - Ф. Котлера, М.Портера, А.А. Томпсона, І. Ансоффа, Г. Асселя, так і вітчизняних дослідників - В.І. Герасимчука, І.Л. Решетникової, Е.М. Азаряна, А.Є. Воронкової, Ю.Ф. Ярошенка. Безпосередньо проблемі аналізу конкуренції в галузі присвятили свої праці такі російські вчені, як Г.Л. Азоєв, А.П. Градов, Н.К. Мойсеева, Н.Е. Симеонова, Р.А. Фатхутдінов, А.Д. Юданов, Е.П. Пешкова, Е.П. Голубков, А.Н. Романов, А.А. Бревнов, Г.Л. Багієв та ін.

Для сформованих концептуальних підходів до управління конкурентними перевагами характерна безліч відмінностей, що стосуються не тільки понятійного апарату, а й постановки цілей, теоретико-методологічної й практичної бази процесу дослідження й аналізу ринку.

Незважаючи на значні досягнення в теорії й практиці управління конкурентоспроможністю підприємства, є ряд проблем, які залишаються предметом дискусій і обговорень вчених-економістів. Так, у більшості наукових праць вітчизняних і закордонних учених використовується універсальний підхід при розгляді ролі конкурентних переваг підприємства в процесах збільшення присутності на ринку, з урахуванням посилення інтенсивності галузевої конкуренції. При цьому недостатньо систематизовані поняття й методологія для вивчення рівня конкурентоспроможності підприємства як найважливішого інструмента посилення позицій підприємства в конкурентній боротьбі, слабко досліджені питання розробки й практичного використання кількісного підходу для оцінки результатів управління конкурентними перевагами.

Особливості конкуренції на різних ринках диктують специфічний підхід до вивчення конкуренції в галузі. Реалізація цього підходу можлива шляхом розроблення маркетингової стратегії з урахуванням результатів конкурентного аналізу, а також результатів оцінки сильних і слабких сторін підприємства, послідовного моніторингу діяльності ключових конкурентних гравців у рамках конкретної галузі.

Конкурентоспроможність націй визначається тим, наскільки вона в умовах вільної конкуренції виробляє товари й послуги, які відповідають запитам міжнародного ринку, збільшуючи реальні доходи своїх громадян.

Конкурентоспроможність держави - здатність країни (її державних інститутів) забезпечити своїм громадянам і підприємствам більші переваги, ніж інші країни. У цьому випадку мова йде скоріше про ефективність роботи державних інститутів та інфраструктури, їхньої здатності забезпечувати нормальні умови для існування недержавних підприємств і організацій, підприємництва зокрема.

Конкурентоспроможність економіки - високоефективна економічна функція, вищою метою розвитку якої є поліпшення добробуту народу.

Конкурентоспроможність економіки - дуже складне, багатоаспектне поняття, що не має загальновизнаного універсального визначення. Звичайно розуміється як концентроване вираження економічних, науково-технічних, виробничих, управлінських, маркетингових та інших можливостей, реалізованих у товарах і послугах, що успішно протистоять конкуруючим з ними закордонним товарам і послугам як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках. Але це лише одна, найбільш видима сторона поняття. Інша сторона - це переваги системи державного й суспільного устрою країни, політико-правової організації й регулювання всіх сторін громадського життя суспільства, здатність держави забезпечити стійкий, динамічний розвиток національної економіки й пов'язаний із цим матеріальний добробут членів суспільства, що не поступається світовим стандартам. Інакше кажучи, щоб мати конкурентоспроможну економіку, необхідно створити конкурентоспроможне суспільство, що володіє незаперечними перевагами в різних сферах людської діяльності.

Конкурентоспроможність галузі визначається наявністю в ній технічних, економічних та організаційних умов для створення, виробництва й збуту (з витратами не вищими, ніж інтернаціональні) продукції високої якості, що задовольняє вимогам конкретних груп споживачів.

Конкурентоспроможність галузі допускає наявність конкурентних переваг перед аналогічними галузями за рубежем, які можуть виявлятися в наявності раціональної галузевої структури; групи висококонкурентних фірм-лідерів, що підтягують інші підприємства галузі до свого рівня; налагодженої дослідно-конструкторської й прогресивної виробничо-технологічної бази, розвинутої галузевої інфраструктури, гнучкої системи науково-технічного, виробничого, матеріально-технічного й комерційного співробітництва як усередині галузі, так і з іншими галузями в країні та за її межами, ефективної системи розподілу продукції, конкурентоспроможність галузі досягається за рахунок як конкурентних переваг її компаній, так і системи їхньої взаємодії.

Конкурентоспроможність фірми - це здатність виробляти й реалізовувати швидко, дешево, якісно, продавати в достатній кількості, при високому технологічному рівні обслуговування. Конкурентоспроможність фірми - це можливість ефективно розпоряджатися власними й позиковими ресурсами в умовах конкурентного ринку. Виробництво й реалізація конкурентоспроможних товарів -- обов'язкова умова конкурентоспроможності фірми. У ширшому змісті для забезпечення конкурентоспроможності необхідна систематична робота з усього виробничо-господарського циклу, що приводить до конкурентних переваг у сфері НДДКР, виробництва, управління, фінансів, маркетингу й т.п.

Конкурентоспроможність фірми є результат її конкурентних переваг по всьому спектру проблем управління компанією.

Критерій конкурентоспроможності - рівень продаж і стабільне місце на ринку. Оптимізація політики поведінки в умовах специфічного ринку України здатна істотно підвищити «виживаність», стабільність, тривалість конкурентних переваг і забезпечити подальше зростання підприємства. Поняття конкурентоспроможності містить у собі великий комплекс економічних характеристик, що визначають положення фірми на галузевому ринку (національному або світовому). Цей комплекс може включати характеристики товару, обумовлені сферою виробництва, а також фактори, що формують у цілому економічні умови виробництва, і збуту продукції. Рівень конкурентоспроможності підприємства -- дзеркало, в якому відображаються сукупні підсумки роботи практично всіх служб підприємства.

Конкурентоспроможність товару відображає його здатність більш повно відповідати запитам покупців порівняно з аналогічними товарами, представленими на ринку. Вона визначається конкурентними перевагами: з одного боку, якістю товару, його технічним рівнем, споживчими властивостями, з іншого боку - цінами, установлюваними продавцями товарів.

Крім того, на конкурентоспроможність впливають переваги в гарантійному й післягарантійному сервісі, рекламі, іміджі виробника, а також ситуація на ринку, коливання попиту. Високий рівень конкурентоспроможності товару свідчить про доцільність його виробництва й можливості вигідного продажу.

Разом з тим конкурентоспроможність товару -- це не тільки висока якість і технічний рівень, це й уміле маневрування в ринковому просторі й у часі, а головне - максимальний облік вимог і можливостей конкретних груп покупців. Причому об'єктивна оцінка всіх аспектів рівня конкурентоспроможності може бути вироблена тільки на основі критеріїв, якими оперує споживач, для якого цей товар призначений. Причини конкурентоспроможності товару необхідно шукати в конкурентних перевагах окремих його характеристик, що є наслідком більш ефективного управління процесом розробки, реалізації й експлуатації пропонованої продукції.

Конкурентоспроможність продукції й конкурентоспроможність фірми виробника співвідносяться між собою як частина й ціле. Можливість компаній конкурувати на певному товарному ринку безпосередньо залежить від конкурентоспроможності товару, а також сукупності економічних методів управління діяльністю фірми, що роблять вплив на результати конкурентної боротьби.

На рівень конкурентоспроможності фірми найважливіший вплив мають науково-технічний рівень і ступінь удосконалювання технології виробництва, використання новітніх винаходів і відкриттів, впровадження сучасних засобів автоматизації виробництва. Вирішальний фактор, що визначає стабільність конкурентоспроможності підприємства, - це не просто його здатність виробляти високоякісні товари, а й можливість забезпечити ними комерційний успіх. Конкурентоспроможність фірми - це не тільки результат діяльності фірми, а й стан вітчизняної економіки, низький рівень якої є ускладнюючим чинником при прогнозуванні результатів діяльності.

Оцінка конкурентоспроможності фірми на конкретному ринку або його сегменті ґрунтується на ретельному аналізі технологічних, виробничих, фінансових і збутових можливостей фірми. Вона покликана визначити потенційні можливості фірми й заходи, які вона повинна почати для забезпечення високого рівня конкурентних переваг. У свою чергу, можливості фірми в конкурентній економіці доцільно оцінювати за допомогою маркетингових інструментів, тому що за умови їхнього ефективного використання розроблені маркетингові рішення будуть відповідати стратегічним цілям фірми з досягнення довгострокових конкурентних переваг.

У рамках стратегічного аналізу положення фірми на ринку питання підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства пов'язані з визначенням стратегічних перспектив, чинності конкурентоспроможної позиції фірми, сильних і слабких сторін діяльності, конкурентоспроможності підприємства за витратами.

Крім того, виникають проблеми, пов'язані з оцінкою рівня конкурентоспроможності як товару, так і фірми, спектр показників, що беруть участь в даній оцінці, методи й моделі, що дозволяють оцінити перспективи розвитку з погляду масштабів зростання, стабільності місткості ринку, перспектив технології, норми прибутку. Але це - проблеми й напрями більш масштабного дослідження.

Рівень конкурентоспроможності підприємств в остаточному підсумку визначає рівень конкурентоспроможності економіки держави, оскільки безпосередньо бере участь у конкурентній боротьбі на внутрішніх і зовнішніх ринках.

Нові тенденції в розвитку світової торгівлі останніми десятиріччями потребували перегляду ряду ортодоксальних поглядів на проблему стратегічного менеджменту. Найбільш значними в 90-і роки були дослідження професора Гарвардської школи бізнесу М. Портера, який розробив теорію конкурентної переваги [54].

Аналізуючи різні підходи до пояснення природи конкурентоспроможності фірми й національної економіки, він дійде висновку, що конкурентна перевага як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках залежить від наявності й ефективності використання ресурсів, що перебувають у розпорядженні фірми.

Конкурентна перевага - рівень ефективного використання наявних у розпорядженні фірми (а здобувають також для майбутнього споживання) всіх видів ресурсів.

Конкурентоспроможність може бути оцінена тільки в рамках групи фірм, що випускають однакові товари. Конкурентоспроможність - поняття відносне, та сама фірма в рамках регіональної групи може бути визнана конкурентоспроможною, а в рамках світового ринку - ні.

Найбільш складним є оцінка міри конкурентоспроможності, тобто виявлення характеру конкурентної переваги порівняно з іншими. Таким чином, рівень конкурентної переваги потрібно оцінювати щодо відповідної фірми-лідера. За умови дотримання певних вимог (ідентичність фаз життєвого циклу, ідентичність характеру, що задовольняє потреби, і т.д.) рівень конкурентної переваги може бути оцінений як відношення рівня рентабельності виробництва цієї фірми порівняно з аналогічним показником фірми-лідера, обчисленого на певну перспективу.

Таким чином, поняття конкурентної переваги можна визначити як ті характеристики й властивості товару, які створюють для фірми певну перевагу над своїми прямими конкурентами.

Конкурентна перевага може бути зовнішньою і внутрішньою. Зовнішня базується на відмітних якостях товару, які утворюють цінність для покупця, внутрішня - на перевазі фірми щодо витрат виробництва, які менші ніж у конкурентів.

Конкурентні переваги є концентрованим проявом переваги над конкурентами в економічній, технічній, організаційній сферах діяльності підприємства, які можна виміряти економічними показниками (додатковий прибуток, більш висока рентабельність, ринкова частка, обсяг продаж). Необхідно особливо підкреслити, що конкурентну перевагу не можна ототожнювати з потенційними можливостями компанії. На відміну від можливостей, - це факт, що фіксується в результаті реальних й очевидних переваг покупців. Саме тому в практиці бізнесу конкурентні переваги є головною метою й результатом господарської діяльності.

Конкурентні переваги - це результат низької собівартості продукції, високої міри диференціації товарів, розумного сегментування ринку, впровадження нововведень, швидкого реагування на потреби ринку. До них також можуть належати вищий рівень продуктивності праці й кваліфікації виробничого, технічного, комерційного персоналу; якість і технічний рівень виготовлених виробів; управлінська майстерність, стратегічне мислення на різних рівнях управління, що відображаються в економічному зростанні.

Конкурентна перевага є порівняльною, а отже, відносною, а не абсолютною, тому що вона може бути оцінена тільки шляхом порівняння характеристик, які впливають на економічну ефективність продаж. У маркетингових дослідженнях є спеціальний вид оцінки конкурентних переваг товарів, який називають «аналізом пар». Він полягає в тому, що споживачеві пропонують одночасно порівняти пари конкуруючих товарів, і він повинен зробити вибір, сформулювати переваги. Так прийнято порівнювати товари широкого вжитку. Кількість переваг, кращих виборів з боку респондентів відображає рейтинг товарів, що є результатом аналізу. Винятком щодо цього є товари, які володіють унікальними властивостями, що не мають замінників. Такого роду товари з «абсолютними» конкурентними перевагами мають, крім унікальної споживчої цінності, ще й ту особливістю, що вони неодмінно переборюють на певний час рамки конкуренції й займають монопольне положення на ринку. Це той єдиний тип монополізму, що повною мірою підтримується державою й закріплюється шляхом патентування принципово нових характеристик товарів. «Абсолютні» конкурентні переваги створюють додаткові стимули для науково-технічного прогресу і, в остаточному підсумку, сприяють розвитку конкуренції.

Відносність конкурентної переваги проявляється в іншій його важливій властивості - прихильності до конкретних умов і причин. Товар, що володіє перевагою за ціною на одному географічному ринку, може не мати цієї переваги на іншому. І навпаки, товар, що терпить комерційний провал, що витісняється з ринку, через певний час може мати успіх внаслідок, наприклад, виходу основного конкурента, зміни крос курсу валют, стрибка інфляції, вдало проведеної рекламної кампанії. Із цього видно, що конкурентна перевага будь-якого конкретного економічного об'єкта не може бути універсальною. При його аналізі фактор прив'язки до реальних ринкових умов повинен обов'язково враховуватися.

Другою характеристикою конкурентної переваги є її схильність неоднозначному впливу безлічі різнорідних факторів. Для того щоб домогтися конкурентної переваги, необхідні комплексні зусилля. Іноді і їх виявляється недостатньо через дію зовнішніх, неконтрольованих факторів. Більше того, ті самі фактори можуть, як підсилювати, так і послаблювати конкурентну перевагу.

Для того щоб підкреслити особливості формування стратегії управління конкурентними перевагами необхідно зупинитися на найбільш значимих класифікаційних ознаках переваг підприємства на ринку, щоб надалі більш обґрунтовано підходити до проблемі пошуку джерел їхнього формування.

В сучасних умовах загальноприйнятою методологією оцінювання конкурентоспроможності є концепція п'яти конкурентних сил Портера [54], якою встановлено, що конкурентні переваги фірми забезпечуються в процесі конкурентної боротьби з так називаними п'ятьма силами (напрямками) конкуренції: з іншими фірмами-продавцями аналогічної продукції, фірмами - потенційними конкурентами, фірмами-виробниками замінників, фірмами-постачальниками ресурсів, споживачами продукції фірми. Їх можна розглядати як основні ринкові сили.

Загроза появи нових конкурентів

Ринкова влада постачальників

Ринкова влада споживачів

Загроза появи товарів замінників

Рис.1.1. Схема моделі п'яти сил (напрямків) конкуренції по М.Портеру [54]

Модель п'яти сил (напрямків) конкуренції (рис.1.1) - це ефективний метод аналізу основних конкурентних сил, що впливають на положення фірми на ринку. Модель дає можливість більш цілеспрямовано оцінити конкурентну обстановку на ринку і на цій основі розробити такий варіант довгострокової стратегії фірми, що у найбільшій мірі забезпечить її захист від впливу конкурентних сил і одночасно буде сприяти створенню додаткових конкурентних переваг.

Конкуренція як процес конкурентної боротьби може відбуватись ціновими і неціновими методами, кожен з яких передбачає застосування різних інструментів.

До інструментів цінового методу відносять ціну товару чи послуг та ціновідхиляючі елементи: знижки, надбавки до ціни постачальника (виробника чи посередника). Ці інструменти мають кількісний характер. До інструментів нецінового методу, які мають здебільшого якісний характер, відносять різні стимули активізації продаж: рекламу, конкурси, акції, форми та методи продажу, асортимент товарів і послуг тощо. Застосовуючи ті чи інші інструменти конкурентної боротьби, підприємства формують (здобувають) конкурентні переваги [53].

Конкурентні переваги - це сукупність власних і набутих матеріальних і нематеріальних активів і умов діяльності підприємства, використання яких забезпечує йому можливість випередити у підсумку (перемогти) конкурентів за результатами діяльності (більший обсяг товарообороту, менший обсяг витрат, більший розмір прибутку, вищий імідж тощо) [55].

Конкурентні переваги, часто ототожнюються з можливостями фірми більш ефективно розпоряджатися наявними ресурсами, тобто її конкурентоспроможністю. Така аналогія має під собою вагомі підстави, тому що зміст конкурентоспроможності трактується як здатність випереджати суперників у досягненні поставлених економічних цілей. Разом з тим між цими поняттями є причинно-наслідкове розходження [49].

Конкурентоспроможність є результатом, що фіксує наявність конкурентних переваг, без останніх неможлива конкурентоспроможність. Однак наявність окремих конкурентних переваг не означає автоматичну перевагу. Тільки в комплексі вони можуть вплинути при виборі кращого [55].

Формування конкурентних переваг у широкому значенні трансформується в завдання адаптації системи управління до змін конкурентного середовища, що надає змогу швидко й точно визначати напрями підвищення конкурентоспроможності.

Конкурентоспроможність - багатопланова економічна категорія, що може розглядатися на декількох рівнях: конкурентоспроможність країни, конкурентоспроможність галузі, конкурентоспроможність товаровиробника, конкурентоспроможність товару.

Між усіма цими рівнями конкурентоспроможністі існує досить тісна внутрішня і зовнішня залежність та взаємозалежність.

Факторами конкурентоспроможності країни є :

1. інтернаціоналізація (участь у міжнародній торгівлі та інвестиціях);

2. людські ресурси (доступність і кваліфікація);

3. уряд (якість державної політики, спрямованої на досягнення конкурентоспроможності);

4. внутрішня політика;

5. інфраструктура (спроможність обслуговувати бізнес);

6. наука і технологія (потенціал використання науково-дослідницьких, дослідних і конструкторських розробок);

7. менеджмент (якість управління, поєднання економічних і соціальних цілей);

8. фінанси (ринки капіталів та якість фінансових послуг).

Конкурентоспроможність країни - це синтетичний показник, що поєднує конкурентоспроможність товару, товаровиробника, галузеву конкурентоспроможність і характеризує положення країни на світовому ринку. У самому загальному виді конкурентоспроможність країни можна визначити як її здатність в умовах вільної сумлінної конкуренції робити товари і послуги, що задовольняють вимогам світового ринку, реалізація яких збільшує добробут країни й окремих, її громадян.

Серед окремих галузей економіки найбільш конкурентноздатними на світовому ринку є експортно орієнтовані галузі і галузі, що базуються на порівняно передових технологіях і високопрофесійних кадрах.

Конкурентоспроможність країни і галузева конкурентоспроможність в остаточному підсумку залежить від здатності конкретного товаровиробника випускати конкурентноздатний товар.

Стратегії досягнення конкурентних переваг та ефективної конкурентоспроможності застосовуються практично всіма ефективно функціонуючими компаніями в країнах із розвинутою ринковою економікою та поступово стають невід'ємним елементом систем планування діяльності і вітчизняних підприємств. Вони набирають щоразу важливішого значення у зв'язку з технологічними, економічними, конкурентними і соціально-культурними змінами, характерними для останніх десятиліть.

Серед таких змін можна виділити:

- ускладнення процесу формування стратегій із збільшенням масштабів господарських завдань, посиленням науково-технічного прогресу;

- посилення обмеженості ресурсів, що вимагає їх оптимізації при плануванні;

- підвищення вимог до достовірності стратегій внаслідок зростання невизначеності та ризику при їх реалізації;

- збільшення динамічності середовища і, відповідно, необхідність чіткого і детального стратегічного планування в часі;

- необхідність забезпечення гнучкості стратегій у зв'язку зі швидкими змінами зовнішнього середовища;

- зростання значення стратегії для організацій, оскільки масштаби їх діяльності постійно збільшуються, і координувати діяльність різних підсистем стає неможливим.

Розробка стратегії підприємства ведеться за результатами досліджень внутрішніх конкурентних переваг та зовнішнього середовища для фірми.

Аналіз найближчих конкурентів (які їхні можливі дії) - зводиться до аналізу сьогоднішньої політики і потенційних кроків найближчих конкурентів. Вірно оцінені дії конкурентів дають підприємству можливість підготується до них і використовувати можливості, що відкриваються. Наміри найближчих конкурентів можуть зажадати підготовки підприємств до захисту своїх позицій чи розробки плану активних наступальних дій у випадку, якщо є передумови до ослаблення позиції найближчих конкурентів. З іншого боку, необхідно прогнозувати дії конкурентів у відповідь на активізацію власної конкурентної стратегії.

Етап конкурентного аналізу галузі - це визначення ключових факторів успіху (КФУ). КФУ - загальні для всіх підприємств галузі фактори, реалізація яких відкриває перспективи поліпшення своєї конкурентної позиції. Задача полягає у визначенні факторів, що дають у даній галузі ключ до успіху в конкуренції. Аналітикам необхідно виділити 3 - 5 найбільш важливих на найближчу перспективу КФУ, наприклад, шляхом ранжирування усіх виділених факторів, що мають значення для даної галузі. Саме вони повинні лягти в основу стратегії підприємства.

1. КФУ, засновані на науково-технічній перевазі:

- досвід організації наукових досліджень (важливий у галузях високої технології);

- здатність швидкого здійснення технологічних і/чи організаційних нововведень;

- наявність досвіду роботи з передовими технологіями.

2. КФУ, зв'язані з організацією виробництва:

- низькі витрати виробництва;

- висока якість вироблених товарів;

- висока фондовіддача (для фондоємних галузей);

- вигоди, зв'язані з місце розташування підприємства;

- наявність доступу до висококваліфікованої робочої сили;

- налагоджене партнерство з гарними постачальниками;

- висока продуктивність праці (для трудомістких галузей);

- низькі витрати на НИОКР і технологічну підготовку виробництва;

- гнучкість у виробництві різних моделей і типорозмірів, можливість обліку індивідуальних запитів покупців.

3. КФУ, засновані на маркетингу:

- добре організована власна виробнича розподільна мережа чи наявність твердих партнерських відносин з незалежною розподільною мережею;

- низькі витрати розподілу; швидка доставка;

- добре підготовлений персонал, зайнятий збутом;

- доступний і добре організований сервіс;

- акуратне виконання замовлень;

- широта асортименту і можливість вибору товарів;

- привабливе, надійне і зручне упакування;

- наявність гарантій на товари і гарантій виконання зобов'язань.

4. КФУ, засновані на володінні знаннями і досвідом:

- професійна перевага, визнана талант;

- володіння секретами виробництва;

- уміння створювати оригінальний і привабливий дизайн товарів;

- наявність досвіду у визначеній технології; використання розумної реклами, що захоплює;

- уміння швидке розробляти і просувати нову продукцію.

5. КФУ, зв'язані з організацією і керуванням:

- наявність ефективних і надійних інформаційних систем;

- здатність керівництва швидко реагувати на зміни ринку;

- досвідчена в даній сфері діяльності і добре збалансована управлінська команда.

6. Інші КФУ:

- наявність гарної репутації в споживачів;

- доступ до фінансового капіталу й ін.

Етап аналізу порівняльної оцінки конкурентоспроможності підприємств дає можливість оцінити порівняльну силу підприємства і його найближчих конкурентів. Послідовність аналізу:

Визначаються 5 - 10 найбільш важливих для даної галузі КФУ. Для кожного фактора визначається його вага виходячи з його значимості. Сума ваг по усім виведеним КФУ дорівнює 1.

Позиція кожного конкурента по окремому КФУ оцінюється експертної шляхом виходячи з деякої шкали. Оцінки можуть бути, наприклад, від 1 до 10, де 1 - сама слабка позиція, а 10 - найдужча позиція.

Визначається загальна оцінка конкурентоспроможності шляхом підсумовування зважених рейтингових оцінок для кожного конкурента.

Позиції, по яких виявлені істотні чи слабості сила підприємства, повинні бути використані при виробленні стратегії. Позиції, по яких відзначена перевага підприємства, повинні бути використані для посилення його конкурентної позиції. По тим позиціям, де переваги в конкурентів, повинні бути вироблені міри, що перешкоджають їм використовувати ці переваги.

В умовах ринкової економіки аналіз конкурентоспроможності підприємств стає об'єктивною необхідністю, так як в сучасній конкурентній боротьбі при всій її масштабності, динамізмі і гостроті виграє той, хто аналізує і бореться за свої конкурентні позиції. Важливою проблемою стає кількісна оцінка рівня конкурентоспроможності підприємства і управління нею.

Оцінка конкурентоспроможності підприємства базується на аналізі його сильних і слабих сторін, а головне, - потенційних можливостей. Оцінка потенційних можливостей підприємства - складна і трудомістка задача, яка дозволяє забезпечити баланс ринкових запитів з реальними можливостями самого підприємства, розробити основні програми його виробничого розвитку і поведінки на ринку, а також підвести реальну і компетентну основу під рішення, що приймаються.

Аналіз зовнішніх умов є базою для прийняття рішень про підвищення конкурентоспроможності, сприяє росту ефективності і рентабельності його виробничої збутової діяльності, створенню основи для становлення маркетингового підходу у рішенні ключових задач управління.

Дослідження внутрішніх умов формування виробничо-ресурсної бази передбачають:

оцінку фінансово - економічного положення підприємства - характеристика економічного потенціалу і господарської діяльності підприємства, ефективності роботи підприємства і його рентабельності, фінансового положення;

ревізію товарного асортименту підприємства і аналіз конкурентоспроможності продукції, що випускається - складання переліку номенклатури виробів, що випускаються, оцінка внеску кожного виду товару у прибутковість роботи підприємства, оцінка технічного і якісного рівня випускаємої продукції, оцінка витрат виробництва за номенклатурою виробів, що випускаються підприємством, аналіз цін по кожному з видів продукції;

аналіз стратегії підприємства на ринку - аналізується стратегія на ринку в цілому і по окремим його сегментам;

аналіз організаційної структури управління підприємством і складання його схеми;

діагностику і облік виробничих потужностей підприємства;

оцінку матеріально-технічної бази підприємства (забезпеченість матеріалами, енергією і сировиною);

оцінку науково-технічного потенціалу підприємства - ступінь забезпеченості науково-дослідницьких лабораторій і конструкторських бюро, рівень оперативності впровадження інновацій у виробництво, якість науково-технічних нововведень, рівень кваліфікації інженерних кадрів тощо;

оцінку планової роботи підприємства і ефективності виробничо-збутових і науково-технічних прогнозів;

оцінку робочої сили підприємства, його кадрового складу, рівня освіти і підвищення кваліфікації;

оцінку інформаційної інфраструктури підприємства;

оцінку маркетингових і комерційних складових діяльності підприємства;

оцінку системи формування і стимулювання попиту на продукцію, що випускається тощо.

Головна мета та актуальність всіх досліджень - визначити конкурентні можливості підприємства, виявити його сильні і слабкі сторони, знайти шляхи удосконалення діяльності з метою підвищення конкурентоспроможності фірми на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Підхід Портера [54] до генерування альтернативних стратегій ґрунтується на твердженні, що стійкість позицій підприємства на ринку визначають:

витрати, з якими виробляється і збувається продукція;

незамінність продукту;

сфера конкуренції (тобто витома вага на ринку).

Досягти конкурентних переваг і зміцнити свої позиції підприємство може за рахунок:

- забезпечення більш низьких витрат на виробництво і збут товару. Низькі витрати означають здатність підприємства розробляти, робити і продавати товар з порівнянними характеристиками, але з меншими витратами, чим конкуренти. Продаючи свій товар на ринку зі сформованої (чи навіть меншої) ціні, підприємство дістає додатковий прибуток;

- забезпечення незамінності продукту за допомогою диференціації. Диференціація означає здатність підприємства забезпечити покупця товаром, що володіє більшою цінністю, тобто більшої споживчою вартістю. Диференціація дозволяє встановлювати більш високі ціни, що дає великий прибуток.

Крім цього перед підприємством стоїть вибір, на якому ринку конкурувати: на всьому чи ринку на якій-небудь його частині (сегменті). Цей вибір можна здійснити, використовуючи залежність між часткою ринку і рентабельністю підприємства, запропоновану М.Портером [54], - підприємства, що не володіють можливостями завоювання лідерства на ринку, повинні сконцентрувати свої зусилля на визначеному сегменті і прагнути збільшувати там свої переваги стосовно конкурентів.

Інтегральний показник конкурентоспроможності І_к - це рівень споживчої ефективності об'єкту (підприємства, виробника, товару, контрагента та ін.) на конкретному ринку і в конкретних умовах його функціонування [89].

(1.1)

де К_спож - загальний індекс рівня параметрів споживчої цінності.

(1.2)

де r_j - коефіцієнт вагомості значення j-го параметру (визначається експертним шляхом або задається ОПР - особою, приймаючою рішення);

k_j - параметричний індекс фактичної величини j-го параметр Пфакт_j порівняно з еталонним значення параметру Петал_j.

(1.3)

де К_екон - загальний індекс рівня економічних витрат

(1.4)

де r_a - коефіцієнт вагомості економічних параметрів;

k_a - параметричний індекс витрат Вфакт_а порівняно з еталоном В_етала

(1.5)

М. Портер [54] пропонує застосовувати такі три основні стратегії підприємства по досягненню конкурентних переваг(табл. 1.1): стратегію мінімізації витрат, стратегію диференціації, стратегію концентрації.

Таблиця 1.1

Особливості конкурентних стратегій підприємства по Портеру [55]

Характеристики	Стратегія мінімізації витрат	Стратегія диференціації	Стратегія концентрації
1	2	3	4
Стратегічна мета	Орієнтація на весь ринок	Орієнтація на весь ринок	Орієнтація на вузьку ринкову нішу
Конкурентна перевага	Витрати виробництва нижчі, ніж у конкурентів	Здатність пропонувати унікальні властивості	Нижчі витрати або унікальні властивості товару в певній ніші
Особливості товару	Якісний базовий товар, обмежений асортимент	Широкий асортимент	Товар, спеціалізований для цієї ніші
Виробництво	Пошук способів зниження витрат без погіршення якості	Пошук можливостей створення додаткової цінності для споживачів	Відповідність потребам ніші
Маркетинг	Виділення тих характеристик товару, що знижують витрати	Створення додаткових властивостей,на які є попит. Встановлення підвищеної ціни для відшкодування витрат	Прив'язка унікальних властивостей до задоволення специфічних потреб у ніші
Підтримка стратегії	Розумні ціни / хороша якість	Концентрація на унікальності, формування репутації, іміджу	Концентрація на сегменті - не розпорошувати зусилля на інші ринки
Слабкі сторони стратегії	- Технологічні зміни обезцінюють досвід та інвестиції - Повільна реакція на необхідність удосконалення товару через посилення уваги до витрат	- Вища, ніж у конкурентів із низькими витратами, ціна ускладнює збереження прихильності до товару - Значення диференціації зменшується з перетворенням товару на традиційний	- Істотно вища, ніж у конкурентів із низькими витратами, ціна на спеціалізовані товари - Відмінності у специфічних вимогах до товару зменшуються - Конкуренти виходять на ще вужчі підсегменти всередині сегмента

В роботах М. Трейсі й Ф. Вірсема [86] представлено такі три ціннісні дисципліни, або фактори конкурентних стратегій - виробничу досконалість, лідерство за товаром і близькість до споживача (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Стратегії підприємства (ціннісні дисципліни) за М. Трейсі й Ф. Вірсема [86]

Параметр	Виробнича стратегія	Товарна стратегії	Збутова стратегія
1	2	3	4
1.Ціннісна дисципліна	Виробнича досконалість	Лідерство за товаром	Близькість до Споживача
2.Сутність дисципліни	Якість, низька ціна, доступність	Оригінальність, інновації	Задоволення потреб Споживачів
3.Основні принципи дисципліни	1.Акцент на ефективності та скоординованості виробничих процесів (дешеві, добротні, нескладні товари і послуги) 2.Оптимізація чи раціоналізація виробничих процесів (використовують стандартні й ефективні виробничі процедури) 3.Чітке управління - кожен працівник точно знає інструкції та свої обов'язки, - від працівників, очікують відповідності правилам і обов'язкам, - волелюбність і оригінальність не схвалюються, винагороджується робота в командах 4.Розвиток тісних відносин із постачальниками	1. Акцент на винаходах, розвитку товарів 2. Децентралізовані, змінювані в міру необхідності та для розв'язання конкретних завдань, підприємницькі структури. Персонал поділяють на мегафункціональні команди чи кластери 3. Винятковий творчий потенціал і швидкість комерціалізації ідей. Ці компанії компетентні в запуску нових продуктів 4. Поетапна організація роботи з чітко визначеною метою кожної стадії, термінами	1. Розвиток довгострокових відносин зі споживачами. Перші операції з новими клієнтами можуть не давати прибутку, а розглядаються як інвестиції в довгострокові відносини 2. Глибоке розуміння діяльності клієнтів. Створення інформаційних систем, що містять детальні відомості про клієнтів 3. Послідовне надання клієнтам більшого, ніж вони очікують 4. Адаптація товарів і послуг до вимог клієнтів
3.Основні принципи дисципліни	5.Розвиток і підтримка інтегрованих, надійних і швидкодійних інформаційних систем та інших технологій, що дають змогу підвищувати ефективність діяльності й удосконалювати управління 6.Нетерпимість до втрат і заохочення ефективності 7.Надання стандартних базових послуг споживачам на їх першу) вимогу 8.Управляють підприємством так, щоб забезпечувати однаковий обсяг робіт упродовж дня, тижня, року. Піки і спади попиту на товар вважають проблемами	5. Організація виробничих процесів для забезпечення їх швидкості, скорочення циклів виробництва 6. Швидкість прийняття рішень} 7. Експерименти у сфері оплати праці, використання ідей маловідомих розробників 8. Генерування безлічі концепцій нових продуктів із подальшим скороченням портфеля проектів і збереженням успішніших	5. Як правило, відмова від продажу модних і нових товарів та забезпечення споживачів випробуваними товарами, що адаптовані до конкретних потреб 6. Робота з клієнтами і подальше управління реалізацією прийнятих рішень 7. Ухвалення більшості рішень делеговане працівниккам, що безпосередньо контактують із клієнтами. Девіз цих компаній: "Клієнт повинен бути задоволеним"

Для визначення взаємозв'язку умов конкуренції, чинників конкурентоспроможності та стратегій конкурентоспроможності підприємства німецький економіст Х.Вільдеман запропонував тест-таблицю (табл.1.3) [86].

Таблиця 1.3

Взаємозв'язок умов конкуренції, чинників конкурентоспроможності та стратегій конкурентоспроможності підприємства (Тест-таблиця Х.Вільдемана) [86]

Показники ринку та факторів конкурентоспроможності	Тип стратегії
	Фокусування	Диференціація	Лідерство у витратах
	1	2	3
Особливості ринку	Різноманітність продуктів на ринку	+	++	0
	Великий розмір ринку	0	+	++
	Темпи зростання ринку	++	+	0
	Мінливість попиту	++	++	0
Значення факторів конкурентоспроможності	Витрати	0	+	++
	Сервіс	++	+	0
	Якість	+	++	0
	Гнучкість	++	++	0
	Випередження в нововведеннях	++	++	+

Умовні позначення: ++ - фактор має велике значення для даного типу стратегії, + - середнє значення, 0 - невелике значення

Істотно відмінним від попередніх є підхід до формування стратегій підприємства Г. Крофа і М. Кусумано [68]. Автори пропонують три основні стратегії: збільшення обсягів виробництва (так звана стратегія “scaling”), копіювання (“duplication”) і дроблення (“granulation”). На відміну від Портера [55] і Трейсі та Вірсема [86], автори вважають, що не існує якоїсь однієї оптимальної стратегії, а може бути задіяно кілька стратегій одночасно:

1. Стратегія збільшення обсягів виробництва - робить акцент на конкретному товарі, технології чи сегменті ринку. Компанія удосконалює розробку товарів, розширяє виробництво і підсилює інтенсивність маркетингу, щоб залучити нові групи покупців зі схожими потребами. Вона повинна збільшити можливості виробництва і розширити корпоративну інфраструктуру.

2. Стратегія копіювання - також ґрунтується на чітких цілях стосовно товару, технології й сегмента ринку, але її метою є географічне розширення діяльності, втілення досвіду на нових ринках.

3. Стратегію дроблення - застосовують, коли існують певні обмеження для використання стратегій збільшення обсягів виробництва і копіювання (з'являється багато схожих виробів конкурентів за нижчими цінами, відсутні нові закордонні ринки для зростання). Стратегія дроблення передбачає визначення окремих ніш для бізнесу й активний їх розвиток.

Таблиця 1.4

Особливості й умови застосування стратегій виробників залежно від сили конкуренції на ринках продавців і покупців [76]

Сила конкуренції на ринку продавців	Сила конкуренції на ринку покупців	Вид стратегії	Особливості стратегії	Умови застосування стратегії
1	2	4	5	6
Монополія	Монопсонія	1. Адаптація один до одного	Науково-виробничий потенціал виробника невисокий	Виробник не має фінансових і технічних засобів для переходу на нову продукцію. Тому виробник і споживач вимушені адаптовуватись один до одного
Монополія	Олігопсонія	2.Локальна диверсифікація діяльності	Науково-виробничий потенціал виробника середній. Розширення обсягів продажу за рахунок освоєння нових ринків. Висока норма рентабельності	Наявність у виробника ексклюзивних конкурентних переваг, що дають змогу бути монополістом. У товару відсутні замінники, тому ціни встановлює виробник
Монополія	Поліпсонія	3.Горизон-тальна диверсифікація діяльності	Науково-виробничий потенціал виробника високий. Зниження ресурсомісткості не є критерієм управління у виробника. Висока норма рентабельності.	Наявність у виробника ексклюзивних конкурентних переваг, У товару відсутні замінники. Попит на товар перевищує пропозицію. Тому виробник розширює виробництво і освоює нові ринки
Олігополія	Монопсонія	4.Адаптація продавців до покупців	Слабка конкуренція між виробниками змушує їх адаптуватися до вимог покупця, підвищуючи якість товару і знижуючи ціну	Неможливість переходу виробника на нові товари через відсутність коштів. Попит на товари невисокий. Споживач встановив хороші контакти з виробниками, тому не докладає зусиль до їх зміни
Олігополія	Олігопсонія	5.Системна інтеграція діяльності	Наявність кількох виробників і покупців створює на ринку конкуренцію і стимулює підвищення якості га зниження ціни товару. Параметри ринку нестійкі. Посилення й поглиблення інтеграції дає змогу отримати синергічний ефект	Наявність резервів інтеграції зі споживачами постачальниками, по вертикалі й горизонталі, стадіях життєвого циклу товару. Інтеграція - важливий фактор підвищення якості товару і зниження ресурсомісткості. Відсутність у виробника базових цінностей для підвищення конкурентоспроможності товару
Олігополія	Поліпсонія	6. Концентрація на цільовому сегменті	Кілька виробників і багато споживачів, що створює серед останніх конкуренцію за володіння товаром і знижує конкуренцію серед виробників. Конкуренція підвищує якість, знижує ціну і норму рентабельності, змушує виробників шукати ефективний ринковий сегмент і концентрувати на ньому зусилля	Значний попит на товар, велика місткість ринку. Наявність ринків із різними параметрами за географічним положенням, цінами на ресурси, що дає змогу виробникам індивідуально концентруватися на різних ринках. Слабка конкуренція на ринку продавців, що стимулює нові інвестиції але не підвищення конкурентоспроможності товарів
Монополіс-тична конкуренція	Монопсонія	Варіант зустрічається рідко
Монополіс-тична конкуренція	Олігопсонія	7.Комплекс-на диференціація та інтеграція	Збільшення кількості виробників товару посилює конкуренцію серед них, оскільки виробникам потрібно конкурувати всього за кількох покупців. Виробники вимушені шукати способи підвищення якості, сервісу товару, пристосовуватися до споживачів, диференціювати й інтегрувати діяльність	Наявність "вузьких" місць у товару чи в системі управління у виробника, що гальмують підвищення якості та зниження собівартості товару. Наявність у виробника ексклюзивних базових конкурентних переваг. Відсутність значних перешкод входу на ринок. Достатньо висока норма рентабельності
Монополіс-тична конкуренція	Поліпсонія	8.Локальна інноваційна діяльність	Подальше збільшення обсягу ринку і кількості покупців посилює конкуренцію серед виробників, що стимулює підвищення якості та зниження ресурсомісткості товару за стадіями життєвого циклу. Стратегія складна, наукомістка і дорога, оскільки вимагає застосування всіх інструментів підвищення конкурентоспроможності об'єктів. Низька норма рентабельності	Відсутність явних "вузьких" місць у товару і його виробника, але недостатня їх конкурентоспроможність. Це змушує виробників шукати нові підходи (наприклад, функціональний, відтворювально-еволюційний) для підвищення конкурентоспроможності. Наявність засобів і ексклюзивних переваг для застосування стратегії
Досконала конкуренція	Монопсонія	Варіант зустрічається дуже рідко
Досконала конкуренція	Олігопсонія	Варіант зустрічається дуже рідко
Досконала конкуренція	Поліпсонія	9. Системна інноваційна діяльність	Значна кількість виробників і споживачів - максимальна сила конкуренції. Така стратегія інтегрує всі попередні	Значний незадоволений попит на товари галузі. Перспективність і надійність інвестицій. Високий науково-технічний та інтелектуальний потенціал галузі. Інноваційна активність

Найпростіша з цих стратегій - це збільшення обсягів виробництва: компанія просто посилює свою активність. Складнішою стратегією є копіювання, при якій компанії необхідно використати свої навички і досвід на нових ринках. Найрадикальнішою є стратегія дроблення, коли компанія збирає значний обсяг інформації про конкурентів, продукцію й можливості ринку. Та вона також сприяє тому, що дочірні підрозділи займаються окремими специфічними технологіями, товарами, ринками.