Економічна характеристика Росії
Основні макроекономічні показники. Фактори, динаміка і стратегія економічного розвитку. Галузева структура економіки Росії: первинний, вторинний і третинний сектори. Місце Росії в світовому господарстві. Структура зовнішньої торгівлі, іноземні інвестиції.
Рубрика | Экономика и экономическая теория |
Вид | курсовая работа |
Язык | украинский |
Дата добавления | 17.03.2015 |
Размер файла | 46,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
Факультет міжнародних економічних відносин та туристичного бізнесу
Кафедра міжнародних економічних відносин
КУРСОВА РОБОТА
з економіки
на тему:«Економічна характеристика Росії»
Студентки другого курсу Тумко А.А.
Керівник: викладач Поліванцев А.С.
м. Харків - 2013 р.
Зміст
Вступ
1. Макроекономіка Росії
1.1 Основні макроекономічні показники
1.2 Фактори і динаміка економічного росту
1.3 Стратегія економічного розвитку
2. Галузева структура економіки Росії
2.1 Первинний сектор
2.2 Вторинний сектор
2.3 Третинний сектор
3. Росія в світовому господарстві
3.1 Структура зовнішньої торгівлі
3.2 Іноземні інвестиції і заборгованість
3.3 Конкурентоспроможність і міжнародна співпраця
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Російська Федерація (РФ) є найбільшим по території державою світу - 12,7% світової суші, на якій проживає 2,4% населення світу. РФ утворилася в 1991 р. в результаті розвалу Радянського Союзу. Сучасна господарська система - наслідок зламу державного ладу, руйнування єдиного економічного простору та господарського механізму.
У складі СРСР Російська Федерація володіла найбільшим науковим і промисловим потенціалом. У спадок їй дісталися високорозвинені авіакосмічна промисловість, енергомашинобудування, суднобудування, металургія, базова хімія, атомна енергетика, морський флот, одні з найбільших у світі науково-технічна та розроблена ресурсна бази. За оцінками, на частку Російської Федерації припадає 1 / 5 частина світових мінеральних ресурсів. На її території розташовано 33% світових запасів природного газу, найбільші запаси кам'яного вугілля, заліза і нікелю, олова та свинцю, золота, алмазів і нафти. Економіка Російської Федерації представляє складний господарський механізм, що сформувався на базі соціально-економічного розвитку,міжрайонного територіального поділу праці та інтеграційних процесів. Сучасний етап економічного і соціального розвитку Російської Федерації пов'язаний з корінними змінами, викликаними переходом до ринкових відносин. За прогнозами багатьох аналітичних груп та міжнародних організацій,економіка країни знаходиться в стадії очікування початку економічного зростання, що обумовлено різними причинами. Все це і обумовлює актуальність вибору теми курсової роботи.
Отже, актуальність теми полягає в тому, що економічний розвиток країни на сучасному етапі є інтенсивним, деякі галузі зростають, а деякі спадають.
Об'єктом дослідження є Росія, а його предметом виступає економічний розвиток країни.
Ціль даної роботи: визначити економічну характеристику Росії. Для досягнення цієї цілі, нами були поставлені і вирішені наступні завдання: дати основні макроекономічні показники; проаналізувати фактори економічного розвитку; визначити стратегію економічного розвитку; дати характеристику галузевій структурі економіки; визначити місце країни в світовому господарстві.
Наукова новизна полягає в обновленні статистичних даних в рамках економічного розвитку країни.
Практична цінність: робота може використовуватися студентами як довідковий матеріал.
Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків; містить 37 сторінок тексту, 7 таблиць. Список джерел включає 9 найменувань літератури, 28 електронних публікацій.
1. Макроекономіка Росії
1.1 Основні макроекономічні показники
Згідно з даними Ростату, станом на 1 січня 2013 року, чисельність населення Росії складає 143 347 059 млн. людей, показник густоти населення - 8,38 люд./ км?, а кількість міського населення - 74%.
За 2012 рік в Росії:
· народилося 1 896 263 млн. чоловік (на 102 435 тис. осіб більше, ніж за 2011 рік);
· померло 1 898 836 млн. чоловік (на 26 200 тис. осіб нижче, ніж за 2011 рік);
· міграційний приріст населення: 294 930 тис. чоловік (у 2011 році 320 100 тис.). [14]
Населення Росії у 2012 році
Одиниця виміру |
Всього |
||
Чисельність населення |
тис. люд. |
143 347 059 |
|
Густота населення |
люд./кв. км. |
8,38 |
|
Народжуваність |
люд./1000 мешкан. (‰) |
13,3 |
|
Смертність |
люд./1000 мешкан. (‰) |
13,3 |
|
Натуральний приріст |
люд./1000 мешкан. (‰) |
0,0 |
|
Механічний приріст (сальдо міграції) |
люд./1000 мешкан. (‰) |
1,9 |
|
Середня продовжуваність життя |
років |
66 |
|
Сумарний коефіцієнт народжуваності |
дітей/жінку |
1,7 |
|
Рівень урбанізації |
% |
74,03 |
Джерело: http://www.indexmundi.com [14]
В останні п'ять років у світовій і російській економіці відбувалися якісні зміни. Криза 2008-2009 рр.. зафіксувала зміну двох етапів. Перший характеризувався підйомом, який почався в 2001 р. в результаті зміни політики ФРС США, що знизила облікову ставку з б до 1%. Це пом'якшення грошової політики сприяло пожвавленню ділової активності до 2008 р. у всьому світі.
Криза, яка розгорнулася в 2008 р., показала, що методи грошового пом'якшення не приносять довгострокових результатів. Так почався другий етап, на якому зараз спостерігаються зниження темпів росту і збільшення нестійкості практично у всій світовій економіці.
Росія після важкої трансформаційної кризи в умовах сприятливої кон'юнктури вступила в смугу відновлювального зростання, використовуючи як свої внутрішні резерви, так і можливості, пов'язані з підвищенням цін на нафту та інші товари російського експорту.
Росія відреагувала на кризу найбільшим спадом (-7,8 % ВВП), але, мабуть, вона була дещо посиленою попереднім перегрівом російської економіки.[13] (Див. додаток Г)
У 2010-2011 рр. темпи зростання російської економіки склали 4,3 - 4,5 %. У підсумку реальний обсяг ВВП повернувся на рівень середини 2008 р., а показники макроекономічної стабільності помітно покращилися. Федеральний бюджет 2011 р. був виконаний з профіцитом 0,8 % ВВП, а середньорічні темпи інфляції в першій половині 2012 р. знизилися до 4%. Ці результати дозволили Росії піднятися на 22- е місце за розділом « макроекономіка » у рейтингу конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму за 2012 р.
Однак в 2012 р. економічне зростання почало затухати, особливо помітно з середини року. В цілому за минулий рік російський ВВП зріс на 3,4 %, але до початку 2013 р. темпи зростання знизилися до 1,0-2,0 % рік до року. [14] (Див. додат. А)
Поточне уповільнення темпів економічного зростання обумовлено декількома причинами.
1). Припинення зростання цін на вуглеводні і стабілізація фізичних обсягів зовнішніх поставок палива.
2). Драматичне скорочення інвестиційної активності в 2012 р., обумовлене як зовнішніми, так і внутрішніми причинами.
3). Низькі темпи підвищення продуктивності (3,0 % за 2012 р.) та ефективності. [2, 156-159 c.]
Щодо рівня соціально-економічного розвитку, то Росія залишається країною з депресивними показниками соціального розвитку, які за останні 20 років хронічно відстають від рівня її економічного розвитку. Як причини називаються як старі диспропорції економіки, так і недооцінка ключових соціальних сфер в сучасному суспільстві. Головним негативним наслідком дисбалансу постсоціалістичного розвитку країни, є небувале зростання диференціації доходів населення. Від економічного розвитку виграли, перш за все, категорії населення з найвищими доходами, а найменше зростання рівня життя спостерігається у малозабезпечених груп. Крім того, при швидкому зростанні поточних доходів і споживання досі не досягнуто радянського рівня житлового будівництва і суттєво погіршилися демографічні показники, особливо показники здоров'я, смертності, інвалідності та тривалості життя.[4, 179-183 c.]
У цілому за весь пострадянський період соціальний ефект від економічного розвитку залишається низьким, неадекватним, неефективним, що суперечить загальнолюдським тенденціям. Стара модель економічного розвитку веде Росію в глухий кут, все більше збільшуючи її відставання за основними економічними і соціальними показниками, у зв'язку з чим необхідна нова модель, що передбачає всебічну модернізацію соціально-економічної системи.[4, 195 c.]
Міжнародні рейтинги, в яких порівнюються економічні та соціальні показники різних країн, свідчать про велике відставання Росії.Тільки освіта знаходиться практично на рівні економічного розвитку.
Що стосується реальних доходів у розрахунку на душу населення, то їх місце виявилося нижчим, ніж рівень економічного розвитку (50 -е в порівнянні з 43- м). Причина - висока питома вага споживання держорганів у складі валового внутрішнього продукту, яка становить в Росії близько 20 % в порівнянні з 5-10 % у більшості інших країн. Тому питома вага кінцевого споживання домашніх господарств у складі ВВП Росії виявляється досить низькою - близько 50 % проти 60 % і більше в більшості розвинених країн.[30]
Індекс соціального розвитку, який ООН вважає головним комплексним показником розвитку соціальної сфери, істотно відстає від рівня економічного розвитку - 65-е.. Головна причина - вкрай низький показник очікуваної тривалості життя в Росії в порівнянні з іншими країнами. По цьому найважливішому показнику, що характеризує рівень життя населення, Росія посідає лише 105-е місце, відстаючи не тільки від всіх розвинених країн, а й від більшості, країн що розвиваються, в тому числі тих, рівень економічного розвитку яких в 1,5-2 рази нижче, ніж у Росії.[16]
Особливість становища Росії в тому, що з точки зору конкурентоспроможності її економіка поступається багатьом країнам, що розвиваються, оскільки у останніх є переваги по витратах, насамперед на робочу силу, по співвідношенню ціни і якості. Росія поступається і розвиненим країнам за інноваційним потенціалом. Але політика модернізації і покликана скоротити дане відставання. Поки сильна сторона російської економіки пов'язана в основному з природними ресурсами, нафтою і газом. Але це ж і її слабка сторона, оскільки можна не вживати великих зусиль з розвитку інноваційного потенціалу, відчуваючи спокусу направляти невиправдано велику частку ресурсів на підтримку традиційних галузей (в тому числі з соціальних міркувань) - символів колишньої імперської могутності.[32]
1.2 Фактори і динаміка економічного росту
В даний час в Росії спостерігається брак кваліфікованої робочої сили. Одна з причин такого становища - низький рівень підготовки кваліфікованих кадрів з середньою професійною освітою, щорічний випуск яких не перевищує 700 тис. чол. Це в два рази менше випуску фахівців з вищою освітою. Таким чином, на ринку праці склалася ситуація, коли паралельно з ростом числа студентів відбувається збільшення чисельності економічно активного населення, що має вищу освіту. Таким чином, аналізуючи структуру трудових ресурсів, представлених на російському ринку праці, можна відзначити великий відсоток робочої сили, що має вищу освіту порівняно з часткою робочої сили зі спеціальною освітою або без неї. Тут слід відзначити той факт, що постійне збільшення частки зайнятих з вищою освітою супроводжується абсолютним зростанням числа випускників по обмеженому числу спеціальностей. Щодо кількісного характеру трудових ресурсів, то різко знизилася питома вага населення, яке молодше працездатного віку, зросла питома вага населення у віці старшого працездатного, тим самим збільшується демографічне навантаження на групу населення працездатного віку.[32]
Ефективність функціонування економіки значною мірою визначається і станом її основних фондів, яка характеризує виробничі можливості галузей економіки, визначає темпи і масштаби її розвитку. До кінця 2010р. повна облікова вартість основних фондів в Російській Федерації склала 93,2 трлн. рублів, залишкова балансова - 49,3 трлн. рублів. Найбільшу питому вагу у складі основних фондів економіки Росії займають основні фонди транспорту та зв'язку, операцій з нерухомим майном, оренди та надання послуг, видобування корисних копалин. В обробних виробництвах на кінець 2010р. було зосереджено 8,6% основних фондів економіки Росії. До кінця 2010р. повна облікова вартість основних фондів комерційних організацій (без суб'єктів малого підприємництва) обробних виробництв склала 6,7 трлн. рублів. Найбільшу частку у складі основних фондів обробних виробництв складають основні фонди організацій металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів, виробництва харчових продуктів, включаючи напої, і тютюну, виробництва транспортних засобів та устаткування, хімічного виробництва та виробництва коксу та нафтопродуктів.[27]
Основним показником, що характеризує підприємницький потенціал країни, є Індекс підприємницької активності.
У Росії індекс підприємницької активності в 2007 р. склав 2,7% і істотно скоротився порівняно з минулим роком. Теоретично можна говорити, що зниження рівня підприємницької активності, що супроводжується економічним зростанням і політичною стабільністю, є позитивною зміною, оскільки у міру подальшого збільшення доходів роль підприємницького сектора може зрости.[31]
В умовах сучасної російської економіки монопольна ринкова влада реалізується насамперед за рахунок роздування витрат, а не отримання додаткового прибутку, про що свідчить перевищення індексу витрат на оплату праці та інших витрат на виробництво над індексом інфляції. Крім цінових зловживань у російській економіці спостерігаються приклади дискримінуючої поведінки по відношенню до конкурентів.
Для подолання високого ступеня монополізації російської економіки і для розвитку конкуренції були розроблені спеціальні державні програми. Основним завданням цих програм було зниження концентрації виробництва та створення необхідних умов для розвитку конкуренції на ринках РФ за пріоритетними групами товарів, а також диверсифікація виробництва і збільшення випуску конкурентоспроможної продукції. [6, 272-274 c.]
В Росії реальна ціна праці перебуває під тиском інфляційного податку. Кризовий стан економіки виявляється і в кризі неплатежів підприємств одне одному. Тому підприємства не мають грошових фондів, щоб регулярно виплачувати заробітну плату. Сформована велика відмінність в оплаті праці бюджетних організацій та комерційних структур неминуче веде до відтоку робочої сили на більш високооплачувані робочі місця. Це тягне за собою необхідність підтягування заробітків працівників бюджетних організацій. Такий процес неминучий, бо ринок як великий зрівнювач висуває вимогу рівної оплати за рівну працю.[8]
росія економіка інвестиція
1.3 Стратегія економічного розвитку
Економічні стратегії країни значною мірою ґрунтуються на моделі економічного розвитку, притаманній даній країні. Росії притаманна модель дирижизму. Суть дирижизму полягає в досить активному втручанні держави в економічні процеси.. Державними органами складаються прогнози щодо майбутнього розвитку національної економіки в цілому й окремих галузей і надаються пропозиції щодо використання виробничих потужностей і перерозподілу інвестицій.[9, 253-254 c.]
Після розпаду Радянського Союзу в Росії опинилася основна частина потенціалу колишнього єдиного народногосподарського комплексу. Частка Росії становить понад 60% національного доходу колишнього Союзу, 76% його території та понад половину населення. Тому, головною стратегічною метою Росії є збереження того місця у світовій економіці й світовій політиці, яке займав СРСР напередодні свого розпаду. [9, 257-259 c.]
Сьогодні російський уряд надає перевагу інституційній моделі. Згідно з нею здійснюються реформи природних монополій, пенсійна реформа, реформується бюджетне законодавство тощо. Уряд відмовився від визначення явних галузевих пріоритетів. Ця відмова пов'язана з особливостями сучасного етапу технологічного розвитку, коли практично дуже важко апріорно визначити перспективні сектори й відповідно в адміністративному порядку надавати їм фінансові ресурси. Водночас важливим завданням ставиться диверсифікація виробництва й експорту, прискорений розвиток секторів «нової економіки». [4, 132-137 c.]
У зовнішньоекономічній політиці російський уряд намагається дотримуватися принципу збалансованості в географічному вимірі. В зовнішній торгівлі головними партнерами Росії є країни Європейського
Союзу. Також, Росія зацікавлена в розширенні свого економічного впливу на просторі СНД, тому вона ініціює утворення тут локальних інтеграційних угруповань з більш високим рівнем інтеграції. Так, існує митний союз, до якого увійшли Росія, Білорусь, Казахстан і Киргизстан. Ці ж країни сформували організацію «ЄврАзЕС» - Євразійський економічний союз.
На даний час, в Росії формується економічна модель, що ґрунтується на знаннях, інтелектуальному потенціалі.[6, 243-252 c.]
У 2007 р. прийнято «Концепцію довгострокового соціально-економічного розвитку Російської Федерації», розраховану до 2020 р. Концепція ґрунтується на трьох фундаментальних факторах. Перший фактор - посилення глобальної конкуренції, яка охоплювала б ринки не тільки товарів, а й капіталів, технологій, робочої сили. Слід подолати залежність Росії від паливно-енергетичної складової в структурі виробництва й експорту, диверсифікувати економіку. Другий фактор - зростання ролі людського капіталу в соціально-економічному розвитку. Необхідно різко підвищити продуктивність праці. Третій фактор - нарощення потужностей для випуску товарів, що характеризуються високим технологічним рівнем. Концепція визначає стратегічною метою перетворення Росії в одного з глобальних лідерів світової економіки, вихід її на рівень соціально-економічного розвитку високо індустріальних держав. Прогнозується, що до 2020 р. Росія має увійти в п'ятірку провідних країн світу за економічною потужністю.[9, 324-330 c.]
2. Галузева структура економіки
2.1 Первинний сектор (сільськогосподарське виробництво)
Сільське господарство - центральна ланка агропромислового комплексу (АПК).[1]
Включає в себе дві галузі: рослинництво і тваринництво. Співвідношення виробленої продукції в цих галузях 40 % - 60 %. Природні умови Росії дуже різноманітні, тому для сільського господарства характерна зональна спеціалізація.
У зоні тундри і лісотундри з усіх сільгоспугідь представлені тільки оленячі пасовища. Оленярство - головна галузь спеціалізації. У тайговій зоні сільське господарство розвинене на півдні. Тут вирощують льон, жито, картоплю. Посіви кормових і наявність природних пасовищ сприяють розвитку тут молочного скотарства. У лісостепах і степах головними культурами є - пшениця, кукурудза, цукровий буряк, соняшник. Тваринництво молочно-м'ясного напряму. На відходах переробки цукрових буряків та соняшнику отримало розвиток свинарство. У зоні напівпустель головна галузь - вівчарство.[7]
В даний час близько 4 % ВВП Росії створюється в сільському господарстві, однак тут продовжує трудитися 9,7 % зайнятих в економіці країни, а в сільській місцевості проживає 26 % населення. Останній показник майже не змінився за останні 10 років. З 2006 по 2011 р. сільське господарство демонструвало високі показники розвитку: середньорічні темпи приросту продукції - 4,4 %, виробництво худоби та птиці на м'ясо за ці шість років зросла на 53%. У I і II кварталі 2012 р. приріст виробництва відносно відповідних періодів 2011 р. також склав більше 4 %. Однак весняна і літня посухи призвели до різкого падіння виробництва в III і початку IV кварталів 2012 р. Основне падіння торкнулося валового збору зерна, який знизився в 2012 р. майже на чверть щодо 2011 р. і склав 70,9 млн. т. Знизилося також виробництво соняшнику на 18 % - до 7,96 млн. т, цукрових буряків на 9 % - до 45,1 млн. т, картоплі та овочів на 11% і 2 % відповідно 29,5 і 14,6 млн. т. У цілому падіння виробництва продукції сільського господарства в 2012 р. склало менше 5 % щодо 2011.[11] (Див. додаток Б)
Зростання виробництва основних продуктів сільського господарства відбувається не на всій території країни. Сільське господарство перестало бути галуззю повсюдного поширення, воно носить вогнищевий характер. За пострадянський період змінилися принципи розміщення сільськогосподарського виробництва [12]. Замість розміщення виробництва з орієнтацією на самозабезпечення регіонів, що було метою радянської аграрної політики і розглядалося важливим напрямком планомірного і пропорційного розвитку всіх регіонів країни, в даний час складається розміщення на основі економічної доцільності.[22]
2.2 Вторинний сектор (промисловість і будівництво)
Промисловість - важлива складова частина господарського комплексу Російської Федерації, провідна роль якої визначається тим, що вона забезпечує всі галузі економіки знаряддями праці та новими матеріалами, служить найбільш активним фактором науково-технічного прогресу і розширеного відтворення в цілому. Серед інших галузей господарства промисловість вирізняється комплексними і районостворюючими функціями.[34]
Галузева структура промисловості сучасної Росії характеризується:
1. переважанням галузей з видобутку та первинної переробки палива і сировини;
2. низькою часткою верхніх, найбільш складних у технічному відношенні виробництв;
3. низькою часткою легкої промисловості та інших галузей, орієнтованих на безпосередні потреби населення;
4. високою питомою вагою галузей військово-промислового комплексу.[8]
Легка промисловість Росії в спеціалізації опирається на соціально-економічний фактор. Галузь найбільш розвинена в Центральному, Північно-Західному, Волго-Вятському районах. Деяку роль відіграє і природний фактор. Галузь також розвинена у південних районах - Північно-Кавказькому, Центрально-Чорноземному, Поволзькому.
Харчова промисловість спеціалізується на основі природного
(сировинного) фактора. Галузь найбільш розвинена у південних районах - Північно -Кавказькому, Центрально-Чорноземному, Поволзькому. Значно розвинені її рибні підгалузі в приморських районах - Північному, Далекосхідному, Північно-Західному. [25]
Основні показники промисловості Росії у 2012 році
Всього |
На душу населення |
||||
од. вим. |
кіль-ть |
од. вим. |
кіль-ть |
||
Рівень розвитку: |
? |
? |
? |
? |
|
ВВП промисловості |
млн. $ |
1 216 825 |
$/жит. |
8 488,6 |
|
Занятість в промисловості |
тис.роб. |
39 277 000 |
жит./роб. |
3,6 |
|
Виробничість праці |
$/роб. |
3 098 |
? |
? |
|
Виробництво основних продуктів |
? |
? |
? |
? |
|
Виробництво електроенергії |
млрд. кВт-г |
1 064 |
кВт-г/люд. |
216 704 |
|
Добування нафти |
млн. т |
102 674 |
кг/люд. |
716 261 |
|
Споживання нафти |
млн. т |
2,199 |
кг/люд. |
15,3 |
|
Добування природного газу |
млн. м? |
653 000 |
куб.м/люд. |
4 555 |
|
Споживання природного газу |
млн. м? |
460 000 |
куб.м/люд |
3 208 |
|
Добування вугілля |
млн. т |
334,7 |
кг/люд. |
2,334 |
|
Споживання вугілля |
млн. т |
184,1 |
кг/люд. |
1,28 |
|
Чугун |
млн. т |
4,3 |
кг/люд. |
0,03 |
|
Сталь |
млн. т |
70,61 |
кг/люд. |
0,49 |
|
Алюміній |
тис. т |
4 173 |
кг/люд. |
0,029 |
|
Цемент |
тис. т |
61 500 |
кг/люд. |
0,42 |
Джерело: http://www.un.org (Розрахунки автора)
Станом на 2012 рік, зростання виробництва в промисловості Росії істотно сповільнилося. У порівнянні з 2011 роком обсяг промислового виробництва збільшився всього на 2.6%. Якщо не вважати результатів кризових 2008-2009 років, той цей показник був мінімальним за останні десять років.[29]
Погіршення динаміки спостерігалося в більшості промислових галузей. Винятком стали лише деякі з них. Зокрема в 2012 році помітно прискорилося зростання виробництва в харчовій промисловості, що неабиякою мірою було зумовлено забезпеченістю сировиною за рахунок хорошого врожаю в 2011 році.[23] Також підвищилися темпи зростання в целюлозно-паперовій промисловості, в металургії і в електроенергетиці. У всіх інших галузях спостерігалося гальмування зростання, і в деяких випадках воно було дуже сильним. Так, транспортне машинобудування, залишаючись лідером серед промислових галузей за темпами зростання, знизило цей показник удвічі в порівнянні з результатом 2011 року з 24.6 % до 12.7 %. У двох промислових галузях - в текстильній промисловості і шкіряно-взуттєвій промисловості в 2012 році динаміка виробництва була негативною, тоді як в 2011 році у всіх промислових галузях спостерігалося зростання виробництва.[32]
2.3 Третинний сектор (сфера послуг)
Транспортна система Росії характеризується розвиненою транспортною мережею, однією з найбільш великих в світі і включає в себе 87 тис. км залізниць, більш 745 тис. км автомобільних доріг з твердим покриттям, понад 600 тис. км повітряних ліній, 70 тис. км магістральних нафто - і продуктопроводів, понад 140 тис. км магістральних газопроводів, 115 тис. км річкових судноплавних шляхів і безліч морських трас. У ній зайнято понад 3,2 млн осіб, що становить 4,6 % працюючого населення.[3]
Величезні простори і суворий клімат зумовили першорядне значення для Росії всепогодних видів наземного транспорту - залізничний і трубопровідний. На них падає основний обсяг вантажної роботи. Важливою особливістю транспортної системи Росії є її тісний взаємозв'язок з виробництвом.[18]
Сучасний стан транспортної системи характеризується низьким технічним рівнем виробничої бази більшості підприємств і зносом переважної більшості транспортних засобів, що призводить до зниження безпеки їх роботи, а також відсутністю інвестицій для подолання даних проблем.[27]
Освітня політика Росії, відображаючи загальнонаціональні інтереси у сфері освіти і пред'являючи їх світовому співтовариству, враховує разом з тим загальні тенденції світового розвитку, що зумовлюють необхідність їх суттєвих змін у системі освіти, а саме:
а) перехід до постіндустріального, інформаційного суспільства, значне розширення масштабів міжкультурної взаємодії;
б) динамічний розвиток економіки, зростання конкуренції, скорочення сфери некваліфікованої і малокваліфікованої праці
в) зростання ролі людського капіталу, який у розвинутих країнах становить 70-80 відсотків національного багатства.[28]
За даними Росстату, до початку навчального року 2012/2013, тобто рік тому, в Росії налічувалося 1080 офіційно зареєстрованих вузів, тоді як до на початку 1990-х - тільки 514. За даними на 2011 рік тільки 5 російських вузів увійшли до списку 500 кращих університетів світу: МГУ, СПбГУ, НГУ, ТГУ, ВШЕ.[34]
У Росії рівні, тенденції і структура фінансування науки і нових технологій не відповідають ні поточним потребам, ні стратегічної задачі подолання відставання від лідерів світової економіки. Російська наука зберігає свої позиції за деякими результатами наукової діяльності, за вкладом у світову наукову продукцію, але відставання в реалізації результатів, в рівнях технологічного розвитку, в ефективності державної наукової та інноваційної політики не тільки від розвинених країн, а й від розвиваються збільшується. Інноваційна діяльність, заснована на реалізації великих науково-технічних проектів, не стала і пріоритетом розвитку компаній приватного сектора Росії. Фрагментарні дані про характер і масштаби інноваційної діяльності в паливно-енергетичному комплексі та машинобудуванні дозволяють припустити, що поки значення інноваційної складової у функціонуванні найважливішої складової частини економіки РФ залишається досить низьким. [30]
Для того щоб підвищити наукоємність продукції і тим самим зробити компанії нової економіки в повному розумінні високотехнологічними, необхідна цілеспрямована системна робота з інноваціями, включаючи управління інтелектуальною власністю, взаємодія з державними фондами підтримки та інновацій, розробку методів і формування процедур оцінки інноваційного потенціалу, створення і підтримку венчурних фондів та іншої інноваційної інфраструктури - технопарків, ІТЦ, бізнес-інкубаторів.[16]
У порівнянні з іншими країнами, система державної охорони здоров'я в Росії вкрай не ефективна. Причина в тому,що це спадщина минулого - надлишкові потужності, з одного боку, і низький рівень фінансування - з іншого. Поточні витрати на охорону здоров'я в Росії низькі в порівнянні з іншими країнами Східної Європи (7-8%) і Західної Європи (більше 9%)
Експлуатується більше 10 років 57% обладнання, 12000 одиниць медичної техніки необхідно замінити, 43% лікарень потребує ремонту, 30% - знаходяться в аварійному стані. Поліпшення системи охорони здоров'я, його модернізація та підвищення якості медичного обслуговування-все це включено в перелік пріоритетних напрямів діяльності держави.[34]
Туризм в Росії є галуззю, яка розвивається. За даними Всесвітньої туристської організації, Росія займає одне з провідних місць у світі в сфері міжнародного туризму. За 2012 рік Росія прийняла близько 2,6 млн. міжнародних візитерів (13- е місце в світі). Доходи Росії від міжнародного туризму в 2012 році склали 11,4 млрд. дол.[28]
Багата культурна спадщина і природне розмаїття ставить Росію на помітне місце в світі серед країн з потенційним зростанням туризму. У країні знаходяться 24 об'єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. В даний час в Росії сфера послуг і туристична інфраструктура проходять період оновлення, відповідно до затвердженої урядом федеральної цільової програми « Розвиток внутрішнього і в'їзного туризму в Російській Федерації (2011-2018 роки)». У наймальовничіших і затребуваних туристами регіонах Росії були створені туристичні особливі економічні зони, які припускають сприятливі умови для організації туристичного бізнесу.[21]
3. Росія в світовому господарстві
3.1 Структура зовнішньої торгівлі
З 2008 по 2012 рр. експорт Росії збільшувався в середньому на 2,9% щорічно і в 2012 р. досяг 524,6 млрд. дол., крім того, імпорт збільшувався в середньому на 4,3 % на рік і досяг 316 млрд. дол. (Див. додаток Д) У результаті виникло позитивне сальдо торгівлі в розмірі 208,6 млрд. дол. в 2012 р. З Європою (127,4 млрд. дол)., з країнами СНД (17,7млрд. дол.), Західною Азією
(14,2 млрд. дол.) і з Азіатсько-Тихоокеанським регіоном (7,5 млрд. дол). У загальному обсязі експорту на частку країн далекого зарубіжжя в 2012 році припадало 85,2%, на частку країн СНД - 14,8%.
Зовнішня торгівля Росії у 2012 році
Од. виміру |
Експорт |
Імпорт |
||
Торгівля товарами |
млн. дол. |
4 600 |
57 800 |
|
Торгівля послугами |
млн. дол. |
63 000 |
90 000 |
|
Товарна структура |
? |
100% |
100% |
|
продовольство |
% |
3,2 |
13 |
|
руди і метали |
% |
11,1 |
7,2 |
|
топливо і енергія |
% |
71,4 |
2,4 |
|
машини і устаткування |
% |
5 |
53,2 |
|
хімічна продукція |
% |
6,1 |
16,1 |
|
деревина |
% |
1,9 |
2,1 |
|
інші |
% |
1,3 |
6 |
|
Географічна структура |
? |
100% |
100% |
|
Країни СНД |
% |
14,8 |
13 |
|
Країни дальнього зарубіжжя |
% |
85,2 |
87 |
Джерело: http://comtrade.un.org/ (Розрахунки автора)
У 2012 році, на мінеральне паливо, мастильні матеріали та супутні матеріали припало 71,4 % експортованих товарів.
Інші великі товарні групи експорту промислових товарів були класифіковані головним чином по матеріалу товарів та операцій, які не були включені до інших груп і склали відповідно 9,5 % і 6,6 % експорту.
До основних ринків експорту росії, відносяться Нідерланди, Китай та Італія. Більшу частину експорту в ці країни склали в основному мінеральне паливо, мастильні матеріали та супутні матеріали. За останні три роки, основними продуктами експорту були нафта і нафтопродукти, отримані з бітумінозних мінералів, а також нафтові масла.
Серед товарів паливно-енергетичного комплексу зросли фізичні обсяги експорту в країни далекого зарубіжжя кам'яного вугілля на 18,8%, рідких палив- на 3,5%. Скоротилися обсяги експорту автомобільного бензину на 42,4%, коксу - на 15,6%, дизельного палива - на 0,5%, природнього газу- на 3,9%, електроенергії - на 30,2%, сирої нафти- на 1,3.
Вартісний обсяг експорту металів і виробів із них знизився в порівнянні з 2011 роком на 6,2 %.
У порівнянні з 2011 роком вартісний обсяг експорту хімічної продукції знизився на 1,0%, а фізичний зріс - на 4,6 %, вартісний обсяг поставок машин і устаткування збільшився на 2,2 %, вартісні обсяги поставок засобів наземного транспорту (крім залізничного) зросли на 10,4%. Також зросли поставки продовольчих товарів на 36,6%, а фізичні - на 30,2 %. Фізичні обсяги експорту продовольчих товарів збільшилися в основному за рахунок експорту зернових культур. Значно зросли фізичні обсяги експорту насіння соняшнику та олії.[25]
У 2012 році машини та транспортне обладнання склали 53,2 % імпортованих товарів. Інші великі товарні групи включили товари і операції, які не були включені до інших груп і промислові товари, що класифікуються головним чином за рахунок матеріалу склали 16,7 % і 12,8 % імпорту відповідно.
Протягом останніх трьох років, трьома основними імпортованими товарами були: лікарські засоби, двигуни, автомобілі та інші моторно- транспортні засоби, призначені для перевезення, та електричні апарати для дротового зв'язку або ліній телеграфного зв'язку. Детальніше (див. Рис
За даними митної статистики у 2012 році зовнішньоторговельний оборот Росії склав 837,2 млрд. дол. і порівняно з 2011 роком зріс на 1,8%, у тому числі, з країнами далекого зарубіжжя - 719,5 млрд. дол., з країнами СНД - 117,7 млрд. дол.[11]
У географічній структурі зовнішньої торгівлі Росії особливе місце займає Європейський Союз, як найбільший економічний партнер країни. На частку Європейського Союзу в 2012 році припадало 49% російського товарообігу. На країни СНД в 2012 році припадало 14,1 % російського товарообігу, на країни ЄврАзЕС - 7,3 %, на країни Митного союзу - 6,9 %.[23]
Основними торговими партнерами Росії в 2012 році серед країн далекого зарубіжжя були: Китай, товарообіг з якими склав 87,5 млрд. дол., Нідерланди - 82,7 млрд. дол., Німеччина - 73,9 млрд. дол., Італія - 45,8 млрд. дол., Туреччина - 34,2 млрд. дол., Японія - 32,2 млрд. дол., США - 28,3 млрд. дол., Польща - 27,4 млрд. дол., Республіка Корея - 24,9 млрд. дол., Франція - 24,3 млрд.дол.[12]
3.2 Іноземні інвестиції і заборгованість
За даними ФМС станом на кінець вересня 2013 накопичений іноземний капітал в економіці Росії склав 379,3 млрд. доларів, що на 7,3 % більше порівняно з відповідним періодом попереднього року. Найбільша питома вага в накопиченому іноземному капіталі припала на інші інвестиції, здійснювані на поворотній основі - 66,3 %, частка прямих інвестицій становила 32,3 %, портфельних - 1,4 % [24]
Основні фінансові показники Росії в 2012 році
Всього |
На душу населення |
||||
Сальдо торгового балансу |
млн. дол. |
208 600 |
$/люд. |
1455 |
|
Сальдо платіжного балансу |
млн. дол. |
81 300 |
$/люд. |
567 |
|
Інфляція |
% |
6,58 |
? |
? |
|
Приплив інвестицій в країну |
млн. дол. |
154 600 |
$/люд. |
1 079 |
|
Відплив інвестицій з країни |
млн. дол. |
56 800 |
$/люд. |
396 |
|
ПІІ |
млн. дол. |
18 666 |
$/люд. |
130 |
|
Зовнішня заборованість |
млн. дол. |
62 3963 |
$/люд. |
4 353 |
Джерело: http://www.un.org (Розрахунки автора)
У січні- вересні 2013 з Росії за рубіж було направлено в якості інвестицій 163,3 млрд. дол. Обсяг погашених інвестицій, направлених раніше з Росії за рубіж, склав 117,6 млрд. дол. Таким чином, обсяг російських інвестицій, накопичених за кордоном, на кінець вересня 2013 склав 171,9 млрд доларів.[10]
Рівень інфляції в Росії в 2012 році склав 6,58 %, на початку 2013 року цей показник знизився до 5,32 %, а в жовтні 2013 року 0,57 %. За прогнозами МВФ інфляція в Росії до кінця 2013 року складе 6,2%, а в 2014 році, згідно з цим же прогнозом, рівень інфляції складе 5,3%.
Реальний ефективний курс рубля за грудень виріс на 1,5 %, а якщо порівнювати його з показником грудня 2011 року, то на 5,7 %. Про це свідчать матеріали, опубліковані на сайті ЦБ РФ. Реальний курс рубля до євро з грудня 2011 року зміцнився на 7,7 %, до долара - на 7,4 %.
Російський рубль в 2012 році на ринку коливався не дуже значно. Як свідчать матеріали ЦБ, свого мінімуму до долара він досяг у червні, коли американська валюта коштувала в середньому 32,91 рубля. За євро пік був пройдений також в червні і становив 41,23 рубля.
Сучасний паритет купівельної спроможності рубля дорівнює приблизно 18,8, тобто за один долар по структурі валового внутрішнього продукту можна купити стільки ж товарів, скільки за 18,5 рублів.[10]
Позитивне сальдо рахунку поточних операцій платіжного балансу Росії, за попередньою оцінкою, знизилося в 2012р. в порівнянні з 98,8млрд. дол в 2011р. на 17,7% - до 81,3 млрд дол. Про це свідчать матеріали Центрального банку РФ.[19]
Зовнішній борг РФ, згідно з даними ЦБ РФ, зріс до 623,963 млрд. дол. на 1 січня 2013 з 540,555 мілрд. дол. на 1 січня 2012 року, таким чином, зовнішній борг країни збільшився за 2012 рік на 83,408 млрд. дол., або на 15,4%.
Нефінансовий сектор в 2012 році наростив зарубіжний борг на 24,54 млрд. дол. до 356,097 млрд. дол. Банки збільшили заборгованість перед нерезидентами на 45,604 млрд. дол. до 208,368 млрд. дол. Органи державного управління в 2012 році збільшили зовнішню заборгованість на 10,033 млрд. дол. до 44,721 млрд. дол. Рівень зовнішньої заборгованості органів грошово-кредитного регулювання зріс на 3,23 млрд. дол. до 14,777 млрд. дол.[20]
3.3 Конкурентноспрможність і міжнародне співробітництво
Росія - євразійська держава. Тому вона не тільки підтримує зв'язки з іншими європейськими країнами, а й співпрацює з ними, будучи рівноправним членом багатьох європейських організацій.
Росія - один з ключових учасників міжнародних відносин. В якості одного з п'яти постійних членів Ради безпеки ООН Росія несе особливу відповідальність за підтримання міжнародного миру та безпеки. Росія входить також до «Великої вісімки» економічно розвинених держав, є членом значного числа інших міжнародних організацій, включаючи Раду Європи та ОБСЄ. Особливе місце займають організації, створені на просторі колишнього СРСР в основному за провідної ролі Росії: СНД, ЄврАзЕС, ОДКБ, ШОС. [13]
Росія - активний член ОБСЄ, вона часто бере участь у переговорах і миротворчих акціях, що проводяться цією організацією.
Росія бере участь у двох регіональних європейських організаціях - Раді держав Балтійського моря (СГБМ) і Чорноморському економічному співробітництві (ЧЕС). також РФ є членом СНД. Участь в СНД для цієї країни має принципове значення. Вона прагне зберегти свій вплив у державах - колишніх радянських республіках.
Існують організації, в яких Росія з різних причин - політичних, економічних чи географічних - брати участь не може. Проте співпраця з багатьма з них необхідна і вигідна РФ. Наприклад, НАТО, Росія не є членом цієї організації, але активно бере участь у різних програмах цієї організації: проводяться спільні військові навчання колишніх супротивників, а також надається один одному військова інформація, яка раніше добувалася тільки за допомогою розвідки. [29]
Росія - один з найбільших експортерів нафти. На світовому ринку часто відбуваються сильні зміни цін на нафту, що дуже невигідно її експортерам, тому РФ стало необхідно більш чітко координувати і погоджувати з ОПЕК свої дії на нафтовому ринку.
Росія разом з Білорусією складають Союзну державу Росії і Білорусії.[33]
Російська Федерація встановила дипломатичні відносини зі 190 нині існуючими державами - членами ООН.В даний час Росія підтримує дипломатичні відносини з 189 державами - членами ООН.
Згідно з недавнім рейтингом Всесвітнього економічного форуму (WEF) за 2011-2012 роки, Росія займає 66-е місце з 142 -х. РФ опинилася позаду не тільки розвинених, але і багатьох країн, що розвиваються - зокрема, інших членів БРІК. [28]
До конкурентних переваг Росії належать наявність унікальних ресурсів; географічне положення, великі території, великі запаси прісної води, мінерально-сировинних і біологічних ресурсів, великі площі біологічно и технічно незайманих територій, якість людського потенціалу, кваліфікації населення, розвиток фундаментальної і прикладної науки, сильні позиції на деяких світових ринках. Росія володіє достатнім природно-ресурсним потенціалом для створення процвітаючої держави.[34]
До конкурентних недоліків РФ віднесено: значну частину територій майже не пригодної до проживання, низька якість трудових ресурсів у порівнянні з країнами Південно-Східної та Центральної Азії; недостатня дисципліна обовязків і відносин, ефективність державного регулювання, якість державних послуг, обумовлюючі високий рівень невиробничих трансакційних витрат і ризиків підриємництва із-за незахищеності власності і контрактів. Крім того, високі транспортні затрати, відсутність світових брендів, недостатній розвиток інфраструктури,інстутиційно-правової і судової системи. До переліку вище сказаних недоліків потрібно додати ще низький базовий рівень технологічного розвитку, в тому числі і в таких видах діяльності, як добування і первинна переробка сировинних ресурсів.[27]
Завдання успішного економічного прориву, підвищення якості життя населення країни вимагають розробки національної стратегії управління конкурентоспроможністю російської економіки, яка багато в чому визначається інноваційними факторами розвитку, можливостями організації нових виробництв, що відповідають сучасним і перспективним потребам ринку. Актуальність вирішення даної проблеми зумовлена сучасними викликами світового розвитку, пов'язаними з гострою необхідністю переходу промислових галузей вітчизняної економіки на конкурентоспроможні інноваційні траєкторії розвитку. У свою чергу це тісно пов'язано з необхідністю реформування промисловості, її оновленням і модернізацією на новій технологічній та управлінській основі з урахуванням загальносвітових тенденцій економічного розвитку та особливостей розвитку світових ринків.[30]
Висновки
Проведене дослідження дозволяє зробити нам висновки:
1) Економіка Російської Федерації представляє складний господарський механізм, що сформувався на базі соціально-економічного розвитку,міжрайонного територіального поділу праці та інтеграційних процесів.
2) Сучасний етап економічного і соціального розвитку Російської Федерації пов'язаний з корінними змінами, викликаними переходом до ринкових відносин.
3) Росії притаманна модель дирижизму. Суть дирижизму полягає в досить активному втручанні держави в економічні процеси.
4) У галузевій структурі господарства Росії зберігаються диспропорції: підвищене значення мають ресурсні галузі економіки пріоритетними залишаються паливні галузі, в той час як інфраструктурний та агропромисловий комплекси зазнають серйозних труднощів у своєму розвитку; зберігається висока концентрація і монополізація виробництва.
5) Аналіз товарної структури експорту та імпорту Росії свідчить про значне її відставання від передових країн світу за рівнем економічного розвитку.
6) У зовнішньоекономічній політиці російський уряд намагається дотримуватися принципу збалансованості в географічному вимірі. В зовнішній торгівлі головними партнерами Росії є країни Європейського
Союзу. Також, Росія зацікавлена в розширенні свого економічного впливу на просторі СНД, тому вона ініціює утворення тут локальних інтеграційних угруповань з більш високим рівнем інтеграції.
7) До конкурентних переваг Росії належать наявність унікальних ресурсів; географічне положення, великі території, великі запаси прісної води, мінерально-сировинних і біологічних ресурсів, великі площі біологічно и технічно незайманих територій, якість людського потенціалу, кваліфікації населення, розвиток фундаментальної і прикладної науки, сильні позиції на деяких світових ринках. Росія володіє достатнім природно-ресурсним потенціалом для створення процвітаючої держави.
8) Конкурентними недоліками РФ є: значна частина територій майже не пригодних до проживання, низька якість трудових ресурсів у порівнянні з країнами Південно-Східної та Центральної Азії; недостатня дисципліна обовязків і відносин, ефективність державного регулювання, якість державних послуг, які обумовлюють високий рівень невиробничих трансакційних витрат і ризиків підриємництва із-за незахищеності власності і контрактів. Крім того, високі транспортні затрати, відсутність світових брендів, недостатній розвиток інфраструктури,інстутиційно - правової і судової системи. До переліку вище сказаних недоліків потрібно додати ще низький базовий рівень технологічного розвитку, в тому числі і в таких видах діяльності, як добування і первинна переробка сировинних ресурсів.
9) Головне завдання сучасної Росії - знайти нову якість економічного зростання, сформувати економіку, яка спиратиметься на максимальну реалізацію людського потенціалу.
Узагальнюючи все вищевикладене, можна зробити висновок,що за прогнозами багатьох аналітичних груп та міжнародних організацій,економіка Росії знаходиться в стадії очікування початку економічного зростання, що обумовлено різними причинами.
Список використаних джерел
1. Голіков А.П., Чорномаз П.А. Міжнародні економічні терміни: словник-довідник. - Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2007.
2. Голіков А.П., Дейнека О.Г., Позднякова Л.О., Черномаз П.О. Економіка зарубіжних країн;Навч. посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 464 с.
3. . Економіка міжнародних транспортних перевезень / Данько М.І., Дикань В.Л., Дейнека О.Г. та ін. -Харків: ГШ Чиженко «Олант», 2004.
4. Жук М.В., Бауліна Т.В. Міжнародні стратегії економічного розвитку: Навч. посіб. /М.В. Жук, Т.В. Бауліна -К.: Паливода А.В., 2006. - 348 с.
5. Піддубний І.О., Піддубна А.І. Управління міжнародною конкурентно-спроможністю підприємства (організації). - Харків: ВД «Інжек», 2003.
6. .Погорлецький А.И. Економіка закордонних країн: Підручник. 2-е изд. - Спб.: Изд-У Михайлова В.А., 2007. - 492 с.
7. Світове господарство й міжнародні економічні відносини: Уч. посібник / Під ред. А.П. Голікова й ін. - Сімферополь: «СОНАТ», 2003.
8. Чернецький Ю.А. Світова економіка. Курс лекцій. - М.: Эксмо.. 2007.
9. Ушакова Н.Г., Помінова 1,1.Соціально-економічні типи країн:Навч. посіб. - К.: ВД «Професіонал», 2004. - 304 с.
10. http://www.worldbank.org ? Світовий банк
11. http://comtrade.un.org/db/mr/daExpNoteDetail. aspx?r=643&y=2006&_ redir=l -- United Nations Commodity Trade Statistics Database
12. http://data.un.org/Explorer.a*spx?d=ICS ? United Nations Statistics Di vision (UNSD): UN Data Statistics
13. http://ru.wikipedia.org ? Інформаційний портал.
14. http://www.indexmundi.com ? Інформаційний портал.
15. http://europa.eu ? Портал Європейського Союзу
16. http://hdr.undp.org/en/reports/global/hdr2012/ -- United Nations Devel opment Programme (UNDP): Human Development Report 2012
17. http://iformateiya.ru/ ? Країни світу
18. http://stats.oecd.org#ndex.aspx?DataSetCode~CSP2012# ? Organisa tion for economic co-operation and development: Country statistical profiles 2012.
19. http://web.worldbank.org/wbsite/external/datastatistics/ ? World Bank
20. http://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/i.. -- Central Intelligence Agency: The WorldFactbook2011-2012.
21. http://www.cisstat.com ? Міждержавний статистичний комітет Співдружності Незалежних Держав (СНД)
22. http://www.fao.org/economic/e6s/publication8-studies/statiet.. ? Food and Agriculture Organization of the UnitedNations:FAOStatisticalYearbook
23. http://www.iccwbo.org ? Міжнародна торгова палата
24. http://www.imf.org -- Міжнародний валютний фонд
25. http://www.intracen.org/menus/countries ? International Trade Centre
26. http://www.mapsofworld.com/map-of-countries.html ?Maps of World
27. http://www.oecd.org -- Органиація економічного розвитку (ОЕСР)
28. http://www.un.org -- Органітзаціяо б'єднаних націй (ООН)
29. http://www.unece.org - Європейська економіна комісія
30. http://www.weforum.org/en/initiatives/gcp/index.htm -- World Economic Forum: Global Competitiveness Report 2012-2013
31. http://top.rbc.ru/economics/07/12/2012/835510.shtml ?Економічний портал «Топ-економікс»
32. http://expert.ru/2013/03/27/ ?Економічний портал «Експерт Ру»
33. http://expert.ru/2013/22/ ? Економічний портал, стаття «Путь угля 2012-2013»
34. http://riarating.ru/countries.html ?Рейтинг-портал «Риа Рейтинг»
35. http://www.ereport.ru/.htm - Економічний портал «Російська економіка», стаття.
36. http://www.vseznayem.ru/ ? Портал «Все знаєм Ру»
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Визначення тенденцій розвитку української економіки від перших років незалежності до сьогодення. Аналіз макроекономічних показників (валового внутрішнього продукту, рівня інфляції та безробіття) в порівнянні з аналогічними у Росії за 1995-2008 рр.
реферат [19,9 K], добавлен 25.11.2010Участь Казахстану в процесах міжнародної інтеграції і міграції, членство в міжнародних організаціях. Геополітичне положення, основні події в історії розвитку і становлення країни. Тенденція демографічного розвитку. Динаміка показників зовнішньої торгівлі.
курсовая работа [260,6 K], добавлен 04.05.2015Особливості економічної думки Росії 17–18 століть, роль Юрія Крижаніча в її становленні. Спроби визначити суспільне багатство в творах автора. Економічні погляди І.Т. Посошкова, коріння його переконань і оригінальних поглядів на сутність грошей.
реферат [16,2 K], добавлен 09.09.2009Виявлення причин та економічних ефектів "голландської хвороби" для економіки РФ. Напрямки політики експортної орієнтації Росії. Оцінка ефективності формування та використання Стабілізаційного фонду як одного із способів подолання "голландської хвороби".
курсовая работа [301,8 K], добавлен 12.05.2012Сутність і причини інвестиційних проблем української економіки. Способи залучення іноземних інвестицій у сільське господарство України. Основні джерела інвестицій на рівні виробничо-господарських структур. Проблема розвитку інвестиційного процесу.
реферат [30,6 K], добавлен 30.11.2008Економічна сутність інвестицій, сучасний стан інвестиційної політики в Україні. Проблеми формування механізмів залучення інвестиційних ресурсів у розвиток економіки. Критерії розподілу капітальних видатків для забезпечення ефективного зростання економіки.
курсовая работа [155,6 K], добавлен 24.03.2019Значення Придніпровського регіону для економіки України, його природно-ресурсний потенціал та демографічна ситуація. Стан промисловості, сільського господарства, транспорту та зовнішньої торгівлі. Проблеми та перспективи економічного розвитку регіону.
курсовая работа [449,2 K], добавлен 05.01.2014Роль і значення інвестиційної діяльності для розвитку економіки України. Коопераційне співробітництво - перспективна форма залучення іноземних інвестицій. Фактори позитивного впливу діяльності ТНК на економіку країни, що приймає іноземні інвестиції.
реферат [27,9 K], добавлен 21.10.2010Товарна структура зовнішньої торгівлі Харківської області. Структура експорту за технологічними секторами. Особливості високотехнологічного сектору, який домінує в експортних поставках Харківської області. Структура експорту за окремими товарними групами.
контрольная работа [237,1 K], добавлен 02.09.2010Економічна суть споживання та заощадження, їх елементи та функції. Споживання та рівень життя населення як співвідносні показники розвитку функції споживання. Структура та динаміка споживання в Україні. Динаміка заощаджень населення в умовах кризи.
курсовая работа [100,1 K], добавлен 16.03.2012