Оцінка інвестиційної привабливості підприємства при формуванні фінансової стратегії підприємства

Забезпечує поєднання в єдиному показнику різних за назвою, одиницями виміру, вагомістю та іншими характеристиками інтегральна оцінка проекту. Саме це забезпечує спрощення процес оцінки конкретної інвестиційної пропозиції, а інколи навіть являється єдиним варіантом для можливості її проведення і надання об'єктивних остаточних висновків. Для точної фінансової оцінки потрібно розрахувати понад 40 показників за відповідним напрямом господарської діяльності підприємства. Внаслідок такої оцінки отримують велику кількість значень показників, що фактично заважає зробити остаточний висновок, тому що:

- по-перше, будь-який показник має значення у цифровому вигляді та значення вагомості яке у традиційній формі подання матеріалу відсутнє;

- по-друге, інвестору для проведення розрахунків по співвідношенню вагомості різних показників необхідно дані співвідношення зафіксувати і здійснити відповідні розрахунки;

- по-третє, в цілому розрахунок показника вагомості досить складний і відповідальний процес у системі оцінки, тому для цих розрахунків залучають спеціально підготовлені експерти.

Використання на практиці методу інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємства забезпечує збільшення кількості потенційних інвесторів в Україні та швидку відбудову виробничої сфери держави. Даний метод у простому та наочному поданні забезпечує об'єктивне бачення фінансового стану підприємства, в яке планується вкласти інвестиції. Завдяки можливості проведення контрольних оперативних розрахунків по декількох підприємствах (на підставі методу програмного комплексу із застосуванням обчислювальної техніки) суб'єктивізм не має місця в проведенні будь-яких оцінок, особливо при розрахунках вагомості показника.

Залежно від вагомості показника усім групам показників та показникам, що розміщуються в цих групах оцінки інвестиційної привабливості підприємства присвоюють числові значення. Вагомість може коригуватись, так як і граничні значення показників. Дана вагомість являється похідною часу, конкретної політичної, соціальної ситуації, інших факторів, а тому ця характеристика має вірогідне походження.

Така методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємства та організацій передбачає розрахунок 6 груп показників.

Перша група показників включає в себе всі показники рентабельності роботи підприємства, які розраховують під час аналізу господарської діяльності (рентабельність продукції, рентабельність основної діяльності, рентабельність активів, рентабельність власного капіталу).

Друга група характеризує ділову активність підприємства, до неї входять такі показники як коефіцієнт оборотності активів, фондовіддача, а також коефіцієнти оборотності дебіторської заборгованості, кредиторської заборгованості, власного капіталу та матеріально виробничих запасів. Останні чотири показники в даному списку зворотні відповідно до обігу дебіторської заборгованості, обігу кредиторської заборгованості, обігу власного капіталу та обігу матеріально-виробничих запасів. Найбільш раціональним для рейтингової оцінки є коефіцієнти оборотності, так як вони показують яку кількість обігів було здійснено за рік та яка їх тривалість. Таким чином, такий принцип методу узагальнюючих групових коефіцієнтів, як збіг найкращого показника з максимальним залишається.

Ліквідність, платоспроможність та фінансова стійкість потребує іншого підходу ніж три інші групи показників, адже велике їх значення свідчить про негаразди на підприємстві. У зв'язку із цим виникає проблема визначення нормативних показників. Після визначення вагових коефіцієнтів це другий випадок у рейтинговій оцінці фінансової звітності де потрібна експертна оцінка. В даній роботі такі опитування не були здійснені, а нормативні значення показників було взято з "Положення про здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації" і літератури з аналізу господарської діяльності підприємства.

Було встановлено наступні правила для розрахунку рейтингу по цьому розділі:

- рейтинг, який дорівнює одиниці присвоюється тому показнику, який потрапляє у межі нормативного інтервалу;

- оскільки однакове абсолютне відхилення від нормативного інтервалу в більшу сторону є менш негативним, ніж в меншу, вирішено скориговане значення 1-го коефіцієнту групи показників фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності по підприємству розраховувати: у випадку меншого ніж дозволено значення показника, відносно нижньої межи нормативного відрізку, а у випадку більшого -- відносно верхньої межи. В другому випадку коефіцієнт потребує коригування (від суми перевищення найбільш припустимого нормативного значення віднімають саме це значення).

Іншими словами, коли показник даної групи менше нормативних значень, він не потребує коригування, а якщо більше - потребує. Якщо скоригований коефіцієнт має від'ємне значення, його рейтингу присвоюють нульове значення.

Четверта група складається із показника потенціалу акцій. До неї включено дивідендну віддачу акцій, прибуток на гривню акціонерного капіталу та коефіцієнт платоспроможності. Останній коефіцієнт знаходиться в даному списку через те, що для інвесторів є важливим, який відсоток прибутку йде на дивіденди.

П'ята група базується на даних про середньоспискову чисельність робітників на підприємстві, кількості звільнених працівників, рівні професійної підготовки робітників. Перший із цих показників це коефіцієнт стабільності кадрів, який визначається як відношення кількості робітників, що відпрацювали весь звітний період до середньоспискової чисельності.

Розрахунок узагальнюючого рейтингового показника складається із шести етапів.

На першому етапі розраховують показники, які будуть приймати участь у здійсненні рейтингової оцінки.

Другий етап включає визначення матриці початкових даних для рейтингової оцінки. Кожна матриця включає значення вище згадуваних показників окремого року по кожному підприємстві. Чим більше інформації, яка придатна для аналізу, тим краще. Це безпосередньо стосується як кількості показників, так й кількості років, за які будуть здійснюватись їх розрахунок.

На третьому етапі визначається рейтинг кожного показника у межах окремої матриці. Максимальне з наявних значень відповідає найвищому рейтингу, яке дорівнює одиниці. Рейтинг інших підприємств за цим показником визначається діленням його на максимальний. Даний загальний принцип може замінюватись на інший лише при оцінці коефіцієнтів фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності. Всім значенням присвоюють максимальний рейтинг (одиницю) якщо вони входять до нормативного інтервалу, який визначають експерти, інші оцінюють за допомогою коригування, яке враховує, що перевищення нормативних меж є менш шкідливим для підприємства, ніж їх над мале значення за умови однакового абсолютного відхилення.

Четвертий етап. Розраховують загальний рейтинг підприємства за окремий рік. На п'ятому етапі визначають узагальнюючий рейтинговий показник, який враховує фактор часу. Для того, щоб досягнути даної мети потрібно взяти лише математичну суть методу розрахунку прискореної амортизації. Свіжа інформація є більш цінною для аналізу. На шостому етапі всі результати, які були отриманні під час дослідження, піддаються аналізу. І результатом якого є висновки про рівень інвестиційної привабливості підприємства.

Дана методика може широко використовуватись і акціонерами товариства та інвесторами. Вона має ряд переваг у порівнянні із іншими різними методами.

Отже, завдяки оцінки інвестиційної привабливості інвестор має змогу перейти від здійснення інвестицій у найкраще, а, більш слушно, з метою диверсифікації ризиків, у найкращі за рейтингом підприємства. В свою чергу, суб'єкт інвестицій одержує чітку інформацію стосовно потенційного об'єкта свого інвестування. Такі дані дають можливість вибору та впровадження заходів, які зможуть покращити його інвестиційну привабливість.

1.2 Спеціалісти розглядають різноманітну кількість факторів формування інвестиційної привабливості суб'єктів господарювання

Фінансова стійкість, майнове становище, ділова активність, ліквідність активів і рентабельність - це найбільш важливі фактори впливу на інвестиційну привабливість, їх дали змогу визначити аналіз наявних методик, особливості розвитку економіки та функціонування ринкової інфраструктури.

На інвестиційну привабливість діючого підприємства впливає стадія його життєвого циклу. В теорії ринку виокремлюють шість послідовних стадій: "народження", "дитинство", "юність", "рання зрілість", "остаточна зрілість", "старіння".

Загальний період усіх стадій життєвого циклу підприємства (ЖЦП) складає десь 20-25 років, він залежить від галузі та впливу НТП, після цього періоду суб'єкт господарювання припиняє існування або відроджується на новій основі.

На перших чотирьох стадіях - стадія зростання та стабільності підприємство є досить привабливим для інвестування. Технічне переозброєння, реконструкція, модернізація та ін., конкурентоспроможність підприємства, зростання обсягів інвестиційних ресурсів роблять підприємство більш привабливішим для інвестування. На стадіях остаточної зрілості та старіння підприємство втрачає свою привабливість для інвесторів, причиною чого є використання всіх своїх можливостей та потребує радикальних змін.

Найбільш привабливими, на думку вітчизняних та закордонних економістів, є ті підприємства, в яких збільшуються обсяги продажу, рівень використання виробничих потужностей та ін., тобто покращуються показники їх господарської діяльності. На двох останніх стадіях інвестиції вважаються нераціональними, крім тих виключень, коли продукція підприємства має досить високі маркетингові перспективи, обсяг інвестицій у технічне переоснащення невеликий і вкладені кошти можуть повернутися інвестору в найкоротший термін (до 2 років).

На стадії старіння інвестування доцільне лише тоді, коли передбачається перепрофілювання, диверсифікація або реструктуризація підприємства. Дані заходи надають зможу підприємству економити практично на всіх видах ресурсів та збільшувати обсяги продажу за рахунок розширення асортименту порівняно з новою переорганізацією.

Даний підхід впливу стадії життєвого циклу підприємства (ЖЦП) використовується лише в умовах відносної стабільності ринкових відносин. На даному етапі розвитку української держави даний підхід не можна використовувати повністю. Це пов'язано з особливостями становлення, розвитку та функціонування будь-якого підприємства в національній економіці. Відповідно до розглянутого підходу до визначення ЖЦП всі підприємства, засновані до переходу до ринкової економіки, знаходились на етапі старіння. Довга тривалість економічної кризи стосувалася та стосується всіх об'єктів і суб'єктів господарювання в Україні.

Дані фактори можна поділити на дві групи: зовнішні, щодо підприємства , які вправно впливають на роботу підприємства ззовні, та внутрішні, що існують усередині підприємства. Дані групи факторів формують відповідні групи ризиків, що виникають при інвестиційному кредитуванні підприємницької діяльності. Хоча й на рис. 3.2. фактори пронумеровані, це не має значення, адже всі вони є однаково значущими та це не означає, що при оцінці інвестиційної привабливості йому повинно надаватись найбільше значення або, що він не може братись до уваги. Комплексний підхід є найбільш оптимальним, тому що він передбачає аналіз усіх факторів з урахуванням їх взаємних зв'язків і впливів.

В сучасних літературних джерелах з управління інвестиціями, банківської справи та фінансового менеджменту відсутнє єдине зображення системи факторів, що визначають інвестиційну привабливість підприємства, але щодо кожного з них банківські спеціалістів знаходять багато важливих аспектів і показників, на які потрібно звертати увагу для зниження відповідних ризиків.

Визначення інвестиційної кредитоспроможності підприємства - позичальника.

Важливою стратегічною ціллю розпочатої реструктуризації української банківської системи, є створення шов для розвитку кредитування банками інвестиційних проектів у реальному секторі економіки. Спостерігається явна тенденція повороту всієї банківської системи до вирішення завдань підйому виробництва. Це означає, що крім традиційних банківських кредитів, для поповнення підприємствами оборотних коштів їм доведеться освоювати довгострокове (за українськими мірками) кредитування інвестиційних проектів.

Для надання інвестиційного кредити, перш за все, банк повинен оцінити інвестиційну кредитоспроможність клієнта. При цьому одразу виникають дві проблеми: перша - банку необхідно створити відповідні внутрішні механізми для інвестиційного кредитування підприємств і перелаштуватись на технологію кредитування інвестиційних проектів, відмінну від технології надання короткострокових кредитів; друга - необхідність у визначенні кредитоспроможності підприємства для надання довгострокових кредитів, які мають витрачатися лише на розвиток основних фондів підприємства.

Досить давно існують методики оцінювання кредитоспроможності підприємства, й українські банки з різною ефективністю їх використовують на практиці. Проблема полягає в тому, що жодна з них сьогодні не придатна для визначення істинної здатності підприємств повернути довгострокові інвестиційні кредити.

Важливою умовою при інвестиційному кредитуванні є вміння прогнозувати майбутній стан підприємства, тобто визначати динаміку зміну фінансового стану протягом певного часу.

Це потребує:

- застосування в повсякденному діловому обігу поняття «інвестиційна кредитоспроможність підприємства» (здатність підприємства - позичальника погасити інвестиційний кредит за наслідками ефективної реалізації інвестиційного проекту). Дане поняття суттєво відрізняється від того, яке застосовують в банківській справі найчастіше - кредитоспроможність підприємства, яке характеризує лише здатність позичальника повернути короткострокові кредити;

- створення методичного підходу до достовірного визначення інвестиційної кредитоспроможності підприємства для практичних цілей.

Якщо основним показником кредитоспроможності позичальника є його поточний фінансовий стан, то виникає питання: яким чином визначити його фінансовий стан по закінченню терміну втілення інвестиційного проекту? Вирішити його необхідно так, щоб отримана відповідь була достатньою мірою достовірною для прийняття рішення щодо кредитування банком даного позичальника. У основу методичного підходу до цієї проблеми можна покласти такі положення:

1. На сьогодні визначення точного фінансового стану не є проблемою - для цього необхідна певна інформація та високий рівень кваліфікації працівників, що проводять оцінку. Отже, можна встановити й поточну кредитоспроможність підприємства для уцінення можливості погашення короткострокового кредиту.

2. Можливо визначити та проаналізувати всі внутрішні ризики підприємства, пов'язані з реалізацією інвестиційного проекту. Зазвичай вони виникають внаслідок неефективності існуючої на підприємстві системи управління, маркетингу, низької конкурентоспроможності продукції, неповного використання потенціалу підприємства та неякісного фінансового менеджменту.

3. Аналіз поточної кредитоспроможності та існуюча система ризиків будуть відправною точкою в процесі руху підприємства під час реалізації інвестиційного проекту.

4. Під час реалізації інвестиційного проекту підприємство має дотримуватись певної сукупності параметрів. А спосіб втілення їх життя має бути відображеним у бізнес-плані, який подається банку підприємством.

5. Банк може не тільки оцінити бізнес-план, а й самостійно провести аудит на підприємстві для перевірки достовірності інформації.

6. Результати, отримані після аналізу бізнес-плану реалізації інвестиційного проекту та аудиту на підприємстві, і його інвестиційної програми зокрема, мають бути представлені в змісті прав та обов'язків про надання інвестиційного кредиту.

1.3 Фінансова стратегія підприємства розроблюється в декілька етапів

Спершу необхідно визначити терміни, на які ця фінансова стратегія формується. Залежно від терміну стратегії залежать цілі фінансової діяльності. Стратегія, що формується на довготривалий період описує джерела доходів та затрат, потреби у фінансових ресурсах та джерелах їх формування. Короткострокова фінансова стратегія розробляється в рамках довгострокової фінансової стратегії, деталізує її і описує поточне управління фінансовими ресурсами. Середньострокові та довго строкові плани формуються на термін від 3 до 5 років, а короткотермінові - на рік та характеризуються високою деталізацією.

Визначення цілей фінансової діяльності підприємства є наступним етапом розробки фінансової стратегії. Вона є функціональною у відношенні до корпоративної, загальної стратегії підприємства і повинна бути включеною до структури загальних цілей компанії. Головною фінансовою метою є, як відомо, максимізація ринкової вартості за мінімальних витрат та ризиків і досягається вона у абсолютних і відносних показниках. Головна мета досягається тільки за умови повної забезпеченості підприємства фінансовими ресурсами, рентабельності капіталу, збалансованості структури власного та позикового капіталу. Головна мета розбивається на певні структурні елементи, мікроцілі, наприклад:

- прибуток;

- величина власного капіталу;

- рентабельність власного капіталу;

- структура активів;

- фінансові ризики.

Існує маса показників, в яких виражається кожна мета. Наприклад:

- рентабельність продажів;

- фінансовий важіль (співвідношення власного і позикового капіталу);

- рівень платоспроможності;

- рівень ліквідності.

Під час розробки фінансової стратегії попутно розробляється план дій по досягненню цих цілей. Лідери компанії повинні знати, як поточна ситуація співвідноситься з стратегічними цілями. Для контролю реалізації стратегії зазвичай цілі розбивають на конкретні завдання, вирішити які потрібно за певний термін часу. Вирішення тактичних завдань є основним інструментом контролю реалізації стратегії підприємства. Фінансові цілі групуються, утворюючи собою фінансову політику підприємства.

Загальний період формування фінансової стратегії залежить від цілої низки факторів: тривалість періоду формування комерційної стратегії підприємства - так як фінансова стратегія є її похідною, вона не може перевищувати межі цього періоду.

Аналіз факторів зовнішнього фінансового середовища та співвідношення попиту-пропозиції фінансового ринку зумовлює дослідження економіко-правових умов діяльності фірми. Визначальними факторами на цьому етапі формування стратегії є ті, що пов'язані з вивченням кон'юнктури фінансового ринку, окремих її суб'єктів.

Метою формування стратегічних цілей підприємства є підвищення рівня прибутків фірми та максимізація його ринкової вартості. Головна мета вимагає певного рівня конкретизації з урахуванням особливостей та поставлених завдань.

Динаміка представлення системи цільових нормативів фінансової діяльності забезпечується за рахунок конкретизації цільових показників та їх зовнішньої і внутрішньої синхронізації в часі.

Найвідповідальнішим етапом є розробка фінансової політики фірми по окремим її складовим частинам. Фінансова політика, на відміну від фінансової стратегії, формується лише за конкретними напрямами, що вимагають чіткого та ефективного управління для досягнення головної стратегічної мети цієї діяльності.

Під час розробки системи організаційно-економічних заходів реалізації фінансової стратегії необхідно сформувати «центри відповідальності» різних типів; чітко визначити права та обов'язки їх керівництва за результати фінансової діяльності; розробити систему стимулювання працівників.

Оцінка ефективності розробленої фінансової стратегії є заключним етапом розробки фінансової стратегії підприємства.

Отже, розробка вдалої фінансової стратегії дозволяє приймати ефективні управлінські рішення, пов'язані з фінансовим розвитком фірми. Беручи до уваги всі аспекти фінансової діяльності підприємства, а саме: підвищення ефективності основних і оборотних активів, формування та розподіл прибутків, інвестиційну політику, фінансова стратегія аналізує закономірності ринкових відносин, розробляє нові заходи їх впровадження за нових умов. Перед розробкою фінансової стратегії підприємства необхідно спочатку проаналізувати поточний фінансовий стан підприємства, який повинні здійснювати фінансові менеджери підприємства.

Оптимізація основних та оборотних коштів передбачає вибір оптимального варіанту використання наявних коштів:на збільшення поточних активів чи придбання обладнання, скорочення пасиву чи сплату власникам.

Розподіл прибутку може здійснюватися за допомогою створення спеціальних фондів: накопичення, споживання, резервного фонду, а також безпосереднім розділенням за різними напрямками. При першому сценарії підприємство повинне скласти кошториси цих новоутворених фондів та додати їх до фінансового плану.

Система планових дій, які спрямовуються на максимальну оптимізацію та мінімізацію податкових стягнень у розрізі стратегічного планування діяльності підприємства називають податковим плануванням.

Напрями фондового інвестування зазвичай визначаються політикою підприємства в області цінних паперів. Сукупність інвестицій у цінні папери формують інвестиційний портфель підприємства.

Сфера діяльності підприємства, що пов'язана з виходом на нові зовнішні ринки називається зовнішньоекономічною.

Фінансову політику і, як наслідок, фінансову стратегію фірми зумовлюють конкретні можливості ціноутворення. Ціна є фактором, який має значний влив на конкурентоспроможність товару, і вдале її визначення призводить до високого економічного ефекту.

Фінансова стратегія формується та реалізується як основного елемента фінансового планування здійснюється за допомогою різноманітних інструментів:

фінансового управління (бюджетування, фінансовий контроль, фінансовий аналіз);

ринку фінансових послуг (страхування, факторинг, лізинг).

Фінансова стратегія складається з методів та практики формування фінансових ресурсів, їхнього планування та реалізації, що забезпечує фінансову стійкість фірми на ринку. Врахування фінансових можливостей підприємства, оцінка зовнішніх та внутрішніх факторів та фінансова стратегія забезпечують відповідність фінансово-економічних можливостей підприємства умовам, які склалися на ринку. Визначення довгострокових цілей є основною метою фінансового планування. Цілі фінансового планування мають співпадати із загальною стратегією підприємства і спрямовуватись на максимізацію прибутку.

Основні завдання фінансової стратегії - це випуск конкурентоспроможної продукції, мобілізація ресурсів, зниження витрат виробництва, формування та розподіл прибутків, ефективне використання капіталу тощо.

Фінансова стратегія є невід'ємною складовою стратегічного набору підприємства, який є системою стратегій різних типів та форм. Дана система формується керівництвом фірми на визначений термін часу з урахуванням всіх особливостей діяльності підприємства; метою її є досягнення поставлених цілей.

Опираючись на критичний аналіз визначень різними авторами поняття «фінансова стратегія», можна зробити висновок, що це модель фінансового розвитку фірми, спрямована на реалізацію загальної стратегії, формування відносин з іншими економічними суб'єктами, містить у собі довгострокові цілі, інструменти досягнення, систему управління та ресурси, та спроможна адаптуватись до змін зовнішнього і внутрішнього середовища фірми. Фінансова стратегія визначається також як основна структурна частина загальної стратегії фірми. На сьогодні є надзвичайно важливим визначення місця фінансової стратегії в стратегічному наборі фірми.

Вчені не можуть дійти згоди у визначенні єдиного місця фінансової стратегії у структурі стратегій підприємства. М. Куркін вважає, що вона є основною, базою забезпечення ефективного функціонування інших стратегій і забезпечує за допомогою фінансових інструментів, методів фінансовою менеджменту тощо реалізацію будь-якої базової стратегії; метою якої є ефективне використання фінансових ресурсів та управління ними. Таку ж думку висловлюють В.І. Аранчій та О.П. Зоря.

Система корпоративного управління підприємством, основним елементом якої є фінансова стратегія, - це форма реального втілення управлінських взаємозв'язків, об'єктивно існуюча субстанція, за якого управління набуває конкретної мети, змісту та реалізації. Дана система функціонує відповідно до змісту функції управління, характеру відносин з різними економічними суб'єктами, умов, в яких вона формується. Від дієздатності системи корпоративного управління напряму залежить реалізація всіх стратегій підприємства, зокрема і фінансової. Її основними елементами є принципи, формування та модель.

Втілення норм корпоративної політики є принципами корпоративного управління. За результатами їх систематизації можна зробити висновки: увага акцентується на взаємовідносинах зацікавлених сторін, прозорості та контролю. На основі досліджень світового та вітчизняного досвіду, корпоративне управління і, зокрема, його моделі - дуже багатогранні, мають різноманітні особливості. Загалом, українська модель ведення бізнесу перебуває на стадії зародження, в ній поєднується велика кількість моделей, що вже застосовуються в світі. Українська модель, в свою чергу, має виконувати такі функції як: вироблення стратегії, правовий захист усіх економічних суб'єктів, прозорість, моніторинг діяльності. Перспективними напрямами є гармонізація національних та міжнародних стандартів корпоративного управління, формування ефективної інституційної структури для її реалізації на практиці, оптимізація управління корпоративною культурою тощо.

Формування фінансової стратегії підприємства здійснюється поетапно. Етапи формування фінансової стратегії підприємства - це основа організаційної моделі формування фінансової стратегії підприємства. На рис 1 Зазначені основні етапи фінансової стратегії підприємства.

Елементи процесу фінансової стратегії:

- встановлення головної мети;

- постановка завдань, які зумовлюють фінансовий аспект усіх видів діяльності підприємства;

- встановлення періоду реалізації від якого залежить основний зміст стратегії;

- аналіз факторів зовнішнього середовища, що визначають цілі та зміст майбутньої стратегії.

Під час процесу діагностики та оцінки стратегічних можливостей фінансового розвитку підприємства здійснюють:

- аналіз та оцінка фінансового стану підприємства задля ідентифікації стану підприємства та встановлення особливостей його розвитку;

- аналіз факторів внутрішнього фінансового середовища з метою виявлення напряму їх дії на кінцеві результати діяльності;

- комплексний аналіз та діагностика внутрішнього фінансового потенціалу для визначення його рівня забезпеченості стратегічних можливостей фінансового розвитку підприємства.

Найбільша увага приділяється процесам розробки, вибору та оцінювання елементів фінансової стратегії підприємства. А саме:

- розробці множини варіантів фінансової стратегії;

- обґрунтуванню системи критеріїв вибору стратегії, що дозволяє науково обґрунтувати прийняття базового варіанту;

- оцінюванню та вибору оптимального найбільш привабливого варіанту стратегії;

- розробці та уточненню складових фінансової політики підприємства, що здійснюється за конкретними напрямами фінансової діяльності:податкова, амортизаційна, дивідендна, емісійна політика;

- обґрунтуванню та формуванню системи заходів щодо реалізації фінансової стратегії, що забезпечує детальний та послідовний план дій у рамках різних видів діяльності підприємства в конкретному тимчасовому інтервалі, які спрямовані на досягнення бажаних значень фінансових показників підприємства.

Під час процесу реалізації та контролю за виконанням фінансової стратегії здійснюється:

- виконання стратегії взаємодії підприємства із зовнішніми контрагентами;

- відстеження виконання розробленої стратегії засобами контролю та моніторингу та після отримання результатів встановлюють рівень отримання проміжних та кінцевих результатів відносно запланованих, також своєчасне коригування фінансової стратегії підприємства;

- оцінка якості фінансової стратегії, яка проводиться на основі аналізу кількісних та якісних параметрів, що забезпечує можливість комплексно охарактеризувати результат процесу фінансової діяльності підприємства і за необхідністю коригувати елементи фінансової стратегії підприємства.

Узагальнюючи всі результати попередніх досліджень, пропонуємо наступний організаційний механізм формування фінансової стратегії в системі корпоративного управління підприємством, основою якого є домінанти і модель формування фінансової стратегії підприємства. В системі корпоративного управління підприємством із допомогою даного механізму можна здійснити побудову та комплексне оцінювання фінансової стратегії, шляхом об'єднання результатів інтегральної оцінки фінансового стану та рейтингової оцінки якості корпоративного управління підприємством. Це надає можливість виявити і врахувати взаємозв'язки, взаємообумовленість та взаємовплив між системою корпоративного управління та її складовою - фінансовою стратегією підприємства,що дозволяє більш обґрунтовано розробляти практичні рекомендацій щодо напрямів фінансового розвитку підприємств із врахуванням їх стратегічних можливостей. Саме на основі вивчення, аналізу і оцінки основних чинників (характеризують стратегію підприємства) проводиться вибір стратегії. Він поводиться з урахуванням результатів аналізу портфелю бізнесів, характеру і суті стратегій, які вже реалізуються підприємством. При виборі стратегії враховуються наступні чинники:

- поточний стан галузі і позиція в ній підприємства;

- основні цілі і місії підприємства;

- суб'єктивна оцінка вищого керівництва до вибору стратегії;

- наявність і стан фінансових ресурсів підприємства;

- рівень трудових ресурсів;

- зобов'язання по діючих стратегіях;

- ступінь залежності від впливу зовнішнього середовища;

- чинники часу (часові межі вибору і реалізації стратегії).

Оцінка вибраної стратегії можлива на основі результатів аналізу і оцінки основних чинників, що забезпечують її здійснення. Висновок про те, чи приведе вибрана стратегія до досягнення підприємством поставлених цілей чи ні являється основним критерієм процедури оцінки вибраної стратегії. У разі відповідності основних поставлених цілей із вибраною стратегією її подальша оцінка проводиться за такими основними напрямами.

1. Оцінювання співвідношення стану та вимог оточення підприємства. На цьому етапі встановлюється рівень пов'язаності стратегії із вимогами зі сторони основних суб'єктів оточення, міра врахування динаміки розвитку життєвого циклу товару, рівень створення нових переваг даною стратегією тощо.

2. Оцінювання відношення стратегії до потенціалу підприємства. На цьому етапі оцінюється співвідношення рівень відповідності стратегії можливостям персоналу, показує, чи можлива реалізація даної стратегії.

3. Зображує рівень прийнятності ризиків стратегії. Існують три напрями виправданості ризиків:

- негативні наслідки реалізації стратегії;

- виправдання позитивного результату реалізації витрат на втілення моделі. Запропонована модель містить систему критеріїв вибору стратегії, які дозволяють оцінити основні характеристики майбутньої стратегії, які дозволяють оцінити стратегію, порівняти її з іншими і встановити певні обмеження.

Найважливішою складовою стратегії є управлінські рішення про розподіл ресурсів фірми, які приймаються фінансовими менеджерами. Всі вказані характеристики - не альтернативні, а взаємодоповнюючі і взаємопосилюючі. В результаті дослідження літератури та практичного досвіду реалізації стратегій встановлено, що на практиці виникає дві інтерпретації стратегії: проголошена і реальна. Реальна стратегія - стратегія, яка складається з потоку нових товарів, послуг, процесів в які інвестуються ресурси.

інвестиційний фінансовий стратегія споживчий

Розділ 2. оцінка інвестиційної привабливості підприємства при формуванні фінансової стратегії підприємства

2.1 Оцінка ефективності господарської діяльності споживчого товариства «КООПБІЗНЕС»

СТ «Коопбізнес» розташоване у м. Вінниці. Фактична адреса підприємства: вул. Ватутіна, 137, склад №2, Універсальна база, а юридична адреса: вул. Визволення, 6.8; код ЄДРПОУ 3160228.

На ринку міста та області підприємство здійснює оптову та роздрібну торгівлю продовольчими та непродовольчими товарами.

СТ «Коопбізнес» є юридичною особою, керується в своїй діяльності Господарським та Цивільним кодексами України, Законами України «Про кооперацію», «Про споживчу кооперацію», іншими законодавчими актами України, рішеннями з'їздів, конференції споживчої кооперації України, зборів Ради Укоопспілки, Правління Укоопспілки, зборів засновників підприємства, статутом. Крім того, підприємство має у своєму розпорядженні відокремлене майно, фірмовий бланк, самостійний баланс, печатку та штамп з найменуванням, поточний, валютний та інші рахунки в установах банків, діє на принципах повного господарського розрахунку.

Метою діяльності СТ «Коопбізнес» є задоволення потреб у товарах, роботах, послугах членів споживчих товариств, інших громадян, підприємств, організацій споживчої кооперації України та позасистемних споживачів на основі ефективного використання в процесі господарювання фінансових, матеріальних і трудових ресурсів.

СТ «Коопбізнес» очолює директор, який призначається на посаду зборами засновників. Його повноваження регулюються укладенням контракту, в якому визначаються права, строки найму, обов'язки і його відповідальність, умови його матеріального забезпечення і звільнення з посади.



Рис. 2.1. Організаційно-економічна характеристика СТ «Коопбізнес» Обчислимо зміни в розмірах доходів підприємства, його витрат та визначимо як змінювався прибуток в аналізованому періоді.

Таблиця 2.1. Аналіз звіту про фінансові результати СТ «Коопбізнес» у динаміці 2010-2012 років

Фінансові результати	2010	2011	2012	2010-2011	2011-2012
				Абс. відхил.	Від. відхил.	Темп росту	Абс. відхил.	Від. відхил.	Темп росту
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Доходи(виручка) від реалізації продукції	1902,0	2012,0	1577,0	110,0	105,8	5,8	-435,0	78,4	-21,6
Податок на додану вартість	323,0	340,0	266,0	17,0	105,3	5,3	-74,0	78,2	-21,8
Чистий дохід(виручка) від реалізації продукції	1579,0	1672,0	1311,0	93,0	105,9	5,9	-361,0	78,4	-21,6
Собівартість реалізованої продукції	1371,0	1307,0	1024,0	-64,0	95,3	¦4,7	-283,0	78,3	-21,7
Валовий: прибуток	208,0	365,0	287,0	157,0	175,5	75,5	-78,0	78,6	-21,4
Інші операційні ДОХОДИ	7,0	2,0	1,0	-5,0	28,6	-71,4	-1,0	50,0	-50,0
Адміністративні витрати	87,0	89,0	30,0	2,0	102,3	2,3	-59,0	33,7	-66,3
В-ти на збут	110,0	224,0	138,0	114,0	203,6	103,6	-86,0	61,6	-38,4
Фін. результати від операційної д-сті:	18,0	54,0	120,0	36,0	300,0	200,0	66,0	222,2	122,2
Дохід від участі в капіталі	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0
Інші фінансові ДОХОДИ	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0
Фін. результати від звичайної д- ті до оподаткування:	18,0	54,0	120,0	36,0	300,0	200,0	66,0	222,2	122,2
Податок на прибуток від звичайної д-ті	17,0	32,0	26,0	15,0	188,2	88,2	-6,0	81,3	-18,8
Фін. результати від звич. Д-ті:	1,0	22,0	94,0	21,0	2200,0	2100,0	72,0	427,3	327,3
Чистий прибуток	1,0	22,0	94,0	21,0	2200,0	2100,0	72,0	427,3	327,3

Максимальна виручка від реалізації по підприємству була сформована в 2011 році, коли порівняно із попереднім періодом збільшилась на 110 тис. грн.. В 2012 році виручка підприємства змінила характер формування і розмір її до кінця 2012 року зменшився на 435 тис. грн. в абсолютному вимірі і на 22 % у відносному. Собівартість реалізованої продукції протягом періоду змінювалась пропорційно зміні обсягів виручки від реалізації.

Інші операційні доходи в періоді знижуються з 7 до 1 тис. грн. Адміністративні витрати підприємства в 2012 році знижуються на 66%. Витрати на збут в 2011 році становили 224 тис. грн. До кінця 2012 року вони знизились до 138 тис. грн. Чистий прибуток підприємства в 2010 році становить 1 тис. грн. Протягом наступних років чистий прибуток підприємства зростає на 72%, а наступного року ще на 327%.

На рис. 2.2 представлено динаміку фінансових результатів діяльності СТ «Коопбізнес». Фінансові результати на кінець періоду знизились. Найбільшим розмір їх був в 2011 році. Проте, в 2012 році показники були меншими навіть за їх значення в 2010 році. Це стосується виручки від реалізації, чистого доходу та валового прибутку. Фінансовий результат від операційної діяльності, від звичайної діяльності до оподаткування та чистий прибуток в 2012 році мали найбільші значення у аналізованому періоді.

В Доходи (ви ручка) від реалізації продукції Н Чистий дохід (ви ручка) від реалізації продукції И Валовий: прибуток В Фін. результати від операційної д-сті:

В Фін. результати від звичайної д-ті до оподаткування: в Чистий прибуток

2010РІК 2011РІК 2012РІК

Рис. 2.2. Динаміка фінансових результатів СТ «Коопбізнес» за 2010-2012 роки

На наступному рисунку показана динаміка витрат споживчого товариства. Видно, що підприємство постійно знижує собівартість продукції.

2010РІК 2011РІК 2012РІК

Рис. 2.3. Динаміка фінансових результатів СТ «Коопбізнес» за 2010-2012 роки

Витрати на збут, податок на прибуток, ПДВ та адміністративні витрати мали найбільші значення в 2011 році. Усі вони в 2012 році знизились.

Проаналізуємо детально витрати підприємства за окремими елементами.

Таблиця 2.2. Характеристика елементів операційних витрат СТ «Коопбізнес» за 2010-2012 роки

Найменування показника	2010	2011	2012	2010-2011	2011-2012
				Абе. відхил.	Від. відхил.	Темп росту	Абс. відхил.	Від. відхил.	Темп росту
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Матеріальні затрати	900,0	903,0	673,0	3,0	100,3	0,3	-230,0	74,5	-25,5
В-ти на оплату праці	85,0	87,0	76,0	2,0	102,4	2,4	-11,0	87,4	-12,6
Відрахування на соц. Заходи	31,0	33,0	27,0	2,0	106,5	6,5	-6,0	81,8	-18,2
Амортизація	112,0	80,0	58,0	-32,0	71,4	-28,6	-22,0	72,5	-27,5
Інші операційні в-ти	489,0	525,0	327,0	36,0	107,4	7,4	-198,0	62,3	-37,7
Разом	1617,0	1628,0	1161,0	11,0	100,7	0,7	-467,0	71,3	-28,7

Видно, що значне зниження загальної суми витрат мало місце в 2012 році, коли вони зменшились на 467 тис. грн. Суттєвою в розрізі елементів витрат була зміна амортизації та інших операційних витрат. Графічно як змінювались витрати можна побачити на рисунку нижче.

Рис. 2.4. Динаміка операційних витрат СТ «Коопбізнес» за 2010-2012 роки

Далі проаналізуємо у порівнянні актив балансу підприємства за 2010- 2012 роки. У структурі активів варто проаналізувати окремо необоротні та оборотні активи.

Таблиця 2.3.

Характеристика активу балансу СТ «Коопбізнес» за 2010-2012 роки

Актив	2010	2011	2012	2010-2011	2011-2012
				Абс. відхил.	Від. відхил.	Темп росту	Абс. відхил.	Від. відхил.	Темп росту
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
1.НЕОБОРОТНІ АКТИВИ Нематеріальні активи:
Залишкова вартість	5,0	0,0	4	-5,0	0,0	-100,0	4,0	0,0	0,0
первісна вартість	6,0	0,0	5	-6,0	0,0	-100,0	5,0	0,0	0,0
знос	1,0	0,0	1	-1,0	0,0	-100,0	1,0	0,0	0,0

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Незаверш. буд-во	0,0	0,0	0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0
Основні засоби:
Залишкова в-ть	583,0	470,0	409	-113,0	80,6	-19,4	-61,0	87,0	-13,0
Первісна в-ть	1124,0	1060,0	872	-64,0	94,3	-5,7	-188,0	82,3	-17,7
Знос	541,0	590,0	463	49,0	109,1	9,1	-127,0	78,5	-21,5
Довгострокові фін. інвестиції	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0
Відстрочені податкові активи	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0
Інші необоротні активи	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0
Усього за 1-шим розділом	588,0	470,0	413	-118,0	79,9	-20,1	-57,0	87,9	-12,1
2.ОБОРОТНІ АКТИВИ Запаси:
виробничі запаси	71,0	66,0	49	-5,0	93,0	-7,0	-17,0	74,2	-25,8
незавершене в-во	3,0	3,0	4	0,0	100,0	0,0	1,0	133,3	33,3
готова продукція	67,0	28,0	18	-39,0	41,8	-58,2	-10,0	64,3	-35,7
Товари	5,0	7,0	3
Векселі одержані	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0
Дебіторська заборгованість за товари,	зоботи,послуги
Чиста реал, в-ть	33,0	58,0	34	25,0	175,8	75,8	-24,0	58,6	-41,4
Первісна в-ть	33,0	58,0	34	25,0	175,8	75,8	-24,0	58,6	-41,4
Резерв сумнівних боргів	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0
Поточні фінансові інвестиції	36,0	23,0	26	-13,0	63,9	-36,1	3,0	113,0	13,0
Грошові кошти та їх еквіваленти
в національній валюті	12,0	13,0	8	1,0	108,3	8,3	-5,0	61,5	-38,5
Усього за розділом 2	227,0	198,0	142	-29,0	87,2	-12,8	-56,0	71,7	-28,3
3. Витрати майбутніх періодів	0,0	0,0	0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0
Баланс	815,0	668,0	555	-147,0	82,0	-18,0	-113,0	83,1	-16,9

Видно, що залишкова вартість основних засобів в 2012 році знижується. Обсяг необоротних активів сформований за рахунок основних засобів. Підсумок першого розділу активу балансу товариства в 2010 році становить 588 тис. грн., в 2011 році - 470 тис. грн., а в 2012 році - 413 тис.

Другий розділ активу балансу - оборотні активи. До складу оборотних активів даного підприємства входять запаси, товари, дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти тощо.

Суми виробничих запасів та готової продукції в динаміці по підприємству падає. Так, з 71 тис. грн. виробничих запасів в 2010 році розмір їх на кінець 2012 року становив 49 тис. грн. Готова продукція з 67 тис. грн. в 2010 році склала 18 тис. грн. в 2012 році. Дебіторська заборгованість підприємства в 2010 році становила 33 тис. грн. В 2011 році ця сума виросла до 58 тис. грн., а в 201 році повернулась на рівень минулого року. Розмір грошових коштів підприємства незначний. В цілому сума оборотних активів у періоді знизилась: на 29 тис. грн. та 56 тис. грн. за роки відповідно.

Нижче представимо порівняльну характеристику пасиву балансу товариства.

Таблиця 2.4.

Характеристика пасиву балансу СТ «Коопбізнес» у динаміці 2010-2012 років

Пасив	2010	2011	2012	2010-2011	2011-2012
				Абс. відхил.	Від. відхил.	Темп росту	Абс. відхил.	Від. відхил.	Темп росту
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
	1.ВЛАСНИК КАПІТАЛ
Статутний капітал	21,0	21,0	21,0	0,0	100,0	0,0	0,0	100,0	0,0
Резервний к-л	64,0	53,0	48,0	-11,0	82,8	-17,2	-5,0	90,6	-9,4
Нерозподілений прибуток(збиток)	35,0	153,0	112,0	118,0	437,1	337,1	-41,0	73,2	-26,8
Всього за розділом 1	120,0	227,0	181,0	107,0	189,2	89,2	-46,0	79,7	-20,3
2. ЗАБЕЗ	ПЕЧЕНЬ	[Я НАСТУПНИХ ВИТРАТ І ПЛАТЕЖІВ

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Усього за розділом 2	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0
З.ДОВГОСТРОКОВІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
Довгострокові кредити банку	16,0	0,0	0,0	-16,0	0,0	-100,0	0,0	0,0	0,0
Інші довгострокові зобов'язання	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0
Усього за розділом 3	16,0	0,0	0,0	-16,0	0,0	-100,0	0,0	0,0	0,0
	4. П ОТОЧНІ ЗОБОВ"ЯЗАННЯ
Короткострокові кредити банків	58,0	46,0	43,0	-12,0	79,3	-20,7	-3,0	93,5	-6,5
Кредиторська заборгованість за тов, роботи, послуги	220,0	207,0	176,0	-13,0	94,1	-5,9	-31,0	85,0	-15,0
Поточні зобов "язання за розрахунками з бюджетом	11,0	24,0	18,0	13,0	218,2	118,2	-6,0	75,0	-25,0
з оплати праці	4,0	6,0	6,0	2,0	150,0	50,0	0,0	100,0	0,0
із внутрішніх розрахунків	240,0	0,0	0,0	-240,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0
Інші поточні зобов "язання	146,0	158,0	131,0	12,0	108,2	8,2	-27,0	82,9	-17,1
Усього за розділом 4	679,0	441,0	374,0	-238,0	64,9	-35,1	-67,0	84,8	-15,2
5. Доходи майбутніх періодів	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0
Баланс	815,0	668,0	555,0	-147,0	82,0	-18,0	-113,0	83,1	-16,9

Підприємство протягом періоду формує статутний та резервний капітали, при чому розмір першого з них протягом трьох років складав 21 тис. грн.. Значні порівняно із зазначеними фондами є розміри нерозподіленого прибутку підприємства. Найбільшим розмір власного капіталу був в 2011 році 227 тис. грн. Довгострокові банківські кредити в розмірі 16 тис. грн. товариство використовувало в 2010 році. В наступні

періоди такі кредити підприємство не залучало. Що стосується короткострокових кредитів, то ними товариство користувалось протягом всього періоду дослідження. Так, в 2010 році розмір короткострокових кредитів становив 58 тис. грн., в 2011 році - 46 тис. грн., а в 2012 році - 43 тис. грн. Кредиторська заборгованість підприємства також чимала. Загальна сума поточних зобов'язань підприємства протягом періоду зменшується. Загальна сума пасивів також зменшується протягом періоду дослідження.

Графічно можна відобразити ці зміни наступним чином:

Рис. 2.5. Зміни в активах та пасивах підприємства за 2010-2012 роки

У періоді, який досліджувався, зміна коштів балансу характеризувалась зменшенням. Так, 2010 році балансові кошти становили 815 тис. грн., в 2011 році розмір їх зменшився до 668 тис. грн., а в 2012 році він становив 555 тис. грн. Це видно на рис. 2.6.

Рис. 2.6. Зміна коштів балансу підприємства за період Проаналізуємо стан майна підприємства.

Характеристика майна СТ «Коопбізнес»

Таблиця 2.5.

Показник	2010	2011	2012	Відхилення % 2010-2011	Відхилення% 2011-2012	Позитивні тенденції
1	2	3	4	5	6	7
Частка оборотних виробничих фондів обігових коштах	0,33	0,35	0,37	6,45%	6,63%	Збільшення
Частка основних засобів в активах	0,715	0,704	0,737	-1,67%	4,52%	Зменшення
Коефіцієнт зносу основних засобів	0,481	0,557	0,531	13,53%	-4,83%	Зменшення
Коефіцієнт оновлення основних засобів	-0,057	-0,060	-0,216	5,69%	17,74%	Збільшення
Частка довгострокових фінансових інвестицій в активах	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	Збільшення, але коли зб.фін. ДОХОДИ
Частка оборотних виробничих активів	0,091	0,103	0,095	12,10%	-8,17%	Збільшення
Коефіцієнт мобільності активів	0,386	0,421	0,344	8,36%	-22,53%	0,5 та більше

В основі цього аналізу лежить сім основних показників. Оптимальні зміни для кожного з них наведено в останній колонці таблиці. Проте, відзначимо, що у динаміці показники практично не змінювались.

Визначимо ліквідність активів товариства.

Таблиця 2.6. Характеристика ліквідності СТ «Коопбізнес»

Показник	2010	2011	2012
1	2	3	4
Коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості (К1)	3,33	1,78	2,59
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (К2)	0,02	0,03	0,02
Коефіцієнт загальної ліквідності (КЗ)	0,33	0,45	0,38
Коефіцієнт миттєвої ліквідності (К4)	0,13	0,23	0,19
Норма грошових резервів(Н)	0,36	0,22	0,24
Коефіцієнт покриття періодичних виплат (К5)	0,33	0,45	0,38
Власні оборотні активи (Воа)	0,15	0,34	0,33

Співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості свідчить про перевагу першої в обсязі. Так, в 2010 році вона в 3 рази перевищує дебіторську, в 2011 році - майже вдвічі і в 2012 році - в 2,5 рази. Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує ту частину короткотермінових фінансових зобов'язань СТ «Коопбізнес», яка може бути сплачена за рахунок його першокласних ліквідних активів. Значення має бути вищим за 0,2, проте в нашому випадку підприємство не має необхідної суми першокласних ліквідних активів. Коефіцієнт загальної ліквідності повинен мати значення 1,5-2. Він характеризує здатність погашати поточні (короткострокові) зобов'язання за рахунок тільки оборотних активів. Видно, що і такої можливості СТ «Коопбізнес» не має. Таким чином, варто сказати, що ліквідність підприємства низька протягом всього періоду оцінки.

Таблиця 2.7.

Характеристика фінансової стійкості СТ «Коопбізнес» у динаміці

2010-2012 років

Коефіцієнт	2010	2011	2012
1	2	3	4
Коефіцієнт фінансової незалежності	0,15	0,34	0,33
Коефіцієнт фінансової залежності	6,79	2,94	3,07
Власні обігові кошти	-452,00	-243,00	-232,00
Коефіцієнт фінансової стійкості	0,17	0,34	0,33
Коефіцієнт фінансового лівериджу	0,13	0,00	0,00
Коефіцієнт стійкості фінансування	0,17	0,51	0,48
Коефіцієнт концентрації позикового капіталу	0,85	0,66	0,67
Коефіцієнт структури фінансування необоротних активів	0,03	0,00	0,00
Коефіцієнт забезпечення власними коштами	-1,99	-1,23	-1,63
Маневреність робочого капіталу	-0,32	-0,43	-0,32
Коефіцієнт довгострокових зобов'язань	0,02	0,00	0,00
Коефіцієнт поточних зобов'язань	0,98	1,00	1,00
Коефіцієнт страхування бізнесу	0,09	0,12	0,13
Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів	-3,21	-2,34	-3,14

Коефіцієнт фінансової незалежності та фінансової залежності - обернені показники. Видно, що протягом всього періоду підприємство залежить від позикових коштів. Підприємству не вистачає власних обігових коштів. Діяльність його у періоді також характеризується низькою маневреністю коштів.

Методи вимірювання показників рентабельності СТ «Коопбізнес» у динаміці 2010-2012 років

Показник	Умовне позначення	Розрахунок	Зміни 2010- 2011	Зміни 2011- 2012
		2010	2011	2012
1	2	3	4	5	6	7
Економічна ефективність	Ееф	0,07%	1,68%	9,18%	1,61%	7,50%
Виробнича рентабельність	Ш>	15,17%	27,93%	28,03%	12,76%	0,10%
Рентабельність продажу(реалізованої продукції) за чистим прибутком	Ячц	0,06%	1,32%	7,17%	1,25%	5,85%
Рентабельність продажу (реалізованої продукції) за прибутком від операційної діяльності	іц	1,14%	3,23%	9,15%	2,09%	5,92%
Рентабельність власного капіталу	їівк	0,83%	9,69%	51,93%	8,86%	42,24%
Рентабельність інвестованого капіталу	Ш	0,13%	2,97%	15,37%	2,83%	11,77%
Рентабельність виробничих фондів	І1вф	0,15%	4,08%	20,35%	3,93%	16,26%
Коефіцієнт реінвестування	Кр	297,2%	465,2%	-176,9%	168,0%	23,08%

Видно, що виробнича рентабельність підприємства у періоді зростає. Так, в 2010 році вона становить 15 %, проте вже на кінець 2012 року рівень її - 28%. В 2012 році значним чином підвищується рентабельність власного капіталу - до 52%. В цілому, всі інші, крім відзначених показників рентабельності мали у періоді невисокі значення.

Далі проаналізуємо капітал підприємства.

Таблиця 2.9.

Оцінка власного капіталу СТ «Коопбізнес» у динаміці 2010-2012 років

Коефіцієнт	2010	2011	2012
1	2	3	4
Коефіцієнт забезпечення власними коштами	-2,06	-1,23	-1,63
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	-3,32	-1,07	-1,28
Чисті активи підприємства	-663,0	-441,0	-374,00
Період окупності власного капіталу	-0,18	-0,51	-0,48

Видно, що власними коштами підприємство не забезпечене, як і неманевреним є власний капітал його. Чисті активи також мають значні від'ємні значення. Все це переконує у тому, що підприємство має недостатній обсяг власних коштів, який варто поповнити для забезпечення фінансової стійкості та стабільності функціонування підприємства.

Таблиця 2.10.

Аналіз ділової активності СТ «Коопбізнес» у період 2010-2012 років

Показник	Роки
	2010	2011	2012
1	2	3	4
Коефіцієнт трансформації	1,94	2,50	2,36
Фондовіддача	2,71	3,56	3,21
Коефіцієнт оборотності обігових коштів	6,96	8,44	9,23
Період одного обороту обігових коштів	51,75	42,63	38,99
Коефіцієнт оборотності запасів	9,39	12,57	13,84
Період одного обороту запасів	38,34	28,65	26,02
Коефіцієнт оборотності готової продукції	23,57	59,71	72,83
Період погашення кредиторської заборгованості	76,94	77,95	85,43
Коефіцієнт оборотності власного капіталу	13,16	7,37	7,24

Ділова активність підприємства в сучасних умовах характеризується швидкістю обертання активів підприємства. Фондовіддача показує, скільки готової продукції припадає на одиницю основних виробничих фондів. Зростання її у періоді позитивне для підприємства. Оборотність обігових коштів прискорюється. В 2010 році період одного обороту становить 52 дні, в 2011 році - 43 дні, а в 2012 році - 39 днів. Оборотність запасів протягом років також стає більш швидкою. Також швидшим стає оборотність готової продукції підприємства. Ділова активність підприємства в періоді перебуває на належному рівні, оскільки всі показники почали обертатись швидше, а період їх обороту скоротився.

Таким чином, проаналізовані результати діяльності характеризують політику управління підприємством наступним чином. В 2011 році підприємство отримало найбільший обсяг доходу від реалізації продукції. В 2012 році розмір його скоротився, проте відзначимо, що за рахунок скорочення витрат у динаміці чистий прибуток підприємства зростав. До кінця періоду підвищилась і економічна ефективність підприємства. Довгострокові банківські кредити були залучені у діяльність підприємства лише в 2010 році. В наступні роки підприємство додатково не брало довгострокових позик. У періоді підприємству не вистачало власних оборотних коштів.

2.2 Оцінка рівня інвестиційної привабливості СТ «Коопбізнес»