Аналіз конкурентоспроможності підприємства та розробка механізмів її підтримки на прикладі ПО "Сумський виробничий комбінат"

Розглянемо вплив кожного з резервів на можливість збільшення прибутку.

Сума резерву зростання прибутку за рахунок збільшення об'єму реалізації продукції розраховується за формулою:

, (3.1)

де - резерв зростання прибутку за рахунок збільшення об'єму продукції, грн.;

- сума прибутку на одиницю i-й продукції, грн.;

- кількість додатково реалізованої продукції в натуральних одиницях виміру.

Якщо прибуток розрахований на гривню товарної продукції, сума резерву її зростання за рахунок збільшення об'єму реалізації визначається за формулою:

, (3.2)

де - потенційно можливе збільшення об'єму реалізованої продукції, грн.; - фактичний прибуток від реалізації продукції, грн.;

Наприклад

Спираючись на галузеву статистику, котра говорить, що обсяги виробництва в середньому повинні збільшуватися з кожним роком на 6 %, припустимо що в 2010 році підприємство збільшить своє виробництво до 56167,39 тис. грн. (на 6 %)

Розрахуємо резерв збільшення прибутку за рахунок збільшення об'єму реалізації продукції ПО ,, Сумський виробничий комбінат « за формулою.

Маємо:

,

,

,

Таким чином, збільшивши об'єм реалізації продукції на 6% підприємство, що розглядається нами, збільшить свій прибуток на 459,28 тис. грн.

Важливий напрям пошуку резервів зростання прибутку - зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції, наприклад, сировини, матеріалів, палива, енергії, амортизації основних фондів та інших витрат.

Для стабілізації становища ПО ,, Сумський виробничий комбінат « необхідно: оновити матеріально-технічну базу, модернізувати виробництво, збільшити обсяги випуску конкурентоспроможної продукції й розширити її асортимент, активізувати роботу щодо залучення іноземних інвестиції та кредитів. Для вдосконалення асортименту продукції ПО ,, Сумський виробничий комбінат « вводить в дію нове обладнання, що виробляє наступні види продукції:

1. Сардельки з шинки;

2. Сосиски «Мозаїка»;

3. Ковбаса «Домашня».

Розрахуємо очікуваний прибуток від розширення асортименту в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3 Розрахунок очікуваного прибутку від розширення асортименту

Продукція	Ціна	Виробництво на добу (т)	Виручка від реалізації, грн.	Собівартість виробництва, грн.	Очікуваний прибуток, грн.
Сардельки з шинки	16,20	0,1	1620,0	1296,0	324,0
Сосиски «Мозаїка»	17,95	0,15	2690,0	2195,65	494,35
Ковбаса «Домашня»	40,0	0,11	4400,0	3960,0	440,0
Разом		0,36	8710,0	7451,65	1258,35

З розрахунків таблиці 3.3 можна зробити висновок, що виробництво нових видів продукції принесе 1258,35 грн. на добу прибутку, тобто за рахунок виробництва сардельок з шинки 324,0 грн. на добу, сосисок «Мозаїка» 494,35 грн. на добу, ковбаси «Домашня» 1258,35 грн. на добу.

Отже, впровадження цього заходу може збільшити прибуток підприємства на 459,3 тис. грн. (1258,35 • 365).

Розрахунки економістів підприємства показали, що при більш високому рівні організації робочого часу (скорочення простоїв, непродуктивних утрат часу і т.д.), при оптимізації потокових процесів на підприємстві, при більш раціональному використанні основних і оборотних коштів підприємства повну собівартість одиниці продукції можна знизити в середньому на 5% за рахунок прямих закупок безпосередньо у виробників сировини.

Можливе зниження витрат на гривню товарної продукції дорівнює: 0,05% • (36616,5 + (7451,65 • 365)) = 0,05 • (36616,5 + 2719,85) = 0,05 • 39336,35 = 1966,82 тис. грн.

Тобто в 2010 році підприємство при ефективній господарській діяльності, якщо б збільшило обсяг реалізації продукції на 3179,29 тис. грн., то собівартість виробленої продукції становила б 39336,35 тис. грн. А при одночасному зменшенні собівартості одиниці продукції на 5% - собівартість становитиме 37369,53 тис. грн.

Також, для зниження собівартості, і в свою чергу зростання прибутку продукції, я б запропонував, використовувати свою сировину. Так, як в основному майже вся сировина, що використовується на комбінаті, є імпортною. Також, я б запропонував, збільшити обсяг виробництва, і провести удосконалення технологій. Також, проведення технічного переозброєння.

Реорганізація фірмових магазинів ПО «Сумський виробничий комбінат»

У сучасних умовах однієї з найбільш перспективних є система збуту, організована прямими каналами розподілу. Відсутність посередників забезпечує виробникові зростання прибутку, а також твердий контроль за збутом, запасами й стимулюванням збуту, що сприяє мінімізації витрат. Отже, з погляду підприємства, робота з організації фірмових торговельних крапок є ефективною.

Одним із заходів щодо вдосконалювання збутової політики підприємства є корінна реорганізація фірмового магазину комбінату. У даний момент цей магазин не відповідає сучасним вимогам і потребує моральної й фізичної реконструкції. Необхідно провести ремонт і перепланування магазину з можливим збільшенням його торговельної площі, а також розробити оригінальний дизайн викладення продукції. Після цього слід почати проводити в магазині рекламні кампанії, що укладаються в:

· проведенні регулярних дегустацій різних сортів продукції, що супроводжуються рекламною інформацією про місце й час проведення в ЗМІ прилеглих районів, а також плакатах і перетяжках на вулицях;

· рекламних акцій з лотереєю серед учасників;

· наочної агітації, що дозволяє споживачам довідатися склад продукції, її корисні властивості й характеристики.

Також на базі фірмового магазину можливе проведення тематичних семінарів по рекламі, асортиментах, продажі продукції з м'яса із представниками торговельних підприємств, що реалізують продукцію комбінату.

Фірмовий магазин може використовуватися для апробації інноваційних методів просування продукції, проведення рекламних кампаній, стимулювання продажів.

Стимулювання праці робітників

Стимулювання праці працівників є однієї із ключових функцій сучасних систем керування персоналом. Під стимулюванням праці розуміється комплекс заходів щодо впливу на свідомість працівників, що мають за мету формування в них стійкої мотивації до підвищення продуктивності і якості праці. Стимулювання працівника пройшло тривалий еволюційний шлях.

Разом зі змінами поглядів на місце й роль працівника у виробничому процесі мінялися й форми й методи стимулювання. Від введення норм і прямої відрядної оплати праці на початку нашого століття до витончених систем стимулювання, що враховують національні, вікові й професійні особливості співробітників, ірраціональність і парадоксальність людської поведінки й т.п. Стимулюючий ефект впливу на працівників не буде достатнім, якщо не буде знайдена раціональна комбінація економічних і неекономічних стимулів. Дійсно, значна частина потреб працівника лежить поза зоною прямого впливу економічних стимулів. Чим краще система економічного стимулювання, тим більш тонко вона повинна диференціювати працівників залежно від їхньої трудової результативності, з одного боку, а з іншого вона повинна бути досить гнучкої, щоб здійснювати цю диференціацію й за умови серйозних структурних змін або при функціональній ротації, без якої неможлива організація сучасного проведення. Значний ріст ефективності діяльності організації можливий за рахунок формування у працівників почуття причетності до змін, що відбуваються.

Контролінг як методика вдосконалювання практичної діяльності підприємства

Контролінг - це набір методик, спрямованих на вдосконалювання облікової політики й управлінської практики підприємств, виходячи з фінансових критеріїв успішності функціонування підприємства. За допомогою його можуть бути вирішені наступні традиційні проблеми обліку й управління:

* низька платіжна дисципліна структурних підрозділів;

* неконтрольована дебіторська заборгованість;

* слабке керування витратами: відсутність чіткого розуміння структури витрат і їх доцільності;

* невірне визначення прибутковості філій і видів бізнесу;

* нестача обігових коштів;

* сплата необґрунтовано високих податків у місцевий і федеральний бюджети.

Контролінг не тільки дозволяє представляти витрати по-новому, більш природно, але й стимулює вище керівництво думати у фінансових категоріях, переміщаючи технологічне керування безпосередньо до виробничого процесу.

Технологічне управління делегується відповідно до керівника середнього рівня й, тим самим, локалізується в рамках тих підрозділів підприємства, які ведуть певну технологічну діяльність. Області бізнесу, де застосування контролінг найбільше ефективно-багатопрофільні холдинги, розгалужені фінансово-виробничі структури. Тобто ті види бізнесу, де можна досить природно розділити фінансове й виробниче керування.

Контроль діяльності підприємства як важлива складова управлінського процесу

В умовах сучасної дійсності успіх діяльності підприємства повністю залежить від виконання поставлених перед ним цілей, його фінансово-економічної стабільності, а також від положення підприємства серед конкурентів на ринку. Забезпечення виконання перерахованих вимог є основним завданням керування підприємством.

Процес керування підприємством був уперше розділений на етапи Анрі Файолем в 1914 р. [10] і в цей час включає наступні основні стадії: планування, організація, керівництво й контроль.

Планування на підприємстві необхідне для того, щоб сформувати основні цілі й визначити шляхи їх досягнення, організація - оптимально розподілити роботу серед підлеглих, керівництво - створити умови й бажання в людей для спільної роботи з досягнення цілей компанії, а контроль - оцінити реальність поставлених цілей і з'ясувати, яких результатів підприємство змогло досягти. Таким чином, процес управління підприємством має на увазі, що функції контролю й планування взаємозалежні - завдяки контролю переглядаються цілі організації.

Контроль діяльності підприємства повинен здійснюватись за допомогою виявлення відхилень між фактичними показниками й плановими. Формування планових показників діяльності підприємства - це основна функція бюджетування (бюджетного планування). По визначенню, бюджет - це деталізований план діяльності підприємства, а контроль діяльності підприємства, по суті, являє собою контроль виконання бюджету. Досвід впровадження системи контролю на ряді підприємств Волгоградської області дозволяє укласти, що процес контролю діяльності підприємства повинен включати наступні етапи:

1. Визначення відповідальних за виконання статей бюджету підприємства. Практика показала, що залучення всіх співробітників підприємства для контролю над діяльністю підприємства є недоцільним. Досить закріпити за основними статтями видатків і доходів підприємства відповідальних, які й будуть аналізувати динаміку відхилень.

2. Формування набору індикаторів для аналізу діяльності підприємства. Контроль кожної цифри бюджету може зажадати не тільки більших витрат підприємства, але й виявиться неефективним, тому для контролю діяльності підприємства необхідно використовувати ряд індикаторів, за допомогою яких будуть наочно прослідковуватися всі сприятливі й несприятливі зміни, що відбуваються на підприємстві.

3. Добір необхідної інформації про фінансово-господарчу діяльність підприємства й вистава її в зручній для аналізу формі.

4. Визначення відхилення факту від плану шляхом порівняння відповідних показників. Відхилення розрізняють наступні: абсолютні, відносні, селективні, кумулятивні, відхилення в тимчасовому розмірі.

5. Аналіз відхилень і виявлення причини їх виникнення. Усі причини можна розділити на дві групи:

- зовнішні й внутрішні фактори діяльності підприємства: (наприклад, зміни положення підприємства на ринку, збільшення цін на сировину або енергоносії, вимушені простої підприємства, форс-мажор та інше);

- використання в процесі планування або аналізу некоректних даних (навмисне або пов'язане з некомпетентністю).

6. Ухвалення рішення про коректування бюджету або жорсткість за контролем його виконання.

Правильно організований контроль дозволяє не тільки вчасно виявити недоліки в діяльності підприємства, але й вчасно вжити заходів до їхнього усунення. Чітке проходження перерахованим вище етапам дозволяє правильно організувати систему контролю діяльності підприємства. Контроль спрямований на постійне вдосконалювання діяльності підприємства, що є необхідністю сучасних підприємств.

4. Охорона праці

4.1 Характеристика приміщення

У відповідності до теми дипломної роботи в якості об'єкта дослідження в розділі «Охорона праці» прийнято матеріальний відділ ПО,,Сумський виробничий комбінат '' у зв'язку із отриманням в даному відділі необхідної вихідної інформації для написання роботи.

Аналіз небезпечних та шкідливих факторів приміщення

Людина постійно взаємодіє з навколишнім середовищем, перетворює це середовище, а воно, у свою чергу, впливає на життєдіяльність самої людини. Тобто взаємодія людини із середовищем, що її оточує, відбувається при наявності прямих і зворотних зв'язків.

Результат взаємодії людини з навколишнім середовищем може змінюватися в широких межах: від позитивного до катастрофічного, що супроводжується загибеллю людей і руйнуванням компонентів середовища. Негативні впливи, які виникають раптово, періодично або постійно діють у системі «людина - життєве середовище» і визначаються як дія небезпек.

Небезпека - це центральне поняття безпеки життєдіяльності і являє собою явища, процеси, об'єкти, властивості, які здатні за певних умов завдати шкоди здоров'ю чи життю людини як прямо, так і згодом. Життєвий досвід людини показує, що шкоду людині може нанести будь-яка діяльність: робота на виробництві (трудова діяльність), різні види відпочинку, розваги та навіть діяльність, пов'язана з навчанням.

Небезпека - це явище або вплив на людину несприятливих або навіть несумісних із життям факторів.

Небезпека зберігає всі системи, які мають енергію, хімічні або біологічні активні компоненти, а також характеристики, які не відповідають умовам життєдіяльності людини.

Усяка діяльність людини є потенційно небезпечною. Потенційна небезпека - це така небезпека, яка має неявний характер і проявляється в умовах, які важко передбачити. Потенційна небезпека може реалізуватися у формі хвороб або травм. Але наявність потенційної небезпеки не завжди супроводжується її негативним впливом на людину. Для реалізації негативного впливу небезпеки необхідне виконання трьох умов: небезпека реально існує і діє; людина знаходиться в зоні дії небезпеки; людина не має достатньо ефективних засобів захисту.

Умови, за якими небезпека може реалізуватися в подію, називаються небезпечною ситуацією.

Ситуацію, за якої проявляється велика можливість виникнення нещасного випадку, прийнято називати небезпечною або аварійною, а коли загинули люди - катастрофічною.

Катастрофа (грец.) - переворот, знищення, загибель, випадкове горе, дія якого може продовжуватися в напрямі, що визначається дією, яка відбулася.

Аварія - це випадковий вихід з ладу машин, кораблів, літаків, їх пошкодження, руйнація, нещасний випадок, велика невдача.

У положенні про розслідування і облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях проводиться розподіл аварій на дві категорії.

До 1-ї категорії належать аварії, внаслідок яких загинуло п'ять, більше чоловік або з'явилася загроза для життя і здоров'я робітників підприємства або населення, яке знаходиться поблизу об'єкта, або виникла зупинка, або вийшло з ладу підприємство на добу або більше.

До 2-ї категорії належать аварії, внаслідок яких або загинуло до п'яти чоловік або виникла загроза для життя і здоров'я робітників цеху, дільниці, або виникла зупинка, або вийшли з ладу підприємство, дільниця на добу і більше.

1. Характеристика приміщення

Як об'єкт дослідження в розділі Охорона праці нами взято відділ … у зв'язку з отриманням у даному відділі необхідної вихідної інформації для написання роботи.

Приміщення відділу знаходиться на першому поверсі адміністративної будівлі. Загальна площа приміщення становить 38 м², висота - 2,5 м, приміщення має два вікна. Кількість працюючих у приміщенні - 4 чоловіки. Отже, на одного працюючого в приміщенні припадає: 38 : 4 = 9,5 (м²/чол.) робочої площі. Згідно із СНиП 2.09.04 - 87 на кожного працюючого в управлінських приміщеннях повинно припадати не менше 4 (м²/чол.) робочої площі. Висота приміщення - не менше 2,5 м. Отже, нормативи розмірів та забезпечення працюючих робочою площею в офісі дотримано.

У приміщенні розташовано 2 комп'ютери. Напруга джерела живлення комп'ютерів у приміщенні - 220 В. У приміщенні розміщені 4 письмових столів, одна шафа для зберігання документів.

За небезпекою ураження електричним струмом управлінське приміщення відділу належить до приміщень без підвищеної небезпеки ураження електричним струмом працюючих .

План приміщення наведений на рисунку 1.1.

Рис. 1.1 - Планування приміщення

1 - холодильник;

2 - стіл;

3 - комп'ютер;

4 - двері;

5 - вікно;

6 - шафа для документів

7 - книжкова полиця.

2.Розрахунок достатності природного освітлення в кімнаті

Для аналізу достатності природного освітлення наведемо схему приміщення для розрахунку (рис. 2.1).

а) вигляд збоку

б) вигляд зверху

Рис. 2.1 - Схема розрахунку природного освітлення

Нормоване значення коефіцієнта природного освітлення (КПО) для четвертого світлового поясу, в якому розташована Україна (), визначається у відсотках за формулою

де, - нормоване значення КПО для III світлового поясу ( = 1,5 % згідно з СНиП II - 4 - 79 );

m - коефіцієнт світлового клімату ( для України m = 0,9 );

с - коефіцієнт сонячності (оскільки вікна розташовані на південний-схід, то с = 1 ).

Тоді:

= 1,5*0,9*1 = 1,35%.

Для визначення достатності природного освітлення потрібно розрахувати фактичне значення КПО виходячи із формули:

,

де S_В - площа всіх вікон у приміщенні, м²;

S_h - площа підлоги приміщення, м²;

ф_з - загальний коефіцієнт світлопроникності віконного прорізу, беремо ф_з = 0,4;

r₁ - коефіцієнт який враховує відбиття світла від внутрішніх поверхонь приміщення;

_в - світлова характеристика вікна;

К_буд - коефіцієнт, що враховує затемнення вікон іншими будинками (будинків немає - отже, К_буд = 1);

К_з - коефіцієнт запасу ( К_з = 1,4 ).

S_В = 1,5*1,4*2 = 4,2 (м²)

S_h = 5*7 = 38 (м²)

Для розрахунку коефіцієнта r₁ необхідно розрахувати такі параметри:

1) відношення глибини приміщення до висоти від рівня умовної робочої поверхні до верху вікна: 5/1,4 = 3,57;

2) відношення відстані до розрахункової точки від зовнішньої стіни до глибини приміщення: 5/5 =1;

3) середньозважений коефіцієнт відбиття с стелі, стін, підлоги: с_сз = 0,4;

4) відношення довжини приміщення до його глибини: 7/5 = 1,3.

Виходячи із розрахованих показників, із таблиці значень коефіцієнта r₁ при боковому однобічному освітленні визначимо його значення за допомогою формули екстраполяції

,

де у_і - значення функції при і-ому аргументі;

у_і+1 - значення функції при (і+1)ому аргументі;

у (х) - значення функції при заданому аргументі, що знаходиться між значеннями аргументів х_і та х_і+1;

х_і - і-те значення аргументу;

х_і+1 - (і+1)-те значення аргументу.

Звідси r₁ дорівнюватиме:



Для визначення коефіцієнта з_в потрібно скористатися таблицею значень світлової характеристики з_в світлових прорізів при боковому освітленні:

К_буд = 1 (напроти вікон будинків немає).

К_з = 1,4.

Отже,

.

Оскільки фактичне значення природного освітлення менше нормованого (0,486 1,35,) то природне освітлення в приміщенні недостатнє і необхідні заходи щодо його поліпшення.

3. Розрахунок достатності штучного освітлення

Аналіз достатності штучного освітлення в приміщенні.

Для освітлення приміщення застосовуються люмінесцентні лампи потужністю 20 Вт. Система освітлення - загальна. Отже, нормоване значення освітленості повинне становити не менше 300 люкс (СНиП II - 4 - 79).

Схема розміщення світильників у приміщенні наведено на рисунку 3.1.



Рис. 3.1 - Схема розміщення світильників у приміщенні

Розрахуємо фактичне значення освітлення (Е_ф), враховуючи те, що потужність ламп - 20 Вт, кількість ламп у світильнику - 2 шт.

Фактичне значення штучного освітлення (Е_ф) розраховуємо за формулою

,

де F_л - світловий потік лампи, лм (для люмінесцентних ламп потужністю 20 Вт - 820 - 1180 лм);

_В - коефіцієнт використання світлового потоку (_В = 0,4 ? 0,6);

N - кількість світильників, шт.;

n - кількість ламп у світильнику, шт.;

S - площа приміщення, м₂;

К - коефіцієнт запасу (К = 1,5 - 2);

Z - коефіцієнт нерівномірності освітлення (Z = 1,1).

Беремо

Fл =

_В = (0,4 + 0,6)/2 = 0,5

N =4 шт.

n = 2 шт.

S =5*7 =38 м².

К = (1,5+2)/2 = 1,75

Z = 1,1

(люкс).

Отже, фактичне значення штучного освітлення менше нормованого (54,68 < 300), а це свідчить про не достатність штучного освітлення в приміщенні і треба прийняти заходи щодо його поліпшення.

4. Розрахунок ефективності природної вентиляції:

Схема розрахунку природної вентиляції наведена на рисунку 4.1.

Рис. 4.1 - Схема розрахунку природної вентиляції

Розрахуємо об'єм приміщення : V = 2,5 *5*7 = 87,5 (м³).

Розрахуємо об'єм адміністративного приміщення, що припадає на одного працюючого: V₁ = 87,5 /4 = 21,9 (м³/чол.). Оскільки згідно з СНиП 2.09.04 - 87об'єм приміщення, що припадає на 1-го працюючого, повинен становити 40 (м³), що більше ніж фактичне значення даного показника - 21,9 (м³/чол.), у відділі потрібно забезпечити повітрообмін не менше L₁ = 30 (м³/год.) на кожного працюючого. Розрахуємо необхідний повітрообмін L_н, м³/год. за формулою:

L_н = L₁*n,

де n - найбільша можлива кількість працюючих у приміщенні.

L_н =30*4 = 120 (м³/год).

Знайдемо фактичне значення повітрообміну, користуючись схемою, наведеною на рисунку 4.1 за формулою

L_ф = *F*V*3600 ,

де - коефіцієнт витрати повітря ( = 0,55);

F - площа кватирки (F = 0,3*1,2 = 0,36 м²);

V - швидкість виходу повітря через кватирку або вентиляційний канал, м/с, яка розраховується за формулою

,

де g - прискорення вільного падіння (g = 9,8 (м/с²));

H₂ - тепловий тиск, який розраховується за формулою

H₂ = h₂*(_з - _c),

де _з та _с - відповідно об'ємна вага повітря ззовні приміщення та всередині його, кГ/м³. Об'ємна вага повітря розраховується за формулою



де Р_б - барометричний тиск мм рт. ст. ( Р_б = 750 мм рт. ст.);

Т - температура повітря, К⁰ (для теплого періоду року у приміщенні t = 28 ⁰С, або Т = 310 ⁰К, для холодного періоду року - t = 17 ⁰С, або Т = 290 ⁰К; ззовні приміщення для літа t = 24 ⁰ С, або Т = 297 ⁰ К, для зими t = -11 ⁰ С, або Т = 262 ⁰ К (СНиП 2.04.05-91).

.

Знайдемо h₂ із співвідношень:

h = 0.8+1.4 - 1 - 0,15 = 1,05 (м)

= (0,36)² = 0,1296 (м²)

= (2*(1,6/2))² = 2,56 (м²)

Розв'яжемо систему:



Звідси:

Н_2(л) = 1*(1,174 - 1,125) = 0,049

Н_2(з) = 1*(1,331 - 1,203) = 0,128

= 0,924(м/с)

= 1,444(м/с)

L_ф(л) = 0,55*0,36*0,924*3600 = 658,63 (м³/год)

L_ф(з) = 0,55*0,36*1,444*3600 = 1029,28 (м³/год).

Оскільки фактичне значення повітрообміну значно перевищує нормативне значення як взимку, так і влітку, то природна вентиляція (аерація) неефективна. Тому для підвищення ефективності вентиляції в приміщенні необхідні додаткові заходи.

Беручи до уваги, що в адміністративно управлінських приміщеннях виконуються за енерговитратами легкі роботи, відповідно до ДСН 3.3.6.042-99 для холодного періоду року нормованими будуть:

- температура оптимальна 21-24^оС, допустима 20-25^оС;

- відносна вологість оптимальна 40-60%, допустима не більше 75%;

- швидкість переміщення повітря оптимальна 0,1м/с, допустима не більше 0,2м/с.

Для теплого періоду року:

- температура оптимальна 22-25^оС, допустима 21-28^оС;

- відносна вологість оптимальна 40-60%, допустима не більше 60%;

- швидкість переміщення повітря оптимальна не більше 0,2м/с, допустима 0,1- 0,3 м/с.

Значення параметрів, які характеризують санітарно-гігієнічні умови праці в аналізованому підрозділі, необхідно звести в підсумкову таблицю. Приклад підсумкової таблиці для результатів - див. табл.4.1.

Таблиця 4.1 - Підсумкова таблиця

Параметр	Значення параметра	Нормативний документ
	фактичне	нормоване
1.Освітленість штучна (лк)	53,97	300	СНиП ІІ-4-79
2.Значення коефіцієнта природного освітлення (%)	0,486	1,35	СНиП ІІ-4-79
3Температура повітря (0С):
взимку	20	21 - 25	ДСН 3.3.6.042-99
влітку	24	22 - 28	ДСН 3.3.6.042-99
4 Відносна вологість повітря (%):
взимку	65	< 75	ДСН 3.3.6.042-99
влітку	55	< 60	ДСН 3.3.6.042-99
5Повітрообмін (м3/год)
взимку	1029,28	180	СНиП 2.09.04-87
влітку	658,63	180	СНиП 2.09.04-87
6 Швидкість переміщення повітря м/сек	0,051	< 0,2	ДСН 3.3.6.042-99

5. Аналіз пожежної безпеки приміщення

Аналізоване приміщення за небезпекою виникнення пожежі відповідно до ОНТП 24-86 належить до категорії В (пожежонебезпечні - в ньому наявні легкозаймисті речовини - папір, дерево).

Можливими причинами пожежі можуть бути:

- займання паперу, дерева через необережне поводження з вогнем;

- коротке замикання в електричній мережі, що може спричинити загоряння наявних легкозаймистих речовин;

- поширення вогню з сусідніх приміщень.

Попередити пожежу можна шляхом розроблення правил безпечної поведінки із вогнем, усуненням можливості виникнення короткого замикання.

У разі виникнення пожежі своєчасно та з мінімальними наслідками дають можливість загасити її наявні пожежна сигналізація та вогнегасники.

План евакуації працівників та матеріальних цінностей на випадок пожежі наведений на рисунку 5.1.

Рис. 5.1 - План евакуації із приміщення

На рисунку позначено: > шляхи евакуації

6. Заходи щодо поліпшення умов праці

Для поліпшення умов праці в досліджуваному приміщенні необхідно покращити природне освітлення шляхом застосування матеріалів, що підвищують відбиття світла від внутрішніх поверхонь приміщення, а також зняти сонцезахисні жалюзі. Можна також збільшити коефіцієнт запасу шляхом застосування скла, яке краще пропускає природне освітлення. При цьому зміняться такі показники:

1) загальний коефіцієнт світлопропускання:

t₀ = 0,8*0,85*1*1*0,9 =0,6 (шляхом зняття сонцезахисних жалюзі (t₄=1);

2) коефіцієнт, що враховує відбиття світла від внутрішніх поверхонь приміщення при _с.з. = 0,5 (за рахунок застосування для внутрішніх поверхонь приміщення світліших кольорів ), звідси r₁ (1,3) = 3;

3) коефіцієнт запасу: К_з = 1,3 (шляхом покращання якості матеріалу, через який проходять сонячні промені):

Оскільки в такому випадку фактичне значення освітленості все одно не відповідає нормативному, то необхідно застосувати штучне освітлення, яке відповідає нормативному значенню і забезпечить достатнє освітлення в будь-який час дня.

Для зменшення надлишкового повітрообміну в холодний період року

( 1029,28 замість необхідних 180 м³ / год.) пропонуємо скоротити час провітрювання приміщення до:

1029,28 - 60 хв

180 - Х хв

Х=180?60/1029,28= 10,5 хвилин на год

4.3 Основні параметри, необхідні для оцінки хімічної обстановки на об'єктах господарської діяльності у надзвичайних ситуаціях. Оцінка хімічної обстановки при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах

У світі використовується у промисловості, сільському господарстві і для побутових цілей близько 6 млн. токсичних речовин, 60 тис. із яких виробляється у великих кількостях, в тому числі більше 500 речовин, які відносяться до групи сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) - найбільш токсичних для людей.

Сильно діючі отруйні речовини - це такі речовини, або сполуки, які при певній кількості, що перебільшує граничне допустимі величини концентрації (щільності зараження), проявляють Шкідливу дію на людей, тварин і рослин і викликають у них ураження різного ступеня важкості.

Об'єкти, на яких використовуються СДОР, є потенційкими джерелами техногенної небезпеки - це хімічно небезпечні об'єкти (ХНО).

Хімічно небезпечні об'єкти - об'єкти господарювання, при аваріях або зруйнуванні яких можуть стати техногенні небезпеки з масовим ураженням людей і навколишнього, середовища СДОР.

У господарстві.У країни функціонує більше 1500 хімічно небезпечних об'єктів, в зоні розміщення яких проживає близько 22 млн. осіб. На кожному ХНО знаходиться в середньому 3-15-ти добовий запас СДОР, щоможе зберігатися в місткостях під великим тиском (до 100 атм.), в ізотермічних сховищах, або в закритих ємностях під атмосферним тиском і температурі навколишнього середовища.

Аварія на ХНО створює значну небезпеку як для виробничого персоналу, так і для населення. Величина цієї небезпеки тим більша, чим вище ступінь токсичної СДОР.

Для кількісної характеристики токсичних властивостей СДОР при їх дії через органи дихання людини застосовується таке поняття, як токсична доза. Визначаються чотири токсодози (граничне допустима, середня порогова, середня вивідна і смертельна).

У зв'язку з тим, що токсична доза є добутком концентрації парів на експозицію (час дії парів на організм), основним параметром, за яким практично оцінюють ступінь зараження приземного шару атмосфери СДОР, є концентрація їх парів у повітрі.

При оцінці хімічної обстановки використовують наступні основні поняття:

Зона зараження СДОР - це територія, на якій концентрація СДОР досягає величин, які небезпечні для здоров'я і життя людей.

Глибина зараження - максимальна протяжність відповідної площі зараження за межами місця аварії.

Глибина розповсюдження - максимальна протяжність зони розповсюдження первинної або вторинної хмари СДОР.

Зона розповсюдження - площа хімічного зараження повітря за межами району аварії, що створюється внаслідок розповсюдження хмари СДОР за напрямком вітру.

Тривалість хімічного зараження - це час випаровування СДОР, протягом якого існує небезпека ураження людей.

Первинна хмара СДОР - це пароподібна частина СДОР,'яка. виникає внаслідок миттєвого переходу (1-2 хв.) в атмосферу частини. СДОР з ємності при ії руйнуванні.

Вторинна хмара СДОР - це хмара, що виникає внаслідок випаровування речовини з підстильної поверхні.

Еквівалентна кількість СДОР - така кількість хлору, масштаби зараження якою (при інверсії) еквівалентні масштабам зараження кількістю СДОР, що перейшло в первинну (вторинну) хмару.

Під хімічною обстановкою при аваріях на хімічно небезпечних. об'єктах (ХНО) розуміють ступінь хімічного забруднення атмосфери і місцевості, що впливають на життєдіяльність населення і проведення аварійно-рятувальних та відновлювальних робіт.

Прогнозування і оцінка хімічної обстановки включає вирішення таких завдань:

- визначення напрямку осі сліду хмари викиду хімічних речовин, внаслідок аварії або руйнування технологічного обладнання чи ємностей для зберігання СДОР, за метеоданими;

- визначення розмірів зон забруднення, місцевості за очікуваними значеннями доз ураження;

- визначення прогнозування глибини зони ураження СДОР;

- визначення площі ураження СДОР;

- визначення часу підходу зараженого повітря до об'єкта і тривалості дії ураження СДОР;

- визначення можливих уражень людей, що знаходяться в осередку зараження;

- порядок нанесення зон ураження на карти і схеми. Прогнозування розподіляється на довгострокове і оперативне. Довгострокове прогнозування здійснюється заздалегідь для визначення можливих масштабів зараження, сил і засобів, які залучатимуться для ліквідації наслідків аварії, складання планів запобігання аваріям.

Вихідні дані:

- вид СДОР і його загальна кількість;

- кількість СДОР у кожній міскості;

- середня щільність населення для даної місцевості;

- метереологічні дані;

- ступінь заповнення ємностей,

При виникненні вогнища хімічного ураження негайно оповіщаються сигналом «Хімічна тривога» робітники, службовці і населення, що знаходяться в зоні зараження й у районах, яким загрожує небезпека зараження. Висилається радіаційна і хімічна, а також медична розвідка для уточнення місця, часу, способу і типу застосованих супротивником отруйних речовин, визначення границь вогнища ураження і напрямки поширення зараженого повітря. Підготовляються формування для проведення рятувальних робіт. На підставі даних, отриманих від розвідки й інших джерел, начальник цивільної оборони об'єкта приймає рішення, особисто організує проведення рятувальних робіт і заходів щодо ліквідації хімічного зараження.

Для проведення рятувальних робіт у першу чергу залучаються: санітарні дружини, зведені загони (команди, групи), команди (групи) знезаражування, формування механізації. При постановці задач указуються:

- санітарним дружинам і рятувальним формуванням - ділянки і місця робіт; виділюваний транспорт; порядок надання першої медичної допомоги, виносу і навантаження уражених на транспорт, евакуації їх з вогнища хімічного ураження;

- зведеним загонам (командам) і формуванням ПР і ПХЗ - засобу посилення, ділянки рятувальних робіт і місця усунення аварій на комунікаціях зі СДЯВ, дегазації місцевості і споруджень;

- командам (групам) знезаражування-засобу посилення, ділянки місцевості й об'єкти, що підлягають дегазації; порядок і способи дегазації; пункти готування розчинів, що дегазують, і зарядки машин; час початку і закінчення робіт;

- формуванням механізації - ділянки (місця) пристрою загороджувальних валів, канав, що обмежують розтікання СДЯВ, час початку і кінця робіт.

Крім цього, усім формуванням указуються: місця забору води для санітарно-технічних нестатків, пункти спеціальної обробки; пункт збору і порядок дій після виконання задачі.

Командири формувань після одержання задачі на проведення рятувальних робіт у вогнищі хімічного ураження ставлять задачі командирам підрозділів і вводять з урахуванням обстановки формування у вогнище ураження.

Слідом за розвідкою вводяться санітарні дружини, формування ПР і ПХЗ, охорони суспільного порядку й ін. Особовий склад формування забезпечується засобами індивідуального захисту, антидотами, індивідуальними протихімічними пакетами, він повинний бути добре навчений для дій у вогнищах ураження.

У вогнищі хімічного ураження насамперед виявляється допомога ураженим, проводиться їхнє сортування й організується евакуація в медичні установи. Вогнище ураження оцепляется - проводиться знезаражування місцевості, транспорту, споруджень, а також санітарна обробка. У першу чергу вдягаються протигази на уражених, їм виявляється перша медична допомога, вводяться антидоти.

Формування знезаражування дегазують проїзди і проходи, територію, спорудження, техніку і цим забезпечують дії інших формувань, а також висновок населення з вогнища хімічного ураження.

Варто завжди враховувати, що при проведенні рятувальних робіт у вогнищі хімічного ураження можливий застій зараженого повітря в підземних спорудженнях, приміщеннях, замкнутих кварталах, парках, скверах, а також поширення його по трубопроводах і тунелям. Тому після завершення рятувальних чи робіт зміни формування направляються на пункти спеціальної обробки. Ці пункти звичайно розгортаються на незараженій місцевості і поблизу маршрутів виходу формувань і населення.

Висновки

Економічний аналіз дає змогу правильно оцінити роботу підприємства і його підрозділів, виявити причини негараздів і наявні резерви, уможливлює значне поліпшення рівня всієї економічної роботи, робить її серйозним стимулом науково-технічного прогресу, підвищення ефективності виробництва.

Важливого значення економічний аналіз набуває за ринкових відносин, коли на перший план виходять економічні методи управління: він має не лише виявляти помилки, а й розкривати можливості дальшого зростання економіки.

За цих умов аналіз забезпечує можливість об'єктивної оцінки економічних результатів діяльності трудових колективів, визначення їхнього місця в галузі, регіоні, а також визначення внеску кожного робітника в загальний економічний результат діяльності підприємства відповідно до кількості та якості його трудових затрат. Це створює підґрунтя для розробки системи матеріального заохочення працівників на підприємстві за рахунок фонду оплати праці та інших джерел.

Криза економіки України потребує активної аналітичної роботи, бо саме економічний аналіз дає змогу виявити й кількісно виразити залежності між результатами діяльності підприємств та ресурсами, заробітком, формами власності. Економічний аналіз сприяє бережливості, умілому витрачанню всіх видів засобів, ліквідації безгосподарності, непродуктивних витрат і втрат. Ринкові відносини потребують ґрунтовного аналізу ринкових ситуацій з тим, щоб визначити принципи дії ринкових механізмів. Такий аналіз у розвинутих країнах виявив цілу низку об'єктивних закономірностей і дав змогу планувати кількість товару відповідно до вимог споживачів, «підігнати» товар під наявний на ринку попит. У результаті відбулась переорієнтація виробництва, а слідом за ним і попиту. Почалось становлення так званого ринку покупця -- практичне втілення концепції маркетингу.

Економіку, що відтворює сама себе, екстенсивно нарощує витрати, позбавлено гнучкості, мобільності й дійових стимулів, щоб іти нарівні з науково-технічним прогресом і мати за основний критерій якість продукції. Не спроможна вона також орієнтуватись на запити споживачів. Для виправлення цих деформацій необхідний економічний аналіз як засіб контролю.

За умов приватизації та ринкових відносин неминучим є перехід від нарощування валових обсягів виробництва до виробництва того, що дійсно потрібно, хай і в менших кількостях. І тут виникає необхідність збирання та аналізу інформації про стан і потреби ринку, без чого концепцію маркетингу буде позбавлено будь-якого сенсу. Очевидно, потрібна перебудова роботи наявних служб і створення нових для забезпечення інформацією і методикою аналізу, створення міжгалузевих і спеціалізованих банків даних, вивчення маркетингу.

Аналітичні розрахунки треба будувати з урахуванням фактичного стану суспільства та економіки. Наприклад, зараз для України актуальним є досвід високо розвинутих країн. Однак об'єктивний аналіз повинен брати до уваги й ті матеріальні передумови, що забезпечили успіх цим країнам: специфічна матеріально-технічна база, інформовані основи приватної власності та її правовий захист. У міру становлення ринкових відносин масштаби виробництв, темпи його зростання повинні прискорюватись. Тому треба скоротити час між проведенням аналізу та використанням його висновків.

Поліпшення організації та повніше використання економічного аналізу в управлінні тісно пов'язані з усією системою вдосконалення господарського механізму в нашій країні, спрямованою на підвищення ефективності виробництва і якості праці в усіх галузях національної економіки.

Список використаної літератури

1.ГОСТ 12.0.003-74. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация.

2.ДСН 3.3.6.042-99. Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень.

3.СНиП 2.09.04-87. Административные и бытовые здания.

4.СНиП ІІ-4-79. Естественное и искусственное освещение.

5.СНиП 2.04.05-91. Отопление, вентиляция и кондиционирование воздуха.

6.СНиП 2.04.05-91. Производственные здания промышленных предприятий.

7.СНиП 2.01.02-85. Противопожарные нормы проектирования зданий и сооружений.

8.ОНТП 24-86 (общесоюзные нормы технологического проектирования). Определение категорий помещений по взрывной и пожарной опасности.

9.ГОСТ 12.1.005-88. Інтенсивність теплового випромінювання.

10.Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV / Бухгалтерський облік: нормативна база / Уклад. Кавторева Я. - 9-е вид.,перероб. і доп.-Х.: Фактор, 2003.-с. 5-18.

11.Наказ Мінфіна України «Про примітки до річної фінансової звітності» від 29.11.2000 р. № 307 / Бухгалтерський облік: нормативна база / Уклад. Ковторева Я. - 9-е вид., перероб. і доп.- Х.: Фактор, 2003.-с. 5-18.

12.План рахунків від 30.11.99 р. № 291 // Бухгалтерський облік: нормативна база / Уклад. Кавторева Я. - 9-е вид., перероб. і доп.- Х.: Фактор, 2003.-с. 59-81.

13.Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітність в Україні, затверджене постановою КМУ від 03.04.93 р. № 250, зі змінами та доповненнями / Бухгалтерський облік: нормативна база / Уклад. Кавторева Я. - 9-е вид., перероб. і доп.- Х.: Фактор, 2003.-с. 198-212.

14.Большой экономический словарь / Под ред. А. Н. Зриляна. - М.: Институт новой экономики, 1997. - 864 с.

15.Економiчна енциклопедiя: У трьох томах. Т. 2 / Вип. ред. С. В. Мочерний. - К.: Вид. Центр „Академiя", 2001. - 848 с.

16.Баканов Н.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: Учебник. - М.: Финансы и статистика, 2001. - 416с.

17.Ковалев В.В. Финансовый анализ. -М.,2000.

18.Ковалев А.И.,Войтенко В.В. Маркетинговый анализ. -М.,2000.

19.Ковалев В.В.,Волкова О.Н. Аналіз господарської діяльності підприємства. М.: ПБОЮЛ Грішенко, 2000.

20.Чумаченко М.Г. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства. -К.:Видавницький дім «Скарби»,2002.-450с.

21.Чумаченко М. Г. Економічний аналіз: Навчальний посібник.-2-ге вид.-К.: КНЕУ,2003.-555 с.

22.Ізмайлова К. В. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник.-2-ге вид., Стереотип.-К.: МАУП, 2001.-147 с.

23.Савицкая Г. В. Анализ хозяйственной деятельности: Учебник.-М.: ИНФРА-М,2002.-335 с.

24.Савицкая Г. В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: Учебное пособие.-6-е изд.-М.: ООО «Новое знание»,2001.-703 с.

25.Івахненко В.М. Курс економічного аналізу. - Київ, 1999.

26.Берр, Раймон. Политическая экономия: В 2-х томах. - М.: Международные отношения. - 1995г. - 675с.

27.Бондар І.Ю. , Пахомов В.І. Управління витратами виробництва і собівартістю продукції: Навч. посібник - К.: Київ держ.торг. - 2000. - 65с.

28.Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. - Львів: ЛБУ НБУ, 2000. - 485с.

29.Факторный анализ эффективности производства./ Под.ред. В.Ф. Палия. М.: Финансы, 1973. - 112с.

30.Янковой О.Г. Моделювання парних зв'язків в економіці./ Навч. посібник. - Одеса: Оптимум, 2001. - 198с.

31.Банщиков П.Г., Задорожная Н.В. Издержки производства. // Экономика предприятия. - 2000. - № 4 - с.36.

32.Бутинець Ф.Ф., Чижевська Л.В., Гересимчук Н.В. Бухгалтерський управлінський облік. - Житомир: «Рута», 2000.

33.Буфатина И. Особенности учета расходов по национальным стандартам // Все о бухгалтерском учете - 2000 - №12 - с. 4.

34.Гнилицкая Л. Апробация новой (журнальной) формы бухгалтерского учета. //Бухгалтерский учет и аудит - 2001. - №3 - с. 3.

35.Грабова Н.Н., Добровский В.Н. Бухгалтерский учет в производственных и торговых предприятиях. - К.: А.С.К., 2000. - 624с.

36.Макконелл, Брю, Кемпбелл, Стенли. Экономикс: проблемы и политика./ Пер. с англ. - К.: Хагар - Десмос, 1993. - 785с.

37.Мякота В. Себестоимость продукции: от выпуска до реализации. - Х.: Фактор, 2002. -264с.

38.Азаренков Г. Ф. Економічний аналіз. -- Х.: ХДЕУ, 2006. -- 208с.

39.Азаренкова Г.М., Журавель Т.М., Михайленко Р.М. Фінанси підприємств. -- К.: Знання-Прес, 2006. -- 288 с.

40.Алєксєєв І.В. Фінансовий аналіз: техніка розрахунків та моделювання економічних ситуацій. -- Л.: Бескид Біт, 2003. -- 152с.

41.Барабаш Н. С. Аналіз господарської діяльності. -- К.: КНТЕУ, 2005. -- 396 с.

42.Борисова В.А. Методологічні основи аналізу фінансового стану підприємства. // Фінанси України. - 2000. - №10. - С.63-68.

43.Гриньова В.М., Коюда В.О. Фінанси підприємств. -- К.: Знання-Прес, 2006. -- 423 с.

44.Дем'яненко І.В. Фінансова стійкість підприємства та її регулювання. // Фінанси України. - 2010. - №5. - С.127-129.

45.Економічний аналіз / За ред. А. Г. Загороднього. -- Л.: Видавництво Національного ун-ту "Львівська політехніка", 2005. -- 428 с.

46.Іванієнко В.В. Фінансовий аналіз. -- Х.: ВД "ІНЖЕК", 2003. -- 168с.

47.Івахненко В.М. Курс економічного аналізу. -- К.: Знання, 2006. -- 261 с.

48.Кожанова Є.П., Отенко І.П. Економічний аналіз. -- Х.: ВД "ІНЖЕК", 2005. -- 344 с.

49.Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз і планування. -- К.: Центр навчальної літератури, 2003. -- 223с.

50.Лайко П.А., Мних М.В. Фінанси підприємств. -- К.: Знання України, 2004. -- 428 с.

51.Марцин В.С. Економічне регулювання ефективності господарської діяльності. -- Л.: ЛБІ НБУ, 2005. -- 491 с.

52.Мельник В.М. Основи економічного аналізу. -- К.: Кондор, 2007. -- 128с.

53.Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства. -- К.: Вища школа, 2003. -- 278с.

54.Павловська О.В. Удосконалення методів аналізу фінансового стану. // Фінанси України. - 2001. - №11. - С.54-62.

55.Пащенко І.Л. Прогнозування результативності діяльності підприємства. // Фінанси України. - 2001. - №4. - С.45-50.

56.Перетятько А.Ю., Таряник О.М. Сучасні підходи до оцінки фінансово - господарської діяльності як основи ефективного управління підприємством // Економіка. Фінанси. Право. - 2006. - № 11. - C.19-22.

57.Салига К.С. Ефективність господарської діяльності підприємств. -- Запоріжжя: ЗІДМУ, 2005. -- 180 с.

58.Шило В.П. Аналіз фінансового стану виробничої та комерційної діяльності підприємства. -- К.: Кондор, 2005. -- 240 с.

59.А.Н. Кузьминський, В.В. Сопко, В.П. Завгородній. "Організація бухгалтерського обліку, контролю і аналізу". Київ 93. 214 с.

60."Аудит" п\р А.Н. Кузьминського. Київ 96. 320 с.

61. М.Г. Твердохліб, О.Д. Шарапов. "Організація інформування керівників". Київ 97. 197 с.

62. "Системи підтримки прийняття рішень" п\р В.Ф. Ситника. Київ 95. 175 с.

63.Андреєв В. Д. "Практичний аудит" (справочний посібник). Москва, ЕкономІка, 1994 р. 342 с.

64.Робертсон Дж. "Аудит". Переклад з англ. Москва, KPMG, Аудиторськая фірма "Контакт", 1993 р. 418 с.

65.Фоменко Е. А. "До нас прийшов податковий інспектор: Бухгалтерська звітність і методи її перевірки. Одеса ОКФА, 1994р. 353 с.

66.Должанський Н. "Сучасна організація аудиту в Україні". "Все про БУ" 1995 - N17 - с. 4, 5.

67.Хілінський Г. "Аудит дебіторсько-кредиторської заборгованості". " BUSINESS Україна" - 1994 - N 23 - с. 2.

68.Баришніков Н.П. "Організація і методика проведення загального аудиту", Москва, 1996 р. "Філін". 281 с.

69.Овсійчук М.Ф. "Аудит. Організація. Методика проведення", Москва, 1996 р.,ТОО "Інтехтех". 243 с.

70.Шеремет А.Д., Суйц В.П. "Аудит. Навчальний посібник", Москва, 1995 р., "Інфра-М"

71.Виссема X Менеджмент в подразделениях фирмы. -- М.: ИНФРА-М, 1996.

72.Виханский О. С. Стратегическое управление. -- М.: Гардарика, 1998.

73.Воронкова А.Е.Стратегическое управление конкурентоспособным потенціалом предприятия: диагностика и организация. Монографія. - Луганськ: Вид-во Східноукраїнського національного університету, 2000. - 315с.

74.Геєць В.М. Нестабільність та економічне зростання. - К.: Ін-т екон.прогнозув., 2000. - 344 с.

75.Герасимчук В.Г. Розвиток підприємства: діагностика, стратегія, ефективність: Монографія. - К.: Вища школа, 1995. - 265 с.

76.Герасимчук В.Г. Стратегічне управління підприємством. Графічне моделювання. - К.: КНЕУ, 2000. - 280 с.

77.Глазьев С. Стабилизация и экономический рост. Вопросы экономики. 1997. № 1. С. 90-103.

78.Гранатуров В.М., Шевчук О.Б. Ризики підприємницької діяльності: Проблеми забезпечення конкурентоспроможності // Вісник Донецького університету. Сер. Економіка і право, 2005, - Вип.2/1 - С.11-14.

79.Дойль П. Менеджмент: стратегия и тактика. -- Питер, 1999

80.Завельский М.Г. Институциональные изменения и экономическое развитие. . Экономика и математические методы. Том 34, выпуск 3, 1998. С. 18 - 29

81.Зотов В.В., Пресняков В.Ф. Фирма как экономическое явление и институт общества. Экономика и математические методы. Том выпуск 2, 1995. С. 32 - 40

82.Клейнер Г.Б., Тамбовцев В.Л., Качалов Р.М. Предприятие в нестабильной экономической среде: риски, стратегии, безопасность. М.: ОАО "Изд-во "Экономика", 1997. - 288 с.

83.Ковальська Ю.Г. Інтеграційна модель формування стратегії підприємства // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Серія економічна. - Вип. №612. 2006. - С.51-56.

84.Коуз Р. Фирма, рынок и право. М.: Дело, 1993.

85.Макаров В. О применении метода эволюционной экономики. Вопросы экономики. 1997. № 3. С. 18 - 26.

86.Маркова В.Д., Кузнецова С.А. Стратегический менеджмент. -- М.: ИНФРА-М, 1999.

87.Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. -- М.: Дело, 1998.

88.Минцберг Г., Альстрэнд Б., Лэмпел Д. Школы стратегий. -- СПб.: Питер, 2000.

89.Нестеренко А. Современное состояние и основные проблемы институционально-эволюционной теории. Вопросы экономики. 1997. № 3. С. 42 - 57.

90.Норт Д. Институциональные изменения: рамки анализа. Вопросы экономики. 1997. № 3. С. 6 - 17.

91.Омельяненко Т.В. Ключові конкурентні переваги: еволюція та діалектика // Тези доповіді, опубл. у зб. "Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. "Теорія управління організацією: стан та перспективи", Київ-Трускавець. - К.: НТУУ, 2000.

92.Томсон А., Стрикланд Д. Стратегический менеджмент. - М.: ЮНИТИ, 1998.

Размещено на Allbest.ru