Напрямки розвитку малого бізнесу в Миколаївській області

Найбільш показовим в діяльності кожного підприємства є його фінансовий результат - прибуток. Наявні статистичні дані дозволяють проаналізувати прибутковість МП, та її залежність від особливостей галузі і зробити наступні висновки (таблиця 2.8, рис.2.2)

Таблиця 2.8 Співвідношення обсягу виробництва та фінансового результату малих підприємств по різних галузях в Миколаївській області

Галузь	Обсяг виробленої продукції (робіт, послуг)/ кількість МП, грн.	Фінансовий результат від звичайної діяльності/ кількість МП, грн.
Всього	85920,18	-1233,37
оптова та роздрібна торгівля	40832,40	1274,84
інші види діяльності	49176,95	-6584,36
операції з нерухомістю	64245,81	-2793,30
готелі та ресторани	87786,26	-4198,47
промисловість	127897,35	4801,32
траспорт	149856,73	1146,13
будівництво	159780,91	3442,88

1. Найбільш прибутковими є МП в галузях: промисловості (в середньому 4801 грн. за рік на одне МП), будівництві (3443 грн./рік), оптова та роздрібна торгівля (1275 грн./рік). Але в цілому, МП Миколаївської області є збитковими, фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування цього сектору в 2001 році дорівнював (- 8,9 млн.грн.), і результати прибуткових підприємств згаданих галузей не можуть подолати цієї тенденції (таблиця 2.8).

2. Окрім того, наведені прибутки в галузях промисловості, будівництва, торгівлі із розрахунку на одне підприємство за рік є дуже невеликими навіть для МП, оскільки не надають можливостей для розширення діяльності. Така невелика прибутковість у розрахунку в середньому на 1 МП каже про те, що в галузях промисловості, будівництва, торгівлі теж існує багато збиткових підприємств і загальну картину створюють лише декілька прибуткових підприємств тієї чи іншої галузі.

Обсяг виробництва в середньому на одне МП в галузі готелі та ресторани - 87786 грн./рік, це більш ніж в два рази більше за обсяг виробництва 1 МП в галузі оптової та роздрібної торгівлі. - 40832 грн./рік. Але разом з тим, фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування 1 МП в першій згаданій галузі - (- 4200,00 грн./рік), а 1 МП в галузі торгівлі - 1275,00 грн./рік.

Аналогічно з цим фактом загальну картину погіршує стан сільського господарства, де найбільший обсяг виробництва на 1 МП серед усіх галузей Миколаївської області - 162524 грн./рік, а прибутковість, точніше збитковість, найнижча серед МП всіх галузей в Миколаївській області - (-20527 грн./рік). За такої нерівномірності зв'язок між фінансовим результатом та обсягом виробництва виходить зворотнім, а рівень достовірності апроксимації досить низький, лише 33%.

Результати дослідження фінансового результату від звичайної діяльності по МП в галузевому аспекті показав, що цей показник діяльності МБ залежить від зовнішніх та внутрішніх, від якісних та кількісних факторів, які пояснюються особливостями галузі та які зовсім від неї не залежать:

?співвідношення доходів та витрат на МП, як складових для визначення фінансового результату від звичайної діяльності (на це впливає як особливості галузі так і власна неефективна (чи ефективна) система фінансового управління на МП),

фактори, що впливають на доходи та витрати МП, вони аналогічні факторам, що впливають на обсяг виробленої на МП продукції (робіт, послуг), вони були зазначені вище,

непрофесійного управління на МП в системі збуту продукції.

Запропонована в даному досліджені методологія дозволила виявити найбільш перспективні та успішні МП. Вони належать галузям промисловості, будівництва (в галузі будівництва кількість МП майже в два рази менша за промислові МП, але при цьому обсяг виробленої продукції на 1 будівниче МП навіть більша за аналогічний показник щодо промислових МП, окрім того будівничі МП за розрахованими даними посідають друге місце після промислових підприємств за прибутковістю у розрахунку на 1 МП). Також треба відмітити галузь транспорту (порівняно невелика кількість МП цієї галузі генерують обсяг виробленої продукції (робіт, послуг) у розрахунку на 1 МП біля 150 тис.грн. за рік, залишаючись при цьому прибутковими).

На жаль, виявилися зовсім негативні тенденції щодо галузевого розподілу МП. Так, в найбільш складному стані перебувають МП сільського господарства (при найбільшому обсягу виробництва у розрахунку на 1 МП серед усіх галузей, сільське господарство є найбільш збиткове. Збитки галузі становлять 10,9 млн.грн., саме ця величина спричинює загальну збитковість МБ Миколаївської області).

Таким чином, результати цього дослідження допомогли виявити наступне:

Особливості взаємозв'язку між кількістю МП та їхніми результативними показниками в галузевому аспекті. При об'єднанні даних діяльності МП по всіх галузях в одну залежність виявилося, що більша кількість МП в одній галузі не завжди забезпечує найбільший в порівнянні з іншими галузями обсяг виробленої продукції (робіт, послуг) і зовсім не забезпечує більшої прибутковості, або взагалі прибутковості МП.

Характер отриманих залежностей, рівень достовірності їхньої апроксимації, загальна нерівномірність щодо кількості, обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) та прибутковості МП різних галузей свідчать про те, що кожна галузь має свої суттєві характеристики, які безумовно впливають на ефективність МП. За такої різноманітності поєднання та узагальнення даних діяльності всіх МП неможливо та некоректно, особливо, коли розробляються методи та програми підтримки МБ.

Вид економічної діяльності, як фактор впливу на ефективність діяльності МП, повинен стати однією з ознак, що продиференціює програми їхньої підтримки.

Для обґрунтованої розробки подібних програм, ця ознака (в даному випадку - галузь) повинна бути додатково ретельно досліджена. Кожна галузь індивідуально повинна бути проаналізована в динаміці, причому як на рівні окремої області (для встановлення можливого впливу місцезнаходження на галузеві особливості), так і на рівні країни для встановлення загальних характеристик тієї чи іншої галузі.

За такої об'єктивної оцінки обґрунтовано можливо виявити серед МП найбільш перспективні, прибуткові, ефективно діючі та проблемні, збиткові МП, але які мають стратегічне державне значення (сільське господарство, чи інша пріоритетна галузь). Розроблені таким чином галузеві диференційовані програми підтримки МБ будуть застосовувати різні інструменти, методи та спрямовуватися на різні групи та типи МП, тим самим більше та ефективніше сприяючи розвитку одних та подоланню кризи інших підприємств МБ.

Започатковане в даній роботі дослідження галузевого аспекту ефективності діяльності МП має бути продовжене для її аналізу з урахуванням інших, ніж вид економічної діяльності, ознак в динаміці, в інших областях України та на рівні всієї країни загалом. Таке обґрунтоване науково-статистичне дослідження всіх можливих ознак, що впливають на ефективність діяльності підприємств МБ, забезпечить, в свою чергу, ефективність розроблених на їхній основі диференційованих програм підтримки МП.

2.4 Аналіз причин виникнення проблем, які перешкоджають розвитку малого бізнесу в Україні та Миколаївській області

До негативних моментів слід віднести неякісне та неповне виконання структурами вищевказаних нормативних актів місцевого рівня, ігнорування деякими місцевими депутатами пропозицій громадських організацій, відсутність ґрунтовного аналізу при прийнятті рішень, недостатню активність суб'єктів підприємницької діяльності.

Незважаючи на комплекс впроваджених у регіоні заходів із створення належних умов для розвитку підприємництва, залишаються невирішеними питання щодо:

1) правомірності видачі сільськими та селищними радами дозволів на розміщення об'єктів торгівлі і сфери послуг терміном на 1 рік;

2) складнощі з отриманням ліцензій на роздрібну реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів у зв'язку з передачею функцій із видачі ліцензій на обласний рівень і підвищенням вартості ліцензій на реалізацію цих виробів;

3) отримання узгоджень на відкриття об'єктів в обласному управлінні ДАІ та можливості передачі цих повноважень на місцевий рівень;

4) проведення експертизи проектної документації на будівництво (реконструкцію) об'єктів тільки в обласному управлінні Держпожохорони УМВС України;

5) необґрунтовано складних процедур оформлення в м. Миколаєві оренди земельних ділянок;

6) неправомірних вимог органів санітарно-епідеміологічних та пожежних служб про сплату неофіційних грошових зборів для отримання дозволів на початок роботи;

7) великої кількості позапланових перевірок з боку контролюючих органів;

8) наявності грошових витрат при проведенні перевірок;

9) вимог обласного транспортного управління на отримання сертифікатів відповідності транспортних засобів, не передбачених для видачі відповідних ліцензій.

Проблема оподаткування. Основна проблема у сфері місцевого оподаткування полягає в тому, що в Миколаєві відсутній об'єктивний та зрозумілий громадянам механізм оподаткування, спроможний вирішувати соціально-економічні проблеми міста.

Для перегляду ставок місцевих податків і зборів, повноваження щодо встановлення яких надані органам місцевого самоврядування, в м. Миколаєві створена підгрупа робочої групи, склад якої затверджено розпорядженням міського голови від 8 вересня 2003 р. № 539-р. Цій підгрупі доручено провести комплексний економічний аналіз місцевих ставок, використовуючи матеріали запланованої серії публічних обговорень, у результаті яких буде отримано незалежний критичний аналіз стану справ у цій сфері та вироблено стратегію вдосконалення міської політики в сфері місцевого оподаткування, після чого в І кварталі 2004 р. відповідні пропозиції буде надано міському фінансовому управлінню.

17 вересня, 25 листопада та 22 грудня 2007 р. відбулися публічні обговорення, в ході яких було проаналізовано поточну міську податкову політику.

На думку учасників цих публічних обговорень, для побудови ефективної міської політики в сфері місцевого оподаткування необхідно зробити такі кроки:

- розробити міську програму у цій сфері (єдиний прозорий порядок прийняття обґрунтованих за визначеними критеріями рішень у сфері місцевого оподаткування та аналізу їх ефективності), публічно обговорити та затвердити її;

- розробити порядок проведення консультацій із представниками зацікавлених сторін на всіх етапах замкнутого циклу провадження міської політики в сфері місцевого оподаткування;

- упровадити в практику роботи місцевих органів влади громадські слухання з питань формування та виконання міського бюджету;

- провести серію тренінгів для фахівців, що відповідають за міську податкову політику.

З цією метою були розроблені проекти відповідних розпорядчих документів, які планується винести на обговорення громадськості наприкінці січня 2004 року.

Невеликий обсяг операцій лімітує можливості малого підприємства розширювати свою діяльність, а також вести великі наукові розробки. Малі підприємства відрізняються підвищеною вразливістю до коливань ринкової кон'юнктури, що призводить до частих розорень та банкрутств. Відповідно працівники малих компаній є менш соціально захищеними, ніж на великих фірмах.

Розвиток малого підприємництва в умовах перехідної економіки залежить від багатьох чинників, серед яких необхідно виділити регіональні організаційно-економічні умови, до яких слід віднести: економічний потенціал регіону, наявність ресурсів, господарську структуру, рівень та стан підготовки кадрів, відношення місцевих органів виконавчої влади та населення до підприємництва, стан розвитку ринкової інфраструктури, інформаційне забезпечення, традиції та психологію населення регіону і ін.

Ці та інші чинники мають бути враховані при розробці та впровадженні системи регіонального управління, формуванні ефективної територіальної політики розвитку малого підприємництва, які будуть сприяти створенню підприємницьких структур та подоланню економічної кризи

Малий бізнес відіграє важливу роль при вирішенні економічних і соціальних завдань. Формування культури підприємництва життєво необхідне для економічного зростання і конкурентоспроможності економіки. Активна підтримка розвитку малого бізнесу в перспективі, сприяє створенню великої кількості робочих місць, збільшенню податкової бази, зростанню національного прибутку.

Головною проблемою вітчизняних підприємницьких структур є недолік фінансових ресурсів для підтримки і розвитку власного бізнесу. В структурі джерел фінансування питома вага власних фінансових ресурсів в середньому становить 35-40%. Тобто, ні прибуток, ні амортизаційні відрахування як джерела фінансових ресурсів не є суттєвим, і малі підприємства потребують значної мобілізації залучених фінансових ресурсів. У структурі зовнішніх джерел фінансування найбільшу питому вагу становить кредиторська заборгованість (49-54%), довгострокові і короткострокові кредити банків (5-7%). Така структура зовнішніх джерел формування фінансових ресурсів не є оптимальною, якщо брати до уваги, що в країнах з розвинутою ринковою економікою кредиторська заборгованість малих підприємств становить 15-20%, а кредити банків і інші позикові кошти - 45-55%.

Для поліпшення вітчизняного підприємницького середовища, і в тому числі для створення сприятливих умов для ведення малого бізнесу органами державної влади в Україні постійно пропонуються безліч концепцій, програм, механізмів і ін.

Так, наприклад, правові принципи державної підтримки суб'єктів малого підприємництва в Україні визначені в Законі України «Про державну підтримку малого підприємництва». В ньому визначено, що підтримка малого підприємництва здійснюється відповідно до Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні, програми підтримки малого підприємництва в Автономній Республіці Крим, регіональних і місцевих програм підтримки малого підприємництва, які затверджуються згідно з законодавством.

Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва в Україні затверджена Законом «Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні” від 21.12.2000 №2157-III і передбачає напрями активізації фінансово-кредитної та інвестиційної підтримки малого підприємництва, зокрема такі: - формування мережі регіональних фондів підтримки підприємництва і кредитно-гарантійних установ;

- розробка і впровадження ефективних кредитно-гарантійних механізмів мікрокредитування суб'єктів малого підприємництва;

- створення і підтримку фінансових інститутів, які працюють на розвиток малого підприємництва.

З практичної ж погляду: більшість намірів так і залишається деклараціями. Наприклад, питання про формування і впровадження ефективних кредитно-гарантійних механізмів мікрокредитування суб'єктів малого підприємництва так і не отримало подальшого розвитку;

- з другого боку, навіть за умови, що всі пропозиції були б втілені в життя, навряд чи вони дали б очікуваний позитивний ефект, оскільки перевага віддається адміністративним інструментам регулювання. Натомість, задіювання ринкових механізмів і інститутів розширило б можливості підприємців самостійно вирішувати власні фінансові проблеми, що у свою чергу дало б стабільний позитивний ефект для економіки на довгострокову перспективу.

Підприємства малого та середнього бізнесу впливають на рівень зайнятості ЄС, слугуючи важливим джерелом створення нових робочих місць. Крім того, багато європейських підприємств за правом можуть вважатися світовими гравцями на галузевих ринках, тому що їх експорт досягає 13 % їхнього товарообігу, а близько 20 % підприємств залучені до зовнішньої торгівлі або мають зв'язки з аналогічними підприємствами інших країн.

Малий та середній бізнес допомагає державі вирішувати економічні (створення конкурентного середовища, функціонування приватного капіталу, привабливість для іноземних інвестицій), соціальні проблеми (створення додаткових робочих місць, вирішення проблем бідності). .??38 ст56?

У 60 - 70-х рр. ХХ ст. у національних економіках розвинених країн зріс вплив великих підприємств. Багато хто з економістів стверджував, що цей вплив і надалі буде зростати, але все відбулося навпаки. На сьогодні великі підприємства функціонують із залученням малих та середніх підприємств, що беруть на себе частку зобов'язань із виробництва та реалізації товарів і послуг народного споживання, котрі не є для них вигідними (гальмують розвиток підприємництва, вимагають залучення інших спеціалістів, передбачають значні витрати часу тощо).

Високий рівень розвитку малого та середнього підприємництва в країнах ЄС є необхідною умовою успішного функціонування ринкової економіки. Державне регулювання доповнює ринковий механізм. Головною метою держави є розроблення відповідної соціальної, економічної, законодавчої основи. Тому вивчення досвіду малого підприємництва сприяє розвиткові державної політики шляхом поєднання, узгодження, комбінування різних форм, методів, засобів регулювання та підтримки, головними серед яких є: законодавчо-правова інституційна, фінансово-кредитна підтримка, (передбачає прямі гарантовані позики), цільове субсидування, пільгове кредитування, гарантії перед кредитними товариствами, цільове бюджетне фінансування, створення різних кредитно - фінансових та інвестиційних організацій, сприятлива податкова політика, інформаційно-консультативна, організаційно-управлінська підтримка, технологічне навчання, технічна допомога, стимулювання зусиль у сфері самоорганізації бізнесу. Такі засоби так чи інакше передбачені програмами стимулювання малого та середнього бізнесу в більшості розвинених країн.

У країнах ЄС сформовано розгалужену мережу організацій, що займаються регулюванням і підтримкою розвитку малого й середнього підприємництва. Деякі з них мають державну форму власності, а значна частка їх є приватними установами.

Що ж стосується органів державної влади, то в усіх країнах ЄС відповідальність за розвиток малого та середнього підприємництва розподілено між кількома міністерствами або між спеціальними відділами з питань МСП, що функціонують усередині міністерств. Як правило, політика розвитку малого і середнього підприємництва впроваджується Міністерством економічних справ або Міністерством промисловості й торгівлі. Але інші міністерства також здійснюють заходи з підтримки підприємництва, наприклад Міністерство зайнятості, Міністерство економіки, Центр громадської технології, спеціальні громадські банки і т.д., діяльність яких пов'язана з наданням допомоги підприємствам з питань зайнятості, навчання, міжнародної торгівлі, розвитку тощо.

У нашій країні значна частина цих завдань, цілей передбачена законодавчими актами, указами, програмами розвитку малого та середнього бізнесу. Український уряд усвідомлює важливість таких завдань для підприємця, але на практиці складається дещо інша ситуація.

Відповідно до законодавчих документів, які регулюють підприємницьку діяльність в Україні, можна назвати такі органи контролю сфери малого та середнього підприємництва:

? Державний комітет України з питань розвитку підприємництва;

? Державний пожежний нагляд;

? Державний санітарний нагляд;

? Державний ветеринарний нагляд;

? Державний комітет з захисту прав споживачів;

? Державний контроль за цінами;

? Державний комітет України із стандартизації, метрології і сертифікації;

? Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю;

? Міністерство охорони здоров'я України;

? Міністерство праці України;

? Міністерство охорони навколишнього середовища і ядерної безпеки;

? Митні органи;

? МВС України;

? Антимонопольний комітет України;

? Національний банк України;

? Пенсійний фонд;

? Фонд соціального страхування;

? виконавчі комітети місцевих рад.

Крім цього, держава дозволяє здійснювати контроль за

підприємницькою діяльністю і недержавним органам, громадським

організаціям.

Деякі пункти цього списку можна конкретизувати, наприклад МВС

України має такі підрозділи:

? Управління з боротьби з організованою злочинністю;

? Управління з боротьби економічними злочинами, до якого входять

районні, міські, обласні управління;

? районні відділи внутрішніх справ;

? Податкова міліція.

Усі ці органи мають повноваження перевіряти господарську діяльність суб'єктів підприємницької діяльності під тим чи іншим приводом.

Пересічний підприємець зустрічається в процесі роботи з представниками переважної більшості названих установ.

Крім того, чинне законодавство не враховує певних моментів поточної соціально-економічної ситуації, що склалася в Україні, коли норми, закони, державні стандарти стають застарілими, а сучасний стан економіки вимагає нових способів господарювання. Відсутність відповідності й призводить до порушення чинного законодавства.

Важливим регулятором успішного функціонування малих підприємств є кредитування. Пересічному громадянину складно отримати кредит на розвиток бізнесу навіть за наявності ефективного бізнес-плану, оскільки досить жорсткими є умови кредиту, тобто високі відсотки від суми кредиту (близько 13-14 %), висока завдаткова вартість, яка має перевищувати суму кредиту в 1,5 - 2,5 рази. Крім цього, серед таких умов можна назвати різні експертні оцінки, страхування тощо. Усе це ускладнює отримання кредиту. За кордоном же в межах державних програм дотації на пільгове кредитування становлять 3 - 10 % від суми кредиту. Пільгове кредитування малих та середніх підприємств здійснюється за єдиними для всіх правилами, тобто жодному заявникові не надають переваги, а до уваги береться лише кредитоспроможність. Пільгові умови кредитування передбачають:

? низьку відсоткову ставку;

? тривалий термін кредитування;

? можливість повернути отриману суму до закінчення терміну кредиту;

? дольове фінансування (частину проекту фінансують інші заклади).

Можливо, якби в Україні були створені відповідні умови кредитування, то більша кількість громадян, які бажають започаткувати свій бізнес, але не мають стартового капіталу, отримала б можливість власного підприємництва.

За вигідних умов кредитування більша кількість людей отримає можливість організувати свою справу, отже, зросте конкуренція, підвищиться якість товарів і послуг.

Проблемою та перешкодою ефективному розвиткові малих та середніх підприємств є адміністративні бар'єри, як-от: висновки, сертифікація, ліцензування, дозволи, що видаються на короткий термін, наприклад на рік, і змушують підприємство, яке не змінює свого функціонального призначення, оформлювати багато документів знову та знову отримувати дозволи.

Таким чином, можна виділити такі основні проблеми становлення й розвитку малого та середнього підприємництва в Україні, які на нашу думку, потребують розв'язання:

? відсутність адаптованого до сучасних соціально-економічних умов законодавства;

? адміністративні бар'єри, бюрократія;

? відсутність доступної системи кредитування;

? надмірне втручання органів контролю в діяльність малого та середнього підприємства.

Також слід зазначити, що посилення жорсткості дотримання фіскальної політики вестиме до детинізації економічних відносин, які, як відомо, є джерелом певної частки доходів більшості українських малих підприємств. Тому, слід надати м'якші, ніж до інших, вимоги по оподаткуванню, стандартизації і сертифікації, безпеці, умовам праці і т.п.

Дивно, що при всіх названих труднощах в Україні взагалі створюються нові малі підприємства. Причина - гнучкий потенціал малого бізнесу і підприємницька енергія засновників.

В першу чергу розвитку малих підприємств повинна сприяти економічна політика держави. Адже розвиток малого бізнесу - це запорука успіху та виходу економіки з кризи. Необхідно створити на ринку рівних можливостей розвитку, дякуючи яким найбільш ефективним підприємствам зможуть добитися успіху, незалежно від їх розміру і форми власності.

Підводячи підсумки, можна констатувати факт, що не дивлячись на позитивні зрушення в розвитку малого підприємництва в Україні, існують проблеми, які перешкоджають його повноцінному розвитку. Перешкоди для розвитку малого бізнесу: труднощі з постачальниками і покупцями; правова невизначеність (відсутність правових гарантій); вплив злочинної діяльності (мафія); брак приміщень і виробничих потужностей; відсутність підприємницького ноу-хау; відсутність сучасних фахівців; податкове навантаження. Але однієї з найбільш гострих проблем в діяльності більшості суб'єктів малого підприємництва - проблема пошуку і отримання фінансових ресурсів. Внаслідок дослідження необхідно активізувати державну підтримку на всіх рівнях.

Для закріплення і подальшого розвитку позитивних тенденцій зростання українського малого підприємництва, кардинального розширення поля його діяльності потрібна активізація державної підтримки МП на всіх рівнях. В першу чергу підтримки потребує сфера кредитування і страхування малого бізнесу, стимулювання його інвестиційної активності. Необхідністю є декриміналізація малого бізнесу, ліквідування перешкоди для розвитку малого бізнесу; створення надійної систему заходів щодо надання підтримки.

Надзвичайно важливо також розширення інноваційної і наукової діяльності малих підприємств на користь розвитку всіх сфер української економіки.

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ ПОДАЛЬШОГО РОЗВИТКУ МАЛОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ

3.1 Загальні шляхи удосконалення діючих умов та систем розвитку малого бізнесу в Україні

Факторів, що впливають на створення і функціонування малих підприємств можна представити у вигляді таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 Групування факторів, що впливають на створення і функціонування малих підприємств

Група факторів	Фактори
Фінансові	Відсутність належної системи фінансування, кредитування, страхування малих підприємств. Існуюча система оподаткування і податкові пільги для малих підприємств. Відсутність належної державної фінансової підтримки щодо розвитку малих підприємств.
Економічні	Загальний стан і стабільність економіки країни. Рівень інфляції. Надійність національної грошової одиниці та стан грошового обігу. Темпи і послідовність роздержавлення і приватизації.
Організаційні	Процедура організації створення малих підприємств. Наявність інформації про можливі сфери діяльності малих підприємств. Відсутність інформаційної, консультативної та науково методичної допомоги малим підприємствам. Умови розвитку зовнішньоекономічної діяльності малих підприємств.
Психолого-професійні	Психологічна готовність займатися створенням малих підприємств і їх діяльністю. Емоційна діяльність та престижність займатися діяльністю малих підприємств. Наявність і можливість одержання професійних знань щодо організації створення і діяльності малих підприємств.
Правові	Правова база здійснення діяльності малих підприємств. Наявність правових гарантій функціонування малих підприємств. Система нормативних та інструктивних документів щодо регулювання діяльності малих підприємств.
Ресурсні	Способи і можливість залучення початкового капіталу для створення і діяльності милих підприємств. Система матеріально-технічного забезпечення малих підприємств. Наявність і способи отримання виробничих площ для малих підприємств.
Соціальні	Ставлення держави до підприємницької діяльності, зокрема до малих підприємств. Громадська думка щодо розвитку малих підприємств взагалі і особливо в сільській місцевості. Стан ринкової інфраструктури для забезпечення функціонування малих підприємств. Рівна і справедлива конкуренція на ринку товарів і послуг.

Сьогодні становище вітчизняного малого бізнесу є вкрай складним і вимагає негайного вирішення. Малі підприємства змушені діяти в реаліях кризової економіки: вони потерпають від надмірного оподаткування, нестачі кредитних джерел, адміністративних утисків, та інших негативних явищ, які супроводжують процеси реформування в країні. Мале підприємництво, як найуразливіший сектор економіки, не отримує належного захисту та підтримки держави. Результатом цих труднощів є масовий відхід малих підприємств у тіньовий сектор, посилення кримінальних тенденцій у бізнесі тощо.

Сектор малого бізнесу в Україні ще недостатньо розвинутий. Спостерігається підвищена концентрація малих підприємств у торгівлі, матеріально-технічному постачанні та громадському харчуванні, тобто галузях зі швидкою окупністю капіталу. Існує тенденція до зменшення кількості малих підприємств у промисловості.

Необхідне вдосконалення організаційно-економічних умов розвитку малого підприємництва шляхом розробки концепції відповідної регіональної політики сприяння розвитку малого бізнесу, яка має бути спрямована на: створення нових робочих місць та зменшення безробіття; збільшення обсягів виробництва та реалізації продукції та послуг за рахунок діяльності суб'єктів малого бізнесу та залучення їх до вирішення соціально-економічних проблем регіону; створення конкурентного середовища на відповідних ринках та підвищення технологічного рівня малих підприємств; вдосконалення галузевої структури та пошук оптимальних форм взаємодії та співробітництва великих та малих підприємств в регіоні; стимулювання розвитку малих підприємств в пріоритетних галузях та сприяння формуванню “середнього класу” власників та підприємців.

Найважливішою умовою формування сфери малого підприємництва повинно стати створення розвиненої інфраструктури. Тому формування інфраструктури -- пріоритетний напрямок забезпечення його стійкості, відтворення, розвитку та підтримки. Саме інфраструктурне забезпечення дає змогу малим підприємствам отримати доступ до факторів виробництва, що є необхідним для задовільного вирішення головних завдань будь-якого виробничого характеру.

Інституціональна інфраструктура малого підприємництва -- сукупність установ, організацій, фірм, структур, які забезпечують процес підготовки, створення та розвитку малих підприємств. Завдяки унікальності причин, а також з урахуванням термінових та фінансових обмежень формування цілісної інфраструктури малого підприємництва, доцільно використовувати в стратегічному плануванні скориговану модель такої інфраструктури.

Беручи до уваги ступінь дослідження проблеми становлення та розвитку малого бізнесу, а також досвід функціонування підприємств у країнах з розвиненою економікою, можна зробити висновки, що для того, щоб стимулювати розвиток малого та середнього підприємництва в Україні, потрібно вести політику максимального стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу. Першими кроками в цьому напрямку може бути усунення адміністративних перешкод.

Головною умовою збереження високого рівня добробуту населення вважається зростання продуктивності праці, в основі якого лежить розвиток великого виробництва, і одночасне підвищення конкурентоспроможності малих і середніх підприємств. Західна економіка стоїть на двох китах: з одного боку, великі структури, що додають їй стабільність і керованість, з іншого - малі підприємництва, що формують конкурентне середовище і забезпечують гнучкість.

Аналіз досліджень політики підтримки, розвинених країн у цьому напрямку показує, що головна її мета - збалансування інтересів держав і бізнесу. Для здійснення державного регулювання в малому та середньому підприємництві потрібно застосувати спеціальне законодавство, розробити й реалізувати систему цільових програм фінансового, інформаційного, технологічного, зовнішньоекономічного сприяння розвитку цього сектора економіки. У цих програмах використати особливі схеми фінансування, прийняти заходи щодо вирівнювання положення малих і середніх підприємств на ринку порівняно з більшими.

Велике значення має правове регулювання. З метою стимулювання малого бізнесу треба розробити і ввести нові юридичні моделі. Одним з найбільш важливих напрямків регулювання і надання сприяння розвитку малого та середнього бізнесу є державне фінансування. Воно може здійснюватися як у вигляді прямого субсидування, так і шляхом створення змішаних засобів підтримки, надання гарантій щодо повернення кредитів, видачі їх під пільгові відсотки, участь у капіталі малих і середніх фірм. Усі ці міри підкріплюються податковою політикою. Її сутність складається в установленні пільгового податку на прибуток для малого бізнесу.

Також, важливим є надання інформаційних послуг, а також сприяння інноваціям шляхом передачі технологій, упровадження результатів досліджень. Професійне утворення і навчання на дрібних і середніх підприємствах має свої особливості й труднощі, тому навчання й перепідготовка кадрів для самостійної підприємницької діяльності займають ключове місце в політиці сприяння та розвитку підприємництва. Для того щоб розвивати в людині підприємницькі здатності, з раннього віку необхідно давати знання про бізнес.

Таким чином, на рівні конкретної людини стоїть завдання надати повну інформацію й необхідні навички потенційним підприємцям. Потрібно створити мережу навчальних і консультаційних пунктів, до завдання яких буде входити надання допомоги підприємцям у розробці їх стратегії в умовах ринку.

На рівні фірм особлива увага повинна приділятись створенню такого середовища, в якому фірми могли б максимально швидко зростати і розвиватися, а також можливості безперешкодного виділення з великих фірм малих і середніх підприємств, якщо буде потреба.

Таким чином, регулювання й підтримка малого підприємництва полягає, в основному, в розробці відповідної законодавчої й нормативної бази, організації спеціальних органів підтримки, розширенні доступу до фінансових ресурсів і інновацій, забезпеченні повної й своєчасної інформації, організації навчання працівників.

Негайних змін потребує податкова ситуація. Необхідно реформувати податкову систему для усіх підприємств: зменшити податковий тиск шляхом зниження податків на заробітну плату, ПДВ, митних зборів на імпортовану продукцію, зменшити кількість податків та різноманітних платежів; перетворити податкову систему на стимулюючий фактор розвитку малого бізнесу. Дію Указу Президента щодо пільгового оподаткування мікропідприємств потрібно поширити на усі малі підприємства. Право на єдиний пільговий податок повинні мати не лише мікропідприємства, але й інші суб'єкти малого бізнесу. Проте, це право доцільно залишити для мікропідприємств на необмежений час, а для малих підприємств лімітувати його дію до перших двох-трьох років діяльності.

Проте в умовах хронічної нестачі державних коштів та економічної нестабільності говорити про фінансову підтримку малого бізнесу ще зарано. Такі заходи державної підтримки малого підприємництва, як створення фондів фінансування, виділення пільгових державних кредитів, гарантування позик для МП, не матимуть успіху в сучасній економічній ситуації. В Україні ще не склалися оптимальні передумови для ефективного використання пільгових кредитів. Ці заходи фінансової допомоги можуть "запрацювати" тільки в економіці, яка досягла певної стабільності.

Тому сьогодні увагу держави доцільно сконцентрувати на забезпеченні сприятливих умов для розвитку підприємництва: проведенні комплексних економічних реформ, запровадженні пільгового оподаткування суб'єктів малого бізнесу, держрегулюванні підприємницької діяльності.

На сьогодні ефективної системи державної підтримки малого підприємництва в Україні не існує. Істотним недоліком усіх невдалих спроб становлення дієвої системи державної підтримки малих підприємств є повільне здійснення радикальних економічних перетворень. Першочерговою метою підтримки повинно бути не вирішення конкретних проблем малих підприємств, а забезпечення сприятливих загальних умов для розвитку підприємництва. Саме така політика може бути найефективнішим стимулятором становлення малого бізнесу в Україні.

Необхідні розробка та реалізація загальнодержавної та регіональної політики підтримки малого підприємництва в пріоритетних напрямках на основі конкретних інвестиційних проектів за рахунок державних та місцевих джерел фінансування; подальший розвиток та вдосконалення ринкової інфраструктури, яка б забезпечувала підтримку та функціонування в першу чергу малого та середнього бізнесу; створення необхідних умов для залучення вітчизняних та іноземних інвестицій.

Потрібне чітке визначення статусу та функцій системи центральних та регіональних органів державного управління, які проводять державну політику підтримки та координації розвитку підприємництва, і в першу чергу малого та середнього підприємництва; забезпечення координації діяльності органів виконавчої влади всіх рівнів, які займаються формуванням та реалізацією державної та регіональної політики розвитку підприємництва, використанням міжнародної фінансової та технічної допомоги з урахуванням зацікавленості підприємницьких структур.

В загальному вигляді інфраструктура малого бізнесу є сукупністю підприємств, установ, організацій та інституцій, які безпосередньо забезпечують умови життєдіяльності, відтворення та існування малого бізнесу в цілому. Комплексна підтримка малого бізнесу повинна мати у складі: інформаційне забезпечення, в тому числі рекламу; підготовку кадрів (загальну та професійну); профорієнтацію; відбір та просування бізнес-проектів; консалтинг (економічне, управлінське, технічне забезпечення); маркетингове забезпечення (збут); лізинг; інжиніринг; пошук інвесторів; отримання кредитів; страхування; гарантії та здійснення контролю для інвесторів; отримання державних контрактів та субпідрядів; запуск системи малих підрядів.

Динамізм, розвиток і диверсифікація форм малого бізнесу дають основи передбачати, що в недалекому майбутньому цей сектор господарювання в країнах Заходу буде розвиватися. Хотілося б сподіватися, що найближчим часом і наша країна, враховуючи обширний зарубіжний досвід, піде по шляху адаптації підприємств малого бізнесу до сьогоднішніх економічних умов в Україні та світі. Тим більше, що глибоке коріння в економічній історії нашої країни, яке має малий і середній бізнес, не використовується в повній мірі як в збільшенні обсягів виробництва, так і в підвищенні його ефективності і збалансованості. Мале підприємництво веде до оздоровлення економіки загалом, що наочно видно з даної роботи. Отже кращим виходом з тієї, що створилася ситуації була б державна політика уряду, направлена на розширення і розвиток підприємств малого підприємництва.

Хотілося б зазначити, що безперечну перспективність сектора малого і середнього підприємництва в сучасній економіці і, отже, великий інтерес до нього, не треба розглядати лише як чергову компанію в системі антикризових заходів, але і як довготривалий напрям структурної політики, природним чином, що забезпечує органічну змичку виробничих і ринкових процесів в господарстві, реалізацію сучасної стратегії економічного зростання протягом довготривалого переходу. Саме малі підприємства, особливо у разі задовільної розробки нової державної політики в області малого підприємництва, можуть стати основою ринкових структур у багатьох галузях, забезпечити перелив інвестицій в сфери найбільш ефективного додатку ресурсів і тим самим з'єднати процеси структурної політики і формування ринку.

Поряд зі згаданими джерелами фінансування інноваційного процесу у технопарках, сприяти залученню коштів допоможе стимулююча система оподаткування, яка включає: пільги на податок з прибутку в розмірі фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт; можливість створювати за рахунок частини прибутку неоподатковані фонди спеціального призначення; пільгове оподаткування прибутку, який спрямовується на придбання, або розробку нового обладнання та на будівництво; прискорена амортизація обладнання. Значний внесок у становлення та розвиток малого підприємництва в Україні робить міжнародна підтримка. Вона значно доповнює та компенсує заходи державної підтримки, особливо фінансової



Рис.3.1 Шляхи вирішення проблем розвитку малого бізнесу в Україні

В сучасних умовах найбільш ефективною формою інтеграції інновацій у виробництво є створення організаційно-економічних умов та можливостей в “наукових та технологічних парках” для одночасного формування, з метою комерціалізації результатів наукових розробок, на базі університетів численних малих фірм. Головним питанням формування та функціонування цих структур є пошук джерел їх фінансування. Пропонується використовувати наступні джерела: кошти Державного інноваційного фонду, щорічні внески та відрахування від прибутку великих фірм, які використовують створені в технопарках розробки; кошти університетів та науково-дослідних інститутів, за рахунок яких можуть фінансуватися окремі проекти; кошти регіональних і місцевих бюджетів та фондів, які будуть фінансувати виконання цільових регіональних програм; кредити банків, які будуть поступово залучатися до інвестування інноваційної діяльності (за умов звільнення від оподаткування або впровадження відповідних пільг щодо прибутку, отриманого внаслідок інноваційного кредитування); використання фінансового лізингу; емісія цінних паперів; створення інвестиційних фондів, які будуть залучати кошти фізичних та юридичних осіб з метою вкладання їх в акції високоприбуткових високотехнологічних фірм (за умов звільнення від оподаткування дивідендів, які будуть реінвестуватися).

Переважно сучасні програми допомоги складаються з таких головних напрямків: фінансового - виділення кредитів, грантів; інформаційно-консультативного-консультування з різних питань ведення бізнесу та надання необхідної ділової інформації; навчального - навчання підприємців основ ринкового господарства, методів міжнародної бухгалтерії, тощо.

Сьогодні в Україні діє кілька кредитних ліній. Умови позичання коштів є досить подібними: вони є однаковими щодо вимог застави і бізнес-планів та різняться за процентами і розмірами кредитів. Проте, зважаючи на умови міжнародного фінансування, зовсім небагато вітчизняних МП може скористатися їхніми кредитами. Фонди фінансування є дуже обмеженими, більшість малих підприємств не мають змоги забезпечити цінну заставу та виконати інші вимоги кредиторів.

Інформаційно-консультаційна підтримка та навчальний напрямок представлені бізнес-центрами та бізнес-інкубаторами, які консультують МП з питань оподаткування, маркетингу, допомагають у пошуку джерел фінансування, партнерів за кордоном, підготовки бізнес-планів. Найвідоміші з них - Міжнародна Фінансова Корпорація, проект Нью-бізнет, Міжнародний корпус експертів-добровольців, Агентство з розвитку підприємництва за програмою TACIS та інші.

Міжнародна підтримка малого підприємництва в Україні є вагомим чинником зростання приватного сектору в країні, утвердження засад ринкового господарства та свободи підприємництва. Звичайно, що за наявних обсягів ще не усі малі підприємства можуть її отримати. Однак важливим є те, що з кожним роком обсяги міжнародної допомоги зростають, що виявляється у появі нових бізнес-центрів та розширенні кредитних ліній. В умовах, коли держава не здатна повноцінно підтримати свій сектор малого бізнесу, ініціативу підтримки взяли закордонні та вітчизняні структури, які вже зараз мають приклади успішної співпраці з малими підприємцями.

Особливо цікавою для нашої країни є форма аутсорсингу, яка дозволяє залучати економічні суб'єкти до вирішення завдань непрофільного характеру. Вона застосовується у відносинах як між великими та середніми і малими підприємствами, так і між державою та приватними компаніями. Аутсорсинг стає основним принципом корпоративного управління "новою економікою", його поширення та ефективність використання забезпечуються розвитком інформаційних мереж, зокрема "Інтернету". Політика аутсорсингу дозволяє суттєво розширити сферу діяльності малого та середнього бізнесу, створити умови розвитку економічної бази для формування середнього класу.

Зазначене щодо розробленої діяльності приведе до перетворення малого й середнього бізнесу в сектор економіки, що займає значне місце в розвитку країни.

3.2 Вступ України до Світової організації торгівлі: перспективи розвитку малого бізнесу

Наміри України стати повноправним членом Світової організації торгівлі по-різному сприймаються представниками ділових кіл. Дехто висловлює застереження, пов'язані з побоюваннями експансії іноземних постачальників на українські ринки. Інші виробники впевнені у беззаперечних позитивах вступу України до СОТ. Однак багато підприємців все ще недостатньо чітко розуміють ті зміни, що відбудуться у зв'язку з приєднанням України до СОТ. Найменш поінформованими з цього питання є малі підприємці, що зумовлено, перш за все, відсутністю доступної та достовірної інформації про правила Світової організації торгівлі. Уряду інколи складно заручитися підтримкою понад 2 млн малих підприємців через брак інформації щодо перспектив розвитку малого бізнесу в умовах членства України в СОТ. Проте, на нашу думку, саме малий бізнес може бути основним лобістом ідеї прискорення інтеграції України до світової економічної спільноти. Адже лібералізація підприємницької діяльності відповідно до міжнародних принципів та правил створює для малого бізнесу нові можливості розвитку.

Аналізуючи перспективи розвитку малого бізнесу після вступу України до СОТ, необхідно враховувати особливості малих підприємств. Перш за все, це обмеженість малих підприємств у власних ресурсах для створення та ведення бізнесу в порівнянні з великими виробниками. По-друге, малі підприємства особливо чутливі до зміни регуляторного середовища. По-третє, малий бізнес має значно менше можливостей лобіювання власних інтересів в органах державної влади і місцевого самоврядування, наслідком чого є дискримінаційні умови господарської діяльності. Разом із тим суб'єкти малого бізнесу (передусім у сфері послуг) мають певні конкурентні переваги. Зокрема, вони є більш мобільними в процесі адаптації до нових смаків та уподобань споживачів, більшою мірою готові до запровадження інновацій та вдосконалення організаційних методів ведення бізнесу.

Очевидно, що будь-які зміни, спрямовані на подолання проблем ведення малого бізнесу, повинні позитивно сприйматися підприємцями та представниками влади. Як свідчить досвід інших країн, важливим фактором, що розширює можливості розвитку малого бізнесу, є їх приєднання до угод Світової організації торгівлі.

Вступ України до СОТ створює для малого бізнесу ряд переваг, основними з яких є:

- поліпшення регуляторного середовища;

- спрощення зовнішньоекономічних торговельних процедур;

- спрощення доступу до іноземних ринків товарів та послуг;

- здешевлення імпортованої сировини та проміжної продукції, що використовується для власного виробництва;

- доступ до дешевших кредитних ресурсів та більш якісних фінансових послуг;

- вирівнювання правил гри для малого та великого бізнесу;

- спрощення процедур сертифікації та стандартизації.

Поліпшення регуляторного середовища слід розглядати як основний позитив для малого бізнесу після вступу України до СОТ. Створення державою чітких та стабільних правил ведення бізнесу відповідно до угод СОТ сприятиме утвердженню ефективного регуляторного режиму. І хоч угоди СОТ безпосередньо визначають лише правила ведення торгівлі товарами, послугами та правами інтелектуальної власності, їх дотримання неможливе без запровадження прозорого та передбачуваного регуляторного режиму, що стосується всіх аспектів ведення бізнесу. Кожна країна, вступаючи до СОТ, зобов'язана використовувати виключно ринкові методи регулювання підприємницької діяльності.

Найбільше переваг від спрощення торговельних процедур і виконання органами державної влади вимог угод СОТ отримають підприємства, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю. Про значущість стабільного зовнішньоторговельного режиму для розвитку малих підприємств свідчать результати дослідження, проведеного Проектом БІЗПРО. Так, за даними опитування, лише 6,4% малих підприємств експортують свою продукцію, а ще 4,6% експортували свої товари чи послуги у минулому, але зараз припинили експортну діяльність. Зокрема, серед найбільших регуляторних перешкод підприємці називають складні імпортні та експортні процедури, високу вартість і довгу тривалість здійснення зовнішньоторговельних операцій. Так, неофіційні витрати підприємств, що імпортували сировину, становили, залежно від галузі, від 3,0% до 13,3% вартості імпорту, а офіційні -- від 8,1% до 19,3%. А для проходження всіх необхідних процедур, пов'язаних з оформленням однієї партії товарів, малим підприємствам потрібно було 12,4 дні. Така структура фінансових витрат та витрат часу найбільшою мірою шкодить саме малому бізнесу. Тому серед тих, хто припинив свою експортну діяльність, 24,5% однією із основних причин цього кроку назвали складність законодавчої та нормативної бази, що регулює експорт, а також високу вартість експортних процедур. Врегулювання всіх процедур відповідно до угод СОТ сприятиме зниженню витрат на ведення бізнесу і, відповідно, збільшенню потенціалу його розвитку.

Вступ України до СОТ, поза сумнівом, буде потужним зовнішнім стимулом для реформування торговельного режиму. Відомо, що, до певної міри, побажання бізнесу щодо спрощення експортно-імпортних процедур ігнорувалися органами державної влади. Кроки уряду щодо зниження імпортних тарифів та вартості митних процедур через запровадження системи єдиного вікна демонструють бажання влади йти назустріч підприємцям, у тому числі малому бізнесу. Набувши членства в СОТ, держава бере зобов'язання неухильно дотримуватися вимог угод СОТ, що спрямовані саме на зменшення зарегульованості зовнішньоекономічної торговельної діяльності. Згідно з правилами цієї організації, Україна повинна що два роки звітувати про стан виконання взятих при вступі зобов'язань через проведення оглядів торговельної політики, а у випадку їх недотримання країну можуть позбавити ряду переваг члена СОТ.

Впровадження торговельними партнерами України режиму найбільшого сприяння для українських товарів і послуг створить додаткові можливості для розвитку малих підприємств за рахунок виходу на зовнішні ринки. Зрозуміло, що основним фактором, який на сьогодні обмежує вихід на зовнішні ринки, є жорстка конкуренція між виробниками. Окрім того, поки Україна не є членом СОТ, ряд країн застосовує дискримінаційний режим доступу українських товарів на свої ринки. Це, у поєднанні із внутрішніми бюрократично складними, дорогими та тривалими експортними процедурами, робить продукцію малого бізнесу неконкурентоспроможною. Отже, вступ до СОТ і, як наслідок, поширення на українські товари режиму найбільшого сприяння, слід розглядати як значний резерв для виходу малих підприємств на зовнішні ринки.

Зниження імпортних тарифів на широку номенклатуру продукції після вступу України до СОТ сприятиме здешевленню інвестиційних товарів, що необхідні для започаткування бізнесу, зростанню легального імпорту дешевшої і більш якісної сировини або проміжних товарів, що використовуються малими підприємствами для власного виробництва. Це, у свою чергу, сприятиме зниженню собівартості продукції та зростанню конкурентоспроможності українських виробників товарів та послуг.