Qy

U3

U2

U1

I1 I2 I3 Qx

Рис.2.9. Рівновага споживача для ідеально комплементарних благ

Теорія споживацького вибору має широке практичне застосування. Найпоширенішою сферою її використання є маркетингові дослідження. Прогнозування поведінки споживача, розуміння механізму прийняття ним рішення про вибір того чи іншого набору товарів дозволяє розробляти ефективнішу стратегію фірми та приймати обгрунтованіші економічні рішення.

Вправи

Вправа 1. Для кожного положення, що наводиться далі, знайдіть відповідний йому термін або поняття серед запропонованих:

Ранги, які встановлює споживач для альтернативних можливостей задоволення своїх потреб.

Задоволення, яке отримує економічний суб'єкт при споживанні тих чи інших товарів та послуг чи певному виді діяльності.

Кількість грошей, яку споживач має можливість використати на придбання товарів та послуг в даний проміжок часу.

Задоволення, яке приносить економічному суб'єкту споживання додаткової одиниці товару чи послуги

Кількість товару, від якої споживач згоден відмовитися заради споживання додаткової одиниці іншого товару.

Якщо споживач віддає перевагу благу А порівняно з благом В, а благу В порівняно з благом С, то він віддає перевагу благу А порівняно з благом С.

Комбінації наборів товарів А і В, які приносять споживачу однакову корисність.

Стан споживача, в якому він купує товари за даними цінами в таких обсягах, що використовує весь дохід і максимізує корисність.

Граничні корисності товарів в розрахунку на одиницю їх ціни рівні.

Лінія, що графічно відображає множину наборів товарів, придбання яких потребує однакових витрат.

Набір варіантів споживчого вибору, кожен з яких має однакову корисність

Терміни та поняття

а) бюджет; б) рівновага споживача;

в) споживчі переваги; г) крива байдужості;

д) гранична норма заміщення; е) еквімаржинальний принцип;

є) корисність; ж) гранична корисність;

з) транзитивність; и) бюджетні обмеження

і) сітка споживача.

Вправа 2. Знайдіть єдину вірну відповідь:

Продукт має корисність, якщо він:

а) потребує зростаючої кількості ресурсів для виробництва;

б) відображає закон попиту;

в) здатний задовольнити яку-небудь потребу споживача;

г) є доступним за ціною для споживача.

Гранична корисність визначається як:

а) приріст загальної корисності при зростанні обсягу споживання блага на одиницю;

б) відношення загальної корисності до обсягу споживання;

в) сума загального попиту на благо;

г) корисність, від якої споживач відмовляється заради одержання додаткової одиниці іншого товару.

Які з наборів товарів є рівноцінними з точки зору їх корисності для споживача:



Qу а) А і В;

б) А і С;

А С в) В і Д;

г) С і Д.

В Д U3

U2

U1

Q х

4. Серед наступних тверджень знайдіть невірну відповідь:

а) кожна точка на кривій байдужості означає різну комбінацію двох товарів;

б) кожна точка на лінії бюджетних обмежень означає різну комбінацію товарів;

в) всі точки на кривій байдужості означають однаковий рівень задоволення потреб;

г) всі точки на кривій байдужості означають однаковий рівень доходу.

5. Який з наступних переліків зміни значень загальної корисності під впливом збільшення обсягу продукції на одиницю ілюструє дію закону спадаючої граничної корисності:

а) 400; 500; 600; 700;

б) 200; 400; 700; 1000;

в) 200; 250; 270; 280;

г) 150; 350; 450; 600.

6. Ціна товару Х складає 1,5 грн, а товару У - 1 грн. Якщо споживач оцінює граничну корисність товару У в 30 умовних балів, то при якій граничній корисності товару Х він максимізує корисність набору з цих двох товарів:

а) 45 балів; б) 30 балів; в) 20 балів; 15 балів.

7. Положення та нахил кривої байдужості для окремого споживача безпосередньо залежить від:

а) його вподобань та розміру доходу;

б) цін на товари;

в) його переваг, доходу та цін на товари;

г) тільки від споживчих переваг.

8. Закон спадаючої граничної корисності ілюструє:

а) зниження корисності товарів при збільшенні доходу споживача;

б) рівність граничних корисностей в розрахунку на одиницю їх ціни;

в) зменшення корисності, яку приносить споживачу кожна додаткова одиниця товару;

г) відношення граничних корисностей до цін товарів першої необхідності.

9. Загальна корисність зростає, коли гранична корисність:

а) зменшується; б) збільшується;

в) є величиною позитивною; г) збільшується низькими темпами.

10. Теорія поведінки споживача передбачає, що споживач може максимізувати:

а) загальну корисність; б) середню корисність;

в) граничну корисність; г) кожну з перелічених величин.

11. Щоб максимізувати корисність за обмеженого бюджету, споживач повинен:

а) не купувати товари низької якості;

б) бути впевненим, що ціна кожного товару дорівнює граничній корисності грошей;

в) розподілять дохід таким чином, щоб остання грошова одиниця, витрачена на купівлю товару, приносила такий же приріст корисності, як і грошова одиниця, витрачена на купівлю іншого товару;

г) врівноважувати граничні корисності останніх одиниць товарів, що купуються.

12.Якщо споживач обирає комбінацію, що представлена точкою з координатами на площині, обмеженій бюджетною лінією, то він:

а) максимізує корисність;

б) бажає купити більше товарів, ніж дозволяє бюджет;

в) не повністю використовує свій бюджет;

г) знаходиться в положенні споживчої рівноваги.

13. -це функція:

а) граничної корисності; б) загальної корисності;

в) кривої байдужості; в) бюджетної лінії.

14. Корисність кожної нової порції продукту:

а) більша попередньої; б) менша попередньої;

в) рівна попередній; г) вірна відповідь відсутня.

15. Два набори благ, що мають однакову корисність:

а) належать одній кривій байдужості;

б) знаходяться на одній кривій Енгеля;

в) знаходяться на одній лінії бюджетного обмеження;

г) знаходяться на одній кривій попиту.

16. Коли відносна ціна одного з двох товарів - 4, а гранична норма заміщення також дорівнює 4, то споживач максимізує корисність:

а) споживаючи тільки один з цих товарів;

б) споживаючи обидва товари в рівних кількостях;

в) споживаючи обидва товари в співвідношенні 4:1;

г) цієї інформації для висновку недостатньо.

17. Пан Сидорчук вважає, що йому однаково корисно споживати 8 склянок молока і 3 склянки кефіру чи 6 склянок молока і 4 кефіру. В цьому випадку його гранична норма заміщення кефіру на молоко дорівнює:

а) 6:4; б) 4:6; в) 2:1; г) 1:2.

18. Який з указаних варіантів може пояснити переміщення бюджетної лінії в нове положення, яке відмічено пунктирною лінією:

 пироги

а) ціна бутербродів знизилась,

10 пироги подорожчали, а до-

5 ходи не змінилися;

б) ціни бутербродів і дохід

знизилися;

10 20 бутерброди

в) ціна пирогів збільшилася, дохід зріс;

г) все перелічене вірно.

19. Віктор помітив, що він отримує 10 додаткових одиниць корисності від споживання останнього шоколадного батончика і 20 додаткових одиниць корисності від споживання останньої порції бананового морозива. Ціна батончика - 2 грн., бананового морозива - 5 грн. Як поступить Віктор для максимізації загальної корисності з урахуванням бюджетних обмежень:

а) споживатиме більше батончиків і менше морозива;

б) споживатиме більше морозива і менше батончиків;

в) залишить споживання без змін;

г) споживатиме більше і батончиків і морозива.

20. Нахил бюджетної лінії відображає:

а) кількість одного блага, яку споживач згоден поміняти на таку ж кількість іншого блага, щоб залишитися на тому ж рівні добробуту;

б) межі можливого споживання двох благ при даних цінах на них;

в) співвідношення цін двох благ;

г) підвищення граничної норми заміщення одного блага іншим.

21. При підвищенні ціни блага А і зниженні ціни блага В, бюджетна лінія займе положення, зображене пунктиром на графіку:

А А А А

В В В В

а) б) в) г)

Вправа 3. Визначте, яке з положень вірне, а яке помилкове:

Всі точки на бюджетній лінії означають однаковий рівень грошового доходу.

Криві байдужості ніколи не перетинаються.

Споживацькі переваги транзитивні.

Більша кількість товарів приоритетніша меншій кількості.

Чим далі крива байдужості знаходиться від початку координат, тим меншу корисність вона відображає.

При зниженні ціни товару Х, бюджетна лінія зміщується вправо, при цьому кут нахилу залишається без змін.

При збільшенні доходу споживача бюджетна лінія зміщується вправо.

Рівновага, при якій споживач обмежується одним товаром називається внутрішньою рівновагою.

Функція корисності - це відношення між обсягом споживання і ступенем задоволення, яке отримує споживач.

Загальне рівняння рівноваги споживача має вигляд: MUx=MUy.

Володимир діє згідно з аксіомою транзитивності, якщо він може завжди сказати, що надає перевагу одному з двох споживчих наборів.

Сукупність кривих байдужості називається картою кривих байдужості.

Коли Андрій одержує позитивну граничну корисність від споживання лимонаду і піцци, крива байдужості цих товарів має від'ємний кут нахилу.

Споживач перебуває у стані рівноваги, якщо він витрачає повністю наявний дохід таким чином, щоб гранична норма заміщення одного товару іншим дорівнювала співвідношенню цих товарів.

Коли відношення цін двох товарів дорівнює 2 і гранична норма заміщення також 2, то Ліна максимізує корисність.

Загальна корисність зростає при зростанні рівня споживання.

Споживач максимізує корисність, коли його бюджетна лінія перетинає криву байдужості.

Загальна корисність зростає при зростанні рівня споживання.

Якщо ви придбали більше одиниць якого-небудь товару, то ваша гранична корисність зростає.

Якщо гранична корисність зменшується, то і загальна корисність зменшується.

Кожна точка, що лежить на кривій байдужості відображає однаковий дохід споживача.

Вправа 4. Виконайте завдання:

Завдання 1.Андрій любить споживати за сніданком свіжі соки. Орієнтуючись на свої смаки, він склав таблицю корисності. Відобразить графічно переваги Андрія, Використовуючи криву байдужості.

Сік томатний	2	1	4	1	3	3	Склянки
Сік яблучний	2	0,5	3	3	1	3	Склянки
Корисність	40	20	35	40	40	50	Бали

Завдання 2. Виходячи з сітки споживача визначте, від скількох одиниць товару А має відмовитись споживач з метою придбання третьої одиниці товару В:

Кількість товару А	Кількість товару В
18	1
12	2
7	3
3	4
0	5

Завдання 3. Юрій впевнений, що при застуді 6 ложок меду на одну склянку гарячого молока допомагають так само, як і три ложки меду на 2 склянки молока. Яка гранична норма заміни молока медом ?

Завдання 4. Сергійко з Володею вважають, що купувати одночасно 8 пляшок Кока-Коли і 3 пляшки Фанти, або 6 пляшок Кока-Коли і 4 пляшки Фанти рівноцінно. Знайдіть граничну норму заміщення Кока-Коли на Фанту.

Завдання 5. Студент щотижнево отримує від батьків 20 грн. на їжу та розваги. Намалюйте бюджетну лінію студента для кожної із ситуацій, відкладаючи продукти споживання по вертикальній осі, а розваги - по горизонтальній.

№ п/п	Ціна продуктів	Ціна розваг
1	50 коп.	50 коп.
2	1 грн.	50 коп.
3	50 коп.	1 грн.
4	40 коп.	40 коп.
5	50 коп.	50 коп., але доходи збільшились до 25 грн.

Завдання 6. Споживач витрачає 20 грн. на тиждень для придбання товарів А і В.

Товар	Ціна, коп.	Кількість одиниці, що купуються	Загальна корисність	Гранична корисність
А	20	20	500	30
В	50	12	1000	20

Що повинен зробити споживач для максимізації функції корисності ?

Завдання 7. Визначаючи тижневий рівень споживання Петро дійшов висновку, що він одержував 20 умовних одиниць корисності від споживання останньої шоколадки, тоді як від останнього тістечка - 40 умовних одиниць. Що повинен зробити Петро, щоб максимізувати свою корисність від споживання цих товарів, якщо шоколадка коштує 2 грн., а тістечко - 5 грн. ?

Завдання 8. Дохід Сергія складає 10 грн. Коробка сірників коштує 50 коп., а пачка цигарок - 1 грн. Чому дорівнює нахил лінії бюджетного обмеження Сергія, якщо він витрачає повністю дохід на сірники та цигарки ?

Завдання 9 . Набір споживача складається з двох товарів: пива та раків. Загальна корисність характеризується наступними даними:

Пиво (келихи)	Загальна кількість пива	Раки (шт.)	Загальна корисність раків
1	2	3	4
1	10	10	7
2	18	20	13
3	24	30	18
4	28	40	22
5	31	50	25
6	33	60	27

Ціна келиха пива - 1 грн., ціна одного рака - 50 коп. Загальний дохід споживача, який він може витратити на ці товари - 4,5 грн. Яку кількість пива та раків він купує у стані рівноваги ?

Тема 3. Моделювання поведінки споживача на ринку товарів

У попередній темі було прийнято допущення, що споживач робить свій вибір лише між двома товарами: товаром Х та товаром У. Спробуємо тепер наблизити нашу модель до реальної дійсності. Адже фактично споживач вибирає конкретний товар з усієї маси запропонованих йому благ. Тому слід проаналізувати, яким чином споживач робить вибір, протиставляючи товар Х усім іншим товарам, як на його вибір впливає дохід і ціни та як в результаті цього формується індивідуальний попит на товар.

3.1 Криві “дохід-споживання”. Криві і закони Енгеля

Якщо ввести в модель споживацького вибору положення про вибір між даним товаром та усіма іншими товарами, то це, перш за все, позначиться на уявленні про структуру витрат бюджету. У цьому випадку формула розширеного бюджетного обмеження набуде такого вигляду:

І = PxQx + PyiQyi . (3.1)

Дещо інакше за цих умов буде тлумачитися й лінія бюджетних обмежень. Тепер на графіку, з одного боку, буде кількість товару Х, яку може придбати споживач, виходячи з його доходу, а з іншого - витрати в грошовій формі на придбання усіх інших товарів (рис.3.1). Точка перетину бюджетної лінії з віссю У відповідатиме загальному рівню доходу споживача.

 Р_yQ_y

І

Q_x

Рис.3.1. Лінія розширеного бюджетного обмеження

Нахил цієї лінії буде постійним (оскільки вона пряма) і дорівнюватиме тангенсу кута :

tg = I/Qx = Px . (3.2)

Можна також побудувати криву байдужості для споживача з урахуванням нових допущень (рис.3.2). Звертаємо увагу на те, що у цьому випадку цінність всіх інших товарів для споживача набуває грошового виразу.

Якщо припустити, що гранична корисність грошей для споживача залишається незмінною, то гранична норма заміщення у кожній точці кривої байдужості буде дорівнювати граничній корисності товару Х, вираженій у грошовій формі (MUx). Тому нахил кривої байдужості співпаде з нахилом лінії бюджетних обмежень у тій точці, де гранична корисність товару Х, виражена у грошах, співпаде з ціною товару Х. Інакше кажучи, рівновага споживача досягається за умови рівності цінності товару для нього та витрат на його придбання:

MUx = Px. (3.3)

При менших обсягах закупок гранична корисність товару буду більша, ніж ціна, що створюватиме зацікавленість збільшити кількість товару Х. Якщо закупки виявляться більшими ніж рівноважний обсяг, ціна товару перевищить його корисність. А це підштовхуватиме споживача до зменшення закупок. Рівновага наступить тоді, коли гранична корисність, як максимальна сума грошей, від якої споживач хотів би відмовитися заради отримання додаткової одиниці товару, зрівняється з його ціною.

Рішення споживача про придбання товару Х у певних обсягах залежить не тільки від його вподобань та переваг, але й від рівня доходу. Якщо на графіку, де показані точки рівноваги споживача при різних рівнях його доходу, провести лінію, що проходить через ці точки, то отримаємо криву “дохід-споживання” (рис.3.3). Ця крива показує, як кількість товару Х, що споживається за певний час, буде змінюватися в залежності від зміни доходу і тільки доходу.

 P_yQ_y

I₁

I₂

I₃ U₁

U₂

U₃

Q_x

Рис.3.3. Крива “дохід-споживання”

Характер кривої “дохід-споживання” буде залежать від оцінки товару споживачем. Нормальні товари - це такі товари, котрі людина споживає у більшій кількості при зростанні його доходу. Неякісні товари - це такі товари, споживання яких зменшується за умови росту доходу споживача. Слід зазначити, що належність товару до групи нормальних чи неякісних залежить не стільки від його якихось специфічних властивостей, скільки від сприйняття цього товару споживачем. Те, що для одного споживача буде нормальним товаром, інший буде оцінювати як неякісний товар.

Крім того, оцінка товару змінюється і у залежності від доходів споживача. Так, при певному рівні доходу поїздка до іншого міста на власному автомобілі буде сприйматися як нормальний товар, і кількість таких поїздок збільшуватиметься із збільшенням доходів споживача. Однак, коли доходи зростуть до певного рівня, споживач сприйматиме кількагодинну поїздку як неякісну, віддаватиме перевагу перельоту літаком, а тому поїздка на власному автомобілі перетвориться у неякісний товар.

Таким чином, для нормальних товарів крива “дохід-споживання” матиме зростаючий характер, для неякісних - спадаючий.

Разом з тим, є група товарів, яку неможна віднести ні до нормальних, ні до неякісних. Обсяги їх споживання не залежать від рівня доходу споживача. До цієї групи належать порівняно дешеві товари, які не мають ефективних субститутів. Мало ймовірно, що хтось при зростанні доходу збільшить чи зменшить споживання, наприклад, солі. Тому крива “дохід-споживання” для цієї групи товарів буде мати вигляд вертикальної прямої лінії (рис. 3.4).

P_yQ_y P_yQ_y P_yQ_y

Q_x Q_x Q_x

а) нормальний товар б) неякісний товар в) нейтральний товар

Рис.3.4 Криві “дохід-споживання” для різних категорій товарів

Від кривої “дохід-споживання” легко перейти до так званих кривих Енгеля. Ернст Енгель (1821-1896 рр.) - англійський економіст, який займався вивченням того, як в Х1Х ст. характер споживання товарів та послуг змінювався в залежності від доходу сім'ї. Крива Енгеля показує співвідношення між доходом і обсягом споживання певного товару при незмінності інших факторів, що впливають на попит (рис.3.5).

I

Q_x

Рис. 3.5. Крива Енгеля

Для більшості нормальних товарів крива Енгеля має зростаючий характер з затуханням, тобто певний приріст доходу викликає менший приріст споживання товару Х. Це, перш за все пояснюється дією закону спадаючої граничної корисності. Однак для певної групи товарів крива Енгеля може зростати з прискорення. До цієї групи відносяться предмети розкоші, споживання яких зростає скоріше, ніж зростає дохід споживача. Ці залежності були помічені Енгелем і сформульовані у вигляді законів, що ввійшли в економічну теорію як закони Енгеля:

1. При незмінних цінах на всі блага доля сімейного бюджету, що витрачається на продукти споживання, має тенденцію до зменшення при зростанні доходів сім'ї.

2. Споживання освітніх, юридичних, медичних послуг та послуг, пов'язаних з відпочинком, має тенденцію зростати скоріше, ніж зростають доходи.

І хоча ці закономірності були виявлені більше 100 років тому, в їх справедливості легко переконатися спостерігаючи наше сьогодення.

3.2 Криві “ціна-споживання” та виведення кривих попиту

Досліджуючи криві “дохід-споживання” та криві Енгеля, ми виходили з припущення, що змінюється лише дохід, а всі інші фактори попиту залишаються незмінними. Якщо змінити вихідні посилання, зафіксувати як незмінний дохід, а ввести в модель як економічну змінну ціни, то можна побудувати криву “ціна-споживання”.

Зниження цін на товар Х приведе до повороту кривої бюджетних обмежень до нової точки її перетину з віссю Х, більш віддаленої від початку координат. Якщо дохід і ціни на інші товари залишаються незмінним, то точка перетину з віссю У залишиться попередньою.

Qy

I

F1 F2 F3 Qx

Рис.3.6. Крива “ціна-споживання”

Крива “ціна-споживання” показує, як змінюється обсяг закупок товару Х (точки F1, F2, F3 на рис.3.6) при переході до іншого рівня цін на цей товар при незмінності всіх інших факторів попиту.

Від кривої “ціна-споживання” можна перейти до кривої індивідуального попиту. Тангенс кута нахилу ліній бюджетних обмежень відповідає ціні товару Х. Легко помітить, що зменшення куту нахилу (зниження цін та товар Х) супроводжується збільшенням обсягів закупок цього товару. Залежність між ціною на товар (Рx) та розміром його бажаних закупок для споживача відображає крива попиту (рис.3.7).

Попит (demand) - це ті кількості продукту, які споживач готовий та в змозі придбати за тими чи іншими цінами на протязі певного періоду. Крива попиту та крива “ціна-споживання” - це два різних способи описання того, як придбана кількість товару змінюється при зміні ціни на нього (за умови, що інші фактори не діють).

Рx

d

Qx

Рис.3.7. Крива індивідуального попиту

Оскільки залежність між цінами товару та величиною попиту на нього досить стійка, то можна говорити про закон попиту, який проголошує, що з ростом цін на товар розмір попиту на нього зменшується, а зниження цін супроводжується зростанням кількості товару, яку бажає придбати споживач.

3.3 Ефект доходу та ефект заміщення. Парадокс Гиффена

Якщо ціна товару Х змінюється, то можливості споживача придбати різні набори товарів теж змінюються. З одного боку, зниження цін на товар Х робить його привабливішим для споживача, оскільки він стає дешевшим відносно товарів-субститутів. З іншого ж боку, вивільнення коштів від здешевлення покупки товару Х дозволяє споживачу розширити своє споживання й інших товарів. Таким чином росте реальний дохід споживача, хоча його номінальний дохід залишається попереднім.

Реакція споживача на такий ріст реального доходу буде залежати значною мірою від його ставлення до споживчий якостей товару. Щоб моделювати поведінку споживача, слід розмежовувати дію двох ефектів, яка спостерігається при зміні цін на один з товарів.

Ефект доходу - це тільки ті зміни в споживанні, що викликані зміною реального доходу споживача під впливом руху цін. Як було з'ясовано раніше, зростання доходу суперечливо впливає на споживання нормальних та неякісних товарів: якщо з ростом доходу споживання нормальних товарів зростає, то споживання неякісних зменшується.

Ефект заміщення - це тільки ті зміни в споживанні товару, які є результатом змін цін цього товару відносно цін на інші товари. Цей ефект спрацьовує однаково як стосовно нормальних, так і неякісних товарів. В узагальненому вигляді дія ефектів доходу та заміщення дана в табл.3.1.

Таблиця 3.1.

Дія ефектів доходу та заміщення

Ефект	Нормальний товар	Неякісний товар
Ефект доходу: ціна зменшується - ціна зростає	споживання зростає споживання зменшується	Споживання зменшується Споживання зростає
Ефект заміщення: ціна зростає - ціна зменшується	споживання зменшується споживання зростає	Споживання Зменшується Споживання зростає

Ці два ефекти діють одночасно. Тому реальна спрямованість змін споживання буде виступати рівнодіючою ефектів доходу та заміщення. Як бачимо з таблиці, стосовно нормальних товарів обидва ефекти діють в одному напрямку. В цьому випадку прогнозувати зміни споживання в залежності від змін ціни на товар дещо простіше. Інша картина складається при аналізі впливу зміни ціни на споживання неякісних товарів: спрямованість впливу ефектів доходу та заміщення протилежна. В залежності від того, який ефект спрацьовує сильніше, динаміка ціни та динаміка споживання будуть мати однакову або протилежну спрямованість.

Якщо ефект заміщення має більший вплив, то з ростом ціни споживання товару Х зменшується, а при її зниженні - зростає. Однак може складатися ситуація, коли переважає ефект доходу. Тоді при зростанні ціни зростає і споживання, а зменшення ціни викликає такі ж за спрямованістю зміни споживання.

Остання ситуація зустрічається досить нечасто. Неякісний товар, для якого ефект доходу переважає над ефектом заміщення отримав назву Гіффенового товару, а зростання споживання цього товару з ростом цін на нього - парадокса Гіффена.

Роберт Гіффен (1837-1910 рр.) - англійський вчений, який виявив, що незаможні робітники в Англії збільшують споживання дешевих неякісних продуктів харчування (зокрема житнього хліба) при їх подорожчанні. Таку ж ситуацію можна спостерігати і при аналізі структури споживання малозабезпечених верств населення України під час економічної кризи 90-х років.

Товар Гіффена повинен одночасно відповідати таким вимогам:

бути неякісним товар в уявленні споживача;

займати значну долю його витрат.

Парадокс Гіффена на перший погляд здається виключенням з закону попиту. Але при детальнішому дослідженні, як ми з'ясували, якраз взаємодія ефектів заміщення та доходу спричиняє такий розвиток подій.

Існує ще кілька прикладів вдаваних виключень з закону попиту, коли з ростом цін спостерігається збільшення закупок того чи іншого товару. Так, деякі споживачі можуть ототожнювати зростання цін з підвищенням якості продукції і реагувати збільшенням його закупок. В умовах нестабільності економічної ситуації ріст цін може сприйматися і як передвісник інфляційного стрибка. Тому для отримання виграшу споживачі будуть намагатися придбати більше продукту по сьогоднішніх цінах, поки вони ще не так зросли. Однак усі ці дії споживача можна легко пояснити, виходячи з теорії поведінки споживача.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ

Крива “дохід-споживання” Крива “ціна-споживання”

Нормальні товари Ефект зміни доходу

Неякісні товари Ефект субституції

Крива Енгеля Товар Гіффена

Закони Енгеля Парадокс Гіффена

Вправи

Вправа 1. Для кожного положення, що наводиться далі, знайдіть відповідний йому термін або поняття серед запропонованих.

Крива, що показує залежність зміни величини споживання товару від змін доходу споживача.

Товар, попит на який зменшується при зростанні доходу і зростає при його скороченні.

Лінія, що поєднує всі точки рівноваги споживача у відповідності із зростанням його доходів.

Товари, попит на які зростає по мірі зростання доходу.

Лінія, що з'єднує послідовно всі точки рівноваги споживача при зміні ціни товару, що входить в споживчий набір.

Вплив, який зміна ціни одного із товарів, що входять до споживчого набору, здійснює на структуру споживання цих товарів.

Неякісний товар, який займає в бюджеті споживача значне місце і має висхідну криву попиту.

Вплив, який зміна ціни одного із товарів, що входять до споживчого набору, здійснює на реальний дохід споживача.

Товари, попит на які різко збільшується при зростанні доходу.

При зростанні цін на неякісні товари має місце зростання попиту на них.

Терміни та поняття

а) ефект доходу; б) неякісний товар;

в) парадокс Гіффена; г) ефект заміщення;

д) лінія “дохід-споживання”; е) товар Гіффена;

є) особливі або цінні товари; ж) нормальні товари;

з) лінія “ціна-споживання”; и) крива Енгеля.

Вправа 2. Знайдіть єдину вірну відповідь

1. Крива “дохід-споживання” показує:

а) залежність споживання товарів від доходу;

б) залежність споживання товарів від цін;

в) комбінації товарів, що приносять споживачу повний ступень задоволення;

г) всі точки рівноваги споживача у відповідності із зростанням його доходу.

При даних цінах доля сімейного бюджету на продукти харчування має тенденцію до:

а) збільшення по мірі зростання доходу;

б) зменшення по мірі зростання доходу;

в) збільшення по мірі зменшення доходу;

г) зменшення по мірі зменшення доходу.

3.Що показано на графіку:

Qy1

I1

I2

I3 U3

U2

U3

Qx

а) криву Енгеля;б) криву “дохід-споживання”;

в) криву “ціна-споживання”;г) парадокс Гіффена.

4. Споживач визнає товар неякісним коли:

а) споживання цього товару не залежить від доходу;

б) споживання цього товару зменшується по мірі зростання доходу;

в) споживання цього товару збільшується по мірі зростання доходу;

г) споживання цього товару не залежить ні від доходу, ні від ціни.

Що показує наведений графік:

І а) крива Енгеля на нормальні товари;

б) крива Енгеля на неякісні товари;

в) крива Енгеля на предмети розкоші;

г) крива Енгеля на предмети першоїості.

Q

Якщо споживання неякісних товарів має тенденцію зростати по мірі збільшення доходу, то це:

а) закон Енгеля; б) парадокс Гіффена;

в) ефект заміщення; г) ефект доходу.

Якщо для товару А величина попиту зростає разом з ціною, то товар А є:

а) товаром Гіффена; б) малоцінним товаром;

в) звичайним товаром; г) вірно п. а і б.

Якщо ціна товару збільшується, ефект заміщення означає:

а) зниження споживання даного товару і збільшення інших товарів;

б) зниження споживання тільки даного товару;

в) зниження споживання даного товару і інших товарів;

г) зниження споживання даного товару і ніяких змін в споживання інших товарів.

Який із наступних товарів покаже найбільший ефект доходу:

а) алкогольні напої; б) холодильники;

в) бензин; г) житло.

Який із наступних товарів покаже найменший ефект доходу:

а) сіль; б) м'ясо;

в) картопля; г) полуниця.

Ефект доходу означає, що:

а) підвищення грошових доходів дає змогу споживачеві купувати меншу кількість нормальних товарів;

б) коли ціна товару зменшується, це дозволяє споживачеві купувати більше цього товару, оскільки він дешевший за інші товари;

в) споживачі обиратимуть різні комбінації різних продуктів доки граничні корисності останніх придбаних одиниць кожного товару не зрівняється;

г) коли ціна товару знижується, споживач може купити більше цього товару за даною ціною реального грошового доходу.

Коли ціна нормального товару А знижується, то:

а) ефект доходу та заміщення дозволяють споживачеві придбати більше;

б) ефект доходу та заміщення дозволяють споживачеві придбати менше;

в) ефект доходу дозволяє купувати менше, а ефект заміщення - більше;

г) ефект доходу дозволяє купувати більше, а ефект заміщення - менше.

Тема 4. Ринковий попит та його еластичність

До цього часу мова йшла про індивідуальний попит та про попит на конкретний продукт індивіда. Однак на ринку всі ці індивідуальні попити об'єднуються в ринковий попит. Завдання цієї теми - з'ясувати, як відбувається його формування, та визначити способи вимірювання сили, з якою ті чи інші фактори впливають на кількість товарів, що споживач готовий придбати.

4.1 Криві ринкового попиту

Ринковий попит формується як сумарний попит усіх споживачів. У залежності від споживацьких вподобань та доходів їх бажання і можливості придбати товар при однакових цінах будуть відрізнятися. В табл.4.1 наведено умовні дані про індивідуальний попит трьох споживачів на товар Х. Ринковий попит - це сума індивідуальних попитів, що відповідають певному рівню цін. Інакше кажучи, це кількості товару, які усі споживачі готові придбати за тими чи іншими цінами.

Таблиця 4.1.

Формування ринкового попиту

Ціна товару Х	Попит споживача 1d1	Попит споживача 2 d2	Попит споживача 3 d 3	Ринковий попит D
Р1 = 15	-	-	10	10
Р2 = 10	-	10	20	30
Р3 = 5	10	20	30	60
Р4 = 2	25	50	60	135

Як видно з табл.4.1, при ціні Р1 тільки споживач 3 буде проявляти інтерес до придбання товару Х, тому ринковий попит співпадатиме з індивідуальним попитом споживача 3. При зниженні ціни до рівня Р2 ринковий попит будуть формувати уже два споживачі, а при ціні Р3 та Р4 - усі три споживачі.

Крива ринкового попиту показує загальний обсяг попиту усіх споживачів при будь-якій ціні (рис.4.1). Вона виникає шляхом складання індивідуальних попитів. Оскільки криві індивідуальних попитів мають від'ємний нахил, то і крива ринкового попиту теж буде мати відповідний нахил.

Ринковий попит, з одного боку, залежить від усіх тих факторів, що впливають на індивідуальний попит, а з іншого - від самої кількості носіїв цього попиту, тобто від кількості споживачів (рис.4.2).

Р

Р₁

Р₂

Р₃

Р₄ d₁ d₂ d₃ D

Q_x

Рис.4.1. Ринковий попит

На величину попиту, тобто на пересування точки по незмінній кривій попиту, впливає виключно ціна товару. Всі інші фактори, від яких залежить кількість товару, що споживачі готові придбати, належать до нецінових. Їх дія призводить до пересування самої кривої попиту на графіку вправо (збільшення попиту), чи вліво (зменшення попиту).



Х

Рис.4.2. Фактори ринкового попиту

До нецінових факторів ринкового попиту відносяться:

зміна споживацьких переваг під впливом зміни потреб споживача, моди чи реклами;

зміна цін на інші товари, зокрема товари-субститути чи товари-комплементи;

кількість споживачів, які виходять на ринок цього товару;

цінові очікування покупців;

доходи споживачів.

У реальному житті жоден з перелічених факторів не діє відокремлено, у чистому вигляді. Вони переплітаються, утворюючи складну та суперечливу систему, але розуміння механізму дії кожного з них дає ключ до розуміння багатьох подій реального економічного життя.

4.2 Цінова еластичність попиту та її використання

До цього часу мова йшла лише про спрямованість впливу того чи іншого фактору на попит. Але практичне використання отриманих знань вимагає й уміння виміряти силу, з якою певний фактор впливає на обсяг бажаних закупок споживача. Ця проблема вирішується за допомогою оцінки еластичності попиту.

Як відомо, на величину попиту впливає ціна. Еластичність попиту по ціні - це показник відсоткової зміни обсягу попиту при зміні на 1% ціни на товар вздовж даної кривої попиту на нього. Вона показує чутливість обсягу (величини) попиту до змін ціни товару при умові, що всі інші фактори, що впливають на попит, залишаються незмінними:

(4.1)

Еластичність тісно пов'язана з показниками нахилу кривої попиту. Але якщо остання дає співвідношення між зменшенням чи збільшенням обсягу закуплених товарів у натуральних показниках в залежності від зміни цін на 1 долар, гривню чи марку, то еластичність демонструє більш універсальну залежність - відсоткову зміну.

Оскільки крива попиту має від'ємний нахил, то еластичність попиту по ціні змінюється від нуля до мінус нескінченності. Для практичного використання еластичність попиту по ціні беруть, як правило, по модулю: |Ed|. Чим більше значення цього показника, тим більша цінова еластичність. Якщо:

0<|Ed|<1 - попит нееластичний;

|Ed| = 1 - попит з одиничною еластичністю;

1 <|Ed|< - - попит еластичний.

Еластичність попиту по ціні залежить від цілого ряду факторів, зокрема:

- наявність товарів-субститутів. Чим більше існує товарів, здатних досить ефективно замінити один одного, тим активніше реагує попит на зміну цін на них. Прикладом можуть служити автомобілі одного класу чи різні види прохолодних напоїв. Навпаки, якщо на ринку немає товару, що міг би послужити добрим замінником існуючого, то зміна цін на нього майже не викликає відповідних коливань обсягів продаж. Це, скажімо, може бути інсулін для хворих на цукровий діабет;

- час пристосування до зміни цін. У короткотерміновому періоді попит менш еластичний, ніж в довгостроковому, адже для пошуку товарів-субститутів та зміни структури споживання потрібен час;

- доля споживацького бюджету, що витрачається на продукт. Тут залежність зворотна: чим більша доля, тим менша еластичність, і навпаки.

Розрахунки еластичності попиту по ціні мають досить широке практичне використання як для прогнозування споживацьких витрат, так і для проведення цінової політики фірми. Для продавця важливо знати, скільки грошей споживач готовий витратити на придбання даного товару при різному рівні ціни на нього, адже витрати споживача є ні чим іншим, як валовим доходом продавця:

Загальні витрати покупця = PQ = валовий дохід продавця.

На рис. 4.3 показані виграш продавця від збільшення ціни на товар, та його програш від викликаного цим ростом ціни зменшення обсягу продаж. Якщо площа фігури P1P2N2V (виграш від зростання цін) більша ніж площа фігури Q2Q1N1V (програш від зменшення обсягу продаж), то загальні доходи продавця зростуть. Якщо ж більша площа останньої фігури, то при зростанні ціни загальні доходи продавця зменшаться. Той чи інший результат залежатиме від еластичності попиту по ціні: при |Ed|>1 - продавець програє; при Ed<1 - продавець виграє.

 P

Виграш продавця

P2 N2

P1 V N1 Програш продавця

O Q2 Q1 Q

Рис.4.3. Виграш та програш продавця при підвищенні ціни

В узагальненому вигляді вплив еластичності попиту на реакцію загальних витрат споживача на придбання товару в залежності від зміни ціни подано в табл.4.2. Зазначимо додатково, що якщо еластичність дорівнює нулю, тобто попит не реагує на зміну ціни, виступаючи як абсолютно нееластичний, то збільшення чи зменшення доходу продавця буде прямо пропорційним зміні ціни.

Таблиця 4.2

Вплив еластичності попиту по ціні на загальний дохід продавця

Еластичність попиту по ціні	Ознака еластичності	Зміна виручки при зменшенні ціни	Зміна виручки при збільшенні ціни
Еластичний попит	Ed >1	+	-
Попит з одиничною еластичністю	Ed= 1	0	0
Нееластичний попит	Ed <1	-	+

Практика господарювання багата прикладами використання показників еластичності попиту по ціні для прийняття економічно обгрунтованих рішень. Досить часто здійснення якихось економічних дій вимагають постійних витрат. Тоді прибуток підприємця буде залежати тільки від обсягу виручки, тобто від тієї кількості грошей, яку погодяться сплатити покупці за запропонований товар. Класичним прикладом такої ситуації є проведення концерту на стадіоні. Витрати організаторів на оренду арени, гонорар артистам, рекламу тощо практично не залежать від кількості глядачів, що прийдуть на концерт, тому можуть розглядатися як постійні. З іншого ж боку, кількість глядачів, а значить і виручка, залежить від цін на квитки. Чим повинні керуватися організатори, встановлюючи ціни на вхідні квитки?

Можна виходити з того, що ціни повинні бути такими, щоб максимально заповнити стадіон, не залишаючи жодного вільного місця. Але при цьому не обов'язково буде досягнута максимальна виручка. Якщо попит на квитки нееластичний, то підвищення ціни зменшить кількість глядачів у меншій мірі, ніж зростуть ціни, а тому загальна виручка зростатиме. Це буде продовжуватися доти, доки не буде досягнуто одиничної еластичності. Подальше ж підвищення ціни призведе до скорішого зменшення глядачів і, як результат, - до зменшення виручки. Таким чином, виручка досягає свого максимального значення при цінах, що відповідають одиничному значенню еластичності попиту. Ось чому ми можемо спостерігати незаповнені зали на концертах знаменитих артистів, напівпорожні салони літаків та вагони потягів тощо. В даному випадку недовикористовуються потужності того чи іншого капіталу, але максимізується виручка підприємця.

4.3 Розрахунок еластичності попиту по ціні для окремої точки на кривій

Величину еластичності попиту по ціні можна виміряти для безконечно малих змін ціни в кожній точці кривої попиту. Необхідність таких розрахунків підтверджується, зокрема, тим, що на одній і тій же дільниці кривої при застосуванні традиційної методики еластичність буде різною, якщо ціни зростають і якщо вони знижуються. Для прикладу візьмемо таку ситуацію:

Р1 = 10 грн.; Q1 = 200 шт;

P2 = 12 грн.; Q2 = 150 шт.

Якщо ціна зросла з 10 до 12 грн., то еластичність попиту буде розраховуватися так:

Ed = [(150-200)/200] : [(12-10)/10] = - 1,25.

Якщо ж розглядати ситуацію, коли ціна знижується з 12 до 10 грн., то величина еластичності попиту буде вже іншою:

Ed = [(200-150)/150] : [(10-12)/12] = -2.

Дещо виправить розрахунок використання середніх значень ціни та величини попиту для розрахунку відсоткових змін, однак це не дасть точних результатів для практичного використання, оскільки еластичність на початку дільниці кривої та в її кінці суттєво відрізняються. Ось чому необхідно розраховувати еластичність для кожної точки кривої попиту.

Для початку припустимо, що маємо справу з лінійною кривою попиту. Вона має постійний нахил в усіх точках (Q/P = const), але не постійну еластичність. Останню можна розрахувати через співвідношення відрізків на осі цін. На рис.4.4 Р = - Р1С; Р = ОР1; Q = P1E = OQ; Q = OQ. Тоді розрахунок еластичності попиту по ціні набуде такого вигляду:

Ed = (Q/Q) : (P/P) = (Q/P) : (P/Q) =

= (- OQ/P1C) : (OP1/OQ) = - OP1/P1C. (4.2)

Останній вираз отримав назву формули відстаней. Вона використовується для розрахунку точкової еластичності.

 Р_х

С

Р

Р₁ Е

Q

О

Q Q_d

Рис.4.4. Точкова еластичність попиту по ціні для лінійної кривої попиту

Отримані результати можуть бути використані і для кривих попиту з нелінійною залежністю. Для цього в точці, де необхідно визначити еластичність, проводиться дотична до кривої попиту та визначається співвідношення відрізків на осі цін: відрізка від початку координат до рівня ціни, що відповідає точці на кривій попиту, та відрізка від цього рівня ціни до точки перехрещення дотичної з віссю цін.

4.4 Нецінова еластичність попиту

Загальний підхід до вимірювання еластичності попиту зберігається і тоді, коли мова йде про вплив на нього інших, нецінових факторів. Серед них особливе місце займають доходи та ціни на інші товари.

Еластичність попиту по доходах можна визначити як співвідношення між відносною зміною попиту та відносною зміною доходу споживача (І). На рис. 4.5 представлено збільшення попиту (зсув кривої вправо) на Q (Q2-Q1), що викликано збільшенням доходу на І (І1-І2). Тоді еластичність попиту по доходах буде дорівнювати:

Ei = (Q/Q) : (I/I). (4.3)

Еласничність попиту по доходах може набувати найрізноманітніших значень:

Еі >0 - для нормальних товарів;

Еі >1 - для предметів розкоші;

Еі <0 - для неякісних товарів.

Якщо еластичність попиту по доходах дорівнює нулю, то це означає, що споживання даного товару взагалі не залежить від рівня доходу споживача. Про такі товари мова йшла в попередній темі.

Р

Р₁

D₁

D₂

Q₁ Q₂ Q

Рис.4.5. Еластичність попиту по доходах

Ціни на інші товари (Рy) також чинять вплив на попит, і міру цього впливу демонструє відповідний коефіцієнт еластичності, який отримав назву перехресної еластичності попиту. Перехресна еластичність попиту показує відсоткову зміну в кількості придбаних товарів Х у відповідь на одновідсоткову зміну ціни якого-небудь товару У:

Ес = (Qx/Qx) : (Py/Py). (4.4)

Якщо еластичність має позитивне значення, то це свідчить, що з ростом ціни на товар У підвищується попит на товар Х. Такий зв'язок характерний для товарів-субститутів. Чим краще субститут здатний замінити даний товар, тим тіснішим буде зв'язок між цінами на нього та попитом на досліджуваний товар, а значить більшим значення еластичності. Скажімо, взаємозамінюваність двох сортів житнього хліба досить висока. Тому навіть незначне підвищення цін на один з них викличе різке збільшення попиту на інший.

Для комплементарних благ властиве від'ємне значення еластичності попиту. Чим в більшій мірі наявність одного блага визначає сенс придбання іншого, тим більшим по модулю буде значення еластичності. Як приклад можна навести зв'язок між цінами на заправлення газових балонів та попитом на дорожні газові плити, цінами на плівку та попитом на фотоапарати тощо.

Еластичність матиме нульове значення для товарів, які взагалі ніяким чином не пов'язані між собою.

4.5 Виграш споживача

Як було з'ясовано раніше, споживач буде купувати товар на ринку лише у тому випадку, коли його ціна не перевищуватиме граничної корисності товару для споживача, вираженої в грошах. Однак досить часто ситуація може бути такою, коли ціна нижча ніж гранична корисність. У цьому випадку споживач отримує певний виграш. З'ясування механізму отримання виграшу споживачем і є метою цього розділу.

Нехай для певного споживача гранична корисність кожної додаткової одиниці товару, виражена в грошах, матиме вигляд, поданий в табл.4.3, а фактична ціна цього товару на ринку дорівнюватиме 40 грн.

Таблиця 4.3.

Гранична корисність товару, виражена в грошах

Кількість одиниць товару (шт.)	1	2	3	4	5
Гранична корисність, виражена в грошах (грн.)	100	80	60	40	20

Якщо споживач купить на ринку чотири одиниці товару за ринковою ціною, то його загальні витрати складуть 160 грн., тоді як загальна корисність придбаного товару - 280 грн. (100+80+60+40=280). Різницю між максимальною ціною, яку споживач готовий заплатити за додаткову одиницю продукту, та його ринковою ціною називають виграшем споживача. Максимальна ціна - це гранична корисність додаткової порції товару, виражена в грошах. Для розглянутого випадку при придбанні чотирьох одиниць товару виграш споживача складатиме 120 грн. Таким він буде і при придбанні трьох одиниць (240 - 120 = 120). Тому четверта одиниця - це гранична одиниця товару, яку споживач може купити, а може й не купити. В стані рівноваги споживач буде купувати товар до того часу, поки зростатиме його виграш.

Виграш споживача можна зобразити графічно. На рис.4.6 показана спадаюча гранична корисність товару із збільшенням обсягів його закупки. Якщо споживач зможе придбати три чи чотири одиниці товару по ціні 40 грн., то його виграш буде дорівнювати площі заштрихованої фігури.

Р

Виграш споживача

100

80

60

40

20

1 2 3 4 5 Q

Рис.4.6. Виграш індивідуального споживача

Такі ж висновки можна отримати і при аналізі ринкового попиту та загального виграшу споживачів. Загальний виграш споживачів - це різниця між максимальною кількістю грошей, що могла бути заплачена за певний обсяг товару, та дійсними видатками споживачів. Він буде дорівнювати площі фігури, обмеженої віссю цін, лінією ринкової ціни та кривою ринкового попиту (рис.4.7).

 Р

Р₁

D

Q

Рис.4.7. Загальний виграш споживачів

Концепцію виграшу споживачів можна застосовувати для оцінки податкового тягаря, який лягає на плечі споживачів в результаті, скажімо, підвищення податку на додану вартість. Прийняття такого рішення державою призведе до зростання цін проти попереднього періоду, втраті частини виграшу споживача та збільшенню надходжень до державного бюджету. Однак приріст останніх буде меншим, ніж втрата виграшу споживачами. Це добре видно на рис.4.8.