Напрями збільшення прибутку в аграрних підприємствах

В економічній літературі пропонуються різні етапи формування економічної стратегії. На наш погляд, розробка стратегії повинна містити наступні етапи:

- визначення місії підприємства;

- формування стратегічних цілей підприємства;

- аналіз зовнішнього середовища, оцінювання активності й реальності місії і цілей;

- аналіз потенціалу підприємства, перспектив його розвитку, оцінювання адекватності потенціалу місії і цілям;

- вибір генеральної стратегії;

- вибір стратегічних альтернатив;

- аналіз стратегічних альтернатив;

- розробка функціональних і ресурсних субстратегій;

- впровадження, контроль і оцінювання результатів.

Розробка етапів формування стратегії зростання прибутку пов'язана з максимізацією того прибутку, який залишається у розпорядженні підприємств після сплати податків. Цей прибуток необхідний не тільки для підтримки простого, але і для організації розширеного виробництва. Отже, розробка ефективної економічної стратегії підприємства є не тільки гарантом його процвітання, але й істотним чинником зростання добробуту населення країни.

У ринковій економіці максимальний прибуток досягається успішним веденням бізнесу, який може бути досягнутий завдяки формуванню ефективної економічної стратегії.

Для нормального функціонування підприємства будь-якої форми власності необхідно сформувати економічну стратегію його розвитку. На сьогодні для українських підприємств найбільш оптимальним варіантом є розробка стратегії стабілізації, спрямована на отримання найбільшого прибутку, який повинен максимально допомогти в рішенні тих численних проблем і питань, з яким підприємство стикається щодня. У даному випадку не йдеться про підвищення прибутку будь-якими доступними способами в короткостроковому періоді й задоволенні потреб власників підприємства, а про максимізацію прибутку в довгостроковій перспективі для того, щоб окрім високих доходів, досягти і підтримати високий рівень конкурентоспроможності власної продукції, а також власну ділову репутацію.

Одержати прибуток підприємство може тільки в тому випадку, якщо воно виробляє продукцію, яка реалізується, тобто задовольняє суспільну потребу. Неможливо одержати прибуток, не вивчивши потреби і не почавши виготовляти той продукт, який їх задовольняє. Отже, стратегічною метою є забезпечення максимізації розміру прибутку, відповідно до ресурсного потенціалу підприємства й ринкової кон'юнктури. Згідно з цим на рис. 3.1 побудоване дерево цілей стратегії зростання прибутку на яку впливають багато факторів фактори (рис.3.2)

Виходячи з наведених напрямків і загальних етапів розробки економічної стратегії, ми пропонуємо наступні етапи формування стратегії зростання прибутку сільськогосподарських підприємств.

Найбільш важливим етапом є дослідження зовнішнього середовища підприємства, яке є безперервним процесом спостереження, вивчення і контролю.

Це необхідно для того, щоб своєчасно і в повному обсязі визначити можливості й загрози для підприємства.

Велике значення при цьому має аналіз ринкових чинників факторів, які можуть безпосередньо вплинути на успіх або невдачу підприємства.

Рис.3.1. «Дерево цілей» стратегії зростання прибутку

Це мікроекономічний аналіз попиту, пропозиції і рівня конкуренції за певною системою показників.

Рис.3.2 Фактори, що впливають на формування прибутку підприємства

Дослідження зовнішнього середовища проводиться на трьох основних рівнях:

1. Аналіз макросередовища, що містить економічні, соціополітичні й технологічні прогнози для визначення довгострокових можливостей підприємства в умовах прогнозованих змін середовища. Доцільно створити спеціальну систему відстеження зовнішнього середовища підприємства для здійснення як спеціальних спостережень, пов'язаних з особливими подіями, так і проведення регулярних спостережень, за станом важливих для підприємства зовнішніх чинників. Для створення такої системи необхідно використовувати різні способи збору інформації: аналіз інформаційних видань, участь у професійних конференціях, аналіз досвіду діяльності підприємства і т.п.

1. У процесі проведення зовнішнього економічного аналізу аналізується галузева ситуація. З цією метою встановлюються домінуючі економічні характеристики промислового середовища. Такими, перш за все, є: розмір ринку, темпи зростання ринку, сумарні виробничі потужності, рівень використання виробничих потужностей, рівень насиченості ринку, кількість підприємств у галузі, кількість покупців, характеристика продукції, чисельність тих, що працюють, галузевий рівень заробітної платні, галузева прибутковість.

Специфічні умови становлення і вдосконалення ринкових відносин в Україні зумовлюють наявність певних особливостей економічної стратегії зростання прибутку сільськогосподарських підприємств й проблем, які необхідно вирішити в процесі її формування.

Проблеми, які виникають перед вітчизняними підприємствами при виборі і обґрунтуванні шляхів стратегічного розвитку, мають системний характер. Основними з них, на нашу думку, є високий рівень нестабільності зовнішнього середовища, нерозвиненість інформаційної інфраструктури процесу розробки стратегії, незадовільний організаційно-технічний рівень виробництва, дефіцит вільних фінансових ресурсів в економіці, дефіцит платоспроможного попиту на внутрішньому ринку, не конкурентоспроможність продукції на зовнішньому ринку.

Високий рівень нестабільності зовнішнього середовища вітчизняних аграрних підприємств пов'язаний, у першу чергу, з мінливим характером впливу політичних чинників. Довільна зміна методів і важелів регуляторної політики держави негативно відбивається на результатах господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і ускладнює процес обґрунтування економічної стратегії зростання прибутку.

3.1.1 Конкурентний аналіз навколишнього середовища підприємства включає структурний аналіз конкурентного оточення і визначення конкурентних позицій підприємства.

Успішна економічна стратегія зростання прибутку підприємств повинна враховувати системні й галузеві особливості функціонування сільськогосподарських підприємств.

Таблиця 3.1 SWOT-аналіз (матриця конфронтації) ВАТ «Вінницький олійножировий комбінат»

	Можливості: 1) розширення товарного асортименту; 2) підвищення якості продукції; 3) збільшення частки продукції на ринку та вихід на нові ринки збуту; 4) зацікавленість інвесторів; 5) виробництво стратегічно важливої продукції	Загрози: 1) нестабільна цінова ситуація - диспаритет цін; 2) конкуренція; 3) зміна потреб та смаків споживачів; 4) відсутність можливостей кредитування
Сильні сторони: 1) відпрацьована мережа збуту; 2) зручне місце розташування до ринків збуту; 3) розвинута вертикальна інтеграція; 4) можливість цільового кредитування; 5) кваліфіковані кадри; 6) матеріально-технічне забезпечення; 7) відродження високопродуктивного молочного стада; 8) розвинута соціальна інфраструктура. 9) власна база НДДКР 10) фінансова стійкість та платоспроможність	Си М: 1) збільшення поголів'я худоби, в тому числі свиней та ВРХ; 2) збільшення виробництва м'яса та молока; 3) диференціація ціни залежно від якості продукції; 5) державне субсидування; 6) залучення висококваліфікованих працівників та підвищення їх кваліфікації; 7) надання агротехнічних послуг на сторону; 8) виконання виробничих програм під державне замовлення 9) отримання довгострокових та короткострокових кредитів.	Си З: 1) погіршення фінансово-економічного стану стану; 2) послаблення конкурентних позицій на ринку;
Слабкі сторони: 1) висока собівартість продукції; 2) низька якість продукції; 3) відсутність служби маркетингу	Сл М: 1) підвищення конкурентоспроможність продукції за рахунок зниження собівартості та покращення якості; 2) покращення фінансового стану шляхом розвитку підсобних промислів, та переведення виробничих підрозділів на госпрозрахунок; 3) створити службу маркетингу; 4) розширення спеціалізації; 5) розвиток аутсорсингу	Сл З: 1) зниження якості продукції; 2) зростання ціни на продукцію; 3) розширення асортименту продукції

За період розвитку наукового стратегічного мислення було розроблено і апробовано величезну кількість інструментів і методик планування на перспективу. Одними з найбільш поширених і визнаних методів є SWOT-аналіз - сила (strength), слабкість (weakness), можливості (opportunities), загрози (threats)), який, як інструмент оцінки зовнішнього середовища підприємства, складається з двох частин. Його перша частина спрямована на вивчення зовнішніх можливостей (позитивні моменти) і погроз (негативні моменти), які можуть виникнути для підприємства в сьогоденні і майбутньому. У ній з'ясовуються стратегічні альтернативи. Друга частина аналізу пов'язана з дослідженням сильних і слабких сторін підприємства, у ній оцінюється потенціал підприємства. Іншими словами, SWOT-аналіз дозволяє провести комплексне вивчення зовнішнього й внутрішнього стану господарюючого суб'єкта. SWOT-аналіз ВАТ «Вінницький олійножировий комбінат» наведений у таблиці 3.1.

Результати оцінювання сили впливу кожного з відібраних факторів на економічну діяльність досліджуваного підприємства, отримані з урахуванням ступеня дії та ваги кожного фактору за експертними оцінками, дозволили виявити найвпливовіші фактори при формуванні стратегії регулювання збуту продукції як передумови прибутковості підприємства (табл.3.2).

Аналіз шансів і загроз у виробничо-збутовій діяльності показав, що конкурентною перевагою підприємства є випуск стратегічно-важливої продукції. В умовах неплатоспроможності вітчизняних споживачів даний напрям розвитку може реалізуватись завдяки участі інвесторів, підвищення якості продукції, розширення товарного асортименту, а також можливості збільшення частики продукції на ринку.

Використання стратегії зниження виробничих витрат, а також товарної і цінової стратегії може сприяти зменшенню впливу слабких сторін і підвищенню конкурентоспроможності продукції за рахунок сильних сторін організацій.

З метою раціонального вибору виробничо-збутової стратегії доцільно проранжувати фактори і оцінити вплив кожного з них на діяльність підприємств. Ранжування факторів здійснимо методом експертних оцінок з визначенням вагових коефіцієнтів (Р) і шкали оцінки (R) від 1 до 5. Сумарне значення вагових коефіцієнтів по кожній групі повинно дорівнювати 1.

Таблиця 3.2 Оцінка факторів впливу на виробничо-збутову діяльністьВАТ «Вінницький олійножировий комбінат»

Фактори	Рі	Rj	Аij
Сильні сторони			3,54
1.	Відпрацьована мережа збуту	0,08	3	0,24
2.	Зручне місце розташування	0,05	2	0,1
3.	Розвинута вертикальна інтеграція	0,05	2	0,1
4.	Можливість цільового кредитування	0,11	4	0,44
5.	Кваліфіковані кадри	0,08	3	0,24
6.	Матеріально-технічне забезпечення	0,11	4	0,44
7.	Відродження високопродуктивного молочного стада	0,11	4	0,44
8.	Розвинута соціальна інфраструктура	0,07	2	0,14
9.	Власна база НДДКР	0,14	5	0,7
10.	Фінансова стійкість та платоспроможність	0,14	5	0,7
Слабкі сторони			3,19
1.	Висока собівартість продукції	0,44	4	1,76
2.	Низька якість продукції	0,33	3	0,99
3.	Відсутність служби маркетингу	0,22	2	0,44
Можливості			4,36
1.	Розширення товарного асортименту	0,12	3	0,36
2.	Підвищення якості продукції	0,16	4	0,64
3.	Збільшення частки ринку та вихід на нові	0,12	3	0,36
4.	Зацікавленість інвесторів	0,2	5	1
5.	Виробництво стратегічно важливої продукції	0,2	5	1
6.	Підтримка держави	0,2	5	1
Загрози			3,84
1.	Нестабільна цінова ситуація - диспаритет цін	0,27	4	1,08
2.	Конкуренція	0,27	4	1,08
3.	Зміна потреб та смаків споживачів	0,20	3	0,6
4.	Відсутність можливостей кредитування	0,27	4	1,08

Згідно п'ятибальній шкалі оцінок кожному значенню відповідає певний ступінь впливу фактора: 1 - вплив фактора слабкий; 2 - вплив фактора незначний; 3 -вплив фактора відчутний; 4 - вплив фактора значний; 5 - вплив фактора сильний. Сумарна оцінка факторів розраховується за формулою:

A_ij = P_i Ч R_j. (3.1)

Аналіз проведених досліджень дозволив зробити наступні висновки: діяльність підприємств перебуває у хорошому стані, оскільки у ній переважають сильні сторони; вплив сильних сторін посилюється існуючими можливостями; послаблення позитивних тенденцій можливе за рахунок існуючих загроз.

Узагальнення проведеної оцінки виробничо-збутової діяльності досліджуваного підприємства дозволяє прийняти рішення щодо вибору стратегії регулювання збуту продукції, яка б за рахунок можливостей та сильних сторін окреслила його розвиток на перспективу (рис.3.3).

Отже, для підприємства, у довгостроковому періоді, пріоритетною є стратегія зростання. Конкретними проявами цієї стратегії є:

- стратегія посилення позиції на ринку на основі лідерства в зниженні витрат, тобто формуванні нижчої ціни порівняно з конкурентами;

- диференціація продукції, а саме, створення унікальних, з погляду покупця, властивостей продукту або удосконалення характеристик самого товару;

- фокусування на певному сегменті ринку, що означає концентрацію діяльності підприємства на одному з сегментів ринку (регіоні) або на особливій групі споживачів.

Відповідно до обраної ділової стратегії формуються функціональні стратегії, спрямовані на отримання підприємством максимального прибутку. Це, насамперед, ефективна товарна і цінова стратегії, а також стратегія зниження витрат виробництва.

Головним орієнтиром при формуванні товарної політики повинне бути досягнення конкурентної переваги підприємства в довгостроковому періоді.

Отже, товарна політика підприємства може здійснюватися в наступних напрямах:

- розширення товарної номенклатури за рахунок включення в неї нових асортиментних груп товарів

Зовнішнє середовище Внутрішнє середовище

Зовнішнє середовище

Можливості

Загрози

Розширення товарного асортименту

Підвищення якості продукції

Збільшення частки ринку та вихід на нові

Зацікавленість інвесторів

Виробництво стратегічно важливої продукції

Підтримка держави

Нестабільна цінова ситуація - диспаритет цін

Велика кількість конкурентів

Зміна потреб та смаків споживачів

Відсутність можливостей кредитування

Відпрацьована мережа збуту

Зручне місце розташування

Розвинута вертикальна інтеграція

Можливість цільового кредитування

Кваліфіковані кадри

Матеріально-технічне забезпечення

Відродження високопродуктивного молочного стада

Розвинута соціальна інфраструктура

Власна база НДДКР

Фінансова стійкість та платоспроможність

Слабкі сторони

Висока собівартість продукції

Низька якість продукції

Відсутність служби маркетингу

Рис.3.3. Підсумкова матриця SWOT-аналізу ВАТ «Вінницький олійножировий комбінат»

1

Размещено на http://www.allbest.ru/

- збільшення насиченості товарної номенклатури в рамках існуючих номенклатурних груп;

- удосконалення технічного і технологічного рівня виробництва продукції;

реалізація структурних зрушень у виробництві продукції підприємства відповідно до потреб ринку.

Ми пропонуємо наступні етапи формування товарної стратегії:

1. дослідження потенційних товарних ринків, на які повинне орієнтуватися підприємство;

2. діагностика позиції продукції підприємства на ринку;

3. розробка номенклатури товарів;

4. формування і відбір переважних варіантів товарного асортименту підприємства;

5. здійснення структурних зрушень виробництва продукції підприємства у напряму збільшення виробництва рентабельнішої продукції і, відповідно, зменшення виробництва, або навіть відмови від нього, менш рентабельної або збиткової продукції.

Таким чином, узагальнення результатів проведеного дослідження економічної діяльності ВАТ «Вінницький олійножировий комбінат» на основі SWOT- аналізу дозволяє прийняти рішення щодо вибору оптимальної виробничо-збутової стратегії. Розробка етапів формування стратегії зростання прибутку пов'язана з максимізацією того прибутку, який залишається у розпорядженні підприємств після сплати податків. Цей прибуток необхідний не тільки для підтримки простого, але і для організації розширеного виробництва.

3.2 Вдосконалення методів управління прибутком в агропромислових підприємствах

Фінансовий стан підприємств аграрного сектора незадовільний і основною причиною цього є недостатня прибутковість або й збитковість виробництва продукції. Тому дослідження проблеми підвищення прибутковості галузі завдяки вишукуванню додаткових резервів є найважливішим як науковим, так і практичним завданням.

Дослідження методологічних і методичних аспектів формування прибутку є визначальними в низці опублікованих наукових праць. Водночас, при безсумнівній науковій цінності опублікованих робіт, все ж таки доводиться констатувати, що ефективного впливу на зміну тенденцій щодо формування прибутковості виробництва ці праці не мають, і причиною, на наш погляд, є те, що тут розглядаються, головним чином, макроекономічні показники, а тому безпосередньо в підприємствах використати результати цих досліджень не вдається. Разом із тим, зважаючи на наукову значимість згаданих розробок, нами використані методологічні підходи цих авторів [32].

Незважаючи на деяке збільшення виробництва агропромислової продукції у 2005-2008 роках, фінансовий стан підприємств аграрного сектора не поліпшився і негативна тенденція до зниження прибутковості тут продовжується. На перший погляд, це виглядає нелогічним на фоні того, що товаровиробники цієї галузі в першу чергу позбулися нерентабельних видів продукції.

Зокрема, зросло виробництво зерна, картоплі та яєць, які були рентабельними у 2005 році, і зменшилось - цукрових буряків, овочів, м'яса у забійній масі й молока, оскільки ці види продукції були збитковими.

Однак жодного парадоксу тут немає, бо дослідження впливу інших чинників на формування фінансових результатів діяльності сільськогосподарських підприємств підтверджує, що в сучасних умовах годі сподіватися на інші тенденції щодо прибутковості галузі, оскільки аграрна реформа, за словами академіка УААН П.Т. Саблука, здійснювалася в умовах функціонування переважно викривлених попередньою системою економічних законів. У результаті аграрний сектор економіки увійшов у третє тисячоліття маючи 12 млрд. грн. боргу [24].

Окрім того, співвідношення цін на сільськогосподарську і промислову продукцію було не на користь аграрного сектора: в цілому за 1991 - 2001 роки стабільно спостерігався п'ятикратний розрив, і такі "ножиці цін" не ліквідовані в подальшому, бо за 2004 рік ціни на продукцію сільського господарства зросли на 5,7, а на промислову -- на 24,1%. Як наслідок, підприємства галузі не можуть сформувати достатньої маси прибутку, оскільки співвідношення реалізаційних цін і собівартості продукції незадовільне.

Хоч середні реалізаційні ціни на сільськогосподарську продукцію порівняно з 2002 роком підвищилися, темпи їх росту були недостатніми стосовно збільшення собівартості продукції, а тому й рівень рентабельності виробництва в Україні за 2007 рік дорівнює лише 12,6 %, а в Вінницькій області - 12,1 %.

Водночас значною залишається кількість збиткових сільськогос-подарських підприємств -- 3169 в цілому по Україні, або більше чверті від їх загальної кількості, а сума збитку досягла майже мільярда гривень. Це зумовлює потребу пошуку шляхів підвищення прибутковості сільськогосподарських підприємств [33].

Звичайно, кардинальні зрушення в позитивному напрямі можливі за умови комплексного розв'язання проблем, які дістались у спадок від адміністративно-командної системи, бо заходи, що здійснювались упродовж 1991-2004 років, як засвідчує об'єктивний аналіз, не дали бажаних результатів. Також зрозуміло, що воно буде тривалим і поступовим, бо вимагає значних інвестицій у галузь, отже й ефект від цього можна очікувати лише в перспективі.

Проте вже нині можна здійснювати першочергові заходи, які навіть при сучасному рівні забезпечення сільськогосподарських підприємств фінансовими і матеріальними ресурсами позитивно вплинуть на їхню прибутковість. Зокрема, мова йде про вдосконалення взаємовідносин партнерів агропромислового комплексу, адже формування фінансових результатів тут відбувається під взаємним впливом сільськогосподарських товаровиробників і переробної галузі. Тому проблема підвищення прибутковості знаходиться у площині націленості їхньої діяльності на високий кінцевий результат, якого не можна досягти, як показав тривалий минулий досвід, при розрізненості інтересів, що найбільше помітно у молокопродуктовому підкомплексі й проявляється стосовно закупівельних цін: сільськогосподарські підприємства постійно невдоволені їх низьким рівнем, а молокопереробні - вважають надто високими, які зумовлюють високу собівартість молокопродуктів і, як наслідок, високі оптові, відтак й роздрібні, ціни на них, а отже, низький попит на внутрішньому і зовнішньому ринках. Виникає своєрідне замкнуте коло проблем, які не дають можливості підвищити прибутковість діяльності підприємств молокопродуктового підкомплексу, оскільки загальна заінтересованість у високих фінансових результатах відсутня. Як наслідок, це призвело до критичного зменшення виробництва і заготівель молока в сільськогосподарських підприємствах, і незважаючи на зростання його обсягів в особистих господарствах населення, не вдалося забезпечити збереження вже досягнутого, приміром у 1990 році, рівня [31].

Зниження обсягів виробництва і заготівель молока виявилось одним із головних руйнівних чинників, бо одночасно зумовило низьку прибутковість як сільськогосподарських підприємств, так і молокопереробних, оскільки незавантаженість потужностей спричинила різке зростання питомих постійних витрат з розрахунку на одиницю продукції та її загальну високу собівартість.

Тому збільшення обсягів виробництва й реалізації молока сприятиме підвищенню прибутковості молокопродуктового підкомплексу насамперед у переробних підприємствах, які завдяки цьому зможуть спрямувати додаткові кошти на підвищення закупівельних цін для сільськогосподарських підприємств, що позитивно позначиться на зростанні в них маси прибутку.

Зважаючи на те, що рослинництво і тваринництво є взаємозалежними галузями, отже, розвиток першого загальмувався паралельно із зменшенням поголів'я тварин через зниження виробництва органічних добрив, що врешті-решт зумовило виведення із використання значних площ ріллі під товарними та ще більшою мірою -- кормовими культурами: при скороченні загальної посівної площі в Україні на 17,4%, зайнята кормовими культурами скорочена в 2,8 рази, головним резервом нарощування виробництва молока може бути якраз уведення в оборот таких площ і відведення їх під виробництво кормів.

Адже продуктивність тварин, якщо абстрагуватися від впливу їхніх породних якостей, який упродовж 1991-2004 років у сільськогосподарських підприємствах Вінницької області був незначним, прямо залежить від рівня годівлі.

Звичайно, досягнутий ефект від інтенсивнішої годівлі тварин може бути втрачений при нехтуванні іншими факторами, які формують продуктивність корів: породність, репродукція, вік. Однак особливість ефекту інтенсифікації годівлі корів полягає в тому, що внаслідок біології тварин загальні витрати кормів мовби розпадаються на дві частини. Перша - необхідна кількість кормів для підтримання життєдіяльності організму, а друга - для забезпечення продуктивності тварини, яка являє собою різницю між їхньою загальною витратою і тією частиною, що потрібна для підтримання життєдіяльності організму тварини. Отже, підвищення продуктивності корів залежить від перевищення рівня годівлі над підтримуючими кормами. Чим більше таке перевищення, тим вищий, умовно кажучи, "коефіцієнт корисної дії тварини". Практично це означає вищу оплату спожитих кормів продукцією [33].

Подолання кризового стану в сільськогосподарських підприємствах потребує вжиття невідкладних заходів, які б забезпечили комплексне розв'язання проблем, пов'язаних із підвищенням прибутковості виробництва продукції, бо кардинально змінити умови формування фінансових результатів сільськогосподарських товаровиробників можна лише завдяки системному застосуванню всіх економічних важелів упродовж тривалого періоду.

Водночас уже нині можна протидіяти негативній тенденції зниження прибутковості виробництва, якщо поєднати інтереси сільськогосподарських і переробних підприємств у напрямі досягнення найвищих кінцевих результатів.

Значний внесок у розв'язання проблем формування доходів сільськогосподарських підприємств, дослідження ролі держави в забезпечені ефективної прибуткової роботи сільгоспвиробників, пошуку й обґрунтуванню шляхів підвищення економічної ефективності їх господарювання зробили праці вітчизняних і зарубіжних учених. Багато з них акцентували свою увагу на дослідженні комплексного механізму управління прибутком сільськогосподарських підприємств як фактора їх успішного функціонування в умовах ринкової конкуренції.

Управління прибутком пов'язане з основною операційною діяльністю, тому її аналізом і контролем слід займатися постійно, для чого доцільно організувати на підприємстві систему управління прибутком. Це в свою чергу, забезпечить розробку та ефективне вирішення об'єктивно зумовлених завдань формування, розподілу та використання фінансових результатів діяльності сільськогосподарських підприємств.

Узагальнюючи міжнародну практику та враховуючи рівень і специфіку розвитку вітчизняних сільськогосподарських підприємств, можна зробити висновок про те, що процес управління прибутком має бути безперервним та включати такі основні елементи

- організація комплексного інформаційного забезпечення; аналіз процесу формування фінансових результатів діяльності сільгосппідприємств в попередньому періоді; планування величини прибутку відповідно до поставленої мети підприємства; оперативний аналіз прибутку; оцінка ефективності використання прибутку.

Необхідність організації комплексного інформаційного забезпечення управлінців взаємопов'язаними аналітичними даними про процеси формування прибутку пояснюється тим, що на підприємстві в основному користуються окремими показниками, наприклад даними про виручку від реалізації, обсяг продажів, залишки готової продукції, ціни реалізації, балансовий прибуток, однак не враховують глибини взаємозв'язку між цими показниками і можливості її використання в прогнозах і рішеннях. У сучасній світовій практиці механізм управління прибутком будується з урахуванням взаємозв'язку цього показника з обсягом реалізації продукції, доходів і витрат підприємства [28].

Планування величини прибутку, його розподілу та використання умовно поділяють на три основних етапи: розробка перспективних прогнозів прибутку на декілька наступних років, поточне планування [місяць, квартал]. Система довгострокового прогнозування прибутку суб'єкта господарювання є основою для формування поточних і оперативних планів.

Основним завданням складання фінансових планів є виявлення й мобілізація резервів збільшення прибутку, спрямованого на постійне вдосконалення матеріальної бази, впровадження науково-технічного прогресу на виробництві, соціальний розвиток, що в кінцевому підсумку, зумовлює платоспроможність та фінансову стабільність підприємницьких структур. Це стає можливим завдяки здійсненню контролю за раціональним використанням матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, визначення шляхів ефективного інвестування. Крім того, на кожному конкретному етапі розвитку підприємства вкрай важливим є чітке визначення пріоритетних напрямів використання коштів, розподілу витрат на капітальні (розвитку) та на поточні.

Бюджетне планування в умовах ринку і тривалого виробничого циклу в сільському господарстві включає достатньо складний комплекс питань: необхідні спеціальні розрахунки затрат, котрі базуються на прогнозних цінах на пальне, мінеральні добрива, роботи та послуги, котрі можуть бути на наступному етапі або в наступному виробничому циклі.

Оперативний аналіз прибутку має вирішувати такі завдання: постійне дослідження процесу утворення й одержання прибутку; обґрунтування оптимального варіанта цін на продукцію, виходячи з конкретних умов угоди, її обсягу, ступеня забезпечення виробничих можливостей договорами, досягнутого рівня витрат виробництва; визначення впливу об'єктивних та суб'єктивних факторів на обсяг реалізації продукції та фінансові результати: діагностування ризику; своєчасна розробка заходів, спрямованих на зростання суми прибутку. Повсякденне розв'язання цих завдань сприятиме побудові цілісного механізму управління процесом формування прибутку.

3.3 Обґрунтовані резерви збільшення рівня прибутковості в ВАТ «Вінницький олійножировий комбінат»

Як вже зазначалось, прибуток є об'єктом та інструментом управління, в якому сконцентровані інтереси майже всіх суб'єктів економічного життя. Прибуток є джерелом фінансових ресурсів на мікро- і макрорівнях і тому відображає суперечності між державними інтересами, що спрямовані на успішне розв'язання фіскально-розподільчих завдань, і розвитком виробничої сфери, й у першу чергу безпосередніх суб'єктів господарювання та конкретних громадян.

Основними резервами збільшення прибутку на підприємстві є підвищення урожайності сільськогосподарських культур та продуктивності худоби. Досягнути це можна в результаті належного догляду за посівами та зібраним урожаєм, а також - за рахунок зниження витрат на виробництво продукції. в сьогоднішніх умовах зменшення собівартості можливе лише при раціональному використанні техніки, виконання робіт в обумовленні строки, вчасний догляд за посівами.

В результаті дотримання поставлених вимог можливе збільшення урожайності продукції, валового збору, а отже, і кількості реалізованої продукції. збільшення обсягів реалізації сприятиме зростання рівня товарності, прибутку підприємства та рівня рентабельності. Таким чином, прогнозований рівень рентабельності на 2014 рік матиме такий вигляд (таблиця 3.3).

Таблиця 3.3

Динаміка рівня рентабельності основних видів продукції, за 1998 - 2007 рр.

Продукція	В середньому за 2000-2004 рр.	В серед. За 2005-2009 рр.	Прогноз на 2014 р.	Відхилення 2014р. +/- серед. значення
Олія очищена	0,7	-11,2	5,0	16,2 в.п.
Олія нечищена	23,8	18,5	40,5	22,0 в.п.
Торгівельна діяльність	5,8	4,7	10,5	5,8 в.п.
Кисень	58,9	52,5	65,0	12,5 в.п.
М'які маргарини	-0,02	-34,9	4,5	39,4 в.п.
Фасована олія	-4,6	-29,4	4,0	33,4 в.п.

Отже, станом на 2014 рік підприємство планує отримати від реалізації очищеної олії - 5 % рентабельності, неочищеної олії - 40,5 %, кисню - 65 %, м'яких маргаринів - 4,5 %, фасованої олії - 4 % та здійснення торгівельної діяльності - 10,5 %.

Підвищення рівня прибутковості по основним видам продукції в ВАТ «Вінницький олійножировий комбінат», сприятиме зростанню рівня рентабельності в цілому по підприємству (таблиця 3.3). Таким чином в 2014 році господарство планує отримати прибуток в розмірі 11700 тис. грн., що є досить позитивним результатом.

Беручи до уваги інфляційні процеси в е6коносіці країни, підвищення ціни на сировинну продукцію собівартість продукції в перспективі зросте на 19685,7 тис. грн. і становитиме близько 98500 тис. грн. у прогнозованому 2014 році (таблиця 3.4).

Таблиця 3.4

Прогнозовані показники рентабельності виробництва основних видів продукції в ВАТ «Вінницький олійножировий комбінат»

Показники	По господарству	Відхилення, 2014 +/- серед. значен.
	В середньому за 2007-229 рр.	Прогноз на 2014 р.
1. Собівартість продукції, тис. грн	78814,3	98500	19685,7
Олія очищена	31445,2	35500	4054,8
Олія неочищена	41399,1	45000	3600,9
Кисень	467,3	400,0	-67,3
М'який маргарин	3468,1	4200	731,9
Фасована олія	1230,8	1530	299,2
2. Дохід від реалізації, тис. грн.	79533,3	110200	45666,7
Олія очищена	26833,8	37275	10441,2
Олія неочищена	50195,0	63225	13030
Кисень	720	660	-60
М'який маргарин	2209	4389	2180
Фасована олія	900	1591,2	691,2
3. Прибуток(збиток),тис. грн.	719	11700	10981
Олія очищена	-4626,4	1775	6401,4
Олія неочищена	7796	18225	10429
Кисень	252,6	260	7,4
М'який маргарин	-1259,1	189	1448,1
Фасована олія	-330,8	61,2	392
4. Рівень рентабельності, %	-1,13	12,0	13,13 в.п.
Олія очищена	-11,2	5,0	16,2 в.п.
Олія неочищена	18,5	40,5	22,0 в.п.
Кисень	52,5	65,0	12,5 в.п.
М'який маргарин	-34,9	4,5	39,4 в. п.
Фасована олія	-29,4	4,0	33,4 в.п.

Таким чином, собівартість олії очищеної та неочищеної зросте в межах 8-12 %. Але, в результаті зростання ринкової ціни на вироблену продукції, дохід від реалізації олії двох видів також матиме тенденцію до зростання в межах 25-38 %, що відповідно забезпечить надходження прибутку в розмірі 1775 та 16225 тис. грн відповідно. Майже на 732 тис. грн. підвищиться собівартість м'яких маргаринів (в тому числі майонезу), дохід від реалізації даної продукції підвищиться майже в два рази, а одержаний прибуток становитиме 189 тис. грн. Такі результати дадуть змогу підприємству покрити одержані збитки протягом аналізованого періоду та забезпечити підприємству загальну рентабельність виробництва на рівні 12%.

Провідні види продукції досягнуть рівня конкурентоспроможності та забезпечать підприємству прибутковості на рівні: олія очищена 5 %, олія неочищена - 40 %, м'який маргарин - 4,5 %, фасована олій - 4 %, кисень - 65%.

Таким чином, виходячи з проведеного аналізу, можна зробити такі висновки: ВАТ «Вінницький олійножировий комбінат» має високий потенціал для покращення рівня виробництва та господарювання, але необхідна, впершу чергу, належна державна підтримка, цінова стабільність, належна економічна політика, інформаційне забезпечення, контроль за діяльністю тощо.

РОЗДІЛ 4 АВТОМАТИЗАЦІЯ РОЗРАХУНКІВ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА

4.1 Дослідження причинно-наслідкових зв'язків

Сучасні методи управління економічними системами та процесами базуються на широкому використанні математичних методів та ЕОМ. Застосовувати математику для розв`язування певних економічних задач почали дуже давно, сотні років тому. Але протягом останніх 50-60 років, коли економічна наука сягнула певних рубежів у своєму розвитку і в ній постали задачі, які не вдається розв`язувати за допомогою традиційних економічних методів, математика посіла в цій науці одне з основних місць. Математичне моделювання є вираженням процесу матемізації науково економічного знання. Математика, проникаючи в сутність економічної науки, приносить із собою точність та універсальність розв`язків, строгість і довершеність наукових концепцій.

Всі явища та процеси господарської діяльності знаходяться у взаємозв'язку та взаємозалежності. Одні з них безпосередньо пов'язані між собою, інші - побічно. Кожне явище можна розглядати як причину і як результат. Без глибокого і усестороннього вивчення факторів неможна зробити обґрунтованих висновків про результати діяльності, виявити резерви виробництва, обґрунтовувати плани та управлінські рішення.

Під факторним аналізом розуміють методику комплексного і системного вивчення і розрахунку дії факторів на величину результативних показників.

Досить значна різноманітність зв'язків економічних (як і інших суспільних) явищ потребує групування у певні типи та форми за їх істотними рисами і властивостями, тобто класифікації. У статистиці в основу класифікації зв'язків покладено принцип відмінності і подібності їх за такими особливостями: напрям, ступінь тісноти, аналітичний вираз, одиничність і множинність факторів та наслідків. Виходячи з цього розрізняють зв'язки функціональні (повні) і кореляційні (нерівні); прямі та обернені; прямолінійні і криволінійні; однофакторні й багатофакторні (множинні).

Одним з видів факторного аналізу є детермінований та стохастичний.

Стохастичний зв'язок - це зв'язок між випадковими величинами, який проявляється в тому, що при зміні однієї з них змінюється закон розподілу інших. Як правило, стохастичний зв'язок між двома випадковими величинами має місце при наявності загальних випадкових факторів, які діють на кожну з них.

При стохастичному аналізі використовують наступні моделі:

лінійна - у=а+в*х ;

гіперболічна - у=;

параболічна - у=²;

показникова - у=ab^x;

степенева - у=ax^b.

Зв'язки, які виявляються при значному числі дослідів і проявляються в тім, що зміна значення одного фактора приводить до зміни середнього значення іншого, називаються статистичними, або кореляційними зв'язками.

Більшість економічних процесів зв'язані між собою кореляційними залежностями, які мають вигляд відповідної функції. Функція, що відображає статистичний зв'язок між різними величинами, називається рівнянням регресії. В цьому випадку функція є математичною моделлю багатофакторного економічного процесу (або окремих його сторін), яке встановлює зв'язок між явищами, що вивчаються. А це дозволяє визначити очікуване значення результатів виробництва в залежності від факторів, що на нього впливають. Математичний вираз економічних і технологічних залежностей об'єкта, що досліджується називається виробничою функцією.

Модель виробничої функції в загальному вигляді в більшості випадків записується одним рівнянням, в якому результат виробництва представляється як функція n незалежних величин-факторів:

P=f (x₁, х₂ ... х_n)

де Р - виробничий результат,

x₁, х₂ ... х_n - фактори виробництва.

При цьому результативний показник виробництва є функцією витрат відповідних виробничих ресурсів.

Найчастіше виробничі функції представляються кореляційними залежностями. Тому вивчення кількісного впливу різноманітних факторів на результати виробництва проводяться на основі методів математичної статистики (наприклад, метод кореляційно-регресивного аналізу).

Попередній аналіз, проведений в дипломній роботі, свідчить про доцільність застосування стохастичного аналізу. Його основним методом є кореляційно-регресивний.

Форма кореляційного зв'язку - це тип аналітичної формули, яка відображує залежність між досліджуваними ознаками. Обираючи форму кореляційного зв'язку, треба виходити насамперед з економічної природи досліджуваного явища, простоти аналітичної функції, яку покладено в основу досліджуваного зв'язку, та вимог щодо обмежень числа параметрів.

Кореляція - це залежність між випадковими величинами, що не має суворого функціонального характеру, при якій зміна однієї випадкової величини зумовлює зміну математичного очікування іншої. В статистико-економічному аналізі під кореляцією розуміють зміну середньої величини однієї ознаки залежно від значення іншої.

Кореляційний зв'язок - такий зв'язок між ознаками суспільно-економічних явищ, при якому на величину результативної ознаки, крім факторної, впливають багато інших ознак, що діють у різних напрямах одночасно або послідовно. Під терміном “кореляційний зв'язок” розуміють неповний статистичний або частковий зв'язок (на відміну від функціонального). Кореляційний зв'язок можна виявити лише у вигляді загальної тенденції при масовому зіставленні факторів. Його особливістю є те, що кожному значенню факторної ознаки відповідає не одне певне значення результативної, а ціла їх сукупність. Тобто для встановлення зв'язку необхідно знайти середнє значення результативної ознаки для кожного значення факторної. Практичний аспект виміру кореляційного зв'язку має на меті, з одного боку, визначення форми зв'язку, з другого - встановлення його тісноти.

Розгляд динаміки показників галузі свинарства свідчить про доцільність застосування лінійної багатофакторної моделі.

При постійній кореляції це рівняння має вигляд: у_х = а₀ + а₁х, де у_х - середнє теоретичне значення у при даному значенні х; а₀, а₁ - параметри рівняння.

Кореляційне рівняння пов'язує результативну ознаку з факторною у вигляді рівняння прямої лінії, де параметр а₁ визначає середню зміну результативної ознаки (у) при зміні факторної (х) на одиницю її натурального виміру.

Невідомі параметри а₀ і а₁ визначають за способом найменших квадратів, який ставить умову, щоб сума квадратів відхилень у від аплікат у_х, обчислених за рівнянням регресії, була найменшою. Інакше кажучи, щоб при зображенні в прямокутній системі координат теоретична лінія регресії проходила б максимально близько до фактичних даних.

4.2 Вибір програмного продукту

При вирішенні даної задачі доцільно застосувати ЕОМ, це зумовлене перед усім значними витратами часу на вирішення даної задачі вручну.

Розвиток сучасного суспільства неможливо представити без різноманітних електронних пристроїв і комп'ютерної техніки. Насичення промисловості і сільськогосподарського виробництва, транспорту і зв'язку, сфери управління, науки, освіти і побуту різними обчислювальними пристроями - одна із головних гілок науково-технічного прогресу. Кількість і якість обчислювальних машин, що випускаються, ступінь насиченості електронікою галузей народного господарства стає одним з основних критеріїв економічного потенціалу держави.

Важлива роль відводиться використанню комп'ютерної техніки в сільськогосподарському виробництві. Так впровадження різноманітних управлінських систем на основі персональних комп'ютерів дозволить значно раціональніше використовувати матеріальні і трудові ресурси.

Виконання обчислювальних робіт з обробки економічної інформації - це трудомісткий процес. Тому важливо використовувати комп'ютерну техніку для обробки економічної інформації в місцях її виникнення, а також в процесі управління, тобто для планування, оперативного, статистичного і бухгалтерського обліку, економічного і статистичного аналізу і контролю.

Для автоматизованого вирішення управлінських задач, зокрема економічних, можна застосувати цілий ряд програмних продуктів. Їх поділяють на три великі групи: перші використовують математичні моделі; другі - статистичні залежності, треті - комбіновані.

В основу першої групи покладено використання економіко-математичних методів та моделей. Використання таких пакетів дозволяє визначити властивості виробництва, глибше і точніше розробляти і вирішувати складні народногосподарські задачі агропромислового комплексу, в тому числі задачі аналізу, планування і управління сільськогосподарським виробництвом.

В основу пакетів другого типу покладено математично-статистичні залежності. При цьому проводиться обробка великої вибірки інформації і визначаються головні тенденції розвитку об'єкту.

Поставлені задачі можна розв'язати за допомогою статистичних пакетів таких як Статистика та STATGRAPHICS та інші.

Пакет STATGRAPHICS (Statistical Graphics System) розроблений корпорацією STSC (CША). В пакеті в повній мірі представлені статистичні методи, є наглядна двохвимірна та трьохвимірна графіка, широкі можливості оперування даними. Недоліком пакету є те, що вся система допомоги на англійській мові.

На відміну від програм першого типу, що дозволяють планувати на один рік, пакети другого типу дозволяють проводити планування на тривалий термін, використовуючи часові залежності показників (трендові залежності).

Пакти третього типу поєднують можливості пакетів перших двох типів. До них можна віднести “Excel”.

Excel - програма калькуляції електронних таблиць і ділової графіки. Запропоновані нею засоби дозволяють вирішити різноманітні задачі від розрахунку прибуткового податку до складання фінансового звіту великої корпорації. Excel є прикладною програмою, що використовується для роботи в середовищі Windows, і дозволяє оцінювати дані шляхом різноманітних розрахунків з метою прискорення прийняття рішень на їх основі. Excel пропонує для цього не лише велику кількість вмонтованих функцій, але й інші методи обробки, такі як консолідація даних.

З цією метою ми використали електронну таблицю Excel.

4.3 Побудова моделі та аналіз результатів

Складовою частиною дослідження ефективності використання та відтворення основних виробничих фондів є встановлення взаємозв'язків між прибутком та показниками, що характеризують вартість основних виробничих фондів, виручку від реалізації та коефіцієнт зростання. Розв'язок даної задачі можливо здійснити за допомогою використання методів кореляційно-регресійного аналізу на ПЕОМ. З цією метою ми використали електронну таблицю Excel.

Стандартними операціями (через робочий стіл Windows або через кнопку Пуск) розпочинаємо роботу з даним пакетом.

Використовуючи клавіатуру, занесемо у комірки вихідні дані для проведення аналізу (Додаток А, Б).

В головному меню вибираємо пункт “Сервіс” підпункт “Аналіз даних”. З запропонованого переліку функцій вибираємо регресію.

Заповнюємо параметри запропонованої таблиці, тобто задаємо залежні і незалежні змінні. Натиснувши кнопку “ОК” отримаємо результат.

У нашому випадку було передбачено провести кореляційно-регресійний аналіз ефективності використання основних виробничих фондів.

За залежну змінну було обрано:

У - прибуток.

За незалежні змінні було обрано показники:

Х1 - середньорічна вартість основних виробничих фондів;

Х2 - коефіцієнт зростання;

Х3 - дохід (виручка) від реалізації.

Дані для дослідження були взяті за десять останніх років, що дозволить отримані достовірніші розрахунки.

У відповідності з поставленою задачею було отримано відповідну модель (додаток 12). Залишки регресії наведені в додатку 13.

Наша модель характеризує залежність прибутку від середньорічної вартості основних виробничих фондів, коефіцієнт зростання та доходу (виручки) від реалізації і описується наступним рівнянням :

У =-5130,88 +0,23Х1+56,40Х2+0,16Х3

Модель є адекватною, про що свідчить значення F-критерія Фішера (розрахункове значення 3,333411, воно більше табличного значення, тому що значимість F = 0,097674 наближається до 0). Множинний коефіцієнт кореляції 0,790573 свідчить про тісний прямий зв'язок між обраними факторами. Коефіцієнт детермінації дорівнює 0,625005. Це свідчить про те, що варіація прибутку може бути обумовлена на 62% за рахунок коливання значень обраних факторів і на 38% іншими факторами не включеними в модель. Збільшення значень всіх незалежних змінних тягне за собою збільшення прибутку.

РОЗДІЛ 5 ОХОРОНА ПРАЦІ В ВАТ «ВІННИЦЬКИЙ ОЛІЙНОЖИРОВИЙ КОМБІНАТ»

5.1 Охорона праці на підприємстві

Охорона праці - це система правових, соціально - економічних, організаційно технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Основним законодавчим актом, що розглядає питання про охорону праці є Закон України “Про охорону праці”, Кодекс Законів про працю, Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

На території ВАТ «Вінницький олійножировий комбінат» будинки і споруди побудовані з урахуванням правил з охорони праці. Враховано рельєф місцевості, джерела постачання. Виробничі будівлі та споруди за ходом виробничого процесу. Згуртовані з урахуванням руху транспортних і людських потоків.

Територія господарства озеленена, поблизу знаходиться фельдшерсько-акушерський пункт. Однак немає санаторно-побутових приміщення - на молочнотоварній фермі є кімната особистої гігієни, яка не відповідає вимогам; також на тракторній бригаді немає постачання гарячої води; господарство має свою їдальню в кількості 50 місць, також пекарня, яка забезпечує всіх працюючих хлібом.

Відповідальність за охорону праці в господарстві в повній мірі полягає на керівника, а в галузях на головних спеціалістів. В даному господарстві такої посади як інженер по охороні праці немає, також немає кабінету по охороні праці, проте в кожному підрозділі господарства є журнал з інструктажу охорони праці.

Працівники господарства щорічно проходять медичний огляд в кожному підрозділі, є також аптечки першої необхідності, які не повністю укомплектовані. При проведенні робіт пов'язаних з шкідливими умовами праці працівникам видається спецодяг, засоби індивідуального захисту і засоби особистої гігієни.

Щодо паспортизації виробничих підрозділів (атестація робочих місць) вони потребують великих коштів для їх проведення. Протягом цих років вона не проводилась.

Стан пожежної безпеки в господарстві можна охарактеризувати задовільно, як такої спецтехніки, призначеної для пожежогасіння господарство немає, але є переобладнанні сільськогосподарські машини. За останні три роки в господарстві не було пожеж, які б могли завдати господарству великі збитки.

Таблиця 5.1

Аналіз стану виробничого травматизму за 2007-2009 роки

№	Показники	Всього	В т. ч. жінок і підлітків
		2007	2008	2009	2007	2008	2009
1	Середня списочна кількість робітників	890	942	1001	400	405	415
2	Число потерпілих з втратою працездатності;	13	25	15	8	9	10
3	Число людино-днів непрацездатності	115	304	257	48	73	84
4	Коефіцієнт частоти травматизму, Кч, 1000 випадків / середньосписочну кількість працівників:Кч = П/С	232	55	259	267	375	322
5	Коефіцієнт травматизму, Кт Д- дні непрацездатності:Кт = /ДП	8,8	12,1	17,1	6	8,1	8,4
6	Коефіцієнт непрацездатності Кн = Кт * Кч; Кн =Д*1000/С	2042 2054	6715 6755	4429 4431	1602 1600	3037 3042	2705 2710

Проаналізувавши листки непрацездатності можна сказати, що велика частка людино-днів непрацездатності складають респіраторно вірусні інфекції, що пов'язані з протягами на робочих місцях, інакше кажучи, працюючи людина вступає у взаємодію із середовищем, де є ряд факторів, які впливають на здоров'я і працездатність.

Як видно коефіцієнт частоти травматизму (Кч) показує травматизми з кількісної сторони, найбільша кількість в 2007 році. Коефіцієнт важкості травматизму (Кт) показує скільки робочих днів в середньому припадає на одну травму, найвищий коефіцієнт в 2008 році.

Таблиця 5.2

Аналіз фінансування заходів по охороні праці в господарстві за 2007-2009 рр.

№	Показники	2007	2008	2009
		Асин.	Витр.	Асин.	Витр	Асин.	Витр.
1	Всього в колективному договорі на охорону праці, грн.: а) засоби індивідуального захисту б) лікувально - профілактична їжа (вітаміни, сік,молоко)	7000 4000 3000	5100 3100 2000	8000 5000 3000	4300 3000 1300	9000 7000 2000	5600 4060 1540
2	Витрати на одного робітника в колективному, грн..: а) засобів індивідуального захисту б) лікувально-профілактична їжа (вітаміни, сік, молоко)	125 71 54	91 55 36	177 119 55	95 67 28	155 121 34	96 70 26

Як видно з таблиці велика частка виробничого травматизму припадає на жінок, а саме протягом 2007-2009 років це 53 % від загальної чисельності. Видна тенденція збільшення потерпілих, а саме у 2007 році - 8 жінок, у 2008 9, у 2009 - 10 жінок.

Як видно з таблиці 5.2. з кожним роком збільшуються витрати на одного працюючого по фінансуванню заходів по охороні праці:

2007 - 1095 грн.

2008 - 2200 грн.

2009 - 5460 грн.

Це можна охарактеризувати, що господарство в особі керівника дбає про своїх працюючих по питанню охорони праці.

5.2 Охорона праці в бухгалтерії (економічному відділі)

Будівля, в якій знаходиться контора господарства, розміщується в центрі села. Сама будівля збудована із шлакоблоків у 60-х роках двадцятого століття, поблизу знаходиться автомобільна дорога, яка проходить через село. Біля контори знаходиться тік, на якому збудовано велика кількість складів, які закривають небосхил, що зменшує природне освітлення. Будівля обладнана блискавка захистом.

Таблиця 5.3

Карта умов праці на робочому місці (бухгалтера, економіста)

№	Назва фактору, одиниця вимірювання

Подобные документы

• Ефективність діяльності ВАТ "Комсомолець" Арцизького району Одеської області оцінка його ринкової позиції

  Поняття ефекту та показники економічної ефективності аграрного виробництва. Методика визначення рентабельності виробництва. Оцінювання ринкової позиції підприємства за показниками прибутковості. Заходи по збільшенню прибутку та рівня рентабельності.
  
  курсовая работа [79,5 K], добавлен 02.04.2008
  

• Аналіз виробництва в аграрних підприємствах Красноградського району

  Поняття продуктивності праці, значення її підвищення, основні показники та напрямки аналізу. Стан сільськогосподарського виробництва в аграрних підприємствах Красноградського району. Фінансові результати та ефективність господарювання, шляхи покращення.
  
  курсовая работа [113,5 K], добавлен 13.10.2014
  

• Розвиток і вдосконалення напрямів фінансово-економічної діяльності аграрних підприємств на прикладі СТОВ "Колос"

  Формування фінансово-економічного капіталу і дослідження особливостей фінансової діяльності аграрних підприємств. Комплексний аналіз фінансово-економічної діяльності СТОВ "Колос". Цілі і напрями вдосконалення економічної діяльності аграрних підприємств.
  
  дипломная работа [138,3 K], добавлен 28.07.2011
  

• Економічні результати діяльності сільськогосподарського підприємства

  Визначення результатів діяльності сільськогосподарських підприємств. Аналіз показників розвитку аграрного виробництва на підприємстві. Товарна продукція та вплив її обсягу на доходність організації. Резерви збільшення прибутковості та рентабельності.
  
  дипломная работа [223,3 K], добавлен 28.05.2012
  

• Аналіз прибутковості підприємства з метою покращення ефективності його діяльності

  Система показників прибутковості підприємства, особливості їх оцінки. Комплексний аналіз фінансово-господарської діяльності суб’єкту господарювання. Економетричне моделювання прибутковості. Пошук резервів зниження витрат та собівартості продукції.
  
  дипломная работа [1,0 M], добавлен 14.01.2016
  

• Аналіз фінансових результатів

  Особливості утворення і використання прибутку на підприємстві. Характеристика факторів, що впливають на розмір прибутку підприємства. Аналіз показників рентабельності виробництва: показники рентабельності – брутто, показники рентабельності – нетто.
  
  реферат [15,6 K], добавлен 06.06.2010
  

• Заходи щодо покращення фінансових результатів та рентабельності ОАО "Мелітопольський м’ясокомбінат"

  Трактування прибутку як фінансового результату з точки зору економічного аналізу. Рентабельність як відносний показник прибутковості. Сутність, значення прибутку і рентабельності. Фінансово-економічне положення ВАТ "Мелітопольський м’ясокомбінат".
  
  дипломная работа [468,0 K], добавлен 28.01.2012
  

• Аналіз фінансово-економічної діяльності ТОВ "Трансмаш"

  Історія заснування, основні напрями діяльності та організаційна структура ТОВ "Трансмаш". Проведення аналізу показників майнового стану, фінансової стійкості, ліквідності, платоспроможності, фінансових результатів та рентабельності підприємства.
  
  курсовая работа [50,9 K], добавлен 03.10.2010
  

• Прибутковість підприємства та шляхи її підвищення

  Сутність прибутку, його характеристика та роль у господарській діяльності. Аналіз прибутковості підприємства, формування цінової стратегії й оптимального обсягу виробництва. Пошук напрямків вдосконалення системи управління та використання прибутку.
  
  курсовая работа [41,7 K], добавлен 15.05.2011
  

• Прибуток підприємства та механізм його розподілу

  Сутність, значення прибутку в господарській діяльності підприємств. Джерело формування загальної величини прибутку підприємства та види прибутку. Напрями підвищення прибутковості вітчизняних суб’єктів господарювання. Шляхи оптимізації розподілу прибутку.
  
  курсовая работа [1003,8 K], добавлен 16.12.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам