а оптимальний розмір постачання q* є рішенням рівняння

тобто .

Знайшовши оптимальний розмір замовлення, можна визначити оптимальне число постачань за рік n* і відповідну тривалість циклу зміни запасу t*:

Оптимальний розмір партії постачання можна визначити графічним способом, який дає наочне уявлення про мінімізацію сукупних операційних витрат при оптимальному розмірі партії постачання (EOQ).[42]

Отже, спочатку побудуємо таблицю, в якій проведемо розрахунки показників, необхідних для побудування графіку мінімізації сукупних операційних витрат на запаси.

Таблиця 3.2.-

Розрахунок параметрів для графічного визначення оптимального розміру партії постачання АП (13,8 м²) на проведення гірничих виробок

Таким чином, ми бачимо з табл. 3.2., що загальні витрати на обслуговування запасів мінімальні при розмірі партії постачання, що дорівнює 212 комплектам.

Дуже добре цю ситуацію виражає графік мінімізації сукупних операційних витрат при оптимальному розмірі партії постачання (EOQ), наведений на рис. 3.1.

Отже, як добре видно з рис. 3.1., при оптимальному розмірі партії постачання АП - 212 комплектів, операційні витрати підприємства з обслуговування запасів будуть мінімальними і складатимуть 6493,4грн. на рік.

Слід зазначити, що шахта за 2010 рік запланувала закупати даний вид АП кожні два місяці, при цьому розмір партії складав 542 комплекту, а операційні витрати підприємства з обслуговування запасів становили 9951,16грн.

Таким чином, економія фінансових ресурсів у зв'язку з впровадженням нового розміру партії постачання аркового кріплення на проведення підготовчих виробок площею поперечного перетину 13,8 м2 (212 комплектів замість 542), становитиме 3457,76 грн.

Металеве аркове кріплення на проведення підготовчих виробок площею поперечного перетину 11,2 м².

Річна потреба в металевому АП на проведення підготовчих виробок (11,2 м²), що визначає обсяг його закупівлі, складає 5677 комплектів. Середня вартість розміщення одного замовлення складає 205 грн., а середня вартість зберігання одного комплекту АП - 28,52 грн. на рік. Ціна 1компл. АП - 650,44 грн.

Визначимо оптимальний розмір партії в припущенні, що система підкоряється Моделі EOQ.

Отже, маємо: d = 5677; s = 205; h = 28,52; c = 650,44.

Розрахунок оптимального розміру замовлення аналогічний розрахунку, який ми проводили для металевого аркового кріплення на проведення підготовчих виробок площею поперечного перетину 13,8 м². Тому, щоб уникнути повторювання зразу застосуємо формулу Харриса (3.2.), згідно з якою оптимальний розмір замовлення дорівнює:

Рисунок 3.1 - Графік мінімізації сукупних операційних витрат при оптимальному розмірі партії постачання (EOQ) для АП (13,8 м²).

Знайшовши оптимальний розмір замовлення, можна визначити оптимальне число постачань за рік n* і відповідну тривалість циклу зміни запасу t*:

При оптимальному розмірі партії постачання даного виду АП - 300 комплектів, операційні витрати підприємства з обслуговування запасів будуть мінімальними і складатимуть 6542,37 грн. на рік.

Слід зазначити, що шахта на 2010 рік запланувала закупати даний вид АП кожні півтора місяці, при цьому розмір партії складатиме 688 комплектів, а операційні витрати підприємства з обслуговування запасів будуть становити 7985,33 грн.[36]

Таким чином, економія фінансових ресурсів у зв'язку з впровадженням нового розміру партії постачання аркового кріплення на проведення підготовчих виробок площею поперечного перетину 11,2 м² (300 комплектів замість 688), становитиме 2436,44 грн. Цю суму знайдено як різницю між сумою операційних витрат з обслуговування запасів при плановому розмірі партії постачання та сумою тих самих витрат при оптимальному розмірі партії постачання, знайденому за допомогою Моделі EOQ.

Наступні розрахунки щодо решти матеріалів проводяться аналогічно двом попереднім. Розрахунки проводимо, виходячи з наступних вихідних параметрів:

1. Річна потреба в гумотканинній стрічці, що визначає обсяг її закупівлі, складає 3060 м². Середня вартість розміщення одного замовлення складає 205 грн., а середня вартість зберігання одного квадратного метру стрічки - 29,56 грн. на рік. Ціна одного квадратного метру стрічки - 511 грн.

2. Річна потреба в гумотросовій стрічці, що визначає обсяг її закупівлі, складає 1999 п. м. Середня вартість розміщення одного замовлення складає 205 грн., а середня вартість зберігання одного погонного метру стрічки - 23,66 грн. на рік. Ціна одного погонного метру стрічки - 623 грн.

3. Річна потреба в метизах, що визначає обсяг їх закупівлі, складає 1689 комплектів. Середня вартість розміщення одного замовлення складає 177 грн., а середня вартість зберігання одного комплекту метиз - 8,65 грн. на рік. Ціна 1компл. метиз - 123,22 грн.

4. Річна потреба в рейках, що визначає обсяг їх закупівлі, складає 90 тон. Середня вартість розміщення одного замовлення складає 175 грн., а середня вартість зберігання однієї тони рейок - 90,6 грн. на рік. Ціна 1 т рейок - 2034 грн.

5. Річна потреба в планках, що визначає обсяг їх закупівлі, складає 7698 кг. Середня вартість розміщення одного замовлення складає 175 грн., а середня вартість зберігання одного кілограма планок 1,87 грн. на рік. Ціна 1кг. планок - 6,55 грн.

6. Річна потреба в бовтах, що визначає обсяг їх закупівлі, складає 1187 кг. Середня вартість розміщення одного замовлення складає 175 грн., а середня вартість зберігання одного кілограма бовтів - 2,34 грн. на рік. Ціна 1кг. бовтів - 6,57 грн.

7. Річна потреба в костилях, що визначає обсяг їх закупівлі, складає 7690кг. Середня вартість розміщення одного замовлення складає 175 грн., а середня вартість зберігання одного кілограма костилів - 2,34 грн. на рік. Ціна 1кг. костилів - 6,66 грн.

8. Річна потреба в трубах 4”, що визначає обсяг їх закупівлі, складає 1789 п. м. Середня вартість розміщення одного замовлення складає 205 грн., а середня вартість зберігання одного погонного метру труб - 9,33 грн. на рік. Ціна одного погонного метру труб - 72,23 грн.

9. Річна потреба в вент. трубах, що визначає обсяг їх закупівлі, складає 6234 п. м. Середня вартість розміщення одного замовлення складає 205 грн., а середня вартість зберігання одного погонного метру труб - 14,56 грн. на рік. Ціна одного погонного метру труб - 94,55 грн.

10. Річна потреба в лісоматеріалах, що визначає обсяг її закупівлі, складає 9235 м³. Середня вартість розміщення одного замовлення складає 205 грн., а середня вартість зберігання одного кубового метру лісоматеріалів - 22,45 грн. на рік. Ціна одного кубового метру лісоматеріалів - 120 грн.

Наведемо результативну табл. 3.3, в якій розрахуємо загальну суму економії фінансових коштів за рахунок впровадження оптимальних розмірів партій постачання матеріальних ресурсів.

Таким чином, від впровадження оптимальних розмірів партій постачання матеріальних ресурсів шахта отримає економію фінансових коштів в розмірі 12694,38 грн.

Таблиця 3.3. -

Економія фінансових коштів у зв'язку із впровадженням нових розмірів партій постачання

3.4 Розрахунок економії фінансових коштів у зв'язку з вибором інших постачальників матеріальних ресурсів

Як ми вже зазначали в цьому розділі 95% від всієї номенклатури матеріалів шахта закуповує в ВАТ “ДИС”. Але проведені маркетингові дослідження ринку постачальників довели, що на деяких підприємствах-виробниках матеріалів, що функціонують в даному регіоні, рівень цін на деякі матеріальні ресурси дещо нижчий ніж на ВАТ “ДИС”. Слід також зазначити, що ці підприємства зацікавлені в реалізації своєї продукції, тому укласти з ними угоди щодо постачання матеріальних ресурсів на необхідних умовах буде можливим.

Отже, в табл. 3.4. наведемо рівень цін на деякі матеріали по ВАТ “ДИС” й іншим підприємствам.

Таблиця 3.4.

Рівень цін на деякі матеріали по ВАТ “ДИС” й іншим підприємствам

Щодо інших груп матеріалів, то даних по рівню цін на них або немає, або ціни на них по підприємствам даного регіону більші ніж по ВАТ “ДИС”, тому обирати цих постачальників недоцільно.

Отже, розрахуємо економію фінансових ресурсів від закупівлі аркового кріплення АП - 11,2 на Рутченківському заводі гірничих машин.

Результати розрахунків оформимо у вигляді абл.. 3.5., причому слід зазначити, що при зміні постачальника, а як наслідок і ціни на матеріали, змінюється сума витрат на зберігання матеріалів в одиницю часу і сума витрат на організацію одного замовлення.

Отже, якщо шахта відразу обере постачальником Рутченківський «Гірмаш», вона зекономить 251333,57 грн. (в основному на різниці ціни), а якщо шахта спочатку впровадить оптимальний розмір партії постачання за старих умов, а потім вирішить змінити постачальника, вона додатково отримає економію фінансових ресурсів в розмірі 241437,13 грн.

Аналогічно проведемо розрахунок економії фінансових ресурсів від закупівлі аркового кріплення АП - 13,8 на Рутченківському заводі гірничих машин.

Загальні витрати шахти на АП-13,8 на проведення гірничих виробок складають 2113454,34 грн. Якщо шахта впровадить оптимальний розмір партії постачання за старих умов, то загальні витрати знизяться до 2029807,41 грн. (економію від цього заходу ми розрахували в підрозділі 3.2.). Змінюючи постачальника аркового кріплення на проведення гірничих виробок, шахта знизить свої витрати до 1920393,6 грн. Отже, якщо шахта відразу обере постачальником Рутченківський «Гірмаш», вона зекономить 193060,74,0 грн. (в основному на різниці ціни), а якщо шахта спочатку впровадить оптимальний розмір партії постачання за старих умов, а потім вирішить змінити постачальника, вона додатково отримає економію фінансових ресурсів в розмірі 109413,81 грн.

Аналогічно попереднім розрахункам, проведемо розрахунок економії фінансових ресурсів від закупівлі лісоматеріалів на Донецькій фірмі “Матеріали”.

Загальні витрати шахти на лісоматеріали складають 973467,56 грн. Якщо шахта впровадить оптимальний розмір партії постачання за старих умов, то загальні витрати знизяться до 902302,12грн. (економію від цього заходу ми розрахували в підрозділі 3.2.). Змінюючи постачальника лісоматеріалів, шахта знизить свої витрати до 816452,74 грн. Отже, якщо шахта відразу обере постачальником Донецьку фірму “Матеріал” , вона зекономить 71165,44 грн. (в основному на різниці ціни), а якщо шахта спочатку впровадить оптимальний розмір партії постачання за старих умов, а потім вирішить змінити постачальника, вона додатково отримає економію фінансових ресурсів в розмірі 69876,43 грн.

Отже, розрахунки економії фінансових ресурсів за рахунок вибору інших постачальників завершено. Зведемо розраховані показники в табл. 3.5., щоб визначити загальну економію в цілому для шахти.

Таблиця 3.5. -

Розрахунок економії фінансових ресурсів в цілому по шахті за рахунок вибору інших постачальників для матеріальних ресурсів

Отже, загальна економія для шахти за рахунок вибору інших постачальників матеріальних ресурсів складе 505663,31грн. Ця сума дозволить шахті (якщо для неї це буде доцільним) зробити додаткові маркетингові дослідження ринку постачальників матеріальних ресурсів і виявити потенційних постачальників, угоди з якими щодо решти замовляємих матеріалів, дозволять шахті отримати суттєву економію фінансових коштів.

Управління використанням виробничими запасами може дати економію фінансових ресурсів (табл.3.6).

Загальний економічний ефект за рахунок виявлення резервів зниження витрат на матеріальні ресурси складає 1456,75 тис. грн. в рік.

Проведемо оцінку впливу розрахунків на кінцеві результати діяльності підприємства.

Таблиця 3.6.

Заходи з оптимізації собівартості продукції та економічний ефект від них

Показники ефективності використання оборотних засобів передбачають розрахунок обсягу реалізації продукції на 1 грн оборотних засобів та обертає мості оборотних засобів , яка розраховується як відношення середньорічної вартості оборотних засобів до обсягу реалізованої продукції за один день. Про важливу роль матеріальних ресурсів свідчить той факт, що основна їх частина виступає як актив виробництва прибутку.

Розрахуємо показники ефективності використання матеріальних ресурсів і їх вплив на ефективність господарської діяльності (табл..3.7).

Загальний економічний ефект за рахунок виявлення резервів зниження витрат на матеріальні ресурси складає 1456,75 тис. грн. в рік.

Проведемо оцінку впливу розрахунків на кінцеві результати діяльності підприємства.

Таблиця 3.7.

Показники ефективності використання оборотних засобів

Закінчуючи третій розділ робимо висновок: проведені розрахунки показали, що в такому скрутному періоді підприємство може скоротити витрати фінансових ресурсів на 1456,75 тис. грн. в рік.тис. грн. в рік, за рахунок:

Повторного використання - 701,03 тис.грн;

Зниження матеріалоємності - 237,36тис.грн;

Впровадження оптимальних розмірів партій - 12,7 тис.грн;

Вибіру інших постачальників -516,56 тис.грн.

А розробка заходів, щодо надання знижок по ціні, дасть можливість максимізувати приплив коштів підприємству.

4. ОХОРОНА ПРАЦІ І БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

Розглядаючи охорону праці в умовах ринкової економіки, особливу увагу слід звернути на економічні аспекти охорони праці.

Здійснення заходів з поліпшення умов і охорони праці чинить стимулюючий вплив як на економічні, так і соціальні результати виробництва.

До економічних результатів впливу умов праці на людину, які мають позитивне значення, слід віднести підвищення продуктивності праці, раціональне використання основних виробничих фондів.

Сприятливі умови забезпечують підвищення продуктивності праці як за рахунок інтенсивних змін (скорочення витрат робочого часу на виробництво одиниці продукції), так і екстенсивного (підвищення ефективності використання робочого часу завдяки зниженню цілоденних витрат за тимчасовою непрацездатністю та виробничим травматизмом).

Зростання продуктивності праці супроводжується також, як правило, досягненням високої якості виробничої продукції або послуг, а скорочення витрат робочого часу сприяє зниженню собівартості продукції.

За даними досліджень, комплекс заходів з поліпшення умов праці може забезпечити приріст продуктивності праці на 15 - 20%. Та нормалізація освітлення робочих місць збільшує продуктивність праці на 6 - 13% та скорочує брак на 25%. Раціональна організація робочого місця підвищує продуктивність праці на 21%, раціональне фарбування робочих приміщень - на 25%.

Збільшення ефективного фонду робочого часу може бути досягнуто за рахунок скорочення тимчасової непрацездатності працівників внаслідок хвороб та виробничого травматизму.

Витрати робочого часу внаслідок тимчасової непрацездатності на різних підприємствах різноманітні і становлять приблизно 2,5% річного фонду робочого часу на підприємствах зі сприятливими умовами праці і 5 - 10% на підприємствах з небезпечними і шкідливими умовами праці.

Поліпшення умов і впровадження заходів із забезпечення безпеки праці скорочують плинність кадрів, за мотивами «важкі і несприятливі умови» звільняються в промисловості до 20% усіх вивільнених, а в будівництві - понад 25%.

Слід зазначити, що позитивні економічні результати тісно пов'язані як з особистими факторами (дієздатність, працездатність), так і з соціальними результатами.

Зростання продуктивності праці пов'язано зі скороченням цілоденних витрат робочого часу, обумовлених тимчасовою непрацездатністю, підвищенням ефективності використання робочого часу і продовженням періоду активної трудової діяльності.

Несприятливі умови призводять до зворотних результатів: різних форм та ступенів втомлюваності працівників, функціонального напруження організму.

До негативних економічних результатів належать недоодержання додаткового продукту, затримка з введенням нових фондів, непродуктивне споживання робочої сили, зниження продуктивності праці.

Крім того, слід звернути увагу на соціальні результати впливу умов праці на працівників.

До позитивних соціальних результатів можна віднести: ступінь сприятливого впливу процесу праці на здоров'я людини та розвиток її особистості; стан здоров'я; ставлення до праці; соціальну активність; максимальне задоволення однією з найвагоміших потреб людини - потреби в сприятливих умовах праці і безпосередньо пов'язаної з цим потреби в змістовній, творчій, високопродуктивній праці; зміцнення здоров'я.

Негативний соціальний результат включає зниження творчої активності, зацікавленості в праці, зниження трудової дисципліни, зростання плинності кадрів внаслідок несприятливих умов праці.

Розглядаючи механізм витрат підприємств на заходи щодо поліпшення умов та охорону праці, слід знати, що виділяють п'ять груп витрат (таблиця 4.1):

витрати, пов'язані з відшкодуванням потерпілим внаслідок травм і професійних захворювань;

витрати на попередження і компенсацію несприятливого впливу умов праці (пільги і компенсації тим, хто працює в важких і шкідливих умовах);

витрати на профілактику травматизму і професійних захворювань;

витрати на ліквідацію наслідків аварій та нещасних випадків;

¦ штрафи та інші відшкодування.

Складові витрати подані в таблиці 4.1.

Розглядаючи витрати з охорони праці, слід зазначити, що вони також поділяються на:

доцільні витрати, спрямовані на збереження здоров'я працівників, раціональне витрачання життєвих сил на відновлення працездатності;

частково доцільні витрати, які включають видатки за пільгами і компенсаціями за несприятливі умови;

недоцільні витрати, які обумовлюють підвищення собівартості продукції, зниження її обсягу тощо.

Таблиця 4.1 -

Основні витрати на поліпшення умов та охорони праці на підприємстві

Доцільні витрати забезпечують поліпшення умов праці, частково доцільні і недоцільні витрати приводять до збитків підприємства, до зниження ефективності виробництва.

Дослідження свідчать, що основні витрати на підприємствах припадають не на створення безпечної техніки, запобігання виробничому травматизму і захворюваності, не на нормалізацію умов праці, а на пільги та компенсації, пов'язані з небезпечними і шкідливими умовами праці. Співвідношення між витратами на поліпшення умов і охорони праці до видатків на доплати, пенсії, пільгові відпустки становить 1:10.

В умовах недосконалості ринкових механізмів усі ці витрати відносять на собівартість продукції, і в результаті за недбале ставлення до охорони праці на підприємствах розплачуються не їх керівники, а суспільство. Чинна система пільг і компенсацій не спонукає керівників поліпшувати умови праці, тому що ці витрати розкладаються на всіх споживачів і впливають на економічні результати роботи підприємства.

З іншого боку, штрафні санкції, а також виплати, що повинні здійснюватися підприємством у разі незадовільної роботи з охорони праці, наявності факторів травмування працівників та профзахворювань, нині досить значні, а тому змушують будь-якого власника (уповноважений ним орган) серйозно замислитися, що краще: зазнавати величезних збитків (які часом можуть призвести навіть до цілковитого банкрутства), не займаючись охороною праці, чи своєчасно вкласти кошти у профілактичні заходи, зберігаючи при цьому життя і здоров'я людей та не конфліктуючи з Законом.

Справжній власник, який вміє рахувати гроші, безумовно, обере другий варіант. Адже перелік штрафних санкцій та інших економічних втрат підприємства передбачає: штрафи, що накладаються на підприємство органами державного нагляду за охороною праці; штрафи за кожен нещасливий випадок на виробництві або професійне захворювання; відшкодування шкоди, одноразову допомогу та всі інші виплати особам, які потерпіли на виробництві, або членам сімей та утриманцям загиблих; виплати тим підприємствам, установам, організаціям, яким завдано шкоди (наприклад, внаслідок випуску небезпечної техніки, неякісного проектування виробничого об'єкта, нового устаткування, несвоєчасного виконання обов'язків, передбачених угодою з партнером тощо); компенсацію лікарням, іншим медичним та оздоровчим закладам витрат на лікування та реабілітацію потерпілих працівників, на надання їм санаторно-курортних послуг тощо; компенсацію витрат органів соціального забезпечення на виплату пенсій відповідним інвалідам праці; витрати на виконання рятувальних робіт під час аварій та нещасних випадків, на проведення розслідування та експертизи їх причин, на ритуальні послуги під час поховання загиблих, на складання санітарно-гігієнічної характеристики робочого місця працівника, який одержав професійне захворювання тощо.

Значними також є витрати на пільги й компенсації, передбачені чинним законодавством і колективними договорами, за важкі та шкідливі умови праці (включаючи надання додаткової відпустки, видачу лікувально-профілактичного харчування, молока чи рівноцінних йому харчових продуктів, оплату регламентованих перерв санаторно-оздоровчого призначення, що надаються під час виконання вібронебезпечних та інших робіт тощо). Отже, ці витрати також повинні враховуватися власником у загальній сумі економічних втрат, що мають місце на даному підприємстві через недостатню увагу до розв'язання проблем охорони праці.

Поліпшення умов праці потребує капітальних вкладень і поточних витрат.

Слід знати, що до капітальних вкладень належать одноразові та постійні витрати, спрямовані на:

створення чи оновлення основних фондів працеохоронного призначення;

удосконалення техніки і технології з метою поліпшення умов і охорони праці.

Поточні (експлуатаційні) витрати - це витрати на утримання й обслуговування обладнання, що має працеохоронне призначення. Вони забезпечують його функціонування в необхідному режимі.

Витрати на здійснення заходів з поліпшення умов і охорони праці розраховуються за формулою:

В = С₀ + К_о, (4.1)

С_о - поточні (експлуатаційні) витрати на здійснення заходів, грн.;

К_о - капітальні витрати на поліпшення умов і охорони праці, грн.

Чималого значення набуває визначення ефективності витрат підприємства на охорону праці. Показник ефективності витрат підприємства на заходи з охорони праці розраховується за формулою:

(4.2)

Е_р - річна економія від поліпшення умов і охорони праці на підприємстві (прибуток або зменшення збитків);

В - загальні витрати (вкладення) підприємства на охорону праці.

Загальні витрати підприємства на охорону праці як до запровадження комплексу заходів щодо поліпшення умов праці, так і після цього розраховуються за формулою:

(4.3)

В₁ - витрати на заходи з охорони праці за рахунок усіх джерел фінансування, регламентованих нормативними актами держави;

В₂ - витрати на заходи з охорони праці за колективними договорами;

В₃ - витрати з фонду охорони праці підприємства.

Особливу увагу слід звернути на показники ефективності заходів з поліпшення умов та охорони праці на підприємстві.

Для оцінки результатів заходів з поліпшення умов та охорони праці згідно з методиками, розробленими ВЦНДІОП ВЦРПС та ННДІОП України, запропоновані чотири групи показників:

зміна стану умов і охорони праці;

соціальні;

соціально-економічні;

економічні.

Зміна стану умов і охорони праці характеризується підвищенням рівня безпеки праці, поліпшенням санітарно-гігієнічних, естетичних, психофізіологічних показників.

Підвищення рівня безпеки праці характеризується збільшенням кількості машин і механізмів, виробничих будівель, приведених у відповідність до вимог стандартів безпеки праці та інших нормативних актів.

Поліпшення санітарно-гігієнічних показників характеризується зменшенням вмісту шкідливих речовин у повітрі, поліпшенням мікроклімату, зниження рівня шуму та вібрації, поліпшенням освітленості.

Поліпшення психофізіологічних показників характеризується зменшенням фізичних і нервово-психічних навантажень, у тому числі й монотонності праці.

Поліпшення естетичних показників характеризується раціональним компонуванням робочих місць і машин, упорядкуванням приміщень і території, поєднанням кольорових відтінків тощо.

Зміни стану виробничого середовища за факторами оцінюються різницею абсолютних величин до і після запровадження заходів, а також порівнянням відносних показників, що характеризують ступінь відповідності тих чи інших факторів гранично допустимим концентраціям (ГДК), гранично допустимим рівням (ГДР) або заданим.

Комплексна оцінка зміни стану умов праці здійснюються за показниками приросту кількості робочих місць, на яких умови праці приведені у відповідність до нормативних вимог.

Соціальні результати заходів з поліпшення умов і охорони праці визначаються за такими показниками:

збільшення кількості робочих місць, які відповідають нормативним вимогам (як у комплексі, так і за окремими факторами) та скорочення кількості працюючих у незадовільних умовах праці;

зниження рівня виробничого травматизму;

зменшення кількості випадків професійної захворюваності, пов'язаної з незадовільними умовами праці;

зменшення кількості випадків інвалідності внаслідок травматизму чи професійної захворюваності;

зменшення плинності кадрів через незадовільні умови праці.

Для оцінки соціальних результатів можуть також використовуватись інші показники (ступені задоволення працею та її престижності тощо).

Показники соціальної та соціально-економічної ефективності розраховуються як відношення величини соціальних або соціально-економічних результатів до витрат, необхідних для їх здійснення.

Економічні результати заходів щодо поліпшення умов і охорони праці виражаються у вигляді економії за рахунок зменшення збитків унаслідок аварій, нещасних випадків і професійних захворювань як в економіці в цілому, так і на кожному підприємстві.

Вивчаючи економічні аспекти охорони праці, слід ознайомитися з методами оцінки соціальної й економічної ефективності заходів з удосконалення умов та охорони праці.

Для оцінки соціальної ефективності заходів з удосконалення умов та охорони праці використовуються такі показники:

1.Скорочення кількості робочих місць (ДК), що не відповідають вимогам нормативних актів щодо безпеки виробництв, розраховується за формулою:

(4.4)

К₁,К₂ - кількість робочих місць, що не відповідають вимогам санітарних норм до і після проведення заходів;

К₃ - загальна кількість робочих місць.

2.Скорочення чисельності працівників (ДЧ), які працюють в умовах, що не відповідають вимогам санітарних норм, визначається за формулою:

(4.5)

Ч₁,Ч₂ - чисельність працівників, які працюють в умовах, що не відповідають санітарним нормам до і після здійснення заходу, чол.;

Ч₃ - річна середньооблікова чисельність працівників, чол.

3.Збільшення кількість машин, механізмів (ДМ) та виробничих приміщень (ДБ), приведених до вимог норм охорони праці, визначається за формулами:

(4.6)

М₁ ;М₂ - кількість машин, механізмів, що не відповідають нормативним вимогам до і після проведення заходу, шт.;

М₃ - загальна кількість машин і механізмів, шт.;

Б₁,Б₂ - кількість виробничих приміщень, які не відповідають нормативним вимогам до і після здійснення заходу, шт.;

Б - загальна кількість виробничих приміщень, шт.

4.3меншення коефіцієнта частоти травматизму (ДК_Ч ) визначається за формулою:

(4.7)

N₁,N₂ - кількість випадків травматизму відповідно до і після проведення заходу;

Ч_з - річна середньооблікова чисельність працівників, чол.

5.3меншення коефіцієнта тяжкості травматизму (ДК_Т) розраховується за формулою:

(4.8)

де Д₁, Д₂ - кількість днів непрацездатності через травматизм відповідно до і після здійснення заходу.

6. Зменшення коефіцієнта частоти професійної захворюваності через незадовільні умови:

(4.9)

де З₁, 3₂ - кількість випадків професійних захворювань відповідно до і після проведення заходу.

7. Зменшення коефіцієнта тяжкості захворювання:

(4.10)

Д₃₁,Д₃₂- кількість днів тимчасової непрацездатності через хвороби відповідно до проведення заходу і після проведення;

N₃₁, N₃₂ - кількість випадків захворювання відповідно до і після заходу.

8.Зменшення кількості випадків виходу на інвалідність внаслідок травматизму чи проф. захворюваності:

(4.11)

де Ч_і1, Ч_і2 - чисельність працівників, що стали інвалідами до і після заходу, чол.

9.Скорочення плинності кадрів через незадовільні умови праці:

(4.12)

де Ч_п1,Ч_п2-- кількість працівників, що звільнилися за власним бажанням через незадовільні умови праці відповідно до і після здійснення заходу, чол.

Річна економія підприємства від поліпшення безпеки праці (табл. 4.2) складається з:

економії від зменшення професійної захворюваності;

економії від зменшення випадків травматизму;

економії від зниження плинності кадрів;

економії від скорочення пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах. *

Таблиця 4.2 -

Структура річної економії підприємства від поліпшення безпеки праці

Розрахунок економії від зменшення рівня захворюваності чи травматизму здійснюється в такій послідовності чи травматизму здійснюється в такій послідовності:

1.Скорочення витрат робочого часу за рахунок зменшення рівня захворюваності (аналогічно для травматизму) за певний час визначається за формулою:

(4.13)

де Д₁,Д₂- кількість днів непрацездатності через хвороби чи травми на 100 працюючих відповідно до і після проведення заходів;

Ч₃-річна середньооблікова чисельність працівників, чол.

2.3ростання продуктивності праці:

(4.14)

де З_в- вартість виробленої продукції за зміну на одного працівника промислово-виробничого персоналу; Р_п - вартість річної товарної продукції підприємства.

3.Річна економія зарплати за рахунок зростання продуктивності праці при зменшенні рівня захворюваності і травматизму:

(4.15)

де Ч_СР - середньорічна чисельність промислово-виробничого персоналу;

Зр - середньорічна заробітна плата одного працівника з відрахуванням на соцстрахування.

4.Річна економія на собівартість продукції за рахунок зменшення умовно-постійних витрат:

(4.16)

де У- умовно-постійні витрати у виробничій собівартості річного обсягу товарної продукції.

5.Економія за рахунок зменшення коштів на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності:

Е_СС=ДД ^.П_Д, (4.17)

де Пд - середньоденна сума допомоги по тимчасовій непрацездатності.

б.Річна економія за рахунок зменшення рівня захворюваності:

Е_рз=Е_з+Е_с+Е_сс (4.18)

Стимулювання заходів з охорони праці здійснюється згідно з розділом IV «Стимулювання охорони праці» Закону України «Про охорону праці».

Так, ст.29 «Економічне стимулювання охорони праці» визначає, що до працівників підприємств можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення безпеки та поліпшення умов праці.

Види заохочень визначаються колективним договором (угодою, трудовим договором).

Порядок пільгового оподаткування коштів, спрямованих на заходи щодо охорони праці, визначається чинним законодавством про оподаткування.

Економічне стимулювання націлене на посилення діяльності та зацікавленості підприємств у поліпшенні умов праці на робочих місцях, а також підвищення економічної відповідальності власників (адміністрації) підприємств за шкоду, заподіяну несприятливими умовами праці.

Досвід розвинених країн у галузі охорони праці свідчить, що поліпшенню умов праці сприяють такі заходи:

Податкові пільги на засоби, спрямовані на оздоровлення умов праці.

Диференціювання страхових внесків залежно від частоти і важкості травматизму і професійних захворювань.

Вживання санкцій за бездіяльність власників щодо поліпшення умов охорони праці.

ВИСНОВКИ

• У даному дипломному дослідженні викладені теоретичні і практичні питання процесу управління прибутком на підприємстві.
• Мета роботи полягала у розробці практичних рекомендацій щодо підвищення розміру прибутку за рахунок оперативного управління фінансовими ресурсами.
• Для досягнення поставленої мети в роботі були вирішені такі задачі:
• 1. Проаналізовані теоретичні аспекти управління прибутком підприємства.

Прибуток як економічна категорія відображає кінцеву грошову оцінку виробничої та фінансової діяльності і є найважливішим показником фінансових результатів підприємницьких структур, їх фінансового стану. Він сигналізує про необхідність заходів щодо зменшення собівартості продукції, нарощування обсягів виробництва і реалізації, розширення асортименту виготовлюваних товарів, доцільність змін у ціновій політиці.

Прибуток - це кінцева нагорода за ефективну працю і створення цінностей для споживачів. Прибуток є простим і зрозумілим критерієм для оцінки ефективності господарських рішень.

Узагальнюючи отриманий досвід можна зробити висновок, що максимізація прибутку - це формальна мета, заради якої існує організація. Того, хто вклав капітал, цікавлять не конкретні проекти, а прибуток.

Законодавче регулювання моделі управління прибутком суб'єктів господарювання в Україні формується як ієрархічна структура, в основі якої стоїть Господарський кодекс України, Цивільний кодекс,Закон України “ Про господарські товариства”, Закон України “ Про оподаткування прибутку підприємства ”, а також галузеві закони та внутрішні документи (статут).

2. Надано повну характеристику підприємства, напрямки його діяльності, аналіз техніко - економічних показників, фінансового стану.

Основними напрямками діяльності ДП ВК "Краснолиманська" є видобування кам'яного вугілля; реалізація вугільної продукції; перспективний розвиток підприємства, нове будівництво, реконструкція, технічне переозброєння; охорона земної поверхні та розташованих на ній будівель, споруд, водоймищ і насаджень від негативного впливу, усунення інших факторів, що заподіюють шкоду довкіллю;

Здійснюючи всі види діяльності Підприємство забезпечує дотримання законодавства України про надра та про охорону навколишнього природного середовища.

Проаналізувавши головні показники діяльності по шахті можемо зробити висновок, що майже всі показники мають тенденцію до зниження, лише заробітна плата, собівартість продукції мають збільшення і це неодмінно позитивний результат.

Враховуючи те що шахта не є монополістом з видобутку вугілля даної марки, вона не може ефективно підвищувати ціну на свою продукцію з збереженням споживачів. Тому основними факторами збільшення прибутку є збільшення обсягу виробництва за рахунок впровадження новітнього устаткування та технології без людської виїмки вугілля що є більш продуктивною ніж нинішня, а також зниження витрат на виробництво продукції.

3. Розроблено рекомендації щодо підвищення розміру прибутку за рахунок оперативного управління фінансовими ресурсами.

Напрямки покрашення стосуються раціонального використання матеріальних ресурсів, економії фінансових коштів у зв'язку з вибором інших постачальників матеріальних ресурсів.

Проведені розрахунки показали, що в такому скрутному періоді підприємство може скоротити витрати фінансових ресурсів на 1456,75 тис. грн. на рік тис. грн. за рахунок:

Повторного використання - 701,03 тис.грн;

Зниження матеріалоємності - 237,36тис.грн;

Впровадження оптимальних розмірів партій - 12,7 тис.грн;

Вибіру інших постачальників -516,56 тис.грн.

А розробка заходів, щодо надання знижок по ціні, дасть можливість максимізувати приплив коштів підприємству.

4. Визначено економічні аспекти охорони праці.

Здійснення заходів з поліпшення умов і охорони праці чинить стимулюючий вплив як на економічні, так і соціальні результати виробництва.

До економічних результатів впливу умов праці на людину, які мають позитивне значення, слід віднести підвищення продуктивності праці, раціональне використання основних виробничих фондів.

Сприятливі умови забезпечують підвищення продуктивності праці як за рахунок інтенсивних змін (скорочення витрат робочого часу на виробництво одиниці продукції), так і екстенсивного (підвищення ефективності використання робочого часу завдяки зниженню цілоденних витрат за тимчасовою непрацездатністю та виробничим травматизмом).

Досвід розвинених країн у галузі охорони праці свідчить, що поліпшенню умов праці сприяють такі заходи:

податкові пільги на засоби, спрямовані на оздоровлення умов праці.

диференціювання страхових внесків залежно від частоти і важкості травматизму і професійних захворювань.

вживання санкцій за бездіяльність власників щодо поліпшення умов охорони праці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Господарський кодекс України вiд 16.01.2003 № 436-IV

2. Кодекс України “ Про надра ” вiд 27.07.1994 № 132/94-ВР

3. Гірничій Закон України вiд 06.10.1999 № 1127-XIV

4. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року, зі змінами й доповненнями.

5. Закон України “ Про господарські товариства” вiд 19.09.1991 № 1576-XII

6. Закон України “ Про оподаткування прибутку підприємства ” 283/97 - ВР від 22.05.2003 року.

7. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища"

8. Закон "Про аварійно - рятувальні служби"

9. Закон "Про цивільну оборону України" вiд 03.02.1993 № 2974-XII.

10. Закон "Про охорону праці" вiд 14.10.1992 № 2694-XII.

11. Закон "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення"

12. Афанасьева И.К. Формирование дохода и прибыли // Журнал Бухгалтерия. - 2001. - № 31. с. 29.

13. Бутинець Ф.Ф. Економічний аналіз. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних заходів спеціальності “Облік і аудит”- Житомир: ПП “Рута”, 2003.

14. Буфатіна І.М. Облік у виробництві // Все про бухгалтерський облік. -Бухгалтерський облік в основних галузях господарства. - К.: Вища школа, 2003.

15. Вітвицька Н.С., Чумакова І.Ю. Державний фінансовий контроль: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - К.: КНЕУ, 2003.

16. Герасимов А.Б. Роль инновационной деятельности в увеличении прибыльности предприятия // Вестник машиностроения. - 2002. - № 9, с.68.

17. Євдокимова, Т.Б. Надтоки. - Донецьк: „Новий мір”, 2003. - 358 с.

18. Економічний аналіз: Методичні вказівки до виконання курсової роботи (для студентів спеціальності „Економіка підприємств”) // Укладачі: Л.І. Шилова - Донецьк: ДонНТУ, 2002. - 43 с.

19. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - К.: КНЕУ, 2000..

20. Ковалёв В.К. Финансовый анализ - М.: Финансы и статистика, 2009. - 183 с.

21. Кожанова Е.П. Факторний аналіз прибутку // Фінанси України. - 2008. - № 4, с. 33.

22. Котляров Е.И., Корнилов В.А. Анализ и планирование налогооблагаемой прибыли // Экономика промышленности. - 2002. - № 4, с. 157.

23. Мельник В.Ш. Основи економічного аналізу: короткий теоретоко-методологічний курс. Навчальний посібник. - К.: «Кондор», 2003.

24. Манів З.О., Луцький І.М. Економіка підприємства: Навч. посіб. - 2-ге вид., стер. - К.: Знання, 2006.

25. Мойсеєнко І.Є. Фінансове планування на підприємстві // Фінанси України. - 2000. - № 9, с. 155.

26. Нападовська Л.В. Собівартість в умовах реформування національного бухгалтерського обліку. Вчені записки: Наук. збірник.-Вип.4/Відп. ред. В. С. Савчук. -К.: КНЕУ, 2002.

27. Никитин С. Прибыль: теоретические и практические подходы // Мировая экономика и международные отношения. - 2002. - № 5, с. 20.

28. Нашкерська В.Г. Фінансовий облік. - К: - Кондор, 2005.

29. Оніщенко С.В. Фінансове планування - основний елемент управління фінансами підприємства // Фінанси України. - 2000. - № 9 (с.в.), с. 58.

30. Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства: Підручник - К.: „Скарби”, 2002 - 336 с.

31. Островська О. Оцінка фінансового стану підприємств в умовах стандартизації фінансової звітності // Бух. учёт и аудит. - 2003. - № 2, с. 28.

32. Павловські О.В. Удосконалення методів пошуку резервів зростання прибутку // Фінанси України. - 2000. - № 9 (с.в.), с. 70.

33. Растяпін А.В. Максимізація прибутку підприємства // Фінанси України. - 2002. - № 2, с 19.

34. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: 4-е изд., перероб. и доп. - Мн.: ООО „Новое знание”, 2000 - 688 с.

35. Савицкая Г.В. Экономический анализ: Учебник. 10-е изд., исправл. - М.: Новое знание, 2004.

36. Семернікова I.О., Мешкова-Кравченко Н.В. Економіка підприємства: Навчальний посібник. - Херсон: ОЛДІ-плюс, 2003.

37. Свердам М. Прибыль акционерных обществ // Экономика Украины. - 2000. - № 12, с. 82.

38. Тараш Л.И. О механизмах реструктуризации акционерных обществ // Экономика промышленности. - 2003. - № 1, с.21.

39. Фінансово-правовий огляд. Спеціальний випуск «Доходи та витрати». Інформаційне, консультаційно-методологічне видання. - Л.: Львівська державна залізниця, 2004.

40. Цал-Цалко Ю.С. Витрати підприємства: Навч. посібник. - Житомир: Житомирський інженерно-технологічний інститут, 2002.

41. Чернякова Т.М. Предельный налоговый анализ и максимизация прибыли // Экономика промышленности. - 2002. - № 3, с.182.

42. Чумаченко М.Г., Болюх М.А., Бурчевський В.З., Горбатюк М.І. Економічний аналіз: Навчальний посібник. За ред проф. Чумаченка М.Г. - К.: КНЕУ, 2001.

43. Экономика, организация и планирование производства на предприятии: Под ред. Г.И. Шепеленко. М.: „Март”, 2002 - 540 с.

44. http://zakon.rada.gov.ua/ - сайт Верховної ради України.

45. http://library.if.ua/book/86/6089.html

Размещено на Allbest.ru