Трудові ресурси Київської області та регіональні особливості їх розміщення й використання

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра міжнародної економіки

Курсова робота

З дисципліни «Регіональна економіка»

на тему:

«Трудові ресурси Київської області та регіональні особливості їх розміщення й використання»

КИЇВ - 2010

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Трудові ресурси Київської області як складова частина продуктивних сил суспільства

2. Регіональні відмінності у формуванні трудоресурсного потенціалу в Київській області

3. Оцінка сучасного розміщення трудових ресурсів Київської області

4. Динаміка структурних змін зайнятості трудових ресурсів Київської області. Трудові ресурси сфери обслуговування, у тому числі торгівлі і громадського харчування

5. Сучасні соціальні, економічні та екологічні проблеми зайнятості населення та перспективи ефективного використання трудових ресурсів Київської області

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТОК

регіональний трудовий ресурс зайнятість

ВСТУП

Комплексний розвиток продуктивних сил економічних районів - один з пріоритетних напрямків наукових досліджень та практичної діяльності держави і місцевих органів влади з питань регіонального розвитку. В умовах обмеженості природних, матеріальних, територіальних, фінансових та інших ресурсів, несприятливості економічної ситуації, дуже необхідним стає пошук найбільш раціональних форм організації виробництва та соціальної сфери для забезпечення належних умов життя людей. При цьому провідним стає таке поєднання всієї множинності компонентів суспільства у певному природному середовищі і такої територіальної організації їх функціонування, при якій природно-суспільні системи кожного регіону були б здатні до сталого розвитку і відтворення.

Теоретичні надбання з різних питань розвитку і розміщення трудових ресурсів завжди мали практичне спрямування і залучалися в діяльності. Про це свідчить вивчення трудових ресурсів як фактору економічного розвитку, визначення принципів розміщення трудових ресурсів та комплексного розвитку регіонів, спеціалізація регіонів, раціональний територіальний поділ праці, та практичне їх застосування в економічній та соціальній діяльності держави.

Теоретичні знання в сучасних умовах через розробку відповідної економічної та соціальної політики набувають практичного використання в господарській діяльності. Це стосується як оцінки нинішньої економічної і соціальної ситуації, так і розробки напрямів і механізмів державного управління регіональним розвитком у перспективі.

Актуальність обраної теми обумовлюється тим, що становлення ринкової економіки висуває на перший план вимоги раціональної зайнятості населення в будь-якій сфері, галузі, що регулюється через ринок праці - специфічний механізм підтримки збалансованості між попитом та пропозицією робочої сили.

Перехідний період до ринку, виникнення розмаїття форм власності загострили проблеми зайнятості, ефективності використання наявних трудових ресурсів і додали нові, пов'язані із виникненням нових трудових відносин. Тим часом, проблеми використання трудового потенціалу в умовах ринку не одержали достатньої розробки. Таким чином, ряд аспектів даної проблеми, що виникає в умовах регіональних особливостей, різноманіття форм господарювання і розвитку ринкових відносин, вимагають подальшого вивчення.

У економічній літературі проблемам праці і трудових ресурсів надається значна увага. Дослідження у цій галузі присвячені з'ясуванню місця робочої сили в системі виробничих відносин, загальних закономірностей відтворення робочої сили, аналізу проблем зайнятості, галузевому розподілу трудових ресурсів.

Проблеми трудових ресурсів досліджували такі вчені, як: В.С. Венедіктов, І.М. Прибиткова, Я.Ю. Кондратьєв, Ю.І. Римаренко, В.І. Олефір та інші.

Об'єктом дослідження є трудові ресурси та регіональні особливості їх розміщення і використання на прикладі Київської області.

Предметом дослідження є сукупність економічних взаємовідносин з приводу особливостей розміщення і використання трудових ресурсів Київської області.

Метою та завданням роботи є дослідження регіональних особливостей розміщення та використання трудових ресурсів Київської області.

При написанні роботи використовувалися наступні методи: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення та формування висновків); метод галузевого аналізу; діалектичний; монографічний, метод системного аналізу (вивчення й аналіз соціально-економічних процесів на ринку трудових ресурсів); порівняльний (порівняння соціально-економічних показників ринку трудових ресурсів); метод територіального аналізу.

1. Трудові ресурси Київської області як складова частина продуктивних сил суспільства

Трудові ресурси -- це частина працездатного населення, яка володіє фізичними й розумовими здібностями і знаннями, необхідними для здійснення корисної діяльності.

Поняття трудових ресурсів вперше запропонував академік С.Г.Струмилін. Вони складаються переважно з працездатного населення у працездатному віці. Нині нижня межа працездатного віку встановлена в 16 років, а верхня - 55 років для жінок та 60 років для чоловіків. До трудових ресурсів належать також пенсіонери, зайняті в суспільному виробництві, та підлітки віком 14-15 років, які з тих чи інших причин працюють у сфері матеріального виробництва або невиробничій сфері [8, с. 88].

До трудових ресурсів не відносяться інваліди праці чи дитинства працездатного віку, які не зайняті в господарстві, а також незайняті пенсіонери працездатного віку.

Кількість трудових ресурсів не завжди пропорційна чисельності населення, а залежить насамперед від його вікової структури. Чим більша частка осіб віком до 16 або понад 60 років, тим менша чисельність трудових ресурсів. Вона може зростати за рахунок додаткового залучення у виробництво людей пенсійного та підліткового віку. Кількість трудових ресурсів можна регулювати й за рахунок зміщення меж працездатного віку, що ми зараз можемо спостерігати в Україні.

До підвищення пенсійного віку Україну давно заохочує Міжнародний валютний фонд. Як свідчать демографи, українська нація стрімко старішає, і в країні вже зараз бракує грошей на виплату пенсій. Зараз кількість пенсіонерів в Україні майже дорівнює числу людей працездатного віку (на 10 працюючих - 9 пенсіонерів). Загалом 13,5 млн. людей в Україні отримують пенсію. За оцінками експертів, з часом ситуація може ускладнитися, оскільки кількість пенсіонерів зростає, і скоро їх може бути більше, ніж тих, хто працює. Тому влада має на меті підвищити пенсійний вік для жінок, які зараз в Україні йдуть на пенсію в 55, тобто на 5 років раніше, ніж чоловіки, тривалість життя яких на 10 років менша. До того ж, в Україні жінок на кілька мільйонів більше, ніж чоловіків. Зміни пенсійного віку будуть поступовими: щороку його підвищуватимуть на 6 місяців і упродовж 10 років досягнуть бажаного результату. Загалом пропонується дорівняти пенсійний вік українців до європейської норми, тобто, до 65 років [28].

Важливим резервом для збільшення трудових ресурсів Київської області є поліпшення умов праці, техніки безпеки, охорони здоров'я, що сприяють зниженню смертності та інвалідності осіб у працездатному віці, ліквідації пільг для передчасного виходу на пенсію.

Також на кількість трудових ресурсів впливає статевий склад населення. Збільшення чисельності чоловіків веде до зростання трудового потенціалу держави, оскільки вік їх виходу на пенсію зараз на 5 років більший, ніж у жінок.

Діаграма 1

Статевий склад населення Київської області

Також можемо розглянути статевий склад населення у розрізі районів Київської області (Додаток Б).

Дослідивши дані, що висвітлені у діаграмі, ми можемо сказати, що ні в одному з районів Київської області немає переважання кількості населення чоловіків над жінками. Ця тенденція також дуже впливає на зменшення трудового потенціалу області.

В умовах зниження природного приросту трудових ресурсів, великого значення набуває поліпшення їх якісного складу. Прогресивною вважається структура трудових ресурсів, у якій більше осіб до 40 років. В умовах науково-технічного прогресу це найважливіший чинник трудозабезпечення майже всіх галузей економіки.

Трудовий потенціал - це система, що має просторову та часову орієнтацію, елементами якої виступають трудові ресурси з урахуванням усієї сукупності їхніх кількісних та якісних характеристик зайнятості та робочих місць [20, с. 116].

Значною проблемою пострадянського періоду стала структурна перебудова господарства України, що неминуче призвело до масових вивільнень робочої сили із традиційних місць роботи, особливо на промислових і сільськогосподарських підприємствах Київської області. Виникло таке явище, як безробіття. Крім того, почався масовий перерозподіл працівників між сферами економіки. Значним негативним явищем стала трудова міграція населення за кордон.

Таблиця 1

Вивільнення працівників з традиційних міст роботи (тис. осіб)

у Київській області

2006	2007	2008	2009
3,1	4,7	2,4	2,0

* Статистичний збірник «Регіони України» .-К. : Держкомстат, 2010.-758 c.

Розглянувши подану таблицю, очевидно, що вивільнення працівників з їх традиційних місць роботи у Київській області зменшується з великою динамікою.

Для детального вивчення проблематики трудових ресурсів, варто розглянути деякі терміни.

Економічно активне населення - це особи, зайняті економічною діяльністю, яка приносить доход, та безробітні.

До зайнятого населення віднесені особи, що займаються економічною діяльністю: працюють за наймом на умовах повного (неповного) робочого часу; роботодавці; особи, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи зайнятих в особистих селянських господарствах, з метою ринкової реалізації виробленої продукції, або безкоштовно працюючих в сімейному бізнесі; військові кадрові служби та ін [2, с. 72].

Рівень економічної активності визначається у відсотках як відношення кількості економічно активного населення у віці 15-70 років до всього досліджуваного населення зазначеного віку чи населення за відповідною соціально-демографічною ознакою.

Таблиця 2

Економічно активне населення Київської області у віці 15-70 років

	2006	2007	2008	2009
	Тис. осіб	% до населення 15-70 рр	Тис. осіб	% до населення 15-70 рр	Тис. осіб	% до населення 15-70 рр	Тис. осіб	% до населення 15-70 рр
846,9	62,8	843,7	62,6	503,2	63,2	499,2	63, 6

* Статистичний збірник «Регіони України» .-К. : Держкомстат, 2010.-758 c.

Згідно із Законом України "Про зайнятість населення" безробітними вважаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку або інших передбачених чинним законодавством доходів через відсутність підходящої роботи, зареєстровані у державній службі зайнятості, тобто це особи, що справді шукають роботу та здатні приступити до праці [1].

Не можуть бути визнані безробітними громадяни:

віком до 16 років, за винятком тих, які працювали і були вивільнені у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці; реорганізацією, перепрофілюванням і ліквідацією підприємства, установи й організації або скороченням чисельності (штату);

які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, якщо вони відмовляються від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру;

які відмовилися від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, котрі шукають роботу. При цьому вони втрачають право на надання статусу безробітного строком на три місяці з подальшою реєстрацією;

які мають право на пенсію відповідно до законодавства України.

Рівень зареєстрованого безробіття розраховується як відношення кількості офіційно зареєстрованих безробітних до працездатного населення у працездатному віці [26].

Загальна частина працездатного населення України складає не більше 60%. Розглянемо структурні зміни в зайнятості населення України за секторами економіки за два останні десятиліття (Додаток А).

До первинного сектору належать галузі промисловості, що спеціалізуються на обробці або перетворенні сировинних матеріалів (сільське і лісове господарство, рибальство, добувні галузі промисловості, тобто ті галузі, які дають людині створену природою продукцію).

Вторинний сектор -- галузі промисловості, що надають корисності матеріалам, виготовленим первинним сектором (індустріальні галузі: обробна промисловість і будівництво, які переробляють і облагороджують первинну продукцію, доводять її до споживача у вигляді кінцевих матеріальних благ).

Третинний сектор -- економічна діяльність, пов'язана з обміном і споживанням товарів і послуг.

Отже, очевидним є зростання зайнятості населення в галузях третинного сектора економіки і зменшення в первинному секторі економіки. Така тенденція є закономірною, оскільки більшість високорозвинених країн світу, таких як США, Японія, країни ЄС, ще 20 років тому мали подібну структуру зайнятості населення: 10% - первинний сектор, 30% - вторинний сектор, 60% - третинний сектор економіки [17, с. 257].

У Київській області виникає все більше проблем з раціональним використанням трудових ресурсів, зокрема в малих і середніх містах, і ліквідацією прихованого і реєстрованого безробіття. У нашій країні встановлено восьмигодинний робочий день, тому на певних видах роботи можна працювати по три зміни. Отже, для того, щоб збільшити випуск продукції не обов'язково будувати нові підприємства, а необхідно повніше і ефективніше використовувати устаткування і робочу силу впродовж доби. Тут міститься один з резервів підвищення рівня зайнятості населення. Рівень безробіття населення області зростав до 2009 р., проте з 2009 р. спостерігається тенденція зменшення кількості безробітних.

Отже, трудові ресурси Київської області роблять вагомий внесок до економіки України. Дана область має чисельне економічно активне населення, проте ми не завжди розпоряджаємося трудовими ресурсами правильно та раціонально, що безумовно впливає на розвиток області та країни в цілому.

2. Районні відмінності у формуванні трудоресурсного потенціалу в Київській області

Рис. 1. Карта Київської області

Київська область -- адміністративна одиниця на півночі України, що була утворена 27 лютого 1932 року. Розташована в басейні середньої течії Дніпра, головним чином на Правобережжі. Територія області - 28,4 тис.кв.км (4,7% площі України). Межує з Житомирською, Вінницькою, Черкаською, Полтавською, Чернігівською областями, а також з Гомельською областю республіки Білорусь. Відноситься до Столичного економічного району. Населення - 1808,3 тис. чол. (3,7% жителів України). Міське населення становить 58,1%, сільське 41,9% загальної чисельності. Густота населення - 65 чол. на 1 кв.км [13, с. 103].

В області налічується 25 районів: Баришівський, Білоцерківський, Богуславський, Бориспільский, Бородянський, Броварський, Васильківський, Володарський, Вишгородський, Згуровський, Іванківський, Кагарлицький, Києво-Святошинський, Макаровський, Миронівський, Обухівський, Переяслав-Хмельницький, Поліський, Рокитнянський, Сквирський, Ставищенський, Таращанський, Тетіївський, Фастівський,Яготинський.

Більше половини продукції випускають машинобудівні підприємства. Тут виробляють складну електровимірювальну апаратуру, різноманітні контрольно-вимірювальні прилади для харчової, хімічної, металургійної промисловості, літаки, трамвайні вагони, тролейбуси, фотоапарати, річкові судна, мотоцикли, екскаватори, баштові крани, телевізори, медичну апаратуру, кіноапаратуру і т.д. Це державний, культурний, освітній, науковий, релігійний, туристичний, рекреаційний, транспортний центр.

Для характеристики розподілу населення по території використовують поняття розселення населення. Найважливішим показником розселення є щільність населення на території. Велика густота населення області зумовлена низкою соціально-економічних, екологічних причин. Зокрема, з наявністю на її території столиці держави: найбільшого промислового, транспортного, культурного центру.

Рівень урбанізації у Київській області складає 82,2%, цьому сприяє наявність тут м. Києва. Значно менша частка міських жителів у Чернігівській (58%) та Житомирській (56%) областях. Навколо Києва формується міська агломерація, яка охоплює, крім ядра, низку міст-супутників (Бровари, Бориспіль, Біла Церква, Васильків, Боярка, Фастів та ін.).

В умовах динамічного розвитку економіки та швидкого зростання суспільного виробництва, підвищуються вимоги до більш раціонального використання працездатного потенціалу країни. Керування трудовими ресурсами становить комплекс заходів, які сприяють цілковитій зайнятості працездатного населення в народному господарстві та задоволенню потреби у кваліфікованих кадрах [4].

Щоб підвищити продуктивність праці та задовольнити потреби народного господарства у трудових ресурсах, слід враховувати взаємодію таких факторів, як демографія населення (зміна його чисельності, статева структура, та рівень міграції), економічний (зростання обсягу виробництва, продуктивність праці, раціональне використання робочого часу), технічний (механізація та автоматизація виробництва, удосконалення технології), соціальний (підвищення загальноосвітнього та професійного рівня кадрів, поліпшення соціально-економічних та побутових умов) та інші фактори.

З бурхливим зростанням промисловості збільшується і чисельність міського населення. Воно збільшується як за рахунок природного приросту, так і внаслідок прибування населення з сільської місцевості. Дані відображено у таблиці 3

Таблиця 3

Порівняння кількості міського на сільського населення Київської області

	На 1 вересня 2006 р	На 1 вересня 2010 р
Київська область	Все	Міське	Сільське	Все	Міське	Сільське
	1756, 5	1050, 0	706, 5	1719, 7	1053, 1	666, 5

* Статистичний збірник «Регіони України» .-К. : Держкомстат, 2009.-758 c.

Населення по території області розміщене нерівномірно. У північних її районах середня густота становить 20-30 чол. на 1 км. кв, у південних - до 50-60 чол. Як бачимо, найгустіше заселені південні райони області.

Відбуваються суттєві структурні зміни в розподілі працездатної частини населення області (зменшується процент зайнятих у суспільному виробництві і зменшується - в домашньому господарстві).

Більш раціонально використовуються трудові ресурси у містах Біла Церква, Васильків та ін. Разом з тим, внаслідок надмірної концентрації промисловості, спостерігається перерозподіл населення не лише між містом і селом області, а й між окремими районами країни. За рахунок працездатного населення малих міст та сіл поповнюються робочою силою великі міста, тобто посилюється маятникова міграція сільського населення у приміські зони великих міст [11, с.156].

Більшість населення області працює у виробничій сфері. В період економічної стабільності у ній було зайнято понад 70% працівників народного господарства, переважно у промисловості й сільському господарстві. Проте, внаслідок зупинки багатьох промислових підприємств, чисельність працюючих значно скоротилася. Зміна суспільних відносин на селі, процеси приватизації землі, виникнення нових форм господарювання, зумовили значне вивільнення працівників у сільському господарстві. Останнім часом зросла чисельність працівників управлінського апарату, особливо у столичній області, де розміщена значна кількість установ і організацій загальнодержавного значення. Внаслідок розвитку ринкової інфраструктури, збільшується кількість працівників у її установах (банки, біржі, інвестиційні та консалтингові компанії тощо). Намітився відтік працівників з галузей матеріального виробництва у невиробничу сферу [9, с. 220].

Отже, дослідивши районні відмінності у формуванні трудоресурсного потенціалу Київської області можна дійти висновку, що у зв'язку зі змінами у застосуванні праці нерівномірно зростає численність населення та його густота як в цілому, так і в окремих районах.

3. Оцінка сучасного розміщення трудових ресурсів Київської області

Для раціонального розміщення виробництва і пропорційного розвитку продуктивних сил у регіонах і областях важливе значення має баланс трудових ресурсів. Баланс трудових ресурсів - це документ, що характеризує наявність і склад трудових ресурсів, їхній поділ по видах зайнятості, галузях виробництва і суспільних групах. Баланси поділяються на:

звітні баланси, котрі відбивають фактичний стан трудових ресурсів на визначену дату;

планові баланси, котрі визначають основні джерела і засоби забезпечення трудовими кадрами окремих галузей господарських об'єктів держави.

Кожен баланс має дві частини: ресурсну (фонд трудових ресурсів) і витратну (розподіл або використання трудових ресурсів), які повинні відповідати одна одній.

Якщо у звітному балансі буде переважати ресурсна частина, то в плановому балансі треба передбачити заходи щодо створення додаткових робочих місць і навпаки. У планових балансах крім перспектив перерозподілу трудових ресурсів, звичайно вказують також джерела їхнього поповнення (наприклад, за рахунок державного замовлення на підготовку фахівців певного профілю) [2, с. 83].

Аналіз статистичних матеріалів за останні роки свідчить про те, що в Україні склалися три регіони з різними за масштабами резервами трудових ресурсів. Незайняті в народному господарстві, зайняті в особистому і підсобному сільському господарстві та особи працездатного віку, що навчаються. До першого регіону входять: Київська, Сумська, Полтавська, Кіровоградська, Чернігівська, Житомирська, Вінницька, Черкаська та Хмельницька області, в яких зазначені потенційні резерви трудових ресурсів становлять майже 17% від загальної чисельності трудових ресурсів у Київській області до 25% у Хмельницькій [21, с.305].

Таблиця 4

Всього	С\г, мисливство, рибальство	Промисловість	Освіта	Діяльність транспорту та зв'язку
2008	2009	2008	2009	2008	2009	2008	2009	2008	2009
795, 1	796, 1	90, 2	75, 9	153, 9	151, 2	60, 1	60, 3	77, 7	78, 2

Кількість зайнятого населення Київської області за видами економічної діяльності

* Статистичний збірник «Регіони України» .-К. : Держкомстат, 2009.-758 c.

Як ми бачимо з поданої таблиці, у 2009 році спостерігається збільшення зайнятого населення в області. Це в основному стосується діяльності транспорту та зв'язку, а також освіти.

Не дивлячись на наявність безробіття, в Україні є галузі виробництва, де спостерігається дефіцит робочої сили. До таких галузей належить, будівельна індустрія, хімічне та сільськогосподарське виробництво. Останнє пояснюється тим, що в цих галузях розподіл вакансій йде, в основному, за рахунок створення нових робочих місць, а не за рахунок впровадження новітніх організаційних форм.

Таблиця 5

Безробітне населення Київської області у віці 15-70 років

2005	2006	2007	2008	2009
Тис. осіб	% до населення 15-70 рр.	Тис. осіб	% до населення 15-70 рр.	Тис. осіб	% до населення 15-70 рр.	Тис. осіб	% до населення 15-70 рр.	Тис. осіб	% до населення 15-70 рр.
69, 1	8, 3	55, 9	6, 6	52, 0	6, 2	49, 6	5,9	49, 2	5,8

* Статистичний збірник «Регіони України» .-К. : Держкомстат, 2009.-758 c.

Проаналізувавши таблицю ми можемо бачити чітку тенденцію збільшення кількості безробітних у Київській області з початком економічної кризи.

Останнім часом основний резерв трудових ресурсів зосереджений у малих і середніх містах і робочих селищах, де практично припинене усяке виробництво. У регіонах з розвинутою вугільною, гірничою або металургійною промисловістю особливу проблему становить незайнята частина жіночого населення. Саме в зазначених регіонах є найбільші резерви для створення нових об'єктів виробництва в сфері послуг, легкої промисловості і т. д. Подальший розвиток приватної і кооперативної діяльності сприяє створенню додаткових робочих місць та зменшує безробіття, дає додаткові можливості працевлаштування, звільнених у запас військовослужбовців, непрацюючих жінок, пенсіонерів [20, с 170].

Київська область входить у десяток найбільш індустріально-розвинених областей України. Основні галузі промисловості - електроенергетика, хімічна і нафтохімічна промисловість, харчова промисловість.
Основу промислового потенціалу області складають понад 330 великих і середніх підприємств. Загальнодержавне значення мають такі провідні підприємства як Броварський завод порошкової металургії, найбільший у Європі Київський картонно-паперовий комбінат (м. Обухів), товаровиробник шин ВАТ "Росава", екскаваторів - ВАТ "Борекс".

Таблиця 6

Зайняте населення Київської області у віці 15 - 70 рр.

(2004-2008 рр.)

2004	2005	2006	2007	2008
Тис. осіб	% до населення 15-70 рр.	Тис. осіб	% до населення 15-70 рр.	Тис. осіб	% до населення 15-70 рр.	Тис. осіб	% до населення 15-70 рр.	Тис. осіб	% до населення 15-70 рр.
739,0	54, 8	764,4	56, 8	791,0	58, 6	791,7	58, 8	795,5	59, 3

* Статистичний збірник «Регіони України» .-К. : Держкомстат, 2009.-758 c.

Розглянувши таблицю, можна дійти висновку, що зайнятість населення Київської області з 2004 по 2008 рік неухильно зростає.

Згідно економічного закону економії суспільної праці, раціональне розміщення продуктивних сил (виробництва і населення) є найважливішою умовою підвищення рівня життя людей. Для порівняльної оцінки якості реалізації положень цього закону використовується система показників, які відображають рівень регіонального розвитку. До таких показників належать:

розподіл національного багатства між регіонами і внесок регіонів у виробництво загального національного доходу;

розвиток тих галузей виробництва, які формують економіку держави;

використання трудових ресурсів, зайнятість населення і рівень продуктивності праці;

темпи і якість господарського освоєння територій.

Найважливішим показником соціального стану суспільства є рівень життя населення в цьому суспільстві.

Характеризуючи рівень життя людей окремих районів, треба враховувати природні, національні, соціальні і економічні фактори, специфіку споживання матеріальних цінностей міським і сільським населенням, доступність цих благ окремим прошаркам населення.

Рівень життя прийнято характеризувати реальними доходами населення, номінальною заробітною платою, суспільними фондами споживання, обсягом роздрібного товарообігу, обсягом споживання продуктів харчування і непродовольчих товарів, побутових та комунальних послуг, послуг транспорту і соціально-комунальної сфери, а також якістю умов праці і відпочинку [26].

У структурі ВВП Київської області провідне місце займає промисловість, на другому місці знаходиться сільське господарство, далі йдуть будівництво, транспорт і сфера послуг. Основу промисловості складають електроенергетика й харчова промисловість, виділяються також машинобудування і металообробка, хімія і нафтохімія.

Машинобудування і металообробка спеціалізуються на виробництві устаткування для хімічної промисловості (Фастівський завод хімічного машинобудування «Червоний жовтень») і підприємств торгівлі, машин для тваринництва і кормовиробництва, екскаваторів (Бородянський екскаваторний завод), меліоративної техніки, електротехнічних виробів побутового призначення - холодильників (Васильківський завод холодильників), кондиціонерів, світлотехнічного обладнання (Броварський світлотехнічний завод).

Обличчям хімічної та нафтохімічної промисловості області є Білоцерківський шинний завод № 2, «Білоцерківщина». Також у регіоні розвинена мікробіологічна промисловість («Біохімік» - Бородянський район, с. Немішаєве).

Сільське господарство області характеризується високим рівнем розвитку. Сільське господарство області спеціалізується на зерноводства, буряківництві та м'ясо-молочному тваринництві.

Найвища частка зайнятих у народному господарстві осіб працездатного віку має місце у Київській області (без м. Києва), де цей показник становить 76,5% [3, с.123].

Отже, в даний час ми бачимо, що трудові ресурси в Київській області розміщені нерівномірно. Основною причиною цьому є розподіл вакансій за рахунок створення нових робочих місць, замість впровадження організаційних форм.

4. Динаміка структурних змін зайнятості трудових ресурсів Київської області. Трудові ресурси сфери обслуговування, у тому числі торгівлі і громадського харчування

Зайнятість населення являє собою діяльність частини населення щодо створення суспільного продукту (національного доходу).

Соціальна сутність зайнятості відображає потребу людини в самовираженні, а також у задоволенні матеріальних і духовних потреб через дохід, який особа отримує за свою працю.

Згідно із законом України "Про зайнятість населення" до зайнятого населення належать громадяни нашої країни, які проживають на її території на законних підставах, а саме:

Працюючі за наймом на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні та за кордоном;

Громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їхніх сімей, які беруть участь у виробництві;

Вибрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління чи в суспільних об'єднаннях;

Громадяни, які служать у збройних силах, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, органах національної безпеки та внутрішніх справ;

Особи, які проходять професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; які навчаються у денних загальноосвітніх школах, середніх спеціальних та вищих навчальних закладах;

Зайняті вихованням дітей, доглядом за хворими, інвалідами та громадянами похилого віку;

7. Працюючі громадяни інших держав, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій [1].

Розрізняють такі форми зайнятості: повну, неповну, часткову, первинну та вторинну.

Повна зайнятість - це діяльність протягом повного робочого дня, яка забезпечує дохід у нормальних для даного регіону розмірах.

Неповна зайнятість - зайнятість конкретної особи або протягом неповного робочого часу, або з неповною оплатою, або недостатньою ефективністю. Неповна зайнятість може бути явною або прихованою.

Явна неповна зайнятість зумовлена соціальними причинами, зокрема необхідністю здобути освіту, професію, підвищити кваліфікацію тощо.

Прихована неповна зайнятість відбиває порушення рівноваги між робочою силою та іншими виробничими факторами. Вона пов'язана, зокрема, зі зменшенням обсягів виробництва, реконструкцією підприємства і виявляється в низьких доходах населення, неповному використанні професійної компетенції або в низькій продуктивності праці.

Часткова зайнятість - це добровільна неповна зайнятість.

Первинна зайнятість характеризує зайнятість за основним місцем роботи.

Якщо крім основної роботи чи навчання ще є додаткова зайнятість, вона називається вторинною зайнятістю.

Зайнятість на неповний робочий час - це робота неповну робочу зміну, у зв'язку з неможливістю забезпечити працівника роботою на повну норму робочого часу, за бажанням працівника.

Тимчасова зайнятість - це робота за тимчасовими контрактами. Сезонна зайнятість - це зайнятість, яка пов'язана з сезонною специфікою виробництва.

Нерегламентована зайнятість - це діяльність працездатного населення працездатного віку, яка виключена зі сфери соціально-трудових норм та відносин і не враховується державною статистикою [15, с.45].

Розширення нерегламентованої зайнятості супроводжується подальшим знецінюванням робочої сили, зниженням мотивації до праці. Доходи від такої діяльності не оподатковуються, тому держава зазнає певних збитків. Водночас через вищі заробітки та зовнішню привабливість нерегламентованої діяльності у людей формується ставлення до неї як до престижної, що являється великою проблемою Київської області.

В області склалася парадоксальна ситуація. У той час як чи не дві третини її працездатного населення працює в Києві, місцеві підприємства змушені возити співробітників зі столиці або збирати селян з інших регіонів. Щодня близько 85 тис. жителів Київської області залишають рідні міста і відправляються на роботу до Києва. Цю тенденцію підтверджують цю тенденцію представники місцевого самоврядування. За даними мера Броварів Віктора Антоненка, щодня на роботу до Києва їздять не менше 15 тис. городян. Ірпінський регіон віддає Києву близько 60% місцевих трудових ресурсів. Ще більш складна ситуація з робочими руками в Бориспільському районі. Щодня звідси виїжджає на заробітки в столицю та інші регіони понад 70% працездатного населення.

Зрозуміло, що шукати роботу на стороні мешканців області змушує низький рівень зарплат на місцях.

В Київській області спостерігається скорочення працюючих та зростання обсягів прихованого і відкритого безробіття. За 2009 р. чисельність населення, зайнятого в усіх сферах економічної діяльності, скоротилася майже на 3% порівняно з 2008 р. Протягом 2009 р. з різних причин залишили постійні робочі місця 20,6% робітників і службовців. Дві третини звільнених були прийняті в різні сектори економіки, а одна третина знайшла самостійне заняття або поповнила лави безробітних. Висока мобільність кадрів спостерігається переважно у виробничих галузях. На даний момент кількість безробітного населення зменшується, люди поступово знаходять собі роботу. Якщо станом на 2007 рік кількість безробітного населення сягало 49, 6 тисяч, то у 2008 воно скоротилося до 49, 2 тисяч осіб.

Харчова промисловість - одна з провідних структуроформуючих галузей не лише агропромислового й промислового комплексів. Питома вага цієї галузі в структурі виробництва предметів споживання сягає 52,8%, у загальному обсязі промислової продукції - 16,3%, а продукції агропромислового комплексу - 33,5% [8, с. 89].

Україна має сприятливий природний, людський, геополітичний і ресурсний потенціал для розвитку харчової промисловості, раціональне використання якого забезпечило б їй провідне місце на світовому й регіональних продовольчих ринках.

Останнім часом розвиток харчової промисловості Київської області характеризується різким зниженням технологічного рівня виробництва, спрацюванням знарядь праці, скороченням обсягів і асортименту продукції, погіршенням її якості, затуханням інвестиційного та інноваційного процесів, витісненням вітчизняних харчових продуктів з внутрішнього й зовнішнього ринків продовольчих товарів.

Харчова промисловість задовольняє власні потреби області, але виникає необхідність підвищення якості продовольчих товарів, шляхом впровадження нових технологій обробки сільськогосподарської сировини.

Отже, у останні кілька років у Київській області ми спостерігаємо зменшення безробіття, що впливає на кількість трудових ресурсів країни. Головною проблемою області є те, що люди у пошуках кращого заробітку кожен день їдуть працювати до столиці, чим залишають область без потрібної кількості робочих рук.

5. Сучасні соціальні, економічні та екологічні проблеми зайнятості населення та перспективи ефективного використання трудових ресурсів Київської області

Однією з найважливіших суспільних проблем області є підвищення ефективності використання трудових ресурсів у сільському господарстві. Хоча в цьому секторі виробництва зараз офіційно працює близько 5 млн. чол., але в багатьох господарствах спостерігається найгостріший дефіцит робочої сили. Причини цього полягають, в низькій ефективності сільськогосподарського виробництва, низькому рівні механізації і електрифікації багатьох виробництв, демографічних проблемах, відтоку молоді із сільських районів через соціальні причини і невпорядкованість побуту, недосконалості законодавчої бази щодо підтримки державою сільського господарства та виробників сільськогосподарської продукції, відсутності чіткої та послідовної програми фінансування сільськогосподарської діяльності, незавершеності земельної реформи в Україні та тощо [24, с. 74].

Негативним явищем сучасного етапу розвитку України, слід вважати наявність тіньового сектору економіки, який охоплює 55-60% всього виробництва у державі і в сфері, де задіяно велику кількість трудових ресурсів, особливо молоді.

Зайнятість трудових ресурсів має два аспекти прояву:

Просторовий, який пов'язаний із структурою розподілу трудових ресурсів по території, галузям виробництва та окремим підприємствам. В цьому аспекті є певні проблеми зайнятості, пов'язані з припиненням діяльності або скороченням обсягів виробництва багатьох підприємств, наслідком чого є скорочення чисельності працівників і їх примусове звільнення з роботи. Такі проблеми зараз охоплюють понад 65% підприємств України.

2. Часовий аспект, пов'язаний з обмеженим часом використання робочої сили в процесі виробництва: сезонна робота, не повний робочий тиждень або робочий день і т.д [2, с.78].

Зрозуміло, що зниження зайнятості трудових ресурсів за обома зазначеними вище аспектами суттєво впливає на економічні показники розвитку держави.

Проблеми неповної зайнятості трудових ресурсів призвели до того, що в Україні з 1992 року з'явилась категорія людей зі статусом «безробітний».

У даний час основними причинами безробіття у області є: зменшення потреби окремих виробництв в трудових кадрах, скорочення обсягів виробництва, ліквідація окремих організацій і підприємств, недостатній економічний захист виробників вітчизняної продукції, соціальна незахищеність працівників та інше.

Економічний розвиток Київщини значною мірою залежить від успішного розвитку аграрного сектора промисловості. Без перебільшення можна сказати, що аграрний сектор відіграє основну роль у підтримці національної безпеки нашої держави, забезпечуючи виробництво десятої частини валового продукту та більше ніж 90% вітчизняних продуктів харчування для населення.

З вирішенням економічних, соціальних та демографічних проблем Київської області нерозривно пов'язаний успішний розвиток ринку праці аграрних районів. Тому, питання продуктивної зайнятості сільського населення, збереження та оновлення трудового потенціалу на селі завжди було та залишається у сфері надзвичайної актуальності.

Протягом поточного року послугами служби зайнятості скористалося 31824 незайнятих громадянина, з них кожен третій (10619 осіб - 33,4%) - житель сільської місцевості. Найбільше селян звертаються до центрів зайнятості з метою пошуку роботи в Переяслав-Хмельницькому, Васильківському, Рокитнянському, Макарівському, Згурівському, Богуславському районах (до 50%). А в Баришівському, Володарському, Миронівському, Іванківському, Ставищанському, Таращанському і Тетіївському районах сільських жителів - користувачів нашими послугами переважна більшість (60 -76%).

Відповідно до статистичних даних рівень безробіття в сільськогосподарських районах значно перевищує цей показник серед міських жителів. Так, якщо станом на 1 червня в промислових районах (Вишгородський, Києво-Святошинський, Бориспільський, Броварський, Ірпінський) рівень зареєстрованого безробіття не дотягував до 1%, то в районах сільськогосподарського спрямування він перевищував 5%.

Варто також відмітити, що рівень зареєстрованого безробіття не відображає реальну картину на селі. З одного боку реєстрація та отримання послуг в центрах зайнятості ускладнюється через віддаленість проживання та відсутність транспортного сполучення до місця проживання, з іншого - спостерігається досить низька активність сільського населення до пошуку роботи [29].

Про надлишок трудового потенціалу на селі свідчить ще й той факт, що навантаження на одне вільне робоче місце в сільськогосподарських районах на декілька порядків вище, ніж в промислових. Станом на 1 червня поточного року на одне робоче місце по області претендувало в середньому 4 особи, а по селу кількість претендентів на одне робоче місце у два-три рази більше. В Богуславському центрі зайнятості на початок червня зафіксовано навантаження на одне робоче місце - 33 особи .

Особливості демографічного розвитку Київської області вплинули на чисельність та динаміку трудових ресурсів в усіх сферах економічної діяльності. Так, якщо в 2005 р. чисельність трудових ресурсів в середньорічному вимірі складала 3729, 3 тис. чол., то в 2008 р. зменшилась на 147, 4 тис. чол. і дорівнювала 3581, 9 тис. чол.

Таблиця 7

Динаміка чисельності трудових ресурсів Київської області

(без зайнятих в особистому підсобному господарстві осіб похилого віку), тис. чол.

	Роки	Відхилення показника
	2005	2006	2007	2008	2005-2008	2008 в % до 2005
Київська обл.	971,8	883,8	923,9	920,0	-51,8	94,7

* Статистичний збірник «Регіони України» .-К. : Держкомстат, 2009.-758 c.

Таблиця 8

Динаміка чисельності зайнятих в усіх сферах економічної діяльності Київської області (без зайнятих в особистому підсобному господарстві осіб похилого віку), тис. чол.

	Роки	Відхилення показника
	2005	2006	2007	2008	2005-2008	2008 в % до 2005
Київська обл.	851,2	789,3	817,7	764,8	-86,4	89,8

* Статистичний збірник «Регіони України» .-К. : Держкомстат, 2009.-758 c.

Падіння виробництва, конверсійні процеси, зміна форм власності і перепрофілювання підприємств створили умови для перерозподілу трудових ресурсів між галузями народного господарства, в зв'язку з чим постає загроза масового безробіття.

Тільки за період з 2006-2007 рр. кількість безробітних у області підвищилась на 46, 1 тис. чол., рівень безробіття у 2008 р. становив 2,6%.

Тому поруч зі скороченням зайнятості, перш за все в промисловості та на будівництві, потрібно створювати робочі місця в сфері обслуговування населення, в виробництві товарів народного споживання, на приватних підприємствах [21,с. 365].

Треба реорганізувати існуючі бюро по працевлаштуванню і надати їм функції по переорієнтації і перепрофілюванню кадрів, матеріальної підтримки безробітних. Кошти на це повинні надходити із фонду зайнятості.

Більшість малих і середніх міст Київської області мають сприятливі умови для соціально-економічного та культурного розвитку - вигідного розміщення промислових підприємств, наукових, освітніх і медичних установ, підприємств сфери послуг, інфраструктури і т. п. Проте надмірна концентрація промисловості у великих і середніх містах привела до постійного дефіциту в них робочої сили, активізації маятникових міграцій, посилення відпливу сільського населення в міста. Виникає проблема активізації розвитку малих і середніх міст. Особливо це стосується приміських зон обласних центрів.

Вже зазначалося, що Київська область багата трудовими ресурсами, що полегшує індустріалізацію її території і стимулює розвиток трудомістких галузей промисловості і сільського господарства.

Досить гострою є екологічна проблема, що призвела до напруженої демографічної ситуації через забруднення навколишнього середовища, особливо внаслідок чорнобильської катастрофи, що серйозно впливає на працездатність населення [22,с. 36].

Освіта в Україні потерпає не лише від економічних проблем, що не дозволяють забезпечити високу якість та рівний доступ кожного до навчання. Рівень освіти та професійної підготовки є одним з найвагоміших критеріїв, які характеризують сукупний людський капітал (трудові ресурси).

Отже, як ми бачимо, в Україні постала ціла низка проблем, які потрібно негайно вирішувати. У зв'язку з цими проблемами ми не маємо можливості повноцінно використовувати трудові ресурси області, мати такий розвиток економіки, який нам дозволяє мати трудовий потенціал країни. Вирішивши ці проблеми ми дамо змогу країні вийти на новий рівень.

ВИСНОВКИ

Трудові ресурси -- це частина працездатного населення, яка володіє фізичними й розумовими здібностями і знаннями, необхідними для здійснення корисної діяльності. Вони складаються переважно з працездатного населення у працездатному віці. Нині нижня межа працездатного віку встановлена в 16 років, а верхня - 55 років для жінок та 60 років для чоловіків. До трудових ресурсів належать також пенсіонери, зайняті в суспільному виробництві, та підлітки віком 14-15 років, які з тих чи інших причин працюють у сфері матеріального виробництва або невиробничій сфері.

Кількість трудових ресурсів може зростати за рахунок додаткового залучення у виробництво людей пенсійного та підліткового віку, або її можна регулювати за рахунок зміщення меж працездатного віку, що ми зараз можемо спостерігати в Україні.

В Україні виникає все більше проблем з раціональним використанням трудових ресурсів, зокрема в малих і середніх містах, і ліквідацією прихованого і реєстрованого безробіття.

В умовах динамічного розвитку економіки та швидкого зростання суспільного виробництва, підвищуються вимоги до більш раціонального використання працездатного потенціалу країни. Керування трудовими ресурсами становить комплекс заходів, які сприяють цілковитій зайнятості працездатного населення в народному господарстві та задоволенню потреби у кваліфікованих кадрах.

Більшість населення області працює у виробничій сфері. В період економічної стабільності у ній було зайнято понад 70% працівників народного господарства, переважно у промисловості й сільському господарстві. Проте, внаслідок зупинки багатьох промислових підприємств, чисельність працюючих значно скоротилася, значно вивільнилися місця у сільському господарстві. Останнім часом зросла чисельність працівників управлінського аппарату, а внаслідок розвитку ринкової інфраструктури, збільшується кількість працівників у її установах. Намітився відтік працівників з галузей матеріального виробництва у невиробничу сферу.

Для раціонального розміщення виробництва і пропорційного розвитку продуктивних сил у регіонах і областях важливе значення має баланс трудових ресурсів.

Зайнятість населення являє собою діяльність частини населення щодо створення суспільного продукту (національного доходу). Вона відбиває досягнутий рівень економічного розвитку, внесок живої праці в досягнення виробництва. Зайнятість об'єднує виробництво і споживання, а її структура визначає характер їхніх взаємозв'язків. Розрізняють такі форми зайнятості: повну, неповну, часткову, первинну та вторинну. Окрім цих видів зайнятості, існують ще так звані нетрадиційні, до яких належать: сезонна, поденна, тимчасова зайнятість, зайнятість на неповний робочий день. У Київській області ці види зайнятості охоплюють велику частку населення.

В Київській області спостерігається скорочення працюючих та зростання обсягів прихованого і відкритого безробіття. Висока мобільність кадрів спостерігається переважно у виробничих галузях.

В умовах переходу до ринкової економіки урізноманітнюються форми зайнятості населення. Разом з залученням робочої сили для праці на підприємствах державного та суспільного сектору виробництва, зростає кількість зайнятих у кооперативах, малих і приватних підприємствах, зайнятих власною трудовою діяльністю. Дуже негативним явищем сучасного етапу розвитку України, слід вважати наявність тіньового сектору економіки, який охоплює 55-60% всього виробництва у державі і в сфері, де задіяно велику (не контрольовану) кількість трудових ресурсів, особливо молоді.

Особливості демографічного розвитку Київської області вплинули на чисельність та динаміку трудових ресурсів в усіх сферах економічної діяльності. Крім того, скоротилась питома вага працездатного населення в загальній чисельності трудових ресурсів.

Падіння виробництва, конверсійні процеси, зміна форм власності і перепрофілювання підприємств створили умови для перерозподілу трудових ресурсів між галузями народного господарства, в зв'язку з чим постає загроза масового безробіття.

Тому поруч зі скороченням зайнятості, перш за все в промисловості та на будівництві, потрібно створювати робочі місця в сфері обслуговування населення, в виробництві товарів народного споживання, на приватних підприємствах.

Треба реорганізувати існуючі бюро по працевлаштуванню і надати їм функції по переорієнтації і перепрофілюванню кадрів, матеріальної підтримки безробітних. Кошти на це повинні надходити із фонду зайнятості.

Більшість малих і середніх міст Київської області мають сприятливі умови для соціально-економічного та культурного розвитку - вигідного розміщення промислових підприємств, наукових, освітніх і медичних установ, підприємств сфери послуг, інфраструктури і т. п.

Основне завдання соціально-економічного і культурного відродження - зупинити процес вилюднення та зменшення кількості поселень в невеликих містах та селах. Основою реалізації цього завдання є приватизація, тобто організація селянських і фермерських господарств, створення для них міцної матеріально-технічної бази, відновлення виробничої кооперації та народних промислів, створення різноманітних промислових виробництв, ремесел, туризму, рекреації, розширення сфери послуг, будівництва, торгівлі і т. п.

Київська область багата трудовими ресурсами, що полегшує індустріалізацію її території і стимулює розвиток трудомістких галузей промисловості і сільського господарства.

Поряд з цим досить гостро постає екологічна проблема, що призвела до напруженої демографічної ситуації через забруднення навколишнього середовища, особливо внаслідок чорнобильської катастрофи, що серйозно впливає на працездатність населення.

Освіта в Україні потерпає не лише від економічних проблем, що не дозволяють забезпечити високу якість та рівний доступ кожного до навчання. Рівень освіти та професійної підготовки є одним з найвагоміших критеріїв, які характеризують сукупний людський капітал (трудові ресурси). Цей критерій дає змогу виявити типологічні кваліфікаційні особливості сукупної робочої сили і визначити її роль як чинника економічного зростання.

В зв'язку з низкою економічних проблем, працездатне населення України виїжджає за кордон, особливо на Захід, де рівень економічного життя є набагато вищим.

Ми маємо можливість перейняти досвід у провідних країн щодо вирішення встановлених перед Київською областю та країною загалом питань, запровадити на державному рівні програми для вирішення найгостріших соціальних, економічних та екологічних проблем зайнятості населення для ефективного використання в майбутньому трудових ресурсів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

Закон України "Про зайнятість населення" // Відомості Верховної Ради України -- 1991

Антоннік В. І. Розміщення продуктивних сил. - К.: Професіонал, 2010. - 226 с.

Борщевський П.П., Чернюк А.Г., Шмаглій О.Б. Підвищення ефективності розвитку і розміщення харчової промисловості. - К.: Наук. думка, 1994. - 160 с.

Гончарук Т.П. Вплив окремих факторів на зайнятість сільського населення у Київській області // Продуктивність агропромислового виробництва. - 2006. - №3.

Жук М.В., Круль В.П. Розміщення продуктивних сил і економіка регіонів України: Навчальний посібник. - Чернівці: Рута, 2002. - 343с.

Заболоцький Б.Ф. Розміщення продуктивних сил України: Національна макроекономіка: Посібник. - К.: Академвидав, 2002. - 368с.