Логістика процесу придбання матеріалів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

1. Процес придбання матеріалів

2. Формування системи складування

3. Системи регулювання запасів

4. Практична частина

Висновки

Список використаної літератури



ВСТУП

Переміщення матеріального потоку починається з отримання замовлень від клієнта. Одна із функцій логістики -- обробка замовлень, що сприяє просуванню продукції до місця виробництва, тобто потреби виробничої лінії переводяться в потреби замовлення. Агент із закупівель вибирає постачальників, які задовольняють фірму за багатьма параметрами (ціни, доставка, якість продукції). Належно оформлене замовлення на доставку надсилається фірмі-постачальнику. У ньому зазначають обсяг, дату та спосіб доставки. Постачальник обробляє замовлення і готує товар до відвантаження.

Ефективне розміщення замовлення впливає на ефективність усього процесу логістики. Замовлення специфікує кількість продукції та можливі методи її доставки, з нього починається рух товару каналами розподілу. Контроль за виконанням замовлення здійснюють за даними про кількість одержаної та складованої в будь-який час продукції.

1. Процес придбання матеріалів

Процес придбання матеріалів включає ряд логічно взаємозв'язаних видів робіт. Виділяються наступні стадії процесу придбання матеріалів :

1. складання заявок,

2. аналіз заявок,

3. вибір постачальників,

4. розміщення замовлень,

5. контроль за виконанням замовлень,

6. завершення процесу придбання.

Складання заявок. Заявки на придбання матеріалів готуються відповідними співробітниками функціональних підрозділів підприємства. Вони містять інформацію про те, які види і яка кількість матеріалів потрібно підприємству, коли вони мають бути отримані і хто склав заявку. Заявки складаються так, щоб очікувані до вступу кількості матеріалів випереджали фактичні потреби в них.

Час між розміщенням заявок і отриманням матеріалів називається часом випередження. Працівники, відповідальні за складання заявок, повинні встановлювати терміни постачання матеріалів з мінімальним випередженням, враховуючи можливості постачальника і потреби споживача матеріалів.

Аналіз заявок. Заявки на споживання матеріалів піддаються аналізу в службі матеріально-технічного постачання за участю фахівців з інших підрозділів. Мета аналізу - забезпечення мінімальних витрат по кожному виду матеріалів, конкретні споживні властивості яких передбачається використовувати у виробництві продукції. Методами дослідження є функціонально-вартісний аналіз і конструювання вартості.

В процесі аналізу мають бути отримані відповіді на наступні питання:

- Чи можуть дешевші матеріали задовольнити потребі виробництва?

- Чи виправдані ці потреби?

- Чи можуть інші види матеріалів задовольнити зазначені потреби?

- Чи можна спростити конструкцію вироблюваного виробу?

- Чи в змозі постачальник понизити ціни на матеріали, беручи участь разом із споживачем в розробці виробу або аналізуючи отримані специфікації?

Служба постачання не має права замінювати матеріали, вказані в заявках. Працівники відділу повинні аналізувати заявки, що поступають, і пропонувати такі варіанти придбання матеріалів, які можуть привести до зниження вартості замовлень.

Вибір постачальників. При виборі постачальників основними критеріями являються: надійність постачальника, здатність поставляти необхідні ресурси належної якості і в потрібні терміни, постачання матеріальних ресурсів за можливо мінімальними цінами, віддаленість постачальника від споживача, наявність у постачальника вільних потужностей і так далі

Основними джерелами відомостей про постачальників і матеріали є особисті контакти з "продавцями", оголошення в рекламних виданнях, описи товарів, які даються в каталогах і проспектах, відвідування підприємств і вивчення практики постачання продукції, інформація, що отримується від банків, торговельних асоціацій, державних установ і так далі

Із списку постачальників, що мають міцну репутацію, вибираються ті, хто пропонує найбільш вигідні умови з точки зору ціни і термінів постачання. Великі замовлення доцільно розподіляти між двома і великою кількістю постачальників з тим, щоб перевірити конкурентоспроможність основного постачальника і захистити себе від можливих несподіванок.

Розміщення замовлень. Придбання матеріалів здійснюється різними методами залежно від виду матеріалів і комплектуючих виробів. Основними методами закупівель є:

- оптові закупівлі (одна велика партія за один раз);

- регулярні закупівлі матеріалів (покупець замовляє необхідну кількість матеріалів, які поставляються йому дрібними партіями впродовж певного періоду);

- щоденні (щомісячні) закупівлі (використовується при закупівлях дешевих і швидко використовуваних матеріалів);

- отримання матеріалу в міру необхідності;

- одиничні закупівлі (матеріал замовляється у тому випадку, якщо його потрібно і вивозиться із складів постачальників у випадках, коли неможливо отримувати матеріал в міру необхідності).

Документально замовлення оформляється за допомогою укладення контракту між постачальником і споживачем матеріалу.

Завершення процесу придбання. Отримання замовлених матеріалів в точній відповідності з умовами контракту - необхідна ознака завершення угоди. Важливе значення має приймання продукції, в процесі якого необхідно упевнитися, що поставлений матеріал:

- потрібної якості;

- у потрібній кількості;

- у обумовлений час;

- за обумовлену ціну.

Купівля-продаж відповідним чином документально оформляється. Документальне оформлення постачань припускає отримання від постачальника повідомлення про відвантаження і супровідного листа, в яких вказується кількість товарів і час постачання. Вступ матеріалів на склад оформляється відповідними накладними і фіксується в книзі реєстрації товарів.

Вибір форми складування пов'язаний з вирішенням питання володіння складом. Існує дві основні альтернативи: придбання складів у власність або використання складів загального користування.

Ключовий чинник вибору між цими варіантами або їх комбінацій - об'єм складського товарообігу. Перевага власному складу віддається при стабільно великому об'ємі складованої продукції і високої оборотності. На власних складах краще підтримуються умови зберігання і контролю за продукцією, вище якість що надаються клієнтові послуг і гнучкість постачань.

Склади загального користування доцільно орендувати при низьких об'ємах товарообігу або при зберіганні товару сезонного попиту. У закупівельній і розподільній логістиці (у тих випадках, коли на перше місце виходять вимоги частого постачання дрібними партіями при строгій гарантії її виконання) багато підприємств прагнуть скористатися послугами складів загального користування, які максимально наближені до споживачів. Оренда складів загального користування має наступні переваги:

- не потрібно інвестиції в розвиток складського господарства;

- скорочуються фінансові риски;

- підвищується гнучкість використання складських площ (можливість зміни розміру і терміну їх оренди);

- знижується відповідальність за підтримку раціонального рівня і збереження запасів.

2. Формування системи складування

Територіальне розміщення складів і їх кількість визначаються потужністю матеріальних потоків, попитом на ринку збуту, розмірами регіону збуту і концентрацією в нім споживачів, відносним розташуванням постачальників і покупців і так далі. Малі і середні підприємства, що обмежують збут своєї продукції одним або декількома довколишніми регіонами, мають, як правило, один склад. Збільшення числа складів пов'язане із зміною загальних витрат на розміщення складської мережі.

Залежність загальних витрат від збільшення кількості складів в логістичній системі показана на мал. 1.

При збільшенні числа складів в системі зменшуються транспортні витрати на доставку із складу кінцевому споживачеві і витрати від упущених продажів; одночасно відбувається збільшення витрат на зміст складів і зберігання запасів у зв'язку із зростанням відсотка на капітал, вкладений в запаси. Максимальне наближення складів до споживачів дає можливість чіткіше і точно реагувати на зміну їх вимог, що дозволяє скоротити витрати від упущених продажів.

Мал. 1. Залежність загальних витрат на розміщення складської мережі від кількості складів

Приймаючи рішення про кількість складів, підприємство повинне виходити з умови мінімізації загальних сумарних витрат звернення. На практиці використовуються два варіанти формування і розміщення складської мережі - централізована і децентралізована система складів.

Централізована система складування включає один великий центральний склад, де накопичується основна частина запасів, і філіальні склади (у їх числі і склади загального користування), розташовані в регіонах збуту.

У децентрализованій системі основна частина запасів концентрується в мережі складів, розосереджених в різних регіонах в безпосередній близькості від споживача. Така схема розміщення складів найбільш доцільна в системі розподілу, де основним клієнтом виступає роздрібна мережа, що здійснює замовлення дрібними партіями, але з частішою періодичністю постачання.

заявка поставка матеріал складування



3. Системи регулювання запасів

Інтервали поставок матеріалів на підприємство та інтервали їхнього використання, за рідкісними винятками, не збігаються: багато з них поступають у виробництво безперервно, тобто щоденно. Тому виникає потреба в запасах матеріалів. За призначенням запаси поділяються на поточні, підготовчі й страхові. Зберігаються вони на складах разом, але нормативні величини обчислюються окремо.

Поточний запас забезпечує роботу підприємства в період між двома черговими надходженнями партій матеріалів. Він є величиною змінною: досягає максимуму в момент надходження партії матеріалів, поступово зменшується внаслідок їхнього використання і стає мінімальним безпосередньо перед черговою поставкою.

Максимальний поточний запас (Мз.пт.max ) дорівнює партії поставки матеріалів, яка залежить від інтервалу між двома поставками та середньодобових витрат матеріалів, тобто.

Мз.пт.max = Mд*tн

де Мд -- середньодобові витрати матеріалу в натуральному вимірі;

tн -- інтервал між надходженням чергових партій матеріалів у днях.

Різновидом поточного є сезонний запас, який утворюється за умов сезонного використання, сезонної заготівлі або сезонного транспортування матеріалів.

Підготовчий запас створюється тоді, коли перед використанням матеріали потребують спеціальної підготовки (сушіння, розкрою, правки тощо). Він визначається за формулою

Мз.пд. = Mд*tп



де tп -- час на підготовку матеріалів у днях. Страховий запас потрібний на випадок можливої затримки надходження чергової партії матеріалів. Його обчислюють за формулою

Мз.стр. = Mд*tт

де tт -- час термінового поповнення запасу в днях або за стандартних інтервалів постачання -- середнє відхилення від нього. Таким чином, загальний запас матеріалів становить:

максимальний Mз.max = Mд (tH+tп+tT),

мінімальний Mз.min = Mд (tп+tT),

cереднійMз.ср = Mд (tH\2+ tп+tT),

Важливе значення для підтримування поточних запасів на належному рівні має система регулювання запасів. На вибір системи регулювання впливає багато факторів, і передовсім величина потреби в матеріалах, регулярність запуску у виробництво, форма постачання тощо. Регулювання запасів може здійснюватися за системами «максимум-мінімум», «стандартних партій», «стандартних інтервалів» тощо.

У нас найбільш відома система «максимум-мінімум», згідно з якою запаси поповнюються до рівня не нижчого за їхню мінімальну величину, а після надходження чергової партії не бувають більшими за встановлену максимальну кількість. Для забезпечення цих умов замовлення на чергову поставку матеріалів видається за такої величини поточного запасу, якої вистачить для роботи аж поки замовлений матеріал надійде. Ця величина запасу називається «точкою замовлення» (Мз.з.) та обчислюється за формулою

Мз.з. =Мз.пд+Мз.стр+Мдtз,

Де tз -- час у днях від моменту оформлення замовлення до надходження чергової партії матеріалів.

Інші системи регулювання запасів, як це видно з їхніх назв, жорстко регламентують величини партій поставок або інтервал між ними.

Величина запасів матеріалів істотно впливає на ефективність роботи підприємства і вплив цей неоднозначний. З одного боку, збільшення запасів унаслідок постачання великими партіями потребує більших оборотних коштів, додаткових витрат на зберігання матеріалів, компенсацію можливого псування та втрат. Ці втрати й витрати можна вважати пропорційними величині запасу, тобто партії поставки. З іншого боку, постачання великими партіями зменшує кількість поставок і, відповідно, транспортно-заготівельні витрати, бо останні відносно мало залежать від величини партії поставки, а в більшій мірі обумовлені кількістю цих партій (витрати на оформлення, пересилання документів, роз'їзди агентів, транспортування тощо). Зменшення величини партії поставок спричиняє зворотний ефект: втрати й витрати, зв'язані зі зберіганням запасів, зменшуються, а транспортно-заготівельні витрати зростають

Оптимальною є така партія поставки (пм), яка забезпечує мінімальні сумарні витрати (См.с.) на придбання (См.п.) і зберігання (См.з.) матеріалів, тобто коли

См.с = См.п. + См.з.min

Підставивши у складові цієї функції відповідні значення, одержимо

См.п = Mp /Пм*Сп

См.з = Пм/2 *Цм*Рн

де Мр -- річна потреба у матеріалах; Сп -- транспортно-заготівельні витрати на одну партію поставки; Цм -- ціна одиниці матеріалу без урахування транспортно-заготівельних витрат; Рн -- коефіцієнт, що враховує втрати від відволікання коштів у запаси й витрати на зберігання матеріалів.

4. Практична частина

Визначити оптимальну величину виробничої партії, кількість партій протягом планового періоду та загальні витрати, використовуючи вихідні дані. Здійснити аналіз отриманих результатів.

Назва показника	Значення
Постійні витрати на партію, грн.	2000
Змінні витрати на одиницю виробу, грн./шт.	10
Річне замовлення, шт.	2500
Середньорічна норма витрат утримання запасів, %	30

Розв'язання

Оптимальну величину партії виробництва можна розрахувати за формулою:

де Р_з- річне замовлення, одиниць;

В_пер- постійні витрати одноразового переналагоджування виробничої лінії;

S - вартість одиниці виробу;

r- витрати утримання запасів виробництва у відсотках від вартості виробу.

Визначити оптимальну величину партії виробництва.

Вихідні дані для розрахунку:



Назва показника	Позначення показника	Значення
Постійні витрати на партію, грн.	Впер	2000
Змінні витрати на одиницю виробу, грн./шт.	S	10
Річне замовлення, шт.	Рз	2500
Середньорічна норма витрат утримання запасів, %	r	30

Відповідь: оптимальна величина виробничої партії склад 1825,7шт.

Задача 16

На підприємстві існують такі види витрат:витрати на постачання одиниці матеріалів 8,33 грн/од., річні витрати на утримання запасів 0,1 грн/од., річна потреба в матеріалі 1500 од.

Визначити економічний розмір замовлення.

Розв'язання

Економічний розмір замовлення (economicorderquantity - EOQ) визначається за формулою, отриманою Ф.У. Харрісом. Однак у теорії управління вона більш відома як формула Уілсона:

Де EOQ- економічний розмір замовлення, од.;

С_о- витрати виконання замовлення, грн.;

S- річний обсяг продажів, од.;

U- частка витрат зберігання в ціні одиниці товару.

Відповідь:економічний розмір замовлення становить 499,9од.

Задача 21

На трьох складах А,В,С є 65, 80 і 105 тонн бензину відповідно. Потрібно скласти план його перевезення до чотирьох споживачів (1,2,3,4) так, щоб вони одержали необхідні 45,60,80 і 65 тонн бензину відповідно, а витрата на перевезення були мінімальними. Вартість перевезення 1 тонни бензину ( у гривнях) зі складів до споживачів зазначена в табл.

Склади	Споживачі
	1	2	3	4
А	4	5	7	3
В	5	3	4	5
С	3	6	5	4

Розв'язання

Нехай

x = -- матриця, що визначає план перевезень;

G = -- матриця транспортних витрат;

а=(65 80 105) -- вектор ресурсів складів А, У, З;

b=(45 60 80 65) -- вектор потреб споживачів I, II, III, IV.

Ця транспортна задача є закритої, тому що сумарні ресурси і сумарні потреби збігаються:

=250.



При введених позначеннях задача в загальному виді формулюється в такий спосіб: знайти такі xij ?0, (i = l,...3; j = l,...4), щоб сумарна собівартість транспортування, рівна

Ж = 4 x₁₁+ 5 x₁₂+ 7 x₁₃+ 3 x₁₄+ 5 x₂₁+ 3 x₂₂+ 4 x₂₃+ 5 x₂₄+ 3 x₃₁+ 6 x₃₂+

+5x₃₃+ 4 x₃₄ > min

при обмеженнях по ресурсах

обмеженнях по потребах

і при умовах незаперечності:

xij ?0, (i=l,...3; j=l,...4)



ВИСНОВКИ:

Будь-якій фірмі чи будь-якому підприємству доводиться зберігати товар до моменту його продажу. Організовувати зберігання необхідно тому, що цикл виробництва і споживання рідко збігаються. Виробництво багатьох сільськогосподарських товарів є сезонним, хоч попит на них існує постійно. Організація складського зберігання продукції дає змогу уникнути цих суперечностей. Раціональна організація складського господарства безпосередньо впливає на економіку підприємств, оскільки втрати матеріалів під час зберігання, витрати на вантажно-розвантажувальні роботи та складські операції збільшують собівартість продукції.

Фірми користуються складами тривалого зберігання і транзитними. На складах тривалого зберігання товар перебуває протягом середнього або тривалого відрізка часу. На транзитні склади надходять товари від різних підприємств та постачальників, і їх якомога швидше відвантажують до місць призначення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Гопферт И. Состояние развития логистики и тенденции будущого // Логинфо №7-8, 2011

2. Логистика / Учеб. пособие / Новиков О.А., «Бизнес-Пресса», 2009

3. Логистика / Учеб. пособие / Сивохина Н. П., Фирма «Издательство АСТ», 2010.

4. Логистика в бизнесе / Учебник / Сергеев В.И., ИНФРА-М, 2011.

5. Логистика товародвижения / Монография / Гордон М.П., Центр экономики и маркетинга, 2009.

6. Логистика. Учебник. Чудаков А.Д. РДЛ, 2011.

7. Логистика: Интегрированная цепь поставок / Бауэрсокс Д.Дж., Олимп-Бизнес, 2011.

Размещено на Allbest.ru