Роль держави у забезпеченні зайнятості та регулювання відтворення робочої сили

- розмір такої допомоги по безробіттю підвищено 3 50 до 60 % заробітної плати до оподаткування.

700 млрд євро

500 млрд євро

У Німеччині завдяки заходам, спрямованим на забезпечення зайнятості населення, рівень безробіття зріс менше, ніж під час минулих спадів, а завдяки уникненню масових звільнень працівників ноу-хау залишилися у фірмах країни. Витрати на реалізацію політики на ринку праці Німеччини становили всього 7 % від загального обсягу кон'юнктурних заходів, вартість яких становила майже 90 млрд євро (3,6 річного ВВП країни) [13].

Водночас зазначимо, що причинами зростання рівня безробіття можуть бути як наслідки кризи, так і структурні диспропорції в економіці, або їх поєднання. Ті країни, які завчасно провели реформи на ринку праці, менше постраждали від зростання безробіття під час кризи та надмірного навантаження на бюджет.

Канада, наприклад, реформу ринку праці провела ще 1995 році в межах реалізації глибоких структурних реформ. Її реалізація призвела до перегляду політики на ринку праці, системи пільг та їх фінансування, що сприяло збільшенню стимулів до праці та скороченню надмірних витрат на програму страхування на випадок безробіття [15, с. 32]. Рівень безробіття населення в Канаді у 2010 році становив 8 %, тоді як у США - 9,6 %, у країнах Європи з розвиненою економікою - 9,4 %.

В Україні загальний рівень безробіття у 2010 році становив 8,1 %, що є найбільшим серед країн СНД, хоча й меншим, ніж у Грузії (16,3 %), Киргизькій республіці (9,3 %) та деяких європейських країнах (в середньому 9,4 %) [16, с. 79-88]. Наслідки фінансово-економічної кризи разом із накопиченими структурними диспропорціями в економіці України спричинили загострення таких проблем:

1. високий рівень економічно неактивного населення працездатного віку. Частка економічно неактивного населення становить 27,3 % загальної кількості населення працездатного віку. При цьому найбільша питома вага у складі економічно неактивного населення, крім пенсіонерів за віком чи по інвалідності (49,3 %), припадає на учнів та студентів (25 %), а також осіб, що зайняті у домогосподарстві чи перебувають на утриманні (20,8 %)$

2. зростання рівня безробіття населення серед молоді віком від 15 до 24 років. Так, якщо у 2008 році рівень безробіття міського населення вказаного віку становив 14,9 % та сільського населення - 10,3 %, то у 2011 році 20,2 % та 16,1 % відповідно;

3. значний рівень тіньової зайнятості населення. Майже 40 % від усіх працюючих громадян (чверть працездатних українців) працюють без офіційного оформлення, тобто перебувають у тіні. Із 20 млн працездатних громадян офіційно працюють лише 13 млн, а близько 5 млн людей перебуває поза легальним ринком праці [17].

У таких умовах для України першочерговим завданням є реалізація таких заходів: стимулювання самозайнятості населення та створення нових робочих місць, у т. ч. і суб'єктами малого підприємництва. Інструментами реалізації такої політики можуть бути податкові пільги (компенсація частини витрат на сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування тощо) та/або надання гарантій за кредитами життєздатним малим та середнім підприємствам, що займаються трудомісткою діяльністю, полегшення процесу отримання кредитів такими підприємствами; усунення невідповідності між досвідом, отриманим студентами під час навчання, та потребами роботодавців. Посилення захисту осіб, які шукають роботу вперше. упровадження оплачуваного стажування молоді із записом до трудової книжки.

Стимулом прийняття працівника на перше місце роботи на постійній основі може бути компенсація роботодавцю витрат на сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування протягом 2-3-х років з дати працевлаштування особи на нове робоче місце; посилення захисту робітників, що працюють на умовах тимчасового контракту; встановлення штрафних санкцій для роботодавців, які працевлаштовують робітників не за трудовою книжкою. Сприяння підвищенню чи зміні кваліфікації безробітного населення працездатного віку.

безробітний робочий сила зайнятість

5. Регулювання ринку праці в Україні, та шляхи підвищення ефективності державної політики зайнятості

Ринок праці як важлива багатопланова сфера економічного і соціально-політичного життя суспільства потребує кваліфікованого регулювання з метою підвищення ефективності його функціонування. Саме створення дієвої системи регулювання сфери зайнятості є одним з основних серіальних заходів розвитку суспільства

Державна політика зайнятості населення залежить від темпу і характеру ринкових перетворень. Вона передбачає систему адаптації різних категорій незайнятого населення до вимог ринку праці, а також систему соціального захисту безробітних та осіб з обмеженою конкурентоспроможністю

Державне регулювання зайнятості населення має грунтуватися на:

* забезпеченні соціального партнерства суб'єктів ринку праці, тобто створенні рівних можливостей усім громадянам незалежно від їхнього походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, віку, політичних переконань, ставлення до релігії, реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до своїх здібностей та професійної підготовки з урахуванням особистих інтересів та суспільних потреб;

* сприянні забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганні безробіттю, створенні нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва;

* добровільності й відсутності примушування громадян щодо вибору сфери діяльності й робочого місця;

* гласності на основі всебічного інформування населення про наявність вакантних робочих місць;

* дотриманні комплексності заходів щодо регулювання зайнятості вселення;

* підтримці працездатних громадян у працездатному віці, які поребують соціального захисту;

* забезпеченні заходів запобіжного характеру щодо регулювання зайнятості населення та відтворення робочих місць;

* певної гарантії зайнятості, тобто гарантії збереження робочих Місць і професії, гарантії одержання доходів. Залежно від стану економіки та ринку праці передбачається Дійснення активних та пасивних заходів регулювання зайнятості.

Заходи щодо регулювання ринку праці зі сторони держави умовно поділяють на активні та пасивні.

До активних заходів належать:

* створення додаткових і нових робочих місць шляхом реструктуризації економіки, розвитку приватного бізнесу, особливо малого й середнього, створення умов для іноземного інвестування та для самозайнятості населення тощо;

* профорієнтація, підготовка й перепідготовка кадрів;

* організація громадських робіт;

* посилення територіальної та професійної мобільності робочої сили;

* розвиток служби зайнятості тощо.

До пасивних заходів належать: виплата допомоги у зв'язку з безробіттям і надання допомоги членам сімей, які перебувають на утриманні безробітних.

Слід наголосити, що створення нових постійних і тимчасових робочих місць у сучасних умовах значною мірою залежать від розвитку малих підприємств і кооперативів. Нині в Україні на них припадає приблизно 60% загальної кількості зайнятих у недержавних структурах.

Перспективним напрямом є організація малих підприємств шляхом залучення на них випускників профтехучилищ, технікумів з подальшим переведенням цих підприємств на оренду, викуп. Незважаючи на відносно меншу вартість робочих місць у соціально-побутовій сфері, доцільно створювати нові підприємства у виробничій сфері, зокрема у виробництві будівельних матеріалів, для перероблення м'яса, овочів, фруктів, заготівлі продукції, а також у виробничій інфраструктурі.

Важливим напрямом активної політики зайнятості є професійна підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації працівників з метою створення сприятливих умов для широкомасштабного розгортання процесів структурної та технологічної перебудови економіки, запобігання змушеному хронічному безробіттю, розв'язання кадрових завдань, пов'язаних із раціоналізацією зайнятості.

Необхідно удосконалити систему інформації щодо вакансій, передусім створити інтегровану базу даних про ринок робочої сили, яка б містила інформацію про потребу підприємств у кадрах за професіями та кваліфікаційними розрядами (структура професій, рівень кваліфікації), а також дані про кількість наявних та необхідних робочих місць за категоріями персоналу.

В Україні широкому використанню громадських робіт заважають, з одного боку, відсутність коштів у місцевих бюджетах, незаінтересованість підприємств в організації цих робіт унаслідок обмеженої потреби в робочій силі, з іншого боку -- непопулярність таких робіт серед незайнятих громадян через тимчасовість, невідповідність кваліфікаційному рівню і, як наслідок, психологічну неприйнятність.

Економічне зростання створює передумови для створення нових та реконструкції вже існуючих робочих місць. Метою такої реконструкції має бути зменшення питомої ваги робочих місць з важкими та шкідливими умовами праці, забезпечення сучасного технологічного рівня виробництва, захист навколишнього середовища. Напрями підвищення якості робочої сили. Необхідно створити передумови для істотного підвищення мобільності робочої сили (професійної, соціальної, територіальної) шляхом належної професійно-освітньої підготовки робочої сили відповідно до поточних та перспективних вимог економіки та створення реального ринку житла. Основні напрями реформування оплати праці.

Через обмеженість можливостей протягом найближчих років підвищити рівень заробітної плати за рахунок традиційних джерел необхідно повною мірою задіяти потенціал джерел, пов'язаних із реструктуризацією собівартості та цін і збільшенням у них частки заробітної плати, інших видів доходів працюючих на основі зменшення податкового навантаження на фонди оплати праці з одночасним зростанням абсолютних розмірів останніх; перегляду ставок і відрахувань з доходів підприємств; запровадження системи оподаткування прибутку, яка б стимулювала економію матеріальних ресурсів.

Основні напрями поліпшення соціального захисту безробітних.

Трансформація політики ринку праці має бути спрямована на забезпечення достойною роботою населення незалежно від місця проживання, на стимулювання економічної активності населення, розвиток та реалізацію трудового потенціалу. Це стане вагомим чинником дальшого економічного зростання.

Здійснення державного управління процесом зайнятості на сучасному етапі розвитку країни є якісним індикатором ефективності державної соціально-економічної політики. Рівень державного управління процесом зайнятості населення безпосередньо визначається станом економіки, в якому нині знаходиться Україна. Серед проблем на ринку праці складною залишалась структура зайнятості та її ефективність, що безпосередньо була пов'язана з ситуацією у різних секторах економіки, нелегальною трудовою міграцію та тіньовою зайнятістю. Неефективна структура зайнятості віддзеркалювала модель економічного розвитку, яка базувалася на дешевій робочій силі. Тому сучасний стан економіки України вимагає від органів державного управління вироблення особливо зваженої політики у сфері зайнятості, оскільки тільки позитивні зміни структури зайнятості, зокрема, вільне переміщення робочої сили, що приводить до структурних зрушень, могли забезпечити вихід країни з кризи і перехід до економічного зростання.

Головним завданням державного управління процесом зайнятості населення сьогодні має стати переорієнтація курсу вирішення соціальних проблем на розширення ринку праці, а це вимагає чіткої організації допомоги в наданні або пошуку роботи усім, хто бажає працювати. І тільки комплексне вирішення цих проблем може привести до їх успішного вирішення. Новий Закон України “Про зайнятість населення” [18] містить норми, які дозволяють наблизити українську державну політику в сфері зайнятості до європейських стандартів.

Важливим завданням органів державного управління є формування державної політики зайнятості, сутність якої виявляється тоді, коли вона набуває характеру управлінських дій, здатних вирішувати наявні проблеми суспільства і держави.

Слід зазначити, що досягнення максимально можливої зайнятості виходить із сучасного стану економіки, в якому нині знаходиться Україна. Тобто існуватиме ця мета доти, поки в Україні не відбудуться повномасштабні системні перетворення і не встановляться сталі цивілізовані ринкові відносини.

Слід зазначити, що основу механізму реалізації державного управління процесом зайнятості населення мають становити не лише аналіз, але й прогно та висновки, і лише на підставі цього, в будь-якому випадку, - прийняття адміністративного рішення щодо коригування діючих поточних заходів і програм, а також внесення коригувань або розробки законів, постанов Кабінету Міністрів України, наказів Мінпраці, Мінекономіки, Мінюсту України тощо буде ефективним. Ця схема принципово має зберігатися на будь-яких рівнях управління з розробкою відповідних загальнонаціональних або регіональних заходів і нормативних актів, а також коли за пропозицією регіонів можуть бути прийняті закони України і постанови Кабінету Міністрів України.

Сьогодні, на думку більшості спеціалістів, основною проблемою українського ринку праці є не безробіття, а саме низький рівень заробітної плати. Залишаються низькими в Україні і невідповідними загальносвітовій практиці показники, що характеризують саму частку заробітної плати у ВВП та собівартості продукції [19]. Все це провокує трудову міграцію і дефіцит кваліфікованої робочої сили. А штучне створення щороку не менше ніж 1 млн робочих місць, передбачене Указом Президента України “Про вдосконалення державного регулювання у сфері зайнятості населення та ринку праці в Україні” від 11 липня 2005 р., проблему зайнятості населення було не в змозі розв'язати [20].

Важливим чинником зниження соціальної напруженості між владою та найбільш уразливими прошарками населення має стати підтримка малого бізнесу. Прошарок людей, які займаються підприємництвом, становить зараз одне із основних джерел забезпечення соціально-економічної активності населення. Мета державної підтримки підприємництва має полягати у створенні умов для структурних змін в економіці України; забезпечення сталого позитивного розвитку суспільства, поповнення бюджету; формування умов для забезпечення зайнятості населення України, запобігання безробіттю, створення нових робочих місць тощо. Органи державного управління повинні гарантувати всім підприємцям, незалежно від вибраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права і створити рівні можливості для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних й інших ресурсів. Необхідно чітко визначити загальну, галузеву і регіональну потреби в робочих місцях як на поточний період, так і на перспективу.

Аналіз функцій органів державного управління у сфері зайнятості населення підтверджує, що на сучасному етапі частина функцій державного управління у цій сфері практично не виконується, а частина потребує вдосконалення. Тому систему органів державного управління у сфері зайнятості населення слід вивільнити від невластивих їй функцій на національному, регіональному та місцевому рівнях і водночас зорієнтувати її на надання населенню тих державних послуг у сфері зайнятості, потреба в яких виникла в процесі формування об'єктивних процесів розвитку ринку праці в умовах реформування національної економіки. Зокрема, органи державної влади повинні не безпосередньо втручатися в діяльність діючих і новостворених підприємств, а за допомогою адміністративних та економічних важелів створювати відповідні умови для зміни кон'юнктури ринку праці в регіоні, вживати активних заходів щодо сприяння продуктивній зайнятості та здійснювати соціальний захист незайнятого населення.

Слід зазначити, що українське законодавство у сфері зайнятості населення формувалось в основному на першому етапі ринкових реформ, тому дієвість окремих його норм і положень є застарілою і не відповідає стратегічним напрямам політики зайнятості на сучасному етапі. Тому для підвищення ефективності державного управління процесом зайнятості населення важливо, щоб правові норми щодо регламентації дій держави на ринку праці поєднували інвестиційну, кредитно-грошову, зовнішньоекономічну, податкову і бюджетну політику з політикою зайнятості і визначали відповідальність за недостатню ефективність прийнятих заходів при зростанні безробіття. Потребує посилення і розробка правових норм, які б сприяли безробітним у виборі їм роботи й підвищення їх конкурентоспроможності. Але перш, ніж вносити ті чи інші корективи в нормативно-правову базу, слід спочатку ретельно проаналізувати передбачуваний позитивний ефект внесених змін у порівнянні із можливими Потребує посилення і розробка правових норм, які б сприяли безробітним у виборі їм роботи й підвищення їх конкурентоспроможності. Але перш, ніж вносити ті чи інші корективи в нормативно-правову базу, слід спочатку ретельно проаналізувати передбачуваний позитивний ефект внесених змін у порівнянні із можливими збитками від його реалізації. Для ефективного забезпечення зайнятості населення слід також провести гармонізацію законодавства про зайнятість населення з міжнародними нормами вирішення проблем безробіття.

Персонал управління Державної служби зайнятості повинен мати такий рівень підготовки та кваліфікації, який давав би йому можливість бути готовим до змін, приймати й адекватно реагувати на загрози та виклики зовнішнього середовища та вміти в ситуації невизначеності приймати адекватні змінам та викликам рішення. Цьому в значній мірі має сприяти постанова Кабінету Міністрів України “Про реєстр державних та адміністративних послуг” від 27 травня 2009 р. № 532 [11].

Світовий досвід вдосконалення державного управління підтверджує, що саме інформаційно- аналітичне забезпечення слід розглядати як важливе завдання підвищення ефективності діяльності на всіх рівнях - державному, галузевому і регіональному [13, c. 75].

Нагромаджений досвід формування ринку праці в Україні, а також осмислення теоретичних моделей, які вже реалізовані в країнах із розвиненою ринковою економікою, свідчить, що доцільнішою для умов України є модель регулювання, яка адекватна соціально-ринковій організації, оскільки саме вона поєднує принцип ринкової свободи господарювання (тобто збереження власної мотивації до праці та механізму саморегуляції виробництва) із принципом соціального вирівнювання (тобто забезпечення рівних стартових умов, життєвих шансів для кожного). Але із властивим українській економіці великим державним сектором і активним втручанням у ринкові процеси при недосконалості правової бази, податкового законодавства, значного “тіньового” сектора, для ефективного вирішення існуючих на сьогодні проблем зайнятості населення необхідно реформувати всі сфери економічного, політичного і соціального життя суспільства.

Висновок

Підсумовуючи все вищезазначене можна сказати, що в даний час український ринок праці не збалансований, про що свідчать серйозний дисбаланс у першу чергу з боку попиту. Криза в економіці, закриття великих промислових підприємств ведуть до безробіття й одночасно до необхідності широкомасштабної перекваліфікації значної частини робочої сили. Особливо важко йдуть ці процеси через слабку мобільність робочої сили - переїзд із міста в місто залишається великою проблемою. З іншого боку, спостерігається збільшення частки зайнятості в тих галузях, ділова активність у який виросла в зв'язку з ринковими перетвореннями. До таких відносяться, головним чином, сфера послуг - сфера торгівлі і суспільного харчування, матеріально-технічного постачання і торгового посередництва, а також кредитно-фінансова і страхова сфера.

В Україні йде формування конкретних механізмів державного регулювання ринку трудових ресурсів. Визначені кроки тут уже зроблені: створена державна служба зайнятості, розгортається система перепідготовки кадрів, офіційно встановлюються прожитковий мінімум і мінімальна заробітна плата. Утім, поки два останніх індикатори є в Україні (на відміну від високорозвинених країн з ринковою економікою) лише умовними показниками. Справа в тім, що мінімальна заробітна плата встановлена на настільки низькому рівні, що кожна - навіть відверто грабіжницька ставка - легко укладається в цей норматив.

Головні функції з регулювання ринку праці в Україні виконує Міністерство праці та соціальної політики. Для реалізації програми зайнятості і забезпечення громадянам відповідних гарантій на всій території України створено державну службу зайнятості, її обов'язком є: аналіз і прогнозування попиту на робочу силу та її пропозицію; облік вільних робочих місць і громадян, які звертаються з питань працевлаштування, надання допомоги громадянам у професійній орієнтації, підборі роботи і працевлаштуванні та власникам підприємств у підборі потрібних працівників; реєстрація безробітних і виплата їм допомоги; участь у підготовці територіальних програм зайнятості тощо.

Деякі функції з регулювання ринку праці виконує Міністерство економіки, а також управління, департаменти економіки місцевих державних адміністрацій .

Список використаної літератури

1. Кочура І. Продуктивна зайнятість у контексті забезпечення людського розвитку і економічного зростання / І. Кочура // Україна: аспекти праці. - 2005. - № 6. - С. 19-23.

2. На ринку праці - шок [Електронний ресурс] // День. - 08.12.2009. - № 222. Режим доступу: http://www.day.kiev.ua/288763/.

3. Экономическая теория: учеб. для студ. вуз. обуч. по экон. напр. и спец. под ред. А. И. Добрынина, Л. С. Тарасевича. - [3-е изд.]. - СПб : Питер, 2000. 544

4. Старовойтова Л. И. Занятость населения и ее регулирование: учеб. пособие [для студ. высш. учеб. заведений] / Л. И. Старовойтова, Т. Ф. Золотарева. - М. : Издательский центр «Академия», 2001. - 192 с.

5. Петюх В. М. Ринок праці: навч. посібник / В. М. Петюх. - К. : КНЕУ, 1999. 288 с.

6. Махсма М. Б. Економіка праці та соціально-трудові відносини: навч. посіб. М. Б. Махсма. - К. : Атіка, 2005. - 304 с.

7. Степанова В.О. Інвестиції в основний капітал та їх вплив на економіку України / В. О. Степанова // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. - 2009. - № 2 (6). - С. 108.

8. Котырло Е. Региональные особенности регулирования рынка труда с позиций маркетинга / Е. Котырло // Управление персоналом. - 2000. - № 12. С. 23-26. 9. Економічна теорія : Політекономія : підручник / [Базилевич В. Д., Попов В. М., Базилевич К. С. та ін.]; за ред. В. Д. Базилевича. - 8-ме вид., переробл. і доповн. - К. : Знання , 2012. - 702 с.

10. Конференции по молодежной занятости в Азербайджане, Армении и Грузии // Вестник Бюро МОТ. - 2012. - № 1(48). - С. 1-2.

12. Ханан Морси. Раненое поколение / Ханан Морси // Финансы и развитие. -2012. - Март. - С. 15-17.

11. Гаркавенко Н.О. Проблеми зайнятості та безробіття на національному ринку праці.// Формування ринкових відносин в Україні - 2007. - №4.

13. Рікардо Джуччі Економічно-політична реакція на кризу в Німеччині та Україні [Електронний ресурс] / Рікардо Джуччі / Німецька група консультантів при Уряді України. - К., 2011. - Режим доступу : www.beratergruppe-ukraine.de

14. Островская Е. П. Франция : преодоление кризиса / Е. П. Островская // Мировая экономика и международные отношения. - 2010. - № 4. - С. 52-63.

15. Иржи Ионас Фискальные соседи / Иржи Ионас, Чемиле Санчак // Финансы и развитие. - 2011. - Сентябрь. - С. 30-33.

16. Перспективы развития мировой экономики : замедление роста, увеличение рисков [Электронный ресурс] / Международный валютный фонд: [сайт]. - Сентябрь, 2011. - Режим доступа: http://www.imf.org/external/russian/pubs/ft/fandd/2011/09/index.htm

17. Про зайнятість населення [Електрон. ресурс] : Закон України № 10497-1, ухвалений Верховною Радою України 5 липня 2012 р. - Режим доступу: http :

www.rada.gov.ua

18. Економічна активність населення України 2010 : стат. зб. / відпов. за вип. Н. В. Григорович. - К. : Державний комітет статистики України, 2010 - 223 с.

19. Про вдосконалення державного регулювання в сфері зайнятості населення на ринку праці в Україні : Указ Президента України від 11 липня 2005 р. // Уряд. кур'єр. - 2005. - 19 лип.

20. Управление трудовыми ресурсами: Справ. пособие / Под ред. Л. А. Костина -- М.: Экономика, 1987.

21. Економіка праці: Навчальний посібник / Г.Т. Завіновська - 2003. - 299с.

22. Федоренко В.Г., Діденко О.М., Руженський М.М., Іткін О.Ф. Політична економія: Підручник / За науковою ред. доктора економ. наук проф. В.Г. Федоренка. - К.: Алерта, 2008. - 487 с.

24. Україна: аспекти праці. // Науково-економічний та суспільно-політичний журнал. - 2012. - Київ.

Размещено на Allbest.ru