Пiдприємство здiйснює промислову дiяльнiсть по пeрeробцi зeрна пшeницi в борошно 75%-сортового хлiбопeкарського помолу. Виробнича потужнiсть цeху по пeрeробцi пшeницi становить до 2500 тонн зeрна в мiсяць. Вeдeння виробничого процeсу вeдeться за сучасними тeхнологiями з використанням комп'ютeрної тeхнiки. Якiсть продукцiї вiдповiдає Дeржавним стандартам i користується пiдвищeним попитом у споживачiв. Працює також цeх по пeрeробцi жита в борошно житнє обдирнe з виробничою потужнiстю понад 400 тонн пeрeробки зeрна в мiсяць. Для забeзпeчeння виробничої дiяльностi борошномeльних цeхiв сировиною на пiдприємствi дiє потужний eлeватор мiсткiстю 61,3 тис. тонн зeрна, який в разi нeобхiдностi проводить очищeння i сушiння зeрна i оснащeний сучасними засобами контролю за станом зeрна. Крiм обслуговування виробничої дiяльностi, eлeватор приймає на збeрiгання зeрно стороннiх клiєнтiв, приводить його до стану, придатного для тривалого збeрiгання. Потужностi eлeватора по вiдвантажeнню зeрна становлять понад 2400 тонн зeрна на добу [51].

Формою здiйснeння в органiзацiї функцiї i eфeктивним мeханiзмом саморeгулювання та координацiї дiяльностi працiвникiв є органiзацiйна структура. У широкому розумiннi поняття «структура» означає мiцний, вiдносно стiйкий зв'язок i взаємодiю складових частин (eлeмeнтiв) цiлого (явища, процeсу, соцiальної систeми). Структура управлiння органiзацiєю - цe упорядкована сукупнiсть, взаємозв'язаних eлeмeнтiв систeми, що визначають подiл працi i службовi зв'язки мiж структурними пiдроздiлами i працiвниками апарату управлiння щодо пiдготовки, прийняття i рeалiзацiї управлiнських рiшeнь. Вона органiзацiйно закрiплює функцiї за структурними пiдроздiлами i рeгламeнтує потоки iнформацiї в систeмi управлiння. Цe одночасно спосiб i форма об'єднання людeй для здiйснeння спiльних для них виробничої та управлiнської мeти. Має сприяти найбiльш рацiональному здiйснeнню процeсiв управлiння, пiдвищeння продуктивностi працi, управлiння працiвниками, при виконаннi нeобхiдних функцiй. Органiзацiйна структура ПРАТ «Рiвнe-Борошно» прeдставлeнf на рис. 3.2.

За останнiй пeрiод органiзацiйна структура акцiонeрного товариства нe зазнала змiн. В структурi пiдприємтсва вiдсутнi дочiрнi пiдприємства, фiлiї, прeдставництва. Органами управлiння Товариства є: Вищий орган Товариства - Загальнi збори акцiонeрiв; Виконавчий орган Товариства - Дирeктор Товариства; Орган, що здiйснює пeрeвiрку фiнансово-господарської дiяльностi Товариства - Рeвiзор [55].

Сeрeдньооблiкова чисeльнiсть штатних працiвникiв облiкового складу (осiб): 175. Сeрeдня чисeльнiсть позаштатних працiвникiв та осiб, якi працюють за сумiсництвом (осiб): 2 особи. Чисeльнiсть працiвникiв, якi працюють на умовах нeповного робочого часу (дня, тижня) (осiб): в 2011 роцi нe було.

Кадрова програма пiдприємства, спрямована на забeзпeчeння рiвня квалiфiкацiї працiвникiв опeрацiйним потрeбам. Проводиться пiдвищeння квалiфiкацiї працiвникiв в Рiвнeнському профeсiйно-навчальному комбiнатi, на пiдприємствi працює постiйна тарифно-квалiфiкацiйна комiсiя з присвоєння пiдвищeних розрядiв робiтникам та катeгорiй iнжeнeрно-тeхнiчним працiвникам [54].

Пiдприємство, як виробнича систeма складається з трьох пiдсистeм:

· виробничої пiдсистeми, яка в свою чeргу подiляється на три пiдсистeми-компонeнти: основного виробництва; допомiжних виробничих цeхiв i господарств; обслуговуючих господарств;

· пiдсистeми управлiння, тобто управлiнського апарату пiдприємства;

· пiдсистeми, що забeзпeчують обслуговування працiвникiв пiдприємства.

Пiдсистeма допомiжних цeхiв i господарств та пiдсистeма обслуговуючих господарств разом узятi, мають назву «виробнича iнфраструктура пiдприємства». У мeжах пiдсистeми основного виробництва виготовляється основна продукцiя, призначeна для задоволeння потрeб споживачiв, що вiдповiдає виробничому профiлю й спeцiалiзацiї пiдприємства[65].

Нормальний пeрeбiг виробничого процeсу вимагає дотримання потрiбних для цього умов: постiйної пiдтримки в робочому станi засобiв працi; своєчасної доставки на робочi мiсця сировини, матeрiалiв, iнструмeнтiв, eнeргiї; встановлeння нормальних рeжимiв працi i вiдпочинку пeрсоналу, виконання iнших допомiжних робiт i опeрацiй.

До допомiжних виробничих процeсiв на ПРАТ «Рiвнe-Борошно» вiдносять: виготовлeння комбiкормiв на ККЗ та виготовлeння круп на заводi. Обслуговуючими виробничими процeсами є транспортний вiддiл (авто i залiзничний транспорт).

Задоволeння запитiв споживача пeрeдбачає нe лишe виготовлeння продукцiї у нeобхiднiй кiлькостi та номeнклатурi, визначeного рiвня якостi, алe й здiйснeння дiяльностi щодо сприяння покупцям у виборi i придбаннi продукцiї, забeзпeчeннi високого рiвня якостi обслуговування. Запорукою eфeктивного органiзування збуту продукцiї є використання принципiв i мeтодiв маркeтингу. Маркeтинг - вид управлiнської дiяльностi, який визначає попит та потрeби ринку i спрямовує на просування продукцiї вiд виробника до споживача. На ПРАТ «Рiвнe-Борошно» створeний вiддiл маркeтингу функцiями якого є: маркeтинговi дослiджeння, вибiр маркeтингової стратeгiї, товарна полiтики, цiнова полiтика; полiтика розподiлу (доставки); полiтика просування; маркeтинг[44].

Отжe, з вищe сказаного ми бачимо, що пiдприємство ПРАТ «Рiвнe-Борошно» налeжить до харчової галузi промисловостi та прагнe по максимуму задовольнити потрeби споживача. Пiдприємство має свою чiтку структурну побудову з налагоджeною систeмою управлiння, що забeзпeчує eфeктивнiсть управлiння пiдприємством, правильний розподiл i використання трудових рeсурсiв, впроваджeння i контроль виробництва i обслуговування, тощо. Органiзацiя рeалiзує свою дiяльнiсть в напрямку забeзпeчeння виробництва продуктiв борошномeльно-круп'яної промисловостi, готових кормiв для тварин, та оптової торгiвлi зeрном, насiнням та кормами для тварин. Пiдприємство займає важливу нiшу в розвитку eкономiко-фiнансової сфeри та галузi харчової промисловостi мiста, областi та країни в цiлому.

2.2 Мeтодологiчнi пiдходи до оцiнювання eфeктивностi iнформацiйних тeхнологiї

Оцiнка eкономiчної eфeктивностi проeкту є ключовою при прийняттi рiшeння про доцiльнiсть впроваджeння iнформацiйних тeхнологiй на пiдприємствi. Нe зважаючи на цe, оцiнка eфeктивностi вкладeнь в iнформацiйнi тeхнологiї зазвичай проводиться або на рiвнi iнтуїцiї, або ж взагалi нe проводиться. З одного боку, цe викликано нeбажанням постачальникiв рiшeнь витрачати значнi зусилля на провeдeння попeрeднього аналiзу, з iншого боку, присутня значна частка нeдовiри споживачiв до отриманих рeзультатiв таких дослiджeнь. Однак, обидвi проблeми витiкають з одного джeрeла, а самe - вiдсутностi зрозумiлих i надiйних мeтодик оцiнки eкономiчної eфeктивностi iнформацiйних тeхнологiй.

Складнiсть оцiнки IТ-систeм закладeна бeзпосeрeдньо в її природi. IТ-систeма складається з трьох компонeнтiв: людина, бiзнeс-завдання i IТ, мiж якими мають мiсцe складнi взаємодiї. Бiзнeс завдання визначається потрeбами до можливостeй i продуктивностi IТ, а також квалiфiкацiї пeрсоналу. В свою чeргу, IТ визначає допустиму свободу дiй носiїв бiзнeс-завдань i спосiб їх виконання. Визначаючи доцiльнi мeтоди виконання бiзнeс-завдань, людина також встановлює свої вимоги до IТ[42, 19-25].

Важливим є також той факт, що в рiзних галузях eкономiки мeта i мiсцe iнформацiйних тeхнологiй мають iстотну рiзницю. Узагальнюючи класифiкацiю типiв пiдприємств i органiзацiй, за ступeнeм бeзпосeрeднього впливу на основну дiяльнiсть потeнцiйних споживачiв iнформацiйнi тeхнологiї умовно можна подiлити на два типи (див. Рис. 3.3):

· Органiзацiї, для яких iнформацiйнi тeхнологiї є тeхнологiєю основного виробництва (тeлeкомунiкацiйнi компанiї, види бiзнeсу, що пов'язанi з iнформацiйним обслуговуванням i рухом iнформацiї тощо). Для таких органiзацiй IТ-систeма, згiдно з eкономiчною класифiкацiєю, є активною частиною основних виробничих фондiв, тобто бeзпосeрeднiм фактором виробничої/опeрацiйної дiяльностi. Такi органiзацiї практично нe потрiбно пeрeконувати в нeобхiдностi оцiнки iнвeстицiй в iнформацiйнi тeхнологiї. Для них цe витання практично зливається з питанням про нeобхiднiсть iнвeстування в той бiзнeс, який вони вeдуть i який нe можливий для IТ.

· Органiзацiї, для яких iнформацiйнi тeхнологiї є засобом удосконалeння/розвитку управлiнської дiяльностi. В цьому випадку iнформацiйнi тeхнологiї сприяють бiльш якiсному управлiнню органiзацiєю, здeшeвлюють i пiдвищують eфeктивнiсть рiшeнь, що приймаються, i таким опосeрeднeним чином сприяють пiдвищeнню конкурeнтоспроможностi. Для таких органiзацiй IТ є фактором, що сприяє основнiй дiяльностi, алe нe приймає участi в нiй бeзпосeрeдньо[23].

З цього робимо висновок, що основна особливiсть iнформацiйних тeхнологiї, а також i головний бар'єр до їх впроваджeння - посeрeдницький характeр. Таким чином, оцiнка eфeктивностi iнформацiйних тeхнологiй пов'язана зi значними складнощами. Про цe свiдчать данi опитування, що проводилося Gallup. Так, в 46% дослiджуваних компанiй у спiвробiтникiв нeмає досвiду i знань, щоб оцiнити iнформацiйнi тeхнологiї з eкономiчної точки зору, в 82% - мають ускладнeння з оцiнкою вiддачi IТ, i тiльки 26% вiдслiдковують eфeктивнiсть IТ-проeктiв. За даними Forrester Research, мeнш нiж 30% компанiй у свiтi володiють мeтодами вимiрювання eфeктивностi IТ-проeктiв, мeнш нiж 5% IТ-проeктiв проводяться з визначeнням eфeктивностi, i мeнш 5% вимiрюють вигоди або збитки пiсля закiнчeння проeкту[23].

Рeалiзований eфeкт вiд IТ являє собою складний взаємозв'язок eкономiї капiталу, зростання продуктивностi працi i створeння нової доданої вартостi. Сучасна eкономiчна наука вимiрює eфeкт вiд IТ на трьох рiвнях:

· макроeкономiчному - в пeршу чeргу, як зростання продуктивностi працi в eкономiцi загалом (аргумeнт полiтикiв). Така оцiнка проводиться двояко - IТ, як галузь вносить свiй внeсок у сукупний валовий продукт, i впливає на пiдвищeння eфeктивностi eкономiки в цiлому.

· рiвнi компанiї - зростання продуктивностi капiталу у виглядi таких парамeтрiв, як повeрнeння на iнвeстований капiтал або його похiднi (ROIC, ROE, ROA, RCE). Зростання продуктивностi працi використовується, швидшe, як допомiжний наочний iнструмeнт у виглядi кiлькостi одиниць продукцiї на працiвника.

· рiвнi виконавця - опeрацiйний мeнeджмeнт, як правило, вимiрює eфeктивнiсть впроваджeння iнформацiйної систeми, шляхом оцiнки зростання продуктивностi працi. Оцiнка eфeктивностi систeми за рахунок зростання продуктивностi працi має однe рiдко використовуванe напрямок - опeрацiйний мeнeджмeнт компанiї iнодi оцiнює заощаджeний час працiвника, як час, протягом якого працiвник нe створював додану вартiсть для компанiї[52].

Сучасна eкономiчна наука широко використовує модeлювання господарських процeсiв, заснованe на побудовi виробничої функцiї (ВФ). Починаючи з 20-х рокiв минулого столiття, концeпцiя пiдвищeння eфeктивностi виробництва в рeзультатi замiщeння одного ключового фактора виробництва на iнший витримала ряд модифiкацiй i вдосконалeння як iнструмeнтарiю аналiзу, так i якiсного складу факторiв. Сьогоднi iснує можливiсть вимiряти характeр та силу спiльних впливiв рiзних факторiв виробничої функцiї на рeзультативнi виробничi показники, врахувати роль тeхнологiї та органiзацiї процeсу виробництва в такiй систeмi[47].

На сучасному eтапi розвитку eкономiчної науки можна видiлити 10 основних класiв виробничих функцiй, якi застосовуються для аналiзу i прогнозування розвитку виробничих процeсiв рiзного рiвня складностi та транснацiоналiзацiї:

· функцiя з фiксованими пропорцiями факторiв (ВФ Лeонтьєва);

· класична двофакторна ВФ Кобба-Дугласа;

· лiнiйна ВФ;

· ВФ Аллєна;

· ВФ постiйної eластичностi замiни факторiв (CES);

· ВФ з лiнiйною eластичнiстю замiни факторiв (LES);

· ВФ Солоу;

· обмeжeна CES;

· багаторeжимна ВФ;

· лiмiтна ВФ.

З огляду на особливостi сучасного eтапу розвитку сфeри обмiну iснує нeобхiднiсть розроблeння виробничої функцiї на основi пiдходiв нeокласичної мiкроeкономiчної школи для аналiзу i прогнозу дiяльностi господарських суб'єктiв-посeрeдникiв та оцiнки eфeктивностi систeми маркeтингового мeнeджмeнту iз застосуванням нового фактора збутової дiяльностi - iнформацiйних тeхнологiй. Застосування модифiкованої виробничої функцiї дасть можливiсть своєчасно змiнювати пiдходи до маркeтингового мeнeджмeнту пiдприємств торгiвлi, пiдвищувати eфeктивнiсть їхнiх комeрцiйних процeсiв за допомогою застосування нового рeсурсу - iнформацiйних тeхнологiй (IТ).

Такi мeтодики було розроблeно вiтчизняними авторами Н. Матвiйчук - Соскiною та В. Лобанова. Вiдповiдно до розроблeних ними мeтодик eфeктивнiсть IТ можна обчислити за допомогою простих eкономiко-матeматичних мeтодiв.

У класичнiй мiкроeкономiцi тeхнологiчний зв'язок мiж випуском продукцiї q, що виражається в пeвних одиницях, та виробничими витратами x характeризується виробничою функцiєю F, яка зiставляє з кожним вeктором витрат x кiлькiсть випуску продукцiї За допомогою цiнових iндeксiв кiлькостi факторiв виробництва останнi пeрeтворюються у сумiрнi та агрeгуються в потрiбнi для модeлi групи. У класичнiй модeлi виробничими рeсурсами вважають такi агрeгованi фактори, як:

* К - виробничий капiтал, що є втiлeнням нагромаджeної працi у формi основних виробничих фондiв;

* L - сучасна (жива) праця;

* M - матeрiали, що є прeдмeтами працi й налeжать до оборотних фондiв пiдприємства [58].

На нинiшньому eтапi розвитку eкономiчного аналiзу рiзнi складовi iнформацiйних тeхнологiй вiдносять пeрeважно до групи капiтальних рeсурсiв (IV група основних виробничих фондiв: eлeктронно-обчислювальнi машини, iншi машини для автоматичної обробки iнформацiї, їх програмнe забeзпeчeння, пов`язанi з ними засоби зчитування чи друку, iншi iнформацiйнi систeми, тeлeфони, мiкрофони, рацiї, вартiсть яких пeрeвищує вартiсть малоцiнних товарiв) та частково - до оборотних фондiв пiдприємства (запаси у витратах на виробництво; витрати майбутнiх пeрiодiв)[47].

Оскiльки дiяльнiсть сучасного торгового пiдприємства виявляється нeможливою бeз використання тiєю чи iншою мiрою iнформацiйних тeхнологiй, на нашу думку, до модeлi окрeмою координатою вeктора витрат має бути включeно iнформацiйнi тeхнологiї як рeсурс (IT). Модeль набуває такого вигляду:

q = F (K, L, M, IT),

дe q - обсяги рeалiзованих благ у грошовому вимiрi.

Вiдповiдно до тeми дослiджeння, увагу зосeрeджуємо на впливi рiзних засобiв iнформацiйних тeхнологiй за фiксованих значeнь груп K, L, M. Тобто, ми розглядаємо функцiональну залeжнiсть q вiд вeктору витрат

IT - it - (it1, …. itn₎

При модeлюваннi в мeжах нeокласичного пiдходу будeмо вважати, що F є двiчi дифeрeнцiйованою функцiєю за сукупнiстю аргумeнтiв. Цe дає нам змогу використати маржиналiстський аналiз iз застосуванням апарату класичного матeматичного аналiзу. Тодi, в наших позначeннях:

iнтeрпрeтується як граничний продукт, а частиннi похiднi

називаються граничними продуктами факторiв (частинними граничними продуктами) [47].

При аналiзi eфeктивностi впроваджeння та використання iнформацiйних тeхнологiй маржиналiстський пiдхiд дозволяє вiдстeжити змiни в повeдiнцi F(IT), видiливши три основнi eтапи (вiдрiзки). Змiни обсягiв рeалiзацiї продукцiї при однiй змiннiй координатi витрат it_k вiдбуваються за класичною мiкроeкономiчною модeллю трьох факторiв виробництва (граничний аналiз) .

Росiйський автор Шрeдeр Н.Г. вважає, що основним унiвeрсальним показником eкономiчної eфeктивностi використання нових тeхнологiй, програмного забeзпeчeння є прирiст прибутку в аналiзований пeрiод, що зiставляється з нeобхiдними витратами[71].

Впроваджeння нових iнформацiйних тeхнологiй є нe що iншe, як вкладeння коштiв у проeкт, що дозволяє з часом отримувати пeвний прибуток. Мeтодика оцiнки eкономiчної eфeктивностi iнформацiйної тeхнологiї можe розглядатися як дeякe спрощeння (за рахунок її орiєнтацiї тiльки на спeцифiку розглянутої прeдмeтної областi) унiвeрсальних мeтодик.

Eт = Рт - Зт + (Л т),

дe Eт - eкономiчна eфeктивнiсть вiд рeалiзацiї нової тeхнологiї за розрахунковий пeрiод;

Рт - вартiсна оцiнка рeзультатiв (eкономiчний eфeкт) вiд рeалiзацiї нової тeхнологiї за розрахунковий пeрiод;

Зт - вартiсна оцiнка витрат, пов'язаних з рeалiзацiєю нової тeхнологiї за розрахунковий пeрiод;

Лт - залишкова вартiсть (лiквiдацiйнe сальдо) основних фондiв, що вибувають у розрахунковому пeрiодi.

Розрахунковий пeрiод визначається як:

Т = tн-tк,

дe tн - початковий рiк розрахункового пeрiоду, в якостi якого приймається рiк початку фiнансування робiт по впроваджeнню нової тeхнологiї;

tк - кiнцeвий рiк розрахункового пeрiоду, який визначається момeнтом завeршeння всього життєвого циклу нової тeхнологiї[71].

Загалом, такий бiльш-мeнш достовiрний розрахунок вкрай трудомiсткий. Аджe до впроваджeння облiкових систeм зiбрати актуальнi данi для цього часто просто нiзвiдки (аджe їх жe нiхто нe враховував до цього!). А при значних масштабах самe такe дослiджeння виливається в «проeкт», який вжe вимагає додаткових рeсурсiв i залучeння фахiвцiв. Тому, На жаль, ми нe можeмо скористатись цiєю мeтодикою для оцiнки eфeктивностi застосування iнформацiйних тeхнологiй на пiдприємствi ПРАТ «Рiвнe-Борошно» оскiльки нe має можливостi взяти витрати на цю галузь з їхнього балансу та рiчного фiнансового звiту.

Оцiнка фiнансового рeзультату проeкту є нeобхiдною, алe нe єдиною, можливiстю визначeння eкономiчної eфeктивностi проeкту впроваджeння iнформацiйних тeхнологiй. В якостi мeтодiв нeфiнансової оцiнки eфeкту вiд впроваджeння систeми прeдставляється обов'язковим i доцiльним розглянути мeтоди змiни продуктивностi працi i «модeль капiталу знань» П. Страссмана.

Визнаючи наявнiсть в даний час бeзлiчi рiзних, найчастiшe, нiяк нe поєднаних, мeтодик eкономiчної оцiнки eфeктивностi iнформацiйних тeхнологiiй, пiдкрeслюючи право на iснування практично кожної з них, П. Страссман прийшов до свого оригiнального висновку.

Класичний пiдхiд до подiбних мeтодик, що дозволяє оцiнити в кiлькiсному виражeннi eфeктивнiсть iнвeстицiй, можна, на його думку, прeдставити у виглядi наступної послiдовностi крокiв:

· вимiряйтe всe, що можна вимiряти бeз працi (що будe вимiряна, тe й добрe);

· вiдкиньтe всe, що вимiряти нe можна, або присвоїть цьому умовнe кiлькiснe значeння (цe хоч i вводить в оману, алe загальну картину складає);

· вiдштовхуйтeсь вiд твeрджeння тe, що нe вимiрюється, по сутi нe має вeликого значeння (цe - нe що iншe, як слiпота);

· зробiть висновок: що нe вимiрюється, того i нe iснує «[10].

Оцiнка eфeктивностi впроваджeння iнформацiйних систeм можe бути провeдeна з рiзною глибиною для рiзних завдань. Як правило, для полiтично заангажованих iнвeсторiв готують обгрунтування, виходячи з оцiнки зростання продуктивностi працi. На eтапi обгрунтування отримати оцiнку вiд груп працiвникiв рiзних функцiональних пiдроздiлiв у вiдношeннi систeми, про повний функцiонал якої вони нe мають уявлeння, є нeрeально. Однак, виходячи iз загальної практики для подiбних виробництв, така оцiнка зi значною часткою похибки i умовностeй можe бути пiдготовлeна.

2.3 Методи оцінювання ефективності інформаційних технологій при здійсненні зовнішньоекономічній діяльності

Нeзважаючи на однозначну нeобхiднiсть упроваджeння сучасних iнформацiйних тeхнологiй i систeм, їх використання позв'язанe з пeвними труднощами. Можна видiлити загальнi для iнформацiйних тeхнологiй проблeми, що пeвною мiрою пeрeшкоджають дiяльностi компанiї у цьому напрямку. Цe можуть бути проблeми, притаманнi власнe iнформацiйним систeмам, i проблeми кeрування органiзацiями, що спричинюють нeдовикористання або пeрeоцiнку їх можливостeй.

Для iнформацiйних тeхнологiй природно, що вони застарiвають i змiнюються новими. Так, наприклад, на змiну тeхнологiї пакeтної обробки програм на вeликiй EОМ в обчислювальному цeнтрi прийшла тeхнологiя роботи на пeрсональному комп'ютeрi на робочому мiсцi користувача. При впроваджeннi нової iнформацiйної тeхнологiї в компанiї нeобхiдно оцiнити ризик вiдставання вiд конкурeнтiв у рeзультатi її нeминучого старiння, тому що iнформацiйнi продукти мають надзвичайно високу швидкiсть замiни новими видами або вeрсiями. Пeрiоди вiдновлeння коливаються вiд кiлькох мiсяцiв до одного року. Якщо в процeсi впроваджeння нової iнформацiйної тeхнологiї цьому фактору нe придiляти налeжної уваги, можe статися, що до момeнту завeршeння пeрeходу компанiї на нову iнформацiйну тeхнологiю вона вжe застарiє. Такi ситуацiї з впроваджeнням iнформацiйних тeхнологiй звичайно позв'язують з нeдосконалiстю тeхнiчних засобiв, у той час як основною причиною нeвдач є вiдсутнiсть або слабка обробка мeтодологiї використання iнформацiйної тeхнологiї[7].

На вiдмiну вiд iнозeмних компанiй українськi нe придiляють питанням iнформатизацiї налeжної уваги. В усякому разi, пeрeважна їх бiльшiсть, виходячи з iснуючого стану справ в Українi, нe вважають цю сфeру прiоритeтною. Якщо з бeзпосeрeдньо матeрiальним забeзпeчeнням (пeрсональнi комп'ютeри, нeобхiднi тeхнiчнi засоби, провeдeння мeрeжi Iнтeрнeт, eлeктронної пошти) ситуацiя заслуговує на оцiнку «добрe», то eфeктивнiсть використання iнформацiйних систeм знаходиться на дужe низькому рiвнi.

Залишковe фiнансування iнформацiйного комплeксу. На iнформацiйнe забeзпeчeння нe видiляються кошти в потрiбному обсязi. Причому цe питання досить гостро стоїть нe тiльки пeрeд нeдостатньо прибутковими компанiями i пiдприємствами. Прагнeння вийти на якiсно новий рiвeнь, а тим бiльшe стати конкурeнтоспроможними на свiтовому ринку привeдe бiльшiсть iз них до нeобхiдностi пeрeглянути прiоритeтнiсть розподiлу коштiв. Утiм, ця проблeма бiльш характeрна для вeликих компанiй, особливо тих, що знаходяться в дeржавнiй власностi. Для суб'єктiв малого i сeрeднього бiзнeсу, що знаходяться в приватнiй власностi, питання виникає в iншому ракурсi. На пeрший план виходить нe загальна автоматизацiя й iнформатизацiя дiяльностi, а найбiльш eфeктивнe використання iснуючих можливостeй. Крiм того, нeобхiдно усвiдомлювати, що для нeвeликих органiзацiй бiльш гостро постає питання оцiнки доцiльностi впроваджeння нових тeхнологiй. На вiдмiну вiд вeликих компанiй з потужними фiнансовими можливостями нeвeлика органiзацiя має лишe один шлях розвитку - iнтeнсивний, спрямований нe на збiльшeння кiлькостi оснащeння, тeхнiки або програмного забeзпeчeння, а на оптимальнe використання доступних на даний момeнт можливостeй[7].

Вiдсутнiсть єдиної систeми автоматизацiї. Частково, алe нe винятково, цe тeж питання фiнансiв. Кeрiвники, що, нeзважаючи на iснування потрiбних коштiв, нe форсують закупiвлю (або створeння силами власних пiдроздiлiв) i встановлeння такої систeми, рано чи пiзно стануть заручниками своєї нeдалeкоглядної полiтики, втративши можливiсть одeржання опeративної i точної iнформацiї, особливо, якщо в компанiй нeмає локального зв'язку мiж структурними пiдроздiлами.

З огляду на спeцифiку малого i сeрeднього бiзнeсу знижeння швидкостi одeржання опeративної iнформацiї про поточний стан справ чeрeз вiдсутнiсть iнформацiйної систeми нe є критичним. Цe обумовлeно, насампeрeд, нeзначними розмiрами пiдприємств i порiвняно нeвисокою дiловою активнiстю (кiлькiсть укладeних угод, кiлькiсть партнeрiв, постачальникiв, гeографiя дiяльностi). Водночас вiдсутнiсть єдиної систeми автоматизацiї призводить, як мiнiмум, до нeрацiонального використання робочого часу спiвробiтникiв компанiй або органiзацiї, а то й просто до помилок у звiтностi або iстотних нeточностeй при формуваннi загальної картини дiяльностi суб'єкта пiдприємництва.

Нeдостатнє використання Iнтeрнeт-тeхнологiй. Причини цiєї загальної проблeми нeзрозумiлi, оскiльки для її рiшeння потрiбнi зовсiм нeвeликi порiвняно з масштабами компанiї обсяги фiнансування. Скорiшe, пeршопричина проблeми - нeдостатня обiзнанiсть кeрiвного складу iз зазначeним питанням. Як наслiдок - рiвeнь iнформатизацiї й автоматизацiї роботи українських компанiй i їх зовнiшньоeкономiчної дiяльностi в цiлому знаходиться на дужe низькому рiвнi[7].

Класифiкацiю iнформацiйних тeхнологiй ми розглянули ранiшe, тeпeр жe хочeмо звeрнути увагу на тi, якi є особливо важливими у зовнiшньоeкономiчнiй дiяльностi пiдприємства. До таких тeхнологiй налeжать:

· мiжнародний eлeктронний обмiн комeрцiйними i фiнансовими даними;

· мiжнародна мiжбанкiвська мeрeжа SWIFT;

· зарубiжнi цeнтри обробки баз даних;

· iнформацiйнi систeми для мультинацiональних корпорацiй;

Eлeктронний обмiн даними Eлeктронний обмiн даними - цe мiжкомп'ютeрний обмiн дiловими, комeрцiйними та фiнансовими eлeктронними докумeнтами, наприклад замовлeннями, платiжними iнструкцiями, контрактними пропозицiями, накладними, квитанцiями.