Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни

Економіка підприємства

на тему:

Управління ефективністю виробництва і реалізації зерна (на прикладі ТОВ АФ «Хвиля» с. Осоївка)



Зміст

ВСТУП

1. Теоретичні основи ефективності виробництва сільськогосподарської продукції

1.1 Сутність і поняття економічної ефективності виробництва

1.2 Система показників ефективності виробництва сільськогосподарської продукції

2. Сучасний стан виробництва зерна у ТОВ АФ «Хвиля» Краснопільського району Сумської області

2.1 Коротка організаційно-економічна характеристика об'єкта дослідження

2.2 Динаміка виробництва і реалізації зерна

2.3 Економічна ефективність зерновиробництва

3. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва зерна

3.1 Інтенсифікація виробництва зерна

3.2 Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва зерна

3.3 Проектне обґрунтування урожайності та визначення беззбиткового обсягу виробництва

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ



Вступ

Одним з основних економічних аспектів гарантії державної незалежності є продовольча безпека. У її досягненні і підтримці велику роль відіграє агропромисловий комплекс, який є найважливішим сектором економіки України взагалі.

Особливе місце у структурі агропромислового комплексу посідає зерно продуктовий підкомплекс. Його функціональна діяльність спрямована на забезпечення населення хлібом і хлібопродуктами, промисловості - сировиною, тваринництво - концентрованими кормами, зовнішньої торгівлі - високоліквідним товаром, тобто зерном.

Зерно та продукти його переробки є основою харчування людей: воно є незамінним кормом при виробництві продукції тваринництва, а також основною сировиною для переробної промисловості.

Зерно є важливим експортним продуктом і має забезпечувати значні надходження валютних коштів державі. Адже в процесі зберігання зерно майже не втрачає своєї якості а, отже, придатне для створення державних резервів продуктів харчування та кормів.

Обсяги виробленого зерна в країні визначають рівень розвитку зернового господарства. Але у свою чергу на обсяги виробництва зерна впливають такі важливі фактори як розмір посівних площ, їх структура і урожайність.

Площі посіву зернових культур в Україні в 2010 році становили 12.7 млн. га, або 45,2% загальної посівної площі. В її складі найбільшу частку мають зернові - 51,6%, ярі зернові та зернобобові - 48,4%. В складі озимих культур найбільші посівні площі відведено під озиму пшеницю - 45,5%. Ячмінь серед ярих зернових займає - 22,4% посівної площі зернових і зернобобових культур. На душу населення виробництво зерна у 2010 році становило 740 кг. За даними спеціалістів, в Україні для внутрішніх потреб за рік використовується приблизно 6-7 млн. тон зерна з продовольчою метою, близько 10-11 млн. тон зерна - на корми і майже 0,5 млн. т. - для промислової переробки. На посів використовується приблизно 4 млн. тон зерна. Отже, якщо рахувати по максимуму, то сумарне споживання зерна має становити близько 22,0-22,5 млн. тон.

Виходячи з цього, мета роботи - вивчення сучасного стану виробництва і реалізації зерна у ТОВ АФ „Хвиля” Краснопільського району Сумської області.

Об'єктом дослідження є процес виробничої діяльності ТОВ АФ „Хвиля” Краснопільського району Сумської області.

Предметом дослідження є теоретичні і практичні аспекти виробництва і реалізації зернових культур на підприємстві.

Ціллю діяльності підприємства є реалізація сільськогосподарської продукції на ринку України, організація роздрібної та оптової торгівлі, одержання прибутку від фінансово-господарської діяльності, вирішення соціальних питань членів трудового колективу підприємства.

При проведенні аналізу в роботі були використані наступні методи (прийоми) економічного аналізу:

- порівняння;

- темп зростання;

- абсолютне і відносне відхилення.

В процесі виконання курсової роботи були використані дані статистичної звітності за 2008 - 2010 роки.

При написанні курсової роботи використані наступні інформаційні джерела:

1. форма 1 “Баланс”;

2. форма 2 “Звіт про фінансові результати”;

3. примітки до річної звітності;

4. звітність по кадрах;

5. нормативні-законодавчі акти;

6. наукові видання відповідно обраної теми.

1. Теоретичні основи ефективності виробництва сільськогосподарської продукції

1.1 Сутність і поняття економічної ефективності виробництва

Основною метою економічної стратегії розвитку агропромислового комплексу України є неухильне піднесення матеріального рівня життя населення. Досягнення цієї мети вимагає насамперед вирішення продовольчої проблеми на основі підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Тому основне завдання сільського господарства полягає в забезпеченні подальшого зростання і сталості виробництва для повнішого задоволення населення в продуктах харчування і промисловості - в сировині.

Проблема підвищення економічної ефективності агропромислового виробництва - визначальний фактор економічного і соціального розвитку суспільства на сучасному етапі розвитку економіки України.

Ефективність виробництва, як економічна категорія, відображає дію об'єктивних економічних законів, що проявляються в подальшому зростанні результативності виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних її вкладень на одиницю корисного ефекту.

Як економічна категорія, економічна ефективність дуже тісно пов'язана з необхідністю дедалі повнішого задоволення матеріальних і культурних потреб населення нашої країни. Тому підвищення ефективності суспільного виробництва характеризується збільшенням обсягів сукупного продукту та національного доходу з подальшим задоволенням потреб виробників галузей, а також суспільства в цілому при найменших сукупних витратах на одиницю продукції.

Сільське господарство має свої відмінності. Так, наприклад, в сукупності факторів досягнення високоефективного господарювання особливе місце відводиться землі - головному засобу виробництва. Отже, оцінка корисного ефекту в сільськогосподарському виробництві, а саме в рослинництві завжди стосується і співвідноситься до земельної площі, а в тваринництві - до продуктивності худоби.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з 1 га земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах коштів на виробництво одиниці продукції. Також в ефективності сільського господарства відображається якість продукції, а також здатність її задовольняти певні потреби споживача. Але при цьому для підвищення якості сільськогосподарської продукції потрібні додаткові затрати живої і уречевленої праці.

Сільське господарство має великий економічний потенціал, насамперед значний обсяг діючих виробничих фондів. Тому поліпшення їх використання є одним з найважливіших завдань, вирішення якого сприяє підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва. Рівень ефективності, що виражається відношенням маси вироблених продуктів до трудових затрат об'єктивно спрямовується до свого максимуму, оскільки рівень здібностей працівників зростає, а умови сільськогосподарського виробництва під впливом науково-технічного прогресу постійно вдосконалюються.

Підвищення економічної ефективності забезпечує зростання доходів господарств, що є основою розширення і вдосконалення виробництва, підвищення оплати праці, та поліпшення побутових і культурних умов працівників галузі.

Підвищення ефективності сільського господарства має народногосподарське значення і є важливою передумовою прискорення розвитку агропромислового комплексу і подальшого підвищення результативності функціонування економіки України.

Економічну ефективність виробництва можна вивчати на різних рівнях. Тому виділяють: народногосподарську економічну ефективність; економічну ефективність сільськогосподарського виробництва; економічну ефективність виробництва окремих культур, видів продукції; економічну ефективність окремих агротехнічних заходів, впровадження досягнень науки і передової практики.

Вихідним критерієм народногосподарської ефективності виробництва є обсяг національного доходу з розрахунку на душу населення при найменших затратах живої і уречевленої праці.

Основний критерій економічної ефективності висвітлює головну мету виробництва і може використовуватись на всіх рівнях.

Для досягнення максимального збільшення виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції потрібно визначити раціональні нормативи витрат відповідних виробничих ресурсів, необхідні витрати на підвищення якості і одержання екологічно чистої продукції, а також на охорону навколишнього середовища. Відповідно, економічну ефективність сільськогосподарського виробництва вивчають до вимог економічних законів, які його регулюють, і виробничими відносинами, в межах яких розвиваються різноманітні форми власності і види господарювання.

Розвиток сільського господарства, в галузі рослинництва здійснюється на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, зокрема використання нових систем машин, високопродуктивних культур, мінеральних добрив, гербіцидів тощо. Особливе значення також має хімізація сільського господарства, що є важливою умовою впровадження інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур.

Проблема підвищення ефективності загального виробництва є основою розвитку на сучасному етапі.

Необхідність визначення ефективності будь-якої галузі народного господарства, в тому числі і зернового виробництва, об'єктивно випливає з можливості досягти при визначеному напрямку науково-технічного прогресу, великої економії засобів і праці. Це особливо важливо в умовах обмеженого розміру ресурсів, так як, чим ефективніше в масштабах країни будуть використовуватись наявні ресурси, тим ширше будуть задоволені його потреби в різних видах продукції.

Одним з найважливіших напрямків підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є його інтенсифікація на основі постійного удосконалення господарського механізму, який формується на суттєво новій ринковій мотивації до праці.

Інтенсивний тип розширеного відтворення в умовах становлення та розвитку ринкових відносин має принципові особливості. Основним критерієм економічного розвитку стає не кількісне збільшення факторів виробництва, а суттєве зростання ефективності виробництва на основі максимальної економії не тільки життєвої, але й уречевленої праці. Визначальним показником інтенсифікації сільськогосподарського виробництва на сучасному етапі стає не просто збільшення обсягів виробництва продукції, а випереджаючі темпи зростання кінцевих результатів в порівнянні з витратами. Ринкова економіка вимагає становлення соціально орієнтованого підприємництва. Саме такі відмінності зумовлюють вияв нових тенденцій і закономірностей інтенсивного типу розширеного відтворення вимагають концепції інтенсифікації сільськогосподарського виробництва на одиницю продукції.

Підвищення ефективності вирощування сільськогосподарської продукції пов'язане з впливом на його розвиток великої кількості факторів: хімізація, меліорація, виведення нових сортів, підвищення загальної культури землеробства. В зв'язку з тим, що перелічені фактори не рівнозначні по ступеню впливу на збільшення виробництва зерна і потребують різних розмірів капіталовкладень та поточних затрат, важливо, куди будуть спрямовані ці капіталовкладення.

Труднощі у визначенні економічної ефективності основних факторів, які впливають на ріст урожайності зернових культур, на відмінну від виявлення економічної ефективності різних варіантів проектних рішень в промисловості, коли головне завдання полягає у виборі більш ефективного варіанту, визначення групи показників, полягає в тому, що тут головне завдання встановлює найбільш правильне відношення факторів у комплексі з урахуванням економічної ефективності кожного із них.

Основним напрямком подальшого зростання зернового господарства є інтенсифікація зерна на основі внесення оптимальної кількості органічних, мінеральних добрив, розширення посівів високоврожайних сортів і гібридів, впровадження комплексної механізації, інтенсивних та індустріальних технологій, застосування прогресивних форм організації і оплати праці з урахуванням кінцевого результату.

Велике значення має внесення оптимальних доз мінеральних добрив, які в конкретних природно-кліматичних та економічних умовах забезпечують найбільш повне використання потенційних можливостей високоврожайних сортів. Так, при комплексному поєднанні добрив з іншими заходами існує реальна можливість одержати урожайність озимої пшениці до 50-60 ц/га (середня урожайність зернових культур по Україні становить 30 ц/га).

Можна відмітити, що у підвищенні ефективності виробництва зерна значне місце займає оптимізація сортового складу. Під оптимальною розуміють таку структуру посівів, при якій на кожному полі, відведеному під відповідну культуру, висівають сорт, що забезпечує найбільш повне використання потенціальної родючості ґрунту. Підвищення ефективності виробництва зернових тісно пов'язане також з технічним переозброєнням галузі.

Одним із напрямків підвищення економічної ефективності виробництва продукції є комплексна оцінка ефективності сівозмін з різним насиченням зерновими культурами. Існуючі недоліки в ціноутворенні не дають змоги правильно враховувати реальні витрати ресурсів, поза оцінкою залишаються природно-біологічні ресурси, які відіграють важливу роль у збільшенні виробництва зерна. Певні недоліки має вартісна оцінка показників економічної ефективності, так як сучасні порівняльні ціни не відображають фактичний рівень рентабельності. Тому поряд з агротехнічною та економічною потрібно проводити енергетичну оцінку, яка дає змогу виявити резерви підвищення ефективності з урахуванням енергозбереження.

Інтенсифікація зернового господарства неможлива без комплексної механізації виробництва зерна. Вона є основою впровадження інтенсивних технологій вирощування зернових культур і забезпечує зростання продуктивності праці при виробництві зерна. Забезпеченість господарства надійною системою машин дає змогу якісно і в оптимальні строки виконувати всі види робіт, що сприяє підвищенню врожайності зернових культур і значно зменшує втрати зерна.

Комплексна механізація - основна база підвищення продуктивності праці в зерновому господарстві. Як показують підрахунки, запровадження всієї системи машин дасть змогу зменшити затрати праці до 0,67-0,09 люд.-год на 1 ц зерна.

Комплексна механізація передбачає виконання всіх процесів механічними засобами при збереженні ручного управління машинами. Система машин, як сукупність різних видів техніки, яка забезпечує послідовне і безперервне виконання робіт у виробничому процесі, є основою впровадження комплексної механізації сільськогосподарського виробництва, втілення найважливіших досягнень і тенденцій науково-технічного прогресу в сільському господарстві. Впровадження систем машин в усіх галузях, зокрема і в зерновій, має забезпечити збільшення виходу продукції при менших затратах праці і коштів на її одиницю, сприяти поліпшенню умов праці. При цьому треба враховувати зональні особливості сільськогосподарського виробництва і створювати сприятливі умови для життєдіяльності живих організмів.

Важливим напрямком підвищення економічної ефективності зернового виробництва є поліпшення якості зерна, особливо за рахунок сильних і твердих сортів. Одним із шляхів підвищення економічної ефективності виробництва зерна є впровадження прогресивних форм організації і оплати праці. Підвищення рівня оплати стимулює особисту матеріальну заінтересованість у зростанні продуктивності праці і є реальною умовою збільшення виробництва продукції.

Отже, на основі комплексного використання всіх факторів інтенсивного розвитку галузі рослинництва (комплексної механізації, внесення оптимальних доз мінеральних добрив, гербіцидів, впровадження високоврожайних сортів, використання якісного насіння та інше), формується інтенсивна технологія виробництва зерна. Вона передбачає виконання комплексу агротехнічних і організаційних заходів, спрямованих на одержання високих урожаїв.

1.2 Система показників ефективності виробництва сільськогосподарської продукції

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з одного гектара земельної площі при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Вітчизняні технології більшості сільськогосподарських культур, як правило, досить енергоємні. Одним із шляхів зменшення затрат на виробництво сільськогосподарської продукції є мінімалізація обробітку ґрунту, яка ґрунтується на зменшенні глибини основного обробітку та впровадженні плоскорізного обробітку ґрунту.

На сучасному етапі економічного розвитку головне завдання кожного господарства полягає в тому, щоб одержати якнайбільше продукції при найменших витратах. Важливо знати не тільки те, скільки вироблено продукції, а й скільки витрачено матеріальних засобів і праці.

Економічну оцінку досліджуваних систем основного обробітку ґрунту проводили на основі сучасних методологічних і методичних положень. Економічну ефективність вирощування продуктів рослинництва розраховують за допомогою таких показників: урожайність, матеріально-грошові витрати на виробництво, собівартість одиниці продукції, ціна реалізації, умовно-чистий прибуток та рівень рентабельності. Із визначенням виробничих витрат на виконання робіт нами включалися суми на оплату праці, вартість обробітку ґрунту, гербіцидів, насіння, відрахування на амортизацію, поточний ремонт і техогляд, вартість палива й мастильних матеріалів, мінеральних добрив, а також витрати на зберігання насіння.

Найважливішими показниками ефективності є:

вартість валової продукції (загальна вартість, ринкова ціна)

чистий дохід (різниця між загальною вартістю і витратами)

собівартість (вартість одиниці продукції, 1 ц)

рентабельність (процентне відношення прибутку до витрат)

Для оцінки економічної ефективності виробництва зерна використовують як натуральні, так і вартісні показники. Вихідною є їх натуральна форма і, насамперед, це урожайність, яка відображує ступень та ефективність використання землі, результат інтенсифікації виробництва.

Величина урожайності безпосередньо впливає на величину інших показників і визначається як відношення обсягу отриманої продукції до зібраної площі. Слід відмітити, що при визначенні економічної ефективності продовольчого та фуражного зерна є деякі особливості. У першому випадку ефективність виробництва показують з врахуванням його якості, вмісту клейковини, витрати праці в розрахунку на 100 грн. валової продукції. Для зернофуражних культур необхідно показати і їх кормову цінність.

Натуральні показники (урожайність, вихід клейковини з 1 га, вихід кормових одиниць та перетравного протеїну з 1 га) відображають лише одну сторону досягнутої ефективності.

Для виявлення економічного ефекту необхідне знання сукупних витрат праці, що забезпечили отриманий рівень урожайності. Для цього при визначенні ефективності виробництва продовольчого зерна розраховують розмір праці на 1 ц зерна і на 100 грн. валової продукції, фуражного зерна - витрати праці на 1 ц зерна і на 1 ц кормових одиниць. Під витратами праці розуміють кількість витрачених людино-годин на виробництво даного обсягу валової продукції, яка є результатом основної виробничої діяльності господарства. Оцінка валової продукції проводиться по фактичним цінам реалізації, по собівартості виробництва, але для дослідження динаміки - за порівняними цінам.

Ефективність використання трудових ресурсів виявляється у продуктивності праці: чим більше виробляється валової та чистої продукції за 1 люд.-рік., тим вище ефективність зерновиробництва, яку характеризують слідуючи показники:

Е = ВП/t(1)

де ВП - валова продукція, грн.

t - час, витрачений на виробництво продукції, люд.-год.

Е = ЧП/t(2)

де ЧП - чиста продукція, грн.

Е = П/t(3)

де П - прибуток, грн.

Чиста продукція має особливе значення для розвитку сільського господарства, розширення виробництва, він є джерелом фонду споживання і прибутку, визначається вирахуванням з вартості валової продукції матеріальних витрат на її виробництво. Чистий дохід являє собою різницю між вартістю валової продукції та витратами виробництва. Розрізняють створений і реалізований чистий дохід. Останній відповідає прибутку. Наступним показником економічної ефективності виробництва зерна є собівартість 1 ц продукції. Собівартість - це грошове вираження витрат на виробництво і реалізацію одиниці продукції. На практиці розрізняють виробничу і собівартість реалізованої продукції. У виробничу включають всі витрати, пов'язані з отриманням і транспортуванням продукції до місця зберігання, і собівартість реалізованої продукції, крім виробничої собівартості, входять витрати по реалізації. Виробнича собівартість 1 ц зерна визначається відношенням виробничих витрат до обсягу виробленого зерна, а собівартість реалізованої продукції - відношенням виробничих та реалізаційних витрат до кількості реалізованого (товарного) зерна. На собівартості відображаються результати діяльності всього підприємства. Для виявлення дохідності собівартість порівнюють з виручкою від реалізації.

Для всебічної характеристики економічної результативності зерновиробництва вивчають і ефективність використання земельних ресурсів, для цього визначають відношення валової і чистої продукції, чистого доходу (прибутку) до площі посіву зернових:

Е = ВП/ S(4)

де S - площа посіву, га

Е = ЧП/S(5)

Е = ЧД/S(6)

Е = П/S(7)

де П - прибуток, грн.

Заключним етапом характеристики економічної ефективності виробництва є визначення його рівня рентабельності, під яким розуміють відсоткове співвідношення прибутку до суми витрат, пов'язаних з виробництвом та реалізацією продукції:



Рр = П/Ср х 100% (8)

де Рр - рівень рентабельності, %;

П - прибуток, грн.;

Ср - собівартість реалізованої продукції, грн.

або

Рр = (Ц - Ср)/ Ср х 100%(9)

де Ц - ціна реалізації 1 ц зерна, грн.

Перший варіант розрахунку дозволяє розрахувати рівень рентабельності зерновиробництва в цілому, а другий по окремих видах зернових і одночасно аналізувати головні фактори - собівартість і реалізаційні ціни. Рівень рентабельності показує ефективність виробництва з точки зору отримання прибутку на одиницю матеріальних та трудових витрат по виробництву та реалізації продукції.

Сукупність всіх вищезазначених показників відображує вплив різних факторів на процес виробництва зерна, дозволяє провести комплексний аналіз і зробити достовірні висновки про основні напрямки підвищення економічної ефективності.

При вивченні економічної ефективності ряд дослідників пропонують застосовувати інтегровані, узагальнюючі, багатофакторні показники. Визначення інтегрального показника ефективності є зведення різнорідних показників, що характеризують використання окремих факторів виробництва, до єдиної величини

Важливим показником розвитку будь-якої галузі сільськогосподарського виробництва є розмір одержаного прибутку, на який впливає ряд факторів. Серед них - обсяг реалізованої продукції, рівень витрат підприємства на виробництво продукції, а також ціни на неї. Вплив факторів на зміну фінансового результату від реалізації насіння ріпаку досліджувався за допомогою методу різниць способом ланцюгових підстановок. Тому в майбутньому стратегія сільськогосподарських товаровиробників повинна концентруватися на активному пошуку й мобілізації резервів підвищення врожайності, а також зниження собівартості одиниці продукції.

Таким чином, підвищення економічної ефективності виробництва зернових культур - це з однієї сторони, максимальне збільшення виробництва продукції, а з іншої - систематична боротьба за економію. Чим більше виробляється продукції і менше витрачатиметься ресурсів на її одержання, тим ефективніше виробництво і більша сума прибутку в господарстві.



2. Сучасний стан виробництва зерна у ТОВ АФ «Хвиля» Краснопільського району Сумської області

2.1 Коротка організаційно-економічна характеристика об'єкта дослідження

Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма „Хвиля” розташоване в с. Осоївка Краснопільського району Сумської області. ТОВ АФ “Хвиля” було створено в процесі реорганізації КСП “Хвиля революції“ в 2000 році (рішення загальних зборів від 24 березня 2000 року).

Після виходу указу Президента “Про невідкладні заходи щодо прискореного реформування аграрного сектора економіки” власність КСП (майно і земля) були розпайовані. Членам колишнього КСП були видані Державні акти на право приватної власності на землю, а також вони отримали сертифікати на майнові паї. Всі колишні члени КСП виявили бажання передати свої майнові паї та земельні ділянки в користування товариству з обмеженою відповідальністю “Хвиля”. Відповідно всі земля, що належали КСП, тепер використовуються агрофірмою, аналогічна ситуація склалась і по майну.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Хвиля” розташоване в східній частині Краснопільського району. Територія на якій розміщене підприємство відноситься до перехідної зони Північної частини Українського лісостепу. Господарство знаходиться на відстані 20 км від районного центру смт. Краснопілля та за 45 км від обласного центру м. Суми. Центральна садиба підприємства знаходиться в с. Осоївка.

Землекористування господарства являє собою єдиний масив, витягнутий з півдня на північ, довжина якого з заходу на схід біля 11 км, а з півночі на південь - 13 км.

Пунктами здачі основних видів продукції є: зерна - хлібоприймальний пункт в с.м.т. Краснопілля - 20 км.; м`яса - Сумський м'ясокомбінат - 45 км; молока - Краснопільський молокозавод - 20 км.

Відносно близька відстань пунктів реалізації сільськогосподарської продукції є вигідною для підприємства оскільки дозволяє скоротити затрати при транспортуванні та зменшити втрати при перевезеннях.

Позитивним є також наявність доріг з твердим покриттям якими підприємство з'єднане з районним та обласним центром. Всі вантажі які приходять на адресу ТОВ по залізничним коліям господарство отримує на станції Суми-товарна, яка знаходиться на відстані 45 км від господарства.

Спеціалізацію сільськогосподарського виробництва визначає склад і структура товарної продукції, які для даного підприємства відображені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Динаміка складу і структури товарної продукції

Види продукції	2008 рік	2009 рік	2010рік	Відхилення 2010р./2008р
	тис. грн	%	тис. грн	%	тис. грн	%	тис. грн	%
Продукція рослинництва всього у т. ч.	3263,3	85,0	3171,5	77,2	4748,2	84,7	1484,9	145,5
зернові та зернобобові всього у т. ч.	2424,1	63,1	2531,6	61,6	3171,1	56,5	746,9	130,8
пшениця	1025,6	534,5	1314,6	32,0	764,9	13,6	-260,7	74,6
ячмінь	1077,5	28,1	325,7	7,9	654,7	11,7	-422,8	60,8
Соняшник	426,9	11,1	276,5	6,7	884,2	15,8	457,3	207,1
Інша продукція рослинництва	9,4	0,2	63,0	1,5	15,8	0,3	6,4	168,1
Продукція тваринництва всього у т. ч.	465,4	12,1	622,9	15,2	658,5	11,7	193,1	141,5
вирощування у живій масі ВРХ	316,2	8,2	366,4	8,9	215,1	3,8	-101,1	68,0
свиней	9,6	0,2	-	-	12,1	0,2	2,5	126,0
Молоко	104,9	2,7	206,8	5,0	387,7	6,9	282,8	369,5
Інша продукція тваринництва	22,9	0,6	26,0	0,6	14,6	0,3	-8,3	63,8
Промислова продукція	111,8	2,9	315,9	7,7	201,0	3,6	89,2	179,8
Всього по підприємству	3840,5	100,0	4110,3	100,0	5607,7	100,0	1767,2	146,0

Приведені дані за період з 2008 по 2010 роки свідчать про те, що виручка від реалізації продукції збільшилася на 46,0% або на 1767,2 тис. грн.

Виручка від реалізації соняшника, молока та свиней в 2010 році порівняно з 2008 роком зросла на 453,7 тис. грн., 282,8 тис. грн., 2,5 тис. грн. відповідно. Збільшення виручки по окремих видах продукції пов'язане із зростанням цін на ринку та підвищенням обсягів реалізації продукції. Однак відбулося скорочення виручки по таким видам продукції як пшениця, ячмінь та інша продукція тваринництва на 260,7 тис. грн.,422,8 тис. грн., 8,3 тис. грн. відповідно. Це пояснюється тим, що відбулося зменшення обсягів виробництва цих видів продукції.

Виходячи з цього можна стверджувати, що господарство має зернову спеціалізацію з добре розвиненим виробництвом м'яса та молока.

Таким чином, слід зазначити, що спеціалізація, яка фактично склалася в господарстві відповідає запланованій та природно-кліматичним умовам зони лісостепу, оскільки є сприятливі умови для виробництва цих видів продукції. Як позитивний момент необхідно відмітити близькість розташування даного господарства до центрів збуту, які є основними споживачами молока, ВРХ, зернових. Тому спеціалізацію господарства можна вважати обґрунтованою.

В цілому наведені розрахунки свідчать про досить раціональний підбір галузей: як основних, так і допоміжних; так як відходи виробництва продукції рослинництва створюють належну кормову базу для тварин, в свою чергу побічна продукція тваринництва є цінним органічним добривом для рослинництва.

Земля у сільському господарстві є найголовнішим засобом виробництва, тому при її використанні необхідно завжди забезпечувати підвищення її продуктивності.

При реформуванні господарства з КСП в товариство з обмеженою відповідальністю, земля була розподілена між колишніми членами КСП, яким були видані Державні акти на право приватної власності на землю.

Фактично у товаристві з обмеженою відповідальністю власної землі немає, але воно орендує її у власників земельних ділянок. Таким чином вся земля, що належала колишньому КСП тепер передана в оренду ТОВ. Дані про склад і структуру земельного фонду за останні 3 роки, яку визначають у абсолютних і відносних показниках представлено в табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Динаміка складу і структури земельного фонду

Показники	2008 рік	2009 рік	2010 рік	Відхилення 2010 р/2008 р
	га	%	га	%	га	%	±	%
Загальна площа землі:	2717,0	100,0	2722,0	100,0	2714,0	100,0	-3,0	99,8
С/г угіддя в т. ч.	2717,0	100,0	2722,0	100,0	2714,0	100,0	-3,0	99,8
рілля	2650,0	97,5	2661,0	97,7	2661,0	98,0	11,0	100,4
Інші угіддя	67,0	2,4	61,0	2,2	53,0	1,9	-14,0	79,1
Рівень розораності,%	97,5	97,7	98,0	100,5
Рівень освоєності,%	100,0	100,0	100,0	100,0

Аналізуючи дані таблиці 2.2., слід відмітити, що у структурі земельного фонду даного господарства 100 % займають сільськогосподарські угіддя. Виходячи з цього можна зазначити, що основним напрямком діяльності товариство з обмеженою відповідальністю “Хвиля” є виробництво сільськогосподарської продукції. Співставляючи дані звітного і базисного років слід відмітити, що площа під ріллю збільшилася на 11 га.

Рівень розораності зріс в 2010 році в порівнянні з 2008 на 0,5%, тобто збільшилася площа під посів культур.

Рівень освоєності земельних ресурсів дорівнює 100% - це говорить про те що всі землі агрофірми задіяні в виробничому процесі.

Збільшення виробництва продукції сільського господарства, підвищення ефективності виробництва залежать від використання головної виробничої сили - робітників. Щодо кількості працівників даного господарства, то спостерігається чітка тенденція до зменшення їх чисельності як в цілому по господарству, так і по галузях рослинництва і тваринництва (табл. 2.3.).

Таблиця 2.3

Динаміка чисельності та використання трудових ресурсів

Показники	2008р.	2009р.	2010р.	2010р. у % до 2008р.
Середньорічна чисельність працівників, чол.:	95	91	98	103
в т. ч. в рослинництві	63	52	58	92
в тваринництві	32	39	40	125
Відпрацьовано люд-днів, всього	24854	24320	24266	97
Відпрацьовано 1 працівником,люд-днів	261	267	248	95
Коефіцієнт використання річного фонду робочого часу	0.92	0.90	0.89	97
Середньорічний фонд з/п по підприємству,тис.грн.	1041	1195	1654	159
Вироблено валової продукції на 1-го середньорічного працівника, грн.	33122	49248	47303	143

Загальна кількість робітників за досліджуваний період зменшилася на 3 чол. Так, кількість працівників, зайнятих в тваринництві мала чітку тенденцію до збільшення і за період дослідження збільшилася на 25%, а точніше на 8 чол. Переважна більшість працівників задіяна в галузі рослинництва,так як підприємство більше приділяє уваги продукції рослинництва,ніж продукції тваринництва.

Коефіцієнт використання робочого часу показує ступінь використання робочого часу на протязі року, на даному підприємстві він має спадаючий характер. Можна сказати, що підприємство повністю використовує робочий час, адже показники коефіцієнта досить високі. Порівнюючи звітний рік з базисним, можна зробити висновок, що коефіцієнт знизився.

Показник продуктивності праці збільшився на 43% у 2010 році в порівнянні з 2008 роком. Це пояснюється тим, підприємство стало більше реалізовувати і вирощувати сільськогосподарську продукцію.

Ситуація, що склалася в господарстві не сприяє ефективному використанню трудових ресурсів, тому необхідно впроваджувати заходи по закріпленню робітників на підприємстві і підвищувати матеріальну зацікавленість робітників у результатах господарювання шляхом впровадження прогресивних систем оплати праці, налагодження культурно-

побутових умов, створення підсобних переробних підприємств і робочих місць.

Рівень забезпеченості господарства основними виробничими фондами свідчить про його потенційні можливості для подальшого підвищення продуктивності праці, для розширення виробництва продукції, а також підвищення його ефективності. Щодо майна товариства з обмеженою відповідальністю, то всі майнові паї колишніх членів КСП передані йому в користування на договірних умовах

Розглянемо забезпеченість основними фондами та ефективність їх використання в табл. 2.4.

Таблиця 2.4

Оснащеність фондами та ефективність їх використання

Показники	2008 рік	2009 рік	2010 рік	Відхилення (+,-)
Фондозабезпеченість, тис. грн/га	0,711	0,675	0,763	0,052
Фондоозброєність, тис. грн	20,411	20,372	21,181	0,770
Фондовіддача, тис. грн	1,623	2,421	2,181	0,565
Фондоємкість,тис. грн	0,621	0,411	0,465	-0,161
Рентабельність ОВФ,%	7,000	16,323	18,681	11,681
Норма прибутку	0,002	0,004	0,048	0,046
Інтегральний показник	-	0,592	0,910	0,910
Виробництво ВП в співставних цінах 2005 року на 1 середньорічного працівника, грн	33,133	49,252	46,291	13,158

Аналізуючи дані таблиці 2.4 можна відмітити, що за період 2008-2010рр. фондозабезпеченість господарства мала чітку тенденцію до збільшення за рахунок росту вартості основних виробничих фондів.

Забезпеченість підприємства основними виробничими фондами визначається рівнем фондоозброєності. Показник фондоозброєності за досліджуваний період зростає на 0,77 тис. грн., що пов`язано зі зменшенням чисельності працівників підприємства. Звичайно, збільшення рівня фондоозброєності є позитивним фактором для діяльності підприємства.

Фондовіддача і фондоємність є величинами взаємооберненими. Збільшення валової продукції на 1 середньорічного працівника у 2010 році в порівнянні з 2008 роком на 13,16 грн. призвело до збільшення фондовіддачі на 0,56 тис. грн. Фондоємкість зменшується за досліджуваний період на 0,16 тис. грн. Це говорить про те, що основні засоби використовуються на ефективно. Показник норма прибутку має динаміку росту, так я к в 2010 році порівнюючи з 2008 роком він зріс на 0,046,тобто чистий прибуток зростає в загальному обсязі капіталу.

Розглянемо динаміку основних показників(табл.2.5):

Таблиця 2.5

Динаміка основних економічних показників

Показники	2008 рік	2009 рік	2010 рік	2010 рік в % до 2008 року
Валова продукція (в порівняльних цінах 2005 року),тис.грн	3146,50	4481,60	4535,65	144,14
- на 100 га с.-г. угідь, тис. грн	115,80	164,64	167,12	144,31
- на 1 середньорічного робітника, тис. грн	33,12	49,20	46,28	139,73
Товарна продукція, тис. грн	3840,50	4110,30	5607,70	146,01
- на 100 га с.-г. угідь, тис. грн	141,35	151,00	206,62	146,17
- на 1 середньорічного робітника, тис. грн	40,43	45,20	57,22	141,52
Валовий прибуток,тис. грн	97,00	-383,00	529,00	545,36
- на 100 га с.-г. угідь, тис. грн	3,57	-14,07	19,49	545,94
- на 1 середньорічного робітника, тис. грн	1,02	-4,21	5,39	528,43
Чистий прибуток,тис. грн	9,00	2,00	266,00	2955,00
- на 100 га с.-г. угідь, тис. грн	0,33	0,07	9,80	2969,69
- на 1 середньорічного робітника, тис. грн	0,09	0,02	2,71	3011,11
Коефіцієнт оборотності, тис. грн.	1,57	1.50	1.65	105.09
Коефіцієнт завантаження, тис. грн.	0,63	0.66	0.06	9.52
Тривалість одного обороту,днів	229,00	240.00	218.00	95.19
Рівень рентабельності (+), збитковості (-), %	0,24	0,04	5,23	4,99 пп

Аналізуючи динаміку основних економічних показників (табл. 2.5) можна відзначити чітку тенденцію до зростання обсягів валового виробництва (у співставних цінах). Це обумовлено сприятливими погодними умовами, а оскільки, господарство в основному зорієнтовано на виробництво продукції рослинництва то результат цілком очікуваний.

В розрахунку на 100 га с.г угідь спостерігається чітка тенденція до збільшення, в 2010 році порівняно з 2008 роком валова продукція на 100 га с.г.угідь збільшилася майже на 45%.

Вартість товарної продукції також має позитивний ріст по роках, коли порівнювати звітний рік із базисний то відмічається збільшення цього показника на 46,01%. Обсяги валового прибутку мають коливаючу динаміку по роках, але при порівнянні з базисним роком можна відмітити збільшення цього показника на 432 тис. грн. Аналізуючи рівень чистого прибутку необхідно відмітити, що підприємство було прибутковим на протязі всіх років дослідження. Найбільшого значення чистий прибуток досяг у 2010 році 266 тис.грн.

Коефіцієнт оборотності підприємства за досліджуваний період має динаміку росту з 1,57 у 2008 році до 1,65 у 2010 році. Коефіцієнт завантаження у 2010 році в порівнянні з 2008 роком зменшився майже на 90%, тобто кількість оборотних коштів на 1 грн. реалізованої продукції знизилася.

Рівень рентабельності у 2008 та 2009 роках має невисокі значення,а в 2010 році він стрімко зріс до 5,23 за рахунок збільшення розміру чистого прибутку та зменшення витрат на виробництво продукції.

Приведені дані за період з 2008 по 2010 рік свідчать про те, що найбільшу питому вагу мають такі види продукції як зернові та м'ясне скотарство.

Слід відмітити, що у структурі земельного фонду даного господарства 100 % займають сільськогосподарські угіддя. Виходячи з цього можна зазначити, що основним напрямком діяльності ТОВ є виробництво сільськогосподарської продукції. В структурі сільськогосподарських угідь, 97,53% припадає на ріллю. Співставляючи дані звітного і базисного років слід відмітити, що загальна земельна площа скоротилась на 3 га. Зменшення загальної земельної площі відбулося за рахунок передачі площі ріллі, сінокосів, пасовищ та багаторічних насаджень на баланс сільської ради. За рахунок цього спостерігаються також зміни і у структурі земельного фонду.

За період 2008-2010 рр. фондозабезпеченість господарства мала чітку тенденцію до збільшення. Показник фондоозброєності за досліджуваний період зростає, що пов`язано зі зменшенням чисельності працівників підприємства. В цілому можна відмітити, що валова продукція господарства дуже фондомістка, відповідно фондовіддача незначна. Вихід валової продукції на 1 середньорічного працівника в динаміці збільшувався, знову ж таки в першу чергу за рахунок скорочення працівників при незначному збільшенні виробництва.

Із викладеного матеріалу, ми бачимо, що підвищення темпів росту продуктивності праці та використання трудових ресурсів є найважливішим джерелом прискорення соціально-економічного розвитку як товариства, так і країни в цілому.

Щодо кількості працівників даного господарства, то спостерігається тенденція до збільшення їх чисельності як в цілому по господарству, так і по галузях рослинництва і тваринництва. Показник продуктивності праці в цілому по господарству в 2010 році зріс на 43.

Аналізуючи показники роботи ТОВ АФ «Хвиля» за три роки, ми бачимо, що чисельність робітників скоротилась. Облікова чисельність працівників 2010 року становить 98 чол. Це на 3 особи менше, ніж у 2008 р. Проте, при нижчий чисельності робітників спостерігається ріст об'ємів продукції.

Фонд оплати праці на ТОВ АФ «Хвиля» у 2010 році становить 1654 тис. грн., це більше ніж у 2008 році - 1041 тис. грн. За рахунок збільшення фонду оплати праці відбулося також збільшення заробітної плати працівників, яка у 2008 році становила 4,5 тис. грн. в середньому,а в 2010 році - 9,4 тис. грн. в середньому.



2.2 Аналіз виробництва і реалізації зерна

Виробництво зерна займає особливе місце серед інших галузей рослинництва в господарстві в цілому. ТОВ АФ «Хвиля» в рослинництві спеціалізується на вирощуванні зернових культур, кормових та технічних культур. На обсяги виробництва зернових і зернобобових впливають як площа їх посіву, так і врожайність зернових і зернобобових. В умовах Північно-східної України доцільно збільшувати посіви високоврожайних зернових культур, якими, за даними науково-дослідних установ, є озимі зернові культури, і в першу чергу озима пшениця.

Розглянемо структуру посівних площ підприємства (табл.2.6):

Таблиця 2.6

Склад і структура посівних площ ТОВ АФ «Хвиля»

Групи та види культур	2008	2009	2010	Відхилення 2010 рік до 2008 року
	га	%	га	%	га	%	га	%
Зернові та зернобобові	1852	69,89	2022	75,98	1970	74,03	118	106,37
в т.ч. озимі зернові	720	27,17	734	27,58	550	20,67	-170	76,39
Ярові зернові	1097	41,40	1198	45,01	1395	52,42	298	127,16
Зернобобові	35	1,32	90	3,38	25	0,93	-10	71,42
Соняшник	300	11,32	280	10,52	280	10,52	-20	93,33
Ріпак	115	4,34	80	3,00	147	5,52	32	127,82
Соя	80	3,02	0	0	0	0	-80	0
Всього посівів	2650	100,00	2661	100,00	2661	100,00	11	100,41

Як свідчать дані таблиці 2.6, зернові та зернобобові культури займають в звітному році 1970 га посівної площі від загальної площі посівів 2661, що складає майже 75%, і вирощуються як продукт харчування, сировина для переробної промисловості, високоякісний корм для худоби.

В 2010 році порівняно з 2010 роком площі посіву зернових культур в цілому збільшились на 118 га, при цьому в розрізі культур відбулися наступні зміни: спостерігається зменшення площі під озимою пшеницею та зернобобовими відповідно на 170 га та 10 га, і збільшення посівів під яровими культурами на 298 га. Із ярових збільшено площу під ячменем, гречкою та просом.

Зменшується площа під соняшником на 20 га за досліджуваний період і в 2010 році вона становила 280 га.

Враховуючи потенційні можливості культур стосовно урожайності, можна сказати, що підприємство недостатньо уваги приділяє таким питанням, як поліпшення насінництва, зменшення втрат урожаю при вирощуванні, зберіганні та переробці зерна, впровадження нових організаційних форм господарювання, оптимізація умов вирощування на всіх етапах росту й розвитку культур, розміщенні після кращих попередників, вирощування інтенсивних сортів, застосування добрив з розрахунку на підвищену заплановану урожайність, використання інтегрованої системи захисту рослин від бур'янів, шкідників та хвороб.

Розглянемо динаміку виробничо-фінансової діяльності по зерну (табл. 2.7).

Таблиця 2.7

Динаміка виробничо-господарської діяльності по зерну ТОВ АФ «Хвиля»

Показники	2008 рік	2009 рік	2010 рік	Відхилення 2010/2008 рр. (+,-)
Кількість реалізованої продукції,ц	33443,0	57178,0	29664,0	-3779,0
Собівартість,тис. грн:
- повна	2738,1	3073,4	3290,3	552,2
- виробнича	2211,7	2629,2	2895,5	683,8
Виручка від реалізації,тис. грн.	2424,1	2531,6	3171,1	747,0
Прибуток,тис .грн.	-314,0	-541,8	-119,2	-194,8
Рентабельність,%	-11,5	-17,6	-3,6	-7,9

З даної таблиці можна зробити висновки, що кількість реалізованої продукція зерна скоротилося на 3779,0 ц у 2010 році в порівнянні з 2008 роком. В свою чергу витрати на виробництво зерна збільшилися на 552,2 тис. грн. і виручка від реалізації також збільшилася,це може бути обумовлено збільшенням ціни на 1 ц зерна.

Прибуток підприємство не отримувало, але збиток по підприємству пішов на спад порівнюючи 2010 рік з 2008 роком.

Причиною таких змін є пошук оптимальної структури посівних площ з врахуванням їх ефективності та скорочення поголів'я худоби в господарстві, як результат скоротились площі під кормовими культурами. В табличці 2.8 наведені конкретні дані по галузі рослинництва у 2010 році. Приведені зміни в структурі посівних площ на жаль не принесли очікувані результати в 2010 році майже всі культури принесли збиток від їх вирощування та реалізації,окрім гречки.

Таблиця 2.8

Фінансові результати виробничо-фінансової діяльності по галузі рослинництва за 2010 рік

Види продукції	К-сть реал. прод., ц.	Собівартість, тис. грн.	Виручка від реалізації, тис. грн.	Прибуток, тис. грн.	Рентабель-ність,%
		виробнича	повна
Пшениця озима	8106,0	719,2	817,3	764,9	-52,4	-6,4
Ячмінь ярий	8000,0	636,2	722,9	654,7	-68,2	-9,4
Ріпак	2313,0	624,4	709,6	677,1	-32	-4,5
Гречка	1736,0	359,2	408,2	545,4	137,2	33,6
Кукурудза на зерно	11799,0	1179,4	1340,2	1204,8	-135,4	-10,1
Соняшник	2977,0	798,9	907,8	884,2	-23,6	-2,6
Всього по рослинництву	2397,0	4334,0	4925,0	4748,2	-176,8	-3,6

Як видно із даних таблиці в 2010 році підприємство отримало 176,8 тис. грн. збитку, рівень збитковості становить 3,6%. Рівень збитковості по культурах коливається від 2,6% по соняшнику до 10,1% по кукурудзі на зерно. Як було відмічено вище тільки по гречці в 2010 році отримано прибуток у розмірі 137,2 тис. грн., при рівню рентабельності 33,6%. Розглянемо в результаті чого підприємство отримало такі результати в 2010 році, в першу чергу проаналізувавши рівень урожайності культур.(табл. 2.8)

Таблиця 2.8

Динаміка посівних площ, урожайність і валові збори

Назви культур	Площа, га	Урожайність, ц/га	Валовий збір, т.
Пшениця озима	550	22,92	12606
Ячмінь ярий	534	13,85	7395,9
Ріпак	147	15,62	2296,1
Гречка	236	2,23	526,3
Горох	25	9,4	235
Кукурудза на зерно	625	27,33	17081,3
Соняшник	280	16,69	4673,2
Разом	2397,00	24,51	58750,47

Як видно з даних таблиці 2.8 рівень урожайності майже всіх культур знаходиться на низькому рівні. Використовуючи прийом розрахунку різниць, вивчимо фактори, що зумовили зміни валового виробництва зерна по досліджуваному господарству у звітному році проти базисного(табл.2.9).

Таблиця 2.9

Валове виробництво зерна і фактори, які на нього впливають

Показники	2008 рік	2010 рік
Валове виробництво зерна,ц	57530	58750
Площа посіву,га	2347	2397
Урожайність,ц з 1 га	19,09	24,51

Збільшення обсягу виробництва зерна в звітному році в порівнянні з базисним відбулось за рахунок зміни:

а) площі посіву - (2397-2347) *19,09 = 954,5 ц;

б) урожайності - (24,51-19,09) х 2347 = 12720 ц.

Таким чином, на 2,1% валовий збір зерна у звітному році збільшився за рахунок збільшення урожайності.

В процесі виробництва на виготовлення конкретного продукту витрачаються ресурси, кошти, робоча сила. Собівартість є одним із найважливіших показників господарської діяльності, оскільки визначає, у що саме обходиться виробництво відповідного виду продукції і наскільки економічно вигідним воно є в конкретно економічних умовах господарювання. Показник собівартості дає можливість глибоко проаналізувати економічний стан і виявити резерви підвищення ефективності виробництва, оскільки із зниженням собівартості зростає цінова конкурентоспроможність продукції.

Розглянемо собівартість 1 ц. та ціну реалізації в табл. 2.10.

Таблиця 2.10

Аналіз собівартості та ціни реалізації по галузі рослинництва за 2010 рік

Види продукції	Собівартість 1 ц., грн.	Ціна реалізації 1 ц., грн.	Прибуток на 1 ц., грн.
	виробнича	повна
Пшениця озима	11,37	15,42	16,48	1,06
Ячмінь ярий	8,58	10,23	11,29	1,06
Гречка	2,10	0,39	1,03	0,64
Кукурудза на зерно	11,02	12,74	14,17	1,7
Соняшник	6,90	5,14	5,28	0,14

Аналізуючи собівартість та ціни реалізації необхідно відмітити, що повна собівартість більша від виробничої, і становить вона за 1 ц. по зерновим від 2,10 грн. до 11,37 грн., по кукурудзі на зерно - 11 грн., соняшник - 6,90 грн., по всіх видах продукції ціни реалізації дозволили перекрити затрати на виробництво та реалізацію тому по більшості культур в 2010 році підприємство отримали прибуток.

Розглянемо структуру собівартості 1 ц зерна у ТОВ АФ «Хвиля» Краснопільського району Сумської області (табл.2.11).



Таблиця 2.11

Розмір та структура витрат на виробництво 1 ц зерна у ТОВ АФ «Хвиля» Краснопільського району Сумської області

Статті витрат	2008 р.	2010 р.
	сума, грн.	%	сума, грн.	%
Витрати на оплату праці з відрахуваннями на соціальні заходи	12,87	33,8	11,51	21,1
Насіння	1,50	3,9	5,85	10,7
Добрива	3,85	10,1	1,16	2,1
Роботи і послуги	2,21	5,8	11,20	20,6
Витрати на утримання основних засобів виробництва всього	6,50	17,1	5,26	9,7
в тому числі - амортизація	1,38	3,6	1,39	2,6
Інші витрати	4,60	12,1	14,23	26,1
Всього витрат на 1 ц зерна	38,03	100,0	54,48	100,0

Як показують розрахунки розміру та структури витрат на виробництво 1 ц зерна у ТОВ АФ «Хвиля» у 2008 році було затрачено 38,03 грн., що на 16,45 грн. менше ніж у 2010 році. У структурі витрат найбільшу частку у 2008 році займають витрати на оплату праці, що склали 33,8% та 21,1% у 2010 році. Порівнюючи отримані показники можна зазначити, що в цілому витрати на 1 ц зерна на підприємстві зросли більш ніж у 1,4 рази.

Значну частину витрат займають інші витрати, що склали 12,1% та 26,1% відповідно. Майже п'ята частина витрат припадає на основні засоби - 17,1% та 9,7%.

Отже, збільшення витрат на виробництво 1 ц зерна в 2010 році порівняно з 2008 роком відбулося за рахунок збільшення витрат на соціальні заходи, добрива, амортизацію та за умови появи статті інших витрат. Оскільки собівартість 1 ц зерна в 2010 році зросла, то господарству необхідно шукати шляхи її зниження, оскільки собівартість безпосередньо пов'язана з ціною реалізації зерна та прибутком.

Для підвищення ефективності галузі необхідно впровадити жорстку систему економії матеріально-технічних ресурсів, підвищувати врожайність, шукати нові канали реалізації, збільшити питому вагу культур які є прибутковими не порушуючи при цьому агротехнічних вимог до формування сівозмін.

Необхідно відмітити, що певні кроки по зміні структури посівних площ в господарстві проводиться. Збільшуються площі під посів зернових культур,які приносять більший прибуток. Підприємством приділяється незначна увага збереженню земельного фонду.

2.3 Економічна ефективність зерновиробництва

Виробництво зерна займає особливе місце серед інших галузей рослинництва в господарстві в цілому. Тому головною метою процесу виробничої діяльності галузі зерновиробництва ТОВ АФ “Хвиля” є виробництво зерна та одержання прибутку від його реалізації. Процес виробництва являє собою з одного боку, процес виробничого споживання засобів і предметів праці та робочої сили, а з другого - виготовлення продукції. Реалізація виробленої продукції є завершальною стадією повного циклу кругообороту виробничих засобів підприємства , в процесі якої господарству повертаються у вартісному виразі всі кошти, витрачені на виробництво і збут.