Виробничий процес та принципи його організації

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Виробничий процес та принципи його організації

Зміст

виробниче планування економічне господарське

Вступ

І. Теоретична частина

1. Формування виробничого процесу та його структура

2. Принципи організації виробничих процесів

ІІ. Розрахункова частина

1. Планування потреби в матеріалах

2. План щодо праці і заробітної плати

2.1 Трудомісткість виробничої програми

2.2 Розрахунок балансу робочого часу і чисельності основних робітників

2.3 Розрахунок фонду оплати праці основних робітників

2.4 Чисельність і фонд оплати праці допоміжних робітників

2.5 Розрахунок чисельності і фонду заробітної плати керівників, спеціалістів та іншого персоналу

3. План із собівартості

4. Планування прибутковості підприємства

4.1 Планування цін на продукцію

4.2 Визначення фінансових результатів в плановому періоді

4.3 Визначення точки беззбитковості господарської діяльності підприємства

5. Техніко-економічне обґрунтування господарської діяльності підприємства

5.1 Обґрунтування Уставного капіталу

5.2 Основні техніко-економічні показники ефективності господарської діяльності підприємства

Висновок

Список використаної літератури

І. Теоретична частина

1. Формування виробничого процесу та його структура

Виробничий процес - це сукупність взаємопов'язаних дій людей, засобів праці та природи, потрібних для виготовлення продукції. Основними елементами виробничого процесу є процес праці як свідома діяльність людини, предмети та засоби праці.

Головною складовою виробничого процесу є технологічний процес -- сукупність дій по зміні та значенню стану предмета праці.

На підприємствах здійснюються різноманітні виробничі процеси. Їх поділяють передусім за такими ознаками: призначення, перебіг у часі, рівень автоматизації.

1 За призначенням виробничі процеси поділяються на основні, допоміжні та обслуговуючі.

· Основні процеси -- це процеси безпосереднього виготовлення основної продукції підприемства, яка визначає його виробничий профіль, спеціалізацію і поступає на ринок як товар для продажу.

· До допоміжних належать процеси виготовлення продукції, яка використовується на самому підприємстві для забезпечення нормального протікання основних процесів. Допоміжні процеси групуються за їх призначенням, утворюючи такі допоміжні виробництва, як ремонтне, інструментальне, енергетичне та ін.

· Обслуговуючі процеси забезпечують нормальні умови здійснення основних і допоміжних процесів. До них належать складські, та транспортні процеси.

2 За перебігом у часі виробничі процеси поділяють на дискретні (перервні) та безперервні.

· Дискретним процесам притаманна циклічність, пов'язана з виготовленням виробів певної форми, які обчислюються в штуках (машини, прилади, одяг).

· Безпреривні - притаманні виробництву продукції, яка не має встановленого обсягу та форми (рідкі, сипучі, газоподібні речовини) і тому не вимагають циклічності.

3 За рівнем автоматизації розрізняють:

· Ручні процеси - процес здійснення розробником фізичного зусилля, яке є основним джерелом енергії.

· Механізовані процеси виконуванні під спостереженням працівника.

· Автоматизовані процеси виконуються працівником за допомогою машин.

· Автоматичні здійснюються машинами без участі працівника за попередньо розробленою програмою.

Основною структурною одиницею виробничого процесу є операція. Операція виконується або на одному робочому місці без переналагодження обладнання, або коли кількома робітниками виготовляється один продукт.

Розрізняють операції основні та допоміжні.

При основній операції предмет оброблення змінює свою форму, розмір, певні властивості та якісні характеристики. Допоміжні операції забезпечують нормальне виконання основних операцій. До них можна віднести складські операції, контроль якості. Від правильного розподілу основних та допоміжних операцій у процесі виробництва залежить і загальний результат діяльності підприємства.

2. Принципи організації виробничих процесів

Раціональна організація як виробничого процесу в цілому, та і окремих його частин залежить від певних принципів. Ці принципи умовно можна поділити на дві групи. До першої відносять загальні принципи, які не залежать від конкретного виробничого процесу. Друга група охоплює специфічні принципи, які є характерними для певного виробничого процесу.

Загальні принципи - це принципи, за якими будується будь-який виробничий процес у часі та просторі. До них можна віднести такі принципи:

1. Принцип спеціалізації, який означає розподіл праці між окремими підрозділами підприємства та робочими місцями в процесі виробництва та їх кооперування.

Спеціалізація характеризується обмеженою та стабільною номенклатурою продукції, яка виготовляється в кожному виробничому підрозділі. По суті, спеціалізація підвищує однорідність виробництва та створює умови для впровадження автоматизації. Це, у свою чергу, підвищує рівень організації виробництва, сприяє поліпшенню якості продукції.

Виділяють кілька видів спеціалізації на підприємстві:

· функціональна - допоміжні та обслуговуючі виробництва об'єднуються в окремі самостійні підрозділи та виконують певні функції;

· предметна - передбачає закріплення певної номенклатури виробів за окремими цехами (заготівельний цех, механічний цех);

· по детальна - полягає в закріпленні за певними підрозділами підприємства виготовлення технологічно однорідних деталей;

· технологічна - означає закріплення за кожним цехом та виробничою дільницею певної частини виробничого процесу.

2. Принцип пропорційності вимагає, щоб у всіх частинах виробничого процесу, у всій взаємопов'язаній системі підрозділів і машин була узгоджена пропускна спроможність, тобто однакова здатність виконання робіт і випуску продукції. Недотримання цього принципу призводить до виникнення "вузьких місць" або неповного завантаження окремих підрозділів. На підприємствах із складною структурою виробництва важко досягти повної пропорційності потужностей окремих підрозділів (бригад, дільниць, цехів, виробництв). Вона періодично порушується внаслідок освоєння нових виробів, неоднакових темпів зниження їх трудомісткості у різних підрозділах тощо. Виникнення диспропорцій -- закономірний результат розвитку виробництва, проте їх потрібно передбачати і планомірно усувати.

3. Принцип паралельності передбачає одночасне виконання окремих операцій і процесів. Додержання цього принципу особливо важливе при виготовленні складних виробів, що компонуються із багатьох деталей, вузлів, агрегатів, послідовне виробництво яких зайняло б багато часу. Паралельність досягається раціональним розчленуванням виробів на складові частини, суміщенням часу виконання різних операцій над ними, одночасним виготовленням різних виробів. Паралельне виконання робіт на робочому місці забезпечується багатоінструментальною обробкою заготівок, суміщенням часу виконання основних і допоміжних операцій.

4. Принцип прямоточності означає, що предмети праці в процесі обробки повинні мати найкоротші маршрути по всіх стадіях і операціях виробничого процесу, без зустрічних і зворотних переміщень. Для дотримання цього принципу цехи, дільниці, робочі місця, наскільки це можливо, розташовують за ходом технологічного процесу. Допоміжні виробництва, служби, склади у свою чергу розміщують по можливості ближче до тих підрозділів, які вони обслуговують.

Прямоточність характеризується таким коефіцієнтом:

,

де - тривалість транспортних операцій;

- тривалість виробничого циклу.

5. Принцип неперервності. Неперервність означає скорочення або зведення до мінімуму усіляких перерв у процесі виробництва. Цей принцип є однією з головних умов скорочення строків випуску продукції та забезпечення рівномірної та безперебійної роботи підприємства. Ступінь неперервності визначається відношенням тривалості технологічної частини виробничого циклу до всього виробничого циклу. Найбільш повно принцип неперервності реалізує себе при потоковому та автоматизованому виробництві.

6. Принцип ритмічності полягає в тому, що робота всіх підрозділів підприємства і випуск продукції повинні здійснюватися за певним ритмом. При додержанні принципу ритмічності у рівні проміжки часу виготовляється однакова або рівномірно зростаюча кількість продукції, забезпечується рівномірне завантаження робочих місць. Ритмічна робота дозволяє найповніше використовувати виробничу потужність підприємства і його підрозділів.

7. Принцип автоматичності передбачає економічно обгрунтоване вивільнення людини від безпосередньої участі у виконанні операцій виробничого процесу. Особливо актуальна реалізація цього принципу у виробництвах з важкими і шкідливими умовами праці. Автоматизуються не тільки виробничі процеси, а й інші сфери діяльності людини, в тому числі управління.

8. Принцип гнучкості означає, що виробничий процес повинен оперативно адаптуватися до зміни організаційно-технічних умов, пов'язаних з переходом на виготовлення іншої продукції або її модифікацією. Гнучкість виробничого процесу дозволяє освоювати нову продукцію у короткий термін з меншими витратами. Значення принципу гнучкості особливо зростає в умовах швидких темпів науково-технічного прогресу, коли об'єкти виробництва часто міняються. Гнучкість виробничого процесу досягається універсалізацією знарядь праці, засобів автоматизації та методів обробки, впровадженням верстатів, гнучких виробничих систем.

9. Принцип гомеостотичності вимагає, щоб виробнича система була здатною стабільно виконувати свої функції в межах допустимих відхилень і протистояти дисфункціональним впливам. Це досягається створенням технічних і організаційних механізмів саморегулювання і стабілізації. До стабілізаційних організаційних систем належать системи оперативного планування і регулювання виробництва, планово-запобіжного ремонту устаткування, резервних запасів та ряд інших заходів.

Розглянуті принципи раціональної організації виробничого процесу тісно між собою пов'язані, доповнюють один одного і різною мірою реалізуються на практиці в конкретних умовах. При проектуванні виробничого процесу, його організації треба їх враховувати, але вибирати оптимальні організаційно-технічні рішення за критерієм економічної ефективності.

ІІ. Розрахункова частина

1. Планування потреби в матеріалах

Цей розрахунок проводять, використовуючи дані технологічного процесу та виробничу програму. Дані розрахунку наведені в таблиці 1.1.

Витрати = програма випускунорма витрат

тис.т

тис.т

Норма відходів = маса заготовки - маса деталі

кг/шт

кг/шт

Відходи = норма відходів програма випуску

т.

Вартість матеріалів(відходів) = витрати(відх.)ціна матеріалу(відх.) тис. грн.

тис. грн.

тис. грн.

тис.грн.

Вартість матеріалів на 1 виріб визначається шляхом ділення вартості матеріалів за винятком відходів на виробничу програму.

грн.

грн.

Визначаємо вартість матеріалів за виключенням відходів.

тис. грн.

тис. грн.

Визначаємо вартість матеріалів за виключенням відходів на 1 виріб.

грн.

грн.

Таблиця 1.1 Розрахунок потреби в матеріалах

Найменування виробів	Найменування матеріалу	Програма випуску,тис.шт.	Норма витрат,кг/шт.	Потреби, т	Ціна матеріалу,грн/т.	Вартість матеріалу, тис.грн.	Норма відходів,кг/шт.	Відходи, т	Ціна відходів,тис.грн.	Вартість відходів,тис.грн.	Вартість матеріалів за виключеннямвідходів,тис.грн.	Вартість матеріалівза виключеннямвідходів на 1 виріб,грн.
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13
Вісь	стальлегована	46	9,0	414,0	2600,0	1076,4	2,1	96,6	260,0	25,116	1051,284	22,85
Втулка	стальвуглецева	33	12,2	402,6	1900,0	764940,0	1,9	62,7	190,0	11,913	753,027	22,819
Разом:		-	-	-	-	1841340,0	-	159,3	-	37,029	1804,311	-

2. План щодо праці і заробітної плати

2.1 Трудомісткість виробничої програми і нормована заробітна плата

Розрахунок трудомісткості виробничої програми і основної заробітної плати виконується шляхом заповнення таблиці 2.1. Нормований час на одиницю виробу визначається як сума норм часу по операціях технологічного процесу:

нормо - год.

нормо - год.

нормо - год.

Відповідно нормований час (трудомісткість) на виробничу програму розраховується за формулами: нормо - год.

де Ті - трудомісткість виробничої програми і-го виробу, тис. нормо-годин.

тис. нормо - год.

тис. нормо - год.

Загальна трудомісткість визначається за формулою: тис. нормо - год.

тис. нормо - год.

Основна заробітна плата на одиницю виробу визначається як сума розцінок по операціях технологічного процесу за формулою:

де ТСі - годинна тарифна ставка відповідного розряду на технологічній операції.

грн.

грн.

грн.

грн.

Основна заробітна плата з премією (пряма заробітна плата основних робітників) визначається із розрахунку 30% премії за виконання виробничих завдань. Тарифні ставки основних робітників відрядників, згідно відповідних нормативних документів, складають у гривнях: ТС1=4.25; ТС2-5,32; ТС3=6,44; ТС4=7,15; ТС5-8,30; ТС6=9,5.

грн.

грн.

Розрахуємо основну заробітну плату з премією на виробничу програму:

тис. грн.

тис. грн.

Таблиця 2.1 Трудомісткість виробничої програми та нормована заробітна плата (робітників-відрядників)

Найменуваннявиробів	Виробничапрограма,тис. шт.	На одиницю	На виробничу програму	Нормована заробітна плата з премією
		Нормований час, нормо - год.	Нормованазаробітна плата, грн.	Нормованийчас, тис. нормо - год.	Нормованазаробітна плата, тис. грн.	На одиницю,грн.	На виробничупрограму, тис. грн.
Вісь	46	1,23	8,36	56,58	384,56	10,87	500,02
Втулка	33	1,28	11,53	42,24	380,49	14,99	494,67
Разом	-	-	-	98,82	765,05	-	994,69

2.2 Розрахунок балансу робочого часу і чисельності основних робітників

Розрахунок балансу робочого часу на одного робітника проводиться у таблиці 2.2. Дійсний фонд робочого часу визначається за формулою: = Дні явоктривалість робочої зміни. год. Чисельність основних робітників визначається за формулою

чол.

чол.

чол.

де - трудомісткість виробничої програми, нормо - год, - коефіцієнт виконання норм, який приймається в межах: = 0,8 - 1,1.

Таблиця 2.2. Розрахунок балансу робочого часу одного робітника

Найменування показника	Одиниця виміру	Величина показника
1. Кількість робочих днів	дні	251
2. Неявки на роботу, в тому числі: основні і додаткові відпустки по хворобі по навчанню виконання громадських і державних обов'язків інші (з дозволу адміністрації)	//-////-////-////-////-//	36,623,141,11,47
3. Кількість явок на роботу	//-//	214,4
4. Середня тривалість робочої зміни	год.	7,5
5. Дійсний фонд робочого часу	//-//	1608
6. Трудомісткість виробничої програми, в т.ч.	тис. нормо - год.	98,82
вісь	//-//	56,58
втулка	//-//	42,24
7. Плановий коефіцієнт виконання норм		0,8
8. Чисельність основних робітників, в т.ч.	чол.	77
вісь	чол.	44
втулка	чол.	33

2.3 Розрахунок фонду оплати праці основних робітників

Цей розрахунок виконується, виконуючи попередні розрахунки нормованої заробітної плати, балансу робочого часу, чисельності робітників; результати розрахунків заносяться у таблицю 2.3.

Таблиця 2.3 Розрахунок фонду заробітної плати основних працівників

Найменування елементів ФОП	Сума, грн.
	Вісь	Втулка
1. Нормована заробітна плата з премією	500020	494670
2. Доплата бригадирам	20000	19786
3. Оплата тарифних відпусток	56029,05	55428,45
4. Оплата відпусток по навчанню	2668,05	2639,45
5. Доплата за виконання державних і громадських обов'язків	3395,7	3359,3
6. Інші доплати	5000,2	4946,7
7. Разом доплати і надбавки	87093	86159,9
8. Доплати і надбавки у % до нормованої плати з премією	17,41%	17,41%

Слід зазначити, що робото. в нічний час вважається робота з 22.00 поточного для до 6.00 годин наступного дня. Оскільки у нас 2 зміни та встановлений режим роботи: І зміна - 6.00-14.00, ІІ зміна - 14.00-22.00, тому у нічний час на нашому підприємстві не працюють.

Доплата бригадирам приймається в розмірі 4% від нормованої заробітної плати основних робітників.

грн.

грн.

Надалі визначається середньоденний фонд оплати праці одного робітника.

,

де - число явок на роботу; - чисельність основних робітників.

тис. грн.

тис. грн.

Фонд оплати відпусток складатиме:

де - тривалість чергових і додаткових відпусток.

тис. грн.

тис. грн.

Аналогічно визначається фонд оплати з відпусток, навчання, виконання державних і громадських обов'язків.

тис. грн.

тис. грн.

тис. грн.

тис. грн.

Інші доплати визначаються у розмірі 1% від нормованої заробітної плати основних робітників.

тис. грн.

тис. грн.

Після завершення розрахунків фонду оплати праці проводиться розрахунок відношення усіх доплат і надбавок до нормованої заробітної плати з премією основних робітників у відсотковому відношенні.

2.4 Чисельність і фонд оплати праці допоміжних робітників

Цей розрахунок виконується, заповнюючи таблицю 2.4 з використанням даних таблиці 2.2 та даних технологічного процесу про наявне обладнання. Чисельність допоміжних робітників підраховується за формулою:

де - кількість одиниць обладнання; - норма обслуговування за зміну, = 5, = 4,= 3. - кількість робочих змін.

чол.

чол. чол.

Таблиця 2.4 Чисельність та річний ФЗП допоміжних робітників (погодинників)

Найменуванняпрофесій	Чисель-ність	Розряд	Окладнамісяць, грн.	Фонд основної заробітної плати на рік
				По тарифу, грн.	Премія	Доплати (4%), грн.	Разом, тис.грн.
					%	Сума, грн.
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Наладчики	13	5	850	132600	10	13260	5834,4	151,69
Заточники	17	4	750	153000	10	15300	6732	175,03
Слюсарі з ремонту обладнання	22	4	770	203280	10	20328	8944,32	232,55
Разом	52	-	-	488880	-	48888	21510,72	559,27

2.5 Розрахунок чисельності і фонду заробітної плати керівників, спеціалістівта іншого персоналу

Розробляємо штатний розклад керівників і спеціалістів та іншого персоналу цеху в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 Штатний розклад керівників, спеціалістів, МОП та іншого персоналу

Найменування посади	Чисельність (чол.)	Оклад міс (грн.)	ФЗП річн (грн)
Загальногосподарський персонал1. Адміністративний персонал: - директор - економіст - бухгалтер2. МОП: - прибиральниці	1123	2500 2000 1500 750	30000 24000 36000 27000
Разом	7	-	117000
Загально-виробничий персонал- начальник цеху інженер-технолог І кат.- інженер-технолог ІІ кат. механік цеху інженер з нормування праці І кат.- змінний диспетчер- майстер	1 1 1 1 1 2 1 4	1800 1700 1500 1500 1500 1500 1300 1200	21600 20400 18000 18000 18000 36000 15600 57600
Разом	12	-	205200
Всього	19	-	321600

3. План із собівартості

План з собівартості включає в себе розрахунки кошторисів витрат на виробництво, загальногосподарських витрат та калькуляцій собівартості виробів.

Кошторис витрат на виробництво складається за допомогою таблиці 3.1.

Таблиці 3.1 Зведений розрахунок витрат на виробництво продукції

Найменування статей витрат	Продукція "Вісь"	Продукція "Втулка"	Разом витрати на виробництво,грн
	На од., грн	На прогр, грн	На од., грн	На прогр, грн
1	2	3		5	6
І. Прямі витрати на виробництво
1. Матеріали (Т 1.1)	22,85	1051284	22,82	753027	1804311
2. Норм ЗП (Т 2.3)	12,8	587113	17,6	580829,9	1167942,9
3. Відрахування на ЄСВ, 40% від ЗП	4,8	220167,3	6,6	217811,21	437978,58
Ітого	40,45	1858564,3	47,02	1551668,1	34100232,4
ІІ. Загально виробничі витрати
1. Електроенергія	6,09	280014	6,33	209045	489060
2. ФЗП доп роб (Т 2.4)	6,96	320213	7,24	239056	559270
3. ЗП спеціал (Т 2.5)	2,55	117488	2,66	87711	205200
4. Відрахування на ЄСВ, 40% від ЗП	3,57	164138	3,71	122537	286676
5. Амортизація обл.	1,14	52625	1,19	39288	91914
6. Рем та експл обл.	0,17	7893	0,18	5893	13787
7. Інші	0,025	1145	0,025	854	2000
Ітого	20,505	943516	21,335	704384	1647900
Разом виробничі витрати	60,955	2802080,3	68,355	2256052,1	5058132,4
ІІІ. Загальногосподарські витрати
1. Електроенергія	98,58	4534644	102	3385355	7920000
2. ФЗП загальногосп перс (Т 2.5)	1,46	66989	1,52	50010	117000
3. Відрахування на ЄСВ, 40% від ЗП	0,55	25120	0,57	18754	43875
4. Амортизація будівель	0,75	34353	0,78	25646	60000
5. Інші	0,06	2862	0,06	2137	5000
Ітого	101,4	4663970	104,93	3481904	8145875
Повна собівартість продукції	162,35	7466050,3	173,3	5737956,1	13204006

Розрахунок амортизації основних фондів здійснюється відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».

Обладнання згідно із законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» відносять до 2 групи, тому річний процент амортизації рівний 24%.

Амортизація обладнання розраховується, використовуючи дані про наявне обладнання із технологічного процесу ().

Вартість будівель розраховується за формулами:

,

де - вартість будівель ();

S - площа будівель, , в нашому прикладі 800 ;

h - висота будівель та споруд, приймається: h = 6м;

- ціна одного виробничих приміщень та споруд, приймається: /;

грн.

грн.

грн.

Витрати силової електроенергії підраховується за формулою:

,

де 1,3 - коефіцієнт, що враховує витрати енергії;

- сумарна встановлена потужність двигунів, кВт (див табл. 2);

- дійсний фонд часу одиниці обладнання, приймається Fд - 4000 год;

- ціна 1 КкВт. річ. електроенергії, приймається 0,33 грн/кВт.

грн.

Витрати освітлювальної енергії розраховуються виходячи із ії середніх витрат на 1 виробничої площі (приймається gщсв. = 12 кВт/год на і кількості годин світлового навантаження (Фосв.=2500):

грн.

де Ц - ціна одного кВт/год електроенергії (приймається за цінами енергоринку 0.33 грн/кВт).

Витрати на ремонт та експлуатацію обладнання у плановому році становитимуть 3% від вартості цього обладнання.

грн

Інші загально виробничі витрати становитимуть 2000 гривень.

Інші загальногосподарські витрати становитимуть 5000 гривень.

Розподіл непрямих витрат здійснюється прямо пропорційно нормативної трудомісткості продукції.

Таблиця 3.2 - Класифікація планових витрат за економічними елементами

Наймен продукції	Разом план витрат на рік, грн.	В тому числі по елементах
		мат. витрати	зарплата	відрах на соцзах	амортизація	інші витрати
1. Вісь	7466050,3	1051284	1091803	409425,3	86978	4826558
2. Втулка	5737956,1	753027	957606,9	359102,21	64934	3603284
Разом	13204006	1804311	2049409,9	768527,51	151912	8429842

Таблиця 3.3 - Класифікація планових витрат по відношенню до обсягу виробництва

Найменування продукції	Разом план витрат на рік, грн	В тому числі
		змінні	умовно-постійні
1. Вісь	7466050,3	1858564,3	5607486
2. Втулка	5737956,1	1551668,1	4186288
Разом	13204006	34100232,4	9793774

4. Планування прибутковості підприємства

4.1 Планування цін на продукцію

Ціна оптова продукції (Цо) визначається в гривнях по формулі:

де С/Сод - повна собівартість одиниці продукції, гривен;

Под - розмір прибутку, який створює одиниця продукції, гривен.

Розмір прибутку, який створюється одиницею продукції, визначається за допомогою планового рівня рентабельності (Р), який дорівнює 30%, по формулі:

грн.

грн.

грн.

грн.

Ціна реалізації продукції, тобто оптово-відпускна ціна одиниці продукції (ЦОМ) визначається по формулі:



де - ставка податку на добавлену вартість, яка дорівнює 20%.

грн.

грн.

4.2 Визначення фінансових результатів в плановому періоді

Методика визначення фінансових результатів наведена в таблиці 4.1.

Стаття	Формула розрахунку	Показник за плановий період, тис. грн.
Дохід від реалізації продукції		20571700
Податок на додану вартість		3428500
Чистий дохід від реалізації продукції		17143200
Повна собівартість продукції	Табл. 3.1	13204006
Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування (прибуток, збиток)		3939194
Податок на прибуток від звичайної діяльності (Ставка податку - () 21%)		827231
Неродподілений прибуток (збиток)		3111963

4.3 Визначення точки беззбитковості господарської діяльності підприємства

Наступний елемент, який має велике значення у плануванні прибутку - це точка беззбитковості («поріг рентабельності»), тобто такий обсяг виручки від реалізації, при якому підприємство не має збитків, але ще і не має прибутку. При цьому витрати підприємства дорівнюють його доходам.

Точку беззбитковості (ТБЗ) визначають наступним чином (по кожному виду продукції)

де Зпост - розмір постійних витрат, грн.;

Ззм - розмір змінних витрат на одиницю продукції, грн.

од.

од.

5. Техніко-економічне обгрунтування господарської діяльності підприємства

5.1 Обгрунтування уставного капіталу

Величина необхідного уставного капіталу визначається як сума різних видів капіталовкладень, необхідних для формування і організації виробництва на новому підприємстві, та розраховується по формулі:

,

де - капітальні вкладення в обладнання;

- капітальні вкладення в приміщення;

- оборотні засоби, необхідні для випуску продукції.

Значення , і розраховані у відповідних пунктах курсового проекту.

грн.

Для оцінки економічної ефективності та доцільності створення підприємства необхідно розрахувати строк окупності капітальних вкладень та порівняти його з нормативним , = 6 років.

р.

5.2 Основні техніко-економічні показники ефективності господарської діяльності підприємства

Таблиця 5.1 Система техніко-економічних показників виробничо-господарської діяльності підприємства

Показник	Од.вимір.	Значення
1	2	3
1. Виробництво продукції в натуральному вираженні	од.	79000
1.1 Вісь	од.	46000
1.2 Втулка	од.	33000
2. Виробнича потужність підприємства	од.	105157
3. Коефіцієнт використання виробничої потужноств		0,75
4. Чистий доход підприємства	грн.	17143200
5. Чисельність робітників усього, в тому числі:	чол.	148
5.1 Основних виробничих робочих	чол.	77
5.2 Допоміжних виробничих робочих	чол.	52
5.3 Загально виробничі робітники	чол.	12
5.4 Загально господарські робітники	чол.	7
6. Виробіток товарної продукції в розрахунку
6.1 На одного робітника	грн/чол.	89216
6.2 На одного основного робочього	грн/чол.	171480
7. Затрати на оплату труда всього, в тому числі:		2049409,9
7.1 Основних виробничих робочих	грн.	1167942,9
7.2 Допоміжних виробничих робочих	грн.	559270
7.3 Загально виробничі робітники	грн.	205200
7.4 Загально господарські робітники	грн.	117000
8. Середня заробітна плата на одного робітника всього	грн.	13847,3
9. Вартість виробничих фондів підприємства (КУ), в том числі:		41271588
9.1 Основних виробничих фондів (КВп+Квоб)		1659570
9.2 Оборотних фондів (Квобс)		5412933
10. Фондовіддача		7,95
11. Фондоємність		0,13
12. Фондоозброєність труда		21552,9
13. Затрати діяльності		13204006
14. Затрати на 1 грн. виручки		0,64
15. Нерозподілений прибуток		3111963
16. Строк окупності		2,3

Висновок

Однією з найважливіших характеристик поточного трансформаційного періоду є нестабільність політичної ситуації в Україні, у зв'язку з чим достатньо важливим постає рішення питання забезпечення стійкої діяльності вітчизняних підприємств і захисту їх економічних інтересів, особливо в умовах жорсткої конкурентної боротьби на світовому ринку.

Реальне ринкове середовище, в якому доводиться функціонувати вітчизняним господарюючим суб'єктам, характеризується крайньою нестабільністю і непередбачуваністю розвитку подій, недостатньо ефективним економічним законодавством, відсутністю розвиненої ринкової інфраструктури. Ці, а також цілий ряд інших економічних, фінансових і соціальних чинників, роблять украй скрутне стабільне функціонування українських підприємств і перешкоджають формуванню ефективних ринкових відносин в країні. Недооцінка планування підприємницької діяльності в умовах ринку, зведення його до мінімуму, ігнорування або некомпетентне здійснення часто призводять до невиправданих економічних втрат і в результаті до банкрутства.

Для поліпшення ситуації та забезпечення сталого розвитку українським підприємствам необхідно формувати більш досконалу систему планування на підприємствах, яка б могла краще враховувати невизначеність зовнішнього середовища, що забезпечить підприємствам досягнення певної глобальної мети свого розвитку, а також пошук більш ефективних методів організації і управління в умовах макроекономічних чинників, що постійно змінюються.

Планування є особливою формою діяльності, направленою на розробку і обґрунтовування програми економічного розвитку підприємства і його структурних підрозділів на певний (календарний) період відповідно до мети його функціонування і ресурсного забезпечення.

Призначення планування полягає в прагненні максимально врахувати всі внутрішні і зовнішні чинники (економічного, організаційного, психологічного, соціологічного і технічного характеру), що забезпечують оптимальні умови для розвитку підприємства.

До перших слід віднести систему мотивації, організаційну структуру підприємства, стиль управління, технічний рівень виробництва, профіль продукції, що випускається, рівень кваліфікації персоналу, інноваційну активність менеджменту. Зовнішні чинники -- це умови ринку, фінансово-економічна і правова системи, соціально-економічне і політичне положення країни, її традиції і загальнокультурний рівень. Кажучи про зовнішні чинники, варто особливо підкреслити значущість стабільності системи податків, кредитів, що надаються виробникам продукції. Відсутність такої стабільності або прагнення з розрахунку на досягнення найближчих цілей надмірно посилити податки, крім інших негативних наслідків, спричиняє за собою підрив економічно ефективної діяльності підприємств.

В умовах ринкової економіки, вітчизняні підприємства, плануючи виробництво, продажі і прибутки, не повинні покладаються на просте екстраполювання досягнутих темпів розвитку підприємства. На зміну традиційному довгостроковому плануванню прийшло стратегічне планування. Основна задача стратегічного планування - вибір напрямків і організація діяльності підприємства, які дозволяють йому добиватися поставлених цілей навіть у разі виникнення непередбачених обставин, негативно впливаючих на його бізнес. Сучасний темп зміни і збільшення знань є настільки великим, що стратегічне планування представляється єдиним способом формального прогнозування майбутніх проблем і можливостей. Воно забезпечує вищому керівництву засіб створення плану на тривалий термін. Стратегічне планування дає також основу для ухвалення рішення. Знання того, чого організація хоче досягти, допомагає уточнити самі відповідні шляхи дій. Формальне планування сприяє зниженню ризику при ухваленні рішення. Ухвалюючи обґрунтовані і систематизовані планові рішення, керівництво знижує ризик ухвалення неправильного рішення через помилкову або недостовірну інформацію про можливості організації або про зовнішню ситуацію. Планування допомагає створити єдність загальної мети усередині організації.

Таким чином, неувага до вивчення ринкового середовища призводить до виникнення кризової ситуації та необхідності прийняття негайних рішень без орієнтації на перспективний розвиток. Виходячи з цього планування дозволяє підприємству моделювати численні можливі зміни підприємства не тільки потім, щоб вибрати з них найкращі, але і щоб мати в особистому розпорядженні запасні рішення, забезпечуючи швидку і раціональну реакцію у разі, коли непередбачені події не дозволять слідувати ухваленому рішенню. Головним результатом системи планування є визначення цілей, стратегій і програм, а також розподіл ресурсів, що дозволяють підприємству успішніше всього зустріти невизначене майбутнє і вплинути на нього. Планування діяльності стало в даний час економічною основою ринкових відносин різних підприємств і організацій. В процесі планування забезпечується необхідна рівновага між виробництвом і споживанням продукції, величиною платоспроможного попиту на товари і послуги і об'ємом їх пропозиції підприємствами.

Науково обґрунтоване планування повинне створити необхідні умови розширення, прискорення і підвищення ефективності реалізації різних інновацій -- продуктових, технологічних, економічних, соціальних і інших, направлених на розробку конкурентноздатної продукції і отримання прибутку. Це повинне дозволити в найближчій перспективі створити високорентабельні промислові виробництва, у тому числі орієнтовані на експорт.

Список використаної літератури

1. Іванова В. Планування діяльності підприємства: Навчальний посібник/ Валентина Іванова,; Мін-во освіти і науки України, Полтавський ун-т споживчої кооперації України. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 471 с.

2. Варналій З. Основи підприємництва: Навчальний посібник/ Захарій Варналій,. - 3-тє вид., виправл. і доп.. - К.: Знання-Прес, 2006. - 350 с.

3. Донець Л. Основи підприємництва: Навч. посіб./ Любов Донець, Надія Романенко,; М-во освіти і науки України, ДонДУЕТ ім. М. Туган-Барановського. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 315 с.

4. Кривонос А. Бізнес-планування на підприємстві: Навчальний посібник/ Анатолій Кривонос,; Міжрегіональна академія управління персоналом. - К.: МАУП, 2005. - 159 с.

5. Маркетинговий менеджмент: Навчальний посібник/ М.І. Бєлявцев, В.М. Воробйов, В.Г. Кузнецов та ін.; За ред. М.І. Белявцева, В.Н. Воробйова; М-во фінансів України, ДНУ. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 407 с.

6. Організація і планування на підприємстві: Навчальний посібник/ Г.А. Семенов, В.К. Станчевський, М.О. Панкова та ін; М-во освіти і науки України, Гуманітарний університет " Запорізький інститут державного та муніципального управління ", Європейський університет управління, безпеки та інформаційно-правових технологій. Запорізька філія. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 527 с.

7. Шваб Л. Основи підприємництва: Навч. посібник/ Людмила Іллівна Шваб,. - К.: Каравела, 2006. - 343 с.

Размещено на Allbest.ru