Характеристика діяльності ПАТ "Бердичівська фабрика одягу"

Размещено на http://www.allbest.ru

Зміст

Вступ

Розділ 1. Характеристика діяльності ПАТ «Бердичівська фабрика одягу»

1.1 Історія створення ПАТ «Бердичівська фабрика одягу»

1.2 Виробнича і організаційна структура підприємства

1.3 Характеристика продукції підприємства, обсяги виробництва

1.4 Маркетингова діяльність підприємства

1.5 Основні показники діяльності підприємства

Розділ 2. Організація проходження практики

2.1 Характеристика економічного відділу

2.2 Планування діяльності підприємства

2.3 Калькулювання собівартості продукції

2.4 Планування та облік товарної продукції

2.5 Планування чисельності робітників

2.6 Планування фонду заробітної плати

2.7 Показники фінансової діяльності підприємства

Розділ 3. Форми і системи оплати праці на підприємстві

3.1 Економічний зміст поняття «заробітна плата»

3.2 Системи, форми та види оплати праці на ПАТ «Бердичівська фабрика одягу»

фабрика продукція праця

Вступ

Проходження виробничої практики відбувалося на підприємстві ПАТ «Бердичівська фабрика одягу» .

пПАТ "Бердичівська фабрика одягу" розташоване у м. Бердичеві Житомирської області, яке мас статус території з пріоритетного розвитку із спеціальним режимом інвестиційної діяльності

Адреса: м. Бердичів, Соборна площа 1/2.

Основними завданнями виробничої практики є: ознайомлення з підприємством, його складовими підрозділами, їх функціями та завданнями; закріплення теоретичних знань, які одержані протягом навчання; використання на практиці набутих під час навчання знань та навичок з аналізу фінансового стану підприємства, ознайомлення та вивчення індивідуального завданням, а саме облік праці та її оплата, а також сутність формам та системам оплати праці.

ПАТ «Бердичівська фабрика одягу» спеціалізується на виготовленні чоловічого та жіночого верхнього одягу.

Основними питаннями для написання звіту являються такі розділи:

Організаційна, виробнича та економічна характеристика підприємства

Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства

Бухгалтерський облік і аудит на підприємстві

Оподаткування підприємств

Фінансове право

Облік праці та її оплата. Форми і системи оплати праці.

Розгляномо якіж форми і системи оплати праці на на підприємстві ПАТ «Бердичівська фабрика одягу».

Розділ 1. Характеристика діяльності ПАТ «Бердичівська фабрика одягу»

1.1 Історія створення ПАТ «Бердичівська фабрика одягу»

В результаті приватизації підприємства в серпні 1995 року фабрика була зареєстрована як відкрите акціонерне товариство "Бердичівська фабрика одягу" з колективною формою власності. Галузь економіки - легка промисловість, швейне виробництво.

ПАТ "Бердичівська фабрика одягу" розташоване у м. Бердичеві Житомирської області, яке має статус території з пріоритетного розвитку із спеціальним режимом інвестиційної діяльності.

Адреса: м. Бердичів, Соборна площа Ѕ.

Бердичівська швейна фабрика була створена в 1920 році на базі швейних майстерень, які в свою чергу створилися на основі спілки "Швейпром", або бюро кравців у 1901 році. В подальшому вона називалася Перша Держмайстерня. У 1925 році її перейменували на фабрику колективу безробітних кравців "Бердичів-швея" Комборбезу. Фабрика виконувала масові замовлення окружної міліції, дитячих будинків. 1927 рік - рішенням міської ради фабрику переведено на перший поверх другого пристосованого приміщення на Соборній площі (там знаходиться і тепер). В 1934 році на фабриці працювало 444 робітники, встановлено промислові машини, петельні, ґудзикові. Асортимент пошивної продукції був різноманітним: пальта, сорочки, кальсони, штани, піджаки, тілогрійки. До початку 40 року фабрика працювала у 2 зміни, кількість працівників - 450 чоловік.

Поступово виробництво на фабриці розширювалось, ручна праця замінювалась механізованою, впроваджувалась нова техніка і сучасні технології.

В 1967 році було закінчено будівництво і реконструкцію головного підприємства. В 1972 році на правах філії до фабрики приєднано Бердичівську фабрику № 2, після чого чисельність працюючих збільшилась до 2,3 тис. чоловік.

В даний час загальна площа підприємства 1,3 га. Виробничі площі пошивочних потоків - 4070 м2. Загальна чисельність працюючих - 1590 чоловік.

Працівники та спеціалісти підприємства мають достатній кваліфікаційний та професійний рівень для виробництва високоякісної швейної продукції.

Статутний фонд становить 1585028,5 грн. Він поділений на 6340114 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн. Акціонерами товариства є юридичні та фізичні особи. Основним власником акцій є угорська фірма "Zigy", яка володіє 60,1 % акцій.

Вищим органом управління є загальні збори акціонерів, до компетенції яких належить обрання членів спостережної ради та ревізійної комісії.

Спостережна рада обрана з числа акціонерів у кількості трьох осіб строком на 3 роки.

Ревізійна комісія також обрана у кількості трьох чоловік з числа акціонерів строком на 3 роки, за виключенням членів правління, спостережної ради та посадових осіб підприємства.

Виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління. Персональний склад членів правління затверджується спостережною радою терміном на 3 роки.

Основними виробничими підрозділами підприємства є:експериментальний цех, підготовчо-розкрійне виробництво та пошивочні потоки. На фабриці працює 9 пошивочних бригад.

ПАТ "Бердичівська фабрика одягу" спеціалізується на виготовленні верхнього чоловічого та жіночого одягу.

Починаючи з 1993 року фабрика поступово переходить на виготовлення швейних виробів з давальницької сировини іноземних фірм.

З 1996 року основним видом діяльності підприємства є надання послуг іноземним фірмам з виготовлення швейних виробів.

На протязі трьох останніх років основними замовниками підприємства є фірми "Клаус Штайльманн" (Німеччина), "Централ Парк 2000 Кфт" (Угорщина), Корпорація СМТ (Великобританія).

На фабриці впроваджено інвестиційний проект - налагодження виробництва чоловічих брюк у наявних виробничих приміщеннях ПАТ "Бердичівська фабрика одягу ".

Вартість інвестицій - 302,1 тис. доларів США, інвестор - фірма "Централ Парк 2000 КФТ" Угорщина. Умови оплати - товарний кредит терміном на 4 роки. Реалізація проекту - за рахунок власних коштів підприємства.

1.2 Виробнича і організаційна структура підприємства

ПАТ «Бердичівська фабрика одягу» має лінійно-функціональну організаційну структуру управління, це організаційна структура, яка спирається на розподіл повноважень та відповідальності за функціями управління і прийняття рішень по вертикалі. Вона дає змогу організувати управління за лінійною схемою, а функціональні відділи апарату управління підприємства лише допомагають лінійним керівникам вирішувати управлінські завдання.

Така структура управління завдяки своїй ієрархічності забезпечує швидку реалізацію управлінських рішень, сприяє спеціалізації і підвищенню ефективності роботи функціональних служб, уможливлює необхідний маневр ресурсами.

Органами управління Товариства є (Додаток 1):

3агальні збори акціонерів Товариства;

Наглядова рада Товариства ;

Правління Товариства.

Органом Товариства, який здійснює перевірку фінансово-господарської діяльності Товариства є Ревізійна комісія Товариства.

Кожний функціональний блок виконує свої обов'язки. Так, наприклад, головний економіст відповідає за здійснення економічної мети підприємства. Йому підпорядкований плановий відділ, який реалізує виконання внутрішньозаводського планування.

Заступник з питань маркетингу та відділ маркетингу займаються дослідженням ринків, виявлення небезпечних конкурентів та ін.

За виконання виробничої та науково-технічної цілі відповідає головний технолог. Він розробляє технічну політику підприємства та стратегічні напрямки, які торкаються інновації. Йому підпорядковані основні виробничі цехи. Головний інженер відповідає за забезпечення виробництва допоміжними підрозділами. До складу допоміжних підрозділів входять: транспортний відділ, котельня та ремонтний цех. Головному інженерові підпорядковані головний механік, головний енергетик, керівник ремонтного цеху.

Основу діяльності ПАТ «Бердичівська фабрика одягу» становлять виробничі процеси, які виконуються у відповідних підрозділах. Склад цих підрозділів і характеризує виробничу структуру підприємства. В залежності від підрозділу, на закладі якого будується структура, розрізняють цехову, без цехову, корпусну та комбінатську виробничі структури.

У структурі підприємства існують експериментальні (дослідні) цехи, які займаються підготовкою та випробуванням нових виробів, розробкою нових технологій, проведенням різноманітних експериментальних робіт.

ПАТ «Бердичівська фабрика одягу» використовує змішану виробничу структуру, за якої деяка частина цехів спеціалізована технологічно, а решта - предметно.

Формування виробничої структури здійснюється під впливом багатьох факторів. Головними з них є: виробничий профіль підприємства; обсяги виробництва продукції; рівень спеціалізації; місцезнаходження підприємства.

Виробничий профіль підприємства, тобто характер та особливості продукції, що виробляється, безпосередньо обумовлюють хід виробничого процесу та склад відповідних підрозділів.

Кількість виробничих підрозділів та їх розміри залежать також і від обсягів виробництва продукції. Якщо вони незначні, то увесь виробничий процес можна здійснювати и в межах одного чи невеликої кількості підрозділів зі спрощеною системою зв'язків.

Суттєво впливає на виробничу структуру рівень спеціалізації. З розвитком та поглибленням спеціалізації зменшується кількість виробничих підрозділів підприємства, спрощується його структура. Навпаки, чим більш універсальним є підприємство, тим складніша його структура. ПАТ «Бердичівська фабрика одягу» має свою структуру управління.

ПАТ «Бердичівська фабрика одягу» є підприємство з повним циклом виробництва. На підприємстві використовується дрібно середній спосіб виробництва. Чотири бригади працюють в однозмінному режимі, ще чотири бригади, підготовча та розкрійна дільниці - в двозмінному. На протязі трьох останніх років основними замовниками підприємства є фірма «Клаус Штальманн» (Німеччина), «Центр Парк 2000 КФТ» (Угорщина), Корпорація «СМТ» (Великобританія).

Одним із структурних підрозділів фабрики є планово-економічний відділ. Він розробляє і затверджує план виробництва для цехів і підприємства взагалі. Оскільки фабрика працює на давальницькі сировині, а кількість замовлень на виготовлення продукції встановлюється власником, то планово-економічний відділ розраховує час та число необхідних робітників для виконання даного завдання.

1.3 Характеристика продукції підприємства, обсяги виробництва

Бердичівська фабрика одягу спеціалізується на випуску верхнього чоловічого одягу -- пальто, костюми, піджаки, брюки. Фабрика випускає одежу на внутрішній ринок України та за границю. Пошив здійснюється за сучасними моделями. Технологія виготовлення та якість продукції відповідають європейським стандартам.

В 2011 році на ПАТ „Бердичівська фабрика одягу " було випущено товарної продукції в діючих на суму 23964.4 тис. грн., в тому числі з матеріалів замовника 22876.4 тис. грн., що складає 95,5 % від загального обсягу.

Фабрика в основному працювала на давальницькій сировині інофірм: „Канда" Німеччина, „Бервін" «Станкрофг» Англія, „МЕХХ» Голландія, „Арт Тренд" Швеція, а також на давальницькій сировині вітчизняних замовників. Вартість переробленої давальницької сировини 57466.4 тис.грн., в тому числі іноземних замовників 51893.6 тис.грн.

Брюки, як і піджаки, мають різноманітні конструкції. Бокові кишені в брюках можуть бути косими та прямими в боковому шві; задні кишені -- одна чи дві, в «рамку», в «рамку» з клапаном, в «лісточку»; кінці пояса можуть мати різну форму - прямі, косі, кутом; застібка брюк на блискавці та ґудзиках; низ - з манжетами чи без.

Костюм - це комплект з піджака та брюк, з однієї тканини, одного кольору, одного розміру.

Основними замовниками продукцiї товариства - iноземнiфiрмитакi як: "Канда" - Нiмеччина, "Бервiн" - Англiя., "МЕХХ" - Голандiя, "Ньюман", "Олiган" - Францiя. Вiтчизнянi замовники: ПП Брядовий О. - м. Миколаїв; ПП ВешестiкВ.в. - м. Одеса.

Обсяг виробництва та реалізації продукції на ринку України становить 10%. На ПАТ «Бердичівська фабрика одягу» використовується стандартна технологія швейного виробництва. Для виготовлення виробів використовується обладнання, що виконує окремі операції технологічного процесу.

Послідовність технологічного процесувиготовлення одягу:

перевірка конструкцій виробу, виготовлення допоміжних лекал, прошив зразка виробу, підготовка технічної документації на дану модель, визначення норм затрат сировини та фурнітури (проводиться в експериментальному підрозділі фабрики);

перевірка якості та кількості тканин, розрахунок тканини на дане замовлення, подача тканини згідно розрахунків до розкрійного цеху (проводиться в підготовчому відділі);

за допомогою різноманітних механічних та автоматичних пристосувань, тканина настилається і подається на автоматичний розкрій, який проводиться по заданим параметрам норм, що були розраховані в експериментальному цеху та передані по локальній мережі за допомогою ПК;

далі крій комплектується та переміщається до виробничих цехів за маршрутними листами, які в свою чергу фіксуються в реєстрі на здачу маршрутних листів в бухгалтерію (проводиться в розкрійному цеху);

у виробничому цеху крій розподіляється по процесах, які виконуються безпосередньо швеями. Кожний виробничий цех має свої техніко-економічні показники потоку і схему розподілу праці між робітниками.Всі заготовлені деталі виробу запускаються в монтажну секцію потоку при допомозі підвісного конвеєра, на якому вироби переміщуються від швеї до швеї. Уже готовий виріб проходить кінцеву волого-теплову обробку. Готова продукція перевіряється на якість інженерами-контролерами, після чого вона відвантажується за допомогою ліфта до складського приміщення (проводиться у виробничих цехах);

на складі готової продукції підприємства проводиться комплектування виробів по розмірах, кольорах та замовленнях; проводиться пакування готових виробів в поліетиленові пакети чи коробки, в залежності від бажання замовника; прикріплюються клеєві етикетки та ярлики по спеціальним листам упаковки кожного замовника. В назначений час відправки готова продукція завантажується в машини у певному порядку та відправляється замовнику (проводиться на складі).

1.4 Маркетингова діяльність підприємства

На ПАТ «Бердичівська фабрика одягу» для кожного виду послуг розробляється своя програма, в якій робиться спроба передбачити всі виробничо-господарські та організаційно-управлінські заходи, необхідні для більш довгого періоду підтримання конкурентоспроможності послуг на ринку.

Програма маркетингу є основним документом, в якому вказано конкретно хто, що, коли, де і яким чином повинен робити. Програма маркетингу розробляється як по послугах, які уже надаються фабрикою, так і по нових послугах, надання яких планується налагодити в короткостроковій і довгостроковій перспективі. Метою програми маркетингу з продукту є розробка на основі одержаної інформації оптимальних техніко-економічних показників послуг і проведення багатоваріантних розрахунків ефективності їх надання для прийняття управлінських рішень і планування виробництва. Кінцевою метою програми маркетингу з нових послуг є визначення їх рентабельності та прийняття рішення про доцільність їх впровадження .

На основі програми маркетингу на ПАТ «Бердичівська фабрика одягу» ведеться постійний пошук нових цільових ринків, нових споживачів, нових видів послуг, нових зон застосування традиційної продукції.

Головними завданнями програми маркетингу є:

-- визначення обсягу надання послуг в натуральному або вартісному виразі на поточний і перспективний періоди;

-- вибір цільового ринку або кінцевого споживача з урахуванням їх вимог і потреб в послугах, співставлення витрат виробництва, ціни, прибутку з кожної послуги.

Найважливішим завданням маркетингової діяльності є виявлення на основі багатоваріантного аналізу, який проводиться з використанням комп'ютерної технології, тих видів послуг, які можуть забезпечити фірмі найбільш високий рівень прибутку, і орієнтація підприємства через планування на надання саме цих послуг. Фабрика в основному працює на давальницькій сировині інофірм: «Канда», Німеччина, «Бервін», «Станкрофг» Англія, "МЕХХ" Голландія, «Apт Тренд» Швеція, а також на давальницькій сировині вітчизняних замовників - ПП «Брядовий»Миколаїв, ПП « Вашестік В» м. Одеса.

Основними конкурентами щодо отримання замовлень є: фабрика "Трембiта" м. Чернiвцi, фабрика "Козак" м. Фастiв, фабрика iм. Володарського м. Вiнниця.

1.5 Основні показники діяльності підприємства

Для оцінки рівня ефективності господарської діяльності підприємства узагальнимо визначені показники за даними фінансової звітності в таблиці 2. Наведені в табл. 1 дані свідчать про ефективну господарську діяльність підприємства та його високу ділову активність.

Таблиця 1.

Основні економічні показники господарської діяльності підприємства

Показники	Роки	Відхилення 2014 року до 2012
	2012	2013	2014	+,-	%
Чистий дохід (виручка), тис. грн.	34 582	40 338	61 846	27 264	78,84
Валовий прибуток, тис. грн.	7 452	7 836	15 438	7 986	107,17
Операційний прибуток, тис. гри.	377	590	865	488	129,44
Чистий прибуток, тис. гри.	114	41	-	-114	-
Середньооблікова чисельність працівників, чол.	858	764	704	-154	-17,95
Середньорічна вартість: необоротних активів, тис. грн оборотних активів, тис.грн.	25 979 4 372	25 700 3 352	25 132 5 928	-847 1 556	-3,26 35,59
Фондовіддача, грн.	0,15	0,15	0,3	0,15	100
Коефіцієнт оборотності оборотних активів	12,78	12,03	10.43	-	-
Продуктивність праці, тисгрнУчол.	-	-	-	-	-
Середньомісячна заробітна плата 1 працівника, грн.	-	-	-	-	-
Рентабельність господарської діяльності, %	-	-	-	-	-
Рентабельність активів підприємства, %	-	-	-	-	-
Рентабельність власного капіталу, %	1,2	0,53	-	-	-

Аналіз структури абсолютної величини створеного і чистого прибутку показує, що він є результатом від продажу продукції, яка складає основу господарської діяльності підприємства згідно зі статутом.

Таблиця 2

Характеристика активів підприємства за балансом

Показники	2013	2014	Відхилення
	Грн	Питома вага, %	Грн	Питома вага, %	+,-	%	Пунктів структу-ри
1	2	3	4	5	6	7	8
І. Необоротні активи
1.Незавершене будівництво	9	0,03	25	0,08	16	177,78	0,05
2.Основні засоби	25 691	88,43	25 107	80,83	-584	-2,27	-7,6
3.Інші фінансові активи	-	-	-	-	-	-	-
Всього по розділу І	25 700	88,46	25 132	80,91	-568	-2,21	-7,55
ІІ. Оборотні активи
1.Виробничі запаси	464	1,60	484	1,56	20	4,31	-0,04
2.Незавершене виробництво	8	0,03	70	0,23	62	775	0,2
3.Готова продукція	2 297	7,91	3 333	10,73	1036	45,10	2,82
4.Товари	-	-	-	-	-	-	-
5.Дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги	58	0,20	459	1,48	401	691,38	1,28
6.Дебіторська заборгованість за розрахунки з бюджетом	285	0,98	331	1,07	46	16,14	0,09
7.Інша поточна заборгованість	228	0,78	631	2,03	403	176,75	1,25
8.Грошові кошти та їх еквіваленти	12	0,04	620	1,99	608	5066,67	1,95
Всього по розділу ІІ	3 352	11,54	5 928	19,09	2576	76,85	7,55
Разом активів	29 052	100	31 060	100	2008	6,91

Таблиця 3

Динаміка та структура забовязань підприємства за балансом

Показники	2013	2014	Відхилення
	Грн	Питома вага, %	Грн	Питома вага, %	+,-	%	Пунктів структури
1	2	3	4	5	6	7	8
І. Власний капітал
1.Статутний капітал	1 585	5,45	1 585	5,10	0	0	-0,35
2.Інший додатковий капітал	6 097	20,99	7 041	22,67	944	15,48	1,68
3.Резервний капітал	-	-	-	-	-	-	-
4.Нерозподілений прибуток	-	-	-	-	-	-	-
Всього по розділу І	7 682	26,44	8 626	27,77	944	12,29	1,33
ІІ. Довгострокові зобов'язання
1.Довгострокові кредити банків	9 957	34,27	8 496	27,36	-1461	-14,67	-6,91
2.Інші довгострокові зобов'язання	-	-	1 196	3,85	1196	-	3,85
3.Довгострокові забезпечення	23	0,08	855	2,75	832	3617,39	2,67
Всього по розділу ІІ	9 980	34,35	10 547	33,96	567	5,68	-0,39
ІІІ. Поточні зобов'язання
1.Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	7 898	27,19	6 349	20,44	-1549	-19,61	-6,75
2.Поточні зобов'язання за розрахунками:
-з бюджетом	342	1,18	826	2,66	484	141,52	1,48
-зі страхування	941	3,24	1 039	3,34	98	10,41	0,10
-з оплати праці	1 918	6,60	3 673	11,83	1755	91,50	5,23
3.Поточна кредиторська заборгованість за розрахунками з учасниками	291	1,00	-	-	-291	-	-1,00
Всього по розділу ІІІ	11390	39,21	11 887	38,27	497	4,36	-0,94
Разом пасивів	29052	100	31060	100	2008	6,91	-

Розглянемо докладніше, як останнім часом змінювалися операційні витрати підприємства за економічними елементами (табл. 4).

Таблиця 4

Динаміка та структура операційних витрат підприємства

№ з/п	Елементи витрат				Відхилення
		Грн	Пито-ма вага, %	Грн	Пито-ма вага, %	Грн	Пито-ма вага, %	+,-	%	П.С.
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
1.	Матеріальні затрати	4474	12,20	4641	12,08	6039	11,62	1398	30,12	-0,46
2.	Витрати на оплату праці	19803	54,02	21573	56,15	31481	60,58	9908	45,93	4,43
3.	Відрахування на соціальні заходи	7330	19,99	7958	20,71	10899	20,97	2941	36,96	-0,34
4.	Амортизація	2604	7,10	2386	6,21	2184	4,20	-202	-8,47	-2
5.	Інші операційні витрати	2451	6,69	1865	4,83	1365	2,63	-500	-26,81	-2,22
6.	Разом	36662	100	38423	100	51968	100	13545	35,25	-

Отже, ми розглянули та дослідили вид діяльності підприємства, основні показники його роботи за останні роки господарювання, проаналізували доходи та витрати діяльності, перевірили досконалість виплат підприємства по податкам та іншим фондам, проте залишилось прослідкувати структуру підприємства, досконалість якої дає змогу вдосконалити процес господарювання

Розділ 2. Організація проходження практики

2.1 Характеристика планово-економічного відділу

Планово-економічний відділ ПАТ «Бердичівська фабрика одягу» займається роботою з економічного планування на підприємстві, вдосконалення організації праці, управління виробництвом, форм та систем заробітної плати, матеріального та морального стимулювання працівників, здійснює організацію комплексного аналізу діяльності підприємства, забезпечує розробку пропозицій по ефективному використанню виробничих потужностей, підвищенню рентабельності виробництва, аналізує ефективність застосування діючих форм та систем оплати праці та забезпечує розробку пропозицій по їх удосконаленню. Розглянути дану інформацію можна на прикладі «Положення про економічний відділ» (

Структура економічного відділу

ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ

Економіста І категорії економічного, відділу

ПАТ «Бердичівська фабрика одягу"

І. КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Повна або базова вища освіта І стаж роботи за професією економіста з планування II категорії не менше 3-х років.

II. ФУНКЦІЇ.

Повинен знати:

планування, обліку, аналізу діяльності підприємства і господарського розрахунку, організацію планової роботи на підприємстві, порядок розроблення перспективних і річних планів і програм виробничо-господарської діяльності та соціального розвитку підприємства; планово-облікову документацію; порядок визначення собівартості товарної продукції, розроблення нормативів матеріальних і трудових витрат, оптових і роздрібних цін; методи економічного аналізу якісних і кількісних показників діяльності підприємства та його підрозділів, методи визначення економічної ефективності впровадження нової техніки і технології, раціоналі-заторських пропозицій та винаходів; порядок і строки складання звітності; економіку виробництва; організацію виробництва, праці та управління; основи технології виробництва; можливості застосування обчислювальної техніки для здійснення техніко-економічних розрахунків і аналізу господарської діяльності; правила її експлуатації; основи трудового законодавства.

III. СЛУЖБОВІ ОБОВЯЗКИ

Розробляє і доводить до дільниць підприємства ліміти допоміжних матеріалів.

Здійснює розрахунок цін на вироби, виготовлені по індивідуальним замовленням. Здійснює розрахунок планових калькуляцій на модель, запущену у виробництво.

Здійснює попередній розрахунок рентабельності на вироби, запропоновані підприємству інофірмами.

V. ПРАВА

Економіст І категорії економічного відділу має право: Вимагати і одержуПАТи від відділів, служб і виробничих підрозділів: відомості, матеріали і розрахунки для економічного аналізу; план заходів, забезпечуючи виконання планових показників, скорочення матеріальних витрат, краще використання виробничих потужностей і подальше покращення роботи фабрики.

V. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Економіст планового відділу Комашня Н.В. несе відповідальність:

за правильність і своєчасність розрахунку калькуляцій вартості швейних виробів,

трудових витрат;

за правильність і своєчасність розрахунку рентабельності швейних виробів і виробництва;

за правильність і своєчасність розробки графіків роботи дільниць і лімітів допоміжних матеріалів;

за правильність визначення цін на швейні вироби по індивідуальному замовленню; за правильність і своєчасність періодичних звітів.

VI. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ

-відділ маркетингу;

- виробничий відділ;

-експериментальний відділ;

-бухгалтерія;

- склад фурнітури;

За невиконання обов'язків і невиконання посадових повноважень по дотриманню чинних норм охорони праці, економіст Комашня Н.В несе персональну і адміністративну відповідальність.

Начальник економічного відділу Ж.В.Вознюк

Посадову інструкцію отримав Я.О.Нікітіна

Посадові обов'язки

„Затверджую" Голова правління ПАТ

„Бердичівська фабрика одягу"

ПОСАДОВІ ОБОВ'ЯЗКИ

Економіста економічного відділу І категорії.

Розробляє техніко-економічні нормативи матеріальних І трудових витрат для визначення собівартості продукції.

Здійснює попередній розрахунок рентабельності на вироби, запропоновані підприємству інофірмами

Здійснює розрахунок планових калькуляцій на кожну модель, запущену в виробництво.

Робить розрахунки калькуляцій трудових витрат на вироби, котрі відвантажують інофірмам.

Проводить аналіз фактичної собівартості випущеної продукції

Розробляє, веде облік і контроль за ходом виконання плану підготовчим і розкрійним відділеннями.

Підготовляє періодичний звіт по формі №6 /рентабельності випущеної продукції/, звіт підведення підсумків роботи галузі народного господарствам звіт про виконання заходів щодо реалізації Програми діяльності кабінету міністрів України.

Розробляє і доводить до дільниць підприємства ліміти допоміжних матеріалів.

Здійснює розрахунок цін на вироби, виготовлені по індивідуальним замовленням.

2.2 Планування діяльності підприємства

Види планів. Їх розробка, затвердження

Як зазначалася раніше, планування є важливою функцією управління, яка, як і управління, видозмінюється в процесі розвитку економіки.

Перехід до ринкової концепції управління вимагає перегляду всіх елемент планування. Автоматична заміна планування ринковими регуляторами пройшла Я не могла: більше того, самі ринкові методи управління виникнути можуть. Необхідно було на плановій основі створити умови для їх формування через роздержавлення, приватизацію, реструктуризацію, санацію тощо.

Планування як форма державного впливу на економіку існує у всіх країнах. Воно органічно вписується в ринковий механізм господарювання. В планування важливо визначити, що і як повинна планувати держава, а щоб суб'єкти господарювання. Щоб вирішити цю проблему розглянемо планування.

За змістом і формою прояву розрізняють такі види (форми) плаї планів:

З точки зору обов'язковості планових завдань розрізняють директивне та індикативне планування.

Директивне планування - це процес прийняття рішень, обов'язковий характер для об'єктів планування. Вся система народногосподарського планування носила виключно директивний закону. Директивні плани мали, як правило, адресний характер і надмірною деталізацією. Таке планування може бути ефектові вирішення багатьох завдань, які мають загальнонаціональне значення у сфері охорони навколишнього середовища, оборони.

Індикативне планування є найбільш розповсюджена у всьому державного планування макроекономічного розвитку. Індикативна антиподом директивного тому, що цей план не має обов'язкового характеру , хоча в ньому можуть бути і обов'язкові завдання. В направляючий, рекомендаційних характер. Основне завдання не тільки в тому, щоб дати кількісну оцінку показників,щоб забезпечити ув'язку та збалансованість всіх показників розвитку економіки.

Індикативне планування має інформаційних, орієнтуючих характер.

Індикативне планування застосовується і на макрорівні. У цьому випадку при складані перспективних планів, а в поточному плані - директивне планування.

На відміну від плану (індикатору), забов?язання (директива) пов'язане з прийняттям рішення про конкретні дії.

Залежно від терміну, на який складається план і ступеня деталізації планових розрахунків прийнято розрізняти довгострокове (перспективне) середньострокове і короткострокове(поточне) планування.

Перспективне планування охоплює період понад 5 років - 10,15,20 років.

Такі плани визначають довгострокову стратегію підприємства, соціальний, економічний та науково-технічний розвиток. Таке планування потрібно відрізнити від прогнозування.

Прогнозування - це процес передбачення, побудований на ймовірності, науково обґрунтованому судженні про перспективи розвитку об'єкта в майбутньому.

Середньострокове планування проводиться на період від 1 до 5 років. На деяких підприємствах середньострокове планування сумісне з поточним. У цьому випадку складається п'ятирічний план, в якому перший рік деталізується до рівня поточного плану і є по суті короткостроковим плануванням.

Поточне планування охоплює період до 1 року - піврічне, квартальне, місячне, декадне, тижневе і добове планування.

За складом планових рішень розрізняють:

а) стратегічне планування

б) поточне (оперативно-календарне планування)

в) зведене планування загальних результатів та фінансове планування.

Стратегічне планування

При стратегічному плануванні на основі поставлених цілей визначаються обсяги і структура продуктово-асортиментної програми підприємства, а також структура і обсяги ресурсів (потенціалу), необхідних для виробництва і реалізації продукції. Стратегічне планування безпосередньо пов'язане з діяльністю підприємства у так званому довгостроковому періоді, оскільки зміна потенціалу передбачає планування розміру підприємства, структури виробництва,Виробничої потужності, структури капіталу, а також організаційної структури, юридичної форми і системи управління підприємствам у цілому. Основна мета стратегічного планування полягає у створені потенціалу для виживання підприємства в умовах динамічної зміни зовнішнього середовища, що породжує невизначеність перспективи. В результаті такого планування підприємство ставить перспективні цілі і виробляє шляхи їх досягнення.

На сьогодні стратегічне планування зайняло своє місце в ряді функцій менеджменту. Багато в чому воно набувало нового змісту,збагатилося за рахунок синтезу з новим відходом.

Стратегічне планування базується на:

визначенні попиту на продукцію, що виробляється або може бути вироблена; прогнозуванні її збуту та можливостей збільшення експорту й зменшення імпорту; збільшення на цій основі обсягів виробництва та реалізації

перевірці збалансованості прийнятих обсягів із наявними потужностями й технологічним забезпеченням, а також розробці заходів, спрямованих на реконструкцію й технічне переоснащення виробничих потужностей з урахуванням екологічних вимог і конкретних пропозицій щодо поставок устаткування та матеріальних ресурсів на такі цілі;

вивченні можливостей забезпечення виробництва матеріально-технічними ресурсами;

визначенні перспективи соціального стану трудового колективу; кількості робочих місць (у тому числі тих, що звільнятимуться у сфері матеріального виробництва), оплати праці, витрат прибутку на соціальні цілі;

вивченні можливостей фінансування заходів плану за рахунок власного прибутку, державних асигнувань, кредитів, іноземних інвестицій тощо;

Визначенні кінцевих результатів роботи підприємства за даним планом:

обсягів виробництва та реалізації продукції, собівартості та ціни, чистого прибутку, ефективності виробництва, ступеня ризику.

У процесі поточного планування, на відміну від стратегічного, планування проводиться на короткостроковий період на базі визначеної виробничої програми, заданого потенціалу та системи управління, охоплює всі сфери виробничо-господарської діяльності підприємства, підпорядковує їх досягненню цілей. Традиційно комплекс планів відображає функціональні сфери діяльності (функціональні підсистеми планування), а саме: випуск продукції, її реалізацію; забезпечення виробництва необхідними засобами (обґрунтування виробничою потужністю), матеріальними та трудовими ресурсами; визначення витрат і фінансових результатів. У підсистему поточного планування входить також розробка планів у розрізі виробничих і обслуговуючих підрозділів підприємства, які конкретизують досягнення загальних цілей для кожного з них. У рамках поточного планування розробляються також окремі проекти здійснення загальних стратегічних та поточних планів, які не передбачають змін у потенціалі підприємства.

Які основні відмінності між стратегічним та поточним плануванням?

Основне питання стратегічного планування - чого хоче досягти підприємство в майбутньому? Поточне планування зосереджене на тому, як підприємство повинно досягти такого стану. Тобто різниця між стратегічним і поточним плануванням - це різниця між засобами і цілями.

Інші відмінності:

* виконання поточних рішень краще відслідковується, менш піддається ризику, оскільки такі рішення стосуються, в основному, внутрішніх проблем;

* поточні рішення легше оцінюються, тому що можуть бути виражені в більш конкретних цифрових результатах;

* для поточного планування характерно також тяжіння до рівнів окремих підрозділів -- виробничих, регіональних, функціональних.

Тактичне планування

Склад середньо та короткострокових планів підприємства відноситься до тактичного планування. Тактичне планування діяльності будь-якого підприємства істотно відрізняються від розробки і практичного здійснення стратегічних планів, але становити однозначно відмінність між стратегічним і тактичним плануванням діяльності підприємства неможливо.

Існує 3 аспекти такої відмінності:

1) часовий - його суть полягає в тому що стратегічне планування пов'язане із рішеннями, наслідки яких будуть позначатися на діяльності підприємства протягом тривалого періоду і їх важко виправляти. Тактичні ж плани конкретизують та доповнюють стратегічні;

2) за охопленням сфер впливу - суть в тому, що стратегічне планування справляє глибший і ширший вплив на діяльність підприємства, а тактичне планування е вузько спрямованим;

3) сутність - змістовий полягає в тому що стратегічні плани окреслюють місію та цілі діяльності підприємства, а також вказує засоби досягнення.

Тактичне планування визначає усю сукупність практичних засобів, які необхідні для здійснення намічених цілей.

Отже, завжди існує певна умовність і в частковому визначенні часових параметрів планування, щодо середньо, коротко та довгострокових планів є їх значення, але в практиці господарювання і планування термін 1 рік, як найбільш прийнятний для короткострокових планів і декілька років (до 5) для середньострокових планів.

У практиці господарювання і планування передбачається певна сукупність основних розділів тактичного плану підприємства:

- Маркетингова діяльність - у ньому розроблені плани маркетингу для основних виробів та всієї продукції, яка виготовляється на підприємстві.

- Виробнича діяльність - у цьому розділі представлені показники випуску продукції в натуральному та вартісному виразі і дано обґрунтування виробничої програми підприємства.

- Інноваційна діяльність - в ньому представлені заходи по створенні та освоєння нових виробів,що виготовляються чи будуть вготовляються, а також впровадження нових технологій та інші заходи, щодо конструкторської - технологічних та експериментально - впроваджувальних робіт.

- Праця, кадри та соціальний розвиток колективу. У цьому розділі представлені показники,щодо зростання продуктивності праці, чисельності персоналу, фонду заробітної плати та додаткові потреби та джерела і способи їх задоволення. Також в ньому є перелік заходів, щодо поліпшення умов праці та побуту працівників та соціально-культурного розвитку колективу.

- Матеріально-технічне забезпечення - в ньому представлені потреби за повним їх переліком та джерела забезпечення цих потреб.

- Організаційним підприємствам представлені заходи щодо удосконалення форм і методів, організації виробництва, праці та управління і структур перебудови підприємства.

- Природоохоронна діяльність - в ньому представлений комплекс заходів, щодо охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів.

- Зовнішньоекономічна діяльність - натуральні і вартісні показники та очікувати результати експортно-імпортних операцій.

- Затрати, прибуток, рентабельність включає в себе: собівартість основних виробів товарної валової та реалізованої продукції, коштовних витрат за різними напрямками прибуток, рентабельність по видах діяльності та в цілому по підприємствах.

- Фінансова діяльність підприємства - в ньому представлений баланс доходів і видатків взаєморозрахунку з бюджетом кредитні взаємовідносин і т. д.

Визначаючи зміст планів підприємства необхідно знати склад їх показників через які виражені планові завдання. Показники планів є основою для оцінки діяльності підприємства. Вся система показників планів підприємства може класифікуватися за певними ознаками на відповідні групи:

- За економічним призначенням. Сюди відносяться показники, які виражають кількісну і якісну характеристику продукції. Кількісні показники характеризують абсолютні обсяги виробництва та ресурсів, що споживаються, а якісні показують ефективність використання виробничих ресурсів і всього процесу виробництва;

- За економічним змістом поділяється на:

1) натуральні;

2) вартісні.

Натуральні виражають матеріально-речовинну форму продукції.

Вартісні використовується для характеристики загальних обсягів виробництва, темпів його розвитку, розмірів витрат та доходів. Між ними існує взаємозв'язок. Вартісні показники розраховуються на основі натуральних при допомозі узагальненої вартісної оцінки витрат та результатів.

- За способам характеристики предмету поділяються на:

1) абсолютні;

2) відносні.

Абсолютні показники характеризують ті чи інші показники абсолютно без порівняння з іншими показниками. Відносні показники допомагають зробити таке порівняння і дають більш конкретну характеристику показнику.

Отже, вибір системи планування показників і їх системи для діяльності підприємства є однією з важливих проблем.

Оперативне планування

Оперативно-календарне планування є завершальним етапом у плануванні господарської діяльності підприємства. Основне його завдання - в конкретизації показників поточного плану з метою організації планомірної та ритмічної роботи підприємства і його структурних підрозділів. Воно пов'язує всі елементи підприємства в єдиний виробничий організм, включаючи технічну підготовку, виробництво, матеріально-технічне забезпечення, створення і підтримку необхідних запасів матеріальних ресурсів, збут продукції.

Якщо стратегічне планування розглядається як пошук нових можливостей підприємства, поточне потрібно вважати процесом створення передумов для реалізації цих нових можливостей, а оперативно-календарне планування - процесом їх реалізації.

Основною функцією зведеного планування є визначення сукупних фінансово-економічних результатів діяльності підприємства та фінансове планування.

Планування інвестицій і проектів розглядають як особливий комплекс, що займає проміжне місце між стратегічним та поточним плануванням або відокремлюють його за незалежністю до довгострокового періоду функціонування підприємства, як тільки воно передбачає зміну потенціалу підприємства.

Проект - це задум (завдання, проблема) та необхідні засоби його реалізації із метою досягнення бажаного економічного, технічного, технологічного чи організаційного результату. Під проектом розуміють також сукупність організаційно-правових та розрахунково-фінансових документів, необхідних для здійснення визначених дій.

Інвестиційний проект -- це комплекс заходів зі створення нового або модернізації діючого виробництва товарів, або надання послуг із метою отримання доходів і досягнення соціального ефекту.

Бізнес-план - це документ, який є результатом комплексного дослідження основних сторін діяльності підприємства; опис функціонування новостворюваного чи реконструкції діючого підприємства; робочий інструмент підприємця для організації своєї роботи. Бізнес-план на відміну від плану підприємства відображає розвиток одного конкретного напрямку його роботи на визначеному ринку. Підприємство може одночасно мати кілька бізнес-планів. Ступінь деталізації обґрунтувань у бізнес-плані може бути різним. У малому бізнесі бізнес-план та план підприємства можуть збігатися і за обсягом, і за змістом.

Дане підприємство працює лише на давальницькій сировині, і тому виготовляє продукцію лише тоді коли сировина є в наявності. Зважаючи на це, воно не складає річних планів.

2.3 Калькулювання собівартості продукції

На ПАТ «Бердичівська фабрика одягу» виділяють два види собівартості готової продукції:

виробнича собівартість готової продукції, що визначається як загальна сума виробничих витрат, які формують первісну вартість готової продукції. Її формують прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати;

собівартість реалізованої готової продукції формується з виробничої собівартості готової продукції і нерозподіленої частини загальновиробничих витрат.

Окрім того, виділяють два види калькуляції готової продукції:

попередня, складається попередньо та визначає попередню собівартість готової продукції; використовується для того, щоб вносити деякі зміни, пов'язані зі збільшенням чи зменшенням витрат на виробництво продукції;(додаток 3)

кінцева, показує уже достовірно визначену собівартість готової продукції.

Ціноутворення. Структура цін.

Важливим елементом стратегії і тактики маркетингу є встановлення цін на продукцію підприємства.

Ціна - це грошовий вираз вартості товару, кількість грошей, що сплачується або одержується за одиницю товару або послуги. Одночасно ціна відображає споживчі властивості товару, купівельну спроможність грошової одиниці.

Ціна виконує такі функції:

Обліково-аналітична - забезпечує облік результатів господарювання та їх прогнозування

Стимулююча - сприяє раціональному використанню обмежених ресурсів, науково-технічного прогресу, оновленню асортименту

Розподільча - здійснюється збалансуванням між окремими виробництвами, попитом і пропозицією.

При розробці ціни повинні враховуПАТися завдання, які підприємство ставить на перспективний і поточний період. Вони можуть бути різними: вихід у певний сегмент ринку, розширення меж ринку, одержання максимального прибутку за короткий період часу. Кожне з цих завдань впливає на політику ціноутворення і рівень цін. В одних випадках ціни підтримуються на високому рівні (максимізація прибутку), в інших - на низькому (завоювання ринку) або гранично низькому (виживання).

У ціноутворенні особливе значення має співвідношення попиту і ціни. Для ринкової економіки властива закономірність, згідно з якою попит залежить від рівня ц:ни: її підвищення знижує попит і навпаки.

Вплив конкуренції на рівень ціни залежить від типу ринку. Якщо ринок складається з великої кількості продавців однорідної продукції (ринок чистої конкуренції), кожний окремий продавець не може істотно вплиПАТи на рівень ціни конкретного продавця. Дещо інше становище на ринку, де багато продавців продукції одного призначення, але різних варіантів, рівнів якості (ринок монополістичної конкуренції). Тут ціни різні, вони істотно залежать від споживчих, експлуатаційних показників продукції, відповідності її вимогам споживачів певного сегменту ринку.

На ринку, який складається з небагатьох продавців однорідної продукції (ринок олігополістичної конкуренції), цінова політика кожного з них чутлива до рівня цін інших. Механізм конкуренції і стратегія ціноутворення ускладнюються, бо стратегії підприємств взаємопов'язані. При розподілі сфер ринку ціни, як правило, підтримуються на узгодженому рівні. В інших випадках конкурентна боротьба може супроводжуватися зниженням цін з метою витіснення слабкішого конкурента з ринку. Одностороннє підвищення цін за умов олігополії мало ймовірне, оскільки загрожує зменшенням або втратою своєї частки ринку на користь конкурентів.

Якщо на ринку один продавець (чиста монополія) ціна встановлюється ним самостійно, виходячи із своїх інтересів і можливих державних обмежень. За умов приватної монополії завжди є спокуса підтримувати ціни на високому рівні. Об'єктивною основою ціни і її нижньою межею є собівартість продукції, що забезпечує підприємству тільки відшкодування витрат, пов'язаних з виробництвом і збутом продукції.

Такі умови не задовольняють виробника або прийнятні для нього, як виняток, у короткий період часу з мотивів конкурентної боротьби або виживання під час кризи. Виробництво, як і всяка підприємницька діяльність, повинно даПАТи прибуток. Верхня межа ціни -- це такий її рівень при якому продукція ще може бути продана з огляду на виняткові властивості. За верхньою межею ціни попит відсутній, бо для споживача її рівень неприйнятний. Крім того до складу ціни можуть входити:

акцизний збір

платок на додану вартість

націнка постачальницько-збутових організацій

торгівельні надбавки або знижки

Відомі такі основні методи встановлення ціни: собівартість плюс прибуток, забезпечення фіксованого обсягу прибутку, за рівнем поточних цін, за рівнем попиту.

Вибір методу ціноутворення і встановлення згідно з ним ціни є початковим етапом розробки цінової стратегії й тактики підприємства. У подальшому ціна постійно коригується, будучи механізмом гнучкого реагування на мінливу кон'юнктуру ринку і зміну стратегії підприємства. У ціновій політиці передбачається ряд знижок і доплат до цині за певні умови ( знижки за оперативність оплати, оплату готівкою, сезоні знижки, доплати за підвищення якості, доставки, ступені послуги)

Методи ціноутворення на підприємстві

Ціноутворення - складний процес, на який впливає ряд динамічних факторів. З їх врахуванням формування рівня ціни включає такі етапи:

формування вимог до політики ціноутворення, виходячи маркетингових завдань щодо певної продукції визначення попиту на продукцію і його залежності від ціни аналіз конкуренції, цін і пропозиції конкурентів обчислення собівартості продукції вибір методу ціноутворення і встановлення ціни.

Нині застосовують різноманітні методи розрахунку ціни витратні та розрахунок ціни залежно від попиту споживачів.

Суть витратних методів полягає в тому, що підприємство розраховує ціну виходячи із галузі власних витрат. Це загальна методика розрахунку ціни, що конкретизується і різних методах.

Метод «витрат» + «прибуток» - полягає в тому, що до витрат додається фіксований розмір прибутку. Він залужить від галузі національної економіки видів або послуг, характеристик підприємства.

Метод мінімальних витрат - підприємство розраховує ціну, виходячи з мінімальних витрат і без планування прибутку. Цей метод застосовується тоді коли підприємство прагне прийти на ринок або збільшення власну питому вагу на ньому

Метод надбавки до ціни - полягає в тому, що ціну розраховують додаванням до ціни сировини певного коефіцієнта, тобто розраховують за формулою.

Цв=Цз+К

Де Цв - ціна відпускна

Цз - ціна закупочна

К - коефіцієнт

Метод цільового ціноутворення - полягає в тому, що визначається цільова для конкретного ринку з урахуванням діючих чинників або цільового прибутку. Цим методом розраховують собівартість продукції, яка дає змогу відшкодувати всі витрати підприємства, а також отримати такий прибуток, щоб зекономити кошти можна було спрямувати на розвиток підприємства.

Метод визначення ціни на основі мінімальних витрат - беруть за онову конкуренту ринкову ціну, що склалася під впливом попиту і пропозиції.

2.4 Планування та облік товарної продукції

Виробнича програма ПАТ «Бердичівська фабрика одягу» визначає номенклатуру основної продукції підприємства: по кожному виробу встановлюється план випуску в натуральних одиницях і за вартістю в цінах, прийнятих в плані. Виконання плану по номенклатурі свідчить про те, що підприємство випустило все найменування виробів. Але це ще не означає, що повністю видана необхідна кількість кожного виробу.

Виконання плану по асортименту означає, що разом з виконанням по номенклатурі він виконаний і за об'ємом, встановленому планом, або вартості в цінах, прийнятих в плані. Невиконання плану по кількості або за вартістю хоча б по одному найменуванню свідчить про невиконання плану по асортименту продукції. Повна відсутність у складі готової продукції якого-небудь виробу з числа передбачених планом означає невиконання плану по номенклатурі і в теж час по асортименту.

2.5 Планування чисельності робітників

Загальними етапами планування кадрів підприємства будь-якої сфери діяльності є такі:

1) визначення очікуваної чисельності працівників на початок планового періоду;

2) розрахунок потреби в працівниках для виконання планового обсягу робіт;

3) обґрунтування (прогнозування) вибуття працівників у плановому періоді;

4) розрахунок поповнення працівників, необхідного для забезпечення планових обсягів діяльності.

Очікувана чисельність працівників на початок планового періоду визначається виходячи з наявної чисельності на момент аналізу з урахуванням можливих змін до початку планового періоду.

Найскладнішим етапом планування кадрів є визначення якісного й кількісного складу персоналу як єдиного цілого.

Якісний склад персоналу визначається потребою в категоріях, професіях, спеціальностях різного рівня кваліфікації. З урахуванням якісних характеристик чисельність персоналу планується на основі таких передумов:

- штатного розпису підприємства, де наводиться перелік посад;

- вимог до посад і робочих місць, закріплених посадовими інструкціями або характеристиками робочих місць;

- документації, яка регламентує процеси діяльності з виділенням вимог до професійно-кваліфікаційного складу виконавців.

Розрахунки потреби в кадрах за професіями, спеціальностями і т. п. передбачають визначення кількості персоналу за кожним критерієм якості. Метод такого планування називається нормативним. Розрахунки ведуться окремо по кожній категорії працівників за видом діяльності. Загальна потреба в персоналі визначається підсумовуванням кількісної потреби в кожній категорії працівників.

Організаційна структура ПАТ «Бердичівська фабрика одягу» побудована за функціональною ознакою та характеризується розподілом управління на такі функціональні сфери, як: виробництво, персонал, маркетинг, комерційна діяльність, фінанси, капітальне будівництво, якість, технологія виробництва та інше.

Основою будь якого підприємства є його персонал - основний, постійний штатний склад кваліфікованих працівників.

Таблиця 5

Аналіз використання робочої сили підприємства

№ з/п	Показники	2012 р.	Термін змін, %
1	2	3	5
1.	Середньоспискова чисельність штатних працівників списочного складу, чол	764	-
2.	Середньоспискова чисельність у еквіваленті повної зайнятості, чол	-	-
3.	Прийнято працівників, осіб

Подобные документы

• Форми та системи оплати праці

  Сутність заробітної плати та її функції. Нормативно-правова база системи оплати праці. Організаційно-економічна характеристика ВАТ "Бердичівська фабрика одягу". Діагностика ефективності застосування діючих форм та систем оплати праці на підприємстві.
  
  курсовая работа [173,9 K], добавлен 07.11.2013
  

• Вдосконалення та ремонт матеріально-технічної бази підприємства та забезпечення випуску нової продукції на базі ВАТ "Бердичівська фабрика одежі"

  Загальна характеристика ВАТ "Бердичівська фабрика одежі": знайомство з видами діяльності, способи вдосконалення матеріально-технічної бази підприємства. Розгляд структурних підрозділів фабрики: планово-економічний відділ, парк технологічного обладнання.
  
  курсовая работа [273,3 K], добавлен 04.01.2014
  

• Основні показники виробничо-господарської діяльності підприємства

  Методи розрахунку товарної продукції, кількості, вартості сировини і матеріалів. Зведення плану з праці і кадрів: розрахунок чисельності і тарифного фонду заробітної плати робітників. План по собівартості продукції. Кошторис загальновиробничих витрат.
  
  курсовая работа [58,0 K], добавлен 20.03.2010
  

• Оплата праці в ТзОВ "Поділля+"

  Суть, форми та системи оплати праці. Структура та методи планування фонду оплати праці. Показники діяльності ТзОВ "Поділля+". Загальна характеристика фонду оплати праці та його використання. Аналіз середньомісячної заробітної плати на підприємстві.
  
  дипломная работа [589,6 K], добавлен 11.02.2014
  

• ЗАТ "Вовчанський маслоробний завод"

  Трудові показники ЗАТ "Вовчанський маслоробний завод". Сутність та основи планування заробітної плати. Фактори системи оплати, що впливають на вибір форми і праці. Мета та задачі аналізу фонду оплати праці. Методика планування фонду заробітної плати.
  
  курсовая работа [41,0 K], добавлен 08.04.2009
  

• Визначення ефективності діяльності підприємства

  Основні та оборотні кошти підприємства. Трудові ресурси організації. Розрахунок чисельності робочих цеху, річного фонду заробітної плати. Провідні показники ефективності праці. Витрати виробництва. Фінансові показники. Калькуляція собівартості продукції.
  
  курсовая работа [462,7 K], добавлен 13.05.2014
  

• Форми і системи оплати праці на підприємстві

  Зміст, сутність, функції та теорії заробітної плати. Види форм і систем оплати праці. Прибуток від операційної діяльності підприємства. Формування фонду оплати праці організації. Аналіз використання основних фондів та собівартості реалізованих товарів.
  
  курсовая работа [51,1 K], добавлен 10.01.2013
  

• Статистичні методи аналізу заробітної плати у промисловості

  Суть оплати праці і напрямки її статистичного вивчення. Годинний та місячний фонди оплати праці. Норматив заробітної плати на карбованець продукції. Аналіз виконання плану по фонду заробітної плати. Темпи зростання рівня оплати і продуктивності праці.
  
  курсовая работа [421,1 K], добавлен 26.09.2009
  

• Діагностика ймовірності банкрутства. Бердичівська фабрика одежі

  Правові, законодавчі основи і організаційна структура ВАТ "Бердичівська фабрика одежі". Основні техніко-економічні показники та аналіз фінансового стану підприємства. Діагностика ймовірності банкрутства, розробка заходів антикризового управління.
  
  курсовая работа [386,7 K], добавлен 29.03.2011
  

• Дослідження підходів до організації заробітної плати на підприємствах України та за кордоном

  Економічна суть оплати праці, її економічне значення, форми та системи заробітної плати, заохочувальні виплати та надбавки. Формування фонду оплати праці та види відрахувань із плати на підприємстві. Методи підвищення заробітної плати співробітникам.
  
  курсовая работа [68,8 K], добавлен 24.11.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам