Управління продуктивністю праці на ПАТ "Янтар"

Удосконалення системи планування і контролю продуктивності праці працівників ПАТ "Янтар". Діагностика фінансово-економічної діяльності підприємства. Організаційно-правова характеристика організації. Методика розрахунку обсягів господарської діяльності.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 26.02.2014
Размер файла 225,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи продуктивності праці

1.1 Поняття продуктивності праці

1.2 Методика розрахунку середньооблікової чисельності працівників та трудомісткості господарської діяльності

1.3 Методика розрахунку обсягів господарської діяльності

1.4 Планування і контроль продуктивності праці

Розділ 2. ПАТ Коростенський завод «Янтар» як суб'єкт господарської діяльності та об'єкт планування і контролю

2.1 Організаційно-правова характеристика підприємства як суб'єкта господарювання

2.2 Діагностика фінансово-економічної діяльності підприємства

2.3 Аналіз існуючої системи планування і контролю на підприємстві

2.4 Планування і контроль продуктивності праці працівників

Розділ 3. Удосконалення системи планування і контролю продуктивності праці працівників ПАТ «Янтар»

3.1 Стан системи планування і контролю продуктивності праці працівників ПАТ «Янтар»

3.2 Шляхи удосконалення планування і контролю продуктивності праці працівників ПАТ «Янтар»

3.3 Наслідки впровадження запропонованих заходів та їх вплив на процес планування продуктивності праці працівників

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

продуктивність праця економічний фінансовий

Складні умови господарювання, зміни в техніці та технологіях, зростаючі вимоги споживачів вимагають від сучасних спеціалістів всіх рівнів управління нових знань та навичок, які б відповідали вимогам часу. Життєва необхідність у використанні найефективніших засобів управління організацією, спонукається розвитком ринкових відносин позитивними зрушеннями в економіці України, зростаючою конкуренцією на будь-якому ринку. Продуктивність праці вимірюється відношенням обсягу виробленої продукції до затрат праці. В посібнику Н.Г. Менк`ю „Макроекономіка” продуктивність праці визначена як „середній продукт”. [12, с.20] Середній продукт будь-якого виду затрат - це відношення обсягу створеної продукції до використаного обсягу даного виду затрат. Огляд публікацій з питань економіки у сучасних наукових та інших виданнях свідчить про те, що у кожній публікації чи публічному виступі майже не згадується і, тим більше, не обґрунтовується таке актуальне і вкрай необхідне питання, як зростання продуктивності. Між тим, яку б проблему не поставити, обійти питання продуктивності не можливо. Насамперед тому, що ця категорія належить до базових виробничих, які складають фундамент і джерела відтворень виробництва, зростання доходів, стримування інфляційного тиску тощо.

Але на жаль, сучасний етап розвитку економічної системи в Україні характеризується вкрай низькою ефективністю використання праці. За деякими даними, продуктивність праці в Україні у два, три рази нижча, ніж у таких країнах, як Росія, Польща, та у сім, десять разів нижча, ніж у розвинених країнах.

З огляду на це виникає нагальна потреба у підвищенні ефективності праці на рівні кожного підприємства - первинної ланки суспільного виробництва в усіх галузях народного господарства. Керівники і спеціалісти підприємств повинні розробляти і впроваджувати програми управління продуктивністю праці. Активізація людського фактора на підприємстві та врахування соціально-психологічних особливостей персоналу - вирішальна умова підвищення конкурентоспроможності та довгострокового розвитку підприємства.

Точність та об'єктивність інформації про рівень продуктивності праці на підприємстві в цілому і в його окремих підрозділах - обов'язкова передумова прийняття управлінських рішень, які забезпечують прибутковість підприємства та його здатність виживати за умов ринкового середовища. Необхідно зазначити, що підвищення якості функціонування для підприємства означає підвищення ефективності використання праці його робітниками. Для виконавця підвищення якості функціонування означає збільшення заробітної плати з метою задоволення своїх потреб, забезпечення певного становища в суспільстві, а також можливість розвитку та реалізації індивідуальних здібностей.

Таким чином проблема управління продуктивністю праці на підприємстві є досить актуальною, що послужило вибору теми для написання даної роботи. Об'єктом дослідження є публічне акціонерне товариство Коростенський завод „Янтар”.

Предметом дослідження виступає управління продуктивністю праці на ПАТ „Янтар” з метою розробки шляхів підвищення продуктивності праці та оцінки можливих резервів її зростання.

В даній роботі використовуються різні методи дослідження, але особлива увага приділяється таким методам, як історичний, для вивчення та систематизація фактів та метод порівняльного аналізу, за допомогою якого можливо виокремити головне в питаннях, що розглядаються. Також можливо простежити зміни, що сталися протягом останніх років, виявити закономірності, проаналізувати дефекти в розвитку бізнесу, визначити можливості та тенденції подальшого розвитку.

Взагалі, існує тісний зв'язок між минулим, сучасним і майбутнім станом ефективності діяльності підприємства - станом, що характеризує рівень отримуваного кінцевого результату діяльності підприємства і створених протягом певного періоду можливостей розвитку і можливостей занепаду. Сучасним спеціалістам доводиться ретельно аналізувати зовнішнє середовище для своєчасного внесення змін у вибраний курс фірми. Вони повинні добре знати особливості діяльності своєї компанії, її сильні та слабкі сторони, щоб передбачити, які зміни принесуть успіх компанії.

Розділ 1. Теоретичні основи продуктивності праці

1.1 Поняття продуктивності праці

Вихід України з економічної кризи і вирішення стратегічних завдань, які стоять в перед народом по створенню національної економіки, можливі за умови значного підвищення ефективності всієї сукупності праці суспільства. Від цього залежить ступінь задоволення потреб її громадян і місце в світовому співтоваристві. Тому вже сьогодні ринкова трансформація економіки вимагає не тільки подолання кризових явищ у всіх сферах народного господарства, але й кардинальних зрушень для зростання продуктивності праці. [8, с.21] Згідно з дослідженнями Міжнародної Організації Праці, Україна перебуває на 89 місці з продуктивності праці - між Марокко і Пакистаном. Серед країн СНД ми займаємо четверту позицію. Україну випереджають Білорусь, Казахстан і Росія. Середньорічні темпи падіння продуктивності праці у промисловості тільки за останні 5 років становили близько 8%, а в сільському господарстві - 12%.

Погіршилась трудова і виробнича дисципліна, зменшилась зацікавленість працівників у розвитку своєї майстерності, набула поширення трудова апатія. Така ситуація вимагає практичних дій в цьому напрямку на мікро - і макроекономічному рівнях.[4, с. 36]

В економічній науці й господарській практиці нашої країни і за кордоном для характеристики результативності трудової діяльності людей і оцінки її рівня протягом багатьох років використовується категорія "продуктивність праці", яка показує співвідношення кількості продукції, що виробляється в процесі праці, і затрат паці на її виробництво.

Багатогранна проблема підвищення продуктивності праці стала предметом уваги багатьох зарубіжних дослідників, зокрема - Д. Сінка, Ф Тейлора, Г. Емерсона, Б. Генкіна, Р. Колосової, Р. Яковлєва та ін. Серед українських дослідників істотний внесок у вивчення цієї проблеми належить А. Ревенко, А. Колоту, Т. Заяць, Г. Кулікову, О. Грішновій ін.

Аналіз відомих з літератури підходів дозволяє з'ясувати, що серед вчених продовжується дискусія навколо тлумачення терміна «продуктивність праці», що зумовлює відмінності в методологічних підходах щодо вимірювання продуктивності праці на різних економічних рівнях.

Тому, розглянемо детальніше поняття «продуктивності праці» для кращого розуміння досліджуваної теми.

Таблиця 1.1. Огляд літературних джерел за темою дослідження

№ з/п

Автор та назва літературного джерела

Питання, що досліджується

1.

Калина та ін. Менеджмент продуктивності.-К.:МАУП,2005.-232с.[20]

Продуктивність праці відображає ефективність виробничої діяльності людей у процесі створення матеріальних благ і послуг, тобто результативність конкретної праці (с.10).

2.

Мочерний С.В. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 3 - К.: Видавничий центр “Академія”, 2002. - 951с.[24]

Продуктивність праці-це ефективність виробничої діяльності людей у процесі

створення матеріальних благ і послуг (с.118).

3.

Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. - К.: Знання, 2004. - 535с. [10]

Продуктивність праці є узагальнюючим показником використання робочої сили,.. що,

як і всі показники ефективності, характеризує співвідношення результатів та витрат, в даному випадку, - результатів праці та її витрат (с.361).

4.

Синк Д.С. Управление производительностью:планирование, измерение и оценка, контроль и повышение. - М.: «Прогресс», 2010. - 532 с.

Продуктивність праці- це відношення кількості продукції, виробленої даною системою за даний період часу, до кількості ресурсів, спожитих для створення цієї продукції за той же період часу (с.29).

5.

Рекомендації МОП

Продуктивність праці - це показник, який відображає ступінь ефективності використання одного конкретного фактору виробництва (або ресурсу) - праці.

6.

Качан Є.П., Дяків О.П.,Островерхов О.М. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч. посіб. - К.: Знання, 2008. - 407 с. [21]

Продуктивність праці - це ефективність затрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на одиницю продукції (с.150).

7.

Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. -- 2-ге вид., доп. і перероблене. / В.Г. Андрійчук. -- К.: КНЕУ, 2002. -- 624 с.[2]

Продуктивність праці - це реалізована здатність конкретної праці (праці конкретних працівників) в одиницю робочого часу виробляти певну кількість продукції або виконувати відповідний обсяг роботи (с.230).

8.

Іванілов О.С. Економіка підприємства: підруч. [для студ. вищ. навч. закл.]-- К.: Центр учбової літератури, 2009. -- 728 с. [16]

Продуктивність праці - це показник що характеризує її ефективність і показує здатність працівників випускати певну кількість продукції за одиницю часу (с.237).

9.

Калина А.В., Калініна С.П., Лук'янченко Н.Д. Менеджмент продуктивності: Навч.посібник. - К.МАУП, 2005.- 232с. [20]

Продуктивність праці - це ефективність витрат конкретної праці або ресурсів живої та уречевленої праці стосовно конкретного суб'єкта ринкових відносин (с.13).

10.

Рижиков В.С., Панков В.А., Ровенська В.В., Підгора Є.О. Економіка підприємства: Навч.посібник.- Київ: Видавничий дім «Слово», 2004.-253с.[32]

Продуктивність праці - це кількісне відношення обсягу отриманого продукту праці до витрат на його виготовлення. Вона виражається кількістю продукції, виробленої за одиницю часу (виробком) чи витратами часу на одиницю продукції (трудомісткістю) (с.157).

11.

Гринчуцький В.І., Карапетян Е.Т., Погріщук Б.В. Економіка підприємства: Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 304 с. [9]

Продуктивність праці характеризує ефективність, результативність витрат праці й визначається кількістю продукції, виробленої в одиницю робочого часу, або витратами праці на одиницю виробленої продукції, або виконаних робіт (с.122).

12.

Іляш О.І., Гринкевич С.С. Економіка праці та соціально-трудові відносини. Навчальний посібник- К.: Знання, 2010.-476с.[18]

Продуктивність праці визначає ступінь ефективності процесу праці, що характеризується обсягом продукції, виробленої за одиницю часу, або економією робочого часу, витраченого на одиницю продукції (с.315).

13.

Акулов М. Г., Драбаніч А. В., Євась Т.В. та ін. Економіка праці і соціально трудові відносини. Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 328 с. [3]

Продуктивність праці - це ефективність затрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на одиницю продукцію (с.178).

14.

Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економіка підприємства: навчальний посібник / - 2-ге вид. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 488 с. [8]

Продуктивність праці як економічна категорія представляє собою результативність (ефективність) праці, тобто здатність людей виготовляти певну кількість матеріальних блат за одиницю часу (с.195).

15.

Ковальчук І.В. Економіка підприємства : навч. Посібник. - К. : Знання, 2008. - 679 с. [22]

Продуктивність праці - це економічна категорія, яка відображає результативність та ефективність праці людини. Сутність продуктивності праці полягає в тому, що одна й та сама жива конкретна праця залежно від умов виробництва може виробляти за одиницю часу різну кількість продукції (с.258).

16.

Калина А.В., Калініна С.П., Лук'янченко Н.Д. Менеджмент продуктивності: Навч.посібник. - К.МАУП, 2005.- 232с. [20]

Продуктивність праці - це продуктивність суспільної праці, яка характеризує ефективність використання сукупних витрат праці (с.11).

Узагальнюючі наукові погляди, можна зробити висновок, що продуктивність праці - це показник трудової діяльності працівників, який характеризує кількість продукції, виробленої за одиницю часу, або витрати часу на виробництво одиниці продукції.

Суттєвою особливістю категорії "продуктивність праці" є те, що вона характеризує результативність живої праці як діяльності людей, усіх її видів (наприклад: вченого, лікаря, вчителя, артиста, підприємця, менеджера, робітника тощо) і всієї сукупної праці суспільства, а також усіх її складових (якості, кількості, інтенсивності, продуктивної сили). Категорія "продуктивність праці" має соціальний аспект, який у цивілізованих країнах набуває виключно важливого значення. Отже, продуктивність праці розглядається в економічній науці як самостійна категорія і обчислюється у суспільстві в цілому, в окремих галузях і підприємствах (організаціях, установах, закладах) [15, с.55].

Рівень продуктивності праці в ринковій економіці характеризується системою взаємопов'язаних і доповнюючих один одного натуральних і вартісних показників, кожний з яких відбиває результат праці з того чи іншого боку і може використовуватись у господарському механізмі ринкової економіки у відповідності з його економічною природою і тією роллю, яку він здатний відігравати в тій чи іншій ланці господарювання (аналізі, плануванні, стимулюванні). В галузях матеріального виробництва такими показниками можуть бути: вид продукту, номенклатура і асортимент продукції, загальна кількість продукції і кількість продукції в розрахунку на одиницю робочого часу, обсяг продукції в грошовому виразі, затрати праці на виробництво одиниці продукції [9, с.85].

В сфері нематеріального виробництва показниками результативності трудової діяльності виступають: вид і обсяг результату, його наукова або художня цінність, актуальність, своєчасність, зручність, уважність, а також обсяг діяльності в грошовому виразі і затрати праці на одиницю обсягу діяльності [9, с.86].

Суть проблеми підвищення продуктивності праці, полягає в досягненні певної мети з мінімальними затратами праці. Кожний суб'єкт і суспільство в цілому ставлять перед собою свою мету, але для всіх є спільне - намагання досягти мети з мінімальними зусиллями. Досягнення мети з мінімальними зусиллями виступає однією з економічних закономірностей суспільства, що зумовлена всезростаючими потребами громадян у товарах, послугах та суспільних благах, а також необхідністю їх постійного задоволення при обмежених виробничих ресурсах.

Підвищення продуктивності праці безпосередньо пов'язане з головною метою суспільства - забезпеченням стійких і високих темпів економічного зростання, яке визначається як збільшення реального ВНП в цілому і на душу населення. Збільшення кількості товарів і послуг у процесі економічного зростання забезпечує населенню країни більш високий рівень життя. Економічне зростання надає людям ширші можливості вибору занять, роботи і відпочинку [8, с.63].

Щоб підвищити продуктивність праці, необхідно визначити фактори (рушійні сили) на неї. Продуктивність праці складається під впливом багатьох факторів. Пізнання суті й механізму дії кожного з них є необхідною умовою визначення конкретних шляхів підвищення продуктивності праці, науково обґрунтованого управління цим процесом. Знання факторів продуктивності праці й механізму їх дії дозволяє цілеспрямовано впливати на досягнення необхідних результатів [3, с.87].

На результативність трудової діяльності людей і, зрештою, на економічне зростання, як відзначалося вище, безпосередньо впливають фактори виробництва і технологія. Обсяг продукції є функцією кількості праці та капіталу при існуючій виробничій технології. Якщо збільшується кількість праці та капіталу, то зростає і кількість продукції. Обсяг продукції збільшується також при застосуванні кращої технології. Але як відомо, ринкова економіка розвивається циклічно, що зумовлює періодичні спади виробництва, неповне використання трудових ресурсів і завантаження виробничих потужностей. У цих умовах суспільству доводиться вибирати, що і в якій кількості виробляти в першу чергу і як краще використовувати ресурси [3, с.59].

Як тільки економіка країни досягає стійкого стану, коли можливості суспільства розвиватися за рахунок збільшення праці й капіталу вичерпуються, темпи зростання виробництва залежать лише від прискорення технологічного прогресу, від технічних нововведень. Лише технологічний прогрес може підтримувати безперервне зростання випуску продукції в розрахунку на одного працівника. На основі технологічного прогресу відбуваються зміни в кількості праці й капіталу, а також у величині сукупної продуктивності факторів виробництва [15, с.39].

Дослідження факторів продуктивності праці не слід обмежувати кількісними параметрами праці й капіталу та їх технологічним поєднанням. Продуктивність праці залежить від працівників. Як суб'єкти трудової діяльності люди розглядаються з точки зору біологічних, психологічних і соціальних властивостей, що впливають на трудовий процес та його результати. Це стать, вік, стан здоров'я, знання, уміння, досвід, винахідливість, свідомість, сумлінність, дисциплінованість, організованість, інтереси, потреби тощо. Продуктивність праці залежить також від умов трудової діяльності: соціально - економічних, організаційних, правових, психологічних, санітарно - гігієнічних, природних. Стан середовища, в якому працюють люди, впливає на них, визначає рівень їхніх фізичних, інтелектуальних і моральних сил, ставлення до праці. Внаслідок одночасної дії всієї сукупності факторів може складатися зростаюча, стала або спадна продуктивності праці. Застосування продуктивності праці як показника дозволяє оцінити ефективність праці як окремого працівника, так і колективу працівників. Підвищення продуктивності праці завжди має вирішальне значення для розвитку економіки країни. Ріст продуктивності праці завжди виявляється у наступних формах:

скорочення витрат праці на одиницю виробленої споживацької вартості, що виражається в економії матеріальних і трудових ресурсів;

- ріст маси споживацьких вартостей, що відображається не у витратах, а в результатах праці;

- зміна та співвідношення між живою та упредметненою працею зі зменшенням витрат сукупної праці;

- збільшення маси та норми прибавочного продукту [25, с.98].

Вимір продуктивності праці стосується трьох взаємопов'язаних питань:

- економічного змісту продуктивності праці;

- визначення показників, які могли б служити кількісною мірою продуктивності праці;

- принципів порівняння показників продуктивності праці в часі та просторі.

Вимоги, які висуваються обліку продуктивності праці:

- одиниця виміру не повинна перекручувати показники продуктивності праці і при цьому повинна відповідати задачам обліку;

- змістовність обліку і відповідність облікового обсягу виробництва фізичному обсягу робіт; є

- єдність методів виміру продуктивності праці;

- показник продуктивності праці повинен бути наскрізним, зведеним, порівняним і мати високий ступінь узагальнення, гнучкості, універсальності застосування;

- забезпечення можливості отримання даних не тільки для виміру, але й для планування, а також аналізу факторів, за рахунок впливу яких продуктивність праці змінюється або повинна змінюватись в порівнянні з базисним (плановим) періодом [36, с.94].

Підвищення продуктивності праці характеризує економію сукупної (живої, уречевленої і майбутньої) праці. Конкретно воно полягає в тім, що частка живої праці зменшується, а уречевленої збільшується, проте збільшується в такий спосіб, що загальна величина трудомісткості товарів зменшується.

Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції (обсягом робіт чи послуг), що виробляє один працівник за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік), або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (виконання роботи чи послуги) [24, с.107].

Вимірювання продуктивності праці здійснюється шляхом порівняння результатів праці у вигляді обсягів виробленої праці (робіт, послуг) із витратами праці (середньооблікова чисельність робітників).

Рівень та динаміку продуктивності праці можна висловити і за допомогою зворотної величини - трудомісткості. Тобто - витрати робочого часу на одиницю продукції [12, с.112].

Таким чином, виробіток виражає ріст продуктивності праці через збільшення обсягу продукції в одиницю часу, трудомісткість характеризує економію праці, затраченої на випуск одиниці продукції.

Якщо показники виробітку мають більш узагальнюючий, універсальний характер, то показники трудомісткості можна розраховувати за окремими видами продукції (послуг) та використовувати для розрахунків потрібної кількості робітників, виявлення конкретних резервів підвищення продуктивності праці. Достовірність розрахунків зростає за визначення повної трудомісткості (технологічної, обслуговування та управління виробництвом). Натуральні показники виробітку найбільш точно відображають динаміку продуктивності праці, але можуть бути застосовані лише на підприємствах, що випускають однорідну продукцію. Використання так званих умовно-натуральних вимірювачів дозволяє розширити можливість застосування цих показників [13, с.124].

Трудові показники потребують добре налагодженої роботи з технічного нормування та обліку праці. Переважно їх використовують на робочих місцях, дільницях, цехах, що випускають різнорідну продукцію, та за наявності значних обсягів незавершеного виробництва, яке неможливо виміряти в натуральних та грошових одиницях.

Найуніверсальнішими, а тому й найпоширенішим є вартісні показники виробітку. Вони можуть застосовуватись для визначення рівня та динаміки продуктивності праці на підприємствах з різноманітною продукцією, що випускається, і послугами, що надаються [13, с.127].

Методи вимірювання продуктивності праці відрізняються залежно від способів визначення обсягів виробництва. Їх є чотири: натуральний (в т, кг, одиницях), умовно - натуральний, вартісний (в грошовому вираженні), трудовий (у людино/годинах) [25, с.76].

Натуральний метод вимірювання продуктивності праці характеризується показниками виробітку, обчисленими в одиницях фізичного обсягу. В цьому випадку одиниці виміру обсягу продукції - т, шт., м, кг, віднесені до середньоспискового числа працівників або витрат праці: люд. - годин, люд. - днів, тощо.

Перевага даного методу полягає у встановленні залежності між обсягом виробництва і трудовими витратами, у виключенні впливу на показник продуктивності праці змін в обсягах поставок, організаційній структурі виробництва, дозволяє тісно ув'язати зміни продуктивності праці з виявленням резервів її росту, співставити затрати праці на однакові вироби у різних цехах підприємства [26, с.154].

Умовно-натуральний метод вимірювання продуктивності праці застосовується у тому випадку, коли на підприємстві декілька видів однорідної продукції. Для обчислення обсягів виробленої продукції перераховують планову і фактично вироблену кількість продукції в умовні одиниці за коефіцієнтами, встановленими за спеціальною шкалою.

Перевага даного методу в безпосередній зрівнюваності показників продуктивності праці. Недолік натурального і умовно - натурального методів у тому, що можна вимірювати продуктивність праці лише в межах окремих видів продукції або робіт [26, с.157].

Натуральний і умовно - натуральний показники не можуть вимірювати обсяг складних виробів, які мають багатоцільове призначення. Вони не можуть застосовуватися на підприємствах, які виробляють різнорідну продукцію. Крім того, не забезпечують наскрізного обліку витрат праці навіть на одному підприємстві, не говорячи вже про галузь, все народне господарство. Вартісний метод характеризується вартісними показниками продуктивності праці, які обчислюються як співвідношення виробленої продукції в грошових одиницях до витрат робочого часу. Вартісні показники продуктивності праці є універсальними. Оскільки вони дозволяють порівнювати продуктивність праці при виробництві наспів ставних благ. Недоліком вартісного методу є те, що необґрунтоване завищення ціни продукції товаровиробниками призводить до фіктивного зростання продуктивності їх праці [5, с.168].

Вартісні показники продуктивності праці є: (рік, півріччя, квартал, місяць)

1)валова продукція в поточних, або спів ставних цінах у розрахунку на одного працівника за певний проміжок часу (рік, півріччя, квартал, місяць). Валова продукція по галузі - це сума показників валової продукції всіх промислових об'єднань і самостійних підприємств галузі [11, с.125].

2)товарна продукція в поточних цінах в розрахунку на одного працівника за певний проміжок часу (рік, півріччя, квартал, місяць). Під товарною продукцією розуміють тільки повністю закінчені і ті, що можуть бути реалізовані вироби і роботи промислового характеру, але не враховуються зміни залишків незавершеного виробництва, цикл виготовлення, яких перевищує два місяці.

3) реалізована продукція в поточних цінах в розрахунку на одного працівника за певний проміжок часу (рік, півріччя, квартал, місяць). Реалізованою вважається продукція, оплачена покупцями, або збутовою організацією. Недолік даного показника полягає в тому, що об'єктивно складається значний розрив у часі між завершенням виробництва продукції і призначенням її реалізованою.

Трудовий метод виміру продуктивності праці використовується в умовах випуску на підприємстві різноманітної незавершеної продукції. В якості сумірника використовуються нормо - години, тобто кількість праці, в людино - годинах, яка потрібна по нормах для виготовлення одиниці продукції. Вказаний показник вільний від впливу ціноутворюючих факторів. Застосування цього методу потребує добре поставленого нормування праці. При науково - обґрунтованих нормах цей метод точно характеризує динаміку продуктивності праці [13, с.156].

Фактори підвищення продуктивності праці є такі, як науково - технологічні, організаційні, структурні та соціальні, які у свою чергу, поєднуються в наступні групи: трудові, природні, матеріальні, технологічні та фінансові.

Науково-технологічні фактори відіграють вирішальну роль у забезпеченні конкурентоспроможності продукції та створюванні матеріально - технічної бази ефективності праці, до них відносяться: технологія як зв'язкова ланка між людиною предметами і засобами праці та мікроекологією праці, які використовуються; автоматизація як соціально - орієнтований напрямок підвищення ефективності людської діяльності [5, с.145].

Організаційні фактори відіграють синтезуючу, координуючу роль у комплексному використанні всіх факторів ефективності праці. До них відносяться: взаємодія людини з предметами та засобами праці; взаємодія людей у процесі спільної праці; виконання трудових, виробничих та господарчих функцій у всіх сферах діяльності, будування організаційних структур; формування ефективності використання трудових та матеріально-технічних ресурсів, вдосконалення організації праці і виробництва, механізація і раціоналізація праці в управлінні, удосконалення нормування праці, підвищення або зменшення питомої ваги окремих видів продукції з різним рівнем трудомісткості [9, с.127].

Структурні фактори - це зміна виробничої програми за обсягом продукції, її складу (номенклатурі, якості), яка призводить до змін співвідношень між різними видами продукції, тобто до структурних зрушень у виробництві. Соціальні фактори - відображають три найважливіші характеристики: якісний рівень трудових ресурсів, відношення робітників до праці, соціальні умови праці, а також підвищення виробничої кваліфікації, покращення характеру і умов праці, стимули, мотиви і спонукання до трудової діяльності. На підвищення продуктивності праці суттєво впливають не тільки фактори ефективності праці як рушійна сила її росту, але й резерви росту продуктивності праці. Зв'язок факторів і резервів підвищення продуктивності праці полягає в тому, що якщо фактори виступають рушійною силою або причиною зміни її рівня, то використання резервів є безпосередньо процесом реалізації дії тих чи інших факторів [24, с.184].

1.2 Методика розрахунку середньооблікової чисельності працівників та трудомісткості господарської діяльності

Середньооблікова чисельність - чисельність працівників у середньому за певний період (місяць, квартал, з початку року, за рік). Середньооблікова чисельність працівників за місяць визначається додаванням чисельності працівників облікового складу за кожний календарний день місяця. При цьому облікова чисельність працівників за вихідні і святкові дні прирівнюється до облікової чисельності персоналу попереднього робочого дня.

Середньооблікова чисельність показує, скільки в середньому працівників щодня рахувалося в списках підприємства за даний період. При визначенні середньооблікової чисельності працівники, прийняті на неповний робочий день або неповний робочий тиждень (сумісники) враховуються пропорційно фактично відпрацьованому ними часу. Персонал, який працює на дому, рахується як ціла одиниця. Деякі працівники облікового складу не враховуються при визначенні чисельності (жінки, які перебувають у відпустці по вагітності і пологах, у додатковій відпустці за доглядом за дитиною; працівники, які знаходяться в навчальній відпустці без збереження заробітної плати тощо).

Саме на підставі табельного обліку використання робочого часу визначається кількість працівників, які з'явилися чи не з'явилися на роботу. Визначити середньооблікову чисельність працівників за місяць, відповідно до пп. 3.2.1 Інструкції №286, можна поетапно.

1. Підсумовуємо кількість штатних працівників облікового складу за кожен календарний день звітного місяця. На підставі табеля обліку робочого часу підсумовуємо кількість працівників за кожен місяць з 1 до 30 або 31 число (для лютого -- до 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні. Кількість штатних працівників за вихідний, святковий і неробочий день береться на рівні облікової кількості працівників за попередній робочий день.

Етап 2. Не включаємо до розрахунку певні категорії працівників. Так, на підставі пп. 3.2.2 Інструкції №286 при обчисленні середньооблікової чисельності працівників облікового складу враховують усі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 цієї Інструкції, крім працівників:

1) які перебувають у відпустках у зв'язку з вагітністю та пологами (пп. 2.5.8);

2) які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства (пп. 2.5.9);

3) зазначених у п. 2.6 -- зокрема сумісників та осіб, які працюють за договорами підряду.

Етап 3. Отриманий результат ділимо на кількість календарних днів звітного місяця.

Якщо треба розрахувати середньооблікову чисельність працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік), то слід підсумувати середньооблікову чисельність працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та поділити одержану суму на кількість місяців у цьому періоді.

Трудомісткість господарської діяльності - це відношення суми витрат на оплату праці та соціальні заходи до загальної суми витрат, пов'язаних з господарською діяльністю.

Трудомісткість господарської діяльності визначається затратами праці на одиницю продукції в натуральному чи грошовому вимірі.

Виробнича трудомісткість (Тв) - складається з трудомісткості технологічної і трудомісткості обслуговування

Тв = Тт + То, (1.1)

де Тт - технологічна трудомісткість;

То - трудомісткість обслуговування.

Технологічна трудомісткість (Тт) - визначається затратами праці основних робітників відрядників і погодинників. Вона розраховується за виробничими операціями, деталями, вузлами, готовими виробами. Трудомісткість обслуговування (То) - являє собою затрати праці допоміжних робітників основних цехів і всіх робітників допоміжних цехів і підрозділів, зайнятих обслуговуванням виробництва. Її розрахунок здійснюється за кожною операцією, виробом або пропорційно технологічною трудомісткістю виробів.

1.3 Методика розрахунку обсягів господарської діяльності

Основними показниками, що характеризують обсяг випущеної та реалізованої продукції, є валова, товарна, реалізована продукція.

Валова продукція - вся вироблена продукція та виконані роботи, включаючи залишки незавершеного виробництва.

Товарна продукція - готова продукція, що пройшла всі стадії виробництва і здана на склад.

Реалізована продукція - продукція, що відвантажена споживачам (незалежно від оплати).

При динамічній, ритмічній та злагодженій роботі підприємства темпи зростання по вказаних показниках повинні бути приблизно однакові. Але існує ряд причин, які порушують цю рівновагу.

Причину розбіжностей у темпах зростання по валовій та товарній продукції можна пояснити зміною суми залишків незавершеного виробництва. Розбіжність у темпах зростання по реалізованій та товарній продукції пояснюється зміною залишків нереалізованої товарної продукції.

Причиною розбіжностей у темпах зростання товарної продукції у вартісному і трудовому вимірниках є зміна структури продукції за трудомісткістю.

Обсяг виробництва є вихідним показником для розрахунків, що використовуються в практиці обліку, планування, аналізу і звітності за різні проміжки часу (місяць, квартал, рік, зміну).

Обсяг виробництва слугує основою визначення планових і звітних показників ефективності використання ресурсів: продуктивності праці, фондовіддачі, матеріаловіддачі, собівартості, прибутку.

Обсяг продукції виражається в натуральних, трудових та вартісних (грошових) вимірниках..

Найбільш точно відображають обсяг продукції натуральні вимірники. Вони застосовуються при аналізі лише однорідної продукції. Трудові вимірники (нормо-години, нормативна вартість обробки, нормативна зарплата робітників) використовуються для аналізу структури продукції за трудомісткістю.

Вартісні вимірники дозволяють узагальнювати дані про випуск продукції підприємством, його окремими підрозділами, галузями промисловості. Основними вартісним показниками обсягу продукції, робіт і послуг є такі: в промисловості -- обсяг товарної продукції; в будівництві - обсяг будівельно-монтажних робіт, обсяг капітальних вкладень; в сільському господарстві - обсяг валової, товарної продукції рослинництва і тваринництва; на транспорті - вантажообіг; тощо.

1.4 Планування і контроль продуктивності праці

Потреба в персоналі визначається обсягом робіт і рівнем продуктивності праці. Планування продуктивності праці дає можливість встановити рівень, темпи й фактори її зростання, а також співвідношення збільшення продуктивності праці і зарплати.

У плануванні продуктивності праці використовують абсолютні показники, які характеризують рівень продуктивності праці, і відносні показники, які характеризують динаміку її зростання.

Розраховуючи рівень продуктивності праці, використовують прямий і обернений методи (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Методи вимірювання продуктивності праці

Прямий метод показує кількість продукції (обсяг робіт, послуг), яка виробляється за одиницю часу (виробіток):

В = (1.2)

де ОВ -- обсяг виробництва продукції (надання послуг);

З -- затрати праці на виробництво цього обсягу.

Показник «виробіток продукції» застосовують під час аналізу та планування продуктивності праці на підприємстві в цілому й за його підрозділами (цехами, дільницями тощо).

Залежно від особливостей діяльності підприємства (підрозділів), мети розрахунків використовують різні показники обсягу продукції (послуг) і обсягу трудовитрат (табл..1.2).

Таблиця 1.2. Показники обсягу продукції і обсягу трудовитрат

Показники

обсягу продукції(послуг)

Обсягу трудовитрат

а) вартісні

- рік

- загальна вартість продукції(послуг)

- квартал

- обсяг продажу

- місяць

- додана вартість

- доба

б) натуральні

- зміна

- обсяг продукції у фізичних одиницях

- година

в) трудові

- обсяг продукції (послуг) у нормо-годинах

Динаміку рівня продуктивності праці вимірюють індексом Iпп:

Iпп = , (1.3)

де Вб і Вп -- виробіток у базовому та плановому періодах.

У внутрішньовиробничому плануванні для вимірювання продуктивності праці використовують обернений метод.

Точність вимірювання зростає, якщо затрати праці розраховувати за повною трудомісткістю виготовлення продукції (робіт). Повна трудомісткість виробничої програми охоплює виробничу трудомісткість і трудомісткість управління.

Передплановим етапом планування продуктивності праці є її аналіз. Для оцінювання рівня продуктивності праці використовують показники середньорічний, середньоденний, середньогодинний виробіток продукції одним робітником; середньорічний виробіток продукції на одного працівника; трудомісткість продукції.

Узагальнюючим показником є середньорічний виробіток продукції на одного працівника. Він залежить від виробітку, їх питомої ваги в загальній чисельності, а також кількості відпрацьованих днів і тривалості робочого дня. У процесі передпланового аналізу треба з'ясувати резерви зростання середньорічного виробітку одного працівника промислово-виробничого персоналу.

У перспективному плануванні продуктивності праці використовують метод екстраполяції та метод коригування базового рівня продуктивності праці з урахуванням його зміни під дією техніко-економічних факторів.

Метод екстраполяції має невелику трудомісткість, хоча він і не досить точний, оскільки не враховує позитивні зрушення в продуктивності праці, можливі в плановому періоді.

Метод коригування базової продуктивності праці під дією техніко-економічних факторів більш трудомісткий, але дає точніші результати й застосовується на етапі складання планів. Він передбачає розрахунок планованого скорочення (збільшення) чисельності під впливом кожного техніко-економічного фактора й на цій підставі визначення планованого зростання продуктивності праці в такій послідовності:

а) розрахунок вихідної чисельності промислово-виробничого персоналу підприємства в плановому періоді (тобто умовна чисельність, яка була б потрібна для випуску планового обсягу продукції за збереження базового рівня виробітку продукції на одного працівника).

б) визначення зміни чисельності працівників під впливом різних факторів зростання продуктивності праці і розрахунок загального зменшення (збільшення) чисельності (Є).

в) визначення планового приросту продуктивності праці (?ПП) стосовно до базового (передпланового) періоду.

Для розрахунку приросту продуктивності праці завдяки окремому фактору (?ППі) використовують формулу:

?ППі = 100

Питому вагу кожного фактора в загальному прорості продуктивності праці (?ППіу) обчислюють за формулою:

?ППіу = 100

г) розрахунок планового рівня продуктивності праці (Вп):

Вп = Вб(1+ );

Вп = ;

Чп = Чви - Є,

де Чп - планова чисельність працівників, осіб.

д) визначення питомої ваги приросту обсягів виробництва завдяки підвищенню продуктивності праці (?ОВ?).

?ОВ?= (1- )100,

де ?ОВ - темпи проросту обсягу виробництва в плановому періоді, %;

?Ч - темпи приросту чисельності працівників у плановому періоді, %.

Темп приросту розраховується так:

?Ч = 100

З огляду на можливості впливу на діяльність підприємства всі чинники зростання продуктивності праці можна поділити на зовнішні та внутрішні. До зовнішніх чинників належать ті, що об'єктивно перебувають поза контролем підприємства (законодавство, політика, ринкова інфраструктура, природні ресурси). Ураховуючи їх, можна ґрунтовніше виробляти стратегію щодо продуктивності праці на перспективний період.

До внутрішніх чинників належать ті, на які підприємство може впливати безпосередньо (характер продукції, технологічні процеси, матеріали, енергія, персонал, організація виробництва та праці, система мотивації тощо).

З метою планування продуктивності праці ці чинники можна об'єднати в такі групи:

підвищення науково-технологічного рівня виробництва;

удосконалення організації виробництва, праці й управління;

зміна обсягу та структури продукції, що випускається;

інші фактори.

Кількість чинників, які враховують під час планування продуктивності праці, та їхній зміст залежать від галузевої специфіки підприємства, особливостей здійснюваних заходів. Вплив чинників на продуктивність праці в даному методі планування визначають на підставі розрахунку умовного вивільнення чисельності працівників.

Розділ 2. ПАТ Коростенський завод «Янтар» як суб'єкт господарської діяльності та об'єкт планування і контролю

2.1 Організаційно-правова характеристика підприємства як суб'єкта господарювання

Повна назва підприємства публічне акціонерне товариство Коростенський завод «Янтар». Адреса - м. Коростень, вул. Житомирська, 2 Форма власності - публічна. Виробництво лакофарбової продукції публічне акціонерне товариство «Янтар» розпочало з 1953 року. Довгий час тут виготовлялась олійна фарба та віконна замазка. В 60-х роках став розширюватись асортимент фарб та освоювалось виробництво інших товарів побутової хімії. Завод було спеціалізовано для виробництва хімічної продукції - фарби, оліфи, сикативи, розчинники, інше.

Виробничі потужності заводу дають змогу переробляти до 20 тис. тон живиці в рік, виготовляти щодоби 40 тон фарби. Валовий обсяг продукції становить понад 25 млн. грн.

В складних умовах завод зумів зміцнити власний потенціал, за власний рахунок модернізувати виробництво і розширити асортимент, 40 видів продукції з якого розробили спеціалісти заводу «Янтар». Статутний капітал Товариства утворюється з суми номінальної вартості всіх розміщених акцій. Статутний капітал Товариства становить 782300,00 гривень, який складається виключно з простих іменних акцій та поділений на 782300 простих іменних акцій номінальною вартістю одна гривня кожна. Товариство розміщує акції одного типу - прості іменні. Акції Товариства існують в бездокументарній формі.

Таблиця 2.1. Характеристика засновників підприємства за статутним капіталом

Засновники підприємства

Статутний капітал

сума, грн.

питома вага, %

1. Юридичні особи

X

X

2. Фізичні особи, осіб

в т.ч. працівники підприємства, члени їх сімей та працівники бюджетних установ міста у кількості 773 чол.

782300

100,0

3. Державна частка

X

X

Разом

782300

100,0

Метою діяльності товариства є :

- отримання законного прибутку у разі здійснення підприємницької діяльності;

- задоволення потреб в його послугах, роботах, товарах та реалізації на основі отриманого прибутку інтересів акціонерів товариства, а також економічних і соціальних інтересів трудового колективу.

Предметом діяльності товариства є :

1. У сфері виробництва:

- виробництво продукції промислово - технічного призначення та товарів широкого вжитку і народного споживання, побутового призначення з власних та придбаних матеріалів і сировини;

- виробництво будівельних матеріалів;

2. У сфері послуг:

- ремонт, наладка, технічне обслуговування технологічних ліній промислового призначення;

3. У сфері торгівлі:

- організація і здійснення оптової, роздрібної та комісійної торгівлі промисловими товарами, продукцією промислово - технічного призначення, як власного виробництва, так і продукцією закупленою в інших виробників, створення власної торгівельної мережі.

Організаційна структура управління ПАТ „Янтар” являє собою склад, взаємозв'язки та підпорядкованість організаційних одиниць і ланок, які виконують функції управління (Дод. А).

Після цього доцільно подати коротку характеристику обов'язків структур підприємства, які зображені на рисунку.

Загальні збори акціонерів є вищим управлінським органом товариства, який має такі функції:

- засновницькі це визначення структури товариства, припинення діяльності;

- нормотворчі затвердження статуту, положень та інших внутрішніх документів, внесення змін до статуту товариства;

- посадові функції - обрання та відкликання членів виконавчого органу, членів спостережної ради, ревізійної комісії. Визначення умов оплати праці посадових осіб. Винесення рішень про притягнення до матеріальної відповідальності посадових осіб, органів управління товариством.

Збори розглядають порядок розподілу прибутку товариства, затверджують договори, угоди на суму, яка перевищує вказану в статуті товариства.

Виконавчим органом товариства, яке здійснює керівництво його поточною діяльністю є правління.

До функцій і обов'язків правління входить розгляд всіх питань, крім тих, які чинним законодавством і статутом віднесені до компетенції іншого органу товариства. Також воно зобов'язане подавати спостережній раді зведений річний баланс, зведений звіт прибутків і збитків.

- роботою правління керує голова правління, який діє без доручення від імені товариства, перед державними органами, вітчизняними та іноземними підприємствами;

- призначає заступника із числа обраних членів правління і розподіляє функціональні обов'язки між членами правління;

- розпоряджається майном товариства у рамках повноважень;

- здійснює оперативне розпорядження коштами товариства;

- укладає господарські договори;

- видає накази та розпорядження, обов'язкові для всіх працівників товариства.

Орган, що представляє інтереси акціонерів - це спостережна рада, яка

- здійснює контроль за діяльністю правління щодо виконання рішень загальних зборів акціонерів;

- розглядає звіти за півріччя;

- аналізує дії правління щодо змін і робить відповідні висновки;

Ревізійна комісія здійснює перевірку фінансово - господарської діяльності товариства.

До компетенції планово - економічного відділу входять такі функції як організація і загальне керівництво розробкою проектів, перспективних і поточних планів підприємства у відповідності з контрольними цифрами;

- розподіл виробничої програми між цехами і службами підприємства;

- організація роботи по нормуванню і ціноутворенню на підприємстві;

- контроль за правильністю складання відповідними службами і цехами підприємства розрахунків економічної ефективності впровадження нової техніки, раціональних пропозицій;

- організовує економічне навчання з метою підвищення кваліфікації робітників всіх економічних служб підприємства.

Щодо функцій бухгалтерії, то до них відноситься:

- складання звітів на квартал, рік, місяць;

- складання звітів по випуску продукції(в номенклатурі і грошовій оцінці);

- складання фінансових планів;

- надання даних про стан незавершеного виробництва;

- проведення амортизаційних розрахунків по цехам і підприємству в цілому;

- щоденні звіти про виконання плану реалізації по цехам;

До функцій виробничо-технічного відділу відносяться:

- складання перспективних і поточних планів розвитку і впровадження нової техніки і поліпшення організації виробництва з розрахунками економічної ефективності від впровадження інновацій і звіти про їх виконання;

- звіти про виконання завдань зниженню собівартістю продукції;

- складання кошторисів затрат на основі освоєння виробництв нових продуктів.

Основною продукцією, яку виготовляє ПАТ „Янтар” - це оліфа, лаки, фарба, грунтівка, шпаклівка. Ця продукція відрізняється за своїм призначенням та за рядом властивостей, але технологія виготовлення подібна. До компетенції відділу капітального будівництва відносяться такі функції, як складання і виконання планів будівництва виробничих об'єктів, а також складання кошторису затрат на ремонт будівель.

Функції відділу збуту - це:

- складання звітів про відвантаження готової продукції;

- складання річних, квартальних і місячних планів виробництва по об'єму і номенклатурі;

- подання щоденних звітів про випуск готової продукції.

Так як служба маркетингу на підприємстві працює не так давно, то вона ще не встигла на всю міць розгорнути свою діяльність, але на основні питання вона вже сконцентрувала свою увагу і розробила плани, які поступово реалізує. Тому можна сказати, що маркетингова діяльність ПАТ „Янтар” організовується згідно плану маркетингу, який розробляється на рік інженерами - маркетологами. Відповідальним за план є начальник відділу збуту. План маркетингу на наступний рік має затвердити голова правління ПАТ „Янтар” до 25 грудня поточного року. У плані зазначають мету дослідження, дату проведення досліджень, відповідальну особу, а також пишеться звіт про виконання заходу і зазначають, які саме було проведено заходи.

Всі недоліки, скарги, претензії чи побажання можна занести до журналу реєстрації звернень, скарг, претензій та рекламацій. На основі цих записів служба маркетингу будує свою діяльність. Записи журналу допомагають спеціалістам виявити “вузькі місця” у своїй роботі та ліквідувати їх. Першими споживачами продукції підприємства є оптові і роздрібні покупці з різних областей України, закордонні замовники та населення області.

Найбільш значущі конкуренти знаходяться у місті Києві та в східній частині України. Звичайно є лакофарбові заводи і в інших містах України, але в Києві і східному регіоні нашої країни знаходяться потенційні конкуренти, які своєю продукцією завоювали не тільки ринки України, а й успішно виходять на закордонні ринки збуту.

У списку потенційних конкурентів східного регіону України є АТ „Дніпропетровський ЛФЗ”, АТ „Луга-Колор” м. Луганськ, „Тім-Колор” м. Харкова та „Красний Хімік”, „СПЕКТР” м. Дніпродзержинська.

В Києві розташовано не менше заводів, ніж в східному регіоні - це „Лелека-Колор”, ПП „ЕМКА”, „Сула”, ЗАТ „Лакма”, „Композит-сервіс”.

В Житомирській області лакофарбових заводів не має. На сьогоднішній день продукція ПАТ ”Янтар” має стійкий попит. Свою продукцію підприємство реалізує як юридичним особам, так і безпосередньо населенню.

Щодо ціноутворення, то ціни договірні. На заводі розроблена і діє система знижок, що стосується гуртових покупців. Величина знижки залежить від об'єму продаж та строку оплати.


Подобные документы

  • Економічно-правові основи організації господарської діяльності на підприємстві. Основна оплата праці працівників підприємства. Моделювання господарської діяльності підприємства. Фінансовий результат господарської діяльності.

    курсовая работа [44,1 K], добавлен 18.09.2007

  • Організаційно-економічна та соціальна характеристика підприємства ООО "Агросвіт" Свердловського району. Аналіз господарської діяльності підприємства та рівень забезпеченості персоналом. Удосконалення мотиваційного чинника підвищення продуктивності праці.

    дипломная работа [662,6 K], добавлен 24.05.2014

  • Організаційна характеристика підприємства, органів його управління, планування і контролю, показників господарської діяльності. Економічна сутність, форми та оптимізація організації оплати праці на підприємстві. Планування і контроль фонду оплати праці.

    курсовая работа [136,9 K], добавлен 12.01.2011

  • Діагностика господарської діяльності на ПП "Енергозахист": організаційно-правова характеристика промислового підприємства, фінансово-економічний стан. Аналіз системи безпеки, стратегічне та інноваційне забезпечення процесу управління економічною безпекою.

    курсовая работа [533,5 K], добавлен 03.02.2014

  • Сутність продуктивності праці. Рівні визначення продуктивності праці, фактори її зростання. Дослідження продуктивності праці в Україні за останні роки. Взаємозв'язок продуктивності та оплати праці. Зайнятість населення за видами економічної діяльності.

    курсовая работа [159,8 K], добавлен 23.05.2019

  • Економічна сутність основної оплати праці працівників. Системи, форми та види оплати праці. Сучасний стан підприємства ВАТ "Бердичівський пивзавод": система оцінки показників діяльності. Шляхи удосконалення організації оплати праці, аналіз недоліків.

    курсовая работа [80,0 K], добавлен 04.12.2010

  • Економічна сутність оплати праці. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства. Організація оплати праці працівників ПАТ "АК "Київводоканал". Шляхи вдосконалення форм та систем оплати праці за мотиваційними та стимулюючими механізмами.

    курсовая работа [831,0 K], добавлен 25.02.2013

  • Управління діяльністю ТОВ "Альфатех". Організація технологічних та виробничих процесів, роботи економічних підрозділів підприємства. Аналіз його фінансових та трудових ресурсів, інноваційної діяльності, продуктивності праці і резервів її росту.

    отчет по практике [1,5 M], добавлен 06.07.2011

  • Загальна характеристика та аналіз господарської діяльності ВАТ "Дубномолоко". Ресурси підприємства і їх використання. Організація і оплата праці. Функціонування підприємства як економічної системи. Заходи щодо підвищення ефективності виробництва.

    курсовая работа [39,5 K], добавлен 19.04.2012

  • Характеристика діяльності підприємства. Організаційно–управлінська структура та основні фінансово-економічних показників підприємства. Порядок складання планово–економічних документів. Роль економіста з планування на виробництві, його функції, задачі.

    отчет по практике [20,4 K], добавлен 26.06.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.