Раціональний режим праці на підприємстві

Для оцінки ефективності впровадження науково обґрунтованих режимів праці і відпочинку у виробничих умовах використовують показники продуктивності праці. Ефективність нового режиму праці і відпочинку може бути оцінена також на основі соціологічних досліджень щодо задоволення працівників таким режимом, рівня їх стомлення і відновлення працездатності під час відпочинку.

Робота начальнику відділу кадрів характеризується високим рівнем інтенсивності і монотонності (робота з документами за комп'ютером). Тривалість робочої зміни 8 год. Початок роботи о восьмій годині. Закінчення - о 17 год., перерва на обід з 12 до 13 год. Виробнича гімнастика проводиться в 10 год. 30 хв.

Робоча поза сидячи. Функціональна музика не застосовується. Крива працездатності має свої особливості. В першій половині зміни (перші 2 години) продуктивність праці зростає, не стабілізуючись, однак, на досягнутому рівні протягом певного часу, а зразу починає знижуватися протягом наступних 2 годин до рівня, нижчого за вихідний. Таким чином, фаза стійкого стану практично відсутня.

У другій половині зміни продуктивність праці періодично коливається (то збільшується, то різко падає і знову зростає). Найбільший спад продуктивності праці відмічається після 13год 30хв до 14год та після 15 год. 30 хвилин.

Функціональні зрушення досить виражені і виявляються уже в перші 1,5-2 години роботи (частота пульсу перед обідньою перервою перевищує вихідний рівень на 6-7%, аналогічно змінюється час реакцій). Після обідньої перерви час реакцій зменшується і до кінця зміни тримається на одному рівні.

Можемо зробити наступну оцінку існуючого режиму праці і відпочинку. Робота характеризується високим рівнем інтенсивності і монотонності. Недоліками такої монотонної роботи є:

- перенапруження окремих груп м'язів;

- відсутність зміни діяльності, що не забезпечує відпочинку працюючим групам м'язів у процесі праці;

- виникнення у працівника такого стану, як монотонність, що виявляється в незацікавленості і байдужості до роботи та призводить до зниження продуктивності праці.

Такий швидкий розвиток втоми працівника та практична відсутність фази стійкої високої працездатності пояснюється тим, що при високій монотонності праці, виконанні простих одноманітних операцій і дій в стані збудження знаходиться обмежена кількість нервових клітин. За образним висловлюванням І.П. Павлова, у цьому разі має місце «довбання в одну клітину». Внаслідок цього відбувається швидке виснаження енергетичних речовин в працюючих коркових центрах, і процес збудження в них змінюється процесом охоронного гальмування.

Відновлювальна функціональна система блокує робочий акт, щоб запобігти перенапруженню і виснаженню нервових клітин. При цьому гальмування в працюючих коркових центрах розвивається на фоні загального гальмування в корі головного мозку, яке було необхідною умовою формування робочої домінанти. Отже, охоронне гальмування при монотонних роботах виявляється в сонливості працівника і відчутті стомленості, що виключає можливість їх виконання без напруження волі.

Існуюча виробнича гімнастика не приносить ніякого результату, адже до і після неї відбувається спад продуктивності праці.

Отже, необхідно впроваджувати зміни в організацію даної роботи. Тривалість робочої зміни відповідає встановленій законом 8 - годинній нормі. Обідня перерва також надається після чотирьох годин роботи як зазначено в КЗпП. Судячи з усього на підприємстві відсутні регламентовані перерви. Згідно з рекомендаціями [9] при монотонних роботах доцільним є введення частих (через 60-120хв), але коротких (5-10хв) регламентованих перерв. Максимальний розвиток стану моногонії спостерігається в другій половині робочого дня, тому в цей період регламентовані перерви необхідно вводити через кожний час роботи. Першу регламентовану перерву рекомендується встановлювати вже в кінці першої години роботи.

Отже, тривалість, кількість і розподіл регламентованих перерв на відпочинок будуть мати такий вигляд:

1-га регламентована перерва - о 9:50 тривалістю 10хв;

2-тя регламентована перерва - о 10:55 тривалістю 5хв;

Обідня перерва - з 12:00 до 13:00 тривалість 60хв;

3-та регламентована перерва - о 13:50 тривалістю 10хв;

4- та регламентована перерва - о 14:50 тривалістю 10 хв.;

5-та регламентована перерва - о 15:50 тривалістю 10 хв.

Отже, загальний час регламентованих перерв на відпочинок становить 45 хв.

Крім встановлення перерв необхідним є також впровадження виробничої гімнастики. Доцільним є впровадження вхідної гімнастики для активізації фізіологічних процесів та прискорення етапу входження в роботу. Така гімнастика проводиться на початку робочого дня та займає 7-10 хв. При монотонних роботах доцільними є також фізкультурні паузи протягом 5 хв. Один-два рази за робочу зміну в регламентовані перерви. У випадках, коли фізкультурна пауза організовується один раз на зміну, краще проводити її в другій половині дня. З метою попередження втоми фізкультурні паузи призначаються в періоди, що передували появі її ознак. Комплекси виробничої гімнастики не повинні стомлювати працюючих. Вони повинні підбиратися таким чином, щоб активувати групи м'язів, не зайняті при виконанні виробничих операцій, а також сприяти перерозподілу навантаження з працюючих м'язів на непрацюючі. При сидячій роботі, як в нашому випадку, фізичні вправи виконуються стоячи і включають головним чином динамічні вправи. Крім того, під час фізкультурних пауз доцільно включати вправи на розслаблення груп м'язів, безпосередньо зайнятих у роботі, а також вправи на точність і координацію рухів. Отже, виробнича гімнастика в нашому випадку буде проводитись під час четвертої регламентованої перерви о 14:50, та буде тривати 5 хв.

При монотонних роботах, які не потребують концентрації уваги працівника та значного навантаження розумовими діями доцільно застосовувати функціональну музику. Функціональна музика проводиться протягом робочої зміни у вигляді 6-10 передач по 10-20 хв. кожна; короткі (5-7 хв.) музичні паузи через кожні 55 хв. роботи відіграють роль часових відрізків, за допомогою яких 8-годинна зміна суб'єктивно ділиться на ряд інтервалів. Таке ділення полегшує пристосовуваність працівника до тривалої робочої зміни в умовах монотонності.

Важливим засобом боротьби з монотонністю є чергування операцій, кожна з яких є монотонною. Науковою основою чергування операцій є ефект Сєченова, суть якого в тому, що при зміні діяльності активізується інша група нервових центрів, а в раніше працюючих ефективно відбувається «заправка» енергією. Отже, принцип чергування операцій полягає в заміщенні і компенсації психофізіологічних функцій, активізації інших м'язових груп, нервових центрів, зменшенні надмірного напруження працюючих м'язів. Значення чергування операцій, таким чином, полягає в ліквідації негативного впливу однобоких навантажень.

Чергування операцій пов'язане з суміщенням професій і трудових функцій. Зазначимо, що оволодіння працівником другими і суміжними професіями, крім подолання монотонності і підвищення привабливості праці, підвищує конкурентоспроможність працівника на ринку праці і мобільність на самому підприємстві. Для зняття монотонності необхідно, щоб операції відрізнялися за характером навантажень, але в той же час були позбавлені інтерферентних елементів.

Отже, при використанні всіх зазначених рекомендацій, на мою думку, вплив негативних факторів монотонності знизиться, підвищиться стадія стійкої високої працездатності, а з нею і продуктивність праці.

ВИСНОВКИ

Успішна діяльність будь-якого підприємства може бути забезпечена тільки завдяки відданості справі його працівників, яка досягається шляхом повсякденної уваги керівників виробництва до організації та умов їхньої праці.

З метою фізіологічного нормування трудових навантажень, зниження негативного впливу несприятливих умов праці, що викликають напругу серцево-судинної, дихальної та інших систем організму, на підприємствах треба впроваджувати раціональні режими праці та відпочинку.

Робочим часом є час, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього розпорядку, трудового договору повинен виконувати свої трудові обов'язки. Робочий час з одного боку, закріплює міру праці, а з іншого боку - забезпечують працівнику надання вільного часу для відпочинку і відновлення втрачених сил. Раціональне використання робочого часу визначає підвищення продуктивності праці, тому для кожного підприємства постає необхідність у встановленні найдоцільніших режимів праці та відпочинку.

Тривалість відпочинку повинна відповідати двом вимогам:

- бути достатньою для відновлення і можливості повторної роботи;

- зберігати робочу установку.

При раціоналізації добових режимів праці та відпочинку ефективність багато в чому залежить від того, наскільки правильно враховуються закономірності добового ритму фізіологічних процесів людини, тобто при виборі оптимального режиму праці та відпочинку потрібно визначити такі параметри, які сприяють кращому використанню виробничих фондів і забезпечують найбільшу ефективність виробництва.

Таким чином, при виборі оптимального режиму праці та відпочинку потрібний комплексний соціально-економічний підхід. Метою подібного підходу є повна й всебічна оцінка його оптимізації, врахування особистих і суспільних інтересів, інтересів виробництва й фізіологічних можливостей людини.

Таким чином, фізіологічною закономірністю є стабільність допустимої величини часу відпочинку при різних допустимих величинах часу роботи. Оптимальний режим праці забезпечується шляхом оптимізації навантажень, які мають тренувальний ефект. Разом з тим, несприятливі умови праці створюють додаткове функціональне навантаження на організм працівника, що зумовлює необхідність скорочення періодів роботи і збільшення часу відпочинку, а також скорочення робочого часу. У цьому випадку розробляються так звані компенсаторні режими праці і відпочинку. Раціональний внутрішньо змінний режим праці і відпочинку включає в себе перерву на обід, регламентовані перерви на відпочинок, активізацію відпочинку та інші заходи.

Отже, раціональний, фізіологічно обґрунтований режим праці і відпочинку повинен запобігати ранньому і надмірному розвиткові втоми працівників, сприяти збереженню високої працездатності і оптимального функціонального стану організму працівників протягом зміни, забезпечувати високу продуктивність праці, сприяти ефективному відновленню фізіологічних функцій під час відпочинку.

До методів встановлення регламентованих перерв на відпочинок відносять:

- встановлення надбавок залежно від умов виконання роботи;

- емпіричний метод;

- на основі фізіологічних характеристик;

- на основі часу відновлення фізіологічних функцій до вихідного рівня;

- за показниками втоми і умов праці.

В аналітичній частині роботи було досліджено методи встановлення регламентованих перерв на відпочинок за різними показниками.

За допомогою методу встановлення загального часу на відпочинок за показниками втоми і умов праці, нами було визначено загальну тривалість регламентованих перерв. Цей метод дав змогу встановити, що загальна тривалість регламентованих перерв для відпочинку має становити 14хв, та розподілятися згідно фізіологічним закономірностям 30-35% часу до обіду та 65-70% - після обіду.

Тривалість регламентованих перерв на відпочинок зумовлюється хвилеподібним характером відновлювальних процесів. На різних фазах відновлення працездатності неоднакове. При цьому не вигідні як надто короткі, так надто довгі перерви. В першому випадку недостатньо відновлюється працездатність, а в другому -- порушується робоча установка. Однак при фізичній роботі повільніше втрачається робоча установка, ніж при нервово-напруженій. Тому при фізичній роботі оптимальна тривалість перерви становить 7…15 хв., на роботах середньої важкості -- 5…10 хв. В особливо несприятливих умовах тривалість перерв перевищує 10 хв. В переважній більшості випадків тривалість перерви становить не менше 5 хв.

На мою думку перший досліджуваний метод є не досить досконалим, адже за ним встановлювана тривалість регламентованих перерв досить висока і не кожне підприємство погодиться надавати таку кількість регламентованих перерв.

У висновку хотілося б відзначити, що в перенапруженні і перевтомі людини винен не сама праця, а неправильний режим праці. Потрібно правильно і вміло розподіляти сили працівника під час виконання роботи як фізичної, так і розумової. Рівномірна, ритмічна робота продуктивніше і корисніше для здоров'я працюючих, ніж зміна періодів простою періодами напруженої, нагальної роботи. Цікава й улюблена робота виконується легко, без напруги, не викликає втоми і втоми.

Отже, для того щоб підприємство працювало ефективно, необхідно правильно організувати працю працівників, при цьому постійно контролюючи діяльність працівників.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Арон Є.І. Мікроелементне нормування та проектування праці / Є.І. Арон, Г.І. Калитич - Київ: Техніка, 1993. - 402 c.

2. Балабанова Л.В. Управління персоналом: навч. посібник / Л.В. Балабанова, О.В. Сардак. - К.: Професіонал, 2006. - 512 с.

3. Атестація і раціоналізація робочих місць / [Баришніков Ю.М. та ін.] - М.: Економіка, 2007. - 300 с.

4. Бигін В.Б. Нормування праці на підприємстві / В.Б. Бигін, С.В. Малінін - М.: Фінанси і статистика, 2003. - 340 с.

5. Бухалков М.І. Організація і нормування праці / М.І. Бухалков - М.: ІНФРА-М, 2008. - 416 с.

6. Виноградський М.Д. Управління персоналом / М.Д. Виноградський, А.М. Виноградська, О.М. Шканова 2-ге видання. Навч.посіб. --К.: Центр учбової літератури, 2003. - 502 с.

7. Генкин Б.М. Оптимізація норм праці/ Б.М. Генкин - М.: Економіка, 1982. - 167 с.

8. Генкин Б.М. Організація, нормування та оплата праці на промислових підприємствах / Б.М. Генкин - М.: Норма, 2005. - 448 с.

9. Головачов А.С. Організація, нормування та оплата прац і/ А.С. Головачов - Мн.: Нове знання, 2007. - 603 с.

10. Данилюк І.О. Теоретичні аспекти оцінки трудового потенціалу підприємства / І.О. Данилюк // Вісник економічної науки України. - 2009. - №1 - С. 50-52.

11. Данюк В.М., Петюх В.М. та ін. : Менеджмент персоналу: Навч. посібник/ [В.М. Данюк, В.М. Петюх та ін.]- К.: КНЕУ, 2004. - 398с.

12. Економіка праці та соціально - трудові відносини: підручники / [А.М. Колот, О.А Грішнова, О.О. Герасименко та ін.]; за наук. Ред. Д-ра екон, наук проф. А.М. Колота. - К.: КНЕУ, 2009. - 711 с.

13. Єгоршин А.П. Організація праці персоналу / А.П. Єгоршин, А.К. Зайцев - М.: ІНФРА-М, 2008. - 320 с.

14. Жуков О.Л. Регулювання та організація оплати праці / О.Л. Жуков - М.: МІК, 2002. - 336 с.

15. Кодекс законів про працю України

16. Крушельницька О.В. Управління персоналом: навч. посібник / О.В. Крушельницька, Д.П. Мельничук. - 2-е вид., перероблене й доповнене. - К.: Кондор, 2005. - 308 с.

17. Крушельницька Я.В. Фізіологія і психологія праці: Підручник / О.В. Крушельницька - К.: КНЕУ, 2003. - 367с.

18. Лукьянченко Н.Д. Физиология и психология труда: Учебное пособие / Н.Д.Лукьянченко, Л.Л. Бунтовская - Донецк: ДонНУ, 2003. - 285 с.

19. Організація праці: навч. посіб. / [В.М. Данюк, А.С. Тельнов, С.Л. Решміділова та ін.]; за заг. Ред.. В.М. Данюка - К.: КНЕУ, 2009. - 332с.

20. Пашуто В.П. Організація, нормування та оплата праці на підприємстві / В.П. Пашуто - М.: КноРус, 2005. - 320 с.

21. Рофе А.І. Організація і нормування праці / А.І. Рофе - М.: МІК, 2001. - 368 с.

22. Рофе А.І. Праця: теорія, економіка, організація / А.І. Рофе - М.: МІК, 2005. - 600 с.

23. Руководство по физиологии труда / Под ред. З.М. Золиной, Н.Ф. Измерова -- М.: Медицина, 1983. -- 528 с.

24. Саноян Г.Г. Создание условий оптимальной работоспособности на производстве (психофизиологический аспект) / Г.Г. Саноян- М.: Экономика, 1978. - 168с.

25. Физиологические принципы разработки режимов труда и отдыха / Под ред. В.И. Медведева. - Л.: Наука, 1984. - 140 с.

26. Фільєв В.М. Нормування праці на сучасному підприємстві / В.М. Фільєв - М.: Економіка, 2007. - 105 с.

27. Слезингер Г.Э. Труд в условиях рыночной экономики: Учеб. пособие. -- М.: Индора, 1996.

28. Типовые проекты организации рабочих мест основных рабочих массовых профессий механосборочного цеха. -- Херсон: Центром НОТ “Темп”, 1990.

29. Ткачук А. Безпека життєдіяльності: Курс лекцій: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ А.І. Ткачук, С.О. Кононенко; Кіровоградський державний педагогічний ун-т ім. Володимира Винниченка - Кіровоград: Б. в., 2006. - 199 с.

30. Эргономика: Учеб. пособие для вузов / Под ред. В.В. Адамчука. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999

31. Яремко З. Безпека життєдіяльності: Навч. Посібник / Зіновій Яремко; М-во освіти і науки України, ЛНУ ім. І. Франка - К.: Центр навчальної літератури, 2005 - 317 с.

32. Ярошевська В. Безпека життєдіяльності: Підручник/ Віра Ярошевська; М-во науки та освіти України, Укр. держ. ун-т водного госп-ва та природокористування - Київ: ВД "Професіонал", 2004. - 559 с.

Размещено на Allbest.ru