Аналіз оплати праці

Размещено на http://www.allbest.ru/

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економічного аналізу і аудиту

КУРСОВА РОБОТА З АНАЛІЗУ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

НА ТЕМУ:

АНАЛІЗ ОПЛАТИ ПРАЦІ В ПСП «Агрофірма ім. Потриваєва»

Миколаїв- 2011

ВСТУП

В умовах ринкової економіки, завдяки специфічним властивостям заробітна плата відіграє значну роль у розвитку всіх галузей народного господарства. Основним її функціональним призначенням є стимулювання продуктивності праці, відтворення робочої сили та вирішення соціальних потреб суспільства. Ми поділяємо думку деяких економістів про те, що в усьому світі ще не знайдено більш універсальнішого засобу залучення людей до праці, як заробітна плата.

Однак, як свідчать спостереження, в Україні оплата праці не виконує свого функціонального призначення, особливо в аграрному секторі, де рівень її найнижчий.

Заробітна плата та питання податкового та бухгалтерського обліку оплати праці займають важливе місце в роботі бухгалтерії будь-якого підприємства. По-перше, це пов'язано з тим, що для робітників підприємства заробітна плата є основним джерелом матеріальних благ. По-друге, заробітна плата є одним із елементів виробництва продукції і однією із найвагоміших статей її собівартості. По-третє , суми які направляються на оплату праці, так чи інакше служать мірою, що визначають надходження податків та обов'язкових платежів у бюджет та цільові фонди. При цьому помилки, викликані незнанням чи неправильним тлумаченням положень нормативних актів, находять свій вираз в конкретних сумах збитку, як для підприємства, так і для бухгалтера - у вигляді штрафних санкцій. В умовах ринкових відносин у сільському господарстві великого значення набуває поліпшення системи оплати праці матеріального стимулювання.

Тому актуальність проблем бухгалтерського обліку нарахування та виплати заробітної плати не викликає сумніву, і потребує дослідження.

Бухгалтерський облік розрахунків з оплати праці на підприємстві повинен забезпечувати: точний розрахунок заробітної плати кожного робітника у відповідності з кількістю та якістю затраченої праці, з діючими формами та системами її оплати; правильний розрахунок утримань із заробітної плати; за використанням робочого часу та виконання норм виробітку робітниками, своєчасним виявленням резервів подальшого росту продуктивності праці; витрачанням фонду заробітної плати; правильне нарахування та розподіл за напрямками витрат відрахувань на соціальне страхування та відрахування в Пенсійний фонд.

Ринкова економіка обумовлює необхідність належної організації обліку та контролю затрат праці та її оплати. Це й обумовлює вибір теми дослідження.

Мета курсової роботи - вивчити сучасний стан обліку оплати праці, розробити практичні пропозиції, направлені на вирішення поточних і перспективних проблем щодо обліку праці та її оплати, максимального використання виробничого потенціалу і впровадження досягнень науково-технічного прогресу, автоматизації обліку.

Предметом дослідження є облік та аналіз розрахунків з оплати праці. Об'єктом дослідження обрано сільськогосподарське ТОВ „Оксамит" Жовтневого району.

Основними завданнями написання курсової роботи є:

надання короткої характеристики природних умов і сучасного стану економіки підприємства;

вивчення сучасного стану обліку праці та її оплати в господарстві;

визначення напрямків удосконалення обліку праці та розрахунків по її оплаті.

Курсова робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків і пропозицій, списку використаної літератури та додатків.

РОЗДІЛ 1. ЗАКОНОДАВЧО - НОРМАТИВНІ ТА ТЕОРЕТИЧНІ

ОСНОВИ З ТЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1 Значення та завдання економічного аналізу

Аналіз (від грецького analysis) означає розчленовування, розкладання досліджуваного об'єкта на частини, елементи, на внутрішньо-властиві цьому об'єкту складові. Аналіз виступає в діалектичній єдності з поняттям «синтез» (від грецького synthesis) - з'єднання раніше розчленованих елементів досліджуваного об'єкта в єдине ціле [32].

У багатьох наукових дослідженнях з економічного аналізу або зовсім не наводиться визначення його мети, або вона обмежується тільки виявленням резервів. На нашу думку, це надто вузьке визначення. Під методом економічного аналізу у широкому розумінні слова слід розуміти шляхи, способи та засоби пізнання дійсності, сукупність органічно пов'язаних принципів та прийомів дослідження різноманітних явищ.

Економічним аналізом у більш широкому змісті займається теорія економічного аналізу, у професійному - економічний аналіз господарсько-фінансової діяльності у відповідних галузях: у промисловості, будівництві, сільському господарстві, торгівлі тощо.

Формування ринкової економіки обумовлює розвиток аналізу як на макрорівні так і на мікрорівні - на рівні окремих підприємств і їхніх внутрішніх структурних підрозділів, оскільки ці низові ланки при будь-якій формі власності, складають основу ринкової економіки. Народногосподарські дослідження, узагальнення необхідні для виявлення тенденцій і змін макропоказників, і виявлення напрямків подальшого розвитку.

Предметом аналізу господарської діяльності є причинно-наслідкові зв'язки економічних явищ і процесів. Об'єктами економічного аналізу є економічні результати господарської діяльності. Наприклад, на промисловому підприємстві до об'єктів аналізу відносяться виробництво і реалізація продукції, її витрати, використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, фінансові результати виробництва, фінансовий стан підприємства й ін.

Сучасний стан аналізу можна охарактеризувати як досить ґрунтовно розроблену в теоретичному плані науку. Разом з тим, наука знаходиться в стані розвитку. Ведуться дослідження в галузі більш широкого застосування математичних методів, ЕОМ, що дозволяють оптимізувати управлінські рішення.

Для підприємств нашої країни одним із найактуальніших питань стає проведення теоретичних досліджень і розробка методології вивчення й аналізу кон'юнктури ринку, попиту на продукцію, що виробляється на підприємстві, стратегій ціноутворення, каналів розповсюдження товару, формування системи попиту.

Отже, мета економічного аналізу - сприяння виконанню планів підприємств і їхніх підрозділів, а також інших господарських формувань, сприяння дальшому розвитку і поліпшенню економічної роботи завдяки підготовці проектів оптимальних управлінських рішень.

Основними завданнями економічного аналізу є:

об'єктивна оцінка роботи підприємства і його підрозділів через порівняння результатів з витратами;

виявлення впливу відповідних факторів на показники, які аналізуються, і вивчення причинних зв'язків;

пошук наявних резервів підвищення ефективності виробництва; опрацювання конкретних заходів щодо використання виявлених резервів та здійснення контролю за їх виконанням;

узагальнення результатів аналізу для прийняття раціональних управлінських рішень.

Ці основні завдання економічного аналізу забезпечують за комплексного вирішення досягнення кінцевих результатів - виконання планів, поліпшення й удосконалення економічної роботи і відповідно дальшого розвитку підприємств.

Проте ними не вичерпується весь склад завдань аналізу. Можна назвати ще й такі:

оцінка реальності, напруженості та оптимальності планів і обґрунтованості норм споживання ресурсів;

виявлення забезпеченості підприємства матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами;

оцінка дійовості поточного контролю на всіх виробничих дільницях;

вивчення новацій і сприяння їхньому поширенню; дослідження конкурентоспроможності свого підприємства й кон'юнктури ринку.

У зв'язку з цим понятійний апарат економічного аналізу включає специфічні (що несуть головне змістове навантаження) категорії - ресурси, фактори, причини, резерви виробництва.

Характеризуючи ресурси виробництва в навчальній літературі, як правило, дотримуються загальновживаного за радянських часів поділу їх за складовими частинами на трудові, матеріальні та засоби праці. Проте за ринкових умов цей поділ потребує уточнення й коригування відповідно до світового досвіду, який виділяє такі групи: трудові, матеріальні, фінансові та земельні ресурси [21].

До термінологічних понять, що застосовуються в економічному аналізі, відносяться, насамперед, поняття: метод, технічні прийоми, фактори, причини й резерви.

Метод економічного аналізу - це наукове дослідження або підхід до вивчення аналізу, тобто те основне, що властиво йому як науці. Він має конкретні особливості або риси, що характеризують окремі його елементи.

Класифікації факторів і резервів виробництва в теорії економічного аналізу завжди приділялося багато уваги, проте й досі на це питання немає однозначної відповіді.

Розгляньмо такі визначення:

Фактори - це рушійні сили розвитку процесів і явищ, які відбуваються на підприємстві.

Причини - умови здійснення окремих явищ, які більш глибоко, ніж фактори, розкривають зміни рівня ресурсів і їхнього складу, а також показників роботи; вони деталізують вплив факторів.

Резерви - це невикористані можливості підвищення ефективності виробництва за рахунок поліпшення використання ресурсів унаслідок запровадження певних заходів. Пошук резервів потребує впровадження досягнень науково-технічного прогресу, наукової організації праці, організаційно-технічних заходів, активного роздержавлення і приватизації, забезпечення конкурентоспроможності колективів і підприємств.

На результати діяльності підприємств впливають численні та різноманітні фактори.

Для точнішого виявлення ролі окремих факторів необхідно згрупувати їх за відповідними ознаками. Класифікація в будь-якому дослідженні має суттєве значення. Вона допомагає глибше розкрити зміст процесів чи явищ, їхні внутрішні зв'язки і залежності, визначити тенденцію розвитку процесів чи явищ.

Принципи групування факторів, які рекомендуються в літературі, мають ряд суттєвих недоліків: вони або не охоплюють усіх факторів, або допускають їхню повторюваність у різних групах. Іноді під час групування порушується принцип економічної однорідності, мають місце то надмірне дроблення, то звуження, або спрощення. Надмірна диференціація факторів навряд чи є доцільною, оскільки це часто призводить до додаткових труднощів у плануванні, обліку й аналізі. Недоцільним є й надмірне укрупнення факторів, бо воно може перешкоджати пошуку та аналізу резервів [14].

Однією з найбільш вдалих класифікацій факторів виробництва є майже традиційна їх класифікація.

Слід зазначити, що різні фактори відіграють різну роль, і мають різне значення для підвищення ефективності виробництва. Це визнають усі автори, але єдиного підходу до цієї проблеми в літературі з економіки нема.

Звичайно, кожний автор на перший план висуває той фактор чи групу факторів, які він вибрав об'єктом свого дослідження, і оцінює їхню роль і значення в загальному обсязі виробництва значною мірою суб'єктивно, без достатнього врахування їх об'єктивних зв'язків і взаємозалежності.

Зрозуміло, що роль і значення окремих факторів не залишаються постійними. Вони змінюються залежно від різних економічних і конкретних історичних умов розвитку суспільного виробництва.

Розвиток ринкових відносин змінює суть та співвідношення різних факторів. Усе це має знайти відображення в теорії і практиці перебудови нашого суспільства, у методиці обліку та аналізу виробництва. Велику роль у цьому відіграватимуть математичні методи економічного аналізу.

З метою логічного впорядкування й систематизації всієї роботи щодо пошуку наявних резервів підвищення ефективності виробництва доцільно їх класифікувати в економічному аналізі за ознаками.

Економічний аналіз, що досліджує різноманітні економічні явища на підприємствах, у його підрозділах підрозділяється на види.

По аспектах дослідження виділяють: фінансово-економічний аналіз; техніко-економічний аналіз; функціонально-вартісний аналіз; аналіз ефективності організації управління

Фінансово-економічний аналіз розкриває зміст фінансових показників і їхнього зв'язку з виробничими (реалізація, прибуток, рентабельність, оборотність оборотних засобів і ін.). Однак його характер і зміст не дозволяє довести аналіз до детального розкриття і виміру впливу факторів техніки, технології й організації виробництва, кваліфікації робітників, якості продукції на динаміку фінансових показників.

Таке поглиблення аналізу досягається при техніко-економічному аналізі. Для виявлення впливу цих показників на вартісні і більш повного розкриття резервів застосовують техніко-економічні показники, що характеризують використання техніки і матеріалів, якість продукції і сировини тощо. Ці показники характеризують технічні особливості різних видів устаткування, етапи виробничого процесу, властивості матеріалів і готових виробів. Часто вони не піддаються узагальненню по підприємству в цілому. Тому цей вид аналізу проводиться найчастіше по окремих цехах, ділянках. Потім результати аналіз) узагальнюються по підприємству в цілому.

Функціонально-вартісний аналіз являє собою метод виявлення резервів, що базується на функціях, які виконує об'єкт, і зорієнтований на оптимальні методи їхньої реалізації на всіх стадіях життєвого циклу виробу (науково-дослідні роботи, конструювання, виробництво, експлуатація, утилізація). Його основне призначення в тім, щоб виявити і попередити зайві витрати за рахунок ліквідації непотрібних вузлів, деталей, спрощення конструкції виробу, заміни матеріалів.

Аналіз ефективності організації управління вивчає управляючу систему - організаційні форми управлінського апарату з метою виявленим можливостей посилення його позитивного впливу на господарську діяльність шляхом удосконалювання його структури і підвищення кваліфікації працівників. Оцінка ефективності організації управління здійснюється на основі стратегії розвитку підприємства, даних про кінцеві результати діяльності керованого об'єкта [16].

По галузевій ознаці аналіз поділяється на галузевий і міжгалузевий.

По ознаці часу економічний аналіз підрозділяється на попередній (перспективний) і наступний (ретроспективний).

Ретроспективний аналіз у свою чергу поділяється на оперативний (ситуаційний) і підсумковий (заключний).

Призначення оперативного аналізу зводиться до того, щоб установити причини виникаючих відхилень від розрахованого ходу виробництва, запланованого забезпечення підприємства матеріальними ресурсами, обсягу відвантаженої і реалізованої продукції, і своєчасності розрахунків по платежах за реалізовану продукцію, а також визначити їхні можливі наслідки і необхідні заходи для усунення негативних факторів. Оперативний аналіз безпосередньо зв'язаний з функціями оперативного управління постачанням, виробництвом, збутому продукції, фінансовим розрахунком і ін.

Підсумковий аналіз вивчає фактори, що впливають на виконання річних планових завдань і ефективний розвиток підприємства. Результати, отримані на підставі цього аналізу, є вихідними для планування діяльності підприємства.

По ступеню охоплення об'єктів вивченням аналіз може бути суцільним і вибірковим. Суцільний аналіз проводиться тоді, коли вивченню підлягає вся виробничо-господарська діяльність підприємства.

При вибірковому аналізі вивчаються окремі питання діяльності підприємства, що є важливими для управління виробництвом на кожен визначений момент.

По змісту аналіз підрозділяється на комплексний і локальний (тематичний).

Комплексний (повний) аналіз припускає вивчення всіх сторін діяльності підприємства і його підрозділів у взаємозв'язку. Він охоплює процес підготовки виробництва, організацію технологічного процесу, використання виробничого устаткування.

Локальний (тематичний) аналіз здійснюється при вивченні якого-небудь окремого питання діяльності підприємства або якої-небудь відособленої сторони його роботи.

По широті порівняння аналіз поділяється на внутрішньогосподарський і міжгосподарський (внутрішньогалузевий або порівняльний). Порівняльний аналіз досліджує роботу підприємств шляхом міжгосподарських порівнянь різних показників з іншими однотипними або родинними підприємствами, у результаті чого визначається конкурентоспроможність підприємства і продукції [48].

По суб'єктам (користувачам аналізу) розрізняють зовнішній і внутрішній аналіз. Ринкова економіка потребує диференціації аналізу на внутрішній управлінський і зовнішній фінансовий аналіз. Першою ознакою поділу аналізу господарської діяльності підприємства на внутрішній і зовнішній є характер використовуваних для аналізу джерел інформації. Зовнішній аналіз базується па звітних даних, що публікуються, тобто на тій досить обмеженій частині інформації про діяльність підприємств, що є доступною для зовнішніх користувачів. Внутрішній аналіз використовує всю достовірну інформацію про стан справ підприємства, доступний лише обмеженому колу осіб, що здійснюють керівництво діяльністю підприємства.

Інша ознака розподілу аналізу на внутрішній і зовнішній - свої цілі і задачі, властиві кожному виду аналізу. Зовнішній аналіз зв'язаний із питаннями оцінки рентабельності роботи підприємства, інтенсивності використання їм капіталу, фінансового становища в цілому, визначаючи тим самим, взаємини підприємства з акціонерами, кредиторами, податковими органами, його положення в галузі виробництва й національній економіці, відстоюючи його престиж у діловому світі.

Звітність, що публікується, дає обмежені відомості про діяльність підприємства, у зв'язку з тим, що наведені в ній дані стосуються не всіх сфер його діяльності, вони характеризують в основному фінансову діяльність підприємства.

Внутрішній аналіз використовує весь комплекс економічної інформації, що є на підприємстві, завдяки чому аналітик має можливість реально оцінити стан справ на підприємстві. Дані внутрішнього аналізу відіграють вирішальну роль у розробці найважливіших питань конкурентної політики підприємства, вони використовуються при оцінці виконання поставлених перед ним задач і для розробки програм розвитку на перспективу. Внутрішній аналіз є найбільш повний комплексний аналіз, здатний дати керівникам необхідний матеріал для прийняття управлінських рішень у забезпеченні конкурентоспроможності підприємства. З цих причин результати внутрішнього аналізу розголосові не підлягають, тобто відносяться до відомостей, що є комерційною таємницею.

1.2 Оплата праці як економічна категорія і її аналіз

Кожна людина має право на працю, що включає можливість заробляти собі па життя працею, яку людина вибирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії і виду трудової діяльності, підготовки і перепідготовки кадрів у відповідності із суспільними потребами.

Кожна людина має право на належні, безпечні умови праці, на заробітну плату не нижче мінімального заробітку, який встановлено законом.

В умовах економічної кризи, спаду виробництва, зниження продуктивності праці звільнення з виробництв значної кількості робітників та службовців, інженерно-технічних працівників, в організації праці та її оплати відбуваються докорінні зміни. Реалізація цих змін проводиться за допомогою різного роду законодавчих актів.

Заробітна плата займає одне із центральних місць у системі бухгалтерського обліку на підприємстві.

Формування коштів на оплату праці - одне із центральних питань кореневої перебудови управління економікою.

Основним напрямком удосконалення системи оплати праці є досягнення прямої і жорсткої залежності оплати праці від кінцевих результатів господарської діяльності трудового колективу. Кошти на оплату праці представляють собою виражену в грошовій формі частину національного доходу, який надходить в особисте споживання робітників, розподілений згідно з кількістю і якістю затраченої ними праці.

Метою аналізу витрат на оплату праці є визначення: обґрунтованості розрахунку і розподілу за кварталами планового фонду оплати праці; використання підприємством цього фонду; факторів, які призвели до відхилення фонду оплати праці від нормативу виплат, враховуючи виконання плану за обсягом продукції та чисельність працівників; співвідношення темпів зростання продуктивності праці та середньої оплати праці і його вплив на собівартість продукції; впливу на фонд оплати праці відхилень від лімітів чисельності працівників, перевищення посадових окладів, непродуктивних виплат; резерви зниження собівартості продукції внаслідок економії фонду оплати праці.

Щоб не допустити перевитрат фонду оплати праці необхідно систематично аналізувати його використання. Для цього необхідно проводити,періодичний (по даним звітності), так і оперативний аналіз. Основними його завданнями є вивчення даних про витрачання фонду оплати праці в цілому по підприємству, промислово-виробничому персоналу та по окремим категоріям робітників, вивчення розмірів і динаміки засобів заробітної плати окремих категорій і професій працюючих, об'єктивна оцінка використання фонду оплати праці по показниках заробітної плати.

Оплату праці аналізують у двох напрямках:

аналіз фонду оплати праці, як елемент витрат на виробництво;

аналіз оплати праці за окремими статтями калькуляцій, в першу чергу, самостійною статтею - оплата праці виробничих робітників.

1.3 Законодавчо-нормативні аспекти обліку розрахунків з оплати праці

Нарахування, виплату, облік і контроль оплати праці мають проводити згідно із чинним законодавством України нормативними та інструктивними матеріалами, які регулюють трудові відносини.

Основним законодавчим актом України є Конституція України, на якій базується все законодавство, у тому числі і законодавство про працю.

У статтях 43-46 Конституції України сказано, що кожен мас право на працю, на відпочинок, на соціальний захист, на безпечні і здорові умови праці і на заробітну плату, причому не нижче встановленого мінімуму. Цікаве те, що кожен громадянин має право на своєчасне отримання винагороди за свою працю, і це його право захищається законодавством. Держава при цьому повинна створювати умови, необхідні громадянинові для повної реалізації своїх прав [23].

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995р. №108/95-ВР, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, в грошовому вимірі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності й умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства [14].

Згідно зі статтею 2, структура заробітної плати складається з: основної заробітної плати; додаткової заробітної плати;

інших заохочувальних і компенсаційних виплат [14].

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за роботу понад установлені норми, за трудові успіхи, винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні й компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, не передбачені актами чинного законодавства, або які здійснюються понад установлені вказаними актами норми.

Основними важелями впливу держави на порядок і рівень оплати праці на підприємствах України є державні соціальні гарантії. Вони обов'язкові на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання. До них належать: мінімальна заробітна плата; норми оплати праці; інші гарантії і компенсації.

Для бухгалтера це свого роду межа, про яку він повинен завжди пам'ятати і ніколи її не переступати.

Відповідно до ст. 95 КЗпП України, ст. З Закону України «Про оплату прані», мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт) [22].

Договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) і виробничому (колективний договір) рівнях згідно із Законом України «Про колективні договори й угоди» від 01.07.93р. №3356-ХІ [17].

Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях (далі - підприємства), незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю, і мають право юридичної особи. Відповідно до частини другої ст. 7 Закону України «Про колективні договори й угоди» у цьому договорі встановлюють взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, у тому числі й щодо нормування та оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій тощо).

Якщо колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний узгодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим у повноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про оплату праці» [14]: основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від Їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі:

тарифної ставки робітника першого розряду, що встановлюється у розмірі, не нижчому ніж визначений генеральною (галузевою) угодою;

міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Основне призначення тарифної системи полягає в тому, щоб з її допомогою розподілити виконувані працівниками роботи за їхньою складністю (трудомісткістю), а самих працівників - за кваліфікацією. При цьому, звичайно ж, є прямий зв'язок між виконуваними працівником робо гам і його кваліфікацією.

Посадові оклади службовцям встановлює власник або уповноважений ним орган відповідно до посади і кваліфікації працівника. За результатами атестації власник або уповноважений ним орган має право змінювати посадові оклади службовцям у межах затверджених у встановленому порядку мінімальних і максимальних розмірів окладів на відповідній посаді. Загалом можна визнати, що власник або уповноважений ним орган має значну свободу у визначенні форм, систем оплати праці, а також суми посадових окладів, оскільки ті обмеження щодо мінімальної оплати праці, за нормативами, гарантіями і компенсаціями, про які йшлося вище, не є значними і встановлюють тільки мінімальні межі. У цьому плані не зайво нагадати, що, згідно з її. 4 статті 19 Закону України «Про підприємства в Україні» від 27.03.91р. №887-ХІІ [16], підприємство самостійно встановлює форми, системи і розміри оплати праці, а також інші види доходів працівників згідно із законодавством.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» у редакції від б лютого 2003 року № 491-IV [13] передбачена державна система соціального захисту громадян, спрямована на підтримання купівельної спроможності їх грошових доходів. Згідно із Законом підлягають індексації грошові доходи громадян, які вони одержують у гривнях на території України і не мають разового характеру. До таких доходів відносять: пенсії, стипендії, соціальну допомогу (сім'ям із дітьми, по безробіттю, тимчасовій непрацездатності то що), оплату праці (грошове забезпечення), суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Порядок індексації грошових доходів громадян визначено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» [38].

Згідно з п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (далі П(С)БО), витрати на оплату праці визнаються витратами звітного періоду, оскільки дотримуються наступні умови:

розрахунки із працівниками підприємств є або зменшенням активів, або збільшенням зобов'язань , що призводить до зменшення власного капіталу;

- витрати на оплату праці можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з п. 11 П(С)БО 16 «Витрати» до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються, окрім усіх інших , прямі виплати на оплату праці. До складу прямих витрат на оплату праці входять заробітна плата і інші виплати працівникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт, або паданні послуг, які можуть бути віднесені на конкретний об'єкт витрат [43].

Втрати на оплату праці в підприємствах знаходять своє відображення у фінансовій звітності:

форма № 1 «Баланс» - в пасиві у розділі IV «Поточні зобов'язання», що зазначено в П(С)БО 2 «Баланс» [39];

форма № 2 «Звіт про фінансові результати» - в розділі 11 «Елементи операційних витрат» як один з елементів, що зазначено вт ГІ(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» [40].

Для узагальнення інформації про розрахунки з персоналом з оплати праці, а також з не отриманої персоналом встановлений термін суми по оплаті праці (розрахунки по депонентам) в плані рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій [34], призначений рахунок 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» який має три субрахунки:

661 «Розрахунки із заробітної плати»;

662 «Розрахунки з депонентами»;

663 «Розрахунки за іншими виплатами».

За кредитом рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» відображаються нарахована працівникам підприємства основна та додаткова заробітна плата, премії, допомога за тимчасовою непрацездатністю, інші нарахування [19].

За дебетом - виплата заробітної плати, премій, допомоги тощо, а також суми утриманих податків платежів за виконавчими документами, вартість одержаних матеріалів, продукції та товарів в рахунок заробітної плати та інші утримання із сум оплати праці персоналу.

Відповідно з П(С)БО 11 «Зобов'язання» розрахунки з оплати праці належать до поточних зобов'язань, оскільки зобов'язання по витратам на оплату праці можуть бути достовірно визначені та існує ймовірність зменшення економічних вигід у майбутньому внаслідок їх погашення [41].

П(С)БО 15 «Дохід» визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства, які можуть виступати у формі розрахунків з оплати праці та її розкритім у фінансовій звітності [42].

Згідно з П(С)БО 26 [44] є п'ять видів виплат працівникам, згрупованих за схожими ознаками, а саме: поточні виплати; виплати при звільненні; виплати по закінченню трудової діяльності; виплати інструментами власного капіталу підприємства; інші довгострокові виплати.

Поточні виплати працівникам включають заробітну плату за окладами і тарифами, інші нарахування з оплати праці; виплати за невідпрацьований час (щорічні відпустки та інший оплачуваний невідпрацьований час); премії та інші заохочувальні виплати, що підлягають сплаті протягом дванадцяти місяців по закінченні періоду, у якому працівники виконують відповідну роботу, тощо.

Зобов'язання щодо виплат при звільнені визначається у разі, якщо підприємство має невідмовне зобов'язання звільнити працівника або кількох працівників до досягнення ними пенсійного віку або надавати виплати при звільнені за власним бажанням згідно із законодавством, контрактом чи іншою угодою.

Зобов'язання та активи, пов'язані з виплатами по закінченні трудової діяльності, обліковуються за кожною програмою виплат по закінченні трудової діяльності.

Нарахована сума внесків за програмою з визначеним внеском визначається поточним зобов'язанням у періоді, протягом якого працівники виконували роботу.

Відповідно Методичних рекомендацій щодо застосування регістрів журнально-ордерної форми обліку для сільськогосподарських підприємств, затверджених Наказом Міністерства аграрної політики України від 4 червня 2009 р. № 390, синтетичний облік розрахунків з оплати праці вести в Журналі- ордері №5-Б с.-г. В ньому відображають нараховану заробітну плату та пов'язані з нею суми відрахувань на соціальні заходи та забезпечень майбутніх витрат. Крім того, в Журналі-ордері ф. №5-Б -с.-г. виділено окремий розділ для відображення дебетових оборотів за рахунками 47,65,66.

Кредитові обороти по кредиту рахунків 65 (субрахунки 651, 652, 653, 656). 66 із Журналу-ордеру 5 Б с.-г. переносять до Головної книги [27].

Статтею 45 Конституції України [23] передбачено право кожного працюючого на відпочинок. Воно забезпечується надання днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки. Надання відпусток регулюється Законом України «Про відпустки» від 15.11.96р. №504/96ВР [в].

Порядок утримання податку з доходів фізичних осіб регулює Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. №889-1V [15].

Об'єктом оподаткування є загальний місячний оподатковуваний дохід, зменшений на суму збору до Пенсійного фонду України та вересків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Сплата до Пенсійного фонду регламентується Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР, з наступними змінами і доповненнями [11].

Мінімальний внесок дає гарантію та право на отримання мінімальної пенсії. Внески до Пенсійного фонду мусять платити усі підприємці без винятку.

До розрахунків із соціального страхування відносять розрахунки підприємства із соціального страхування на випадок безробіття, соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, народженням і похованням, соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Облік вищеназваних розрахунків регламентується відповідними Законами України, зокрема „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р., з наступними змінами і доповненнями; „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р., з наступними змінами і доповненнями ;[ 12].

У вищеназваних Законах зазначаються об'єкти, оподаткування, ставки, які, в основному, пов'язані з оплатою праці. До вищеназваних Законів видані відповідні Інструкції про порядок обчислення і сплати таких зборів.

Правові основи регулювання, організації та ведення бухгалтерського обліку й складання бухгалтерської звітності на підприємствах визначені в Законі України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від і с.07.1999 р. № 996-ХІУ [5].

Впровадження національних стандартів, орієнтованих на міжнародні стандарти фінансової звітності, не передбачає демонтаж існуючої системи бухгалтерського обліку, оскільки ця система в методологічному аспекті себе виправдала, містить у собі позитивні форми та методи ведення обліку.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ОПЛАТИ ПРАЦІ

2.1 Аналіз фінансово-економічних умов господарства

Раціональні розміри господарства та окремих його галузей виробництва сприяють найповнішому використанню сільськогосподарської техніки, матеріальних і трудових ресурсів, підвищенню ефективності виробництва. Тому для господарства далеко не байдужим є питання про розміри посівних площ, зайнятих окремими культурами, розміри поголів'я худоби на тваринницьких фермах.

Важливе значення мають розміри виробництва досліджуваного господарства (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Розміри виробництва ПСП «Агрофірма ім. Потриваєва»

Показники	2008 р.	2009 р.	20010 р.	20010 р. у % до
				2008 р.	2009 р.
Вартість валової продукції
сільського господарства (у	5055,2	1578,7	4278,2	84,6	271.0
порівнянних цінах 2005 р.), тис. грн
Грошова виручка від реалізації
сільськогосподарської продукції,	4783,3	2084,3	5223	109.2	250,6
ніс. грн
; Середньорічна чисельність				і
працюючих у сільськогосподарському	89	87	76	85.4	87.4
і виробництві, чол.				і
Площа сільськогосподарських угідь,	5369	5248	5236	1 97.5	99,8
Поголів'я худоби та птиці, ум. гол.	730	536	390	53.4	72,8
Середньорічна вартість основних
виробничих та оборотних засобів, 'і'ИС. грн	6653,25	6849,05	7579,5	113.9 і	1 10,7

Аналізуючи дані таблиці 2.1 можна відмітити, що всі показники розміру господарства вказують на те, що досліджуване господарство велике за розміром.

Грошової виручки від реалізації найбільше було отримано в 2010 році - на 9,2% і 150,6% більше за аналогічні показники 2008 і 2009 рр. відповідно.

В той час, як вартості валової продукції сільського господарства найбільше було отримано в 2008 році, а саме 5022,2 тис. грн., тоді як найгірший показник було зафіксовано у 2009 році - 1578,7, що було спричинено не врожайністю основних сільськогосподарських культур. Показники 2010 року у 2,7 рази за показник 2009 року, проте на 15% менші за показник 2008 року.

Протягом досліджуваного періоду спостерігається тенденція зменшення площі сільськогосподарських угідь, а саме, у 2010 році вона зменшилась на га у порівнянні з 2009 роком, показники якого були меншими на 2,5% за показники 2008 року.

Чисельність працюючих у сільському господарстві також мало тенденцію до зменшення, а саме, у 2010 році кількість працюючих становила 76 чол., що у порівнянні з 2009 роком на 11 чол. менше, а у порівнянні з 2008 роком на 13 осіб, що вказує на зростання безробіття на селі.

Вартість виробничих основних фондів у 2010 році порівняно з 2008 роком збільшилися на 13,9%, а у порівнянні з 2009 роком менша на 10,7%.

В господарстві існує тенденція до зменшення поголів'я худоби та птиці. В 2009 році воно зменшилося більше ніж на 200 ум. гол. і становило 536 ум. голів, то в 2010 році у порівнянні з 2009 роком цей показник зменшився ще на 28% і становив 390 ум. гол.

Визначимо спеціалізацію ПСП «Агрофірма ім. Потриваєва» за структурою грошової виручки від реалізації наявної товарної продукції (табл. 2.2), оскільки вона повною мірою характеризує спеціалізацію і відображає економічний зв'язок підприємств з усіма галузями економіки держави.

Аналізуючи показники таблиці 2.2, слід відзначити, що в середньому за період 2008-2010 роки в структурі виручки від реалізації сільськогосподарської продукції найбільшу частину займає продукція рослинництва - 90,1%, з якої найбільша частка припадає на зернові - 54,0%.

У структурі грошових надходжень від реалізації сільськогосподарської продукції, продукції тваринництва належить 9,9%, серед яких 7,5% належить виробництву свинини.

Показник реалізації промислової та іншої продукції (робіт, послуг) у структурі грошових надходжень по господарству складає 4,4%.

Показники використання земельних угідь у ПСП «Агрофірма ім. Потриваєва»

Отже, господарство спеціалізуються на виробництві продукції рослинництва, а саме зерна та соняшнику.

Таблиця 2.3.

1 Іоказпики	2008.р.	2009р.	2010 р.	2010.р. у % до
	га	%	га	%	га	%	2008р.	2009р.
Загальна земельна площа, в т.ч.
сільськогосподарські угіддя	5369	100	5248	100	5236	100	97,5	99.8
3 них: - рілля	5369	100	5248	100	5236	100	97,5	99.8

Аналіз даних таблиці 2.3 свідчать, що в господарстві зменшується кількість сільськогосподарських угідь, так у 2010 році їх кількість складала тільки 5236 га проти 5369 га у 2008 році. Майже всі землі взято в оренду.

Підвищення ефективності використання землі в сільському господарстві сприяє інтенсифікація рослинництва за допомогою прогресивних систем землеробства, передової техніки і технології вирощування сільськогосподарських культур. Рівень ефективності використання земельних угідь ПСП «Агрофірма ім. Потриваєва» представимо у вигляді таблиці (табл. 2.4).

Показники ефективності використання земельних угідь у ПСП «Агрофірма ім. Потриваєва»

Таблиця 2.4

Показники	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2010р.	в % до
				2008 р.	2009 р.
одержано на 100 га сільськогосподарських угідь, тис. гри : * вартості валової продукції сільського господарства (в порівняних цінах 2009р) -валового доходу від сільського господарства	94,2	30,1	81,7	86,8	271.6
	108,8	49,2	128,4	118,0	261,0
- збитку від реалізації сільськогосподарської продукції	91,2	41,0	107,0	117,3	261,0

У 2010 році порівняно з попередніми роками спостерігається збільшення ефективності використання земельних угідь, про що свідчать показники наведені у таблиці 2.4.

На фоні збільшення виробництва валової продукції сільського господарства розмір валового доходу у 2010 році у порівнянні з 2008 роком збільшився на 18,0 у порівнянні з 2009 роком - навпаки збільшився у 1,6 рази

Прибуток від реалізації сільськогосподарської продукції у 2010 році у порівнянні з 2008-2009 рр. також мав тенденцію до збільшення на 17,3% і на і 6 1 % відповідно.

Забезпеченість ПСП «Агрофірма ім. Потриваєва» трудовими ресурсами

Продовжуючи дослідження проведемо аналіз забезпеченості трудовими ресурсами ПСП «Агрофірма ім. Потриваэва (табл.2.5)

Таблиця 2.5

Показники	Роки	Відхилення (+, -) 2010 р. до
	2008	2009	2010	2008 р.	2009 р.
Всього, чол.	89	87	76	-13	-1 1
в т.ч. - рослинництві	69	75	69	0	-6
- в тваринництві	20	12	7	-13	-5

Аналіз наведених в таблиці 2.5 даних свідчить, що протягом досліджуваного періоду чисельність працюючих у сільськогосподарському виробництві мала тенденцію до зменшення, так у 2010 році у порівняні з 2008 рисом на 13 чоловік менше, а у з 2009 року на 11 осіб.

У рослинництві кількість працюючих зросла у 2009 року з 69 працівників до 75. Тоді як в 2010 році цей показник знову зменшився до 69 осіб.

Суттєвого зменшення зазнала галузь тваринництва, якщо 2008 році в господарстві працювало 20 осіб, то у 2009 році ця кількість скоротилася на 8 робітників, а у 2010 році їх залишилося тільки 7.

Далі проаналізуємо рівень навантаження земельних угідь і умовних голів худоби на одного працівника у господарстві (табл. 2.6).

Таблиця 2.6 Навантаження земельних угідь і умовних голів худоби на одного працівника у ПСП «Агрофірма ім. Потриваєва»

Показники	Роки	2010 р. у % до
	2008	2009	2010	2008 р.	2009 р.
Припадає па одного середньорічного працівника:
- сільськогосподарських угідь, га	60,3	60,3	68,9	1 14.2	1 14.2
посівів, га	60,3	60,3	68,9	114.2	114.2
- худоби та птиці всіх видів, ум. гол.	8,2	6,2	5,1	62.6	83,3

Аналіз наведених в таблиці 2.6 даних свідчить, що найбільше сільськогосподарських угідь на одного працівника припадало у 2010 році - 68,9 га, тоді як в 2008 і 2009 роках ці показники були менші на 14,2%.

Кількість посівів на 1 працюючого найменшою була у 2009 році і складала тільки 24,6 га. Пояснити це явище можна загальним скороченням кількості працюючих у господарстві у 2010 році, та скороченням площі посівів. Крім того, протягом 2008-2010 рр. кількість худоби і птиці в ум. гол. на 1 працюючого також має тенденцію до зменшення, а саме у 2010 р. 5,1 ум. гол., що менше у порівнянні з 2008 р. на 38%.

Таблиця 2.7 Аліз забезпеченість основними засобами ПСП «Лірофірма ім. Потриваєва»

Показники	Роки	2010 р. у % до
	2008	2009	2010	2008 р.	2009р.
1Ірипадае вартості основних виробничих засобів, тис. гри на:
100 га сільськогосподарських угідь	123,9	130,5	144.8	116.8	110.9
Одного середньорічного працівника	74,8	78,7	99.7	133.4	126,7

Аналіз забезпеченості основними засобами в ПСП «Агрофірма ім. Потриваєва» показує, що найбільший показник на 100 га сільськогосподарських угідь був у 2010 році - 144,8 тис. гри. В 2008 і 2009 роках показник був меншим на 16,8% і 10,9% відповідно, що пов'язано зі збільшенням вартості основних засобів. На одного середньорічного працівника вартості основних виробничих засобів в 2008 році припадало 74,8 тис. грн., в 2009 і 2010 роках показник збільшився на 3,1 тис. грн. та 24,9 тис. грн. В таблиці 2.8 простежимо динаміку фінансових результатів у ПСП «Агрофірма».

Таблиця 2.8 Динаміка показників фінансових результатів у ПСП «Агрофірма ім. Потриваєва»

Показники	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2010 р.	у % до
				2008 р.	2009 р.
Прибуток (збиток) від
реалізації, тис. грн. (ф.2)	850,8	12,6	-1485	-174.5	-11785.7
2.Собівартість реалізованої
продукції, тис. грн. (ф.2, код 640)	4047,2	2139,1	7088	175.1	331.4
3. Чистіш прибуток (збиток), тис. грн. (ф.2, код 220)	538,9	-170,7	-1676	-311.0	981.8
4. Середньорічна сума
активів, тис. грн. (ф.1, код	6653,25	6849,05	7579,5	113.9	1 10.7
280)					І
5. Середньорічна сума
а.іасіюго капіталу, тис. грн.	2688,95	2840,05	1421,5	52,9	50,1
(ф. і. код 380)
6. Коефіцієнт рентабельності продукції (р. 1/р.2)	0,2	0,0	-0,2	X	X
7. Коефіцієнт рентабельності (р.З/р.4)	0,1	0,0	-0,2	X	X
8.Коефіцієнт рентабельності власного капіталу(р.3/р.5)	0,2	-од	-1,2	X	X

Дані таблиці 2.8 свідчать про те, у 2010 р. підприємство зазнало збитку на 1485 тис. гри. Тоді, як собівартість реалізованої продукції зросла у порівнянні з 2008 і 2009 роками у 1,75 і 3,31 рази.

Чистий прибуток було отримано тільки у 2006 році, який склав - 538, тис. грн., тоді як в 2009 і 2010 році в ПСП «Агрофірма ім. Потриваєва» було зафіксовано збиток.

Середньорічна сума активів зросла у 2010 році, тоді як середньорічна сума власного капіталу скоротилася у 2010 році у порівнянні з попередніми роками майже вдвічі.

Показники фінансової незалежності у ПСП «Агрофірма ім. Потриваєва»

У таблиці 2.9 проаналізуємо показники фінансової незалежності ПСП «Агрофірма ім. Потриваєва».

Таблиця 2.9

Коефіцієнти	Норматив	Порядок розрахунку	На початок 2010року	На кінець 2010 року	Відхилення, (+,-)
Фінансування	<1,0	Ф.1р.(480+620)/р.380	1,4	-295.5	-296,9
Автономії (незалежності)	>0,5	Ф.1р.380/р.640	0,415	-0.003	-0.4
Стійкості ^стабільності)	>1,0	Ф. 1 р.380/(480+620)	0,7	-0.003	-0,7

Аналіз даних табл. 2.9 свідчить, що рівень фінансування у ПСП «Агрофірма ім. Потриваєва» не відповідає нормативу (<1,0) і на початок року складав 1,4. На кінець 2010 року показник зменшився на 296,9, що є свідченням відсутності фінансування господарства.

Коефіцієнт автономії у ПСП «Агрофірма ім. Потриваєва» на початок 2010 року дорівнював 0,415, що менше нормативного показника, на кінець 2010 року Він зменшився на 0,4, що є негативною тенденцію і свідченням фінансової залежності господарства.

Коефіцієнт стійкості на початок 2010 року становив 0,7, а на кінець 2010 року він зменшився на 0,7 і складав -0,003, що не відповідає нормативу.

Показники ліквідності в ПСП «Агрофірма ім. Потриваєва»

Розрахуємо показники ліквідності у ПСП «Агрофірма ім. Потриваєва» 2010 році (табл. 2.10).

Таблиця 2.10

Коефіцієнти	Норматив	Порядок розрахунку	На початок 2010 року	На кінець 2010 року	Відхилення, + -
Абсолютної ліквідності	0,2- 0,35	Ф.1 р.(220+230+240) /р.620	0,003	0.001	-0,002
Швидкої ліквідності	0,7-1,0	Ф.ір. (260- (100+110+120+130+140)) / р.620	0,010	0,099	0,088
Покриття	1-2,5	Ф.1 р.260/р.620	0,721	0,672	-0,049

Аналіз даних таблиці 2.10 свідчить, що коефіцієнт абсолютної ліквідності у ПСП «Агрофірма ім. Потриваєва» як на початок, так і на кінець 2010 року був значно меншим за норматив. Тобто, підприємство обмежене у активах і не зможе швидко одержати грошові кошти для оплати своїх зобов'язань (короткострокової заборгованості).

Коефіцієнт швидкої ліквідності також не відповідає нормативу як на початок 2010 року, так і на кінець звітного періоду. Проте, спостерігається тенденція до збільшення цього коефіцієнта на 0,088.

Коефіцієнт покриття як на початок 2010 року, так і на кінець звітного періоду був меншим за норматив.

Отже, ми можемо зробити наступний висновок. ПСП «Агрофірма ім. Потриваєва» велике сільськогосподарське підприємство, яке спеціалізується на виробництві зернової продукції і соняшнику.

В господарстві спостерігається тенденція до зменшення земельних угідь сільськогосподарського призначення і скорочення штату робітників. Фінансовий стан господарства можна визначити як критичний. До того ж господарство два роки поспіль зазнає суттєвих збитків.

Структура трудових ресурсів у ПСП «Агрофірма ім. Потриваєва»

2.2 Аналіз оплати праці

Категорії персоналу	2009 рік	2010 рік
	Кількість осіб	Питома вага, %	За планом	Фактично
			Кількість осіб	Питома вага, %	Кількість осіб	Питома вага, %
Керівники	6	6,9	5	6,25	5	6,6
Робітники	81	93,1	75	93,75	71	93,4
Всього	87	100	80	100	76	100

Аналіз наведених і розрахованих даних таблиці 2,11 свідчить, що господарство у 2010 році недоукомлектовано робітниками на 4 особи Фактична кількість робітників менша на 4 чоловік від планових показників.

Поглиблюючи дослідження визначимо вплив факторів на зміну фонду робочого часу (табл. 3.7).

Таблиця 2,11 Визначення впливу факторів на зміну відпрацьованого часу працівників ПСП «Агрофірма ім. Потриваєва»

Показники	2008 рік	2010 рік
Факторні
Середньорічна чисельність працюючих, чол.	802	582
Відпрацьовано 1 працівником за рік, люд.-год.	1900,6	1756,0
Результативний
Фонд відпрацьованого робочого часу, тис. люд.-год	1524,3	1022,0
У мовний показник, тис. люд.-год.	X	1106,1
Загальне відхилення, тис. люд.-год.	X	-502,3
в т.ч. за рахунок :
середньорічної чисельності працюючих	X	-418,2
відпрацьовано 1 працівником за рік	X	-84,1

Аналізуючи дані таблиці 2.11 можемо зазначити, що у 2010 році порівняно з 2008 роком фонд відпрацьованого часу зменшився на 502,3 тис. люд.-год. Таке зменшення відбулося за рахунок зменшення середньорічної чисельності працівників у господарстві та зменшення відпрацьованих 1 працівником люд.-год. зарік.

2.3 Аналіз ефективності використання оплати праці

В сучасних умовах особливої актуальності набуває дослідження рівня ефективності використання трудових ресурсів у сільськогосподарських підприємствах усіх форм господарювання. Серед показників, які характеризують рівень ефективності використання трудових ресурсів виступає продуктивність праці. Продуктивність праці - це здатність конкретної праці виробляти за одиницю часу певну кількість продукції. Продуктивність праці характеризують перш за все такі показники як виробництво валової продукції на одного працівника та на одну люд.-год.

Таблиця 2.12 Показники ефективності використання трудових ресурсів у ПСП «Агрофірма ім. Потриваєва»

Показники	Роки	2010р. у % до
	2008	2009	2010	2008 р.	2009 р.
Вартість валової продукції сільськогосподарського виробництва (в порівнянних з цінах 2009 р.) в розрахунку на:
- середньорічного працівника, зайнятого в сільському господарстві, тис. грн	2,9	3,0	12,6	у 4 рази	у 4 рази
- па 1 люд.-год., грн	3,66	3,1	3,0
Припадає прибутку (+), збитку (-) від реалізації сільськогосподарської продукції в розрахунку на:
- середньорічного працівника, задійняного в сільському господарстві, тис. грн	0,1	-9,8	-2.8	X	28.6
- на і люд.-год., грн	0,1

Дані таблиці 2.12 свідчать, що на одного середньорічного працівника, зайнятого в сільському господарстві, припадало у 2008 році 2,9 тис. гри вартості валової продукції сільськогосподарського виробництва. Найбільший показник був зафіксований у 2010 році і склав 12,6 тис. грн., що у 4 рази більше ніж аналогічні показники попередніх років.