Аналіз стану управління грошовими потоками на прикладі ВАТ "Сумиобленерго"

попит на кошти за аналізований період є відомою детермінованою величиною; при цьому коефіцієнт витрачання коштів за одиницю часу вважається постійним;

платежі підприємства з поповнення залишку на рахунку здійснюються негайно і в наперед задані моменти часу;

усі резерви грошових активів зберігаються у формі короткострокових фінансових вкладень;

витрати на створення запасів пропорційні до його величини і є постійною відомою величиною;

витрати на зберігання коштів виражаються у вигляді процентного доходу за короткостроковими фінансовими вкладеннями.

Оптимізація грошових потоків є процес вибору найкращих форм їх організації на підприємстві з урахуванням умов і особливостей здійснення його господарської діяльності.

Основними цілями оптимізації є забезпечення:

- збалансованості обсягів грошових потоків;

- синхронності формування грошових потоків;

- росту чистого грошового потоку підприємства.

Основу оптимізації грошових потоків підприємства складає забезпечення збалансованості обсягів позитивного і негативного їх видів.

Розрізняють оптимізацію грошових потоків підприємства в короткостроковому і довгостроковому періоді, які досягаються здійсненням різної системи заходів.

Оптимізація грошових потоків підприємства в короткостроковому періоді може бути досягнута шляхом використання системи "прискорення-уповільнення" платіжного обороту.

Прискорення надходження грошових коштів у короткостроковому періоді може бути досягнуто за допомогою таких заходів:

- збільшення розміру цінових скидок покупцям при готівкових розрахунках;

- забезпечення часткової або повної передоплати за продукцію, що користується високим попитом;

- скорочення строків надання товарного (комерційного) кредиту покупцям;

- прискорення інкасації простроченої дебіторської заборгованості; використання сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості - векселів, факторингу, форфейтинга.

Уповільнення виплат грошових коштів у короткостроковому періоді може бути досягнуто за допомогою таких заходів:

- збільшення за згодою постачальників строків надання підприємству товарних кредитів;

- заміни придбання довгострокових активів на їх оренду;

- реструктуризація отриманих фінансових кредитів шляхом переводу короткострокових кредитів у довгострокові.

Оптимізація руху грошових коштів у короткостроковому періоді за допомогою системи "прискорення-уповільнення" платіжного обороту може створити певні проблеми у довгостроковому періоді.

Для вирішення цієї проблеми необхідно розробити заходи щодо збалансованості грошового потоку у довгостроковому періоді.

Зростання обсягу позитивного грошового потоку у довгостроковому періоді може бути досягнуто за рахунок таких заходів:

- залучення стратегічних інвесторів з метою збільшення обсягу власного капіталу;

- додаткової емісії акцій;

- продажу частини фінансових інструментів інвестування;

- продажу (або здачі в оренду) основних засобів, що не використовуються.

Зниження обсягу негативного грошового потоку у довгостроковому періоді може бути досягнуто за рахунок таких заходів:

- скорочення обсягу і складу реальних інвестиційних програм;

- відмови від фінансового інвестування;

- зниження суми постійних витрат підприємства.

Методи оптимізації надлишкового грошового потоку підприємства пов'язані з забезпечення росту його інвестиційної активності.

Для цього можуть бути використані такі заходи:

- збільшення розширеного відтворення операційних необоротних активів;

- прискорення періоду розробки реальних інвестиційних проектів і початку їх реалізації;

- здійснення регіональної диверсифікації операційної діяльності підприємства;

- активне формування портфелю фінансових інвестицій;

- дострокове погашення довгострокових фінансових кредитів.

4. Розділ охорони праці

Відповідно до теми дипломної роботи як об'єкт дослідження в розділі “Охорона праці” нами взято фінансовий відділ ВАТ «Сумиобленерго» у зв'язку з отриманням у даному відділі необхідної вихідної інформації для написання роботи. Приміщення відділу знаходиться на другому поверсі адміністративної будівлі. Загальна площа приміщення становить 35 м², висота - 3 м, приміщення має два вікна. Кількість працюючих у приміщенні - 6 чоловік. Отже, на одного працюючого в приміщенні припадає: 35 : 6 = 5,83 (м²/чол.) робочої площі. Згідно із СНиП 2.09.04 - 87[3] на кожного працюючого в управлінських приміщеннях повинно припадати не менше 4 (м²/чол.) робочої площі. Висота приміщення - не менше 2,5 м. Отже, нормативи розмірів та забезпечення працюючих робочою площею в офісі дотримано. У приміщенні розташовано 6 комп'ютерів. Напруга джерела живлення комп'ютерів у приміщенні -- 220 В. У приміщенні розміщені 6 письмових столів, дві шафи для зберігання документів, один телефон-факс. За небезпекою ураження електричним струмом управлінське приміщення відділу належить до приміщень без підвищеної небезпеки ураження електричним струмом працюючих.

План приміщення наведений на рисунку 4.1.

Рисунок 4.1 - Планування приміщення

Для аналізу достатності природного освітлення наведемо схему приміщення для розрахунку (рис. 4.2 та 4.3). Це другий з п'яти рисунок розділу.

Рисунок 4.2 - Схема приміщення, вигляд збоку

Рисунок 4.3 - Схема приміщення, вигляд зверху

Нормоване значення коефіцієнта природного освітлення (КПО) для четвертого світлового поясу, в якому розташована Україна (), визначається у відсотках за формулою

(4.1)

де, - нормоване значення КПО для III світлового поясу ( = 1,5 % згідно з СНиП II - 4 - 79 );

m - коефіцієнт світлового клімату ( для України m = 0,9 );

с - коефіцієнт сонячності (оскільки вікна розташовані на захід, то с = 0,8 ).

Тоді: = 1,5*0,9*0,8 = 1,08%.

Для визначення достатності природного освітлення потрібно розрахувати фактичне значення КПО виходячи із формули

(4.2)

де S_В - площа всіх вікон у приміщенні, м²;

S_h - площа підлоги приміщення, м²;

ф_з - загальний коефіцієнт світлопроникності віконного прорізу, беремо ф_з = 0,4;

r₁ - коефіцієнт який враховує відбиття світла від внутрішніх поверхонь приміщення;

_в - світлова характеристика вікна;

К_буд - коефіцієнт, що враховує затемнення вікон іншими будинками (будинків немає - отже, К_буд = 1);

К_з - коефіцієнт запасу ( К_з = 1,4 ).

S_В = 2*1,6*2 = 6,4 (м²).

S_h = 5*7 = 35 (м2).

Для розрахунку коефіцієнта r1 необхідно розрахувати такі параметри:

1) відношення глибини приміщення до висоти від рівня умовної робочої поверхні до верху вікна: 5/(1,6+0,9)-0,8 = 2,94;

2) відношення відстані до розрахункової точки від зовнішньої стіни до глибини приміщення: 4,5/5=0,9;

3) середньозважений коефіцієнт відбиття с стелі, стін, підлоги: ссз = 0,5;

4) відношення довжини приміщення до його глибини: 7/5 = 1,4.

Виходячи із розрахованих показників, із таблиці значень коефіцієнта r₁ при боковому однобічному освітленні визначимо його значення за допомогою формули екстраполяції

(4.3)

де у_і - значення функції при і-ому аргументі;

у_і+1 - значення функції при (і+1)ому аргументі;

у(х) - значення функції при заданому аргументі, що знаходиться між значеннями аргументів х_і та х_і+1;

х_і - і-те значення аргументу;

х_і+1 - (і+1)-те значення аргументу.

Звідси r₁ дорівнюватиме

Для визначення коефіцієнта зв потрібно скористатися таблицею значень світлової характеристики зв світлових прорізів при боковому освітленні:

К_буд = 1 (будинків напроти вікон немає).

К_з = 1,4.

Отже,

.

Фактичне значення природного освітлення більше нормованого (1,08 1,171), отже природного освітлення в приміщенні достатньо.

Аналіз достатності штучного освітлення в приміщенні.

Для освітлення приміщення застосовуються лампи розжарювання потужністю 150 Вт. Система освітлення - загальна. Отже, нормоване значення освітленості повинне становити не менше 200 люкс (СНиП II - 4 - 79).

Схема розміщення світильників у приміщенні наведена на рисунку 4.4.

Рисунок 4.4 - Схема розміщення світильників

Розрахуємо фактичне значення освітлення (Е_ф), враховуючи те, що потужність ламп - 150 Вт, кількість ламп у світильнику - 2 шт.

Фактичне значення штучного освітлення (Е_ф) розраховуємо за формулою

(4.4)

де F_л - світловий потік лампи, лм (для ламп розжарювання потужністю 150 Вт - 2090 - 2280 лм);

_В - коефіцієнт використання світлового потоку (В = 0,4 ? 0,6);

N - кількість світильників, шт.;

n - кількість ламп у світильнику, шт.;

S - площа приміщення, м²;

К - коефіцієнт запасу (К = 1,5 - 2);

Z - коефіцієнт нерівномірності освітлення (Z = 1,1).

Беремо:

(лм)

_В = (0,4 + 0,6)/2 = 0,5

N = 6 шт.

n = 2 шт.

S =5*7 =35 м².

К = 1,6

Z = 1,1

(люкс).

Отже, фактичне значення штучного освітлення трохи вище за нормоване (200 люкс), а це свідчить про достатність штучного освітлення в приміщенні. Схема розрахунку природної вентиляції наведена на рис. 4.5.



Рисунок 4.5 - Схема розрахунку природної вентиляції

Розрахуємо об'єм приміщення V = 3*5*7 = 105 (м³).

Розрахуємо об'єм адміністративного приміщення, що припадає на одного працюючого: V₁ = 105/6 = 17,5 (м³/чол.).

Оскільки згідно з СНиП 2.09.04 - 87 об'єм приміщення, що припадає на 1-го працюючого, повинен становити 40 (м3), що більше ніж фактичне значення даного показника - 17,5 (м3/чол.), у відділі потрібно забезпечити повітрообмін не менше L1 = 30 (м3/год) на кожного працюючого. Розрахуємо необхідний повітрообмін Lн, м3/год за формулою

L_н = L₁*n (4.5)

де n - найбільша можлива кількість працюючих у приміщенні.

L_н =30*6 = 180 (м³/год).

Знайдемо фактичне значення повітрообміну, користуючись схемою, наведеною на рисунку 4.5, за формулою

L_ф = *F*V*3600 (4.6)

де - коефіцієнт витрати повітря ( = 0,55);

F - площа кватирки (F = 0,5*1,3 = 0,65 м²);

V - швидкість виходу повітря через кватирку або вентиляційний канал, м/с, яка розраховується за формулою

(4.7)

де g - прискорення вільного падіння (g = 9,8 (м/с²));

H₂ - тепловий тиск, який розраховується за формулою

H₂ = h₂*(_з - _c), (4.8)

де _з та _с - відповідно об'ємна вага повітря ззовні приміщення та всередині його, кГ/м³.

Об'ємна вага повітря розраховується за формулою

(4.9)

де Р_б - барометричний тиск мм рт. ст. ( Р_б = 750 мм рт. ст.);

Т - температура повітря, К₀ (для теплого періоду року у приміщенні t = 28⁰ С, або Т = 301 К, для холодного періоду року - t = 17⁰ С, або Т = 290 К; ззовні приміщення для літа t = 24⁰ С, або Т = 297 К, для зими t = -11⁰ С, або Т = 262 К (СНиП 2.04.05-91).

.

Знайдемо h₂ із співвідношень:

(4.10)

h = 0,9+1.6 - 1 - 0,25 = 1,25 (м)

= (0,65)2 = 0,4225 (м²)

= (2*1,5)2 = 9 (м²)

Розв'яжемо систему:

Звідси

Н₂(л) = 1,19*(1,174 - 1,159) = 0,018

Н₂(з) = 1,19*(1,331 - 1,203) = 0,152

= 0,552 (м/с)

= 1,573(м/с)

L_ф(л) = 0,55*0,65*0,552*3600 = 710,42 (м³/год)

L_ф(з) = 0,55*0,65*1,573*3600 = 2024,45 (м³/год).

Оскільки фактичне значення повітрообміну значно перевищує нормативне значення як взимку, так і влітку, то природна вентиляція (аерація) неефективна. Тому для підвищення ефективності вентиляції в приміщенні необхідні додаткові заходи.

Швидкість переміщення повітря у приміщенні, крім того, можна знайти, якщо за площу, через яку буде переміщуватися повітря кількістю L_ф, взяти вертикальну площу перетину досліджуваного приміщення

V_п= L_ф /(висота?глибина??3660) м/с.

Для нашого випадку: V_п = 2024,45/(3?5?0,55?3600) = 0,068м/с.

Таблиця 4.1 - Підсумкова таблиця

Параметр	Значення параметра	Нормативний документ
	фактичне	нормоване
1 Освітленість штучна (лк)	213	200	СНиП ІІ-4-79
2 Значення коефіцієнта природного освітле ння (%)	1,171	1,08	СНиП ІІ-4-79
3 Температура повітря (0С):
взимку	22	21 - 25	ДСН 3.3.6.042-99
влітку	25	22 - 28	ДСН 3.3.6.042-99
4 Відносна вологість повітря (%):
взимку	66	< 75	ДСН 3.3.6.042-99
влітку	50	< 60	ДСН 3.3.6.042-99
5 Повітрообмін (м3/год)
взимку	2024,45	180	СНиП 2.09.04-87
влітку	710,42	180	СНиП 2.09.04-87
6 Швидкість переміщення повітря м/сек	0,068	< 0,2	ДСН 3.3.6.042-99

Аналізоване приміщення за небезпекою виникнення пожежі відповідно до ОНТП 24-86 належить до категорії В (пожежонебезпечні - в ньому наявні легкозаймисті речовини - папір, дерево).

Можливими причинами пожежі можуть бути:

- коротке замикання в електричній мережі, що може спричинити загоряння наявних легкозаймистих речовин;

- займання паперу, дерева через необережне поводження з вогнем;

- поширення вогню з сусідніх приміщень.

Попередити пожежу можна шляхом розроблення правил безпечної поведінки із вогнем, усуненням можливості виникнення короткого замикання.

У разі виникнення пожежі своєчасно та з мінімальними наслідками дають можливість загасити її наявні пожежна сигналізація та вогнегасники.

План евакуації працівників та матеріальних цінностей на випадок пожежі наведений на рисунку 4.6.

Рисунок 4.6 - План евакуації з приміщення

Умовні позначення:

1- досліджуване приміщення

- покажчик напрямку місця знаходження засобів протипожежного захисту

- головний шлях евакуації

- запасний шлях евакуації

- місце знаходження декількох засобів

- відключення електроенергії

- місце знаходження декількох протипожежних засобів

- вогнегасник

- пожежний кран

- телефон

Для поліпшення умов праці в досліджуваному приміщенні необхідно покращити природне освітлення шляхом застосування матеріалів, що підвищують відбиття світла від внутрішніх поверхонь приміщення, а також зняти сонцезахисні жалюзі. Можна також збільшити коефіцієнт запасу шляхом застосування скла, яке краще пропускає природне освітлення. При цьому зміняться такі показники:

Для зменшення надлишкового повітрообміну в холодний період року ( 2024,45 замість необхідних 180 м3 / год.) пропонуємо скоротити час провітрювання приміщення до:

2024,45 - 60 хв

180 - Х хв

Х=180?60/2024,45 = 5 хв на годину.

Для зменшення надлишкового повітрообміну в холодний період року ( 2024,45 замість необхідних 180 м3 / год.) пропонуємо скоротити час провітрювання приміщення до:

710,42 - 60 хв

180 - Х хв

Х=180?60/710,42 = 15 хв на годину

Висновки

Виходячи із викладеного, можна зробити висновок, що політика управління грошовими коштами має забезпечити пошук компромісу між ефективністю діяльності та ліквідністю підприємства, яка полягає в оптимізації залишків грошових коштів.

Найбільш повний аналіз якості й збалансованості грошових потоків підприємства можливий при використанні звіту про рух грошових коштів, складеного прямим методом, тому що він дозволяє відстежити всі надходження й виплати коштів за період. Що стосується непрямого методу, його аналітична цінність полягає в тому, що він дає можливість більш наочно виявити фактори, що вплинули на зміну залишку коштів (тобто визначити джерела і напрямки використання коштів). Оцінка якості грошових потоків може бути виконана тільки на основі аналізу співвідношень чистих грошових потоків у розрізі окремих видів діяльності.

Для оцінки якості грошових потоків варто проаналізувати структуру надходжень і відтоків коштів, зокрема, необхідно звернути особливу увагу на зміну суми й питомої ваги грошових надходжень від реалізації продукції.

Велике значення для підтримки платоспроможності підприємства має збалансованість позитивних і негативних грошових потоків по сумі й часу виникнення. Для оцінки збалансованості грошових потоків використовуються два взаємозалежних показники: коефіцієнт ефективності грошових потоків і коефіцієнт ліквідності грошових потоків, які розраховуються як у цілому по підприємству, так й окремо по видах діяльності.

Проаналізувавши цілий ряд показників, які характеризують фінансовий стан підприємства, а також визнавши основні причини незадовільного управління грошовими коштами підприємства можна зробити висновок, що роль, яку виконують грошові кошти підприємства в процесі проведення кожного виду діяльності підприємства значно вагома. Грошові кошти є стартовим чи фінальним етапом процесу колообіг або обслуговуючим ресурсом, наявність якого забезпечує перехід від однієї стадії циклу до іншої.

Вхідні грошові потоки підприємств за їхніми джерелами можна поділити на внутрішні та зовнішні. Коли кошти надходять з будь-яких джерел на самому підприємстві, вони належать до внутрішніх. Надходження коштів за рахунок ресурсів, які мобілізуються на фінансовому ринку, свідчить про використання зовнішніх джерел. Структура вхідних грошових потоків залежить від сфери діяльності та організаційно-правової форми підприємства

Отже, підсумовуючи проведений аналіз, треба сказати, що фінансовий стан підприємства не є задовільним, так як значна частина показників відхиляються від норми, зокрема коефіцієнт Бівера показує взагалі критичні дані, ефективність грошових потоків від операційної діяльності попала в незадовільні межі, а саме стала від'ємною.

Основними факторами, що призвели до цього можна назвати скорочення надходжень від операційної діяльності, збільшення вихідного потоку, і як наслідок, скорочення чистого грошового потоку, а також низький рівень рентабельності , зумовлений низьким рівнем прибутку і великою вартістю активів, що перебувають на балансі підприємства, значними сумами залучення коштів із зовнішніх джерел, що тягне за собою збільшення витрат, великими обсягами наявної заборгованості перед кредиторами і в той же час наявність сум дебіторської заборгованості за розрахунками з контрагентами, з оплати праці, з бюджетом, що викликає недостачу грошових коштів для розрахунку з постачальниками, фінансово-кредитними інститутами.

Звідси випливає необхідність застосування дій, спрямованих на покращення ситуації, що склалася, зокрема рефінансування і реструктуризація дебіторської заборгованості, реалізація частини активів, які недостатньо ефективно використовуються чи є низькорентабельними, оновлення необоротних активів з метою введення в дію більш ефективних і продуктивних виробничих засобів, попередження неефективних витрат, які створюють додаткову потребу в залученні коштів, прискорення обертання коштів, авансованих в запаси з метою отримання додаткових вільних грошових коштів і їх реінвестування в виробництво.

Здійснення практично всіх видів фінансових операцій підприємства генерує певний рух грошових коштів у формі їх надходження або витрачання. Цей рух грошових коштів функціонуючого підприємства в часі є безперервним процесом і визначається поняттям "грошовий потік". Отже ми бачимо наскільки вагомим є розглядання цього питання.

Грошовий потік підприємства є сукупністю розподілених в часі надходжень і виплат грошових коштів, що генеруються його господарською діяльністю. Сформулювавши основні характеристики грошових потоків підприємства як об'єкту фінансового управління ми комплексно відобразили сутнісні сторони цієї категорії.

Грошові потоки підприємства мають досить широку класифікацію: по масштабах обслуговування господарського процесу виділяють наступні види грошових потоків; по видах господарської діяльності відповідно до міжнародних стандартів обліку виділяють наступні види грошових потоків та інші. Основним джерелом інформації про рух грошових потоків є форма бухгалтерської звітності №3 „Звіт про рух грошових коштів”, який є принципово новою формою в системі фінансовій звітності підприємств України. Звіт про рух грошових коштів, крім того, містить інформацію про грошові потоки, яка корисна при оцінці фінансової гнучкості фірми. Інформація про рух грошових коштів підприємства корисна тим, що вона надає користувачам фінансової звітності базу для оцінки здатності підприємства залучати і використовувати грошові кошти і їх еквіваленти.

Одним з найважливіших етапів управління грошовими потоками підприємства є забезпечення повного і достовірного обліку грошових потоків підприємства і формування необхідної звітності. Облік грошових потоків може проводитися прямим або непрямим методом розрахунку. Аналіз грошових потоків підприємства відбувається на основі проведення фінансового аналізу, який є вагомим елементом фінансового менеджменту та аудиту. Успішність функціонування підприємств в сучасних умовах в Україні визначається досконалістю використовуваного фінансово-економічного механізму їх господарювання, одним із вирішальних складових частин якого є менеджмент грошових потоків. Загальна теорія менеджменту грошових потоків не є завершеною, оскільки такий підхід до управління складних соціально-економічних процесів у світовій практиці розпочав розвиватися відносно недавно і його історія має лише декілька десятиріч. В Україні ж метод менеджменту грошових потоків використовується лише на протязі декількох років.

Проведення дослідження фінансового методу менеджменту грошових потоків на прикладі підприємства дозволило зробити такі висновки.

1. Використання теорії грошових потоків у фінансовому менеджменті дозволяє використати такі аспекти: - грошовий потік, як об'єкт фінансового управління господарською діяльністю підприємства; - грошовий потік підприємства як процес, безпосередньо пов'язаний з функціонуванням грошей в економічних відносинах і з самою грошовою системою країни; - грошовий потік підприємства як процес, пов'язаний з формуванням, розподілом і використанням його капіталу; - грошовий потік підприємства як процес, що відображає використання підприємством різних форм кредиту; - грошовий потік підприємства як процес, що характеризує оборот і трансформацію окремих видів його активів; - грошовий потік підприємства як процес, що забезпечує генерацію економічного ефекту фінансово-господарської діяльності; - грошовий потік підприємства як процес, що відображає форми і обсяги функціонування підприємства на товарному і фінансовому ринках; - грошовий потік підприємства як процес, здійснюваний з урахуванням чинника часу; - грошовий потік підприємства як процес, здійснюваний з урахуванням чинника ризику; - грошовий потік підприємства як процес, здійснюваний з урахуванням чинника ліквідності. Таким чином, грошові потоки всебічно характеризують рух фінансових ресурсів підприємства, їх циклічність в колі основного і оборотного капіталу, абстрагуючись від того власний він, залучений чи позиковий. Це дозволяє використовувати окремі параметри грошових потоків як індикатора функціонуючого капіталу, а разом з тим - індикатора фінансового стану підприємства.

2. Грошові потоки є сферою формування прибутку підприємства. Незважаючи на те, що одержання прибутку визначається в бізнесі (ринковій економіці) найважливішою метою, проте з позиції менеджменту грошових потоків наявність прибутку ключового значення не має. Категорія прибутку в системі грошових потоків має конкретні функції, одна з яких - оцінка результатів фінансово-господарської діяльності. В умовах ринку прибуток не може використовуватись як універсальний інструмент оцінки потенціальних можливостей підприємства, оскільки його величина значною мірою залежить від нормативних способів його розрахунку.

3. В системі грошових потоків результуючим показником успішності фінансово-господарської діяльності підприємства виступає сальдо вхідних і вихідних потоків як перебільшення (відхилення від зрівноваженого стану) одного потоку над другим, що є сигналом для прийняття управлінських рішень в сфері фінансового менеджменту. Зазначений сигнал характеризує певний стан процесу самозростання капіталу, вартості.

4. В системі грошових потоків прибуток набуває форми продукту як об'єкту розподілу за різним цільовим використанням. Основними напрямами його використання є свідоме включення в оборот капіталу (реінвестування) та споживання як відчуження певної частки вартості із циклічного обороту капіталу як економічного процесу самозростання капіталу і спрямування на споживче використання. В фінансовому менеджменті грошових потоків визначення пропорція реінвестування і споживання є ключовою позицією у розумінні політики соціально-економічного розвитку.

5. З позиції економічного розвитку підприємства важливим аспектом (крім пропорції реінвестування - споживання) є недопущення вилучення фінансових ресурсів із грошових потоків у своєрідний осад - надмірну дебіторську заборгованість та надмірні запаси оборотних засобів виробництва. Це є омертвляння капіталу підприємства, що негативно впливає на темпи його розвитку.

6. Оцінка грошових потоків досліджуваного підприємства показує, що в сучасних умовах вхідний грошовий потік формується в операційній сфері, а вихідний - в інвестиційній.

Отримані висновки слугували методологічною основою обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення менеджменту грошових потоків. Зокрема це такі.

1. Підвищення ефективності менеджменту вхідних грошових потоків шляхом збільшення обсягу продажу продукції та більш гнучкої політики щодо поновлення її асортименту. У зазначеному відношенні важливе значення має врахування кон'юнктури товарного та фондового ринку, активної інвестиційно-інноваційної політики, розширення обсягів залучення і запозичення фінансових ресурсів.

2. Активізувати внутрішні чинники вхідних грошових потоків, а саме: - забезпечити оперативне управління життєвого циклу підприємства (в частині основного і оборотного капіталу) та життєвого циклу окремих видів товарної продукції як засобів посилення конкурентоспроможності підприємства; - активізувати інвестиційно-інноваційний процес за рахунок залучення коштів та позик як у довгостроковому, так і в короткостроковому періодах, більш рішуче застосовувати лізинг, прискорену амортизацію, обґрунтований фінансовий леверидж; - прискорити інкасацію дебіторської заборгованості та нормалізувати залишки оборотних засобів в запасах; - посилити синхронізацію вхідних та вихідних грошових потоків.

3. Посилити режим економії в частині вихідних грошових потоків. У цьому відношенні найбільш важливим є загальне скорочення виробничих витрат на основі модернізації виробництва, підвищення продуктивності праці, зменшення собівартості продукції.

4. Вирішальним фактором позитивного динамізму розвитку фінансово-економічної діяльності підприємства в сучасних умовах є формування дієвого фінансово-ресурсного потенціалу, адекватного сучасним вимогам. Це впливає насамперед на „природний добір” підприємств у ринковому середовищі, їх виживання, протистояння загрозі банкрутства, а також - своєчасного маневрування в умовах змінності ринкової кон'юнктури. Виразником досконалого фінансово-ресурсного потенціалу є зважена структура капіталу як у відношенні наявного основного і оборотного капіталу та власного і залученого капіталу, а також його достатності для здійснення виробничо-господарських програм, що приносять дохід не менше розміру усередненої норми прибутку.

5. Управління усіма процесами фінансово-господарської діяльності підприємства здійснюється на основі дієвого фінансового менеджменту, основою якого є комерційний розрахунок як функціональна система регулювання економічними відносинами в умовах ринку. Вирішальними ланками його є формування капіталу, розподілу прибутку, утворення фінансових фондів різного цільового призначення - забезпечення платежів до бюджету, централізованих державних фондів, платежів з комерційних зобов'язань, покриття виробничих витрат основного і оборотного капіталу, забезпечення його зростання і соціально-економічного розвитку. Реалізація цих та інших заходів дозволить значно вдосконалити структуру вхідних та вихідних грошових потоків, а разом з тим - прискорити темпи економічного піднесення та соціального розвитку.

Перелік посилань

1. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року N 436-IV.

2. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97. З наступними змінами і доповненнями.

3. Закон України „Про господарські товариства” N 1576-XІІ від 19 вересня 1991.

4. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 p., №996-XIV.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затверджене Наказом Міністерства фінансів України N 87 від 31.03.99.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 87 від 31.03.99.

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 87 від 31.03.99.

8. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті вiд 21 січня 2004 року за № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за №377/8976).

9. АВЕРС -- Бухгалтерия. Наличное обращение: расчеты в кассах предприятий, через ЭККА и товарно-кассовые книги.-- Д.: «Баланс Клуб», 1998. - 353 с.

10. Аналітичне забезпечення раціоналізації грошових потоків підприємств (на прикладі меблевого виробництва України): Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.04 / В.Р. Шевчук; Терноп. акад. нар. госп-ва. -- Т., 2001. -- 120 с. -- укp.

11. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория анализа хозяйственной деятельности. - М.: Финансы и статистика, 1998. - 453 с.

12. Бандурка АМ., Червяков И.М., Посылкина О.Б. Финансово-экономический анализ. - Харьков: Изд-во Харьковского ун-та внутренних дел, 1999. - 560 с.

13. Бланк И.А. Стратегия и тактика управления финансами. Киев, МП „ИТЕМ лтд”, СП „АДЕФ-Украина”, 1996. - 534 с.

14. Васюренко О.В. Банківські операції. -- К.: Т-во «Знання», КОО, 2002. - 385 с.

15. Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку / Під ред. М. В. Кужельного. - К.: А.С.К., 2001. - 510 с.

16. Грабова Н.М., Добровський В.М. Бухгалтерський облік на виробничих і торговельних підприємствах. - К.: А.С.К., 2002. - 492 с.

17. Грабова Н.М., Кривоносов Ю.Г. Облік основних господарських операцій в бухгалтерських проводках. - К.: А.С.К., 2002. - 396 с.

18. Грачова Р. Як визначити реальний фінансово-майновий стан свого підприємства.//Дебет-Кредит. - 2000. - №34.

19. Давидов Г.М. Аудит. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2001. - 420 с.

20. Деващук Л.Л., Єрмолаєва В.І., Квач ЯЛ., Рудинська О.В. Теоретичні основи та практика бухгалтерського обліку. Частина 1. - X.:ТОВ "Одісей". - 2001. - 451 с.

21. Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2001. - 361 с.

22. Ефимова О.В. // Как анализировать финансовое положение предприятия. -- М.: 1994. - 351 с.

23. Ефимова О.В. // Финансовый анализ. -- М.: Бухгалтерский учет, 1996. - 415 с.

24. Завгородній В.П. Бухгалтерський облік в Україні. - К.: А.С.К., 2002. - 419 с.

25. Івахненко В. Горбаток М., Льовочкін В. Економічний аналіз. - К.: КНЕУ, 1999. - 459 с.

26. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу. - К.: Знання Прес, 2000. - 473 с.

27. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу. - К.: Знання-Прес, 2000. - 310 с.

28. Івахненков С.В. Інформаційні технології в організації бухгалтерського обліку та аудиту. Навчальний посібник. К: Знання-Прес, 2003. - 349 с.

29. Іващенко В,І., Болюх М.А. Економічний аналіз господарської діяльності. - К.: ЗАТ "ШЧЛАВА", 1999. - 468 с.

30. Ковбасюк М.Р. Економічний аналіз діяльності комерційних банків і підприємств. / Навчальний посібник. - К: Видавничий дім «Скарби», 2001. - 336 с.

31. Кожанова Є. П., Отенко І. П. Економічний аналіз: Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни- X.: ВД «ІНЖЕК», 2003. -208 с.

32. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. - 460 с.

33. Кулаковська Л.П. Основи аудиту: Курс лекцій. -- Житомир: ЖІТІ, 2000. - 362 с.

34. Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту. - К.: "Каравелла"; Львів : "Новий світ -2000", 2002. - 341 с.

35. Лишиленко О.В. Бухгалтерський облік. - К.: ЦНЛ, 2003. - 468 с.

36. Лігоненко Л.О., Ситник Г.В. Управління грошовими потоками: Навч. посіб. - К.: Київ. Нац. Торг.-екон. ун-т., 2005. - 255с.

37. Марочкіна А.М. Бухгалтерський облік за Національними стандартами. -- Харків: Торсінг, 2002. - 410 с.

38. Матеріали серверу http://www.istock.com.ua.

39. Мельник В.М. Основи економічного аналізу. - Ірпінь, 2000. - 319 с.

40. Мних Д.В., Буряк П.Ю, Економічний аналіз на промисловому підприємстві. - Львів: Наука, 1998. - 527 с.

41. Операції комерційних банків / Р. Коцовська, В. Ричаківська, Г. Табачук, Я. Грудзевич, М. Вознюк. -- 2-ге вид., доп. -- Львів: ЛБІ НБУ, 2001. - 342 с.

42. Попович П.Я. Економічний аналіз та аудит на підприємстві. - Тернопіль: Економічна думка, 1998. - 472 с.

43. Потемкина В.М. Финансы предприятий: Учебное пособие.-- Донецк: «КИТИС», 2000. - 410 с.

44. Р. Казакова. Денежные средства. Расчеты.-- К.: Новая бухгалтерия 2001. - 352 с.

45. Рудницъкий В.С. Методологія і організація аудиту. - Тернопіль: "Економічна думка", 1998. - 192 с.

46. Рященко О. Мистецтво жити без грошей // Дебет-Кредит. -№50. -2001.

47. Савицкая Г.Б. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. - Минск: ООО "Новое знание", 1999. - 372 с.

48. Савченко О. Кассовые операции.-- Харьков: Фактор, 2001. - 312 с.

49. Сердюк В.Н. Бухгалтерский учет: Учебно-практическое пособие. -- 4-е изд.-- Донецк: ДонНУ, 2002. - 452 с.

50. Сопко В.В., Верхоглядова Н.І., Шило В.П., Ільіна С.Б., Брадул О.М. Організація і методика проведення аудиту: Навчально-практичний посібник. - К.: ВД „Професіонал”, 2004. - 624 с.

51. Стражев В.И. и др. Анализ хозяйственной деятельности в промышленности. - Минск: Высшая школа, 1999. - 473 с.

52. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. Навч. посіб. - К.:”Каравела”, 2003. - 432 с.

53. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. -- К.: АСК, 2002. - 427 с.

54. Ткаченко Н.М. Теоретико-методологічні проблеми формування бухгалтерського обліку. - К.: А.С.К., 2002. - 352 с.

55. Управління грошовими потоками торговельного підприємства: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.07.05 / Г.В. Ковальчук; Київ. нац. торг.-екон. ун-т. -- К., 2001. -- 21 с. -- укp.

56. Финансы. Денежное обращение. Кредит: Учебник для вузов / Л.А. Дробозина, Л.П. Окунева, Л.Д. Андросова и др.; Под ред. проф. Л.А. Дробозиной. -- М.: Финансы.

57. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. - К.: Ельга, Ніка-Центр, 2002. - 360 с.

58. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 460 с.

59. Фінансовий аналіз: Навчальний посіб. / Г.В. Митрофанов, Г.О. Кравченко, Н.С. Барабаш та ін.; За ред. проф. Г.В. Митрофанова. - К.: Київ нац. торг.-екон. ун-т.: 2002, - 301 с.

60. Фінансовий звіт ВАТ «Сумиобленерго», за 2006 рік.

61. Фінансовий звіт ВАТ «Сумиобленерго», за 2007 рік.

62. Фінансовий звіт ВАТ «Сумиобленерго», за 2008 рік.

63. Фінансовий звіт ВАТ «Сумиобленерго», за 2009 рік.

64. Фінансовий менеджмент./За ред. Проф. Г.Г.Кірейцева. - Київ:ЦУЛ, 2002. -496 с.

65. Чабанова Н.В. Василенко Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік. - К.: Академія, 2002. - 480 с.

Размещено на Allbest.ru