Підвищення конкурентоздатності підприємства (на прикладі ТОВ "Агросервіс" ЛТД)

· придбання майна в постійне і тимчасове користування, оренда земельних ділянок, упорядкування, а також експлуатація їх разом з зацікавленими юридичними особами, а також інші господарські операції, не заборонені законодавством України.

Засновниками товариства є громадяни : Супрун Тетяна Володимирівна частка якої у уставний фонд складає у розмірі 33,33 відсотка від загального розміру статного фонду та Кулик-Бедухова Олена Володимирівна частка якої у уставний фонд складає у розмірі 66,67 відсотка від загального розміру статного фонду.

Майнові та інші відносини засновників з товариством будуються на підставі Статуту. Статутний фонд Товариства становить 2076893 грн..

Майно Товариства складається з набутих у процесі господарської діяльності основних та обігових фондів, а також інших матеріальних цінностей та фінансових ресурсів, які належать йому на праві власності. Товариство самостійно визначає необхідний обсяг основних фондів і обігових коштів.

Вищим керівним органом Товариства є загальні збори засновників. Керівництво поточною діяльністю здійснює директор, який призначається на посаду на контрактній основі та звільняється загальними зборами засновників. Директор Товариства здійснює керівництво діяльністю Товариства в межах його повноважень, зазначених у контракті, і несе особисту відповідальність за виконання покладених на Товариство завдань.

Трудові стосунки працівників Товариства будуються на основі трудового договору, контракту і регулюються трудовим законодавством України, статутом, колективним договором Товариства. Товариство самостійно визначає порядок прийняття і звільнення своїх працівників у відповідності до діючого законодавства. Форми і системи оплати, режими роботи, надання вихідних днів та відпусток визначаються колективним договором.

Товариство забезпечує дотримання правил і норм охорони праці, техніки безпеки, вимог виробничої санітарії та безпеки дорожнього руху, пожежної безпеки відповідно до чинного законодавства.

Організаційна структура управління на підприємстві

Структура організації обумовлює рівні відповідальності, ступінь делегування повноважень, права і обов'язки персоналу та впливу на швидкість прийняття рішень.

Відомо, що організація - це процес створення структури підприємства, яка дає можливість людям ефективно працювати разом для досягнення його цілей. Існує два основних аспекти організаційного процесу. Одним з них є поділ організації на підрозділи відповідно цілям і стратегіям, а інший, більш фундаментальний - взаємовідносини повноважень, що пов'язують вище управління з нижчими рівнями працюючих і забезпечують можливість розподілу і координації задач .

Вищим керівним органом підприємства є загальні збори засновників. Саме загальні збори засновників є початком лінії влади в діях підприємства.

До компетенції загальних зборів засновників належать:

· визначення основних напрямків в діяльності товариства, затвердження звіту їх використання;

· визначення організаційної структури Товариства;

· затвердження звітів ревізійної комісії;

· затвердження статуту Товариства та внесення змін до нього;

· обрання та відкликання членів ревізійної комісії;

· внесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб та інших працівників Товариства;

· порядок розподілу прибутку, визначення порядку відшкодування збитків;

· нарахування та виплата дивідендів;

· визначення умов оплати праці посадових осіб Товариства;

· затвердження штатного розпису Товариства;

· прийняття рішень про припинення Діяльності Товариства, затвердження ліквідаційного балансу;

· придбання та відчуження земельних угідь;

· призначення та відзив директора, головного бухгалтера;

· крім цих питань, до компетенції загальних зборів засновників можуть бути віднесені інші питання, які по огляду засновників мають бути віднесені до розгляду загальними зборами.

Керівництво поточною діяльністю здійснює директор, який призначається на посаду на контрактній основі та звільняється загальними зборами засновників. Директор Товариства здійснює керівництво діяльністю Товариства в межах його повноважень, зазначених у контракті, і несе особисту відповідальність за виконання покладених на Товариство завдань.

Директор Товариства:

· організовує діяльність, виконання рішень Засновників працівниками Товариства, спрямованих на підвищення прибутку, зберігання майна Товариства, раціонального використання основних засобів виробництва, не допущення збитків;

· є розпорядником коштів Товариства;

· в межах своєї компетенції видає накази, розпорядження, вказівки, обов'язкові до виконання усіма працівниками товариства;

· забезпечує фінансово-господарську діяльність, складання балансу, звітності та несе відповідальність за їх достовірність;

· забезпечує зберігання грошових коштів та інших матеріальних цінностей Товариства;

· виконує в повному обсязі умови контракту;

· представляє інтереси товариства в органах державного управління, судових та інших органах без довіреності;

· укладає на підставі статуту по домовленості із засновниками договори, видає довіреності представниками Товариства;

· дозволяє списання сум з балансу безнадійних дебіторів, інших витрат, а також обладнання, механізмів;

· здійснює підбір і розстановку кадрів, інші функції, віднесені до його компетенції, несе відповідальність за виконання колдоговору, посадових інструкцій робітниками, а також за результати діяльності Товариства.

Отже, ми бачимо, що директор може наймати працівників і за власним рішенням також наділяти їх владою. Але це влада іншого рівня. Вони підпорядковуються йому і реалізують свої повноваження, які не виходять за межі його повноважень.

Так, директор здійснює добір та розміщення керівників структурних підрозділів та спеціалістів і затверджує їх посадові інструкції. Таким чином будується ієрархія влади. Структура системи управління набуває ієрархічної форми. В кожній посадові інструкції визначено функції, обов'язки, права і відповідальність працівника, що займає певну посаду.

Безпосередньо директорові підпорядковуються: головний бухгалтер, головний економіст, головний зоотехнік, головний інженер, головний агроном (Рис. 2.1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.2.1 Схема організаційної структури підприємства

В свою чергу головному бухгалтеру та його заміснику підпорядковуються один бухгалтер, економісту підпорядковуються начальники всіх структурних підрозділів у межах його прав, що передбачені посадовою інструкцією. За погодженням з директором вимагати від структурних підрозділів оперативні та зведені дані з питань перелічених в посадовій інструкції.

Кожний підлеглий повинен виконувати поставлені перед ним завдання і періодично звітувати за їх виконання. Кожна посада в ієрархії управління наділяється конкретними правами. Перетин областей влади і повноважень не повинно бути. Якщо працівник не впевнений хто є його начальником, він буде спантеличеним, його праця буде непродуктивна, він буде плутатися в даних йому вказівках. Це призводить також до зниження відповідальності, тому що завжди можна пояснити невиконання роботи протиріччям вказівок, непогодженістю термінів і т.д..

Тому, в даній організації спостерігаємо три чіткі рівні відповідальності: директор відповідальний перед загальними зборами засновників, перед директором відповідальні начальники структурних підрозділів, а перед начальниками структурних підрозділів несуть відповідальність їх підлеглі по відділам.

Взагалі відповідальність - це обов'язок виконувати поставлені задачі і відповідати за їх задовільне вирішення . Чіткий розподіл відповідальності є важливим принципом організації. Будь-яка діяльність працівника в організації характеризується функціями (що він може робити), обов'язками (що повинен робити) і відповідністю (за що повинен відповідати). Функції і обов'язки можуть співпадати, але відповідальність і обов'язки іноді в практиці управління не відповідаючи одне одному. Це буває тоді, коли роботу виконує один, а відповідає за неї інший. Такий стан речей не можна приймати за норму. Відповідальність повинна чітко відповідати обов'язкам працівника, саме з цією метою розробляються посадові інструкції.

2.2 Фінансово-економічна характеристика

Фінансово-економічний стан підприємства характеризується ступенем його прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов'язаннями.

Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансово-економічного стану підприємства за сучасних умов господарювання конче потрібна як для його керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів. Фінансово-економічний стан підприємства цікавить і його конкурентів, але вже в іншому аспекті - негативному; вони заінтересовані в ослабленні позицій конкурентів на ринку.

Для повної картини про фінансово-економічний стан товариства, потрібно визначити загальні показники діяльності підприємства, дослідити обсяг та структуру виробленої продукції підприємства, фінансові результати від реалізації продукції [36].

Здійснити аналіз використання виробничого апарату та трудових ресурсів, провести аналіз формування фінансового результату від операційної діяльності. Розрахувати та проаналізувати показники фінансової стійкості, коефіцієнти ліквідності, рентабельності підприємства.

За даними таблиці 2.1 ми можемо визначити якою є динаміка основних показників діяльності Товариства [7-10].

Таблиця 2.1 Загальні показники діяльності підприємства

№ з/п	Показники	Фактичне значення за два попередні роки
		2009 р.	2010 р.	зміни (+/-)
1	Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн.	29999	27316	-2863
2	Чистий прибуток (збиток), тис. грн.	6457	7073	616
3	Середньооблікова чисельність працівників, осіб	182	182	-
4	Фонд оплати праці, тис. грн.	1487,7	1917,13	429,43
5	Власний капітал, тис. грн.	24674	31747	7073
6	Необоротні активи, тис. грн.	15035	18297	3262
7	Довгострокові зобов'язання,тис.грн.	767	245	-522
8	Дебіторська заборгованість, тис. грн.	1331	1396	65
9	Запаси, тис. грн.	10791	13507	2716
10	Функціонуючий капітал, тис. грн.	10406	13695	3289

Дослідивши показники табл. 2.1 ми бачимо, що майже всі показники мають тенденцію до зростання, особливо значне підвищення спостерігається власного капіталу та необоротних активів, що звичайно ж є позитивною тенденцією, зменшення спостерігаються в графі чистого доходу від реалізації продукції та довгострокових зобов'язань, але зменшення останнього показника не є негативним явищем, а навпаки характеризує підприємство з кращої сторони.

Переходячи до таблиці 2.2, що характеризує обсяг та структуру продукції підприємства нам слід визначити поняття спеціалізації підприємства.

Отже, спеціалізація виробництва - це добре розвинута в усіх галузях економіки суспільна форма організації виробництва, що відображає процес зосередження діяльності підприємства на виготовленні певної продукції або виконанні окремих видів робіт.

Спеціалізація підприємств є важливою передумовою неухильного підвищення ефективності їхньої господарської діяльності. Спеціалізація може прямо та опосередковано вплинути на такі показники ефективності виробництва, як: виробництво чистої продукції на одиницю витрат ресурсів, прибуток на одиницю загальних витрат, рентабельність виробництва та інше. За обсягом продукції підприємства можна визначити його спеціалізацію та зробити висновки, щодо виробленої продукції. Обсяг та структуру продукції підприємства наведено в таблиці 2.2 [15,16].

Таблиця 2.2 Обсяг та структура виробленої продукції підприємства

№ з/п	Вид продукції	Роки	Відхи-лення (+, -), %
		2009	2010
		тис. грн.	струк-тура, %	тис. грн.	струк-тура, %
1	Продукція рослинництва:	10034,3	26,32	12842,3	26,13	-0,19
	пшениця озима	2978,7	7,81	689,5	1,4	-6,41
	пшениця яра	57,6	0,16	190,4	0,39	0,23
	гречка	12,0	0,03	35,6	0,07	0,04
	кукурудза на зерно	1680,8	4,41	2521,2	5,13	0,72
	ячмінь ярий	848,0	2,22	1547,5	3,15	0,93
	горох	46,1	0,12	143,4	0,29	0,17
	овес	-	-	7,4	0,02	0,02
	соняшник	3118,8	8,18	5083,1	10,34	2,16
	соя	-	-	108,9	0,22	0,22
	цукрові буряки(фабричні)	-	-	739,5	1,50	1,50
	кормові коренеплоди і кормові баштанні	-	-	13,2	0,03	0,03
	силос	685	1,80	587,5	1,19	-0,61
	сінаж	61,6	0,16	48,4	0,09	-0,07
	інша продукція рослинництва	545,7	1,43	1126,7	2,29	0,86
2	Продукція тваринництва:	9025,0	23,68	11731,0	23,87	0,19
	вирощування (в живій масі): - великої рогатої худоби	1164,0	3,05	1323,2	2,69	-0,36
	- свиней	4015,7	10,54	6716,5	13,67	3,13
	молоко	2468,6	6,48	3223,6	6,56	0,08
	інша продукція тваринництва	1376,7	3,61	467,7	0,95	-2,66
3	Продукція сільського господарства і послуг	19059,3	50	24573,3	50	-
	Всього	38118,6	100,0	49146,6	100,0	-

Отже, з таблиці ми бачимо, що 50 % всієї виробленої продукції припадає на продукцію сільського господарства і послуг, майже рівномірно розподілена частка продукції між тваринництвом та рослинництвом. Продукція рослинництва представлена різноманітними культурними рослинами, лідируючу позицію серед яких займає соняшник, і даний показник має тенденцію до зростання. В тваринництві ж переважає вирощування свиней, причому даний показник зріс на 3,13% в структурі загального виробництва.

З даної таблиці ми бачимо, що Товариство в 2010 році здійснило диверсифікацію в рослинництві, було відновлене вирощування сої, цукрових буряків (фабричні), кормових коренеплодів і кормових баштанних, що звичайно характеризує його, як підприємство, що намагається відкривати для себе більші можливості для зросту, розвитку, відкриття нових шляхів для отримання прибутку, та задоволення потреб покупців.

Аналіз використання виробничого апарату

У ринкових умовах господарювання головною умовою ефективного управління виробничим процесом підприємства є повнота, достовірність та оперативність інформації про витрати на виробництво, які формують собівартість виготовленої продукції. Таку інформацію надає облік витрат виробництва, що є центральною підсистемою в інформаційній системі бухгалтерського обліку. Від належної організації обліку витрат залежать рівень економічного управління підприємством, ступінь впливу результатів діяльності окремих підрозділів на підвищення ефективності виробництва, обґрунтованість планування якісних та кількісних показників й оптимальне ціноутворення [36].

Витрати певного періоду одночасно визначаються з доходом, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Отже, для аналізу використання виробничого апарату потрібно детальніше вивчити витрати підприємства на основне виробництво (Табл.2.3) [7-12].

Таблиця 2.3 Аналіз витрат на основне виробництво

№ з/п	Показник	За попередній рік (2009) тис. грн.	За поточний рік (2010) тис. грн.	Відхилення (+,- тис. грн.)
		рослинн ицтво	тваринництво	рослинництво	тваринництво	рослинництво	тваринництво
1	Матеріальні витрати, які увійшли до собівартості продукції	6759,7	7898,2	10219,3	10330,8	3459,6	2432,6
2	Витрати на оплату праці	707,1	780,6	892,3	1024,8	185,2	244,2
3	Відрахування на соціальні заходи	225,1	231,9	387,7	375,4	162,6	143,5
4	Амортизація	1043,5	114,3	1204,8	224,3	161,3	110
5	Інші витрати, включаючи плату за оренду	1847,3	-	2026,4	-	179,1	-
6	Разом	10582,7	9025,0	14730,5	11955,3	4147,8	2930,3

Аналізуючи показники даної таблиці, ми робимо висновок про те, що за звітний період всі витрати на основне виробництво збільшилися, в порівнянні з даними показниками минулого року. За кожним показником спостерігається значне підвищення, але ми не можемо однозначно стверджувати, що дана тенденція є негативною, адже данні показники спричинені факторами зростання обсягів виробництва, зростанні собівартості продукції і т.д..

Крім того, потрібно аналізувати не лише витрати на виробництво, а також і структуру адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат, на підставі результатів проведеного аналізу була створена таблиця 2.4 “Аналіз формування фінансового результату від операційної діяльності” [7-12].

Таблиця 2.4 Аналіз формування фінансового результату від операційної діяльності

№ з/п	Показник	2009 рік	2010 рік	Відхилення (+/-)
		тис. грн.	частка в загаль-ному обсязі, %	тис. грн.	частка в загаль-ному обсязі, %	тис. грн.	%
1	Валовий прибуток	5974	37,87	9260	41,44	3286	3,57
2	Інші операційні доходи (витрати)	82	0,52	3746	16,76	3664	16,24
3	Адміністративні витрати	842	5,34	999	4,47	157	-0,87
4	Витрати на збут	98	0,62	77	0,34	-21	-0,28
5	Фінансові результати від операційної діяльності	8780	55,65	8266	36,99	-514	-18,66
6	Всього	15776	100,0	22348	100,0	6572	-

З показників наведених в табл. 2.4 ми можемо зробити висновок проте, що валовий прибуток та інші операційні доходи за даний період зросли в порівнянні з даними минулого року і частка цих показників в загальній структурі також збільшилася. Позитивним є те, що відбулося зменшення адміністративних витрат, а також відбулося скорочення витрат на збут. Хоча результат від операційної діяльності не можна назвати позитивним, адже відбулося скорочення даного результату на 514тис.грн..

Розрахунок і оцінка показників фінансової стійкості підприємства

Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є стабільність його діяльності з позиції довгострокової перспективи. Вона пов'язана передусім із загальною фінансовою структурою підприємства, мірою його залежності від кредиторів та інвесторів.

Показники оцінки оптимальності співвідношення власного та запозиченого капіталу підприємства можна розподілити в табл. 2.5 [7-14,18].

Таблиця 2.5 Показники фінансової стійкості

№ з/п	Показники	Фактичне значення за два попередні роки
		з 2009 р.	з 2010 р.	зміни (+/-)
1	Коефіцієнт концентрації власного капіталу	0,91	0,94	0,03
2	Коефіцієнт фінансової залежності	1,10	1,07	-0,03
3	Коефіцієнт маневреності власного капіталу	0,39	0,42	0,03
4	Коефіцієнт концентрації позикового капіталу	0,09	0,06	0,03
5	Коефіцієнт структури довгострокових вкладень	0,05	0,01	-0,04
6	Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів	0,03	0,01	-0,02
7	Коефіцієнт структури позикового капіталу	0,30	0,12	-0,18
8	Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів	0,10	0,07	-0,03
9	Коефіцієнт забезпечення власними засобами	0,79	0,87	0,08
10	Показник фінансового лівериджу	9,65	13,41	3,76
11	Тривалість фінансового циклу	180,3	256,76	76,46
12	Коефіцієнт Бівера	2,07	2,66	0,59

З табл.2.5 ми бачимо, що коефіцієнт концентрації власного капіталу має тенденцію зростання, а це свідчить про збільшення фінансової стійкості, стабільності та незалежності підприємства.

Зменшення коефіцієнта фінансової залежності свідчить про зменшення частки позикових коштів при фінансуванні підприємства.

Коефіцієнт структури довгострокових вкладень показує, що мінімальна частина основних засобів та інших необоротних активів фінансується зовнішніми інвесторами. Також спостерігається тенденція зниження цього показника що свідчить про зменшення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів.

Така динаміка показників фінансової стійкості в даному випадку є позитивною тенденцією.

Розрахунок і оцінка фінансових коефіцієнтів ліквідності

Фінансовий стан підприємства в короткостроковій перспективі оцінюється показниками ліквідності і платоспроможності, які характеризують можливість своєчасного і повного проведення розрахунків по короткостроковим зобов'язанням перед контрагентами.

Аналіз платоспроможності і ліквідності важливий не тільки для підприємства, але й для зовнішніх інвесторів.

Під платоспроможністю розуміють наявність у підприємства грошових коштів і їх еквіваленті у кількості, достатній для розрахунків по кредиторській заборгованості, яка потребує негайного погашення.

Поняття платоспроможності і ліквідності дуже близькі. Але між ними існують визначені ознаки. Від ступеня ліквідності балансу залежить його платоспроможність. В той же час ліквідність характеризує не тільки поточний стан активів, але й перспективний.

Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань організації її активами, строк оберту яких в гроші відповідає строку погашення зобов'язань. Від ліквідності балансу слід відрізняти ліквідність активів, яка визначається як величина, зворотна часу, необхідному для перетворення їх в грошові кошти. Чим менше часу для того щоб даний вид активу був переведений в грошову форму, тим вище його ліквідність [33].

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності і які знаходяться в балансі в порядку зменшення ліквідності, з зобов'язаннями по пасиву, згрупованими по строкам їх погашення , які знаходяться в балансі по порядку зростання таких строків.

Отже, дослідивши показники ми отримали результати наведені в табл.2.6 [7-10,18].

Талиця 2.6 Показники ліквідності

№ з/п	Показники	Фактичне значення за два попередні роки
		з 2009 р.	з 2010 р.	зміни (+/-)
1	Коефіцієнт поточної ліквідності	6,85	8,41	1,56
2	Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,78	1,10	0,32
3	Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності)	0,004	0,39	0,386
4	Маневреність власних оборотних засобів	1,26	1,16	-0,1
5	Коефіцієнт покриття запасів	1,05	1,08	0,03
6	Коефіцієнт фінансової автономії	0,91	0,94	0,06

Як видно з наведеного розрахунку, коефіцієнт поточної ліквідності на кінець 2010 року знаходиться вище критичного рівня та має тенденцію до росту, а це є сприятливим показником для підприємства, тобто оборотних активів достатньо для погашення короткострокових зобов'язань.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності у 2010 році значно перевищує даний показник у 2009 році, і це є позитивною тенденцією, адже це вказує, яка частина короткострокових зобов'язань може бути погашена негайно. Виходячи з даних розрахунків, можна зробити висновок, що у підприємства достатньо грошових коштів і його фінансовий стан достатньо стабільний.

При оцінці ліквідності підприємства варто також мати на увазі, що різні показники ліквідності не тільки дають характеристику стабільності фінансового стану підприємства при різному ступені обліку ліквідності коштів, але й відповідають інтересам різних зовнішніх користувачів аналітичної інформації. Наприклад, для постачальників сировини й матеріалів найбільший інтерес представляє коефіцієнт абсолютної ліквідності. Банк, що дає кредит підприємству, більше уваги приділяє проміжним коефіцієнтам ліквідності. Покупці в більшій мірі оцінюють ліквідність підприємства за коефіцієнтом загальної ліквідності.

Коефіцієнт загальної ліквідності застосовується також у тому випадку, коли необхідно оцінити зміни фінансової ситуації на підприємстві з погляду ліквідності, а також при виборі найбільш надійного партнера з безлічі потенційних партнерів на основі звітності.

Фінансові результати та рентабельність діяльності підприємства

Фінансові результати формуються в відповідності до видів діяльності підприємства. Виділяють звичайну та надзвичайну діяльності підприємства. По кожному виду розраховується дохід (виручка), витрати та фінансові результати (прибуток чи збиток).

Таким чином, на рівні підприємства виділяють такі види фінансових результатів:

· валовий прибуток - це різниця між виручкою від реалізації продукції, не враховуючи ПДВ та акцизний збір, та її собівартістю;

· прибуток або збиток від операційної діяльності (різниця між валовим прибутком з урахуванням інших операційних доходів (дохід від ренти активів, від реалізації оборотних активів) та адміністративними витратами, витратами на збут та іншими операційними витратами);

· прибуток або збиток від фінансової діяльності (відсотки, роялті, дивіденди);

· прибуток або збиток від звичайної діяльності (фінансові результати від усіх видів діяльності: операційної, інвестиційної та фінансової);

· прибуток або збиток від інвестиційної діяльності (прибуток від інвестування в підприємства, а також прибуток від реалізації фінансових необоротних активів, майнових комплексів та інше);

· чистий прибуток або збиток (прибуток, що реально поступає в розпорядження підприємства, він є прибутком після оподаткування ).

Ефективність діяльності підприємства - економічна категорія, яка відображає відношення отриманих результатів діяльності до витрачених на її досягнення ресурсів [32].

Можна, наприклад, виокремити такий показник ефективності діяльності підприємства, як рівень рентабельність - економічний показник, який визначається як відношення прибутку, отриманого від реалізації продукції, до повної її собівартості. Чим більший цей показник, тим ефективніше працює підприємство. Отже, визначимо фінансові результати і рентабельність від реалізації продукції та визначимо величини їх зміни за період, що вивчається за даними таблиць 2.7, 2.8 [15,16].

Таблиця 2.7 Фінансові результати від реалізації продукції

№ з/п	Вид продукції	Виручка, тис. грн.	Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	Прибуток(+), збиток (-), тис. грн.	Відхи-лення прибутку всього (+, -), грн.
		2009 р.	2010 р.	2009 р.	2010 р.	2009 р.	2010 р.
1	Продукція та додаткові біологічні активи рослинництва:	17172	10829	13432	7131	3740	3698	-42
2	пшениця	4199	351	3597	187	602	164	-438
3	соняшник	9522	8415	6732	4954	2790	3461	671
4	цукрові буряки(фабричні)	-	688	-	688	-	-	-
5	інша продукція рослинництва	-	18	-	16	-	2	2
6	Продукція та додаткові біологічні активи тваринництва:	10083	13894	8651	9659	1432	4235	2803
7	Приріст живої маси: - великої рогатої худоби	488	493	487	417	1	76	75
8	- свиней	6052	5751	5735	5529	317	222	-95
9	молоко	3543	7509	2429	3587	1114	3922	2808
10	інша продукція тваринництва	-	141	-	126	-	15	15
11	Всього	27255	24723	22083	16790	5172	7933	2761

Роблячи аналіз показників результатів від реалізації продукції, ми бачимо, що в порівнянні з 2009 роком в 2010 році прибуток від рослинництва зменшився на 42 тис. грн., такий від'ємний показник зумовлений тим, що в 2010 році прибуток від пшениці склав лише 164тис грн., хоча даний показник минулого року становить 602 тис. грн.. Дане зниження показника зумовлено тим, що в 2009 році на посіви пшениці було виділено 1316га, а в 2010 році всього 289га, відповідно що зменшення посівної площі зумовлює і зниження прибутку.

В рослинництві ми навпаки спостерігаємо приріст показників по всім пунктам, таж сама тенденція приросту характерна і до загального показника прибутковості підприємства, адже в 2010 році прибуток від реалізації становив 7933 тис. грн., що на 2761 тис. грн., більше ніж минулого року.

Далі розрахуємо абсолютні та відносні показники зміни фінансових результатів і рентабельності від усіх видів діяльності підприємства за період, що вивчається (табл. 2.8) [7-10,18].

Таблиця 2.8 Фінансові результати від усіх видів діяльності підприємства

№ з/п	Показники	Одиниці виміру	Роки	Відхилення (+/-)
			2009 р.	2010 р.
1	Валовий прибуток	тис. грн.	5947	9260	3286
2	Прибуток від операційної діяльності	тис. грн.	8780	8266	-514
3	Прибуток від звичайної діяльності	тис. грн.	6457	7681	1224
4	Чистий прибуток	тис. грн.	6457	7073	616

З таблиці 2.8 ми бачимо, що результати діяльності по всім показникам, окрім прибутку від операційної діяльності, мають тенденцію збільшення, особливо дане збільшення є характерним для валового прибутку і становить 3286 тис. грн..

Зменшення прибутку від операційної діяльності негативно характеризує підприємство, але на фоні того, що інші показники мають суттєве збільшення, це не є вагомою причиною вважати підприємство не прибутковим, адже основними шляхами збільшення операційного прибутку є нарощування обсягів виробництва, зниження собівартості реалізованої продукції, розумна асортиментна політика, підвищення якості продукції.

Розрахуємо показники рентабельності діяльності підприємства, визначимо їх рівні та причини їх зміни за період, що вивчається за даними таблиці 2.9 [7-10].

Таблиця 2.9 Показники рентабельності

№ з/п	Показники	Фактичне значення за два попередні роки
		2009 р.	2010 р.	зміни (+/-)
1	Рентабельність продукції, %	23,93	48,40	24,47
2	Рентабельність сукупного капіталу, %	23,71	20,90	-2,81
3	Рентабельність власного капіталу, %	30,11	25,07	-5,04

Аналіз рентабельності підприємства дозволяє визначити ефективність вкладення коштів у підприємство та раціональність їхнього використання. Збільшення значення показників рентабельності вважається сприятливою тенденцією для підприємства, в нашому випадку данні показники не мають чіткої тенденції зросту чи спаду, спостерігається значне збільшення показника рентабельності продукції, натомість показник рентабельності сукупного та власного капіталу знижується. Хоча дані показники мають не суттєве зменшення, але це потребує втручання та визначення причин зниження даних показників та вивчення можливих шляхів їх підвищення.

2.3 Аналіз сучасного стану підприємства в структурі ринкового середовища

Товариство з обмеженою відповідальністю “Агросервіс” ЛТД розташоване на території с. Волохів Яр, Чугуївського району, Харківської обл.. Дане розташування для підприємства є економічно та географічно вигідним, адже в нього є прямий шлях до автостради Харків-Ростов, доріг до м. Куп'янськ, м. Балаклія, м. Ізюм. Зручне розташування дозволяє підприємству можливість налагоджувати зв'язки з підприємствами даних районів, має можливість значного вибору підприємств-партнерів.

На території с. Волохів Яр досить активно ведуть свою діяльність 2 товариства, 8 фермерських господарств, а отже конкуренція на пайові землі є досить значною і відповідно Товариство намагається встановлювати максимально вигідні умови для пайовиків, щоб мати додаткові земельні ресурси, а заодно підвищувати ефективність виробництва свого виробництва і надання послуг.

Таблиця 2.10 Характеристика оренди земельних паїв

№ з/п	Назва	Кількість пайовиків	Загальна площа паїв, га.	Структура %
1	ТОВ “Агросервіс” ЛТД	416	2880,7161	57,14
2	ТДВАФ “Гракове”	42	268,6247	5,77
3	СФГ “Мрія”	137	932,0889	18,82
4	СФГ “Нива”	70	480,5391	9,62
5	СФГ “Михайлов О.М.”	4	26,1320	0,55
6	ФГ “Агрозона”	19	128,7128	2,61
7	Самостійно обробляють	40	295,1955	5,46
	Всього	728	5011,4091	100

Як бачимо з таблиці 2.10 [17] підприємство займає лідируючу позицію, тримаючи під своїм контролем більшу частину земельних угідь (57,14% від загальної їх кількості), що відповідно дає їм значну можливість для ведення доброякіснішого та масштабнішого сільськогосподарського виробництва.

Отримавши позицію високо конкурентного підприємства, Товариство не ослаблює своїх позиції ні стосовно володіння земельними ресурсами, ні в тваринництві ні в рослинництві.

На території Чугуївського району розташовано 40 населених пунктів, а це говорить про те, що на території Чугуївського району ведуть свою діяльність близько 40 товариств чи фермерських господарств. Найбільшими з яких є :

· ТОВ “Агросервіс” ЛТД;

· ЗАСТ "Україна" - вирощування зернових та технічних культур;

· ТОВ а / ф "Надія" - вирощування зернових та технічних культур;

· ПСП "Витязь" - вирощування зернових та технічних культур;

· ЗАТ "Тепличний" - вирощування овочів у закритому ґрунті;

· ТОВ а / ф "Лебежанская" - вирощування зернових та технічних культур ;

· ТОВ а / ф "Базаліївській колос" - вирощування зернових і технічних культур, розведення великої рогатої худоби, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин [60].

Як бачимо конкуренція є досить значною, і тому Товариство веде активну діяльність, щодо власного розвитку, та закріплення за собою статусу найкращого сільськогосподарського підприємства на території району. Засноване в 2005 році Товариство за 5 років здобуло статус лідируючого підприємства, займаючи в районі лише 1,2 місця по збиранню врожаїв чи виробництві продукції.

Сільське господарство високорозвинених країн тримається, як відомо, на трьох «китах» - високопродуктивному тваринництві, рентабельне землеробстві та сучасної переробки. Бракує якогось одного ланки - і ланцюжок виходить слабка, укорочена.

Переконливим прикладом науково обґрунтованого ведення сільськогосподарського виробництва може служити досвід волохов'ярских трудівників землі, для яких 2005-2010 роки стали ударної п'ятирічкою відродження молочного скотарства та свинарства.

Коли Володимир Юрійович Кулик, колишній Голова Чугуївської районної державної адміністрації (1995-2004) допоміг своїм дочкам заснувати підприємство, він став його основним інвестором, взявся інвестувати агрофірму-середнячка, тут налічувалося трохи понад 100 корів і за добу вони давали всього лише 400 л молока. Сьогодні ж надої становлять 10 тонн молока на добу, утримується 505 високоудійних корів. У минулому році валовий удій на фуражну корову по господарству склав 5545 кг.

Господарство нарощує чисельність дійної череди з динамікою в середньому на 100 годувальниць на рік. За графіком здійснюється заготівля кормів. Це дає впевненість у тому, що амбітні плани керівництва сільгосппідприємства і трудового колективу тваринників будуть втілені в життя і виробляти молоко господарство буде з європейським розмахом - це коли і сировини багато, і все воно бездоганної якості [54].

Вражають також і успіхи, досягнуті у свинарстві. Свиноферма ТОВ “Агросервіс” ЛТД за п'ятиріччя переросла в свинячий комплекс з повністю механізованим і автоматизованим технологічним процесом. У 2010 році добудували ще один свинарник, і загальне поголів'я свиней становить 7000. Це - оптимальна кількість тварин, необхідне для даного сільгосппідприємства.

Свинарством в Товаристві займаються не по-старому, а з її науковим супроводом на всіх етапах виробництва. Півроку вела наукову діяльність у Товаристві науковий співробітник Харківського інституту тваринництва НААН Україні Тетяна Стрижак. За короткий час Тетяна Анатоліївна встигла налагодити повноцінний племінний облік свиней, посприяла вдалою закупівлю кнурів породи ландрас та велика біла в Одеській та Київській областях [54].

Впевнену ходу ТОВ “Агросервіс” ЛТД, в напрямку інтенсифікації і тваринництва та землеробства високо оцінив заступник губернатора області з питань АПК Віталій Володимирович Алексейчук. На його думку, якщо б всі сіль господарські товаровиробники Чугуївського району повторили успіх ТОВ “Агросервіс” ЛТД то Харківщина могла б конкурувати з виробництва м'яса з Бєлгородською областю, що забезпечує якісної свининою мало не пів-Росії.

Такий прагматичний підхід до справи вирішує відразу кілька нагальних завдань - продовольчу, соціальну (додаткові робочі місця на селі), економічну (можливість цілий рік отримувати «живу копійку»). Розвиток тваринництва сприяє і відновленню якості чорнозему, оскільки дозволяє господарствам вносити на поля не тільки мінеральні добрива, а й органіку.

Становище підприємства на ринку є досить стійким, але на багато краще було б за умови державної підтримки, в 2009 році підприємство не мало жодної державної підтримки і надію на позитивний розвиток вселяє той факти, що за 2010 рік підприємство отримало для підтримки продукції рослинництва 63тис.грн.. Хоча дана сума є не значною, але це дає надію на подальше збільшення державної підтримки, для такої важливої галузі для України, як сільське господарство.

Отже, можна робити висновок про те, що на даний момент Товариство є достатньо конкурентноздатним підприємством на території даного району, маючи в своєму розпорядженні значний земельний та трудовий ресурс. Підприємство, як найефективніше намагається його використовувати та становить перед собою планки, що до подальшого розвитку та отримання статусу найкращого.

Вивчаючи структуру, фінансові та трудові можливості Товариства ми бачимо, що зараз тут ведеться чітка та цілеспрямована робота, напрямок діяльності був вибраний правильно і використання всіх можливостей та ресурсів є високим, а це говорить про розумне керівництво та правильну стратегію. Підприємство для підвищення прибутків та якості продукції активно закупає насіння, комбікорми, мінеральні добрива, засоби захисту рослин та оновлює сільськогосподарську техніку, лише в цьому році було закуплено ще 3 нових трактори, а це є невід'ємним атрибутом ведення якісної діяльності сільськогосподарських підприємств.

З цього можна робити висновок про те, що на даний момент Товариство є достатньо конкурентноздатним підприємством на території даного району, маючи в своєму розпорядженні значний земельний та трудовий ресурс. Підприємство, як найефективніше намагається його використовувати та становить перед собою планки, що до подальшого розвитку та отримання статусу найкращого.

Вивчаючи структуру, фінансові та трудові можливості Товариства ми бачимо, що зараз тут ведеться чітка та цілеспрямована робота, напрямок діяльності був вибраний правильно і використання всіх можливостей та ресурсів є високим, а це говорить про розумне керівництво та правильну стратегію.

Підприємство для підвищення прибутків та якості продукції активно закупає насіння, комбікорми, мінеральні добрива, засоби захисту рослин та оновлює сільськогосподарську техніку, лише в цьому році було закуплено ще 3 нових трактори, а це є невід'ємним атрибутом ведення якісної діяльності сільськогосподарських підприємств.

Підприємство намагається вдосконалювати процес виробництва за допомогою, як оновленої технічної бази, так і за допомогою новітніх технологій.

В умовах ринкової економіки основними внутрішніми резервами підвищення конкурентоздатності підприємства є адаптування знань та навичок управлінського персоналу до ринкових потреб, модернізація діючих виробничих потужностей, зниження витрат на сировину та матеріали, підвищення якості продуктів до вимог міжнародних стандартів, розширення товарного асортименту, адаптування структури управління та

методів управління до діючої ринкової кон'юнктури тощо.

До зовнішніх резервів належать налагодження ефективних комунікацій із споживачами, постачальниками сировини, забезпечення постійного надходження на підприємство інформації про стохастичні зміни зовнішнього середовища тощо.

При цьому основним фактором впливу на ефективність діяльності підприємства є ринок - реальні потреби, задовольнити які воно може, створюючи відповідні товари за допомогою дії налагоджених систем постачання, виробництва та збуту. Власне їх дослідження, якісна ідентифікація та кількісна визначеність, формування повноцінної інформаційної бази є передумовою стійкого та стабільного розвитку підприємства.

Розділ 3. Пошук шляхів та розробка пропозцій щодо підвищення конкурентоздатності ТОВ “АГРОСЕРВІС” ЛТД

3.1 Підвищення рівня конкурентоздатності підприємства шляхом поліпшення маркетингової орієнтації

В умовах зростання конкуренції на ринку питання підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств набуває дедалі більшої зацікавленості у науковців і практиків, що обумовлює актуальність дослідження даної проблеми.

Досвід зарубіжних і вітчизняних підприємств показав, що великі можливості управління конкурентоспроможністю знаходяться не тільки у сфері чинників його зовнішнього середовища, але і у внутрішній, де на перші позиції виходить створення або поліпшення маркетингової орієнтації суб'єкта господарювання.

Оскільки можливості впливу аграрного підприємства на своє зовнішнє середовище в українських реаліях за умови великої кількості виробників, а отже, і досить жорсткої конкурентної боротьби, є досить незначними, менеджменту суб'єкта господарювання потрібно більше уваги приділити зміні умов внутрішнього середовища [27].

Можна стверджувати, що одним з основних методів досягнення довгострокового успіху і підвищення конкурентоспроможності ТОВ Агросервіс ЛТД є створення маркетингового відділу та впровадження вищого ступеня маркетингової орієнтації на підприємстві.

Відповідно до вищесказаного представляє інтерес дослідження українських підприємств, проведене 2008 року USAID з метою визначення позитивної залежності між ступенем впровадження маркетингу і рівнем конкурентоспроможності.

Для даного дослідження було виділено чотири маркетингові підходи, що демонструють послідовні етапи впровадження маркетингової концепції, включаючи агностицизм, виробничу, збутову і маркетингову орієнтації.

Результати дослідження показали існування тісного взаємозв'язку між ступенем розвитку маркетингової орієнтації і конкурентоспроможністю по всіх трьох напрямах вимірювання.

Підприємства маркетингової орієнтації показали вищий рівень розвитку адаптації і конкурентних переваг, ніж підприємства з низьким рівнем впровадження маркетингу. При цьому встановлено, що маркетингова орієнтація визначила споживчу направленість конкурентних переваг і засобів адаптаційної діяльності підприємств, а її високий рівень розвитку асоціюється також з вищими показниками господарської діяльності [45].

Загальновідомо, що на зовнішньому рівні, оскільки підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств здебільшого залежить від ефективного збуту їх продукції, одержанню конкурентних переваг сприятиме створення єдиної інформаційної системи в АПК, окремих регіонах і на підприємствах, яка дозволить вчасно отримувати, обробляти і розповсюджувати дані про стан аграрного сектору, кон'юнктуру агропродовольчих ринків, комерційну і зовнішньоекономічну діяльність [40].

Отже, для втілення даної програми в життя початковим етапом повинне стати створення інформаційної бази, щодо цінового моніторингу в мережі Інтернет, яка постійно поновлювалась би з появою нової інформації, і забезпечити доступ до неї товаровиробників.

Моніторинг діяльності українських сільськогосподарських підприємств показав, що якість проведення маркетингових заходів, що використовуються менеджментом господарюючих суб'єктів є досить низькою або навіть взагалі відсутня на підприємствах. Створення на базі Товариства маркетингової служби сприяло б підвищенню її конкурентоспроможності.

Важливою передумовою забезпечення ефективності збутової діяльності підприємства є її здійснення на основі маркетингу як інтегратора, що відіграє провідну роль у комплексі взаємопов'язаних процесів виробництва, збуту і споживання продукції.

Основні організаційні заходи з управління конкурентоспроможністю Товариства мають включати: виділення маркетинговим службам стратегічно важливих функцій управління, комплектування їх висококваліфікованими фахівцями та надання необхідного технічного і методологічного забезпечення.

Першочерговими завданнями цього структурного підрозділу в Товаристві мають стати:

· створення та удосконалення організаційних форм і методів маркетингових досліджень;

· вивчення потреб і кон'юнктури ринку, сегментування ринків, розширення зон стратегічного хазяйнування;

· вивчення заходів конкурентів з покращення споживчих якостей аналогічних товарів та конкурентних переваг;

· розробка нормативів конкурентоспроможності продукції та підприємства, а також методик кількісної оцінки і прогнозування її рівня;

· оцінка та аналіз стратегічного потенціалу, стратегічних ресурсів, конкурентоспроможності підприємства і продукції, що виробляється, а також координація роботи з формування і організації організаційно-економічних заходів з підвищення конкурентоспроможності;

· моніторинг у режимі реального часу зовнішніх і внутрішніх факторів конкурентоспроможності, формування раціональних стратегій управління суб'єктом господарювання, що спираються на прогнозування сценаріїв розвитку внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства;

· аналіз і прогнозування ринкової ціни, проведення ефективної рекламної діяльності підприємства.

Служба маркетингу на даному підприємстві для забезпечення конкурентоспроможності продукції і самого підприємства повинна використовувати все різноманіття стратегічних і тактичних прийомів маркетингу.

Маркетинговий підхід до ухвалення рішень дозволяє виробити конкретні цілі, стратегії, тактику поведінки підприємства на ринку; його товарну, цінову, збутову, комунікаційну стратегії і обов'язковий суворий контроль (моніторинг) протягом всього процесу реалізації маркетингової програми.

Всі процеси, що протікають на підприємстві, мають бути добре регульованими. Маркетинг дозволяє налагодити зворотні зв'язки з ринком, які подають сигнал об'єкту управління про стан ринку продукції, свідчать про результати власної діяльності всіх суб'єктів ринку і конкурентів. Все це дає можливість ухвалювати ефективні управлінські рішення.

При цьому всі ресурси підприємства мають розглядатися з позиції забезпечення виконання маркетингового плану. Роботи з формування виробничого плану, управління персоналом, проведення фінансового аналізу тощо мають проводитися в цілях забезпечення і контролю виконання маркетингового плану підприємства.

Відділ маркетингу має не лише використовувати інформацію, яка надходить з інших підрозділів, але й забезпечувати інформаційну підтримку їх під час складання ними власних планів [50].

ТОВ Агросервіс ЛТД в короткий проміжок часу може одержати конкурентні переваги шляхом створення на базі підприємства маркетингового відділу. У короткостроковому і середньостроковому періодах провідну роль має відігравати оперативне планування, тобто визначення тактики реалізації виробленої маркетингової стратегії.

А в довгостроковому періоді для забезпечення досягнення найважливішої мети підприємницької діяльності - одержання максимального прибутку - особливу роль в системі управління підприємством на принципах маркетингової орієнтації необхідно приділити стратегічному маркетингу, який полягає в розробці нормативів конкурентоспроможності підприємства і продукції на основі дослідження потреб, товарів і конкурентів.

3.2 Дослідження підвищення конкурентоздатності підприємства в результаті вирішення проблем в кадровому менеджменті

Одним із проблемних аспектів діяльності підприємства є персонал. Це пов'язано з тим, що поряд з матеріальними, фінансовими та інформаційними ресурсами людський є найважливішим компонентом підприємства. Оскільки за своїм змістом він суттєво відрізняється від інших ресурсів, то й вимагає відповідно особливої уваги.

Успіх даного підприємства, спрямований на нарощування обсягів виробництва конкурентоспроможної продукції, забезпечення продовольчої безпеки країни та проведення соціальної політики на селі, значною мірою залежить саме від кадрового потенціалу, рівня підготовки та здібностей керівників і спеціалістів, зайнятих в даній сфері.

Результат діяльності багатьох підприємств і накопичений в них досвід роботи з кадрами показує, що формування виробничих колективів, забезпечення високої якості кадрового потенціалу є вирішальними факторами ефективності виробництва і конкурентоспроможності продукції. Впровадження досягнень НТП у більшості випадків визначається якістю робочої сили і призводить до глибоких змін у трудовій діяльності людини. З'являються нові робочі місця, що потребує для підприємства висококваліфікованих кадрів, які здатні працювати в умовах нових технологій.

У 2010 році керівництво Товариства зіткнулося з проблемою кваліфікації працівників, у планах 2010 року було відновити посів цукрових буряків, але коли справа дійшла до посівних робіт виявився той факт, що основний робочий персонал втратив навики посіву цукрового буряку, а бо ж деякі механізатори зовсім не мали досвіду роботи з даною культурою.

Лише після вивчення навиків та досвіду всіх механізаторів було визначено три особи яким було доручено виконання посівних та подальших робіт з цукровим буряком.

На даному прикладі ми бачимо, що проблема персоналу для даного підприємства є не вигаданою а відповідає реаліям сьогодення, і це лише один приклад а проблем є достатньо.

У зв'язку з цими об'єктивними факторами зростає необхідність постановки та вирішення на підприємстві ряду важливих проблем, а саме:

· розробка гнучкої і неперервної системи підготовки, перепідготовки і перерозподілу персоналу для задоволення потреб підприємства;

· мобілізація інвестицій для підготовки і перепідготовки трудового потенціалу підприємства;

· пошук і залучення до співробітництва висококваліфікованих спеціалістів з управління кадровим потенціалом;

· забезпечення стабільності, зайнятості, безпечних умов праці, заходів щодо підвищення професійної кваліфікації, мотивації співробітників.

Висока якість робочої сили - це лише передумова до високої ефективності виробництва. Для її реалізації необхідно, щоб:

· робота працівників була добре організована;

· щоб вона відповідала професійній підготовці та рівню кваліфікації персоналу;

· щоб для працівників були створені відповідні санітарно-гігієнічні умови праці, які забезпечують нормальний рівень її інтенсивності.

Однією з проблем кадрового менеджменту на підприємстві сьогодні є відсутність інтегрованої кадрової служби. Також недостатнім є рівень професійної підготовки працівників кадрових служб, значна частина з яких не має відповідної освіти чи тривалий час не підвищувала своєї кваліфікації. У зв'язку з цим вони не виконують цілого ряду завдань управління персоналом.

Тому на підприємстві слід увести в штатний розпис посаду менеджера персоналу. Він повинен мати спеціальну фахову підготовку, володіти теоретичними основами та мати практичні навички у роботі. Однією із специфічних функцій, яку він виконуватиме, буде надання консультацій лінійним і функціональним керівникам з підбору ефективних методів управління персоналом у різних ситуаціях [47].

Важливою також є проблема організації відбору і найму персоналу. Адже сучасний ринок праці перенасичений робочою силою, тому підприємство повинне створювати всі умови для залучення таких працівників, навички та особисті характеристики яких найкраще відповідають його цілям. Здійснювати відбір і найм кадрові служби повинні виходячи з оптимальної чисельності персоналу. Не повинно бути як нестачі працівників, що може призвести до зменшення продуктивності праці, збільшення травматизму, конфліктних ситуацій у колективі, так і надлишку, який може спричинити збільшення грошових витрат на фонд оплати праці, зменшення зацікавленості в якісній праці, відтік кваліфікованих працівників.

Не менш важливою проблемою кадрового менеджменту на підприємстві є процес вивільнення зайнятого персоналу. Працівники, які багато років пропрацювали на підприємстві, і як з об'єктивних, так і суб'єктивних причин підлягають звільненню, досить важко сприймають цю подію. Психологічно важко усвідомити працівнику, що потреби в його послугах немає. Тому підходити до звільнення потрібно дуже обережно.

З іншого боку, не всі робітники готові підпорядковуватися вимогам часу, тому керівництво змушене їх звільнити. Оскільки підприємству потрібні такі працівники, які б підтримували заданий темп перетворень.

Також важливою є проблема повного використання трудового потенціалу працівника, тобто його ресурсних можливостей у сфері праці. Підприємство повинне залучати робочу силу, трудовий потенціал якої відповідає умовам його діяльності. Залучення робочої сили, чий трудовий потенціал є завищеним в умовах певного підприємства є небажаним: цей трудовий потенціал не буде повністю використовуватися, витрати на таку робочу силу не окупляться, сам працівник відчуватиме незадоволення від роботи, що потягне за собою звільнення.

Вирішити проблему повного використання трудового потенціалу працівника можна за допомогою механізму пристосування можливостей персоналу до потреб виробництва. Найбільш економічним методом в цій ситуації є використання функціональної адаптації.