Напрямки підвищення рівня конкурентоздатності підприємства

113

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретико-організаційні засади конкурентоздатності підприємства

1.1 Поняття конкурентоздатності підприємства

1.2 Сучасні моделі конкурентоздатності

1.3 Методи оцінки конкурентоздатності

1.4 Фактори, що впливають на конкурентоздатність підприємства

1.5 Складання стратегічного балансу та сутність SWOT--аналізу

Розділ 2. Аналіз конкурентоздастності ВАТ "Турбоатом"

2.1 Загальна характеристика ВАТ "Турбоатом"

2.2 Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності підприємства

2.3 Аналіз маркетингової діяльності

2.3.1 Аналіз формування попиту і стимулювання збуту продукції

2.3.2 Аналіз ціноутворення

• 2.3.3 Аналіз каналів товароруху
• 2.4 Аналіз інвестиційної діяльності
• 2.5 Аналіз конкурентів, визначення долі ринку підприємства
• 2.6 SWOT - аналіз підприємства
• Розділ 3. Напрямки підвищення рівня конкурентоздатності підприємства
• 3.1 Заходи щодо збільшення частки ринку ВАТ "Турбоатом"
• 3.2 Розробка комплексу стратегій з підвищення конкурентоздатності підприємства
• 3.3 Оцінка ефективності заходів щодо підвищення конкурентоздатності
• Розділ 4. Індивідуальне завдання щодо охорони праці та цивільної оборони
• 4.1 Аналіз стану охорони праці на підприємстві
• 4.2 Формування цивільної оборони на державних підприємствах, їх структура і функції
• Висновки
• Список використаних джерел
• Додатки
• Вступ
• З розвитком ринкових реформ в Україні, посиленням конкуренції між суб`єктами господарювання виникає проблема забезпечення їх конкурентоздатності, що є головною передумовою підтримання стійких позицій підприємств на внутрішньому та міжнародному ринках. Успіх підприємства в умовах конкурентної боротьби обумовлюється здійсненням постійного моніторингу позицій на ринку, дослідженням сильних і слабких сторін власної господарської діяльності та конкурентів, здатністю пристосовуватись до змін ринкових ситуацій.
• Ці проблеми актуальні і для підприємств атомного машинобудування ВАТ "Турбоатом", які, не зважаючи на наявність потенційних можливостей розвитку, привносять недостатні доходи до бюджету країни через невисоку конкурентоздатність. Актуальність проблеми підсилюється в умовах інтеграції України до світового економічного простору, виходу на міжнародний ринок і розширення, таким чином, кола потенційних конкурентів.
• Метою дипломної роботи є обґрунтування теоретичних аспектів, методичних основ та інструментарію оцінки конкурентоздатності підприємств; розробка заходів щодо підвищення конкурентоздатності ВАТ "Турбоатом".

Для досягнення поставленої мети в роботі необхідно вирішити наступні задачі:

- узагальнити та адаптовати основні теорії конкурентоздатності не з погляду економіки країни в цілому, а для певного виду виробництва, на рівні промисловості;

- провести системний аналіз чистих постійних конкурентних переваг у виробничій діяльності як передумови розробки підприємством раціональної конкурентної стратегії в конкретних кон'юнктурних умовах;

- розкрити глибинну сутність і визначити пріоритетні методи оцінки рівня конкурентоздатності підприємств;

- ознайомитися з ВАТ "Турбоатом" - одним з найбільших у світі турбобудіних підприємств; його управлінською структурою; майном;

- провести аналіз результатів діяльності, конкурентів, ресурсного потенціалу, основних техніко - економічних показників підприємства, ринків, на яких знаходиться продукція підприємства атомного машинобудування;

- здійснити оцінку конкурентоздатності унікального турбобудівного підприємства;

- проаналізувати внутрішні та зовнішні фактори впливу на конкурентоздатність підприємства;

- скласти комплексний SWOT- аналіз стратегічного заводу;

- обґрунтувати сутність та передумови забезпечення конкурентоздатності персоналу як важливого чинника ефективної роботи підприємства;

- сформулювати пропозиції щодо передумови розробки конкурентної стратегії підприємства;

- запропонувати заходи щодо підвищення конкурентоздатності підприємства на ринку атомного машинобудування.

Об'єктом дослідження виступає проблема конкурентоздатності унікального машинобудівного підприємства ВАТ "Турбоатом" - одного з найбільших у світі турбобудівних підприємств.

Предмет дослідження - теоретичні, методологічні та практичні питання визначення та підвищення конкурентоздатності підприємства (на прикладі провідного підприємства атомно-енергопромислового комплексу України).

Серед вітчизняних і зарубіжних науковців вагомий вклад у розвиток сучасної теорії конкурентоздатності внесли М.І. Гельвановський, І.А. Гельмендінова, Ш.А. Агєєв, А.П. Градов, В.Л. Дикань, І.Б. Іванов, І.Н. Герчикова, Н.М. Ушакова, А.Т. Литвиненко, І.В. Смолін, І.В. Балабанова, О.Є. Шишкова, Г.Л. Азоєв, О.А. Дубровіна, І.І. Дюмулен, Ю.Б. Іванов, Н.Н. Лівенцев, М.А. Мартинова, С.В. Нікіфорова, І.В. Смолечук, К.В. Ремчуков, Т.Б. Рубійштейн, І.В. Празян, Р.А. Фатхутдінов, В.Ф. Флоров, В.М. Шумілов, Н.С. Яшін, М. Портер, І. Ансофф, А.А. Мазаракі, М.Агосін, ДЖ. Грейсон, П. Дойль, Б. Карлофф, Ж.Ж. Ламбен, Х. Маккей, П. Фішер та інші, які досліджували проблему конкурентоздатності підприємств у сфері матеріального виробництва та торгівлі.

Окремі методи, показники оцінки та зовнішні фактори конкурентоздатності підприємств висвітлені в роботах Ф. Котлера, О.П. Дуровича, А.С. Копанєва, але ці дослідження носять фрагментарний характер [50,c. 33-35].

Проведений нами аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури, публікацій і досліджень в області конкурентоздатності свідчить, про те, що в останні десятиліття дана тема була однією з центральних, але перелічені вчені досліджували різні аспекти конкурентоздатності в основному з погляду економіки країни в цілому і лише для деяких видів виробництва. У зарубіжній літературі проблема проблема підвищення конкурентоздатності вивчалася і вивчається за рядом напрямів, але методика оцінки конкурентоздатності розрахована на застосування її вже на сформованих ринках країни з розвиненою економікою, може застосовуватися лише на швидко зростаючих ринках зі значними обмеженнями. Малодослідженими залишаються питання розробки конкурентних стратегій, не визначені фактори впливу на конкурентоздатність, носять не досить чіткий фрагментарний характер.

Виходячи з вищезазначеного, істотно зростає необхідність теоретичного обґрунтування, розробки методичних основ та інструментарію оцінки конкурентоздатності підприємств. Недостатня розробка означеної проблеми, її теоретичне і практичне значення зумовлюють актуальність теми дипломного дослідження.

Унікальне машинобудівне підприємство ВАТ "Турбоатом" - головна наукова організація машинобудівного комплексу України - одна з найбільших у світі турбобудівних підприємств.

За три з половиною роки був побудований Харківський турбінний завод (ХТЗ), 21 січня 1934 року, його було введено в експлуатацію. Вже через півтора роки була виготовлена перша парова турбіна потужністю 50 тис. КВт.

Сьогодні стратегічний курс ВАТ "Турбоатом" спрямований на збільшення обсягів виробництва й випуску продукції, поліпшення якості продукції, раціональне використання усіх видів ресурсів.

Основна задача на найближчий час - формування портфеля замовлень.

Актуальною задачею ВАТ "Турбоатом" є створення газотурбінної установки ГТЭ-115 потужністю 120 МВт, що має початкову температуру газу 11700 С.

Стратегічне підприємство спеціалізується на випуску парових турбін для ТЕС і АЕС, гідравлічних турбін для ГЕС і ГАЭС, газових турбін для ТЕС і ПГУ й іншого енергетичного устаткування.

Форма власності - відкрите акціонерне товариство.

Генеральний директор ВАТ "Турбоатом" - Суботін В.Г., почесний генеральний директор ВАТ "Турбоатом" - Бугаєц О.О., перший заступник генерального директора, генеральний конструктор - Левченко Є. В., заступник генерального директора з економіки і фінансів - Черкаський О. Ю., заступник генерального директора з виробництва - Хаітов В. Д.

На Україні (у Харкові) працюють такі великі підприємства, як ВАТ "Турбоатом", ГП "Електротяжмаш", Харківський електромеханічний завод, Харківський державний приладобудівний завод імені Т.Г. Шевченка та ін.

Сьогодні обладнання ВАТ "Турбоатом", успішно працює в країнах СНД і більш ніж у 40 країнах далекого зарубіжжя.

Найбільш вагомими результатами дипломної роботи, що мають елементи наукової новизни та практичне значення, є наступні положення:

- сформовано пропозиції по уточненню тлумачення сутності термінів та визначень стосовно "конкурентоздатності підприємства";

- сформульовано визначення конкурентоздатності як узагальнюючої характеристики стійкості підприємства;

- запропоновано рекомендації щодо розробки та використання обґрунтованої стратегії поведінки підприємства на ринку, виходячи с реальної оцінки ринкових можливостей, зо є передумовою забезпечення стабільних конкурентних позицій підприємства в умовах ринку, зменшити ступень ризику та невизначеності іх діяльності;

- доповнено систему параметрів оцінки конкурентоздатності підприємств за рахунок параметрів конкурентоздатності продукції та конкурентоздатності обслуговування, що забезпечить отримання об`єктивної та комплексної оцінки;

- конкретизовано перелік і послідовність здійснення робіт щодо визначення конкурентоздатності, а також алгоритм розрахунку узагальнюючого рівня конкурентоздатності підприємств;

- досліджено інтенсивність конкуренції на ринку атомного машинобудування.

Впровадження запропонованих методичних рекомендацій щодо оцінки конкурентоздатності в практичну діяльність дозволить збільшити достовірність та комплексність оцінки конкурентних позицій підприємств, визначити переваги та недоліки прийнятої підприємством конкурентної стратегії, що дозволить збільшити достовірність та комплексність оцінки конкурентних позицій підприємства, визначати переваги або недоліки прийнятої підприємством конкурентної стратегії, що дозволить цілеспрямовано вносити необхідні корективи; конкретизувати заходи забезпечення конкурентоздатності підприємств на ринку, в певних кон'юнктурних умовах забезпечать гнучкість комерційної діяльності та оперативність реагування на зміни мінливого зовнішнього середовища.

Введення коефіцієнта конкурентоздатності персоналу в практичну діяльність дозволить оцінювати вклад працівників у кінцеві результати діяльності підприємства, забезпечить підвищення конкурентоздатності виробів та підприємства в цілому.

Доцільність впровадження вищезазначених пропозицій у діяльність унікального турбобудівного підприємства ВАТ "Турбоатом" підтверджена необхідними розрахунками та викликана існуючими проблемами: велика капіталоємність виробництва, складності зі збутом продукції на вітчизняному ринку. Стратегічне підприємство потребує нагального вдосконалення виробництва, модернізації та реконструкції.

Кваліфікований аналіз результатів діяльності, конкурентів, ресурсного потенціалу, основних техніко-економічних показників підприємства, ринків, на яких знаходиться продукція атомного машинобудування і висновки на його основні, допоможуть підприємству розширити сегмент ринку і триматися на належному рівні.

Велика увага приділена аналізу найбільш суттєвого зовнішнього фактора впливу на конкурентні позиції підприємства атомного машинобудування - державній політиці регулювання конкуренції та розвитку. Непередбачувані події та дії уряду призвели до штучного стримування одного з найбільших у світі турбобудівних підприємств ВАТ "Турбоатом", яке могло би стати головним підприємством атомного машинобудування, визначити розвиток усієї атомної галузі. Як наслідок, стратегічне підприємство атомно - енергопромислового комплексу України замість повноцінної участі в тендерах буде живитися субпідрядами.

Розділ 1. Теоретико-організаційні засади конкурентоздатності підприємства

1.1 Поняття конкурентоздатності підприємства

Поняття конкурентоздатності інтерпретується та аналізується в залежності від економічного об`єкту який розглядається. Безумовно, критерії, характеристики і фактори динаміки конкурентоздатності на рівні товару, фірми, корпорації, галузі, національного господарства, або нації мають свою специфіку. Аналіз конкурентоздатності може бути проведений для кожного з рівнів, в залежності від цілей дослідження [25,c. 33-35].

Якщо розкривати поняття конкурентоздатності на макрорівні, то воно відображає позиції національної економіки в системі міжнародних відносин, головним чином в сфері міжнародної торгівлі, і водночас її здатність зміцнювати позиції. Це найбільш важливий, але не єдиний аспект поняття конкурентоздатності нації. Необхідно враховувати здатність зберігати і нарощувати темпи економічного зростання, зайнятості, реальні доходи громадян.

Конкурентоздатність - це ступінь, з яким нація при справедливих умовах вільного ринку виробляє товари і надає послуги, які задовольняють світовим вимогам і при цьому збільшує доходи своїх громадян [49, c.17].

Рівень конкурентоздатності нації визначається такими основними факторами, як:

- технологія;

- наявність капіталів;

- наявність людських ресурсів;

- стан зовнішньої торгівлі.

Конкурентоздатність (взагалі), - як соціально-економічна категорія - це здатність, вміння досягати законним шляхом найвищих економічних та соціальних переваг. З цього визначення виходить важливий практичний висновок про те, що конкурувати (досягати найвищих економічних та соціальних переваг) можливо:

а) самому з собою (у часі: результати досягнуті в попередній період своєї діяльності та результативність за аналогічний останній період суттєво відрізняються);

б) один з одним (суперництво за досягнення будь-чого);

в) колективу з колективом;

г) продукції даного виду з аналогічною продукцією і таке інше.

Зрозуміло, що конкурентоздатність виступає не сама по собі, не як самоціль, а як засіб для створення визначеного товару (продукції), послуг різного виду.

У цілому конкурентоздатність торгового підприємства - це відносна характеристика, що виражає відмінності розвитку даної фірми від розвитку конкурентних фірм за ступенем задоволення своїми товарами потреби людей і за ефективністю виробничої діяльності.

Конкурентоздатність торгівельного підприємства характеризує можливості і динаміку його пристосування до умов ринкової конкуренції.

Конкурентоздатність підприємства залежить від ряду таких факторів, як [25,c.33]:

- конкурентоздатність товарів підприємства на зовнішньому і внутрішньому ринках;

- вид товару та його асортимент;

- місткість ринку (кількість щорічних продажів);

- легкість доступу на ринок;

- однорідність ринку;

- конкурентні позиції підприємств, що вже працюють на даному ринку;

- конкурентоздатність галузі;

- можливість технічних нововведень у галузі;

- конкурентоздатність регіону і країни.

Як свідчить світова практика ринкових відносин, взаємозалежне вирішення цих проблем і використання даних принципів гарантує підвищення конкурентоздатності підприємства.

Щоб ширше зрозуміти суть проблеми, виділімо кілька важливих наслідків цього положення.

1. Конкурентоздатність включає три основні складові. Перша - жорстко пов'язана з виробом, як таковим, і значною мірою зводиться до якості. Друга - пов'язана як з економікою створення збуту і сервісу товару, так і з економічними можливостями й обмеженнями споживача. Нарешті, третя - відображає все те, що може бути приємно чи неприємно споживачу як покупцю, як людині, як члену тієї чи іншої соціальної групи і т.д.

2. Покупець - головний оцінювач товару. А це приводить до дуже важливої в ринкових умовах істини: всі елементи конкурентоздатності товару повинні бути настільки очевидні потенційному покупцю, щоб не виникнуло і найменшого сумніву чи іншого тлумачення по відношенню до будь-якого з них. Коли ми формуємо "комплекс конкурентоздатності", у рекламі дуже важливо враховувати особливості психологічного виховання й інтелектуальний рівень споживачів, багато інших факторів особистого характеру. Цікавий факт: майже всі зарубіжні посібники з реклами особливо виділяють матеріал, пов'язаний з рекламою в недосвідченій чи інтелектуально нерозвиненій аудиторії.

3. Як відомо, кожен ринок характеризується "власним" покупцем. Тому споконвічно неправомірна ідея про деяку абсолютну, не пов'язану з конкретним ринком, конкурентоздатністю.

Вчені добре зрозуміли, що намагатися схематично відобразити конкурентоздатність товару -- це все одно, що намагатися схемою показати всю складність і всі тонкощі ринкового процесу. Для них конкурентоздатність стала просто зручним, що концентрує увагу і думку, терміном, за яким вибудовується вся різноманітність стратегічних і тактичних прийомів менеджменту в цілому і маркетингу зокрема.

Конкурентоздатність -- це не показник, а рівень, який можна обчислити для себе і для конкурента.

Насамперед -- це філософія роботи в умовах ринку, орієнтована на [33,c.16]:

- розуміння нестачу у споживачів і тенденції їх розвитку;

- знання поведінки і можливостей конкурентів;

- знання стану і тенденцій розвитку ринку;

- знання навколишнього середовища і її тенденцій;

- уміння створити такий товар і так довести його до споживача, щоб споживач віддав саме йому перевагу, а не товару конкурента.

Визначення, аналіз та узагальнення існуючих в науковій та учбовій літературі основних категорій, щодо конкурентоздатності дозволяє охарактеризувати поняття наступним чином.

Конкурентоздатність продукції - це комплекс споживчих та вартісних характеристик, які визначають його успіх на ринку, тобто здатність саме цього товару бути обраним в умовах широкої пропозиції до інших конкуруючих товаровиробників.

Конкурентоздатність підприємства слід розуміти, як реальну та потенційну здатність, а також наявні для цього можливості підприємства вивчати попит (ринок), проектувати, виготовляти та реалізувати товари, які за своїми параметрами у комплексі більш прийнятні для споживачів, ніж товари конкурентів.

Конкурентоздатність підприємства - можна розглядати також, як уміння виробляти і реалізувати швидко та дешево якісну продукцію в достатній кількості.

Конкурентоздатність персоналу, тобто робітників, спеціалістів, керівників підприємства - це вміння кожного з них і всім разом, як одне ціле, швидко і ефективно сприймати і реалізувати різні нововведення на кожній стадії життєвого циклу продукції. Це вміння створювати вироби, які відповідають усім вимогам споживача з найменшими витратами всіх видів ресурсів.

Критерій конкурентоздатності - важливий елемент апарату даної категорії. Визначається стабільністю місця на своєму ринку підприємства і його продукції, а також рівнем продажу продукції підприємства на ринках [39,c.16].

Відразу необхідно звернути увагу на одну з суттєвих помилок, якої припускаються наші підприємства. Вона полягає в тому, що ми зосереджуємо свої зусилля на продаж окремих видів продукції, порівнюючи їх з закордонними аналогами, - не завжди кращими, - намагаємось перевершити їх з деяких параметрів. А якщо вдалося що-небудь продати за валюту - радість на ґрунті самообману. Ми не враховуємо, не приймаємо до уваги головне, - що єдиний критерій конкурентоздатності підприємства і його продукції, - стабільне місце їх на ринку, а не разова, навіть успішна угода.

Для досягнення цього критерію нам треба змінити акценти, перенести центр уваги нашої роботи при вирішенні даної проблеми на створення насамперед конкурентоздатних персоналу та підприємства. А в цьому тандемі пріоритет повинен віддаватися персоналу, так як саме в людях зосереджується конкурентоздатна сила підприємства.

Тільки в цьому випадку вони (персонал і підприємство) зможуть гнучко і ефективно реагувати на запити різних споживачів, задовольняючи їх високі вимоги до тієї або іншої продукції.

Зважаючи на це, можна зробити висновок: у багатогранній практичній діяльності за досягненням конкурентоздатності акценти повинні бути розставлені наступним чином:

1) конкурентоздатність персоналу;

2) конкурентоздатність підприємства;

3) конкурентоздатність продукції (отримана як похідна перших двох).

Зрозуміло, що вся робота повинна проводитися паралельно, енергійно, відповідними службами, але пріоритет повинен належати персоналу.

У багатогранній роботі за досягненням конкурентоздатності важливе місце належить показникам, які повинні характеризувати та давати змогу оцінювати конкурентоздатність того чи іншого об`єкту.

Поняття конкурентоздатності фірми містить у собі великий комплекс економічних характеристик, які визначають положення фірми на галузевому ринку (національному або світовому). Цей комплекс може містити характеристики товару, які визначаються сферою виробництва, а також фактори, які формують у цілому економічні умови виробництва і збуту товарів фірми.

Конкурентоздатність продукції і конкурентоздатність фірми-виробника продукції відносяться одне до одного як частина і ціле. Можливість компанії конкурувати на визначеному товарному ринку безпосередньо залежить від конкурентоздатності товару і сполучення економічних засобів діяльності фірми, надаючи перевагу в умовах конкурентної боротьби [35,c.60].

На рівень конкурентоздатності торгівельної фірми впливає науково-технічний рівень і ступінь удосконалення технологій продажу, використання новітніх винаходів та відкриттів, залучення сучасних засобів автоматизації збуту та збільшення асортименту продукції.

Рівень конкурентоздатності торгівельної фірми залежить від того, які товари вони продають, де і як ці товари споживаються.

Конкурентні позиції фірми на ринку залежать також від тієї підтримки, яку фірма отримує з боку національних державних органів і інших організацій шляхом надання гарантій експортних кредитів, їх страхування, звільнення від податків, надання експортних субсидій, забезпечення інформацією про кон'юнктуру ринку та ін.

Як правило, конкурентоздатним є підприємство (фірма), що здатна довгий час залишатися прибутковим в умовах відкритої ринкової економіки.

До кола показників, які визначають конкурентоздатність торгівельних фірм, включаються:

- частка на внутрішньому і світовому ринках;

- чистий доход на одну зайняту ринкову нішу;

- чисельність зайнятих ринкових ніш;

- кількість основних конкурентів.

1.2 Сучасні моделі конкурентоздатності

Моделювання конкурентоздатності продукції має за мету створення цифрової математичної моделі, що підміняє реальну продукцію в процесі її вивчення.

Задачами моделювання конкурентоздатності продукції є [39,c.18]:

- виділення найбільш вагомих факторів, які впливають на конкурентоздатність продукції підприємства;

- їх агрегування в єдину цифрову модель;

- визначення й оцінка конкурентоздатності продукції підприємства на ринку;

- виділення закономірностей зміни окремих параметрів продукції і її конкурентоздатності.

Перевагами пропонованого підходу є наступні обставини:

- це одна з перших спроб математичного моделювання конкурентоздатності продукції;

- Х. Фасхієв і О. Ситнікова чітко вказують, що "на ринку повинні бути товари високої, середньої і низької якості". Висока якість товару зовсім не гарантує його високу конкурентну здатність -- доходи споживачів можуть бути настільки невисокими, що перевагу буде віддано товарові з дуже низькими споживчими властивостями, невисокою якістю і з невисокою ціною[63,c.35].

З іншого боку, незрозуміло, що мається на увазі під моделюванням конкурентоздатності продукції -- моделювання товарної лінії, близькість продукції конкретного виду до ідеального товару або ще щось. На нашу думку, немає жодного виду продукції, що міг би бути описаний терміном "ідеальний". В умовах конкуренції для цього застосовують термін "кращий зразок", що також не є ідеалом. З погляду споживача, ідеал -- абсолютна якість (яку кількісно вимірити неможливо) за нульовою ціною. Найголовніше -- модель не дає розуміння взаємозв'язків між конкурентоздатністю продукції (в об'єктивній оцінці, що дає ринок), її якістю і ціною.

Існують різні підходи до математичного моделювання конкурентоздатності продукції. Зокрема, моделювання конкурентоздатності автомобіля на стадії його проектування приведене Х. Фасхієвим і О. Ситнікової. Для нової техніки інвестиційного призначення конкурентоздатність може бути розрахована комплексним критерієм "чиста поточна вартість" (ЧПВ), що дорівнює різниці сумарних дисконтованих грошових потоків (ДЧГП) та інвестицій I, пов'язаних з цим товаром.

, (1.1)

де ЧПВ- чиста поточна вартість;

ДЧГПі -- дисконтований грошовий поток;

Тс -- термін служби об'єкта;

Тi -- період інвестування;

І --інвестиції;

t -- поточний період.

ДЧГП_t є чисте грошове надходження після сплати податків у рахунок суб'єкта, що господарює, перелічене дисконтуванням на початковий період інвестицій.

Показник ЧПВ враховує результати від експлуатації інвестиційного товару, одноразові і поточні витрати, пов'язані з цим товаром за весь господарює життєвий цикл об'єкта, показує приріст капіталу суб'єкта, що господарює.

Конкурентоздатність споживчих товарів, наприклад, легкових автомобілів, економічну вигоду яких важко визначити, можна оцінити критерієм, схожим на ЧПВ, -- дисконтовані чисті витрати (ДЧВ), обчислені за формулою (1.2)

, (1.2)

де ДЧВ- дисконтовані чисті витрати;

ДПВ_t -- дисконтовані поточні витрати t-го періоду;

Тс -- термін служби об'єкта;

Тi -- період інвестування;

І --інвестиції;

t -- поточний період.

С. Фасхієву та О. Ситніковій, бачимо, що вдалося дуже точно виділити критерій конкурентоздатності продукції для засобів виробництва -- "чиста поточна вартість", що, є формою економічного ефекту. при моделюванні конкурентоздатності продукції зовсім не розглядаються граничні рівні ціни і якості, що можуть істотно скорегувати результати моделювання. Для оцінки ж споживчих товарів цей критерій не підходить узагалі [63,c. 37].

Недостатня розробленість проблеми моделювання конкурентоздатності стала основою проведеного з 1995 р. дослідження цієї категорії. У результаті з'явилася принципово нова концепція моделювання конкурентоздатності, позбавлена перерахованих недоліків. У її основу покладені наступні принципи побудови:

- застосування тільки кількісних методів оцінки;

- використання загальновідомих наукових методів і показників виміру;

- відносний характер конкурентоздатності продукції підприємства.

Задача моделювання конкурентоздатності продукції підприємства зводиться до моделювання ринкового механізму розподілу ринку між підприємствами-конкурентами. В основі цього лежить механізм формування конкурентоздатності продукції.

Вихідним пунктом формування конкурентоздатності продукції підприємства є її якість -- "сукупність властивостей, ознак продукції, що обумовлюють їх здатність задовольняти потреби і запити людей, відповідати своєму призначенню і пропонованим вимогам. Якість визначається мірою відповідності товарів, робіт, послуг умовам і вимогам стандартів, договорів, контрактів, запитів споживачів".

Рівень якості продукції У_q є відносною характеристикою якості продукції і визначається в загальному вигляді за формулою (1.3).

, або , (1.3)

де У_q - рівень якості продукції;

Q -- значення окремого (узагальнюючого або головного) показника якості виробу, який оцінюється;

Q_б -- значення аналогічного показника якості еталонного (базового) виробу.

До показників якості продукції відносяться наступні групи показників:

- призначення;

- надійності (довговічності, ремонтоздатності);

- екологічності;

- ергономічності;

- технологічності;

- естетичності;

- стандартизації й уніфікації;

- патентно-правові;

- безпеки застосування;

- сертифікаційні.

Якість продукції є фундаментом механізму конкурентоздатності продукції підприємства, при цьому відносно низька якість не означає низьку конкурентоздатність. Крім того, висока якість -- також не синонім конкурентоздатності.

При оцінці покупцями якості продукції в сполученні зі споживчими перевагами виявляється така економічна категорія, що характеризує товар, як споживчу вартість продукції. Вона встановлює, наскільки продукція задовольняє визначену людську потребу. Складність оцінки споживчої вартості полягає, по-перше, у відсутності одиниці виміру і, по-друге, у тому, що в кожної людини свій рівень потреб і відповідно своя оцінка споживчої вартості. Приблизно оцінити її все-таки можна, хоча й умовно. Таким чином, при взаємодії таких економічних категорій, як якість продукції і переваги споживачів, з'являється споживча вартість.

Найважливішими факторами, що визначають у сукупності з споживчою вартістю таку характеристику продукції, як ціна, є рівень платоспроможного попиту (у широкому сенсі) і витрати на виробництво продукції. Від рівня платоспроможного попиту залежить, чи зможуть споживачі придбати запропонований товар. З одного боку, без обліку даного фактора, реалізація продукції може бути сильно ускладнена або взагалі неможлива. З іншого боку - ціну визначають витрати на виробництво продукції, з обліком яких встановлюється економічна ефективність її виробництва. Якщо продукцію буде невигідно виробляти, то (у відповідності зі здоровим глуздом), наскільки би вона не була конкурентоздатна, виробляти її ніхто не буде. Таким чином, при взаємодії таких економічних факторів, як споживча вартість виробу, рівень платоспроможного попиту і витрати на виробництво, з'являється ціна виробу - одна з найважливіших його кількісних характеристик.

Ціна виробу містить у собі витрати на його розробку, випуск і реалізацію, а також необхідний рівень прибутку; її величина визначає конкурентоздатність продукції і є основою розрахунку показника «ціна/якість» - одного з головних показників конкурентоздатності. Крім того, зіставлення ціни виробу з рівнем платоспроможного попиту дає реальний обсяг попиту на продукцію, дозволить визначити потенційних покупців, виявити їх переваги і максимально їх врахувати при розробці товару і подальшому товаропросуванні. Значення ціни продукції визначається і тим, що існує особливий вид конкуренції -- цінова, заснована на використанні конкурентної переваги за рахунок більш низьких витрат. Таким чином, ціна - потужний інструмент виявлення і управління конкурентоздатністю продукції.

Значення конкурентоздатності з'являється тільки тоді, коли виробник виходить зі своїм товаром на ринок, коли товар на ринку протистоїть аналогам інших виробників і товарам-замінникам. Тільки в тому випадку, якщо товар має конкурентну перевагу (більш низька ціна або більш висока споживча вартість в порівнянні з товарами-конкурентами), він буде реалізований, тобто підтвердити свою конкурентоздатність при наявності в покупця вибору між даним товаром, товарами-аналогами і товарами-замінниками.

Моделювання конкурентоздатності продукції підприємства здійснюється в кілька етапів [58,с.113]:

1. Моделювання конкурентних переваг (ціна, якість, споживчі переваги). Наприклад, конкурентоздатність i-й продукції 1-го підприємства відносно j-й продукції 2-го підприємства за ціною знаходиться в зворотній залежності від їх цін, ілюструється формулою (1.4).

, (1.4)

де - конкурентоздатність i-й продукції 1-го підприємства відносно j-й продукції 2-го підприємства за ціною;

Ц_j2- ціна j-й продукції 2-го підприємства;

Ц_i1- ціна i-й продукції 1-го підприємства.

Конкурентоздатність продукції підприємства щодо продукції конкурентів за якістю має пряму залежність, що зображено в формулі (1.5).

(1.5)

де - конкурентоздатність i-й продукції 1-го підприємства відносно j-й продукції 2-го підприємства за обраним кількісним критерєм якості;

К_i1 - реальний рівень показника якості i-й продукції 1-го підприємства;

К_j2 - те ж j-й продукції 2-го підприємства.

Аналогічно можуть бути змодельовані інші показники конкурентоздатності продукції (споживчі переваги, найбільш важливі якісні параметри, витрати експлуатації і т.д.), що позначаються. Кількість показників, які використовують залежить від кількості значимих для споживачів параметрів конкурентоздатності продукції.

2. Об'єднання конкурентних переваг продукції підприємства в модель конкурентоздатності, зображено у формулі (1.6).

(1.6)

де - інтегральний показник конкурентоздатності i-й продукції 1-го підприємства стосовно j-й продукції 2-го підприємства.

- конкурентоздатність i-й продукції 1-го підприємства відносно j-й продукції 2-го підприємства за ціною;

- конкурентоздатність i-й продукції 1-го підприємства відносно j-й продукції 2-го підприємства за обраним кількісним критерєм якості;

- показники конкурентоздатності продукції.

Безумовно, у даного методу моделювання конкурентоздатності продукції є свої переваги і недоліки. До недоліків можна віднести відсутність у даній формулі величин значимості для показників конкурентоздатності. Обчислення цих величин саме по собі представляє практично нерозв'язну задачу, адже для їх розрахунку необхідне дослідження всіх споживачів продукції і визначення в кожного з них його споживчих переваг, що можливо в теорії, але неможливо на практиці. Крім того, можливість виключити показники величин з'являється на першому етапі розрахунку, коли вибираються основні, дійсно значущі фактори. Оцінити їх важливість для кінцевого споживача набагато легше, ніж обчислити їх значення. Таким чином, у формулі (1.6) зведені до мінімуму так звані експертні оцінки -- суб'єктивні думки експертів. До переваг даного методу відносяться простота, зрозумілість, універсальність, відкритість, що в решті решт дозволяє в достатній мірі об'єктивно моделювати конкурентоздатність продукції.

Якщо на ринку присутні не два види продукції, а більше, то кількісний рівень кожного з них (не обов'язково найкращого) може бути прийнятий за базу порівняння, стосовно якої і буде розраховуватися конкурентоздатність інших зразків.

3. Визначення частки продажів i-й продукції 1-го підприємства і j-й продукції 2-го підприємства. Наприклад, якщо = 2, то економічний зміст показника: за сукупністю найважливіших споживчих параметрів i-я продукція 1-го підприємства в 2 рази конкурентоздатніша j-й продукції 2-го підприємства. У цьому випадку обсяг продажів розподілиться як 2/3 до 1/3: 66,7% продажів приходиться на i-ю продукцію 1-го підприємства і 33,3% -- на j-ю продукцію 2-го підприємства.

Такий розподіл обсягу продажів на ринку можливий тільки в ідеальних умовах, коли обсяг виробництва продукції усіх виробників на ринку дорівнює обсягові споживання. На практиці виробники продукції діють в умовах значного рівня невизначеності, тому виробництво продукції часто перевищує її споживання. У цьому випадку можливі дві моделі поведінки споживача на ринку продукції [58,c.29]:

- більш конкурентоздатна продукція реалізується повністю, а дефіцит (різниця між її виробництвом і споживанням) погашається за рахунок менш конкурентоздатної продукції;

- обсяг продажів розподіляється пропорційно конкурентоздатності продукції підприємства з урахуванням усіх підвищуючих і понижуючих показників (конкурентних переваг і недоліків продукції). У цьому випадку введемо коефіцієнт реалізації, що відображає взаємозв'язок між показником конкурентоздатності продукції підприємства й обсягом її реалізації на ринку: чим більше показник конкурентоздатності продукції підприємства, тим вище за інших рівних умов підвищуючий коефіцієнт реалізації. Реальні значення взаємозв'язку конкурентних переваг продукції підприємства і коефіцієнтів реалізації можна отримати за допомогою маркетингових і статистичних досліджень.

Обсяг конкурентної заявки продукції підприємства в цьому випадку обчислюється за формулою (1.7).

, (1.7)

де КЗ - обсяг пропозиції продукції конкретного підприємства, скорегована в залежності від таких її параметрів, як рівень якості, рівень сервісу, новизна і т.д.;

N - кількість виготовленої продукції (у вартісному або натуральному розрахунку);

a_i, b_i..., k_i - коефіцієнти реалізації, які показують конкурентні переваги продукції підприємства.

Наприклад, при моделюванні конкурентоздатності нової продукції коефіцієнт її реалізації в моделі може бути прийнятий за 1,1 (тобто за інших рівних умов за рахунок фактора новизни ця продукція в 1,1 рази конкурентоздатніша в порівнянні зі старими зразками) [25,c.35].

Обсяг продажу на ринку продукції в цьому випадку розподілиться пропорційно конкурентним заявкам усіх підприємств, що представлено у формулі (1.8)

, (1.8)

де V₁ - частка продажів ринку продукції 1-го підприємства;

S - попит (обсяг споживання на ринку продукції);

КЗ₁ - конкурентна заявка продукції 1-го підприємства;

n - число підприємств на даному ринку продукції;

- загальний обсяг конкурентних заявок продукції всіх підприємств-виробників на ринку.

Після моделювання розподілу ринку з'являється можливість планування виторгу від реалізації продукції, що у свою чергу є основою для обчислення прибутку підприємства, показників ефективності використання ресурсів, рентабельності.

До переваг даного підходу відносяться наступні обставини:

- розкрито логічний взаємозв'язок між окремими конкурентними перевагами продукції підприємства і її конкурентоздатністю;

- створено інструментарій для моделювання конкурентоздатності більшості видів продукції на конкурентних ринках.

Практичне значення даного підходу полягає в можливості отримання максимально наближених до дійсності моделей конкурентоздатності продукції підприємства.

1.3 Методи оцінки конкурентоздатності

Одним з найпоширеніших методів оцінки конкурентоздатності в наш час є методика порівняльного аналізу конкурентів.

Аналіз конкурентних позицій підприємства на ринку допускає пов'язування його сильних і слабких сторін, а також тих факторів, що у тому або іншому ступені впливають на відношення покупців до підприємства і, як результат, на зміну його частки в продажу на конкретному товарному ринку. Зіштовхуючись з міжнародною і внутрішньою конкуренцією, на думку французьких економістів А. Олів`є, А. Дайана і Р. Урсе, воно повинно забезпечити собі рівень конкурентоздатності з восьми факторів. Це[42,c.39]:

- концепція товару і послуг, на якій базується діяльність підприємства;

- якість, що виражається у відповідності продукту високому рівню товарів - лідерів і з`ясовано шляхом опитувань і порівняльних тестів;

- ціна товару з можливою націнкою;

- фінанси - як власні, так і запозичені;

- торгівля - з погляду маркетингових методів і засобів діяльності;

- післяпродажне обслуговування, що забезпечує підприємству постійних клієнтів;

- зовнішня торгівля підприємства, яка дозволяє позитивно управляти відносинами з владою, пресою і суспільною думкою;

- передпродажна підготовка, що свідчить про його здатності не тільки передбачати запити майбутніх споживачів, але і переконати їх у виняткових можливостях підприємства задовольнити ці потреби.

Досить подібну точку зору висловлюють і вітчизняні економісти. Зокрема, до "ключових факторів ринкового успіху" відносять:

- фінансове становище підприємства;

- наявність передової технології;

- забезпеченість висококваліфікованими кадрами;

- здатність до продуктового (і цінового) маневрування;

- наявність збутової мережі і досвідчених кадрів відділу збуту;

- стан технічного обслуговування;

- дієвість реклами і системи зв'язків із громадськістю;

- кредитоспроможність основних покупців.

Аналіз відібраних факторів полягає у виявленні сильних і слабких сторін як у своїй діяльності, так і в роботі конкурентів, що може дозволити, з одного боку, уникнути найбільш гострих форм конкуренції, а з іншого боку - використовувати свої переваги і слабкості конкурента.

Вивчення конкурентів дає уявлення про положення підприємства на ринку.

Контроль за конкурентами дозволяє задовольнити специфічні запити покупця і споживача раніше і краще за інші фірми. Знаючи сильні і слабкі сторони конкурентів, можна оцінити їх потенціал і мету, дійсну і майбутню стратегії.

Аналіз конкуренції - важливий напрямок маркетингових досліджень, що мають за мету уточнення питань привабливості ринків і використовуються для розробки стратегії фірми в області виробництва і збуту [42,с.56].

Аналіз діяльності конкурентів - це один із обов'язків фахівців з маркетингу, який здійснюється з метою:

- виявлення існуючих і можливих конкурентів;

- визначення дійсних і потенційних конкурентів;

- дослідження слабких і сильних сторін усіх конкурентів;

- розробки прогнозів ймовірної тактики і стратегії конкурентів.

На основі державних регістрів і власних спостережень складається конкурентний лист - список конкурентів, тобто фірм, які випускають або продають товари, аналогічні товарам нашої фірми. Виявлені конкуруючі підприємства можуть бути згруповані за декількома ознаками (за розміром, типом, видом ринку і товарної спеціалізації). Результати угруповування відображені в матриці первинних характеристик конкурента (рис. 1.1).

Правове положення фірми: форма власності		Розмір	фірми
	Назва фірми, юридична адреса, рік заснування
Товар, запропонований фірмою, широта и глибина його асортименту		Ринок, на якому знаходиться фірма

Рис. 1.1. Матриця первинних характеристик конкурента

Формуючи базу відомостей про конкуруючі товари і фірми, підприємцю необхідно спиратися на чотири основних групи питань, навколо яких будована структура системи спостереження за конкуренцією[41,c.44]:

1. Які основні цілі конкурента?

2. Які поточні стратегії досягнення цих цілей?

3. Які засоби мають конкуренти, щоб реалізувати свої стратегії?

4. Які їх ймовірні майбутні стратегії?

Відповіді на перші три групи питань повинні забезпечити вихідні дані для передбачення майбутніх стратегій. Аналіз сукупності зведень за зазначеними чотирма областями дає досить повну картину дій конкурентів.

Процес аналізу конкурентоздатності підприємства починається з визначення основних конкурентів.

Для цього використовують різні засоби вибору конкурентів[58,с.22].

Вибір найближчих конкурентів. До списку входять конкуренти, які виробляють аналогічну продукцію, обсяг реалізації якої в натуральному і вартісному виразі ближче усього до відповідних значень розглянутого підприємства. Такий підхід найбільш продуктивний при великій кількості конкурентів, коли на ринку панує переважно монополістична конкуренція. У цьому випадку висновки будуть стосуватися поточних, позиційних переваг. Їх не можна поширювати на окрему перспективу і тим більше будувати на їх основі стратегічні плани.

Вибір більш могутніх конкурентів. Обираються підприємства більш могутні у фінансовому відношенні, ринкова частка яких вище. Звичайно це підприємства, що визначають характер конкурентної боротьби і мають наявні конкурентні переваги. Вивчення даних конкурентів дозволяє будувати моделі найбільш ефективного конкурентного поводження на ринку і розробляти засоби їх реалізації (імітація, пошук нових шляхів, конфронтація з лідером і т.д.)

Вибір конкурентів, які володіють значною сумарною часткою на ринку. Як правило, це найбільш представницька частина підприємств (сумарна частка ринку більш 50%), що визначають основні тенденції і традиції даного товарного ринку. Аналіз на основі такої бази більш ширший і трудомісткий, ніж у другому випадку. Він дозволяє деталізувати висновки щодо конкурентних переваг для різних кон'юнктурних ситуацій і розробляти широкий спектр дій як атакуючого, так і оборонного характеру.

Вибір усіх діючих конкурентів, у рамках географічних границь ринку дає можливість провести системний аналіз конкуренції в галузі за рахунок повноти складу розглянутих об'єктів. Результати аналізу можуть використовуватися для визначення стратегічних конкурентних переваг.

Вибір усіх можливих конкурентів. Крім діючих підприємств до цієї групи входять і потенційні конкуренти, що можуть у найближчій перспективі з'явитися на аналізованому ринку.

Важливим критерієм добору є порівнянність масштабів діяльності. Необхідно відзначити, що ця група підприємств значно уступає за масштабами (кожне з яких можна не розглядати як конкурента) у результаті кон'юнктурного збігу інтересів (цілей) може виявитися досить сильним конкурентом. Також важливим є облік потенційних конкурентів. Виявлення діючих і потенційних конкурентів розробляється звичайно на основі одного з двох підходів:

- перший пов'язаний з оцінкою потреб, що задовольняються на ринку основними конкуруючими фірмами;

- другий орієнтується на угруповання конкурентів відповідно до застосовуваних ними типами ринкових стратегій [58,с.44].

Підхід з погляду споживчого попиту має за мету згрупувати конкуруючі фірми відповідно до типу потреб, які задовольняє їх продукція.

Для виявлення найбільш важливих конкурентів і їх значення на ринку збуту компанії використовують методи асоціативного опитування споживачів, виявляючи з якими корисними якостями й умовами споживання покупець асоціює той або інший товар відомого на ринку конкурента.

В основі виявлення конкурентів на базі угруповань за типом стратегії лежить угруповання підприємств відповідно до ключових аспектів їх орієнтації у виробничо-збутовій діяльності.

До таких аспектів відносяться:

- стратегія у області експансії на ринку;

- стратегія у області цінової політики;

- стратегія у області технології й ін.

При виявленні основних конкурентів відповідно до типів стратегій необхідно враховувати ступінь мобільності стратегій конкурентів і проводити всебічне дослідження перспектив еволюції стратегії конкурентів.

Такі дослідження дозволяють виявляти найбільш небезпечних конкурентів, до яких найчастіше відносяться:

- фірми, схильні до ринкової експансії, що діють на географічно - складних ринках;

- великі фірми-покупці продукції даної компанії;

- великі постачальники матеріалів, сировини й устаткування для даної компанії;

- дрібні фірми, що у результаті поглинання великою компанією стають сильними конкурентами на ринку.

Як джерела інформації про конкуруючі фірми використовуються офіційні дані про фірми, дані публікацій у періодиці, статистичні звіти, а також інформація безпосередньо з ринків збуту: від збутових підрозділів фірм, інженерного персоналу, постачальників і інших агентів на ринку; крім того, використовуються матеріали нарад, конференцій, інформація виставок, ярмарків і презентацій.

З погляду результативності діяльності фірм - конкурентів на ринку і завоювання ними там сильних позицій, можна виділити наступні основні параметри, що вимагають вивчення [35,c.62]:

1. Імідж фірми.

2. Концепція продукцій, на якій базується діяльність фірми.

3. Якість продукції, рівень її відповідності світовому рівневі (звичайно визначається шляхом опитувань або порівняльних тестів).

4. Рівень диверсифікованості виробничо-господарської діяльності (видів бізнесу), розмаїтість номенклатури продукції.

5. Сумарна ринкова частка головних видів бізнесу.

6. Потужність науково-дослідної і конструкторської бази, що характеризує можливості з розробки нової продукції (розмір бюджету НІОКР, число співробітників, оснащеність предметами і засобами праці, ефективність НІОКР).

7. Потужність виробничої бази, що характеризує можливості перебудовуватися для випуску нової продукції і нарощування обсягів випуску вже освоєної продукції (число зайнятих, основні фонди, їх рівень і ефективність використання, структура витрат).

8. Стабільність фінансово-економічного положення.

9. Ринкова ціна з урахуванням можливих знижок і націнок.

10. Частота і поглиблення проведених маркетингових досліджень, їх бюджет.

11. Передпродажна підготовка, що свідчить про здатність фірми залучати й утримувати споживачів за рахунок більш глибокого задоволення їх потреб.

12. Ефективність збуту з погляду використовуваних каналів руху товарів.

13. Рівень стимулювання збуту (працівників служб збуту підприємства, торговельних організацій і споживачів).

14. Рівень рекламної діяльності.

15. Рівень післяпродажного обслуговування.

У даному листі опитування зазначені тільки найважливіші напрямки дослідження діяльності фірм-конкурентів. Перелік питань можна деталізувати і доповнити за рахунок питань з вивчення ефективності маркетингової діяльності. Зібрану інформацію доцільно представити у вигляді табл. 1.1 [39,с.18]

Таблиця 1.1

Дослідження конкурентоздатності фірми в цілому

Критерій	Наше підприємство	Конку-рент 1	Конку-рент 3	Конку-рент 3	Конку- рент 1	Конку-рент 5
Імідж фірми
Концепція продукту
Якість продуктів
Ринкова частка
Ринкова ціна
Передпродажна підготовка
Рівень післяпродажного обслуговування
1 - позиція незадовільна; 2 - задовільна; 3 - середня; 4 - добра; 5 - відмінна.

Кожному з цих параметрів потрібно дати кількісну оцінку. Зробити це можна експертним шляхом, наприклад, проранжувати всі параметри для кожного підприємства за шкалою від 1 до 5 балів. Якщо у рядку «ринкова частка» проставлена оцінка 1 для 1-го конкурента, то це означає, що саме ринкова частка є його слабкою стороною. Якщо навпаки, оцінка дорівнює 5 балам, то даний параметр є його найбільш сильною стороною.

Далі бальні оцінки можуть бути підсумовані: 1) за окремими факторами; 2) за усіма факторами у цілому, щоб визначити рівень конкурентоздатності кожного підприємства.

Дані, необхідні для аналізу, повинні збиратися й оброблятися службою маркетингу, у взаємодії зі службами збуту, технологічної підготовки виробництва. Представники цих структурних підрозділів можуть складати експертну групу. На основі їх думки можуть виставлятися бальні оцінки за окремими параметрами.

У процесі аналізу дуже важливо дати розгорнуте пояснення значення або обґрунтування, саме цій або іншій перемінній див табл. 1.1 виставлена дана оцінка. Тільки в цьому випадку загальний підсумок листа оцінки (сума балів) визначить дійсне положення підприємства стосовно основних конкурентів на ринку. Підсумовування за окремими факторами і зіставлення цих даних із загальним підсумком таблиці дозволяє керівництву підприємства з'ясувати, за рахунок поліпшення яких параметрів необхідно підвищувати конкурентоздатність.

1.4 Фактори, що впливають на конкурентоздатність підприємства

Фактори - це ті явища і процеси виробничо-господарської діяльності підприємства і соціально - економічного життя суспільства, що викликають зміну абсолютної і відносної величини витрат на виробництво, а в результаті - зміна рівня конкурентоздатності самого підприємства.

Фактори конкурентоздатності, на думку М. Портера, прямо пов'язані з факторами виробництва. Усі фактори, що визначають конкурентні переваги підприємства, вона представляє у виді декількох великих груп [58.c.112]:

1. Людські ресурси - кількість, кваліфікація і вартість робочої сили.

2. Фізичні ресурси - кількість, якість, доступність і вартість ділянок, води, корисних копалин, лісових ресурсів, джерел гідроелектроенергії, рибальських угідь; кліматичні умови і географічне положення країни розташування підприємства.

3. Ресурс знань - сума наукової, технічної і ринкової інформації, що впливає на конкурентоздатність товарів і послуг, зосередженої в академічних університетах, державних галузевих научно-дослідницьких інститутів(НДІ).

4. Грошові ресурси - кількість і вартість капіталу, що може бути використаний на фінансування промисловості й окремого підприємства. Природно, капітал неоднорідний. Він має такі форми, як незабезпечена заборгованість, забезпечений борг, акції, венчурний капітал, спекулятивні цінні папери і т.д. У кожної з цих форм свої умови функціонування. А з урахуванням різних умов їх руху в різних країнах, вони будуть у значній мірі визначати специфіку економічної діяльності суб'єктів у різних країнах.