Діяльність ТОВ "Бердичівський пивоварний завод"

Відхилення, 2007р. до

2005 р. у %

Вартість майна, тис. грн.

9014,8

9833,9

12252,3

135,91

Вартість основних засобів, тис. грн.

4869,4

5840,2

7672,1

157,60

Коефіцієнт зносу основних засобів

0,39

0,40

0,39

Зменшення

Коефіцієнт оновлення основних фондів

0,16

0,17

0,24

Збільшення

Коефіцієнт вибуття основних фондів

0,17

0,16

0,17

Повинен бути меншим ніж коефіцієнт оновлення основних фондів

Коефіцієнт оновлення - це відношення вартості основних засобів, що надходять за рік на підприємство, до вартості основних засобів на кінець року. У 2007р. цей коефіцієнт мав різке збільшення за рахунок введення в дію нових основних засобів. У 2005-2006рр. цей коефіцієнт знаходився в межах нормативного зносу (вище 9-10%). Коефіцієнт вибуття - це відношення вартості вибулих основних засобів до їх вартості на початок року. Значне вибуття основних засобів у 2004- 2007р. пов'язане з модернізацією цехів.

Фінансова стійкість - це стан підприємства, що гарантує йому постійну платоспроможність. Фінансова стійкість підприємства характеризується такими показниками, як коефіцієнт автономії, коефіцієнт маневреності власного капіталу, коефіцієнт фінансової стабільності і т.д. (табл. 9).

Коефіцієнт платоспроможності (фінансової незалежності, автономії) (Кав) обчислюється як відношення загальної суми власних коштів до підсумку балансу. Практикою встановлено, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто критичне значення Кав=0,5. Товариство лише майже повністю забезпечує себе власними коштами, оскільки цей коефіцієнт дорівнює 0,83.

Таблиця 9

Розрахунок показників фінансової стійкості підприємства

№ п/п	Назва показника	Номінальне значення	Нормативне значення
		2005р.	2006р.	2007р.
1	Коефіцієнт платоспроможності (автономії)	0,93	0,94	0,83	>0.5
2	Коефіцієнт фінансової стабільності	13,43	14,94	4,80	>1, збільшення
3	Коефіцієнт фінансування ( співвідношення позикових та власних коштів)	0,07	0,07	0,21	<1, зменшення
4	Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними запасами	0,81	0,83	0,85	>0.1
5	Коефіцієнт маневреності власного капіталу	0,32	0,33	0,36	>0, збільшення

Після додаткового аналізу можна стверджувати, що протягом цих років товариство зберігало відмінну фінансову стійкість, особливо з огляду на підвищення маневреності власного капіталу.

Важливим показником для визначення фінансової стійкості підприємства є коефіцієнт фінансової стабільності, який характеризує співвідношення власних і позикових коштів. Показники товариства є вищими за нормативні значення у 2005р. - 13,43, у 2006р. - 14,94, оскільки підприємство тоді фактично не користувалося кредитами, у 2007р. - 4,80, що також >1 і вказує на відносно високий рівень фінансової стійкості. Можна зробити висновки, що досліджуване підприємство відносно незалежне від зовнішніх фінансових джерел.

Аналіз коефіцієнтів таблиці 10 свідчить про постійно високий рівень ліквідності балансу ТОВ «Бердичівський пивоварний завод» по більшості показників. Коефіцієнт покриття в 2005-2006рр. значно більше норми, оскільки підприємство фінансується за рахунок власних коштів. Коефіцієнт абсолютної ліквідності має відносно низьке значення, однак воно є цілком відповідним для підприємств галузі промислового виробництва.

Таблиця 10

Розрахунок показників ліквідності підприємства

№ п/п	Назва показника	Номінальне значення	Нормативне значення
		2005р.	2006р.	2007р.
1	Коефіцієнт покриття	5,28	5,93	6,48	>1
2	Коефіцієнт швидкої ліквідності	1,44	2,83	1,68	0.6 - 0.8
3	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,03	0,01	0,01	>0, зростання
4	Чистий оборотний капітал, тис. грн.	2677,0	3042,5	3615,0	>0, зростання
5	Частка оборотних коштів у активах	0,37	0,37	0,35	зростання

Спостерігається зростання чистого оборотного капіталу підприємства на 938 тис. грн.., водночас, частка оборотних активів в їх загальній структурі зменшилася з 37% до 35%.

Таблиця 11

Розрахунок показників ділової активності підприємства

№ п/п	Назва показника	Номінальне значення	Нормативне значення
		2005р.	2006р.	2007р.
1	Коефіцієнт оборотності активів	1,36	1,57	1,50	Збільшення
2	Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	48,76	55,50	66,33	Збільшення
3	Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	12,03	12,15	12,61	Збільшення
4	Строк погашення дебіторської заборгованості, днів	30,34	30,05	28,94	Зменшення
5	Строк погашення кредиторської заборгованості	7,48	6,58	5,50	Зменшення
6	Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів	3,49	5,31	5,03	Збільшення
7	Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача)	4,09	4,09	3,65	Збільшення
8	Коефіцієнт оборотного капіталу	0,37	0,42	0,43	Збільшення

Для оцінки показників ділової активності підприємства побудуємо аналітичну таблицю 11. Ділова активність характеризується абсолютними і відносними результативними показниками використання ресурсів та обсягами господарської діяльності. Фінансова активність характеризується такими показниками як середній період оплати дебіторської, кредиторської заборгованості, оборотністю активів, основних та оборотних засобів, виробничих товарно-матеріальних запасів.

Аналіз вищенаведених показників свідчить про прискорення загальної оборотності активів, відносне прискорення оборотності дебіторської і кредиторської заборгованості (однак, середній період погашення кредиторської заборгованості, що становить 5,5 днів є меншим за період погашення дебіторської заборгованості 29 днів, така ситуація діє не на користь самого підприємства, не дозволяючи йому мати вільні кошти на різницю між строками розрахунків). Відмітимо, що серед показників ділової активності позитивні значення та відповідні тенденції продемонстрували всі коефіцієнти, це свідчить про високий рівень фінансового менеджменту і раціональну діяльність підприємства.

Таблиця 12

Розрахунок показників рентабельності підприємства, %

Показники	2005р.	2006р.	2007р.	Відхилення 2007р. до 2005 р. +,-
Рентабельність продажу,	8,36	8,60	9,60	1,24
Рентабельність виробництва (основної діяльності)	11,15	11,10	12,46	1,31
Рентабельність сумарного капіталу	6,10	8,63	8,34	2,24
Рентабельність чистих активів	6,49	9,24	8,86	2,37
Рентабельність оборотного капіталу	27,74	36,53	40,19	12,45
Рентабельність власного капіталу	6,56	9,23	9,52	2,96
Показник валового доходу	16,26	15,21	15,50	-0,76
Показник чистого прибутку	2,92	3,71	3,74	0,82

Завдяки аналізу рентабельності, можна побачити зміну таких показників, як рентабельність статутного фонду, майна власників, рентабельність власного капіталу та інші. Аналіз коефіцієнтів рентабельності підприємства у 2005-2007рр., що наведений у табл. 12, дозволяє зробити наступні висновки:

підприємство загалом рентабельне, основна діяльність є прибутковою. Зростає рентабельність реалізації продукції, в 2007р. вона становила 9,6% проти 8,36% у 2005р. (відносно постійний рівень);

рентабельність виробництва (основної діяльності) є вищою за рентабельність збуту і становить 12,46%, підвищився рівень рентабельності сумарного капіталу з 6,10% до 8,34%, рентабельність оборотного капіталу в 2007р. складає 40,19% проти 27,74% у 2005р.

зростає рентабельність власного капіталу, показники валового і чистого доходу, однак, їх рівень є все ж нижчим, ніж в середньому по галузі. Якщо підприємства галузі отримують 15 копійок чистого прибутку на кожну гривну, вкладену в господарську діяльність, то норма чистого прибутку ТОВ «Бердичівський пивоварний завод» становить лише 3,74 коп., що побічно може свідчити про політику мінімізації оподаткування.

Для визначення загального стану, ринкової позиції, аналізу особливостей внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства н нашу думку доцільно провести SWOT-аналіз (табл. 13) і визначити відповідні напрямки, по яким в подальших розділах роботи будуть розроблені пропозиції щодо удосконалення.

Таблиця 13

SWOT-аналіз ТОВ «Бердичівський пивоварний завод»

		Зовнішнє середовище
		Можливості (шанси) 1) Розширення виробництва для задоволення потреб споживачів; 2) Входження у нові ринки; 3) Поліпшення законодавства;	Загрози 1) Постійні зміни у нормативному регулюванні; 2) Велика ймовірність розвитку та виникнення нових конкурентів; 3) Зростання збуту товарів-замінників;
Внутрішнє Середовище	Сильні сторони: 1) наявність кваліфікованих кадрів; 2) налагоджена функціональна система управління з досить глибоким розподілом праці; 5) Високий рівень розвитку marketing-mix 6) Наявність жорсткої виробничої дисципліни у колективі;	Заходи Збільшення прибутків за рахунок збільшення обсягів продажу; Розробка нових напрямків діяльності компанії та асортиментних позицій ; Науково-технічні дослідження; Впровадження новітніх технологій;	Заходи Пошук стратегій протистояння можливим конкурентам; Лобіювання інтересів компанії на місцевому рівні; Більш доскональне вивчення можливостей існуючої законодавчої бази.
	Слабкі сторони 1) Недостатній рівень розвитку аналітичних підсистем; 2) Брак коштів на розробку та впровадження нових технологій; 3) Неможливість досить швидкого пристосування до ринкових змін ;	Заходи 1) Впровадження новітніх технологій виробництва, що знизять собівартість продукції і підвищать її якість. 2) Вдосконалення системи планування й аналізу даних.	Заходи 1) Покращення якості продукції за збереження низької собівартості; 2) Активізація реклами і використання нових брендів. 3) Задоволення специфічних потреб споживачів. 4) Збільшення частки преміум-продукції

Таблиця 13 не лише розкриває сильні та слабкі сторони підприємства, можливості і загрози ринкового середовища, в ній також наведені відповідні пропозиції для мінімізації негативних чинників та реалізації ринкових можливостей і ресурсного потенціалу підприємства.

Аналіз показує, що система управління підприємства є головним чинником успішності бізнесу, її удосконалення і розвиток є однією з головних стратегічних переваг, що дозволяють підприємству витримувати жорстку конкуренцію на ринках. Одним з секретів високоефективної роботи підприємства є висококваліфіковані й досвідчені кадри, а також злагоджена робота усіх підрозділів і служб підприємства. У його структурі плануються суттєві зміни в сторону виділення регіональних і продуктових спеціалізованих підрозділів, в подальшому також планується створення дочірніх підприємств в регіонах України з метою забезпечення розширення виробництва і збуту. Більшість працівників оволоділи найсучаснішими технологіями світового рівня і працюють з високими показниками продуктивності праці. Високий рівень оплати праці, ефективне стимулювання (преміювання), мотивація праці, морально-психологічний клімат у колективі, продумана кадрова політика є зразком для інших підприємств галузі пивоваріння.

Таким чином, можна зробити висновок, що досліджуване підприємство веде успішну господарську діяльність, нарощує обсяги виробництва і збуту та розширює асортимент продукції, приділяючи велику увагу підвищенню якості і задоволенню потреб споживачів. Фінансовий стан підприємства - добрий, підприємство має високі показники ліквідності, платоспроможності, ділової активності, здатне на вигідних умовах залучати інвестиційний капітал та кредитні ресурси, оскільки фінансується головним чином за рахунок власних коштів. Необхідно продовжувати роботу з сертифікації продукції та процесів її виробництва, застосовувати нову, більш економічну техніку, що відповідає західним стандартам, збільшувати частку виробництва тих видів продукції, що мають тривалий термін зберігання і вищу ціну. Тоді у підприємства з'являться реальні можливості зміцнення товарного бренду, виходу на міжнародні ринки збуту та отримання високих прибутків.

Аналіз ринку пива і особливостей розвитку галузі

Пивобезалкогольна галузь є однією з найбільш рентабельних в національному господарстві України. У своєму складі вона нараховує понад 110 підприємств різної потужності. Виробничий потенціал галузі оцінюється в 227,2 млн. дал пива, 150 млн. дал безалкогольних напоїв, 110 млн. дал. мінеральних вод. Крім того, існують потужності по виробництву солоду, які теоретично повністю можуть забезпечити пивоваріння, виготовляються концентрати для квасу, ферментні препарати, вуглекислота.

Вітчизняне пивоварне виробництво розвивається в основному за рахунок великих та середніх підприємств. Більшість малих пивзаводів не змогли знайти своє місце на українському ринку і не мають коштів для технічного переустаткування і створення власної мережі збуту. Ці заводи або припиняють виробництво пива, або стають власністю великих фірм. Таке "поглинання" великими виробниками малих дає останнім можливість не зупиняти власне виробництво, що сприяє розвитку пивної галузі економіки та забезпеченню зайнятості населення. Активна присутність іноземного капіталу у пивоварній галузі української промисловості також сприяє її ефективному розвитку.

Переважна більшість потужних підприємств пивної галузі зосереджена на сході, в центрі та на півдні країни. В сучасних умовах торгові марки жорстко конкурують між собою, пивзаводи особливо активно розвивають збутову діяльність далеко за межами своїх областей. У стратегічно важливих регіонах створювали власні бази, в основі яких - тандем "представництво-склад". На рис. 2 зображена мапа пивоварної промисловості України, де великими кружечками зображено територіально розташування найбільших пивоварних підприємств .

Більшість пивоварень сьогодні пристосувалися до роботи на іноземному солоді та хмелі. Закордонні інгредієнти вигідно відрізняються від вітчизняних за якісними показниками. Втім, вибір у пивоварів не такий вже й великий: приміром, хмелевий екстракт, який завозять з Німеччини, зовсім не виробляється в Україні, а випуск хмелю в гранулах, нещодавно розпочатий у Житомирі, - недостатній. Потужності з виробництва солоду в Україні сягають 300 тис. тонн на рік (два спеціалізовані солодові заводи: Славутський у Хмельницькій області та Бердичівський в Житомирській - могли б разом постачати на ринок 130 тис. тонн продукту), проте використовуються лише на 17%. Головна причина - дефіцит в Україні якісного пивоварного ячменю.

Рис. 2. Пивоварна мапа України

Враховуючи той факт, що пиво - продукт рентабельний та дуже популярний, а український ринок знаходиться в стадії динамічного розвитку, вкладати гроші в будь-який пивзавод дуже перспективно. Іноземні інвестори віддають перевагу великим підприємствам, що мають основні фонди, незношене устаткування та технології, котрі дозволяють виробляти пиво належної якості. Інвестиції вкладаються, перш за все, у модернізацію обладнання, навчання персоналу, удосконалення системи керування підприємством. Особливістю споживчого ринку пива є те, що він, насамперед, являє собою ринок виробників, які створюють власні збутові мережі, визначають тактику та стратегію боротьби за споживача.

Галузь пивоваріння характеризується наступними особливостями:

- Іноземні інвестори виявляють зацікавленість і вкладають значні інвестиції в українські пивоварні та солодовні. Нині на загальнодержавному ринку пива діють два великі іноземні інвестори: бельгійська компанія "Сан Інтербрю" і шведська "Бі Бі Ейч". До групи компанії "Сан Інтербрю" входять: ЗАТ "Чернігівський пивзавод "Десна", АТ "Миколаївський пивзавод "Янтар", харківське ВАТ "Пивзавод "Рогань", ВАТ "Олександрійський пивзавод". Шведська компанія "Бі Бі Ейч" є власником контрольних пакетів акцій запорізького ВАТ "Пивобезалкогольний комбінат "Славутич" та розташованого у Львові ВАТ "Акціонерна фірма "Колос".

- Потужну конкуренцію цим підприємствам становлять столичне ЗАТ "Оболонь", яке контролює фастівський і севастопольський пивзаводи, та ЗАТ "Сармат" (Донецьк) з підконтрольними ТОВ "Дніпропетровський пивоварний завод "Дніпро", ВАТ "Луганський пивоварний завод", ЗАТ "Київський пивоварний завод №1", ЗАТ "Фірма "Полтавпиво", ВАТ "Пивобезалкогольний комбінат "Крим" (Сімферополь). Характерною ознакою вітчизняного ринку пива є жорстка конкуренція саме між зазначеними виробниками.

- Заводи, що не залучають інвестицій, поповнюють обігові кошти за рахунок кредитів. Це зумовлено специфікою пивобезалкогольної галузі - сезонним характером попиту на її продукцію. Збирають ячмінь восени, перший солод із нього одержують на початку зими, а перше пиво з нього утвориться, як мінімум, через 1...2 місяці, пік попиту на нього - влітку.

- Багато підприємств сьогодні швидкими темпами ведуть реконструкцію потужностей, впроваджують енергоощадні технології, що знижують втрати сировини та енергії. Ці заходи дозволять пивзаводам наростити потужності, збільшити обсяги виробництва та отримати великі прибутки.

- Зростає попит на пиво вітчизняного виробництва внаслідок зростання рівня якості пива українських марок та брендів ("Оболонь", "Славутич", "Чернігівське", "Рогань", "Янтар", "Сармат") та встановлення ввізного мита на імпортне пиво у розмірі 0, 5 євро/л.

- Консолідація галузі відбивається у роботі чотирьох великих компаній - "Сан Інтербрю", "Оболонь", "ВВН", "Сармат", вони фактично узгоджують свою цінову і збутову діяльність та обсяги інвестицій з метою остаточного витіснення з ринку малих пивзаводів, тобто, відбувається прихована монополізація вітчизняного ринку пива.

- Пивобезалкогольна галузь не лише робить внесок до національного економічного добробуту, вона також забезпечує створення нових робочих місць. Галузь налічує понад 21 тис. робочих місць виробництва та надає можливість для роботи майже 200 тис. працівникам галузей - суміжників: сільського господарства, транспорту, торгівлі, машинобудування та ін.

- Проблеми подальшого розвитку ринку пива в Україні пов'язані здебільшого із забезпеченістю вітчизняних виробників сировиною - солодом ячмінним пивоварним, екстрактом та гранулами хмелю вищої якості.

Треба сказати, що в 2007 році провідні компанії відчули, що подальший ріст попиту вичерпався і запланували кроки, спрямовані на подолання можливої кризи. Зокрема, активно велася реконструкція устаткування відразу на декількох підприємствах "Донецької групи" (ТМ «Сармат»). Заявила про значне збільшення потужностей "Оболонь", що, до того ж проводить реконструкцію на дочірніх підприємствах (зокрема, на пивзаводі у Фастові). Планами на будівництво нового заводу в Києві має компанія ВВН. Що стосується "Сан Інтербрю", то ця група кинула всі свої зусилля на те, щоб вирішити проблеми солодового дефіциту - вступить у дію нова могутня солодовня в м. Харків, що дозволить не тільки задовольнити потреби в сировині пивзаводу "Рогань", але і вивозити його в інші регіони. Правда, будівництво солодовні не вирішує проблеми дефіциту пивоварного ячменя. Проблема полягає скоріше в дефіциті насінного фонду.

Сировинний голод викликаний не тільки дефіцитом солоду. Ще гостріша проблема нестачі хмелю. З одного боку, врожаї, що збираються членами Асоціації хмелярів, щорічно ростуть (цьому сприяють 1% відрахування і державна політика). З іншого боку - якість продукту не влаштовує провідних виробників пива. Не слід забувати про те, що хміль на пивзаводах використовується або у виді гранул, або у виді екстракту. Один потужний український гранулятор здатний забезпечити потреби в гранулах хмелю приблизно на 30%. Екстракт хмелю в Україні не виробляється взагалі, а без нього не обійтися при виробництві елітних сортів пива. Вихід полягає у будівництві кількох незалежних від пивних компаній - монополістів підприємств, що займалися б комплексною переробкою хмелю, виробляючи як гранули, так і екстракт.

За способом просування пиво, яке представлено сьогодні на українському ринку, поділяється в основному, на три категорії. Низька (нижче середньої) - дешеве пиво, вироблене заводами районного та обласного масштабів. Основну масу такого пива споживають у тому регіоні, де його виробляють. Середня - найбільш масштабна за пропозицією, відповідає більшості критеріїв якості, виробляється великими вітчизняними пивоварними заводами. Вище середньої - усі імпортні марки та марки великих вітчизняних виробників пива, якість яких від середнього рівня до преміум-категорій. Присутність у більшості регіонів забезпечують лише марки заводів "Оболонь", "Славутич", "Янтар", «Чернігівське». Як свідчать дані досліджень дистриб'юторів і оптових компаній, найбільш жорстка, тотальна конкуренція між марками практично за всіма сортами пива спостерігається в найдемократичнішій середній ціновій категорії "пляшкового" пива.

Рисунок 3. Форми упаковки пива та їх відносна частка

Рис. 3 показує, що не менше 52% виробленого в Україні пива розливають у скляну тару, а пакують у спеціальний пластиковий ящик, через що успішне просування товару залежить від ефективності обороту скляної та ящичної тари. Це має побічний ефект: до конкуренції між виробниками додається конкуренція між торговельними організаціями.

Торговельні підприємства, які можуть організувати збір склотари в населення (в основному, це базари і дрібнооптові ринки), мають додаткове джерело доходу за рахунок "маржі" між закупівельною ціною та заставною вартістю пляшки, внаслідок чого такі підприємства успішно витримують конкуренцію за ціною та навіть можуть влаштовувати демпінг.

Просування пива в 50-літрових металевих бочках (КЕГах) передбачає надання замовникові комплекту розливного устаткування та його сервісну підтримку, тому пиво в КЕГах менш поширене, ніж пиво у пляшках. Дев'ять десятих вітчизняного "КЕГового" пива розливають великі виробники. Дистриб'юторська мережа просування пива в КЕГах може будуватися як окремо від "пляшкового", так і разом із ним. Слід також зауважити, що пиво відомих вітчизняних марок "у розлив" присутнє, поряд із імпортним, у більшості елітних барів та ресторанів.

У останні 2-3 роки в Україні на вітчизняних підприємствах, зокрема під час виробництва пива "Сармат", "Оболонь", "Рогань" і "Янтар", «Чернігівське» відбувається тотальний розлив пива в одноразову пляшку ПЕТ місткістю 1,0; 1,5 і 2,0 літра. Виробники покладають на цей вид упаковки найбільші надії, адже ПЕТ-тара знайшла свою нішу по пивному ринку (до 41,0%) і навіть дозволяє компенсувати перебої у постачанні склотари в літній сезон. Алюмінієвій тарі надають перевагу виробники об'єднань "Славутич" та "Оболонь". Імпортери ввозять в Україну пиво у пляшках або в КЕГах. Сумарна частка споживання пива в алюмінієвій тарі (банка 0,33 л і 0,5 л) не перевищує 6,2%. З розвитком пивного ринку темпи продажів пива в алюмінієвих банках не знижуватимуться, бо алюмінієва банка, на відміну від іншої тари, “легше, не б'ється, не пропускає сонячне світло, а крім того, швидше охолоджується. Останнім часом розширюється асортимент пива в банках, масові сорти, що мають попит у споживача, теж розливають в “метал”. Тобто алюмінієва ємкість перестає бути атрибутом дорогого пива.

За високою рентабельністю пивної продукції великий оптовий продаж (дистрибуція) відбувається тільки за живі гроші. Однак, виробник може дати дистриб'ютору товарний кредит до одного календарного місяця. Великий виробник практикує доставку замовлення в 1 каліон, який містить 1 тис. дал (20 тис. пляшок 0,5 л), за свій рахунок і в будь-яке місце України. Умови оптової реалізації пива залежно під марки принципової різниці не мають. Дилери (дистриб'ютори) надають перевагу роботі або з великими виробниками, або зі стаціонарними роздрібно-торговими точками та підприємствами масового харчування. У цій мережі реалізації панує безготівковий розрахунок, доставка пива за рахунок дилера; можливе відстрочення платежу на 5-10 банківських днів. Відстрочення передбачає надбавку в 3-5 копійок на пляшці. Тому середні оптовики надають перевагу розрахунку готівкою. Доставка за рахунок постачальника діє, як правило, у межах одного міста (у крайньому випадку - передмістя) при замовленні 50 та більше ящиків або на суму від 1,5 тис. грн.

Сприяє просуванню власної продукції і надання точкам роздрібної торгівлі брендових (фірмових) холодильників на умовах безоплатної оренди. У таких випадках укладається тристоронній договір між виробником, регіональним дилером (дистриб'ютором) і продавцем (роздрібним). Крім холодильників, виробник дає вуличним кафе брендові намети та палатки. - зустрічаються "фірмові" кафе "Славутич", "Оболонь", "Янтар", "Сармат", "Рогань".

Український ринок пива досить привабливий для виробників цієї продукції. Серед сприятливих можливостей вітчизняного ринку можна назвати високу рентабельність торгових операцій, низький рівень концентрації конкурентів по регіонах, високий попит (особливо в Київській, Одеській, Дніпропетровській, Харківській і Донецькій областях), відносно невеликий розмір необхідних для розвитку пивного бізнесу інвестицій, постійне збільшення попиту на продукцію.

Серед несприятливих тенденцій вітчизняного ринку варто виділити зниження темпів зростання ринку через насичення ринку, сезонність попиту, високий рівень валютного ризику при закупівлі сировини, збільшення акцизного збору, загрозу несприятливої зміни законодавства тощо.

На сьогоднішній день український внутрішній ринок пива знаходиться поки що в стадії переходу від розвитку до насичення, а мережі реалізації

практично всіх великих та середніх виробників - у стадії розбудови.

Розглянемо ситуацію на ринку пива у 2006-2007рр. Український ринок пива є одним із найбільш перспективних у Європі. 2006 року середній українець випив 45-50 літрів пива, при чому росіяни споживали по 60 літрів пива в рік, а на розвинених ринках ЄС ця цифра становить понад 70 літрів. Виробництво становило 267,5 млн. дал. У 2007 р., в порівнянні з 2006 р., український пивний ринок виріс на 19% в натуральному вираженні (рис. 4).

Рис. 4. Виробництво пива в Україні, млн. дал.

Споживання пива на душу населення виросло на 10 л до 61 л. Це, звичайно, не 160 л на особу, як в Чехії, проте значно краще, ніж у 2001-2005рр.

Однак, за прогнозами експертів, зростання може сповільнитися до 3-4%. У грошовому вираженні український пивний ринок за 2007 р., в порівнянні з 2006 р., по різних оцінках, виріс на 30-35%. Одні експерти оцінюють об'єм пінного ринку в 2007 р. в $2,5-2,8 млрд., інші - в $3,2 млрд. (у роздрібних цінах).

Таким чином об'єм внутрішнього ринку пива в 2007 р. становив 285 млн. дал., при виробництві в 316 млн. дал. Експорт пива в 2007 р. складав 31,8 млн. дал. на $96 млн. Імпорт пива в 2007 р. становить 0,8 млн. дал. на $8 млн.

Оператори ринку припускають, що 2008р. вітчизняний пивний ринок виросте на 9-14% в натуральному вираженні. Лише за I квартал 2008 р., в порівнянні з аналогічним періодом 2007 року, виробництво пива в Україні виросло на 16%, до 64,2 млн. дал., і в 2008 р. в Україні споживання пива досягне 67 л на душу. Зростання ринку в грошовому вираженні в 2007 р., складало 20-25%.

Таблиця 14.

Виробництво пива по регіонам України

Регион	Січень-серпень 2008	Січень-серпень 2007	+- до попереднього року	Темпросту/ Спаду,%
Разом по Україні, млн.. грн., в т.ч.	237 983	225 652	12 331	105,5
Житомирська	2 197	2 620	-423	83,9
Запорізька	27 258	17 580	9 678	155,1
Луганська	872	1 861	-989	46,9
м. Київ	98 365	90 805	7 560	108,3

Як свідчить таблиця 14, в 2008р. темпи зростання ринку поступово сповільнюються. За дозрівання ринку доведеться застосовувати інші інструменти, достатньо агресивні технології ведення бізнесу.

Збільшення продажів пива середнього і високого цінових сегментів дає підставу стверджувати, що в країні росте культура споживання. За даними експертів компанії ВВН, в 2007 р., в порівнянні з 2006 р., реалізація пива середнього цінового сегменту (59% ринку) виросла на 37%, преміум-сегмента (13,6% ринку) - на 30%. При цьому в загальному обсязі виробництва клас дешевого низькоякісного пива скоротився до 9%.

Незважаючи на велику кількість виробників (понад 100 броварень), погоду на вітчизняному пивному ринку роблять чотири компанії: дві транснаціональні («САН Інтербрю» й Baltic Beverages Holding) і дві вітчизняні -- «Оболонь» і «Сармат». У портфелях четвірки понад 30 брендів і сотні найменувань пива. Разом вони контролюють більше 94% ринку, витісняючи не тільки невеликі місцеві компанії, але й великих імпортерів (рис. 5).

Рисунок 5. Структура національного ринку пива

Фаворитом ринку довгий час є компанія з іноземним капіталом «САН Інтербрю Україна», що об'єднує три великі заводи (ВАТ «Пивзавод «Рогань», ЗАТ «Чернігівський пивзавод «Десна», ВАТ «Миколаївський пивзавод «Янтар»). Компанія представлена в Україні брендами Stella Artois, Brahma, Staropramen, «Чернігівське», «Рогань», «Янтар». «САН Інтербрю Україна» за підсумками 2007 року контролювала 38% українського ринку і не втратила позиції лідера.

Однак, в 2007р. впритул наблизився до конкурента український виробник ЗАТ «Оболонь», його частка на внутрішньому ринку за підсумками 2006-2007рр. становила 30,1%. При цьому компанія є найбільшим експортером українського пива -- 81,7% національного пивного експорту припадає на її частку. «Оболонь» є великим акціонером Охтирського пивоварного заводу (75,25%), Севастопольського пивобезалкогольного комбінату (75,25%) і ЗАТ «Бершадський пивокомбінат» (63,72%). Найбільш популярними брендами компанії на ринку є Hike, Pils, «Колекція Зіберта», «Оболонь», «Десант» тощо.

На третьому місці з великим відривом від лідерів розташувалася ще одна іноземна компанія -- BBH, що належить до найбільших гравців на європейському ринку пива. В Україні вона володіє 99,6% ВАТ «Львівська броварня» й 91,7% ВАТ «Славутич», куди входить Запорізький пивобезалкогольний комбінат і запущений в 2004 році новий київський пивоварний завод. Частка ВВН на українському ринку в 2007 році становила 20,0%. Компанія просуває бренди Tuborg Green, «Балтика», «Славутич», «Львівське», «Арсенал».

Четвертий великий гравець -- національний виробник ЗАТ «Сармат» із часткою ринку 7,6%. На сьогодні у пивну групу «Сармат» входять п'ять заводів: ЗАТ «Дніпропетровський пивоварний завод «Дніпро» (99,9%), ВАТ «Пивобезалкогольний комбінат «Крим» (93,98%), ВАТ «Луганський пивоварний завод» (90,6%), ЗАТ «Фірма «Полтавпиво» (90,5%) і ЗАТ «Київський пивзавод №1» (77,26%). На українському ринку найпопулярнішими брендами ЗАТ «Сармат» є «Сармат» і «Днiпро».

Серед інших учасників ринку помітний «Пивобезалкогольний комбінат «Радомишль», «Efes-Україна», Бердичівський пивзавод, Ізюмський пивзавод, Хмельницький пивзавод, «Пивзавод на Подолі» (Київ). Середні обсяги виробництва кожного з цих підприємств становлять приблизно 0,4 млн. декалітрів пива на рік.

Конкуренція на ринку пива набуває нових форм, що позначаються не тільки на наростанні агресивності маркетингової політики й розширенні асортиментної лінійки, але й в інноваціях, пошуку й освоєнні нових ніш. Робиться це, по-перше, за рахунок виведення на ринок нових оригінальних сортів пива (наприклад, так званого крижаного, нефільтрованого, безалкогольного, фруктового). По-друге, за рахунок розвитку окремих якісних сегментів (приміром, суперпреміального, у який входить ліцензійне пиво відомих міжнародних марок). Варто також зазначити, що експорт українського пива істотно перевершує його імпорт. У цілому частка імпортного пива на українському ринку становить тільки 1,5% і, за прогнозами компанії ВВН, буде скорочуватися. Пивний імпорт в Україні формують російські ТМ «Балтика», «Ефес Пілснер», «ПІТ», «Старий мельник», «Золота бочка», «Бочкарьов», «Тінькофф». Основним зовнішнім ринком збуту залишається Росія, куди відправляється 90% українського експортного пива.

В 2007р. розпочалося поступове подорожчання продукту, викликане зростанням цін на сировину. В порівнянні з 2006 роком ціна на солод виросла на 90%, на хміль, залежно від сорту, - мінімум в 3-4 рази. Окрім подорожчання сировини, транспортних послуг, за 2007 рік на 20-30% збільшилася вартість скляних пляшок і на 15% - вартість ПЕТ-пляшок. Проте, завдяки жорсткій конкурентній боротьбі пивовари в 2007 р. підняли ціни на пиво всього на 9-12%. При тому, що компанії різними способами прагнули оптимізувати витрати на виробництво, деякі компенсували подорожчання сировини навіть за рахунок зменшення доходів. Наприклад, в 2007 р. рентабельність виробництва пива на підприємствах ЗАТ “Оболонь” зменшилася на 7%.

Серед причин, що помітно впливають на український пивний ринок в 2007-2008рр., окрім подальшого зростання цін на сировину і негоди в сезон, пивоварів турбує можливе обмеження реклами і споживання пива в суспільних місцях, збільшення акцизу на 12,9% (до 0,31 грн. за 1 л, а з 1 січня 2009 р., - до 0,63 грн. за 1 л.). Пивовари побоюються, що унаслідок збільшення акцизу різко загальмується зростання ринку. Підвищення акцизного збору до 0,63 грн. за 1 л приведе до того, що 1 л пива подорожчає на 0,6-0,7 грн.

Насиченість ринку різними сортами пива підсилює роль маркетингу. Донедавна багато пивних компаній працювали на масову цільову аудиторію. Однак кілька років назад виникла необхідність більше чіткої структурної сегментації на продукцію преміум класу, середнього класу, для широкої аудиторії й т.д. Тепер же більше уваги приділяється розробці товарної марки й маркетингових прийомів її просування на ринок. Основним завданням маркетингової політики є збільшення обсягів продажів і посилення позицій бренду і його впізнання серед споживачів. На рекламу найбільші виробники пива витрачають до 7% валового доходу, розробка і впровадження пивного бренду коштує близько 2,5 млн. доларів США.

Незважаючи на відносне гальмування ринкового зростання, перспективи у українських пивоварів є, особливо цікавим є вихід на зовнішні ринки збуту ЄС, що може бути здійснений завдяки вступу України до СОТ та приведенню продукції до вимог, встановлених міжнародними стандартами якості.

Аналіз інвестиційно-інноваційної діяльності підприємства

Інноваційна та інвестиційна діяльність перебувають в органічному взаємозв'язку з управлінською, виробничою, фінансовою та маркетинговою діяльністю підприємства. Спостерігається тісна взаємодія інженерно-технічних, виробничих підрозділів, планово-економічної служби та маркетингу. Ці підрозділи стають трансформаторами ідей і конкретних пропозицій, що виходять від споживачів, беруть активну участь в розробці програм і продуктів. Головним в інноваційному управлінні підприємства є вирішення і передбачення стратегічних перспектив розвитку компанії, на основі відповідності управлінської стратегії поставленим цілям і реальним можливостям організації. В інноваційному управлінні також важлива взаємодія стратегічних і тактичних цілей менеджменту. Розвиток підприємства і підтримка високого рівня конкурентоспроможності вимагають впровадження інновацій як у виробництво, так і в управління підприємством.

Підприємство зацікавлене в прискоренні розробки нових продуктів і швидкій адаптації їх до вимог ринку. Тому в системі управління підприємством важливе місце посідає концепція управління проектами (Project Management). Відбувається процес змін управлінської і виробничої структури, активне вдосконалення комунікаційної та інформаційної систем підприємства.

Управління інноваційною діяльність здійснюється на стратегічному рівні (загальне керівництво, формування бюджетів та затвердження бізнес-планів інноваційних інвестиційних проектів) у тісній функціональній взаємодіє з керівництвом фінансово-економічної служби, служби маркетингу, виробничої служби, фахівців лабораторій та кваліфікованих спеціалістів-виробничників. Таким чином, на підприємстві фактично створена проектна інноваційна команда фахівців, що відповідають за розробку і впровадження інновацій як стосовно продукції, так і з технологічного і процесного напрямків удосконалення.

Для того, щоб підприємство вважалося зорієнтованим на інноваційну діяльність, воно має відповідати низці критеріїв інноваційності. Пред-ставимо запропоновані експертом параметри у вигляді таблиці, доповнивши її орієнтирами та фактичними показниками.

Таблиця 15.

Комплекс параметрів інноваційності (за даними підприємства)

№	Вид параметру	Показники, що характеризують (входять у) параметр	Фактичне значення показника 2007р.
1	Параметри наукомісткості виробництва	- чисельність науково-технічних кадрів у загальній кількості зайнятих (не менш як 15%); - річний приріст витрат на НДДКР; - обсяг фактично проведених і нормативних витрат на НДДКР (не менш як 5% обсягу продукції); - обсяг витрат на оплату праці, послуг суб'єктів інноваційної інфраструктури щодо маркетингу, реклами, підготовки кадрів; - частка прибутку, спрямована на НДДКР (не менш як 5%)	5,0% 10% 10%; 15% 150,0 тис. грн. 20%
2	Параметри якості й конкуренто-спроможності продукції	- якість і диференціація продукту; - чисельність каналів постачання й збуту готової продукції; - частка ринку, його структура; - обсяг витрат на проведення випробувань, сертифікацію продукції, строк чинності дії сертифікатів	Вище середніх по галузі 5 каналів постачання, 4 канали збуту 5% національного, 25% регіонального 350,0 тис. грн..
3	Параметри техніко- економічного рівня продукції	- відповідність товарів національним і світовим стандартам; - фондоозброєність; - середній життєвий цикл інновацій (не більш як 3 роки); - наявність у складі промислової продукції принципово нових товарів, які не випускаються іншими підприємствами	Відповідає національним, на 60% - міжнародним Висока 3-4 роки 2 нових сорти пива
4	Параметри оновлення продукції (технології)	- частка нової продукції у загальному обсязі виробництва (не менш як 10%); - частка науково-технічних витрат у собівартості виробів (не менш як 30%); - коефіцієнт оновлення продукції (> 5% на рік); - наявність технологічних інновацій (нових технологічніх процесів); - співвідношення інновацій-продуктів та інновацій-процесів (не менш ніж 2:1)	27,84% збуту - нові марки 2007р. 20,0% 14,0% 2 лінії, бункер, бродильне відділення, 8 нових рецептур 1,5:1
5	Параметри експортоспромож-ності продукції	- питома вага виробів, що знаходять збут за кордоном; - обсяги зарубіжних ринків, їх сегментація;	8% Менше 1%, Росія та СНД

Ретельний аналіз показників, наведених у табл. 15 дозволяє зробити висновок, що підприємство досить активно впроваджує продуктові та процесно-технологічні інновації, розроблена і виконується довгострокова інноваційно-інвестиційна стратегія, проводяться комплексні перетворення на всіх рівнях управління підприємством з метою модернізації ключових процесів виробництва та впровадження сучасних технологій менеджменту, маркетингу і управління якістю продукції.

Таблиця 16

Аналіз оновлення асортименту продукції підприємства (2007р.)

Асортиментна група	Кількість видів продукції	Наявні аналоги у конкурентів	Введено нових видів продукції	Коефіцієнт оновлення
Пиво в скляній тарі	20	10	2	0,10
В т.ч. оригінальні розробки	10	10	2	0,20
Пиво в ПЕТ-пляшках	5	10	1	0,40
Пиво в металевих банках	5	10	1	0,20
Інша продукція	5	5	1	0,20
Всього	35	45	5	0,14

Аналіз оновлення асортименту продукції підприємства свідчить про достатньо високу частку власних розробок, а також інноваційних позицій, коефіцієнт оновлення в 2007р. становив 14%, що є досить високим значенням для даної галузі і пояснюється тим, що на підприємстві впроваджені нові технології з новими рецептурами на сучасному або спеціально модернізованому обладнанні, що дозволило отримати синергетичний ефект.

Восени 2007р. компанія почала проект по удосконаленню бізнес-процесів і створенню покращеної системи логістики, розрахований на декілька років. Була проведена масштабна реорганізація організаційної структури і виділення повноцінного підрозділу, що цілком займатиметься питаннями по логістиці (сектор реалізації очолює заступник директора зі збуту, сектор постачання очолює заступник директора з матеріально-технічного забезпечення), уніфіковані логістичні структури, запущений проект по управлінню власним автопарком в режимі реального часу. Для покращення забезпеченості підприємства сировиною - солодом і гранульованим хмелем, на даний час створені дві агрофірми-супутники, що тісно співпрацюють з заводом, а він надає їм усебічну економічну підтримку на закупівлю високоякісного насіння ячменю, хмелеобробних агрегатів та спеціальних засобів захисту, палива, добрив, техніки, в формі довгострокових інвестицій.

Основними завданнями даного проекту були: уніфікація облікових принципів, забезпечення централізованого управління даними, побудова бухгалтерської і фінансово-управлінської звітності, автоматизація ряду складних бізнес-процедур (кредитний контроль роздрібних відвантажень, облік товару на складі і товару в дорозі за допомогою транзитних складів, проведення транзитних операцій і інше), а також підготовка бази для впровадження системи звітності по стандартах МСБО.

Пивоварний завод також почав впровадження функціональної системи виробничого планування, запропонованої компанією 1-С, яка у результаті вирішила всі необхідні завдання, а саме: здійснення розрахунку допустимого рівня складських запасів, складання виробничих графіків. Система календарного планування дозволяє збільшувати ефективність операцій, значно знижуючи в часі розрив між виробництвом і доставкою продукції замовникові (час виконання замовлення). Завершено роботу з впровадження комплексного програмного забезпечення «1С:Управління виробничим підприємством 8.0».

Збільшення розмірів і ускладнення структури управління підприємством виправдане з огляду на процеси злиття і поглинання в галузі, переважання у ній великих підприємств і навіть холдингових структур з численними дочірніми виробництвами. Монополізація ринку пива групою з чотирьох підприємств у найближчому майбутньому вимагає від ТОВ «Бердичівський пивоварний завод» продовжувати роботу як в плані удосконалення виробництва і збуту, так і в напрямку удосконалення стратегій , впровадження прогресивної системи та структури управління на підприємстві.

Підприємство прагне досягти відповідності своєї продукції вимогам жорстких європейських стандартів якості і безпеки щодо товару (продукту) та самого виробництва, це вимагає значного збільшення фінансування на зміну виробничих процесів, закупівлю нового обладнання, навчання персоналу і підготовку менеджерів, необхідно розробити і впровадити інвестиційно-інноваційний проект модернізації підприємства до 2012 року. Ці питання будуть детально розглянуті в рекомендаційній частині переддипломного дослідження.

Сьогодні при оцінці інвестиційної привабливості підприємств перевага надається показникам фінансового стану підприємства. Методикою, запропонованою агентством з питань запобігання банкрутству, передбачено розрахунок таких груп показників для оцінки інвестиційної привабливості підприємств [2;5] :

- показники майнового стану - активна частина основних засобів, коефіцієнт зносу основних засобів, коефіцієнт оновлення основних засобів, коефіцієнт вибуття основних засобів;

- показники фінансової стійкості - коефіцієнт забезпеченості запасів власними джерелами фінансування, маневреність робочого капіталу, коефіцієнт незалежності, коефіцієнт фінансової стійкості;

- показники ліквідності активів - коефіцієнт загальної ліквідності, коефіцієнт проміжної ліквідності, коефіцієнт поточної ліквідності;

- показники прибутковості інвестованого об'єкту - коефіцієнт прибутковості інвестицій, коефіцієнт прибутковості власного капіталу, операційна рентабельність продажу, коефіцієнт прибутковості активів;

- показники ділової активності - оборотність оборотних коштів, оборотність виробничих запасів, оборотність дебіторської та кредиторської заборгованості, оборотність власного капіталу, оборотність основного капіталу.

Зазначені показники вже розраховані у попередніх розділах, що дає можливість визначити загальний інтегральний показник інвестиційної привабливості підприємства. За допомогою інтегральної оцінки інвестиційної привабливості потенційний інвестор може порівнювати підприємства як об'єкти інвестування.

Враховуючи вище зазначене, індикатор інвестиційної привабливості підприємства має визначатися наступним чином [5,43]:

Rm = ? RjmKbjm,

Rm- рейтингова оцінка інвестиційної привабливості підприємства; Rjm-рейтингова оцінка окремої групи показників; Kbjm - коефіцієнт вагомості j-ї групи індикаторів для m-ї групи інвесторів; m - кількість угрупувань показників-індикаторів інвестиційної привабливості.

Для проведення інтегрального аналізу інвестиційної привабливості підприємства побудуємо аналітичну таблицю 17 (показники оцінені методом порівняння та експертним методом, вагомість груп показників наведена за методикою Агентства «Кредит-рейтинг»).

Таблиця 17.

Інтегральний аналіз інвестиційної привабливості досліджуваного підприємства (за даними асоціації «Укрпиво»)

Показник	Відносна вагомість параметру	Оцінка за 10 бал. шкалою	Рейтинг, балів
Майновий стан	0,12	6	0,72
Фінансова стійкість	0,12	9	1,08
Ліквідність активів	0,1	8	0,8
Прибутковість і рентабельність інвестування	0,18	7	1,26
Ділова активність	0,12	8	0,96
Конкурентоспроможність продукції	0,16	9	1,44
Ефективність управління	0,08	8	0,64
Галузевий та регіональний потенціал	0,12	5	0,6
Рейтинг інвестиційної привабливості	-	-	7,5

Значення рейтингу інвестиційної привабливості 7,5 балів розраховане у таблиці 17, означає, що підприємство відповідає середньо-галузевому рівню інвестиційної привабливості та має окремі сильні сторони, які сприятимуть пошуку і залученню інвестиційних ресурсів. На основі проведеного аналізу можна зробити висновки про те, що оцінювання інвестиційної привабливості підприємства спирається на аналіз основних її факторів, а також дає можливість підвищити рівень обґрунтованості інвестиційних рішень, оскільки враховує різні групи інвесторів. Досліджується певна система показників, яка відображає структуру активів підприємства, джерел їх формування, ліквідність і фінансову стійкість, якість прибутку, доходність і оборотність капіталу тощо.

Запропоновані методики дозволяють встановити економічну ефективність поточної та перспективної інвестиційної діяльності, а також здійснити аналіз усіх факторів з урахуванням їх взаємовпливу. Однак, при визначенні інвестиційного потенціалу необхідно враховувати значення показників конкурентоспроможності підприємства та окремих видів його продукції.

На нашу думку, для оцінки інвестиційної привабливості підприємства необхідно провести аналіз перспектив розвитку регіонального ринку, на якому воно працює, дослідити індекси цін, спрогнозувавши попит і цінові тенденції. Також потрібно провести аналіз конкурентоспроможності продукції підприємства за ціновими та неціновими параметрами, провести галузеву бенчмаркінгову оцінку діяльності підприємства і його потенціалу на майбутнє. Проведемо відповідні аналітичні розрахунки, використовуючи дані відділу маркетингу ТОВ «Бердичівський пивоварний завод» (табл. 18).

Аналіз показників таблиці 18 свідчить, що продукція підприємства майже не поступається по більшості параметрів аналогам від найбільших торгівельних марок національних виробників пива, що мають значно вищий інноваційно-інвестиційний потенціал, оскільки входять до фінансово-промислових груп.

Конкурентні переваги можна отримати за рахунок впровадження інновацій, підвищення якості продукції, розвитку бренду, розширення збутової мережі та охоплення цільових сегментів ринку.

Таблиця 18

Бенчмаркінгова оцінка підприємства ( у балах)

Характеристика у долях від еталонної	Вагомість параметру, бали/	Оцінка за 10-бальною шкалою, балів	В середньому, балів
		ТОВ «Берди-чівський пивоварний завод»	ЗАТ «Оболонь»	ЗАТ «Сармат»	Радомишльський пивзавод («Рідна марка»)
Цінова доступність	0,35	8	8	7	7	7,5
Якість та відповідність стандартам	0,20	7	7	8	8	7,5
Маркування і упаковка	0,10	8	7	8	7	7,5
Можливості розвитку бренду	0,05	7	9	8	7	7,8
Охоплення асортименту	0,05	9	9	9	9	8,6
Інновації	0,08	8	7	9	9	8,3
Охоплення ринку	0,09	7	9	7	8	7,8
Разом (комплексний індекс, балів)	1	7,07	7,17	7,00	6,94	7,06

Вважаємо, що досліджуване підприємство і його продукція є інвестиційно привабливими і за умови залучення інвестиційних ресурсів для реалізації довгострокової програми інноваційного розвитку завод зможе гідно конкурувати з монополістами і відвоювати в них суттєву частку в привабливих сегментах ринку.

Серед проблем, що перешкоджають активізації інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства, як і інших підприємств пивоварної галузі, можна назвати наступні:

1. Фінансові витрати. Радикальні зміни коштують дорого, вони потребують проведення великої аналітичної роботи, при цьому виникає необхідність перебудовувати діяльність великої кількості підрозділів, вносити зміни безпосередньо на робочих місцях, змінювати правила ділової практики.

2. Інноваційні суперечності. Будь-яке нововведення змінює параметри роботи системи, порушує її рівновагу, менеджери та персонал прагнуть зберегти стабільність, традиційність іннова-ційної системи, показані відмінності інноваційних і традиційних виробничих процесів. Традиційний виробничий процес -- неперервний, гомогенний, у той час як інноваційний виробничий процес циклічний, дискретний, потребує переведення організації на но-вий технологічний, професійний рівень, мас певний ризик і супе-речить існуючим нормам, стандартам, правилам, цінностям підприємства, потребує зміни організаційної культури, організаційної структури.

3. Інноваційні зміни викликають опір з боку персоналу. Опір може мати різний рівень інтенсивності і виявлятися як у фор-мі пасивного, більше або менше прихованого неприйняття ново-введень (виражається незадоволенням, бажанням перейти на ін-шу роботу або зниженням продуктивності праці, виконавської дисципліни), так і у формі активного відкритого виступу проти інновацій.

До причин особистих бар'єрів належать: страх перед невідомим; потреба в гарантіях, особливо коли під загрозою особисте робоче місце; загроза сталим соціальним відносинам; незалучення до перебудови (нововведення) осіб, яких це тор-кається; брак ресурсів і часу внаслідок інтенсивної оперативної ро-боти, що гальмує зміни (наприклад, інновації в управлінні, які не можуть бути реалізовані «мимохідь»); інерція поведінки людей.

4. Нерозуміння менеджерами важливості інновацій і необ-хідності змін. Багато керівників пивних компаній, які досягли швидкоплинного успіху, дума-ють, що завтра буде схоже на сьогодні, що великі зміни малоймо-вірні, непередбачені, або принаймні проходитимуть повільно. У результаті вони концентрують свою увагу на зниженні витрат, пов'язаних з діяльністю організації. Позитивно ставлячись до ін-новацій, вони, проте, вважають, що нововведення -- це суто ін-дивідуальний процес, який не піддається в значній мірі управлін-ню та плануванню і пов'язаний із значним ризиком, більшим, ніж захист позиції, яку займає організація на ринку.

З метою подолання опору нововведенням вища лапка управління розробляє чітку інноваційну політику, яка передба-чає формування самостійних дослідних підрозділів, творчих, проектних груп, що розробляють і впроваджують інновації. Проб-леми, що виникають під час упровадження нововведення, вирі-шуються шляхом узгодження суперечностей між характером но-вовведення та підприємством.

Дослідження, проведені на підприємстві із цього питання, виявили те, що серед керівників вищого й середнього рів-нів підтримують і беруть участь в інноваційних процесах у середньому 70% респондентів, 8% ставляться до них пасивно, 10% опитаних чинять опір, 12% вза-галі не визначилися. Серед інженерно-технічних працівників і робітників ці показники становлять відповідно 55%, 17%, 12% і 16%. Як бачимо, саме здатність пра-цівників до інноваційної діяльності може розв'язати проблему реінжинірингу виробничих та управлінських процесів на підприємстві та переходу на нові стандарти виробництва і якості продукції. Тому не викликає сумніву, що розвиток кадрової складової має стати одним із пріоритетних напрямів у процесі формування й розвитку інноваційного потенціалу підприємства.