Размещено на http://www.allbest.ru/

ДИПЛОМНА РОБОТА

На тему: «Загальна характеристика системи менеджменту підприємства»

ЗМІСТ

Вступ

Розділ1. Характеристика загальної системи менеджменту підприємства

Розділ 2. Управління маркетинговою діяльністю

Розділ 3. Управління виробництвом

Розділ 4. Управління персоналом

Розділ 5. Управління фінансами

Розділ 6. Управління логістичними процесами

Розділ 7. Організація управлінської праці

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Додатки

ВСТУП

Формування ринкової економіки здійснюється шляхом запровадження нових суспільно-економічних відносин, які базуються на існуванні різних форм власності та способів господарювання. Адміністративні методи керування поступово втрачають свої функції в управлінні народногосподарським комплексом. На зміну їм приходять економічні методи управління, які базуються на нових прогресивних технологіях безвідходного виробництва продукції, конкурентоспроможності на внутрішньому і зарубіжному ринках, застосуванні таких систем оподаткування, які заохочували б до збільшення кількості і прибутковості продукції; впровадження контрактних відносин між товаровиробниками і державою, що зумовлюється взаємним знаком; стимулюванні інвестицій у матеріально-технічну базу виробничої і соціальної сфери аграрної мікроекономіки.

Економічні і політичні перетворення, які здійснюються в Україні спрямовані на розв'язання складних завдань підвищення ефективності народного господарства і, зокрема ,його аграрного сектору, потребують нагального вирішення ряду пріоритетних напрямів діяльності економіки АПК. Актуальною проблемою є підготовка відповідного рівня фахівців ( менеджерів ) згідно їх функціональній направленості. Будь-яке виробниче формування є складною соціально-економічною системою, тому менеджери повинні її впорядкувати в часі і забезпечувати ефективне функціонування. Таке завдання можуть вирішити менеджери з глибокими знаннями в таких галузях як менеджмент, економіка, організація, планування, аналіз, фінанси, маркетинг.

Важливу роль в здійсненні учбового процесу по підготовці висококваліфікованих спеціалістів, зокрема менеджерів - економістів відіграє практика з метою глибокого засвоєння одержаних у вузі знань економічних та технологічних дисциплін.

Метою дипломної роботи є ознайомлення та аналіз організаційної структури підприємства, дослідження виробничих та управлінських процесів на підприємстві.

Завданнями дипломної роботи з фаху є :

- провести загальну характеристику підприємства

- Оцінка організаційної структури та апарату управління

- Загальна характеристика маркетингової діяльності

- Аналіз асортименту продукції та структури ринку

- Аналіз положення товарів на ринках збуту продукції

- Аналіз цінової політики підприємства

- Аналіз конкурентоспроможності продукції

- Використання основних засобів підприємства

- Оцінка витрат на виробництво продукції

- Аналіз руху персоналу на підприємстві

- Характеристика мотиваційного механізму на підприємстві

- Структура капіталу підприємства

- Аналіз платоспроможності підприємства

- Аналіз ділової активності підприємства

- Аналіз рентабельності підприємства

- Використання робочого часу на підприємстві.

При написанні дипломної роботи використовувались такі джерела інформації як : Статуту підприємства, штатного розпису управлінських працівників, Посадова інструкція економіста,статистичної звітності підприємства наступних форм: №1 «Баланс», №2 «Фінансові результати», №5 «Примітки до річної фінансової звітності», №50-сг «Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств», №1-ПВ «Звіт з праці», №3-ПВ «Звіт про використання робочого часу», №6-ПВ «Про кількість працівників, їхній якісний склад та професійне навчання».

Розділ 1 ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАГАЛЬНОЇ СИСТЕМИ МЕНЕДЖМЕНТУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Загальна характеристика підприємства

Одним з важливих напрямків підвищення економічної ефективності аг-рарних підприємств є оптимальна спеціалізація та концентрація виробництва. Адже на сучасному етапі розвитку реформовані сільськогосподарські підприємства в основному зберегли риси багатогалузевих, що стримує НТП, гальмує інтенсифікацію виробництва і ріст його ефективності.

Приватне підприємство «Корнер» розташоване в смт. Шпиків Тульчинського району Вінницької області. Господарство знаходиться на відстані 35 км від районного центру смт. Тульчин та 60 км від обласного центру міста Вінниця. Це забезпечує йому близькість до ринків збуту виробленої сільськогосподарської продукції.

Сприяє розвитку господарства і його географічне положення. Природні умови у цій місцевості помірно континентальні. Це сприяє розвитку і дозріванню сільськогосподарських культур, зокрема зернових, ріпаку, сої, що становлять найбільшу частку у структурі виробництва продукції даного господарства.

Землекористування ПП «Корнер» знаходиться в південній частині Вінницької області. Цей район характеризується помірно-континентальним кліматом,що проявляється в помірно м'якій сніжній зимі і помірно теплому літі. Середньорічна температура складає 8єС,максимальна +35°С,мінімальна --28°С. Весною переважають вітри південно-східного напрямку, літом західного і північно-західного напрямків. Опади протягом року становлять 470-580 мм. Ландшафт місцевості на якому розміщене господарство переважно рівнинний,порізаний ярами та балками. Ґрунти підприємства відносять до типу чорноземів опідзолених темно-суглинкових. За рік дана місцевість дістає 3875 МДж/м ² сонячної радіації, а річний радіаційний баланс становить 1750-1850 МДж/м². Співвідношення тепла і вологи сприятливе для вирощування різноманітних сільськогосподарських культур.

В смт Шпиків добре розвинена соціальна інфраструктура, що має важливе значення для працівників даного господарства та ефективного функціонування господарства в цілому.

Організація управління розглядається в двох аспектах. З одного боку - це процес формування організаційної структури управління підприємства, що дає можливість співробітникам працювати спільно для досягнення поставлених цілей. З іншого - організація становить процес розподілу функцій між співробітниками або їх групами і координація їхніх дій.

На підприємстві ПП «Корнер» існує лінійно-функціональна організаційна структура як сукупність основних, допоміжних та обслуговуючих підрозділів. В основі цієї структури лежить орієнтація на продукцію, що виробляється на підприємстві.

Загальне адміністративне керівництво здійснює директор ПП «Корнер» Мандрик Ю.Ф., якому підпорядковуються і звітують відділи і підрозділи підприємства .

Управління на підприємстві має логічну послідовність, ефективно здійснюються контрольні функції в рамках кожного виду діяльності, досягає оптимального відношення між регулювальними і саморегулювальними, добре реагує на ситуації, що виникають. В кінцевому рахунку це дає змогу досягти запланованих цілей управління.

В своїй діяльності підприємство ПП «Корнер» застосовує систему управлінських методів:

- економічні зовнішні: ціни - встановлює вартість на свою продукцію і ціни на закупівлю сировини; податки - підприємство є платником ряду податків; кредити - користується послугами фінансово-кредитних установ;

- внутрішні: госпрозрахунки із застосуванням платіжних доручень, чеків, розрахунки системи “клієнт-банк”, розрахунки готівкою, матеріальне стимулювання праці, спеціальні послуги (підприємство активно виступає спонсором і меценатом в різних сферах культурно-соціального життя смт. Шпиків).

- адміністративні - проводить інструктування при прийнятті на роботу, нормування, застосовує технологічне і технічне коригування.

- соціально-психологічні методи - на підприємстві існує хороший соціально-психологічний клімат, зокрема між керівниками і працівниками встановлюються доброзичливі відносини, які формуються на взаємодопомозі і взаємоповазі.

Керівник об'єднує і спонукає підлеглих до виробничої діяльності. В процесі співпраці враховуються особливості працівника, його вміння, навички, створюються умови для розкриття і реалізації своїх можливостей, організація не втручається в особисте життя працівників, здійснює оплату праці, соціальні гарантії і страхування. Основним на підприємстві є людський фактор, тому підприємство зацікавлює і спонукає працівників до високопродуктивної праці, застосовуючи матеріальні і моральні винагороди (оплата праці, премії, цінні подарунки, публічне оголошення подяки, почесні грамоти тощо).

Окрім мотивації і стимулювання на підприємстві застосовують методи покарання: винесення догани, відрахування із заробітної плати за порушення внутрішнього розпорядку та інші.

Основні показники господарської діяльності підприємства наведено у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Основні показники господарської діяльності підприємства

Показники	2010 р.	2011 р.	2012р.	Відхилення 2012р. до 2010 р.,+/-
Площа сільськогосподарських угідь, га	3459,0	5306,0	9553,0	6094,0
Площа ріллі, га	3459,0	5306,0	9553,0	6094,0
Середньорічна чисельність працюючих, чол.	37,0	75,0	131,0	94,0
основні працівники рослинництва	37,0	75,0	131,0	94,0
Чисельність управлінських працівників	11	11	11	-
Фонд робочого часу, тис. люд год	226	226	226	-
Чистий доход(виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн.	19373,5	49851,5	73670,5	54297
Собівартість реалізованої продукції (всього), тис. грн.	13841,9	30483,2	59936,6	46094,7
Валовий прибуток, тис. грн.	5531,6	19368,3	13733,9	8202,3
Чистий прибуток підприємства, тис. грн.	6967,1	20657	14274	7306,9
Загальний фонд оплати праці, тис. грн.	483,1	1142	2186	1702,9
Фонд оплати праці управлінських працівників, тис. грн.	124,2	132,4	274,5	150,3
Середньорічна вартість основних виробничих засобів, тис. грн.	3441,5	8337	34508,5	31067
Вартість оборотних засобів, тис. грн.	14168,1	31203	57866	43697,9
Рентабельність діяльності підприємства, %	50,3	67,7	23,8	-26,5

Як показує таблиця забезпеченість сільськогосподарських угідь, в тому числі рілля, у 2012 році зросла на 6094 га порівняно з 2010 роком, це пов'язано з тим, що ПП «Корнер» взяло в оренду землі на користування. Чисельність працюючих збільшилось на 94 чоловік. У господарстві спостерігається тенденція до збільшення середньорічної вартості основних засобів: у 2012 році вона збільшилась на 31067 тис. грн.. порівняно з 2010 роком, що пов'язано з оновленням технічного парку господарства. Виручка від реалізації в 2012 році зросла на 54297 тис. грн., що пов'язано із збільшенням кількості реалізованої продукції так з її вартістю. Собівартість реалізованої продукції порівняно з 2010 роком зросла, що пов'язано із зростанням вартості паливно-мастильних матеріалів, насіннєвого фонду, мінеральних добрив. Прибуток підприємства у 2012 році порівняно з 2010 роком зменшився на 7306,9 тис. грн., це пов'язано із собівартістю продукції.

Підприємство є юридичною особою від дня його державної реєстрації. Воно здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України та його Статуту.

Термін діяльності товариства - невизначений. Метою діяльності товариства є :

-- задоволення громадських потреб в його продукції, підвищення якості та зниження собівартості, спеціалізація виробництва, механізація та автоматизація виробничих процесів, підвищення продуктивності праці, вирішення соціальних потреб, розширення і надання різних послуг членам товариства та населенню, розширення торговельної мережі, забезпечення населення та суб'єктів підприємницької діяльності товарами народного споживання з метою одержання прибутку;

— виконанні державних замовлень з питання створення, забезпечення обороноздатності та ін.;

Предметом діяльності товариства є :

— виробництво зернових та технічних культур ;

— виробництво, зберігання, переробка і реалізація сільськогосподарської продукції надання технічних послуг;

— виконання проектних робіт по технічному переозброєнню та розвитку виробництва будівельних матеріалів;.

— торгівля.

Товариство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням.

Сьогодні ПП «Корнер» стало універсальним, оскільки на ряду з процесом виробництва добре розвинута й структура торгівлі, надання послуг, відпочинку.

Управління ПП «Корнер» здійснюють Дирекція, генеральний директор, ревізійна комісія.

З метою підвищення якості керування та його спрощення на підприємстві ПП «Корнер» широко застосовуються і впроваджуються автоматизовані системи управління, які в своїй сукупності утворюють єдину автоматизовану систему управління підприємством.

1.2 Оцінка організаційної структури та апарату управління

Організаційна структура управління промислового підприємства представляє собою сукупність певним чином пов'язаних між собою управлінських ланок. Вона характеризується кількістю органів управління, порядком їх взаємодії та функціями, які вони виконують.

Головне призначення організаційної структури - забезпечити ефективну діяльність управлінського персоналу. На більшості підприємств, в тому числі і на досліджуваному традиційно застосовується лінійно-функціональна структура управління. В її основу покладена ієрархічна організація процесу управління за функціями виробництва, постачання і збут, бухгалтерський облік, фінансування тощо. За кожною з цих функцій формується лінійна система служб, що пронизує все підприємство зверху до низу, від директора через відділи і цехи з їхніми начальниками до майстрів та бригадирів.

Вона представлена у вигляді ієрархічної драбини, де кожний управлінський працівник чи відділ підпорядкований лише начальнику певного відділу, який вже безпосередньо виконує вказівки директора підприємства.

Під структурою управління розуміється упорядкована сукупність тривко взаємопов'язаних елементів, що забезпечують функціонування і розвиток організації як єдиного цілого.

Процес побудови організаційної структури не повинен починатися з верху, тобто від дирекції і до виконавців. Навпаки, спочатку проектуються конкретні роботи, з'ясовується їх зміст, обсяг і вимоги до них; визначаються рівень та обсяг делегування повноважень, ознака створення підрозділів та кількість співробітників в кожному з них тощо.

І лише наприкінці приймається рішення щодо конкретного типу структурної конфігурації - загальної схеми побудови, яка відповідатиме цілям організації і враховуватиме особливості її бізнес-процесів та людський фактор підприємства.

Структурна характеристика персоналу в залежності від їх ролі у процесі виробництва наведена у таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Чисельність управлінських працівників підприємства за категоріями

№ n/n	Категорії управлінських працівників	Чисельність, чол.	Відхилення (+/-), чол.
		2012 р	2013 р
1.	Загальногосподарське керівництво
	Керівник господарства	1	1	-
2.	Вторинні виробничі підрозділи
	Керівники виробничих дільниць (відділків)	1	1	-
3.	Первинні виробничі підрозділи
	Бригадири тракторних бригад	1	1	-
4.	Планово-економічна служба
	Головний економіст	1	1	-
	Інспектор з кадрів і касир	1	1	-
5.	Служба бухгалтерського обліку
	Головний бухгалтер	1	1	-
	Заступник головного бухгалтера	1	1	-
6.	Агрогідромеліоративна служба
	Головний агроном (начальник цеху)	1	1	-
	Головний інженер-меліоратор	-	-	-
8.	Інженерно-технічна служба
	Головний інженер-механік	1	1	-
	Головний інженер-електрик	1	1	-
9.	Служба загальногосподарського обслуговування
	Зав. Складом	1	1	-
Усього управлінських працівників	11	11	-

Аналізуючи зміст таблиці 1.2 варто відмітити те, що а останні кілька років апарат управління на підприємстві не змінився. І це не дивно, адже підприємство успішно розпочало свій вихід із кризи 2012 року. На даному етапі розвитку економіки, в нашій державі має місце скорочення чисельності зайнятих у виробництві робітників. Слід зазначити, що ПП «Корнер» раціонально використовує свої трудові ресурси.

Для того, щоб коректно та правильно оцінити розміри та структуру підприємства розглянемо на прикладі організаційну структуру підприємства

По організаційній структурі можна сказати, що підприємство складається з основного виробництва, допоміжних та обслуговуючих підрозділів, та планово-економічного відділу.

Структура управління представляється в вигляді системи оптимального розподілу функціональних обов'язків, прав і відповідальності, порядку і форм взаємодії між її складовими органами, що входять в управління і працюючими в них людьми. У ПП «Корнер» виробничими підрозділами виступають основні і допоміжні цехи.

Рух цих предметів праці в середині цехів і між ними утворюють виробничі потоки, що організуються відповідно до типу, особливостей масштабу виробництва в кожному із них. Виробничий процес поділяється на часткові (основні і допоміжні) процеси. Допоміжними процесами є: транспортування сировини і готової продукції, проведення ремонтних робіт та інші види обслуговування.

1.3 Організаційно-економічна ефективність апарату управління

Ефективність системи менеджменту - це показник, що характеризується співвідношенням витрат на здійснення управлінських функцій із результатами діяльності організації.

Отже, система показників ефективності управління має оцінювати здатність менеджменту організації справлятися із проблемами, що виникають у процесі її діяльності. Разом з тим, показники ефективності мають відображати і зміну загального стану організації під впливом управлінських зусиль. Управлінські зусилля певною мірою можуть бути оцінені у кількісному вираженні через величину витрат на управління.

Чим меншими є ці витрати з розрахунку на одиницю продукції, тим ефективнішою вважається система менеджменту підприємства.

Але при цьому процес треба розглядати у динаміці і зважати на те, що витрати стрибкоподібно зростають у разі придбання сучасних засобів опрацювання інформації. Якщо у наступному після цього періоді істотно зросли обсяги виробництва та продажу продукції, збільшилася маса прибутку, то ефективність управління підвищилась.

Найуживанішим показником визначення ефективності управління є відношення загального або кінцевого результату виробництва до сукупних витрат на управління.

Досить часто виникає потреба не лише у оцінці ефективності всієї системи управління, але й у оцінці результативності роботи окремих її працівників. Така оцінка дозволяє вищому керівництву визначити їх внесок у загальні результати роботи підприємства і зробити відповідні зміни у системі мотивації їхньої праці. Оцінювання має вестись з врахуванням зони відповідальності кожного менеджера щодо тих функцій, які він виконує згідно своїх посадових обов'язків.

Ключовими поняттями структур управління є елементи, зв'язки (відношення), рівні і повноваження.

Визначимо на наступному рисунку склад та структуру працівників, розподілену за виробничо-господарськими відділами нашого господарства, та відділами бухгалтерії та управління. Особливу увагу приділимо відділу рослинництва в ПП «Корнер».

Так, для фінансового менеджера важливо ефективно керувати фінансовими потоками підприємства, його доходами і витратами, забезпечувати достатній рівень ліквідності його фондів та оборотності оборотних коштів, зростання рентабельності активів та капіталу підприємства, ринкової вартості його акцій, мінімізувати дебіторську та кредиторську заборгованість підприємства, рівень його фінансових ризиків, уникати штрафних санкцій щодо підприємства, оптимізувати його податкові платежі, вести ефективний пошук фінансових ресурсів, збільшувати частку реінвестованого капіталу у грошових активах підприємства тощо.

Аналогічні показники можуть бути визначені для кожного працівника апарату управління, який має чітко окреслене коло обов'язків. Але менеджер має усвідомлювати, що різні показники можуть мати різну вагомість, яка визначається у контексті стратегічних чи тактичних цілей підприємства. Зокрема, для підприємства, що обрало наступальну стратегію, для менеджера з маркетингу важливими будуть показники виведення на ринок нової продукції чи захоплення нових сегментів ринку, ефективність рекламних заходів тощо. Коли ж підприємство реалізує оборонну стратегію, більша увага має приділятися показникам продовження життєвого циклу товару, розробки нових форм після продажного обслуговування, нових методів стимулювання збуту.

Оцінити навантаження працівників управління на різних рівнях ієрархії та спів ставити її з нормами керованості можна за допомогою таблиці 1.3.

Таблиця 1.3

Організаційна ефективність апарату управління

Показники	Фактична кількість	Нормативна Кількість	Відхилення ( + ,-)
Кількість рівнів управління, од.	5	Х	х
Керованість, чол.: у керівника господарства	6	7-8	- 1
у інженера-механіка	9	7-8	+2
У начальника МТФ	18	20-30	- 2
у начальника рільничої бригади	19	8-12	+8
у начальника цеху рослинництва	16	5-6	+11

З отриманих даних бачимо, що ступінь навантаження працівників управління досить високий, зокрема, у начальника рільничої бригади та цеху рослинництва. Тому, у цій ситуації доцільно делегування повноважень, тому що знизиться ефективність управління відділом загалом.

Економічна ефективність апарату управління характеризується трьома типами економічних показників: загальні, результативні показники, показники продуктивності управлінської праці та показники економічності роботи управлінських працівників (табл. 1.4)

Таблиця 1.4

Економічна ефективність апарату управління

Показники	2010р	2011 р	2012 р	Відхилен-ня (+/-)
Загальні результативні показники
Одержано чистого доходу від реалізації продукції рослинництва на 100 га с.-г. угідь, тис. грн.	560,1	939,5	771,2	211,1
Одержано чистого доходу від реалізації продукції на одну люд.-год, грн.	85,7	220,6	325,9	240,2
Одержано чистого доходу від реалізації продукції на одного середньорічного працівника, грн.	523,6	664,7	562,4	38,8
Одержано чистого доходу від реалізації продукції на 1 грн заробітної плати працівників, грн.	40,1	43,7	33,7	-6,4
Результативність управлінської праці
Одержано чистого доходу від реалізації продукції на одного управлінського працівника, грн.	1761,2	4531,9	6697,3	4936,1
Одержано прибутку в розрахунку на одного управлінського працівника, грн.	633,4	1877,9	1297,6	664,2
Одержано чистого доходу на одну гривню заробітної плати управлінських працівників, грн	156	376,5	268,4	112,4
Одержано прибутку на одну гривню заробітної плати управлінських працівників, грн.	56,1	156	52	-3,9
Економічність управлінської праці
Питома вага чисельності управлінських працівників у загальній чисельності працівників, %	29,7	14,7	8,4	-21,3
Питома вага оплати праці управлінських працівників у загальному фонді оплати праці, %	25,7	11,6	12,6	-13,1
Питома вага оплати праці управлінсь-ких працівників у собівартості продукції, %	0,97	0,43	0,46	-0,51

Форми, методи і засоби реорганізації управлінських структур багатогранні. В цілому їх можна звести до декільком напрямків:

1. Вдосконалення структур за рахунок їх спрощення.

Воно здійснюється шляхом перетворення лінійних структур в більш плоскі за рахунок скорочення числа рівнів управління.

2. Заміна структур ієрархічного типу на адаптивні.

Це найбільш радикальний шлях реорганізації структур менеджменту. Його обирають в критичні для фірми моменти, при загрозі її життєздатності. Для здійснення такої реорганізації потрібний сильний лідер з командою. Типовим прикладом є реорганізація, проведена відомим менеджером США Лі Якоккой в корпорації "Крайслер", коли в 1978 г. він став президентом компанії

3. Інтегрування (створення) різноманітних форм органічних структур всередині ієрархічної структури.

Це створення венчурних, інноваційних відділів, бізнес-центрів, бригадних структур, експертних груп. Сучасний менеджмент в розвинених країнах вважає такі перетворення первинною умовою забезпечення ефективної діяльності фірми. Вище ми докладно розглянули це питання.

4. Створення конгломератної структури.

Поняття "конгломерат" означає поєднання різнорідних елементів. Конгломератну структуру може мати фірма, якщо її відділи побудовані по різним ознакам, наприклад, в одному використовується функціональна структура, в іншому - дивізіональна по територіальному принципу, в третьому - матрична і т. д.

5. Формування модульних і атомістичних організацій.

Напрямки перетворення організаційних структур менеджменту охоплюють тривалий період його розвитку, в тому числі і останні десятиріччя. Однак всі дослідники, фахівці і практики одностайні в оцінці що етапу розвитку суспільного виробництва як якісно нового етапу переходу від індустріальної фази до інформаційної настав в 90-ті роки.

менеджмент управління персонал фінанси

Розділ 2. УПРАВЛІННЯ МАРКЕТИНГОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

2.1 Загальна характеристика маркетингової діяльності

Маркетинг як функція управління (маркетинг-менеджмент) передбачає реалізацію чотирьох груп функцій:

? аналіз (комплексне дослідження ринку, аналіз внутрішніх можливостей фірми);

? планування (розробка маркетингової стратегії, планів товарної, цінової, збутової та комунікаційної політики, а на їхній основі формування програми маркетингу);

? реалізація програми маркетингу;

? контроль маркетингу.

Варто зазначити, що формування сучасних організаційних маркетингових структур відбувалося поетапно:

? відділ збуту;

? відділ збуту з маркетинговими функціями;

? спеціалізований відділ маркетингу;

? сучасний відділ маркетингу.

Відділ збуту відіграє важливу роль у структурі підприємства і займається виключно розподілом. Щодо інших маркетингових функцій, таких як дослідження ринку, реклама тощо, їхній час ще не настав - адже практично вся продукція, яка виготовляється, продається. У нашій країні цей період позначений характерним дефіцитом більшості споживчих товарів. Щодо розробки товару, ця функція завжди існувала, але виконувалася конструкторським бюро або аналогічними підрозділами фірми.

Кожне підприємство самостійно формує свою маркетингову структуру. Проте можна виділити кілька типових моделей інтегрованих маркетингових структур (рис. 2.1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.1 Маркетингові організаційні структури

Функціональна структура служби маркетингу - передбачає розподіл обов'язків між відділами щодо виконання певних маркетингових функцій (планування продукції, маркетингові дослідження, реклама, збут, сервіс). Кожний функціональний підрозділ очолює керівник відділу (відділ реклами, бюро маркетингових досліджень). Ефективна для великих підприємств з вузьким асортиментом, які діють на невеликій кількості ринків. Головна перевага структури - у її простоті.

Товарна (продуктова) структура служби маркетингу - передбачає наявність на підприємстві кількох керівників маркетингу, відповідальних за певний товар і підпорядкованих віце-президенту з маркетингу (рис. 2.2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.2 Товарна (продуктова) структура служби маркетингу

Товарна організація відділів маркетингу поширена на великих підприємствах з диверсифікованим виробництвом, які випускають широкий асортимент товарів за різними технологіями виробництва.

Регіональна структура служби маркетингу - передбачає наявність на підприємстві окремих відділів, діяльність яких орієнтована на певні регіональні ринки (рис. 2.3).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.3 Регіональна структура служби маркетингу

Регіональна орієнтація маркетингових служб актуальна для фірм, які діють на ринках з чітко визначеними межами регіонів, а також за кордоном .

Сегментна структура служби маркетингу - передбачає наявність на підприємстві окремих відділів, діяльність яких орієнтована на певні сегменти споживачів (рис. 2.4).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.4. Сегментна структура служби маркетингу

При цьому кожен маркетинг-директор відповідає за роботу з певним сегментом споживачів, незалежно від географії ринку збуту (наприклад, департамент роботи з корпоративними клієнтами банку).

Структура маркетингових служб не є чимось консервативним, а постійно розвивається. Змінюються оточення, мета діяльності фірми, досвід її роботи на ринку, сфера інтересів - змінюється і структура.

На ПП «Корнер» для реалізації продукції є відділ збуту. Але для успішного функціонування і процвітання будь-якого підприємства замало одного відділу збуту, для досягнення цієї мети необхідний і відділ маркетингу.

У відділі збуту працюють працівники - це керівник відділу збуту та спеціаліст із планування асортименту та збуту продукції.

Таким чином, даний відділ повинен надавати:

? надійну та достовірну інформацію про ринок, структуру та динаміку попиту, бажання споживачів у товарному асортименті, який відповідає вимогам ринку краще ніж продукція конкурентів:

? визначення потреби в продукції:

? точне визначення ринкового попиту в області реалізації, що важливо для визначення видів продукції, її кількості, вартості і строки виробництва:

? вивчення потреб споживача і дослідження його поведінки на ринку:

? чітка інформація в рамках підприємства про вимоги споживача до продукції, яка виробляється і реалізується підприємством.

Роль системи маркетингу на даному підприємстві полягає у здійсненні доставки продукції до споживача, у визначенні вимог, що пред'являються до якості продукції, а також в ідентифікації попиту з метою його задоволення.

Метою даних досліджень є забезпечення виробника надійною інформацією про ринок, структуру та динаміку попиту, організацію заходів по підвищенню конкурентоспроможності продукції і інтенсифікації збуту.

На етапі маркетингових досліджень враховується:

? показники якості і безпеки;

? економічні показники;

? вимоги платоспроможних покупців.

Підприємству у процесі своєї діяльності необхідно збирати усю інформацію про своїх клієнтів на ринках збуту. Господарство має знати про:

1. Потенційні ринки:

? географічний регіон, місто, сільська місцевість, клімат, чисельність населення;

? демографічні показники - вік, стать, сімейне положення, освіта, рівень прибутку, професія, релігія;

? сегментація по відношенні до продукту - ступінь необхідності продукції.

2. Комплексне вивчення ринку включає:

? вивчення товару: конкурентоздатність, здатність задовольнити вимоги споживачів, відповідність чинному законодавству;

? вивчення ринку - географічне розташування, ємність ринку, гострота конкуренції, кон'юнктура та її прогноз, тенденції розвитку.

? вивчення покупців: можливі покупці, що спонукають до купівлі, фактори, які формують купівельну перевагу, можливість виділення споріднених груп покупців, звичайний спосіб купівлі, потреба, що не задовольняє продукція даного виду.

3. Вивчення конкурентів включає:

? основні конкуренти, що володіють найбільшою часткою ринку;

? конкуренти, що найбільш динамічно розвивають свою діяльність;

? торгові марки конкурентів;

? основні напрямки по розробці нових видів продукції.

Основними вимогами покупців є висока якість продукції і додержання графіків постачання. Споживачі у договорах до основних вимог ставлять обов'язкову наявність таких документів: митна декларація; ветеринарне свідоцтво; ветеринарний сертифікат; сертифікат відповідності; аналіз зерна; рахунок-фактура; товарно-транспортна накладна; податкова накладна.

2.2 Аналіз асортименту продукції та структури ринку

Як було вище сказано ПП «Корнер» працює в галузі вирощування сільськогосподарських культур і його головною спеціалізацією, є зокрема випуск зернових. Структуру спеціалізації виробництва на ПП «Корнер» характеризує коефіцієнт спеціалізації, що дорівнює відношенню обсягу виробництва окремого виду продукції до валового обсягу виробництва. Зобразимо структуру товарної продукції підприємства за досліджуваний період у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Структура товарної продукції підприємства

Продукція	2010р.	2011р.	2012р.	В середньому за три роки	Місце в ранжированому ряду
	тис. грн.	%	тис. грн..	%	тис. грн.	%	Тис. грн.	%
Продукція рослинництва, всього	19373,5	100	49851,5	99,6	73670,5	97,3	47631,8	98,5	Х
пшениця озима	3707,4	19,2	13690,8	27,5	7355,5	9,7	8251,3	17,1	3
гречка	-	-	-	-	79,2	0,1	26,4	0,1	11
ячмінь озимий	-	-	-		2548,7	3,4	849,6	1,8	7
сорго	-	-	1699,0	3,4	2772,0	3,7	1490,3	3,1	6
кукурудза на зерно	5963,2	30,8	24483,1	49	6943,2	9,2	12463,2	25,8	2
ріпак озимий	-	-			11946,9	15,7	3982,3	8,2	4
Ріпак ярий	1932,9	10	7697,3	15,4			310,1	0,6	9
Соняшник	3265,5	16,8			41982,3	55,4	15082,6	31,2	1
Соя	4504,5	24,2	2148,4	4,4			2217,6	4,6	5
Інша продукція рослинництва	-	-	132,9	0,3	42,7	0,1	58,5	0,1	10
Послуги в сільському господарстві	-	-	182,8	0,4	2043,5	2,7	742,1	1,5	8
Усього по підприємству	19373,5	100	50034,3	100	75714,0	100	48373,9	100	Х

Проаналізувавши дані таблиці, можна зробити висновок, що дане господарство спеціалізується на виготовленні продукції рослинництва. В середньому за 3 роки по господарству найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції рослинництва займає соняшник. На другому місці знаходиться кукурудза на зерно , на третьому - озима пшениця, виробництво ріпаку знаходиться на четвертому,соя займає п'яте місце ранжированого ряду, сорго - шосте місці, ячмінь озимий - на сьомому.

Таким чином, виробничий напрямок ПП «Корнер» зерновий , господарство середнього рівня спеціалізації, коефіцієнт зосередження товарного виробництва 0,38.

2.3 Аналіз положення товарів на ринках збуту продукції

Перш ніж розпочати постачання продукції слід створити дистриб'юторську мережу та налагодити прямі зв'язки з кінцевими покупцями - оптовими фірмами, ринками, ярмарками. В останні роки помітні зрушення відбулись у структурі каналів реалізації. З'явились нові ринкові партнери та розширилися торгові зв'язки. Підприємство тісно співпрацює з усіма обласними центрами та окремими містами України , а також з іноземними країнами , зокрема Польщею, Чехією, Болгарією, Угорщиною . Планується і надалі розширювати канали реалізації продукції ,що є надзвичайно важливим в ринкових умовах.

Підприємство реалізує свою продукцію, у Вінницькій області переробним підприємствам. Значним резервом підвищення доходів підприємства є планування ефективних строків реалізації продукції.

У сучасних умовах реклама є найдійовішим, а отже, найбільш широко використовуваним засобом впливу на цільову аудиторію в процесі маркетингової комунікації. Реклама - це довільна платна форма не персональної презентації і просування товарів, послуг, ідей через засоби масової інформації. Основними її завданнями є створення і підтримування високої популярності товару, а також надання йому багатого іміджу на ціновому ринку. Реклама потребує значних витрат, а тому мусить бути ретельно спланованою і реалізованою. Основними носіями реклами є газети, телебачення, презентаційні засоби ( каталоги, проспекти, брошури, календарі ,радіо, журнали, вулична реклама, листи і телефонні довідники, магнітофонні записи, слайди і відеозображення). Вибираючи носії реклами, слід узгодити два протилежні завдання : максимізувати передачу інформації та звести до мінімуму витрати. ПП «Корнер» здійснює рекламу своєї продукції через пресу (газети, журнали), презентаційні засоби (проспекти, буклети покупцям), участь у виставках різного роду.

Оскільки від ринку збуту залежить обсяг продажів, середній рівень цін, прибуток тощо, варто визначити динаміку положення основних видів продукції на ринках збуту. Вона розглянута в таблиці 2.2

Таблиця 2.2

Динаміка ринків збуту продукції

Показники	2010 р	2011р	2012 р	Відхилення
				(+/-)
Соняшник
Обсяг реалізації продукції, ц	8690	-	150000	141310
Ціна одиниці продукції, грн.	375,8	-	279,8	-96
Собівартість продукції, тис.грн.	1689,8	-	35869,4	34179,6
Прибуток, тис. грн..	1575,7	-	6112,9	4537,2
Рентабельність, %	93,2	-	17,1	-76,1
Пшениця озима
Обсяг реалізації продукції, ц	36274	94655	52664	16390
Ціна одиниці продукції, грн..	102,2	144,63	139,7	37,5
Собівартість продукції,тис. грн..	1633,1	7562,9	6817,2	5184,1
Прибуток, тис. грн..	2074,3	6127,9	538,3	-1536
Рентабельність, %	127	81	7,9	-119,1
Кукурудза на зерно
Обсяг реалізації продукції, ц	48562	191589	57310	8748
Ціна одиниці продукції, грн..	122,8	127,8	121,2	-1,6
Собівартість продукції,тис. грн..	3221	14506,9	5946,8	2725,8
Прибуток, тис. грн..	2742,2	9976,2	996,4	-1745,8
Рентабельність, %	85,1	68,8	16,8	-68,3

Для характеристики даної таблиці були обрані товари, які за обсягом реалізації перевищують у товарній структурі. Це озима пшениця,соняшник,кукурудза на зерно в рослинництві.

За даними таблиці, ми бачимо, що обсяг вирощування, в тому числі і реалізації, збільшився на 141310,а прибуток від реалізації пшениці збільшився на 4537,2 у 2012 році порівняно з 2010. Відбулися такі зміни завдяки підвищенню цін на пшеницю (на 37,5 грн. у 2012 порівняно з 2010). Собівартість виробництва пшениці збільшилась на 5184,1 тис.грн.,завдяки цьому значно впав рівень рентабельності вирощування пшениці у базовому році зросла до -119,1 ніж у звітному.

Стосовно соняшнику, слід сказати, що рентабельність вирощування даної культури зменшилась на 76,1% у 2012 році порівняно з 2010. Причиною цього є значне збільшення собівартості виробництва соняшнику в 2012 порівняно з 2010 роком.

Що стосується ефективності виробництва кукурудзи на зерно, то у 2012 році, порівняно із 2010 рівень його рентабельності зменшилась на 68,3%.

2.4 Аналіз цінової політики підприємства

Одним з найсуттєвіших напрямків аналізу є цінова політика підприємства на товарних ринках. Ціни забезпечують підприємству запланований прибуток, конкурентоспроможність продукції, попит на неї. Через ціни реалізуються кінцеві комерційні цілі, визначається ефективність діяльності всіх ланок виробничо - збутової структури підприємства.

Цінова політика полягає в тому, що підприємство встановлює ціни на такому рівні та змінює їх (залежно від ситуації на ринку) так, щоб забезпечити досягнення короткострокових і довгострокових цілей.

Процес ціноутворення розглядається як серія процедур установлення ціни. Тому (залежно від цілей аналізу) аналізують або окремі процедури або весь комплекс.

Основні завдання аналізу:

- вивчення змісту процедур установлення ціни, рівня цін для визначення обґрунтованості конкретної ціни на продукцію;

- розроблення пропозицій щодо формування ефективної цінової політики.

Зміст та послідовність аналізу цінової політики загалом можна розподілити на такі етапи:

І етап. Аналіз впливу типів ринку на цінову політику.

ІІ етап. Аналіз цілей ціноутворення.

Політика цін залежить від того, яких саме цілей підприємство намагається досягти за допомогою конкретного товару.

ІІІ етап. Аналіз факторів, що визначають цінову політику підприємства.

На практиці процес формування цін залежить від багатьох факторів -- витрат виробництва, величини попиту, конкуренції, транспортних витрат, ввізного мита, зміни курсів обміну валют, реклами та інших елементів стимулювання збуту. Отже, під час аналізу треба враховувати:

Фактори витрат. Підприємство, що взяло за основу політику ціноутворення, орієнтовану на витрати, установлює ціни, виходячи з витрат і відповідного відсотка прибутку. Ціноутворення, в основу якого покладаються витрати, використовують для товарів виробничого призначення, котрі не мають якихось індивідуальних характеристик.

Фактори попиту. Ціноутворення, орієнтоване на ринковий попит, передбачає оцінку інтенсивності попиту: високі ціни призначаються на товари підвищеного попиту, а низькі -- на товари з незначним попитом, навіть тоді, коли собівартість одиниці товару в обох випадках є однаковою. Ціноутворення з орієнтацією на попит є ефективним щодо марочних споживчих товарів та багатьох видів товарів виробничого призначення.

Фактори конкуренції. Найліпшим прикладом ціноутворення, орієнтованого на ціни конкурентів, можуть бути біржові ціни на метал, пшеницю, чай та ін., рівень яких диктують світові ринкові ціни та які встановлюються в результаті взаємодії великої кількості продавців та покупців.

ІV етап. Аналіз умов та методів формування початкової ціни на товар.

V етап. Аналіз методів ціноутворення.

Коли підприємство встановило первісну ціну, то воно має скоригувати її з урахуванням різних факторів, що діють у зовнішньому середовищі. Треба здійснити передовсім аналіз:

VІ етап. Аналіз варіантів зміни цін конкурентами.

В умовах ринкової економіки суб'єкти підприємницької діяльності наділені правом самостійного визначення ціни на продук-цію, яку вони виробляють. Наявність цього права зумовлює виникнення цінової конкуренції між виробниками.

2.5 Моніторинг виконання договірних зобов'язань з покупцями продукції

Обґрунтоване складання портфелю замовлення є запорукою отримання прибутків підприємством і як наслідок стійкого фінансового становища. Виконання договірних зобов'язань з покупцями наведено в табл.2.5

Таблиця 2.5

Виконання договірних зобов'язань з покупцями продукції в 2012році

Вид продукції	Фактичний випуск продукції, ц	Обсяг поставки за договорами, ц	Покупець	Забезпеченість виробленої продукції договорами, %
Зернові та зернобобові всього	195839	149849	Тульчин ХПП	130,7
Соняшник	150000	150000	Немирів елеватор	100
Ріпак озимий	30186	30161	«Оліс»	100
Всього	376025	330010	х	113,9

Аналізуючи дані таблиці 2.5,можна зробити висновок,що ПП «Корнер» добросовісно виконує всі договірні зобов'язання,всю кількість виробленого соняшнику і ріпаку озимого воно реалізує підприємствам Немирів елеватор і « Оліс».

Розділ 3. УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЦТВОМ

3.1 Характеристика організаційно-технологічного рівня виробництва

Як об'єкт управління виробництво є динамічно розвинутою системою, елементи якої взаємопов'язані і взаємозалежні. Вони вимагають чіткої і цілеспрямованої взаємодії із зовнішнім середовищем кожного підрозділу. Усю сукупність цілей організації можна розділити на чотири види чи блоки : економічні, науково-технічні, виробничо-комерційні і соціальні.

Економічна мета - одержання розрахункової величини прибутку від реалізації продукції чи послуг.

Науково-технічна мета - забезпечення заданого рівня продукції і науково-технічних розробок, а також підвищення продуктивності праці за рахунок удосконалення технології.

Виробничо-комерційна мета - виробництво і реалізація продукції чи послуг у заданому обсязі із заданою ритмічністю.

Соціальна мета - досягнення заданого ступеня задоволення соціальних потреб працівників, охорони праці та природоохоронних заходів.

Основною метою ПП «Корнер» є одержання прибутку. Способів для досягнення поставленої мети може бути безліч, наприклад: підвищення якості продукції, зменшення собівартості, розширення каналів реалізації готової продукції та ін. Загальна (ділова) стратегія підприємства розробляється на основі корпоративної і визначає основні напрями діяльності підприємства. Друга важлива ідея полягає в комплексному контролі якості.

Ефективність виробництва - це співвідношення між результатами виро-бництва і затратами на досягнення цих результатів. Існує кілька видів ефективності, одним з яких є економічна ефективність. Даний показник визначає взаємозв'язок між досягнутими результатами виробництва та економічними ресурсами, затраченими на їх досягнення. Економічно ефективним є те виробництво, яке має достатньо високий рівень рентабельності продукції та забезпечує підприємству стабільне отримання прибутку при мінімальних витратах.

3.2 Аналіз конкурентоспроможності продукції

Конкурентоспроможність - це характеристика продукції, яка показує її відмінність від товару-конкурента як за ступенем відповідності конкретним суспільним потребам, так і за витратами на їх задоволення.

Таблиця 3.1

Одиничні та групові показники конкурентоспроможності

пшениці у 2012 році

Показники	Фактичне значення (P)	Еталонне значення (P100)	gi	ai	Gi
Пшениця
Технічні параметри
Вологість, %	14,1	15 (не більше)	0,94	0,8	0,75
Скловидність, %	61,8	60 (не менше)	1,03	0,4	0,41
Вміст клейковини, %	29	28 (не менше)	1,035	0,6	0,62
Якість клітковини, група	II	ІІ	Х	Х	Х
Наявність смітних домішок, %	1,6	2 (не більше)	0,8	0,58	0,46
Пророслі зерна відносно зернової маси, %	0,3	1 (не більше)	0,3	0,3	0,09
Разом	х	Х	Х	Х	2,33
Економічні параметри
Ціна од. продукції, грн.	139,7	100	1,11	1,2	1,33

Розрахуємо інтегральний показник конкурентоспроможності основних видів продукції за наступною формулою:

= 2,4

І - інтегральний показник;

G_т - груповий показник за технічним параметром;

G_е - груповий показник за економічним параметром

3.3 Використання основних засобів підприємства

Потужність підприємства може виражатись в натуральному і вартісному вираженні випущеної продукції. У виробничу потужність включається все наявне устаткування за винятком резерву, величина якого залежить від специфікації попиту на продукцію. Обсяг потужності, кількість і склад необхідного устаткування визначається специфікацією виробів, їхньою номенклатурою, а також технологією виробництва. Виробнича потужність підприємства залежить не тільки від ефективності використання устаткування машин і механізмів. Велике значення має наявність і ефективність використання інших складових потужності, наприклад, таких як кваліфікований персонал, транспорт.

Виробнича потужність - величина динамічна. Вона залишається незмінною до тих пір доки не змінюються чинники, що визначають її величину. Якщо ж протягом року змінюється склад устаткування чи режим роботи підприємства, виробнича потужність теж змінюється.

Основними засобами даного товариства є : будинки, споруди; машини та обладнання; транспортні засоби; інструменти, прилади, інвентар(меблі), малоцінні необоротні матеріальні активи. У табл. 3.3.наведена оцінка змін у наявності основних засобів на кінець 2012р, порівняно з початком та визначення темпів зростання.

Економічне значення основних засобів полягає в тому, що вони є мірилом розвитку процесу праці в сільському господарстві, формують ступінь комплексної механізації та автоматизації виробництва, забезпечують якісне і своєчасне виконання сільськогосподарських робіт і цим визначально впливають на продуктивність праці. Тому проведемо аналіз структури основних засобів даного підприємства та зробимо висновки.

Аналіз забезпеченості та ефективності використання основних засобів підприємства наведемо у таблиці 3.2.

Таблиця 3.3

Аналіз змін у наявності основних засобів та їх динаміка

Склад основних засобів	2010 р.	2011 р.	2012р.	Відхилення 2012р. до 2010р.
	вартість, тис. грн.	структура, %	вартість, тис. грн.	структура, %	вартість, тис. грн.	структура, %	тис. грн., +/-	%
1. Будинки, споруди та передавальні пристрої	-	-	-	-	2339	4,1	-	-
2. Машини та обладнання	3514	70,1	9014	75,1	48135	84,4	44621	92,7
3. Транспортні засоби	1134	24,3	2951	24,6	5737	10,1	4603	80,2
4. Інструменти, прилади, інвентар	23	5,6	38	0,3	347	0,6	324	93,4
5. Інші основні засоби	-	-	-	-	456	0,8	-	-
Разом	4671	100	12003	100	57014	100	49548	Х

Дані таблиці основних засобів свідчать про наступне: всі основні засоби оновлюються ї з кожним роком їх кількість збільшується. Тобто іде оновлення фондів основних засобів. Машино - тракторний парк наповнюється новою сучасною технікою . Це дає змогу ефективно використовувати сільськогосподарські угіддя та забезпечує зростання життєвого рівня працівників.

Наведені дані показують, що найбільшу питому вагу в складі основних засобів становлять будинки, споруди та передавальні пристрої. Крім виробничих основних фондів існують ще й оборотні виробничі фонди, які обслуговують сферу виробництва. Вони мають матеріально-речову і вартісну форму. Кожне підприємство має частину активів, що знаходяться у сфері обігу - це фонди обігу. Основне їх призначення полягає в забезпеченні коштами планомірного процесу обігу.

До основних засобів відносять матеріальні активи, які підприємство утримує і використовує з метою одержання певної господарської вигоди, строк корисного використання (експлуатації) яких -- більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). На основі даних про первісну вартість основних виробничих фондів визначають по кожному підприємству такі важливі економічні показники, як фондооснащеність виробництва і фондоозброєність праці, фондовіддача, фондомісткість. Проаналізуємо Забезпеченість основними фондами та економічна ефективність їх використання в ПП «Корнер». Дані наведені в таблиці 3.4.

Таблиця 3.4

Забезпеченість та ефективність використання основних засобів підприємства

Показники	2010р.	2011 р.	2012 р.	Відхилення (+/-)
Чистий дохід від реалізації продукції, тис. грн	21013,9	50618	71309	50295,1
Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн	3441,5	8337	34508,5	31067
Сума зносу основних засобів, тис. грн	1068	3277	10136	9068
Середньорічна вартість оборотних засобів, тис. грн	10180,2	22686	44534,5	34354,3
Фондозабезпеченість, тис. грн	1	1,6	3,6	2,6
Фондоозброєність, тис. грн	93	111,2	263,4	170,4
Коефіцієнт зносу основних засобів	0,5	0,7	0,8	0,3
Фондовіддача, грн	6,1	6,1	2,1	-4
Фондомісткість, грн	0,2	0,2	0,5	0,3
Рентабельність використання основних засобів, %	20,4	24,8	41,4	-21
Норма прибутку, %	48	67	18	-30

3.4 Оцінка витрат на виробництво продукції

Уся різноманітність шляхів підвищення рентабельності виробництва на підприємствах та організаціях АПК можна звести в три групи: зростання їх доходів за рахунок збільшення виробництва і реалізації продукції, поліпшення її якості ,підвищення реалізації цін на продукцію зменшення витрат. Підприємство в своїй діяльності несе багато витрат. Елементи операційних витрат ПП «Корнер» наведено у табл. 3.5.

Таблиця 3.5

Елементи операційних витрат ПП «Корнер» за 2010-2012рр

Елементи витрат	Рослинництво
	2010 р.	2011 р.	2012р.
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Витрати на оплату праці	344,5	2,6	744,6	2,4	1697	26,4
Відрахування на соціальні заходи	125,5	0,9	274,8	0,9	623,6	1
Матеріальні витрати, які увійшли до собівартості продукції	10647	80	26012,3	85	48230,7	77,9
в т.ч.: насіння та посадковий матеріал	2033,8	15,3	2511,4	8	4584,1	7,4
мінеральні добрива	1964,5	14,8	2771,3	9,1	8947,5	14,5
нафтопродукти	1871,4	14,1	5062,3	16,5	7551,3	12,2
електроенергія	42,6	0,3	71,4	0,2	109,3	0,2
запасні частини	426,2	3,2	358,7	1,1	1104,7	1,8
оплата робіт і послуг	4308,5	32,4	15237,2	49,8	25933,8	41,9
Амортизація основних засобів	895,8	6,7	1317,5	4,3	4941	7,9
Інші витрати	1304,9	9,8	2251,2	7,4	6421,3	10,4
Усього витрат	13317,7	100	30600,4	100	61913,6	100

З даної таблиці видно, що в структурі операційних витрат найбільшу питому вагу мають матеріальні затрати . Найменшу частку займає амортизація .

Таблиця 3.5 показує, що протягом 2010-2012рр всі елементи операційних витрат ПП «Корнер» мають тенденцію до зростання.. Витрати розподіляються у такому порядку : витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи ,матеріальні витрати ; інші витрати .

РОЗДІЛ 4. УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

4.1 Склад персоналу підприємства

Планування персоналу повинно забезпечити максимальне розкриття здібностей працівників і їх мотивацію, врахувати економічні і соціальні наслідки при прийнятті відповідних рішень. Оскільки персонал є вирішальним фактором діяльності будь-якої організації про ефективність кадрового планування можна судити з рівня досягнення цілей підприємством.

За допомогою форми №1-ПВ «Звіт з праці» (квартальна) ми відобразили середньооблікову чисельність працівників (табл.4.1.). Згідно забезпеченості підприємства персоналом ми бачимо ,що кількість персоналу, як чоловіків ,так і жінок у період з 2010 по 2012рр. значно збільшилась.