Переоснащення процесу пакування продукції з використанням інноваційних технологій

Актуальність обраної теми в умовах динамічного розвитку науки і техніки полягає в тому, що все більше підприємств постають перед проблемою морального старіння власних основних фондів та необхідністю їх заміни новітнім обладнанням. Також, враховуючи світові тенденції розвитку економіки, все більше уваги приділяється введенню інноваційних технологій як способу підвищити власну конкурентоспроможність. І в той час, коли фонди, задіяні в основному виробництві продукції постійно оновлюють (внаслідок того, що лише за таких умов можливо дійсно ефективно конкурувати в умовах ринкової економіки), решта фондів дуже часто залишається дещо збоку. Проте не слід забувати, що виробництво продукції є системним процесом. Всі операції, що беруть участь у створенні матеріальних та нематеріальних благ залишають свій відбиток на їх собівартості. Пакування продукції не є винятком, адже сьогодні важко уявити собі товар, який би не був поміщений в певну тару для більш зручної реалізації, зберігання, перевезення, тощо. До того ж, пакування є дуже вагомою ланкою операційного ланцюга підприємства, напряму впливаючи на продуктивність випуску продукції. Досить часто вітчизняні підприємства стикаються з тим, що вони не здатні використовувати власні виробничі потужності через недостатню пропускну спроможність власних пакувальних цехів.

Не варто забувати, що в підприємницькій діяльності для досягнення мети, поставленої перед організацією, необхідно спочатку провести детальний аналіз ситуації, що склалася, та чітко спланувати власні дії. Бізнес-планування на підприємстві дає змогу розробити ефективний шлях до досягнення поставлених цілей, в максимально прийнятні строки та мінімізуючи потенційні ризики. Для нашої країни на даному етапі є характерним явище деякого нехтування бізнес-плануванням. Керівництво багатьох підприємств вважає це скоріш формальністю, ніж життєвою необхідністю. Як наслідок, ділові плани найчастіше складаються у тому разі, коли організація бажає залучити інвестиції. Проте недостатня кваліфікація та деякі прогалини в практичних навичках часто створюють прірву непорозуміння між підприємцем та інвестором.

Професійний та творчий підхід до бізнес-планування дасть змогу підприємству максимізувати економічний ефект від своєї діяльності, отримати цілу низку конкурентних переваг, тощо.

Питання бізнес-планування та проблеми, пов'язані з ним, досить широко висвітлені в працях багатьох вітчизняних вчених, серед них: Покропивний С.Ф., Соболь С.М., Швидаденко Г.О., Кучеренко В.Р., Череп А.В., Агафонова Л.Г., Рога О.В., Должанський І.З., Загорна Т.О. Круш П.В., Подвігіна В.І., Гулевич В.О. та інші.

Попри це, більшість дослідників надають майже всю увагу бізнес-плануванню загалом, ставлячи наголос на методиці його розробки та оформлення, вимогам до структури, тощо. В той же час питання технічного переоснащення підприємства з точки зору менеджменту розглянуто недостатньо, що залишає простір для досліджень та детального аналізу.

Метою роботи є розробка економічно ефективного способу технічного переоснащення процесу пакування продукції з використанням інноваційних технологій.

Для досягнення даної мети необхідно:

Дослідити поняття бізнес-планування діючих підприємств;

Детально розглянути особливості бізнес-планування технічного переоснащення підприємств;

Виявити особливості оновлення технологій на підприємстві, введення інноваційної техніки та технологій;

Здійснити характеристику діяльності підприємства, проаналізувати його фінансовий стан;

Дослідити процес виготовлення продукції на підприємстві;

Аргументувати важливість переобладнання процесів, що не пов'язані безпосередньо із виготовленням продукції;

Дослідити стан пакування продукції на підприємстві;

Проаналізувати можливі технології переоснащення процесу пакування, матеріали та устаткування, необхідне для цього;

Обрати найбільш доцільну технологію пакування;

Розробити план заходів по технічному переоснащенню процесу пакування продукції на підприємстві, провести аналіз його ефективності.

Об'єктом дослідження є процес планування оновлення діяльності підприємства.

Предметом дослідження є процес планування технічного переоснащення окремих ланок випуску продукції на діючих підприємствах.

Базою дослідження є Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Ореол-1».

В процесі виконання дипломної роботи освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» застосовувалась сукупність загальних та специфічних наукових методів: метод системного аналізу при оцінці діяльності підприємства, конкретизовано фінансові показники господарської діяльності, метод індукції при розгляді особливостей бізнес-планування технічного переоснащення підприємства, метод дедукції, метод порівняльного аналізу.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТЕХНІЧНОГО ПЕРЕОСНАЩЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА

Технічне переоснащення діючих підприємств - комплекс заходів щодо підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв, цехів і дільниць на основі впровадження передової техніки та технології, механізації та автоматизації виробництва, модернізації та заміни застарілого і фізично зношеного устаткування на нове більш продуктивне. Технічне переоснащення здійснюється без розширення виробничих площ [8].

Виходячи з даного визначення, переоснащення підприємств тягне за собою цілу низку факторів, які потрібно проаналізувати перед тим, як його проводити. Найвагомішими з них є:

Необхідність вкладення грошових коштів у здійснення проекту переоснащення підприємства;

Придбання ліцензій та патентів (в разі потреби) на застосування нових технологій;

Проектування розміщення нового обладнання та схеми його обслуговування на уже існуючих виробничих площах;

Підготовка наявного чи набір нового персоналу, кваліфікація якого дозволяє працювати за нових умов;

Аналіз економічної доцільності та прогнозування економічного ефекту від переснащення;

Утилізація чи перепродаж технічного забезпечення, що використовувалося раніше.

Інтенсифікація - відтворювальний процес, що сприяє виявленню нових виробничих можливостей, наявних і знову впроваджених коштів виробництва. К. Маркс, характеризуючи розширене відтворення, писав: "Через певні проміжки часу відбувається відтворення, і до того ж - якщо розглядати його з суспільної точки зору, - відтворення в розширеному масштабі: розширеному екстенсивно, якщо розширюється тільки поле виробництва; розширеному інтенсивно, якщо застосовуються більш ефективні засоби виробництва [9, с.193]. Це положення розкриває сутність двох способів розширеного відтворення: на основі техніки і технології з незмінними характеристиками і на основі більш досконалої і продуктивної техніки і технології.

Таким чином, інтенсифікація виробництва являє собою двоєдиний процес, вихідним моментом якого виступає впровадження нових засобів виробництва з подальшим зростанням ступеня використання всієї сукупності елементів продуктивних сил, що знаходить вираз у підвищення ефективності виробництва.

Характерною особливості інтенсифікації в сьогоднішніх умовах є не лише підвищення продуктивності виробництва. Новітні технології все частіше передбачають собою якомога більшу економію електричної та інших видів енергії, екологічність процесу виробництва та суміжних з ним процесів, максимальну безпечність для виробничого персоналу, тощо.

Варто також зазначити, що використання нової техніки не завжди передбачає застосування нової технології. В світовому досвіді інколи навіть були випадки, коли нову технологію застосовували на старому обладнанні.

Техніко-технологічна база підприємства - це сукупність найбільш активних його елементів, яка визначає технологічний спосіб одержання продукції, що здійснюється за допомогою машинної техніки (обладнання, приладів, апаратів), різноманітних транспортних, передавальних, діагностичних, інформаційних засобів, організованих у технологічні системи (лінії) виробничих підрозділів і підприємства вцілому [10, с. 196].

Оновлення техніко-технологічної бази часто може торкатися лише певних родів його діяльності, чи ж якихось окремих операцій в ланці виготовлення продукції. Частіше всього, підприємство модернізує свої, так звані, «слабкі місця», за рахунок чого відчутно підвищується загальна ефективність та продуктивність виробничо-збутового процесу.

Враховуючи сучасні умови діяльності підприємства (динамічність середовища, стрімкий розвиток науки, тощо), варто враховувати наступні тенденції, що прослідковуються в якісному розвитку виробництва 1[10, с. 196]:

Підвищення наукоємності засобів праці;

Зростання масштабів і розширення спектру застосування сучасної мікроелектронної техніки та комп'ютерних технологій, устаткування;

Перетворення засобів праці на цілісність більш високого порядку й трансформація в усе більш універсальні системи (гнучкі виробництва);

Поглиблення інтеграції окремих елементів ТТБ та організаційно-управлінських компонентів виробництва;

Підвищення ступеня автоматизації техніки й технічних систем, перехід до гнучкої і повної автоматизації всього виробничого процесу, що зумовлено їх кількісним різноманіттям та зменшенням серійності.

На мою думку, слід розглянути більш детально кожну із перерахованих тенденцій.

З економічної точки зору, підвищення наукоємності засобів праці викликає за собою цілий ряд факторів, які можна назвати деякими «незручностями». Це, наприклад:

Значно підвищує вартість засобів праці;

Викликає необхідність залучати дорогий висококваліфікований персонал для обслуговування;

Складність монтажу та демонтажу;

Часто тягне за собою зменшення надійності, підвищену чутливість до зовнішніх негативних факторів (запиленість приміщень, вібрації, тощо);

Висока вартість предмету праці безперечно викликає за собою високу вартість обслуговування та ремонту, заміни комплектуючих, тощо.

Хоча, в той же час, вища наукоємність призводить до підвищення продуктивності праці, зменшенню негативного впливу устаткування на екологію, підвищення безпеки праці та обслуговування, тощо.

Наступні дві тенденції безпосередньо та логічно випливають з першої. Комп'ютеризація обладнання, підвищення його технологічності дає змогу більш гнучко та точно його налаштовувати, виконувати декілька видів операцій на одному й тому ж обладнання, підвищує ступінь його взаємозамінності та універсальності.

Автоматизація виробничих процесів, перехід більшої частини на потокове виробництво викликають за собою все більшу інтеграцію обладнання. Все частіше можна спостерігати, що конвеєрні лінії одночасно виконують цілу низку операцій, починаючи з виробництва продукції, закінчуючи її сортуванням та пакуванням. Особливо помітним це є в харчовій галузі.

Під автоматизацією виробництва розуміють процес, під час якого всі або переважна частина операцій, що потребують фізичних зусиль робітника, передаються машинам і здійснюються без його особистої участі, крім функції налагодження, нагляду і контролю [11, с. 344].

При цьому виділяють наступні етапи автоматизації виробництва [11, с. 345]:

Перший етап характеризується автоматизацією окремих операції або їх групи з повним або частковим вивільненням робітника від виконання трудомістких, шкідливих, монотонних операцій. Для цього створюються напівавтомати й автомати;

Другий етап розвитку автоматизації характеризується впровадженням автоматичної лінії - автоматичної системи машин, що розташовані за ходом технологічного процесу, яка здійснює без безпосередньої участі людини у визначеній послідовності і в заданому ритмі технологічні операції з виготовлення продукції. За робітником залишається виконання функцій налагодження та управління;

Для третього етапу розвитку автоматизації характерна поява електронно-програмного управління: були створені верстати з ЧПУ, обробні центри і автоматичні лінії, оснащені обладнанням з програмним управлінням;

Четвертий етап розвитку автоматизації пов'язаний з новими можливостями ЧПУ, які базуються на застосуванні мікропроцесорної техніки, що дало змогу створити принципово нову систему машин, яка поєднує в собі високу продуктивність автоматичних ліній з вимогами гнучкості виробничого процесу;

П'ятий етап автоматизації характеризується створенням комплексно-автоматизованих дільниць, цехів і заводів у цілому з використанням електронно-обчислювальної техніки та комп'ютерних систем.

Для більш поглибленого розуміння наведеної класифікації необхідно розглянути наступні визначення[11, с. 345]:

Напівавтомат - машина, цикл роботи якої переривається автоматично після завершення виконання операції і для його поновлення необхідно втручання робітника;

Автомат являє собою саморегулюючу робочу машину, що здійснює всі елементи обробки, крім контролю і налагодження;

Автоматична лінія - це система керуючих пристроїв та машин-автоматів, які розміщені за ходом технологічного процесу й об'єднані автоматичними механізмами та пристроями для транспортування, накопичення заділів, усування відходів, зміни орієнтації. Можливі варіації організації лінії, в залежності від жорсткості зв'язку окремих її елементів, тощо.

При застосуванні автоматів і напівавтоматів для виконання окремих операцій створюється частковий автоматизований виробничий процес з використанням принципів непотокових методів організації виробництва, організується багатоверстатне обслуговування.

Логічним також є те, що при модернізації окремих ланок виробничого процесу є недоцільним розглядати економічний ефект лише для неї. Виробництво (а з даної точки зору, перетворення) є цілісною підсистемою більш загальної динамічної системи, яку являє собою підприємство. Тобто, плануючи нововведення, переоснащення чи модернізацію окремої ланки процесу, необхідно детально розглянути вплив наших дій на систему загалом. Для подібного аналізу доцільно обрати декілька варіантів оновлення, та, внаслідок даних, отриманих в результаті аналізу, обрати найбільш доцільний із них [12, с. 216-217].

Як вже говорилося вище, переоснащення підприємства обов'язково тягне за собою економічні затрати. Виходячи з цього, постає ще один, та, мабуть, один із самих важливих, економічний аспект. Для фінансування діяльності необхідні певні стабільні джерела коштів. Відомо, що є два типи джерел: власні та залучені. Для того, щоб обрати тип фінансування, необхідно детально оцінити масштаби змін та пов'язаних з ними затрат, можливі ризики, тощо. Безперечно, заміна устаткування всього виробничого процесу вимагає значних капіталовкладень, що робить доцільнішим залучення коштів зі сторонніх джерел; в той же час, оновлення лише певної ланки виробничого ланцюга підприємство може здійснити за рахунок власних коштів, отриманих внаслідок здійснення господарської діяльності.

Ще одним немало важливим аспектом є фактор часу. Розглядаючи витрати часу з даної точки зору, його можна розподілити на наступні складові:

Час на проектування нововведення (сюди також можна віднести час на планування, аналіз доцільності, тощо);

Час на безпосереднє проведення переоснащення;

Час, необхідний на те, щоб економічний ефект від переозброєння перевищив затрати на нього (іншими словами, термін окупності проекту).

Відповідно, у випадку занадто великих планових затрат часу, варто детально розглянути доцільність проведення переоснащення обраним способом. З цією метою необхідно проаналізувати потенціал розвитку наукової думки даної сфери, швидкість зміни технологій; іншими словами, слід дослідити, наскільки швидко нове обладнання стане морально застарілим.

Великі затрати на безпосереднє проведення переоснащення потребує окремого аналізу. До питань, що розглядатимуться, необхідно включити наступні аспекти:

Наявність необхідності зупиняти виробничий процес;

Час на демонтаж обладнання, що замінюється;

Час на монтаж нового устаткування;

Одним із головних чинників, що впливає на демонтаж та монтаж обладнання є інтеграція ланки виробничого процесу в загальний операційний ланцюг. Чим глибше інтеграція - тим більше часу необхідно. До того ж с підвищенням інтеграції виростає вірогідність того, що буде необхідно повністю зупинити процес виробництва продукції, що, безперечно, тягне за собою вагомі збитки.

Вагомим чинником, що впливає на доцільність переоснащення також є взаємна сумісність технологій різних ланок. При цьому, сумісність повинна бути не лише безпосередньо в технологічному плані, а й з точки зору логіки. Наприклад, немає ніякого сенсу встановлювати високотехнологічну лінію допоміжного виробництва, коли основна лінія морально застаріла та випускає низько технологічну продукцію [13].

1.3 Особливості бізнес-планування технічного переозброєння підприємства інноваційним обладнанням

Для здійснення своєї ефективної діяльності виробничі об'єднання і підприємства повинні періодично робити заміну використовуваного ними устаткування. При цій заміні враховується продуктивність використовуваного обладнання і витрати, пов'язані з утриманням і ремонтом обладнання. Задача про його заміну у визначенні оптимальних термінів заміни старого обладнання. Старіння устаткування включає його фізичний і моральний знос. У результаті чого збільшуються виробничі витрати, зростають витрати на обслуговування та ремонт, знижується продуктивність праці і ліквідна вартість. Критерієм оптимальності є або прибуток від експлуатації устаткування, або ж сумарні витрати на експлуатацію протягом планового періоду.

У бізнес-плані технічного переозброєння звичайно обґрунтовуються інвестиції у придбання більш нового обладнання, впровадження новітніх технологічних процесів тощо. Метою таких проектів можуть бути підвищення якості вже відомих на ринку продуктів, поліпшення їхніх споживчих властивостей, зменшення собівартості одиниці продукції. При розробці планів цього типу центральним є розділ, в якому обґрунтовується виробничо-комерційна стратегія фірми, характерними для якої є значні обсяги первісних інвестицій та більш високі терміни їхньої окупності.

Водночас передбачувані інвестиції, як правило, є менш ризиковими внаслідок більш ясної ринкової ситуації з уже відомим продуктом. Крім того, здійснюючи інвестиції в основні засоби, інвестори тим самим певною мірою формують заставу на випадок невдачі. Якщо план не дасть бажаних результатів, то є надія повернути хоча б частину коштів за рахунок продажу майна, яке придбано за інвестиції.

Найбільшого поширення ці плани отримали в середніх і великих фірмах, що працюють у виробничій сфері. Ця обставина визначена двома основними чинниками. По-перше, в цьому випадку інвестори приділяють основну увагу виробничому досвіду роботи фірми, а він може бути тільки у досить міцних підприємницьких структурах. По-друге, як правило, великі обсяги вкладень та відповідний ризик змушують інвесторів вимагати поділу цього ризику. Частіше за все вони вимагають, щоб власник (підприємець) забезпечив не менш як ЗО-50 % від загальної потреби в інвестиціях за рахунок власних джерел. Зрозуміло, що виконати цю вимогу малим підприємствам дуже важко.

Завданням обґрунтування є отримання даних про додаткові прибутки, які можуть бути отримані після здійснення фінансових операцій, і їх подальше порівняння із загальним обсягом інвестицій. Частіше за все джерелом додаткових прибутків у цьому випадку є використання переваг кожної зі сторін угоди, економія на загальногосподарських та управлінських витратах тощо [4].

Планування технічного розвитку виробництва складається з комплексу технічних, організаційних, планово-економічних і соціальних заходів, спрямованих на підвищення технічного рівня виробництва, збільшення випуску високоякісної продукції, зростання продуктивності праці, поліпшення використання основних фондів, виробничих потужностей, матеріальних і трудових ресурсів, вдосконалення внутрішньозаводський системи управління, планування, економічного стимулювання, поліпшення умов праці [6].

Технічний прогрес пов'язаний у першу чергу з утворенням складних, досконалих машин і приладів, з постійним підвищенням вимог до їх характеристик та необхідністю об'єднання в єдиний комплекс різноманітних технічних пристроїв.

Усе це обумовлює виникнення нових науково-технічних проблем, розв'язання яких виявляється необхідною умовою для подальшого розвитку продуктивних сил суспільства.

Однією з основних проблем техніки і технологій є проблема надійності [14].

Проблема надійності є не тільки технічною, але й важливою економічною проблемою, що забезпечує зростання продуктивності праці і зниження собівартості виробів.

Для сучасних машин характерні такі напрямки розвитку [14, с. 72]:

збільшення ступеня автоматизації;

підвищення робочих параметрів машин і механізмів;

боротьба за малі габарити і масу;

підвищення точності і надійності їх функціонування;

ефективність роботи;

об'єднання машин у системи з єдиним управлінням.

Ускладнення технічних характеристик машин і певних вимог до них привели до необхідності підвищення вимог до їх надійності та довговічності.

Надійність відображає властивість машин зберігати потрібні показники протягом всього періоду експлуатації.

Кожна зупинка машин через пошкодження окремих елементів або зниження технічної характеристики нижче допустимого рівня, як правило, спричинює великі матеріальні збитки, тому така машина не може ефективно функціонувати.

У наш час промисловість навіть у передових країнах зазнає великих збитків через недостатню надійність і довговічність машин. Так, за весь період експлуатації затрати на ремонт і технічне обслуговування машин за час роботи в декілька разів перевищують вартість нової машини. Суттєве невикористання потенціальних можливостей має місце для машин і агрегатів, до яких висуваються високі вимоги безвідмовної роботи. Вони, як правило, знімаються з експлуатації набагато раніше того терміну служби, який могли б відпрацювати більшість таких виробів [14, с. 73].

У нашій країні проблемам якості і надійності саме і не надається достатньої уваги. Ось чому головним завданням має стати підвищення технічного рівня, економічності і якості усіх видів продукції. При цьому першочергове значення повинно надаватись надійності машин, продовженню їх ресурсу, зменшенню трудовитрат на ремонт і технічне обслуговування.

Проблема надійності комплексна. Вона стосується сфери виробництва і експлуатації машин, до її вирішення залучаються різні галузі знань, вона потребує прийняття нових організаційно-технічних рішень [14, с. 73].

З економічної точки зору одним з найважливіших питань при розробці бізнес-плану технічного переоснащення є питання надійних джерел фінансування проекту. Практична реалізація інвестиційних проектів залежить від забезпечення фінансовими ресурсами, проблема залучення яких у діяльність конкретного підприємства залишається невирішеною. Можливість формування достатнього обсягу джерел фінансування повинна бути підкріплена ефективною господарською діяльністю, стійким фінансовим станом підприємства [2]. Проте з цього випливає досить важливий факт. Підприємство, яке бажає провести переоснащення, є більш бажаним клієнтом для інвесторів, ніж проекти, які необхідно реалізовувати, що називається, «з нуля». Адже таке підприємство вже має базу клієнтів, постачальників, можна чітко прослідкувати динаміку його розвитку та потенціал, а на базі цих досліджень зробити більш чіткі прогнози, які мають значуще підґрунтя для того, щоб збутися. Також будь-яке підприємство має капітал, за рахунок реалізації якого інвестори зможуть відшкодувати свої витрати в тому випадку, якщо проект виявиться все-ж таки невдалим [15].

Загалом, план технічного переозброєння окремої ланки виробництва продукції може дещо відрізнятися від бізнес-плану. Його можна назвати дещо «простішим», адже він вимагає меншої кількості даних для аналізу, менш глибокого аналізу загальної діяльності підприємства та галузі загалом. В той же час модернізація та переоснащення викликає також додаткові необхідні аспекти аналізу. Адже, в разі переозброєння певної ланки виробництва (окремого цеху) існують певні константи, що випливають безпосередньо із самого визначення поняття переозброєння. До них можна віднести [16]:

виробничі площі;

технологічний уклад підприємства;

територіальне розміщення цеху.

Виходячи з цього, слід вказати на можливі організаційні та технологічні труднощі при підборі варіантів переоснащення. Деякі технології можуть вимагати глибокої інтеграції в загальний процес виробництва, деякі вимагатимуть більших виробничих площ, тощо.

До груп технічних новин і нововведень, стосовно яких визначаються й оцінюються економічна та інші види ефективності, належать створення, виробництво та використання нових або модернізація (поліпшення експлуатаційних характеристик), існуючих засобів праці (машини, устаткування, будівель, споруд, передавальних пристроїв), предметів праці (сировини, матеріалів, палива, енергії) і споживання (продукції для безпосереднього задоволення потреб населення), технологічних процесів, включаючи винаходи і раціоналізаторські пропозиції [17]. На основі виділених напрямків технічного переозброєння промислових підприємств формуються проміжні варіанти заміни устаткування по вдосконаленню виробництва, які в значній мірі враховують специфічні особливості галузей, конкретні і детальні, "жорстко" пов'язані з обмеженнями практично всіх видів ресурсів і орієнтовані на досягнення заздалегідь сформульованих цілей. Реалізація під варіантів спрямована на вдосконалення окремих робочих місць або технологічних ланок процесу виробництва. Процес формування варіантів розбивається на два відносно самостійних етапи: складання під варіантів заміни устаткування по розвитку окремих технологічних ланок і побудова алгоритму, дозволяє синтезувати безліч підваріантів і допустимі варіанти технічного переозброєння промислового підприємства.

Розробці варіантів заміни обладнання повинен передувати їх аналіз в такій послідовності:

визначається в базах даних наявність заходів по реалізації намічуваних технічних, технологічних та організаційних рішень про заміну обладнання;

при наявності в базах даних готових заходів уточнюється їх взаємозв'язок з іншими заходами, оцінюється можливість використання заходів в існуючому вигляді;

визначається складність і трудомісткість розрахунків для встановлення необхідності орієнтуватися на ЕОМ або, якщо можливо і доцільно, скористатися ручним рахунком;

оцінюється точність кількісних характеристик заходів і робиться висновок про доцільність використання ЕОМ або пропонуються інші наближені експрес-методи, засновані на спрощення розрахунків, що випливають з відомої похибки вихідних даних;

На наступному етапі відбувається формування наборів заходів технічного переозброєння, що дозволяють розширити "вузькі місця" і досягти цільових нормативів окремих стадій виробничого процесу. Формування наборів заходів здійснюється шляхом вбудовування в діючу систему певних технічних нововведень з банку заходів.

З урахуванням сформованих заходів розраховується перспективна виробнича потужність на кінець планового періоду, перераховуються показники техніко-економічного рівня та формується варіант технічного переозброєння. Так як серед заходів технічного переозброєння є альтернативні, то одному варіанту виробничої програми відповідає декілька варіантів технічного переозброєння.

При стабілізуванні структури виробничої програми "вузькі місця" відомі і визначаються коефіцієнтом інтегрального завантаження одиниць обладнання, технологічних операцій (ділянок), технологічних переділів (цехів) за результатами атестації відповідних стадій виробничого процесу. При плануванні технічного переозброєння в умовах істотної зміни структури продукції аналіз "вузьких місць" доцільно проводити на основі розрахунків виробничої потужності стадій виробничого процесу. За остаточним набором заходів визначаються витрати необхідних ресурсів і формується варіант технічного переозброєння, що включає мету та способи досягнення цілей (набір заходів), необхідні ресурси [18].

Бізнес-планування є одним із ключових аспектів ведення господарської діяльності, адже саме бізнес-план містить в собі технічно та економічно обґрунтовані цілі діяльності підприємства, перспективи його розвитку, тощо. Загалом, бізнес-план можна розглядати двояко. З одного боку, це документ, який показує інвесторам та партнерам ваші плани діяльності, аргументує обрані вами шляхи розвитку, проекти, які ви плануєте ввести, та дає змогу вирішити, чи є доцільною співпраця між організаціями. З іншого ж боку, бізнес-план - це ефективний інструмент менеджменту, що дозволяє направити діяльність підприємства в необхідне русло, забезпечити якомога економічно доцільне досягнення поставлених цілей, тощо. В сучасних умовах, в зв'язку із стрімким розвитком наукової думки, підприємства все частіше стикаються із необхідністю технічного переозброєння, модернізації власного виробничого процесу.