ь зменшення обсягів реалізації;

ь зменшення цін на реалізовану продукції;

ь висока собівартість продукції;

ь вимушені простої;

ь знецінення запасів.

На підставі прийнятого рішення про джерела покриття непокритих збитків підприємства їх списують за рахунок:

1) резервних (страхових) фондів;

2) засобів цільового призначення (спеціальні фонди і цільове фінансування);

3) санаційного прибутку.

Розділ 4 "Система показників рентабельності підприємства та методи їх оцінки"

Рентабельність - це інтегральний показник, що відображає ефективність роботи підприємства, що націлене на отримання прибутку у короткостроковій перспективі і який вказує на якість управлінських рішень, що стосуються фінансової, операційної та інвестиційної діяльності підприємства. У такому визначенні підкреслено у яких випадках рентабельність є дійсно критерієм економічної ефективності діяльності підприємства, а також враховано, що різні показники рентабельності можуть свідчити про ефективність різних ділянок роботи менеджменту.

На даний час в економіці спостерігаються складні кризові процеси. В таких умовах вкрай важливо шукати доступні резерви підвищення рентабельності, які дозволи б суб'єктам господарювання проводити безперебійну діяльність, здійснювати просте та розширене відтворення. Висока вартість позикових коштів, стрімке знецінення вартості національної валюти, малий внутрішній ринок - усі ці фактори сприяють підвищенню актуальності дослідження аспектів управління рентабельністю підприємства з метою забезпечення його ефективної роботи.

У загальному вигляді формула ефективності діяльності підприємства має такий вигляд:

F = E / Р, (1.1)

де F - ефективність; Е - ефект (результати); Р - витрати (ресурси).

Існує значна кількість альтернативних рентабельності критеріїв оцінки економічної ефективності підприємства. Може бути використаний показник вартості підприємства. Наприклад, зростання вартості акцій, яке не завжди пов'язане із збільшенням рентабельності підприємства, свідчить про підвищення економічної ефективності. Такий показник актуальний для комунальних підприємств. Якщо підприємство належить державі, то економічною ефективністю може вважатися сума коштів, що спрямовується до Державного та місцевих бюджетів, тобто це не лише прибуток, що спрямовується на виплату дивідендів власнику (державі), а й сума податкових та неподаткових платежів. Якщо свою діяльність проводить некомерційна організація, то критерієм економічної ефективності, на нашу думку, може бути виконання певного поставленого перед організацією плану в умовах обмежених економічних ресурсів. Тобто критерії ефективності роботи суб'єкта господарювання можуть бути різними, а тому важливо враховувати при обранні конкретного інтереси різних учасників економічних відносин - держави, громадян, власників, працівників тощо.

Рис. 4.1 Альтернативні критерії оцінки економічної ефективності діяльності підприємства складено автором

Проте більшість суб'єктів господарювання, які діють на ринку, є комерційними організаціями, які націлені на отримання прибутку. В таких умовах природно саме показник рентабельності виступає основним критерієм ефективності роботи підприємства. Місце прибутковості як показника економічної ефективності діяльності підприємства у системі однорідних категорій наступне:

Рис. 4.2 Місце рентабельності в системі однорідних за змістом економічних категорій, що характеризують діяльність підприємства

Перш ніж приступити до вивчення особливостей управління рентабельністю на підприємстві та специфіки використання показника, як критерію ефективності важливо з'ясувати власне суть цього поняття.

Саме поняття "рентабельність" походить від слова "рента", що в загальному вигляді означає дохід. Виходячи з цього, рентабельність це прибутковість. Раніше, термін "рентабельність" означав саме ступінь віддачі від використання факторів виробництва. Зокрема, відомий американський вчений-економіст П. Самуельсон вказує, що рентабельність є безумовним доходом від чинників виробництва, як винагорода за підприємницьку діяльність, технічні нововведення та удосконалення, за вміння ризикувати в умовах невизначеності, як монопольний дохід, як етичну категорію.

З розвитком ринкових відносин рентабельність стала охоплювати і інші сторони економічної діяльності господарюючого суб'єкта (виробничу, підприємницьку, інвестиційну і т.д.). Навіть низька прибутковість не може забезпечити розширеного відтворення, адже, як відомо, нарахування амортизації розтягнуте в часі, а тому кошти, які були нараховані раніше, втрачають частину вартості і не дозволяють замістити зношені основні засоби у повній мірі. Тому підприємство повинне бути націлене саме на забезпечення високого показника рентабельності підприємства.

Рентабельність - один із основних вартісних показників ефективності виробництва. Що до цього визначення, то зауваження ідентичне до попереднього.

Це відносний показник економічної ефективності, що комплексно відображає стан використання матеріальних, трудових, фінансових і природних ресурсів. Такий підхід є подібним до попереднього і як і у попередньому випадку, загалом з ним погоджуємося.

Ще один підхід розглядає рентабельність підприємства, як якісну вартісну оцінку рівня віддачі витрат або міри використання наявних у підприємства виробничих ресурсів (капіталу, праці тощо) у процесі виробництва основної продукції (товарів, виконання робіт, надання послуг) та її реалізації. Такий підхід також є вірним і розкриває одну із сторін рентабельності. Група показників рентабельності містить, у тому числі, і витратні показники, які, як вказано вище, характеризують ефективність здійснюваних витрат та використовуваних ресурсів.

У будь-якому випадку, рентабельність підприємства відображає відношення прибутку на одиницю спожитих ресурсів. Це дає можливість визначити економічну ефективність діяльності господарюючого суб'єкта та оцінити оптимальність інших сторін його діяльності. Це визначення має ідентичний недолік попередньому.

Економічний сенс показників рентабельності, - зазначає В.А. Барінов, - полягає в тому, що вони характеризують прибуток, одержуваний з кожної гривні коштів (власних або позикових), вкладених у підприємство. Питання ставиться так, що поза прибутком рентабельність як економічної категорії не існує. З таким підходом не погоджуємося, адже ідентично поняттю від'ємний фінансовий результат, від'ємний чистий прибуток є поняття від'ємної рентабельності або ж збитковості. Від'ємна рентабельність, на відміну від додатної, буде означати від'ємний прибуток або збиток, що одержуваний з кожної гривні коштів (власних або позикових), вкладених у підприємство.

Рентабельність доцільно розглядати з двох позицій - як об'єктивну економічну категорію і як показник. Як об'єктивна економічна категорія, рентабельність характеризує прибутковість, фінансовий результат господарської діяльності. В економічній теорії застосовується кілька визначень категорії рентабельності: прибутковість; відношення корисного результату діяльності у вигляді прибутку до вартості сукупних витрат на її отримання; зіставлення результатів господарської діяльності з витратами або ресурсами, обчисленими у вартісній формі; інтегральний показник, узагальнюючий інші показники ефективності.

У будь-якому визначенні рентабельність - це відносний показник, який буде означати відношення суми отриманого (очікуваного) результату до одного з показників (виручки, витрат, середньої вартості основних і оборотних коштів, фонду заробітної плати і т.п.).

Визначивши суть рентабельності підприємства та місця серед інших альтернативних показників перейдемо власне до характеристики теоретичних основ оцінки економічної ефективності діяльності підприємства за критерієм його прибутковості.

В економічному аналізі зміцнилася позиція, яка полягає в використанні для розрахунку рентабельності показника чистого прибутку. Однак економічний аналіз, за визначенням, має оцінювати вплив різних факторів на досліджуваний показник не тільки в сукупності, але і окремо. Якщо ж застосовувати фактор чистого прибутку, то слід мати на увазі, що в якості факторів нижчого порядку він включає:

1) вирахування суми податку на прибуток та інших обов'язкових платежів до бюджету, тобто фактор податкової політики держави;

2) алгебраїчний доданок від сальдо надзвичайних доходів і витрат, що спотворює картину нормальної господарської діяльності (прибутково працююче підприємство не перестане бути таким у аналізованому періоді, якщо, наприклад, в силу надзвичайних обставин в кінці року втрачено один із дорогих активів через форс-мажорні обставини).

Виходячи з вищесказаного, для того, щоб визначити вплив різних чинників, які як відносяться, так і безпосередньо не відносяться до оцінки ефективності діяльності, слід використовувати у чисельнику валовий прибуток, прибуток від операційної діяльності, прибуток до оподаткування, прибуток від звичайної діяльності, чистий прибуток.

Щодо знаменника, то загалом усі показники рентабельності за своєю структурою можна розділити на три групи: витратні показники рентабельності, які характеризують дохідність понесених витрат, ресурсні показники рентабельності, які визначаються як відношення чистого прибутку, прибутку від звичайної діяльності до оподаткування до вартості активів (капіталу) або їх складових та дохідні показники рентабельності, які розраховуються як відношення валового прибутку, прибутку від операційної діяльності, чистого прибутку до чистого доходу від реалізації.

Рис. 4.3 Класифікація показників рентабельності підприємства, що розраховані на базі величини прибутку

Основні види показників рентабельності наведені у рисунку 1.3. Як бачимо показники в залежності від аналізованого періоду можуть бути моментні, статичні та динамічні. За критерієм узагальнення вони можуть як характеризувати ефективність усієї роботи підприємства як системи, так і характеризувати якість роботи окремої структурної частини підприємства.

У разі наявності в економіці країни значних інфляційних процесів, зокрема таких, що спостерігаються зараз, виникає потреба в коригуванні визначеного в нормативному порядку номінального прибутку на індекс зміни цін відповідного періоду. В результаті такого коригування отримують реальний прибуток, величина якого використовується для адекватного оцінювання динаміки результатів діяльності протягом кількох років.

Загалом у систему показників рентабельності найчастіше включають рентабельність активів (майна), рентабельність власного капіталу, рентабельність реалізації продукції, рентабельність інвестованого капіталу, рентабельність виробництва, фондорентабельність, рентабельність поточних витрат.

Рентабельність реалізації (Рреа) визначається як відношення прибутку від реалізації (ЧП) до виручки від реалізації без податків, що включаються в ціну продукції (В):

Рреа= ЧП /ЧД * 100 % (1.2)

де ЧД - чистий дохід від реалізації товарів, робіт та послуг.

Рентабельність реалізації характеризує доходність основної діяльності підприємства. Менеджер використовує цей показник для контролю над взаємозв'язком між цінами, кількістю товару, що реалізується, витратами виробництва і реалізацією продукції.

Розділ 5. Охорона праці та навколишнього середовища ВАТ "Бориславський завод "Спецлісмаш"

Основним принципом діяльності підприємство ВАТ "Бориславський завод "Спецлісмаш" є сталий розвиток, під яким розуміється економічне зростання при максимально раціональному використанні природних ресурсів і збереженні довкілля для майбутніх поколінь.

Організація роботи у сфері забезпечення безпеки виробничої діяльності полягає у виборі і формуванні такої структури управління охороною праці на підприємстві, яка найкраще відповідала б виконання свого головного завдання - створення безпечних і здорових умов праці для працюючого персоналу.

Відповідальність за стан охорони праці в ВАТ "Бориславський завод "Спецлісмаш" покладено на службу охорони праці, яку очолює інженер з охорони праці.

На підприємстві забезпечується дотримання законів, норм, правил та інструкцій з охорони праці. У відділі охорони праці працюють інженери з техніки безпеки і пожежної безпеки.

На підприємстві діє адміністративно-громадський контроль охорони праці. У кожному цеху на кожній ділянці виробництва є журнали контролю, в яких постійно ведуться записи і відмітки про виконання робіт зі створення безпечних умов праці.

Умови праці визначаються технологією виробництва, його організацією і трудовим процесом, з одного боку, і навколишнього робочого санітарно-гігієнічної обстановкою, з іншого. До санітарно-гігієнічним умовам праці відносяться метеорологічні умови і чинники, ступінь забруднення повітря парами, пилом, газами, а також шуми і вібрації.

У 2005 році був прийнятий колективний договір, де в розділі "Умови та охорона праці" адміністрація зобов'язується:

1. Виконувати заходи щодо поліпшення умов праці.

2. Забезпечити суворе дотримання посадовими особами законодавства про охорону праці.

3. Організувати контроль за дотриманням повітря робочої зони.

4. Утримувати промислові та допоміжні будівлі і споруди, територію і агрегати відповідно до вимог "Правил охорони праці" та санітарних норм і забезпечити культуру виробництва.

5. Забезпечити організацію та проведення навчання, стажування робітників і спеціалістів, з подальшою перевіркою знань правил інструкцій з охорони праці.

6. Забезпечити безпечні умови ведення робіт на всіх фазах виробництва, не допускати до експлуатації машини, механізми та обладнання, що не відповідають вимогам охорони праці, забезпечити суворе дотримання посадовими особами технологічної дисципліни і графіків планово-попереджувальних ремонтів.

7. Щомісяця відшкодовувати робочим витрати на придбання молока, з розрахунку 0,5 літра на робочу зміну, в дні фактичної зайнятості на роботах, пов'язаних із застосуванням хімічних речовин, при роботі з якими рекомендується застосування молока або інших рівноцінних продуктів, згідно із затвердженим списком професій і робіт.

8. Систематично оновлювати та поповнювати навчальні посібники, засоби агітації і пропаганди для кабінету охорони праці.

9. Своєчасно видавати працівникам спецодяг, спеціальне взуття та захисні пристосування належної якості, кількості та розмірів відповідно до норм.

10. Контролювати справність і обов'язкове носіння спецодягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту.

11. Мати у всіх підрозділах та цехах аптечки з необхідною кількістю медикаментів та перев'язувальних засобів за встановленою нормою на одного працюючого.

12. Дотримуватися трудового зобов'язання в частині умов праці жінок і підлітків.

13. Забезпечити при вступі на роботу проведення попередніх, а так само, періодичних медичних оглядів працівників.

14. Своєчасно забезпечувати робітників газованою водою.

15. Виробляти відшкодування праці відповідно до "Правил відшкодування роботодавцями шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом, професійним захворюванням, іншими ушкодженням здоров'я, пов'язаними з виконанням трудових обов'язків".

16. Адміністрація щоквартально проводить аналіз захворюваності, медичного обслуговування, виробничого травматизму та умов праці.

Одним з найважливіших напрямків охорони праці на підприємстві є забезпечення працівників інструкціями з охорони праці. Дана робота здійснюється відповідно до "Методичних вказівок з розробки правил та інструкцій з охорони праці".

Інструкція з охорони праці - нормативний акт, що встановлює вимоги з охорони праці при виконанні робіт у виробничих приміщеннях і в інших місцях, де виробляються ці роботи або виконуються службові обов'язки.

Інструкції з охорони праці можуть бути типові (галузеві) для працівників підприємств, ділянок і конкретного робочого місця. Інструкції з охорони праці розробляються на основі міжгалузевих і галузевих правил з охорони праці і не повинні їм суперечити.

Затверджені інструкції в ВАТ "Бориславський завод "Спецлісмаш", для працівників, ураховуються службою охорони праці підприємства в журналі обліку.

Нагляд і контроль над дотриманням правил та інструкцій з охорони праці здійснюється федеральними органами нагляду.

Інструкції для працівників за професіями та на окремі види робіт розробляються відповідно до затвердженого роботодавцем переліком, який складається за участю керівників підрозділів, служб головних спеціалістів та ін. Розробка інструкцій для працівників здійснюється на основі наказу роботодавця.

Інструкції для працівників розробляються керівниками підрозділів (цехів, відділів і т.д.)

Служба охорони праці організації здійснює контроль над своєчасною розробкою і переглядом інструкції для працівників, а також надає методичну допомогу розробникам.

Аналіз інформації з досліджуваного підприємству показав, що умови праці на підприємстві є менш безпечними. Але на підприємстві 80-90% устаткування є застарілим, внаслідок цього треба підвищити технічний рівень виробництва. А саме впровадження нової, прогресивної технології, механізація і автоматизація виробничих процесів; поліпшення використання та застосування нових видів сировини і матеріалів; зміна конструкції і технічних характеристик виробів; інші чинники, що підвищують технічний рівень виробництва.

За рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового соціального страхування щорічно заохочувати працівників перевиконали план по заготівлі лісу, путівками до санаторно-курортні установи.

З метою забезпечення найбільш безпечних умов праці, зниження числа випадків травматизму, а так само в цілях попередження травматизму, провести наступні заходи:

Поліпшити контроль за виконанням вимог та інструкцій з техніки безпеки;

Поліпшити організацію робочих місць, укомплектувати їх технологічної відміткою;

Приділити особливу увагу і провести курсове навчання з охорони праці та техніки безпеки з робітниками;

Провести перевірку знань техніки безпеки персоналу, що обслуговує електроустановки, вантажопідйомні машини;

Усунути в обладнанні конструктивні недоліки, наслідки яких можуть призвести до травм;

Виконати роботи з підвищення надійності огороджувальної і запобіжної техніки обладнання;

Забезпечити обов'язковий іспит для вантажопідйомних машин;

Здійснити контроль за виконанням графіків планово-попереджувального ремонту обладнання електроустановок;

Провести вимірювання опору заземлюючих пристроїв устаткування, ізоляції електроустановок, апаратів, електромережі підприємства з оформленням документів;

Негайно повідомляти про всі виявлені недоліки головному інженеру і вживати термінових заходів щодо їх усунення.

На підприємстві недостатньо виділяється коштів на заходи з охорони праці, хоча вони фінансуються з програми охорони праці та зміцнення здоров'я населення, приймаються заходи щодо розвитку щодо розвитку державної, муніципальної та приватної систем охорони здоров'я, заохочується діяльність, що сприяє зміцненню здоров'я людини, екологічному і санітарно-епідеміологічному благополуччю.

Внаслідок застосування застарілих технологій, зношеності технологічного обладнання, поліпшення умов праці працюючих можливо тільки при здійсненні їх реконструкції і застосування нових, орієнтованих на працівника засобів праці.

Багато роботодавців недбало ставляться до своїх обов'язків, а зокрема, забезпечувати здорові та безпечні умови праці на кожному робочому місці, дотримуватись вимог з охорони праці.

Сформоване положення справ із забезпеченням здорових та безпечних умов праці також багато в чому пов'язане з тим, що республіканські міністерства і відомства, а також місцеві органи влади ще недостатньо повно впливають на вирішення цих проблем, Йде процес скорочення служб охорони праці. На галузевому та регіональному рівнях не передбачено фінансування витрат на охорону праці, а виділення коштів на ці цілі роботодавцями йде в незначних обсягах за залишковим принципом.

Однією з причин такого становища є існуюча система пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах праці, яка економічно не зацікавлює роботодавця у їх поліпшенні. Необхідний обсяг капітальних вкладень в докорінне поліпшення умов праці набагато перевищує ті незначні доплати, які виплачуються працюючим за шкідливість.

У сучасних умовах господарювання потрібно обов'язкове і негайне вдосконалення всієї нормативно-правової бази з даної проблеми.

Висновки і пропозиції

Фінансовий стан - найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства. Він відображає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал в діловому співробітництві, оцінює в якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів за фінансовими та іншими відносинами.

Стійке фінансове становище формується в процесі всієї виробничо-господарської або комерційної діяльності підприємства. Стійка діяльність підприємства залежить як від обґрунтованості стратегії розвитку, маркетингової політики, від внутрішніх можливостей ефективно використовувати всі існуючі в його розпорядженні ресурси, так і від зовнішніх умов, до числа яких відносяться податкова, кредитна, цінова політика держави та ринкова кон`юнктура. Через це в якості інформаційної аналізу фінансового стану повинні виступати звітні дані підприємства, деякі задані економічні параметри і варіанти, при яких змінюються зовнішні умови його діяльності, котрі потрібно враховувати при аналітичних оцінках та прийнятті управлінських рішень.

У даній роботі було розраховано багато показників, бачимо, що ВАТ "Бориславський завод "Спецлісмаш"" протягом 2012 року функціонувало досить непогано порівняно з 2013 та 2014 роками. Як видно з додатків у 2012 році підприємство отримало 174,1 тис. грн. чистого прибутку. Та починаючи з 2013 року відбувається зниження всіх показників та скорочення обсягів виробництва.

Дуже негативним явищем є відсутність власного робочого капіталу це означає що підприємство неспроможне навіть покрити поточні зобов`язання і така тенденція призводить до кризового стану. Брак власного оборотного капіталу призводить до вимушеного зростання обсягу залучених коштів, а також свідчать про неможливість розширювати подальшу діяльність. Відсутність власного оборотного капіталу впливає на всі подальші показники фінансово стану. Це означає що підприємство є фінансово нестійким і залежить від зовнішніх факторів. Отже, можна зробити висновок, що фінансовий стан підприємства є хитливим і має тенденцію до погіршення.

Для поліпшення фінансового стану ВАТ "Бориславський завод "Спецлісмаш"" можна внести такі пропозиції:

· нарощувати обсяги виробництва;

· нарощувати обсяги торгівлі;

· підвищувати продуктивність праці працівників;

· захопити якомога більшу частку на ринку;

· зменшувати витрати на виробництво

· з максимальною віддачею використовувати усі види ресурсів;

· покращити результатів діяльності внаслідок поліпшення структури власних і позичених коштів, підвищення рентабельності, більш раціональному використання коштів.

В Україні зараз відбуваються складні процеси переходу до ринкової економіки. В такий період багато підприємств відчувають фінансові труднощі. І щоб уникнути таких проблем їм доводиться пристосовувати свою діяльність до нових умов ринкових відносин всіма можливими шляхами. Для полегшення їх пристосування до нових умов держава повинна фінансово підтримувати збиткові підприємства шляхом дотацій та пільг, тобто використовувати форми, методи і важелі економічного впливу та регулювання суспільного виробництва і розподілу.

Список використаної літератури

1) Конституція України - К.: Преса України, 1997. - 80 с.

2) Господарський кодекс України. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 304 с.

3) Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996-XІV.

4) Закон України "Про підприємства в Україні" Закон України від 27 березня 1991р.

5) Арангій В.І., Чумак В.Д., Смолянська О.Ю., Черненко Л.В. Фінансова діяльність підприємств: Навч. посібник. - К.: ДВ "Професіонал", 2007. - 240

6) Бандурка О.М. та ін. Фінансова діяльність підприємства: Підручник. - К.:, 2010.

7) Бернштейн Н.А. Аналіз фінансової звітності, М: "Фінанси і статистика”, 2011.

8) Качтарик Я.Д. Ефективність формування фінансових ресурсів підприємства: // Фінанси України. - 2009. - №10.

9) Кондратьєв О.В. Оцінка фінансової стійкості підприємств та її показники: // Фінанси України. - 2013. - №11.

10) Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2011.

11) Мних Є.В. Аналіз фінансового стану і фінансових результатів діяльності підприємств: Навч. посібник. - К.: НМК ВО, 2006.

12) Покропивний С.Ф. Економіка підприємства: Підручник. - в 2 т. - К.:,

13) Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств. Підручник - К.: КНЕУ, 2010.

14) Павліковський А.М. Ліквідність і платоспроможність підприємницьких структур, Журнал "Фінанси України”, №6, 2011.

15) Слухай С.В. Становлення системи фінансового вирівнювання // Фінанси України. - 2012.

16) Тарасенко Н.В. Економічний аналіз. Навчальний посібник. - 3-тє видання, Львів: Магнолія Плюс, 2007 - 344с.

17) Фінансовий аналіз: Навч. посіб. - за ред. Білик М.Д., К.: КНЕУ, 2007. - 592 с.

18) Фінансовий словник /А.Г. Загородній, Г.Л. Вознюк, Т.С. Смовженко. - 3-тє вид., випр. і доп. - К.: Т-во "Знання", 2009. - 587с.

19) httр://www.vuzlіb.net/fm_Р/10-3. htm - економіко-правова бібліотека.

20) httр://lіbrаry. іf.uа/bооks/70.html - бібліотека економіста.

Размещено на Allbest.ru