Організація фінансового забезпечення конкурентоспроможності банківських послуг

Конкурентоспроможність банківської послуги. Аналіз стану фінансового забезпечення конкурентоспроможності ПАТКБ "ПРАВЕКС–БАНК". Удосконалення методичних засад організації фінансового забезпечення підвищення конкурентоспроможності банківських послуг.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 20.06.2012
Размер файла 1,9 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДИПЛОМНА РОБОТА

«Організація фінансового забезпечення конкурентоспроможності банківських послуг»

1. Теоретичні засади фінансового забезпечення конкурентоспроможності банку

1.1 Сутність конкурентоспроможності банку

Конкурентоспроможність національної економіки неможлива без сучасної ефективної фінансово-банківської системи, яка в ринковій економіці перебуває у подвійному становищі. Розвиваючись автономно, вона, проте є часткою національної економіки і відображає всі процеси, що відбуваються в ній. Конкурентоспроможна банківська система сприяє ефективному економічному зростанню держави [103, с. 120].

У середовищі ринку фінансових послуг України банківська система є найбільш розвиненою та сформованою, тому і конкуренція там є більш гострою, ніж серед інших фінансових установ. Тому питання підвищення своєї конкурентоспроможності для банківських установ завжди є актуальними, а тим паче в умовах глобалізації та прагнення України до вступу у співтовариство країн Європейського Союзу. Конкурентоспроможність прийнято представляти як багаторівневу модель, що являє собою «піраміду конкурентоспроможності» (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Піраміда конкурентоспроможності

Можна відмітити, що «між наведеними рівнями конкурентоспроможності існує тісний зовнішній та внутрішній зв'язок», який слід ураховувати при розкритті сутності поняття конкурентоспроможності банку.

Взагалі поняття «конкурентоспроможність» для кожного з зазначених об'єктів можна визначити як потенціальну або реальну спроможність витримати конкуренцію. Більшість науковців зазначає, що конкурентоспроможність не є явищем, притаманним конкретному об'єкту [92, с. 128].

Конкурентоспроможність у галузі банківської справи необхідно розглядати як ієрархічну систему у тісному взаємозв'язку з конкурентоспроможністю продукту та галузі, виділяючи макрорівень (конкурентоспроможність банківської системи як в цілому, так і в регіональному розрізі) і мікрорівень (конкурентоспроможність банківського продукту та банку в цілому) [76, с. 63]. Дослідження наукових праць, присвячених конкурентоспроможності банків, засвідчило, що кожен науковець, залежно від цілей та завдань дослідження, надає власне визначення даного поняття. Проаналізувавши всі визначення поняття, можна зробити висновок, що поняття «конкурентоспроможність банку» визначається через «здатність», «міру», «можливість» або «спроможність» (табл. 1.1).

Таблиця 1.1. Основні напрямки визначення поняття «конкурентоспроможність»

Напрямок визначення

Представники, що підтримували дану ідею

Конкурентоспроможність як здатність

Л.Ф. Романенко

Конкурентоспроможність як спроможність

Ю.В. Савушкіна, Л.С. Бадак, Н.Д. Еріашвілі

Конкурентоспроможність як міра (рівень, ступінь)

Ю.О. Заруба, І. П. Волощук, І. Фомін

Конкурентоспроможність як можливість

Ф. Шпиг та І. Волошко, Ю.П. Пікуш,

Н.П. Казаренков, С.А. Святов, П.С. Зав'ялов

«Здатність» у загальному розумінні означає уміння здійснювати певні дії та поводити себе відповідним чином, тобто передбачає певний внутрішній потенціал. Якщо розглядати здатність щодо конкурентоспроможності, то можна сказати, що це наявність певних внутрішніх факторів, які позитивно впливають на її рівень. Недостатнім є визначення поняття «конкурентоспроможність» через поняття «міра», оскільки остання означає межу, розмір; поняття «ступінь», що дозволяє проводити порівняння за певною ознакою (величиною, кількістю, розміром, якістю), оскільки наголошується лише на кількісному аспекті, без урахування інших важливих характеристик [90, с. 74].

Поняття «спроможність» означає здатність до здійснення чого-небудь за наявних умов, які сприяють реалізації чого-небудь. Це означає, що спроможність більш широке поняття і включає в себе здатність та можливість. Отже, поняття «конкурентоспроможність» необхідно розглядати з точки зору спроможності адекватно реагувати на зміни зовнішнього середовища та формувати внутрішні конкуренті переваги банку [88, с. 28].

Конкурентоспроможність банків є ознакою успішності, яка, тим не менш, має властивість змінюватися з часом і може бути реально оцінена лише у порівнянні з іншими банками. Атому для забезпечення стійкого розвитку в умовах глобалізації світового фінансового простору банківська установа має безупинно поліпшувати свої послуги, шукати нові галузі діяльності та удосконалювати виробничі й управлінські процеси.

Підходи науковців до визначення конкурентоспроможності банку можна умовно розділити на чотири змістовні групи. Перший підхід розробляється у наукових працях Н.Д. Еріашвілі, С.А. Святова, М. Бадак [10, с. 15], в яких конкурентоспроможність банку визначається через спроможність виготовляти та реалізовувати конкурентоспроможні продукти, тобто «конкурентоспроможність продукту» прирівнюється до поняття «конкурентоспроможність банку».

Сучасними банками пропонується значний асортимент продуктів, частина з яких є конкурентоспроможними, а частина, внаслідок впливу зовнішніх та або внутрішніх факторів, - ні. На відміну від конкурентоспроможності банківського продукту, яка може змінитися швидко, конкурентоспроможність банку досягається протягом тривалого часу, оскільки чутлива до значної кількості некерованих або малокерованих факторів. Представники другого підходу (Ю.О. Заруба [33, с. 20], Ф. Шпиг та І. Волошко [20, с. 69], Ю.П. Пікуш, П.С. Зав'ялов, І. В. Сергеєв та інші) стверджують, що конкурентоспроможним може бути лише банк, який має прибуток. Наявність прибутку не може виступати обов'язковою ознакою конкурентоспроможності, головне - вигідно відрізнятися від інших (в певний період часу мати менші збитки, ніж інші).

І.П. Волощук [19, с. 31] розглядає конкурентоспроможність банку «як узагальнену економічну категорію, що розкриває ступінь результативності функціонування банку на конкурентному ринку». Результативність недоцільно застосовувати у якості критерію конкурентоспроможності банку, оскільки вона виражає натуральну, кількісну характеристику, більш подібну до поняття продуктивність праці. Згідно з третім підходом (представники - І. Фомін, Л.Ф. Романенко, Р.Ю. Луговцев та інші), конкурентоспроможність банку визначається через вплив зовнішніх і внутрішніх факторів конкурентоспроможності, без згадування банківського продукту.

Четвертий підхід (представники - А.А. Сергеєнкова, В.В. Зражевський та інші) є комбінованим та поєднує риси трьох попередніх підходів.

Недоліком наведених визначень є те, що вони не адаптовані для потреб побудови системи управління конкурентоспроможністю банків, оскільки, як правило, мають статичний характер, тоді як для цілей управління важливим є визначення бажаного стану банку в майбутньому, що передбачає чітке визначення об'єкту аналізу, контролю та регулювання. Ураховуючи зазначене вище, можна систематизувати існуючі тлумачень цього поняття за ключовою ознакою (табл. 1.2).

Отже, посилаючись на вищеперераховані визначення, можна зробити висновок, що конкурентоспроможність банку - це комплексний показник, який порівнює рівень розвитку різноманітних банків по певним критеріям, що визначають його місце серед інших фінансових установ, формують довіру до нього споживачів та його імідж, що дозволяє банку утримувати певні позиції на ринку фінансових послуг та займати певне місце в рейтингу, завдяки якому визначається і його привабливість для нових клієнтів.

Таблиця 1.2. Визначення поняття «конкурентоспроможність банку»

Ключова ознака

Визначення

Джерело

Готовність забезпечувати фінансової стійкість та розвиток в умовах ринкового середовища

Рівень готовності банків ефективно надавати конкурентні фінансові послуги, забезпечувати високу фінансову стійкість і динамічно розвиватися, враховуючи загальноекономічне і соціальне-політичне становище держави та протидіючи різноманітним зовнішнім і внутрішнім ризикам

[3, c. 21]

Здатність отримувати ринкові переваги задля своїх інтересів

Ступінь привабливості банку для реальних і потенційних клієнтів, який надає змогу отримати певні переваги у формуванні впливу на ринкову ситуацію у власних інтересах

[13, c. 6]

Відносний рівень компетенції у банківському середовищі

Рівень компетенції одного банку відносно інших банків-конкурентів у наданні різноманітних послуг, а також його окремих складових що знаходить вираження певних результуючих показниках

[6,

c. 127]

Відмінності розвитку в процесі забезпечення суспільної потреби

Відносна характеристика, що відображає відмінності процесу розвитку даного банку від банка - конкурента, по мірі забезпечення послугами конкретної суспільної потреби, так і з точки зору ефективності діяльності як фінансової установи

[5, c. 19]

Здатність витримувати конкуренцію у ринковому середовищі

Здатність банку витримувати конкуренцію порівняно з аналогічними об'єктами в умовах ринку фінансових послуг

[5, c. 22]

Можливість надавати послуги з найменшими витратами

Властива банку можливість надавати різноманітні високоякісні послуги з якнайменшими витратами

[11, c. 20]

Спроможність банку реалізовувати свої послуги в довгостроковому періоді

Спроможність банку ефективно реалізувати якісні фінансові послуги, зберігати високу фінансову стійкість у довгостроковому періоді, динамічно нарощувати свій потенціал на фінансовому ринку, зважаючи на загальноекономічне становище держави та протидіючи різноманітним зовнішнім та внутрішнім ризикам

[12, c. 58]

Властивість конкурувати на ринку

Властивість банку конкурувати на ринку та піднімати довіру споживачів банківських послуг до себе

[15, c. 38]

Можливість вести конкурентну боротьбу з використанням внутрішнього потенціалу

Можливість банку ефективно вести конкурентну боротьбу шляхом органічного поєднання можливості розширення ринкової частки або обсягів продажу більш швидкими темпами, ніж конкуренти, за адекватного зростання ефективності використання внутрішнього потенціалу

[10, c. 25]

Питання конкурентоспроможності банківської системи майже не досліджується в працях науковців. Конкурентоспроможність галузі визначається через наявність конкурентних переваг підприємств, що її формують, які дозволяють виготовляти продукцію високої якості, що задовольняє потреби конкретних груп споживачів.

При цьому конкурентоспроможна галузь:

знаходиться у тісному зв'язку з конкурентоспроможністю окремих підприємств та впливає на конкурентоспроможність національної економіки;

передбачає наявність раціональної структури, групи конкурентоспроможних підприємств-лідерів, якісного ресурсного забезпечення, розвиненої інфраструктури тощо;

передбачає наявність часових меж, інтервал яких повинен бути більше, ніж для конкурентоспроможності продукції та конкурентоспроможності підприємства;

характеризується просторовою приналежністю.

Можна зробити висновок, що конкурентоспроможність банківської системи - це її спроможність витримати конкуренцію на фінансовому ринку, як в середині країни, так і за її межами, у фіксований проміжок часу, незважаючи на вплив зовнішніх та внутрішніх факторів, базуючись на пропозиції конкурентоспроможних продуктів та створенні умов зростання конкурентоспроможності банків. Вона являє сукупність, з одного боку, характеристик банківської системи і банків, що її формують, з іншого, повинна ураховувати вплив на неї зовнішніх факторів, що визначає спроможність більш ефективно функціонувати на зовнішніх, внутрішніх та регіональних ринках країни в певний період часу порівняно з конкурентами, отримуючи при цьому можливості для подальшого розвитку галузі [43, с. 28].

Для підвищення конкурентоспроможності банківської системи необхідно підвищувати її адаптивність і стійкість шляхом застосування не внутрішньогалузевого суперництва.

Конкурентоспроможність банку формується завдяки його конкурентним перевагам. Конкуренті переваги банку визначають матеріальні та нематеріальні активи, а також стратегічно важливі для банку сфери діяльності, які дають йому змогу обходити конкурентів. Конкурентні переваги банків можуть мати різноманітні форми (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Форми конкурентних переваг

Конкурентною перевагою є властивість банку, що дозволяє йому надавати високоякісні послуги та обходити конкурентів. Можна виділити три основні напрями досягнення конкурентних переваг: це диференціація здійснюваної діяльності, розширення спектру банківських послуг, що надаються, і зменшення витрат [58, с. 23]. Перше означає опанування свого сегмента ринку (кола клієнтів), розвиток послуг, орієнтованих на своїх клієнтів, формування стійких споживацьких переваг. Наприклад, М. Портер [82, с. 210] визначає таку спеціалізацію, як «позиціонування на основі потреб».

До другого напряму належить підвищення якості банківського продукту, створення у клієнта відчуття унікальності послуги, що йому надається.

Треба мати на такі складові як: репутацію і місце розташування банку, зручність і швидкість обслуговування, врахування побажань клієнта, нові види послуг, ексклюзивні ціни, час роботи банку, кваліфікацію обслуговуючого персоналу, якість консультування, особисту увагу, ввічливість персоналу [86, с. 24]. Асортимент додаткових послуг формується в міру розвитку банку за рахунок запровадження модифікованих або заміни існуючих послуг. Поліпшення якості обслуговування клієнтів банку приводить до трьох основних результатів:

збільшення лояльності наявних клієнтів, зниження рівня втрати їх кількості - клієнти залишаються з банком довше;

збільшення «частки гаманця» клієнта в даному банку - клієнт витрачає більше;

залучення нових клієнтів - завдяки усним рекомендаціям, які роблять задоволені банком клієнти.

Зрештою, все це означає досягнення головного результату - збільшення прибутку банку в довгостроковій перспективі.

Основним елементом третього напряму досягнення конкурентних переваг є цінова політика банку. ЇЇ об'єктами є проценті ставки, тарифи, комісійні, премії, знижки, а також мінімальний розмір внеску. Зниження тарифів при наданні послуг дуже привабливі для клієнтів і посилюють конкурентні переваги банків, сприяють розширенню клієнтури, підвищенню конкурентоспроможності банку і зростанню фінансових результатів. Таким чином конкуренція на ринку банківських послуг має виражений соціальний характер, обумовлений багато в чому тим, що в орбіту банків залучені як юридичні особи так і більшість громадян. Також крім конкурентних переваг на конкурентоспроможність банку впливаю ряд факторів. Своєчасна та об'єктивна оцінка факторів формування конкурентоспроможності банку дозволяє розробити дієву систему управління нею [36, с. 120].

Перш, ніж розглядати фактори конкурентоспроможності, визначимо, що означає цей термін. Фактор - це умова, рушійна сила будь-якого процесу. Отже, факторами конкурентоспроможності банку є умови, що визначають його реальну й потенційну спроможність витримати конкуренцію на певному ринку у фіксований проміжок часу. Вони поділяються на внутрішні і зовнішні. Внутрішні фактори формуються безпосередньо в банку, а інтенсивність й характер прояву залежать від ефективності управління ним [8, с. 36]. З точки зору конкурентоспроможності, саме ці фактори характеризують можливість та ефективність адаптації банку до умов зовнішнього середовища і є об'єктом управлінського впливу в системі забезпечення конкурентоспроможності банку. До внутрішніх факторів конкурентоспроможності банку можна віднести такі:

якість організаційного забезпечення (ефективність організаційної й фінансової структури, регіональної мережі та мережі дочірніх банків, кореспондентської мережі);

якість технологічного забезпечення (наявні техніки і технології, ефективність бізнес-процесів);

якість управління персоналом (система управління персоналом, корпоративна культура, підвищення кваліфікації персоналу, поліпшення умов праці, життя працівників банку);

якість маркетингової політики банку (ефективність цінової політики банку; ефективність управління клієнтською базою банку; асортимент банківських продуктів та їх собівартість);

якість управління формуванням та використанням ресурсів банку, у тому числі таке формування пасивів та розподіл активів, який би забезпечував достатній рівень надійності, достатній рівень ліквідності, достатній рівень рентабельності. За можливістю управління внутрішні фактори є керованими.

Зовнішні фактори можна розділити на такі групи:

фактори, що визначаються функціонуванням банківської системи;

фактори, що відображають умови функціонування національної економіки (загальногосподарська кон'юнктура, стан та динаміка платоспроможного попиту, механізми державного регулювання економіки, характеристики державного бюджету та платіжного балансу, наявність та рівень розвитку ринкової інфраструктури тощо);

соціальні фактори (характеристики населення, рівень доходів населення і соціальних виплат малозабезпеченим, рівень безробіття, страйки тощо);

політичні фактори (політична стабільність, воєнні дії);

правові фактори (визначаються ефективністю правової бази в країні);

фактори світової економіки;

загальні фактори, що впливають на функціонування всіх суб'єктів (фактори навколишнього середовища). За можливістю управління всі зовнішні фактори входять до групи некерованих, окремий банк на них впливати не може, але вони повинні обов'язково ураховуватись при побудові системи управління конкурентоспроможністю та визначенні управлінських впливів. За можливістю контролю фактори конкурентоспроможності банку поділяються на контрольовані (пов'язані з реалізацією планів і є результатом управлінських впливів) та неконтрольовані (пов'язані зі змінами в зовнішньому середовищі). Залежно від ролі факторів у забезпеченні конкурентоспроможності банку вони поділяються на основні, вплив яких є визначальним, та другорядні, які створюють умови для функціонування банку [13, с. 35].

Залежно від масштабу прояву фактори, що впливають на конкурентоспроможність банків, доцільно поділяти на загальні, специфічні та індивідуальні. Загальні фактори здійснюють вплив на конкурентоспроможність усіх національних суб'єктів господарювання (стан навколишнього середовища, політична та соціальна стабільність в країні, стан національної та світової економіки, досконалість нормативно-правової бази тощо). Специфічні фактори - це ті фактори, що впливають виключно на конкурентоспроможність банків, в першу чергу, вони обумовлені станом фінансового ринку та ринку банківських послуг. Вплив індивідуальних факторів обумовлює зміни конкурентоспроможності окремого банку, спричинені можливостями системи управління конкурентоспроможністю адаптуватися до впливу загальних та специфічних факторів.

Залежно від характеру прояву в часі фактори конкурентоспроможності можна поділити на постійні (фактори, притаманні для всього періоду діяльності банку), тимчасові (фактори, що виникають на окремих етапах діяльності банку), випадкові (форс-мажорні обставини, виникнення яких достатньо важко або взагалі неможливо прогнозувати) [19, с. 30]. Залежно від ступеня корисності в одну групу виділяємо фактори, які зі збільшенням підвищують загальний рівень конкурентоспроможності (фактори-стимулятори), в іншу - фактори, які зі збільшенням зменшують загальний рівень конкурентоспроможності (фактори-дестимулятори). Залежно від ступеню взаємообумовленості фактори, що впливають на конкурентоспроможність банку, поділяються на первинні, які є безпосередньою причиною зміни рівня конкурентоспроможності банку чи банківського продукту і є базовим об'єктом впливу, та вторинні, які являють собою опосередкований результат впливу первинних факторів. Фактори конкурентоспроможності доцільно поділяти на реальні (наявні в даний момент) та потенційні (можуть з'явитись і будуть використані в майбутньому). Всі вище зазначені фактори можна об'єднати в єдину систему.

Конкурентоспроможність найчастіше вимірюється кількісно, наприклад такими показниками, як рентабельність, прибуток. Для того, щоб оцінити конкурентоспроможність будь-якого банку необхідно вивчити, проаналізувати фінансові звіти, дані про банк. Конкурентоспроможність комерційного банку в сучасних умовах визначається ступенем його відповідності потребам клієнтів і темпами зростання його клієнтської бази. Банківська конкурентоспроможність визначається як економічними чинниками, так і чинниками неекономічного характеру [21, с. 220].

При управлінні банком в сучасних ринкових умовах необхідно враховувати, що адаптивність і конкурентні переваги це лише потенційна сторона конкурентоспроможності банку, яка за певних обставин може бути, і не реалізована. У той же час тільки результати економічної діяльності дають безпосереднє відображення реальних досягнень в області забезпечення конкурентоспроможності, і тому вони повинні бути використані в якості її вимірювачів.

Управління конкурентоспроможністю має охоплювати, з одного боку, проблеми якості надання послуг, вивчення інфраструктури внутрішніх і зовнішніх ринків, з іншого - всі загальні функції управління - стратегічний маркетинг, планування, організацію процесів, облік і контроль, мотивацію та регулювання, з третього - всі стадії життєвого циклу керованих об'єктів, стратегічний маркетинг [20, с. 70]. Необхідні дії для виявлення умов підвищення конкурентоспроможності банку представлені на рис. 1.3.

Згідно рис. 1.3, алгоритм дій для виявлення умов підвищення конкурентоспроможності банку простий, він складається з трьох основних моментів: проведення досліджень ринку, продукції конкурентів, умов послуг, уподобань споживачів і т.д.; проведення розрахунків, оцінки, фінансового аналізу, аналізу кадрової політики банку; на підставі перших двох кроків робляться висновки, виявляються всі слабкі і сильні моменти діяльності банку і як підсумок - приймаються вірні на даний момент рішення.

Рис. 1.3. Перелік дій для виявлення умов підвищення конкурентоспроможності

Реалізація і розвиток управління конкурентоспроможністю банку трудомістке завдання, що вимагає системного підходу при здійсненні великої кількості управлінських, технічних, технологічних. Отже, у банківській системі України міжбанківська конкуренція, з одного боку, стає основною умовою її самовдосконалення та гармонійного розвитку, важливим стимулом підвищення якості банківських послуг, ефективності діяльності банківських установ та їх надійності. З іншого боку, наявність конкурентів та посилення конкурентної боротьби знижує можливості банку щодо розширення клієнтської бази, здешевлення своїх ресурсів, унеможливлює диктат власної цінової політики [24, с. 121].

Конкуренція на ринку банківських послуг загострена, тому що на вітчизняному ринку активно діють зарубіжні банки, що спонукають українські банки пов'язувати майбутнє свого бізнесу з розвитком бізнесу своїх клієнтів, їх стратегічними цілями та завданнями. Особливо це питання актуальне зараз - коли Україна є членом Світової організації торгівлі та прагне асоційованого членства з Європейським союзом.

Також можна зазначити, що банківська система є фундаментом економічно - фінансового стану країни та безпосередньо впливає на її розвиток. Тому потрібно, щоб банки були сильні фінансово та були конкурентоспроможними і могли вистояти перед іншими банками з іноземним капіталом, кількість яких у країні постійно зростає.

1.2 Конкурентоспроможність банківської послуги в основі забезпечення конкурентних позицій банку

Вихід на ринок з конкурентоспроможною послугою - ключовий момент у діяльності банку з засвоєння ринку та закріплення на ньому.

Банківські послуги - це ті дії банківських установ на замовлення клієнтів, які не пов'язані із залученням додаткових ресурсів. Основною формою оплати банківських послуг є комісії. Банки надають клієнтам різноманітні послуги. Їх об'єднують у певні групи за відповідними ознаками і критеріями. Найбільш поширеною є класифікація банківських послуг, в якій виділяють такі групи послуг: ліцензовані, не ліцензовані, чисті, сурогатні, комісійні, гонорарні, спредові, балансові, позабалансові тощо [30, с. 60]. Конкурентоспроможність банку, безумовно, забезпечується конкурентоспроможністю його послуг. Конкурентоспроможність послуг визначаються їх якістю і вартістю. Оцінка цих двох параметрів має первинне значення при аналізі положення банку серед конкурентів. Для підвищення конкурентоспроможності банку потрібно розробляти нові послуги через розвиток інноваційної політики та удосконалення існуючих послуг шляхом зменшення витрат часу та грошей на їх реалізацію та розроблення індивідуального підходу до кожного клієнта. Незважаючи на подібність послуг які надають, банківські установи України сьогодні, все ж таки задля забезпечення своїх конкурентних позицій на ринку мають повинні використовувати ідею «відмінності» від конкурентів, що в сучасних умовах можливо завдяки неціновим методам конкуренції, зокрема поліпшення якості обслуговування, збільшення асортименту банківських продуктів та їх доступності (філіальна мережа) і поліпшення їхньої якості, а також проведення рекламних заходів на телебаченні, радіо і в пресі, використання прямої поштової реклами, зовнішньої реклами і реклами у мережі Інтернет [34, с. 23].

Тому що саме на іміджі банку лежить функція того яка думка про нього буде формуватися у потенціальних клієнтів [57, с. 61]. І якщо банк має імідж стабільного і стійкого банку з успішними фінансовими показниками то і клієнти свої переваги і свої фінанси віддаватимуть йому та користуватимуться саме його послугами, що буде сприяти підвищенню його конкурентоспроможності. Нині у банківському бізнесі точиться жорстка боротьба як за збереження наявних клієнтів і надання їм нових банківських послуг, так і за залучення нових. Для цього треба пропонувати кращі умови обслуговування, підвищити їхню якість. Водночас банкам треба ретельніше вивчати нові потреби клієнтів у тих чи інших банківських продуктах. Для цього банківські установи використовують продуктову політику, один з перших елементів комплексу маркетингу, який розробляється для впливу на цільову аудиторію клієнтів. Незважаючи на особливості банківських продуктів, що зумовлюють необхідність застосування для управління їх конкурентоспроможністю методів, які принципово відрізняються від методів управління конкурентоспроможністю продуктів матеріальної сфери виробництва, підхід до визначення поняття «конкурентоспроможність банківського продукту» повинен базуватись на існуючих підходах (табл. 1.3).

Таблиця 1.3. Визначення поняття «конкурентоспроможність банківського продукту» (послуги)

Автор

Визначення

О.Є. Сєдих

Конкурентоспроможність продуктового ряду банку - сукупність кількісних та якісних ознак послуг фінансової установи, що створюють певну цінність для існуючих або потенційних клієнтів та роблять банківські продукти даної установи привабливими.

Н. Андрушків

Конкурентоспроможність банківської послуги - це один з вирішальних факторів комерційного успіху банківської установи на розвиненому конкурентному ринку, та означає, що повинна бути відповідність банківської послуги умовам ринку і вимогам клієнта.

Р.О. Інджикян

Конкурентоспроможність банківської послуги, на відміну від якості, визначається сукупністю тільки тих конкретних властивостей, які представляють безперечний інтерес для даного клієнта і забезпечують задоволення його потреб, а інші характеристики до уваги не приймаються

А.В. Петров

Конкурентоспроможність банківської послуги - це вирішальний фактор її комерційного успіху на розвиненому конкурентному ринку, це багатоаспектне поняття, що означає відповідність банківської послуги умов ринку і вимог клієнта. Інакше кажучи, під конкурентоспроможністю розуміється комплекс споживчих і вартісних характеристик банківської послуги, що визначають її успіх на ринку.

С.Н. Тайдуллін, М.В. Каменська

Конкурентоспроможність послуги - це її властивість, що характеризує ступінь відповідності споживчих характеристик пропонованим вимогам і побажанням потенційних та існуючих клієнтів, що визначає частку ринку, що належить даної послуги (продукту), і що перешкоджає перерозподілу ринку на користь інших послуг (продуктів).

В. Зражевський

Конкурентоспроможність банківської послуги - це відносний динамічний показник її якісних і вартісних характеристик, оптимальне співвідношення яких забезпечує: по-перше, задоволення конкретної потреби клієнтів; по-друге, вигідну відміну від аналогічних послуг.

Згідно з табл. 1.3, можна визначити наступні ознаки конкурентоспроможності банківського продукту:

конкурентоспроможність означає потенційну або перспективну можливість продажу на ринку, зумовлену факторами, що визначаються як факторами власне конкурентоспроможності продукту, так і факторами, пов'язаними з реалізацією даного продукту на певному ринку, тобто конкурентоспроможний на одному ринку продукт може бути неконкурентоспроможним на інших;

конкурентоспроможність продукту визначається сукупністю його властивостей (цінові та нецінові характеристики), які забезпечують реалізацію визначених потреб споживача;

обов'язковою є наявність базових елементів конкурентоспроможності продукту-споживача, продукту і продукту конкурента, також продукти конкурують на конкретних ринках у фіксований період часу;

З урахуванням зазначеного вище, можна визначати конкурентоспроможність банківського продукту як його реальну і потенційну спроможність витримати конкуренцію порівняно з продуктами-конкурентами на певному ринку у фіксований проміжок часу, що визначається як факторами власне конкурентоспроможності продукту (наявність властивостей продукту задовольняти потреби споживачів за конкурентною ціною), так і факторами, пов'язаними з реалізацією даного продукту на певному ринку [61, с. 23].

Асортиментну політику банківської установи визначає ефективність процесу створення і впровадження специфічного банківського продукту на ринок. Сутність асортиментної політики полягає у визначенні й підтримці оптимальної структури набору пропонованих послуг, який необхідно продавати, виходячи з цілей самого банку [73, с. 26].

Асортиментна політика дає змогу підтримувати конкурентоспроможність банківських продуктів, що в свою чергу забезпечує конкурентну позицію самої банківської установи. Тому основним завданням асортиментної політики банку є:

визначення і задоволення запитів споживачів - клієнтів;

оптимальне використання технологічних знань і досвіду самого банку;

оптимізація фінансових результатів;

перетворення різних потенційних банківських послуг у реальні;

дотримання принципів гнучкості процесу наданих послуг, оптимальної кваліфікації кадрів і іншої логічної залежності.

Процес розроблення та планування асортиментної політики банку пов'язаний із ретельним аналізом специфічних характеристик банківських продуктів та їхніми відмінними рисами (табл. 1.4).

Таблиця 1.4. Специфічна характеристика банківських послуг

Назва

Сутність

Невідчутність послуг, їх абстрактний характер

неможливо відчути матеріально або побачити й оцінити доти, доки клієнт її не отримає

Мінливість якості продукту

мінливість якості і невіддільність послуг від кваліфікації людей висувають особливі вимоги до навчання кадрів, велику роль грає знання продукту та психології клієнта

Необережність послуг

має бути особливий механізм вирівнювання попиту та пропозиції, послуги не можна зберігати як товари, вони споживаються клієнтом лише в момент отримання цієї послуги

Різноплановість форм розрахунків

надання банківських послуг пов'язане з використанням грошей у різних формах: наявні, безготівкові гроші та розрахунки

Майнова забезпеченість послуг

нематеріальні банківські послуги набувають форми у вигляді майнових договірних відносин

Часова абстрактність послуг

більшість банківських послуг має тривалість у часі: угода, не обмежується одноразовим актом, банк намагається встановлювати більш-менш тісні зв'язки з клієнтом

Згідно з табл. 1.4 банківська послуга має ряд специфічних характеристик. Всі ці характеристики повинні враховуватися банком при розробленні плану підвищення конкурентоспроможності самого банку та своїх послуг. Але є і ряд взаємопов'язаних факторів, таких як склад персоналу, інтер'єр самого відділення та багато іншого, що може вплинути на клієнта під час прийняття рішення про придбання послуги [4, с. 77].

В умовах загострення конкуренції на ринку банківських послуг безперечну перевагу над своїми конкурентами мають банки, які пропонують клієнтам велику кількість послуг. Рішення про структуру базового асортименту послуг приймається на етапі створення банку або на етапі стратегічного планування, у випадку зміни стратегії вже існуючого банку (рис. 1.4).

Незважаючи на подібність асортиментного ряду багатьох банківських установ України сьогодні, все ж таки задля забезпечення своїх конкурентних позицій на ринку банки повинні використовувати ідею «відмінності» від конкурентів, що в сучасних умовах можливо завдяки неціновим методам конкуренції, зокрема поліпшення якості обслуговування, збільшення асортименту банківських продуктів та їх доступності (філіальна мережа) і поліпшення їхньої якості, а також проведення рекламних заходів на телебаченні, радіо і в пресі, використання прямої поштової реклами, зовнішньої реклами і реклами у мережі Інтернет [9, с. 123].

Рис. 1.4. Асортиментний ряд конкурентоспроможної банківської установи

Конкурентоспроможність банківських продуктів і послуг визначається певною кількістю факторів, які можна класифікувати і подати у вигляді таких агрегованих груп:

споживчі властивості продуктів і послуг певного банку;

споживчі властивості продуктів і послуг банків-конкурентів;

маркетингова стратегія даного банку;

маркетингові стратегії банків-конкурентів;

характеристики цільових ринкових сегментів певного банку;

характеристики цільових ринкових сегментів банків-конкурентів.

Кожна з наведених груп містить ряд підгруп, тому коло факторів, що визначають конкурентоспроможність конкретного банківського продукту або послуги, виявляється настільки широким і своєрідним, що неможливо запропонувати єдину методику збору відповідних даних, їхньої обробки та уніфікації для повної діагностики рівня інтенсивності конкуренції в конкретному сегменті ринку банківських продуктів і послуг.

Постає завдання вибору найважливіших факторів, що визначають конкурентоспроможність банківських продуктів і послуг. Вирішувати таке завдання слід шляхом виокремлення основних змістовних ознак конкурентоспроможності, а саме:

відповідність властивостей банківських продуктів і послуг потребам клієнтів (тотожність властивостей якості і конкурентоспроможності);

наявність трьох елементів конкурентоспроможності - клієнта, продукту (послуги) певного банку та продукту (послуги) банку-конкурента (розходження властивостей якості і конкурентоспроможності);

тотожність різних банківських продуктів або послуг у розрізі конкурентоспроможності (розвиток властивості якості).

Конкурентоспроможність банківського продукту або послуги - це наявність сукупності параметрів певного продукту або послуги, що можуть бути виокремленні клієнтами, вигідно відрізняють цей продукт або послугу від аналогів конкурентів у конкретному сегменті ринку банківських продуктів і послуг у заданий проміжок часу [30, с. 15]. Кількісно конкурентоспроможність банківського продукту або послуги визначається як співвідношення корисного ефекту і ціни. У процесі аналізу конкурентоспроможності варто враховувати певні положення (рис. 1.5).

Процес аналізу і оцінки конкурентоспроможності банківських продуктів і послуг містить такі етапи: дослідження запитів і переваг потенційних клієнтів; організація моніторингу ринку банківських продуктів і послуг з метою збору інформації щодо особливостей продуктових рядів конкурентів, обсягів продажу, стратегій розвитку банків-конкурентів тощо; розробка єдиної системи показників якості банківських продуктів і послуг з позицій банку і клієнтів за кожним елементом продуктового портфеля; моделювання процесу забезпечення конкурентоспроможності, тобто виявлення факторів впливу на рівень конкурентоспроможності і визначення залежностей між ними; вибір моделі кількісної оцінки конкурентоспроможності банківських продуктів і послуг, розробка власних методів, алгоритмів і процедур вирішення певного завдання; аналіз динаміки факторів, що визначають конкурентоспроможність банківського продукту або послуги; визначення рівня конкурентоспроможності елементів продуктового портфеля банку, який забезпечить цільовий обсяг прибутку і цільову частку ринку.

Оцінку рівня конкурентоспроможності банківського продукту чи послуги варто починати з вибору атрибутів, на основі вивчення яких буде проводитися порівняння. Поняття «атрибут» містить характеристики продукту чи послуги, характеристики способу застосування продукту чи послуги, вигоди клієнтів, особливості клієнтів [36, с. 120].

Наступний крок полягає в ліквідації зайвих, дублюючих атрибутів. Таку роботу, керуючись логікою і знанням досліджуваного банківського продукту або послуги, проводять експерти відділу маркетингу і клієнтської політики банку. У ряді випадків вибір істотних атрибутів здійснюється на основі факторного аналізу.

Рис. 1.5. Основні положенні аналізу конкурентоспроможності

Для цього ранжують елементи продуктового портфеля за кожним атрибутом. Потім розраховується кореляція між атрибутами і, за допомогою інструментів факторного аналізу, на основі виявлених кореляційних залежностей, здійснюється групування атрибутів. Наступним кроком, після виключення зайвих атрибутів, є виявлення з їхньої кількості найбільш вагомих, визначальних з позицій клієнта, тобто тих, які, в остаточному підсумку визначають конкурентну позицію продукту або послуги і вибір клієнта [41, с. 194].

Далі, за допомогою обраних атрибутів, визначаються позиції продуктів і послуг банків-конкурентів, їх імідж за кожним елементом продуктового портфеля. Таке дослідження називають багатомірним шкалуванням. Отримані результати доцільно подавати у вигляді таблиці.

Як оціночні критерії варто використовувати такі показники (атрибути): призначення банківського продукту або послуги (функціональні можливості, відповідність сучасним банківським та інформаційним технологіям, відповідність запитам клієнтів, стильність тощо); надійність; ергономічність (зручність і простота в експлуатації); естетичність; безпека.

Очевидно, що тільки частина атрибутів може бути оцінена кількісно (через якісну природу атрибуту або практичної неможливості одержати кількісну інформацію). Внаслідок цього, широко використовуються якісні шкали вимірів (гірше, менше і таке інше, з уведенням проміжних градацій). При виборі базового зразка для порівняння - продукту або послуги банку-конкурента - необхідно, щоб він і продукт певного банку були аналогічними за призначенням, умовами використання, адресувалися одній групі цільових клієнтів [53, с. 15].

Аналіз конкурентоспроможності банківських продуктів і послуг здійснюється за показниками якості, ціни та обсягу реалізації. Також існують певні критерії ефективності маркетингової діяльності банків-конкурентів (табл. 1.5).

Таблиця 1.5. Критерії ефективності маркетингової діяльності банків-конкурентів

Елемент комплексу маркетингу

Критерії ефективності маркетингової діяльності банків-конкурентів

Продукт

Бренд комерційного банку. Широта і глибина продуктового портфеля. Інтегральний показник рівня якості продукту або послуги (якщо інтегральний показник якості не розраховується, то використовуються одиничні атрибути якості). Якість сервісу. Ринкова частка. Швидкість зміни обсягів продажу

Ціна

Рівень цін. Гнучкість цінової політики. Фактори ціноутворення нових продуктів і послуг банку

Доведення банківського продукту або послуги

Цільові ринкові сегменти. Обсяг реалізації в цільових сегментах ринку. Чисельний склад співробітників служби маркетингу і клієнтської політики.

Рівень кваліфікації співробітників служби маркетингу і клієнтської політики.

Ефективність роботи філійної мережі (співвідношення обсягів реалізації і витрат на створення і функціонування окремих філій).

Використання інструментів прямого маркетингу

Маркетингові комунікації

Рівень рекламної діяльності: бюджет рекламної діяльності; види реклами; види ЗМІ, що використовуються; характеристика окремих рекламних кампаній (періодичність і частота повторення реклами, якість рекламних повідомлень тощо).

Рівень і методи стимулювання продажів (окремо для працівників банку, клієнтів, торговельних організацій у випадку споживчого кредитування): цінові знижки і націнки; премії; купони; лотереї і конкурси; пакетні продажі; надання безкоштовних зразків тощо; розмір бюджету стимулювання.

Використання персональних продажів (їх обсяг у загальному обсязі реалізації, оплата праці і стимулювання співробітників, які здійснюють персональний продаж). Використання інструментів зв'язків із громадськістю (наявність спеціального підрозділу або окремих співробітників, що здійснюють зв'язок із громадськістю, оплата і преміювання їхньої праці, відповідний інструментарій - презентації, прес-релізи)

Згідно з ними можна охарактеризувати наскільки хороший та ефективний в банку управлінський склад персоналу та наскільки ефективно працює банк в сфері підвищення конкурентоспроможності банку.

Інтегрований показник конкурентоспроможності банківського продукту чи послуги залежить від ефективності використання комерційним банком маркетингового інструментарію [23, с. 78]. Тому порівняльна оцінка ефективності маркетингової діяльності банків-конкурентів передбачає групування критеріїв за окремими елементами комплексу маркетингу (див. табл. 1.5).

Аналіз ринкових позицій і стратегічних перспектив банків-конкурентів припускає вирішення чотирьох основних питань, які узагальнено розкривають потенціал конкурентів, а саме:

основні цілі конкурентів;

поточні стратегії досягнення цілей конкурентів;

засоби реалізації стратегій конкурентів;

варіанти ймовірних майбутніх стратегій конкурентів. Результати аналізу такої інформації є основою побудови профілю конкурента.

Потенціал комерційного банку має такі складові: фінансово-економічну, виробничу, науково-дослідну, кадрову, організаційну, маркетингову.

Фінансово-економічна складова вимагає вивчення джерел фінансування поточної діяльності і розвитку банку, цінового діапазону, розмірів знижок тощо.

Виробнича складова містить потужність виробничої бази, що характеризує обсяги випуску, можливість трансформації продуктового портфеля банку, нарощування обсягів випуску інноваційних продуктів і послуг (кількість зайнятих працівників і рівень їх кваліфікації, оснащеність основними фондами, рівень сучасності та ефективності використання основних фондів, структура витрат із урахуванням фактору економії залежно від обсягів і темпів освоєння випуску інноваційних продуктів і послуг). Науково-дослідна складова - потужність науково-дослідної бази, що характеризує можливості розробки нових видів банківських продуктів і послуг (розмір бюджету трансформації продуктового портфеля, кількість висококваліфікованих аналітиків, оснащеність сучасними засобами банківської справи, ефективність та інтенсивність науково-дослідних розробок). Кадрова складова - рівень кваліфікації співробітників банку відповідно до посад, досвід роботи, наявність зарубіжного профільного практичного досвіду, вікова структура тощо [26, с. 24].

Організаційна складова - рівень диверсифікації діяльності банку; методи стимулювання персоналу, клієнтів; методи аналізу, планування, прогнозування діяльності банку; доступність вичерпної інформації про клієнтів, ринкові тенденції; система безпеки; наявність сучасної IT-архітектури і програмного забезпечення тощо. Маркетингова складова - імідж банку; концепція банківських продуктів і послуг, їхня якість, рівень відповідності світовим стандартам, широта і глибина продуктового портфеля; частка ринку в кожному сегменті й загалом на ринку банківських продуктів і послуг; частота, глибина і методи проведення маркетингових досліджень, їхній бюджет; ефективність продажів. Результати аналізу ринкових позицій і стратегічних перспектив банків-конкурентів за окремими елементами продуктового портфеля доцільно подавати у вигляді багатокутника конкурентоспроможності (рис. 1.6).

Рис. 1.6. Багатокутник конкурентоспроможності банківських продуктів або послуг

На кожній вісі для відображення оцінок досліджуваних факторів конкурентоспроможності (на рис. 1.6 наведені 8 факторів конкурентоспроможності) використовується визначений масштаб вимірів, наприклад, бальні оцінки. Коректність оцінки конкурентоспроможності залежить від повноти доступної інформації про діяльність банків-конкурентів. Незважаючи на порівняльну прозорість банківської діяльності, проблема інформаційної недостатності, в цьому контексті, існує, тому зростає роль первинної інформації, зібраної шляхом опитувань клієнтів, партнерів, отриманої з інших доступних джерел. Актуальними є неформальні методи збору інформації - технічна, комерційна, маркетингова розвідка. Джерелами інформації про діяльність банків-конкурентів є спеціалізовані видання, ЗМІ, інформаційні матеріали банків-конкурентів, дані офіційної звітності, сайти тощо.

Первинним у визначенні конкурентоспроможності банківського продукту є конкурентоспроможність зовнішнього середовища. Базовим внутрішнім фактором конкурентоспроможності банківського продукту є його якість, що визначає рівень ціни та нецінові характеристики. Структура факторів за ступенем їх впливу на конкурентоспроможність для продуктового ряду банку буде індивідуальною [61, с. 108].

Ціна як фактор конкурентоспроможності може виступати не тільки в якості внутрішнього фактора, а і як інструмент впливу на зовнішнє середовище, особливо, якщо банк є лідером галузі або монополістом. У такому випадку зміна ним ціни призведе до перегляду цін іншими учасниками ринку і, безумовно, позначиться і на кінцевих споживачах.

Нецінова конкуренція базується на відмінних особливостях продуктів порівняно з конкурентами, пов'язаних з їх властивостями, умовами продажу, позиціонуванням на ринку.

Отже, нецінові фактори конкурентоспроможності банківського продукту пов'язані з використанням різноманітних прийомів заохочення клієнтів, які прямо не пов'язані зі зміною ціни: якість, реклама, поліпшений рівень обслуговування, розширення асортименту, комплексне обслуговування тощо.

Найбільш важливою властивістю продукту з точки зору нецінової конкуренції є його якість, причому конкурентоспроможність продукту на 70-80% залежить саме від неї, що проявляється через міру корисності даної споживчої вартості для споживача.

Якість банківських продуктів прийнято визначати за такими критеріями:

матеріальність (оснащеність банку, інтер'єр приміщення, зовнішній вигляд та поведінка персоналу, інформаційні матеріали тощо);

надійність (гарантованість своєчасного та повного виконання окремих дій на користь клієнта з боку банку, строк роботи банку на ринку);

чуйність (прагнення допомогти клієнту, рівень зацікавленості клієнтом, швидкість та зручність обслуговування;

переконливість (компетентність, відповідальність, впевненість та ввічливість обслуговуючого персоналу банку);

співчуття (прояв турботи про клієнта, реалізація індивідуального підходу).

Ефективний вплив на нецінові фактори можливий за умови проведення маркетингових досліджень того сектора ринку, який обслуговується банком, вивчення потреб клієнтури, розробки нових продуктів, що пропонується клієнтам. Склад та взаємозв'язки конкурентоспроможності банківського продукту можна представити у певному вигляді (рис. 1.7).

Первинним у визначенні конкурентоспроможності банківського продукту є конкурентоспроможність зовнішнього середовища. Базовим внутрішнім фактором конкурентоспроможності банківського продукту є його якість, що визначає рівень ціни та нецінові характеристики. Структура факторів за ступенем їх впливу на конкурентоспроможність для продуктового ряду банку буде індивідуальною.

Рис. 1.7. Склад і взаємозв'язки факторів конкурентоспроможності банківського продукту

Отже, конкурентоспроможність банків є ознакою успішності, яка, тим не менш, має властивість змінюватися з часом і може бути реально оцінена лише у порівнянні з іншими банками. А тому для забезпечення стійкого розвитку в умовах глобалізації світового фінансового простору банківська установа має безупинно поліпшувати свої послуги, шукати нові галузі діяльності та удосконалювати виробничі й управлінські процеси.

2. Аналіз стану фінансового забезпечення конкурентоспроможності ПАТКБ «ПРАВЕКС-БАНК»

2.1 Аналіз фінансового стану банку

Більшість методик аналізу фінансового стану банку поєднує чотири групи показників, що дають можливість оцінити фінансовий стан банку виходячи із: оцінки фінансової стійкості; оцінки ділової активності; оцінки ліквідності; оцінки ефективності управління.

Оціночні показники являють собою коефіцієнти, що розраховуються на основі даних балансу комерційного банку та звіту про прибутки і збитки. Національний банк України рекомендує при визначенні узагальнюючої оцінки фінансового стану банку використовувати загальновідому систему «CAMEL».

Фінансова стійкість банку ? це головна умова його існування та активної діяльності. Вона формується під впливом об'єктивних та суб'єктивних факторів і оцінюється за допомогою як окремих показників, так і зведених комплексних показників, які лежать в основі рейтингових оцінок діяльності банків. Більшість показників фінансової стійкості банку базується на визначенні достатності капіталу для покриття банківських ризиків та на оцінці структури капіталу, яка визначає якісний склад балансового капіталу. Перш за все проведемо оцінку вартості капіталу ПАТКБ «ПРАВЕКС-БАНК» [100].

Капітал банку створює основу для функціонування і розвитку банківської установи. Величина власного капіталу визначає безпосередньо життєздатність і можливості зростання банківської установи, нейтралізує прийняті ризики, служить резервом для покриття непередбачуваних збитків, а також підтримує довіру з боку клієнтів і суспільства до банку. У світовій банківській практиці існує кілька методів обчислення вартості власного банківського капіталу, а саме метод балансової оцінки, метод «регулюючих бухгалтерських процедур» та метод ринкової вартості. Проведемо оцінку вартості капіталу ПАТКБ «ПРАВЕКС-БАНК» (табл. 2.1).

Таблиця 2.1. Результати оцінки вартості капіталу ПАТКБ «ПРАВЕКС-БАНК»

Метод оцінки власного капіталу

Значення за роками

2008 р.

2009 р.


Подобные документы

  • Дослідження сучасного стану системи загальної середньої освіти в Україні та її фінансового забезпечення. Принципи планування видатків місцевих бюджетів. Визначення пріоритетних шляхів вдосконалення фінансового забезпечення загальноосвітніх шкіл.

    курсовая работа [466,8 K], добавлен 01.04.2011

  • Види, завдання, інформаційна база аналізу фінансового стану підприємства. Інформаційне забезпечення оцінки фінансового стану підприємства. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства ВАТ "Парадіз". Напрямки поліпшення фінансового стану підприємства.

    курсовая работа [197,5 K], добавлен 14.06.2010

  • Опис стану галузі, в якій функціонує підприємство УДППЗ "Укрпошта", аналіз його діяльності. Проведення вертикального та горизонтального аналізу балансу. Аналіз ресурсного забезпечення діяльності підприємства, фінансових результатів та фінансового стану.

    курсовая работа [847,2 K], добавлен 23.05.2013

  • Теоретичні основи фінансового аналізу. Інформаційне забезпечення фінансового аналізу. Комплексний аналіз фінансового стану ЗАТ "Меблевик". Організаційно-економічна характеристика. Діагностика банкрутства як складова частина фінансового аналізу.

    курсовая работа [63,0 K], добавлен 06.09.2007

  • Значення фінансового забезпечення для досягнення ефективності функціонування суб'єктів господарювання будь-якої галузі економіки. Сукупність форм і методів, принципів і умов фінансування підприємств. Форми фінансового забезпечення підприємництва.

    реферат [17,2 K], добавлен 24.04.2016

  • Поняття фінансового стану та фінансових ресурсів на підприємстві. Організаційно–економічна характеристика підприємства КП "Макіївтепломережі". Методологія і інформаційне забезпечення аналізу фінансового стану і фінансових результатів на підприємстві.

    курсовая работа [112,1 K], добавлен 22.02.2013

  • Теоретично-методологічні засади фінансового забезпечення розвитку території. Формування бюджету міста Звенигородки. Видатки бюджету на фінансування розвитку досліджуваного міста. Шляхи удосконалення фінансового забезпечення розвитку міста Звенигородки.

    курсовая работа [197,2 K], добавлен 29.05.2012

  • Інформаційне забезпечення оцінки фінансового стану підприємства. Показники фінансового стану підприємства. Оцінка ліквідності та платоспроможності підприємства. Оцінка фінансової стійкості підприємства. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства.

    лекция [122,8 K], добавлен 15.11.2008

  • Теоретичні аспекти поняття фінансового стану підприємства: сутність, значення для діяльності. Аналіз фінансового стану ВАТ "Видавництво Харків". Показники платоспроможності і ліквідності підприємства. Заходи щодо покращення фінансового стану підприємства.

    дипломная работа [146,6 K], добавлен 21.08.2010

  • Інформаційне забезпечення фінансового аналізу. Комплексне оцінювання фінансового стану підприємства. Аналіз майна та оборотних активів. Джерела формування капіталу. Ліквідність та платоспроможність підприємства, його прибутковість та рентабельність.

    отчет по практике [317,5 K], добавлен 16.04.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.