Формування та використання прибутку підприємства

Факторний аналіз прибутковості підприємства. Механізм розподілу цільової величини доходу фірми. Техніко-економічна характеристика та перспективи розвитку ПАТ ВО "Конті". Вдосконалення системи управління розподілом та використанням прибутку організації.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 09.07.2014
Размер файла 668,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

"Фінансовий аналіз"

на тему: "Формування та використання прибутку підприємства"

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи прибутковості підприємства

1.1 Теоретико - суттєва характеристика прибутку

1.2 Механізм розподілу цільової величини прибутку підприємства

1.3 Сучасні методи аналізу прибутку підприємства

Розділ 2. Аналіз формування та використання прибутку підприємства

2.1 Техніко-економічна характеристика ПАТ "ВО "Конті"

2.2 Аналіз формування та використання прибутку ПАТ "ВО "Конті"

2.3 Факторний аналіз прибутковості підприємства

Розділ 3. Шляхи підвищення прибутковості підприємств на сучасному етапі їх розвитку

3.1 Шляхи підвищення прибутковості та перспективи розвитку ПАТ "ВО "Конті"

3.2 Вдосконалення системи управління розподілом та використанням прибутку підприємства

3.3 Стратегія управління прибутком підприємства

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

дохід управління розподіл прибуток

Головне завдання підприємства в умовах ринкової економіки є задоволення потреб народного господарства і громадян у його продукції, роботах і послугах з високими споживчими властивостями і якістю при мінімальних витратах, збільшення внеску в прискорення соціально-економічного розвитку країни. Для здійснення свого головного завдання підприємство забезпечує збільшення прибутку.

Актуальність теми полягає в тому, що прибуток - це головний показник діяльності будь-якого підприємства, тому дуже важливим є визачення факторів, що впливають на підвищення цього показника.

Мета роботи - узагальнення та подальший розвиток теоретико-методологічних підходів до формування та використання прибутку підприємства.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі завдання:

- визначити сутність прибутку, його види та функції;

- проаналізувати стан прибутковості на прикладі діяльності ПАТ "ВО "Конті";

- провести факторний аналіз прибутку підприємства;

- виявити шляхи підвищення розміру прибутку підприємства.

Об'єктом дослідження є процес формування і використання прибутку підприємства. Предмет дослідження - теоретично-методичні аспекти формування та використання прибутку ПАТ "ВО "Конті".

Можливість отримання прибутку спонукає людей шукати більш ефективні способи поєднання ресурсів, винаходити нові продукти, на які може виникнути попит, застосовувати організаційні і технічні нововведення, які обіцяють підвищити ефективність виробництва. Працюючи прибутково, кожне підприємство робить свій внесок в економічний розвиток суспільства, сприяє створенню і примноженню суспільного багатства і росту добробуту народу.

Прибуток являє собою кінцевий фінансовий результат, що характеризує виробничо-господарську діяльність всього підприємства, тобто становить основу економічного розвитку підприємства. Зростання прибутку створює фінансову основу для самофінансування діяльності підприємства, здійснюючи розширене відтворення.

Проблеми використання прибутку підприємства, його прибуткової діяльності в різних аспектах досліджували науковці України і зарубіжжя.Теоретичною базою для даної курсової роботи є наукові роботи наступрих вчених: Блонської В.І., Аверіна К.П., Афанасьєва М.В.,

Іванова В.О., Кулішова В.В., Мельничук В. К., Орлова О.О., Рудницької О.М., Хмелевського О.В. Хміль С.В.,Баранцевої С. О., та ін.

Як за радянських часів, так і в період ринкових трансформацій, ці проблеми залишаються актуальними і не до кінця вирішеними. Так, за межами сучасних досліджень залишаються поєднання якісної та кількісної характеристик прибутку, що поширює не тільки систему об'єктів якості, а й просуває показник прибутку на принципово новий рівень і місце у фінансовому механізмі підприємства.

Розділ 1. Теоретичні основи прибутковості підприємства

1.1 Теоретико - суттєва характеристика прибутку

В умовах переходу до ринкової економіки головну роль в системі економічних показників відіграє прибуток. Прибуток являє собою кінцевий фінансовий результат, що характеризує виробничо-господарську діяльність всього підприємства, тобто становить основу економічного розвитку підприємства [1].

Рис. 1.1 Значення прибутку в ринковій економіці [2]

Розглянемо вищенаведену структурно-логічну схему визначення прибутку підприємства в умовах ринкової економіки:

1. Прибуток підприємства є головною метою підприємницької діяльності. Основним спонукальним мотивом здійснення будь-якого виду бізнесу, його головною кінцевою метою є ріст благоустрою власників підприємства. Характеристикою цього росту є розмір поточного їх доходу на вкладення капіталу, джерелом якого є отримання прибутку.

Об'єктом економічних інтересів держави є частина прибутку, яка сплачується у вигляді податків та обов'язкових платежів. Економічний інтерес підприємства знаходить своє узагальнення в обсязі прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства і використовується для вирішення виробничих і соціальних завдань його розвитку. Економічний інтерес робітників підприємства пов'язаний, передусім, з розміром прибутку, який спрямовується на матеріальне заохочення, соціальні виплати та соціальний розвиток. Власника підприємства цікавить, насамперед, розмір фондів виплати дивідендів, а отже - та частина прибутку, котра пов'язана з виробничим розвитком, а відповідно приростом капіталу підприємства. У зв'язку з тим, що прибуток є єдиним джерелом реалізації економічних інтересів всіх перерахованих сторін, жодна з них не може мати пріоритетів в задоволенні, оскільки це призведе до ущемлення інтересів інших сторін. Наприклад, надмірні податки з прибутку підприємства знижують економічну зацікавленість підприємства в збільшенні, що призводить до зменшень надходжень в бюджет.

2. Прибуток створює базу економічного розвитку суспільства в цілому. Механізм перерозподілу прибутку підприємства через податкову систему дає змогу "наповнювати" дохідну частину державних бюджетів всіх рівнів, що дає змогу державі успішно виконувати покладені на неї функції і реалізовувати намічені програми розвитку економіки.

3. Прибуток підприємства є критерієм ефективності операційної діяльності підприємства. Індивідуальний рівень прибутку підприємства порівняно з галузевим характеризує ступінь вміння менеджерів ефективно здійснювати господарську діяльність. Середньогалузевий рівень прибутку підприємств є основним регулятором "переливу капіталу" в галузі з більш ефективним його використанням. При цьому капітал переміщається в ті сегменти ринку, які характеризуються значним обсягом незадоволеного попиту, що сприяє задоволенню суспільних і особистих потреб.

4. Прибуток є основним внутрішнім джерелом формування фінансових ресурсів підприємства, які забезпечують його розвиток. Чим вищий рівень прибутку, тим менша потреба в залученні коштів із зовнішніх джерел, і тим вищий рівень самофінансування розвитку підприємства, забезпечення реалізації стратегічних цілей, підвищення конкурентної позиції підприємства на ринку. При цьому, на відміну від деяких внутрішніх джерел формування фінансових ресурсів підприємства, прибуток є таким джерелом, яке постійно відтворюється.

5. Прибуток є головним джерелом зростання вартості підприємства.

Здатність самозростання вартості капіталу забезпечується шляхом капіталізації частини отриманого підприємством прибутку, тобто його спрямованість на приріст активів підприємства. Чим вища сума і рівень капіталізації отриманого прибутку, тим більшою мірою зростає вартість його чистих активів, а відповідно і ринкова вартість підприємства в цілому.

6. Прибуток підприємства є важливим джерелом задоволення соціальних потреб суспільства. Соціальне значення прибутку проявляється, насамперед, в тому, що засоби, які перераховуються в бюджет різних рівнів в процесі оподаткування прибутку, є джерелом реалізації різних загальнодержавних і місцевих соціальних програм, які забезпечують "виживання" окремих соціально-незахищених членів суспільства. Крім того, ця значення проявляється в задоволенні за рахунок отриманого прибутку підприємства соціальних потреб його персонал. Соціальне значення прибутку проявляється також в тому, що він є джерелом зовнішньої благодійницької діяльності підприємства, спрямованої на фінансування окремих неприбуткових організацій, установ соціальної сфери, наданням матеріальної допомоги окремим категоріям громадян.

7. Прибуток є основним захисним механізмом, який захищає підприємство від загрози банкрутства. Хоча загроза банкрутства існує і в умовах прибуткової діяльності підприємства, але підприємство набагато швидше виходить з кризового стану при високому потенціалі генерування прибутку. За рахунок капіталізації отриманого прибутку може бути швидко збільшена частка високоліквідних активів, тобто відновлена платоспроможність; збільшена частка власного капіталу при відповідному зниженні обсягу залучених засобів, тобто підвищена фінансова стійкість; сформовані відповідні резервні фінансові фонди.

Основними функціями прибутку підприємства є:

а) оцінювальна -- ефект використання основних ресурсів підприємства;

б) стимулююча -- функція прибутку спрямована на зниження витрат виробництва запровадженням інновацій, що збільшує можливості розширення виробництва і зростання масштабів бізнесу;

в) господарського розрахунку -- доходи підприємства мають не тільки покривати витрати, але й резерв;

г) розподільча -- функція прибутку забезпечує вибір підприємницької діяльності серед альтернативних варіантів;

д) індикативна (інформаційна) -- функція прибутку забезпечує підприємство інформацією, з одного боку, про оцінку його діяльності, а з другого - про наповненість ринку товаром, даючи тим самим економічний сигнал про необхідність збільшувати чи зменшувати обсяги виробництва.[3]

Відповідно до класифікаційних ознак існують різні види прибутку (Додаток А).

Прибуток формується під впливом великої кількості взаємозалежних факторів, що впливають на результати діяльності підприємства по-різному: одні - позитивно, інші - негативно. Серед зовнішніх факторів можна виділити такі:

а) економічні умови господарювання;

б) місткість ринку;

в) платоспроможний попит споживачів;

г)державне регулювання діяльності підприємства та ін.

Особливе значення має рівень, динаміка і коливання платоспроможного попиту, тому що він визначає стабільність отримання прибутку.

Поряд з перерахованими вище, варто звернути увагу на такі серйозні

макроекономічні чинники, як податкова і кредитна політика держави, розвиток діяльності громадських організацій споживачів товарів і послуг, і, нарешті, політична стабільність у державі.

Зовнішні та внутрішні фактори тісно пов'язані між собою. Але внутрішні фактори прямо залежать від організації роботи самого підприємства.

На формування прибутку як фінансового показника роботи торговельного підприємства впливають:

а) результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності;

б) сфера діяльноті;

в) галузь господарства;

г) встановлені законодавством умови обліку фінансових результатів.

Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції.

Прибуток є основне джерело розвитку підприємства, науково-технічного вдосконалення його матеріальної бази і продукції, всіх форм інвестування.

Таким чином, прибуток - це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Він характеризує перевищення надходжень над витратами, характеризує мету підприємницької діяльності і береться як головний показник результативності підприємства.

1.2 Механізм розподілу цільової величини прибутку підприємства

Функціонування підприємства в сучасних умовах супроводжується безперервним колообігом коштів, який здійснюється у вигляді витрат ресурсів і отримання доходів, їхнього розподілу і використання. При цьому визначають джерела коштів, напрямки та форми фінансування, оптимізують структуру капіталу, здійснюють розрахунки з постачальниками матеріально-технічних ресурсів, покупцями продукції, державними органами, персоналом підприємства тощо.

Актуальною проблемою для підприємства у процесі господарсько-фінансової діяльності стає механізм розподілу цільової величини прибутку, що у підсумку відображає економічний стан суб'єкта підприємництва.

Головна вимога сьогодні до системи розподілу прибутку, що залишається на підприємстві, полягає в тім, що вона повинна забезпечити фінансовими ресурсами потреби розширеного відтворення на основі встановлення оптимального співвідношення між засобами, які скеровують на споживання і нагромадження.

В умовах ринкових відносин велике значення має обґрунтування співвідношень у спрямуванні прибутку на цілі виробничо-технічного розвитку, соціального розвитку, формування фінансового резерву, на виплати засновникам (власникам), дивіденди акціонерам тощо [11]. Водночас, прибуток є джерелом сплати підприємством штрафних санкцій, здійснення відрахувань на благодійні цілі, а також його використовують для погашення кредитів, отриманих на інвестиційні цілі.

На рисунку 1.2. зображено схему напрямів можливого використання прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків.

Під час розподілу прибутку, визначення основних напрямків його використання насамперед враховують стан конкурентного середовища, що може диктувати потребу істотного розширення і відновлення виробничого потенціалу підприємства [21]. Відповідно до цього визначають масштаби відрахувань від прибутку у фонди виробничого розвитку, ресурси яких призначають для фінансування капітальних вкладень, збільшення обігових коштів, забезпечення науково-дослідної діяльності, упровадження нових технологій, переходу на прогресивні методи праці.

Рис. 1.2 Схема розподілу чистого прибутку підприємства [16]

На будь-якому підприємстві об'єктом розподілу є загальний прибуток підприємства. Під його розподілом розуміють скерування прибутку в бюджет і по статтях використання на підприємстві. Законодавчо розподіл прибутку регулюють у вигляді податків й інших обов'язкових платежів. Визначення ж напрямків витрат прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, структури статей його використання перебувають у компетенції самого підприємства.

Прибуток повного товариства розподіляють між учасниками відповідно до установчого договору, у якому визначають частки його учасників. Визначення часткою в договорі має значення не тільки при розподілі прибутку, але і для рішення питання про покриття збитків. Кожен учасник, одержавши частину прибутку повного товариства, враховує її в складі свого загального прибутку як позареалізаційний доход і з загальної суми прибутку у встановленому порядку обчислює податок, що вносить у бюджет. Чистий прибуток товариства розподіляється між резервним фондом, фондом нагромадження, фондом споживання, а прибуток, що залишився - уже між засновниками [13].

Прибуток товариства з обмеженою відповідальністю обкладається податком і розподіляється в загальному порядку, установленому для юридичних осіб. Підводячи підсумки господарської діяльності за рік, кожному учаснику (пайовику) виплачують частку прибутку, що відповідає його внеску в статутний капітал, внесення в бюджет податків, інших обов'язкових платежів, напрямку прибутку на розвиток підприємства і матеріальне заохочення працівників.

Найскладнішим є порядок розподілу прибутку акціонерних товариств.

Загальні механізми розподілу прибутку і порядок виплати дивідендів фіксують у статуті суспільства. Для визначення ставки дивідендів потрібно розрахувати потенційний розмір прибутку, що може бути виплачена акціонерам без збитку для діяльності акціонерного товариства [17].

ПД = ПЗ - ПП - ПРФ - ПР, (1.1)

де: ПД - прибуток, що нараховується на виплату дивідендів;

ПЗ - загальний прибуток;

ПП - прибуток, який буде спрямовано у вигляді податків у бюджет;

ПР - прибуток, який скеровують на розвиток суспільства;

ПРФ - прибуток, який відраховують до резервного фонду.

Прибуток як чистий дохід акціонерного товариства формується в процесі його господарської діяльності і реалізується після продажу виготовленої продукції, виконання робіт, надання послуг. Його величина залежить від підсумків роботи суспільства, ефективності використання притягнутих фінансових ресурсів. Особливістю розподілу прибутку акціонерного товариства є формування резервного фонду (і інших аналогічних за призначенням фондів - гарантійних, страхових і т. ін.), який створює суспільство. Величина резервного фонду не може бути меншою ніж 10 % та більшою ніж 25 % величини оплаченого статутного капіталу. Величину відрахувань у резервні фонди встановлюють на загальних зборах акціонерів, але вони не можуть становити більше ніж 50 % оподатковуваного прибутку.

Резервний і інший фонди призначені для покриття збитків акціонерного товариства і використовуються, якщо прибутку звітного року недостатньо для виплати доходів за цінними паперами.

До витрат акціонерного товариства, пов'язаним з розвитком виробництва та тих, що фінансуються з чистого прибутку, належать витрати з випуску і поширення акцій і облігацій. Частина прибутку, призначена на нагромадження, може бути спрямована на збільшення статутного капіталу акціонерного товариства чи як внесок у статутний капітал дочірнього суспільства. Якщо це передбачено статутом, частину прибутку спрямовують для розподілу між працівниками у вигляді грошових винагород чи у вигляді акцій.

Таким чином, кожен суб'єкт підприємницької діяльності визначає загальну філософію розвитку, тобто свою генеральну стратегію, акцентує увагу на сферах вкладення капіталу, географічному їх розміщенні, потребі освоєння нових ринків, перспективі розвитку виробництва.

Визначення головної мети функціонування підприємства пов'язане із стратегією його управління. Найчастіше ця головна мета формулюється як досягнення певного рівня рентабельності на власний капітал і, відповідно,

одержання певної маси чистого прибутку. Тому дуже важливо під час стратегічного планування врахувати усі чинники й аспекти подальшого розвитку для повного і обґрунтованого визначення величини прибутку та забезпечення певного рівня прибутковості [10].

Отже, для отримання максимального прибутку підприємство повинне найповніше використовувати ресурси, які є в його розпорядженні, передусім виявлений резерв для збільшення обсягу товарообігу.

1.3 Сучасні методи аналізу прибутку підприємства

З метою об'єктивної оцінки та виявлення невикористаних резервів для подальшого підвищення ефективності управління прибутком проводиться фінансовий аналіз.

Проведення аналізу прибутку підприємства перш за все потребує класифікації факторів впливу та їх параметрів, що дозволять в кількісному та відносному вимірі оцінити вплив цих факторів на процес формування зростання прибутку та його ефективного використання. За отриманими результатами аналізу прибутку керівництво підприємства має можливість оцінити показники діяльності, ефективність прийняття управлінських рішень щодо інвестиційної та фінансової політики. Перелік завдань, що потребують вирішення в процесі аналізу та джерела інформації, які використовуються при цьому, залежить від мети та інтересів користувачів (керівництва, фінансових аналітиків, менеджерів, податкових органів, потенційних інвесторів, банків, тощо) [22].

Основними завданнями аналізу прибутку є: оцінка динаміки показників прибутку, ґрунтовності утворення та розподілення його фактичної величини, виявлення та вимірювання дії різних факторів на прибуток, оцінка можливих резервів подальшого росту прибутку на основі оптимізації обсягів виробництва та накладних витрат.

Методика аналізу прибутку підприємства полягає у порівнянні фактичних даних за звітний період з плановими значеннями або з даними за попередні періоди, виявленні тенденції зміни, встановленні причин відхилення від плану за кожним з видів прибутку. Як важлива складова аналізу визначається рентабельність - відносна характеристика прибутку, що відображає ступінь дохідності, вигідності та прибутковості діяльності. Показники рентабельності ширше та повніше, в порівнянні з абсолютним значенням прибутку, відображають результати ведення господарської діяльності. Ця величина відображає співвідношення ефекту із вкладеним капіталом або спожитими ресурсами [7].

На обсяг прибутку впливають як зовнішні, так і внутрішні фактори. Тому з метою визначення впливу кожного з цих факторів проводять факторний аналіз, що являє собою комплексне вивчення та вимір впливу факторів на величину результативних показників. Кожен з факторів по-різному позначається на зміні показників. Величина прибутку формується під впливом таких факторів: обсяг реалізації, структура продукції, відпускні ціни на сировину, матеріали, паливо, тарифи на електроенергію та транспортування, рівень матеріальних та трудових ресурсів, тощо.

Поширеним способом узагальнення та систематизації факторів впливу є створення так званих систем факторів. Вони розкривають явище, що вивчається, у вигляді суми чи добутку декількох факторів, які визначають його величину та функціонально залежить від нього. Найбільш поширені методи визначення впливу факторів на прибуток підприємства наведено в таблиці 1.1.

Наведені методи відрізняються способами розрахунків, але результати в числовому вираженні розрахунків за ними є однаковими, оскільки ґрунтуються на єдиному принципі. Вибираючи метод аналізу потрібно враховувати завдання та мету, якої потрібно досягти фінансовому аналітику. Ії застосуванням факторного аналізу прибутку підприємства з'являється можливість отримання достовірних даних про вплив окремих факторів на аналізовану величину, невикористаних резервів. Визначається походження джерел формування прибутку (зміна обсягів реалізації, структури продукції, відпускних цін та цін на сировину, тарифів на електроенергію та перевезення).

Постійне забезпечення зростання прибутку полягає у визначенні впливу факторів його формування та пошуку невикористаних резервів.

Табл. 1.1. Методи визначення впливу факторів на прибуток підприємства

№ з/п

Метод

Характеристика методу

1

Ланцюгових підстановок

Полягає в поступовій зміні базисної величина чи планового показника кожного факторного показника в обсязі результативного показника на фактичну в звітному періоді. Порівняння результату розрахунку з попереднім надає можливість визначити величину впливу окремих факторів на результативний показник. при цьому кількість підстановок повинна дорівнювати кількості фактоів впливу на результативний показник. важливим є дотримання поступової черговості зміни факторів. порушення порядку зміни призведе іншого факторного розкладання.

2

Абсолютних різниць

Величину впливу факторів розраховують множенням абсолютного приросту аналізованого фактора на базову величину факторів, які розташовані праворуч від нього в мделі, і на фактичну величину факторів, що розташовані ліворуч від нього.

3

Відносних різниць

Модифікація методу ланцюгових підстановок. Використовують відносні відхилення фактичних показників звітного періоду від базового періоду чи планових показників. Метод доцільно використовувати, коли обчислені відносні відхилення окремих факторів. Зміну факторних показників розраховують у відсотках відносно бази порівняння.

4

Індексний

Грунтується на відносних показниках динаміки порівнянь, виконання плану, що відображають співвідношення факторного рівня показника у звітному періоді до його рівня в базисному періоді.

5

Інтегрування

Використання методу дасть змогу отримати точніші результати розрахунку впливу факторів порівняно з іншими методами, оскільки додатковий приріст результативного показника від взаємодіх факторів приєднується не до останнього фактора, а ділиться порівну між ними.

6

Логарифмування

Результат не залежить від послідовності обчислень і забезпечує їх високу точність. За допомогою логарифмування результат сумісної дії факторів розподіляють пропорційно до частки ізольованого впливу кожного фактора на рівень результативного показника.

Таким чином, формування достовірної інформаційної бази є необхідною умовою проведення поглибленого аналізу прибутку підприємства з метою визначення фінансового стану підприємства, зокрема, дослідження змін, що відбулись за звітний період, ефективності використання отриманого прибутку. Факторний аналіз прибутку надає керівництву підприємства можливість коригувати обсяги виробництва в залежності від величини впливу тих чи інших факторів. Такий аналіз дає можливість оцінити стан справ на підприємстві, досліджувати структуру собівартості усієї випущеної та реалізованої продукції. Використання результатів аналізу прибутку підприємства дозволить вирішити такі завдання управління прибутком, як вивчення ефективності використання прибутку , оцінку умов кредитування і визначення ступеню ризику, своєчасного погашення зобов'язань перед бюджетом, банками та іншими контрагентами.

Розділ 2. Аналіз формування та використання прибутку підприємства

2.1 Техніко-економічна характеристика ПАТ "ВО "Конті"

Приватне акцiонерне товариство "Виробниче об'єднання "КОНТI"" - один з найбільших виробників кондитерських виробів в Україні та Російській Федерації. В Україні "Конті" займає друге місце в галузі і займає частку у виробництві 12%. У Російській Федерації група - у десятці основних лідерів кондитерського ринку - з часткою у виробництві 3% а також відноситься до першої тридцятки світового рейтингу кондитерських виробників Global TOP-100.

Група "КОНТІ" заснована в 1997 році. До складу Групи входить ПАТ "ВО" КОНТІ" і ЗАТ" КОНТІ-РУС ". Виробничі активи Групи: Донецька, Костянтинівська, Горлівська кондитерські фабрики, фабрика фасування кондитерських виробів (м. Макіївка) - в Україні і дві Курських кондитерських фабрики - в Росії.

Система менеджменту якості підприємства підтверджена сертифікатом за стандартом ISO 9001:2008 та ISO 22000:2005 (системи безпеки харчових продуктів). Всі кондитерські вироби компанії "КОНТІ" промарковані знаком "Без ГМО". Продукція експортується в усі країни СНД.

Основні ТМ Групи "КОНТІ": AMOUR (шоколадні цукерки EsfeRo, шоколадна плитка AMOUR, шоколад в ригелях Dolci, горіхи в шоколаді AMOUR) і Bonjour-десерт, а також "Супер-Контік", "Беліссімо", "Мамулін торт", BisKonti , "Джек" та "Золота Лілія".

Юридична адреса: 83015, Донецька обл., м. Донецьк, бульвар Шевченка, будинок 6 "Б".

Поточний рахунок підприємства в національній та іноземній валютах знаходиться в фiлiї ПАТ "Державному Експортно-Iмпортному Банку України" м. Донецьк. Номер поточного рахунку в національній та іноземній валютах: 26009015110459.

Місією підприємства є: довготривалий розвиток зі створенням унікальних якісних корисних продуктів. Бути світовою компанією зі збалансованим зростанням вартості компанії, операційної прибутковості, сильним брендом. Створювати умови для особистісного, професійного і матеріального росту співробітників. Збільшити ринкову частку на українському ринку до 15%, а на російському - до 7,5%. Збільшити частку преміальної і високоприбуткової продукції.

Продукція компанії продається більш ніж у 20-ти країнах. Сильна дистриб'юторстка мережа - одна з головних переваг компанії.

Зареєстрований статутний капітал підприємства 54 052 370 грн. Сплачений статутний капітал 54 052 370 грн.

Основні види діяльності: виробництво сухарiв i сухого печива, борошняних кондитерських виробiв, виробництво какао, шоколаду та цукрових кондитерських виробів, оптова торгiвля цукром, шоколадними та кондитерськими виробами.

Середньооблiкова чисельнiсть штатних працiвникiв облiкового складу - 5576,9 осiб. Середня чисельнiсть позаштатних працiвникiв та осiб, якi працюють за сумiсництвом - 31 особа. Фонд оплати працi - 271 748,3 тис. грн. в 2011 роцi, а в 2010 роцi 221 698 тис. грн.. Збiльшився вiдносно попереднього року на 50 050 тис. грн. Підприємство iнвестує значну суму коштiв на навчання та покращення квалiфiкацiї персоналу.

Підприємство є учасником (членом) асоцiацiї "Укркондпром" , яку створено з метою координацiї господарської дiяльностi учасникiв без права втручання в їх виробничу, господарську й комерцiйну дiяльнiсть, прийняття управлiнських рiшень щодо розроблення та впровадження в Українi нормативно-правового механiзму управлiння процесом виробництва кондитерських виробiв, кави, харчоконцентратної та крохмале-патокової продукцiї та їх реалiзацiї з метою дотримання єдиних вимог до їх безпеки та якостi, пiдтримки i створення умов для розвитку вітчизняних виробникiв кондитерських виробiв, харчових концентратiв, кави та крохмале-патокової продукцiї на основi iнтеграцiї iнтелектуальних, виробничих, фiнансових i матерiальних ресурсiв учасникiв асоцiацiї.

Група "КОНТІ" веде активну інвестиційну політику, завдяки чому є одним з лідерів кондитерського ринку, що динамічно розвивається і має можливість запроваджувати інноваційні технології у всіх сферах діяльності - виробництві, логістиці, IT і так далі.

Основне джерело фінансування інвестицій - позикові кошти. Залучення позикових коштів здійснюється переважно на українському і російському ринках капіталу. Компанія має бездоганну кредитну історію і пишається своєю співпрацею з такими фінансовими партнерами, як Укрексімбанк, Сбербанк Росії, Укрсоцбанк (UniCredit Group), Укрсиббанк (BNP PARIBAS Group), ING, Пумб, Swedbank, та ін.

Група "КОНТІ" як соціально відповідальна компанія вважає своїм обов'язком: не використовувати у виробництві своєї продукції потенційно небезпечних інгредієнтів, до яких відносяться ГМ-продукти (для контролю за цим компанія регулярно тестує сировину і готові вироби у державній спеціалізованій лабораторії); максимально повно інформувати споживачів про склад своєї продукції; сприяти інформуванню суспільства про зв'язок ГМО зі здоров'ям і про необхідність ГМ-маркування.

Таким чином, можна зробити такий висновок, що ТМ "Конті" є одним із лідерів кондитерських виробів не тільки ринку України, а також Росії та інших країн. Вона виготовляє велику та різноманітну кількість продукції, що має високу якість. Також з наведених даних можна стверджувати, що ТМ "Конті" виготовляє свою продукцію за допомогою високоякісних технологій.

2.2 Аналіз формування та використання прибутку ПАТ "ВО "Конті"

Ємним інформативним показником як ПАТ "ВО "Конті", так і всіх інших підприємств є валовий прибуток. Валовий прибуток - сума прибутків (збитків) підприємства від реалізації продукції і доходів (збитків), не пов'язаних з її виробництвом і реалізацією.

Валовий прибуток включає прибуток (збиток) від реалізації товарної продукції; прибуток від реалізації іншої продукції і послуг нетоварного характеру; прибуток (збиток) від реалізації основних засобів, їх іншого вибуття, реалізації іншого майна підприємства; фінансові результати від позареалізаційних операцій.

Переважну частину валового прибутку (95-97%) підприємство отримує від реалізації товарної продукції, аналізу саме цієї складової має бути приділено головну увагу і тому саме цей показник є найважливішим при формуванні прибутку.

Також, невід'ємними є такі чинники, як торговельно-збутові націнки та торгові націнки. Але вони обов'язково повинні формуватися відповідно ринку, особливо попиту, що є на ринку. Тобто, націнки не повинні перевищувати можливості та очікування споживачів. Чинниками підвищення прибутковості також є зміна обсягу засобів і предметів праці, фінансових ресурсів, підвищення продуктивності обладнання і його якості, прискорення оборотності оборотних коштів.

Для підвищення прибутковості, також можна налагоджувати та збільшувати обсяг реалізованої продукції за кордон, це буде підвищувати роль як ТМ "Конті" на міжнародному ринку так і країни в цілому [14]. До того ж міжнародний ринок - це ще більша конкуренція, що змушує спрямовувати свої дії на покращення технічного і технологічного оснащення підприємства, а також на підвищення якості продукції.

То ж, можна визначити такі чинники, які впливають на прибутковість ПАТ "ВО "Конті":

а) Обсяг реалізованої продукції;

б) Націнки;

в) Маркетинг;

г) Господарські зв'язки;

д) Інвентаризація запасів і обладнання;

е) Собівартість продукції;

є) Стан основних фондів

и) Науково-технічний прогресс;

і) Ціноутворення.

Динаміку валового прибутку ПАТ "ВО "Конті" у 2006-2011 роках зображено на рисунку 2.1

Рис. 2.1 Динаміка валового прибутку ПАТ "ВО "Конті" у 2006-2011 роках [23]

Рисунок показує, що з кожним роком валовий прибуток підприємства збільшується. Це підтверджує лідируючу позицію "Конті" на українському ринку і те, що керівництво підприємства проводить грамотну маркетингову політику.

Динаміку чистого прибутку ПАТ "ВО "Конті" у 2006-2011 роках зображено на рисунку 2.2

Рис. 2.1 Динаміка чистого прибутку ПАТ "ВО "Конті" у 2006-2011 роках [23]

Чистий прибуток підприємства за вказаний період поступово зменшувався (окрім 2009 року) за рахунок збільшення адміністративних витрат - це витрати пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства; витрат на збут, інших операційних витрат, податку на прибуток та собівартості продукції.

В цілому підприємство працює досить добре, але ще є резерви для збільшення прибутку, цього можна досягти зменшивши собівартість продукції, збільшивши обсяги реалізованої продукції, зробивши добре продумані маркетингові акції, налагодити господарські зв'язки та впровадити науково-технічний прогрес.

Щодо напрямків використання прибутку ЗАТ "ВО "Конті", то прибуток, який залишається у підприємства після сплати податків розподіляється між фондами спеціального призначення. Цими фондами можуть бути: резервний фонд, фонд розвитку виробництва, фонд виплат дивідендів акціонерам та фонд споживання. Також частина прибутку використовується на погашення штрафних санкцій, відраховується на благодійність та погашення цільового кредиту.

2.3 Факторний аналіз чистого прибутку підприємства

Проведемо факторний аналіз чистого прибутку Публічного акціонерного товариства виробничого об'єднання "Конті" , використовуючи відповідні форми звітності за 2011 рік ( Додаток Б,В) , за наступними чинниками:

а) сума загального капіталу,

б) рентабельність продажу,

в) коефіцієнт оборотності позикового капіталу,

г) плече фінансового важелю (ризику),

д) коефіцієнт автономії.

Показники

На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

Відхилення (+,-)

Чистий прибуток (ЧП)

58362,00

116916,00

58554,00

Загальний капітал (ЗК)

2717750,00

2899390,00

181640,00

Виручка (В)

3915487,00

3337416,00

-578071,00

Позичковий капітал (ПК)

1647568,00

1759039,00

111471,00

Власний капітал (ВК)

1023726,00

1082088,00

58362,00

Коефіцієнт оборотності позичкового капіталу (Kоб.ПК)

2,38

1,90

-0,48

Коефіцієнт фінансового ризику (Kфр)

1,61

1,63

0,02

Коефіцієнт автономії (Kавт)

0,38

0,37

-0,01

Рентабельність продажу (RПР)

0,01

0,04

0,02

Рентабельність загального капіталу (RЗК)

0,02

0,04

0,02

Виведемо формулу залежності чистого прибутку від заданих чинників: загального капіталу, рентабельності продажу, коефіцієнту оборотності позичкового капіталу, коефіцієнту фінансового ризику та коефіцієнту автономії.

RЗК = ЧП / ЗК => ЧП = ЗК * RЗК

RПР = ЧП / В; Kавт = ВК / ЗК; Kоб.ПК = В / ПК; Kфр = ПК / ВК

RЗК = (ЧП / ЗК) * (В / В) * (ПК / ПК) * (ВК / ВК) = (ЧП / В) * (ВК / ЗК) * * (В / ПК) * (ПК / ВК) = RПР * Kавт * Kоб.ПК * Kфр

ЧП = ЗК * RПР * Kавт * Kоб.ПК * Kфр = ЗК * Kавт * Kфр * Kоб.ПК * RПР

Проведемо факторний аналіз впливу заданих чинників на результуючий показник за методом елімінування. Суть цього методу полягає у тому, що, абстрагуючись від взаємовпливу факторів, послідовно розглядається вплив кожного фактора на результативний показник за незмінності інших факторів.

Розрахуємо як змінився чистий прибуток зі зміною загального капіталу:

?ЧП(?ЗК) = ?ЗК* Kавт(п.р.) * Kфр(п.р.) * Kоб.ПК(п.р.) * RПР(п.р.)

?ЧП(?ЗК) = 181640 * 0,38 * 1,61 * 2,38 * 0,01 = 3900,60663 (тис. грн.)

Збільшення загального капіталу на 181640 грн. спричинило збільшення чистого прибутку на 3900,60663 тис. грн.

Обчислимо вплив зміни коефіцієнта автономії на зміну чистого прибутку:

?ЧП(?Kавт) = ЗК(к.р.)* ?Kавт * Kфр(п.р.) * Kоб.ПК(п.р.) * RПР(п.р.)

?ЧП(?Kавт) = 2899390 * (-0,01) * 1,61*2,38 * 0,01 = - 573,424318 (тис. грн.)

За рахунок зменшення коефіцієнту автономії на 1% зменшилась величина чистого прибутку на 573,424318 тис. грн. Визначимо вплив зміни коефіцієнта фінансового ризику на зміну чистого прибутку:

?ЧП(?Kфр) = ЗК(к.р.)* Kавт(к.р.) * ?Kфр * Kоб.ПК(п.р.) * RПР(п.р.)

?ЧП(?Kфр) = 2899390* 0,37 *0,02 * 2,38 *0,01 = 621,468363(тис. грн.)

За рахунок підвищення коефіцієнта фінансового ризику на 2% чистий прибуток збільшився на 621,468363 тис. грн.

Розрахуємо яким чином впливає зміна коефіцієнта оборотності позичкового капіталу на зміну чистого прибутку підприємства:

?ЧП(?Kоб.ПК) = ЗК(к.р.)* Kавт(к.р.) * Kфр(к.р.) * ?Kоб.ПК * RПР(п.р.)

?ЧП(?Kоб.ПК) = 2899390 * 0,37 *1,63 * (-0,48) * 0,01 = -12565,0449

Внаслідок зниження коефіцієнту оборотності на 48%, зменшення чистого прибутку склало 12565,0449 тис. грн.

Визначимо як впливає зміна рентабельності продажу на зміну чистого прибутку:

?ЧП(?RПР) = ЗК(к.р.)* Kавт(к.р.) * Kфр(к.р.) * Kоб.ПК(к.р.) * ?RПР

?ЧП(?RПР) = 2899390* 0,37 * 1,63 *1,90 *0,02= 67170,3943(тис. грн.)

Збільшення рентабельності продажу на 2% спричинило зростання результативного показника на 67170,3943 тис. грн., що означає визначальний вплив зміни цього чинника на чистий прибуток, а отже, свідчить про ефективну фінансову політику підприємства.

Обчислимо загальну зміну чистого прибутку за формулою:

?ЧП = ?ЧП(?ЗК) + ?ЧП(?Kавт) + ?ЧП(?Kфр) + ?ЧП(?Kоб.ПК) + + ?ЧП(?RПР)

?ЧП = 3900,60663 + (- 573,424318) + 621,468363 + (-12565,0449) + +67170,3943 =58554 (тис. грн.)

Таким чином, протягом звітного року чистий прибуток збільшився 58554 тис. грн. На це вплинула зміна п'яти чинників: загального капіталу, рентабельності продажу, коефіцієнту оборотності позичкового капіталу, коефіцієнту фінансового ризику та коефіцієнту автономії. Враховуючи те, що деякі з чинників, а саме коефіцієнт автономії і коефіцієнт оборотності позичкового капіталу, спричинили зменшення показника чистого прибутку, можна віднести ці чинники до резервів підвищення прибутковості на наступний період.

Розділ 3. Шляхи підвищення прибутковості підприємств на сучасному етапі їх розвитку

3.1 Шляхи підвищення прибутковості та перспективи розвитку ПАТ "ВО "Конті"

Спираючись на чинники, що впливають на підвищення прибутковості, можна визначити і шляхи підвищення прибутковості.

Якщо розглянути такий чинник, як реалізація продукції, то треба зазначити, що чим більший обсяг реалізації, тим більший прибуток. Якщо підприємство буде виготовляти більше продукції, тобто обсяги виробництва будуть на більш високому рівні, тим більше буде можливостей реалізувати цю продукцію [2]. Також, невід'ємним чинником, що впливає на обсяг реалізації є якість виготовленої продукції, чим вища якість товарів, тим більшим попитом вона буде користуватися на ринку і тим більшим буде обсяг реалізації.

Щодо торговельно-збутових націнок, тобто націнок в оптовій торгівлі, то як і торгові націнки (націнки в сфері громадського харчування) вони мають бути орієнтовані на споживача, на рівень та умови попиту. Згідно закону попиту - чим більші ціни, тим менший попит, тому націнки повинні бути не більші за можливості споживачів. Якщо підприємства будуть аналізувати стан ринку і існуючий попит на цьому ринку, тоді вони зможуть визначати рівноважні ціни, та встановлювати необхідні націнки на товари. Важливу роль в організації збутової програми відведена маркетингу. Практика світової торгівлі показала, що багато видів нових виробів не знаходять свого покупця на ринку без вправної організації маркетингу. Тому в цих умовах господарювання слід більше уваги приділяти маркетингу.

Для збільшення обсягу отримуваного прибутку велике значення має збереження наявних довготривалих господарських зв'язків. Їх зруйнування погано позначається на виробництві та матеріально-технічному постачанні [11].

Для росту обсягу прибутку необхідно регулярно проводити інвентаризацію запасів і обладнання з метою виявлення надлишків. Ці надлишки необхідно продавати за ринковими цінами.

Зниження собівартості продукції є найважливішим фактором росту прибутку. У зниженні собівартості продукції найбільш повно відбивається економія матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, якими розпоряджається підприємство. Максимальна мобілізація резервів собівартості продукції є важливою умовою ефективного функціонування підприємства. Зниження собівартості продукції - необхідна умова стабілізації цін, економічного процвітання будь-якого підприємства, джерело накопичень для прискорення соціально-економічного розвитку суспільства, підвищення добробуту населення [17].

Значний вплив на збільшення прибутку має оновлення основних фондів. Технічне переозброєння виробництва покращує економічні показники роботи підприємств. Однак введення нових підприємств і об'єктів у багатьох випадках викликає підвищення собівартості продукції.

Основою збільшення прибутку є впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу. Саме науково-технічний прогрес та його ресурсозберігаючий характер забезпечують різкий поворот до інтенсифікації.

Для збільшення обсягу отримуваного прибутку промисловим підприємствам необхідно застосовувати правильну тактику в області встановлення цін. При встановленні ціни товару слід використовувати спеціальну методику розрахунку вихідної ціни.

У цінах повинні відображатись суспільно-необхідні витрати на виробництво і реалізацію продукції, її споживчі властивості, якість, платоспроможний попит.

Щодо перспектив розвитку ЗАТ "Конті", то проаналізувавши стан цієї торгової марки на ринку було виявлено, що вона посідає одне із перших місць на ринку України і входить у десятку кращих виробників міжнародного ринку, особливо ринку Росії та країн СНД. Якщо ця компанія буде продовжувати розповсюджувати свою продукцію на ринках інших країн, то це буде підвищувати її статус і підприємство буде вимушено створювати ще більш якісну продукцію, створювати новаторські продукти, та використовувати та створювати інноваційні технології.

Наприклад, щодо новаторських продуктів, то у цьому році було запропоновано споживачам серію пісних кондитерських виробів, які не містять жирів тваринного походження.

ТМ "Конті" вперше представила нову серію продукції для тих, хто поститься під ТМ "Пісні солодощі" зі спеціально розробленим дизайном в старослов'янському стилі [23].

Також, ця компанія має серію фірмових магазинів "Золотий ключик", які зосереджені в деяких містах Донецької області, але, якщо такі магазини будуть створені і в інших містах України, то це дасть змогу також підвищити роль цієї торговельної марки та дасть змогу збільшити обсяги реалізації.

Прибутковість - це найважливіший показник підприємства, тому треба дуже ретельно підходити до шляхів його підвищення, враховувати різні чинники, що залежать від виду діяльності підприємства. Якщо підприємство буде орієнтуватися на попит, тоді воно зможе формувати і необхідну пропозицію, але невід'ємним у даному випадку є надання інноваційних товарів та маркетингова діяльність.

Таким чином, можна сказати, що основними чинниками, що впливають на підвищення прибутковості ЗАТ "Конті" є реалізація продукції, торговельно-збутові націнки та торгові націнки. Тому, чим реальніші та адекватніші ці показники тим більш прибутковим буде підприємство. Також не менш важливою є маркетингова програма, адже правильна рекламна компанія - це одна з запорук збільшення прибутку підприємства. Але на даному етапі головним, все ж таки, залишається зменшення собівартості продукції.

3.2 Вдосконалення системи управління розподілом та використанням прибутку підприємства

В умовах світової фінансової кризи та негативних реалій української економіки відбулося формування деструктивних змін у більшості галузях національного господарства та зниження прибутковості діяльності суб'єктів господарювання. Вади системи управління, що базувалися лише на поточних цілях досягнення максимального кінцевого результату в короткотерміновому періоді, відсутність елементів стратегічного управління, зокрема при розподілі і використанні прибутку, відсутність планування та системи прогнозування на вітчизняних підприємствах, а також нехтування недопустимо низьких показників абсолютною платоспроможності та високими фінансовими ризиками діяльності, виступили основним каталізатором збиткової діяльності значної частини вітчизняних підприємств.

За даними Державного комітету статистики України у 2011 р. 41,3 % підприємств працювали збитково, а сума чистого збитку становила

130593,6 млн. грн. [24] Необхідно зазначити, що 58,7 % підприємств, що працювали прибутково, отримали лише 99003,7 млн. грн. чистого прибутку, що свідчить про значний спад економіки України.

Розподіл прибуткових та збиткових підприємств за галузями економіки в Україні у 2011 р. відображено на рисунку 3.1.

Отже, актуальним вважається вдосконалення існуючих інструментів управління, які відповідають сучасним економічним умовам діяльності українських підприємств та враховуватимуть тактичні та стратегічні аспекти управління.

Загалом під управлінням прибутком підприємства необхідно розуміти

побудову системи управління, що враховує тактичні та стратегічні аспекти управління, спрямована на підвищення кінцевих результатів діяльності суб'єкта господарювання, яка розглядається як сутність взаємопов'язаних елементів, кожних з яких виконує певну роботу, спільна дія котрих забезпечує досягнення механізму отримання прибутку заданої величини.

Рис. 3.1 Розподіл підприємств за кінцевими фінансовими результатами діяльності в Україні за 2011 р. [24]

Оперативна система управління прибутком реагує на поточні проблеми управління та повинна забезпечити прибуткову діяльність підприємства у короткотерміновому періоді. Натомість, стратегічна система управління спрямована на формування процесу стратегічних змін, які створюють умови необхідності зміни діючої стратегії управління прибутком підприємства з урахуванням відповідності його внутрішніх можливостей умовам зовнішнього середовища [20].

Структура механізму управління прибутком підприємства охоплює ринковий механізм регулювання, формування й використання прибутку, державне нормативно-правове регулювання із питань формування й розподілу прибутку, внутрішній механізм регулювання окремих аспектів формування, розподілу й використання прибутку, систему конкретних методів і прийомів здійснення управління прибутком.

Система організаційного забезпечення управління прибутком - це взаємозалежна сукупність внутрішніх структурних служб і підрозділів підприємства, які забезпечують розроблення й прийняття управлінських рішень щодо окремих аспектів формування та використання прибутку та несуть відповідальність за результати цих рішень [5]. Останнім часом організаційне управління прибутком базується на формуванні більш ефективних структурних підрозділів підприємства - центрів відповідальності. Вихідним моментом створення системи управління прибутком, на основі виділення центрів відповідальності, є персоніфікація відповідальності за прийняття рішень. Виділяють три види центрів відповідальності: витрат, прибутку, інвестицій.

Прибутковість підприємств за економічною сутністю пов'язана з отриманням прибутку та оцінюється різноманітними його зв'язками з показниками капіталу, витрат, доходів, які є головними орієнтирами і водночас критеріями стану та ефективності виробництва.

Об'єктом розподілу є загальна сума прибутку, отриманого підприємством у звітному періоді від звичайної і надзвичайної діяльності. Під розподілом прибутку потрібно розуміти спрямування прибутку до бюджету у вигляді податків і визначення чистого прибутку, який залишається у розпорядженні підприємства.

В умовах ринкових відносин велике значення має обґрунтування співвідношень у спрямуванні прибутку на цілі виробничо-технічного розвитку, соціального розвитку, формування фінансового резерву, на виплату засновникам (власникам), дивіденди акціонерам тощо. Водночас, прибуток є джерелом сплати підприємством штрафних санкцій, здійснення відрахувань на благодійні заходи, а також використовується для погашення кредитів, отриманих на інвестиційні цілі [18].

Під час розподілу прибутку важливим є оптимальне поєднання таких завдань його ефективного використання: здійснення розподілу прибутку відповідно до стратегії розвитку підприємства; підвищення рівня добробуту власників підприємства, шляхом реалізації дивідендної політики; забезпечення приросту ринкової вартості суб'єкта господарювання у короткотерміновій та довготерміновій перспективах; підвищення інвестиційної привабливості підприємства; забезпечення ефективного впливу на трудову активність працівників, яка здійснюється шляхом участі працівників у розподілі прибутку;реалізація соціального розвитку підприємства; поповнення фінансових ресурсів підприємства; розвиток матеріально-технічної бази внаслідок капіталізованої частини прибутку; підвищення рівня платоспроможності підприємства за рахунок скерування капіталізованого прибутку в обіговий капітал; зменшення ризиків діяльності внаслідок формування та поповнення резервного фонду, фонду резерву виплат дивідендів, інших фондів спеціального призначення [5].

Стратегічними завданнями управління підприємств, з урахуванням яких необхідно виконувати розподіл прибутку, є: забезпечення ефективності діяльності ключових напрямків діяльності; забезпечення додаткового розвитку і отримання максимальної вартості підприємства; забезпечення стабільної прибуткової діяльності; створення нових і розвиток існуючих напрямків діяльності для забезпечення подальшого розвитку; виконання реальних можливостей і концентрації потужностей, з метою створення потенціалу розвитку; розвиток підприємства шляхом ефективного використання капіталу; створення реальних гарантій для подальшого розвитку; створення стійкого потенціалу розвитку в різних сценаріях змін [6].

Управління розподілом та використанням прибутку підприємства доцільно здійснювати поетапно:

1. Перший етап - формування інформаційної бази для аналізу ефективності використання підприємства.

2. Другий етап - ретроспективний аналіз використання прибутку підприємства.


Подобные документы

  • Економічна сутність та функції прибутку підприємства. Основні принципи розподілу прибутку. Загальна характеристика, аналіз результатів виробничої діяльності, економічна сутність та функції прибутку, вдосконалення політики розподілу прибутку підприємства.

    курсовая работа [82,6 K], добавлен 15.02.2010

  • Організаційно-економічна характеристика СТОВ "НИВА" м. Радомишль, Житомирської області. Аналіз формування і розподілу прибутку: факторний аналіз прибутку та його розподілу, рентабельності витрат діяльності господарства, підвищення прибутковості.

    курсовая работа [73,2 K], добавлен 14.12.2013

  • Сутність, значення та завдання аналізу формування та використання прибутку підприємства. Аналіз складу та динаміки прибутку підприємства, показників ефективності використання прибутку підприємства. Шляхи підвищення прибутковості діяльності підприємства.

    курсовая работа [150,0 K], добавлен 23.08.2012

  • Теоретичні основи аналізу використання чистого прибутку підприємства в умовах трансформації економічної системи. Аналіз розподілу, формування та використання чистого прибутку. Концептуальні засади до підвищення прибутковості господарської діяльності.

    курсовая работа [75,2 K], добавлен 16.01.2010

  • Економічна сутність і джерела формування прибутку підприємства. Шляхи та фінансові інструменти управління прибутком. Факторний аналіз прибутку і аналіз можливостей збільшення рентабельності діяльності. Застосування факторингу дебіторської заборгованості.

    дипломная работа [941,7 K], добавлен 06.06.2016

  • Організація обліку і аудиту прибутку на ПБФ "Кронверк". Розрахунок та оцінка показників, які характеризують фінансову стійкість підприємства. Факторний аналіз прибутку. Економічна ефективність заходів щодо мінімізації податкових витрат підприємства.

    дипломная работа [1,3 M], добавлен 28.10.2011

  • Методологічні основи формування і розподілу прибутку підприємств. Діагностика стану ВАТ "Дослідний електромонтажний завод", аналіз показників формування і використання прибутку. Вплив їх розмірів на фінансовий стан заводу, шляхи вдосконалення розподілу.

    курсовая работа [149,7 K], добавлен 23.12.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.