Державний бюджет: принципи формування та основні напрямки використання

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Зміст бюджету та його роль у розвитку суспільства

1.1 Економічна природа і суть бюджету

1.2 Призначення і роль державного бюджету

1.3 Проблема збалансованості державного бюджету

2. Державний бюджет високорозвинених країн

2.1 Державний бюджет США

2.2 Бюджет країн Європейського Союзу ( На прикладі Франції та Сполученого Королівства Великої Британії)

3. Державний бюджет в Україні його формування і використання

3.1 Структура доходів державного бюджету України

3.2 Методи формування і використання державного бюджету в Україні в 2015 році

3.3 Сучасний стан державного бюджету, та шляхи скорочення дефіциту державного бюджету

Висновок

Список використаної літератури



ВСТУП

Бюджет відноситься до тієї сфери суспільного життя, що безпосередньо стосується інтересів всіх і кожного. В бюджеті будь-якої країни відбиваються важливі економічні, соціальні, політичні проблеми життя суспільства і людини. В умовах ринкових відносин і особливо в перехідний період до ринку бюджетна система є найважливішим економічним регулятором. Від того, наскільки правильно побудовано бюджетний процес залежить ефективне функціонування всього народного господарства країни, зовнішніх відносин.

Перед владою нашої держави поставлено завдання щодо суттєвого підвищення рівня життя населення нашої держави. Виконання цього завдання багато в чому залежить від наявності грошових ресурсів, які є в розпорядженні держави, а зокрема коштів державного бюджету України. Тому першочергове значення і особливу актуальність в сучасних умовах господарювання має розгляд питання доходів і витрат державного бюджету України, їх оцінка за останні роки. Крім того важливе значення для пересічного громадянина має розуміння основи складання проекту бюджету і пояснення суті процесу формування доходів і видатків держави в умовах фінансового не благополуччя країни, для скорішого зростання її економічного потенціалу. Тому тема курсової роботи на даний момент є дуже актуальною.

Для бюджетного процесу в Україні характерним є відсутність належного обґрунтування - він спирається більшою мірою на політичні замовлення і побажання, ніж на стратегічну лінію бюджето-будування чи скрупульозні фінансові розрахунки. Про це свідчить те, що всі щорічні бюджетні законопроекти приймаються із суттєвими недоліками, що зумовлює потребу внесення змін до чинного закону в процесі поточного виконання державного бюджету. І цей процес вже став регулярним. Наприклад, зміни до бюджету у 2010 р. вносилися 7 разів, у 2011-му - 8 разів, у 2012-му - 6 разів, у 2013 р. - один раз із запізненням на чотири місяці, але дуже суттєві, які якісно й кількісно змінили бюджет. Тому досліджуючи цю проблему я визначаю метою дослідження вивчення теоретичних засад формування державного бюджету України для розуміння причин подібної ситуації в Україні та виявлення способів розв'язання цієї проблеми, адже вірне складання бюджету країни, науково обґрунтований розподіл доходів, видатків бюджету - є однією з умов ефективної державної політики та економічного добробуту населення.

Об'єктом дослідження є державний бюджет України. Предмет дослідження - економічні відносини, що виникають з приводу формування та використання централізованого фонду коштів на державному та на місцевому рівні. Метою дослідження є спостереження за відносинами,які виникають під час створення державного та місцевого бюджетав, та як саме це відображається на суспільстві.Основною задачею курсової роботи на сучасному етапі полягає у наступному: утримати економіку від падіння виробництва та забезпечити фінансову стабілізацію.



1. Зміст бюджету та його роль у розвитку суспільства

1.1 Економічна природа і суть бюджету

Прообраз сучасного бюджету міг з'явитися тільки за умови появи засад сучасної демократії, відтоді як держава припинила підкорятися фактично одноосібній владі правителя. Як стверджував професор І.Х. Озеров, саме "необмежена фінансова влада монарха, яка часто була спокусою до визнання ним державних грошей як власних, стала основним поштовхом до прийняття перших законодавчих актів, котрі мали розмежувати гроші короля і гроші державної казни"[ 1 стр.161]. В епоху феодалізму ще не існувало жодного фінансового документа, який би об'єднував доходи і витрати держави, -- під кожні витрати відшукувалися і закріплювалися відповідні доходи, отже, формування бюджету як централізованого фонду можна пов'язати з розвитком капіталізму.

У різних країнах розвиток державного бюджету як явища не був повністю однаковим -- економічні традиції, політичні реформи накладали свій відбиток на бюджетний устрій. Нині вчені розрізняють унітарний, федеративний та змішаний види бюджетного устрою. Незалежно від цього виділяють два умовних типи побудови центрального бюджету країни -- британський і франко-іспанський. Відповідно до кожного з них бюджетний процес має свої особливості.

Британський тип передбачає поділ центрального бюджетного фонду на частини. Державний бюджет Великобританії складається з центрального бюджету і національного фонду запозичень, а державний бюджет США -- з федерального бюджету і трастових фондів. У свою чергу, центральні бюджети цих країн із правової точки зору являють собою пакет нормативних документів, кожен із яких окремо затверджений парламентом і підписаний головою уряду.[ 2 стр.11-12]. Його суть полягає у тому, що кожного разу бюджет складається без урахування витрат минулого року. Кожна стаття видатків дістає нове обґрунтування, виходячи з нових чинників і умов. Пакет бюджетних документів інколи містить "вбудовані" закони, які стосуються доходів бюджету (зокрема податків), що затверджують механізм сплати, який забезпечує передбачений на наступний рік обсяг надходжень до бюджету. Для французького, або франко-іспанського, типу побудови центрального бюджету характерним є прийняття й виконання одного (загального) закону про державний бюджет, який парламент розглядає, обговорює і затверджує в цілому, а також наявність позабюджетних коштів, котрі є державними, але не входять до складу державного бюджету. У Франції існує центральний бюджет, приєднані бюджети різних державних організацій (переважно державних природних монополій) та спеціальні рахунки казначейства. Схожу побудову державного бюджету обрала для себе і незалежна Україна.[3]

Термін "бюджет" походить від давньофранцузького bouge, bougette -- шкільний мішок, сумка. З норманським завоюванням цей термін проник до Англії, де поступово перетворився на butget та став одним з термінів, що використовувався парламентом у процесі формування державної скарбниці та витрачання з неї коштів.[2]

Найпоширенішим в економічній літературі є визначення державного бюджету як централізованого фонду коштів, що знаходяться у розпорядженні уряду країни з метою фінансування державного апарату, збройних сил, виконання необхідних соціально-економічних функцій.

Отже, в економічній науці існують різні підходи до визначення бюджету. Залежно від аспектів його аналізу бюджет розглядають, по-перше, як економічну категорію, по-друге, як фінансовий план держави, по-третє, як правову категорію.

Державний бюджет, як економічна категорія - це передусім система фінансових відносин між державою та суб'єктами господарювання та населенням з приводу розподілу і перерозподілу ВВП між регіонами держави, галузями економіки, виходячи із стратегії її економічного розвитку, фінансової політики та потреб ринкового механізму з метою формування і використання централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій. А так як в кризових умовах ринковий механізм мало ефективний, то держава має розширювати своє втручання в процес перерозподілу фінансів.

Бюджет як правова категорія дістала законодавче закріплення в Законі України «Про бюджетну систему України» та Бюджетному кодексі України, де передбачається перерозподіл валового внутрішнього продукту через державний і місцеві бюджети в територіальному та галузевому розрізах, а також між окремими групами населення.[3] Правове визначення бюджету полягає в тому, що він надає владі, яка його затверджує, вище і постійне керівництво у веденні фінансового господарства, а також попередній періодичний нагляд і контроль над діяльністю органів виконавчої влади.

Державний бюджет - це річний план державних видатків і джерел їх фінансового покриття. Напрями бюджетної політики на кожний рік затверджуються у формі бюджетної резолюції, де закладаються конкретні інструменти впливу на соціально-економічний розвиток, визначаються кількісні та якісні параметри перерозподілу фінансів з метою стимулювання або обмеження окремих видів діяльності.

Економічна природа бюджету проявляється в тому, що за його допомогою держава надає суспільству блага і послуги, які істотно впливають на рівень добробуту та якість життя. До таких благ належать оборона країни, національна безпека й правопорядок, благоустрій, захист довкілля, освіта, охорона здоров'я, наука, культура тощо. Надання населенню суспільних благ є однією з функцій держави, фінансування яких здійснюється за рахунок державного та місцевих бюджетів. Бюджет є важливим засобом здійснення відтворювального процесу. За його допомогою створюються умови для реалізації різних програм, наприклад соціальної.[3, стр 73-74]



1.2 Призначення і роль державного бюджету

Державний бюджет - це особлива форма державного плану, який має силу закону і встановлюється для народного господарства в цілому, для всіх структурних підрозділів суспільного виробництва, на основі завдань і заходів державного плану економічного та соціального розвитку України. Державний бюджет є найдійовішим механізмом здійснення фінансової політики держави. У доходах бюджету відображається податкова політика, а у видатках - пріоритетні напрями вкладень коштів. Держава використовує бюджет для здійснення територіального, внутрішнього і міжгалузевого розподілу і перерозподілу ВВП з метою вдосконалення структури суспільного виробництва і забезпечення соціальних гарантій населенню.

За допомогою бюджету відбувається перерозподіл національного доходу (рідше національного багатства) між окремими галузями народного господарства. Пропорції бюджетного перерозподілу вартості ВВП більшою мірою визначаються потребами розширеного відтворення. Сфера бюджетного розподілу посідає центральне місце у складі бюджетних фінансів. Призначення бюджету - задоволення потреб суспільства та його адміністративно-територіальних формувань.

Також можна зазначити, що бюджет являє собою розпис доходів і видатків держави, який затверджується органами законодавчої влади у вигляді закону. Як фінансовий план бюджет відображає економічну, соціальну, військову, міжнародну політику держави.

Видатки на економічну діяльність визначаються двома чинниками:

1) масштабами державного сектора економіки:

2) економічною політикою держави.

Доходи бюджету характеризують податкову політику держави. Збалансованість бюджетів, які входять до складу бюджетної системи України, є необхідною умовою фінансово-бюджетної політики. Перевищення доходів над видатками становлять профіцит, а перевищення видатків над доходами - дефіцит бюджету.

При визначенні розміру дефіциту бюджету, кредити і позики в джерело доходів не враховуються.

Дефіцит бюджету покривається за рахунок внутрішніх державних позик, позик іноземних держав та інших фінансових інституцій. Кошти державного бюджету країни витрачаються лише на цілі та в межах, затверджених Законодавств. Бюджет є особливою формою перерозподільних відносин, пов'язаних із вилученням частини національного доходу держави і використанням її з метою задоволення потреб усього суспільства та окремих адміністративно-територіальних формувань.

Роль і місце бюджету в суспільстві визначається фінансовою моделлю країнию за послідовністю розподілу ВВП існує два варіанти:

Ринкової економіки.

Адміністративної економіки.

При ринковій економіці створений ВВП спочатку розподіляється між його виробниками. Робітники і службовці отримують заробітну платню, підприємці - прибуток. При цьому здійснюється формування бюджету шляхом оподатковування доходів юридичних і фізичних осіб.

При адміністративній економіці роль полягає в тому, що спочатку держава централізує в бюджеті необхідну частину ВВП, а не залишок між його виробниками.

Поняття бюджетно-фіскальної політики та її основні види.

Бюджетно-фіскальна політика - політика держави у сфері оподаткування та державних витрат, направлена ??за задумом на підтримку високого рівня зайнятості, стабільної економіки, зростання ВНП.

Фіскальна політика як спосіб фінансового регулювання економіки здійснюється за допомогою потужних важелів - оподаткування і державних витрат. У зв'язку з цим проводяться два види фіскальної політики: дискреційна і недискреційна.

Дискреційна фіскальна політика - свідоме маніпулювання урядовими закупівлями, ставками податків і розмірами трансфертних платежів.

Основними інструментами дискреційної політики є:

1) зміна обсягу податкових вилучень або скасування податків або зміна податкової ставки. Змінюючи податкову ставку, уряд може утримати доходи від скорочення в період спаду чи, навпаки, знизити наявний дохід у період буму;

2) здійснення за рахунок коштів державного бюджету програм зайнятості, які мають за мету забезпечення безробітних роботою;

3) реалізація соціальних програм, які включають в себе виплату допомоги по старості, інвалідності, допомоги малозабезпеченим сім'ям, витрати на освіту.

У період інфляції проводиться стримуюча політика, яка передбачає збільшення податків і скорочення урядових витрат. У період спаду здійснюється стимулююча політика, яка передбачає зниження податків і збільшення державних витрат.

Недіскреціонная фіскальна політика - автоматичне зміна податків і державних витрат, яке викликається переходом самої економіки з одного стану в інше при незмінних ставках податків і трансфертних програм.

Основним інструментом недіскреціонной фіскальної політики служать вбудовані стабілізатори: допомога по безробіттю, допомоги по бідності, прогресивний прибутковий податок, субсидії фермерам, які впливають на збільшення або скорочення дефіциту державного бюджету в залежності від стану економіки. Наприклад, в умовах кризи доходи населення і підприємств падають, а значить, прогресивні податки (в тому числі прибутковий податок з фізичних осіб) стягуються за нижчими ставками і надходження до державного бюджету автоматично скорочуються. І, навпаки, в умовах економічного підйому доходи громадян і підприємств ростуть, прогресивні податки стягуються за вищими ставками. Отже, автоматично збільшується сума податкових надходжень до бюджету.

Фіскальна функція бюджету - передбачає, з одного боку, забезпечення фінансовими ресурсами виконання державою своїх прямих управлінських, оборонних, зовнішньополітичних та соціальних завдань, тобто тих державних послуг, які на нього покладені суспільством. З іншого боку, фіскальна функція бюджету не обмежується тільки наданням державних послуг.

Цілі бюджетно-фіскальної політики.

Фундаментальна мета фіскальної політики полягає тому, щоб ліквідувати безробіття чи інфляцію. У період спаду на порядку денному виникає питання про ліквідацію безробіття, отже, про стимулюючої фіскальної політики.

Стимулююча фіскальна політика включає:

1) збільшення державних витрат,

2) зниження податків,

3) поєднання першого і другого.

Якщо має місце збалансований бюджет, фіскальна політика повинна рухатися в напрямку урядового бюджетного дефіциту в період спаду або депресії. І навпаки, якщо в економіці має місце викликана надлишковим попитом інфляція, цієї нагоди відповідає стримуюча фіскальна політика.

Стримуюча фіскальна політика включає:

1) зменшення урядових витрат,

2) збільшення податків,

3) поєднання першого і другого.

Фіскальна політика повинна орієнтуватися на позитивний сальдо урядового бюджету, якщо перед економікою стоїть проблема контролю за інфляцією.

Фіскальна функція проявляється в забезпеченні держави фінансовими ресурсами, необхідними для задоволення суспільних потреб. З її допомогою утворюється централізований фонд держави, за рахунок якого створюється значна частина доходів бюджету.

Через фіскальну функцію держава забезпечує:

- Досягнення балансу між доходами і видатками бюджетів;

- Рівномірний розподіл податкових надходжень по ланках бюджетної системи;

- Підвищення рівня соціальної інфраструктури в країні і в кожному окремому регіоні;

- Виконання функцій і завдань держави;

- Збереження соціальної стабільності.

1.3 Проблема збалансованості державного бюджету

Основною проблемою збалансованості державного бюджету є бюджетній дефіцит країни. У основі концепції скорочення бюджетного дефіциту має лежати таке становище: без забезпечення динамізму у розвитку економіки та підвищення її ефективності неможливо досягти фінансової стійкості держави, оздоровлення державного бюджету, які б прогресивні заходи не застосовувалися.

Слід зазначити, що у бюджетній політиці нашої держави реалізується пасивна форма дефіциту, що носить споживчий характер. Це означає, що більшість бюджетних коштів іде на соціальну підтримку, фінансування освіти, культури, охорони здоров'я, управління, оборону, і навіть на підтримку нерентабельних підприємств державного сектора. Зрозуміло, значна частина цих витрат носить загальнодержавний характер.

До переліку конкретних заходів зі скорочення бюджетного дефіциту слід зарахувати такі, які, з одного боку, стимулювали б приплив коштів у бюджетний фонд країни, з другого -- сприяли скорочення державних витрат.

Отже, скорочення бюджетного дефіциту має здійснюватися по спеціально розробленої програмі. Вона має передбачати такі заходи:

· підвищення ефективності громадського відтворення, що сприятиме зростанню фінансових ресурсів -- основне джерело збільшення доходів бюджету;

· розвиток й зміцнення ринкових відносин, проведення ринкових реформ; роздержавлення і масова приватизація власності, має на увазі, раціональне скорочення сфери державної економіки дозволить скоротити бюджетне фінансування;

· розширення кола платників має здійснюватися разом з поліпшенням податкового законодавства. У разі розвитку ринкових відносин податкові ставки повинні гарантувати стабільні перспективи господарювання й водночас створювати можливість здоровій конкуренції, стимулювати підприємства у підвищенні продуктивність праці, раціональне використання матеріальних й фінансових ресурсів, вишукуванні резервів зростання ефективності виробництва -- основи збільшення доходів бюджету;

· Розвиток территориально-регионального госпрозрахунку. Зміцнення самостійності регіонів дозволяє переглянути сфери впливу відповідних бюджетів: республіканського і місцевих органів влади. Потрібно здійснити ретельні розрахунки можливостей розвитку регіонів у максимальному ступені рахунок власних коштів;

· оптимізація обсягу й реструктуризація витрат державного бюджету в цілому і які направляють реальний сектор економіки. Бюджетні вкладення галузі мають виконувати завдання її структурної перебудови, концентруватися в перспективних галузях, визначаючих науково-технічний прогрес. Це направить на зміни напрямів інвестування бюджетних коштів, які направляються в галузі із єдиною метою значного підйому фінансової віддачі кожного бюджетного рубля. Зміна у політиці бюджетного фінансування галузей економіки загалом має здійснюватися шляхом поступового скорочення напрямків бюджетних ресурсів у сферу матеріального виробництва. Цей процес має здійснюватися разом з розвитком та зміцненням господарського розрахунку самофінансування підприємств. Вивільнені кошти можуть бути передані в розвиток соціальної сфери, вирішення низки завдань, що підвищить життєвий рівень населення;

· з метою пошуку додаткових джерел фінансування соціально-культурних витрат слід подивитися на доцільність і можливість скорочення деяких витрат, зокрема, на військових витрат, управління тощо. Це дозволить профінансувати в початковий період розвитку ринкової економіки статті витрат, щоб забезпечити систему захищеності населення;

· обгрунтоване прийняття нових програм, потребують значного бюджетного фінансування, збереження фінансування лише найважливіших соціальних програм;

· вдосконалення планування і системи платних послуг у невиробничій сфері. Є у вигляді, за умови її подальшого розвитку ринкових відносин також обмежені можливості держави загостриться питання джерела фінансування соціально-культурних установ і соціальних програм, оскільки можливість перерозподілу фінансових ресурсів у користь соціальних потреб з допомогою скорочення інших витрат мають економічні межі. Тому дуже своєчасним є перехід до планування витрат установ невиробничій сфери по науково обгрунтованим фінансовим нормативам, скоригованим з урахуванням можливостей бюджету - нормативам бюджетної заможності. У цьому велика частина витрат у невиробничій сфері має покриватися з допомогою позабюджетних джерел, передусім, доходів від надання платних послуг населенню;

· коригування трансфертної політики, передбачає зменшення трансфертних виплат галузям реального сектору економіки, підвищення ефективності трансфертних платежів;

· реформування бюджетного процесу взагалі. Необхідно відмовитися від концепції пріоритету бюджетних витрат і дефіцитного фінансування; витрати понад сум, забезпечених доходами, позначаються на бюджеті і фінансуються не більше додатково отриманих прибутків, і навіть залучених без інфляційних джерел;

· упорядкування бюджету на різноманітній основі з формування оптимальної структури прибутків і витрат;

· розвиток ринку державних цінних паперів, що дозволить фінансувати витрати без збільшення грошової маси обороту;

· вжиття заходів, вкладених у залучення до країни іноземного капіталу у формі інвестицій. З їхньою допомогою вирішуються відразу кількох завдань, як фіскального, так і економічного характеру: скорочуються бюджетні витрати, призначені на фінансування капітальних вкладень, розширюється база для товарів та послуг, з'являється новий платник податків, отже, і збільшуються платежі до бюджету.

Досягнення реального скорочення бюджетного дефіциту перелічені заходи мусять розглядатися у тій єдності та застосовуватися комплексно.

Можливе й інше рішення - упорядкування бюджету у двох варіантах як:

- поточного бюджету;

- бюджету розвитку.

Поточний бюджет складається за принципом балансу, тобто. із нульовим сальдо, а витрати понад гаданих доходів знайдуть свій відбиток у бюджеті розвитку, що матиме негативне сальдо.

Зокрема й іншому варіантах досягається мета: узаконити цільовий характер бюджетного дефіциту, забезпечити можливість контролю над рухом залучуваних ресурсів, використанням і ефективністю.

Перехід до частково бездефіцитному складання бюджету зажадає привести витрати бюджету відповідність до прогнозованими доходами, а чи не навпаки. Разом про те але це означає, що уряд неспроможна передбачити додаткові видатки, тільки зазначатимуться окремо (за балансом бюджету чи бюджетному розвитку).

Досвід складання двухваріантних бюджетів вже є. Таким варіанту підготували бюджет СРСР на 1989 р. У разі важливо, щоб включені до бюджету розвитку додаткові видатки передбачали можливість у перспективі може отримати додаткові прибутки від вкладення коштів, які б бути направлені на компенсацію заборгованості держави.

Отже, країни з перехідною економікою доцільно відмовитися від дефіцитного складання бюджету. У разі дії стихійних ринкових сил держава має посилити власні функції регулювання економічних та соціальних процесів у суспільстві, виробити програму ефективних дій, протиборчих розвитку бюджетного дефицита.[4,с.256]

збалансованість бюджет європейський україна



2. Державний бюджет високорозвинених країн

2.1 Державний бюджет США

Державний бюджет США можна вважати найбільш точним фінансовим виразом характеру державного устрою та влади. Як і в усіх розвинених країнах, бюджет США виконує три основні функції. Перша історично найдавніша - зміст державної машини: апарат управління, армія, суди та ін, друга виникла на рубежі XIX - XX ст. Друга перерозподіл доходів між соціальними верствами населення і територіями з метою забезпечення сприятливого соціального клімату, запобігання можливих вогнищ напруженості. Третя функція, яка розвинулася після кризи 30-х років, полягає у використанні бюджету як інструмент для стимулювання економічного зростання, підтримання умов розвитку підприємництва. Досвід США показує, що при успішній економіці держава не повинна і не може бути силою, яка протистоїть приватному сектору. Воно виконує роль природного та стабільного партнера у господарських справах і оборонця всіх укладів господарства. Федеративний устрій Сполучених Штатів зумовлює дуже важливу особливість бюджетно-податкового процесу: чітка взаємодія трьох систем - державних доходів, державних витрат і міжбюджетних відносин («бюджетного федералізму»). Система державних витрат включає підготовку проекту бюджету, його доопрацювання у виконавчих органах, утвердження в Конгресі і контроль за виконанням. Система державних доходів - це сукупність податків і неподаткових платежів, що існують у державі і забезпечують його витрати, механізми збору доходів і контролю над ними, а також законодавче забезпечення бюджетних надходжень.

Бюджет передбачає наявність доходної та видаткової частин. Світова теорія і практика, яким слідують США, засновані на первинному встановленні обгрунтованих видаткових потреб держави з наступним визначенням суми доходів і порядку їх збору.

Будь-які зміни у видатковій політиці повинні відразу ув'язуватися з податковою політикою і навпаки. Бюджетні дефіцити допускаються (в ідеалі) на короткий час і за умови, що вони будуть надалі компенсовані в результаті більш успішного функціонування економіки і збільшення бюджетних надходжень. Найважливіше і складне завдання - створення і підтримка системи бюджетно-податкового федералізму. У США вирішення проблеми бюджетного федералізму грунтується насамперед на наявності власних джерел надходження у кожного рівня влади, а також на «допомогу зверху», якою охоплені всі штати і місцеві органи влади.[5,стр.127-128]

Федеральний бюджет США - частина загального механізму прийняття і виконання економічних рішень на найвищому рівні. На відміну від іншої найбільш значної частини цього механізму - кредитно-грошової системи - бюджет є більш гнучким і мобільним інструментом, цілком знаходяться в розпорядженні держави.

Принципова особливість бюджетно-податкової політики та бюджетної системи США - їх нерозривний зв'язок зі станом економіки і господарської політики держави. Розробка і прийняття рішень щодо проведення будь-яких важливих економічних заходів у будь-якій сфері просто неможливі без їх ув'язки з бюджетною політикою країни. І навпаки - всі американські бюджетні заходи розробляються і проводяться в руслі загальноекономічної державної стратегії.

Структура витрат і доходів бюджету США.

Незважаючи на прагнення різних сил зменшити масштаби федеральних соціальних програм, в цілому їх значення не знижується. Навпаки, в останні роки суттєво скоротилися витрати військового призначення - їх частка у ВВП країни знизилася з 6,4%. Зростання частки цивільних витрат пов'язаний з рядом причин і можливостей, що відкрилися, в тому числі і з завершенням «холодної війни». У числі основних статей витрат федерального бюджету, крім національної оборони, фігурують також витрати на освіту, медицину, енергетику, сільське господарство, науку і т. д. відокремлені програми соціального страхування: вони консолідовані в федеральний бюджет, однак фінансуються через самостійні «довірчі фонди» . Кошти цих фондів, одержувані за допомогою спеціальних податків, можуть витрачатися лише на цілі, для яких вони зібрані. На програми соцстраху припадає близько 35% всіх витрат федерального бюджету.

Крім податків із соціального страхування, на федеральному рівні існує ще кілька видів податків. Головний, «опорний» - податок на індивідуальні доходи (до 47% загальних надходжень федерального рівня; це можливо, звичайно, тільки завдяки високій частці національного фонду заробітної плати у ВВП - в США вона становить близько 60%). Разом з податком на доходи корпорацій він дає до 57% всіх федеральних доходів. Відносно невеликі надходження - від митних зборів, акцизів, податків на спадщину і дарування. Проте кожен з них вважається важливим елементом забезпечення фінансової дисципліни та дійсного контролю. З цієї ж причини вельми важливим вважається і податок на доходи корпорацій, від якого федеральний бюджет отримує по 9 - 11% сукупних доходів.[6,стр. 69-71]

Бюджетний процес і фінансовий апарат управління. У прийнятті та виконанні державних економічних та бюджетних рішень беруть участь більшість установ і організацій державного апарату США. Основи бюджетної політики держави на наступний рік повідомляються у щорічному бюджетному посланні, з яким президент США звертається до Конгресу й нації на початку року. Цей документ, обгрунтовує бюджетну стратегію; до нього додається проект федерального бюджету, який конгресменам належить обговорювати протягом приблизно восьми наступних місяців перед його затвердженням. Фінансовий рік у США починається з 1 жовтня.

Бюджетне послання і проект федерального бюджету готує Адміністративно-бюджетне управління (АБУ).

У його обов'язки входить також розробка федеральної бюджетної політики на оперативному рівні і конкретних бюджетно-податкових заходів; практичне управління та координація економічної та фінансової діяльності федеральних міністерств і відомств.

Президент США в якості голови виконавчої влади відповідає перед Конгресом за розробку і виконання федерального бюджету, керівники урядових відомств-за складання бюджетних заявок для формування загального бюджетного проекту, репрезентованої потім конгресменам. АБУ координує цю роботу, в той час як міністерство фінансів (Казначейство) США займається збором податків і виконанням видаткової частини бюджету.

Податкові доходи в місцевих бюджетах. Власні податкові джерела відіграють велику роль у наповнюваності місцевих бюджетів. Так, у 1996 фінансовому році податкові надходження склали 270,7 млрд. дол, що забезпечило 50,7% власних доходів і 33,6% загальної суми доходів.

Конституція США виходить з необхідності розмежування податків між федеральним урядом, урядами штатів та місцевими органами влади. Розподіл доходівміж ланками бюджетної системи здійснюється відповідно до повноважень кожного рівня бюджетної системи.

Місцеві податки можна розділити на три основні групи.

Перша група - переважна власність місцевих органів влади. У неї входять як прямі (майнові та промислові податки, податок зі спадщини і дарувань), так і непрямі (загальний і вибірковий податок з продажів) податки.

Друга група представляє собою надбавки до загальнодержавних податків. У даному випадку місцеві податки окремо не стягуються, а в місцеві бюджетинадходять надбавки чи відрахування, що встановлюються у певному відсотку до федеральних податків.

Третя група - це власні податки місцевих органів влади, які збираються тільки на місцях. Це податки на собак, видовища та інші дрібні види податкових зборів.

У сучасних умовах господарювання, коли підвищується роль держави в регулюванні економічних процесів, особливо важливо змінити напрями вкладення бюджетних коштів з метою забезпечення стратегічного напрямку розвитку економіки, створення необхідної виробничої інфраструктури. Через податкову політику, бюджетне фінансування представляється можливим впливати на різні сторони господарювання, сприяючи прискоренню відновлення виробничих фондів, якнайшвидшого впровадження у виробництво науково-технічного прогресу.[6,стр. 71-80]

Основні параметри бюджетної політики на сучасному етапі полягають у наступному: утримати економіку від падіння виробництва та забезпечити фінансову стабілізацію. Для цього необхідно насамперед вжити невідкладних заходів до зміцнення грошового обігу, національної валюти як основи подолання економічної кризи. Тільки в умовах стійко функціонуючого грошового обігу можна реалізувати зв'язку між усіма учасниками і складовими частинами господарського механізму.

Для зміцнення грошового обігу та фінансового становища країни необхідно удосконалювати бюджетний механізм, забезпечити державне регулювання грошової маси, дедоларизацію, пріоритетне фінансування розвитку реального сектору економіки, вдосконалення діяльності банківської системи; стимулювати інвестиційну активність, домагатися збільшення частки нагромадження в національному доході; зміцнити дохідну базу бюджету за рахунок вдосконалення оподаткування та посилення контролю за повнотою сплати податків; створити систему дійового фінансового контролю за ефективним і цілеспрямованим використанням державних видатків; посилити контроль за розміром державного боргу.

2.2 Бюджет країн Європейського Союзу ( На прикладі Франції та Сполученого Королівства Великої Британії)

Бюджетна система Великобританії.

Бюджетна система Великобританії містить у собі 4 традиційних ланки:

o державний бюджет;

o місцеві бюджети;

o спеціальні позабюджетні фонди;

o фінансові ресурси державних підприємств.

Державний бюджет

Державний бюджет країни складається з двох частин:

- консолідованого фонду, що включає поточні надходження засобів і їхня витрата;

- національного фонду позик, куди входять доходи і витрати держави, пов'язані з рухом капіталу.

Основна частина витрат фінансується з консолідованого фонду (98%), що формується переважно податковими надходженнями (95%). До неподаткових надходжень відносять доходи від продажу державної власності, адміністративні стягнення й ін.

Придбаною сферою витрат державного бюджету Великобританії в останньому десятилітті XX ст. був соціальний захист населення. У 2013 р. ця стаття зайняла 36% усіх витрат бюджету. Дохідна частина національного фонду позик формується за рахунок відсотків, які надходять від корпорацій і місцевих органів влади як оплата за кредит, частини прибутку Банку Англії, засобів деяких спеціальних фондів. Видаткова частина включає витрати на обслуговування державного боргу і деякі інші.

Таблиця 2.1 Витрати консолідованого фонду державного бюджету Великобританії

Витрати	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012	2013	2014
соціальний захист	66	80	92	99	102	107	110	112	113	118
охорона здоров'я	27	31	35	37	39	41	43	44	47	50
оборона	22	24	23	23	22	21	21	21	23	23
економічні послуги	18	14	14	15	17	17	16	13	13	14
загальнодержавні послуги	6	7	8	9	10	11	11	11	12	13
охорона правопорядку	6	7	8	8	9	9	9	10	10	11
комунальні послуги	5	7	7	7	5	5	6	7	6	7
освіта	5	5	9	9	11	11	11	13	12	12
інші	53	59	65	65	69	73	80	75	87	76
Всього	208	234	261	272	284	295	307	306	313	324

Доходи двох фондів у 2009 р. склали 328278 млн.ф.ст. і перевищили суму їхніх витрат на 295 млн ф.ст., що і склало профіцит державного бюджету.

Бюджет 2010 р. був виконаний з найбільшим в історії країни профіцитом - 2,7% ВВП. Причиною профіциту стало зниження витрат на допомогу по безробіттю завдяки скороченню числа безробітних (4,3% у 1999р. до 3,7% у 2010р.). Крім того, у квітні 2010р. уряд провів серед телекомунікаційних

компаній аукціон на надання послуг мобільного зв'язку третього покоління,що дозволяють власникам мобільних телефонів одержувати відео- та інтернет- послуги. Отримані доходи від продажу ліцензійних засобів перевищили плановані в бюджет надходження в 7 разів і досягли 22,5 млрд. ф.ст., що більш 2% ВВП країни. Профіцит бюджету дав можливість переглянути деякі державні програми 2011р. Зміни в основному торкнулися податкової системи, а також збільшення витрат на освіту.

Бюджетний рік у Великобританії починається 1 квітня і закінчується 31 березня.

Місцеві бюджети.

Місцеві органи влади в трьох частинах Великобританії: Англії, Уельсі і Шотландії - мають різну структуру. В Англії двоступінчаста система місцевих органів влади, що включають графства й округи сільської місцевості і містах. У 1992р. в Уельсу і Шотландії була введена одноступінчата система місцевих органів керування.

Після Другої світової війни в компетенцію органів місцевого самоврядування входило фінансування соціальних послуг, транспорту, утворення, житлово-комунальнлого господарства. Пізніше їх повноваження були значно звужені. Місцеві органи влади втратили право на будівництво і придбання житла, приватизацію місцевого транспорту і комунальних мереж, з-під їхнього контролю виведені деякі типи освітніх установ, видаткові зобов'язання муніципалітетів істотно скоротилися. В даний час з місцевих бюджетів фінансується всього 36% усіх державних витрат.

Структура витрат місцевих органів влади наступна:

- соціальний захист - 32%;

- освіта - 28%;

- охорона правопорядку - 12%;

- комунальні послуги - 5%;

- транспорт і комунікації - 4%;

- інші - 19%.

Спеціальні позабюджетні фонди.

Третьою ланкою фінансової системи є спеціальні позабюджетні фонди. Їх більш 80. Ведуче місце займає фонд національного страхування. Він створюється за рахунок внесків населення, державних підприємств і дотацій уряду. Акумульовані засоби йдуть на виплату пенсій, допомог по безробіттю і хворобі.

Крім фонду національного страхування, у фінансову систему Великобританії входять пенсійні фонди державних підприємств, зрівняльний валютний фонд, фонди гарантій експортних кредитів. Ці фонди створюються за рахунок засобів і дотацій підприємств і здійснюють витрати у відповідності зі своїм функціональним призначенням. [8,стр.97-98]

Державні підприємства.

Державні підприємства Великобританії поділяються на 3 види:

- державні корпорації;

- змішані підприємства;

- відомчі підприємства.

Державні корпорації здебільшого функціонують у націоналізованих галузях промисловості. Діяльність державних підприємств Великобританії відповідає стратегічним інтересам держави і не завжди ґрунтується на ринкових механізмах, унаслідок чого вони, як правило, збиткові.

Схема бюджетої системи Великобританії:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис 2.1 Схема бюджетної системи Великобританії

Бюджетна система Франції.

Фінансова система Франції як унітарної держави -- дворівнева, включаючи загальнодержавні та місцеві фінанси. До складу фінансової системи входять такі ланки: центральний (державний) бюджет, місцеві бюджети, спеціальні фонди та фінанси державних підприємств. Особливістю фінансової системи Франції є створення та функціонування цілої системи фондів спеціального призначення, спеціальних рахунків та приєднаних бюджетів, окремі з яких знаходяться у складі бюджету, а інші -- позабюджетні. Всі вони певною мірою юридично та організаційно є самостійними і мають власні джерела формування доходів.

У Франції традиційно високі соціальні гарантії населенню з боку держави. Разом із проблемою зростання кількості пенсіонерів, незважаючи на досить високий рівень оподаткування, це спричинювало дефіцитність державних фінансів. У результаті сумарний державний борг збільшився з 40 % ВВП у 1980-х роках до 80 % ВВП у 2014 р., тоді як за правилами ЄС заборонено перевищувати 60-відсотковий бар'єр.[9, стр. 78]

Державний бюджет Франції складається з двох складових:

1) фінансові ресурси, операції з якими є остаточними. До них належить усе фінансування, яке за своїм економічним змістом має безповоротний характер і здійснюється в межах даного бюджетного року. Такі видатки можуть бути як поточними, так і капітальними. Ця частина охоплює більше 90 % бюджетних ресурсів;

2) операції кредитного характеру, які передбачають повернення коштів і за строками реалізації можуть виходити за межі даного бюджетного року. Такі операції займають менше 10 % у загальній сумі бюджету.

Бюджетний процес у Франції регулюється Конституцією, а також численними законами, декретами, що регламентують функції центральних і регіональних органів влади, причетних до бюджетного процесу. Період від початку підготовки проекту бюджету до складання звіту про виконання бюджету у Франції займає більше трьох років, а сам бюджетний рік збігається з календарним.

Перший етап французького бюджетного процесу -- складання проекту бюджету -- контролюється Міністерством економіки і фінансів. При цьому використовуються процедуру раціоналізації бюджетного вибору. Протягом дев'яти місяців кожне міністерство і відомство формують власний кошторис, які потім узгоджуються у єдиному проекті.

Другий етап бюджетного процесу -- ухвалення бюджету -- триває близько трьох місяців. Проект бюджету розглядається у фінансовій комісії кожної палати парламенту. Спочатку проходить обговорення проекту в нижній палаті, після чого проект передається у верхню палату. Якщо проект бюджету після двох сумісних обговорень в обох палатах парламенту не отримає схвалення, президент має право своїм указом оголосити бюджет законом.

Третій етап -- виконання бюджету. Касове виконання здійснюється через систему казначейських кас, які мають рахунки в Банку Франції і проводять розрахунково-касові бюджетні операції. На всій території країни діє мережа спеціальних агентств казначейства (бухгалтерій). Узагальнені дані про виконання бюджету за рік надаються в Рахункову палату для аналізу і складання декларації про відповідність даних центрального обліку в окремих організаціях.

Контроль за виконанням бюджету поділяється на три види: адміністративний, судовий і парламентський. Адміністративний ведеться за ієрархічною структурою, коли бухгалтери вищого рівня контролюють бухгалтерів нижчого рівня. Судовий контроль здійснюється Рахунковою палатою, яка перевіряє правильність ведення обліку і звітності у певній організації. Юрисдикція Рахункової палати поширюється на головні бухгалтерії основних розпорядників кредитів. Парламентський контроль здійснюється в ході обговорення й ухвалення закону про виконання бюджету на підставі звітних документів, доповіді Рахункової палати і загальної декларації про рахунки окремих міністерств, що виконували бюджет.

Остання, четверта, стадія бюджетного процесу -- складання Міністерством економіки і фінансів звіту про виконання бюджету.

Податкова частка відносно ВВП на рівні 44 % дає змогу зарахувати Францію до країн з порівняно високим рівнем оподаткування (в середньому для 15 країн "старих" членів ЄС таке співвідношення становить менше 41 %). Це пояснюється, зокрема, системою соціального забезпечення і тим, що фінансування більшої частини населення пенсійного віку відбувається саме за рахунок державного сектору. Державою фінансуються значною мірою системи охорони здоров'я країни. Іншою характерною рисою французької системи оподаткування є її високий ступінь складності -- є багато різних податків, ставок та задіяних у справі підрахунку і справлянні податків інститутів. Всього у Франції близько ста різних податків і зборів.

У структурі податків переважають внески на соціальні потреби, які становлять до 37 % всіх податків (у середньому по ЄС -- 28 %). На другому місці -- надходження від ПДВ та інших податків на товари і послуги -- 25,4 % (у середньому по ЄС -- 30,8 %). Третє місце займає податок на доходи фізичних осіб -- 17,3 % (у середньому по ЄС -- 25,8 %).

Податок на прибуток стягується з річного прибутку юридичних осіб. Стандартна ставка податку -- 33,3 %. Для невеликих компаній, у яких річна виручка не перевищує 7,63 млн. євро, а більше 75 % акцій належать безпосередньо або побічно приватним особам, податок стягується за зниженою ставкою. Податок на доходи фізичних осіб у Франції стягується за прогресивною ставкою, що варіюється від 0 до 52,75 % залежно від доходів і сімейного стану платника податку.[10, стр. 64-65] Податок стягується щорічно з доходу, який декларується платником податків на початку року за підсумками попереднього фінансового року. Доходами з метою оподаткування вважаються всі грошові надходження, отримані протягом звітного року (заробітна плата, премії і винагороди, пенсія, рента, доходи від рухомого майна, прибуток від операцій з цінними паперами). Деякі види юридичних осіб, наприклад невеликі підприємства, мають право вибирати режим свого оподаткування і платити на власний розсуд або податок на прибуток, або податок на доходи.

У країні більше третини всіх поточних витрат місцевих органів влади доводиться на утримання адміністративно-силового апарату (поліція, цивільна оборона, пожежна охорона, управління), третина -- на освіту, культуру; важливою статтею витрат є розвиток інфраструктури. Місцеві органи влади здійснюють великі капіталовкладення -- понад 52 % всіх капітальних державних витрат. Частка податків у місцевому бюджеті -- 40 %, субсидій -- 30%, власні надходження і позики 30 % . Місцеві бюджети, як правило, дефіцитні і потребують додаткових ресурсів для фінансування власних програм.

До спеціальних фондів у Франції належать численні спеціальні рахунки казначейства, приєднані бюджети, різні фонди фінансово-кредитних установ і соціальний бюджет. Їх можна поділити на дві основні групи:

1) фонди доходів і витрат, які включаються до бюджету;

2) позабюджетні фонди.

Найбільші з фондів пов'язані з соціальною сферою. Сукупність таких фондів називають соціальним бюджетом Франції. Ресурси соціальних спеціальних фондів формуються із внесків підприємців (60 %), внесків за страхуванням (18 %), надходжень з бюджету (20 %), інших доходів (2 %). До фондів належать пенсійний фонд, фонд страхування по хворобі, інвалідності, материнству, фонд допомоги сім'ям, національний фонд допомоги безробітним.

Можливим джерелом до державного бюджету Франції розглядають надходження від приватизації, за рахунок яких планується до 2020 р. додатково отримати 152 млрд. євро. Кошти, що надходять від приватизації кількох державних підприємств, будуть використовуватися для виплати пенсій у період з 2020 по 2040 р.

Приєднані бюджети складають організації, які не є юридичними особами, але користуються певною фінансовою автономією. Всього налічується сім приєднаних бюджетів -- один військовий (виробництво пального) і шість цивільних: бюджети пошти, телеграфу, телефону; соціальної сільськогосподарської допомоги; національної друкарні; монетного двору; ордену Почесного легіону; ордену Визволення. Витрати кожного приєднаного бюджету покриваються власними доходами організації.[10,стр. 132].

Франція займає одне з перших місць серед розвинених країн за величиною державного сектору, що отримав розвиток у післявоєнні роки у результаті буржуазної націоналізації. На нього припадає близько 10 % ВВП, більше чверті всіх інвестицій, тут працюють близько 15 % зайнятого населення. Державні підприємства зосереджені в енергетиці (вугільній, нафтовій, газовій промисловості), майже у всіх видах транспорту, а також у найбільш динамічних і нових галузях (аеронавтика, електроніка, хімія).



3. Державний бюджет в Україні його формування і використання

3.1 Структура доходів державного бюджету України

Доходи Державного бюджету України - це частина доходів держави, яка використовується для фінансування виконання органами державної влади загальнодержавних функцій, які визначені Конституцією України.

Склад доходів державного бюджеті визначається Бюджетним кодексом України та законом України про державний бюджет на відповідний рік.

До доходів загального фонду державного бюджету відносять доходи, які використовуються для забезпечення фінансовими ресурсами загальних видатків й не спрямовані на конкретну мету.

Доходи спеціального фонду Державного бюджету викорис­товуються лише для фінансування конкретних цілей.

Доходи державного бюджету класифікують за такими ознаками:

1) за джерелами формування:

-- доходи, отримані від розподілу додаткової вартості (НД);

-- доходи, які входять до складу фонду (частка амортизацій­них відраху­вань);

-- доходи від реалізації національного багатства.

2) за соціально-економічними ознаками:

-- доходи від господарської діяльності;

-- доходи від використання природних ресурсів;

-- доходи від зовнішньоекономічної діяльності;

-- доходи від банківської діяльності;

-- доходи від реалізації дорогоцінних металів з Державно­го фонду дорогоцінних металів та дорогоцінних каменів;

-- державне мито;

-- мито;

-- внески та інші неподаткові доходи;

-- доходи від приватизації;

-- доходи від громадян та ін.

З урахуванням юридичного та економічного аспектів роз­поділу доходів між ланками бюджетної системи усі вони по­діляються на закріплені та регулюючі.

У державному бюджеті є тільки закріплені доходи, у місцевих -- і закріплені, і регу­люючі.

Закріплені доходи -- це кошти, які за постійно чинними нормативними актами віднесені до бюджетів відповідних рів­нів на невизначений час, у розмірі територіального надхо­дження повністю або у твердо фіксованому розмірі. Закріплені доходи утворюють основу дохідної бази кожного бюджету.

Регулюючі доходи -- це доходи, надходження яких у бю­джети нижчого рівня визначаються щорічно Верховною Ра­дою України та які передбачені в законі про державний бюджет на поточний рік і перерозподіляються між різними ланками бюджетної системи.

3) за методами залучення коштів:

-- податкові надходження (податки, збори та обов'язкові платежі);

-- неподаткові надходження (доходи від власності та під­приємницької діяльності, надходження від штрафів та ін);

-- доходи від операцій з капіталом (надходження коштів від реалізації безхазяйного майна, майна, що за правом спад­коємця перейшло у власність держави, та скарбів);

-- офіційні трансферти (субвенції, дотації, субсидії);

4) за умовами повернення:

-- зворотні доходи -- розміщення державних позик;

-- незворотні доходи -- платежі та відрахування юридич­них і фізичних осіб.

5) за рівнем централізації:

-- децентралізовані -- доходи, що використовуються за місцем утворення;

-- централізовані -- доходи, що концентруються у держав­ному бюджеті та інших цільових централізованих фондах гро­шових коштів.

6) за надходженням від форми власності:

-- доходи від державної форми власності;

-- доходи від інших форм власності.

Склад і структура доходів бюджету характеризують фінансову політику та фінансовий стан держави. Структура доходів бюджету досить швидко змінюється, що пояснюється постійними перетвореннями і змінами в податковій системі України і неподаткових надходженнях до бюджету. Починаючи з 1992 р. бюджет формується головним чином за рахунок податкових надходжень.

Неподаткові надходження становлять значний відсоток у до­ходах бюджету (20--30 %). Така роль неподаткових надходжень пояснюється спробою держави вирішити фіскальні проблеми в умовах фінансової кризи не за рахунок збільшення податків, а за рахунок введення нових неподаткових зборів і платежів. В умо­вах стабільної економіки неподаткові надходження не мають великого значення і становлять не більше 5 % доходів бюджету.

Склад неподаткових надходжень (доходів бюджету), на відміну від податкових, є досить широким. Неподаткові над­ходження можна поділити на кілька груп.

Таблиця 3.1 Групування неподаткових надходжень

№ з/п	Групи неподаткових надходжень	Зміст неподаткових надходжень
	Доходи від власності та підприємницької діяльності

Подобные документы

• Державний бюджет України

  Сутність, принципи формування Державного бюджету України. Доходи Державного бюджету України та їх класифікація. Джерела формування доходів Державного бюджету України. Основні напрямки удосконалення чинної системи доходів державного бюджету України.
  
  курсовая работа [40,6 K], добавлен 20.11.2010
  

• Державний бюджет як інструмент державного регулювання економіки

  Основні функції державного бюджету, його доходи та витрати. Дефіцит державного бюджету та його вплив на економіку країни. Особливості формування державного бюджету в інших країнах світу. Місце державного бюджету в економічному житті суспільства.
  
  курсовая работа [53,5 K], добавлен 25.05.2013
  

• Державний бюджет як основний фінансовий план держави

  Економічний зміст, сутність та роль державного бюджету в ринковій економіці. Принципи планування Державного бюджету. Аналіз структури та динаміки Державного бюджету за 2010-2013 рр. Нормативно-правова база формування бюджету та його ефективність.
  
  курсовая работа [252,2 K], добавлен 18.04.2015
  

• Аналіз доходів державного бюджету України

  Основні джерела формування доходів державного бюджету. Аналіз формування дохідної бази державного бюджету України. Проблеми формування податкових доходів держави та шляхи їх вирішення. Використання рейтингової оцінки для оптимізації структури бюджету.
  
  дипломная работа [191,1 K], добавлен 13.11.2013
  

• Формування доходів Державного Бюджету України стан та напрямки розвитку

  Економічна сутність доходів Державного бюджету України і їх роль у розв’язанні проблем економічного зростання. Законодавчо-нормативна база формування доходів Державного Бюджету України. Джерела формування доходів бюджету.
  
  курсовая работа [67,8 K], добавлен 10.04.2007
  

• Державний бюджет і державний борг

  Суть і значення державного бюджету, його структура та основні елементи, функції. Дефіцит державного бюджету та джерела його виникнення, шляхи подолання. Управління державним боргом. Правові засади реструктуризації державного внутрішнього боргу України.
  
  курсовая работа [42,4 K], добавлен 20.02.2011
  

• Державний бюджет України

  Дослідження поняття державного бюджету та його особливостей. Стан та прогнози наповнення державного бюджету України. Дефіцит казни та основні проблеми його покриття в сучасній Україні. Перспективи 2015 року. Питання поглиблення кризи в суспільстві.
  
  курсовая работа [39,6 K], добавлен 04.10.2014
  

• Засади формування і виконання Державного бюджету України

  Теоретико-організаційні засади формування і виконання державного бюджету України. Особливості його збалансування та стан бюджетного дефіциту. Забезпечення ефективного формування, раціонального використання та оптимального розподілу бюджетних ресурсів.
  
  курсовая работа [48,5 K], добавлен 08.11.2014
  

• Аналіз джерел формування доходів державного бюджету України

  Теоретичні аспекти формування доходів державного бюджету, їх сутність, призначення та роль. Класифікація доходів Державного бюджету України, їх склад та джерела формування. Визначення шляхів оптимізації формування доходної частини бюджету України.
  
  курсовая работа [122,5 K], добавлен 13.05.2017
  

• Аналіз доходів та видатків державного бюджету України

  Структура та динаміка основних надходжень та видатків Державного бюджету за останні чотири роки. Сутність поняття "державний бюджет". Основні проблеми утворення та використання бюджетних коштів. Шляхи оптимізації ефективності управління коштами бюджету.
  
  статья [331,2 K], добавлен 24.04.2018
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам