Аналіз доходів державного бюджету України

Размещено на http://www.allbest.ru

ЗМІСТ

• ВСТУП
• РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи ДОХОДІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ
• 1.1 Сутність державного бюджету України
• 1.2 Джерела формування доходів державного бюджету
• 1.3 Особливості виконання державного бюджету України за доходами
• РОЗДІЛ 2. Аналіз доходів державного бюджету України
• 2.1 Загальна характеристика економіко-ресурсного потенціалу
• 2.2 Аналіз формування дохідної бази державного бюджету України
• 2.3 Аналіз виконання Державного бюджету України за доходами у 2011 році
• Розділ 3. Напрями вдосконалення виконання державного бюджету України за доходами
• 3.1 Проблеми формування податкових доходів державного бюджету України та шляхи їх вирішення
• 3.2 Використання рейтингової оцінки для оптимізації структури доходів бюджету
• Висновки та пропозиції
• Список використаних джерел:
• ВСТУП
• Державний бюджет є одною із головних ланок фінансової системи. З його допомогою уряд концентрує у своїх руках значну частину національного доходу, перерозподіленого фінансовими методами. У цій ланці зосереджуються найкрупніші прибутки і найбільш важливі в політичному й економічному відношенні витрати. У процесі ринкового реформування економки важливим є визнання того, що макроекономічна стабілізація не можлива без значної, глибинної перебудови державних фінансів у цілому i бюджету як центральної їх ланки зокрема. Бюджет є не тільки фінансовим планом створення централізованого фонду i перерозподілу державних pecypciв з використанням цілісної системи платежів, обліку i звітності, він - один з основних засобів макроекономічної стабілізації та економічного зростання. Державний бюджет фактично забезпечує існування країни, розвиток її економіки i культури, соціальний захист населення. Через бюджет держава акумулює кошти для фінансування пріоритетних напрямів виробництва, соціального розвитку, активізує заходи щодо збільшення надходжень до бюджетів ycix piвнів, а також цільового i економного витрачання державних коштів. Це зумовлює необхідність проведення комплексу заходів на державному piвнi i повсякденної роботи на місцях для забезпечення повного i своєчасного надходження до бюджету доходів та здійснення видатків, постійного аналізу доходів i витрат бюджету, а також їх вплив на економіку.
• Отже, актуальність дослідження даної курсової роботи полягає у необхідності вивчення функціонування і формування дохідної частини Державного бюджету України задля покращення ситуації у цій галузі.
• Питання формування та використання дохідної частини Державного бюджету розглядалися в наукових працях та статтях таких вітчизняних вчених: Василик О.Д., Опарін В.М., Мозковий О.М.,Савлук М.І., Огонь Ц. Г., Тимченко О.М ., Пасічник Ю.В. та інших.
• Мета даної курсової роботи - вивчення теоретичних та практичних аспектів формування дохідної бази Державного бюджету України.
• Згідно мети нами були сформовані наступні задачі:

ь вивчити сутність та види доходів Державного бюджету;

ь дослідити теоретичні аспекти виконання доходів Державного бюджету України;

ь розглянути джерела формування дохідної бази;

ь проаналізувати виконання Державного бюджету за доходами;

ь обґрунтувати впровадження нових заходів щодо оптимізації структури доходів та підвищення ефективності їх справляння.

Об'єктом дослідження є Державний бюджет України.

Предметом дослідження є сукупність економічних відносин щодо планування та фінансування доходів Державного бюджету.

У курсовій роботі були використані методи економічного аналізу, структурно-логічний метод, метод порівняння та узагальнення та ін.

Інформаційною базою даних є закони України, постанови Кабінету Міністрів, інші нормативно-правові акти, діючі на території України, звітність Міністерства фінансів України та інші.

Період дослідження складає три роки: 2009, 2010 та 2011 роки.

Робота складається з сторінок, в які входять зміст, вступ, три розділи з підрозділами, висновки, список літератури, таблиці та рисунки.

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи ДОХОДІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

1.1 Сутність Державного бюджету України

Державний бюджет (англ. budget - сумка) - це фінансовий план видатків держави та джерел їхнього покриття (за рік).

Згідно з Бюджетним кодексом України від 08.07.2010 № 2456-VI, бюджет -план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Державний бюджет є одним із найважливіших елементів державних фінансів. За допомогою державного бюджету здійснюється мобілізація фінансових ресурсів і їх використання з метою забезпечення виконання функцій держави. Такі операції відображають проведення розподілу і перерозподілу ВВП для задоволення потреб суспільства на загальнодержавному та регіональних рівнях. Залучення ресурсів до державних фондів є основою надання державними установами суспільних благ (товарів, робіт, послуг) громадянам. До таких благ, зокрема, відносять: забезпечення національної безпеки, правопорядку, судочинства, соціального захисту громадян, надання послуг з освіти, охорони здоров'я, сприяння розвитку науки, культури, захист прав споживачів та ін. Державні кошти спрямовуються також на підтримку конкуренції у розвитку підприємницької діяльності, захист навколишнього природного середовища, подолання наслідків стихійного лиха та ін. До важливих задач, що вирішуються за допомогою державних коштів, належать підтримка розвитку окремих галузей, проведення регулювання економіки, здійснення її структурної перебудови, підтримка депресивних регіонів тощо.

Операції з формування та використання державних фондів здійснюють визначальний вплив практично на всі параметри економічного і соціального розвитку країни. Зокрема, зміни в проведенні податкової та бюджетної політики є важливим фактором динаміки показників сукупного використання економічних ресурсів та сукупного попиту. Такі фактори впливають на стан платіжного балансу країни, темпи економічного зростання, індекс інфляції, динаміку валютного курсу. Важливою є роль бюджету у вирішенні соціальних проблем, розподілі доходів, регулюванні економічного розвитку, стимулюванні підприємницької діяльності, вирівнюванні економічного розвитку регіонів, розвитку інвестиційної діяльності та ін.

Формування надходжень до бюджету проводиться шляхом перерозподілу доходів, що створюються в країні. Кошти державного бюджету спрямовуються на забезпечення соціально-економічного розвитку держави.

У перехідні до ринкових відносин періоди роль державного бюджету помітно зростає. Адже в такому разі проблеми економічного та соціального розвитку країни значно загострюються. Для їх вирішення рівень втручання фінансової діяльності держави, як правило, зростає.

Формування державного бюджету відображає використання частини ВВП та залучення її до державних фондів з метою забезпечення державних функцій фінансовими ресурсами. Мобілізація коштів здійснюється з використанням спеціальних механізмів. Вони охоплюють прямі та непрямі стягнення частки доходів громадян, підприємницьких структур, об'єднань, благодійних фондів, партій та ін. Інструментами залучення таких доходів є податки, збори та обов'язкові відрахування. Інша частина надходжень має за основу державну власність та державну підприємницьку діяльність. Забезпечення її функціонування проводиться у формі неподаткових надходжень. Певні суми доходів отримують від операцій з капіталу, що проводяться державою.

За допомогою державного бюджету державні органи управління, з одного боку, мобілізують кошти, необхідні для забезпечення розвитку країни, а з іншого - витрачають їх з метою виконання функцій, що здійснюються на різних рівнях. З використанням фіскального механізму частка ВВП концентрується у складі державного бюджету. Далі вона використовується з метою забезпечення економічного розвитку країни, вирішення соціальних проблем, утримання органів державного управління, забезпечення обороноздатності країни та ін. Державний бюджет (основний фонд державних фінансових ресурсів) є обов'язковим елементом державних фінансів кожної країни. Без державного бюджету не можливе існування державності, оскільки в таких випадках відсутні джерела фінансування функцій держави. Державний бюджет приймається законодавчим органом на кожний рік і є законом, який має виконувати виконавча влада.

Державне управління здійснюється на загальнодержавному, республіканському і місцевому рівнях. З огляду на це і бюджети створюються на відповідних рівнях. Таким чином формується бюджетна система країни. Згідно з Конституцією України (ст. 95) "бюджетна система будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами".

До складу державного бюджету входять доходи і видатки. Залежно від співвідношення між доходами і видатками державного бюджету розрізняють такі його види: збалансований бюджет, бюджет зведений з позитивним сальдо і зведений з дефіцитом. Збалансований бюджет має місце, якщо видатки (з урахуванням надання кредитів) дорівнюють доходам (з урахуванням повернення кредитів). У разі перевищення сум доходів над видатками виникає профіцит бюджету (позитивне сальдо). І навпаки, коли обсяг доходів недостатній для фінансування видатків, бюджет зводиться з дефіцитом (від'ємне сальдо).

Величина та структура доходів і видатків державного бюджету визначаються багатьма факторами. Формування доходів передбачає стягнення податкових платежів і одержання неподаткових та інших надходжень. Як перша, так і друга групи мають певні межі, а також багато в чому залежать від прийняття політичних рішень і організації виконання бюджету за доходами. Величина і структура видатків детермінуються історичними, економічними, політичними та іншими факторами. Формування раціонального співвідношення між доходами і видатками державного бюджету здійснюється у процесі взаємодії гілок державної влади шляхом участі в бюджетному процесі.

Разом з тим, під час розгляду питань збалансованості державного бюджету треба враховувати також операції з кредитування, що пов'язані з його виконанням. У випадках, коли обсяги надання кредитів за рахунок коштів бюджету перевищують їх надходження (у формі повернення кредитів), різниця між видатками і доходами збільшується. За умов одержання більш значної суми повернення кредитів порівняно з наданими обсягами позик вона зменшується.

Прийняття державного бюджету (а також бюджету АР Крим та місцевого бюджету) з дефіцитом дозволяється за наявності обґрунтованих джерел їх фінансування. Профіцит бюджету (згідно з вимогами Бюджетного кодексу України) допускається виключно з метою погашення основної суми державного боргу (ст. 14).

Державний бюджет України складається із загального та спеціального фондів. Розподіл на два фонди пов'язаний з тим, що в складі державного бюджету виокремлюється два основних напрями надходжень та використання коштів. Один з них має загальний характер. Кошти, одержані з установлених джерел до такого фонду використовуються за напрямами, що визначаються законодавством у поточному році на цілі, визначені бюджетними призначеннями. Запровадження спеціального фонду передбачає, що надходження коштів до його складу здійснюється за рахунок заздалегідь визначених джерел. Такі доходи не надходять до загального фонду, а акумулюються окремо (в межах спеціального фонду). Вони є основою видатків спеціального фонду і не можуть бути вилученими на користь проведення видатків загального фонду. Тому поділ бюджету на два фонди дає можливість забезпечити здійснення видатків за рахунок спеціального фонду навіть за умов недофінансування видатків загального фонду.

Проведення операцій із залучення та використання коштів для покриття дефіциту державного бюджету називається фінансуванням бюджету. У Бюджетному кодексі України до складу таких операцій входять надходження і витрати, що виникають внаслідок зміни обсягів боргу, а також зміни залишку готівкових коштів бюджету, які використовуються для покриття різниці між доходами і видатками бюджету. Фінансування бюджету передбачає як залучення коштів, що має за мету покриття дефіциту, так і їх витрачання. Як правило, залучення коштів здійснюється шляхом одержання позик. В окремих випадках для фінансування дефіциту залучаються кошти, одержані від приватизації державного майна.

Кошти державного бюджету є основою фінансування важливих напрямів розвитку держави, до яких, зокрема, належать:

1) забезпечення загальних умов діяльності (державне управління, оборона і безпека, формування державних резервів, ліквідація надзвичайних та аварійних ситуацій, проведення зовнішньоекономічної діяльності та ін.);

2) фінансування соціально-культурного розвитку (освіта, охорона здоров'я, фізкультура і спорт, засоби масової інформації, житлово-комунальне господарство та ін.);

3) реалізація програм соціального захисту та соціального забезпечення населення (виплата пенсій і допомоги);

4) фінансування економічної діяльності держави (фінансування та кредитування промисловості, енергетики, будівництва, АПК, транспорту, зв'язку, проведення фундаментальних досліджень та ін.);

5) обслуговування державного боргу (внутрішнього і зовнішнього);

6) фінансування державних цільових фондів.

Державний бюджет відіграє важливу роль у розвитку економіки, оскільки:

1) він є орієнтиром, що використовується для прогнозування соціально-економічного розвитку країни;

2) бюджет - це керівний документ, який визначає діяльність уряду;

3) бюджет є основою планування соціально-економічного розвитку країни в цілому і окремих її регіонів;

4) прийняття бюджету має за мету обмеження "ручного управління" державними фінансами.

1.2 Джерела формування доходів державного бюджету

Доходи бюджетів України поділяють на доходи державного бюджету та доходи місцевих бюджетів.

Доходи державного бюджету -- це частина централізованих фінансових ресурсів держави, які регулюються відповідними нормативними актами і необхідні для виконання її функцій. Доходи бюджету виражають економічні відносини держави з підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які виникають у процесі стягнення бюджетних платежів.

Надходженнями до бюджету є доходи бюджету та кошти, що залучаються на умовах позик. Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи від операцій з капіталом;

4) трансферти.

Фінансування дефіциту бюджету проводиться шляхом залучення позик. Класифікація фінансування бюджету здійснюється за категоріями кредиторів (або власників боргових зобов'язань) та за типами боргових інструментів.

Податкові надходження - це доходи, що залучаються до складу державного бюджету у формі загальнодержавних і місцевих податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Частка таких надходжень у структурі доходів державного бюджету становить від 65 до 70%, а частка у ВВП - від 9 до 12%. Д0 податкових надходжень належать прямі та непрямі податки, збори та обов'язкові платежі. Зокрема, податковими надходженнями є податки на доходи, на прибуток, на збільшення ринкової вартості активів, платежі за використання природних ресурсів, акцизи, податок на додану вартість, ввізне мито, плата за ліцензії та ін.

Неподаткові надходження - доходи, що залучаються у формах, які не належать до податкових платежів.

Неподатковими надходженнями до державного бюджету є:

1) доходи від власності та підприємницької діяльності;

2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;

3) надходження від штрафів та фінансових санкцій;

4) інші неподаткові надходження.

Неподаткові надходження - це стаття доходів бюджету, яка займає друге місце в структурі доходів і становить приблизно 25% від доходів бюджету. До надходжень від власності та підприємницької діяльності належать: рентна плата за нафту і газ власного видобутку, надходження від реалізації надлишкового озброєння; плата за транзит нафти і газу територією України; дивіденди, нараховані на акції, частки держави в капіталі господарських товариств, орендна плата за оренду державного майна та ін.

Третя група надходжень до державного бюджету - доходи від операцій з капіталом - має відносно невелику частку в структурі доходів - приблизно 1,5%. До цієї групи зараховують доходи від продажу дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та державних запасів товарів з державних резервів.

Трансферти - це кошти, одержані бюджетом на безоплатній та безповоротній основі. Такі кошти різні ланки бюджетної системи можуть одержувати від органів державної влади, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав та міжнародних організацій. Частка трансфертів у доходах державного бюджету є незначною і становить до 0,15% від їх загальної суми.

Є дві основні групи джерел формування доходів бюджету: внутрішні та зовнішні. До внутрішніх джерел формування доходів бюджету належать створений валовий внутрішній продукт, який є основним джерелом формування дохідної частини бюджету, і національне багатство, що використовується тоді, коли не вистачає обсягів створеного валового внутрішнього продукту або є певний надлишок природних ресурсів у державі.

Зовнішні джерела формування дохідної частини бюджету характеризують міжнародний перерозподіл фінансових ресурсів і можуть створюватися на основі таких методів: прямий перерозподіл (репарація), міжнародний кредит фінансових організацій або іноземних держав, оподаткування експортно-імпортної діяльності, валютне регулювання, яке базується на відхиленні встановленого курсу валют від реального їх співвідношення, та ціновий механізм.

Детальніше зупинимося на бюджетній класифікації доходів.

Першою й основною групою доходів бюджету є податкові надходження, які становлять 55--60 % у загальній структурі доходів бюджету.

До податкових надходжень належать:

1) прямі податки (податок на прибуток підприємств, прибутковий податок з громадян, податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, плата за землю);

2) непрямі податки (податок на додану вартість, акцизний збір і мито);

3) ресурсні платежі (збір за спеціальне використання водних ресурсів, лісовий дохід, збір за спеціальне користування надрами для видобутку корисних копалин);

4) платежі за державні послуги, рентні та компенсаційні платежі (державне мито, рентні платежі за нафту і природний газ, що видобуваються в Україні, збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, різниця у цінах на природний газ, відрахування на дорожні роботи тощо);

б) місцеві податки і збори (податок з реклами, комунальний податок, ринковий збір, курортний збір, збір за паркування автотранспорту, збір за дозвіл на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг, збір за здійснення закордонного туризму, збір за видачу ордера на квартиру, збір за право використання місцевої символіки, збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей, збір з власників собак тощо).

Наступною групою доходів бюджету є неподаткові надходження, які становлять у структурі бюджетних надходжень близько 20 % і до яких належать:

1) доходи від власності та підприємницької діяльності;

2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;

3) доходи від штрафів і фінансових санкцій;

4) доходи від реалізації дорогоцінних металів і коштовного каміння;

5) інші неподаткові надходження.

Третя група бюджетних надходжень -- доходи від операцій з капіталом -- містить:

1) надходження від продажу основного капіталу;

2) надходження від продажу державних матеріальних резервів;

3) надходження від продажу землі і нематеріальних активів;

4) податки та фінансові санкції щодо операцій з капіталом.

Ще одним способом перерозподілу національного доходу є державні цільові фонди, які відображають грошові відносини з розподілу та перерозподілу вартості сукупного суспільного продукту і частини національного багатства, пов'язані з формуванням фінансових ресурсів у розпорядженні держави та використанням державних коштів для витрат на розширене виробництво, задоволення соціально-культурних потреб суспільства, матеріальне стимулювання членів суспільства щодо пенсійного, соціального захисту та розвитку науково-технічного потенціалу країни.

Надходження до державних цільових фондів включають обов'язкові відрахування юридичних і фізичних осіб до державних цільових фондів. Такі відрахування проводяться з метою забезпечення фінансування державних цільових програм. Частка державних цільових фондів становить до 0,3% у доходах державного бюджету. Зокрема, до складу цієї групи в різні періоди розвитку нашої країни входили відрахування до фондів: здійснення заходів щодо ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; соціального страхування; сприяння зайнятості населення; інноваційного фонду; соціального захисту інвалідів; охорони навколишнього природного середовища; будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування; фонду фінансування витрат на авіаційну діяльність та ін.

Внески до цільових фондів становлять 10--15 % усіх доходів бюджету (табл. 1.1).

Таблиця 1.1.

Державні цільові фонди

Джерела фінансування державних цільових фондів
бюджетні	позабюджетні
Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях; Фонд України соціального захисту інвалідів; Державний фонд охорони навколишнього середовища та ін.	Пенсійний фонд; Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; Фонд соціального страхування від нещасних випадків та ін.

Останньою групою бюджетних надходжень є офіційні трансферти -- кошти, отримані від органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших державних або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі. Вони можуть надаватися у вигляді дотацій, субсидій або субвенцій.

До джерел фінансування дефіциту державного бюджету належать внутрішні та зовнішні запозичення. При цьому вони не можуть використовуватися для забезпечення поточних видатків держави. Винятком можуть бути випадки, коли це необхідно для збереження загальної економічної рівноваги. Емісійні кошти центрального банку не повинні використовуватися для фінансування дефіциту державного бюджету. Граничний обсяг внутрішнього та зовнішнього державного боргу встановлюються Законом про державний бюджет (чи рішенням про місцевий бюджет). В Україні за орієнтовний показник прийнято, що величина основної суми державного боргу не має перевищувати 60% ВВП.

Особливістю формування доходів бюджету в Україні є відносно низька частка податків з громадян (у 2-3 рази нижча, ніж в інших країнах) і досить значна частка доходів юридичних осіб. Порівняно високими є (з урахуванням відрахувань до Пенсійного фонду України) платежі на соціальне страхування. Не зовсім раціональним є також співвідношення між прямим і непрямим оподаткуванням. Прямі податки становлять біля 25% доходів, акцизи - понад 35%. В умовах ринкової економіки більш доцільними формами оподаткування вважають прямі податки.

Згідно з порядком розподілу і надходження доходів до відповідних бюджетів, всі доходи поділяються на закріплені та регулювальні. До закріплених доходів належать доходи, які повністю або в установленій законодавством частці (від загальнодержавних податків та зборів) перераховуються до відповідних бюджетів. Порядок розподілу закріплених доходів між ланками бюджетної системи установлюється Бюджетним кодексом України. Такими доходами є: податок на майно підприємств і організацій, плата за землю, орендна плата за оренду майна цілісних майнових комплексів, які перебувають у загальнодержавній власності, перевищення доходів над видатками НБУ, одержані дивіденди на акції, що знаходяться в загальнодержавній власності та ін.

Регулювальні доходи - це надходження до відповідного бюджету коштів у вигляді відрахувань (від загальнодержавних податків і зборів), які затверджуються на кожний бюджетний рік. Такі доходи визначаються Законом про Державний бюджет на поточний рік. До регулювальних доходів в Україні зараховують: ПДВ, акцизний збір, доходи від приватизації державного майна, прибутковий податок з громадян, збір на обов'язкове пенсійне страхування, який сплачується при купівлі-продажу валют, торгівлі ювелірними виробами, нерухомості та ін.

1.3 Особливості виконання Державного бюджету України за доходами

Виконання Державного бюджету за доходами є важливим етапом бюджетного процесу. Загальновизнано, що виконати бюджет за доходами означає мобілізацію надходження податків, зборів та обов'язкових платежів, а також їхній розподіл відповідно до рівнів бюджетної системи згідно з чинним законодавством.

До основних елементів виконання бюджету за доходами належать:

1) перерахування та зарахування бюджетних коштів на єдиний бюджетний рахунок;

2) розподіл згідно з затвердженим бюджетом регулюючих доходів;

3) повернення надлишково сплачених сум доходів;

4) облік доходів бюджету і складання звіту відповідно до бюджетної класифікації.

Відповідно до статті 45 БКУ, на Міністерство фінансів України покладено обов'язок щодо здійснення загальної організації та управління виконанням Державного бюджету України, координації діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Міністерство фінансів України бере участь у розробленні прогнозних показників і програм економічного і соціального розвитку держави; прогнозує та аналізує на поточний період і на перспективу надходження до бюджету, готує пропозиції щодо ефективного розподілу фінансових ресурсів для забезпечення державних витрат; координує у межах своїх повноважень діяльність центральних органів виконавчої влади, пов'язану із забезпеченням своєчасного і повного надходження податків і зборів (обов'язкових платежів) до державного та місцевих бюджетів.

Окрім того, Міністерство фінансів України погоджує рішення центрального податкового органу про розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань на термін, що виходить за межі одного бюджетного періоду, стосовно загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

На органи Державного казначейства покладено завдання забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями; в межах своїх повноважень контроль за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства.

Державне казначейство України веде бухгалтерський облік операцій з виконання державного та місцевих бюджетів, складає звітність про виконання державного, місцевих і зведеного бюджетів та подає звітність органам законодавчої і виконавчої влади у обсязі та у строки, визначені бюджетним законодавством.

Органи Державного казначейства України здійснюють касове виконання державного бюджету за доходами. Відповідно до цього вони виконують такі головні функції:

- встановлюють порядок відкриття і відкривають рахунки в Головних управліннях Державного казначейства з метою зарахування податків та зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів;

- ведуть бухгалтерський облік надходжень до бюджету у розрізі кодів бюджетної класифікації доходів і типів операцій;

- здійснюють розмежування платежів до державного бюджету відповідно до нормативів відрахувань, затверджених законом про державний бюджет на відповідний рік, і перераховують за належністю розподілені кошти;

- здійснюють розмежування у розмірах, визначених законодавством, інших платежів, що зараховуються до державного бюджету, та перераховують за належністю розподілені кошти;

- готують розрахункові документи і проводять повернення надмірно або помилково сплачених платежів до бюджету на підставі висновків органів державної податкової служби, рішень судових органів, інших органів, що здійснюють контроль за нарахуванням та сплатою платежів;

- здійснюють відшкодування податку на додану вартість на підставі висновків органів державної податкової служби та рішень судових органів;

- складають щоденну, періодичну та річну звітність за доходами відповідно до кодів бюджетної класифікації доходів і подають її відповідним органам, що здійснюють контроль за нарахуванням та сплатою платежів до бюджету і державних цільових фондів.

Також на органи Державного казначейства України покладено обов'язок щодо повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до бюджету, за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.

Поверненню підлягають: помилково сплачені податки, збори; переплата, яка виникла внаслідок скасування чи зміни судом рішення контролюючого органу про перерахування або зарахування суми податкового зобов'язання, якщо така сума була сплачена (стягнута); переплата, яка виникла внаслідок сплати платником податків коштів понад суми податкових зобов'язань такого платника податків, за якими настав граничний термін сплати.

На органи, що контролюють справляння надходжень бюджету (органи державної влади, а також органи місцевого самоврядування, уповноважені здійснювати контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), інших надходжень бюджету, покладено обов'язок щодо забезпечення своєчасного та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи міських (міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) рад повинні координувати діяльність відповідних органів стягнення (органів Державної податкової служби, Державної митної служби тощо) щодо виконання визначених для територій показників доходів бюджету.

Податки і збори (обов'язкові платежі) сплачуються платниками самостійно в порядку та строки, визначені в податковому законодавстві. Стягнення податків здійснюється у випадку не виконання добровільно платником його податкового обов'язку. Стягнення податків, зборів, інших обов'язкових платежів -- це примусовий захід, який застосовується до недобросовісного платника органами стягнення.

Податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України. Забороняється акумулювати ці платежі на рахунках контролюючих органів (органів, що контролюють справляння надходжень бюджету), за винятком установ України, які функціонують за кордоном (порядок зарахування до бюджету їх коштів визначається окремо Кабінетом Міністрів України).

Єдиний казначейський рахунок -- це рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у Системі електронних платежів Національного банку України. Ведення єдиного казначейського рахунку здійснюється відповідно до Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26 червня 2002 року № 122.

Єдиний казначейський рахунок об'єднує кошти субрахунків, що відкриті в Державному казначействі України (центральний рівень), управлінням Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

У балансі Державного казначейства України відкритий відповідний єдиний казначейський рахунок. Управлінням Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі рахунки у Національному банку не відкриті.

Функціонування єдиного казначейського рахунку забезпечує: можливість швидкої мобілізації коштів, які протягом дня надходять на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України, та використання їх для проведення бюджетних видатків і здійснення інших операцій, що не суперечать законодавству України; надання інформації органам законодавчої та виконавчої влади за здійсненими на єдиному казначейському рахунку операціями; оптимальні можливості для прийняття представниками законодавчої та виконавчої влади оперативних рішень щодо забезпечення ефективного використання коштів бюджетів.

Податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок державного бюджету України. В чинному законодавстві проведено різницю між поняттями «сплата податку» та «зарахування податку». Сплата податку платником відбувається шляхом подання до установи банку платіжного доручення. Тобто платник податку вступає у відповідні податкові правовідносини. Відносини щодо зарахування платежів на єдиний казначейський рахунок є бюджетними правовідносинами і здійснюються вони без безпосередньої участі платника податків і зборів (обов'язкових платежів).

Під час виконання бюджету за доходами забороненим є проведення розрахунків з бюджетом у не грошовій формі (у т. ч. шляхом взаємозаліку), використовування векселів, бартерних операцій, а також зарахування зустрічних платіжних вимог. Винятки становлять операції, що пов'язані з державним боргом, та випадки, які передбачені законом про Державний бюджет України.

Якщо суб'єкт господарювання (платник податків) змінив місцезнаходження, то сплата відповідних податків та зборів після реєстрації відбувається за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду.

РОЗДІЛ 2. Аналіз доходів державного бюджету україни

2.1 Загальна характеристика економіко-ресурсного потенціалу

Україна, розташована в центральній частині Європи, займає площу 603,7 тис. кв. км і межує з Білоруссю (на півночі), Росією (на сході), Румунією, Молдовою, Угорщиною (на південному заході), Словаччиною та Польщею (на заході). На півдні омивається Азовським та Чорним морями.

На Україну припадає майже третина світових запасів чорнозему й чверть придатної для оранки землі в Європі. Україна займає першу позицію в світі за розораністю землі - 75 % сільськогосподарських земель та 56 % - усіх земель. Водночас 20 % української ріллі - це деградовані та малопродуктивні землі. Найбільша річка - Дніпро - ділить Україну на Правобережну (Волинсько-Подільська височина, Східні Карпати, Полісся) та Лівобережну (Наддніпрянська низовина, Донецька височина). На Півдні України розташована Чорноморська низовина. 14 % території України займають ліси, 21 % - територія, уражена ізотопами цезію (після аварії на Чорнобильській АЕС 1986 р.).

Надра України багаті природними ресурсами: кам'яне вугілля, залізна і марганцева руда, уран, графіт, кам'яна сіль, будівельна сировина. Водночас економіка потерпає від нестачі газу, нафти, лісу. Наявні привабливі рекреаційні зони (Карпати, Крим).

З майже 46 млн осіб, що мешкають в Україні, найбільшою є частка українців (77,8 %), а найчисельнішими національними меншинами є російська (17,3 %), білоруська (0,6 %), молдовська і кримсько-татарська (по 0,5 %). Переважна більшість віруючих в Україні - християни (православні, греко-католики, католики, протестанти, старообрядці).

Населення і трудовий потенціал України е складовими економічного потенціалу держави. їх роль особливо зростає в густозаселених регіонах з недостатніми природними ресурсами. Населення і трудовий потенціал -- важливі елементи продуктивних сил. Для визначення багатогранного впливу населення на процес економічного і соціального розвитку країни треба детально дослідити як його демографічні параметри, так і особливості розселення, трудову діяльність.

Чисельність населення, його динаміка та статево-вікова структура є найважливішими показниками демографічної характеристики народонаселення. Важливий також показник природного приросту населення.

Таблиця 2.1

Кількість постійного населення України (на 1 січня, тис.осіб)

Роки	всього	у тому числі
		чоловіки	%	жінки	%
2008	46192,3	21297,7	46	24894,6	54
2009	45963,4	21185	46	24778,4	54
2010	45782,6	21107,1	46	24675,5	54
2011	45598,2	21032,6	46	24565,6	54
2012	45453,3	20976,7	46	24476,6	54

Бачимо, що на 1 січня 2012 року населення України становить майже 45,5 мільйонів осіб. В структурі населення переважають чоловіки, при чому це співвідношення є стабільним протягом останніх 5 років. Загальна кількість має динаміку до зниження кожного року.

Таблиця 2.2

Природний приріст населення

Роки	Кількість народжених, тис. осіб	Кількість померлих, тис. осіб	Природний приріст населення, тис. осіб	Міграцйний приріст населення, тис.осіб
2008	510,6	754,5	-243,9	14,9
2009	512,5	706,7	-194,2	13,4
2010	497,7	698,2	-200,5	16,1
2011	502,6	664,6	-162,0	17,1

Дані таблиці 2.2 свідчать про те, що природний приріст населення протягом 2008-2011 років має від'ємне значення, проте показник 2011 року є трохи більшим від попереднього року. Це свідчить про ефективність проведення державної політики, що направлена на підвищення рівня народжуваності та природного приросту населення.

Для України характерний різноманітний і потужний природно-ресурсний потенціал. Історично зумовлене масштабне використання мінеральних і земельних ресурсів призвело до формування відповідної паливно-енергетичної, металургійної, хімічної спрямованості промислового розвитку у поєднанні з розвинутими будівельною індустрією та сільським господарством. Десятки промислових вузлів в Україні мають природно-ресурсну орієнтацію. З іншого боку, розподіл елементів природно-ресурсного потенціалу по території досить нерівномірний, що зумовлює галузеву і територіальну структуру кожного з регіонів.

За оцінками економістів, природно-ресурсний потенціал України характеризується такими структурними показниками: 44,4 % його загального обсягу припадає на земельні ресурси, 13,1 - на водні, 4,1 - на лісові, 9,5 - на рекреаційні, 28,4 - на мінеральні і 0,5 % - на біологічні.

Забезпеченість території України мінерально-сировинними ресурсами є однією з найвищих у світі. Нині виявлено приблизно 20 тис. родовищ і рудовиявів 113 видів корисних копалин. З цієї кількості промислове значення мають 9143 родовища 97 видів корисних копалин, які належать до Державного балансу запасів. Промислово освоєні 3310 родовищ, на базі котрих працює більше 2 тис. гірничодобувних і переробних підприємств.

У Європі Україна посідає друге місце за площею орних земель, запасами залізної руди і перше -- за ресурсами марганцевої руди, самородної сірки. Вона також є однією з перших за запасами кам'яного вугілля, калійної і кам'яної солей. Значними є її запаси каолінів, графіту, флюсової сировини та вогнетривких глин, скляних пісків, бентонітів, цементної сировини. В імпортній залежності Україна перебуває щодо постачання нафти, природного газу, руд кольорових металів, магнезиту, апатитів, фосфоритів, бентонітових глин.

Природно-ресурсний потенціал України можна визначати за сукупною продуктивністю природних ресурсів, яку обчислюють шляхом підсумування економічних оцінок потенціалів окремих видів природних багатств областей та економічних районів. Основу природно-ресурсного потенціалу формують земельні та мінеральні ресурси (3/4), велике значення мають також водні та рекреаційні. У структурі потенціалу мінеральних ресурсів 70 % припадає на паливно-енергетичні, 17 -- на металеві, 7 -- на будівельні матеріали та 4,5 % -- на нерудну сировину для чорної металургії і гірничо-хімічну.

З територіального погляду за обсягом загального природно-ресурсного потенціалу виділяються Донецький (21,1 %), Причорноморський (15,5 %) та Придніпровський (14,8 %) економічні райони. На їх частку припадає більш як половина усього ПРП України. Найбіднішими в цьому відношенні є Волинський та Центрально-Український економічні райони, частки яких становлять відповідно 3,5 та 6,0 %. Якщо в Донбасі й Придніпров'ї переважають мінеральні ресурси (відповідно 73,3 та 44,65 %), то на решті території України -- земельні.

Найрізноманітніший у територіальному плані ПРП характерний для Львівської, Івано-Франківської, Закарпатської, Чернівецької областей, АР Крим. Водночас, компонентною одноманітністю характеризується ПРП Тернопільської, Вінницької, Донецької, Дніпропетровської областей за рахунок різкого переважання ролі одного виду ресурсу (Тернопільщина і Вінниччина -- земельні ресурси, Дніпропетровщина -- залізна руда, Донеччина -- кам'яне вугілля). Досить різноманітним є ПРП Карпат і гірського Криму за рахунок значного перепаду висоти і внаслідок цього зміни ландшафтів, досить диверсифікований природно-ресурсний потенціал Полісся, а лісостепова і степова зони характеризуються структурною одноманітністю.

Ефективність використання економічного потенціалу в країні залежить від господарського механізму. Недосконалість останнього може призвести до нераціонального, малоефективного, а то й витратного використання складових економічного потенціалу.

Роль кожної держави в сучасному світі визначається, насамперед, п економічною могутністю, яка є наслідком реалізації економічного потенціалу. Найбільш універсальними показниками, що характеризують економічну могутність країни, є її валовий внутрішній продукт (ВВП) і валовий національний продукт (ВНП).

Валовий внутрішній продукт держави -- це сукупна вартість за ринковими цінами усього обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених уданій країні впродовж одного року (враховуючи надходження від їх експорту). ВВП охоплює результати економічної діяльності підприємств, організацій, закладів і окремих осіб, незалежно від їх державної приналежності та громадянства, які зайняті підприємництвом на території даної країни.

Таблиця 2.3

Валовий внутрішній продукт України за 2007-2011 рр.

	Млрд. грн.	У постійних цінах 2007 року, відсотків до попереднього року
		зміна обсягу	зміна дефлятора
2007	720,7	7,6	23,1
2008	948,1	2,3	28,6
2009	913,3	-14,8	13,0
2010	1082,6	4,1	13,8
2011	1314,0	5,2	…

Отже, ми бачимо, що обсяг ВВП України протягом 2007-2011 років потроху зростає, так, у 2011 році цей показник складає 1314 млрд. грн. Проте по відношенню до 2010 року він збільшився лише на 5,2%, якщо розглядати його у постійних цінах 2007 року.

2.2 Аналіз формування дохідної бази Державного бюджету України

Як було зазначено у першому розділі даної роботи доходи Державного бюджету за джерелами формування поділяються на:

ь податкові надходження;

ь неподаткові надходження;

ь доходи від операцій з капіталом;

ь трансферти;

ь цільові фонди.

Отже, проаналізуємо джерела формування доходів Державного бюджету України протягом 2009-2011років.

Таблиця 2.1

Склад і структура доходів Державного бюджету України

Доходи, тис.грн	2009 рік	2010 рік	2011 рік	Відхилення
				+,-	%
Податкові	175476245,7	190623498	256967035,8	81490790,1	146,4
у % до загальної суми	74,2	76,9	85,3	11,1	-
Неподаткові	57368617,7	55278789	42699087,3	-14669530,4	74,4
у % до загальної суми	24,3	22,3	14,2	-10,1	-
Доходи від участі з капіталом	2460356	785917	636154,8	-1824201,2	25,9
у % до загальної суми	1,0	0,3	0,2	-0,8	-
Трансферти	838040,1	680464,3	898287,7	60247,6	107,2
у % до загальної суми	0,4	0,3	0,3	-0,1	-
Цільові фонди	424881,4	537147,1	167800	-257081,4	39,5
у % до загальної суми	0,2	0,2	0,1	-0,1	-
Всього	236568140,9	247905815	301368365,6	64800224,7	127,4
у % до загальної суми	100	100	100	-	-

Бачимо, що найбільшу питому вагу в структурі доходів Державного бюджету займають податкові надходження, при чому їх роль стає дедалі важливішою, адже їх частка збільшується щороку і за 3 роки вона зросла на 11% з 74,2% до 85,3%. В абсолютному вираженні це збільшення становить 81490790,1 тис.грн., а у відносному - 46,4%. На другому місці - неподаткові надходження, роль яких навпаки зменшується, так як і розмір. Так, у 2009 році частка неподаткових надходжень бюджету складала24,3%, а у 2011 році - лише 14,2%. Розмір надходжень з цього джерела зменшився на 25,6%, що складає 14669530,4 тис.грн. Такі доходи як від участі з капіталом, трансферти та цільові фонди становлять дуже маленьку частку в структурі доходів Державного бюджету, розмір якої коливається в межах 1%. При цьому доходи від участі в капіталі у 2011 році зменшилися аж на 74%, а цільові фонди - на 60%.

Тепер розглянемо кожну складову доходів бюджету окремо. Розпочнемо з податкових надходжень, для чого побудуємо таблицю 2.2.

Таблиця 2.2

Аналіз податкових надходжень Державного бюджету України

Доходи, тис.грн	2009 рік	2010 рік	2011 рік	Відхилення
				+,-	%
1	2	3	4	5	6
Податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості	41936144,2	40035011,9	54329825,5	12393681,3	129,6
у % до загальної суми	23,2	21,0	21,1	-2,1	-
Збори за спеціальне використання природних ресурсів	3196366,2	3904401,8	1828109,1	-1368257,1	57,2
у % до загальної суми	1,8	2,0	0,7	-1,1	-
Внутрішні податки на товари та послуги	124045578,3	137246311	165106295,6	41060717,3	133,1
у % до загальної суми	68,7	72,0	64,3	-4,4	-
Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції	10897177	8875940	12411676,0	1514499,0	113,9
у % до загальної суми	6,0	4,7	4,8	-1,2	-
Рентна плата, збори на паливно-енергетичні ресурси	-	-	20858543,5	20858543,5	-
у % до загальної суми			8,1	8,1	-
Інші податки та збори	508000	561833	2432586,1	1924586,1	478,9
у % до загальної суми	0,3	0,3	0,9	0,7	-
Всього податкових надходжень	180583265,7	190623498	256967035,8	76383770,1	142,3
у % до загальної суми	100	100	100	-	-

З таблиці 2.2 видно, що серед податкових джерел доходів бюджету переважають внутрішні податки на товари та послуги, адже протягом 2009-2011 років вони складають 69%, 72% та 64% відповідно від загальної суми доходів. У 2011 році вони збільшилися на 33% у порівнянні з 2009 роком і становлять 41060717,3 тис.грн. Іншим вагомим джерелом податкових надходжень є податки на доходи, прибуток та збільшення ринкової вартості - це близько 21% доходів. Тут теж спостерігається позитивна динаміка, адже за 3 роки цей показник зріс майже на 30%, що в абсолютному значенні складає 12393825,5 тис.грн. Податки на міжнародну торгівлю є незначними у загальній сумі надходжень, так як і збори за спеціальне використання природних ресурсів; Інші податки та збори мають частку у доходах бюджету, що не піднімається вище за 1%.

До неподаткових надходжень Державного бюджету України відносять:

Ш доходи від власності та підприємницької діяльності;

Ш адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;

Ш інші неподаткові надходження;

Ш власні надходження бюджетних установ.

Отже, за допомогою таблиці 2.3. проведемо аналіз вище наведених джерел коштів державного бюджету.

Таблиця 2.3

Склад і структура неподаткових надходжень Державного бюджету України

Доходи, тис.грн	2009 рік	2010 рік	2011 рік	Відхилення
				+,-	%
Доходи від власності та підприємницької діяльності	26537589,0	25560149,2	16024789,4	-10512799,6	60,4
у % до загальної суми	46,3	46,2	37,5	-8,7	-
Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу	1480990	1684925,4	2208710,4	727720,4	149,1
у % до загальної суми	2,6	3,0	5,2	2,6	-
Інші неподаткові надходження	13048023,3	14500162,4	7120416,9	-5927606,4	54,6
у % до загальної суми	22,7	26,2	16,7	-6,1	-
Власні надходження бюджетних установ	16302015,4	13533551,7	17345170,6	1043155,2	106,4
у % до загальної суми	28,4	24,5	40,6	12,2	-
Всього	57368617,7	55278788,7	42699087,3	-14669530,4	74,4
у % до загальної суми	100	100	100	-	-

В структурі неподаткових надходжень можемо спостерігати, що протягом 2009-2010 років переважають доходи від власності та підприємницької діяльності і складають близько 46%, а у 2011 році ситуація трохи змінилася на користь власних надходжень бюджетних установ, які становили 40,6% або 17345170,6тис.грн. Інші неподаткові надходження мають тенденцію до скорочення, як в абсолютному значенні, так і в частці, адже роль цих доходів в загальній структурі скоротилася на 6% у 2011 році у порівнянні з 2009 роком і склала 16,7% або 7120416,9 тис.грн. Загальна сума неподаткових доходів зменшилася на 14669530,4 тис.грн або на 25,6% у процентному вираженні.

У наступній таблиці ми розглянемо доходи Державного бюджету України від операцій з капіталом.

Таблиця 2.4

Доходи Державного бюджету України від операцій з капіталом

Доходи, тис.грн	200 рік	2010 рік	2011 рік	Відхилення
				+,-	%
Надходження від продажу основного капіталу	6000	10642	21945,0	15945,0	365,8
у % до загальної суми	0,2	1,4	3,4	3,2	-
Надходження від реалізації державних запасів товарів	790452	470000	419797,4	-370654,6	53,1
у % до загальної суми	32,1	59,8	66,0	33,9	-
Надходження від продажу землі і нематеріальних активів	1663904	305275	194422,4	-1469481,6	11,7
у % до загальної суми	67,6	38,8	30,6	-37,1	-
Всього	2460356	785917	636164,8	-1824191,2	25,9
у % до загальної суми	100	100	100	-	-

З таблиці 2.4. видно, що найбільшу питому вагу в структурі доходів від операцій з капіталом у 2009 році займали надходження від продажу землі і нематеріальних активів і складали 67,7%, а у 2010-2011 рр. домінуюча роль перейшла до статті доходів від реалізації державних запасів товарів - 60% та 66% відповідно по роках. Найменше доходів у цій структурі припадає на надходження від продажу основного капіталу. У 2011 році сума доходів цієї статті складали 21945 тис.грн., що становить 3,4% від загальної суми. Всього у 2011 році у Державний бюджет надійшло 636164,8 тис.грн. від операцій з капіталом, це на аж 74% менше від доходів 2009 року, в абсолютному значенні доходи від операцій з капіталом зменшились на 1824191,2 тис.грн.

Офіційні трансферти Державного бюджету України представлені трансфертами від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій. Динаміку цього показника ми можемо прослідкувати на графіку 2.1.

Рис. 2.1. Трансферти Державного бюджету України у 2009-2011 роках

Бачимо, що сума трансфертів протягом досліджуваного періоду коливається приблизно у межах майже від 700000 тис.грн. до 900000 тис.грн. Також слід зазначити, що у 2011 році порівняно з попереднім, обсяг офіційних трансфертів значно збільшився.

Далі розглянемо цільові фонди Державного бюджету України (таблиця 2.5)

Таблиця 2.5.

Склад і структура цільових фондів Державного бюджету України

Доходи, тис.грн	2009 рік	2010 рік	2011 рік	Відхилення
				+,-	%
Платежі до Фонду соціального захисту інвалідів	167800	167800	167800,0	0,0	100,0
у % до загальної суми	39,5	31,2	100,0	60,5	-
Збір за забруднення навколишнього природного середовища	257081,4	369347,1	0	-257081,4	0,0
у % до загальної суми	60,5	68,8	0,0	-60,5	-
Всього	424881,4	537147,1	167800	-257081,4	39,5
у % до загальної суми	100	100	100	-	-

Розглянувши склад і структуру цільових фондів Державного бюджету можна сказати, що загалом динаміка зміни цієї статті є нестабільною. У 2011 р. сума доходів склала лише близько 40% від доходів 2009 р.