Аналіз доходів державного бюджету України

2.3 Аналіз виконання Державного бюджету України за доходами у 2011 році

доход державний бюджет

У пункті 2.2 цього розділу було розглянуто склад і структуру доходів Державного бюджету за 2009-2011 роки. Тепер буде доречно оцінити виконання Державного бюджету. Отже, проаналізуємо 2011 рік, за основу візьмемо «Звіт про виконання Державного бюджету України» (станом на 1.01.2012р.).

Таблиця 2.6

Виконання Державного бюджету України за доходами у 2011 році

Отже, з таблиці 2.6 ми дізналися, що загалом бюджет за доходами у 2011 році був виконаний повністю, навіть з перевищенням у 0,5%, що в абсолютному виразі становить 1601927 тис.грн. Якщо розглядати складові доходів бюджету, слід зазначити, що деякі статті, такі як офіційні трансферти, неподаткові надходження та доходи від операцій з капіталом, були недовиконані, а податкові надходження та цільові фонди - перевиконані, за рахунок цього утворився баланс у загальній сумі доходів. Найбільше перевиконання доходів спостерігається за статтею цільові фонди і складає 23% або 38597 тис.грн. На 18,6% відрізняються заплановані доходи від операцій з капіталом від фактично отриманих. Лише 1,8% складає перевиконання податкових надходжень, проте це становить аж 4540355,2 тис.грн., що є позитивним показником для бюджету країни.

Далі ми розглянемо кожну складову доходів Державного бюджету окремо. Почнемо, звичайно, з податкових надходжень.

Таблиця 2.7

Виконання податкових надходжень Державного бюджету України у 2011 році

Отже, у складі податкових надходжень Державного бюджету за період з 2009 по 2011 рік відсутні податки на власність та окремі податки та збори, що зараховуються до місцевих бюджетів. Загалом, як вже було зазначено податкові надходження перевиконані на 1,8%. Це відбулося за рахунок перевиконання зборів та плат за спеціальне використання природних ресурсів на 4,3% або на 79265,5 тис.грн. та за рахунок недовиконання доходів від внутрішніх податків на 1,3% та податків на міжнародну торгівлю та зовнішні операції - на 5,1%. Фактична сума виконання податкових надходжень 2011р. складає 261605 млн.грн.

Таблиця 2.8

Виконання неподаткових надходжень Державного бюджету України у 2011 році

З таблиці 2.8. можна зробити висновок, що неподаткові надходження до Державного бюджету у 2011 році є недовиконаними. Сума недовиконання складає 2792236,8 тис.грн. або 5,4 % від за планованої суми. Це відбулося за рахунок того, що бюджет недоотримав власних надходжень бюджетних установ та інших неподаткових надходжень на 12% та 16% відповідно. Проте, фактичні доходи від власності та підприємницької діяльності виявилися більшими на 1235435,8 тис.грн., що становить 7,7% від запланованої суми, а адміністративні збори та платежі склала 115% від запланованої суми, а збільшення склало 333192,6 тис. грн. Таким чином перевиконані статті доходів трохи перекрили ті, що виявилися меншими за планові, на 94,6%.

Наступними за класифікацією доходів Державного бюджету є доходи від операцій з капіталом.

Таблиця 2.9

Виконання доходів від операцій з капіталом у 2011 році

Доходи від операцій з капіталом у 2011 році є недовиконаними на 18,6%, що є негативним фактом для Державного бюджету. Він недоотримав більше 86 млн.грн. від реалізації державних запасів товарів та 43,8 млн.грн. від продажу землі і нематеріальних активів. Навіть надходження від продажу основного капіталу, які перевищують заплановані більше ніж на 50% - а це лише 11,6 млн. грн., не перекрили отримані збитки.

Виконання офіційних трансфертів та цільових фондів розглянемо на рис.2.2.

Рис. 2.2. Виконання офіційних трансфертів та цільових фондів Державного бюджету

Бачимо на рис. 2.2 перевиконання цільових фондів Державного бюджету та недовиконання офіційних трансфертів.

Розділ 3. Напрями вдосконалення виконання державного бюджету україни за доходами

3.1 Проблеми формування податкових доходів державного бюджету України та шляхи їх вирішення

Визначені конституційні повноваження та зобов'язання держави у своєму розвитку потребують стабільних і реальних доходів державного бюджету. Стабільність і прогнозованість в бюджетній політиці вимагає прозорого, прогресивного і єдиного державного регулювання в процесі нарахування, сплати податків, зборів та обов'язкових платежів, їх мобілізації, виконання та належної оцінки доходів бюджету. Приріст і розширення відтворення доходів бюджету ставить проблему наявності дієвого механізму і контролю за їх формуванням, розподілом і використанням з метою реального і прогнозного передбачення здійснення видатків на виконання зобов'язань держави. Розв'язання визначеної проблеми і зумовлює актуальність даного дослідження.

Як правило, у сучасних умовах форми і методи мобілізації податків і виконання доходів бюджету мають багато недоліків, несуть у собі різні суперечності, не сприяють ефективним діям і розвиткові підприємництва в країні, легалізації тіньових потоків і відповідно негативно впливають на формування доходів бюджету.

Крім того, особливістю податкової системи України є те, що фіскальна функція податків переважає регулюючу не завдяки великому податковому пресу, а завдяки психологічному враженню платників податків. Адже система оподаткування в Україні вкрай непрозора, дуже складна (існує більш ніж 40 різноманітних податків, платежів і зборів), податкове законодавство не відрізняється досконалістю, а скоріше дуже заплутано, у платників податків складається таке враження, що податковий прес є непосильним.

До інших негативних характерних рис податкової системи України, які не сприяють збільшенню податкових надходжень до державного бюджету відносять:

· існування двох підсистем оподаткування - стандартної і спрощеної, що порушує цілісність податкової системи;

· значна нерівномірність розподілу податкового тягаря внаслідок масштабного ухиляння від сплати податків та наявності податкових пільг;

· високий рівень податкової заборгованості;

· неповна відповідність податкової системи України основним принципам оподаткування - справедливості, ефективності, стабільності, адміністративної простоти й економічності.

Негативно пливає на формування податкових надходжень та їх виконання недосконалість і нестабільність податкового законодавства, що сприяє розширенню впливу на цей процес політичних, корпоративних та інших факторів. Крім того, при формуванні видаткової частини бюджету нерідко приймаються популістські рішення, які вимагають відповідних джерел фінансування. У цих суперечностях криються витоки таких явищ, як неузгодженість податкової і бюджетної політик; прагнення парламентських комітетів завищувати планові показники доходів бюджету, а уряду - їх занижувати; перевищення державними зобов'язаннями, що випливають із чинного законодавства, фінансових можливостей економіки; ухвалення рішень щодо зниження податкових ставок і гальмування ухвалення рішення з розширення податкової бази, необхідного для збереження рівня бюджетних надходжень на незмінному рівні; ланцюгова реакція боротьби за податкові пільги і преференції і, як наслідок, - загострення корупції; вибір податкових пільг, що підлягатимуть першочерговому скасуванню, залежно не від їх соціально-економічної значущості, а від міцності позицій тієї групи депутатів, які лобіюють у парламенті інтереси певної категорії платників.

Саме тому назріла необхідність удосконалення податкових надходжень до державного бюджету України в контексті реформування податкової системи. Серед основних заходів слід відмітити такі:

1) основним податковим платежам необхідно надати більшої еластичності в плані диференціації ставок податків, скорочення пільгового оподаткування, гармонізації податків на споживання з податками на особисті доходи і прибутки підприємств. Мається на увазі. що податки повинні доповнювати один одного з метою досягнення рівномірного податкового навантаження, оптимального перерозподілу коштів між окремими соціальними групами і територіями;

2) кардинальних змін заслуговує чинний в Україні порядок справляння податків на споживання; тут йдеться передусім про податок на додану вартість, із якого майже 50% платників мають пільги, що деформує вартісні пропорції в доходах громадян і може мати негативні соціальні наслідки. На нашу думку, необхідно якомога більше скоротити число пільгових категорій з одночасним зниженням ставки податку на додану вартість;

3) податок на прибуток підприємств недостатньою мірою виконує регулятивні функції, для їх підвищення необхідно диференціювати ставки залежно від розміру отриманого підприємством прибутку, маючи на увазі, що ступінь диференціації не повинен бути надто великим;

4) з огляду на світовий досвід потребує вдосконалення амортизаційна політика в Україні: передбачене законодавством оподаткування капітального доходу від індексації вартості основних фондів, недостатньо диференційована шкала норм прискореної амортизації для основних фондів третьої групи, застосування понижувального коефіцієнту амортизаційних відрахувань, спроби узаконити перерахування до бюджету частини амортизації - все це значно гальмує реальні інвестиції;

5) досвід розвинених країн переконує, що пільги найчастіше надаються на умовах податкового кредиту. Виходячи з цього можна запропонувати впорядкування податкових пільг в Україні: пільги не повинні бути особистими (надаватися окремим платникам), вони повинні мати цільовий характер. Суми, отримані підприємствами від відрахувань із податкової бази, а також зменшення податкового зобов'язання мають розглядатися як субсидії і використовуватися на законодавчо встановлені цілі.

Поступальний приріст, реальність у наповненні податкових доходів бюджету і виконання планових показників окремих джерел їх мобілізації залежать головним чином від стабільності податкової системи і податкового законодавства. Стабільність і незмінний курс у податковій політиці, формуванні податкової системи та функціонуванні спеціальних законів з питань оподаткування є важливим фактором розвитку і позитивної динаміки у формуванні державних фінансових ресурсів та мобілізації доходів державного бюджету України. Стабільність як критерій оцінки податкового законодавства має сприяти формуванню привабливої податкової системи та належного рівня культури відповідно до діючого законодавства.

Передбачено, що з метою упередження негативних наслідків виконання доходів бюджету їх моніторинг має здійснюватись на усіх стадіях бюджетного процесу із застосуванням аналізу, аудиту та здійснення постійного контролю за справлянням податків, зборів і обов'язкових платежів та мобілізацією доходів бюджету відповідно до визначених планових передбачень на бюджетний рік.

По-друге, негативні наслідки у виконанні доходів бюджету, вимагають внесення необхідних змін до діючого законодавства з метою упередження їх розвитку у поточному та наступних роках. Для цього необхідно своєчасно готувати зміни до діючого законодавства в напрямку забезпечення балансу бюджету і недопущення виникнення бюджетної заборгованості.

Своєчасне реагування на стан виконання (невиконання) бюджету та здійснення правового вирівнювання у напрямку стимулювання мобілізації податків, зборів та обов'язкових платежів сприятиме дотриманню і забезпеченню балансу державних фінансових ресурсів з виконання державних зобов'язань.

По-третє, своєчасне реагування на стан виконання доходів бюджету, недоїмки, механізму їх формування у поточному році надасть можливість підготувати ефективну, ґрунтовну базу для планування показників податків, зборів і обов'язкових платежів на наступний рік і не допустити недоліків у бюджетному процесі минулих та поточного року.

Прозорість податкового законодавства є основою відкритості в організації і забезпеченні справляння податків, зборів та обов'язкових платежів і упередження неправових дій з боку суб'єктів податкових відносин. Прозорість має стати основним принципом у правовому забезпеченні функціонування механізму стягнення податків, зборів і обов'язкових платежів та виконання доходів бюджету. Механізм формування доходів бюджету одночасно має бути простим з використанням єдиних підходів та інструментів із забезпечення виконання податкових зобов'язань. Це має стати основою формування платника податків нового типу, з високим рівнем фінансово-податкової культури й етики бізнесу. Між державою та платниками податків мають будуватись відносини на нових засадах з використанням і поєднанням демократичних засад і підвищенням рівня відповідальності за невиконання конституційних обов'язків усіма суб'єктами податкових відносин.

Принцип демократії і відповідальності необхідно наповнити реальним змістом виконання податкових зобов'язань. Він має стати пріоритетом в державній політиці з мобілізації доходів бюджету, що потребує побудови нових взаємовідносин між державою і платниками податків, а не простим зниженням податкових ставок чи скасуванням окремо взятих недієвих правових норм. У практиці необхідно вибудувати відносини підвищеної відповідальності держави перед платником податків щодо його прямих обов'язків на демократичних засадах правового регулювання, а не на адміністративному втручанні в підприємницьку діяльність.

Поряд з цим має бути значно підвищена відповідальність за невиконання конституційних і законодавчих зобов'язань суб'єктів податкових відносин. Платник податків має нести повну відповідальність за невиконання податкових зобов'язань як факту правового порушення, що зумовило невиконання мобілізації надходжень до державного фонду фінансових ресурсів.

Дотримання єдиного підходу у виконанні податкових зобов'язань та мобілізації доходів бюджету в поєднанні з єдиним підходом у визначенні відповідальності за формування державних фінансових ресурсів і належне, ефективне, економне їх використання, на нашу думку, має сприяти формуванню дієвого та прогресивного механізму мобілізації доходів бюджетів України.

3.2 Використання рейтингової оцінки для оптимізації структури доходів бюджету

Ефективність управління системою доходів бюджету значною мірою залежить від структурної побудови самої системи. Оптимальна структура є запорукою реального планування і повноти виконання доходів бюджету.

Для початку необхідно визначити критерії групування окремих джерел доходів, на основі яких будуть визначатися рейтинги. До таких критеріїв відносяться

1. Динаміка виконання планових показників за кожним джерелом.

2. Можливість точного планування та прогнозування.

3. Наявність податкових пільг та податкової заборгованості.

4. Частка в сукупних доходах бюджету.

5. Динаміка частки джерела доходу в сукупних доходах бюджету.

6. Витрати на управління.

Далі визначимо рейтинги, з допомогою яких поводиться групування доходів.

Рейтинг 0 характеризує структуру статей доходів зведеного бюджету, що склалася на сьогодні. Можна визначити, якщо частка окремого доходу у зведеному бюджеті перебуває на рівні 0-1%, то йому присвоюється рейтинг 1, якщо 1-3% - 2, 3-5% - 3, 5-10% - 4, 10-20% - 5, понад 20% - 6.

Рейтинг 1 характеризує рівень відхилення середнього показника виконання плану за останні п'ять років від 100%. Так, якщо виконання плану становило в середньому 100%, то присвоюється найвищий рейтинг 5, якщо виконання плану коливалося на рівні ±1%- 4, якщо ±3% - рейтинг 3, ±5% - 2, ±10%-1понад ±10%-0.

Рейтинг 2 відповідає на питання, чи перевиконувались у основному планові показники за п'ять останніх років. Якщо так, присвоюється рейтинг 1, ні - 0.

Рейтинг 3 характеризує динаміку виконання планових показників. Так якщо вона має тенденцію до зростання, то присвоюється рейтинг 3, до зниження - 1, а якщо коливається - 2.

Рейтинг 4 характеризує загальну динаміку окремих джерел доходів бюджету. Якщо вона з року врік зростає, присвоюється рейтинг 3, спадає - 1, важко виявити чітку тенденцію - 2.

Рейтинг 5 відповідає на питання, чи складним є контроль мобілізації доходів до бюджету. Якщо експерт вважає, що контроль даного джерела є досить простим, присвоюється рейтинг 3, складним - 1, а якщо важко сказати - 2.

Рейтинг 6 певним чином випливає із рейтингу 5 та відповідає на питання, чи легко приховати джерело доходу або об'єкт оподаткування. Цей рейтинг також базується на експертній дучці та характеризує складність управління, а саме етапів мобілізації й контролю. Якщо джерело доходу легко приховати то присвоюється рейтинг 1, якщо ні - 2.

Рейтинг 7 виявляє потребу у значних витратах на мобілізацію окремих джерел до бюджету. Цей показник доцільно визначити на основі звітної інформації Державної податкової адміністрації. Якщо відомо, що даний дохід легко приховати, існує податкова заборгованість, різні пільги, планові показники періодично не виконується, скидано здійснити планування, а надходження є нестабільними, то такий дохід можна вважати затратним, йому присвоюється рейтинг 1, у протилежному разі - 3. А якщо важко визначитися з точно оцінкою - 2.

Рейтинг 8 показує залежність доходу від ВВП. Якщо доходи залежать від ВВП, то їм присвоюється рейтинг 2, а якщо ні - 1.

Рейтинг 9 показує, чи є джерело доходів бюджету вичерпним у майбутньому. Цей показник стосується переважно неподаткових платежів. Він досить важливий оскільки потрібно завчасно передбачати можливість зникнення джерела доходу, а також враховувати цей факт при плануванні і прогнозуванні. Якщо існує можливість зникнення джерела доходу, то присвоюється рейтинг 1 (характерно для операцій із капіталом, із продажу земельних ресурсів), а якщо джерело доходу невичерпне - рейтинг 2.

Рейтинг 10 характеризує динаміку змін у структурі доходу, яка, у свою чергу, свідчить про стабільність джерела доходу протягом певного періоду. Так, якщо динаміки не змінюється, то джерело є стабільним (присвоюється рейтинг 4), якщо зростає - 3, спадає - 1, важко визначити - 2.

Використовуючи наведені рейтинги розраховується сукупна рейтингова оцінка. Чим вищий цей показник, тим легше управляти даним джерелом і навпаки. Так, розрахуємо приблизну сукупну рейтингову оцінку по основним податкам та зборам, які наповнюють доходну частину бюджету. Після розрахунку отримуємо такі дані: Податок з доходів фізичних осіб -- 28 балів, ПДВ із вироблених товарів -- 22 бали, Ввізне мито -- 24 бали, Податок на прибуток підприємства -- 17 балів, Плата за землю -- 24 бали, Акцизний збір із вироблених товарів -- 20 балів, Державне мито -- 22 бали, ФСП -- 16 балів, Доходи від власності і підприємницької діяльності -- 25 балів, Надходження від штрафів і фінансових санкцій -- 16 балів.

Таким чином можна зробити висновок, що найкращими точки зору управління та значення для бюджету є податок з доходів фізичних осіб, доходи від власності і підприємницької діяльності, плата за землю та ввізне мито (група 1). Вони отримали найвищі бали за рейтинговою оцінкою, тобто ці доходи не потребують значних затрат і зусиль на управління і разом з тим мають істотне фіскальне значення, забезпечуючи високі надходження до бюджету.

До доходів, які забезпечують високі надходження до бюджету, але складніші в управлінні, відносяться податок на прибуток підприємства, доходи від операцій з капіталом, акцизний збір із вироблених товарів та інші неподаткові надходження (група 2). Державне мито відноситься до доходів, якими легко управляти, але вони не мають істотного значення для бюджету (група 3).

Фіксований сільськогосподарський податок, надходження від штрафів і фінансових санкцій та плата за торговий патент - це доходи, якими важко управляти та які майже не грають ролі у доходній частині бюджету (група 4).

На підставі оцінки можна запропонувати при формуванні бюджету звернути увагу на доходи групи 1 та доповнити їх доходами 2-ї при правильному підході до їх управління. Доходи ж 4-ї групи доцільно вилучити з бюджету, тому що при високих витратах на їх управління вони майже не мають фіскального значення.

висновки та пропозиції

Державний бюджет є одною із головних ланок фінансової системи. З його допомогою уряд концентрує у своїх руках значну частину національного доходу, перерозподіленого фінансовими методами. Формування надходжень до бюджету проводиться шляхом перерозподілу доходів, що створюються в країні. Кошти державного бюджету спрямовуються на забезпечення соціально-економічного розвитку держави. Доходи державного бюджету -- це частина централізованих фінансових ресурсів держави, які регулюються відповідними нормативними актами і необхідні для виконання її функцій. За джерелами формування вони поділяються на податкові надходження;неподаткові надходження;доходи від операцій з капіталом;трансферти. За іншою класифікацією доходи можна поділити на власні та закріплені. Склад цих доходів визначений Бюджетним кодексом України. Загалом бюджет складається з загального і спеціального фонду, спеціальний фонд містить в собі бюджет розвитку. До основних елементів виконання бюджету за доходами належать: перерахування та зарахування бюджетних коштів на єдиний бюджетний рахунок; розподіл згідно з затвердженим бюджетом регулюючих доходів; повернення надлишково сплачених сум доходів; облік доходів бюджету і складання звіту відповідно до бюджетної класифікації.

Проаналізувавши економіко-ресурсний потенціал України, ми з'ясували, що вона займає площу 603,7 тис. кв. км і межує з Білоруссю (на півночі), Росією (на сході), Румунією, Молдовою, Угорщиною (на південному заході), Словаччиною та Польщею (на заході). На півдні омивається Азовським та Чорним морями. З майже 46 млн осіб, що мешкають в Україні, найбільшою є частка українців (77,8 %), а найчисельнішими національними меншинами є російська (17,3 %), білоруська (0,6 %), молдовська і кримсько-татарська (по 0,5 %). Переважна більшість віруючих в Україні - християни (православні, греко-католики, католики, протестанти, старообрядці). Для України характерний різноманітний і потужний природно-ресурсний потенціал. За оцінками економістів, природно-ресурсний потенціал України характеризується такими структурними показниками: 44,4 % його загального обсягу припадає на земельні ресурси, 13,1 - на водні, 4,1 - на лісові, 9,5 - на рекреаційні, 28,4 - на мінеральні і 0,5 % - на біологічні. Обсяг ВВП України як головний показник економічної могутності протягом 2007-2011 років потроху зростає, так, у 2011 році цей показник складає 1314 млрд. грн. Проте по відношенню до 2010 року він збільшився лише на 5,2%, якщо розглядати його у постійних цінах 2007 року.

Аналіз складу та структури доходів Державного бюджету показав, що найбільшу питому вагу займають податкові надходження, при чому їх роль стає дедалі важливішою, адже їх частка збільшується щороку і за 3 роки вона зросла на 11% з 74,2% до 85,3%. В абсолютному вираженні це збільшення становить 81490790,1 тис.грн., а у відносному - 46,4%. На другому місці - неподаткові надходження, роль яких навпаки зменшується, так як і розмір. Так, у 2009 році частка неподаткових надходжень бюджету складала24,3%, а у 2011 році - лише 14,2%. Розмір надходжень з цього джерела зменшився на 25,6%, що складає 14669530,4 тис.грн. Такі доходи як від участі з капіталом, трансферти та цільові фонди становлять дуже маленьку частку в структурі доходів Державного бюджету, розмір якої коливається в межах 1%. При цьому доходи від участі в капіталі у 2011 році зменшилися аж на 74%, а цільові фонди - на 60%.

Проаналізувавши виконання Державного бюджету України за доходами можемо зробити висновок, що загалом бюджет за доходами у 2011 році був виконаний повністю, навіть з перевищенням у 0,5%, що в абсолютному виразі становить 1601927 тис.грн. Якщо розглядати складові доходів бюджету, слід зазначити, що деякі статті, такі як офіційні трансферти, неподаткові надходження та доходи від операцій з капіталом, були недовиконані, а податкові надходження та цільові фонди - перевиконані, за рахунок цього утворився баланс у загальній сумі доходів. Найбільше перевиконання доходів спостерігається за статтею цільові фонди і складає 23% або 38597 тис.грн. На 18,6% відрізняються заплановані доходи від операцій з капіталом від фактично отриманих. Лише 1,8% складає перевиконання податкових надходжень, проте це становить аж 4540355,2 тис.грн., що є позитивним показником для бюджету країни.

До заходів удосконалення податкових надходжень до Державного бюджету України слід віднести: надання еластичності в плані диференціації ставок податків, скорочення пільгового оподаткування; зміну порядку справляння податків на споживання; вдосконалення амортизаційної політики в Україні та інші.

Розглянувши процес використання рейтингової оцінки для оптимізації структури доходів бюджету можна зробити висновок, що найкращими точки зору управління та значення для бюджету є податок з доходів фізичних осіб, доходи від власності і підприємницької діяльності, плата за землю та ввізне мито (група 1). Вони отримали найвищі бали за рейтинговою оцінкою, тобто ці доходи не потребують значних затрат і зусиль на управління і разом з тим мають істотне фіскальне значення, забезпечуючи високі надходження до бюджету. Фіксований сільськогосподарський податок, надходження від штрафів і фінансових санкцій та плата за торговий патент - це доходи, якими важко управляти та які майже не грають ролі у доходній частині бюджету (група 4).

На підставі оцінки можна запропонувати при формуванні бюджету звернути увагу на доходи першої групи та доповнити їх доходами другої при правильному підході до їх управління. Доходи ж четвертої групи доцільно вилучити з бюджету, тому що при високих витратах на їх управління вони майже не мають фіскального значення.

Список використаних джерел:

1. Артус М.М., Хижа Н.М. Бюджетна система України: Навчальний посібник. - К.: Вид-во Європ. Ун-ту, 2007 р. - 220 с.

2. Бюджет та економіка. Основні тенденції 2010 року / Щербина І. Ф., Рудик А. Ю., Зубенко В. В., Самчинська І. В.; ІБСЕД, Поект «Зміцнення фінансової ініціативи», USAID. - К.: ДГВПП «Зовнішньоторгвидав України», 2010. - 12с.

3. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010

4. Бюджетний менеджмент. Навч. посіб. / Л.В. Панкевич, М.А. Зварич, П.Я. Могиляк, Б.І. Хомічак. - К.: Знання, 2006. - 293 с. .

5. Герасимчук З.В., Вахович І.М., Камінська І.М. Фінансова політика сталого розвитку регіону. -- Луцьк: Надстир'я, 2009. -- 220 с.

6. Зінь Е.А. Регіональна економіка / Зінь Е.К. - К.: «Видавничий дім «Професіонал», 2008.-528с.

7. Карлін М. І. Фінансова система України: Навч. посіб.- К.: Знання, 2007.- 324 с.

8. Лондар С. Л., Тимошенко О. В.Фінанси. Навчальний посібник. - Вінниця: Нова Книга, 2009 - 384 с.

9. Огонь Г.Ц. Доходи бюджету України: теорія та практика. - К.:КНТЕУ, 2005. - С.52

10. Огонь Ц. Доходи бюджету як домінанта фінансової стабільності держави // Фінанси України. - 2005. - №6. - С.19-28.

11. Огонь Ц. Проблеми формування доходів бюджету // Вісник КНТЕУ. - 2002. - №3. - С.12-20.

12. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України: Навчальний посібник. / Ю.В. Пасічник - К.: «Знання - Прес», 2006

13. Петленко Ю.В., Рожко О.Д. Місцеві фінанси: Опорний конспект лекцій. - К.: Кондор, 2003. - 282 с

14. Тимченко О.М., Сибірянська Ю.В. Оптимізація структури доходів бюджету. //Фінанси України. - 2008. - №7. - С. 17-27

15. Федосов В., Опарін В., Сафонова Л. та ін. Бюджетний менеджмент: Підруч. - К., 2004

16. Фещенко Л. В., Проноза П. В., Кузьминчук Н. В. Бюджетна система України. -- Х.: ІНЖЕК, 2007. -- С. 74.

17. Фінансове право / За ред. проф. М. П. Кучерявенка. - Харків: Право, 2010.

Размещено на Allbest.ru