Управління фінансовими ресурсами на сільськогосподарському підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Актуальність теми. Фінансові ресурси підприємств є одним із найважливіших для забезпечення їх діяльності видом ресурсів, що забезпечують можливість здійснення виробництва продукції, інвестування, формування оборотних коштів, створення фондів економічного стимулювання, виконання зобов'язань перед бюджетом, фінансово-кредитною системою, постачальниками та працівниками, здійснення міжгосподарських розрахунків тощо.

Формування та використання фінансових ресурсів в умовах ринку здійснюється на умовах платності, що ставить нові вимоги до управління цими процесами й здійснення постійного аналізу та контролю їх ефективності.

У країнах з розвиненою економікою процес виробництва зупиняється тоді, коли відсутні фінансові джерела формування фінансових ресурсів підприємства.

Від раціонального формування фінансових ресурсів залежить не лише платоспроможність підприємства, а й ефективність усієї його господарської діяльності. Оскільки на сільськогосподарських підприємствах забезпеченість фінансовими ресурсами є визначальним фактором здійснення процесу виробництва, кожне з цих підприємств постає перед проблемою пошуку джерел достатнього обсягу фінансових ресурсів.

Наявність фінансових ресурсів -- необхідна умова забезпечення безперервного процесу сільськогосподарського виробництва. Нестача фінансових ресурсів може практично повністю паралізувати всю діяльність суб'єкта господарювання, що зумовлює необхідність постійної діагностики фінансового забезпечення.

Для успішної роботи підприємства необхідний один з найважливіших видів ресурсів -- фінанси. Проте недостатнє фінансове забезпечення, нестача власних оборотних коштів, нерівномірність грошових надходжень від реалізації продукції, недостатній внутрішній платоспроможний попит, високий рівень боргових зобов'язань, обмеженість зовнішніх джерел фінансування гальмують розвиток агроформувань.

В умовах самофінансування важливе місце займають фінансові ресурси підприємств -- головна складова їх функціонування і один з факторів виробництва в умовах ринку. Самостійність підприємств не в останню чергу характеризується наявністю фінансових ресурсів. Забезпеченість підприємств фінансовими ресурсами та їх ефективне використання суттєво впливає і на поповнення бюджету, державних і регіональних фондів. Залежність тут пряма: чим міцніше і стійкіше фінансове становище підприємств, тим забезпеченіше державні і регіональні грошові фонди, бюджет, більш повно задовольняються соціально-культурні та інші потреби суспільства. В сукупності фінансові ресурси підприємств відіграють важливу роль для формування ринкових відносин у національній економіці в цілому.

Не дивлячись на актуальність дослідження теоретичні основи фінансових ресурсів, на нашу думку, в Україні вивчені недостатньо.

Так у роботі розглядаються теоретичні аспекти категорії фінансових ресурсів підприємств, досліджено стан, формування, особливості використання фінансових ресурсів підприємства на сучасному етапі, зв'язок і залежність між джерелами формування і напрямками використання фінансових ресурсів, оптимізація співвідношення між ними.

Теоретико-методологічною основою роботи є праці таких дослідників, як М .М. Бердар, О. Г. Біла, Т. В. Грищенко, О. Д. Данілов, Г. В. Дмитренко, Г. Г. Кірейцев, Л. О. Лігоненко, Л. Г. Мельник, Г. О. Партин, Н. О. Рибалко, А. Г. Семенов, П. А. Стецюк.

Мета та завдання для дослідження. Метою дослідження є вивчення сутності, науково-методичних основ фінансових ресурсів, їх формування та підвищення ефективності використання у сучасних умовах.

Відповідно до поставленої мети вирішувались такі завдання:

- дослідити теоретичні основи формування та використання фінансових ресурсів підприємства;

- проаналізувати фінансово-економічний стан підприємства ТОВ «Агротех-Гарантія»;

- охарактеризувати структуру та джерела формування фінансових ресурсів;

- провести оцінку ефективності використання фінансових ресурсів;

- запропонувати шляхи підвищення ефективності використання фінансових ресурсів господарюючих суб'єктів.

Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження є фінансові ресурси ТОВ «Агротех-Гарантія». Предметом дослідження даної роботи є сукупність економічних відносин, пов'язаних з формуванням, використанням і керуванням фінансовими ресурсами підприємств.

Методологічну основу випускної роботи становить діалектичний метод наукового пізнання, загальнонаукові методи пізнання (аналіз і синтез, порівняльний, метод узагальнення даних).

Дослідження побудоване на методологічних засадах економічної теорії, теорії світової економіки тощо.

При написанні роботи використовувалися закони України, декрети Кабінету Міністрів, Положення стандарту бухгалтерського обліку, статистичні дані, статті у періодичних виданнях, підручники.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ТА ОСНОВИ ЇХ ФУНКЦІОНУВАННЯ

У сучасній економічній думці відсутнє однозначне визначення та узагальнений підхід до вивчення категорій, пов'язаних із сутністю фінансових ресурсів, особливостями їх формування та використання, тому нині немає дієвих систем формування фінансових ресурсів аграрних підприємств.

В умовах трансформації економічної системи господарювання, фінансові ресурси підприємства виконують вирішальну роль в ефективному функціонуванні підприємств і є визначальним чинником процесу розширеного відтворення. У системі управління діяльністю будь-якого підприємства в сучасних умовах найбільш складною та відповідальною ланкою є управління фінансами, зокрема фінансовими ресурсами.

Існує значна кількість визначень поняття «фінансові ресурси», які виникли в різні періоди часу, у тому числі роботи радянських економістів, опубліковані в 60-70-х роках ХХ століття та більш пізні періоди. Саме це свідчить про актуальність досліджень сутності поняття «фінансові ресурси» для сучасних дослідників.

Питання наукового тлумачення сутності, призначення, формування, розподілу фінансових ресурсів підприємств розглядалися в наукових працях вітчизняних і закордонних учених.

Серед них: Г. М. Азаренкова, В. В. Буряковський, Г. Ф. Вознюк, О. Є. Гудзь, В. М. Лишанський, В. Ф. Гриньова, А. Г Загородній, Є. Г. Рясних, І. В. Зятковський, В. М. Опарін, К. В. Павлюк, А. М. Поддєрьогін, В. П. Д'яченко, В. К. Сенчагова, А. М. Бірмана, Г. Я. Шахова та ін. Більшість вчених ототожнюють фінансові ресурси підприємства з їх джерелами формування, включаючи в їх склад прибуток, амортизаційні відрахування і т. п.

У дослідженнях названих економістів відображено окремі аспекти сутності й ролі фінансових ресурсів, їхнього впливу на економіку і фінанси на мікро-і макроекономічному рівні. Однак загальноприйнятої точки зору про сутність даного поняття серед науковців не має.

Щоб зрозуміти зміст поняття «фінансові ресурси» необхідно звернутися до його етимологічного змісту.

Термін «ресурси» походить від лат. «resurgo» -- виникаю знову. У перекладі з французької мови термін «resource» означає допоміжний засіб, тобто щось таке, що може бути використане з певного джерела (запаси, засоби, матеріали, тощо) на певну мету. Згідно з тлумачним словником української мови [5, с. 198], ресурси -- це засіб, можливість, якими можна скористатися у разі потреби: грошові цінності, джерело фінансових доходів.

А поняття «фінанси» походить від лат. «finantia» -- «платіж» і від французького «finances», тобто «грошові кошти» [32, с. 146].

Поєднуючи ці два слова, можна визначити поняття «фінансові ресурси» як платежі, що виникають у відтворювальному процесі і характеризують кругообіг, трансформацію та поверненість грошових коштів.

Поняття фінансові ресурси доцільно розглядати за трьома підходами.

Перший -- розглядає зміст фінансових ресурсів на рівні державних фінансів.

Другий -- передбачає розгляд фінансових ресурсів на рівні корпоративних фінансів.

Третій -- відтворювальний підхід до фінансових ресурсів.

Перша точка зору сформулювалася на історичній основі дослідження поняття «фінансові ресурси», яке пов'язане зі складанням першого п'ятирічного плану СРСР, у якому розроблявся баланс фінансових ресурсів.

Зміст базувався на тісному взаємозв'язку двох економічних понять фінанси та фінансові ресурси.

Логіка напрямку формувалася, виходячи із засади про те, що фінанси виступають вартісною категорією.

Один з відомих дослідників фінансів В. П. Д'яченко обґрунтовує ототожнення фінансових ресурсів з грошовими ресурсами рухом вартості в грошовій формі в процесі розподілу суспільного продукту [7, с. 53-56].

У твердженнях науковця простежується думка про те, що будь-які види доходів можуть бути прирівняні до фінансових ресурсів. Тим самим автор розмиває ознаку, за якою можна було б виділити фінансові ресурси в окрему фінансову категорію.

Сутність фінансових ресурсів за А. М. Бірманом виявляється через використання певної сукупності виробничих відносин держави шляхом мобілізації частини національного доходу в грошовій формі [12, с. 34].

В цих визначеннях фінансові ресурси трактуються за різними ознаками: в одному випадку -- це спосіб залучення, в іншому -- грошові кошти, що не дозволяє чітко виділити їх сутнісну форму.

В кінцевому рахунку фінансові ресурси визначені А. М. Бірманом як виражена в грошах частина національного доходу, яка може бути використана державою (безпосередньо або через підприємства) на цілі розширеного відтворення та на загальнодержавні витрати [12, с. 64]. А. М. Бірман велику частину фінансових ресурсів пов'язує з грошовою формою вартості доданого продукту певного року (прибуток, податок з обороту) чи минулих років, що набули форми приросту оборотних коштів.

Так, В. М. Лишанський розуміє під фінансами діючі грошові економічні відносини, пов'язані з розподілом та перерозподілом сукупного суспільного продукту.

Досліджуючи розглянутий напрямок до трактування змісту поняття «фінансові ресурси», Г. Я. Шахова вказує на головний його недолік -- відсутність чітких кількісних та якісних меж фінансових ресурсів і грошових коштів. [32 , с. 3-11] Слід зазначити, що це не єдиний недолік цього підходу.

Головне, що відсутні відмітні ознаки фінансових ресурсів за стадіями відтворення, частинами вартості, за формами функціонування тощо.

Другий підхід розглядає зміст фінансових ресурсів з точки зору функціонування фінансів організацій.

Незважаючи на те, що у науковій літературі радянського періоду увагу, здебільшого звертали на формування фінансових ресурсів нарівні держави, А. М. Бірман справедливо наголошував на необхідності більш глибокого розгляду суті економічних процес і відносин на рівні підприємств [12 , с. 57].

При обґрунтуванні цієї точки зору він вказував, що переважна частина фінансових ресурсів створюється у процесі матеріального виробництва на підприємствах різних галузей народного господарства, тобто децентралізовано.

У трактуванні І. Т. Балабанова, фінансові ресурси господарюючого суб'єкта є грошові кошти, наявні у його розпорядженні [1, с. 43]. Такої ж думки дотримувався й Є. Г. Рясних. З їх точки зору фінансові ресурси можуть бути спрямовані на розвиток виробництва, утримання об'єктів невиробничої сфери, створення резервів. Та частина фінансових ресурсів, яка спрямовується на розвиток виробничого комерційного процесу, являє собою капітал в його грошовій формі

Різновидом цього підходу є позиція Д. С. Молякова і Є. І. Шохіна, які стверджують, що фінансові ресурси -- це валовий дохід, який використовується в процесі його розподілу на фонд оплати праці та грошові накопичення. Автори аргументують запропоноване визначення тим, що основним джерелом формування власних фінансових ресурсів виступають валовий дохід та амортизація. На їхню думку, така різниця випливає з розподілу виручки, коли у сумі грошових коштів, що надійшла, значну частину становлять оборотні кошти та лише частина, що залишилася у вигляді валового доходу, є джерелом фінансових ресурсів [21, с. 46-48].

З огляду на тісний взаємозв'язок понять «фінанси» і «фінансові ресурси», автори зазначають, що розподіл та перерозподіл вартості за допомогою фінансів супроводжується рухом грошових коштів, які набувають спеціальної форми фінансових ресурсів [21, с. 60].

Прихильники відтворювального підходу розглядають фінансові ресурси як грошове вираження частини сукупного суспільного продукту. У цьому напрямку більшу увагу звертають на особливості фінансових ресурсів, зокрема, такі, як їх цільове призначення, визначені межі виділення у складі вартості сукупного суспільного продукту. Разом з тим, за такого визначення втрачається специфіка фінансових ресурсів як частини грошового обороту.

У статті Г. Я. Шахової «Фінансові ресурси в системі макроекономічних взаємозв'язків» останні розглядаються з позиції типів відтворення, їх значення у відтворювальному процесі [32, с. 3-11]. Ознакою, за якою автор пропонує виділити фінансові ресурси із загальної маси грошових коштів, виступає функціональне призначення фінансових ресурсів на різних стадіях відтворювального процесу. Г. Я. Шахова пов'язує таке виокремлення фінансових ресурсів зі складу грошового обороту з потребами тільки розширеного відтворення.

В обґрунтуванні цієї позиції автор ділить грошовий оборот на дві частини: першу, пов'язану з простим відтворенням і задоволенням поточних потреб; другу, пов'язану з розширеним відтворенням.

Ту частину, яка може бути витрачена на розвиток народного господарства, задоволення суспільних потреб і соціальних потреб, автор подає як фінансові ресурси.

У підсумку, наводиться наступне визначення: «фінансові ресурси -- це грошові кошти, за допомогою яких відбувається виділення тієї частини сукупного суспільного продукту, який без порушення об'єктивної (природної) пропорції суспільного виробництва може бути спрямований на розширення соціально-економічної системи в цілому» [32, с. 6].

В. Г. Бєлоліпецький та І. С. Мерзляков фінансові ресурси розділяють на внутрішні та залучені. Внутрішні ресурси в реальній формі представлені в стандартній звітності у вигляді чистого прибутку та амортизації, а в перетвореній формі -- у вигляді стійких пасивів.

На думку цих авторів, базова частина усіх фінансових ресурсів підприємства утворюється на момент його створення та виступає власними залученими фінансовими ресурсами [3, с. 52-54]. Цю частину фінансових ресурсів прийнято називати статутним фондом або статутним капіталом.

Залежно від організаційно-правової форми, він формується за рахунок випуску й наступного продажу акцій, пайових вкладень і т.д.

Різновидом відтворювального підходу можна вважати визначення фінансових ресурсів як «сукупності власних грошових доходів і надходжень ззовні (активних і пасивних), призначених для виконання фінансових зобов'язань підприємства, фінансування поточних витрат та витрат, пов'язаних з розвитком виробництва» [28, с. 12]. Таке ж визначення дають Н. В. Колчина і Г. Б Поляк.

Виходячи з наведеного визначення, ми вважаємо, що невід'ємною складовою характеристики фінансових ресурсів є процеси їх формування та використання.

О. Є. Гудзь вважає, що фінансові ресурси представляють собою частину всієї сукупності засобів підприємства [8]. Саме формування фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств пов'язане з чотирма основними етапами їх функціонування.

По-перше, це процес початкового формування фінансових ресурсів (створення власних фінансових ресурсів). Сформовані на цьому етапі фінансові ресурси визначають потребу в так званому стартовому капіталі, рівні його ліквідності, швидкості обороту тощо.

По-друге, етап поповнення власного оборотного капіталу для підтримки безперервного процесу кругообороту. Цей етап формування фінансових ресурсів можна розглядати як постійний процес функціонування підприємства.

По-третє, це розміщення операційної діяльності та здійснення форм її диверсифікації шляхом формування нових структурних одиниць тощо, за умови високої і зростаючої ринкової вартості підприємства.

По-четверте, формування фінансових ресурсів для здійснення інвестиційної діяльності підприємства. Але на всіх етапах функціонування підприємства діє єдине правило -- формуванню фінансових ресурсів має надаватися цілеспрямований характер з метою задоволення потреби в окремих видах та оптимізації їх складу, структури і джерел фінансування для забезпечення умов ефективної діяльності сільськогосподарського підприємства.

Підприємство постійно закупляє необхідні для наступного циклу виробництва матеріальні ресурси. Звідси випливає, що теоретично для формування фінансових ресурсів достатньо одного джерела -- надходження грошових засобів від реалізації виробленої продукції.

Узагальнені підходи до сутності фінансових ресурсів представлені в табл. 1.1.

Таблиця 1.1 Підходи до поняття фінансових ресурсів

Науковці	Визначення
на рівні державних фінансів:
В. П. Д'яченко	будь-які види доходів можуть бути прирівняні до фінансових ресурсів;
А. М. Бірман В. М.Лишанський	виражена в грошах частина національного доходу, яка може бути використана державою (безпосередньо або через підприємства) на цілі розширеного відтворення та на загальнодержавні витрати;
на рівні корпоративних фінансів:
І. Т. Балабанов Є. Г. Рясних	грошові кошти, наявні у розпорядженні суб'єкта господарювання;
Д. С. Моляков Є. І. Шохін	валовий дохід, який використовується в процесі його розподілу на фонд оплати праці та грошові накопичення;
відтворювальний підхід:
Г. Я. Шахова	грошові кошти, за допомогою яких відбувається виділення тієї частини сукупного суспільного продукту, який без порушення об'єктивної (природної) пропорції суспільного виробництва може бути спрямований на розширення соціально-економічної системи в цілому;
Н. В. Колчина Г. Б. Поляк О. Є. Гудзь	сукупність власних грошових доходів і надходжень ззовні (активних і пасивних), призначених для виконання фінансових зобов'язань підприємства, фінансування поточних витрат та витрат, пов'язаних з розвитком виробництва.

Узагальнюючи наведені визначення сутності фінансових ресурсів, можна стверджувати, що визначення фінансових ресурсів, які зводяться до формування фондів грошових коштів або до отримання підприємством грошових доходів та надходжень значно скорочує склад фінансових ресурсів, оскільки в розпорядженні підприємства можуть бути кошти як у фондовій, так і не фондовій формах.

Грошові фонди -- це частина коштів, що мають цільове призначення. З їхньою допомогою здійснюється забезпечення виробничої діяльності необхідними грошовими ресурсами, а також задоволення потреб розширеного виробництва: фінансування науково-технічного прогресу, опанування і впровадження нової техніки, економічного стимулювання та ін. До таких фондів відносяться статутний фонд, фонд оплати праці, фонд соціального призначення, резервний фонд та ін.

У не фондовій формі підприємством використовуються кошти для виконання зобов'язань перед бюджетом і позабюджетними фондами, банками, страховими організаціями. У не фондовій формі підприємства одержують дотації, субсидії, спонсорську допомогу. Фінансові ресурси в не фондовій формі не мають цільової спрямованості.

Розвиток агропромислового виробництва залежить від ефективного фінансування, яке має здійснюватися з урахуванням специфіки функціонування цієї галузі: сезонності виробництва; тривалого періоду відтворення основних засобів; наявності значного часового інтервалу між періодами здійснення витрат та отримання підсумкових результатів; безперервності виробничих процесів; використанням як засобів і предметів праці живих організмів; підпорядкованих передусім біологічним законам відтворення; залежності результатів діяльності підприємств і відповідно джерел фінансування від впливу природно-кліматичних умов; необхідності кредитного забезпечення діяльності та подальшого успішного розвитку суб'єктів господарювання.

Стає очевидним, що розв'язання проблем стабілізації аграрного сектору економіки України об'єктивно пов'язане з системою забезпечення сільськогосподарських підприємств необхідними фінансовими ресурсами

Формування та використання фінансових ресурсів виступає складовою відтворювального процесу і нерозривно пов'язане з кругообігом капіталу. У цьому контексті викликають зацікавлення відмінності між фінансовими ресурсами та капіталом. Для їх з'ясування необхідно звернутися, насамперед, до змісту власне поняття «капітал».

Відомо, що капітал як ключовий елемент виробництва був предметом дослідження багато економістів, які по-різному трактували його визначення.

А. Сміт, визначаючи капітал як накопичені людиною запаси, підрозділяв їх на дві частини. На його думку, та частина запасів, від якої очікується отримання доходу, і називається капіталом [20]. Інші представники класичної політичної економіки - марксисти, визначали капітал як вартість, що приносить додаткову вартість при використанні праці найманих робітників [20].

Відсутність однозначного розуміння капіталу характерна і для представників сучасних шкіл.

Так, М. Фішер під капіталом має на увазі дисконтова ний потік доходу, що представляє собою будь-який елемент багатства, що приносить його власнику регулярний дохід протягом тривалого періоду часу [20].

Д. Рікардо вважав капіталом частину багатства, яка використовується у виробництві й складається з механізмів, інструментів, машин тощо. При поділі капіталу на основний і оборотний Д. Рікардо запропонував враховувати термін зношення капіталу і частоти залучення нових ресурсів на його відтворення.

Д. Кейнс, розпочинаючи новий етап економічної думки, розглядає капітал не як засіб рахунку, що накопичує свою вартість безпосередньо в процесі обміну, а як засіб тривалого користування, що накопичує свою цінність.

Узагальнені підходи до сутності капітал підприємства представлені в табл. 1.2.

Наведені визначення показують, що капітал є не менш складним поняттям, ніж фінансові ресурси.

Незважаючи на різні визначення, сутність капіталу виявляється в тому, що він виступає незалежно зростаючою вартістю, що приносить дохід.

Основна відмінність фінансових ресурсів і капіталу, на наш погляд, виявляється в наступному. Якщо виходити з класичного підходу до розмежування стадій кругообігу капіталу, що виділяє три стадії, на першій і другій створюються передумови для виникнення фінансових ресурсів.

На цих стадіях капітал у грошовій формі набуває по черзі товарну та виробничу форми.

Таблиця 1.2 Підходи до сутності поняття «капітал підприємства»

Науковці	Визначення
А. Сміт	частина запасів, від якої очікується отримання доходу;
Д. Рікардо	частина багатства, яка використовується у виробництві й складається з механізмів, машин;
Д. Кейнс	капітал не як засіб рахунку, що накопичує свою вартість безпосередньо в процесі обміну, а як засіб тривалого користування, що накопичує свою цінність;
Г. О. Швиданенко	частина фінансових ресурсів, задіяних фірмою в оборот, і доходи, що вони приносять від цього обороту;
І. О. Бланк	загальна вартість коштів у грошовій, матеріальній та нематеріальній формах, інвестованих у формування його активів;
Ю. О. Зборовська	запас економічних благ у формі грошових коштів, ресурсів та засобів, що накопичений шляхом заощаджень і залучається його власником до економічного процесу як інвестиційний ресурс і фактор виробництва з метою отримання прибутку, які функціонують в економічній системі на підставі ринкових принципів.

На третій стадії капітал знову приймає товарну форму і, якщо здійсниться реалізація товару, капітал повернеться до своєї вихідної грошової форми.

Незалежно від того, чи повернеться він з приростом або без приросту, формуються фінансові ресурси, які виступають джерелом фінансування подальшого простого чи розширеного відтворення.

Фінансові ресурси, як і капітал, мають подвійну природу.

З одного боку, вони виступають продуктом відтворювального процесу, з іншого -- передумовою наступного процесу виробництва, обміну, розподілу і споживання матеріальних благ. У цьому плані питання про первинність фінансових ресурсів, тобто вартості продукту в грошовій формі та капіталу, не може бути вирішене однозначно.

Однак слід зауважити, що основною умовою виникнення фінансових ресурсів, на наш погляд, виступає участь капіталу у відтворювальному процесі й придбання ними грошової форми.

Хочемо наголосити, що в сучасних умовах науковці частіше оперують поняттям «капітал», який, з одного боку, є об'єктивним фактором виробництва, з іншого -- втілює одну з перетворених форм фінансових ресурсів.

Діяльність будь-якого господарюючого суб'єкта починається з формування капіталу. Відносно відтворювального процесу початковий капітал виступає у вигляді фінансових ресурсів та одночасно є формою фінансування виробничої діяльності і граничним запасом, що гарантує нормальну конкурентоспроможну діяльність.

Крім капіталу, на наш погляд, найбільш узагальненою формою фінансових ресурсів може виступати виручка від продажів, яка визначається як будь-яка вартість, що набула грошового вираження та означає завершення обороту капіталу.

Виручка підприємства у подальшому, потрапивши у сферу розподільних і перерозподільних процесів, виступає основою формування фінансових ресурсів, як нарівні підприємства, так і на рівні держави.

На макрорівні при її розподілі, в першу чергу виділяється амортизація, далі прибуток і та частина вартості, яка йде на формування фінансових ресурсів держави. Якщо капітал виступає матеріальною основою виробництва, то фінансові ресурси є матеріальною основою фінансів.

У зв'язку з цим вважаємо необґрунтованим обмеження фінансових ресурсів рівнем держави або підприємства.

Фінансові ресурси, на відміну від капіталу, формуються і нарівні держави, і на рівні підприємства і тим самим відображають зміст та етапи розподільчих процесів.

Таким чином, поняття «фінансових ресурсів» ширше від поняття «капітал».

У відтворювальному процесі беруть участь: капітал, вартість, трудові ресурси, продукція і т.д. В єдиному процесі формування та використання фінансових ресурсів теж можуть бути розглянуті певною мірою, як відносно самостійний відтворювальний процес.

Автономність його відносна: він підпорядкований процесу виробництва та використання матеріальних благ і послуг, тому формування та використання фінансових ресурсів виступає підлеглою, обслуговуючою частиною відтворювального процесу.

Передумови виникнення фінансових ресурсів пов'язані зі стадіями виробництва, обміну та споживання. Саме формування фінансових ресурсів відбувається на стадії розподілу вартості виробленого та реалізованого продукту.

Отже, виникнення фінансових ресурсів пов'язане з виконанням двох умов:

1) капітал повинен бути задіяний у процесі виробництва і сприяти створенню вартості продукту;

2) вироблений продукт повинен бути реалізований та з натурально-речової набути грошової форми.

Фінансові ресурси як об'єкт фінансового менеджменту перебувають у постійному русі. Специфіка динамічного процесу виявляється в тому, що на первинній стадії відтворення формується структура фінансових ресурсів, представлена в різних формах, у той час як на розподільчій стадії чітко виявляється результат цього руху -- формування прибутку підприємства.

Перспективами подальших досліджень є узагальнення джерел формування фінансових ресурсів підприємства, розробка методичних підходів до оцінки ефективності управління фінансовими ресурсами.

РОЗДІЛ 2. ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛІДЖУВАНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротех-Гарантія» своїми землями прилягає безпосередньо до районного центру м. Миргород. Землі товариства розташовані на сході від м. Миргород і протяглися впродовж автотраси Лубни-Миргород на 20 км.

Господарство об'єднує 7 населених пунктів: с. Кибинці, с. Бакумівка, с. Шульги, с. Солонці, с. Шарківщина, с. Бієво і с. Хомутець. Центральна садиба розміщена в с. Бакумівка.

Загальна земельна площа підприємства 5773 га, з них сільськогосподарських угідь 4991 га.

До господарства входять дві тракторно-польові дільниці, обслуговуючі виробництва, шість ферм і чотири переробні дільниці.

Найважливішим показником фінансового стану підприємства є ліквідність, сутність якої виявляється в можливості підприємства в будь-який момент розрахуватися за своїми зобов'язаннями (пасивами) за допомогою (за рахунок) майна (активів), яке є на балансі, тобто в тому, як швидко підприємство може продати свої активи, отримати грошові кошти і погасити свої борги -- заборгованості перед постачальниками, перед банком за повернення кредитів, перед бюджетом і позабюджетними централізованими фондами по сплаті податків та платежів, перед робітниками по виплаті заробітної плати та ін.

Аналіз ліквідності балансу підприємства проведемо в табл. 2.1.

За даними табл. 2.1 у 2010 році надлишок високоліквідних оборотних активів для покриття найбільш термінових зобов'язань становив 9239 тис. грн, а вже в 2012 спостерігається нестача, що становить 3846 тис. грн. По середньоліквідних і низьколіквідних оборотних активах спостерігається надлишок платіжних засобів із тенденцією до його збільшення.

Таблиця 2.1 Аналіз ліквідності балансу ТОВ «Агротех-Гарантія» за 2010-2012 рр., тис. грн

Групи	Види оборотних активів	Роки	Групи	Види зобов'язань	Роки	Надлишок (+) або нестача (-) платіжних засобів (А - П)
		2010	2011	2012			2010	2011	2012	2010 р.	2011 р.	2012 р.
А1	Високоліквідні	114252	33150	221499	П1	Найбільш термінові	5013	5015	25345	9239	-1865	-3846
А2	Середньоліквідні	50191	27877	26377	П2	Коротко-строкові	-	-	-	50191	27877	26377
А3	Низьколіквідні	51179	82872	88027	П3	Довго-строкові	133	133	133	51046	82739	87894
	Разом	115622	113899	135903		Разом	5146	5148	25478	110476	108751	110425

У цілому по оборотних активах надлишок платіжних засобів для покриття поточних і довгострокових зобов'язань зменшився на 51 тис. грн, або на 0,05 %

Таким чином в 2012 році, баланс не є абсолютно ліквідним у зв'язку з нестачею високоліквідних оборотних активів, але динаміка ліквідності балансу позитивна.

З категорією ліквідності тісно пов'язане поняття платоспроможності, яке характеризує спроможність підприємства своєчасно й повністю виконати свої платіжні зобов'язання, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру, що мають певні терміни сплати. Платоспроможність означає наявність у підприємства фінансових можливостей для регулярного і своєчасного погашення своїх боргових зобов'язань.

У табл. 2.2 проведемо розрахунок і оцінку рівня та динаміки показників що характеризують платоспроможність підприємства.

За даними табл. 2.2 значення коефіцієнта абсолютної ліквідності зменшилося з 2,843 до 0,848.

Це означає, що рівень покриття поточних зобов'язань високоліквідними оборотними активами в 2010 році становив 284,3 %, а в 2012 році зменшився до 84,8 %. Порівняння ж цього показника з нормативним значенням (>=0,2, або 20 %) свідчить про достатню грошову платоспроможність підприємства.

Таблиця 2.2 Показники оцінки платоспроможності ТОВ «Агротех-Гарантія», 2010-2012 рр.

Показник	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Відхилення 2012 р. до 2010 р. (+; -)
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	2,843	0,628	0,848	-1,995
Коефіцієнт швидкої ліквідності	12,855	6,187	1,889	-10,966
Коефіцієнт загальної ліквідності	23,064	22,712	5,361	-17,704
Коефіцієнт платоспроможності	2,843	0,628	0,848	-1,995
Коефіцієнт критичної ліквідності	16,973	17,211	3,813	-13,161
Коефіцієнт покриття запасів	2,229	1,367	1,365	-0,864

Фактичні значення коефіцієнта швидкої ліквідності та коефіцієнта загальної ліквідності зменшилися відповідно на 10,966 та 17,704, що вказує на невисокий рівень і негативну динаміку розрахункової та майнової платоспроможності підприємства. Так, станом на кінець 2010 року оборотні кошти перевищували поточні зобов'язання в 23,1 рази, а на кінець 2012 року в 5,4 рази.

Серед допоміжних відносних показників оцінювання ліквідності і платоспроможності підприємства коефіцієнт платоспроможності станом на кінець 2012 року відповідає нормативному значенню, але має тенденцію до зниження, що підтверджує висновок про недостатню забезпеченість грошовими коштами. Зниження в динаміці основних і допоміжних коефіцієнтів ліквідності свідчить про зниження рівня платіжних можливостей підприємства щодо виконання поточних зобов'язань з урахуванням використання відповідних груп платіжних засобів.

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства забезпечення стабільності його діяльності з позиції довгострокової перспективи. Вона пов'язана із загальною структурою балансу підприємства, його залежністю від кредиторів та інвесторів.

Фінансова стійкість -- багатогранне поняття, яке включає в себе оцінку різних напрямів діяльності підприємства. Оцінка фінансової стійкості має на меті об'єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності цілям статутної діяльності.

Розрахунок цих показників ми провели в табл. 2.3.

Таблиця 2.3

Аналіз фінансової стійкості ТОВ «Агротех-Гарантія», 2010-2012 рр.

Показники	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Відхилення (+,-) 2012 р. до 2010 р.
Показники структури джерел формування капіталу
Коефіцієнт автономії	0,979	0,980	0,912	-0,067
Коефіцієнт концентрації позикового капіталу	0,021	0,020	0,088	0,067
Коефіцієнт фінансового ризику	0,021	0,020	0,096	0,075
Коефіцієнт фінансової стабільності	47,414	50,274	10,390	-37,025
Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів	0,001	0,001	0,001	-
Коефіцієнт довгострокових зобов'язань	0,026	0,026	0,005	-0,021
Коефіцієнт поточних зобов'язань	0,974	0,974	0,995	0,021
Коефіцієнт страхування бізнесу	0,111	0,104	0,095	-0,016
Коефіцієнт страхування власного капіталу	0,113	0,106	0,104	-0,009
Коефіцієнт страхування статутного (пайового) капіталу	2295,333	2295,333	2295,333	0,000
Показники стану оборотних активів
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	0,453	0,420	0,417	-0,036
Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними оборотними коштами	0,955	0,955	0,812	-0,143
Коефіцієнт забезпеченості запасів власними оборотними коштами	2,159	1,312	1,254	-0,905
Коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів	0,129	0,029	0,195	0,066
Показники стану основного капіталу
Коефіцієнт майна виробничого призначення	0,291	0,332	0,322	0,032
Коефіцієнт реальної вартості основних засобів	0,168	0,228	0,187	0,019
Коефіцієнт нагромадження амортизації	0,348	0,342	0,417	0,069
Коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів	0,866	0,759	0,880	0,014

За результатами проведеного дослідження можна зробити висновок про невисокий рівень фінансової стійкості підприємства за показниками структури джерел формування капіталу. Так, значення коефіцієнта автономії вказує на те, що на кінець 2012 року частка власного капіталу у валюті балансу становила 91,2 %. Це на 6,7 в.п. менше порівняно з 2010 роком.

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу відповідно збільшився з 0,021 до 0,088 і свідчить про наявність фінансової залежності підприємства від кредиторів.

За коефіцієнтом фінансового ризику в 2010 році на 1 грн власного капіталу припадало 2,1 коп. позикового капіталу, а в 2012 9,6 коп.

Відповідно значення коефіцієнта фінансової стабільності показує, що в 2010 році власний капітал перевищував позиковий капітал у 47,4 рази, а в 2012 році у 10,4 рази. У цілому динаміка показників структури джерел формування капіталу свідчить про зниження рівня фінансової стійкості підприємства.

Значення коефіцієнтів довгострокових і поточних зобов'язань характеризують структуру позикового капіталу в якій частка довгострокових зобов'язань зменшилася з 2,6 до 0,5 %, а поточних зобов'язань відповідно збільшилася з 97,4 до 99,5 %, що в цілому позитивно впливає на оцінювання фінансової стійкості підприємства.

Звертає на себе увагу і відносно низький рівень і зменшення в динаміці коефіцієнтів страхової стабільності. Так, на кінець 2012 року в розрахунку на 1 грн відповідно валюти балансу, власного та пайового капіталу припадає близько 0,09, 0,10 і 2295,33 грн резервного капіталу.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу зменшився з 0,453 у 2010 році до 0,417 у 2012 році, що не відповідає нормативному значенню (>0,5). На кінець 2012 року 41,7 % власного капіталу було вкладено в оборотні активи.

Отже, відбувається спадання ступеня мобільності вкладеного капіталу, підприємство має менші можливості для фінансування виробничої та інших видів діяльності.

Про високий рівень забезпеченості підприємства власними оборотними коштами свідчить значення коефіцієнта забезпеченості оборотних активів власними оборотними коштами і коефіцієнта забезпеченості запасів власними оборотними коштами. На кінець 2012 року фактичний рівень першого з них перевищує нормативне значення у 8,1 рази, а другого відповідно в 2,6 рази.

У структурі оборотних активів власні фінансові ресурси становлять 81,2 %, а на 1 грн запасів припадає близько 1,25 коп. власних оборотних коштів.

Значення коефіцієнта маневреності власних оборотних коштів показує, що на кінець 2010 року серед власних оборотних активів грошові кошти становили 12,9 %. У 2012 році цей показник збільшився до 19,5 %.

Отже, зважаючи на позитивну динаміку підприємство має достатній рівень фінансової стійкості щодо забезпеченості власними оборотними активами.

Коефіцієнт майна виробничого призначення збільшився з 0,291 у 2010 році до 0,322 у 2012 році, що з точки зору забезпеченості активами основної виробничо-господарської діяльності (основними засобами та оборотними виробничими фондами) вказує на те, що підприємство зберігає фінансову стійкість.

Коефіцієнт реальної вартості основних засобів збільшився з 0,168 до 0,187, що вказує на позитивну динаміку зростання частки основних засобів у валюті балансу.

Незважаючи на збільшення коефіцієнта нагромадження амортизації з 0,348 до 0,417, рівень зношеності основних засобів і нематеріальних активів залишається низьким.

За динамікою коефіцієнта співвідношення оборотних і необоротних активів підприємство дещо підвищило рівень забезпеченості необоротних засобів оборотними коштами. Якщо в 2010 році на 1 грн необоротних активів припадало 0,87 грн оборотних, то в 2012 році 0,88 грн.

Дохідність підприємства є одним із найголовніших показників, що відображають фінансовий стан підприємства. Такий показник визначає мету підприємницької діяльності. Крім керівництва фірми і колективу, він цікавить вкладників капіталу (інвесторів, кредиторів), а також державні органи, і передусім - податкову службу, фондові біржі, що здійснюють купівлю-продаж цінних паперів. Аналіз структури і динаміки доходів ТОВ «Агротех-Гарантія» 2010-2012 рр. розглянемо в табл. 2.4.

Таблиця 2.4 Аналіз структури і динаміки доходів ТОВ «Агротех-Гарантія», 2010-2012 рр.

Вид доходів	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Відхилення 2012 р. до 2010 р. (+,-)
	сума, тис. грн	%	сума, тис. грн	%	сума, тис. грн	%	абсолютне	відносне, %
Доходи від основної операційної діяльності (реалізації продукції, товарів, робіт, послуг)	195431	92,2	179076	62,9	254429	71,8	58998	30,2
Доходи від іншої операційної діяльності (інші операційні доходи)	10766	5,1	103918	36,5	98940	27,9	88164	818,2
Доходи від фінансової діяльності (доход від участі в капіталі, інші фінансові доходи)	5179	2,4	1142	0,4	1089	0,3	-4090	-79,0
Доходи від інвестиційної діяльності (інші доходи)	497	0,2	661	0,2	5	0,0	661	-99,0
Доходи від надзвичайних подій (надзвичайні доходи)	12	0,001	12	0,001	0	-	-12	-100,0
Усього доходів	211895	100	284797	100	354463	100	142568	67,3

Як бачимо з табл. 2.4. підприємство формує свої доходи переважно в процесі основної операційної діяльності. Так, у 2012 році в загальній величині доходів 71,8 % припадає на доход від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), 27,9 % - інші операційні доходи. У 2012 році порівняно з 2010 роком дохід від основної операційної діяльності збільшився на 58998 тис. грн (30,2 %), а доходи від іншої операційної діяльності зросли на 88164 тис. грн, або 8,2 рази. За іншими видами доходів підприємство має негативну динаміку.

У цілому доходи підприємства збільшилися на 142568 тис. грн, або 67,3 %.

В умовах ринкової економіки стабільність фінансового стану підприємства значною мірою обумовлюється ступенем його ділової активності.

Ділова активність підприємства виявляється в динаміці його розвитку, досягненні ним цілей, які відображають натуральні та вартісні показники, в ефективному використанні економічного потенціалу, розширенні ринків збуту продукції тощо. Рівні ділової активності конкретної організації відображають етапи її життєдіяльності -- зародження, розвиток, підйом, спад, криза, депресія, та показують ступінь адаптації до мінливих ринкових умов, якість управління тощо.

Ділову активність характеризують як мотивований макро- і мікроекономічним рівнем управління, процес стійкої господарської діяльності організації, направлений на забезпечення її позитивної динаміки, збільшення трудової зайнятості та ефективне використання ресурсів з метою досягнення ринкової конкурентоспроможності. Тобто ділова активність виражає ефективність використання матеріальних, трудових, фінансових й інших ресурсів за всіма бізнес-лініями діяльності і характеризує якість управління, можливості економічного зростання і достатність капіталу.

В табл. 2.5 проведемо розрахунок і проаналізуємо динаміку показників, що характеризують ділову активність підприємства.

Результати розрахунку та аналізу динаміки показників ділової активності підприємства свідчать про наявність як позитивних так і негативних тенденцій щодо оцінювання оборотності активів і пасивів. Так, тривалість одного обороту активів зменшилась на 140 днів, що становить 26,0 %, запасів збільшилась на 17 днів (7,0 %). Ці зміни пояснюються випереджаючим зростанням показників чистого доходу і собівартості реалізованої продукції порівняно зі зростанням середньорічної вартості активів і запасів. Також позитивним можна вважати прискорення оборотності оборотних активів (на 77 днів, або 30,0 %), власного капіталу (на 138 днів, або 26,8 %), поточної дебіторської заборгованості (на 79 днів, або 69,2 %).

Таблиця 2.5 Аналіз ділової активності підприємства ТОВ «Агротех-Гарантія», 2010-2012 рр.

Показник	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Відхилення (+,-) 2012 р. до 2010 р.
				абсолютне	відносне, %
Вихідна інформація, тис. грн
Чистий доход від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	144766,0	165960,0	249557,0	104791,0	72,4
Середньорічна вартість активів	217137,5	256548,0	277071,0	59933,5	27,6
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	67242,0	67047,0	114767,0	47525,0	70,7
Середньорічна вартість оборотних активів	103457,0	114760,5	124881,0	21424,0	20,7
Середньорічна вартість запасів	46804,5	67025,5	85449,5	38645,0	82,6
Середньорічна величина поточної дебіторської заборгованості	45878,0	37361,0	24364,5	-21513,5	-46,9
Середньорічна вартість власного капіталу	207505,0	251401,0	261758,0	54253,0	26,1
Середньорічна величина кредиторської заборгованості	6183,0	4090,0	7234,0	1051,0	17,0
Показники ділової активності (оборотності активів і пасивів)
Коефіцієнт обертання активів	0,667	0,647	0,901	0,234	Х
Тривалість одного обороту активів, днів	540	557	400	-140	-26,0
Коефіцієнт обертання оборотних активів	1,399	1,446	1,998	0,599	Х
Тривалість одного обороту оборотних активів, днів	257	249	180	-77	-30,0
Коефіцієнт обертання запасів	1,437	1,000	1,343	-0,094	Х
Тривалість одного обороту запасів, днів	251	360	268	17	7
Коефіцієнт обертання поточної дебіторської заборгованості	3,155	4,442	10,243	7,087	Х
Тривалість одного обороту поточної дебіторської заборгованості, днів	114	81	35	-79	-69,2
Коефіцієнт обертання власного капіталу	0,698	0,660	0,953	0,256	Х
Тривалість одного обороту власного капіталу, днів	516	545	378	-138	-26,8
Коефіцієнт обертання кредиторської заборгованості	10,875	16,393	15,865	4,990	Х
Тривалість одного обороту кредиторської заборгованості, днів	33	22	23	-10	-31,5
Тривалість операційного циклу, днів	365	441	303	-62	-16,9
Тривалість фінансового циклу, днів	332	419	280	-52	-15,4

У результаті збільшення тривалості одного обороту запасів на 17 днів і зменшення тривалості одного обороту поточної дебіторської заборгованості на 79 днів відбулося скорочення тривалості операційного циклу на 62 дні (16,9 %).

В умовах зменшення тривалості одного обороту кредиторської заборгованості на 10 днів тривалість фінансового циклу зменшилась на 51 день (15,4 %), що позитивно характеризує динаміку ділової активності підприємства.

Для аналізу відносних фінансових результатів використовують показники (коефіцієнти) рентабельності. Аналіз рентабельності підприємства дозволяє визначити ефективність вкладення коштів у підприємство та раціональність їхнього використання. Рентабельним є такий стан діяльності, коли грошові надходження компенсують понесені втрати, створюється і накопичується прибуток. Результати розрахунку основних коефіцієнтів рентабельності ТОВ «Агротех-Гарантія» наведені у табл. 2.6.

Таблиця 2.6

Аналіз рентабельності ТОВ «Агротех-Гарантія», 2010-2012 рр.

Показник	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Відхилення (+,-) 2012 р. до 2010 р.
Коефіцієнт рентабельності активів	0,335	0,263	0,337	0,002
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	0,351	0,268	0,357	0,006
Коефіцієнт рентабельності діяльності	0,503	0,406	0,374	-0,129
Коефіцієнт рентабельності продукції	2,153	2,475	2,174	0,021
Коефіцієнт рентабельності необоротних активів	0,640	0,475	0,613	-0,027
Коефіцієнт рентабельності оборотного капіталу (коефіцієнт використання оборотного капіталу)	0,703	0,587	0,747	0,044

Коефіцієнт рентабельності активів збільшився з 33,5 % у 2010 році до 33,7 % у 2012 році, що свідчить про ефективне використання підприємством своїх активів. Зменшення коефіцієнта рентабельності діяльності у 2012 році порівняно з 2010 роком на 12,9 % говорить про зниження ефективності господарської діяльності підприємства.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу та коефіцієнт рентабельності оборотного капіталу збільшилися відповідно на 0,6 та 4,4%, що свідчить відповідно про підвищення рівня прибутковості власного та оборотного капіталу вкладеного у дане підприємство.

У 2012 році порівняно з 2010 роком коефіцієнт рентабельності необоротних активів зменшився на 2,7 %, що свідчить про зменшення величини чистого прибутку. що припадає на кожну гривню необоротних активів. Коефіцієнт рентабельності продукції збільшився відповідно на 2,1 % та характеризує прибутковість господарської діяльності підприємства від основної діяльності Отже, в загальному фінансовий стан ТОВ «Агротех-Гарантія» покращився в 2012 році в порівнянні з 2010 роком, але все ще потребує втручання зі сторони власників та управлінців підприємства з метою впровадження заходів для його покращення.

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ДЖЕРЕЛ ФОРМУВАННЯ ТА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Характеристика структури та джерел формування фінансових ресурсів підприємства

Під фінансовими ресурсами слід розуміти грошові кошти, що є в розпорядженні підприємств. Таким чином, до фінансових ресурсів належать грошові фонди й та частина грошових коштів, яка використовується в не фондовій формі.

Формування фінансових ресурсів відбувається в процесі реалізації фінансових відносин при здійсненні господарсько-фінансової діяльності. Це проявляється в формуванні, перш за все, статутного капіталу при створенні підприємств, а в процесі їхньої діяльності -- відповідних джерел грошових коштів. Джерелами статутного капіталу можуть бути: акціонерний капітал, пайові внески, фінансові ресурси вищестоящого органу управління, довгострокові кредити.

Джерела формування фінансових ресурсів різноманітні. При створенні підприємств вони залежать від форми власності, на основі якої створюється підприємство.

Основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємств є власні та залучені кошти. До власних належать: статутний фонд, амортизаційні відрахування, валовий дохід та прибуток. До залучених -- отримані кредити, пайові та інші внески, кошти, мобілізовані на фінансовому ринку.

Формування ресурсів підприємств:

1. Формуються під час заснування підприємств :

1.1 внески засновників у статутний капітал;

2. Формуються за рахунок власних та прирівняних до них коштів :

2.1. доходи;

2.2. валовий і чистий дохід.

2.3. прибуток від основної діяльності;

2.4 прибуток від іншої оперативної діяльності;

2.5. прибуток від фінансових операцій, прибуток від іншої звичайної

діяльності і надзвичайних подій;

2.6. амортизаційні відрахування;

2.7. цільові надходження, стійкі пасиви;

2.8. цільові внески членів трудового колективу;

2.9. інші види надходжень.

3. Мобілізуються на фінансовому ринку :

3.1. надходження коштів від емісії акцій, облігацій, та інших видів цінних паперів;

3.2. кредитні інвестиції;

4. Надходять у порядку розподілу грошових надходжень:

4.1. фінансові ресурси, які надійшли від галузевих структур, концернів, асоціацій;

4.2. страхові відшкодування;

4.3. бюджетні субсидії;

4.4. інші види ресурсів.

Загальні фінансові ресурси сільськогосподарських підприємств складаються з поточних фінансових ресурсів, з необоротних активів та інших активів підприємства. Поточні фінансові ресурси -- це найліквідніші активи підприємства, до складу яких належать грошові надходження та їхні еквіваленти, поточні фінансові інвестиції, готова продукція й поточна дебіторська заборгованість. Поточні фінансові ресурси забезпечують здатність підприємства терміново і в необхідному обсязі відповідати за своїми фінансовими зобов`язаннями. Тобто, обсяг поточних фінансових ресурсів відображає стан ліквідності та платоспроможності підприємства, що безпосередньо впливає на його загальне фінансове становище.

Управління поточними фінансовими ресурсами передбачає забезпечення підприємства високоліквідними активами в чітко визначених достатніх обсягах із урахуванням ризиків знецінення цих активів. Надмірна кількість останніх свідчить про неефективне розміщення капіталу підприємства, а недостатність поточних фінансових ресурсів порушує розрахункову дисципліну й обмежує фінансування.

Необоротні та інші активи підприємства слід вважати фінансовими ресурсами за умови можливості їх трансформації у будь-яку з форм поточних фінансових ресурсів.

Управління такими активами передбачає постійний контроль за наявністю засобів, які не використовуються підприємством або використовуються не на повну потужність, а також за можливістю втрати необоротними активами своєї споживчої вартості через моральний та фізичний знос.

Співвідношення між окремими елементами загальних фінансових ресурсів підприємства повинно відповідати галузевим особливостям виробництва та потребам операційної діяльності.

Основним джерелом фінансових ресурсів діючих підприємств є обсяги реалізованої продукції в грошовому вираженні, окремі частини якої набувають форми грошових доходів і накопичень. Тобто фінансові ресурси в даному випадку формуються за рахунок прибутку та амортизаційних відрахувань.

У процесі формування фінансових ресурсів підприємств важливу роль відіграє визначення оптимальної структури їхніх джерел.

Ми, виникнення категорії джерел фінансових ресурсів, також як і самих фінансових ресурсів, пов'язуємо з дією товарно-грошових відносин і внаслідок цього необхідності функціонування підприємств в умовах ринку, коли вони не просто формують фінансові ресурси для тих чи інших цілей, а рух цих ресурсів опосередковується вартісною формою і вимірюється із необхідними для цих цілей фінансовими засобами, які і виступають у даному випадку джерелами формування цих ресурсів.