Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Актуальність. Бюджетний контроль є важливою складовою фінансового контролю. Завдання фінансового контролю, його види, форми і методи, суб'єкти й об'єкти залежать від рівня здійснення контролю. Відповідно до побудови економічної системи розрізняють фінансовий контроль на макро- і мікрорівнях.

Бюджетний контроль належить до макрорівня, де об'єктом фінансового контролю є державні фінанси. Оскільки бюджет держави, як уже зазначалось, охоплює все суспільство, то і суб'єктами бюджетного контролю є, з одного боку, державні органи влади й управління, а з іншого - юридичні та фізичні особи.

Фінансовий, у тому числі бюджетний, контроль є одним із функціональних елементів управлінської діяльності у сфері фінансів. Оскільки фінанси, і насамперед бюджет, пов'язані з вартісним розподілом і перерозподілом валового внутрішнього продукту, вони мають властивість кількісно (через фінансові ресурси і грошові фонди) відображати відтворювальний процес у цілому й окремі його фази, регулювати пропорції, які складаються в процесі формування, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів цільового призначення.

Важливою складової розвитку демократичної держави є самостійність і незалежність місцевого самоврядування. Зміцнення інституту місцевого самоврядування в Україні значною мірою залежить від того, чи будуть створені умови для фінансової незалежності органів місцевого самоврядування, основу якої становлять місцеві бюджети.

Вважається, що основною ознакою фінансової незалежності органів місцевого самоврядування є володіння і самостійне розпорядження фінансовими ресурсами, розмір яких відповідає функціям і задачам, покладеним на ці органи управління. Такі фінансові ресурси потрібні місцевій владі для реалізації намічених цілей і програм економічного і соціального розвитку території відповідно до обраних пріоритетів. Фінансову незалежність можна також розуміти як незалежність від загальнодержавних органів влади в прийнятті конкретних рішень щодо місцевих проблем і, головне, як забезпечення повного та своєчасного виконання місцевих бюджетів як за видатками, так і за доходами.

Сучасний рівень розвитку держав та способи організації фінансового і господарського життя суспільства, побудованого на засадах демократичності, делегування владних повноважень, участі держави (у більшій чи меншій мірі) в регулюванні економіки, соціальної сфери, немислимі без контролю.

Дієвий контроль є запорукою фінансової дисципліни, дає принципову можливість формувати єдині державні фонди для забезпечення життєдіяльності всієї країни як одного організму, що має свої внутрішні та зовнішні інтереси, дбає про добробут громадян, збереження та розвиток нації. Необхідність контролю стає очевидною вже з огляду на те, що майже 35 % усіх фінансових ресурсів держави, у тому числі 15 % зведеного бюджету, щорічно спрямовується на розвиток економіки. Зрозуміло, що такі потужні фінансові потоки не можуть вливатись в економіку хаотично, без врахування актуальних та потенційних потреб суспільства, а відтак - і без контролю. Суть контролю в демократичному суспільстві полягає у регулюванні процесу розширеного відтворення валового внутрішнього продукту відповідно до конституційних норм.

Описана важливість контролю в регулюванні господарських та фінансових процесів, що мають місце в державі, є основною передумовою написання даної дипломної роботи, в якій буде висвітлено особливості контрольної роботи казначейства на місцях.

Казначейська система виконання державного бюджету передбачає проходження всіх фінансових бюджетних потоків через органи Державного казначейства, що дає змогу здійснювати повний і безперервний контроль за бюджетними ресурсами. Організації, підприємства установи, будучи одержувачами бюджетних коштів різних рівнів, несуть бюджетно-правову відповідальність за використання державних фінансів. Підставою для застосування норм бюджетно-правової відповідальності є здійснення бюджетних правопорушень, серед яких можемо назвати нецільове використання засобів, виділених з бюджету, непредставлення бухгалтерських і фінансових документів, пов'язаних з використанням бюджетних коштів.

Серед вагомих наукових досліджень зарубіжних вчених з питань функціонування місцевих бюджетів можна назвати праці: Н.Альвіанської, С.Бейлі, Ш.Бланкарта, О.Богачової, Л.Дробозіної, У.Еванса, А.Ігудіна, Л.Павлової, Г.Поляка, В.Родіонової, П.Самуельсона, В.Танзі, А.Улюкаєва, Ф.Фішера, К.Фостера, М.Ходоровича.

Проблеми розробки теоретичних основ формування місцевих бюджетів досліджувались у працях вітчизняних вчених: Й.Бескида, М.Білик, С.Буковинського, С.Булгакової, О.Василика, С.Гасанова, А.Даниленка, М.Долішнього, А.Єпіфанова, Т.Єфименко, В.Зайчикової, О.Кириленко, В.Кравченка, І.Лук'яненко, І.Луніної, В.Опаріна, К.Павлюк, Д.Полозенка, Г.П'ятаченка, І.Сала, С.Слухая, В.Федосова, І.Чугунова, С.Юрія та інших.

Загальновідомо, що місцевий бюджет виконується за розписом, який затверджується керівником місцевого фінансового органу. Керівник місцевого фінансового органу протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису місцевого бюджету встановленим бюджетним призначенням.

Аналіз поточної ситуації в бюджетній сфері є важливим та надійним елементом бюджетного процесу і закладає основи для досконалого вивчення проблем бюджетного процесу. Аналіз виконання місцевих бюджетів за видатками є надзвичайно важливою функцією. Послідовне постійне проведення аналізу дозволяє своєчасно відкоригувати допущені при плануванні бюджету недоліки та закласти реальну базу для планування бюджету наступного періоду.

Предметом дослідження виступають загальні видатки місцевого бюджету.

Об'єктом дослідження виступає УДКС у Святошинському районі м. Києва.

Метою дослідження виступає аналіз організації видатків з бюджету м. Києва на прикладі УДКС у Святошинському районі м. Києва, аналіз системи контролю за їх цільовим використанням та розробка управлінських рішень щодо його удосконалення.

Для досягнення мети дослідження в роботи будут вирішені наступні завдання:

· дослідженні теоретичні основи системи організації контрольної роботи за видатками з бюджету міста;

· проведено аналіз контрольної роботи казначейства на прикладі УДКС у Святошинському районі м.Києва;

· розглянуто напрямки удосконалення організації контрольної роботи УДК у Святошиському районі м. Києва.

Дипломна робота складається зі вступу, трьох глав, висновків та списку використаних джерел.

Дипломна робота розміщена на 106 сторінках, містить 4 рисунки, 14 таблиць та 60 джерел використаної літератури.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНТРОЛЮ ОРГАНАМИ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

1.1 Реалізація казначейського контролю та його призначення

Сучасний етап суспільного та економічного розвитку України потребує чіткої керованості процесів трансформування національної економіки з боку органів державного управління. В умовах існування та розвитку ринкових відносин в Україні важливо оптимально поєднати притаманні ринку регулятори економіки з усвідомленим належно організованим управлінням державним господарством. Адже розвиток економічних відносин у напрямку ринку, а також у рамках стратегії подолання кризових явищ в економіці охоплює тією чи іншою мірою всі сфери діяльності суспільства.

За умов загального занепаду та розбалансованості економіки, росту тіньового капіталу в усіх сферах діяльності, неефективного та безвідповідального витрачання коштів бюджетів усіх рівнів та коштів централізованих державних цільових фондів актуального значення набуває фінансовий контроль з боку органів державної влади та управління.

Важливе значення має казначейський контроль як форма контролю з боку держави за законністю та обґрунтованістю виконання фінансових операцій із визначення результатів господарської та управлінської діяльності, створення і використання фондів фінансових ресурсів на цілі економічного та соціального розвитку держави [19, c.134].

Організаційні форми цього контролю мають відповідати вимогам частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України".

Перш за все, слід враховувати внесення Законом України від 01.12.2006 №424 змін до ст.2 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу” в частині здійснення контролю за виконанням місцевих бюджетів, що не є тотожним поняттю контролю за видатками місцевих бюджетів, як було раніше. Тобто об'єктом контролю з 2006 року стали не лише видатки місцевих бюджетів, а й виконання їх доходної частини.

До того ж внесення у 2005 році до ст.2 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу” поширило державний фінансовий контроль на таку сферу діяльності органів місцевого самоврядування, як управління комунальним майном.

Невід'ємною ділянкою роботи органів казначейства є контрольна діяльність. Казначейство в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, зокрема Указом Президента України від 13 квітня 2015 р. № 460/2015 "Про Положення про Державну казначейську службу України", декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а також наказами Міністерства фінансів України [59, c.284].

Метою фінансового контролю, що здійснюється органами Державної казначейської служби, є зменшення кількості та обсягів порушень бюджетного законодавства, а саме використання бюджетних коштів не за призначенням.

Основними завданнями Державної казначейської служби України є:

1) внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів;

2) реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

У ході управління державними коштами створюють систему контролю, яка має дві функції:

1. Функцію перевірки, порівняння даних, а в деяких випадках, якщо до цього спонукає ситуація, можна використати додаткову перевірку за допомогою документів.

2. Функцію ієрархічного підпорядкування. Тобто орган на вищому рівні регулює діяльність органу нижчого рівня відповідальності.

Ієрархічну підпорядкованість зображено на рис. 1.1.

Рис. 1.1 Територіальна структура Державної Казначейської служби України

Отже, Державна казначейська служба України (ДКСУ) здійснює контроль за виконанням бюджету всіх рівнів і на всіх етапах використання коштів.

Згідно зі ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи - це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Кожній бюджетній установі виділяються кошти на певну мету, для забезпечення її діяльності, виконання програми, визначеної Законом про Державний бюджет чи відповідним рішенням місцевих бюджетів, які передбачені в бюджетному розписі.

Казначейський контроль включає перевірку документів, які підтверджують правомірність витрат і відповідність зобов'язань кошторисам розпорядників та одержувачів бюджетних коштів. Тому, здійснення контролю за цільовим спрямуванням бюджетних коштів забезпечує ефективне управління державними ресурсами [9, c.205].

З метою забезпечення цільового спрямуванням бюджетних коштів органи ДКСУ проводять попередній контроль на етапі обліку кошторисів, реєстрації зобов'язань розпорядників та одержувачів бюджетних коштів.

Органи ДКСУ забезпечують казначейське обслуговування державного та 12125 місцевих бюджетів, майже 53-х тисяч розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, які здійснюють щорічно близько 70 млн. платежів.

До повноважень ДКСУ з контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить здійснення контролю за [7, c.3]:

1) веденням бухгалтерського обліку всіх надходжень і витрат державного бюджету та місцевих бюджетів, складанням та поданням фінансової і бюджетної звітності;

2) бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень бюджету;

3) відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів показникам розпису бюджету;

4) відповідністю взятих бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);

5) відповідністю платежів взятим бюджетним зобов'язанням та відповідним бюджетним асигнуванням.

ДКСУ в межах своїх повноважень забезпечує організацію та координацію діяльності головних бухгалтерів бюджетних установ та контроль за виконанням ними своїх повноважень шляхом оцінки їх діяльності.

При визначенні у законодавчому порядку суб'єкта контролю визначається, відповідно, об'єкт контролю. Об'єктом фінансового контролю є грошові відносини, перерозподільні процеси при формуванні і використанні фінансових ресурсів, в тому числі у формі грошових фондів на всіх рівнях і у всіх ланках господарства. Об'єктом фінансового контролю є також доходи та нерухоме майно громадян України, доходи іноземних громадян в тій частині, в якій зазначені особи виступають як платники податків, інших обов'язкових платежів [14, c.174].

Безпосередньо предметом перевірок та контролю виступають такі вартісні показники, як доходи, прибуток, рентабельність, собівартість, витрати виробництва. Сферою казначейського контролю являються практично всі операції, що здійснюються з використанням грошей, а у деяких випадках і без них (бартерні угоди).

Можна виділити три етапи використання коштів: прийняття зобов'язань, попередня перевірка та оплата рахунків розпорядників бюджетних коштів і одержувачів.

На першому етапі (прийняття зобов'язань) визначають призначення бюджетних асигнувань для покриття витрат відповідно до затвердженого бюджету. Зазвичай, формою зобов'язання є угоди з постачальниками послуг і товарів. Необхідність реєстрації ґрунтується на двох основних причинах: для відстеження нових зобов'язань та їхніх наслідків з метою подальшого прогнозу відтіканню наявних коштів з єдиного рахунка та, відповідно, для контролю фактичної наявності бюджетних коштів. Контроль тут проявляється у співставленні суми витрат на відповідні напрямки із затвердженим бюджетом [56, c.2].

На другому етапі (попередня перевірка) бюджетна організація підтверджує і відповідно перевіряє виконання всіх вимог щодо оплати конкретних видатків. Цей етап дає змогу визначити суму коштів, необхідних для її сплати, а також відстежити взяті, але ще не оплачені зобов'язання.
Завершальним етапом є оплата рахунків розпорядників бюджетних коштів та одержувачів, завдяки чому зменшуються обсяги зобов'язань держави. У цьому разі перевіряють правильність оформлення документів, контроль за зобов'язаннями, відповідність платежів вимогам обліку та законність підстави для здійснення платежів. Контроль на цьому етапі проявляється у списанні коштів саме за цільовим призначенням по відповідних напрямках та договірних відносин згідно бюджетного розпису.

Особливість контролю за виконанням бюджету в системі ДКСУполягає в тому, що ДКСУ проводить перевірки тільки на регулярній основі, а також є єдиними виконавцем фінансових функцій у ході виконання державного бюджету. Завдяки цьому забезпечується суворий контроль, що є гарантією чіткого виконання рішень виконавчої влади.

За даними, які наведені вище, можна зробити такий висновок: контроль за виконанням бюджету в системі Державної казначейської служби, згідно із законом, відбувається на всіх рівнях і на всіх етапах використання коштів. Це свідчить про доцільність використання коштів за призначенням, а також про те, що завдяки контролю держава може розвивати свою економіку на вищому рівні.

ДКСУ контролює дотримання Єдиних правил обліку та звітності по бюджетах усіх рівнів та кошторисах доходів та видатків, спрямування коштів за цільовим призначенням на стадії здійснення операцій з виконання бюджету на підставі документів розпорядників коштів, поданих до оплати.

Отже, ДКСУ організовує виконання державного бюджету та здійснює контроль за цим процесом, а також контролює надходження і використання державних позабюджетних фондів. Можна сказати, що ДКСУ здійснює контроль за виконанням бюджету на усіх етапах використання коштів, тобто на етапі прийняття зобов'язань, попередньої перевірки та оплати рахунків розпорядників бюджетних коштів та одержувачів [23, c.231].

На етапі прийняття зобов'язання встановлюються призначення (і, відповідно, резервування) частини бюджетних асигнувань для покриття конкретних витрат відповідно до затвердженого бюджету. Як правило, зобов'язання має форму угоди з постачальниками послуг і товарів. Реєстрація на етапі зобов'язання необхідна з двох основних причин: для контролю фактичної наявності бюджетних коштів для взяття нових зобов'язань та для відстеження нових зобов'язань та їх наслідків для прогнозу відтоку наявних коштів з єдиного рахунку.

На етапі перевірки бюджетна організація перевіряє і підтверджує виконання всіх вимог щодо сплати конкретних видатків (наприклад, товар доставлений або послуги отримані відповідно до угоди, надійшов термін сплати процентів або погашення позики). Реєстрація на цьому етапі дає можливість від стежити взяті, але ще не сплачені зобов'язання, і знати суму ресурсів, необхідних для цієї оплати.

Далі проводиться оплата прийнятих раніше зобов'язань, в результаті скорочується обсяг зобов'язань держави.

При цьому перевіряється законність підстави (наявність підтвердних документів, нормативно-правових актів тощо) для здійснення платежів, відповідність платежів вимогам обліку та контролю за зобов'язаннями, а також правильність оформлення розрахункових документів.

При використанні бюджетних коштів контроль можна поділити на чотири окремі самостійні етапи, що невід'ємно взаємопов'язані між собою.

На першому етапі: органами Держказначейства здійснюється робота щодо забезпечення обліку бюджетних асигнувань та контролю за їх дотриманням. ДКСУ, отримавши затверджений річний розпис призначень державного бюджету та розпис асигнувань загального фонду державного бюджету від Міністерства фінансів України, доводять витяги з них до головних розпорядників коштів.

Далі головні розпорядники коштів подають Держказначейству України розподіл показників зведених кошторисів доходів і видатків та розподіл показників зведених планів асигнувань із загального фонду державного бюджету в розрізі розпорядників коштів нижчого рівня та одержувачів за територіями відповідно до мережі, яке звіряє відповідність вказаних сум у розрізі територій у зазначених вище документах сумам, зазначеним в розписі видатків бюджету [25, c.318].

ДКСУ узагальнює одержані дані, формує річний розпис асигнувань загального фонду державного бюджету за територіями і у розрізі розпорядників коштів нижчого рівня та доводить до кожного управління Держказначейства України. Подальші дії управлінь та відділень Державної казначейської служби аналогічні діям Державної казначейської служби України.

На другому етапі: проводиться робота щодо обліку та консолідації інформації за зобов'язаннями розпорядників бюджетних коштів та одержувачів.

Органи ДКСУ (відділення, територіальні управління) отримують та узагальнюють інформацію про наявність несплачених фінансових зобов'язань розпорядників, формують зведену інформацію і подають її Державному казначейству України.

ДКСУ з метою ефективного управління коштами державного бюджету консолідує інформацію щодо наявності неоплачених фінансових зобов'язань для прийняття відповідних рішень про виділення асигнувань головним розпорядниками коштів.

Третій етап: виділення бюджетних асигнувань ДКСУ. ДКСУ перевіряє отримані розподіли виділених бюджетних асигнувань від головних розпорядників коштів щодо відповідності вказаних у них сум залишкам на відповідних рахунках, залишкам невикористаних асигнувань розпорядників нижчого рівня та одержувачів невиконаним зареєстрованим фінансовим зобов'язанням та наданій мережі.

Дії територіальних управлінь та відділень ДКСУ аналогічні діям щодо контролю за виділеними бюджетними асигнуваннями, який здійснює ДКСУ.

Четвертий етап: контроль перед здійсненням видатків розпорядників та отримувачів по коштах загального та спеціального фондів державного бюджету. На цьому етапі з метою контролю за витрачанням коштів перевіряються рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт з договорами на предмет відповідності встановленим вимогам (зареєстрованих зобов'язань; залишків коштів на рахунках розпорядників коштів у розрізі кодів економічної класифікації видатків за загальним фондом або залишків коштів за спеціальним фондом; відповідність змісту операцій), а також наявність певних документів, пов'язаних з державними закупівлями. Підтвердженням їхньої легітимності є реєстрація фінансових зобов'язань розпорядників бюджетних коштів у системі обліку органів ДКСУ з виконання бюджетів.

Крім того, оскільки ДКСУ є учасником системи електронних платежів Національного банку України, здійснення ним поточного контролю включає перевірку всіх банківських реквізитів, а також дотримання інших вимог Нацбанку з оформлення платіжних документів.

При невиконанні однієї з вищезазначених вимог орган Держказначейства України відмовляє в оплаті та повертає документи на доопрацювання.

Операції казначейської служби з метою контролю за виконанням бюджету можуть здійснюватись у різних формах. Казначейська служба встановлює та контролює дотримання загальних фінансових лімітів на етапах зобов'язань. Після цього на етапі оплати контролюється кожний конкретний платіж.

У процесі контролю за державними видатками можна виділити три фази, що відповідають етапам використання коштів [24, c.228]:

- попередній контроль здійснюється на стадії прийняття зобов'язань, особливо на стадії схвалення та дозволу на витрачання державних коштів. При прийнятті зобов'язань слід відокремлювати:

1) поточні зобов'язання - тобто ті, які будуть виконані та потребують повної сплати в поточному році;

2) перехідні зобов'язання - тобто ті, сплата по яких буде здійснюватися за рахунок асигнувань майбутніх періодів протягом кількох років.

Слід мати на увазі, що прийняття великого обсягу перехідних зобов'язань значно погіршує "гнучкість" бюджету, зменшує можливості забезпечення пріоритетних завдань.

Попередній контроль передує здійсненню операцій надходження та витрачання коштів і являється найважливішою етапом роботи органів ДКСУ. Ефективність цієї форми контролю полягає в тому, що вона надає можливість запобігти порушенню законів, нецільовому використанню коштів. У випадку виявлення спроб нецільового використання коштів органи ДКСУ оформляють відмови в оплаті рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів.

- фінансовий контроль на стадії проведення операцій перед здійсненням платежу, включаючи дозвіл та підтвердження вимог на оплату. Цей контроль постійно здійснюється Державним казначейською службою України, яке як зберігач державних коштів, зобов'язане забезпечити ефективне і раціональне їх використання відповідно до програми Уряду.

Для того, щоб видатки можна було правильно класифікувати відповідно до бюджетної класифікації, необхідно переконатись, що запропоновані видатки відповідають бюджетним призначенням та виділеним асигнуванням, затвердженим Законом України "Про Державний бюджет України на відповідний рік". Перед здійсненням будь-якого платежу необхідно впевнитись, чи [38, c.193]:

а) мають місце бюджетні призначення на зазначені цілі і виділені з бюджету асигнування;

б) послуги були надані, товари отримані тощо;

в) видатки класифіковано відповідно до кодів бюджетної класифікації;

г) документи заповнені правильно, реквізити зазначені правильно.

- контроль після здійснення видатків, проведення операцій (аудит). Він дає змогу впевнитись у законності здійснених операцій, використанні коштів за цільовим призначенням. У процесі цього контролю виявляються позитивні і негативні аспекти виконання бюджету. Контроль здійснюється шляхом перевірок і ревізій безпосередньо на місцях, в установах, організаціях.

Головні розпорядники коштів подають до УДКСУ у Святошинському районі м. Києва розподіл виділених бюджетних коштів по областях у розрізі підвідомчих установ та кодів бюджетної класифікації. Розподіли коштів, отримані від головних розпорядників коштів, перевіряються щодо відповідності зазначених у них сум розпису бюджету (лімітам асигнувань), виділеним асигнуванням та залишкам невикористаних асигнувань у цілому і в розрізі кодів бюджетної класифікації. Перевірені розподіли коштів групуються за територіями, після чого складаються реєстри на здійснення видатків по відповідній території. На підставі розподілу та реєстру складається розпорядження на перерахування коштів, один примірник якого подається управлінню бухгалтерського обліку і звітності, яке звіряє суми виділених бюджетних коштів із залишками невикористаних асигнувань з конкретними кодами бюджетної класифікації, після чого погоджений примірник передається операційно-контрольному управлінню для перерахування коштів за призначенням та безпосереднього здійснення видатків [48, c.12].

У разі, коли суми на перерахування перевищують залишки невикористаних асигнувань або не відповідають бюджетному розпису, документи повертаються на переоформлення.

Кошти, які виділені на здійснення витрат державного бюджету, використовуються їх розпорядниками відповідно до затвердженого кошторису і бюджетних призначень, вказаних у реєстрах на здійснення видатків. На підставі поданих розпорядником коштів платіжних доручень, до яких додаються відповідні рахунки, рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, трудові угоди, договори на виконання робіт, акти виконаних робіт тощо, орган ДКСУ перераховує кошти за надані послуги, виконані роботи безпосередньо суб'єктам господарської діяльності. Розпорядник коштів несе відповідальність за правильність оформлення розрахункових документів. Подані платіжні доручення перевіряються стосовно правильності заповнення реквізитів та відповідності підписів і відбитку печатки зразкам, що подаються розпорядниками коштів на спеціальних картках. У разі неправильного заповнення реквізитів платіжного доручення, воно повертається розпоряднику коштів з позначкою на зворотному боці про причину повернення, завіреною підписом казначея.

З метою забезпечення контролю за витрачанням коштів державного бюджету документи, що підтверджують необхідність оплати рахунку, перевіряються щодо доцільності та ефективності витрат. Суми, що належать перерахуванню, звіряються з кошторисом доходів і видатків установи, із залишками невикористаних асигнувань за кодами бюджетної класифікації.
Розрахункові документи, які підтверджують необхідність оплати рахунків, до проведення оплати залишаються в органі ДКСУ і повертаються розпоряднику коштів після здійснення оплати. На документах, що передбачають довгострокову дію і часткову оплату (договори, трудові угоди тощо), в обов'язковому порядку на останній сторінці проставляється сума кожної окремої оплати і дата її проведення [46, c.162].

За оперативними даними Держказначейства України у січні-жовтні 2015 р. було оформлено відмов з різних причин у кількості 10517 на загальну суму 726564,4 тис. грн. по державному бюджету та 19285 на загальну суму 839174,1 тис. грн. по місцевих бюджетах, а саме в УДКСУ Святошинського району не було відмов взагалі.

Найбільша кількість відмов спостерігається по статті „Неподання необхідних підтверджуючих документів для оплати рахунків (реєстрації зобов'язань) і щодо проведення процедур закупівель", бо на сьогодні при проведенні процедури тендерних закупівель існує ще багато неврегульованих проблемних питань.

Загалом по державному бюджету ми бачимо незначне коливання у відмовах у 2006-2014 рр.: 2013р. -109%, 2014р. - 90%.

По місцевих бюджетах різко зросла кількість відмов у 2014 р. - майже у 2,5 разb (на 595275 тис. грн.) [39].

Під час проведення казначейського контролю за здійсненням видатків розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів перевіряється підстава наявність підтвердних документів (договорів на виконання робіт і надання послуг, трудових угод, рахунків-фактур, накладних, актів виконаних робіт, звітів про результати здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти тощо), правильність заповнення реквізитів платіжних доручень, призначення платежу, наявності залишків коштів на рахунках та невикористаних відкритих асигнувань, відповідності підписів та відбитка печатки зразкам, наявності зареєстрованих зобов'язань, відповідності змісту операції коду економічної класифікації та сутності платежу. У разі невиконання зазначених вимог органи ДКСУ відмовляють письмово розпоряднику (одержувачу) коштів у реєстрації зобов'язань, фінансових зобов'язань або проведенні платежів і повертають документи на доопрацювання.

Так, завдяки казначейському контролю у 2013 році попереджено нецільове використання коштів і надано 63 відмови розпорядникам бюджетних коштів на суму понад 1 220,7 тис. грн. Більше 88% -- це відмови, надані розпорядникам міського бюджету, що свідчить про низький рівень фінансової дисципліни.

Але, незважаючи на роз'яснювальну роботу, яку постійно проводить УДКСУ Святошинського району м. Києва щодо вимог нормативно-правових актів у частині реєстрації зобов'язань, фінансових зобов'язань та оформлення платіжних доручень, розпорядники та одержувачі бюджетних коштів продовжують надавати документи, які потребують доопрацювання.

Значна кількість відмов у реєстрації зобов'язань та фінансових зобов'язань робиться у зв'язку з недотриманням вимог щодо оформлення поданих документів, зокрема це [54, c.26]:

- невідповідність умов договору та показників, визначених зведеним кошторисним розрахунком вартості капітальних вкладень;

- невідповідність предмету договору та предмету закупівлі;

- недотримання вимог щодо оформлення звіту про результати здійснення процедури закупівлі;

- юридична назва розпорядника коштів у договорі не відповідає назві в юридичних адресах;

- невідповідність даних реєстру фінансових зобов'язань розрахунково-платіжним документам (заявка на отримання готівки заповнена неправильно) тощо.

Слід відзначити стабільність у кількості відмов у зв'язку з відсутністю документів, які підтверджують факт узяття зобов'язання або фінансового зобов'язання, та відсутністю відповідного бюджетного зобов'язання у бухгалтерському обліку. Найтиповішими є відмови у зв'язку з відсутністю зареєстрованих юридичних зобов'язань на виплату заробітної плати, договорів з постачальниками, акта виконаних робіт або накладної тощо.

Також слід зазначити, що 56 % від загальної кількості відмов зроблені органами УДКСУ Святошинського району при прийнятті до виконання платіжних доручень розпорядників та одержувачів бюджетних коштів. Найчастіше повернення платіжних доручень розпорядникам та одержувачам бюджетних коштів відбувається з таких причин [32, c.85]:

- у платіжному дорученні неправильно заповнено реквізити (невідповідність зразкам підписів і відбитка печатки установи; призначення платежу не відповідає первинним документам; реквізити замовника в платіжному дорученні не відповідають реквізитам, вказаним у договорі тощо);

- відсутність або недостатність невикористаних відкритих асигнувань по державному бюджету або залишків коштів на відповідних рахунках розпорядників та одержувачів коштів місцевих бюджетів;

- обмеження здійснення видатків, що встановлюється нормативно-правовими актами.

Державною казначейською службою України, відповідно до Бюджетного кодексу України, розроблено та запроваджено низку нормативно-правових актів, які регламентують організаційні взаємовідносини між органами ДКСУ, розпорядниками, одержувачами бюджетних коштів, а також розподіл обов'язків та відповідальності між ними у процесі обслуговування державного та місцевих бюджетів за видатками.

Контроль органами Державної казначейської служби України при реєстрації зобов'язань, фінансових зобов'язань та при прийнятті до виконання платіжних доручень здійснюється відповідно до вимог Порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах ДКСУ, затвердженому наказом ДКСУ від 09.08.2004 №136, Порядку обслуговування державного бюджету за видатками та операціями з надання та повернення кредитів, наданих за рахунок коштів державного бюджету, затвердженого наказом ДКСУ від 25.05.2004 №89 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.06.2004 за №716/9315 та інших нормативно-правових актів.

При цьому відповідальність за взяті зобов'язання, їх зміст, правильність оформлення та достовірність інформації, включеної до реєстрів, своєчасність реєстрації зобов'язань і фінансових зобов'язань, несуть безпосередньо розпорядники бюджетних коштів.

УДКСУ Святошинського району м. Києва з розумінням ставиться до проблем, які виникають у розпорядників та одержувачів бюджетних коштів у зв'язку з казначейським обслуговуванням, та надає суттєву допомогу в їх розв'язанні: постійно проводиться роз'яснювальна робота щодо вимог, встановлених нормативно-правовими актами; надсилаються листи з вичерпними відповідями на письмові звернення установ; розміщуються на веб-сторінці ДКСУ в мережі Інтернет інформаційні, роз'яснювальні та розпорядчі документи; даються відповіді на запитання, які надходять на веб-портал тощо [35, c.388].

Тому, щоб зменшити вірогідність отримання відмови від органу ДКСУ у реєстрації зобов'язань, фінансових зобов'язань та у прийнятті платіжних доручень, розпорядникам і одержувачам бюджетних коштів необхідно чітко дотримуватися визначеного нормативно-правовими актами порядку та забезпечити повноцінну взаємодію з органами ДКСУ у виконанні видаткової частини державного та місцевих бюджетів.

Також слід зазначити, що проведення постійної роз'яснювальної роботи, доведення змін до нормативно-правових документів щодо бюджетного процесу, висвітлення проблемних питань на нарадах і семінарах дозволить більш ефективно використовувати бюджетні кошти.

1.2 Інформаційне забезпечення дослідження

Основою інформаційної бази дослідження є звітність ДКС у Святошинському районі м. Києва та місцевого бюджету щодо всіх питань надходжень та видатків.

У зв'язку з набуттям Державним казначейською службою України статусу учасника СЕП НБУ і розгортанням роботи розрахункових палат Держказначейства змінилися функції органів Державної казначейської служби в частині виконання державного бюджету за доходами і порядок відкриття рахунків для обліку доходів бюджету. Адаптований до цих умов Порядок виконання державного бюджету за доходами затверджено наказом ДКСУ від 19 грудня 2000 року за № 131 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 січня 2001 року за № 67/5258.

Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження на отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання установою своїх функцій і досягнення цілей, визначених на бюджетний період згідно з бюджетними призначеннями [57, c.64].

Відповідно до частини восьмої статті 51 Бюджетного кодексу ДКС у Святошинському районі м. Києва здійснює платежі за дорученням розпорядників бюджетних коштів у разі [10, c.149]:

а) наявності бюджетного зобов'язання для відповідного платежу у бухгалтерському обліку виконання держбюджету;

б) відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню;

в) залишку невикористаних бюджетних асигнувань у розпорядника бюджетних коштів.

Виходячи з вимог Бюджетного кодексу, Державним казначейською службою спільно з Міністерством фінансів України розроблено Порядок обслуговування державного бюджету за видатками та операціями з надання та повернення кредитів, наданих за рахунок коштів державного бюджету, затверджений наказом Міністерством фінансів України від 30.09.2015 №1223 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.12.2015 за №1401/20139, а також Порядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів від 06.05.2012 N 150 [3].

Цей Порядок регламентує організаційні взаємовідносини між органами Держказначейства, розпорядниками, одержувачами бюджетних коштів та іншими клієнтами ДКСУ, а також розподіл обов'язків та відповідальності між ними в процесі виконання державного бюджету за видатками.

Порядок регламентує організаційні взаємовідносини між органами ДКСУ, місцевими фінансовими органами, та/або Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, районними, міськими, районними у містах, сільськими, селищними радами або їх виконавчими органами чи міськими, селищними, сільськими головами (в разі, якщо відповідні органи не створені), платниками податків, зборів (обов'язкових платежів), розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів у процесі казначейського обслуговування місцевих бюджетів органами ДКСУ.

При казначейському обслуговуванні коштів місцевих бюджетів застосовуються поняття та категорії, які визначені Бюджетним кодексом України, порядком обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби, встановленим Державним казначейством України, а також іншими нормативно-правовими актами, що регламентують бюджетний процес.

Організація контрольної роботи органів ДКС у Святошинському районі м. Києва щодо обслуговування видаткової частини бюджетів здійснюється у такій послідовності [53, c.64]:

- формування бази даних мережі розпорядників коштів;

- відображення в системі обліку ДКСУ бюджетних розписів;

- доведення розпорядником коштів планових показників бюджетних асигнувань забезпечення їх обліку та контролю;

- внесення змін до планових показників, що виникають у процесі виконання державного бюджету;

- відображення в обліку затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду, спеціального фонду розпорядників бюджетних коштів, планів використання бюджетних коштів одержувачів, а також внесених до зазначених документів змін;

- облік та консолідація інформації за зобов'язаннями розпорядників та одержувачів бюджетних коштів та погашення зареєстрованих зобов'язань;

- проведення операцій щодо відкриття асигнувань за загальним і спеціальним фондами державного бюджету;

- перерахування міжбюджетних трансфертів та проведення операцій за взаємними розрахунками між державним та місцевими бюджетами;

- проведення платежів з обслуговування боргових зобов'язань держави.

Лише після виконання цих обов'язкових організаційних функцій здійснюються видатки розпорядникам та одержувачам бюджетних коштів. Перерахування коштів здійснюється шляхом оплати витрат із реєстраційних та спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів. Джерелом для здійснення видатків є кошти державного та місцевих бюджетів, які закумульовані на ЄКР та виділяються розпорядникам коштів під певні програми та функції.

Для забезпечення правильного та своєчасного розподілу асигнувань в розрізі територій та розпорядників нижчого рівня і одержувачів бюджетних коштів розпорядники бюджетних коштів на кожний бюджетний рік формують мережу установ та організацій, які отримують бюджетні кошти, та подають зазначену інформацію до ДКСУ не пізніше ніж за 15 днів до початку бюджетного року [45, c.85].

Мережа розпорядника - згрупована розпорядником коштів бюджету згідно з чинним законодавством вичерпна інформація щодо установ (організацій), які у своїй діяльності підпорядковані цьому розпоряднику, та діяльність яких координується через нього, а також підприємств, розрахункових організацій, що не мають статусу бюджетних установ, які одержують безпосередньо через цього розпорядника кошти з бюджету як фінансову підтримку, або уповноважені органами державної влади на виконання державних цільових програм та надання послуг.

З метою формування переліку всіх розпорядників та одержувачів бюджетних коштів та відповідно до Бюджетного кодексу України ДКС у Святошинському районі м. Києва веде Єдиний реєстр розпорядників та одержувачів бюджетних коштів.

УДКСУ Святошинського району м. Києва є користувачем мережі головного розпорядника коштів, який повністю відповідає за достовірність даних, наведених у мережі.

Розглянемо систему обліку зобов'язань та оплати рахунків розпорядників і одержувачів бюджетних коштів. Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетне зобов'язання - це будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладання договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Згідно із вимогами Бюджетного кодексу України та закону України про Державний бюджет України на відповідний рік ДКС у Святошинському районі м. Києва здійснює облік зобов'язань розпорядників бюджетних коштів у порядку, визначеному Державною казначейською службою України, та відображають їх у звітності про виконання Державного бюджету України і місцевих бюджетів [42, c.8].

Розпорядники та одержувачі бюджетних коштів державного і місцевих бюджетів, які перебувають на казначейському обслуговуванні здійснюють реєстрацію зобов'язань в органах ДКСУ відповідно до вимог Порядку обліку зобов'язань розпорядників коштів бюджету в органах Державної казначейської служби, затвердженого наказом ДКСУ від 09.08.2004 №136 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.08.2004 за №1068/9667.

Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік в органах ДКСУ, та у разі їх відповідності бюджетним паспортам. За спеціальним фондом бюджету розпорядники бюджетних коштів беруть зобов'язання виключно в межах відповідних фактичних надходжень до спеціального фонду бюджету.

При здійсненні господарської діяльності розпорядники бюджетних коштів повинні керуватись положенням частини 6 статті 51 Бюджетного кодексу України, згідно з яким будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України, законом про Державний бюджет України та рішенням про місцевий бюджет на відповідний рік, вважаються небюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Узяття таких зобов'язань є бюджетним правопорушенням.

Відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених Бюджетним кодексом України, несуть розпорядники бюджетних коштів (частина 4 статті 51 Бюджетного кодексу України).

Органи казначейства реєструють зобов'язання та фінансові зобов'язання розпорядників бюджетних коштів та ведуть їх облік на рахунках позабалансового обліку.

Наявність узятих на облік реєстрів зобов'язань і фінансових зобов'язань, копій підтвердних документів та залишків коштів на рахунках розпорядників бюджетних коштів є обов'язковою умовою для проведення видатків [17, c.207].

ДКС у Святошинському районі м. Києва проводять платежі з реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників бюджетних коштів (одержувачів), відкритих в органах ДКСУ відповідно до кошторисів доходів і видатків, планів асигнувань або планів використання бюджетних коштів. Відповідно до покладених завдань, ДКСУ контролює цільове направлення бюджетних коштів на стадії проведення платежу на підставі підтвердних документів, наданих розпорядниками бюджетних коштів. Відповідають за цільове використання бюджетних коштів розпорядники та одержувачі бюджетних коштів.

Оплата видатків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів з відповідних рахунків проводиться як шляхом безготівкового здійснення платежів безпосередньо на користь суб'єктів діяльності, що виконали роботи чи надали послуги, так і шляхом надання дозволу на отримання готівки в установах банків.

Оплата рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів шляхом безготівкового перерахування коштів здійснюється органами казначейства на підставі підготовлених і поданих ними платіжних доручень та документів, які підтверджують цільове направлення коштів (рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт тощо).

Видача готівки на потреби, передбачені кошторисами (заробітна плата, відрядження, господарські витрати тощо) здійснюється на основі поданої до органу казначейства Заявки на видачу готівки, на підставі якої виписуються грошові чеки на отримання готівки з поточних рахунків. Уповноважені особи, зазначені у заявці, на підставі виданих чеків отримують готівку з поточних рахунків, відкритих в установах банків на ім'я органів казначейства.

У процесі касового виконання бюджету за видатками органи ДКСУ перевіряють законність підстави для здійснення платежів, відповідність платежів вимогам обліку і контролю за зобов'язаннями, а також правильність оформлення розрахункових документів. При недотриманні встановлених вимог орган казначейства відмовляє в оплаті рахунків розпорядників бюджетних коштів.

Для відображення даних про бюджетні зобов'язання та
бюджетні фінансові зобов'язання розпорядників бюджетних коштів,
які виникають у процесі виконання загального та спеціального
фондів кошторису розпорядників, ДКС у Святошинському районі м. Києва в автоматизованому режимі заносять дані з Реєстру, Реєстру
фінансового зобов'язання у картку обліку зобов'язань (форма якої
встановлюється ДКСУ) за відповідними кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків і класифікації кредитування бюджетів.

Завершальним етапом обслуговування бюджетів за видатками є облік та складання звітності про виконання бюджетів. Всі операції, проведені органами ДКС у Святошинському районі м. Києва, оформляються відповідними документами, що містять інформацію про характер операцій та є підставою для відображення їх в обліку ДКС у м. Києві, а потім й у ДКС України.

Користувачами інформації по дипломному дослідженню можуть виступати: Київська міська державна адміністрація, інші районні адміністрації, а саме у Святошинському районі, Державна казначейська служба України, ДКСУ у Святошинському районі м. Києва, а також інші служби, що мають відношення до планування бюджетів та контролю за їх виконанням.

1.3 Критична оцінка наукових публікацій з проблеми реалізації державного фінансового контролю

1. І.С. Скоропад у своїй статті щодо функціонування системи державного фінансового контролю в Україні розглядає основні проблеми та необхідність вдосконалення системи фінансо вого контролю в Україні та досліджує діяльність Державної контрольно-ревізійної служби України у сфері фінансового контролю; запропоновує шляхи реформування фінансового контролю в Україні.

Автор наголошує, що складні економічні процеси, які сьогодні відбуваються практично у всіх країнах світу, істотно стримують розвиток такого важливого складника державного управління, як фінансовий контроль. Державний фінансовий контроль - це складова частина управління економічними об'єктами та процесами, що полягає в спостереженні за об'єктом з метою перевірки відповідності об'єкта спостереження бажаному та необхідному стану, передбаченому законами, положеннями, інструкціями, іншими нормативними актами. Держаний фінансовий контроль здійснюють Верховна Рада, Кабінет Міністрів, Національний банк, Міністерство фінансів, Фонд державного майна, Рахункова палата, Державна податкова служба та інші державні органи згідно з чинним законодавством. До органів внутрішнього фінансового контролю належать: Державна контрольно-ревізійна служба України (ДКРСУ) та органи внутрішнього відомчого контролю - контрольно-ревізійні підрозділи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади [60, c.145].

Далі автор перелічує основні вади системи державного фінансового контролю. До них автор відносить наступні:

1. Переважна більшість контрольно-перевіркових процедур має фіскальний характер. На практиці найчастіше використовують ревізію та перевірку. Ці методи дають змогу лише виявити фінансові порушення, констатувати негативні явища, але не дають змогу запобігти їм чи вивчити причини їх виникнення.

2. Переважання заходів подальшого (наступного) контролю. Існуючі процедури попереднього та поточного контролю (які, як свідчить досвід зарубіжних країн, є найбільш дієвими) у межах діючої системи фінансового контролю є досить слабкими та неврегульованими.

3. Неусвідомлення важливості внутрішнього фінансового контролю як в системі управління державними фінансами, так і керівниками підприємств, установ, організацій;

4. Низький рівень дієвості механізму адміністративних стягнень. Сума штрафу за нецільове або незаконне використання бюджетних коштівзначно менша за обсяги бюджетних коштів, які держава втрачає через зловживання посадових осіб, і не може забезпечити повною мірою відшкодування цих збитків.

5. Зростання фінансових порушень у сфері використання бюджетних коштів.

6. Неврегульованість діяльності та перетин функцій суб'єктів фінансового контролю. В Україні зовнішній контроль у частині виконання коштів Державного бюджету України централізовано здійснюють два органи влади: Рахункова палата від імені Верховної Ради України та Державна контрольно-ревізійна служба від імені Уряду.

2. І.С. Скоропад у статті щодо дослідження сутності державного фінансового контролю в Україні наголошує, що контроль є невід'ємною складовою частиною управління національним господарством і його окремими ланками. Його роль в умовах переходу до ринку визначається не тільки наявністю недоліків у фінансовій практиці, неефективністю витрачання коштів або розкраданням майна, а й закономірністю ускладнення господарських та економічних зв'язків. Застосування застарілих форм фінансового контролю не дає змоги державі оперативно й ефективно впливати на процеси, які відбуваються в економіці, що призводить до зниження контрольних функцій держави в умовах трансформації економічних відносин, не забезпечує концентрації контрольних дій на найбільш пріоритетних напрямах фінансової діяльності. Подальший розвиток контролю як повномасштабної діяльності разом з іншими функціями управління, що охоплюють інтереси держави та громадян у сфері фінансів, потребує розроблення нової концепції розвитку ринкових механізмів та інструментів його здійснення, удосконалення складових частин.

У даній статі автор наголошує на значних порушеннях законодавства у вcіх органах державного фінансового контролю. Автор звертає увагу, що існує проблема відсутності системності контролю, тобто відповідності попереднього, поточного і наступного контролю. Нині фінансовий контроль з боку органів ДКРС має каральний і виховний характер, але не має превентивного характеру щодо запобігання порушенням бюджетної дисципліни та зловживанням у фінансово-бюджетній сфері. З огляду на це, одним із напрямів удосконалення фінансового контролю є підвищення дієвості поточного контролю з боку органів казначейства в координації з органами виконавчої влади та Державної податкової адміністрації. Ефективність превентивних, а не подальших заходів важко переоцінити. Доцільно було б залучати органи ДКРС до здійснення попереднього контролю на стадії формування кошторисів доходів і видатків бюджетних установ, або уповноважити фінансові органи та органи ДКСУздійснювати, крім поточного, ще й попередній контроль за формуванням фінансових ресурсів бюджетних установ [26, c.17].