Размещено на http://www.allbest.ru/

50

Размещено на http://www.allbest.ru/

Оцінка фінансового стану ТОВ "СВС"

ВСТУП

В умовах ринкової економіки в Україні відбуваються істотні зміни в механізмі функціонування промислових підприємств, зумовлені економічними реформами, що проводяться в країні. В ринкових відносинах підприємство повинне прагнути до одержання максимального прибутку, тобто до такого його рівня, що дозволяв би підприємству не тільки міцно утримувати позиції збуту на ринку своєї продукції, але і забезпечувати динамічний розвиток його виробництва в умовах конкуренції. Це обумовлює стратегію збільшення прибутковості.

Тому кожне підприємство, перш ніж почати виробництво продукції, визначає який доход, який прибуток воно зможе одержати. Звідси стає зрозумілим, що прибуток є основною метою підприємницької діяльності, її кінцевим результатом.

Прибуток як результуючий показник господарської діяльності підприємства залежить від ціни продукції і витрат на її виробництво. Тому прибуток найтіснішим чином пов'язаний з невизначеністю майбутніх економічних явищ, які не можна пророчити з вірогідністю, а тільки з тим або іншим ступенем імовірності.

Актуальність теми курсової роботи обумовлена тим, що прибуток є найважливішим показником роботи підприємства, а збільшення прибутковості - першочергова мета його діяльності. Прибуток не тільки синтезує всі сторони діяльності підприємства, а і наочно відображає ефективність його діяльності: зміну доходів, величину витрат, рівень використання ресурсів у процесі виробничої діяльності

Прибуток - це грошове вираження основної частини накопичень, створюваних підприємствами будь-якої форми власності. Як економічна категорія він характеризує фінансовий результат підприємницької діяльності. Прибуток є показником, що найбільше повно відбиває ефективність виробництва, обсяг і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості. Разом з тим прибуток впливає на зміцнення комерційного розрахунку, інтенсифікацію виробництва при будь-якій формі власності.

Прибуток - один з основних фінансових показників плану й оцінки господарської діяльності підприємств. За рахунок прибутку здійснюється фінансування заходів щодо науково-технічного і соціально-економічного розвитку підприємств, збільшення фонду преміювання праці працівників. Він є не тільки джерелом забезпечення внутрішньогосподарських потреб підприємства, але здобуває усе більшого значення у формуванні бюджетних ресурсів, позабюджетних і благодійних фондів регіонів і країни в цілому.

При написанні роботи були використані нормативні документи України, наукові розробки та навчальні посібники, періодична література, а також матеріали, що відображають господарську та фінансову діяльність об'єкту дослідження. В роботі використані наукові розробки багатьох вітчизняних та світових авторів.

У результаті проведених досліджень вченими вирішено велика кількість питань для рішення різноманітних задач, описана значна кількість методів розрахунку прибутку, установлені найважливіші зв'язки між економічними показниками і фінансовими результатами. Однак, незважаючи на досягнуті результати, ряд теоретичних і методичних проблем пов'язаних, зокрема, з розвитком і вдосконаленням фінансового стану підприємства для подальшого збільшення прибутковості вимагають проведення подальших досліджень. Саме через це було вибранно тему курсової роботи, її мету та завдання.

Предметом дослідження є ТОВ «СВС». Дослідження проводяться на матеріалах фінансової звітності та облікової інформації ТОВ «СВС». Об'єктом дослідження роботи є фінансова робота підприємства, а саме показники прибутку у динаміці за 2008 - 2010 роки.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯМ І РОЗПОДІЛОМ ПРИБУТКУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Економічна суть та джерела формулювання прибутку

Серед всіх економічних показників на підприємстві одну з головних ролей належить управлінню прибутком. Це пов”язано з тим, що в ньому концетрується ефект всієї господарської діяльності торговельного підприємства. Крім того, прибуток являє собою основне власне внутрішне фінансове джерело, яке забезпечує розвиток торговельного підприємства на принципах самофінансування.

Прибуток, як економічний показник, дозволяє поєднувати економічні інтереси держави, підприємства, як господарюючого суб”єкта, робітників і власника підприємства.

В умовах ринкової економіки функціонування підприємства супроводжується безперервним кругообігом коштів, який здійснюється у вигляді витрат ресурсів і одержання прибутку, його розподілу і використання.

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.

Водночас прибуток це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.

Поява прибутку безпосередньо пов'язана з появою категорії „витрати виробництва”. Прибуток - це та частина вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва. Уособлення частини вартості продукції у вигляді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції [38,с.125].

На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений державою порядок формування витрат на виробництво продукції (робіт, послуг); обчислення й калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг); визначення позареалізаційних прибутків і витрат; визначення балансового (валового) прибутку.

Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.

Суть прибутку визначається його функціями:

- по-перше, прибуток характеризує економічний ефект, отриманий в результаті діяльності підприємства. Його значення в тому, що він відображає кінцевий фінансовий результат;

- по-друге, прибуток виконує стимулюючу функцію, тобто одночасно є фінансовим результатом і основним елементом фінансових ресурсів підприємства, які спрямовуються на фінансування, розширення виробничої діяльності науково-технічного і соціального розвитку підприємства, матеріального заохочення працюючих, виплату дивідендів, формування резервів тощо;

- по-третє, прибуток є одним з джерел формування доходної частини бюджетів різних рівнів [40, с.98].

Згідно Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, прибутком вважається сума валових доходів, тобто доходів від усіх видів діяльності, скоригована певним чином для цілей оподаткування, зменшена на суму валових витрат підприємства і на вартість зносу (амортизації) основних засобів і нематеріальних активів.

Економічну сутність терміна „прибуток” в різні часи розуміли по-різному.

Американський вчений Шумістер у праці „Теорія економічного розвитку” розробив теорію підприємницького прибутку. Підприємницька діяльність, на його думку, полягає у використанні піядприємцем нових комбінацій виробництва. Це породжує різницю між діючими цінами і витратами, що знижуються. Ця різниця становить підприємницький прибуток, який виражає цінність підприємницького внеску у виробництво, є показником і умовою економічного розвитку [38,с.80].

Першим, хто охарактеризував прибуток як суму, яка може бути витрачена без вилучень капіталу був шотландський економіст Адам Сміт.

К. Маркс вважав, що прибуток у торгівлі - це частина додаткової вартості, створеної в процесі виробництва, яку промисловець оплачує персоналу за те, що він реалізує вироблений товар.

С.Б. Барнгольц - це вчений, який досліджував економічні терміни в радянські часи. Він вважає, що прибуток - це грошова винагорода, яку отримують підприємства після реалізації продукції та покриття затрат на виробництво [7, с.54].

На сучасному етапі розвитку ринкових відносин термін „прибуток” - об'єктивна економічна категорія товарно-грошових відносин, важливий фінансовий синтетичний показник діяльності підприємства, а також джерело фінансових ресурсів підприємства, які відіграють вирішальну роль у фінансовому забезпеченні підприємницької діяльності.

Прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства, удосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування. Уся діяльність підприємства спрямовується на те, щоб забезпечити зростання прибутку або принаймні стабілізацію його на певному рівні.

Бухгалтерський прибуток є різницею між повною виручкою і зовнішніми витратами. З погляду теорії бухгалтерського обліку до витрат мають входити платежі на придбання машин, обладнання, матеріалів на виплату зарплати робітникам, на амортизацію обладнання. Фірма виплачує ці гроші зовнішнім постачальникам ресурсів, тому ці затрати називаються зовнішніми витратами. Зовнішні або бухгалтерські витрати охоплюють тільки грошові затрати.

Також, фірма може використовувати певні ресурси, що належать їй особисто.

Економічний прибуток - це загальна виручка за вирахуванням усіх витрат виробництва (зовнішніх і внутрішніх, включаючи в останні й нормальний прибуток підприємця).

Коли ж сума грошових надходжень перевищує економічні витрати, то весь залишок нагромаджується у підприємця. Цей залишок (або надлишок) називається економічним або чистим прибутком.

Якщо певне виробництво буде давати підприємцю більший, ніж нормальний (середній) прибуток, то в цю галузь спрямовується капітал з галузей, де прибуток менший від нормального. Це приведе до пониження прибутковості в цій галузі до нормального рівня, якщо попит на товари даної галузі постійний, то більший за масою капітал зможе дати той же прибуток. Отже, прибуток на одиницю капіталу буде падати. У будь-якому випадку прибуток є стимулом для розширення виробництва.

Залежно від формування та розподілу виокремлюють кілька видів прибутку. Насамперед розрізняють загальний прибуток і прибуток після оподаткування. Загальний прибуток - це весь прибуток підприємства, одержаний від усіх видів діяльності, до його оподаткування та розподілу. Прибуток після оподаткування, тобто прибуток, що реально поступає в розпорядження підприємства, має поширену у вітчизняній літературі та практиці назву - чистий прибуток. Він розраховується наступним чином:

ЧП = ЗП - Податок на прибуток та інші платежі з прибутку (1.1)

де ЧП - чистий прибуток,

ЗП -загальний прибуток.

У зарубіжній економічній теорії та підприємництві загальновживаним є поняття валового, маржинального та операційного прибутку [39,с.96].

Валовий прибуток - це різниця між виручкою та виробничими витратами. Це поняття включає власне прибуток і так звані невиробничі витрати.

Операційний прибуток, що його часто називають чистим прибутком, обчислюється за наступною формулою (1.2):

П_о = П_в - В_нев., (1.2)

де П_о - операційний прибуток,

П_в - валовий прибуток,

В_нев. - невиробничі витрати.

Маржинальний прибуток характеризує обсяг виручки від продажу продукції за мінусом змінних витрат. Отже, такий прибуток за величиною збігатиметься з валовим прибутком, коли калькулювання здійснюватиметься лише за змінними витратами:

П_м= ЧД - ЗД; (1.3)

ЧД= ВД - П, (1.4)

де П_м - маржинальний прибуток,

ЧД - чистий дохід,

ЗД - сума змінних витрат,

ВД - Валютний дохід підприємства,

П - сума податкових платежів.

Джерела формування прибутку залежать від виду операцій, що проводить підприємство. Таким чином, прибуток підприємства формується за рахунок таких джерел:

- продаж (реалізація) продукції (послуг);

- продаж іншого майна;

- позареалізаційні операції.

Прибуток від продажу продукції (виконання робіт, надання послуг) є основним складником загального прибутку. Це прибуток від операційної діяльності, яка відображає місію і профіль підприємства. Він обчислюється як різниця між виручкою від продажу продукції та її повною собівартістю.

У разі калькулювання за неповними витратами ту частину витрат, що її не включено в собівартість продукції, відносять на певний період і за обчислення прибутку відраховують від виручки, тобто:

П_р = В_р - С_рнв - С_н, (1.5)

де В_р - виручка віл продажу продукції,

С_рнв - собівартість проданої (реалізовної) продукції за неповними витратами,

С_н - витрати, що їх не включено в собівартість продукції, а віднесено на певний період [28,с.69].

Це так званий метод прямого обчислення прибутку, який вважають головним. Поряд з ним існує ще аналітичний метод, згідно з яким прогнозований прибуток визначається коригуванням його базової величини з урахуванням впливу певних чинників у плановому періоді. Такий вплив може здійснюватись через зміну обсягу виробництва та продажу, його структури, собівартості продукції та цін. Цей метод орієнтовано на велику частку відносно однотипної продукції в загальному її обсязі.

Прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів інших підприємств тощо. Його розраховують, як різницю між ціною продажу та балансовою вартістю об'єкта, який продається, з урахуванням витрат на продаж.

Прибуток від позареалізаційних операцій - це прибуток від пайової участі в спільних підприємствах, лізинг, дивіденди на цінні папери, дохід від володіння борговими зобов'язаннями, роялті, надходження від економічних санкцій тощо. Розглянута схема обчислення величини загального прибутку за його джерелами має важливе значення для аналізу та прийняття господарських рішень. Прибуток розраховується за формулою (1.6):

П_п.о. = Д_п.о. - В_п.о., (1.6)

де П_п.о. - прибуток від позареалізаційних операцій,

Д_п.о. - сума доходів від позареалізаційних операцій,

В_п.о. - сума витрат від позареалізаційних операцій.

Але треба мати на увазі, що прибуток є об'єктом оподаткування.

У зв'язку з цим державні органи суворо регламентують методику обчислення оподаткування прибутку в нормативних актах.

Оподатковуваний прибуток обчислюється за формулою (1.7):

П_о = Д_в - (В_в + АВ), (1.7)

де П_о - оподатковуваний прибуток,

Д_в - валовий дохід за певний період,

В_в - валові витрати за той самий період,

АВ - сума амортизаційних відрахувань від балансової вартості основних фондів і нематеріальних активів [28,с.62].

У роздрібній торгівлі джерелом утворення прибутку, окрім перелічених вище, є певні націнки: в оптовій торгівлі - це торгівельно-збутові націнки, у громадському харчуванні - це торгові націнки.

За джерелами формування прибутку у розрізі основних видів діяльності підприємства виокремлюють такі види прибутку:

- прибуток від операційної діяльності.

Це, власне, основний прибуток, який підприємство отримує як результат основної діяльності.

- прибуток від інвестиційної діяльності.

Результати відображені частково в прибутку від позареалізаційних операцій - у вигляді доходів від участі в спільних підприємствах, від володіння цінними паперами і від депозитних вкладів; а частково - у прибутку від реалізації майна, оскільки така реалізація активів має характер дезінвестицій і є предметом інвестиційної діяльності підприємства.

- прибуток від фінансової діяльності.

Основні грошові потоки по ньому пов'язані із забезпеченням підприємства зовнішніми джерелами фінансування, а саме: залученням додаткового акціонерного чи пайового капіталу; емісією облігацій або інших боргових цінних паперів; залученням кредиту в різних його формах, а також обслуговування залученого капіталу шляхом виплати дивідендів і відсотків та погашення зобов'язань із основного боргу [45,с.83].

За періодом формування, що розглядається, виділяються:

- прибуток попереднього періоду - тобто періоду, що передував даному (звітному);

- прибуток звітного періоду;

- прибуток планового періоду - це прибуток, що планується у наступному періоді.

За значенням підсумкового результату господарювання розрізняють:

позитивний прибуток - це означає, що прибуток наявний, тобто він отримується підприємством;

від'ємний прибуток - означає збиток, тобто підприємство в такому випадку втрачає вкладені кошти і не отримує винагороду (прибуток) у процесі своєї діяльності [26,с.112].

Таким чином, виділивши лише невелику частину класифікаційних ознак прибутку, можна зрозуміти, наскільки багатогранною є діяльність підприємства в сфері формування, розподілу та використання прибутку.

Чистий прибуток, одержаний після сплати податків, залишається в розпорядженні підприємства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

Головні принципи розподілу чистого прибутку закріплені статутом підприємства. Фактично розподіл здійснюється відповідно до поточної та стратегічної політики, що визначається підприємством.

Одна частина прибутку використовується на виплату дивідендів, а інша -- на створення та поповнення резервного фонду підприємства, розширення та оновлення виробництва, фінансові інвестиції, придбання нерухомості, соціальні програми.

Нерозподілений прибуток є однією з найважливіших частин власного капіталу.

Нерозподілений прибуток -- це частина чистого прибутку, яка залишається у розпорядженні підприємства після виплати доходів власникам у вигляді дивідендів, формування резервного капіталу, поповнення статутного капіталу та використання на інші потреби.

Нерозподілений прибуток поділяється на асигновану й неасигновану частини:

- асигнована частина має певне цільове призначення (наприклад, для фінансування розвитку підприємства, проведення цільових програм тощо);

- неасигнована частина не має конкретного призначення [40,с.128].

Отже, розподіл прибутку, як певний економічний процес на кожному підприємстві, являє собою складну систему розрахунків та вирішення задач, але наслідком цієї нелегкої роботи є ефективна господарська діяльність фірми на ринку.

1.2 Система розподілу прибутку

Прибуток є важливим показником ефективності виробничо-господарської діяльності, а також джерелом формування централізованих та децентралізованих фінансових ресурсів.

Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб:

- по-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку у державний бюджет.

- по-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності.

Роль політики розподілу прибутку у зв'язку з її важливістю для проведення господарської діяльності в наступному періоді визначається таким ознаками:

- Складність політики розподілу прибутку визначає темпи реалізації стратегії розвитку підприємства. Ця стратегія реалізується в процесі діяльності підприємства, обсяги якої визначаються можливостями формування фінансових ресурсів, в першу чергу, за рахунок внутрішніх джерел.

- Характер розподілу прибутку здійснює вплив на рівень поточної платоспроможності підприємства. Виплати прибутку, передбачені до споживання власниками і персоналом підприємства, здійснюються, як правило, в грошовій формі, тобто у формі основного активу, що забезпечує платоспроможність із невідкладних фінансових зобов'язанням. При великому обсязі виплат прибутку на потреби споживання, рівень платоспроможності підприємства в поточному періоді може суттєво знизитись.

- Політика розподілу прибутку є основним інструментом впливу на зростання ринкової вартості підприємства. У прямій формі цей вплив здійснюється через забезпечення приросту капіталу в процесі капіталізації частини розподіленого прибутку, а в непрямій формі вплив забезпечується основними пропорціями цього розподілу.

- Система розподілу прибутку є однією з форм впливу на трудову активність персоналу підприємства. Обсяги та форми участі персоналу в прибутку визначають рівень трудової мотивації робітників та зростанню продуктивності праці [40,с.106].

Отже, отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У системі розподілі прибутку можна виділити два етапи.

Перший етап -- це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильного розв'язання якого залежить розвиток економіки в цілому.

Пропорції розподілу прибутку між державою і підприємством складаються під впливом кількох чинників. Істотне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб'єктів господарювання. Ця політика реалізується в кількості податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у визначенні об'єктів оподаткування, ставок оподаткування, у порядку надання податкових пільг.

Другий етап -- це розподіл і використання чистого прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат.

Згідно із Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22 травня 1997 р. державне регулювання використання підприємствами чистого прибутку здійснюється способом зменшення оподатковуваного прибутку на суму витрат із чистого прибутку: на утримання й експлуатацію об'єктів соціальної інфраструктури (якщо відповідні об'єкти соціальної інфраструктури були на балансі підприємства й утримувались ним на час набуття чинності законом про оподаткування прибутку); на благодійну діяльність.

Зокрема, сума прибутку спрямовується:

- на виплату дивідендів;

- поповнення статутного капіталу;

- створення резервного капіталу.

Резервний капітал створюється з метою усунення можливих тимчасових фінансових ускладнень і забезпечення нормальної роботи підприємства. Величина резервного капіталу визначається засновницькими документами як максимальний відсоток від розміру статутного капіталу. Так, в акціонерних підприємствах резервний капітал повинен становити не менше 25 % величини статутного капіталу. Він створюється за рахунок щорічних відрахувань від прибутку в передбачених засновницькими документами відсотках, але не менше 5 % чистого прибутку.

Кошти резервного капіталу використовуються на додаткові витрати виробничого і соціального розвитку підприємства, на поповнення його оборотних коштів, покриття збитків, на виплату гарантованих дивідендів за привілейованими акціями (у випадку недостатності прибутку) та інші заходи, передбачені засновницькими документами.

Дивіденди - це частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) підприємства, як правило, відповідно до їх часток у статутному (пайовому) капіталі підприємства.

Розподіляючи прибуток підприємства, величину дивіденду у відсотках визначають за формулою (1.8):

d = (П_д / К_ст) * 100, (1.8)

де d - величина дивідендів,

П_д - частина прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів,

К_ст - статутний капітал підприємства [28,75].

З уведенням у дію в 2004 р. Цивільного кодексу України змінюється регулювання порядку розподілу прибутку акціонерного товариства серед його акціонерів. Так, оголошення і виплата дивідендів товариством можливі за дотримання таких умов:

- повна оплата всіх випущених акцій;

- перевищення вартості чистих активів над величиною статутного та резервного капіталу.

Кодексом передбачається також можливість уведення іншими законами України додаткових обмежень щодо розподілу чистого прибутку серед акціонерів.

Відповідно до чинного законодавства статут акціонерного товариства має містити відомості про термін та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) один раз на рік за підсумками звітного року [39,с.147].

Це не є загальноприйнятою у світі нормою. Звичайною нормою є виплата дивідендів один раз на півроку або на квартал, рідше -- один раз на місяць. Як правило, акціонерні товариства намагаються виплачувати дивіденди, навіть якщо їх розмір невеликий. Це пов'язано з тим. що очікування майбутніх дивідендів с одним з найбільш значимих чинників, які впливають на рішення інвестора про придбання акцій.

Існують дві основні вимоги щодо виплати грошових дивідендів за залишковим принципом:

- нагромадження чистого прибутку, необхідного для фінансування інвестиційної діяльності -- товариство має нагромадити достатню суму нерозподіленого прибутку (а за необхідності -- і резервного капіталу) перед нарахуванням дивідендів;

- наявність достатньої суми грошових коштів, що гарантує можливість оголосити і виплатити дивіденди.

За браком необхідної суми наявних грошових коштів акціонерні товариства вирішують проблему виплати дивідендів запозиченням грошей, які мають бути повернені за рахунок нерозподіленого прибутку.

У зв'язку з розподілом прибутку формуються наступні фонди:

1) фонд коштів на розвиток і вдосконалення виробництва, який витрачається на задоволення потреб, пов'язаних із збільшенням обсягів виробництва, технічним переозброєнням, удосконаленням технології виробництва та інших потреб, що забезпечують зростання і вдосконалення матеріально-технічної бази підприємства,

2) фонд коштів для матеріального заохочення, який спрямовується на стимулювання зацікавленості працівників у досягненні високих кінцевих результатів роботи,

3) фонд коштів, спрямованих на соціальні потреби, який використовується переважно на такі витрати, які сприяють соціальному розвитку колективу підприємства:

- будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт житлових будинків та об'єктів соціально-культурної сфери;

- утримання об'єктів соціально-культурної сфери (дитячі дошкільні заклади, лікарні, будинки і бази відпочинку тощо);

- проведення оздоровчих, культурно-масових заходів, придбання путівок на відпочинок і лікування;

- інші подібні витрати [38,с.109].

При вивченні розподілу прибутку на підприємстві важливе значення мають фактори, що впливають на даний розподіл. Вони можуть бути внутрішніми (рівень рентабельності діяльності, інвестиційні можливості реалізації високоприбуткових проектів, альтернативні внутрішні джерела формування ресурсів, стадія життєвого циклу підприємства, рівень поточної платоспроможності підприємства), які залежать від фінансово-господарської діяльності і можуть бути врегульовані підприємством, а зовнішні фактори (податкова система, альтернативні зовнішні джерела формування фінансових ресурсів, темп інфляції та ін.), які не залежать від фірми і створюють обмежувальні умови існування підприємства.

Політика розподілу прибутку торговельного підприємства повинна складати певну систему, і тільки тоді, коли всі елементи системи будуть пов'язані між собою діяльність підприємства буде справді ефективною. При розробці системи розподілу прибутку повинні мати місце наступні умови:

- політика розподілу прибутку повинна бути стабільною. Базові принципи розподілу прибутку повинні мати довготривалий характер;

- базові принципи розподілу прибутку повинні мати довготривалий характер. Мета і завдання політики розподілу прибутку повинні повністю відповідати меті і завданням загальної політики управління ним;

- повинна проводитись оцінка ефективності розробленої політики розподілу прибутку. Вона дасть змогу зрозуміти, наскільки правильним є обраний напрямок діяльності підприємства [45с.98].

У фінансовій політиці підприємства важливе місце займає розподіл прибутку як основного джерела фінансування інвестиційних потреб і задоволення економічних інтересів власників. При необхідності зміни основних пропорцій розподілу прибутку в зв'язку з коректуванням стратегії розвитку підприємства чи з інших причин, усі інвестори повинні бути заздалегідь попереджені про це. Політика розподілу прибутку повинна відповідати загальній політиці управління прибутком підприємства.

Система розподілу прибутку на торговельному підприємстві є досить складним процесом. Принципову схему використання і розподілу прибутку наведено на малюнку 1.1

Отже, злагоджена система розподілу прибутку має важливе значення для кожного суб'єкта фінансово-господарської діяльності. Завдяки чітко сформованій політиці розподілу підприємство має можливість не тільки регулювати використання прибутку, але й впливати на його обсяг в майбутньому періоді.

Размещено на http://www.allbest.ru/

50

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1 - Схема розподілу прибутку підприємства

1.3 Методологічні підходи до формування політики розподілу прибутку

При розробці політики розподілу прибутку торговельного підприємства важливе місце займають методичні підходи до цього розподілу.

Прибуток від операційної діяльності досліджується за методиками загального і факторного економічного аналізу.

Для ефективнішого аналізу та розподілу прибутків підприємства необхідно проаналізувати весь прибуток і його розподіл. Для цього можна застосувати наступну методику.

На першому етапі аналізу необхідно провести загальний аналіз прибутковості капіталу підприємства для визначення реальних обсягів капіталу, що буде розподілятися. Загальний аналіз прибутку від операційної діяльності є складовою загального аналізу фінансових результатів від звичайної діяльності до оподаткування. Виділення загального аналізу прибутку від операційної діяльності в окремий аналітичний блок здійснюється на тій підставі, що він є основною складовою фінансових результатів від звичайної діяльності підприємства до оподаткування. Загальний аналіз досліджує динаміку фінансових результатів від операційної діяльності за абсолютним розміром, складом і структурою.

Далі аналіз необхідно продовжити за допомогою факторного аналізу прибутковості загального капіталу. Факторний аналіз спрямовано на кількісну оцінку впливу різноманітних чинників на зміну фінансових результатів діяльності підприємства. В основі факторного аналізу лежить використання методичного прийому елімінування, який дозволяє відокремити вплив кожного чинника на зміну результативного показника, що відбулася в звітному періоді.

Факторний аналіз прибутку від операційної діяльності передбачає побудову факторних моделей для характеристики зв'язку між чинниками та результатами. Залежно від форми цього зв'язку моделі можуть бути детермінованими або стохастичними.

В основу детермінованого моделювання факторної системи покладено можливість послідовного перетворення первісного алгоритму результативного показника відповідно до теоретично передбачених функціональних зв'язків цього показника з чинниками.

Факторний аналіз надзвичайно важливий для визначення резервів зростання прибутку підприємства.

Важливо також систематично аналізувати поріг прибутку підприємства.

Аналіз порогу прибутку як мінімального рівня прибутковості діяльності широко використовується в країнах з регульованою ринковою економікою для оцінки вигідності виробництва. Він базується на взаємозв'язку між обсягом виробництва, собівартістю та прибутком. В основу такого аналізу покладено класифікацію витрат на змінні та постійні.

Собівартість продукції планується тільки в частині змінних виробничих витрат. Постійні витрати при цьому повністю списуються за рахунок доходів звітного періоду - маржинального доходу, тобто відносяться на зменшення маржі. Інакше кажучи, прибуток у сумі з постійними витратами - це маржинальний дохід підприємства. Цей метод у зарубіжній практиці називається директ-кодом. Факторний аналіз операційного прибутку підприємства здійснюється за структурно-логічною моделлю факторної системи, яку побудовано на основі класифікації чинників за ознакою черговості їх впливу на операційний прибуток. Методика проведення факторного аналізу, який передбачає розрахунок впливу різних факторів на зміну обсягу операційного прибутку наведено в таблиці 1.1

Таблиця 1.1-Основні фактори впливу на прибуток

Фактор	Порядок розрахунку	Пояснення
Зміна обсягу реалізації продукції	?Р1=Р0ЧК1,2-Р0 ?Р2= (К1,2-1) ЧР0 К1=О1р,0/О0р К2=S1,0/S0	Р0 - прибуток базисного періоду чи за планом; К1,2 - коефіцієнти зміни обсягу реалізованої продукції; О1р,0 - фактичний обсяг реалізованої продукції за звітній рік у цінах базисного року; О0р - обсяг реалізованої продукції; S1,0 - собівартість звітного року в цінах базисного року; S0 - собівартість базисного року.
Зміна у структурі і асортименті продукції	?Р2= Р1,0-Р0Ч К1,2	Р0 - фактична реалізація в цінах базисного року;
Зміна собівартості реалізованої продукції	?Р3= S1- S1,0	S1-фактична собівартість; S1,0-фактична собівартість,перерахована на базисний рік
Зміна рівня цін на продукцію(товари, роботи, послуги)	?Р4= О0р ЧО1р,0

Наступним етапом аналізу розподілу прибутку є аналіз формування прибутків підприємства. Управляти процесом аналізу формування прибутків - означає управляти обсягом реалізації продукції, здійснювати господарську діяльність з найменшими втратами у вигляді штрафів та інших санкцій.

Дані такого аналізу використовуються для пошуку резервів зростання прибутку, урахування цих резервів у процесі планування та прогнозування прибутку підприємства, його розподілу, використання чистого прибутку на нагромадження та споживання [51,с.60].

Завершальним етапом аналізу розподілу прибутку є безпосередній аналіз його використання на конкретні напрямки.

Методологія політики розподілу прибутку є досить різноманітною. Кожне підприємство вибирає ті методи розподілу, які максимально задовольняють інтереси власників, інвесторів та працівників підприємства. Торговельні підприємства, розробляючи політику розподілу прибутку, використовують ті методи, які забезпечують:

- максимальний ефект від розподілу прибутку насамперед для здійснення діяльності в майбутньому;

- стабільність розвитку підприємства;

- методи, які відповідають загальноприйнятим нормам по галузі, в якій працює підприємство;

- потреби власників та працівників тощо.

Після введення в Україні національних стандартів бухгалтерського обліку (2000 р.) процес розрахунку чистого прибутку (збитку) за звітний період можна поділити на такі кроки:

1) Визначення чистого доходу від реалізації продукції (товарів, послуг);

2) Визначення валового прибутку (збитку);

3) Визначення фінансових результатів від операційної діяльності;

4) Розрахунок прибутку від звичайної діяльності до оподаткування;

5) Визначення фінансових результатів від звичайної діяльності після оподаткування;

6) Визначення надзвичайного прибутку (збитку);

7) Визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду [26,с.125].

Удосконалення фінансової діяльності підприємства, підвищення його прибутковості потребують систематичної оцінки в динаміці формування, розподілу та використання прибутку підприємства, аналізу основних факторів, які впливають на формування чистого прибутку.

Для того, щоб ефективно здійснювати політику розподілу прибутку необхідно систематично аналізувати рух капіталу підприємства. На основі цього аналізу можна зробити висновки щодо отримання чи неотримання прибутку в майбутньому періоді. Для цього використовують наступні критерії:

- відношення оборотного капіталу до короткострокових зобов'язань та коефіцієнт критичної оцінки, тобто відношення ліквідних активів до суми боргових зобов'язань;

- оборотність дебіторської заборгованості та запасів;

- відношення доходів до поточних активів;

- оборотний капітал;

- відношення оборотного капіталу до чистого прибутку;

- відношення суми готівки та цінних паперів, що легко реалізуються, до короткострокової заборгованості;

- відношення оборотного капіталу до загальної заборгованості;

- відношення високоліквідних активів до річних витрат готівки;

- відношення вартості збуту продукції, податків та операційних витрат до середніх поточних активів;

- відношення обсягів продаж до рахунків кредиторів;

- відношення чистого прибутку до обсягу продаж;

- відношення вартості основних засобів до короткострокових зобов'язань;

- індекс ліквідності, котрий показує час (у днях), необхідний для перетворення поточних активів на готівку [38,с.93].

Таким чином, можна зробити висновок, що процес розподілу прибутків - це частина економічної стратегії підприємства. Він спрямований на створення економічних умов, що забезпечують відшкодування постійних витрат підприємства, покриття змінних витрат, які залежать від обсягу реалізації продукції повної і своєчасної сплати всіх видів податків, обов'язкових платежів та забезпечення отримання цільового прибутку в майбутньому. Для того, щоб отримати очікуваний результат процес управління розподілом прибутків підприємства має містити такі послідовні етапи:

- Збір інформації, створення інформаційної бази для прийняття управлінських рішень.

- Аналіз прибутку підприємства в перед плановому періоді.

- Оцінка і прогнозування кон'юнктури ринку.

2. ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ТОВ «СВС»

2.1 Характеристика ТОВ”СВС”

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВС» виробляє підставки та комплекси для аудіо-, відео- і телеапаратури, журнальні столики, тумби під взуття, окремі предмети домашніх меблів та багато іншого для дому та офісу.

Юридична адреса ТОВ “СВС”: 08140 Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Щорса, 94

Форма власності - колективна, засновник - Тищенко Віктор Костянтинович, статутний капітал - 568,8 тис. грн., юридична форма - товариство з обмеженою відповідальністю.

Підприємство було засновано у березні 2001 року Тищенко Віктором Костянтиновичем. Спочатку це був невеличкий цех, в якому 30 робітників заготовляли та обробляли сировину (матеріал ДСП) і складали корпусні меблі (для аудіо та відео- апаратури). Поступово масштаби виробництва збільшувалися, з'являлися нові виробничі площі, асортимент розширювався.

З 2002 року корпусні меблі “СВС” завоювали вітчизняний ринок, а з квітня 2003 - вийшли на російський. Широкий асортимент продукції підприємства представлений у таких провідних торгових мережах як: “Домотехніка”, “Ельдорадо”, “Фокстрот”, “Мегамаркет”.

Галузь ТОВ “СВС” - серійне виробництво корпусних меблів.

Місія підприємства наступна: “Ми хочемо задовольнити потреби вітчизняних та російських споживачів у якісних та зручних меблях за прийнятними цінами”.

Основні функції ТОВ “СВС” забезпечення національних споживачів якісними різноманітними меблями за конкурентними цінами. Масштаб діяльності підприємства не обмежується лише українським ринком (питома вага на ринку - 5%). Великий інтерес викликає російський споживач, з яким підприємство вже співпрацює, експортуючи готові меблі до російської торгівельної мережі “Ельдорадо”.

Загалом, виробництво корпусних меблів з матеріалу ДСП (що є стратегічним напрямком діяльності) характеризується невеликою складністю: технологія виробництва не надто наукомістка, не потребує великої кількості кваліфікованого персоналу.

Меблеве виробництво оснащене необхідним сучасним, якісним устаткуванням, оснащенням і інструментами, як правило, іноземного виробництва й коштами вимірювальної техніки, які забезпечують виконання вимог технологічного процесу.

Значущість ТОВ “СВС” для народного господарства полягає у забезпеченні українців якісними меблями, адже успішна діяльність саме вітчизняного виробника стимулює розвиток усього народного господарства.

Для галузі “виробництва меблів” діяльність даного підприємства є якщо не визначальною, то принаймні дуже важливою, адже питома вага продукції “СВС” у всій меблевій галузі України складає близько 10%, а Києва та київської області - понад 40%.

У структурі ресурсів 60% припадає на ДСП, 35% - на деревину і близько 5% вироби зі скла.

Підприємство має 6 підрозділів:

У состав виробництва входять такі основні цехи й склади:

- цех механічної обробки листових і плитних матеріалів у складі виробничих ділянок: розкрою, свердлення отворів під фурнітуру й шафи, фрезерування криволінійних деталей і облицювання крайок - 30 чоловік

- цех по складанню виробів -20 чоловік;

- цех комплектування й упакування виробів - 10 чоловік;

- склад сировини, комплектуючих виробів і фурнітури - 15 чоловік;

- склад готової продукції - 10 чоловік.

Управлінський склад - 8 чоловік.

Всього на підприємстві працює 85 робітників (не враховуючи обслуговуючий персонал) та 8 управлінців.

На вітчизняному ринку продукція “СВС” займає одне з лідируючих місць. Доля ринку досить висока - перевищує 10%, товар конкурентоспроможний як за ціною, так і за якістю та відомий на українському ринку.

Розглянемо основні техніко-економічні показники підприємства у Додатку А таблиця А.1.

Основні техніко-економічні показники діяльності підприємства свідчать про розвиток ТОВ «СВС», покращення ефектиності його діяльності [89]. Проаналізуємо динаміку показників.

Розглянемо зростання товарної продукції за три роки на рис. 2.1

Як видно з рисунку 2.1 та з Додатку А товарна продукція підприємства стало збільшується з кожним роком, у 2010 році у порівнянні з минулим випуск продукції збільшився на 1858,4 тис. грн. або на 26,5 %, що свідчить про покращення попиту на продукцію підприємства, збільшення обсягів збуту, розширення виробництва. У 2010 році відбувається значне збільшення основних фондів (110,4 % від рівня 2009 р.), у зв'язку з закупівлею додаткового обладнання та розширенням приміщень підприємства, що дозволило збільшити виробничі потужності товариства та виготовляти додаткову продукцію.

Рис. 2.1 - Динаміка товарної продукції ТОВ “СВС” за 2008 - 2010 рр.

У зв'язку зі зростанням цін на енергію, паливо та матеріали, заробітної плати та збільшення виробництва продукції відбувається збільшення собівартості реалізованої продукції у 2010 році собівартість зросла на 1141,5 тис. грн., або на 25,34 %. Але витрати у розрахунку на одиницю продукції зменшуються завдяки впровадженню новітніх економічних технологій виробництва, та через використання недорогих матеріалів, у 2009 та 2010 році вони складають 64 коп., тоді як у 2008 - 82 коп. на 1 грн. продукції, це дозволяє збільшити прибутковість підприємства.

Розглянемо також зміну структури операційних витрат у 2009 та 2010 роках на рис. 2.2

2009 рік	2010 рік

Рис. 2.2 - Структура операційних витрат у 2009 та 2010 рр.

Аналізуючи темпи зростання та структуру витрат можна зробити наступні висновки: найбільшу питому вагу - 56,6 % (56% у 2009 р.) складають матеріальні витрати, які у 2010 році у порівнянні з минулим збільшуються на 743,4 тис. грн., або на 26,5 %; витрати на оплату праці, що складають 19,6 % у структурі операційних витрат збільшуються у звітному році на 29,62 %; збільшення інших операційних витрат (13,6 % у 2010 році) відбувається на 13 %; збільшення відрахування на соціальні заходи (7,6 %) на 29,62 %; амортизація збільшується на 37,4 тис. грн., або на 28,58 %.

Відбувається також зростання середньоспискової чисельності персоналу, тоді як у 2009 році чисельність збільшилася у порівнянні з минулим роком на 1 чоловіка, то в 2010 році це зростання склало 5 чол., або 6,25 %.

Зростає середньомісячна заробітна плата 1 працівника (на 217,1 грн. або 21,99 % у 2010 р. у порівнянні з 2009 р.) і відповідно фонду оплати труда на 280,7 тис. грн. або 29,62 % у 2010 році у порівнянні з минулим.

Розглянемо також динаміку зростання фінансових результатів від операційної діяльності та чистого прибутку після оподаткування:

2.2 Оцінка прибутковості окремих видів діяльності

Для подальшої оцінки діяльності ТОВ „СВС” проведемо аналіз прибутковості та рентабельності. Для аналізу використовуємо дані звіту про фінансові результати ТОВ „СВС”.

Прибуток - це кінцевий результат діяльності підприємства, який характеризує абсолютну ефективність його роботи. Податок на прибуток є одним з джерел формування доходів бюджету [80, с. 242].

Сума прибутку, яку отримує підприємство, обумовлена обсягом продажу продукції, її якістю та конкурентоспроможністю на внутрішньому та зовнішньому ринках, асортиментом, рівнем затрат, а також інфляційними процесами.

Система показників фінансових результатів включає в себе не тільки абсолютні, але й відносні показники ефективності господарювання. До них відносяться показники рентабельності. Чим вищий рівень рентабельності, тим вища ефективність господарської діяльності підприємства.

Проведемо аналіз динаміки прибутку підприємства у табл. 2.1

Таблиця 2.1 - Динаміка прибутку ТОВ «СВС» у 2009 - 2010 рр., тис. грн.

№ п/п	Показники	Фактично	Відхилення
		2009 рік	2010 рік	(+, -)	%
1	2	3	4	5	6
1.	Валовий прибуток (збиток) від реалізації товарів, робіт, послуг	2518,4	3257,9	739,5	29,4
2.	Прибуток (збиток) від операційної діяльності	2019,1	2634,3	615,2	30,5
3.	Прибуток (збиток) від звичайної діяльності післі оподаткування	1514,1	1975,7	461,6	30,5
4.	Чистий прибуток	1514,1	1975,7	461,6	30,5

Проведемо аналіз фінансових результатів підприємства (Додаток Б, табл. Б. 1).

Отже результатом діяльності підприємства за 2010 рік є фінансовий результат до оподаткування, що дорівнює 2634,3 тис. грн. проти рівня 2009 року фінансовий результат до оподаткування збільшився на 615,2 тис. грн., або на 30,5 % при збільшенні виручки від реалізації на 26,5 %. Маса прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства за 2010 рік збільшилася на 30,5 % порівняно з 2009 роком. Як бачимо у 2010 році, як і в 2009 р. підприємство не мало ані доходів, ані витрат від іншої операційної чи фінансової діяльності окрім виручки від реалізації продукції. Позитивним у роботі підприємства є збільшення рівня рентабельності реалізованої продукції в порівнянні з минулим роком на 2 % (58 % - 56 %). Таким чином ТОВ “СВС” на одну гривню витрат отримало на 2 коп. більше, ніж у минулому році. Отже, величина отриманого прибутку за рахунок збільшення рівня рентабельності в порівнянні з минулим роком складе:

2 * 5612,7 : 100 = 112,2 тис. грн.

Збільшення рівня рентабельності мало місце за все за рахунок меншого зростання величини собівартості порівняно з виручкою від реалізації.

Проведемо також аналіз прибутковості за окремими видами продукції.

Отже ТОВ “СВС” отримує доходи від основного виду діяльності - реалізації власних виробів. Розрахуємо доходи, що отримає підприємство по кожному виду продукції таблиця 2.2

Таблиця 2.2 - Доходи ТОВ «СВС» за видами продукції у 2009-2010 рр., тис. грн.

Вид продукції	Кількість у натуральному вираженні, шт.	09 р. до 10 р. (+, -)	Індекс збіль-шення цін у 2010 р.	Виручка від реалізації, тис. грн.	2009 р. до 2010 р. (+, -)	Собівартість, тис. грн.	2009 р. до 2010 р. (+, -)	Прибуток, тис. грн.	2009 р. до 2010 р. (+, -)
	2009	2010			2009	2010		2009	2010		2009	2010
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14
Комплекси під домашній кінотеатр	200	250	50	1,18	250,1	370,0	119,9	158,2	234,1	75,9	91,9	135,9	44,0
Тумби	6012	6654	642	1,23	3574,2	4880,3	1306,1	2501,9	3007,1	505,2	1072,3	1873,2	800,9

Отже як видно з таблиці збільшення доходів від реалізації продукції у 2010 році відбувається за рахунок як збільшення її кількості (всього на 2335 шт.), так і за рахунок підвищення цін на продукцію в середньому на 1,08, ціни знижувалися лише на аксесуари, комп'ютерні столи та інші меблі. Крім того відбулося зниження собівартості продукції на 1118,9 тис. грн. в цілому, собівартість виросла лише на виробництво аксесуарів та комп'ютерних столів, але це збільшення не значне у порівнянні зі зниженням витрат на іншу продукцію.

Найбільший доход був отриманий за рахунок реалізації тумб, до того ж він виріс у порівнянні з минулим роком на 800,9 тис грн., найменший дохід в загальній масі доходу склав - доход від реалізації комп'ютерних столів. Доходи від реалізації інших меблів знизилися у порівнянні з 2009 роком на 274,1 тис. грн., але в загалом валовий прибуток виріс на 739,5 тис. грн.

Щоб з'ясувати, виробництво якого саме виду продукції найбільш вигідне для підприємства розрахуємо прибуток на 1 одиницю товару, та на 1 грн. реалізованої продукції, та визначимо його структуру у 2010 році (табл. 2.3).

Таблиця 2.3 - Показники прибутку за видами продукції ТОВ «СВС» 2010 р., тис. грн.

Вид продукції	Прибуток на 1 виріб, грн.	Прибуток на 1 грн. реалізованої продукції, грн.	Питома вага прибутку від реалізації виду продукції в загальній сумі валового прибутку, %
1	2	3	4
Комплекси під домашній кінотеатр	543,56	0,37	4,17
Тумби	281,51	0,38	57,50
Аксесуари	86,22	0,30	6,62
Комп'ютерні столи	226,79	0,37	4,87
Вітальні	133,58	0,29	5,04
Інші меблі	166,92	0,37	21,80
Всього:	208,99	0,37	100,00

Як видно з таблиці найбільший прибуток отримує підприємство від виробництва комплексів під домашні кінотеатр - 543,56 грн. на одиницю, найменший - від аксесуарів - 86,22 грн. на одиницю. При цьому на кожну гривню реалізованої продукції приходиться в середньому близько 37 коп. прибутку, по тумбам - 38 коп., по аксесуарам - 29 коп.

Можливо збільшення прибутків ТОВ “СВС” завдяки зміні структури продукції, тобто, наприклад випускаючи більше комплексів під домашній кінотеатр, як найбільш прибуткового виду продукції можна збільшити загальні прибутки. Але необхідно враховувати також можливості компанії по виробництву саме даного виду продукції у необхідній кількості, а також попит на ринку цієї продукції, насиченість ринку, конкуренцію і т. п.

Проаналізуємо структуру валового прибутку ТОВ “СВС” на рис. 2.4

Рис. 2.4 - Структура валового прибутку від реалізації продукції, 2010 р.

Як видно на рисунку найбільший прибуток у 2010 році ТОВ “СВС” отримало від реалізації тумб (57,5 %), найменший 4,2 % - від реалізації комплексів під домашній кінотеатр. Хоча виготовлення та продаж комплексів під домашній кінотеатр вигідно для підприємства через велику долю прибутку на одиницю товару, через велику собівартість цього виробу, насиченість ринку та значну конкуренцію продавати його не так прибутково, як наприклад тумби різних моделей.

2.3 Аналіз результативності діючої стратегії прибутковості підприємства

Ключовим індикатором управління прибутком виступають показники прибутковості як такі, що відображають рівень відносної ефективності результатів фінансово-господарської діяльності підприємства порівняно з витратами, пов'язаними з отриманням результатів.

Прибутковість підприємства характеризується абсолютними та відносними показниками. Абсолютний показник прибутковості - це сума прибутку. Відносний показник - рівень рентабельності.