ТОВ "Інтерагроінвест" знаходиться на території Київської області Ставищенського району, смт. Ставище, вул. Радянська, буд.4.

Підприємство знаходиться на території міста Ставище, яке знаходиться за 136 км на південь від Києва, за 6 км на схід від автомагістралі Київ-Одеса, на лівому березі річки Гнилий Тікич.

На даний час ТОВ "Інтерагроінвест" являє собою потужне підприємство, яке займається виробництвом сільськогосподарської продукції, її реалізацією як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Поверхня переважно рівнинна. Північна частина розташована в межах Поліської низовини. На сході територія захоплює частину Придніпровської низовини. Найбільш підвищені і розчленовані - південні та південно-західна частини, які належать до Придніпровської височини.

Клімат - помірно-континентальний. Середня температура січня -

5,6°С, липня - +19,3°С. Річна кількість опадів становить 570-610 мм.

Кліматичні умови сприяють вирощуванню переважної більшості сільськогосподарських культур Європи, зокрема зернових (крім рису) та технічних культур (бобові та олійні культури).

Внутрішня організаційна структура Товариства має такий вигляд:

Діяльність Товариства здійснюється у відповідності до Закону України "Про господарські товариства”, інших законодавчих актів України, Цивільним та Господарським кодексами України, а також Статутом. Воно є юридичною особою, здійснює господарську та іншу діяльність від свого імені на принципах повного господарського розрахунку, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку з своїм найменуванням, необхідні штампи і власні бланки.

Товариство може набувати майнових та особистих немайнових прав, вступати в зобов'язання, виступати в суді, арбітражному суді та третейському суді від свого імені. Має право створювати на території України та за її межами філії, представництва, а також дочірні підприємства відповідно до чинного законодавства України, самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у відповідності з чинним законодавством України.

Товариство не відповідає по зобов'язаннях держави і учасників. Держава не відповідає по зобов'язаннях Товариства. Учасники несуть відповідальність по зобов'язаннях Товариства в межах їх вкладів.

Товариство в меті сприяння задоволенню потреб аграрного сектора і промисловості, організацій та населення в його послугах, а також більш повного і ефективного використання місцевих сировинних та трудових ресурсів в формуванні національного товарного ринку проводить сільськогосподарське виробництво, організацію торгово-закупівельної діяльності, оптову та роздрібну торгівлю товарами народного споживання, будівництво, обладнання та експлуатацію складських приміщень різноманітного профілю та призначення, виробництво, заготівлю, переробку, скупку та реалізацію продовольчих і непродовольчих товарів, маркетингові та консалтингові послуги.

Для забезпечення діяльності Товариства за рахунок вкладів Учасників створюється статутний фонд у розмірі 425 тис. грн.

Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного фонду. Збільшення статутного фонду може бути здійснено лише після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів.

Рішення Товариства про збільшення розміру статутного фонду набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру, а при зменшенні розміру статутного фонду - не раніш як через три місяці після державної реєстрації і публікації про це в установленому порядку.

Порядок розподілу прибутків визначається Договором про створення і діяльність Товариства.

Товариство може створювати цільові фонди, призначені для покриття видатків, пов'язаних з його діяльність.

Керівними органами Товариства є Збори Учасників та Директор. Вищим органом управління Товариства є Збори Учасників. Представники Учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк.

Збори Учасників обирають Голову. Голова скликає збори: проводить опитування Учасників; організовує ведення протоколів. Голова не може бути одночасно директором Товариства.

Контроль за діяльністю директора здійснює ревізійна комісія, що утворюється зборами учасників Товариства. Директор не може бути членом ревізійної комісії, а також Головою загальних зборів учасників.

Усі громадяни, які своєю працею беруть участь в діяльності Товариства на підставі трудового договору (контракту, угоди), а також на інших засадах, становлять трудовий колектив. Соціальні та трудові права трудового колективу Товариства гарантуються чинним законодавством України.

Реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) відбувається за рішенням зборів його учасників, при цьому вся сукупність прав та обов'язків Товариства переходить до його правонаступників.

Діяльність Товариства припиняється за рішенням Зборів учасників Товариства, у випадку визнання Товариства банкрутом у встановленому законодавством України порядку, якщо рішенням суду будуть визнані недійсними установчі документи і рішення про створення Товариства.

Ліквідація Товариства провадиться призначеною ним ліквідаційною комісією, а у випадках банкрутства та припинення діяльності Товариства за рішенням суду або арбітражного суду - ліквідаційною комісією, що призначається цими органами.

1.2 Забезпеченість виробничими ресурсами і ефективність їх використання

Капітал - це економічна категорія, яка відома давно, але отримала новий зміст в умовах ринкових відносин. Як головна економічна база створення і розвитку підприємства, капітал у процесі свого функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу.

Капітал підприємства характеризує загальну вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які інвестуються у формування його активів.

Під загальним поняттям "капітал підприємства” розуміють різні його види, які характеризуються десятками термінів. Все це потребує відповідної систематизації термінів, які використовуються.

Основною метою формування капіталу підприємства є задоволення потреби у придбанні необхідних активів і оптимізації його структури з позицій забезпечення умов ефективного його використання.

Капітал будь-якого підприємства представлений двома складовими: власними та позиковими коштами. Власний капітал - важлива частина капіталу підприємства, яка перебуває у його власності.

Формування власного капіталу, відбувається за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел власних коштів. Джерела формування власного капіталу наведені в таблиці 2.1.1.

Таблиця 2.1.1.

Для фінансової діяльності підприємства будь-якого галузевого спрямування та частина його валового доходу, що являє собою виручку від реалізації, має величезне значення під кутом зору забезпечення умов для нормальної життєдіяльності. Маючи план обсягів виручки, підприємство одержує інструмент, що дає змогу володіти ситуацією щодо управління своїми фінансовими ресурсами.

Обсяг виручки від продажу головним чином залежить від обсягу виробництва товарів і послуг, асортименту продукції, що виробляється і реалізується, її якості, скорочення складських залишків готової продукції.

Планування обсягу реалізації і надходження виручки від реалізації фінансова служба підприємства здійснює з залученням відповідної інформації, якою володіють інші функціональні підрозділи - планово-економічний відділ, відділ збуту, бухгалтерія.

Слід зазначити, що частина виручки спрямовується на відшкодування вартості спожитих у виробництві засобів виробництва, а також на оплату праці робітників, а вже з залишку сплачуються податки і платежі до бюджету.

Размещено на http://www.allbest.ru/

55

Рисунок 1.2 - Розподіл доходів і накопичень підприємства

Виручкою від реалізації також вважається вартість товарів, робіт і послуг, зарахованих у бартерних (товарообмінних) операціях та в інших формах взаєморозрахунків між партнерами. В теоретичному аспекті реалізація продукції повинна передбачати зміну форми вартості.

Не визнаються виручкою такі грошові надходження:

1) сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів;

2) сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

3) сума завдатку під заставу або в рахунок погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;

4) надходження від первинного розміщення цінних паперів.

Проаналізуємо основні показники виручки на прикладі бухгалтерської звітності ТОВ "ІНТЕРАГРОІНВЕСТ". Для аналізу використаємо форму №2 "Звіт про фінансові результати".

Таблиця 2.2.1.

Собівартість продукції - це виражена в грошовій формі сукупність затрат в грошовій формі сукупність затрат з виробництва й реалізації. Розрізняють собівартість виробничу й повну, собівартість усього товарного випуску й окремих видів продукції. Залежно від впливу на собівартість обсягу виробництва розрізняють змінну частину собівартості продукції і фіксовану.

Під час аналізу використовують дані звіту по собівартості продукції, звіту про фінансово-майновий стан підприємства і звіту підприємства з праці. Залучаються також планові й звітні калькуляції по окремих видах продукції та відповідні дані бухгалтерського обліку.

До незавершеного виробництва відносяться продукція (роботи, послуги), що не пройшла всіх стадій (фаз, переділів) виробництва, передбачених технологічним процесом, а також вироби, які не укомплектовані та не пройшли випробовувань і технічного приймання.

Якщо вартість незавершеного виробництва відображається в балансі за нормативною (плановою) виробничою собівартістю. То вартість матеріальних ресурсів у залишках незавершеного виробництва на кінець звітного кварталу (року) визначається підприємством як добуток вартості незавершеного виробництва на кінець звітного кварталу (року) і частки матеріальних витрат у калькуляції нормативної (планової) виробничої собівартості продукції за звітний квартал (рік).

Розміри незавершеного виробництва залежить від тривалості виробничого циклу, обсягу середньодобових витрат, на виробництво і характеру їх нарощування і тому істотно диференціюються відповідно до специфіки виробництва.

Витрати на утримання й експлуатацію устаткування належать до витрат на обслуговування виробництва та управління. Планування, облік, і економічний аналіз цих витрат ведеться за номенклатурою статей, передбачених "Основними положеннями про планування, облік та калькулювання собівартості промислової продукції”. Для їх контролю й аналізу складаються кошториси витрат. Джерелами для аналізу є дані аналітичного бухгалтерського обліку.

Загальна сума витрат лімітується затвердженими кошторисами на кожен вид витрат залежно від обсягу виробництва, структури й характеру продукції.

Витрати на утримання й експлуатацію устаткування за своїм характером є основними, тобто зв'язаними з технологічним процесом і в більшій своїй частині змінними - залежними від обсягу виробництва. У міру розвитку техніки абсолютний обсяг цих витрат буде збільшуватись.

Таблиця 2.3.1.

Прибуток Товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і виплата оплати праці. З балансового прибутку Товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні Товариства.

Порядок розподілу чистого прибутку та покриття збитків визначається Вищим органом Товариства відповідно до Статуту та чинного законодавства України (ч.5 ст.11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності").

Порядок створення та використання фондів визначається відповідними положеннями, які затверджуються наглядовою радою.

Товариство створює:

резервний (страховий) фонд;

фонд накопичування;

фонд споживання;

валютний фонд

інший фонд.

Резервний фонд Товариства створюється в розмірі не менше 25 (двадцяти п'яти) відсотків статутного фонду (капіталу) Товариства. Резервний фонд Товариства використовується для покриття витрат, пов'язаних з відшкодуванням збитків, позапланових витрат.

Валютний фонд Товариства створюється за рахунок валютних надходжень, що залишаються у розпорядженні Товариства після сплати обов'язкових платежів.

У таблиці 2.4.1 розглянуто розмір прибутку ТОВ "ІНТЕРАГРОІНВЕСТ" у 2010-2012.

Таблиця 2.4.1.

Згідно із Законом України від 17 грудня 1998 р. "Про фіксований сільськогосподарський податок" з 1 січня 1999 p. передбачено внесення змін в оподаткування сільськогосподарських товаровиробників, котрі використовують землю як засіб виробництва.

1. Для сільськогосподарських товаровиробників встановлюється фіксований сільськогосподарський податок замість деяких податків і зборів.

Інші податки та збори, визначені Законом України "Про систему оподаткування", повинні сплачуватися сільськогосподарськими товаровиробниками в порядку і розмірах, визначених відповідними законодавчими актами.

2. Платниками фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм господарювання та власності, які займаються виробництвом, переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а їхній валовий дохід від операцій з продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік перевищує 50% загальної суми валового доходу підприємства.

Якщо у звітному періоді валовий дохід підприємства від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки становить лише 50% загального обсягу реалізації, підприємство сплачуватиме податки у наступному податковому періоді на загальних підставах.

3. Платники фіксованого сільськогосподарського податку, мають право на вибір форми сплати вказаного податку - грішми або у вигляді поставок сільськогосподарської продукції.

4. За об'єкт оподаткування береться площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, у тім числі на умовах оренди.

5. Ставки фіксованого сільськогосподарського податку встановлюються з одного гектара сільськогосподарських угідь у відсотках до грошової їх оцінки в таких розмірах:

для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,5;

для багаторічних насаджень - 0,3.

6. Платники фіксованого сільськогосподарського податку визначають його суму на поточний рік у порядку і розмірах, передбачених Законом, і до 1 лютого подають розрахунок до державної податкової служби за місцем їх знаходження.

Протягом поточного року щомісяця до 20 числа місяця, наступного за звітним, указаний податок сплачується у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал.

Установлено такий квартальний розподіл річної суми податку: І квартал - 10%, II квартал - 10%, III квартал - 50%, IV квартал - 30%.

За сплати фіксованого сільськогосподарського податку у формі поставок сільськогосподарської продукції встановлені такі терміни.

За поставок зерна термін встановлюється за погодженням з районною державною адміністрацією, але не пізніше 15 жовтня (ранні зернові культури) та 1 грудня (пізні зернові та технічні культури). Поставка продукції тваринництва для сплати податку має здійснюватись щомісячно, але не пізніше останнього дня поточного місяця. При цьому витрати, пов'язані з транспортуванням сільськогосподарської продукції до заготівельних підприємств і організацій, несуть платники податку.

Від сплати фіксованого сільськогосподарського податку також звільняються дослідні господарства вітчизняних науково-дослідних установ і навчальних закладів, професійно-технічні училища сільськогосподарського профілю та сортовипробувальні станції.

2.6 Формування і використання обігових коштів підприємства