Державний бюджет України та його вплив на соціально-економічний розвиток країни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальність теми. Однією з актуальних проблем сучасного етапу розвитку України є підвищення ефективності управління державним бюджетом країни,та ефективність використання централізованих і децентралізованих фондів бюджету на соціально - економічний розвиток загалом. А також вдосконалення системи перерозподільних відносин у суспільстві. Розвиток суспільне--економічних відносин в Україні підтверджує необхідність якомога скорішого вирішення проблеми фінансової стабілізації .

Основу фінансової політики становить бюджетна політика, яка пов'язана насамперед із формуванням і виконанням бюджетів усіх рівнів, цільових загальнодержавних фондів. Державний бюджет України - це головний фінансовий план країни, який віддзеркалює суспільно-економічний стан у державі. Економічна нестабільність і спад виробництва негативно впливають на формування доходів та фінансування видатків бюджету. Бюджет, його дохідна частина прямо пов'язані із Державною програмою соціально-економічного розвитку України на поточний фінансовим рік. І, навпаки, виконання зазначеної програми залежить від її фінансового забезпечення. У цьому напрямку Державний бюджет виступає основою фінансування загальнодержавних програм та сприяє їх виконанню. Державна програма соціально-економічного розвитку України і Державний бюджет України мають своє особливе місце, роль і призначення в системі суспільно-економічних відносин.

У фінансовій літературі питанням ефективності управління державним бюджетом, фінансової стабілізації,та проблемі забезпечення соціально - економічного розвитку присвяченні праці таких вітчизняних науковців як: О. Василика, В. Дем'янишина, Т. Єфименко, В. Зайчикової, О. Кириленко, В. Кравченка, М. Кульчицького, І. Луніної, К. Павлюк, Ю. Пасічника, С. Юрія, Тульчинського Р. В., Ткаченко Т. П. та ін. Серед зарубіжних учених цими питаннями займалися Р. Бірд, Л. Ігоніна, С. Їлмаз, Д. Кінг, В. Лебєдєв, Р.Масгрейв, Г. Поляк, В. Твердохлєбов та ін.

Проте дослідження фінансової стабілізації та проблеми забезпечення соціально - економічного розвитку суспільства, зокрема, за допомогою державного бюджету в Україні залишаються актуальними.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування теоретичних засад Державного бюджету України, також соціально - економічної ролі бюджету, і забезпечення вирішування у сучасних умовах проблеми забезпечення соціально - економічного розвитку за допомогою державного бюджету.

Під час дослідження даної теми,та для досягнення поставленої мети були визначенні такі завдання :

- визначити суть, значення Державного бюджету України; - здійснити огляд макроекономічних показників, зокрема тих , що стосуються видаткової частини бюджету на соціально - економічний розвиток а також визначити проблеми, що виникають при формуванні видаткової частини бюджету;

- запропонувати заходи, які можуть вирішити проблему забезпечення соціально - економічного розвитку суспільства в Україні;

Об'єкт дослідження - Державний бюджет України.

Предмет дослідження - теоретичні й практичні проблеми та особливості соціально - економічного розвитку суспільства за допомогою Державного бюджету.

Методи дослідження. В процесі дослідження використано загальні методи наукового пізнання, системний підхід, та метод порівняння по вивченню Державного бюджету; метод наукової абстракції та аналізу - для виявлення сутності соціально - економічного розвитку; методи індукції і дедукції, а також моделювання.

Теоретичну й методологічну основу дослідження складають Закон України “Про Державний бюджет України на 2011 рік ”; нормативно - правові документи з досліджуваного питання; теоретичні висновки та узагальнення вітчизняних і зарубіжних вчених, що містяться у монографіях,журналах,та періодичних виданнях.

Інформаційною базою дослідження є наукові праці вітчизняних вчених; статистичні матеріали Міністерства фінансів України,Державного комітету статистики України.

Структура курсової роботи. Курсова робота складається зі вступу,основної частини, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 26 сторінок комп'ютерного тексту. У роботі наведено 1 таблиці, 1 рисунка. Список використаних джерел налічує 25 позицій.

1. Соціально-екоомічна роль державного бюджету

“Единим хорошим бюджетом є збалансований бюджет”

Адам Сміт, 1776р.

Бюджет є складною економічною категорією, оскільки являє собою систему економічних відносин, які складаються в суспільстві у процесі формування, розподілу та використання централізованого фонду країни, призначеного для задоволення суспільних потреб

Бюджет розглядають, по-перше, як інструмент розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту країни; по-друге, як фінансовий план держави; по-третє, як правову категорію.

Державний бюджет - основний метод державного фінансового регулювання. Він передбачає забезпечення поділу й перерозподілу ВВП між регіонами держави, галузями економіки, виходячи зі стратегії її економічного розвитку, фінансової політики та потреб ринкового механізму, зважаючи на те, що в кризових умовах ринковий механізм менш ефективний, тому державі необхідно розширювати втручання в процес перерозподілу фінансів. Саме за допомогою цього методу визначають розміри платежів до бюджету, обсяги бюджетного фінансування; обчислюють фінансові ресурси, що перерозподіляються між окремими видами бюджетів.

Бюджет як правова категорія дістав законодавче закріплення в Законі України "Про бюджетну систему України" та в Бюджетному кодексі України, де передбачено перерозподіл валового внутрішнього продукту через державний і місцеві бюджети за територіями та галузями, а також між окремими групами населення [25,с. 7].

Державний бюджет - це річний план державних видатків і джерел їх фінансового покриття. Напрями бюджетної політики на кожний рік затверджує Верховна Рада України у формі бюджетної резолюції, де закладаються конкретні інструменти впливу на соціально-економічний розвиток, визначаються кількісні та якісні параметри перерозподілу фінансів з метою стимулювання або обмеження окремих видів діяльності. Одне із центральних місць серед структурних елементів бюджетного процесу займають бюджетні форми й нормативи, бюджетні стимули та санкції, бюджетне планування й прогнозування [22,с. 78].

Державний бюджет - провідна ланка фінансової системи й основна фінансова категорія. У ньому поєднуються головні доходи й витрати держави. Бюджет поєднує основні фінансові категорії (податки, державний кредит, державні витрати) у їхній дії.

Державний бюджет як категорія характеризується тими ж рисами, які притаманні фінансам в цілому, але в той же час має свої особливості, які відрізняють його від інших сфер та ланок фінансових відносин. До числа таких особливостей слід віднести те, що:

а) бюджет являє собою економічну форму перерозподільних відносин, пов'язаних з відокремленням частини національного доходу в руках держави та її використанням для суспільних потреб;

б) за допомогою бюджету здійснюється перерозподіл національного доходу (національного багатства) між найважливішими сферами суспільного виробництва (промисловістю, сільським господарством, транспортом, будівництвом і т.д.), в межах галузей народного господарства, між сферами суспільної діяльності (виробничою і невиробничою сферами економіки), між регіонами країни та територіями;

в) область бюджетного розподілу займає центральне місце в складі державних фінансів, що визначило ключовим положенням бюджету у порівнянні з іншими ланками фінансової системи [1, с. 16 ].

Державний бюджет відображає складні відносини з приводу руху централізованих грошових ресурсів, призначених для задоволення суспільних потреб. Зважаючи на той факт, що бюджет в певній мірі є передумовою, та результатом суспільного розвитку, можна виділити фактори, які впливають на формування бюджету та його використання.

Економічні фактори в значній мірі пов'язані з макроекономічними процесами, що відбуваються в сфері суспільного виробництва. Сюди відноситься сукупний суспільний продукт, валовий внутрішній продукт, національний дохід, економічне зростання, або спад виробництва, інфляція, безробіття і т.д.

З точки зору перспектив формування бюджету, основною закономірністю відтворення в умовах ринку повинна стати тенденція збільшення фонду нагромадження при розподіленні національного доходу України. Це дозволить здійснити більш ціле направлену інвестиційну політику, укріпити матеріально-технічну базу виробництва і тим самим збільшити доходну частину державного бюджету України.

Соціальні фактори формування та використання бюджету в значній мірі обумовлені особливостями відтворення робочої сили і населення країни в цілому. Сюди слід віднести фінансові кошти, що йдуть на освіту, охорону здоров'я, , соціальний захист населення, а також величину суспільного фонду споживання; обсяг і рівень заробітної плати різних категорій працюючих; розмір споживчого кошику; товарообіг державної та комерційної торгівлі; мережу дошкільних, шкільних та професійно-технічних учбових установ, вузів і т.д. [24,с. 55].

Політичні фактори безпосередньо пов'язані з забезпеченням обороноздатності країни та підтримкою внутрішнього правопорядку, управлінням країною, законодавчою та виконавчою владою. Найважливіше призначення бюджету - це створення матеріальної основи для реалізації державою своїх функцій: економічної, соціальної, політичної та оборонної.

Через державний бюджет й інші ланки бюджетної системи країни ринкової економіки здійснюють свою соціальну політику, втручання в сферу соціальних відносин, фінансуючи найважливіші елементи в соціальній області - освіта (головним чином початкова й середня освіта, а також професійну перепідготовку кадрів), охорона здоров'я (у тому числі санітарію, профілактику захворювань), соціальне забезпечення. Значна частина витрат на соціальні потреби проходить по місцевих бюджетах, а у федеративних державах також по бюджетах членів федерації. У розвинених державах на соціальні потреби затрачається від 30 до 40% бюджетних коштів.

Бюджет має важливе значення для соціального напряму. Це досягається згідно із законодавчо закріпленим механізмом у кожній конкретній державі. Залежно від особливостей державного устрою, національних традицій, рівня економічного розвитку держави та інших факторів, за рахунок бюджету утримують складові соціальної сфери - науку, культуру, спорт, охорону здоров'я, освіту; надають соціальну допомогу вразливим верствам населення тощо.

Досягти оптимального співвідношення між економічним та соціальним напрямами означає задовольнити інтереси всіх соціальних груп населення. Як правило, повною мірою це питання не вирішено в жодній країні світу. Можна лише говорити про задоволення потреб більшої частини суспільства.

Бюджет також має вплив на ефективність господарювання підприємств та організацій. Використовуючи такі бюджетні важелі, як ставки податків, бюджетний контроль та штрафні санкції, держава має вагомий вплив на ці суб'єкти економічних відносин.

Економічне оновлення об'єктивно потребує зміцнення державного бюджету як основного важеля ефективного розвитку господарства країни, що прагне до соціально орієнтованої економіки. Тобто держава має здійснити ефективний розподіл доходів і видатків між своїми рівнями - центральним та місцевим [6,с. 608 ].

Головною ланкою фінансової системи є зведений бюджет, який включає бюджети всіх рівнів і окремі види централізованих фондів фінансових ресурсів. Сконцентровані в бюджеті кошти призначені для здійснення державної соціально-економічної політики, забезпечення оборони й безпеки держави. За допомогою бюджету виконуються державні та місцеві програми з розвитку й успішного функціонування галузей економіки, з проведення конверсії військово-промислового комплексу, охорони здоров'я, зміцнення науково-технічного потенціалу та культури, покращення матеріального становища населення й окремих його груп, підтримки соціально-економічного розвитку регіонів.

Акумуляція в бюджетній системі значних грошових фондів створює можливість для забезпечення рівномірного розвитку економіки й культури на всій території країни. Бюджет є потужним інструментом державного управління.

Значення державного бюджету зумовлено не лише обсягом коштів, які зосереджено в ньому. У безпосередньому взаємозв'язку з бюджетом і під його впливом функціонують усі інші ланки фінансової системи. Наявність бюджету створює можливість для маневрування при розподілі коштів на потреби суспільства з урахуванням їх пріоритетності протягом певного проміжку часу [15,с.14].

2. Практика здійснення видатків державного бюджету України на соціально-економічний розвиток

Незважаючи на те, що Україна визнана державою з ринковою економікою, перехід української економіки від командно-адміністративних методів управління до ринкових триває. До недавнього часу цей процес ускладнювався затяжною вітчизняною кризою, як економічною, так і політичною. Нині внаслідок світової економічної кризи проблеми перебудови механізмів господарювання поглибились. Переосмислення ролі держави в управлінні народним господарством розкололо українське суспільство.

Думка частини науковців схиляється до посилення державою ручного керування, інші вважають, що “невидима рука ринку ” повинна керувати економікою.

Не вирішеним залишається й питання пріоритетності фінансування економічного чи соціального розвитку держави. Адже пожвавлення економіки призводить до збільшення обсягів виробництва і, як результат, збільшення податкових надходжень, що, у свою чергу, спричиняє підвищення розмірів соціальних виплат. Проте під час кризи доходи громадян суттєво зменшуються, особливо це стосується малозабезпечених верств населення, їх першочергові потреби не можуть бути самотужки задоволені. Унаслідок, на перше місце виходить потреба в збільшенні фінансування соціальних видатків, посилюється соціальна функція держави, тобто функція забезпечення потреб громадян у суспільних благах і фінансової підтримки найбільш уразливих верств населення [ 3,с. 136].

Видатки є інструментом досягнення справедливості в процесі надання певних благ з метою забезпечення граничного рівня добробуту кожного громадянина. Украй необхідним є усунення недоліків існуючої системи розподілу видатків бюджету. Слід підкреслити, що видатки бюджету повинні обчислюватись із врахуванням обсягів доходів, а структура видатків - відповідати стратегії соціально - економічного розвитку країни [5,с.110].

Витрати являють собою обсяг коштів, що спрямовуються на надання певних послуг. Тобто витрати виступають інструментом здійснення видатків, засобом проведення обміну фінансових ресурсів на конкретну потребу. Видатки та витрати бюджету повинні відповідати стратегії соціально - економічного розвитку країни в цілому й адміністративно-територіальних одиниць зокрема, а також забезпечувати реалізацію відповідної політики держави. Сучасний стан формування видатків бюджетів різних рівнів свідчить про соціальну спрямованість державної політики. Варто зазначити, що видатки на соціальний розвиток повинні забезпечувати вирішення питань економічного розвитку в майбутньому. Наприклад, реалізація довгострокових програм зайнятості сприяє боротьбі з безробіттям серед молоді і, як результат, покращується соціальне становище останніх. Також доведено, що інвестиції в людський капітал є високоефективними вкладеннями в розвиток соціуму й економіки в цілому [16,с. 523].

Проте нині в Україні видатки соціального напряму спрямовані виключно на фінансування споживацьких потреб, зокрема, на збільшення розмірів соціальних виплат і поетапне збільшення розміру мінімальної заробітної плати. У процесі формування видаткової частини бюджетів на наступний рік основні зусилля держави спрямовуються переважно на вирішення поточних проблем без достатньої оцінки впливу таких рішень на майбутній економічний розвиток [2,с.223].

Видатки Державного бюджету -- це витрати держави на загальнодержавному рівні, які необхідні для виконання державою її функцій. Ці витрати виражають економічні відносини, на основі яких здійснюється використання централізованих коштів за напрямами, визначеними законом.

Держава здійснює видатки які обумовлюються цілою низкою факторів, основними з яких є:

* необхідність утримання державних установ;

* рівень розвитку регіонів держави;

* зв'язки видатків із загального державного бюджету з видатками з місцевих бюджетів;

* форми надання бюджетних коштів;

* інші фактори, які можуть мати вагоме значення залежно від конкретної економічної і політичної ситуації в державі [8,с.30].

Фінансування видатків здійснюється із різних джерел: бюджетів різних рівнів, позабюджетних цільових фондів, власних коштів державних та комунальних підприємств. В залежності від джерел фінансування можна виділити такі його види: бюджетне фінансування, самофінансування та державне кредитування.

Важливо дослідити видаткову частину Державного бюджету, оскільки в ній акцептуються найважливіші проблеми в країні.

Таблиця 2.1 Динаміка видатків державного бюджету України за 2006- 2009 роки, (млрд. грн.)

Показники	Роки	Темп приросту
	2006	2007	2008	2009	2006/2007	2007/2008	2008/2009
Поточні видатки	121,6	148,4	215,8	205,1	122	145,41	95,04
Капітальні видатки	15,5	25,8	25,6	37,7	166,45	99,22	147,26
Всього видатків державного бюджету	137,1	174,2	241,4	242,8	127,1	138,6	100,37

[9, с.428]

Згідно з таблиці 1 поточні видатки у 2006-2008 роках зростають, та зменшились на 10,7 млрд. грн. у 2009 році. У 2008 році поточні видатки становили 215,8 млрд. грн., капітальні видатки - 25,6 млрд. грн. За 2009 рік поточних видатків здійснено на суму 205,1 млрд. грн., капітальних видатків - 37,7 млрд. грн. Так, в 2008 році зросли на 67,2 млрд. грн., що було спричинене зростанням поточних видатків, а в 2009 році зменшились на 10,7 млрд. грн. В той же час капітальні видатки порівняно з поточними є досить незначними. Так, порівняно з 2006 роком капітальні видатки які становили 15,5 млрд. грн. збільшились на 10,1 млрд. грн. у 2008. Аналізуючи темпи росту капітальних видатків згідно з таблиці 1 у 2007 році становили 116,45 %, що на 67,35 % перевищує темпи росту у 2008 році які становили 99,2 %., та 2009 року 147,26 %. Що ж до поточних видатків, то у 2008 році вони збільшились на 23,4 % порівняно з попереднім роком, а 2009 року поточні видатки зменшились на 50,37 %.

Капітальні видатки бюджету розвитку спрямовуються на: соціально-економічний розвиток регіонів; виконання інвестиційних програм (проектів); будівництво, капітальний ремонт та реконструкцію об'єктів соціально-культурної сфери і житлово-комунального господарства; будівництво газопроводів і газифікацію населених пунктів; будівництво і придбання житла окремим категоріям громадян відповідно до законодавства; збереження та розвиток історико-культурних місць України та заповідників; будівництво та розвиток мережі метрополітенів; придбання вагонів для комунального електротранспорту; розвиток дорожнього господарства; придбання шкільних автобусів та автомобілів швидкої медичної допомоги; комп'ютеризацію та інформатизацію загальноосвітніх навчальних закладів; інші заходи, пов'язані з розширеним відтворенням [20,с.8].

Отже, важливим завдання досягнення ефективного виконання видаткової частини Державного бюджету є спрямування їх на забезпечення сталого розвитку України та її регіонів.. Зокрема, законодавчі акти, чинність яких призводить до збільшення державних витрат (наприклад, про підвищення заробітної плати державних службовців, про збільшення пенсій або про додаткові соціальні гарантії), можуть прийматися тільки за наявності в розпорядженні держави відповідних доходів. Ефективним засобом обмеження зростання державних витрат може слугувати встановлення часу дії державних програм. Це означає, що прийняття нових програм допускається тільки із зазначенням дати їх завершення, а продовження дії програми потребує прийняття спеціального рішення. Проте головним моментом в вдосконаленні фінансів є не стільки зменшення затрат, як збільшення доходів бюджету [7,с.158].

Одним з напрямків підвищення ефективності видатків є зменшення податкових пільг. При зменшенні податкових пільг з'явиться можливість цілеспрямовано використовувати видаткову частину бюджету для підтримки деяких пріоритетних напрямків соціально-економічного розвитку суспільства. Українському бюджету притаманне переважання екстенсивного збільшення асигнувань на соціальні видатки без здійснення системних змін щодо підвищення ефективності цих видатків та перебудови системи соціального захисту в країні. За таких умов зростання соціальних видатків містить у собі досить потужний інфляційний потенціал. Держава повинна орієнтуватися на підвищення ефективності соціальної інфраструктури а не соціального утримання [11,с.133].

Використання можливостей для підвищення ефективності витрат, дозволяє поліпшити загальну якість витрат, не збільшуючи їх загального рівня. Цього ефекту можна досягти завдяки переорієнтації вже здійснюваних програм чи перерозподілу ресурсів на користь важливіших приорітетів. Такий підхід вимагає від міністрів особливої відповідальності, тому уряд має оцінювати можливості щодо наймання приватних компанії щодо надання окремих державних послуг та встановлення індикативного рівня цін на деякі товари та послуги. Також потрібно систематично оцінювати ефективність використання ресурсів, виділених з попередніх бюджетів [18,с.25].

Отже, ефективність виконання видаткової частини Державного бюджету України відіграє важливу роль у економічному розвитку держави. Видатки є складовою частини Державного бюджету, слід більше приділяти уваги на їхнє цільове призначення, оскільки велика частина видатків використовується за нецільовим призначенням. Значну частину видатків займають капітальні видатки, що не є позитивною тенденцією, оскільки держава мало фінансує інвестиційну діяльність та мало розвинуті підприємства. Цільове використання видаткової частини, збільшення фінансування капітальних видатків , перерозподіл ресурсів на користь важливіших пріоритетів та систематично оцінювати ефективність використання ресурсів позитивно вплине на ефективне використання видатків державного бюджету [12,с.568].

бюджет соціальний економічний розвиток

3. Проблеми забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства за допомогою державного бюджету та шляхи їх вирішення у сучасних умовах

Світова економічна криза не оминула Україну, болісно зачепивши майже всі галузі економіки, тисячі компаній і мільйони громадян. Криза загострила результати бездіяльності останніх років. В умовах, коли джерела швидкого зростання до кризових років вичерпано, єдиний шлях виходу України на траєкторію сталого розвитку - це рішучі й всеосяжні реформи, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності економіки [10,с.18].

Рівень перерозподілу ВВП через бюджет і позабюджетні фонди є дуже високим: питома вага доходів зведеного бюджету разом з доходами позабюджетних фондів у ВВП склала у 2009 р. 42,4 %2. Це означає високе фіскальне навантаження на бізнес. За останні два роки номінальний обсяг державного прямого й гарантованого боргу зріс у 3,6 разу - до 34,6 % ВВП. Дефіцит сектору державних фінансів (з урахуванням ре капіталізації банків, невідшкодованого ПДВ тощо) сягнув у 2009 р. 11,5 % ВВП. Навіть з урахуванням економічної кризи показник є високим порівняно з відповідним загальносвітовим показником [14,с.33].

Причинами зазначених проблем є:

. неефективні й негнучкі видатки. Структура видатків бюджету негнучка, що підвищує уразливість економіки щодо шоків. У 2009 р. понад 90 % загального фонду держбюджету складали захищені статті. При цьому, згідно зі звітами Рахункової палати, кожна третя гривня з бюджету витрачалася неефективно;

. хронічне перевищення та швидке зростання зобов'язань стосовно бюджетних ресурсів, що спричинює постійне коригування бюджету, податкового законодавства й ускладнює адміністрування та прогнозування

. слабкий фіскальний менеджмент. Бюджетне планування обмежується річним горизонтом. Аудит державних фінансів зосереджений на фінансових аспектах, а аналіз ефективності видатків вимагає поглиблення;

. слабке управління державним боргом. Значна частка зовнішніх зобов'язань (66,8 %) у сукупному державному боргу робить його уразливим до валютних коливань. Значна частка гарантованого державного боргу (28,4%) створює ризик зростання урядових зобов'язань;

. непрозорість державних фінансів. Неповне розкриття інформації про стан держсектору призводить до прихованих дисбалансів і зростання держсектору [13,с.61].

Для досягнення цілей необхідно вирішити низку конкретних завдань:

. посилити фіскальну дисципліну;

. поліпшити управління державним боргом;

. підвищити ефективність капітальних видатків;

. підвищити прозорість державних фінансів і розширити аналіз стану держсектору;

. запровадити середньострокове планування й поліпшити фінансовий менеджмент держпідприємств;

. здійснити комплементарні реформи в енергетиці, інфраструктурних секторах, сферах податкової й соціальної політики [17,с.299].

Необхідні кроки

Стабілізація дефіциту й державного боргу через:

- посилення фінансової й фіскальної дисципліни:

- прийняття законів про державні закупівлі та про державну допомогу підприємствам відповідно до стандартів ЄС і СОТ ;

- оптимізація кількості державних цільових і бюджетних програм;

-посилення фінансового контролю за цільовим і ефективним використанням бюджетних коштів;

- прийняття Закону «Про державний борг», що визначить основні терміни, принципи й механізми управління державним боргом та інструменти державних запозичень.

Підвищення ефективності державних видатків шляхом:

- підвищення якості капітального бюджетування:

впровадження на рівні головних розпорядників бюджетних коштів середньострокових інвестиційних планів у межах граничних сум середньострокового бюджету з проектів, що пройшли процедуру оцінювання;

інтеграція процесу формування інвестиційних проектів у загальний бюджетний процес та чіткий розподіл повноважень;

створення бази даних щодо стану активів державної форми власності і впливу нових інвестицій на цей стан;

законодавче визначення критеріїв і принципів розподілу інвестиційних субвенцій;

спрямування надпланових доходів і доходів від приватизації до Фонду майбутніх поколінь для фінансування пріоритетних інвестиційних проектів і соціальних реформ [19,с. 8].

Програма економічних реформ України на 2011 -2014 рр.

. створення методології й законодавчих засад оцінювання інвестиційних проектів (з урахуванням аналізу потенційних вигід і втрат);

. підвищення прозорості державних фінансів:

. законодавче визначення понять «умовні зобов'язання», «суспільний сектор», «боргові зобов'язання суспільного сектору», «квазіфіскальні операції» (фіскальні операції, здійснювані реальним сектором і НБУ);

. визначення стандартів щомісячного оприлюднення інформації про стан виконання бюджету й позабюджетних фондів, зокрема в мережі Інтернет;

. розширення інформації, що подається під час прийняття бюджету й разом з річним звітом про його виконання: умовні зобов'язання, квазіфіскальні операції, стан державних фінансових активів і зобов'язань, нефінансових активів;

. впровадження антикорупційних механізмів.

Поліпшення управління державними фінансами через:

- запровадження середньострокового планування:

. прийняття змін до Бюджетного кодексу з метою законодавчого визначення принципів і методів середньострокового планування;

. прийняття Закону України «Про державне прогнозування й стратегічне планування в Україні»;

? комплексне використання програмно-цільового методу (ПЦМ) бюджетування для бюджетів усіх рівнів:

. внесення змін до Бюджетного кодексу з метою чіткого законодавчого визначення ПЦМ;

. запровадження системи моніторингу й оцінювання ефективності бюджетних програм;

- запровадження інтегрованої комплексної системи управління державними фінансами, поліпшення відповідних інформаційних систем;

- посилення ролі Міністерства фінансів щодо контролю за органами, що займаються доходами і видатками;

- запровадження ефективного моніторингу фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору;

- здійснення інвентаризації об'єктів державної власності.

Стабілізація бюджету передбачає також проведення реформ у:

. інфраструктурних та базових секторах (зокрема реструктуризація держмонополій і вирівнювання до економічно обґрунтованого рівня регульованих тарифів, залучення позабюджетних коштів для розвитку інфраструктури);

. соціальних секторах з метою підвищення ефективності видатків [23,с.163].

Висновки

Проведене дослідження дозволило сформувати ряд висновків:

1. Бюджет - складна економічна категорія. Як категорія, державний бюджет являє собою систему економічних відносин, що складаються в суспільстві в процесі формування, розподілу та використання централізованого грошового фонду країни, призначеного для задоволення суспільних потреб. Іншими словами, державний бюджет - це грошові відносини, що виникають у держави з фізичними та юридичними особами у зв'язку з розподілом та перерозподілом національного доходу, призначеного для фінансування народного господарства, соціально-культурних заходів та установ, управління державою, укріплення обороноздатності країни.

2. Розвиток суспільно - економічних відносин в Україні підтверджує необхідність якомога скорішого вирішення проблеми фінансової стабілізації. Основу фінансової політики становить бюджетна політика, яка пов'язана насамперед із формуванням і виконанням бюджетів усіх рівнів, цільових загальнодержавних фондів. Економічна нестабільність і спад виробництва негативно впливають на формування доходів та фінансування видатків бюджету. Бюджет, його дохідна частина прямо пов'язані із Державною програмою соціально-економічного розвитку України на поточний фінансовим рік. І, навпаки, виконання зазначеної програми залежить від її фінансового забезпечення. У цьому напрямку Державний бюджет виступає основою фінансування загальнодержавних програм та сприяє їх виконанню. Державна програма соціально-економічного розвитку України і Державний бюджет України мають своє особливе місце, роль і призначення в системі суспільно-економічних відносин.

3. Фактори впливу на формування Державного бюджету є трьох видів: економічні,соціальні і політичні. Соціальні фактори формування та використання бюджету в значній мірі обумовлені особливостями відтворення робочої сили і населення країни в цілому. Сюди слід віднести фінансові кошти, що йдуть на освіту, охорону здоров'я, соціальний захист населення, а також величину суспільного фонду споживання; обсяг і рівень заробітної плати різних категорій працюючих; розмір споживчого кошику; товарообіг державної та комерційної торгівлі; мережу дошкільних, шкільних та професійно-технічних учбових установ, вузів і т.д.

4. Витрати являють собою обсяг коштів, що спрямовуються на надання певних послуг. Тобто витрати виступають інструментом здійснення видатків, засобом проведення обміну фінансових ресурсів на конкретну потребу. Видатки та витрати бюджету повинні відповідати стратегії соціально - економічного розвитку країни в цілому й адміністративно-територіальних одиниць зокрема, а також забезпечувати реалізацію відповідної політики держави. Сучасний стан формування видатків бюджетів різних рівнів свідчить про соціальну спрямованість державної політики. Варто зазначити, що видатки на соціальний розвиток повинні забезпечувати вирішення питань економічного розвитку в майбутньому.

5. Капітальні видатки бюджету розвитку спрямовуються на: соціально-економічний розвиток регіонів; виконання інвестиційних програм (проектів); будівництво, капітальний ремонт та реконструкцію об'єктів соціально-культурної сфери і житлово-комунального господарства; будівництво газопроводів і газифікацію населених пунктів; будівництво і придбання житла окремим категоріям громадян відповідно до законодавства; збереження та розвиток історико-культурних місць України та заповідників; будівництво та розвиток мережі метрополітенів; придбання вагонів для комунального електротранспорту; розвиток дорожнього господарства; придбання шкільних автобусів та автомобілів швидкої медичної допомоги; комп'ютеризацію та інформатизацію загальноосвітніх навчальних закладів; інші заходи, пов'язані з розширеним відтворенням.

6. Програма економічних реформ України на 2011 -2014 рр.

. створення методології й законодавчих засад оцінювання інвестиційних проектів (з урахуванням аналізу потенційних вигід і втрат);

. підвищення прозорості державних фінансів:

. законодавче визначення понять «умовні зобов'язання», «суспільний сектор», «боргові зобов'язання суспільного сектору», «квазіфіскальні операції» (фіскальні операції, здійснювані реальним сектором і НБУ);

. визначення стандартів щомісячного оприлюднення інформації про стан виконання бюджету й позабюджетних фондів, зокрема в мережі Інтернет;

. розширення інформації, що подається під час прийняття бюджету й разом з річним звітом про його виконання: умовні зобов'язання, квазіфіскальні операції, стан державних фінансових активів і зобов'язань, нефінансових активів;

Список використаних джерел

1. Бескид Й.М. Теоретичні підвалини дослідження суті державного бюджету України / Й.М. Бескид // Фінанси України. - 2004. - № 1.- 16 с.

2. Булгаков Ю.В., Бюджетна система: Навч. Посіб. - К.: Центр навчальної літератури- 2006.- С. 220-225.

3. Будяченко А.С. «Історичні аспекти еволюції бюджетної системи України»// Фінанси України. 2002р.- № 6.- С. 139-145.

4. Безуглий А. Основні фонди та наслідки державної інвестиційної політики// Економіка. Фінанси. Право.-2000-№8.- 9 с.

5. Бюджетний кодекс України. Закон України від 08.07.2010 р. № 2456 - VІ [Текст] / Київ: АЛЕРТА; КНТ ; ЦУЛ.- 2010. - 110 с.

6. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004 р. - 608 - с.

7. Дець В.Ф. Бюджетна безпека та критерії її оцінки / В.Ф. Дець // Стратегічна панорама. - 2007. - № 3. - С. 156-159.

8. Закон України « Про державний бюджет України на 2010 рік”: за станом на 30.12.2010 р./Верховна Рада України. 2010. - 30 с.

9. Карлін М. І. Бюджетна система України : навчальний посібник / М. І. Карлін. - К. : Знання, 2008. -428 с.

10. Кириченко О. Державний бюджет як дзеркало соціально-економічних та політичних проблем України / О. Кириченко // Економічний Часопис-ХХІ. -№ 9-10. - 18.с.

11. Кириленко О.П. Фінанси. - Тернопіль: Економічна думка. - 2004.р- С. 130-136.

12. Ковальчук С. В. Фінанси : навчальний посібник / С. В. Ковальчук, І. В. Форкун. - Львів : Новий світ-2000, 2006. - 568 с.

13. Лексин В. Бюджетний федералізм: діалектика централізації і децентралізації / В. Лексин, А. Швецов // Російський економічний журнал. - 2002. -№ 7. - С. 53-77.

14. Луніна І.О., Фролова Н.Б. Шляхи мінімізації впливу фінансової кризи на бюджет України. // Фінанси України .- № 12.- 2008 р.- С. 32-34.

15. Павлюк К.В. Організація виконання державного бюджету / К.В. Павлюк // Фінанси України. - 2006. - № 3. - 14 с.

16. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навч. посіб. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання - прес, 2003р. - 523 с.

17. Порош М. Україна та склад державного бюджету: Навчальний посібник - К.: Вид-во «Знання та сила», 2010. - С. 298-300.

18. Уманців Г., Лисенко О. Бюджет країни // Дебет-Кредит.- 2001.- №23. - 25с.

19. Федосов В.М. Інституційна фінансова інфраструктура України: сучасний стан та проблеми розвитку / В.М. Федосов, В.М. Опарін, С.В. Льовочкін // Фінанси України. - 2009. - № 1. - С. 7-15.

20. Фещенко Л. В. Бюджетна система України : навчальний посібник / Л. В. Фещенко, П. В. Проноза, Н. В. Кузьминчук. - К. : Кондор, 2008. - 440 с.

21. Фрай Б.С. По той бік територіальної монополії держави: федералізм за допомогою FOCJ / Б.С. Фрай, Р. Айхенберг //Ринок цінних паперів України. - 2011. -№ 2-3. - С. 7-9.

22. Чугунов І. «Бюджет у складі бюджетної системи Росії в кінці XІX - на початку XX ст.» // Економіка України 2001 р. - № 11. - С. 78-84.

23. Чугунов І.Я. Особливості бюджетної політики на сучасному етапі / І.Я. Чугунов // Науковий вісник Буковинського державного фінансово-економічного інституту : зб. наук. пр. - Чернівці, 2008. -Вип. 2. - 163.с.

24. Шильникові О.М. Формування доходів місцевих бюджетів // Фінанси України -2002 - №4 -С. 54-55.

25. Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України - Київ:НІОС, 2000-С.5-8.

Размещено на Allbest.ru