Роль Державного бюджету у фінансовому забезпеченні економічного і соціального розвитку України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Кафедра фінансів

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни "Фінанси"

на тему: Роль Державного бюджету у фінансовому забезпеченні економічного і соціального розвитку України

Студентки ІІІ курсу

Економічного факультету

групи Ф-31

Зав. кафедри фінансів,

доктор економічних наук,

професор Ткачук. І.Г.

м. Івано-Франківськ

ЗМІСТ

• ВСТУП
• РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ
• 1.1 Соціально-економічна сутність Державного бюджету України
• 1.2 Нормативно-правове підгрунтя функціонування державних фінансів
• 1.3 Роль бюджетного механізму в регулюванні економічних і соціальних процесів у державі
• РОЗДІЛ 2. ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ У 2006-2008 р-х
• 2.1 Джерела формування доходів бюджету України у 2006-2008 роках
• 2.2 Аналіз впливу видаткової частини бюджету на економічний і соціальний розвиток України
• РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО І СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ
• 3.1 Сучасний стан фінансової системи держави
• 3.2 Бюджетний процес в Україні та напрямки його вдосконалення
• ВИСНОВКИ
• СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
• ВСТУП
• Економічний зміст бюджету та його ланок розкривається в процесах формування та розподілу грошових ресурсів, які за своєю сутністю дуже різноманітні й охоплюють усі рівні державного управління. Рух валового внутрішнього продукту на всіх стадіях - від створення до споживання здійснюється за допомогою грошових фондів. Тому залежно від того, як відбувається процес мобілізації та використання бюджетних коштів, як це впливає на формування в кінцевому підсумку фондів споживання та нагромадження визначається роль бюджету в управлінні економікою. У зв'язку з цим важливе значення має постійне удосконалення системи мобілізації доходів та видатків бюджету, краще використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.
• Актуальність теми дослідження обумовлюється не тільки потребами практики державного будівництва, а й необхідністю всебічного наукового дослідження бюджетного процесу в цілому та фінансових основ його формування зокрема. В контексті даного дослідження найменш розробленими в науковому плані є питання формування ресурсної бази Державного бюджету. Однак, без з'ясування на науковій основі цього питань не можливе ефективне вирішення питань розподілу бюджетних коштів.
• Наукове осмислення проблеми необхідне для вирішення таких практичних завдань, як створення фінансової бази, достатньої для виконання державними органами своїх завдань, створення гарантованих, передбачуваних та довгострокових доходних джерел бюджетів.
• Основна мета курсової роботи полягає у дослідження особливостей Державного бюджету України у фінансовому забезпеченні економічного і соціального розвитку. Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов'язаних завдань:
• 1. дослідити теоретичні основи формування доходів Державного бюджету України;
• 2.проаналізувати процес формування доходів і видатків Державного бюджету України за останні роки;
• 3.напрацювати можливі шляхи підвищення ефективності фінансового забезпечення економічного і соціального розвитку України.
• Предметом курсового дослідження є соціально-економічні відносини по функціонуванню Державного бюджету України.
• В якості інформативної бази курсової роботи виступили нормативно-правові акти з питань функціонування державних фінансів, літературні джерела з теми дослідження, матеріали спеціалізованої періодичної преси.
• В дослідженні застосовано логіко-діалектичний метод пізнання, методи системного аналізу, абстракції, синтетичних оцінок, метод багатовимірного статистичного аналізу, групувань, вибірок тощо.
• Курсова робота складається із вступу, основної частини та висновків. У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, визначаються мета, завдання, предмет, інформативна база та методи дослідження. Основна частина присвячена дослідженню визначеної проблеми. У висновках сформульовано основні результати курсової роботи.
• РОЗДІЛ 1. Теоретичні та організаційні засади функціонування Державного бюджету
• 1.1 Соціально-економічна сутність Державного бюджету України
• Архіви донесли до нас відомості, що слово "бюджет" походить від нормандського bouge, bougtte, що в перекладі означає "мішок", "шкіряний мішок". Це слово почали використати англійці, змінивши його на budget, що в дійсності виявилося шкіряним мішком, у якому приносили в парламент документи, де були відомості про державні доходи й витрати, а потім словом budget стали називати доповідь канцлера скарбниці, з яким він виступав у парламенті.
• Перші спроби складання бюджету, у формі кошторисів доходів і витрат у Європі зафіксовані у Франції в часи Пилипа Гарного в 1302 році. Надалі це було припинено, тому що глава держави, як правило, повновладно й безконтрольно розпоряджався всіма державними коштами. Фінанси держави не були відділені від королівських.
• Повернулися до складання кошторисів доходів і витрат у часи міністра фінансів Сюлли (1599-1611рр.). Це введення продовжив міністр фінансів Франції Неккер (1777-1781р. й 1788-1790рр.) і йому належить ідея публічності в народному господарстві. Саме Неккер створив фінансові основи, на яких пізніше базувалися правила складання бюджету, які існують до наших днів.
• Однак зародився новий клас буржуазії, що був зацікавлений в одержанні фінансової підтримки з боку держави й активно виступав проти необмежених фінансових прав монархів. Буржуазія вимагала встановлення контролю за державними витратами, за правом установи й скасування податків. Їхньої вимоги були втілені в життя в результаті буржуазних революцій.
• Боротьба буржуазії в області фінансів послужила вихідною передумовою виникнення й розвитку бюджету. У цей час майже не залишилося держав, які свою діяльність не фінансували б з державного бюджету країни.
• Фінансові відносини, що складаються в держави з підприємствами, організаціями, установами й населенням, називаються бюджетними. Специфіка цих відносин, як частини фінансових, полягає в тому, що вони, по-перше виникають у розподільному процесі, і, по-друге пов'язані з формуванням і використанням централізованого фонду коштів, необхідного для задоволення загальнодержавних потреб.

Бюджетні відносини різноманітні (між секторами економіки, сферами суспільної діяльності, галузями народного господарства, територіями країни) і охоплюють всі рівні господарювання (державний, місцевий).

Бюджетним відносинам властивий об'єктивний характер. Він обумовлений тим, що в руках держави щорічно повинна концентруватися певна частка національного доходу, необхідна для задоволення соціально-культурних потреб громадян, рішення оборонних завдань, покриття загальних витрат державного керування.

Сукупність бюджетних відносин по формуванню й використанню бюджетного фонду країни становить поняття державного бюджету. Інакше, державний бюджет - основний фінансовий план країни, що має чинність закону, тому що проект бюджету щорічно обговорюється й приймається законодавчим органом (у ринкових країнах: парламент країни, штату або муніципальні збори).

Державний бюджет - провідна ланка фінансової системи й основна фінансова категорія. У ньому поєднуються головні доходи й витрати держави. Бюджет поєднує основні фінансові категорії (податки, державний кредит, державні витрати) у їхній дії. [23, 359]

Державний бюджет завжди являє собою компроміс між основними групами носіїв різних соціально-економічних інтересів у країні. Це компроміс між власниками й працюючими по найманню з питань оподатковування, власності, доходів і заробітної плати, по питанню бюджетних витрат на соціальні цілі; компроміс між загальнодержавними й місцевими інтересами; компроміс між промисловими й сільськогосподарськими районами відносно розподілу податків і бюджетних дотацій; компроміс між інтересами окремих галузей і формам із приводу податків субсидій, пільгових кредитів і державних замовлень, підрядів на будівництво, інвестиційних премій. Кожен такий компроміс супроводжується боротьбою політичної, передвиборної й у стінах парламенту, фракційної усередині партії й на сторінках печатки.

Будучи економічною формою існування реальних, об'єктивно обумовлених розподільних відносин, виконуючи специфічне суспільне призначення - по задоволенню потреб суспільства і його державно-територіальних структур, бюджет може розглядатися в якості самостійної економічної категорії. Ця категорія, будучи частиною фінансів, характеризується тими ж рисами, які властиві фінансам у цілому, але одночасно має особливості, що відрізняють її від інших сфер і ланок фінансових відносин. До числа особливостей ставляться наступні:

1)державний бюджет є особливою економічною формою перерозподільних відносин, пов'язаної з відокремленням частини національного доходу в руках держави і її використанням з метою задоволення потреб усього суспільства й окремих його державно-територіальних формувань;

2)область бюджетного розподілу займає центральне місце в складі державних фінансів, що обумовлено ключовим положенням бюджету в порівнянні з іншими ланками;

3)за допомогою бюджету відбувається перерозподіл національного доходу, рідше - національного багатства між галузями народного господарства, територіями країни, сферами суспільної діяльності;

Як економічна категорія бюджет являє собою економічні відносини між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами, з іншого з приводу розподілу і перерозподілу ВВП (частково і національного багатства) з метою формування і використання бюджетного фонду, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій. Фінансові відносини, які складаються у держави з юридичними і фізичними особами, називаються бюджетними.

Функції Державного бюджету:

1)акумулятивна - пов'язана з концентрацією коштів у централізованому фонді держави за допомогою прибутків бюджету;

2)розподільча - реалізується через систему витрат, що повинні здійснюватися в інтересах економічного і соціального розвитку держави і задоволення потреб населення;

3)контрольна - проявляється у виявленні й аналізі відхилень фактичних прибутків і витрат бюджету від запланованих. [21, 18-20]

Сутність бюджету як економічної категорії реалізується через розподільну (перерозподільну) і контрольну функції. Зміст цих функцій, сфера і об'єкт їх дії характеризують специфіку бюджету як економічної категорії. Завдяки розподільній функції відбувається концентрація грошових коштів у руках держави і їх використання з метою задоволення загальносуспільних потреб.

Зміст розподільної функції бюджету визначається процесами перерозподілу фінансових ресурсів між різними підрозділами суспільного виробництва. Бюджет в основному відображає вторинний перерозподіл, тобто після первинного розподілу валового внутрішнього продукту на основні його складові здійснюється вторинний перерозподіл за допомогою податків і надання за рахунок бюджету громадянам суспільних благ і послуг. До таких благ належать оборона країни, національна безпека й правопорядок, благоустрій, захист довкілля, освіта, охорона здоров'я, наука, культура тощо.

Контрольна функція дає змогу дізнатися, наскільки своєчасно і повно фінансові ресурси надходять у розпорядження держави, як фактично складаються пропорції в розподілі бюджетних коштів, чи ефективно вони використовуються. Основу контрольної функції становить рух бюджетних ресурсів, який відображається у відповідних показниках бюджетних надходжень і видатків.

Специфіка контрольної функції бюджету полягає в тому, що бюджет об'єктивно - через формування і використання фонду грошових коштів держави - відображає економічні процеси, які відбуваються в структурних ланках економіки.

1.2 Нормативно-правове регулювання бюджетних відносин в Україні

Функціонування бюджетних відносин в Україні здійснюється на основі законодавчих та нормативних актів, перелік яких визначений ст. 4 Бюджетного кодексу України:

1) Конституція України.

2) Бюджетний кодекс України.

3) Закон про державний бюджет України.

4) Інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини.

5) Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України.

6) Нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.

7) Рішення органів АРК, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування. [23, 358]

При здійсненні бюджетних відносин положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать Конституції України, Бюджетному кодексу та Закону про Державний бюджет України.

Розглянемо, як регулюються бюджетні відносини відповідними законодавчими та нормативними актами.

Конституція України. У Конституції України, яка була ухвалена на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р., урегульовані такі питання, що стосуються функціонування бюджетної системи. [1, 80]

1) Механізм прийняття Законів України.

2)Повноваження Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів, органів місцевого самоврядування.

3)Основні бюджетні положення.

Розглянемо окремі положення Конституції. Так, статті 95-98 передбачають, що бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

Законом "Про Державний бюджет України" визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня до 31 грудня, а за особливих обставин -- на інший період.

Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради України проект Закону про Державний бюджет України на наступний рік. Разом із проектом Закону подається доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року.

Кабінет Міністрів України відповідно до закону подає до Верховної Ради України звіт про виконання Державного бюджету України. Поданий звіт має бути оприлюднений.

Бюджетний кодекс України. На виконання завдань та положень Конституції України був розроблений і 21 червня 2001 р. прийнятий Бюджетний кодекс України. Кодекс встановив верховенство бюджетного законодавства, оскільки всі нормативно-правові акти мають застосовуватися у частині, що не суперечить йому та Закону про Державний бюджет України (ст. 4). Визначено структуру та принципи бюджетної системи, дано поняття бюджетного процесу та встановлено компетенцію його учасників. У новому аспекті висвітлено міжбюджетні відносини, у тому числі розмежування доходів і видатків між бюджетами різних рівнів. [2, 80]

Крім виправлення численних недоліків і заповнення прогалин старого Закону "Про бюджетну систему України" (прийнятий ще у 1991 р.), завданням Бюджетного кодексу стало сприяння швидшому просуванню України шляхом фіскальної децентралізації. У цьому плані новий Бюджетний кодекс орієнтується та спирається на два важливі законодавчі акти -- Конституцію України та Закон України "Про місцеве самоврядування". Відтепер законодавством передбачено перехід до нормативного планування бюджетів самоврядування, тобто при визначенні централізованих надходжень до місцевих бюджетів точкою відліку є норматив "бюджетної забезпеченості жителів", а не стосунки розподільників з губернаторами. Кодекс орієнтований на формування регіональних бюджетів на формульній, а не на суб'єктивній основі: на базі нормативів бюджетного забезпечення розраховуватиметься необхідний обсяг витрат того чи іншого регіону.

Водночас Кодекс не ставить за мету досягти цілковитої бюджетної децентралізації, оскільки це суперечитиме загальним принципам державності та суверенітету, закладеним у Конституції України. Згідно з Кодексом місцеві бюджети містять бюджети місцевого самоврядування (бюджети власне територіальних громад) та районні, обласні бюджети і бюджет Автономної Республіки Крим.

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України. Прийняття нормативних актів регламентується Законом України від 21 грудня 2006 р. "Про Кабінет Міністрів України". Кабінет Міністрів України в межах повноважень, передбачених Конституцією України та законами України, видає відповідні акти, які не можуть суперечити Конституції України, законам України, указам Президента України. Ці нормативні акти регулюють поточні питання, які виникають унаслідок здійснення повноважень.

Так, Кабінет Міністрів розпорядженням від 27 червня 2001 р. № 741 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат пенсіонерам" урегулював поточні питання виплати пенсій.

Якщо питання є компетенцією ще одного державного органу, то може бути спільна постанова, наприклад Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України № 13 від 14 січня 1997 р. "Про впровадження казначейської системи виконання Державного бюджету", де передбачено відповідний механізм.

Нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади. Це можуть бути укази Президента, які регулюють поточні актуальні питання, не врегульовані законами України, а також постанови, рішення, накази міністерств, відомств, зокрема Міністерства фінансів, Державного казначейства, Головної Державної податкової адміністрації тощо.

Рішення органів АРК, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування. Місцеві органи влади -- органи місцевого самоврядування та державні адміністрації в межах своїх повноважень, згідно з Конституцією України, Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про місцеві державні адміністрації" та інших нормативних актів, де передбачені їхні повноваження, можуть видавати нормативні акти місцевого значення.

Щодо функціонування бюджетної системи це можуть бути рішення про затвердження місцевих бюджетів, планів соціально-економічного і культурного розвитку, надання пільг окремим платникам у сплаті податків, які є складовою місцевих бюджетів, створення спеціальних фондів, випуск місцевої позики тощо.

Говорячи про інші джерела нормативно-правового регулювання, слід звернути увагу на бюджетну резолюцію, що приймається у вигляді постанови Верховної Ради України, відображає основні напрями бюджетної політики на планований рік та є програмою, на яку уряд має орієнтуватися, складаючи проект Закону про Державний бюджет.

У межах компетенції, визначеної Конституцією України, Бюджетним кодексом та чинним законодавством, уряд та органи центральної виконавчої влади здійснюють поточне нормативно-правове регулювання бюджетною діяльністю. Визначальне місце у цьому процесі відведено органами системи Міністерства фінансів та Державного казначейства.

У сфері бюджетних відносин помітне місце належить бюджетним документам, що регламентують виконання бюджету за доходною та видатковою частинами. Бюджетні документи поділяються на планові (проекти бюджетів, розписи відповідних бюджетів, кошториси бюджетних установ тощо), оперативні (доручення фінансових органів на перерахування коштів з місцевих бюджетів на реєстраційні рахунки головних розпорядників бюджетних коштів тощо) та звітні (звіти бюджетних установ, фінансових та кредитних організацій про виконання бюджетів).

1.3 Роль бюджетного механізму в регулюванні економічних і соціальних процесів у державі

бюджет фінанси видатковий економічний

За своєю економічною суттю бюджетний механізм -- це правові організаційні і методичні положення та заходи, які визначають функціонування бюджетної системи в економіці держави, їхнє практичне використання для досягнення визначених відповідними програмами цілей і завдань. У практичному плані бюджетний механізм -- це складна економічна структура, яка визначає послідовність і методи дій органів влади при мобілізації і використанні бюджетних коштів. [17, 44]

Бюджетний механізм -- явище об'єктивне, зумовлене наявністю бюджету в економічній системі держави, проте його функціонування значною мірою залежить від того, як владні структури в державі зуміють його використати для досягнення поставлених цілей, тобто для здійснення тієї фінансової політики, яку вони проводять.

Слід враховувати, що бюджетний механізм за ринкових умов потребує чіткої взаємодії всіх його складових. Серед них немає таких, якими можна було б знехтувати чи застосовувати без взаємозв'язку з іншими складовими. Водночас деякі складові цього механізму можна вважати вихідними. Це, зокрема, бюджетне планування й прогнозування. Саме за його допомогою залучаються інші структурні елементи бюджетного механізму.

У процесі бюджетного планування й прогнозування визначаються обсяги фінансових ресурсів, які створюватимуться в державі в цілому, обсяги ресурсів, що зосереджуватимуться й розподілятимуться через бюджетну систему й інші фінансові інститути, а також тих, що будуть у розпорядженні підприємницьких структур і населення. Проте для здійснення запланованих показників треба насамперед вдосконалювати методику й методологію бюджетного планування та прогнозування.

Задіяна в Україні система мобілізації доходів у розпорядження держави виявилася неадекватною щодо умов перехідної економіки, створила значні податкові навантаження на суб'єктів господарювання, призвела до невиправданого вилучення обігових коштів підприємств, виникнення додаткової потреби в кредитних ресурсах. Особливо негативно вплинули на результати господарської діяльності нарахування на фонд оплати праці. Надмірна кількість податкових пільг зумовила необґрунтований перерозподіл валового внутрішнього продукту, створила неоднакові економічні умови для господарювання. Усе це призвело до створення значного неофіційного сектору економіки, ухилень від оподаткування, затримки податкових надходжень.

На сьогодні очевидним є й те, що створення ефективної системи доходів -- справа дуже складна. Насамперед потрібна науково обґрунтована політика доходів держави, яка б враховувала сучасне економічне становище в Україні, ті функції, які покладені на неї Конституцією в галузі економічного й соціального життя. Без усебічно продуманої та концептуально вивіреної політики доходів держави важко здійснити податкову реформу. Тому основними принципами побудови системи доходів держави є:

1)мобілізація доходів до бюджетної системи завдяки впровадженню прямих податків, тобто податків, де об'єктом оподаткування є дохід фізичної особи, земля, майно й капітал;

2)застосування при оподаткуванні обґрунтованої диференціації ставок податків залежно від виду діяльності та розміру одержуваного прибутку чи доходу;

3)зростання видатків пропорційно зі зростанням доходів бюджету (це гарантуватиме збалансованість бюджету за будь-яких економічних умов у державі);

Необхідно також запровадити чітке розмежування податків, що зараховуються до державного й місцевих бюджетів, розширити права органів місцевого самоврядування у сфері оподаткування.

Важливого значення при функціонуванні бюджетного механізму набуває система фінансових норм і нормативів. її розроблення й використання пов'язані з низкою організаційних і методологічних труднощів, пов'язаних насамперед із тим, що фінансові норми є. синтетичним показником, а значить, на їхню абсолютну величину впливає безліч факторів, які треба врахувати. Необхідно також відпрацювати методи коригування норм залежно від зміни факторів у кожному певному періоді часу.

Важливою складовою бюджетного механізму є також стимули, спрямовані на забезпечення своєчасного й повного, надходження коштів до бюджету, найекономнішого і найефективнішого їх використання, що припускає застосування як матеріального заохочення, так і економічних санкцій. Система стимулювання у складі нині діючого бюджетного механізму включає здебільшого різні санкції за неповне й несвоєчасне надходження коштів до бюджету, неекономне й неефективне використання бюджетних асигнувань.

Досвід розвитку економіки в умовах ринку в багатьох зарубіжних країнах підтверджує, що стабільність економічного зростання й підвищення суспільного добробуту потребують постійного вдосконалення бюджетного механізму в кожній із його складових. Економічною наукою завжди здійснювався пошук найефективніших форм і методів удосконалення бюджетного механізму, і в більшості наукових джерел він дістав назву системи державного макроекономічного регулювання. [17, 51]

РОЗДІЛ 2. Виконання Державного бюджету України у 2006-2008 роках

2.1 Джерела формування доходів Державного бюджету у 2006-2008 роках

Доходи Державного бюджету України - це частина доходів держави, яка використовується для фінансування виконання органами державної влади загальнодержавних функцій, які визначені Конституцією України. [21, 114]

Доходи бюджетів створюються за рахунок податків від фізичних і юридичних осіб, зборів та інших обов'язкових платежів, надходжень з інших джерел, що встановлені законодавством України. Основним джерелом доходів держави є валовий внутрішній продукт, частину якого вона і використовує. При чому, використовує лише ту частину, яка переходить у її власність без будь-яких умов і обов'язків по відношенню до інших осіб у вигляді різного виду платежів. Саме ця частина валового внутрішнього продукту і складає державні доходи, якими можуть розпоряджатися органи державної влади.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України" на 2006, 2007, 2008 роки, встановлено, що доходи Державного бюджету України на 2006 рік складають 133 522 млн. грн., на 2007 рік -165 939 млн. грн., 2008 рік - 231 686 млн. грн. [3(4,5), 1]

Для аналізу структури бюджету звернемося до додатку А, в якому наведені дані про структуру доходів Державного бюджету України.

Як бачимо, з року в рік, доходи державного бюджету зростають. Так у 2008 році по зрівнянню з 2007 роком заплановано отримати доходів номінально більше на 65747 млн. грн. і по зрівнянню з 2006 роком - на 98164 млн. грн. Тобто, зростають темпи номінального росту доходів Державного бюджету України.

Проаналізуємо динаміку структури доходів державного бюджету. Як бачимо, левову частку доходів бюджету на 2006, 2007 та 2008 роки складають податкові надходження - вони складають 67,2%, 63,8% та 67,9% від загальної суми доходів відповідно. Тобто, відносна величина цієї складової частини доходів бюджету не носить більш-менш постійного характеру. Крім того, структура безпосередньо податкових надходжень зазнає суттєвих коливань із року в рік.

Основне навантаження з формування податкових надходжень до

державного бюджету лягає на податок на додану вартість. За його рахунок формується 3,.0 % ( 2006 рік), 34,8% (2007 рік) та 37,1% (2008 рік) податкових надходжень. Друге місце займає податок на прибуток підприємств -19,5 % (2006 рік), 16,2 % (2007 рік), 18,2 % (2008 рік) від загальної суми податкових надходжень. Далі йдуть податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції -5,6 %, 5,0 %, 5,4 %, та акцизний збір з вітчизняних товарів - 7,8 %, 6,1 %, та 5,5%. [7, 70]

Далі йдуть неподаткові надходження. Тут зберігається тенденція до зниження вагомої частини (як номінальної, так і відносної) цих надходжень у загальній структурі доходів державного бюджету (у 2006-2007-2008 роках відповідно 23,4%, 21,5% та 19,0%). Не можна не привернути увагу до коливання частини неподаткових надходжень, яку складають доходи від власності та підприємницької діяльності (у 2006-2007-2008 роках відповідно 9,8%, 8,5% та 8,0%). Якщо врахувати, що основна частка цих доходів - надходження від приватизації об'єктів державного майна, то можна зробити висновок, що стратегічне планування приватизації проводиться навмання.

Динаміка надходжень до цільових фондів також не має чітко визначеної тенденції. Так після зниження частки цих надходжень у 2008 році (0,3%) порівняно з 2006 роком (0,4%) у 2007 році має місце невелике зростання - 0,5%.

Частка в загальній структурі доходів державного бюджету,яку складають доходи від операцій з капіталом, має тенденцію до зростання (у 2006, 2007, 2008 роках відповідно 1,2%, 1,0% та 2,3%). Ця тенденція пояснюється поступовою відмовою від реалізації товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться у Державному матеріальному резерві та Мобілізаційному резерві.

І, наприкінці, розглянемо офіційні трансферти. Динаміка їх частки в доходах бюджету змінюється із року в рік без будь-яких тенденцій (у 2006, 2007, 2008 роках відповідно 0,9%, 0,6% та 0,5%). Офіційні трансферти відображають політику держави до вилучення коштів з місцевих бюджетів. Основним постачальником цих надходжень до державного бюджету є бюджет міста Києва. [10, 6]

Отже, розглянуто динаміку структури доходів Державного бюджету

України в2006-2008 роках. Із наведеного вище можна зробити наступні висновки:

1.На даний момент в державі не існує довгострокової бюджетної політики.

Здається таке враження, що із року в рік бюджет формується не на основі аналізу макроекономічних показників національної економіки та будь-яких розрахунків, а на суто емпіричних підставах.

2.Основне навантаження щодо наповнення Державного бюджетуУкраїни в 2006-2008 роках коштами лягає на податкові надходження. При цьому така тенденція зберігається із року в рік з невеликими коливаннями. Але політика формування податкових надходжень до державного бюджету не носить постійного характеру. Тобто внутрішня структура цих надходжень не є постійною і немає яскраво виражених тенденцій, крім зменшення вагомої частини податку на додану вартість.

3.Відносно високу частку неподаткових надходжень в структурі доходів державного бюджету можна пояснити тим, що в умовах нестабільної економічної ситуації в країні держава прагне до отримання більш гарантованих доходів у порівнянні з податками. В структурі податкових надходжень самим важливим джерелом є податок на додану вартість і в якійсь мірі акцизний збір.

2.2 Аналіз впливу видаткової частини бюджету на економічний і соціальний розвиток України

Видатки з державного бюджету України -- це економічні відносини, які виникають у зв'язку з розподілом централізованого фонду грошових коштів держави і його використання за цільовим призначенням. [21, 115]

Значна кількість певних видів бюджетних видатків обумовлена низкою факторів: природою і функціями держави, рівнем соціально-економічного розвитку країни, адміністративно-територіальним устроєм держави, формами надання бюджетних коштів тощо. Поєднання цих факторів породжує систему видатків державного бюджету України.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України" на 2006, 2007, 2008 роки, встановлено, що видатки Державного бюджету України на 2006 рік складають 137108,1 млн. грн., на 2007 рік -174235,9 млн. грн., 2008 рік - 241454,5 млн. грн. [4,1]

Як бачимо, з року в рік, видатки державного бюджету зростають. Так у 2008 році по зрівнянню з 2007 роком видатків на 67218,6 млн. грн. більше і по зрівнянню з 2006 роком - на 104346,4 млн. грн.

Для аналізу видатків бюджету звернемося до додатку Б , в якому наведені дані про структуру видатків Державного бюджету України за 2006-2008 роки.

Касові видатки Державного бюджету України за 2008 рік становили 241454,5 млн. грн.., що перевищує відповідний показник 2007 року на 67200,2 млн. грн., показник 2006 року на 104346,4 млн. грн..

За загальним фондом державного бюджету в 2008 році було виділено асигнувань на проведення видатків в обсязі 194442,6 млн. грн., що відповідає 97,2% річного плану, в 2007 році було виділено асигнувань 139140,1 млн. грн., що відповідає 97,5% річного плану, затвердженого Верховною Радою України. Касові видатки за загальним фондом державного бюджету у 2008 році проведено у сумі 193280,8 млн. грн.., або 96,6% річних планових показників, в 2007 році проведено у сумі 136791,4 млн. грн., або 95,8% планових показників, та в 2006 році - 106225,7 млн. грн., затверджених Верховною Радою України.

Касові видатки соціального спрямування за загальним фондом державного бюджету за 2008 рік проведено у сумі 85220,5млн. грн., що становить 99,0% річних планових показників і перевищує на 32021,0 млн. грн., або на 60,2%, річний показник 2007 року. У тому числі видатки на оплату праці працівників бюджетних установ зросли на 32,6% порівняно з 2007 роком до 30938,4 млн. гривень. [12, 6]

Згідно з законом про бюджет на 2008 рік розміри прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати підвищувалися протягом року, відповідно збільшувалися соціальні допомоги населенню, грошове утримання військовослужбовців, пенсійні виплати.

Так , середньозважена мінімальна заробітна плата у 2008 році становила 532,5 грн., а її приріст до 2007 року дорівнював 23,8%.

У 2008 році видатки на грошове забезпечення військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу збільшено порівняно з 2007 роком у середньому на 24,7%. Це дало змогу забезпечити зростання виплат у середньому старшим офіцерам до 3350 грн., молодшим офіцерам -- до 2430 грн., військовослужбовцям за контрактом - до 1350 гривень.

З метою поліпшення демографічної ситуації в Україні збільшено розміри соціальних гарантій у зв'язку з народженням дитини. Зокрема, розміри при народженні першої дитини, другої, а також третьої та наступної дитини у 2008 році дорівнювали 12240 грн., 25 тис. грн. та 50 тис. грн. відповідно

З бюджету було надано трансфертів Пенсійному фонду України в обсязі 40256,6 млн. грн., що на 32967,1 млн. грн.. більше, ніж в 2006 році. Це дало змогу забезпечити заплановане підвищення пенсій.

На кінець 2008 року мінімальна пенсійна виплата становила 544 грн., що більш як на 30% перевищує аналогічний показник на кінець 2007 року.

Середній розмір пенсії наприкінці 2008 року становив 895 грн., що в 1,5 раза більше, ніж у грудні 2007 року.

У 2008 році порівняно із 2007 роком видатки державного бюджету на економічну діяльність зросли у 1,3 раза, або на 8939,2 млн. грн., найбільше зросли видатки на паливно-енергетичний комплекс (в 2,1 раза, або на 8209,6 млн. грн.), у т. ч. на нафтогазову галузь (у 6 разів, або на 6143,9 млн. грн.); на будівництво (у 3,9 раза, або на 67,5 млн. гривень); на сільське господарство (на 17,7%, або на 1323,7 млн. гривень).

За 2008 рік капітальні видатки здійснені в розмірі 25599,4 млн. грн., у т. ч. за загальним фондом - 13716,0 млн. грн., що на 15,3% більше, ніж у 2007 році.

За 2008 рік із Державного бюджету України до місцевих бюджетів було перераховано трансфертів на загальну суму 59203,4 млн. грн., утому числі трансфертів із загального фонду - 55084,2 млн. грн., або 97,8 відсотка плану на рік За 2007 рік до місцевих бюджетів перераховано трансфертів на суму 45015,1 млн. грн., або 95,1% річного розпису, у тому числі трансфертів із загального фонду - 43472,3 млн. грн., або 95,9% річного розпису. За 2006 рік перераховано місцевим бюджетам трансфертів у сумі 17036,0 млн. гривень.

Порівняно з аналогічним періодом 2007 року обсяг перерахованих трансфертів з державного бюджету до місцевих бюджетів збільшився на 14188,3 млн. грн. (на 31,5 %).

Субвенції соціального значення у 2008 році були профінансовані стовідсотково до фактично взятих зобов'язань місцевих бюджетів, зокрема:

1. субвенція на виплату допомоги сім'ям з дітьми -у сумі 12719,2 млн. грн.;

2. субвенція на надання пільг з оплати послуг зв'язку та компенсацію за пільговий проїзд - у сумі 383,5 млн. грн.;

3. субвенція на оплату енергоносіїв та житлово-комунальних послуг - у сумі 3616,4 млн. грн.;

4. субвенція на придбання скрапленого газу та твердого палива - у сумі 564,9 млн. гривень.

5. субвенція на оплату енергоносіїв та житлово-комунальних послуг профінансована у сумі 3961,3 млн. грн.;

6. субвенція на надання пільг з оплати послуг зв'язку та компенсацію за пільговий проїзд профінансована у сумі 1220,3 млн. грн.;

7. субвенція на придбання скрапленого газу та твердого палива профінансована у сумі 592,2 млн. грн.

Субвенцій капітального характеру із загального фонду державного бюджету у 2008 році перераховано у сумі 4584,8 млн. грн., що на 553,0 млн. грн., або на 13,7 відсотка більше, ніж у 2007 році.

Згідно із звітом Державного казначейства України Державний бюджет України у 2006-2008 роках виконано з дефіцитом. Зокрема в 2006 році у сумі 3776,7 млн. грн., або 0,7% ВВП, що відповідає економічно безпечному рівню та є значно нижчим ніж у попередніх роках (у 2005 році - 1,8% ВВП, у 2004 році - 3,0% ВВП). В 2007 році у сумі 9812,5 млн. грн. (враховано очікуваний ВВП на 2007 рік в обсязі 708,3 млрд. грн.).

В 2008 році у сумі 12500,7 млн. грн., або 1,3% ВВП при річному плані у сумі 25020,2 млн. грн. (2,6% ВВП), у тому числі за загальним фондом - в сумі 9671,4 млн. грн., або 1% ВВП при річному плані 21522,7 млн. грн. (2,2% ВВП).

За 2008 рік погашення основної суми боргу державного бюджету становило 6028,2 млн. грн., у т. ч. погашень внутрішнього боргу - 3659, млн. грн., зовнішнього борг - 2368,4 млн. гривень. Відповідно до уточнених даних Міністерства фінансів України 2008 році запозичення д державного бюджету станс вили 33314,6 млн. грн., у ті внутрішні -- 27118,6 млн. грн.. зовнішні - 6195,9 млн. грн. Таким чином, чисте зовнішнє фінансування державного бюджету за 2008 рік становило 3827,5 млн. грн., внутрішнє - 23458,8 млн. грн.

За 2007 рік погашення основної суми боргу державного бюджету становило 6470,6 млн. грн., в т. ч. погашення внутрішнього боргу - 2366,8 млн. грн., зовнішнього боргу - 4103,7 млн. гривень. Державні запозичення до державного бюджету становили 10447,6 млн. грн., у т.ч. внутрішні - 3573,0 млн. грн., зовнішні - 6874,6 млн. гривень. Таким чином, чисте зовнішнє фінансування державного бюджету за 2007 рік становило 2770,9 млн. грн., внутрішнє - 1206,1 млн. гривень. [11, 5]

Відповідно до Закону України "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін де деяких законодавчих актів" у 2008 році здійснено випуск ОВДП з кінцевим терміном погашення 3 роки з рівнем дохідності 15,6% на суму 5902,4 млн. грн. (спрямоване на поповнення Стабілізаційного фонду), а також проведено капіталізацію державних банків через випуск 7-ми річних ОВДП з рівнем дохідності 9,5% на суму 17470 млн. грн.

Статтею 10 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" встановлений граничний розмір державного боргу України в сумі 89138,1 млн. грн. (9,2% ВВП), який згідно зі статтями 84¹ та 84² збільшується на суму здійснених розміщень облігацій внутрішньої державної позики для збільшення статутного капіталу банків на суму 17470,0 млн. грн. та для поповнення Стабілізаційного фонду на суму 5902,4 млн. грн., і відповідно до цього становить 112510,5 млн. грн. (або 11,7% ВВП).

Перевищення фактичного обсягу державного боргу над граничним на 18176,5 млн. грн. спричинене стрімким зростанням курсів іноземних валют: так, на початок 2008 року офіційний курс становив 5,05 гривні за дол. США, а на 31.12.2008 - 7,7 гривні за дол. США. Таке зниження курсу національної валюти, спричинене негативним впливом світової фінансової кризи, не було передбачено державним бюджетом, показники якого розраховані виходячи із прогнозного курсу 5,1 гривні за дол. США. Державний борг за 2008 рік збільшився на 59392,7 млн. грн., у т. ч. державний зовнішній борг збільшився на 32532,5 млн. грн. в основному за рахунок зростання курсів іноземних валют до гривні (на суму 31,4 млрд. грн., або на 53% всього зростання обсягу державного боргу)

РОЗДІЛ 3. Шляхи підвищення ефективності фінансового забезпечення економічного і соціального розвитку України

3.1 Сучасний стан фінансової системи держави

Фінансова система держави є відображенням форм і методів конкретного використання фінансів в економіці і відповідною до задіяної моделі економіки та значною мірою визначається нею. Так, у державі тоталітарного типу фінансова система є спрощеною і дещо примітивною. Не всі її ланки достатньо розвинені.

У державах із ринковою економікою фінансові системи досягають своєї завершеності, однак у розрізі деяких держав можуть суттєво відрізнятися У державах із перехідною економікою фінансові системи характеризуються тим, що окремі їхні ланки перебувають на стадії формування. Це торкається насамперед фінансового ринку, державного боргу, страхових і резервних фондів тощо.

Фінансова система - це сукупність різноманітних видів фондів фінансових ресурсів, сконцентрованих у розпорядженні держави, нефінансового сектора економіки (господарських суб'єктів), окремих фінансових інститутів і населення (домогосподарств) для виконання покладених на них функцій, а також для задоволення економічних та соціальних потреб.[21, 24]

Проте на сьогодні очевидно, що фінансова наука постійно поглиблює своє розуміння фінансової системи, її структури, функцій тощо. Якщо в середині XX століття більшість науковців поняття фінансової системи ототожнювали з поняттям державних фінансів, тобто різних видів бюджетів, то нині до складу фінансової системи стали включати фінанси підприємницьких структур, державний кредит, страхові й позабюджетні фонди тощо.

Теоретичні засади розвитку фінансової системи держави в сучасних умовах базуються на переосмисленні сутності економічних категорій, їхнього взаємозв'язку у відповідності з процесами, що зумовлюються змінами в самій економічній системі.

Треба зазначити, що на сьогодні не економічні, а саме технологічні процеси визначають розвиток фінансової системи, викликають до життя окремі інструменти, продукти, послуги фінансового ринку. Саме розвиток новітніх інформаційних технологій зумовлює появу на фінансовому ринку нових інститутів-посередників, якісно нових видів послуг. Тобто визначальною тенденцією розвитку сучасної фінансової системи є її технологічна, а не економічна зумовленість.

Новітня практика господарювання визначає необхідність теоретичного обґрунтування сутності ролі й місця державних фінансів у системі ринкових відносин. Саме собою функціонування фінансової системи держави визначає елемент державного (адміністративного) втручання у ринкові механізми господарювання. Тому постає питання про нове функціональне призначення державних фінансів у ринковій системі. [13, 25-29]

Явище державних фінансів є об'єктивно-історичним процесом, що визначається необхідністю втручання у ринковий механізм саморегулювання з метою попередження і пом'якшення тих кризових явищ, які виникають у процесі розв'язання суперечностей ринковим механізмом конкуренції й ціноутворення. Сучасна державна фінансова система має змогу впливати на національний фінансово-кредитний ринок і його суб'єктів. Намагаючись замінити ринковий механізм саморегулювання, держава у ринковій економіці, маючи значні фінансові ресурси, може впливати, а відповідно й коригувати поведінку, потреби й інтереси окремих суб'єктів фінансової системи.

У фінансовій науці питання про сутність державних фінансів, їхню роль у соціально-ринковій економіці активно досліджувалися представниками західної фінансової думки. Зокрема Р. Масгрейв, Н. Сінгер визначають державні фінанси як особливу форму функціонування державного сектору економіки. Такий підхід дає змогу визнати, що державна фінансова система через відповідні інституції реалізовує фінансову політику держави, яка зводиться не лише до окремої господарської фінансової діяльності, а й насамперед реалізує соціально-економічні цілі певного угрупування, що перебуває при владі.

Державна фінансова система здійснює перерозподіл фінансових ресурсів усіх суб'єктів господарювання з метою розв'язання соціально-економічних суперечностей між інтересами їхніх власників. Такий перерозподіл має суб'єктивний характер, а отже, не завжди повною мірою може задовольнити реалізацію інтересів усіх суб'єктів.

На сьогодні для України, як і для інших трансформаційних економік, особливе значення має обґрунтування фінансової політики держави, бо остання визначає ефективність функціонування і впливу на соціально-економічні процеси фінансової системи держави. Важливе значення для трансформаційної економіки має визначення пріоритетів фінансової політики, її ідеології та стратегії. Саме стратегія фінансової політики держави дає змогу переступити через суперечності сьогодення і визначити перспективи інтеграції України до світової ринкової системи.

Стратегічною метою соціально-економічної політики для України є фінансова політика інноваційного розвитку, яка має забезпечити реструктуризацію економіки, технічне переоснащення вітчизняних підприємств, тобто створити умови для їхньої конкурентоспроможності на світовому ринку. Саме такий підхід забезпечить якісно нові умови інтеграції українських виробників, а відтак і національної економіки у світове співтовариство.

Реалізація цієї стратегії визначає необхідність розроблення і впровадження відповідного механізму державної соціально-економічної політики, який би поєднав реалізацію як стратегічних, так і тактичних цілей. Дієвість і ефективність механізму конкретизується через реалізацію таких тактичних цілей: правове забезпечення шляхом прийняття відповідних законів і нормативних актів; створення організаційно-інституційного забезпечення цього процесу; впровадження відповідного механізму фінансування інноваційного розвитку українських підприємств.

До цієї комплексної програми мають входити такі напрями:

1. розроблення теоретико-методологічних засад моделі інноваційного розвитку для України, яка б базувалася на відповідному зарубіжному досвіді, теоретичних розробках і особливостях макроекономічної ситуації в Україні;

2. обґрунтування відповідної бюджетної політики, до якої б входило визначення основних макроекономічних показників та їхній взаємозв'язок із фінансовими показниками державного бюджету. Причому, враховуючи тенденції економічного розвитку України та стратегію інноваційного розвитку, вважаємо за доцільне узгоджувати показники щорічних бюджетів із показниками бюджетної стратегії на період до п'яти років;

3. реалізацію ефективного механізму залучення іноземних інвестицій в економіку України, що базується на пріоритетності впровадження інноваційних технологій і продукти вітчизняними підприємствами.

На сьогодні соціально-економічна ситуація в Україні сприяє розвитку системи державного кредиту й залучення до цього процесу населення і суб'єктів господарювання. На це вказують такі чинники: 1) стабільність гривні й грошово-кредитного ринку формує мікроклімат довіри суб'єктів господарювання до дій держави, НБУ та комерційних банків; 2) відбувається процес зростання грошових доходів населення і підприємницьких структур, що визначає можливість формування спекулятивного попиту на гроші й акумуляції їх у державні цінні папери.

Практика України засвідчила, що найважливішим для державного кредитування є не залучення коштів, а насамперед їхнє цільове використання, що в цілому забезпечує стабільність функціонування фондового ринку.

3.2 Бюджетний процес в Україні та напрямки його вдосконалення

Бюджетний процес -- це організація і порядок складання, розгляду, затвердження і виконання бюджету. Оскільки бюджет являє собою систему всеохоплюючих фінансових відносин і через нього проходить значна маса грошових потоків, то бюджетний процес завжди перебуває в центрі уваги суспільства.[21, 133]

Успішне функціонування економіки будь-якої країни тісно пов'язане з оптимальним забезпеченням формування та виконання бюджету. Від успішного здійснення бюджетного процесу залежить дієвість бюджетної політики, яка повинна позитивно впливати на економічну та фінансову стабільність держави, соціальний рівень життя у державі.

Бюджетний процес не обмежується лише підготовкою закону про асигнування коштів за групами статей видатків бюджетів -- це постійний процес визначення пріоритетів держави, її завдань та функцій на певному етапі, розроблення відповідних цільових програм, визначення управлінських стратегій, оцінки ефективності використання бюджетних коштів, контролю за дотриманням бюджетного законодавства та виконанням бюджетних повноважень.

Особливості і проблеми бюджетного процесу висвітлено у працях вітчизняних та зарубіжних економістів -- О. Василика, С. Юрія, С. Буковинського, К. Павлюк, В. Суторміної, Ш. Бланкарта, Дж. М. Б'юкенена.

На сучасному етапі розвитку України удосконалення бюджетного процесу залишається досить актуальним завданням, виконання якого дасть змогу успішно впроваджувати стратегічні цілі держави щодо економічного та соціального розвитку. Відповідно до цього потребує поліпшення кожна із стадій бюджетного процесу.

Головні проблеми сучасного бюджетного процесу в Україні:

1) об'єктивне бюджетне планування, яке б забезпечило реальні надходження до бюджету;

2) складання та виконання цільових бюджетних програм;

3) підвищення ефективності та прозорості використання бюджетних коштів;

4) забезпечення дійового бюджетного контролю на кожній стадії бюджетного процесу.

Найважливішого значення при організації складання проектів бюджетів набуває методика бюджетного планування. Значення бюджетного планування не викликає заперечень -- об'єктивні реальні плани -- запорука ефективного виконання бюджету, фінансування визначених статей видатків у повному обсязі. Відповідно до Бюджетного кодексу в Україні впроваджується програмно-цільовий метод формування бюджетів, що потребує удосконалення методики бюджетного планування.[14, 24-29]

Значною проблемою для України є здійснення стратегічного планування, визначення пріоритетів державної економічної, фінансової, соціальної політики урядом на законодавчій основі. Мають бути розроблені стратегічні завдання держави на довгострокову (10--15 років) та середньострокову (3--5 років) перспективу.

Відповідно до стратегії держави щодо соціальної політики, розвитку економіки, виконання інших важливих державних функцій (екологічний захист, сприяння науково-технічному прогресу, правозахисна діяльність) головні розпорядники бюджетних коштів обґрунтовують обсяги та структуру своїх витрат.

Важливим завданням є розроблення ефективної системи показників, яка б дала змогу здійснити попередню оцінку програми, моніторинг її впровадження, оцінку ефективності виконання програм.

Для забезпечення відповідності між програмною діяльністю міністерств і відомств та бюджетною класифікацією функціональна класифікація видатків доповнюється програмною класифікацією згідно з цілями та завданнями соціально-економічної політики.

Важливим напрямком поліпшення використання бюджетних коштів є оптимізація системи бюджетних установ та їх реорганізація.

Ефективний бюджетний процес неможливий без належно організованого фінансового контролю. Важливим є поєднання функцій внутрішнього та зовнішнього контролю за дотриманням чинного законодавства щодо складання, розгляду, виконання бюджетів усіх рівнів, здійсненням діяльності розпорядників бюджетних коштів.

Відповідно до статті 26 Бюджетного кодексу на всіх стадіях бюджетного процесу здійснюється внутрішній фінансовий контроль, який повинен забезпечувати: постійну оцінку достатності та відповідності діяльності бюджетної установи вимогам внутрішнього фінансового контролю; оцінку відповідності результатів встановленим завданням та планам: інформування керівника бюджетної установи про результати перевірки (оцінки, розслідування, вивчення чи ревізії), проведеної підрозділом внутрішнього фінансового контролю.